56021

Дерева та їхнє символічне значення у поезіях Тараса Григоровича Шевченка (за шкільною програмою)

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Термін символ поняття надзвичайно складне неоднозначне тому його сутність завжди залишалася й залишається для вчених дискусійним питанням. Критичний огляд різноманітних концепцій символу свідчить про те що цей термін зберіг протягом тисячоліть ясність і прозорість свого вихідного значення.

Украинкский

2014-04-01

153.5 KB

6 чел.

Дерева та їхнє символічне значення у поезіях Тараса Григоровича Шевченка ( за шкільною програмою)


ЗМІСТ

1.ВСТУП.                

2.СИМВОЛІЗМ  ДЕРЕВ У ТВОРЧІЙ СПАДЩИНІ Т.Г.ШЕВЧЕНКА .

3.ВИСНОВОК.

4.Таблиці частотності вживання назв дерев у поезії Т.Шевченка.

5.СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.


ВСТУП

Символ

Термін «символ»  -  поняття  надзвичайно складне , неоднозначне , тому його сутність завжди залишалася й залишається для вчених дискусійним питанням.

Критичний  огляд різноманітних  концепцій  символу  свідчить про те , що цей термін зберіг протягом тисячоліть ясність  і  прозорість  свого вихідного значення . Грецьке   «symbol»  -  це «поєднувати»  , «зливати» , «зв’язувати» , зустріч  двох засновників у чомусь одному.

На порозі філософської розробки  категорій  символу височить фігура Платона , який вважав символ  виразом якоїсь  вищої , але зовсім не знакової сутності , яку не завжди  можна  зафіксувати , а  тому  це й служить переходом  із сфери  раціональної  до світу ірраціонального , де сутність  символів  треба вловити через посередність образів  , що виникають інтуїтивно , спонтанно , на межі  яснобачення . Арістотелівський  символ – свідчення й ознака , за якими пізнається невідоме раніше. Німецька класична філософія в особі  І.Канта вважала символ чуттєвим способом представлення  ідей розуму, посередництвом якого передається дещо таке, що неможливо пояснити за допомогою здорового глузду . Символ уперше набуває статусу особливого засобу духовного усвідомлення реальності.  Г. Гегель надає символу об’єктивно-природнього навантаження. І виходить з того, що реальні предмети навколишнього світу є нескінченними і невичерпними . Філософ зазначає, що символ є неоднозначним поняттям. У ньому ми повинні розрізняти смисл і вираження цього смислу. Перший є уявленням, а другий – чуттєвим існуванням або образом .

Оригінальне розуміння символу є притаманне й українській теоретичній думці. Так,філософ Г.Сковорода акцентував на особливостях символічного способу мислення,що висвітлює природу походження і  значення символів. Учений М.Костомаров розглядав символ  як уявлення,що викликає певне коло асоціацій,пов’язаних із процесом поетичного освоєння світу . У його розумінні символ-образ і, водночас ,в не образ, оскільки містить у собі  додатковий смисл,органічно пов’язаний з образом . Головне в концепції Костомарова - розуміння  національних,культурних і релігійних чинників,що визначають символіку того чи іншого народу . Мовознавець О.Потебня вважав ,що символ не лише стилістична категорія,а й продукт культурно-історичного розвитку людства,пов’язаний із мовою,світоглядом,пізнанням світу;він є не тільки явищем мови,міфології ,але і явищем усної художньої творчості в її родових трансформаціях ,жанровій специфіці , динаміці…

Слово «символ» у  сучасної людини викликає не тільки ряд абстрактних понять чи конкретних уявлень, асоціацій, образів, а й магічного, таємничого, загадкового. А ще – відчуття безмежного в пізнанні мікрокосмосу та макрокосмосу, довкілля, внутрішнього світу . Деякими символами люди користуються  свідомо, деякими – несвідомо, а перед іншими – безсилі. Щоправда , не завжди безпорадність у розумінні символів активно фіксується розумом,а відтак не стає чинником пробудження пізнавальної діяльності. Але символ - потужна категорія культури,духовного розвитку,повсякденного спілкування. Нехтування символами в політиці , релігії, виробництві, торгівлі, освіті, побуті призводить до занепаду суспільства,етики,моралі колективної та індивідуальної, до краху ідеалів загальнолюдських, національних, особистісних,  до руйнування, а не створення.

