55985
Наша дума, наша пісня не вмре, не загине…
Конспект урока
Педагогика и дидактика
Важко,через сніги і морози, пробивається цього року весна. Але знаменна вона тим, в березневі дні народився геніальний співець і пророк нації Т. Шевченко. Він не просто поет, він – Пророк і Учитель.
Украинкский
2014-03-31
504 KB
0 чел.
Літературно-музична композиція, присвячена Т. Г. Шевченкові
«Наша дума, наша пісня не вмре, не загине…»
Проводили:
вчителі української мови і літератури
Кузюк Г.М., Купчак Г.Д.
Літературно-музична композиція, присвячена Т. Г. Шевченкові
Хід заходу
Святково прибраний зал. Посередині сцени спроектовано портрет Т.Шевченка, нижче слова:
І мене в сім'ї великій,
В сім'Ї вольній, новій,
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом.
Учитель I. Важко,через сніги і морози, пробивається цього року весна. Але знаменна вона тим, в березневі дні народився геніальний співець і пророк нації Т. Шевченко. Він не просто поет, він Пророк і Учитель. Бо губляться рукописи, тліють книги, вода і вітер стирають написи на камені, а слово Шевченка живе.
Учитель II. Кожне покоління українців намагається по-новому пізнати і прочитати Кобзаря. Різні ідеології, ведучи так звану «боротьбу за Шевченка», прилаштовували його творчість до власних переконань і планів. Та не дивлячись ні на що, його поезія залишається такою ж правдивою, вільнолюбивою і сучасною.
Ну, щоб, здавалося, слова… Слова та голос -- більш нічого, А серце б'ється ожива, Як їх почує!
І сьогодні наші серця оживають, пробуджуються, і ми починаємо замислюватись, почувши пророчі Шевченкові слова.
Звучить мелодія пісні «По діброві вітер віє…»
Ведуча.
Гей, далеко на Вкраїні,
Де Дніпрові води сині,
У маленькій драній хаті
Жили люді небагаті.
Ведучий.
Кріпаками вони були,
На панщині спину гнули.
Аж прийшла така година --
Уродився їм хлопчина.
Ведуча.
До великого знать діла
Доля його призначила.
Бо та нічка зорянлива
Повна була чуда-дива.
Ведучий.
І картина по картині
Малювали шлях дитині.
Вік сирітський і побої,
Панська служба у неволі.
На сцені під тополею сидять два хлопчики-пастушки.
Хлопчик: Тарасе, сонце заходить! Женімо отару в село!
Тарас: Я заночую тут. Мене й так ніхто не чекає. Мачуха не навидить, щовечора битий…
Хлопчик: А вівці?
Тарас: Жени й моїх овець, а у селі вони й самі дорогу до двору знайдуть.
Хлопчик: А вечеряти? Ти ж голодний…
Тарас: Вечеря! Була вечеря, коли мати жила. Тепер мене годують штовханцями… А тоді, тоді кожен вечір був святом!
Хлопчик: Не плач, Тарасе. Послухай, я тобі велику таємницю відкрию, тільки нікому не розказуй, бо біда тобі ж самому буде!
Тарас: Ну, яка в тебе може бути таємниця?
Хлопчик: У мене сестричка народилася, то я вночі підслухав, як баба-повитуха пророчила матері про долю малої.
Тарас: Нема в мене долі. А про твою сестричку мені не цікаво слухати. Яка тут може бути таємниця?
Хлопчик: Є, є таємниця! Баба й про твою долю матері розповіла. Казала, що ти неабияка дитина. Казала, що вже народився такий, що волю в панів одніме… Казала, що, може, це якраз ти…
Тарас: Волю? В царя відібрати, а людям дати?! Ех, якби я мав таку силу! Хлопчик: Женімо, Тарасе, отару! Поночіє… Тарас: Не пожену. Заночую отут, під зорями в полі. Може, хоч мама присниться, або козаки. Козаки мені часто сняться, особливо один, старезний і сивоусий. Хлопчик: Тоді добраніч, Тарасику! Я тобі вранці хліба принесу!
