56323

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЛОГІЧНИХ ДОВОДІВ (АРГУМЕНТАЦІЙ)

Лекция

Логика и философия

Наукове знання, як уже відомо, це результат наукового дослідження, перевірений суспільно-історичною практикою і не суперечить логіці. Значить, в будь-якому дослідженні, крім чуттєвого пізнання, використовується абстрактне мислення чи логічне пізнання.

Русский

2014-04-16

20.3 KB

0 чел.

4

ЛЕКЦІЯ 8

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЛОГІЧНИХ ДОВОДІВ (АРГУМЕНТАЦІЙ).

План лекції:

Логічний метод як обов'язковий у кожному науковому дослідженні.

Логічні закони та правила (вимоги) формальної логіки.

Доказ і спростування, і їх структурні елементи.

Загальна характеристика аргументації та її класифікація.

Рекомендована література: 1, 2, 3, 4.

Основні теоретичні положення.

1. Логічний метод як обов'язковий у кожному науковому дослідженні. Наукове знання, як уже відомо, це результат наукового дослідження, перевірений суспільно-історичною практикою і не суперечить логіці. Значить, в будь-якому дослідженні, крім чуттєвого пізнання, використовується абстрактне мислення чи логічне пізнання. Отже, предметом науки логіки є людське мислення, тобто закони, форми, прийоми, правила мислення, за допомогою якого людина пізнає навколишній світ або конкретно визначений об'єкт. Текст наукової роботи на відміну від всякого іншого тексту повинен відрізнятися, насамперед, своєю логічністю. Тому, які б помилки, з точки зору логіки, не робили дослідники при описі своїх досліджень, вони завжди зводяться до порушення того чи іншого логічного закону або правила (вимоги).

Ви вже вивчали логіку і знаєте основні її закони (закон тотожності, закон суперечності, закон виключеного третього, закон достатньої підстави), їх трактування і застосування в наукових дослідженнях. Крім цих законів, як Вам відомо, існують правила (вимоги). У даному випадку має сенс зупинитися на найважливіших з них, бо в бібліотекознавстві, бібліографознавство та книгознавстві дуже важливо слідувати цим вимогам. Найважливішим серед них є: єдність підстави поділу, згідно з яким в одному класифікованому ряду види можуть виділятися тільки по одному точно сформульованим ознакою. Наприклад, при класифікації бібліографічних посібників по ознаці утримання об'єктів бібліографування вони можуть бути:

універсальними, багатогалузевими, галузевими, тематичними;

не перетинання поділів, тобто члени видової класифікації повинні взаємно виключати один одного, жоден з них не повинен входити в обсяг іншого (наприклад, в універсальні посібники не можна включати галузеві або навпаки);

співмірність розподілу, тобто виділені за цією ознакою види бібліографічних посібників повинні охоплювати всі бібліографічні явища, що входять в обсяг поняття «бібліографічні посібники»;

безперервність поділу, що означає неприпустимість перескакування через найближчий підклас в більш віддалений.

Наприклад, при класифікації бібліографічних посібників за змістом відбиваних документів не можна від універсальних бібліографічних посібників відразу переходити до тематичних, минаючи багатогалузеві і галузеві посібники.

2. Логічні закони та правила (вимоги) формальної логіки. Крім цього, в логіці є два основних способи диференціації (класифікації) об'єкта вивчення: поділ його на частини (елементи) і розподіл на види. Основна принципова відмінність між цими двома способами диференціації полягає в тому, що в першому випадку цілісність об'єкта вивчення як би розчленовується (реально або ідеально в свідомості дослідника) на складові елементи (частини), кожний з яких взятий сам по собі цілим не є.

У другому випадку, навпаки, в кожному діленні ціле зберігається, тобто виділяються види цілісних об'єктів. Наприклад, при класифікації бібліотек і виділення їх видів за ознакою соціальне призначення існують наступні види бібліотек: загальні, спеціальні, особисті.

Доказ – це логічна операція обґрунтування істинності якого-небудь судження за допомогою інших істинних і пов'язаних з ним суджень. Доказові міркування включає три взаємозалежних елементи: теза, аргументи (доводи або підстави) і демонстрація.

Доказ. Під доказом в логіці розуміється процедура встановлення істинності деякого твердження шляхом приведення інших тверджень, істинність яких вже відома і з яких з необхідністю випливає перше. У доказі розрізняють тезу - твердження, яке потрібно довести, підстава (аргументи) – ті положення, за допомогою яких потрібно довести тезу, і логічний зв'язок між аргументами і тезою, яку іноді називають демонстрація.