СИМВОЛІЗМ ДЕРЕВ У ТВОРЧІЙ СПАДЩИНІ ТАРАСА ГРИГОРОВИЧА ШЕВЧЕНКА

Кожен народ має свої символи, які найбільше любить і шанує.  Українці, наприклад, споконвіку бережуть материнську пісню, святий хліб, вишиваний рушник, червону калину, зажурену вербу, хрещатий барвінок, дивовижну писанку,вірну своєму краю лелеку. Це наші  давні й добрі символи. Їх використовують в обрядах та звичаях .Є вони й  у творах багатьох письменників.

Так,відомий усьому світові Тарас Григорович Шевченко деякі символи ставив у центр композиційної оповіді(три могили, три душі, три ворони у  «Великому льосі» , самотнє дерево в пустелі  «У Бога за дверима лежала сокира»). Проте на сьогоднішній день тема «Символи у творчості Шевченка» залишається до кінця не вивченою. Дослідники, які займаються систематикою символів, – одиниці. Науці відомі лише Григорій Грабович, який у своїй книзі «Шевченко як міфотворець: Семантика символів у творчості поета» проводить дефініцію(стисле логічне визначення,яке містить у собі найістотніші ознаки  визначуваного поняття)між символом та міфом. Він один із перших робить спробу виділити в Кобзаревій поезії символ та міфи шляхом асимілятивного аналізу.

Хотілося б підійти до аналізу у вужчому аспекті. Об’єктом даного дослідження є символізм дерев у творчій спадщині поета (за шкільною програмою).

Тарас Шевченко у своїх  поетичних творах використав образи таких дерев як: верба, груша, яблуня, ялина, ясен, калина, дуб, вишня, тополя,явір,черешня,кедр.  За даними  дослідження, у загальному, найбільшу частотність вживання має ДУБ, КАЛИНА, ТОПОЛЯ, ВЕРБА. Це так звані «назви-лідери».

За базове джерело взято твори Кобзаря, що вивчаються у школі; також було виведено  певну частотність вживання дерев, їх символічне значення…

Рання творчість Тараса Шевченка представлена такими творами (за шкільною програмою):  балади «Причинна» та «Тополя», поеми «Катерина», «Гайдамаки», «Гамалія», вірші «Думи мої, думи мої…», «До Основ’яненка». Молодий поет у роки натхнення блискуче продемонстрував своє вміння різноманітні народні уявлення перетворити у художнє явище.

Подорожі в Україну 1843-1845рр. здійснили переворот у світогляді Кобзаря. Збірка «Три літа», яка з’явилася в процесі еволюції настроїв Тараса Шевченка, засвідчила, що сентиментальні та романтичні мотиви покинули поета, прийшло драматичне усвідомлення національного самозабуття й самознищення. В цей період на папір лягають такі твори : поеми «Сон» («У свякого своя доля»), «Кавказ», «Єритик», «Наймичка», поема-містерія «Великий льох», вірш-посланя «І мертвим, і живим, і ненародженим земляками моїм в Україні і не в Україні моє дружнєє посланіє», вірші: «Заповіт», «Три літа», «Минають дні, минають ночі», «Розрита могила», « Чигирине, Чигирине», «Стоїть в селі Суботові».

5 квітня 1847 року при в’їзді в Київ Тараса Григоровича було заарештовано у справі Кирило-Мефодіївського братства. Роздуми про свою долю, долю однодумців-товаришів, туга за Україною – основні мотиви віршів написаних в казематі. Однозвучним циклом (« В казематі») починається третій період у творчості великого поета. В цей час із під пера появляються на світ твори: «Думи мої, думи мої», «Мені тринадцятий минало», «І виріс я на чужині», «У І золотої, і дорогої», «Сонце заходить, гори чорніють», «Ми в купочці колись росли», «Мені однаково», «Садок вишневий коло хати», «Рано-вранці новобранці», «У Бога за дверима лежала сокира», «Ну щоб, здавалося слова», «Як би ви знали паничі». Десятирічне заслання вимучило поета фізично, але не зламало його морально. Після повернення поета на волю починається останній етап його творчості, який засвідчується творами: поеми: «Юродивий», «Неофіти», вірші: «Сон» (« На панщині пшеницю жала»), «Я не нездужаю нівроку…», «Ісаія. Глава 35», «Світе ясний, світе тихий», «Тече вода з-під явора»…

Поетична творчість Т.Шевченка не просто несе в собі потенціал певних смислів, цінностей, цілей, але й транслює специфічний спосіб світобачення, де через образ розкриваються думки й почуття поета, створюється особлива емоційна атмосфера.