З глибини сцени виходить старезний запорожець. У руках у нього дві великі книги.
Тарас: Ви знову прийшли? Ви мені принесли ці грубезні книги? Козак: Коли б волею якоїсь казкової сили наш народ постав перед необхідністю з-поміж усіх людських книг вибрати дві, то мав би узяти Біблію і «Кобзар». «Кобзар» -- це Євангеліє від Тараса.
Тарас: Від Тараса? Але мій дідусь ніколи не читав Євангеліє від Тараса.
Козак: Євангеліє від Тараса напишеш ти!
Тарас: Я? Але ж я не апостол! Я кріпак. Я сирота, козаче, і у мене нема нікого, хто б вивів мене в люди…
Козак: Нікого? В тебе є Україна. У тебе є Бог. У тебе є народ. Це багато, хлопчику, дуже багато. Україна стане твоєю Голгофою, воля твоїм хрестом. Ти будеш розіпятий за свою Вітчизну і воскреснеш через неї…(Виходять).
Ведуча: Немає у світовій літературі іншого поета, який би так ніжно, з любовю оспівував у своїй творчості жінку матір усієї землі, берегиню, продовжувачку роду.
У нашім раї на землі
Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим.
Виходять мати і малий Тарас
Мати: Як гірко, як нестерпно жаль,
Що долі нам нема з тобою!
Ми вбогі, змучені раби
Не знаєм радісної днини.
Нам вік доводиться терпіть,
Не розгинать своєї спини.
Промовиш слово і нагай
Над головою люто свисне.
І так усюди з краю в край
Панує рабство ненависне.
Росте неправда на землі
Згорьованій, сльозами вмитій.
О любі діточки малі,
Одні залишитесь на світі!
Ну хто замінить вам мене,
Рожеві квіти нещасливі,
Коли безжальна смерть зітне
Мене на довгій панській ниві!
Тарасик: Там матір добрую мою
Ще молодую у могилу
Нужда та праця положила.
Там батько, плачучи з дітьми,
(А ми малі були і голі)
Не витерпів лихої долі,
Умер на панщині.
А ми розлізлися межи людьми,
Мов мишенята…
Ведучий: Жінка. Це незвичайна особистість.
Жінка мати, сестра, кохана…
Жінка друг. Жінка спокусниця.
Які різні іпостасі… І всі вони справді стосуються жінки.
Ведуча. Першим коханням Шевченка, яке він памятав усе життя, була Оксана Коваленко. Коваленки і Шевченки жили поруч. Малий Тарас ріс у дружбі з Оксаною.
На сцену виходять маленька Оксанка Коваленко і Тарасик.
Оксанка. Тарасику!
Тарас. Ой Оксанко, ти у вінку найкраща. За всіх панянок найкраща. Я тобі ще й чобітки справлю із срібними підківками.
Оксанка. Із срібними.
Тарас. І золотими підківками на закаблуках.
Оксанка. Ще ні в кого таких не було.
Тарас. А в тебе будуть.
Оксанка. А за що справимо?
Тарас. Одібємось од злиднів, тоді усе буде. І по дзвіночках угадаю: ти йдеш.
Оксанка. Тарасику, я без тебе нікуди.
Тарас. А як до пана покличуть?
Оксанка. Не піду! Хоч убий не піду!
Тарас. І я тебе нікому не віддам.
Оксанка. Ой, побіжу, бо ще є робота на городі.
Тарас. Ми вкупочці собі росли,
Маленькими собі любились.
А матері на нас дивились,
Та говорили, що колись
Одружимо їх. Не вгадали.
Старі зарані повмирали,
А ми малими розійшлись,
Та вже не сходились ніколи.
На сцені зявляється учень у ролі молодого Тараса.
Молодий Тарас: Тяжко-важко в світі жити …
Сироті без роду:
Нема куди прихилитись,--
Хоч з гори та в воду!..
