55953

УКРАЇНСЬКА ЮРИДИЧНА ТЕРМІНОЛОГІЧНА СИСТЕМА. ТРУДНОЩІ ПРИ ПЕРЕКЛАДІ ЮРИДИЧНИХ ТЕРМІНІВ З РОСІЙСЬКОЇ НА УКРАЇНСЬКУ МОВУ

Конспект урока

Педагогика и дидактика

З історії розвитку мови права. Роль і місце мови в юриспруденції. Правове регулювання статусу української мови Українознавство. До питання мови в юриспруденції Держава і право.

Украинкский

2014-03-31

116 KB

149 чел.

PAGE   \* MERGEFORMAT 23

УКРАЇНСЬКА ЮРИДИЧНА ТЕРМІНОЛОГІЧНА СИСТЕМА.

ТРУДНОЩІ ПРИ ПЕРЕКЛАДІ ЮРИДИЧНИХ ТЕРМІНІВ З РОСІЙСЬКОЇ НА УКРАЇНСЬКУ МОВУ

Семінарсько-практичне заняття №4

План

1.     Юридична термінологічна система. З історії розвитку мови права. Поняття юридичного терміна. Класифікація юридичних термінів.

2.     Запозичення в юридичній термінології.

3.     Труднощі при перекладі юридичних термінів з російської на українську мову.

4.     Роль і місце мови в юриспруденції.

Рекомендована література:

1.     Артикуца Н.В. Мова права і юридична термінологія. - К., 2004.

2.   Андерш  І.  та  ін.   Словник  юридичних  термінів   (російсько-український). - К., 1994.

3.     Головатий С, Зайцев Ю. Правнича термінологія і державотворчий процес // Українське право. 1995. - № 1.

4.  Доценко О. Правове регулювання статусу української мови // Українознавство. - Номер 1 - 2006. - С. 153 - 168.

5.     До питання мови в юриспруденції // Держава і право. 36. наук, праць. Випуск 36 - К., 2007.

6.   Кожевников Г. Закони слід ретельніше редагувати // Право України. - 1993. - № 5 - 6.

7.   Красницька А.В., Чулінда Л.І. Ділова українська мова. Курс лекцій. - К., 2002.

Мовне питання є актуальним у будь-якому суспільстві. Кожна держава зацікавлена у мові, яка буде зрозуміла всім громадянам держави і стане надійним засобом комунікації, управління, освіти, судочинства. Стан мови як і рівень культури, є візитною карткою держави.

У свою чергу, розвинена культура є вагомою ознакою високої фахової культури правника. Мовно-термінологічна компетентність - найістотніша складова загальної професійної компетентності, першооснова фахової ерудиції та культури спілкування.

Представників юридичної професії завжди вирізняло надзвичайно уважне ставлення до мови, слова, його його вживання у текстах документів.

Ураховуючи, що професія юриста багатогранна й охоплює такі важливі сфери, як законодавство і законотворення, державне управління, юстиція, нотаріат, правничі науки, правова інформація та ін., і що мова права - це складна, багаторівнева підсистема літературної мови, зі своїми функціонально-стильовими різновидами та жанрами, з багатим запасом специфічних мовних засобів (лексичних, фразеологічних, граматичних, стилістичних), цілком зрозуміло, що лінгвістична підготовка юриста сьогодні - це досить складний за своїм предметом і змістом, систематично-послідовний, творчий навчальний процес, який потребує концентрації зусиль як науковця, так і курсанта.

Майбутні юристи оволодівають фаховою термінологією протягом усіх років навчання у вищому навчальному закладі, але важливо, щоб ця робота набула систематичного і цілеспрямованого характеру з перших років навчання, грунтувалася на чітких наукових і методичних засадах сучасного термінознавства, створювала надійний фундамент із теоретичних знань і практичних навичок, які потрібні для глибшого розуміння і засвоєння правових явищ, правильного осмислення, тлумачення і формулювання правових форм.

Склад і структура сучасної юридичної термінології, її зв'язок і відношення між елементами зумовлені чинною правовою системою, що складається з розгалуженої, але чітко організованої сукупності юридичних понять.

Останнім часом в Україні відбулися істотні зміни у системі чинного законодавства. Конституція України та інші законодавчі акти становлять основу регулювання суспільних відносин у нових умовах.

Істотне оновлення правових засад у регулюванні суспільних відносин за порівняно короткий проміжок часу загострило проблему правової культури і правової свідомості громадян. Ці зміни вимагають дальшого унормування і впорядкування української правничої термінології. Ця проблема стала особливо актуальною у зв'язку з набуттям українською мовою державного статусу, що закріплено у ст. 10 Конституції України від 28 червня 1996 р. Саме у цій статті зазначено, що держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. Водночас українська мова є мовою справочинства та документації, мовою взаємовідносин державних, партійних і громадських органів, установ, закладів, мовою судочинства, прокурорського нагляду тощо.

1. Українська юридична термінологічна система. З історії розвитку мови права. Поняття юридичного терміна. Класифікація юридичних термінів . З історії розвитку мови права

Мова права (мова законодавства) - один із найдавніших прошарків мови. Вона залежить від класової сутності влади, її зв'язку з народом. Мова права почала утворюватися одночасно із виникненням права, основними джерелами виникнення спеціальної правової термінології, юридичних конструкцій. Це такі документи, як: Закони Хаммурапі (Кодекс Вавилонського рабовласницького права, виданий у II ст. до н.е. царем Хаммурапі), Закони 12 таблиць (Звід законів Стародавнього Риму), Закони Ману (стародавній індійський збірник релігійних, моральних, політичних і правових норм), Варварські правди (записи звичаєвого права германських племен ранньофеодального періоду V - IX ст., які заснували свої держави на території Західної Римської імперії), «Руська правда» (збірник норм давньоруського права XI - XII ст.), «Саксонське зерцало (запис звичаєвого феодального права Остфалії, складений приблизно у 1221 - 1225 рр).

