55954

ЛЕКСИКОЛОГІЯ, ЛЕКСИКОГРАФІЯ ТА ФРАЗЕОЛОГІЯ У ПРОФЕСІЙНОМУ СПІЛКУВАННІ

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Усі слова наявні у мові становлять лексику. Тобто майже всі слова можна поділити за їх значенням в однорідні групи з єдиним тематичним направленням. До активної лексики належать слова які широко й повсякденно вживаються. Це звичайні слова без яких не можливо висловити жодної розгорнутої думки.

Украинкский

2014-03-31

108 KB

15 чел.

PAGE  20

ЛЕКСИКОЛОГІЯ, ЛЕКСИКОГРАФІЯ ТА ФРАЗЕОЛОГІЯ У ПРОФЕСІЙНОМУ СПІЛКУВАННІ

Семінарсько-практичне заняття №5

План

1.     Загальне поняття про лексику, лексикологію, термін та термінологію. Слово як найменша самостійна одиниця мови, його лексичне значення.

2.     Лексика сучасної української мови з погляду її походження.

3.  Стилістична диференціація української лексики.  Професійна лексика. Канцеляризми та штампи.

4.     Фразеологія у діловому мовленні.

5.     Українська лексикографія. Основні типи словників.

Рекомендована література:

1.     Волкотруб Г.Й. Стилістика ділової мови. - К., 2002.

2.     Козачук Г.О. Українська мова - для абітурієнтів. - К., Вища школа. - 1993.

3.     Мацько Л.І., Сидоренко ОМ. Українська мова: Посібник. - К.:, Либідь. - 1996.

4.     Сучасна українська мова, ч. 1 / За ред. проф. П.Дудика. - К., 1996.

5.     Юрчук О.Ф. Українська мова для юристів. - К., 1995.

Лексика сучасної української літературної мови становить досить струнку та надзвичайно розгалужену систему, яка складається з численних підсистем і взаємопов'язаних мікроструктур. Термінологічний шар національної лексики відображає існуючі концепції наукової картини світу за допомогою термінів.

Основу як української, так і російської термінологічної системи становить питома лексика, що ввійшла в науковий обіг шляхом її дефі-нування. Національна наука розвивається рідною мовою, і саме національна термінолексика використовується фахівцями для закріплення і відтворення наукових досягнень.

На жаль, фактично за всю свою історію українська наукова мова не мала сприятливих умов для свого розвитку. Численні заборони української мови як засобу літературного і громадського спілкування затримували її стильову диференціацію, а водночас формування термінологічної лексики. Проте бурхливий розвиток термінологічних систем переконливо довів, що українська мова досить гнучка і придатна для творення термінологічних назв.

Особливої актуальності у зв'язку із зростанням значущості національної проблематики у сфері термінологічної лексики набувають дослідження, спрямовані на з'ясування національно-специфічного в лексиці, у тому числі й робота з укладання галузевих термінологічних словників, зокрема навчальних.

Активну фахову термінолексику для курсантів і слухачів вищих закладів юридичної освіти покликані презентувати державною мовою джерела як у її фіксації (словники, довідники), так і функціонування (підручники, навчальні посібники, нормативні документи). Зрозуміло, що тільки практика вживання національного терміна в науковій літературі є критерієм його придатності для номінації відповідного поняття в даній термінологічній системі. Тобто термін виробляється і виходить на стандарт внаслідок частоти його вживання в певній фаховій сфері. Спрацьовує зручність термінологічної моделі і його словотворча гнучкість.

Робота юриста потребує спеціальної професійної підготовленості та обізнаності передусім з юридичної термінології, а також галузевої ділової документації, чому активно сприяє відповідна література, переважно термінологічна. У зв'язку з цим для забезпечення професійного навчання у закладах освіти вкрай необхідні термінологічні словники малих форм (тобто навчальні) для нефілологів, зокрема словники особливого, комбінованого, типу з актуалізованою спрямованістю, які мінімізовані відповідно до навчальної мети, конкретних завдань.

1. Загальне поняття про лексику, лексикологію, термін та термінологію. Слово як найменша самостійна одиниця мови, його лексичне значення

У сучасному світі налічується близько шести тисяч мов. Наша, українська мова, як і будь-яка інша, посідає своє унікальне місце. Вона, як і будь-яка інша, складається зі слів.

Розділ мовознавства, який вивчає слово як основну одиницю мови, а також словниковий склад мови як систему, називається лексикологією.

Усі слова, наявні у мові, становлять лексику. У ній переважають терміни.

Термін - це слово чи словосполучення, що вживається для точного вираження поняття з будь-якої галузі знання - науки, техніки, суспільно-політичного життя. Термін позбавлений емоційно-експресивного забарвлення. Кожній галузі властиві свої терміни, серед яких багато запозичених слів, наприклад, віза, кліше, реквізит, академія, міліція, держава, право, особова справа, покарання, науково-дослідна установа, адміністративні правопорушення, юридична техніка тощо.

