55915

Державне управління та адміністративне право

Практическая работа

Педагогика и дидактика

Характеристика методу адміністративного права. Проблеми реформування адміністративного права. Адміністративне право є самостійною галуззю права яка характеризується надмірною мобільністю комплексним характером тернистим шляхом свого становлення.

Украинкский

2014-03-31

33 KB

3 чел.

Семінарське заняття 1

Тема: Державне управління та адміністративне право

  1.  Державне управління: загальні та особливі риси, функції та принципи.
  2.  Предмет адміністративного права.
  3.  Характеристика методу адміністративного права.
  4.  Проблеми реформування адміністративного права.

2. Адміністративне право це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що формуються під час забезпечення органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування реалізації та захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а також в процесу державного і самоврядного управління в сферах соціально-економічного й адміністративно-політичного розвитку та охорони громадянського порядку.

Адміністративне право є самостійною галуззю права, яка характеризується надмірною мобільністю, комплексним характером, тернистим шляхом свого становлення. Вона посідає своє чільне місце в системі права й відрізняється від інших галузей права предметом і методом правового регулювання.

Говорячи про предмет правового регулювання слід зосередити увагу на тих суспільних відносинах, на врегулювання яких спрямовані норм відповідної галузі. Якщо раніше адміністративне право традиційно розглядалося як система норм, спрямована на врегулювання відносин у галузі державного управління, то на сьогоднішній день її роль і призначення істотно змінилися. Перехід від державоцентристських до людиноцентристських пріоритетів адміністративно-правового регулювання зумовили зміну акцентів у спрямуванні адміністративно-правового регулювання, виділили у системі суб’єктів адміністративно-правових відносин на перший план особу з її правами, законними інтересами, свободами. Головне ж призначення держави в особі органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування забезпечити належний рівень реалізації особою своїх права, свобод та законних інтересів у виконавчо-розпорядчій сфері відносин. Все це і обумовило істотну зміну предмету адміністративного права.


Предметом адміністративного права (що вона регулює) є суспільні відносини, що формуються:

у процесі державного управління економічною, соціально-культурною та адміністративно-політичною сферами, а також реалізації повноважень виконавчої влади, делегованих державою органам місцевого самоврядування, громадським організаціям та деяким іншим недержавним інституціям;

у процесі діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб щодо забезпечення реалізації та захисту в адміністративному порядку прав і свобод громадян, надання їм, а також юридичним особам різноманітних адміністративних (управлінських) послуг;

у процесі внутрішньої організації та діяльності апаратів усіх державних органів, адміністрацій державних підприємств, установ та організацій, а також у зв’язку з проходженням державної служби або в органах місцевого самоврядування;

у зв’язку з реалізацією юрисдикції адміністративних судів і поновлення порушених прав громадян та інших суб’єктів адміністративного права;

- під час застосування заходів адміністративного примусу, включаючи
адміністративну відповідальності, щодо фізичних і юридичних осіб.

3.Будь-яку галузь характеризує і своєрідний метод правового регулювання як сукупність способів, засобів, прийомів, що використовуються законодавцем для забезпечення регулюючої дії норм адміністративного права.

В адміністративному праві використовуються способи регулювання, що властиві обом загальним методам правового регулювання – імперативному та диспозитивному. Для адміністративного права характерні такі методи правового регулювання:

метод влади підпорядкування (субординації) або метод прямого розпорядництва, коли одна сторона відносин є юридично владною, а інша – юридично підвладною (наприклад, відносини між податковою адміністрацією та платниками податків, між інспектором ДАІ та учасниками дорожнього руху).

метод рекомендацій – рекомендації суб’єкта відносин здобувають правову силу за умови прийняття її іншим учасником;

- метод узгодження (координації) – він регулює відносини між
учасниками, які не перебувають між собою у підпорядкуванні;

- метод рівності – означає, що суб’єкти, які знаходяться на одному рівні
державного механізму, здійснюють спільні дії у формі адміністративного
договору.

Сутність методів адміністративного права полягає у:

- встановленні певного порядку дій – приписи до дій за відповідних
умов і належним чином, передбачених відповідною адміністративно-правовою
нормою;

- заборона певних дій під страхом застосування відповідних
юридичних засобів впливу (заборона направлення скарг громадян на розгляд
тим посадовим особам, чиїх дії є предметом скарги, за порушення даної
заборони винні посадові особи несуть дисциплінарну відповідність);

- надання можливостей вибору одного із передбачених
адміністративно
-правовою нормою варіантів належної поведінки
(наприклад, надання посадовим особам можливості прояву самостійності при
вирішенні питання про застосування до особи, яка вчинила адміністративне
правопорушення, того чи іншого адміністративного стягнення або звільнення
його від відповідальності);

- надання можливості чинити або не чинити дії, передбачені
адміністративно-правовою нормою у визначених нею умовах (громадянин сам
вирішує питання, чи варто оскаржувати дії посадових осіб, які він оцінює як
протиправні).