Ці юридичні документи були основою наслідування загальнонаціональної мови. Багато найбільш ранніх пам'яток мови того чи іншого народу були саме правовими. Як правило, писемна літературна мова народу закріплювалася поряд із релігійними книгами у писемних юридичних джерелах.

Сьогодні українську юридичну термінологію формують нормативно-правові акти, які створювались у різний час, використовувались різними політико-економічними устроями, грунтувалися на різних методологічних засадах, мали різну мету. Українська юридична термінологічна система є невід'ємним елементом правової реформи.

Кодифікаційні акти становлять фундамент законодавства. Вони упорядковують нормативно-правовий масив, усувають наявні суперечності, уніфікують категорійний матеріал, забезпечують єдність термінологічно-мовного оформлення законодавчих актів.

Крім того, процес створення юридичних термінів, як і всієї української термінології, понад 70 років підпорядковувався законам і правилам російської мови. На сучасному етапі існує можливість запровадити нову термінологію шляхом її органічного включення безпосередньо до тексту ще на етапі його опрацювання.

У центрі правничої термінології, перекладів та словників створено комп'ютерний банк термінологічних нормативів та вилучених з обігу юридичних термінів, що дає змогу за допомогою спеціалізованих пошукових програм швидко здійснювати автоматизовану перевірку будь-якого законодавчого тексту саме з погляду правильного юридичного терміновживання, що є новим кроком щодо створення і перевірки законодавчих текстів.

Нині, коли швидко розвивається законодавча діяльність, зокрема, юридична термінологія, - один із найважливіших напрямів впливу юридичної теорії на практику, точність і ясність юридичних формулювань, чітке їх мовне втілення, правильне вживання правничої термінології визначає ефективність дії законодавства, сприяє зміцненню законності й дисципліни, охорони і забезпечення прав особистості.

Як відомо, слово «термін» прийшло до слов'ян ще з античних часів, означаючи в латинській мові межу, кордон, рубіж.

В Україні ця назва поширюється вже з XVIII ст. Від слова термін утворене слово термінологія, що означає сукупність термінів з усіх галузей знання (або однієї галузі знань).

З XX ст. юридична термінологія активно розвивається та збагачується. Про це свідчать видані в останні роки перекладні довідники юридичної термінології, поява яких стала великою підтримкою в оволодінні мовою спеціальності, знання якої вкрай необхідне при підготовці українських спеціалістів у юридичній сфері.

Термінологічні назви у сфері юриспруденції, як і в усіх інших сферах, здійснюють одну з основних своїх функцій - пізнавально-інформативну, пов'язану з реєстрацією та збереженням нагромаджених людством знань. Терміни не тільки називають, а й логічно, точно, вичерпно у певний час розвитку науково-пізнавального процесу визначають відповідні поняття.

Системна організація юридичних термінів виявляється як у плані змісту (юридична термінологія відображає систему наукових понять як найменувань певних категорій, зокрема, процесів, явищ, предметів, ознак тощо), так і виражень, але при визначальній ролі змісту.

Юридична термінологія є основним і найбільш інформативним пластом лексики мови законодавства, який сприяє точному і виразному формулюванню правових розпоряджень, досягненню максимальної лаконічності юридичного тексту.

Однією з характерних рис юридичної термінології є її загальна поширеність. Саме різноманітні суспільні відносини є предметом правового регулювання. Практично немає такої сфери життя, якої б не торкалося право. Тому в нормативних актах використовується і побутова лексика, і найменування різних послуг, і словниковий склад різноманітних галузей знань.

Юридична термінологія специфічна. Вона насичена словами, що мають особливе юридичне значення, наприклад, дізнавач, безчинство, обшук, зломщик, охоронець, понятий, розшук, правник, право, слідчий, суд, хабарник, шахрай, злочинець, позов, право, суддя, освідування, підозрюваний, обвинувачений, очевидець, свідок, потерпілий, злочин;

—   словосполученнями - викривальний доказ, документальний доказ, незаперечний доказ, непрямий доказ, неспростований доказ, слідчі дії, очна ставка, процес доказування, кримінальна справа, кримінальна відповідальність, судовий розгляд, підписка про нерозголошення даних, судове слідство, явка з повинною, протокол допиту, сліди злочину, висновок експертизи;

Вживаються віддієслівні іменники, не характерні для загального вжитку, наприклад, притягнення, недонесення, призупинення, обвинувачення, доопрацювання, нерозголошення тощо.

Більшість багатозначних слів визначає особливі юридичні поняття. Так, пом'якшити - зробити покарання менш суворим, стаття - певна частина тексту в юридичному документі, організатор - ініціатор злочину, погашення - припинення терміну судимості, епізод - частина злочинних дій тощо.

Структурне ядро сучасної юридичної термінології - двокомпонентні терміни - словосполучення, утворені за моделями: найпоширенішою -«прикметник+іменник» (безапеляційний вирок, очна ставка, кримінальний позов, неповнолітній злочинець), менш поширені «іменник+ іменник» - злочинність неповнолітніх, слід пограбування тощо.

