56323

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЛОГІЧНИХ ДОВОДІВ (АРГУМЕНТАЦІЙ)

Лекция

Логика и философия

Наукове знання, як уже відомо, це результат наукового дослідження, перевірений суспільно-історичною практикою і не суперечить логіці. Значить, в будь-якому дослідженні, крім чуттєвого пізнання, використовується абстрактне мислення чи логічне пізнання.

Русский

2014-04-16

20.3 KB

0 чел.

4

ЛЕКЦІЯ 8

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЛОГІЧНИХ ДОВОДІВ (АРГУМЕНТАЦІЙ).

План лекції:

Логічний метод як обов'язковий у кожному науковому дослідженні.

Логічні закони та правила (вимоги) формальної логіки.

Доказ і спростування, і їх структурні елементи.

Загальна характеристика аргументації та її класифікація.

Рекомендована література: 1, 2, 3, 4.

Основні теоретичні положення.

1. Логічний метод як обов'язковий у кожному науковому дослідженні. Наукове знання, як уже відомо, це результат наукового дослідження, перевірений суспільно-історичною практикою і не суперечить логіці. Значить, в будь-якому дослідженні, крім чуттєвого пізнання, використовується абстрактне мислення чи логічне пізнання. Отже, предметом науки логіки є людське мислення, тобто закони, форми, прийоми, правила мислення, за допомогою якого людина пізнає навколишній світ або конкретно визначений об'єкт. Текст наукової роботи на відміну від всякого іншого тексту повинен відрізнятися, насамперед, своєю логічністю. Тому, які б помилки, з точки зору логіки, не робили дослідники при описі своїх досліджень, вони завжди зводяться до порушення того чи іншого логічного закону або правила (вимоги).

Ви вже вивчали логіку і знаєте основні її закони (закон тотожності, закон суперечності, закон виключеного третього, закон достатньої підстави), їх трактування і застосування в наукових дослідженнях. Крім цих законів, як Вам відомо, існують правила (вимоги). У даному випадку має сенс зупинитися на найважливіших з них, бо в бібліотекознавстві, бібліографознавство та книгознавстві дуже важливо слідувати цим вимогам. Найважливішим серед них є: єдність підстави поділу, згідно з яким в одному класифікованому ряду види можуть виділятися тільки по одному точно сформульованим ознакою. Наприклад, при класифікації бібліографічних посібників по ознаці утримання об'єктів бібліографування вони можуть бути:

універсальними, багатогалузевими, галузевими, тематичними;

не перетинання поділів, тобто члени видової класифікації повинні взаємно виключати один одного, жоден з них не повинен входити в обсяг іншого (наприклад, в універсальні посібники не можна включати галузеві або навпаки);

співмірність розподілу, тобто виділені за цією ознакою види бібліографічних посібників повинні охоплювати всі бібліографічні явища, що входять в обсяг поняття «бібліографічні посібники»;

безперервність поділу, що означає неприпустимість перескакування через найближчий підклас в більш віддалений.

Наприклад, при класифікації бібліографічних посібників за змістом відбиваних документів не можна від універсальних бібліографічних посібників відразу переходити до тематичних, минаючи багатогалузеві і галузеві посібники.

2. Логічні закони та правила (вимоги) формальної логіки. Крім цього, в логіці є два основних способи диференціації (класифікації) об'єкта вивчення: поділ його на частини (елементи) і розподіл на види. Основна принципова відмінність між цими двома способами диференціації полягає в тому, що в першому випадку цілісність об'єкта вивчення як би розчленовується (реально або ідеально в свідомості дослідника) на складові елементи (частини), кожний з яких взятий сам по собі цілим не є.

У другому випадку, навпаки, в кожному діленні ціле зберігається, тобто виділяються види цілісних об'єктів. Наприклад, при класифікації бібліотек і виділення їх видів за ознакою соціальне призначення існують наступні види бібліотек: загальні, спеціальні, особисті.

Доказ – це логічна операція обґрунтування істинності якого-небудь судження за допомогою інших істинних і пов'язаних з ним суджень. Доказові міркування включає три взаємозалежних елементи: теза, аргументи (доводи або підстави) і демонстрація.

