55985

Наша дума, наша пісня не вмре, не загине…

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Важко,через сніги і морози, пробивається цього року весна. Але знаменна вона тим, в березневі дні народився геніальний співець і пророк нації Т. Шевченко. Він не просто поет, він – Пророк і Учитель.

Украинкский

2014-03-31

504 KB

0 чел.

Літературно-музична композиція, присвячена                              Т. Г. Шевченкові

«Наша дума, наша пісня не вмре,               не загине…»

Проводили:

вчителі української мови і літератури

Кузюк Г.М., Купчак Г.Д.

Літературно-музична композиція, присвячена                              Т. Г. Шевченкові

 Хід заходу

Святково прибраний зал. Посередині сцени спроектовано портрет Т.Шевченка, нижче – слова:

І мене в сім'ї великій,

В сім'Ї  вольній, новій,

Не забудьте пом'янути

Незлим тихим словом.

Учитель I. Важко,через сніги і морози, пробивається цього року весна. Але знаменна вона тим, в березневі дні народився геніальний співець і пророк нації Т. Шевченко. Він не просто поет, він – Пророк і Учитель. Бо губляться рукописи, тліють книги, вода і вітер стирають написи на камені, а слово Шевченка живе.

Учитель II. Кожне покоління українців намагається по-новому пізнати і прочитати  Кобзаря. Різні ідеології, ведучи  так звану «боротьбу за Шевченка»,  прилаштовували   його творчість до власних переконань і планів. Та не дивлячись ні на що, його поезія залишається такою ж  правдивою, вільнолюбивою і  сучасною.

Ну, щоб, здавалося, слова…                                                                        Слова та голос  -- більш нічого,                                                                            А серце б'ється – ожива,                                                                                       Як їх почує!

І сьогодні наші серця оживають, пробуджуються, і ми починаємо замислюватись, почувши пророчі Шевченкові слова.

Звучить мелодія пісні «По діброві вітер віє…»

Ведуча.

Гей, далеко на Вкраїні,

Де Дніпрові води сині,

У маленькій драній хаті

Жили люді небагаті.

Ведучий.

Кріпаками вони були,

На панщині спину гнули.

Аж прийшла така година --

Уродився їм хлопчина.

Ведуча.

До великого знать діла

Доля  його призначила.

Бо та нічка зорянлива

                                         Повна була чуда-дива.

Ведучий.

І картина по картині

Малювали шлях дитині.

Вік сирітський і побої,

Панська служба у неволі.

На сцені під тополею сидять два хлопчики-пастушки.

Хлопчик: Тарасе, сонце заходить! Женімо отару в село!

Тарас: Я заночую тут. Мене й так ніхто не чекає. Мачуха не навидить, щовечора битий…

Хлопчик: А вівці?

Тарас: Жени й моїх овець, а у селі вони й самі дорогу до двору знайдуть.

Хлопчик: А вечеряти? Ти ж голодний…

Тарас: Вечеря! Була вечеря, коли мати жила. Тепер мене годують штовханцями… А тоді, тоді кожен вечір був святом!

Хлопчик: Не плач, Тарасе. Послухай, я тобі велику таємницю відкрию, тільки нікому не розказуй, бо біда тобі ж самому буде!

Тарас: Ну, яка в тебе може бути таємниця?

Хлопчик: У мене сестричка народилася, то я вночі підслухав, як  баба-повитуха пророчила матері про долю малої.

Тарас: Нема в мене долі. А про твою сестричку мені не цікаво слухати. Яка тут може бути таємниця?

Хлопчик: Є, є таємниця! Баба й про твою долю матері розповіла. Казала, що ти неабияка дитина. Казала, що вже народився такий, що волю в панів одніме… Казала, що, може, це якраз  ти…

Тарас: Волю? В царя відібрати, а людям дати?! Ех, якби я мав таку силу!                                                                                                   Хлопчик: Женімо, Тарасе, отару! Поночіє…                                          Тарас: Не пожену. Заночую отут, під зорями в полі. Може, хоч мама присниться, або козаки. Козаки мені часто сняться, особливо один, старезний і сивоусий.                                             Хлопчик: Тоді добраніч, Тарасику! Я тобі вранці хліба принесу!