Без термінів, які мають чітко визначений зміст, неможливо досягти максимальної точності викладу законодавчої думки.

Той факт, що закони були розраховані для загального відома, приводив до уніфікації літературного стилю, вироблення загальних літературних норм.

Поняття юридичного терміна

Юридичні терміни посідають особливе місце у мові законодавства. А в свою чергу мова законодавства - це офіційна мова державної влади. Саме способи вираження законодавчої думки багато у чому залежать від сутності держави, яка видає закони, від інтересів соціальних прошарків, які проголошують свою волю у праві.

Юридичні терміни виникають разом з іншими термінами у результаті правотворчості. Вони лише відображають явища дійсності, а не породжують їх.

Юридичний термін - це слово чи словосполучення, що вживається у законодавстві, є узагальненим найменуванням юридичного поняття, має точний і визначений зміст, вирізняється змістовою однозначністю та функціональною стійкістю; це словесні визначення державно-правових понять, за допомогою яких виражається та закріплюється зміст нормативно-правових приписів держави.

Наприклад:

Убивство на замовлення - позбавлення життя людини, вчинене за певну матеріальну чи грошову винагороду, в інтересах третьої особи.

Посвідчення особи - офіційний документ установленого зразка, що посвідчує особу власника, кому він виданий.

Порушення кримінальної справи - процесуальна дія, акт компетентного органу, з якого починається офіційне розслідування кримінальної справи; перша обов'язкова стадія кримінального процесу.

Кримінальна відповідальність - це різновид ретроспективної відповідальності, що полягає у застосуванні до винної у вчиненні злочину фізичної особи виду і міри кримінального покарання.

Правопорушення - це суспільно-небезпечне, протиправне, винне діяння деліктоздатного суб'єкта, за яке чинним законом передбачена кримінальна відповідальність.

Основними ознаками юридичного терміна є:

-   адекватність відображення змісту поняття; смислова однозначність;

-   логічне співвідношення його з іншими родовими термінами даної галузі;

-   більшість термінів мають дефініцію. Є, що не мають.

 Дефініція - це коротке логічне визначення, яке встановлює істотні відмінні ознаки предмета чи значення поняття, тобто його зміст і кордони;

-   стилістична нейтральність;

-   професійний рівень практичного вживання;

-   закріплення кожного терміна за спеціальним поняттям.

Поняття - це відображення явища об'єктивної дійсності в його суттєвих ознаках, думка, яка виражає сутність явища. Термін - це поняття у відповідній знаковій формі, є його носієм, зовнішнім символом. Поняття єдине, а термін може позначатися різними поняттями. Термін може залишатися тим самим, в той час як визначене ним поняття з часом може зазнати тих чи інших змін, іноді досить суттєвих.

Поняття може існувати і не оформленим у законі відповідним терміном, однак ознаки юридичного воно не позбавлене так само, як не позбавлений такої ознаки і термін, що його визначає.

Слід розрізняти юридичні поняття, закріплені законодавчо, і юридичні поняття, що використовуються у правовій науці. Останні не обов'язково фіксуються у законі (законодавчий процес, підзаконні нормативно-правові акти, правова поведінка, правоздатність, юридична відповідальність, диспозиція юридичної норми, правосвідомість тощо).

Формування понять об'єктивно в юридичній термінології викликає подальший розвиток термінологічного значення, а саме: його збагачення у зв'язку з відображенням нових ознак позамовної дійсності.

Важливою рисою юридичних термінів є їх тісний зв'язок із світоглядом та ідеологією пануючого класу, з різними політичними і юридичними теоріями, суспільними традиціями, правовим досвідом.

Класифікація юридичних термінів

Розкриваючи зміст будь-якого поняття, створюють класифікацію, яка визначає місце цього поняття й усіх інших понять, пов'язаних з ним.

Класифікація - це розподіл термінів за їх узагальненими ознаками споріднення та відмінності.

Класифікація термінів, які використовуються у законодавстві, важлива для впорядкування правової інформації, її автоматизації.

Основні класифікації юридичних термінів такі:

-   за вживанням (загальні та спеціальні);

-   за вираженням явищ (терміни, що відображають моменти або частини судочинства, номінації певних процесуальних дій, юридичних та фізичних осіб; терміни, що вказують на джерело доказів);

-   за походженням (власне українські та запозичені);

-   за творенням (прості, складні, терміносполуки).

Термінологію, яка використовується у законодавстві, автор книги «Язык закона» А.Піголкін класифікує за вертикальним та горизонтальним принципами. На вершині вертикалі є термінологія, закріплена в Конституції України, Основах законодавства. Це загальноправова термінологія, яка системно об'єднує терміни, що функціонують в усіх галузях законодавства, виражають і позначають поняття широкого значення (державний орган, посадова особа, суспільна організація, компетенція, законодавство, закон, рішення, недоторканність особи, законні інтереси).

Горизонтальна термінологія охоплює різноманітні види міжгалузевої та галузевої термінології. Міжгалузева термінологія це термінологія, яка використовується у деяких галузях законодавства (матеріальна відповідальність, завдана шкода, проступок тощо).

У наш час відсутні виразні, науково-обгрунтовані принципи і критерії логічної специфікації юридичних термінів з урахуванням їх практичного значення в тій чи іншій сфері правових відносин, без чого будь-яка класифікація є досить умовною.

А.Піголкін вирізняє чотири види юридичних термінів:

 1) загальновживані;

 2) загальновживані, які в нормативному акті мають більш вузьке, спеціальне значення;

 3) суто юридичні;

 4) технічні.