3. Доказ і спростування, і їх структурні елементи. Доказ – один з багатьох способів переконання. В науці це один з багатьох методів. Науковий метод переконання є перш за все методом строгих і точних доказів. Ніякі штучні прийоми, ніяке красномовство не здатне допомогти, якщо немає добре обґрунтованих ідей і переконливих доказів. Завдання доказів – вичерпно затвердити обґрунтованість тез, що наводяться. Раз в доказі мова йде про повне підтвердження, зв'язок між аргументами і тезою повинний носити логічно необхідний характер. За своєю формою доказ – логічно необхідний умовивід або ланцюжок таких умовиводів, які прямують від істинних положень до положень, що доводяться. Положення – це те, на підставі чого робиться висновок або умовивід. Положенням можуть служити факти або судження про факти, принципи, аксіоми, постулати і т.д., взагалі будь-які події або висловлювання – вихідні дані, з яких можна витягти якусь нову для нас інформацію.

Нерідко в поняття доказу вкладається більш широкий зміст. Це особливо характерно для гуманітарних наук. При цьому під доказом розуміється будь-яка процедура обґрунтування істинності тези, що включає як логічний висновок, так і правдоподібні міркування, посилання на зв'язок доказуваного положення з фактами, спостереженнями і т.д. Як правило, широко застосовується доказ і в звичайному житті. Багато наших тверджень не є ні істинними, ні хибними. Оцінка, правила, поради, вимоги, застереження не описують розглянуту нами ситуацію. У стандартному визначенні доказу використовується поняття істини. Довести деяку тезу – значить логічно вивести її з інших істинних положень.

4. Загальна характеристика аргументації та її класифікація. Спростування. Тепер розглянемо поняття «спростування». Спростування в логіці визначається так: це міркування, спрямоване проти висунутого положення (тези) і має своєю метою встановлення його хибності чи недоведеність. Найпоширеніший прийом спростування – виведення з спростовуваного затвердження наслідків, що суперечать істині. Відомо, що, якщо навіть одне – єдине логічне положення деякого положення невірно, помилковим буде і саме це положення.

В процесі обговорення теоретичних і практичних питань у галузі науки, культури, виробництва нерідко стикаються різні думки з одного і того ж питання, пропонуються різні варіанти рішень. Обговорення в цьому випадку набуває характеру дискусії між учасниками. Дискусія щодо спірних, ще не вирішених питань, що припускає поряд з обґрунтуванням висунутих тез критично взаємний аналіз пропозицій, називають полемікою. Вести полеміку – значить брати участь в критичному обговоренні спірного питання або проблеми.

Мистецтво полеміки передбачає оволодіння не тільки логікою доказування, але також і раціональними прийомами спростування. Оскільки операція спростування спрямована на руйнування раніше складених доказів, то в залежності від цілей критичного виступу (письмового чи усного), вона може бути виконана наступними трьома способами:

критикою тези;

критикою аргументів;

критикою демонстрації.

Спростування тези – вельми ефективна по критичної силі операція, мета якої – показати неспроможність (логічність або помилковість) висунутої автором тези. Спростування такої тези може бути прямим і непрямим. Пряме спростування будується у формі міркування, що отримало назву «зведення до абсурду». Аргументація в цьому випадку протікає в наступному вигляді: спочатку умовно допускають істинність висунутого положення і виводять з нього наслідок, що логічно випливає. Якщо при зіставленні наслідків з фактами виявиться, що вони суперечать об'єктивним даним, то тим самим їх визнають неспроможними. На цій основі укладають висновок про неспроможність і самої тези, міркуючи за принципом: хибні наслідки завжди свідчать про хибність їх підстави (тези).

Другий спосіб руйнування доказів називається «критика аргументів». Критика аргументів може виражатися в тому, що опонент вказує на неточне викладення фактів, двозначність процедури узагальнення статистичних даних і т.д. Обґрунтовані сумніви в правильності доводів (аргументів) з необхідністю переносяться на тезу, яка випливає з таких доводів (аргументів) і тому вона теж розцінюється як сумнівна і потребує нового самостійного підтвердження.

Третій спосіб спростування – критика демонстрацій. У цьому випадку показують, що в міркуваннях автора немає логічного зв'язку між аргументами і тезою. Коли теза не випливає з аргументів, то вона як би зависає в повітрі і вважається необґрунтованою. Початковий і кінцевий пункти міркування виявляються поза логічної зв'язкою один з одним. Успішне використання такого способу критики, як спростування демонстрації, припускає чітке уявлення про правила і помилки відповідних умовиводів – дедукції, індукції, аналогії, у формі яких протікає обґрунтування тези. Дедуктивна аргументація призводить до достовірного обґрунтування тези при дотриманні специфічних правил цієї форми висновків. Індуктивний спосіб аргументації застосовується, як правило, в тих випадках, коли в якості доказів використовуються фактичні дані.

