56345

Виховуємо театром

Практическая работа

Педагогика и дидактика

Театральна інсценізація Леонардо малює Джоконду Ведучий. Одного теплого оповитого туманом дня в кінці весни 1505 року Леонардо приготував майстерню для неї. І ось зявилась вона жінка яку Леонардо малював ось уже З роки. На сцені Леонардо да Вінчі малює портрет Мони Лізи Джоконда.

Украинкский

2014-04-04

167 KB

0 чел.

Виховуємо театром

Гейко В.В.,

заступник директора з навчально-виховної роботи

Новопразького НВК Олександрійської районної ради

Мистецтво і педагогіка завжди були поруч. Незважаючи на стародавність обох галузей, між ними є багато спільного. Вислів "Педагогіка — не наука, а мистецтво" слід розуміти так, як пояснював його К.Д. Ушинський. «Педагогіка — найбільше, найскладніше, найвище й найнеобхідніше з усіх мистецтв. Мистецтво виховання спирається на науку. Як мистецтво, складне й широке, воно спирається на безліч широких і складних наук (три найголовніші: фізіологія, психологія і логіка); як мистецтво, воно, крім знань, потребує здібності й нахилу, і як мистецтво ж, воно прагне до ідеалу, якого вічно намагається досягти і який цілковито ніколи недосяжний: ідеалу досконалої людини» [4, с. 192].

На синтетичність мистецтва вказували ще древні вчені Піфагор, Конфуцій, Арістотель, Платон. Вони одностайно відзначали значну роль мистецтв у розвитку дитини. Чим вдаліший синтез мистецтв, тим помітніший вплив на особистість. У якості аргументації висловленого твердження можна навести міркування Є.Шевцова: «Мистецтво посідає особливе мiсце в естетичному вихованнi, у розвитку чуттєвоемоцiйної сфери людини. Тому жодна iз систем естетичного виховання не залишала мистецтво поза своєю увагою» [5, с. 29-30]. 

         На основі вивчення наукових праць з питань художньої творчості з’ясовано, що значна кількість дослідників різних напрямів (філософів, мистецтвознавців, психологів, педагогів) вбачає основу художньої діяльності у грі. Так відомий філософ кінця XIX ст. К.Гросс стверджував, що художня творчість, мистецтво має ігрове начало, ігровий аспект. А це, у свою чергу,

безпосередньо є джерелом естетичної та художньої насолоди, засобом розваги та вiдпочинку людини.

          Загальновідомо, що дитина у процесі життя та навчання намагається збагатити свій життєвий досвід:  постійно накопичує знання про світ, людські стосунки, набуває певних уявлень про естетику дійсності, художні явища мистецтва тощо. Творча діяльність школярів у сфері театру в силу своєї специфіки (здійснення інтелектуально-осмислювальної роботи учасників над роллю, залученння їх до  розроблення власних елементарних варіантів режисерських ходів, декоративного, музичного, хореографічного забезпечення постановки тощо)  сприяє активізації цих процесів. «...дитина поганий актор для інших, але прекрасний актор для себе, й увесь спектакль слід організувати так, щоб діти відчули, що вони грають для себе, були захоплені інтересом цієї гри, самим процесом її, а не кінцевим результатом. Вищою нагородою за спектакль має бути задоволення, що приносить дитині підготовка спектакля і від самого процесу гри, а не успіх і схвалення, що випадає на долю дитини з боку дорослих» [1, с. 64].

Так, основою вальдорфської педагогіки є саме сюжетно-рольова гра, її творчі можливості. Належну оцінку сюжетно-рольової гри знаходимо у С.Й. Гессена. Вчений висуває дещо іншу від існуючих тезу: «Гра має бути організована так, щоб в ній передчувався майбутній урок» [2, с. 98]. І далі пояснює про педагогічну майстерність, від якої залежить успіх і перспектива гри: «Гра має залишатися грою, бо, перетворившись передчасно в урок, вона вироджується в бездушне і механічне заняття, повторення того, що показує старший. Між обома цими крайностями має провести вихователь гру дитини» [2, те ж саме].

Театралізовані ігри — ненав'язливий педагогічний засіб, який справляє позитивний вплив на становлення особистості дитини. У грі повно і по-дитячому безпосередньо проявляють себе позитивні емоції і перші щирі почуття. Граючи на сцені, учні беруть участь у творчому процесі, вони задовольняють потребу у спілкуванні з рівним собі ровесником. У театральній діяльності дитина набуває досвіду колективного життя, вчиться керувати емоціями і почуттями. Це, у свою чергу, створює найкращі передумови для формування етичних і естетичних якостей особистості, що лежать в основі моралі. Крім того, в театральній діяльності дитина задовольняє одну з основних потреб — потребу в самореалізації, самовираженні.

