55957

ГРАМАТИЧНА ПРАВИЛЬНІСТЬ ЯК ОЗНАКА КУЛЬТУРИ УСНОГО ТА ПИСЕМНОГО СПІЛКУВАННЯ

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Відмінювання іменників Іменники це слова які називають предмети істоти опредмечені назви процесів дій ознак і відповідають на питання хто що закон право юрист арбітраж суддя слідчий офіцер правнича фундація документ ділова мова...

Украинкский

2014-03-31

71 KB

3 чел.

PAGE  6

ГРАМАТИЧНА ПРАВИЛЬНІСТЬ ЯК ОЗНАКА КУЛЬТУРИ УСНОГО ТА ПИСЕМНОГО СПІЛКУВАННЯ

Семінарсько-практичні заняття №8 - 10

План

  1.  Відмінювання іменників
  2.  Форми  невідмінюваних іменників
  3.  Числівники і відчислівникові слова
  4.  Дієприкметники
  5.  Прийменники
  6.  Конструкції прийменників по і в у перекладі з російської на українську мову
  7.  Мовленнєва надмірність і недостатність у професійному мовленні

Однією із визначальних ознак культури усного та писемного спілкування є граматична правильність, тобто дотримання унормованих правил змінювання слів та їх творення, побудови словосполучень та речень.

Кожній повнозначній змінюваній частині мови - іменнику, прикметнику, дієслову, числівнику, займеннику властива певна, чітко встановлена система словозміни, якої слід обов'язково дотримуватись.

  1.  Відмінювання іменників

Іменники - це слова, які називають предмети, істоти, опредмечені назви процесів, дій, ознак і відповідають на питання хто? що? - закон, право, юрист, арбітраж, суддя, слідчий, офіцер, правнича фундація, документ, ділова мова, офіційно-діловий стиль, правоохоронні органи, неповнолітня особа, юридична особа, фізична особа, порушення кримінальної справи тощо.

1 • У родовому відмінку іменники чоловічого роду II відміни однини можуть мати закінчення -а, -я, (-у, -ю). Закінчення залежить від значення іменника.

При виборі закінчення діють такі закономірності:

-    назви істот: студента, курсанта, міністра, генерала, Павленка;

-  назви чітко окреслених понять і предметів: аркуша, документа, кілометра, квадрата, суб'єкта, об'єкта, відмінка, предмета, варіанта, пакета;

-   назви населених пунктів: Києва, Ужгорода, Севастополя, Миколаєва, Львова, Івано-Франківська, Борисполя, Житомира, Тернополя.

Закінчення -у, -ю мають:

-   назви нечітко окреслених предметів і понять: маршу, плацу, штабу, закладу;

-   назви установ, закладів, організацій: університету, інституту, ліцею, факультету, вокзалу.

Деякі іменники, залежно від свого значення і місця наголошення, можуть мати паралельні закінчення:

 акта (документа) акту (процесу);

апарата (пристрою)- апарату (установа, сукупність органів);

детектива (агент) - детективу (твір);

інструмента (одиничне) - інструменту (збірне);

листа (поштовий, паперу) - листу (листя);

листопада (місяць)- листопаду (час опадання листя);

 проспекта (вулиця) - проспекту (буклет);

терміна (слово) - терміну (строк).

2. У давальному відмінку іменники чоловічого роду однини можуть мати паралельні форми: -у, -ю, -ові, -еві:

ректору -ректорові, начальнику - начальникові, секретарю секретареві.

 У реквізиті адресат у тексті документа прийнято керуватися довгою формою -ові: начальникові, директорові.

3.  У діловому мовленні кличний відмінок служить звертанням до особи. У свою чергу звертання - це слово чи словосполучення у реченні, що називає тих, кому адресується мовлення.

У звертаннях, що складаються з двох загальних назв, переважають форми: пане полковнику. Форми типу пане генерал вживаються для підкреслення офіційності звертання.

У звертаннях, що складаються із загальної назви та імені, обидва слова набувають форми кличного відмінка: брате Петре, колего Миколо, товаришу Віталію.

У звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища, форми кличного відмінка набуває лише загальна назва: друже Карпенко, колего Павлов, добродію Крамар, товаришу Чумак.

У звертаннях, що складаються з імені по батькові, обидва слова набувають форми кличного відмінка: Ігоре Івановичу, Володимире Тарасовичу, Павле Романовичу, Клавдіє Сергіївно, Марино Анатоліївно, Тетяно Іванівно, Світлано Станіславівно, Діано Олегівно.