Словом термінологія позначають сукупність термінів певної галузі науки або всі терміни даної мови.

Найважливішою ознакою термінів є їх однозначність. Усі носії мови повинні вживати терміни з одним і тим самим значенням. Проте, іноді буває так, що в одній галузі знань той самий термін має одне значення, а в іншій - інше.

Наприклад, операція (у медицині, фінансових справах, військових); криза (у політиці, у медицині - переломний момент у хворобі) тощо.

Найбільше у мові термінів спеціальних, які характерні для певної галузі науки, знання (юридичні: опікун, особа, підсудність, позов, побутова травма, покарання).

Термін лексика (з грецької - словесний, словниковий) має декілька значень:

1) сукупність слів української мови. Це складна організована система, елементи якої тісно пов'язані спільністю чи протилежністю значень, сфери вживання тощо;

2) сукупність слів, пов'язана з їх походженням (напр., східнослов'янська лексика, жаргонна, застаріла, професійна, запозичена лексика);

3) сукупність слів, пов'язана зі сферою їх використання (спеціальна лексика).

Мовознавці вважають, що лексика - це досить організована система. Центральне місце у ній займають тематичні групи. Тобто майже всі слова можна поділити за їх значенням в однорідні групи з єдиним тематичним направленням. Наприклад, серед юридичних термінів можна вирізнити групи термінів кримінального, адміністративного та цивільного права, криміналістики, кримінології тощо. Чим більше людина знає слів, уміє їх правильно вживати у межах тематичних груп, тим вільніше вона володіє мовою взагалі.

Лексика найтісніше пов'язана із життям народу. Вона постійно реагує на зміни у соціально-виробничому та культурному житті нації виникненням нових слів і зникненням старих. Це зумовлює наявність у мові постійно двох шарів вживання лексики: активної та пасивної.

До активної лексики належать слова, які широко й повсякденно вживаються. Це звичайні слова, без яких не можливо висловити жодної розгорнутої думки. Вона об'єднує спеціальні терміни, що постійно вживаються у середовищі людей певних професій, спеціальностей: юрист, суддя, прокурор, рядовий, карний розшук, вулична злочинність, особовий склад, посвідчення особи, штатний розклад тощо.

Активна лексика поділяється на дві групи:

а) загальновживані слова, зрозумілі всім мовцям;

б) незагальновживані - терміни і професіоналізми, що активно використовуються не всіма мовцями, а представниками певних спеціальностей.

До пасивної лексики перейшли ті слова, які не належать до постійного вжитку, тобто рідко вживаються чи мають певні обмеження.

1.     Слова, які застаріли і витіснилися новими - архаїзми (рать -військо, злато - золото, перст - палець, чоло - лоб, ректи - говорити тощо).

2.     Слова, що називають реалії минулого - історизми (рекрут, кріпацтво, тюремник, волость, прохач, присяжний засідатель).

3.     Нові слова, покликані до життя потребами суспільства, що відображають  сучасність   -   неологізми   (конвенція,  дискримінація, ексклюзивний, рейтинг, консенсус, електорат, менталітет, кон'юнктура, дистриб'ютор, магістр, бакалавр, ліцей, престиж тощо).

Неологізми сприймаються як нові доти, поки ці слова ще не повністю засвоїлися в активній частині мови. Коли вони стануть загальновживаними, звичними, то перестануть бути неологізмами, ввійдуть до загальновживаної лексики.

У мові є слова, що мають лише одне значення, тобто називають лише одну істоту, предмет, явище, дію тощо. їх називають однозначними. Наприклад:

міліціонер - той, хто служить у міліції;

майор - офіцерський чин, військове звання;

провокатор - підбурювач, який діє зі зрадницькою метою;

мародер - грабіжник, що краде речі вбитих на полі бою.

Крім однозначних у мові є слова багатозначні.

Багатозначність - наявність в одного слова двох або кількох пов'язаних між собою значень, що виникли у процесі розвитку первинного значення. Одне із значень багатозначного слова є прямим, усі інші - переносними.

Пряме значення - це основне значення слова, що найменш залежне від контексту. Наприклад, речові докази, озброєна охорона, викликати до суду, службовий злочин, судова справа - пряме значення;

розірвати договір, взяти на поруки, ввести в оману, відкласти розгляд справи - переносне значення.

Переносні значення є похідними від прямого й асоціюються з ним. Переносні значення закріпилися у мові й фіксуються словниками. Вони можуть бути:

а) безобразними - ручка на дверях, висока посада, вийшов на пенсію;

б) образними - орел, сокіл, пес (про людину), море вогнів, прозорі кордони, очі палають, рожева мрія тощо.

Незагальновживана лексика використовується представниками відповідних спеціальностей. До неї належать нелітературні прошарки -діалектизми, жаргонізми та арготизми.

Діалектизми - слова або словосполучення, характерні лише для певних територій, на яких функціонує загальнонародна національна мова. В українській мові вирізняються південно-східні, південно-західні та північні говори.