 Самовираження  пов’язане з формуванням ставлення   людини до навколишнього світу, до інших людей, до самої себе. Запропонована театральним мистецтвом можливість прийняття ролі іншого передбачає співпереживання з іншим, ідентифікацію з ним,  тобто перевтілення. Так формуються важливі складові творчих здібностей, знижується самоконтроль, який стримує та гальмує інтуїцію та уяву, розвивається асоціативне мислення тощо.

  Можливістю самовиразитись пояснюється й емоційний і творчий підйом  у результаті спілкування з мистецтвом театру. На підтримку цього твердження свідчать  факти виявлення  школярами бажання   виконувати у процесі музично-театральної діяльності одразу декілька  професійних музично-театральних функцій: музично-театральне виконавства,  виготовлення декорацій, костюмів,  елементарної сценарно-режисерської роботи тощо. Окрім радості творчості, у процесі роботи над постановкою  дитина відчуває задоволення від того, що знайшла своє місце серед інших, виявила і ствердила себе у колективі. Відтак важлива сторона  цієї діяльності полягає в тому, що за її допомогою дитині надається необмежена можливість духовного спілкування, передавання своїх переживань навколишнім.  Театр впливає на глядача на основі залучення його до того, що відбувається на сцені і чому глядач є безпосереднім свідком. Сприймаючи виставу, глядач емоційно і морально захоплюється нею, отримує естетичну насолоду.

Учасники у процесі постановок вистав особливо охоче репрезентують уже набуті враження від  характерів персонажів, подій, явищ тощо. Таким чином, заняття театральною творчістю сприяють концентрації особливої уваги та чутливості до вчинків iнших людей у життi, розвитку вмiння бачити, розумiти мету i значення різноманітних дій людини. Починаючи краще розуміти вчинки людей, більш тонко вловлювати внутрiшнiй смисл людської мови, різноманітність її iнтонацiйних відтінків, дитина більш точно оцiнює і свої власні вчинки.

Театральну діяльність ми розглядаємо як невід'ємну складову навчальної і позаурочної системи навчання історії у школі, посилення між- предметних зв’язків зі світовою літературою, художньою культурою тощо. Як відомо, театралізована гра під час навчальних занять – найкраща наочність. Все це допомагає учням переноситися в різні культурно-історичні епохи, демонструвати майже на дотик найрізноманітніші події та людські характери у їхньому сценічному втіленні.

Використана література

  1.  Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте/ Психол. очерк: Кн. для учителя. — 3-е изд. — М., І99І.
  2.  Гессен С.Й. Основы педагогики. Введение в прикладную философию. — М., 1995.
  3.  Трибой О. Засобами театральної педагогіки // Всесвітня література. -  2008. - № 5.
  4.  Ушинский К.Д. Избр. пед. соч. — К., 1983. — Т. І.
  5.   Шевцов Е.В. Эстетическое воспитание  и формирование личности / Е.В.Шевцов.  М.: Просвещение, 1982.

Сценарії позакласних заходів

Позакласний захід з історії України для 7 класу «Гортаючи сторінки літописів»

Мета. Повторити вивчений матеріал, закріпити, поглибити знання учнів з даної теми; виховувати емоційне та ціннісне ставлення учнів до історичного минулого України.

Обладнання.

  1.  Мультимедійна презентація «Гортаючи сторінки літописів».
  2.  Відеоролики з циклу «Історія України».

Дзвенять дзвони.

Виходить монах, входять учні, проходять до столу.

Монах: Здорові були діти мої, проходьте, почнемо урок наш. Почнемо як завжди з молитви.

Монах і учні моляться – «Отче наш».

Монах: Сідайте діти мої.

Спершу хочу запитати вас, як виконали ви завдання моє, що дізнались про землю нашу і державу - Київську Русь, про князів київських, як звали їх та прозивали?

Відповіді учнів - називають імена князів.

Монах: Так отроки, багато дізнаємось ми сьогодні, а перш за все хочу сказати вам ось що!

Перед вами наші давнії пройдуть хвилями часи.

Із могил до вас озвуться наших предків голоси.

Розкажу вам як на горах славний Київ наш постав.

Як він жив і розвивався, як столицею він став.

Хто й коли в сім граді княжив і в який ходив поход.

                   Хто боровся за Україну, за державність і народ.