Тематична група символічних образів дерев – одна з найбільш активних у поезії Кобзаря.

ВЕРБА – універсальний символ Прадерева життя, а Великодня  верба – його живий вираз. Уособлення працездатності й родючої сили. Вона – образ весни, Батьківщини, України і, водночас,  жіночого смутку та вдівства. Виражає меланхолійну красу. Своєрідно приваблива, навіть по-особливому таємнича, несе в собі поклик до бажань, які не завжди можна визначити і пояснити. Разом з тим, верба беззахисна і вразлива, якщо опиниться  в несприятливому середовищі. Через це схильна до страждань від життєвих негараздів, особливо від душевних, адже холод чи тепло – це від душі…

Тиху, скромну вербу  згадують неодноразово у фольклорі. У творчості Т.Шевченка це дерево посідає одне з головних місць.

Зорі сяють; серед неба

Горить білолиций;

Верба слуха соловейка

Дивиться в криницю.            [6 ;  48 ]    «Гайдамаки»

                                    Нехай ще раз послухаю,

                                    Як море грає,

                                    Як дівчина під вербою

                                       Гриця заспіває.                 [ 6 ; 38 ]   «Гайдамаки»

                                    Не чуть плачу, ні гармати,

                                    Тілько вітер виє,

                                    Нагинає верби в гаї,

                                      А тирсу на полі.              [ 6; 74 ] «До Основ' яненка»

У першому  та другому  уривках із віршів верба символізує журбу і смуток, в останньому -  вона є свідком героїчної давнини. Не зважаючи на стійкість цього дерева, воно беззахисне, вразливе. Через це схильне до страждань від життєвих негараздів,особливо душевних. Тарас Григорович змальовує вербу на тлі політичних та суспільних подій, щоб показати читачу, що, попри  все, це тендітне дерево може вистояти і пережити всі життєві буревії.

Дуб - символ повноти життя, могутньої сили й величної краси. В ньому немає нічого тендітного, а що красиве - те й величне! І викликає подив, захоплення та повагу. Дуб - живе втілення сильного здоров'я і здорової сили, а тому не вміє хворіти і не вміє бути слабким. За своїм характером ніколи не гнеться - його можна тільки зламати! Він сміливо стоїть проти всякого буревію, навіть сильнішого від себе, бо його стійкість не так від його власної сили, як від його визначної гордості. Дуб - не залежний від довкілля, але перебуває з ним у гармонійних відносинах…

Його образ чітко проступає у творі-містеріі « Великий льох». Емоційна лексика, яку використав Шевченко, змальовуючи  образ дуба, виражає його теплі, ніжні почуття. Це дерево  уособлює міць України, проте доброта її безмежна,бо здатна вибачити невинні душі, які несвідомо зрадили.

                                      Схопилися, білесенькі,

                                       І в ліс полетіли,

                                       І в купочці на дубочку

                                       Ночувати сіли.                                             [6; 148]

У баладі «Причинна», що належить до ранньої творчості  Кобзаря, це дерево згадується неодноразово. Незламного, безстрашного,стійкого дуба поет змальовує свідком нещасливого, трагічного кохання. Цьому дереву  притаманний ліричний настрій.

                                     А дівчина спить під дубом

                                        При битій дорозі…                                         [6 ;16 ]

                                     Ось і дуб той кучерявий…

                                     Вона!Боже милий!

                                     Бач,заснула, виглядівши,

                                       Моя сизокрила!                                             [ 6 ;17 ]

                                   Ідуть – під дубом зелененьким

                                   Кінь замордований стоїть,

                                   А біля нього молоденький

                                      Козак та дівчина лежить.                                  [6; 17]

Калина - це символ вогню,  українського роду і неньки - України, духовної нескореності й світлої пам'яті. Тому має бути біля кожної хати,  біля кожної садиби. Своєю стійкістю і невибагливістю калина зв'язує різні пори року — бо як без неї побачила б зима яскраво-червону літню ягоду?!  А також пов'язує різні історичні епохи  -  бо звідки взялася б відвага нащадків, якби не було пам'яті про звитягу предків?!Вона ще й символ духовного життя жінки, в якому   і дівочість, і краса та кохання, і заміжжя, і родинні радощі та смутку, і сімейне щастя та людське горе . А калиновий міст - то особлива межа, за якою кожну дівчину чекає  Віра, Надія і Любов, проте, у кожної з дівчат -  своя Віра, своя Надія, своя Любов.  І ніхто не може й не має права претендувати на чужу...