 З глибини сцени виходить старезний запорожець.  У руках у нього дві великі книги.

Тарас: Ви знову прийшли? Ви мені принесли ці грубезні книги? Козак: Коли б волею якоїсь казкової сили наш народ постав перед необхідністю з-поміж усіх людських книг вибрати дві, то мав би  узяти Біблію і «Кобзар». «Кобзар» -- це Євангеліє від Тараса.

Тарас: Від Тараса? Але мій дідусь ніколи не читав Євангеліє від Тараса.

Козак: Євангеліє від Тараса напишеш ти!

Тарас: Я? Але ж я не апостол! Я – кріпак. Я – сирота, козаче, і у мене нема нікого, хто б вивів мене в люди…

Козак: Нікого? В тебе є Україна. У тебе є Бог. У тебе є народ. Це багато, хлопчику, дуже багато. Україна стане твоєю Голгофою, воля – твоїм  хрестом. Ти будеш розіп’ятий за свою Вітчизну і воскреснеш через неї…(Виходять).

Ведуча:  Немає у світовій літературі іншого поета, який би так ніжно, з любов’ю оспівував у своїй творчості жінку – матір усієї землі, берегиню, продовжувачку роду.

У нашім раї на землі

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим.

Виходять мати і малий Тарас

Мати: Як гірко, як нестерпно жаль,

Що долі нам нема з тобою!

Ми вбогі, змучені раби

Не знаєм радісної днини.

Нам вік доводиться терпіть,

Не розгинать своєї спини.

Промовиш слово – і нагай

Над головою люто свисне.

І так усюди – з краю в край

Панує рабство ненависне.

Росте неправда на землі

Згорьованій, сльозами вмитій.

            О любі діточки малі,                                                                                                              

          Одні залишитесь на світі!

Ну хто замінить вам мене,

Рожеві квіти нещасливі,

Коли безжальна смерть зітне

Мене на довгій панській ниві!

Тарасик: Там матір добрую  мою

                Ще  молодую у могилу

                 Нужда та праця положила.

                  Там батько, плачучи з дітьми,

                 (А ми малі були і голі)

                   Не витерпів лихої долі,

                      Умер на панщині.

                    А ми розлізлися межи людьми,

Мов мишенята…

Ведучий: Жінка. Це незвичайна особистість.

                   Жінка – мати, сестра, кохана…   

                    Жінка – друг. Жінка – спокусниця.

Які різні іпостасі… І всі вони справді стосуються жінки.

Ведуча. Першим коханням Шевченка, яке він пам’ятав усе життя, була  Оксана Коваленко. Коваленки і Шевченки жили поруч. Малий Тарас ріс у дружбі з Оксаною.

На сцену виходять маленька Оксанка Коваленко і Тарасик.

Оксанка. Тарасику!

Тарас. Ой Оксанко, ти у вінку найкраща. За всіх панянок найкраща.  Я тобі  ще й чобітки справлю із срібними підківками.

Оксанка. Із срібними.

Тарас. І золотими підківками на закаблуках.

Оксанка. Ще ні в кого таких не було.

Тарас. А в тебе будуть.

Оксанка. А за що справимо?

Тарас. Одіб’ємось од злиднів, тоді усе буде. І по дзвіночках угадаю: ти йдеш.

Оксанка. Тарасику, я без тебе нікуди.

Тарас. А як до пана покличуть?

Оксанка. Не піду! Хоч убий не піду!

Тарас. І я тебе нікому не віддам.

Оксанка. Ой, побіжу, бо ще є робота на городі.

Тарас. Ми вкупочці собі росли,

Маленькими собі любились.

               А матері на нас дивились,

                    Та говорили, що колись

                  Одружимо їх. Не вгадали.

                   Старі зарані повмирали,
                       А ми малими розійшлись,

                   Та вже не сходились ніколи.

На сцені з’являється учень у ролі молодого Тараса.

Молодий Тарас: Тяжко-важко в світі жити …

                                  Сироті без роду:

                                 Нема куди прихилитись,--

                                    Хоч з гори та в воду!..

В того доля ходить полем –

Колоски збирає;

А моя десь, ледащиця,

За морем блукає… (Звучить мелодія пісні «По діброві вітер віє…».Тарас, замислившись, слухає, а далі продовжує:

Єсть на світі доля…

А хто її знає?