Загальновживані терміни - це звичайні слова, які набули значного поширення, найменування предметів, якостей, ознак, дій, явищ, які однаково використовуються у побутовій мові, художній літературі, ділових документах, законодавстві. Такі терміни прості, доступні, зрозумілі. У законодавстві вони використовуються у загальноприйнятому значенні і ніякого спеціального змісту не мають (офіцер, документ, справа, закон, правопорядок, юрист, охорона тощо).

Вони не завжди зручні, часто багатозначні, допускають різні тлумачення, можуть застосовуватись то в одному, то в іншому значенні. Тому використання таких термінів доцільне, якщо їх значення зрозуміле для всіх і не породжує ніяких сумнівів у певному контексті. Використовуючи загальновживані терміни у нормативних актах, законодавець повинен забезпечити їх тлумачення у тій чи іншій формі, щоб був чітко зрозумілий зміст.

Більшість термінів, узятих із повсякденної мови, отримують у нормативному акті особливе, більш точне, спеціальне значення. Їх перевага порівняно із загальновживаними полягає у тому, що при максимальній стислості вони найтонше визначають потрібне поняття, наприклад: скарга, доказ, потерпілий, злочинність, акт, відповідальність, захист честі, хабар, бандитизм, грабіж, крадіжка, шахрайство, хуліганство, халатність тощо. Подібних термінів у нормативних актах багато. Вони становлять основу юридичної термінології, мають основне смислове навантаження у законодавстві. Важливо, щоб спеціальне значення загальновживаного терміна було очевидним. Таким термінам у законодавстві даються визначення. Якщо цього немає, значення терміна визначається, виходячи із загального контексту. При першому використанні термінів зі спеціальним значенням треба давати до нього відповідні нормативні роз'яснення.

Як і будь-яка інша сфера суспільного життя, юриспруденція не може обійтись без особливої термінології, яка спеціально вироблена законодавцем для регулювання суспільних відносин: законодавчий процес, нормативний припис, інкорпорація, орган держави, громадянські права, правознавство, законність тощо.

Спеціальні юридичні терміни, як правило, лаконічно й відносно точно визначають поняття, яке застосовується в юриспруденції: судимість, підсудний, потерпілий, свідок, позивач, дізнання, слідчий тощо.

В юридичній термінології багато таких спеціальних термінів, значення яких не завжди можна пояснити з позиції лінгвістики. Застосовуються вони для позначення певних понять і тільки в юриспруденції.

Спеціальні юридичні терміни - це слова чи словосполучення, які позначають поняття, що відображають специфіку державно-правових явищ: правовідносини, юридична особа, позов, законопроект, неправдиве свідчення, речовий доказ тощо.

У нормативних актах використовується багато термінів, узятих із різних галузей науки, техніки, а також професіоналізми. У літературі

за ними закріпилась назва технічні терміни: комп'ютер, фонограма, діапозитив, флешка, плівка, піротехніка, дискета тощо. У процесі застосування норм права у різних сферах суспільного життя без спеціальних технічних термінів обійтись неможливо. Необхідно лише дотримуватись правила, що технічні терміни використовуються у тому значенні, яке закріплене за ними у відповідній галузі науки.

Спеціальні юридичні й технічні терміни досить зручні. Вони одночасно позначають потрібне поняття, сприяють чіткішому викладу нормативних приписів, допомагаючи правильніше зрозуміти і застосувати їх. За допомогою таких термінів можуть бути досягнуті однозначність, семантична конкретність, повнота юридичних формулювань.

2. Запозичення в юридичній термінології

Наявність іншомовних термінів у юридичній термінології пояснюється історичними умовами, в яких відбувався розвиток мови і її носія - народу.

Значна частина запозичених слів - інтернаціоналізми - що вживаються у багатьох мовах світу і мають одне джерело походження.

Запозичення є звичайним явищем, адже українська мова постійно накопичує до свого словникового складу слова інших мов світу. І це закономірно, бо саме таким чином збагачується лексика будь-якої мови.

Процесу запозичення з інших мов сприяють такі чинники, як дипломатичний, економічний, науковий, культурний, побутові взаємини між носіями різних мов.

Наприклад, з латинської мови, яка з давніх часів почала проникати у нашу мову, взяті такі терміни, як: алібі, апарат, архів, агент, адвокат, атестат, асистент, інформація, референдум тощо. Ці слова настільки певно ввійшли до складу юридичної лексики сучасної української мови, що мовці інколи й не здогадуються про їхнє походження і сприймають як власне українські слова.

З французької мови запозичені такі терміни як акція, анкета, арбітраж, армія, аташе, вакансія, паспорт, енциклопедія тощо.

З англійської: вокзал, спорт, трамвай, футбол, хокей тощо.

Багато запозичень з німецької, італійської, голландської мов. І цей процес триває.

Нині ніхто уже не закликає відмовитись від вживання таких термінів, що ввійшли у законодавство, як процес, протест, резолюція, документ, замінити іншомовне слово кодекс українським словом уклад  тощо.

У сучасних запозиченнях іншомовної термінології велика роль належить науково-технічному прогресу, що істотно оптимізує розвиток спеціальної технічної термінології, яка широко використовується у сфері правовідносин. Кількість нових понять постійно збільшується, і відповідно збільшується кількість термінів, що їх призначають.