Калина – символ-лідер, тому не дивно, що саме вона домінує у творчості Шевченка, бо «у серці носив він образ України, а на папері зображував калину».

На базі зібраного матеріалу було виділено багату символіку цього дерева : символ Батьківщини, символ кохання, символ радості, символ смутку, символ самотньої української дівчини, символ смерті. Опрацювавши  твори Кобзаря, можна зробити висновок : калина в уяві поета найбільше асоціюється зі символом людської пам’яті. Таке бачення певною мірою пов’язане з тогочасним звичаєм садити на могилах близьких , коханих людей це дерево.

                                       Вранці – рано на калині

                                       Пташка щебетала,

                                       Під калиною дівчина

                                       Спала, не вставала:

                                       Утомилось молодеє,

                                          Навіки спочило...                   [ 6;185 ]  «В казематі»

                                       Посадили над козаком

                                       Явір та ялину,

                                      А в головах у дівчини

                                         Червону калину.                     [ 6; 17 ]  « Причинна»

Менша частотність вживання калини як символу кохання. Вона часто стає свідком взаємин молодих людей:

                                Як діточок двоє

                                Під тую калину

                                Прийшли, посідали

                                  І поцілувались.  [ 6 ;264]  «Зацвіла  в  долині червона калина»

  Саме тут, під калиною, молодий козак виглядає свою кохану:

                                      Защебетав соловейко

                                      В лузі на калині –

                                     Заспіває козаченько,

                                      Ходя по долині.                          [ 6 ;35]    «Тополя»

Поет  показав калину і як символ радості, гордості. Вона  уособлює чарівну, неповторну красу природи:

                                       Тече вода з-під явора

                                       Яром на долину.

                                       Пишається над водою

                                       Червона калина. [ 6 ;323]    «Тече вода з-під явора»

                                        Зацвіла в долині

                                       Червона калина,

                                        Ніби засміялась

                                        Дівчина – дитина.        [ 6 ;263]  «Зацвіла в  долині»

Чарівна калина – українська дівчина . Але не завжди це весела, життєрадісна особистість. Багато віршів Кобзаря пронизані тугою, сльозами,меланхолією. Тому  є випадки, коли це дерево стає символом знедоленої дівчини:

                                        Щоб вороги не бачили ;

                                        Прийде до криниці,

                                        Стане собі під калину,

                                         Заспіває Гриця.

                                         Виспівує, вимовляє,

                                          Аж калина плаче.                     [ 6;22]  «Катерина»

                                         Не сон-трава на могилі

                                         Вночі процвітає,

                                         То дівчина заручена

                                         Калину саджає,

                                         І сльозами поливає.                [ 6 ;263]  «В казематі»

ТОПОЛЯ - символ дівочої краси, а також жіночого й дівочого суму, їх самотності. Тополя край дороги - це образ жінки чи дівчини, котра  чекають своєї долі чи свого судженого… Вона струнка  і красива від ранньої молодості до зрілих літ.  Уособлює тонку натуру,  чутливу до впливу років та оточення :  як з  роками на  тополі  з'являється  все більше  засохлих  гілок,  так і людину  з літами «обсідають» усе нові й нові проблеми - до невирішених старих додаються болючі нові, які вимагають вирішення… Так само, як тополя не любить рости одна, в основному, ми бачимо ряд тополь або хоча б декілька їх, так і людина не може жити самостійно:  їй потрібна підтримка або хоча б присутність її рідних, друзів, знайомих. Вважають, що тополя здатна забирати з людей негативну енергію і очищати повітря від злих духів та всього шкідливого та нечестивого.

      У своїй творчості Тарас Шевченко не міг не використати цей символ.

                             Плавай, плавай, лебідонько,

                             По синьому морю,

                             Рости,рости, тополенько,

                             Все вгору та вгору!                                     [ 6 ;36] «Тополя»

Здрібніло-пестлива лексика у вживанні назви цього дерева говорить про тепле, ніжне ставлення поета… Тополя , як і калина, є символом знедоленої, нещасної, самотньої  дівчини, жінки та займає вагоме місце у рейтингу частотності вживання дерев – символів.

