56281

Формування мотивів самоосвітньої діяльності при вивченні світової літератури

Научная статья

Педагогика и дидактика

У процесі залучення дітей шкільного віку до читання ми маємо підготувати вдумливого читача який буде емоційно включеним до процесу навчання спроможний до діалогу з автором художнього твору до активного обговорення проблем що торкнулися його душі у процесі читання.

Украинкский

2014-04-03

55 KB

4 чел.

Формування мотивів самоосвітньої діяльності при вивченні світової літератури

Доповідь вчителя світової літератури Запорізької гімназії № 31 Дедюєвої Наталії Валеріївни

Особливої уваги потребує мотиваційний компонент уміння самостійно вчитися.

Як відомо, мотиви спрямовують, організовують пізнання, надають йому особистісного значення. Внутрішня мотивація виникає поступово, у багатьох учнів вона нестійка і залежить від ситуації (цікаві завдання, розв’язання ситуативних завдань, змагальність, підтримка вчителя тощо).

Мотиви вчення в кожної дитини особистісні, індивідуальні. Працюючи з різними групами та окремими учнями, учителю необхідно бачити перспективи розвитку їхньої мотивації. Значущою для ефективної навчальної діяльності є мотивація, зумовлена інтелектуальною ініціативою та пізнавальними інтересами. Тому практична діяльність педагогів у процесі формування мотиваційної компетентності має будуватися на міжпредметній роботі, орієнтації на роботу в команді, індивідуалізації, проектно-зорієнтованій діяльності.

Відповідні мотиваційні складові мають бути закладені та розвиватись передусім у початковій та середній школі. Саме там треба розвивати базові предметні вміння та вміння спільно розв’язувати проблеми.

Особистісна орієнтація освіти потребує змін у технологіях навчання на всіх ступенях школи. Має зростати питома вага тих технологій, які сприяють формуванню практичних навичок, пошуку й аналізу інформації, самонавчанню, самоорганізації, становленню ціннісних орієнтацій. Підготовка учнів до самоосвіти — надзвичайно актуальна проблема. Нагальною проблемою сучасної школи є створення умов, за яких кожен учень мав би змогу навчатися самостійно здобувати необхідну інформації, використовуючи її для власного розвитку, самореалізації, для розв’язання існуючих проблем.

Щоб у процесі навчання відбувалося постійне нарощування самоосвітньої компетентності, необхідно забезпечити активну позицію учня в навчанні. Інститутом післядипломної педагогічної освіти розроблено «Програму формування самоосвітньої компетентності учнів» і методичний посібник «Аналітико-прогностичний супровід формування самоосвітньої компетентності учнів», де детально розглядаються складові самоосвітньої компетентності, дають поради щодо їх формування. У новому навчальному році важливо продовжити осмислення та розв’язання цієї проблеми як на теоретичному, так і на практичному рівнях. Цілком слушно творчо використовувати запропонований у посібнику алгоритм управлінських дій зі створення системи роботи із проблем самоосвіти учнів на рівні навчального закладу, міста, району, області.

Важливим та актуальним напрямом роботи є взаємодія загальної середньої освіти із медіа-освітою як особливим видом освіти. Необхідно враховувати її роль у формуванні інформаційної компетентності учнів. Саме медіа-освіта впливає на формування життєво важливих компетенцій:

  •  уміння отримати інформацію з різних джерел, аналізувати її;
  •  формувати критичне мислення;
  •  використовувати інформацію для розвитку вміння та навичок вчитися, самоконтролю та самооцінки.

Очевидним є те, що проблеми оновлення змісту освіти та створення умов для формування мотивації вчіння, готовності самостійно вчитися мають бути предметом обговорення на методичних і педагогічних нарадах.

Особливої уваги потребує зміст варіативної складової. Факультативні та спецкурси мають доповнювати комплекс компетентностей інваріантної складової. Відпрацюванням навчальних комплексів варіативного компонента мають займатися методичні служби всіх рівнів.


ПРОБЛЕМИ

ФОРМУВАННЯ ЧИТАЦЬКОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ ШКОЛЯРІВ

Завдання сучасної української освіти полягає, насамперед, у формуванні особистості не з енциклопедично розвинутою пам’яттю, а з гнучким розумом, із швидкою реакцією на все нове, з повноцінними, розвинутими потребами подальшого пізнання та самостійної дії, з добрими орієнтувальними навичками й творчими здібностями. Важлива роль у вирішенні цього завдання відводиться саме шкільній літературній освіті.

На вчителя літератури суспільством покладена важлива місія: сформувати особистість, яка вміє репрезентувати себе, адаптуватися до незвичних життєвих реалій, обстояти власну точку зору і власну гідність, бути активною, ініціативною, наполегливою у досягненні поставленої мети, і водночас – співчутливою і милосердною. Всього цього можливо досягти шляхом залучення школярів до читання, шляхом формування їхньої читацької компетенції.