В того доля ходить полем
Колоски збирає;
А моя десь, ледащиця,
За морем блукає… (Звучить мелодія пісні «По діброві вітер віє…».Тарас, замислившись, слухає, а далі продовжує:
Єсть на світі доля…
А хто її знає?
Єсть на світі воля,
А хто її має?
Єсть люде на світі
Сріблом-злотом сяють,
Здається, панують,
А долі не знають,--
Ні долі, ні волі!
Возьміть срібло-злото
Та будьте багаті,
А я візьму сльози
Лихо виливати;
Затоплю недолю
Дрібними сльозами,
Затопчу неволю,
Босими нога!
Тоді я веселий,
Тоді я багатий,
Як буде серденько
По волі гуляти!
Ведуча: Доля не дала Шевченкові сімейного щастя, родинного тепла, взаємної любові. Не було в поета навіть хатинки останньої мрії. Він мріяв про люблячу дружину, діток, про садок біля власної хати над Дніпром, та не судилося…
Ведучий: За своє життя Кобзар закохувався багато разів. Любили й Шевченка, але кожного разу щось ставало на перешкоді одруженню
Ведуча: Оксану Коваленко розлучили з Тарасиком-кріпаком обставини. Вирвавшись на волю, Тарас не скоро повернувся в рідне село, а коли приїхав, Оксана вже була одруженою жінкою. Побратися з Феодосією Кошицівною не дозволив батько дівчини. Варвара Рєпніна кохала Тараса, та він мав княжну лише за друга.
Ведучий: На засланні зустрілася Шевченкові вродлива Забаржада, дитя іншої нації, інших законів, і знову про шлюб не могло бути й мови.
Ведуча: Обдарована Катерина Піунова була ще надто молода, щоб оцінити велич того, хто до неї сватався. А Ликера Полусмак за убогістю свого духа не збагнула кого втрачає.
Ведучий: Були ще й інші освічені, розумні жінки-дворянки. Та так і не вдалося Тарасові стояти під вінцем у церкві з подругою на все життя.
Дівчина, в ролі дорослої Оксани Коваленко, читає поезію І. Драча
Я тебе чекала роки й роки,
Райдугу снувала з рукава
На твої задумані мороки,
На твої огрознені слова.
Я тебе в Закревській поманила,
Я душею билась в Репнєній,
А в засланні крила розкрилила
В Забаржаді, смілій і тонкій.
Ні мотиль актриса Піунова,
Ні Ликери голуба мана
Цвітом не зронилася в грозову
Душу вільну, збурену до дна.
Я б тобі схилилася на груди,
Замість терну розсівала мак,
Та мені звязали руки люди.
«Хай страждає, -- кажуть, -- треба так».
Хай у ньому сльози доспівають
В ненависть, в покару, у вогні
І мене, знеславлену пускають,
Щоб ридали вірші по мені.
Я Оксана, вічна твоя рана,
Журна вишня в золотих роях,
Я твоя надія і омана,
Іскра не роздмухана твоя.
Тихо лине пісня на слова Т.Шевченка. На сцену виходять ведучі і читці.
Ведуча: Шевченкова творчість багатогранна. Звучать у ній мотиви соціальної нерівності, жіночої долі, дівочого кохання, краси української природи, визначається роль поета у суспільстві.
Ведучий: Та значне місце у творчості поета займає історична тема: славні та гіркі, сумні та звитяжні сторінки нашого минулого.
1 читець. Було колись в Україні
Ревіли гармати;
Було колись -- запорожці
Вміли панувати.
Панували, добували
І славу, і волю;
Минулося осталися
Могили на полі.
2 читець. Панувала і я колись
На широкім світі,
Панувала… Ой, Богдане!
Нерозумний сину!
Подивись тепер на матір,
На свою Вкраїну…
3 читець Гетьмане, гетьмане, якби-то ви встали
Встали, подивились на той Чигирин,
Що ви будували, де ви панували!
Заплакали б тяжко, бо ви б не пізнали
Козацької слави убогих руїн.