                             У тумані,  на могилі,

                             Як тополя, похилилась

                               Молодиця  молодая.                          [6 ;154]  «Наймичка»

                             Як тополя,  стала в полі

                            При битій дорозі;

                            Як роса та до схід сонця,

                            Покапали сльози.                                   [ 6 ;24] «Катерина»  

Дівчина виглядає з далекої дороги свого милого і в розпачу звертається по допомогу до тополі :

                            Подивилась, тополенька,

                            Як не – заплачеш

                            До схід сонця ранісенько,

                           Щоб ніхто не бачив.              [ 6 ; 37]  «Тополя»

Проте милий так і не вернувся, а вона, біднесенька, перетворилася на тополю.

Це дерево ми бачимо і біля могил. Високі та тендітні, вони порушують сумну,  самотню тишу поховань:

                          У моїй хатині синє море грає,

                          Могила сумує, тополя шумить,

                          Тихесенько Гриця дівчина співає,-

                        Я не одинокий,є з ким вік дожить.          [ 6 ;42] «Гайдамаки»

ЯВІР часто фігурує у різноманітних піснях, легендах . Він є символом чоловіка і молодого парубка зокрема. Проте М.Костомаров бачив явір «символом печалі, нещастя і суму». Цю думку Т.Шевченко утвердив у своєму творі – циклі  «В казематі», де  «три явори посадила сестра при долині», які згодом всохли, бо з чужини не вернулися три брати. У баладі «Причинна» згадується могила козака, на якій росте явір.

      

ВИШНЯ - символ рідної землі та України, матері й дівчини-нареченої. Вона символізує Світове Божественне дерево, тому і називається «вишнею» від слова «вишина», а також «Вишній», той, що найвище, тобто Всевишній Бог. Крім цього, вона символізує вічну весну-літо, красу та взаємну любов. Гілки вишні мають магічну силу: за допомогою розколотої і в цьому ж місці зв'язаної вишневої гілочки проганяли дитячу хворобу - зростеться гілочка, то й хвороба зникне; дівчата на вишневих галузках гадали про своє заміжжя - зацвіте до Нового року посаджена в хатній діжці молода вишенька, то й дівчина наступного року одягне вінець молодої; через кільце, зроблене з гілки квітучої вишні, можна розпізнати відьму; застромлена під дах оселі вишнева гілка служить оберегом .        

Вишня – дерево, що  росте поблизу  рідної  домівки. Воно є символом батьківської хати, родини, домашнього затишку. Тарас Шевченко  не міг не використати  вишню у поезії.                                                                                              

                        Садок вишневий коло хати,

                        Хрущі над вишнями гудуть.                      [ 6;187] «Садок вишневий коло хати»

                       Пішла в садок у вишневий,

                       Богу помолилась.

                       Взяла землі  під  вишнею,

                        На хрест почепила.                                 [ 6 ;23] «Катерина»

Неодноразове вживання слова «вишня» та подібних слів у віршах наводить на думку про те,що поет ідеалізує це дерево .Адже воно є частиною ментальності українців. Вишня-синонім  до слів: оберіг, доля,рідна сторона.

Найменшу  частотність вживання мають  такі дерева , як яблуня та груша .

ЯБЛУНЯ - символ цілісності й розумності земних бажань і тілесних прагнень. Вона - втілення поміркованості, «золотої середини». Вона - вираз чуттєвості й сентиментальності, щедрості й щирості, бо своїми плодами яблуня обдаровує частіше і більше, аніж будь-яке інше плодове дерево. Символізує простоту і невибагливість: даючи більше від інших плодів, вона вимагає менше від інших догляду. Тож за своїм характером яблуня уособлює тих, хто дає багато і готовий поділитись останнім, а навзамін не вимагає нічого, а якщо просить, то дуже мало.

                            Посаджу коло хати

                             На вспомин дружині

                            І яблуньку, і грушеньку,

                            На вспомин єдиній!         [ 6;311] «Подрожаніє  Едуарду Сові»

                                                                                                                                (не вивчається у школі)

ГРУША - символ самотньої молодої жінки та її печальної долі. Вона - покровителька дівоцтва і своєрідна подруга молодих дівчат: виходячи заміж, дівчина прощається з грушею як свідком і супутником свого дівоцтва. Своєю символікою груша підкреслює необхідну, але сумну сторону світобудови: не буває дня без ночі, як не буває світла без тьми, так і не буває доброї долі без лихої. Тому-то стовбур і гілки груші не такі гладенькі, як у яблуні, а шорсткі та ще й з колючками. Як в людському житті - більше шорсткого та колючого... Рубати грушу - то великий гріх, бо посягаєш на чужу долю, яка і без того гірка; а, зрубавши, собі здобудеш долю ще лихішу... Груша ніби підказує: хто не побоїться колючок на її гілках, той скуштує солодких, як мед, її плодів; а хто здолає життєві перешкоди, той пізнає істинну суть і красу життя.