А тепер перегорнемо ми з вами сторінки нашого літопису «Повість минулих літ... звідки пішла Руська земля і хто в ній найперший почав княжити». Та подивимось як же це колись відбувалось.

Сцена 1 «Заснування Києва». Дійові особи: Кий, Щек, Хорив, Либідь.

На судні випливають брати Києвичі.

Либідь: Брати мої, Кий, Щек і Хорив довго пливемо ми Дніпром-Славутою. Чи не час спинитись і перепочити?

Хорив: Правда твоя Либідь. Подивіться, яка чудова місцина.

Кий: Ось тут і заложимо оселю для себе і для тих купців, що сюди будуть приїжджати.

Щек: Бо місце дійсно хороше: ліси — багаті на звірину.

Либідь: Дніпро - багатий на рибу.

Хорив: Високі кручі непідступні для ворогів.

Щек: Вирубаю ліс і оселюсь на отій горі, яка віднині зватиметься Щекавицею.

Хорив: А я - по сусідству з тобою на отій горі й назву її Хоривицею.

Либідь: Хочу бути поряд з вами. Подивіться, житиму я на березі отого струмка, що біжить між кручами, ту річечку Либіддю назву.

Кий: А наше забудоване місце обведемо ровом та обгородимо гострокіллям. Щоб вороги - чужинці не могли завоювати нас.

Щек: І поселення наше назвемо на честь тебе, наш старший брате.

Хорив: Києве місто.

Либідь: Град Київ.

Монах: Ось так заснували брати Київ, і розросталось місто і процвітало, сприяли цьому славні князі Аскольд та Дір, а потім на цих землях утворилась і держава Київська Русь. Прочитаємо у літописі хто з князів започаткував її.

Учень 1 читає в літописі: «І сів Олег, княжачи в Києві, і рече Олег: «Се буде мати городам руським». І були у нього словіни і варяги і інші, що звалися Руссю... І володів Олег деревлянами і полянами і радимичами, а з уличами і тиверцями воював».

Монах: Олег був сміливим і наполегливим правителем і в усьому йому таланило і прізвисько одержав він яке? - Віщун, тобто незвичайний князь. Та й помер Олег теж незвичайно. Давайте з вами уявимо як це було.

Сцена 2. Дійові особи: Олег, слуга, Віщун, Літописець.

Літописець: І жив Олег, княжачи в Києві, і мир мав з усіма країнами. А одначе...

Після славного походу на далекий Царгород

Князь в палатах бенкетує і частує воєвод.

Навкруги шумлять розмови про походи, про бої

Та про лицарів, що склали буйні голови свої.

Олег: О, ще нас не кинув Волос! Ще нас милує Перун!

Літописець: Коли зирк, в палати входить сивий згорблений віщун.

Виходить віщун: Князю, знову перемогу пророкую я тобі

Знову ти з хоробрим військом переможеш в боротьбі.

Літописець: Князь встає і йде до діда.

Олег: А чи знає мій віщун у якім бою стрілою

в мене кине бог Перун?

Віщун: Не на крилах стріл Перуна

Принесеться смерть твоя!

Ти загинеш славний князю від любимого коня!

Літописець: І сказав Олег уранці:

Олег: Не сідлайте більш коня!

Хай стоїть і їсть у стайні

До мого страшного дня!

Літописець: Знов бенкет в палатах княжих,

знов старшини й вояки

з запашним вином і медом

держать підняті чарки.

Князь згадав бенкет колишній і любимого коня;

Олег: Приведіть його, сідлайте! Хоч на нього гляну я!

Слуга: Вже давно дощі змивають, а обсушують вітри

Його кості в чистім полі біля Лисої гори".

Літописець: Князь помовчав і всміхнувся:

Олег: Брешуть, дурять віщуни!

Бач: кістки коня,

Поїду, подивлюсь хоч де вони!

Літописець: І Олег у поле їде, вглядів кості, зліз з коня,

І ногою став на череп... нагло вилізла змія,

Обвилась, вп'ялася в ногу! Скрикнув князь, і на коні

Він летить в свої палати, щоб погаснути в огні.

Літописець: І плакали за ним всі люди плачем великим і поховали його на горі, яку називають Щекавиця... І було всіх літ його князювання 30 і 3.

Монах: Ось так загинув Олег, а по тому у 912 році став на Русі княжити Ігор. І був він також сміливим і як Олег ходив походами на Візантію. А у 945 році пішов князь збирати данину з деревлян. Хто розповість мені далі цю історію?

Учень 2 - розповідь про загибель князя Ігоря.