Інсценізація поезії Т. Шевченка «Розрита могила». На сцену виходить мати і малий Тарас.
Ведуча 1 «Він був сином мужикаі ставав володарем в царстві духа. Він був кріпакомі став володарем в царстві людської культури. Він був самоукомі вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим.
Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше ніж десять переможних армій.
Доля переслідувала його в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі у ржу, ані його любові до людей в ненависть і погорду, а віри в Бога у зневіру і песимізм. Доля не шкодувала йому страждань. Але й не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя.
Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смертіневмирущу силу і все розквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори.
Отакий був і є для нас, українців, Тарас Шевченко.»
Іван Франко
Ведуча 2. Ні, не вмер наш Тарас, бо живуть в народі його вірші, бо щиро промовляють до людей його полотна, бо невмирущий дух України витає над ним. І нести Шевченкове слово всім вікам, всім поколінням. Будеш, Батьку, панувати, поки живуть люди,
Поки сонце сяє в небі тебе не забудуть.
Ведуча 3.Чернечу гору зеленить трава,
І оживає Канівська могила…
Безсила смерть, коли живуть слова,
І вічно житиме його поезій сила.
Ведучий 4. Він був поетом волі в час неволі,
Поетом доброти в засиллі зла.
Була у нього незвичайна доля,
Та доля Україною була.
Ведуча 5. Ми є нащадки славного Тараса,
Його терни торкнулись й наших тіл.
Народ возвести в націюне в расу
Огненним словом велетень хотів.
Ведучий 6. Його надії нашими хай стануть,
Його поезії ввіллються в нашу кров
І злоба й ненависть, неначе лід, розтануть,
І ручаями задзвенить любов!
А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать | |||
9440. | Пневмония. Крупозная пневмония | 29.26 KB | |
Пневмония Пневмонии - группа различных по этиологии, патогенезу и морфологической характеристике очаговых инфекционно-воспалительных заболеваний легких с преимущественным вовлечением в патологический процесс респираторных отделов я обязательным... | |||
9443. | Плеврит (Pleuritis). Абсцесс легкого | 27.81 KB | |
Плеврит Плеврит (Pleuritis) - воспаление плевральных листков (инфекционное или неифекционное) с образованием выпота - выпотной экссудативный плеврит. Или - реже - с отложением фибрина - сухой, фибринозный плеврит. Этиология:... | |||
9444. | Бронхиальная астма | 29.68 KB | |
Бронхиальная астма БА - заболевание, в основе которого лежит хроническое воспаление дыхательных путей, сопровождающееся изменением чувствительности и реактивности бронхов и проявляющееся приступами удушья вследствие спазма бронхов, отека их сли... | |||
9445. | Ревматизм. Ревматический эндокардит. Ревматический перикардит... | 31.89 KB | |
Ревматизм Ревматизм - это системное, воспалительное заболевание соединительной ткани, с преимущественной локализацией в ССС, развивающееся в связи с инфицированием гемолитичсеким стрептококком группы А у предрасположенных лиц, преимущественно... | |||
9446. | Митральные пороки сердца | 22.99 KB | |
Митральные пороки сердца Классификация: Недостаточность митрального клапана Митральный стеноз Митральный порок с преобладанием недостаточности Митральный порок с преобладанием стеноза Митральный порок без четкого преобл... | |||
9447. | Инфекционный (септический) эндокардит | 28.47 KB | |
Инфекционный (септический) эндокардит Это заболевание при котором инфекционный очаг локализуется на клапанах сердца или пристеночном эндокарде, откуда инфекция распространяется (в результате развития бактериемии) по всему организму. При отсутствии а... | |||
9448. | Артериальные гипертензии | 31.99 KB | |
Артериальные гипертензии Это патологическое состояние при котором систолическое АД составляет 140мм.рт.ст и выше и/или диастолическое АД 90мм.рт.ст и выше при том условии, что эти значения получены в результате как минимум трех измерений, произведен... | |||