                                     Тут їх достобіса!

                                    Які груші уродили!

                                    Збивайте , хлоп’ята!..          [  6 ;63] «Гайдамаки»

Яблуня та груша, як і вишня,- це  ті образи   у Кобзаря, що нагадують  про рідну домівку. Їхнє звучання асоціюється з певним  внутрішнім  спокоєм , теплом та добробутом.

Останній  з досліджуваних символів  – ЯСЕН. Він уособлює благородство чоловічих почуттів і поетичність внутрішнього світу справжнього чоловіка…Це дерево водночас і потужне, і струнке, і навіть елегантне. Чистота, яку воно символізує, конкретна і вимоглива: в нього немає ніяких наростів, стовбур - ідеально чистий, крона - акуратна і компактна…Ясен  має і чудодійні властивості: перебування під його кроною допомагає позбутись душевного тягаря, що виник через буденні негаразди та життєві прикрощі; отруйні гади бояться всього ясенового—листя, кори, гілок, особливо соку; відваром з ясенового листя та кори лікують від багатьох хвороб, зокрема, від пропасниці…

                                          Посадила стара мати

                                          Три ясени в полі…              [  6;185] «В казематі»

                                           Сичі в гаю перекликались,

                                           Та ясен раз у раз скрипів.       [  6 ;15] «Причинна»

У Кобзаря ясен, як і явір є символом молодих парубків, яких  виглядає  мати з далекої  дороги. Токож  дивне срипіння  цього  дерева є передвісником  біди, що чатує на людину.

Ялина – дерево, яке росте у всіх частинах світу. Мало того, дуже часто воно витісняє всі інші дерева з ореалу свого проживання , стаючи одноосібним правителем великих територій.  Цікаво відзначити той факт, що міфи, пов'язані з ялиною, плавно перетікали  з  язичницьких  у християнські. За язичницькими переказами, під ялиною народжувалися діти русалок, а діти іншої нечистої сили засипали  в ялинкових колисках . Багато застосовується  це дерево в похоронних обрядах.

Ялина, у Т.Г.Шевченка , дуже нагадує  народне  розуміння  значення  цього дерева, тому і не дивно, що її образ несе смуток:

                                           Посадили над козаком

                                           Явір та ялину.

                                           А в головах у дівчини

                                            Червону  калину.                   [  6 ;17] «Причинна»

               


Висновок

Отже,   працюючи  над  творами, розуміючи закономірності  розвитку   рідної мови, Тарас Григорович Шевченко не тільки використовував  звичайні засоби вираження, а й збагачував їх своєрідним  оригінальним  значення  , вкладав у них  українську душу, українське серце та українську щирість.  

Кобзаревий  поетичний образ, переходячи  у символічний, наповнюється  сутністю  глибинною та невичерпною, зберігаючи при цьому  властивості  художнього  образу, його конкретну  відчутність  і реальність… «Символ  є  тоді  найзмістовнішим , коли він багатогранний», - стверджував  С.Аверинцев.  Конкретність  зображення  і смислова  глибина образу – символу  зливається у Шевченка  в органічну  єдність, «в  якій  понятійний  і зображувальний  плани взаємопроникають, поглиблюючи  смислову перспективу образу.»

Осмислена  орієнтація  на створення  узагальнюючих  символічних  образів – одна із  виражальних рис творчості Тараса Шевченка. Символ  і символіка не просто  є  важливими компонентами  поетики , чимось неповторним, але  й   способом  мислення…


І. Рання поезія (1838 - 1843)

п/п

Назва твору

Частотність

вживання у

творі назв дерев

Назви дерев, які

вживаються у творі

Кількість разів

(дерева - лідери)

1.

"Причинна" балада

1837р.

13

ясен (1), дуб(8), явір(1), калина(1), ялина(1)

8(дуб)

2.

"Думи мої, думи мої"

1839р.

немає

3

."До Основ'яненка"

1839р.

1

верба

1

4.

"Тополя"

1839р.

9

тополя(6), верба(2), калина(1)

6(тополя)

5.

"Катерина" поема

1839р.