Доказ. Під доказом в логіці розуміється процедура встановлення істинності деякого твердження шляхом приведення інших тверджень, істинність яких вже відома і з яких з необхідністю випливає перше. У доказі розрізняють тезу - твердження, яке потрібно довести, підстава (аргументи) – ті положення, за допомогою яких потрібно довести тезу, і логічний зв'язок між аргументами і тезою, яку іноді називають демонстрація.

3. Доказ і спростування, і їх структурні елементи. Доказ – один з багатьох способів переконання. В науці це один з багатьох методів. Науковий метод переконання є перш за все методом строгих і точних доказів. Ніякі штучні прийоми, ніяке красномовство не здатне допомогти, якщо немає добре обґрунтованих ідей і переконливих доказів. Завдання доказів – вичерпно затвердити обґрунтованість тез, що наводяться. Раз в доказі мова йде про повне підтвердження, зв'язок між аргументами і тезою повинний носити логічно необхідний характер. За своєю формою доказ – логічно необхідний умовивід або ланцюжок таких умовиводів, які прямують від істинних положень до положень, що доводяться. Положення – це те, на підставі чого робиться висновок або умовивід. Положенням можуть служити факти або судження про факти, принципи, аксіоми, постулати і т.д., взагалі будь-які події або висловлювання – вихідні дані, з яких можна витягти якусь нову для нас інформацію.

Нерідко в поняття доказу вкладається більш широкий зміст. Це особливо характерно для гуманітарних наук. При цьому під доказом розуміється будь-яка процедура обґрунтування істинності тези, що включає як логічний висновок, так і правдоподібні міркування, посилання на зв'язок доказуваного положення з фактами, спостереженнями і т.д. Як правило, широко застосовується доказ і в звичайному житті. Багато наших тверджень не є ні істинними, ні хибними. Оцінка, правила, поради, вимоги, застереження не описують розглянуту нами ситуацію. У стандартному визначенні доказу використовується поняття істини. Довести деяку тезу – значить логічно вивести її з інших істинних положень.

4. Загальна характеристика аргументації та її класифікація. Спростування. Тепер розглянемо поняття «спростування». Спростування в логіці визначається так: це міркування, спрямоване проти висунутого положення (тези) і має своєю метою встановлення його хибності чи недоведеність. Найпоширеніший прийом спростування – виведення з спростовуваного затвердження наслідків, що суперечать істині. Відомо, що, якщо навіть одне – єдине логічне положення деякого положення невірно, помилковим буде і саме це положення.

В процесі обговорення теоретичних і практичних питань у галузі науки, культури, виробництва нерідко стикаються різні думки з одного і того ж питання, пропонуються різні варіанти рішень. Обговорення в цьому випадку набуває характеру дискусії між учасниками. Дискусія щодо спірних, ще не вирішених питань, що припускає поряд з обґрунтуванням висунутих тез критично взаємний аналіз пропозицій, називають полемікою. Вести полеміку – значить брати участь в критичному обговоренні спірного питання або проблеми.

Мистецтво полеміки передбачає оволодіння не тільки логікою доказування, але також і раціональними прийомами спростування. Оскільки операція спростування спрямована на руйнування раніше складених доказів, то в залежності від цілей критичного виступу (письмового чи усного), вона може бути виконана наступними трьома способами:

критикою тези;

критикою аргументів;

критикою демонстрації.

Спростування тези – вельми ефективна по критичної силі операція, мета якої – показати неспроможність (логічність або помилковість) висунутої автором тези. Спростування такої тези може бути прямим і непрямим. Пряме спростування будується у формі міркування, що отримало назву «зведення до абсурду». Аргументація в цьому випадку протікає в наступному вигляді: спочатку умовно допускають істинність висунутого положення і виводять з нього наслідок, що логічно випливає. Якщо при зіставленні наслідків з фактами виявиться, що вони суперечать об'єктивним даним, то тим самим їх визнають неспроможними. На цій основі укладають висновок про неспроможність і самої тези, міркуючи за принципом: хибні наслідки завжди свідчать про хибність їх підстави (тези).

Другий спосіб руйнування доказів називається «критика аргументів». Критика аргументів може виражатися в тому, що опонент вказує на неточне викладення фактів, двозначність процедури узагальнення статистичних даних і т.д. Обґрунтовані сумніви в правильності доводів (аргументів) з необхідністю переносяться на тезу, яка випливає з таких доводів (аргументів) і тому вона теж розцінюється як сумнівна і потребує нового самостійного підтвердження.