Саме над цією проблемою нині активно працюють вітчизняні вчені: літературознавці, дидакти та методисти. Адже, як зазначає відома дослідниця цієї проблеми проф. Олена Ісаєва,: ... загальна духовна культура особистості, культура почуттів людини, система її власних критеріїв оцінки дійсності безпосередньо залежить від культури читання”.

У процесі залучення дітей шкільного віку до читання ми маємо підготувати вдумливого читача, який буде емоційно включеним до процесу навчання, спроможний до діалогу з автором художнього твору, до активного обговорення проблем, що торкнулися його душі у процесі читання.

Таким чином, постає питання, як зробити так, щоб шкільний аналіз художнього твору став процесом зацікавленого вмотивованого пошуку, як домогтися того, щоб читацькі вміння учнів стали водночас засобом не лише успішного вивчення ними художнього твору, а й особистісного їхнього розвитку? Які новітні й традиційні методики необхідно використовувати у процесі формування читацької компетенції учнів? Як має вирішувати означену проблему зміст шкільної літературної освіти? На ці запитання ми й спробуємо дати відповідь.

Отже, як зазначалося, основне завдання сучасної літературної освіти – це формування уважного читача з добре розвинутими творчими, розумовими, пізнавальними здібностями, який у процесі роботи над твором, максимально наближаючись до авторського задуму, готовий до критичної, виваженої оцінки, обстоювання власної думки, при цьому врівноваживши у своїй свідомості інші точки зору на предмет обговорення.

Сформувати читацьку компетенцію вчитель літератури зможе, як вважає проф. О.Ісаєва, тільки у процесі комплексного вирішення таких завдань:

  •  зацікавити учнів читанням;
  •  розвивати цей інтерес до створення постійної потреби у читанні;
  •  навчити вибирати літературу, враховуючи вікові та особистісні інтереси;
  •  створити належні психолого-педагогічні умови для сприйняття, розуміння та оцінки прочитаного;
  •  забезпечити певні знання з теорії та історії літератури, літературної критики;
  •  формувати навички аналізу художнього твору;
  •  організовувати дослідницьку роботу школярів;
  •  розвивати усне та писемне мовлення учнів;
  •  працювати над постійним удосконаленням естетичного смаку школярів.

Вочевидь, якщо вчитель комплексно підійде до вирішення цих завдань, то у справі формування справжнього читача він досягне успіху.

Звичайно, питома вага серед цих завдань належить вмінню вчителя організувати навчально-виховний процес на уроках літератури, зробити його цікавим, змістовним.

Для цього необхідно ґрунтовно знати методику навчання літератури, вміло користуватися всією палітрою методів, прийомів, технологій навчання, як традиційних, так і інноваційних. Необхідно пильну увагу приділяти мотивації навчання, щоб допомогти учням поновити попередні знання, пробудити їхню цікавість і спонукати до постійного пошуку, пам’ятаючи при цьому, що, як зазначив свого часу відомий український вчений-методист Євген Пасічник: „ ... важливими є методи навчання. Але не менш важливим є і сам учень, як особистість, його потреби, особливості, внутрішні психологічні стани”. На етапі мотивації, або як називають етапі евокації, для зацікавлення учнів доцільно використовувати ігрові прийоми, розгадування кросвордів, пошук ключових слів у формулюванні теми, літературні диктанти, вікторини, проблемні запитання, евристичну бесіду тощо.

Але основним у роботі вчителя-словесника є, безперечно, вміння організувати роботу з текстом художнього твору, його аналіз. Саме цьому мають бути підпорядковані всі структурні елементи літератури, як навчального предмета: основи історії та теорії літератури, окремі літературно-критичні статті, розвиток усного і писемного мовлення, фонові знання.

Вчитель має підійти до проблеми шкільного аналізу художнього твору зі всією серйозністю, адже якщо йому вдалося зацікавити учня твором, пробудити в ньому інтерес до його прочитання, то ні в якому разі не можна все зіпсувати нецікавою, шаблонною, моралізаторською розмовою про цей твір на уроці у процесі його обговорення. Основне завдання вчителя – допомогти читачеві-учню максимально наблизитися у сприйнятті твору до авторського задуму, побачити, відчути всі проблеми, які порушує автор, і які торкнулися душі реципієнта, читача-учня. А потім, використовуючи всі структурні елементи уроку, різноманіття методичної палітри, основи герменевтичної діяльності, навчити його виходити за межі художнього твору, робити власні висновки і формувати власні закони життя.