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

81886. Понятие и классификация структур управления 34.87 KB
  В рамках структуры управления протекает весь управленческий процесс в котором участвуют менеджеры всех уровней категорий и профессиональной специализации. Структура управления простая совокупность способов посредством которых процесс труда сначала разделяется на отдельные рабочие задачи а затем достигается координация действий по решению задачи. Типы организационных структур: Иерархический тип структура которая характеризуется высокой степенью разделения труда иерархией управления многочисленными нормами и правилами поведения.
81887. Основные элементы структуры управления 39.32 KB
  Под структурой управления организацией понимается упорядоченная совокупность взаимосвязанных элементов находящихся между собой в устойчивых отношениях обеспечивающих их развитие и функционирование как единого целого. Элементами структуры управления являются. Структура управления характеризуется наличием связей между её элементами.
81888. Иерархические структуры управления 38.72 KB
  Соблюдение этого принципа должно обеспечивать единство управления. Такая организационная структура образуется в результате построения аппарата управления из взаимоподчинённых органов в виде иерархической лестницы т. Функциональная организационная структура основана на создании подразделений для выполнения определённых функций на всех уровнях управления.
81889. Принципы «рациональной бюрократии» Макса Вебера как основа иерархических структур управления 38.18 KB
  Бюрократия рассматривалась им как некий идеальный образ наиболее эффективный инструмент управления социальными структурами и отдельными структурными единицами. Бюрократию как рациональную машину управления характеризуют: жесткая ответственность за каждый участок работы: координация во имя достижения организационных целей; оптимальное действие безличных правил; четкая иерархическая зависимость. Однако позже Вебер стал различать бюрократию в позитивном смысле западная рациональная система управления и в негативном смысле восточная...
81890. Достоинства и недостатки линейной структуры управления 36.39 KB
  Другими словами все функции управления и подчинения сосредотачиваются у руководителя создается вертикальная линия управления и прямой путь воздействия на подчиненных Преимущества линейной структуры управления: Создает реальные условия для единоначалия обеспечивает единство распоряжения в системе управления ориентирует руководителей в основном на решение оперативных задач. Простота управления один канал связи. Недостатки линейной структуры управления: Высокие требования к руководителю который должен быть подготовлен всесторонне.
81891. Достоинства и недостатки линейно-функциональной системы управления 35.61 KB
  Преимущества линейнофункциональной структуры управления: Обеспечивает соблюдение принципа единоначалия и в то же время предполагает рациональную специализацию управленческих звеньев. Недостатки линейнофункциональной структуры управления: Отсутствие тесных взаимосвязей и взаимодействия на горизонтальном уровне между производственными отделениями.
81892. Органические структуры управления 39.41 KB
  При такой организации руководитель проекта взаимодействует с двумя группами подчиненных: с постоянными членами проектной группы и с другими работниками функциональных отделов которые подчиняются ему временно и по ограниченному кругу вопросов. Проектные структуры это структуры управления комплексными видами деятельности которые изза их решающего значения для организации требуют обеспечения непрерывного координирующего и интегрирующего воздействия при жестких ограничениях по затратам срокам и качеству работ. Сетевые организации ...
81893. Достоинства и недостатки матричной структуры управления 38.04 KB
  Достоинства: Одновременное использование нескольких видов деятельности в рамках осуществляемых программ. В рамках системы нет четкого распределения прав каждого участника потому наблюдается тенденция к анархии. Очень часто начинается борьба за власть в рамках внедрения этой системы потому что руководствующие полномочия четко не распределены.
81894. Уровни менеджмента в организационной иерархии 40.53 KB
  Менеджеры высшего звена президент вицепрезидент генерал ректор университет. Менеджеры среднего звена главный бухгалтер главный инженер директор предприятия капитан. Менеджеры низшего звена начальник цеха мастер начальник отдела по маркетингу сержант Три основных уровня менеджеров. Менеджеры низшего звена Функции: осуществление контроля за выполнением производственных заданий; непосредственное руководство рабочими и сотрудниками; обеспечение информацией руководителей высших уровней о выполнении производственных заданий.