Діалектизми лексичні поділяються на три групи: 1) власне лексичні - це діалектні синоніми до загальнонародних слів: вуйко - дядько, киря - сокира;

2) етнографічні - це назви місцевих реалій, що не використовуються на решті національної території: крисаня (вид чоловічого капелюха), трембіта (духовий інструмент);

3) семантичні діалекти - слова, що в діалекті мають значення, відмінне від загальномовного: базар (майдан), збір (ярмарок), пироги (вареники).

Жаргонізми слова, якими користуються люди, об'єднані спільними інтересами, захопленням, професією, віком, ситуацією. Використовуються вони для надання експресивного забарвлення назвам предметів, явищ, важливих для членів даної соціальної групи. Наприклад: кльово, кайф, супер, бабки, тусівка, бухло, бодун тощо.

Існують також професійні жаргони - неофіційні назви предметів чи понять у сфері тієї чи іншої професії: вікно (у вчителів), фанера (у музикантів) тощо.

Жаргони швидко застарівають і замінюються новими словами-синонімами: хавати, ксива, квасити тощо.

Одне з певних місць відводиться жаргонові кримінального злочинця, якому притаманний цинізм, де за словами маскуються вчинки, негідні людини.

Різновидом жаргону є арготизми. Це спеціальні слова, що вживаються представниками окремих соціальних груп з метою засекретити свою мову, зробити її незрозумілою для інших. Арготизмами користуються злочинці, наркомани, мафіозний світ. Наприклад, у злодійському арго слово кафедра - могила, помити - украсти, замочити - вбити.

Жаргон та арго належать до вузьковживаної, просторічної лексики, нечітко розрізняються між собою. Вживання цих слів у звичайному мовленні недопустиме, проте допустиме як особливий стилістичний засіб у роботі правоохоронних органів з метою встановити діловий контакт зі злочинним світом.

В українській мові використовуються екзотизми - слова, запозичені українською мовою з інших мов для позначення реалій життя іншого народу чи країни. Екзотизмами можуть бути:

-   назви установ: меджліс, хурал, бундестаг;

-   посад, професій: полісмен, шериф, тореадор, гейша;

-   грошових одиниць: динар, юань;

-   житла, поселень: аул, кишлак, вігвам;

-   звертань до людей: мадам, містер, сеньйор, сеньйора, міс, леді. Отже, основною одиницею лексики та лексикології є слово.

Слово як найменша самостійна одиниця мови, його значення

Кожна мова складається зі слів, і слово є однією з основних одиниць мови. Окремо взяті мовні звуки, а також складові частини слова виявляють себе лише у слові. Отже, слово - одна з основних одиниць мови, що вільно відтворюється у мові, називає всі, пізнані людиною предмети, явища природи і суспільства, відношення і залежності, виконує основну інформацію у спілкуванні між людьми, за допомогою якого людина висловлює свої почуття. Кожен, хто володіє мовою, легко вирізняє у ній слова і визначає їх звукові межі в потоці мовлення.

Слово як одиниця мови характеризується такими ознаками, за якими вона відрізняється від інших мовних одиниць:

1)    складається із звуків і має один основний наголос;

2)    має лексичне значення, тобто називає предмети, ознаки, процеси об'єктивної дійсності;

3)    може поділятися на менш значущі частини - морфеми.

Слово - це найменша самостійна одиниця мови, що складається як з одного звука, так і з граматично оформленого звукового комплексу, за яким суспільною практикою закріплене певне значення і якому властива відтворюваність у процесі мовлення.

Головна функція слова - номінативна (називна). Слова української мови групуються:

-   за значенням - однозначні, багатозначні;

-   за мовним стилем - загальновживані, специфічно побутові, наукові терміни та професіоналізми, ділові штампи, образно-художні тощо;

-   за емоційним забарвленням - нейтральні, емоційні;

-   за сферою вживання - літературні, діалектні, знижені;

-   за активністю вживання активні та пасивні;

-   за походженням - власне українські та запозичені.

Лексичне значення слова реалізується у контексті, у вільному сполученні з іншими словами. Із слів складається речення - основний засіб вираження думки.

Слово має не тільки значення, воно певним чином організоване граматично і завжди входить до системи тієї чи іншої лексико-граматичної категорії, тобто належить до будь-якої частини мови.

2. Лексика сучасної української мови з погляду її походження

Лексика сучасної української мови склалась у процесі тривалого історичного розвитку. її формування та розвиток тісно пов'язані з історією українського народу.

За своїм походженням лексика неоднорідна. Найбільша частина її належить до корінної української лексики, яка включає всі слова, що ведуть від індоєвропейської мовної спільноти, слова, що виникли у спільнослов'янській мові та слова давньоруського походження, а також весь лексичний фонд, створений на українському грунті. Решту лексичного складу сучасної української мови становлять запозичення з індоєвропейських, зокрема й слов'янських та неіндоєвропейських мов; іншомовні лексичні елементи засвоювались українською мовою протягом усього її історичного розвитку. Тому серед слів, що вживаються у практиці спілкування, можна виокремити слова різні за часом виникнення і походженням. Усі вони відкладаються у словниковому складі нашої мови ніби певними шарами.