Монах: Що й казати, жорстокою смертю загинув князь, але історія на тому не закінчується і тому поговоримо з вами далі. Після смерті Ігоря стала княжити його дружина Ольга. Поглянемо що пише літопис про її історію.

Сцена 3. Дійові особи: Ольга, посли деревлян, слуги, Літописець.

Літописець: Хоч помстились деревляни та не заснуть уночі.

Оглядаючись лягають, бачать Ігоря сплючи.

Хочуть з Ольгою миритись, до княгині шлють послів.

І у Київ прибувають нагло декілька човнів.

І сказали Ользі, що прийшли деревляни, і покликала Ольга їх

до себе. І з промовою до Ольги обертаються посли.

Посол І: Ми не битися княгине, а миритися прийшли!

Посол ІІ: Ти за вовка вийшла заміж, ну й забили ми його!

А тепер тебе ми заміж віддамо вже за свого!

Посол III: Князь наш Мал тебе угледів і відразу покохав!

І оце до тебе, Ольго, старостів своїх прислав.

 Літописець: Ольга низько уклонилась і промовила послам:

Ольга: Люба мені мова ваша, шанування вам послам.

Йдіть сьогодні в човен спати, завтра ж честь я вам віддам!

Літописець: І повірили, зазнались, запишалися посли.

І по вулицях до човна переможцями пішли.

А тим часом ізвеліла Ольга на тюремному дворі викопати і

велику і глибоку яму. І як ранок настав, Ольга у теремі сидячи за

гостями послала.

Виходять слуги, запрошують гостей.

Посол III: Не поїдемо ми кіньми, пішки теж ми не йдемо.

Понесіть ви нас у човні!

Слуга: Що ж гаразд, понесемо!

Літописець: І понесли їх до ями, і кинули їх у яму і засипали

їх живцем.

Монах: Ось так діти помстилась Ольга за смерть чоловіка, але

щоб більше не сталось такого як з Ігорем, княгиня провела в країні

реформи. Хто відповість мені, що вона зробила? 

Учень 3 - відповідь про правління Ольги.

Монах: Ось так мудро правила Ольга, а тим часом і син Святослав виріс та й став княжити. Він був справжній князь — лицар,  здійснив багато військових походів і коли йшов у похід завжди попереджав своїх ворогів. «Іду на Ви!», - казав князь. Але сам загинув без попередження. як це відбулось?

 Учень 4 - розповідь про загибель Святослава.

Монах: Ось так загинув Святослав молодим через зраду. А після його смерті його сини Ярополк, Олег та Володимир бились між собою за княжий престол і в 980 році київським князем став Володимир. Як називали його?  (відповіді учнів). Вірно дитя моє, Великий, бо за нього та сина його Ярослава стала Русь самою могутньою за часи свого існування. Яким же чином він зміцнив державу?

 Учень 5  — відповідь про Володимира Великого.

Монах: Так, все вірно ви говорите, і самим видатним було хрещення Русі. Була Русь язичницькою, а стала християнською. Подивимось, як це відбувалось.

Сцена 4. Дійові особи: Володимир, посланці,  кияни, Віщун, Літописець.

Звучить музика, на екрані відео «Купальські ігри» - читається вірш:

Колись давно була живою вся природа навкруги.

І людину оточали духи - друзі й вороги,

У часи ті Бог великий не ховавсь в небесній мглі,

А усі боги родились і вмирали на землі.

Рано вдосвіта на сході прокидавсь ясний Дажбог.

І ходив, блукав до ночі синім степом без дорог.

Над дрімучими лісами по пустелі степовій

Бог Стрибог літав на крилах, грав на кобзі золотій.

Бог Перун на чорних хмарах вічно землю об'їздив,

Часом плакав як дитина, часом сурмами сурмив.

А в річках жили русалки, хапуни - водяники.

Лісовик свистав у лісі і сміялися мавки.

Треба добре було знати душі всіх богів земних.

То коритись, то змагатись, то просити ласки в них.

І змагалася людина і вперед невпинно йшла

Де ясним промінням - цвітом дивна папороть цвіла.

В сю таємну ніч Купала в лісі папороть цвіте.

Розцвітає, обсипає цвіт - проміння золоте.

На луці палає ватра, на луці ідуть танки

Тут вінки плетуть дівчата, ворожать на парубків.

Танок — Ой на Івана, на Купала.

Літописець:

Біля княжої палати зеленіє пишний сад.

Попід липами густими стали ідоли уряд.

Ідол Волоса, Перуна, ось Сварожич там Стрибог,

А за ними наймудріший, найласкавіший Дажбог.