Аргументація у формі аналогії застосовується у разі уподібнення одиничних подій і явищ. При зверненні до аналогії треба дотримуватися таких правил цього виду умовиводу. По-перше, аналогія актуальна лише тоді, коли два явища подібні між собою не в будь-яких, а лише в істотних ознаках. По-друге, при уподібненні двох явищ або подій слід враховувати відмінності між ними.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

30716. Развитие социально-политического кризиса в Европе в начале 1920-х гг 22 KB
  : сильный рост промышленного правительства в США Франции в результате 1 мировой войны они обогатились. Основой промышленного подъема был технический прогресс новые технологии новые отрасли автомобили Увеличение концентрации и централизации капитала усиления мощи корпораций смена промышленности и банков рост финансового капитала. Рост благотворительности для поддержания социальной стабильности.
30717. ФРГ: переход к новой «восточной политике». Договор с СССР от 12 августа 1970 г 27 KB
  Брандт с 1969 канцлер ФРГ лидер социалдемократов. Подтверждалось что Западный Берлин не является частью территории ФРГ и устанавливался тройной механизм взаимоотношений между компетентными органами ГДР Западного Берлина и ФРГ по вопросам регулирования транзитных перемещений граждан транспортного телефонного и телеграфного сообщения и пр. Но Западный Берлин имел международные соглашения заключенные ФРГ поэтому ФРГ получила право представлять интересы жителей Западного Берлина в международных организациях по вопросам не...
30718. Причины, особенности и основные последствия мирового экономического кризиса 1929 – 1933 гг 23 KB
  Мировой экономический кризис 19291933 годов носивший название Великой депрессии наиболее сильно затронул такие страны как Великобритания США Франция Канада и Германия. Важным фактором обусловившим всемирный характер великой депрессии стал процесс перемещения экономического центра из Западной Европы в США. Последствиями Великой депрессии стали: ухудшение уровня жизни фермеров и мелких торговцев; уменьшение уровня производства; рост числа безработных; возрастание сторонников фашистских организаций.
30719. Исторический опыт Народных фронтов (Франция, Испания, Чили) 23.5 KB
  Народный фронт представляет собой политический союз который как правило объединяет левые и центральные силы для осуществления противодействия правым силам представителей власти. Основной целью возникновения народных фронтов стала борьба за защиту экономических интересов рабочего класса и противопоставление войне и фашизму. Самый первый народный фронт был образован во Франции в 1935 году который объединил в себе все левосторонние партии.
30720. Общее и особенное в политике британских консерваторов и лейбористов в 1920-е гг 23 KB
  Консервативная партия Великобритании одна из двух ведущих политических партий страны образовавшаяся в 1867 году на базе партии тори. К 1930му году в Великобритании стала ясной гибель радикального социализма тогда на первый план выдвинулся либерализм который настаивал на прямом вмешательстве государства в экономику и передаче государству целого ряда социальных функций. Внутреннюю политику консерваторов Великобритании 1920 1930х годов можно охарактеризовать как стремление сохранить существующую ранее универсальность и...
30721. Основные этапы первой мировой войны. Факторы поражения германо-австрийского блока 27.5 KB
  В июле 1914 г Германия и Австровенгрия начинают первую мировую войну. Германия хотела сначала вывести из строя Францию чтобы прекратить борьбу на два фронта: Западном и Восточном. 1 этап вторжение в Бельгию где Германия потерпела поражение: в Восточной Пруссии Германия воевала с русскими армиями; в Галиции и Польше где победы достались русским. Германия и АвстроВенгрия были экономически истощены под влиянием революций в России среди военных германии и Австрии усилилась антивоенная агитация народ устал от...
30722. «Новый курс» Результата и его историческое значение 24.5 KB
  Его основная цель состояла в оздоровлении экономики и восстановления доверия граждан к государству. Политика Рузвельта получила название Новый курс который он восстановил государственное регулирование экономики и социальных отношений. Законом об оздоровлении национальной экономики вся промышленность была разделена на 17 групп по отраслям и регулировалась нормативными актами кодексами чести определявшими объем выпуска товаров уровня заработной платы распределение рынков сбыта продолжительность рабочего времени и др....
30723. Эволюция и крах бюрократических режимов в стране ЦЮВЕ 26.5 KB
  было сформировано коалиционное правительство в ГДР. Чехословакия и ГДР несколько условно могут быть отнесены к государствам с довольно высоким уровнем развития Польша Венгрия Хорватия и Словения страны среднего развития а Болгария Румыния четыре другие республики бывшей Югославии Сербия Черногория Македония Босния и Герцеговина Албания низкого. По решению парламентов ГДР и ФРГ с 1 июля 1990 г. ГДР прекратила свое существование вместо нее появились пять новых федеральных земель ФРГ.
30724. Изоляционизм США термин использовавшийся с середины 19 в. 25 KB
  Изоляционизм США термин использовавшийся с середины 19 в. для обозначения направления во внешней политике США в основе которого лежит идея невмешательства в европейские дела и вообще в вооруженные конфликты вне американского континента. складывались под влиянием ряда факторов: географическая обособленность Американского континента создание в США ёмкого внутреннего рынка способствовавшего тому что значительная часть буржуазии мало интересовалась заокеанской экспансией расширение за счет др.