Слова іншомовного походження часто можна відрізнити від незапо-зичених слів їх формою. Наприклад, вони можуть починатися буквами а, є, і: адреса, абревіатура, аванпост, аварія, авантюра, автобіографія, агітація, агент, алібі, аліменти, алкоголь, альтернатива, акт, академія, амністія, архів, економіка, ефект, екологія, інновація, інспектор, імунітет, ієрархія, ідентичний, буквою ф як на початку, так і всередині слова: фіаско, факт, форма, фотоапарат, фігура, факультет, де-факто, фікція, ефективний, фамільярний, фасад, федеральний, феодальний, конфесія тощо.

Вживання запозичених термінів у юридичному тексті вимагає дотримання таких правил:

-   не використовувати іншомовні слова без потреби;

-   іншомовне слово вживати лише у тому разі, коли воно точніше й повніше, ніж українське, розкриває відоме поняття, або надає тексту певного стилістичного забарвлення;

-   іншомовне слово необхідно вживати лише у тому значенні, з яким воно запозичувалося;

-   запозичене слово має бути зрозумілим не тільки фахівцям певної галузі, а й іншим громадянам;

-   не можна вживати в одному тексті для позначення того самого поняття запозичене та власне українське слово.

Отже, вживання слів іншомовного походження в юридичній термінології є виправданим.

3. Труднощі при перекладі юридичних термінів з російської на українську мову

У період оновлення правотворчої бази, підвищення значення ефективного мовного опрацювання текстів актуальним є питання щодо залежності правильного тлумачення від мовного оформлення документів.

Переклад правничих текстів вимагає не лише особливо обережного ставлення до передачі змісту документа, а й ретельного добору українських відповідників юридичних термінів. Помилки у перекладі, внаслідок яких змінюється значення, звужується чи розширюється сфера застосування визначень та положень документа, роблять його юридично невідповідним до оригіналу. Відтак і можливість застосування документа у правничій практиці стає сумнівною, може призвести до важкопередбачуваних наслідків.

При читанні законодавчих актів привертає увагу неоднозначність вживаної термінології. Невпорядкована термінологія негативно позначається на якості закону, породжує безплідні спори у теорії і на практиці. Зокрема, вона недопустима при викладенні поняття злочину, яке у кримінальному законодавстві є основоположним.

На жаль, у деяких нормативних актах, прийнятих за останні роки відповідними органами законодавчої влади, трапляються непоодинокі випадки неправильного вживання українських правових термінів, що ускладнює як їх тлумачення, так і застосування. Наприклад, у теорії кримінального права і в правозастосовчій практиці термін діяння вживається у двох випадках.

По-перше, для позначення злочину в цілому, тобто злочинного діяння, що являє єдність фізичного та психічного; по-друге, для позначення одного з елементів об'єктивної сторони складу злочину - дії чи бездіяльності як активної або пасивної форми поведінки. Такі та інші розбіжності у термінології можуть мати негативні наслідки при підготовці кримінальних кодексів.

Щоб цього не сталось, слід пам'ятати, що труднощі при доборі відповідників в українській мові до російського терміна зумовлюються такими причинами:

1. До однозначного російського терміна додається два і більше аналогів, що перебувають між собою в синонімічних відносинах:

согласно приказу - згідно з наказом, відповідно до наказу,

изнасилование - насилування, примушування,  згвалтування,

пошлость - вульгарність, непристойність, банальність,

вымогательство - вимагання, вимагательство,

довольствие - постачання, забезпечення, кошти,

достоверность - достовірність, вірогідність, певність,

отчислить - відрахувати, звільнити, відчислити,

обвинить - звинуватити, обвинуватити,

образование - утворення, освіта,

обращение - звернення, обіг, поводження,

отношение - ставлення, відношення, відносини, стосунки,

приговор - вирок, ухвала, постанова,

приют - притулок, пристановисько, захист,

хищение - розкрадання, крадіжка,

ходатайство - клопотання, прохання,

привлечение - притягнення, залучення,

привлечение в качестве обвиняемого - притягнення як обвинуваченого,

привлечение несовершеннолетних к участию в преступлении -

залучення неповнолітніх до участі у злочині,

содержание - утримання, тримання, держання, зміст,

содержание в заключении - тримання в ув'язненні,

пожизненное содержание - довічне утримання,

содержание под стражей - держання під вартою,

содержание приговора - зміст вироку,

связь - зв'язок, відносини, стосунки,

супружеская связь - подружній зв'язок, подружжя,

связь между людьми - відносини між людьми,

личная связь - особисті стосунки,

лицо - обличчя, особа,

подозрительное лицо - підозріла особа,

чистое лицо - чисте обличчя,

предложение - речення, пропозиція,

интересное предложение - цікава пропозиція.

2. Неточність російського терміна передається українським відповідником:

предоставился удобный случай — трапилась нагода,

разыскиваемый преступник - злочинець, який перебуває у розшуку,

сложившаяся ситуация - ситуація, що склалась,

по имеющимся сведениям - за даними, що мають місце,

убийство из корыстных побуждений - вбивство з корисливих мотивів,

добровольний отказ от окончания преступления - добровільна відмова від доведення до кінця злочину.

Основні правила, яких слід дотримуватися при перекладі юридичного тексту

1.  При перекладі з російської на українську мову юридичний текст має відповідати змісту, а не аналогічному перекладу.

2. Треба ретельно добирати семантичні еквіваленти.

3. Якщо виникли труднощі у процесі перекладу слова чи словосполучення, слід зіслатися до перифраз.

4.  Користуйтеся перекладними словниками загального та галузевого спрямування.