Перед кожним тиха жертва тліє в полум'ї блідім.

І іде, летить угору, як молитва сизий дим.

Задивився Володимир, потонув в своїх думках.

І шукають його очі правди в синіх небесах.

Володимир:

Хто Христос? Чого навчав він?

І хотів добра чи зла?

І чому христову віру мудра Ольга прийняла?

Літописець:

І скликає Володимир на нараду мудреців.

І послав він їх пізнати кожну віру і богів.

І до кожної країни їдуть княжі посланці.

Роздивились, все пізнали і вернулись мудреці. І сказали:

Посланець 1: Найперше князю ходили до болгар і дивились, як вони моляться в мечеті. А поклониться — сяде і дивиться сюди і туди, як божевільний. І нема в них радості, а тільки печаль і недобра віра їхня.

Посланець 2: І прийшли до німців і бачили, як відправляють службу божу, а краси не бачили ніякої.

Посланець 3: І прийшли ми в греки і водили нас туди де служать богові своєму, і не знали чи ми на небесах були, чи на землі. Знаємо тільки, що там Бог із людьми пробуває і служба їхня лучча, аніж в усіх інших народів.

Посланець 2: Якби поганий був закон грецький, то не прийняла б хрещення баба твоя Ольга, а була вона наймудріша із усіх людей.

Літописець: Що це в Києві за гомін?

Звідки крики, галас, сміх?

І куди оце кияни тягнуть ідолів своїх?

Ось Стрибога порубали, там Дажбог стоїть без ніг.

Там в огні горить Сварожич, Волос теж на спину ліг.

Б'ють Перуна батогами, де ж його небесний гнів?

Чом він стріл своїх не пустить, чом не кине він громів?

Збоку десь віщун віщує:

Віщун:

З неба сурми загудуть,

Полетять небесні стріли

І на голову впадуть.

Вороги обляжуть місто,

Стане чорно від гадюк.

Павуки з землі полізуть,

не піднімуть люди рук!

Літописець:

Так старий віщун віщує, але молодь ще міцніш

Полосує батогами і сміється веселіш.

І в Дніпро Перуна-бога з сміхом кидає вона.

Киянин: «Загрими ще діду з річки, от здивує новина!»

Літописець:

Йдуть по вулиці з Почайни, ллються тисячі киян.

Б'ється радісно в їх грудях серце перших християн.

Монах:  Ось так це було. І з того часу, як стала Русь християнською,

стала вона і могутнішою і освіченішою, почали ми – учені монахи дітей грамоти навчати, а ченці почали писати літописи. 

А далі, помер Володимир в 1015 році і знову сини його воювали за владу і переміг в цій боротьбі Ярослав. Він продовжував справи свого батька. Що саме він зробив?

Учень 6 - відповідь про Ярослава Мудрого.

Монах: У 1054 році помирає Ярослав, і хоча заповідав він своїм дітям жити в мирі, вони перебились між собою, занедбали державу і потерпала вона від нападів половців. У боротьбі з ними прославився переяславський князь Володимир Мономах. У 1113 році київське віче запросило його на князівський стіл. Як же княжив він отроки?

Учень 7 - відповідь про діяльність Володимира Мономаха.

Монах: Так, а наприкінці свого князювання, щоб передати свій досвід нащадкам, склав Володимир «Повчання дітям...». Послухаємо  і ми князя.

Сцена 5. Монолог В. Мономаха:

Звертаюсь до вас, мої любі нащадки,

Залишаю, вам, Повчання своє.

Слухайте його, читайте, пам'ятайте

Це мудреє слово моє.

Коли ж буде незгода у вас, то загинете ви мої діти.

І загубите край дорогий, буде лихо тяжке він терпіти.

Ви ж любітеся дітки мої, та шануйте одно ви одного!

Та щоб згода між вами була,

Вас — бо ненька одна породила!

І тоді вас ніщо не злама,

Й не здола вас ворожая сила!

Монах: Ось так повчав нас Володимир Мономах, а ми з вами будемо його заповіт виконувати, щоб земля наша процвітала і збагачувалась великими щедротами. І до вас, мої любі нащадки, хочу звернутись з глибини віків з

такими словами!

До вас, дівчата й юнаки,

Що возлюбили Україну

Кладу найкращиї гадки

Мою сподіванку єдину!

Нехай ніхто не половинить

Твоїх земель, не розтина!

Бо ти єдина, Україно,

Бо ти на світі в нас одна!