Перший шар становлять найдавніші слова, що дійшли до наших часів з індоєвропейської мови. Наприклад: сонце, вода, брат, мати та ін.

Другий шар становлять слова, що належать до спільнослов'янської мови, яка розпалась як єдина мова всіх слов'ян приблизно у V-VI ст. нашої ери. Ці слова живуть багато століть, хоч зазнали деяких фонетичних змін і вимовляються тепер у різних мовах не так, як вони вимовлялися у часи спільнослов'янської єдності. Наприклад: мать (рос), мати (укр.), маці (біл.), матка (польс).

Третій шар вирізняється у лексиці сучасної української мови переважно пізнішого походження і становить спільні східнослов'янські слова, які в інших слов'янських мовах не вживаються. Наприклад: урожай, шабля, дядько, сьогодні, ненароком та ін.

Четвертий шар становлять лише українські слова, поширені тільки в українській мові. Наприклад: година, рада, повітря, коханий, чарівний та ін.

Ці слова можуть бути різного походження і різної давності, але закріпилися лише в українській мові у період її формування та розвитку і виражають специфіку української мови, саме те, чим вона вирізняється у лексиці від інших східнослов'янських мов. Власне українські слова відрізняються також і деякими фонетичними та словотворчими ознаками.

П'ятий шар - слова іншомовного походження, що в лексичному складі сучасної української літературної мови займають певне місце. У світі немає жодної мови, у лексиці якої не було б запозичень з інших мов, тому що ні один народ, носій і творець своєї мови, не живе ізольовано, відокремлено від інших народів. Процес засвоєння слів будь-якою мовою з інших мов є одним з істотних шляхів збагачення її словникового складу, робить її гнучкішою та виразнішою. Слова, запозичені з інших мов, завжди відповідним чином пристосовуються до законів фонетики, граматики та семантичної системи тієї мови, до лексичного складу якої вони ввійшли.

Запозичуються як цілі слова та вирази, так і окремі їх елементи. Активно вживаються міжнародні словотворчі елементи, запозичені з латинської та грецької мов. Без знання цих елементів неможливе розуміння багатьох термінів, адже поєднуючись із коренями інших слів, вони утворюють нові слова. Наприклад, націо- (грец. народ), моно- (грец. один), полі- грец. багато), гідро- (грец. вода), крим- (лат. той, що має відношення до злочину), анти- (грец. проти): національний, монографія, монотонний, антидержавний, полісемія, гідродинаміка, гідроелектростанція, антибіотики тощо.

Практично не завжди легко встановити різницю між власне українським словом і запозиченим. Це зумовлюється, по-перше, тим, що етимологія багатьох давніх слів і досі ще не остаточно з'ясована, по-друге, навіть при відомому значенні слова іноді важко визначити, чи воно запозичене, чи створене на власному мовному грунті.

До найдавніших запозичень з інших мов належать старослав 'янізми -слова, що сформувалися у IX ст. на грунті македонського діалекту староболгарської мови. Старослов'янською мовою користувалися майже всі слов'яни. Наприклад: мудрість, влада, вождь, страждання, юродивий, святиня, битва, молитва, злочин, творець, образ, благородний тощо.

Запозичення з грецької мови - це слова, засвоєні ще до прийняття християнства внаслідок безпосередніх торгово-економічних зв'язків східних слов'ян із Грецією та її колоніями на північному узбережжі Чорного моря. Після прийняття християнства була засвоєна значна кількість власних імен людей, наприклад, Василь, Євген, Микола, Кузьма, Олена, Петро, Віктор, Ольга, Софія, Олександр, Федір, Анастасія та багато ін.

Запозичення з грецької мови відбувалося здебільшого через посередництво інших мов. їх поширення зумовлювалося розвитком науки, культури, мистецтва. Так з'являється в українській мові грецька за походженням лексика на запозичення нових суспільно-політичних відносин, терміни з медицини, біології, хімії, мовознавства, філософії, логіки, спорту, наприклад: політика, хартія, аристократія, анемія, мікроб, клімат, критика, атлетика, гімнастика тощо. Оскільки ці та інші слова вживаються у переважній більшості мов світу, їх називають інтернаціоналізмами.

Крім грецьких лексичних запозичень, українська мова збагачується латинізмами, які відіграли значну роль у збагаченні лексики - наукової і політичної термінології, наприклад, конспект, колегіум, нація, детектор тощо. Серед запозичень із західноєвропейських мов є чимало слів з французької (дуель, пальто, турне, реформа, режим, прем'єр, десант, парад, саботаж тощо)

англійської (джентельмен, мітинг, офіс, парламент, ринг, футбол, рекорд, хокей, теніс, спортсмен тощо),

німецької (броня, князь, командир, штаб, офіцер) та інших мов.