2. Форми невідмінюваних іменників

В українській мові не відмінюються:

1)    деякі іншомовні загальні назви з кінцевим голосним: авеню, аташе, амплуа, досьє, есе, галіфе, динамо, денді, жабо, какао, ківі, кімоно, кашне, кенгуру, леді, меню, метро, монпансьє, падре, пенальті, портмоне, самбо, табу, танго, тире, трюмо, фіаско, фойє, фрау, філе, харчо, шоу;

2) іншомовні прізвища з кінцевим голосним: Бізе, Бруно, Вівальді, Дюма, Дідро, Мюссе, Россіні, Руссо та ін.;

3) жіночі прізвища як власне українського походження з кінцевим приголосним, -о, -й, так й іншомовні: Кухаренко, Повертайло, Масло, Комар, Яковець, Заєць, Коломієць, Пінчук, Плахтій, Повалій, Маковій, Свистун, Чак, Петраш, Макарович  та ін.;

4) слова числівникового різновиду: півдня, піваркуша, підвідділу, півсвіту, півночі, півхліба, пів'яблука тощо;

5) складноскорочені назви ініціального та ініціально-звукового типу: НКЦ ОНЮА, МВС, ДАІ, СТО, НАТО, ЄС, ООН, (але з ЖЕКом, від СНІДу);

6) назви іноземних часописів: «Тайме», «Руде право», «Юманіте» та ін.

  1.  Числівники і відчислівникові слова

Числівники - це слова, що означають абстрактну математичну кількість, кількість предметів або їхній порядок при лічбі. За значенням числівники поділяються на кількісні та порядкові, за будовою - прості, складні та складені.

При написанні числівників слід пам'ятати такі правила.

1.  У складних числівниках у кінці першої частини м'який знак не пишеться і вона не змінюється: (на позначення сотень - змінюється): п'ятнадцять - п'ятнадцятьом, шістдесят - шістдесяти, але двісті -двохсот, шістсот - шестисот, дев'ятсот - дев'ятисот.

2.  Якщо перша частина відчислівникового слова записується цифрами, то кінцева частина приєднується через дефіс: 53-мільйонний, 32-поверховий, 250-квартирний, 120-річчя.

3.  Літери дописуються до чисел лише на позначення порядкових числівників: 6-й поверх, з 8-ї ранку, на 10-у кілометрі, на початку 80-х років тощо.

4.Якщо закінчення числівника позначається однією літерою, то до цифри дописується лише закінчення (від основи літери не відриваються):

 перша - 1-а, друга - 2-а, третю - 3-ю.

5. До римських чисел літери не дописуються: І квартал, у II кварталі, з XV століття, XXI століття.

6. У датах назви місяців вживаються у родовому відмінку: перше лютого, першому лютого, з першим лютого.

  1.  Дієприкметники

Дієприкметник - це форма дієслова, яка виражає ознаку предмета, зумовлену дією іншого предмета: виявлена зброя, вилучена гвинтівка, підроблене посвідчення, запропонована посада, оголошена подяка, необдумане рішення, взято до уваги, вжито заходів.

За будовою, граматичними ознаками і синтаксичною функцією дієприкметники близькі до прикметників. Подібно до прикметника дієприкметник змінюється за родами, числами і відмінками (доведений до відчаю, виконаний трюк, підстрелений птах). За такими граматичними ознаками, як час і стан, дієприкметник наближається до дієслова. Дієслівною ознакою дієприкметника є те, що він може керувати іменником (плац, засипаний снігом; подяка, оголошена керівником; зброя, вилучена під час обшуку; посвідчення водія, підроблене громадянином К.).

За відношенням до часу дієприкметники бувають теперішнього і минулого часу (згасаючий - згаслий).

 За відношенням до стану вони поділяються на активні (замерзаюче озеро, процвітаючий бізнес) та пасивні (відпрацьований документ, обеззброєний злочинець).

Активні дієприкметники виражають ознаку предмета за його дією. Вони мають форму теперішнього (достигаючі яблука, квітучий сад, лежачий камінь, правлячий режим, пекучий біль, догоряючий захід) і минулого часу (зарослий ставок, намокла одежа).

Вирізняють дієприкметники, що перейшли в іменники: керуючий, відпочиваючий тощо.