10

калина(3), черешня(1), вишня(2), тополя(1), верба(2), дуб(1)

3(калина)

6.

"Гайдамаки" поема

1841р.

10

верба(3), тополя(3), калина(1), дуб(1), груша(2)

3(верба, тополя)

7.

Гамалія" поема

1842р.

немає

ІІ. Життя і поетична  творчість 1843-1847 років (періоду "трьох літ")

п/п

Назва твору

Частотність

вживання у

творі назв дерев

Назви дерев, які

вживаються у творі

Кількість разів

(дерева - лідери)

1.

"Заповіт"

грудень 1845р.

немає

2.

"Сон" ("У всякого своя доля"  Кавказ)

1844р.

2

верби, тополі

по 1 разу

3.

"Єритик"

жовтень 1845р.

1

кедр

1(кедр)

4.

"І мертвим, і живим"

немає

5.

"Великий льох"

листопад 1845р.

1

дуб

1(дуб)

6.

"Три літа" вірш

немає

7.

"Минають дні, минають ночі"

грудень 1845р.

немає

8.

"Розрита могила"

жовтень1843р.

немає

9.

"Чигирине, Чигирине"

лютий 1844р.

немає

10.

"Стоїть в селі Суботові"

жовтень 1845р.

немає

11.

"Наймичка"

Листопад 1845

1

тополя

1(тополя)

ІІІ. Життя і поетична творчість періоду заслання (1847-1857)

п/п

Назва твору

Частотність

вживання у

творі назв дерев

Назви дерев, які

вживаються у творі

Кількість разів

(дерева - лідери)

1.

"Думи мої, думи мої"

1847р.

немає

2.

"Мені тринадцятий минало"

1847р.

немає

3.

"І виріс я на чужині"

1848р.

немає

4.

"І золотої, і дорогої"

1849р.

немає

5.

"Сонце заходить, гори чорніють"

1847р.

немає

6.

"Ми в купочці колись росли"

1849р.

3

дуб(1), тополя(1), верба(1)

по 1 разу

7.

"Мені однаково"

1847р.

немає

8.

"Садок вишневий коло хати"

1847р.

немає

9.

"Рано-вранці новобранці"

1847р.

немає

10.

"У бога за дверима лежала сокира"

1848р.

1

дуб(1)

1(дуб)

11.

"Ну що б, здавалося слова"

1848р.

1

верба(1)

1(верба)

12.

"Якби ви знали паничі"

1850р.

1

верба(1)

1(верба)

13.

"В казематі" цикл віршів

1842р.

18

калина(11), верба(1), ясени(2), тополя(2), явори(2)

11(калина)

IV.Останні роки життя і поетичної творчості (1857 - 1861)

п/п

Назва твору

Частотність

вживання у

творі назв дерев

Назви дерев, які

вживаються у творі

Кількість разів

(дерева - лідери)

1.

"Юродивий"

1857р.

немає

2.

"Сон"

("На панщині пшеницю жала")

1858р.

немає

3

"Я не нездужаю, нівроку..."

1858р.

немає

4.

"Неофіти"

1857р.

немає

5.

"Ісаія.Глава 35"

1859р.

немає

6.

"Світе ясний, світе тихий"

1860р.

немає

7.

"Тече вода з-під явора..."

4

явір(2), калина(2)

по 2 рази

Частотність вживання назв дерев у поезії Т.Г.Шевченка

п/п

Назви дерев

Кількість разів

1.

Калина

16

2.

Дуб

13

3.

Верба

14

4.

Тополя

13

5.

Ясен

3

6.

Явір

3

7.

Вишня

3

8.

Яблуня

1

9.

Груша

2

10.

Черешня

1

11.

Ялина

1

12.

Кедр

1

Список рекомендованої літератури

1.Грабович Г. Шевченко  як міфотворець: Семантика символів  у творчості поета.-К.,  «Радянський письменник»,-1991.-212с.

2.Гете И.В. Избранные философские призведения.-М.,1964.-353с.

3.Іваньо І. Філософія і стиль мислення  Г.Сковороди.-К.: 1983.

4.Костомаров Н.И. О значении  южнорусского  народного песенного  творчества/Собр .соч. Н.И.Косьомарова.-к.8.-т.21,-М.,1905.-440с.

5.Потебня  А.А. О некоторых  символах в славянской народной поэзии.-Харьков,1860.-8с.

6.Шевченко Т.Г.  Кобзар. - Х.: Школа , 2007.-352с.