3. Стилістична диференціація української лексики. Професійна лексика. Канцеляризми та штампи

Лексика сучасної української літературної мови з погляду її стилістичної диференціації поділяється на дві великі групи. До першої належить стилістично нейтральна, або міжстильова лексика, тобто така, що вільно, без будь-якого обмеження вживається в усіх стилях, а до другої належить лексика, стилістично забарвлена.

Залежно від того, яка мовна функція реалізується, лексика української мови поділяється на певні шари: загальновживана, розмовна, офіційно-ділова, виробничо-професійна, науково-термінологічна, побутова тощо.

Загальновживана лексика не обмежена ні діалектами, ні професійними рамками. Це слова, що вживаються на всій території представниками верств суспільства, де функціонує українська мова.

Розмовна лексика використовує слова, які вживаються в усному невимушеному спілкуванні. Вони не можуть використовуватись у діловому стилі, бо мають стилістичне забарвлення неофіційності: швидко -хутко, говорити - балакати, кричати - репетувати, іти - плентатися, гарний - ловкий, нещасний - бідолаха тощо.

Науково-термінологічна лексика обслуговує сферу науки, наукової та професійно-виробничої діяльності. У ній переважають терміни. Як було зазначено вище, термін - це спеціальне слово чи словосполучення, що вживається для точного вираження поняття з будь-якої галузі знання -науки, техніки, суспільно-політичного життя.

Офіційно-ділова лексика використовується в офіційно-діловому стилі та його підстилях: законодавчому, дипломатичному, адміністративно-канцелярському. Вона, власне, і є термінологічною, бо однозначна, позбавлена емоційно-експресивного забарвлення, має чітко визначену сферу використання. Прикладом офіційно-ділової лексики є слова: ділова мова, офіційно-діловий стиль, протокол, постанова, акт, подання, розпорядження, декларація, комюніке, протокол, наказ, референдум, документ, реквізит тощо.

Професійна лексика

Професійна лексика - це спеціальна лексика, вживана людьми однієї професії. До складу професійної лексики, крім термінів, входять і деякі абсолютні синоніми до слів загальновживаної літературної мови, тобто слова професійного жаргону.

Поняття професійна лексика розглядаємо з такими групами слів, що належать до будь-якої професії чи виду занять. До професійної лексики належать терміни, професіоналізми, професійно-жаргонні слова.

Професіоналізми, професійні та вузькоспеціальні слова - це слова або вислови, що виступають як неофіційні, розмовні синоніми термінів. Вони не мають суворого наукового визначення, не становлять цілісної системи, можуть мати експресивне забарвлення. Для мови моряків: кок (кухар), камбуз (кухня); для водія: руль - бублик, пиляє - їде; для курсанта: плаває - погано навчається, пара - двійка, шпора - шпаргалка, «шапка» - адресат тощо.

Професіоналізми виникають тоді, коли та чи інша спеціальність або фах не мають розвиненої термінології, як розмовні, неофіційні замінники термінів. Чим більше людині доводиться мати справу з певною галуззю практичної діяльності, тим інтенсивніше вона засвоює спеціальні слова, безпосередньо пов'язані з її професійними інтересами. Саме практична зацікавленість породжує відповідну лексику. Найчастіше професіоналізми застосовуються в усному неофіційному мовленні людей певної професії.

Професійно-жаргонна лексика розглядається як форма професійного просторіччя. Розмовне мовлення будь-якого професійного середовища містить певну кількість емоційно-забарвлених слів вузького вжитку, що відображають професійну спеціалізацію, наприклад, кримінальна справа із вбивством - мокруха тощо.

Отже, словникове багатство сучасної української літературної мови визначається її розвитком. Наскільки повно, багато фахівець володіє лексикою, наскільки правильно і грамотно керується нею у спілкуванні, настільки легко буде йому знайти, використати слово у діловій сфері для ділового листування, для спілкування з громадянами, засобами масової інформації, по телефону. Від цього залежатиме успіх у практичній роботі.

Канцеляризми і штампи

В українську літературну мову досить часто потрапляють слова і вирази - словесні штампи, позбавлені образності, часто й одноманітно повторювані без урахування контексту, які збіднюють мову. Велика кількість таких слів міцно утвердилася у нашій мові. Наприклад: має організаторські здібності, людина з великої літери, знаходити спільну мову, гарний економіст (господарник), люди в білих халатах, ініціативний керівник, приділяє велику увагу, талановитий керівник тощо.

Штампові фрази мають місце у привітаннях, зокрема: зичимо всіляких гараздів, творчих успіхів, людського щастя, сімейного благополуччя, кавказького довголіття, сибірського здоров'я тощо.

Як зазначає Г.Волкотруб, тексти, насичені штампами, не викликають емоцій та почуттів, вбивають живий інтерес у читачів та слухачів. Саме у цьому їх шкідливий вплив.

Канцеляризми - слова та мовленнєві звороти, що позбавляють образності, яскравості та індивідуальності стилю, надають йому нейтрального, офіційного та шаблонного значення.

Канцеляризми здебільшого вживаються у ділових паперах. Наприклад: взяти на контроль, на роздум керівництва, взяти до уваги, здійснити контроль, приділити увагу, надати матеріальну допомогу, вжити заходів тощо.