Відповідно до вікових особливостей учнів з молодшими підлітками на етапі роботи з художнім твором, або як його ще називають, на етапі усвідомлення, можна використовувати читання у ролях, переказ ланцюжком, читання з використанням системи позначок „Поміч”, поєднання читання з аналізом прочитаного, читання з передбаченням , переказ від імені героя, формулювання запитань письменнику, літературному герою та інше.

Для старших підлітків є характерним, зазначає Володимир Гладишев „...сприйняття...літературного твору лише у співвіднесенні з власним внутрішнім світом”. Це час у розвитку дитини, коли дуже важливо не підмінити аналіз твору аналізом власних переживань. Важливо зуміти сфокусувати увагу учня на проблемних питаннях і шляхах їхнього вирішення. З цією метою доцільними будуть розігрування ситуацій за ролями, такі інноваційні технології, як „мозковий штурм”, „обери позицію”, коли учень пояснює власний вибір, вчиться сприймати інші точки зору на поставлену проблему.

У старших класах учень уже розрізняє власну моральну площину поведінки і певну умовність, створену уявою письменника. Щоб залучити учня до сприйняття морального досвіду людства через літературний твір, щоб допомогти йому зрозуміти причини і наслідки буття, необхідна поглиблена робота з різними видами контексту, зростає значущість дослідницької, пошукової діяльності.

Тому можна використовувати, окрім зазначених вище, такі види роботи, як зіставлення твору з іншими художніми творами, зіставлення аргументів (групи учнів презентують дібрану інформацію про бачення проблеми з різних точок зору), зіставлення підрядника і кількох варіантів перекладу, зіставлення художнього твору з його екранізацією, постановкою на сцені тощо.

Обов’язковим є узагальнення, підбиття підсумків кожного уроку, тобто етап рефлексії. На цьому етапі можна запропонувати учням поставити запитання (написати листа) письменнику або герою, створити сенкан, узагальнити знання за допомогою гронування, можна запропонувати закінчити речення „ Сьогодні на уроці я зрозумів...”, „Образ...допоміг письменнику висловити думку...” тощо.

Таким чином, поєднання традиційних та інноваційних методик у процесі формування читацької компетенції школярів сприяє кращому засвоєнню навчального матеріалу, формує свідоме ставлення до нього, допомагає поглибленому сприйняттю художнього твору,розвиває в учнів навички критичного мислення, спілкування, творчого пошуку.

Ми маємо допомогти повернути дитину до книжки, допомогти їй зрозуміти, що скільки би вони не отримували інформації із різних мас-медіа, тільки читання дає справжню насолоду від Слова, Образу, Краси. Звичайно, діти мають зрозуміти, що читання – це напружена праця, але вона, коли вмієш її виконувати, приносить справжнє задоволення від спілкування з мистецтвом слова.

У Самуїла Маршака є стаття з промовистою назвою – «Про талант читача». Зазвичай ми говоримо з дітьми про талант письменника, а тут – читача. Тому необхідно пояснити дітям, що до таланту читача висуваються не менш високі вимоги, ніж до автора твору. Про це свідчить й таке твердження великого Гете, записане ним на схилі літ: „... добрі люди і не підозрюють, скільки треба праці і часу, щоб навчитися читати... Я сам витратив на це вісімдесят років і все ж не можу сказати, що повністю досяг мети”. Таким чином, уміти читати, бути читачем – це високе мистецтво, йому треба наполегливо вчитися.

Найважливішою задачею своєю як фахівця вважаю постійне професійне самовдосконалення. На данному етапі розробки проблемної теми мною вже апробовані такі інноваційні інтерактивні прийоми:

  •  навчання з допомогою аудіовізуальних технічних засобів;
  •  комп′ютерне навчання;
  •  велике коло;
  •  мозковий штурм;
  •  розв′язання проблем;
  •  зіграй роль;
  •  займи особисту позицію;
  •  мікрофон;
  •  дискусія, дебати

Найвдалішими прийомами в своїй практиці вважаю: дискусії, розв′язання проблем, роботу учнів у творчих групах, створення учнівських презентацій при вивченні біографії письменників, характеристики персонажів, висвітленні межпредметних зв′язків.

Вдалими прикладами вважаю:

  •  рольові ігри, інценування (уривок з роману В.Скотта, оповідання А.П.Чехова «Хамелеон» та «Товстий і Тонкий»);
  •  творчі завдання в 5 класах (складання власних тестових запитань за казкою Г.К.Андерсена «Снігова королева», спроба дати і аргументувати власну назву до літературного твору, написання власних казок та поезій);
  •  в 6 класах:учнівські презентації на уроки позакласного читання, за темою «Міфи Давньої Греції, листи до літературних персонажів, складання ребусів та кросвордів за вивченим твором Р.Л.Стівенсона «Острів скарбів», порівняльна характеристика літературних персонажів, тести за романом Р.Л.Стівенсона, практичні роботи за фантастичними новелами Р.Д.Бредбері);
  •  В 7 класах: учнівські творчі розробки із використанням комп′ютерних технологій при вивченні теорії літератури(історична повість), презентації при вивченні біографії В.Скотта, М.Гоголя та творів письменників, складання словників до літературних творів (повість М.Гоголя «Тарас Бульба»), творчі характеристики персонажів роману В.Скотта, власні продовження творів із відкритим фіналом (Оповідання Г. Белля «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...»);