5. При перекладі фраз здійснюйте лексичні та семантичні трансформації.

6.  Після перекладу відредагуйте текст, ретельно перевірте написане.

З огляду на специфіку функціонування юридичної термінології, яка використовується фактично в усіх сферах життя, слова та словосполучення у перекладі з російської на українську мову мають бути правильно відтворені особливо у законодавстві, оскільки вони регулюють правові відносини. Потреба у такому перекладі особливо актуальна, адже неправильно перекладений термін втрачає своє значення в юридичному тексті.

Отже, для правової термінології характерним є безперервний розвиток, у лексиці якої відображаються всі процеси історичного поступу. Зміни словникового складу української мови безпосередньо пов'язані з розвитком суспільства та виробничою діяльністю людини. Але, незважаючи на те, що сучасна українська літературна мова постійно розвивається, оновлюється та збагачується, юридична термінологія виявляється найстійкішою до змін, що пояснюється стабільністю юридичної форми, а також тим, що мова права сприймає лише стійкі та загальновизнані мовні конструкції.

Синоніми, омоніми та пароніми в юридичній термінології

Синоніми та омоніми

Серед проблем юридичної термінології важливе місце відведене синонімії та омонімії. Варто нагадати, що синоніми - це слова, різні за звучанням, близькі за значенням, але різняться змістовим, емоційним і стильовим відтінком. Наприклад: процент - відсоток; сильний - могутній; стислий - короткий, лаконічний; авторитет - престиж, репутація, вплив, повага; суспільний - громадський; ввічливість - чемність; громадянський цивільний; провадження справи - ведення справи, правоохоронні органи - ограни внутрішніх справ тощо.

У тексті документа використовується одне зі слів, а не весь синонімічний ряд.

Синонімія - одне з цікавих мовних явищ, яке безпосередньо пов'язане з багатством і різнобічністю словникового складу, з питанням культури мови, стилістики. Точність і виразність змісту юридичного тексту часто залежить від того, наскільки правильно і доречно дібрані слова. Багатство синонімії дає можливість вибрати найточніше для даного контексту слово, уникнути неоднозначного тлумачення висловлення, зберегти нейтральний тон.

В українській юридичній термінології синонімія є поширеним явищем. У мові права існує чимало різних мовних позначень одного й того самого поняття, наприклад: державна мова - офіційна мова, тягар доказування - обов'язок доказування; позбавлення волі  -  ув'язнення; залучати до злочинної діяльності - втягувати у злочинну діяльність тощо.

При використанні синонімів потрібно зважати на такі правила їх функціонування:

-   не допускається взаємозаміна синонімів, особливо коли одне слово є запозиченим, інше - власне українським (контракт - угода);

-  слово треба використовувати з точним урахуванням відтінків значень: (авторитет - престиж).

Отже, наявність синонімів допомагає урізноманітнити мовлення, уникнути повторення слів, найточніше висловити думки і почуття.

При складанні проектів нормативних актів розуміння і правильний підбір синонімів та омонімів з-поміж проблем юридичної термінології займає одне із перших місць. Нормативні акти, розраховані на неодноразове застосування, повинні викладатися мовою і стилем, що відповідають діям і меті права як регулятора суспільних відносин. Неточне формулювання юридичних приписів, використання синонімів та омонімів певним чином можуть відобразитись на досягненні завдань, що стоять перед правом.

Отже, при підготовці та застосуванні правових актів синоніми повинні повністю збігатися за змістом і не мати будь-яких інших відтінків, наприклад, підприємницьке законодавство - законодавство про підприємництво, транспортні засоби - засоби транспорту тощо. Так само збігаються повні найменування загальноприйнятих скорочень, наприклад: Міністерство внутрішніх справ - МВС, Міністерство юстиції - Мін'юст, оперативний уповноважений оперуповноважений, районний відділ - райвідділ.

Нині правові акти часто мають відхилення від норми використання термінів, особливо якщо це акти різної юридичної сили. У забезпеченні єдності вирішальну роль відіграє лексика законів, указів, постанов. Акти цих рівнів вирішують проблеми синонімів значною мірою однорідним способом, що є суворою ієрархією субпідрядних актів.

Учені вважають, що домогтися повного виведення синонімії з термінології законодавства у правових нормах можна лише при виникненні нової галузі права, коли для неї можна заново розробити і стандартизувати термінологію. Не всі синоніми однаково поширені в усіх її функціональних стилях, тобто вони можуть розрізнятись між собою стильовим співвідношенням. На цій підставі їх поділяють на дві групи:

1) синоніми загальновживані: повідомлення - оповіщення, рапорт - донесення, екзамен - іспит тощо. Такі синоніми поширені лише у діловому стилі;

2) синоніми, співвіднесені з будь-яким функціональним стилем: загальновживані слова захисник, оборонець, а синонім до них - поборник використовується в ораторському мовленні.

Отже, синонімія посідає важливе місце при індексації змісту нормативних актів, утворенні пошукових зразків документів, отриманні й обробці правової інформації.

Омоніми - це різні слова, а не різні значення одного й того самого слова. Кожне вторинне значення багатозначного слова пов'язане з його первинним значенням. Первинне пропускати - давати змогу пройти, проїхати і близькі до нього вторинні значення - пропускати букву в слові, пропускати старших себе, пропускати лекцію тощо.