Мають місце канцеляризми, що вживаються із прийменниками: згідно з, відповідно до, з метою посилення контролю, прошу вас, зважаючи на, у зв'язку з, з боку керівництва, незважаючи на та ін.

У діловому мовленні такі конструкції називаються кліше і сприймаються однозначно, тобто допомагають лаконічно передати будь-який зміст документа. А це полегшує створення документа і сприйняття інформації, тобто сприяє результативності ділового спілкування. Саме тому ці слова та мовленнєві звороти у діловому мовленні є доречними. Та коли канцеляризми вживаються в усному діловому мовленні, їх надмірне вживання знижує ефективність спілкування.

4. Фразеологія у діловому мовленні

Фразеологія - розділ мовознавства, що вивчає фразеологізми.

Мовні одиниці, що складаються з кількох роздільно оформлених компонентів, характеризуються стійкістю лексичного складу та синтаксичної будови і, як окремі слова, позначають поняття, називаються фразеологічними одиницями, фразеологічними зворотами, чи просто фразеологізмами.

Фразеологічні звороти кожної мови характеризуються стійкістю лексичного складу, відтворюються і зберігаються у нашій пам'яті, а використовуються при потребі.

Фразеологізми - це стійкі словосполучення, що характеризуються семантичною злитістю компонентів, цілісністю значення й автоматичним відтворенням у тексті:

нуль на масу - байдужість; бити байдики - лінуватись;

як сніг на голову - несподівано; нечистий на руку - нечесний.

Авгієві конюшні - так говорять про щось надзвичайно грязне (і в прямому і в переносному значенні);

Ахілесова п'ята - саме уязвиме місце людини;

Геростратова слава - слава, здобута злочинним і позорним способом;

Розрубати Гордіїв вузол - знайти вихід із важкого становища;

Дамоклів меч - бути на волосинці від смерті так кажуть про небезпеку, що є поруч;

Танталові муки - безкінечні страждання, нестерпні муки від стрем-ління досягти бажаної мети і неможливості її досягти;

Народитися вдруге - так кажуть про людей, що чудом врятувалися від смерті;

Пуп землі - іронічний відзив про того, хто вважає себе важливішим за інших.

Пальма першості - символ перемоги над будь-ким;

Лопнути від заздрощів вираження, пов'язане з Богом злості і негараздів;

Канути в Лету - забути назавжди (з міфології Лета - річка у підземному царстві, що дає забути все земне).

Драконові закони - синонім жорстокості. Дракон - афінський законодавець, який склав у 621 р. до н.е. кодекс законів. Правила судочинства і покарань були настільки суворі, що Солону прийшлося їх відмінити чи змінити.

За джерелом виникнення фразеологізми в українській літературній мові можна класифікувати таким чином:

-   виробничо-професійні вирази, що набули метафоричного значення: сім разів відміряй, а раз відріж; взяти під обстріл; виконувати завдання на відмінно;

-   вислови з античної культури: альфа й омега (початок і кінець), золотий дощ (несподіване багатство), крокодилячі сльози (удаваний плач), сади Семіраміди (прекрасні місця) тощо.

Фразеологізми, як і слова, можуть бути багатозначними, вступати у синонімічні, омонімічні, антонімічні відношення з іншими фразеологізмами.

Наприклад, багатозначний фразеологізм роззявити рота може означати розкрити рота, розпочати розмову, базікати, сперечатись;

гнути спину - тяжко працювати, принижуватись тощо.

Омонімічні - закрити очі - вмерти, не звернути на щось уваги.

Синонімія у фразеологізмах - явище поширене: давати наганяй -давати прочухана, милити шию, милити чуба, давати жару, наганяти холоду, знімати стружку, вставляти клепку, обібрати до нитки, обдерти як липку, пустити по світу тощо.

Антонімічними є фразеологізми, що протиставляються за значенням: співати деферамби - поливати помиями, ні пари з вуст —розпустити язика, кури не клюють - як кіт наплакав, кидати в жар - кинути в холод.

Фразеологізми як і слова, можуть бути стилістично нейтральні: мати на увазі, мати на меті, брати участь, бути учасником і стилістично забарвлені:

а) книжні гави ловити, вуха в'януть, пошитися в дурні; пролетів, як фанера над Парижем; воду варить, стріха поїхала;

б) книжні - ідея фікс, жива легенда, каїнова печать, дядечко Сем, да-моклів меч, перша скрипка, пальма першості.

Фразеологічні одиниці є досить важливим семантичним та стилістичним засобом. Одні фразеологізми є спільними для багатьох мов. До таких належать давньогрецькі: Яблуко розбрату - причина сварки, ворожнечі, євангельські (шлях на Голгофу), біблійні (дух і буква), літературні (Спинись, хвилино, гарна ти!).

Є фразеологізми, належні лише одній мові, для відтворення позна-чуваних ними понять і в інших мовах не слід шукати рівноцінних відповідників.