Позакласний захід  

«Релігія та культура у середньовічній Європі»

Форма проведення:  уявна подорож до середньовіччя «Роза та Хрест».

Мета. Повторити, закріпити, поглибити знання учнів з даної теми, продовжити роботу по формуванню поняття «культура середніх віків», ознайомити учнів із середньовічною літературою та її основними жанрами, продовжувати роботу з виявлення та розвитку творчих здібностей учнів.

У грі беруть участь учні 7- х класів, учитель історії та світової літератури.

1.Організаційний момент.

2.Гра «Хрестики - нолики».

3.Літературний турнір.

4.Інсценізація уривку германського епосу «Пісня про Нібелунгів».

5. Уривок освітньої програми «Крізь простір та час».

Слово учителю історії.

Сьогодні ми з вами проведемо незвичайну подорож до середньовіччя. Ви самі будете учасниками незвичайного дійства, але для цього  треба пригадати той матеріал, який ви вивчали протягом цієї теми.

Слово учителю літератури.

У російського поета О. Блока є драма у віршах «Роза та Хрест». Нам здається, що її назва є досить точним символом середньовічної культури. Роза – культ Чарівної Дами. Хрест – прославлення військової доблесті, мужності, честі та вірності християнській церкві.

Тому епіграфом до нашого уроку ми вирішили обрати такі слова:

Вхожу я в темные храмы,

Совершаю бедный обряд.

Там жду я Прекрасной Дамы

В мерцании красных лампад.

Слово учителю історії.

Отже, нашим першим завданням буде показати всім присутнім наші знання. Команди 7-А та 7-Б класів зараз пограють в дитячу гру «Хрестики-нолики». Це буде наша розминка.

Питання для гри ( Додаток 1)

Учитель історії.

Добре, ви показали свої знання з історії, а тепер я передаю слово учителю світової літератури.

 Слово учителю літератури. Проведення літературного турніру за романом Вальтера Скотта «Айвенго» з учнями 7-Б классу. Учні 7-А класу приготували інсценізацію германського епосу «Пісня про Нібелунгів»

Слово учителю історії.

Які чудові в нас артисти. Отже, ми з вами сьогодні говорили і про церкву, і про літературу, але поза нашою увагою залишилася ще одна важлива сфера діяльності. А чи ви знаєте, що у нас у школі існує наукове товариство? Як воно називається?

Так, наукове товариство «Сузір’я» об’єднує  учнів 8 – 11 класів. Сьогодні до вас завітали учні 11 класу, щоб презентувати уривок з освітньої програми «Крізь простір та час», яка розповість вам про середньовічну науку.

Виступ учнів 11 – Б классу, які представляють уривок з освітньої програми

« Крізь простір та час». (Додаток 2)

Підведення підсумків.

По закінченні гри-подорожі проходить обмін думками та враженнями.

Додаток 1.

Питання для гри.

1.Про кого йде мова у вірші:

Ему милее 20 книг иметь, чем платье дорогое, лютню, снедь…

И, бедняком, предпочитая жить,

Хотел учиться и других учить.

2. Про кого йде мова у вірші:

…сосуды из графита и стекла, реторты, колбы, тигли и фиалы…

Куб перегонный, волоски к весам

И прочий никому ненужный хлам…

Тот, кто безумство хочет проявить,

Пускай начнет он золото варить.

3.Наприкінці 13 століття в Європі були винайдені окуляри. Про що свідчить цей факт?

4. Що у середньовіччі називали: « картини у вікнах церкви»?

5.Що таке скрипторії?

6.На які частини поділилась християнська церква у 1054 році?

7.Хто такі хрестоносці? Чому вони так називались?

8.Здатність правильно, послідовно мислити називається:

філософія, риторика, логіка?

9. Середньовічна наука, що вивчала вплив зірок на долю людини, називається:

астрономія, астрологія, теологія?

10. І ваше останнє завдання буде пов’язано  з математикою.

1 команда. Розв’яжіть це рівняння і дізнаєтесь, скільки років треба було вчитися на богословському факультеті:  5(х – 7) – 4 = 2(х + 3)

2 команда. Розв’яжіть це рівняння і дізнаєтесь, скільки університетів існувало в Європі у ХV столітті:

Додаток 2.

Автор Гейко В.В.

Уривок з освітньої програми «Крізь простір та час», присвяченої історії розвитку наукових знань. Програма була створена для презентації шкільного наукового товариства «Сузір’я».Запропонований уривок був використаний під час проведення заходу.

Учитель: Наука…  як багато значить слово це!

Це пошук, сумніви, це сподівання.