Отже, синоніми припускають одне й те саме чи близьке поняття, які позначаються різними термінами, омоніми, навпаки, мають різні поняття, словесно звучать однаково. У мові законодавства проблеми синонімії й омонімії тісно переплітаються один з одним і заслуговують спеціального розгляду.

Водночас не тільки синоніми, а й однакові слова - омоніми можуть сприйматись і використовуватись законодавцем у різних значеннях, мати різний зміст. Тому не можна залишати поза увагою визначення у ряді нормативних актів значення понять, які для іншої групи можуть бути іншими. Одночасне розуміння термінів у міжнародних договорах забезпечується роз'ясненням їх у самому тексті визначень. Тобто виникає зв'язана із синонімами проблема омонімів, що теж має своє юридичне значення. Прикладом може бути слово майно, передбачене різними галузями законодавства, у значенні:

а) державного;

б) профспілкового;

в) рухомого і нерухомого;

г) яке підлягає вилученню з опису при накладенні арешту.

Кожне з названих, а також інших наповнень правового поняття майно містить різний набір предметів, речей, і водночас відповідає чи не суперечить майну як сукупності речей, матеріальних цінностей, що знаходяться у будь-чиєму володінні.

З омонімами відбувається дещо аналогічне до синонімів. Для прикладу слід порівняти не відтінок, а різні поняття, що виражені однаковим словом: група ризику і група крові, мова прокурора і мова як суспільне явище, термін як поняття у галузі науки і термін - момент, проміжок часу виконання чогось, акт як документ і акт як дія (терористичний акт).

Отже, омонімія - закономірне явище мови і не випадково у процесі розвитку лексичної системи української мови з'являються і вільно використовуються омоніми різного типу.

Пароніми

Пароніми - це слова, близькі за звуковим складом і вимовою, але різні за значенням і написанням: виборний - виборчий, засвідчення -посвідчення, особовий особистий, наступний - подальший, афект -ефект, линути - ринути, мимохідь - мимохіть, талан - талант, варта - вахта, розбещений - розпещений, показник - покажчик тощо.

Основну групу паронімів становлять слова, що семантично поєднані між собою, частково збігаються морфемним складом, близькі за походженням: важкий - тяжкий, повінь-повідь, прилазити - пролазити тощо.

Незначна різниця у вимові паронімів спричиняє труднощі при їх засвоєнні, призводить до помилок, зокрема, до неправильної заміни одного слова іншим. Паронімічні відношення поєднують пари слів.

Явище паронімії вимагає точного знання значень і адекватного їх вживання.  При створенні юридичного тексту звертається увага на особливості функціонування паронімів у діловому мовленні, де неприпустиме вживання замість належного слова його пароніма, адже це може призвести до непорозуміння або взагалі до перекручення інформації. Наприклад:

адресат (одержувач) - адресант (відправник),

норматив (показник) - нормативність (властивість),

погроза ( заподіяти зло) - загроза (небезпека),

здібний (той, хто має нахил) - здатний (той, хто має можливість),

оглядати (місце події) - доглядати (хвору людину).

Звукова подібність паронімів спричиняє невмотивовані взаємозаміни цих слів. Тому необхідно досить уважно добирати слова, схожі за звучанням, з'ясовувати відтінки їх значень. Перевірити значення паронімів можна за тлумачним словником або за довідником з культури української мови.

Отже, застосування правильного тлумачення юридичних термінів позитивно впливає на зміцнення законності та правопорядку, сприяє захисту прав і свобод людини і громадянина. Крім того, внаслідок належного тлумачення юридичних термінів відбувається економія зусиль у процесі доказування, зокрема під час проведення досудового слідства у кримінальних справах.

4. Роль і місце мови в юриспруденції

Без мови неможливе виникнення, розвиток та існування права. Історія мови віддзеркалює історію права. Право, у свою чергу, впливає на формування та розвиток мови. У правовій сфері суспільного життя мова виступає основним засобом передачі інформації. За допомогою мови учасники правовідносин (суб'єкти права) здійснюють обмін інформацією.

Право, не виражене мовою, не буде правом. Тому й становлення правової системи нерозривно пов'язане з історією мови

Мова є основним засобом існування права, а лінгвістика - фундаментом для юриспруденції.

Юриспруденція - юридична наука, досить розгалужена і диференційована система наукових знань, видів і форм наукової діяльності. Кожна її структурна частина зумовлена потребами пізнавальної і практичної діяльності, що відображає багатоаспектне багатоцільове призначення як науки.

Нині роль мови в юриспруденції дедалі частіше стає предметом широких дискусій та наукових досліджень. Ця тема тривалий час розглядалась у межах інструментальної концепції, дослідження мали суто прикладний характер. Правознавці тривалий час ігнорували мовне питання, а проблема юридичної мови належала до компетенції лінгвістів, тому дослідження, які були проведені за останні роки, знаходяться переважно у площині філології. Хоча зрозуміло, що вирішення проблеми мови в юридичній практиці можливе лише завдяки комплексній роботі мовознавців та правників.

Правознавці визначають значну роль мови як субстрату юридичної діяльності, як засобу впливу на суспільство у цілому та на окрему особу зокрема (сугестивний вплив на суд, переконання свідка у необхідності свідчення тощо). Особливості взаємного зв'язку мови і права з давніх часів розглядаються мовознавцями та правознавцями.

Головна увага звертається на специфічні функції мови:

-   комунікативна (спілкування);

-   регулювально-волюнтативна - правове регулювання поведінки та суспільних відносин через волевиявлення суб'єкта права та вплив на правосвідомість;

-   культуроносна - збереження і передача правового знання та правової культури. Усе це ще раз доводить органічну єдність мови і права. Саме тут мова є невід'ємною частиною правової системи з певними традиціями, функціями та особливостями, серед яких основними варто назвати високу ступінь абстракції та тісний зв'язок мови і права.