Наприклад, часто, коли хочуть емоційно висловитися про те, що якесь діло не йде, чуємо російською мовою вислів з байки Крилова: А віз і нині там. Але прикро, що ніхто не згадує, що українською мовою за байкою Глібова це звучить - а хура й досі там.

І в офіційно-діловому, і в розмовному мовленні зловживають висловом давати добро. (Наприклад, Президент дав добро на підготовку проекту указу про...Але насправді Президент дав згоду на підготовку (погодився з підготовкою, схвалив підготовку) проекту.

Трапляється і такий мовний зворот як ставимо вас у відомість (російською мовою: ставим вас в известность) замість доводити до відома. Але не завжди у діловій мові можливий аналогічний переклад. Наприклад: Квартира з усіма вигодами (але не зі зручностями), Мати рацію (але не бути правим).

Фразеологізми різняться між собою щодо залежності значення фразеологізму від семантики його компонентів. Тут вирізняють чотири типи:

1.     Фразеологічне зрощення - це семантично неподільний фразеологізм, цілісне значення якого ніяк не пов'язане із значенням слів-складників: дати дуба, сміятися на кутні, скакати у гречку.

2.     Фразеологічні єдності - семантично неподільні фразеологізми, цілісне значення яких метафорично вмотивоване значенням їх компонентів: у рот води набрати, прикусити язика, вивести на чисту воду, дивитися крізь пальці.

3.     Фразеологічні сполучення - семантично подільні фразеологізми, характерною ознакою яких є те, що один із компонентів виступає з вільним, незв'язаним лексичним значенням, інший - із фразеологічно зв'язаним: брати участь, завдавати клопоту, зачіпати інтереси, ставити питання, надавати допомогу. Слова участь, клопіт, інтереси, питання, допомога мають вільне, незв'язане лексичне значення).

4.     Фразеологічні вирази - це стійкі звороти, всі компоненти яких мають вільне значення, проте у процесі мовлення ці звороти відтворюються як цілісні мовні одиниці. До них, зокрема, належать прислів'я, приказки, народні порівняння, мовні кліше: дешево й сердито; як з хреста знятий; курчат по осені рахують; дивиться, як баран на нові ворота; біла ворона; крокодилячі сльози; нуль на масу; гострий на язик тощо.

Отже, ретельне вивчення багатої фразеології української мови дає змогу якнайтонше висловити думку, втілити її у довершену форму.

5. Українська лексикографія. Основні типи словників

Лексикографія - розділ мовознавства, що розробляє теорію та практику укладання словників.

Словниковий склад мови відображається у словниках.

Перші лексикографічні спроби були вже за часів Київської Русі. Так, «Повість врем'яних літ» має кілька місць, які можна назвати тлумаченням імен: пояснення імені Феодосій, назви міста Переяслав тощо.

У Збірнику Святослава є цілий розділ, де додано пояснення незрозумілих слів з Євангелія та інших книг. На сторінках церковних книг трапляється чимало так званих «проізвольників» - записів, зроблених тими, хто, читаючи, сам вписував на полях пояснення слів, незрозумілих іншим читачам. Усе це свідчить про те, що потреба у словниках існувала ще за часів Київської Русі.

Словники української мови почали з'являтися ще у XVI ст. Першими такими словниками були «Лексис» Лаврентія Зизанія і словник Памви Беринди «Лексикон словенороський», видані 1627 р. у Києві, в якому слова старослов'янської мови перекладалися на тогочасну українську книжну мову.

Першим словником, що фіксував лексику нової української літературної мови, був невеличкий (близько 1 тис. слів) словничок, доданий до першого видання «Енеїди» Івана Котляревського (1798 p.). Подібний словничок під назвою «Краткий малороссийский словарь» (ИЗО слів) було додано до першої граматики української мови О.Павловського (1819 p.).

Чимало словників видано у XIX - XX ст. Сьогодні вони - пам'ятки минулого.

Визначним явищем української лексикографії був грунтовно підготовлений 4-томний «Словарь української мови» (1907 - 1909 pp.), упорядкований Б.Грінченком. У ньому понад 70 тис. слів, які перекладаються і пояснюються російською мовою. Цей словник не втратив свого значення і нині. Ним користуються, коли виникає потреба з'ясувати значення слів застарілих і особливо діалектних. Словник перевидавався 4 рази, останній раз у 1958 - 1959 роках.

Словники бувають двох типів: енциклопедичні і лінгвістичні.

В енциклопедичних словниках подаються відомості про предмети, явища, історичні події, видатних політичних діячів, провідних учених, діячів культури, різні поняття тощо.

Насамперед слід назвати «Юридичну енциклопедію» - 6 т. та «Міжнародну поліцейську енциклопедію» - три томи (10-томного видання).

У лінгвістичних словниках по-різному пояснюються слова: з погляду властивого їм лексичного значення, походження, правопису, наголошування тощо. Вони бувають 1, 2 та кількамовними.