7.www.about – Ukraine.com/index.php?page=51

PAGE   \* MERGEFORMAT 1


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

39690. Поднастройка станков. Автоматическое управление точностью в процессе обработки 134 KB
  Автоматическое управление точностью в процессе обработки Для обеспечения требуемой точности обработки партии заготовок недостаточно правильно осуществить настройку станка. Под влиянием погрешностей в процессе обработки происходит смещение поля рассеивания размеров деталей к границе допуска. Задача состоит в том чтобы обеспечить необходимую точность обработки в пределах поля допуска и иметь наименьшее количество поднастроек. Для повышения точности и производительности обработки необходимо или уменьшать составляющие погрешности обработки т.
39691. Анализ точности методами математической статистики 149.5 KB
  Систематические постоянные погрешности могут быть выявлены измерением деталей после обработки и их влияние может быть уменьшено технологическими мерами. Кривые распределения и оценка точности на их основе Статистический метод оценки точности применяется в условиях производства большого количества деталей. Для его применения необходимо произвести выборку деталей из обрабатываемых на исследуемой операции. По результатам измерения деталей выборки строится опытная кривая распределения к которой по критерию согласия подбирается теоретический...
39692. Вибрации при механической обработке 55 KB
  Наибольшее влияние на процессы резания оказывают вынужденные колебания и автоколебания. В отличие от вынужденных колебаний автоколебания начинаются одновременно с началом процесса резания и прекращаются с его окончанием. Причиной возникновения автоколебаний является сам процесс резания Переменная сила поддерживающая колебания создается и управляется процессом резания и при его прекращении исчезает. Автоколебания возникают в связи с непостоянством сил резания вследствие изменения сил трения стружки по передней поверхности режущего...
39693. Особенности проектирования технологических процессов механической обработки для ГПС без использования ПР 39 KB
  Заготовки устанавливаются и закрепляются в приспособлениях которые в виде различных наладок монтируются на палетах. Наладчик комплектует наладку и устанавливает заготовки в соответствии со схемой установки транслируемой системой управления ГПС на экран терминала участка комплектации. Наиболее приемлемы три варианта обработки: сохранение на окончательно обработанной заготовке одной необработанной поверхности для базирования закрепления и обработки заготовок за один установ; предварительная обработка вне ГПС на участке подготовки баз...
39694. Точность и надежность обработки заготовок в ГПС 43.5 KB
  На основании оценки надежности технологических систем производится: оптимизация технологических маршрутов операций и режимов обработки; выбор средств технологического оснащения; установление периодичности замены режущего инструмента; установление такта выпуска изделий. При ужесточении этих требований например для квалитетов IT5 и IT6 возрастает роль составляющих погрешностей обработки обусловленных ошибками начальной настройки инструмента его износа тепловыми деформациями технологической системы ошибками установки инструмента...
39695. ТЕХНОЛОГИЯ ПРОИЗВОДСТВА ДЕТАЛЕЙ МАШИН В ГИБКИХ ПРОИЗВОДСТВЕННЫХ СИСТЕМАХ 111.5 KB
  Опыт внедрения гибких автоматизированных систем в механообработке показывает возможность снижения трудоемкости обработки заготовок в несколько раз; сокращения обслуживающего персонала; увеличения выпуска продукции за счет повышения загрузки оборудования сокращения сроков и стоимости подготовки производства. К основным преимуществам гибких производственных систем механообработки относится: резкое увеличение производительности труда в процессе изготовления единичной и мелкосерийной продукции; быстрое реагирование на изменение требований...
39696. Особенности проектирования технологических процессов для ГПС 114 KB
  Дальнейший анализ заготовок обработка которых предполагается в ГПС производится в следующей последовательности: анализ возможности унификации конструктивных элементов и параметров деталей подготовка предложений по отработке конструкций на технологичность; анализ возможности получения заготовок более прогрессивными методами формообразования в целях уменьшения трудоемкости механообработки расхода материалов улучшения качества изделий и подготовка предложений по переводу технологии на прогрессивные методы получения заготовок; ...
39697. Технология изготовления деталей машин 147 KB
  Технологическая база поверхности центровых отверстий или наружные цилиндрические поверхности вала. Технологическая база наружная поверхность и торец прутка. Технологическая база – отверстие на оправке. Технологическая база черная поверхность обода или ступицы и торец Выполняется в зависимости от конструкции и типа производства на токарном револьверном или карусельном станке.