PAGE  4


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

26827. Анатомическое строение сердца 4.15 KB
  анатомическое строение сердца Сердце cor гр. Предсердия располагаются в основании сердца и снаружи от желудочков отделены венечной бороздой sulcus coronarius. Желудочки образуют большую часть сердца.Обе борозды сходятся на краниальной поверхности сердца не достигая его верхушки.
26828. Деление общего плечеголовного ствола 4.3 KB
  Он делится на: Самая верхняя межреберная артерия a. intercostalis suprema отдающая 25 дорсальные межреберные артерии для питания грудной стенки холки и спинного мозга Дорсальная лопаточная артерия a. Глубокая шейная артерия a. Позвоночная артерия a.
26829. Общие закономерности строения внутренних органов (трубкообразного и паренхиматозного) 8.4 KB
  Паренхима рабочая часть органа тканевомягкая субстанция. Вторая часть органа строма каркас это соединительнотканная часть органа в ее состав входят все элементы которые обеспечивают нормальное функционирование паренхимы: соединительнотканные прослойки трабекулы которые делят орган на доли; кровеносные и лимфатические сосуды; нервные элементы. Характерные черты паренхиматозных органов: Наличие большого количества мягкой податливой субстанции паренхимы составляющей основу органа. Компактность и крупные размеры органа.
26830. Полости тела. Серозные оболочки и их производные 10.07 KB
  В opганизме животго имеются следующие полости: грудная включающая и себя 2 плевральные полости для правого и левого легкого 1 перикардиальную полость брюшная и тазовая. ГРУДНАЯ ПОЛОСТЬ cavum thoracis распознается в грудной клетке образованной костнохрящевым остовом с покрывающими его мышцами.Эта полость изнутри выстлана внутригрудной фасцией fascia cndolhoracica и серозной оболочкой или плеврой pleura далее следует дыхательная мускулатура. Грудную полость нельзя отождествлять с грудной клеткой поскольку последняя длиннее.
26831. Деление брюшной полости на отделы 4.45 KB
  Фронтальной плоскостью проведенной вдоль правой и левой реберных дуг отделяется нижний участок прилежащий к мечевидному хрящу в силу чего он и называется областью мечевидного хряща regio xiphoidea . Верхний участок средней сагиттальной плоскостью; делится на правое и левое подреберья regio hypohondrica dextra el sinistra . I ]режде всего боковыми парасагитальным плоскостями условно проходящими в правой и левой половинах в виде касательных к концам поперечных отростков поясничных позвонков отделяются правая и левая подвздошные области...
26832. Общая морфофункциональная характеристика органов пищеварения в связи с их функцией 2.85 KB
  И жидкой пищи воды осущ губами зубами и языком.2предварительная механич обработка пищи в ротовой полости формирования пищевого канала а также начало ферментативного расщепления углеводов. Время прохожден пищи в ЖКТ: лошадь 4дня свинья12 днясобака1215 часов чел от 25 часов до 23 дней.
26833. Основные данные фило- и онтогенеза органов пищеварения. Филогенез-у простейших внутриклеточ пищевар 4.45 KB
  Онтогенез пищеварительной системы Ротовая часть дает начало части ротовой полости. Глоточная часть дает начало глубоким отделам полости рта и глотке. Передняя кишка дает начало пищеводу желудку первоначально на 2 месяце в виде веретенообразного расширения которое поворачивается на 90 градусов и начальной части двенадцатиперстной кишки. Средняя кишка дает начало тонкой слепой восходящему и поперечному отделам ободочной кишки двенадцатиперстной кишке.
26834. Ротовая полость (губы, щеки, десна). Слюнные железы домашних животных 10.66 KB
  Ротовая полость губы щеки десна. Роговая полость cavum oris s. Ротовая полость включает в себя преддверие рта и собственно ротовую полость. Собственно ротовая полость саvum oris proprium это виутрениий шубный участок рта где лежит язык.
26835. Глотка 11.84 KB
  Внутреннее пространство глотки составляет полость глотки cavitas pharyngis. Соответственно органам расположенным кпереди от глотки она может быть разделена на три части: pars nasalis pars oralis и pars laryngea. Верхняя стенка глотки прилежащая к основанию черепа называется сводом fornix pharyngis. В отличие от других отделов глотки стенки ее не спадаются так как являются неподвижными.