Третій спосіб спростування – критика демонстрацій. У цьому випадку показують, що в міркуваннях автора немає логічного зв'язку між аргументами і тезою. Коли теза не випливає з аргументів, то вона як би зависає в повітрі і вважається необґрунтованою. Початковий і кінцевий пункти міркування виявляються поза логічної зв'язкою один з одним. Успішне використання такого способу критики, як спростування демонстрації, припускає чітке уявлення про правила і помилки відповідних умовиводів – дедукції, індукції, аналогії, у формі яких протікає обґрунтування тези. Дедуктивна аргументація призводить до достовірного обґрунтування тези при дотриманні специфічних правил цієї форми висновків. Індуктивний спосіб аргументації застосовується, як правило, в тих випадках, коли в якості доказів використовуються фактичні дані.

Аргументація у формі аналогії застосовується у разі уподібнення одиничних подій і явищ. При зверненні до аналогії треба дотримуватися таких правил цього виду умовиводу. По-перше, аналогія актуальна лише тоді, коли два явища подібні між собою не в будь-яких, а лише в істотних ознаках. По-друге, при уподібненні двох явищ або подій слід враховувати відмінності між ними.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

12230. Определение порядка реакции окисления иодид-ионов ионами трехвалентного железа 194 KB
  Определение порядка реакции окисления иодидионов ионами трехвалентного железа Цель работы: определение частных кинетических порядков и общего кинетического действительного порядка реакции Fe3I Fe2I 1 в водном растворе и сравнение их со стехиометрическими поря
12231. ИЗУЧЕНИЕ КИНЕТИКИ РЕАКЦИИ ОМЫЛЕНИЯ СЛОЖНОГО ЭФИРА 74 KB
  Изучение кинетики реакции омыления сложного эфира Цель: Определить средние значения K реакции омыления этилацетата в щелочной среде при двух температурах; вычислить энергию активации данной реакции. Ход работы: Измерение постоянной сосуда. Определялась
12232. Омыление сложного эфира в щелочной среде при двух температурах 242 KB
  Изучение кинетики реакции омыления сложного эфира Цель работы: определение средних значений констант скорости реакции омыления сложного эфира в щелочной среде при двух температурах вычисление энергии активации и предэкспоненциального множителя. Принцип метода: ко
12233. Определение средних значений констант скорости реакции омыления сложного эфира 22.27 KB
  Лабораторная работа № 1 Цель работы: определение средних значений констант скорости реакции омыления сложного эфира этилацетата в щелочной среде. Опыты показывают что реакция протекает как реакция второго порядка.
12234. Определение константы диссоциации слабого электролита 337 KB
  Определение константы диссоциации слабого электролита Цель работы: установить зависимость удельной и эквивалентной электропроводности слабого электролита от концентрации. Рассчитать значения степени и константы диссоциации слабого электролита. Принцип метода: ко
12235. Реакция гидролиза сахарозы с образованием глюкозы и фруктозы 25.7 KB
  Лабораторная работа №3 Определение константы скорости инверсии тростникового сахара сахарозы. Цель работы: определить порядок реакции по сахару и катализатору определить средние константы скорости реакции . Изучаемым процессом является реакция гидролиза...
12236. Определить растворимости и произведения растворимости труднорастворимых солей 33.51 KB
  Цель работы: определить растворимости и произведения растворимости труднорастворимых солей. Рабочая формула где: S растворимость. предельные эквивалентные электропроводности ионов удельная электропроводность раствора Таблица 1 Дан...
12237. Определение константы скорости инверсии тростникового сахара 144 KB
  Определение константы скорости инверсии тростникового сахара Цель работы: ознакомиться оптическим методом изучения кинетики реакции; определить порядок реакции по сахару и катализатору; определить среднюю константу скорости рассчитать ошибки в измерениях. Принци
12238. Определение температурного коэффициента электропроводности 30.22 KB
  Измерение электропроводности электролитов различной концентрации и определение температурного коэффициента электропроводности Цель: установить зависимость удельной и эквивалентной электропроводности электролита от концентрации и те