При перекладі з російської мови активні дієприкметники теперішнього часу відтворюються підрядними означальними реченнями;

дієприкметники, що перейшли у прикметники та іменники, замінюються відповідними частинами мови:

ведущий - який (що) веде, провідний,

вступающий - який (що) вступає, вступник,

движущийся - який (що) рухається, рухомий,

заведующий - який (що) завідує, завідувач,

начинающий - який (що) починає, початківець,

окружающий - який (що) оточує, навколишній,

служащий - який (що) служить, службовець,

учащийся - який (що) навчається, учень та ін.

Часто трапляються помилки при перекладі російського слова следующий, яке може бути і дієприкметником, і прикметником. Наприклад:

следующая остановка - наступна зупинка,

следующие вопросы - такі питання,

клиент, следующий советам юриста - клієнт, який слухає поради юриста,

следующий через станцию поезд - поїзд, що проходить через станцію та ін.

Пасивні дієприкметники виражають ознаку предмета за дією, яка зумовлена дією іншого предмета: виконане завдання, обговорене питання, складений залік, перевірена інформація, написаний реферат, застосований метод, зібраний матеріал.

Вони мають форму лише минулого часу, яка утворюється за допомогою суфіксів -н-, -ен-, -т-: записаний текст, зірваний урок, завершений етап.

Російські пасивні дієприкметники теперішнього часу при перекладі на українську мову замінюються описовими конструкціями або дієприкметниками минулого часу:

приобретаемые навыки - набувані навички,

освещаемый в прессе - висвітлюваний у пресі,

занимаемая должность обіймана посада,

заключаемый договор - укладаний договір,

записываемый протокол - записуваний протокол тощо.

  1.  Прийменники

Прийменник - це службова частина мови, що об'єднує слова, якими уточнюються граматичні значення іменників у непрямих відмінках і служать для зв'язку цих форм з іншими словами у реченні. За будовою прийменники поділяються на прості, складні та складені.

Сфера вживання прийменників у діловій мові необмежена, але варто врахувати декілька застережень. Виражаючи смислові відношення між словами не самостійно, а спільно з відмінковими закінченнями іменника або займенника, він утворює прийменниково-відмінкову конструкцію.

Існує розгалужена система синтаксичних синонімів із значенням різних відношень:

а) часових: від часу проголошення, близько години, проти ночі, під час навчання, напередодні свят, наприкінці доби, із часу створення, у даний час, протягом дня, об обідній порі, о дев'ятій годині, після занять;

б)  причинових: через обставини, з нагоди ювілею, через хворобу, за умов, у зв'язку з відрядженням, за можливості, внаслідок пожежі;

в) мети: для успіху, на випадок, щодо покращення, про всякий випадок, ради успіху, заради спільної мети;

г) допустовості: всупереч правил, наперекір заборонам, замість мене, крім роботи, помимо правил, уразі потреби, незважаючи на попередження, попри труднощі, відповідно до умов, при нагоді тощо.

Національна специфіка мови виразно позначається безпосередньо на її прийменниковому керуванні. Наприклад, прийменник по в українській мові

поєднується у складних прислівниках з іншими частинами мови:

-   з іменниками (по університету, по суті);

-   з прикметниками (по-господарськи, по-домашньому);

-   із займенниками (по-нашому, по-твоєму, по-своєму);

-   з числівниками (по-перше, по-друге, по троє, один по одному).

В інших випадках треба використовувати прийменники на, за, з, із, до, для, від, під, у (в), як, через, щодо або ж узагалі безприйменникові конструкції залежно від контексту.

6. Конструкції прийменників ПО і В у перекладі з російської на українську мову

Значна кількість помилок трапляється при побудові словосполучень із прийменниками у перекладі з російськомовних ділових паперів. Найбільше помилок припадає на применник по, який в українській мові має вживатись: на, за, з, із, до, для, від, під, у(в), через, щодо, або ж взагалі безприйменникові конструкції, залежно від контексту. Наприклад:

по Вашему усмотрению - на Ваш розсуд,

проживать по улице ... - мешкати на вулиці...,

по собственному желанию - за власним бажанням,

по необходимости - за необхідністю,

по доверенности - за дорученням,

по заказу - на замовлення,

по непригодности - через непридатність,

по счастливой случайности - завдяки щасливому випадку,

по частному делу - у приватній справі,

 комиссия по вопросам - комісія з питань,

 пришлось по вкусу - припало до смаку,

 уехать по делу - поїхати у справі,

по болезни - через хворобу,

по ошибке - помилково,

по усмотрению следователя - на розсуд слідчого,

 мероприятия по усилению - заходи щодо посилення,

по знакомству - завдяки знайомству,

 оценить по достоинству - оцінити належно,

по возможности скорее - якомога швидше,

по окончании - після закінчення,

 смотря по погоде - залежно від погоди.