Єсть на світі воля,

А хто її має?

Єсть люде на світі –

Сріблом-злотом сяють,

Здається, панують,

А долі не знають,--

Ні долі, ні волі!

Возьміть срібло-злото

Та будьте багаті,

А я візьму сльози –

Лихо виливати;

Затоплю недолю

Дрібними    сльозами,

Затопчу неволю,

Босими нога!

Тоді я веселий,

Тоді я багатий,

Як буде серденько

По волі гуляти!

 Ведуча: Доля не дала Шевченкові сімейного щастя, родинного тепла, взаємної любові. Не було в поета навіть хатинки – останньої мрії. Він мріяв про люблячу дружину, діток, про садок біля власної хати над  Дніпром, та не судилося…

Ведучий: За своє життя Кобзар закохувався багато разів. Любили й Шевченка, але кожного разу щось ставало на перешкоді одруженню

Ведуча: Оксану Коваленко розлучили з Тарасиком-кріпаком обставини. Вирвавшись на волю, Тарас не скоро повернувся в рідне село, а коли приїхав, Оксана вже була одруженою жінкою. Побратися з Феодосією Кошицівною не дозволив батько дівчини. Варвара Рєпніна кохала Тараса, та він мав княжну лише за друга.

Ведучий: На засланні зустрілася Шевченкові вродлива Забаржада, дитя іншої нації, інших законів, і знову про шлюб не  могло бути й мови.

Ведуча: Обдарована Катерина Піунова була ще надто молода, щоб оцінити велич того, хто до неї сватався. А Ликера Полусмак за убогістю свого духа не збагнула кого втрачає.

Ведучий: Були ще й інші освічені, розумні жінки-дворянки. Та  так і не вдалося Тарасові стояти під вінцем у церкві з подругою на все життя.

Дівчина, в ролі дорослої Оксани Коваленко, читає поезію                       І. Драча

Я тебе чекала роки й роки,

Райдугу снувала з рукава

На твої задумані мороки,

На твої огрознені слова.

Я тебе в Закревській поманила,

Я душею билась в Репнєній,

А в засланні крила розкрилила

В Забаржаді, смілій і тонкій.

Ні мотиль актриса Піунова,

Ні Ликери голуба мана

Цвітом не зронилася в грозову

Душу вільну, збурену до дна.

Я б тобі схилилася на груди,

Замість терну розсівала мак,

Та мені зв’язали руки люди.

«Хай страждає, -- кажуть, -- треба так».

Хай у ньому сльози доспівають

В ненависть, в покару, у вогні

І мене, знеславлену пускають,

Щоб ридали вірші по мені.

Я – Оксана, вічна твоя рана,

Журна вишня в золотих роях,

Я твоя надія і омана,

Іскра не роздмухана твоя.

 Тихо лине пісня на слова Т.Шевченка. На сцену виходять ведучі і читці.

Ведуча: Шевченкова творчість багатогранна. Звучать у ній мотиви соціальної нерівності, жіночої долі, дівочого кохання, краси української природи, визначається роль поета у суспільстві.

Ведучий: Та значне місце у творчості поета займає історична тема: славні та гіркі,  сумні та звитяжні сторінки нашого минулого.

1 читець. Було колись в Україні

Ревіли гармати;

Було колись -- запорожці

Вміли  панувати.

Панували, добували

І славу, і волю;

Минулося – осталися

Могили на полі.

2 читець. Панувала і я колись

                                                       На широкім світі,

Панувала… Ой, Богдане!

Нерозумний сину!

Подивись тепер на матір,

На свою Вкраїну…

3 читець Гетьмане, гетьмане, якби-то ви встали

Встали, подивились на той Чигирин,

Що ви будували, де ви панували!

Заплакали б тяжко, бо ви б не пізнали

Козацької слави убогих руїн.

Інсценізація поезії Т. Шевченка «Розрита могила». На сцену виходить мати і малий Тарас.

Ведуча 1 «Він був сином мужика—і ставав володарем в царстві духа. Він був кріпаком—і  став володарем в царстві людської культури. Він був самоуком—і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і  книжним ученим.

Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі  Росії зробив більше ніж десять переможних армій.