У перекладних словниках до кожного слова, що перекладається, подається відповідне слово іншої мови. До найважливіших перекладних словників належить Російсько-український словник.

Тлумачні словники з'ясовують основні прямі та переносні значення слів певної мови, належність їх до певних стилів, частоту вживання тощо.

Найцінніший Словник української мови в 11-ти томах містить 134 тис. слів (1970-1980 pp.), значення яких пояснюється.

Єтимологічні словники з'ясовують походження слів, їх найдавніші корені, а також розвиток значення слів, зміни у їх будові (7 т.).

Історичні словники подають у текстах і пояснюють слова, що вживалися у мові раніше і зафіксовані в її писемних пам'ятках. Фундаментальною працею української лексикографії є 2-томний «Словник староукраїнської мови XIV - XV ст.».

Орфографічні словники подають нормативне написання слів. Найбільшим є Великий зведений орфографічний словник української мови (2003 р.) - 253 тис. слів.

Словник іншомовних слів дає пояснення близько 25 тис. слів і термінів іншомовного походження, що ввійшли до складу української літературної мови. У словнику зазначено з якої мови походить слово, з яких елементів утворилось, з яким лексичним значенням вживається.

Синонімічні словники подають згруповані в синонімічні ряди слова - синоніми. У 1960 р. видано короткий словник синонімів, де близько 4,5 тис. синонімічних рядів, до складу яких входять загальновживані слова, іншомовні, діалектизми тощо.

Фразеологічні словники пояснюють значення і вживання стійких сполучень слів, термінологічні - подають значення термінів з певних галузей знань.

Відомі й інші типи словників: мови письменників, власних імен, прізвищ, топонімічні словники, словник антонімів, паронімів тощо.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

16230. Изучение движения физического резонанса 151.5 KB
  Тема: Изучение движения физического резонанса. Введение Физическим маятником называется твердое тело находящееся в поле сил тяготения и имеющего ось вращения лежащую в плоскости перпендикулярной вектору ускорения свободного падения g. o
16231. Сложения двух гармонических колебаний точки 91.5 KB
  Лабораторная работа по физике на тему: Сложение гармонических колебаний. Колебание тела которое происходит по законам синуса или косинуса называется гармоническим Общее уравнение гармонических имеет вид. Гармонические колебания характеризуются...
16232. Определение скорости звука методом акустического резонанса 104.5 KB
  Определение скорости звука методом акустического резонанса. Краткая теория. Звуковые волны представляют собой последовательные сжатия и разряжения среды т. е. упругие волны частоты которых лежат в пределах от 20 до20000 Гц. Появление звука всегда обусловлено колебания...
16233. Определение логарифмического декремента затухания физического маятника 77 KB
  Лабораторная работа №2. Тема: Определение логарифмического декремента затухания физического маятника. Краткая теория Звуковые волны представляют собой последовательные сжатия и разряжения среды т. е. упругие волны частоты которых лежат в пределах от 20 до20000 Г...
16234. Создать поздравительную открытку 1.08 MB
  Создать поздравительную открытку. Описание задания: Любое из предложенных фото превратить в поздравительную открытку используя текст с применением спецэффекта по вашему усмотрению. Рекомендуем увеличить размер холста и сделать надпись выше или ниже изображения...
16235. Решение обыкновенных дифференциальных уравнений. Визуализация численных методов 223.5 KB
  КУРСОВАЯ РАБОТА по информатике: Визуализация численных методов. Решение обыкновенных дифференциальных уравнений. Содержание: Введение. Постановка задачи. Описание методов решения. Суть задачи. Геометрический смысл задачи. Численные методы реш...
16236. Визуализация численных методов 449.83 KB
  Курсовая работа Визуализация численных методов Cсодержание Содержание Введение 1. Постановка задачи и математическая модель 2. Описание используемых методов 3. Блоксхемы основных процедур 4. Виды формы проекта 5.Листинг программы на языке Visual Basic 6.Ре
16237. Визуализация численных методов. Решение обыкновенных дифференциальных уравнений 350 KB
  Визуализация численных методов. Решение обыкновенных дифференциальных уравнений. Содержание Введение. 1. Постановка задачи и математическая модель. 2. Описание численных методов применительно к конкретной задаче 3. Блоксхемы программ и основных подпрограм
16238. ИНФОРМАТИКА. ВИЗУАЛИЗАЦИЯ ЧИСЛЕННЫХ МЕТОДОВ. РЕШЕНИЕ ОБЫКНОВЕННЫХ ДИФФЕРЕНЦИАЛЬНЫХ УРАВНЕНИЙ 241 KB
  ИНФОРМАТИКА. ВИЗУАЛИЗАЦИЯ ЧИСЛЕННЫХ МЕТОДОВ. РЕШЕНИЕ ОБЫКНОВЕННЫХ ДИФФЕРЕНЦИАЛЬНЫХ УРАВНЕНИЙ Представлены методические рекомендации для выполнения курсовой работы и 30 вариантов заданий для курсовой работы по дисциплине Информатика для студентов 1го курса специ...