Російські словосполучення із прийменником в українською мовою передаються за допомогою прийменників на, до, з, за, про, при, як, о та ін. або ж безприйменниковими конструкціями:

в адрес - на адресу,

в защиту - на захист

в знак уважения - на знак поваги

в рассрочку - на виплат

поставить в известность - довести до відома

в соответствии - відповідно до, згідно з

в карман - до кишені

в пример - за приклад

в пяти шагах - за п'ять кроків

в момент - миттєво

в дальнейшем - надалі

в зависимости - залежно від

в прошлом году - торік, минулого року

взять себя в руки - опанувати себе

в юности - замолоду

в силу изложенного - зважаючи на

в шутку - жартома

в течении месяца - протягом місяця

в состоянии (исполнить) - спроможний (виконати).

Порушення синтаксичної норми також виникає через невмотивоване вживання прийменника при. Він уживається часто паралельно з іншими прийменниками біля, коло, край, поруч. Наприклад: при виході - коло виходу - біля виходу, край дороги, поруч мене.

7.Мовленнєва надмірність і недостатність у професійному мовленні

Точність вираження думки є однією з важливих ознак культури мови. Найтиповіше порушення цієї вимоги - вживання слів без урахування їх значення. Невміння автора висловити свою думку виявляється також у таких вадах, як мовленнєва надмірність (багатослів'я) і мовленнєва недостатність.

Виявом мовленнєвої надмірності є повторення тієї самої думки, наприклад: До вищих навчальних закладів нині вступили 350 тисяч цьогорічних випускників, які закінчили школу в 2009 році.

Іншими формами мовленнєвої надмірності є плаоназм і тавтологія.

Плеоназм - (від гр. - надмірність, надлишок) - це частковий збіг значень слів, що утворюють словосполучення: вільна вакансія (вакансія - вільна, незайнята посада), дублювати двічі (дублювати - повторювати,), прейскурант цін (прейскурант - довідник цін), у вересні місяці, напишіть свою автобіографію, пам'ятний сувенір (сувенір - подарунок на пам'ять).

До плеоназмів належить також немотивоване поєднання у вузькому контексті синонімів, які дублюють значення один одного: схвалити рішення одностайно і однодушно, виявляти до когось неповагу і непошану, неослабно і пильно контролювати роботу тощо.

Тавтологія (від гр. те саме слово) змістові повтори, які виникають у випадках, коли у реченні вживаються поряд спільнокореневі слова. Наприклад:

1. Користь від використання цих техзасобів є незаперечною.

2. Приймаючи на роботу нових працівників, при їх прийомі необхідно враховувати знання української мови.

3. Тривалість заняття у нашій академії  триває 1 годину 20 хвилин.

У наведених прикладах досить легко уникнути тавтології, виключивши одне їх спільнокореневих слів або замінивши його синонімом чи займенником. Наприклад:

1. Вигода від використання цих техзасобів є незаперечною.

2. При прийнятті на роботу нових працівників обов'язково враховують знання української мови.

3. Тривалість заняття у нашій академії - 1 година 20 хвилин.

Досить поширеною помилкою є мовленнєва недостатність, яка виявляється у випадковому пропущенні слів, необхідних для точного вираження думки. Ця вада найчастіше трапляється в усному мовленні, проте нерідко трапляється і на письмі.

Пропуск слів спричиняє незрозумілість висловлювання; мовленнєва недостатність породжує комізм і абсурдність думки. Наприклад:

У зв'язку з моєю відпусткою мої обов'язки покласти на Івана Петровича, а Івана Петровича - на Людмилу Іванівну Кравець.

Зважаючи на величезні можливості вибору лексичних засобів, які надає кожному з нас українська мова, висловлювати свої думки неодноманітно, виразно й оригінально є цілком реальним завданням для того, хто постійно збагачує свій лексичний запас і по-справжньому шанує слово.