Отже, мова права - це мова, що розроблена на основі літературного варіанта національної мови з метою фіксації, збереження і передачі результатів інтелектуальної діяльності, що мають юридичне значення.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

45950. Статические и динамические испытания металлов: основные механические свойства и их определение 186.98 KB
  В этих испытаниях создаётся однородное напряжённое состояние по сечению образца причём доля нормальных напряжений является преобладающей поэтому эти испытания считаются жёсткими. Машины автоматически фиксируют величины приложенной нагрузки и изменение длины образца в виде диаграммы растяжения по которой производятся все необходимые расчеты. длинные образцы где F0 –площадь сечения рабочей части образца. При этом необходимо соблюдать важное условие: заготовки не должны нагреваться до температуры 150С иначе изменится структура и свойства...
45951. Сплавы на основе меди: классификация, маркировка, свойства, применение 21.83 KB
  По техническим свойствам медные сплавы делятся на деформируемыеГОСТ1817578 и литейные ГОСТ61383; по способности к закалке – термоупрочняемые и нетермоупрочняемые; по химическому составу на бронзы Cu другие элементы кроме Zn и латуни СuZn и другие элементы. Бронзы маркируются буквами Бр бронза и буквами и цифрами: буквы означают название элемента а цифры – его количество в сплаве в процентах. Бронзы имеют более высокие по сравнению с латунями прочностные антифрикционные коррозионостойкие свойства но являются более...
45952. Сплавы на основе алюминия: классификация, маркировка, свойства, применение 16.94 KB
  Сплавы на основе алюминия: классификация маркировка свойства применение. Единой цифровой маркировки алюминиевых сплавов не существует деформируемые литейные и спеченные сплавы маркируются поразному. Деформируемые сплавы имеют буквенную и буквенноцифровую маркировку причем выбор букв и цифр производится случайным образом: сплав lSiCuMg обозначается АВ авиаль сплав lMn обозначается АМц а сплав LMg обозначается АМг. Для группы сплавов первые цифры после букв обозначают соответственно: 1сплавы упрочняемые Сu и Mg...
45953. Теория и технология термической обработки стали: виды, применение 13.64 KB
  Основными видами термической обработки являются: отжиг закалка и отпуск. Отжиг бывает полный неполный диффузионый рекристаллизационный и нормализа Закалка. Закалкавид термической обработки заключающийся в нагреве изделий с контролируемой скоростью1000С час до температуры АС330500С выше линии окончания фазовых переходов GS диаграммы железо углерод выдержке при этойтемпературе для выравнивания температуры по сечению и осуществления фазовых переходов Fe3C Feα Feγ и быстром охлаждении в воде или масле. Закалка бывает обычная...
45954. Пластмассы: состав, структура, классификация, свойства, применение 13.75 KB
  Полиэтилен со степенью полимеризации 20 предет собой жидкость обладающая смазывающими сввами. Полиэтилен со степенью полимеризации 2000 предет собой твердый пластичныйупругий металл испмый для изгния пленок. К не полярным относятся: полиэтилен второпласты орг. Полиэтилен.
45955. Каучук и резина: строение, состав, свойства, методы получения, применение 14.01 KB
  Особенно важным и спецким сввом каучука явлся его эластть упругость – способть каучука восстанавливать свою первоначую форму после прекращения действия сил вызвавших деформацию. Резинами наз высоко молекулярный матл редко сетчатые стрры которые получают в резте вулканизации каучука с наполнителями. В состав входят: связующие в виде каучука естеств. сера в колве 13 которая служит для смешивания каучука наполнители в виде порошковой сожи материала ткани или другие волокнакапронмягчители – парафин стеориновая кислота...
45956. Химико-термическая обработка стали: виды, технология, оборудование, свойства, применение 187.39 KB
  ХТО –- процесс насыщения поверхности детали различными легирующими элементами с целью изменения состава структуры и свойств поверхностного слоя детали. Поверхность детали может насыщаться следующими элементами: углерод азотом хромом кремний алюминий бром. Цель: получить на поверхности детали высокую тв. достаточной вязкости и пластичности сердцевины деталикулачки эксцентрики.
45957. Упругая и пластическая деформация металлов и сплавов: сущность и механизм осуществления. Наклёп и рекристаллизация. Горячая и холодная обработка давлением 101.14 KB
  Упругая и пластическая деформация металлов и сплавов: сущность и механизм осуществления. Деформация -– это измние формы и размеров тела дефция может вызываться воздействием внешних сил а также др. К дефциям относятся такие явления как сдвиг сжатие растяжение изгиб и кручение. Упругая дефция – это дефция которая исчезает после снятия нагрузки.
45958. Новые металлические материалы: композиционные материалы, металлические стекла, металлы с памятью формы- свойства, состав, применение 182.71 KB
  Новые металлические материалы: композиционные материалы металлические стекла металлы с памятью формы свойства состав применение. К новым Ме материалам относят: 1 сплавы с эффектом памяти формы 2 ситаллы 3 комп ситаллы которые имеютозиционные материалы 4 порошковые материалы. Композиционные материалы состоят из основы матрицы и упрочнителя. В качестве матрицы используются Ме материалы нержавейка Х18Н8Туглеродные материалы карбонкерамические материалы.