І ось нарешті! Б’є цілюще джерельце -

Здійснилось відкриття!

Тож недаремними були всі наші намагання

Відкрити щось незвідане, незнане досі.

Так путник йде по звивистій дорозі,

Торує шлях – тобі, ти слідом йди!

Здолай свій шлях і істину знайди!

Виходять ведучі.

Ведучий 1. Із глибини минувших днів

Прийшли до вас ми показати

Зародження наук земних

І центри їх – їх Альма-матер.

Ведучий 2.

Полиньте думкою у давнину

Засновників наук згадайте поіменно.

Тепер – дослідники науки – ми.

Ми все повинні знати достеменно!

Сцена відкривається, у глибині – монах.

Ведучий 1.

Колись схоластами їх звали.

Це означало ті, хто вчить!

Вони навчали богослов’ю

Й не сумнівались ні на мить.

Ведучий 2.

Але один пішов всіх далі,

Коли античність він згадав.

Що поєднав він? Віру й розум.

Ось так філософом він став.

Учень на сцені від імені П’єра Абеляра.

Я тут пишу листа своїм нащадкам.

Всім тим, хто нелегку стезю науки

Обрав як свій життєвий шлях!

Я був монахом в темній кельї,

А згодом школу я відкрив.

Ми істини знаходили всі разом

Я учнів філософії життя учив.

Відомою в Європі стала школа Абеляра,

З усіх кінців до мене йшли ученики.

Надбання наші ми передамо нащадкам,

Наук основи на прийдешнії віки.  

Заповідаю! Ви істину крізь розум свій пізнайте,

Як буде важко – все одно не відступайте!

Ведучий 1.

А скоро в Париж і Болонью

Стали з’їжджатися учні.

Відкрилися там «універи»,

В них диспути велись научні.

Ведучий 2.

У вузах вивчали «7 вільних мистецтв» -

То був факультет артистичний.

Закінчити його мав кожен студент,

Тоді міг вступати на вищий.

Ведучий 1.

Вивчали на них богослов’я і право,

І медицину вивчали.

Латинською мовою  університети

Науку свою викладали.

Ведучий 2.

Йшов час і в Європі побільшало храмів науки.

Багато з’явилось студентів – майстрів на всі руки.

Вони переходили з міста до міста,

Професорські лекції занотовували начисто.

Ведучий 1.

Мандрівників тих називали ваганти,

І мали вони різнобічні таланти.

Ведучий 2.

Здається мені, вони схожі на нас.

Співають, танцюють, досліджують.

Це супер-клас!

Входять ваганти.

Учитель. Тоді про моїх учнів говорили так: «Ці школярі вчаться благородних мистецтв у Парижі, стародавніх класиків -  в Орлеані, судових кодексів  - у Болоньї, медичних припарок – у Солерно, а добрих звичаїв – ніде!»

Вагант 1. Вже мандруємо, мандруємо, вчимося, вчимося, а толку нема ніякого.

Вагант 2. Як говорив хтось із мудрих: «Учися хоч весь вік, а помреш дурнем».

Вагант 3. І хто ж, цікаво мені знати, це сказав?

Вагант 4. Ну, отой, як там його, ну, такий старий, бородатий…

Вагант 2. Ех ти, сам бородатий. Нас зараз в орден вагантів прийматимуть, а ти не знаєш нічого.

Вагант 4. А навіщо нам в ордені ще щось і знати?

Вагант 1. І справді, ми свої наукові роботи вже здали. Правда, пані професорко?

Учитель. Правда ваша. Я роботи перевірила, прошила і в архів здала для прийдешніх поколінь, хай поцікавляться!

Вагант 3. Так ми  тепер вільні, як птахи! Зараз разом заспіваємо пісню про наш орден.

(звучить стилізована середньовічна поезія ).

Коли спір почується: «Йдіть у світ безкраїй.

То ченці збираються, клірик поспішає,

І левіт про Біблію тут же забуває –

В орден всі вливаються, що життя спасає».

Наш статут наказує: «Зважте все старанно!

У житті поводьтеся тільки бездоганно.

Геть книжки виснажливі, годі нам учиться,

Юні нерозважливій личить веселиться!

Геть книжки виснажливі, годі нам учиться,

А до знань на схилі віку можна причаститься!»

Позакласний захід з всесвітньої історії для 8 класу

«Фенікс культури людства»

Форма проведення. Подорож до віртуального музею.

Мета. Дати загальну характеристику доби Відродження, її гуманістичного пафосу, провести паралелі і дійти висновку про прогресивний, найвидатніший період у світовій культурі, який проспівав гімн Людині — прекрасному і досконалому створінню, виховувати повагу до шедеврів світової культури.