Доля переслідувала його в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі у ржу, ані його любові до людей в ненависть і погорду, а віри в Бога у зневіру і песимізм.  Доля не шкодувала йому страждань. Але й не  пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя.                                                

Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті—невмирущу силу і все розквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори.

Отакий був і є для нас, українців, Тарас Шевченко.»

Іван Франко

Ведуча 2. Ні, не вмер наш Тарас, бо живуть в народі його вірші, бо щиро промовляють до  людей його полотна, бо невмирущий дух України витає над ним. І нести Шевченкове слово всім вікам, всім поколінням.                                                                                            Будеш, Батьку, панувати, поки живуть люди,

Поки сонце сяє в небі – тебе не забудуть.

Ведуча 3.Чернечу гору зеленить трава,

                  І оживає Канівська могила…

                  Безсила смерть, коли живуть слова,

І вічно житиме його поезій сила.

Ведучий 4. Він був поетом волі в час неволі,

              Поетом доброти в засиллі зла.

              Була у нього незвичайна доля,

             Та доля Україною була.

 Ведуча 5. Ми є нащадки славного Тараса,

                Його терни торкнулись й наших тіл.

               Народ возвести  в націю—не в расу

             Огненним словом велетень хотів.

Ведучий 6. Його надії нашими хай стануть,

Його поезії ввіллються в нашу кров

І злоба й ненависть, неначе лід, розтануть,

І ручаями задзвенить любов!


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

50148. Тенденции развития основ нормирования надежности конструкций 38 KB
  В этом макете принятие решений определяющих надежность несущих конструкций на основе расчетного анализа представляет собой совокупность двух задач: установления целесообразного уровня надежности объекта проектирования и реализации этого уровня в проекте объекта и в натуре. выбор характеристик с той или иной степенью достоверности определяющих уровень надежности объекта и установление их целесообразных значений. Фундаментальными показателями надежности объекта определяющими выбор надежностных требований являются вероятности отказов т.
50149. Разработка для операционной системы Linux многопоточную программную имитацию работы маршрутного такси между конечными и одной промежуточной остановками 68.5 KB
  Разработать для операционной системы Linux многопоточную программную имитацию работы маршрутного такси между конечными и одной промежуточной остановками. Фиксированое число N потенциальных пассажиров случайный интервал времени пребывают где-то вне маршрута, затем появляются случайным образом на одной из остановок.
50150. Правила запису загальнорозвивальних вправ. Змiст, дозування, методичнi вказiвки 41 KB
  Стройові вправи. Загальнорозвивальні вправи. Прикладні вправи. Стройові вправи див.
50151. Нечеткая логика 67.5 KB
  Согласно заданным вариантам разработать программу на любом алгоритмическом языке, способную: А. Различать степени изменения лингвистической переменной в трех степенях – «Очень – Нормально – Слабо» Б. Изменять порог чувствительности. Улитка без ноги – медленно – быстро (о скорости)
50152. Программирование задач с использованием двумерных массивов. Ввод, вывод, упорядочивание 53 KB
  Чтобы описать массив надо сообщить компилятору: сколько в нем элементов какого типа эти элементы как они нумеруются. Пример: Вычислить суммы элементов массива по столбцам Текст программы...
50153. Визначення коефіцієнта потужності і перевірка закону Ома для кола змінного струму 84.5 KB
  Замкнути коло встановити за допомогою реостата величину струму у колі вказану на робочому місці. Виміряти потужність ватметром силу струму і напругу – відповідно амперметром та вольтметром. Прилади вимірюють діючі значення струму і напруги.
50154. Изучение сложения электрических колебаний с помощью осциллографа 416 KB
  Цель работы: Исследование различных электрических процессов при помощи осциллографа. Упрощенная блок схема осциллографа. На передней панели осциллографа применяемого в данной работе расположены экран и большое количество ручек управления: Ручки...
50155. Исследование диффузии газов 268 KB
  Колбы 1 и 2 соединены трубкой которая может перекрываться краном 6. Через краны 7 и 8 колбы подсоединены к заправочной магистрали. Краны 7 и 8 служат для подключения к магистрали соответствующей колбы. Нормальное положение крана 21 ОТКРЫТ .