Обладнання.

Мультимедійна презентація «Музей епохи Відродження».

«О дивне й піднесене призначення людини, якій дано осягнути те, до чого вона прагне, та бути тим,

чим вона хоче».

Піко делла Мірандола

(італійський філософ - гуманіст)

Учитель. Шановні друзі, сьогодні ми запрошуємо Вас до нашого віртуального музею, який має назву «Фенікс культури людства». Ви знаєте, що історичний музей - це місце, де знаходяться речі, які розповідають нам про минуле і теперішнє життя людей. Наш музей має не зовсім звичайну назву. Про що ж саме він розповість нам? Про це Ви дізнаєтесь з однієї притчі. Отже починаємо.

Фенікс був найбільшим і найпрекраснішим із земних орлів. Він велично летів у нічному небі на могутніх крилах, а потім широкими колами опустився на землю. Над самим вогнищем птах відчув, як полум'я жадібно ухопилось за його пір'я і обпалило лапи. Перемагаючи біль та залишаючись вірним своєму обов’язку Фенікс безстрашно кинувся у вогонь.

Вогнище згасло. Та з попелу став пробиватися язичок блакитного променю, що тріпотів і впевнено піднімався вгору, наче у нього були крила. Це з попелу відроджувався Фенікс, щоб знову наступні 500 років прожити у небі.

Фенікс символізує важкі життєві випробування долаючи які, людина оновлюється духовно. Фенікс - це символ вічного Відродження.

Таким Феніксом в історії культури людства стала епоха  середини XIV - XVI століть, назву якій дав італійський митець і біограф Джорджо Вазарі - Відродження (або французькою Ренесанс). Це був час, коли в центрі Всесвіту стала людина, подібна до Бога, здатна змінювати світ і постійно самовдосконалюватись.

Це був час, коли розвивались ремесла, торгівля, феодальний спосіб виробництва змінювався капіталістичним. А разом з тим здійснюються Великі Географічні Відкриття, виникають нові науки, нова філософія і нова культура. Любов до науки і мистецтва охопила всіх освічених людей. Віру в людину, в її сили і здібності, інтелект та індивідуальність проповідували гуманісти (від латинського - людяний).

А яка вона була ця епоха, яку ми і зараз підносимо, як вершину і мірило людських цінностей, ви дізнаєтесь, якщо разом з нами будете подорожувати залами нашого музею Відродження. Допоможуть вам в цьому наші екскурсоводи.

Отже зал І — художній.

Художній зал.

Екскурсовод. Епоха Відродження проходила в різних країнах, але її початок ми пов'язуємо, перш за все, з Італією. В той час вона складалась з декількох окремих держав, серед яких вирізнялись Флоренція та Венеція.

В Італії збереглося багато пам'яток мистецтва стародавнього Риму, античні зразки ставали ідолом, але нові люди творили і нові шедеври. Перш за все зміни стали помітними в архітектурі. Найбільше будівництво все ще було пов'язане з церквою. Відмовились від усього, що нагадувало готичні храми. Під впливом античності найбільш зразковими стали будівлі, які вінчали куполами. Найбільш відомим став собор святого Петра у Римі. Його будували понад 100 років. Серед його будівничих були відомі митці Браманте і Мікеланджело. Саме він розробив гігантський купол, який знісся над містом на 132 метри у висоту. Храм здається дуже гармонійним і величним, але головне — хвалою не лише Богові, а й своєму творцю - земній людині.

В епоху Відродження від архітектури відділяється скульптура. Статуї встановлюються на площах, в залах та на вулицях, щоб їх можна було розглянути з різних сторін. Експонатами ставали біблійні персонажі  або легендарні люди, які нагадували впевнених у собі людей Відродження.

(Розповідь екскурсовода супроводжується переглядом презентації, звучать вірші поетів епохи Відродження).

Учитель. Сьогодні в нашому музеї ви зустрінетесь з відомими митцями, титанами Відродження.

Театральна інсценізація «Леонардо малює Джоконду»

Ведучий. Одного теплого, оповитого туманом дня в кінці весни 1505 року, Леонардо приготував майстерню для неї. Розливався ніжний аромат квітів, лунала тиха музика, яка допомагала обом працювати над портретом. І ось з'явилась вона - жінка, яку Леонардо малював ось уже З роки. Розпочалась робота. А коли звуки музики потроху стихли, вони почали розмовляти.

(На сцені Леонардо да Вінчі малює портрет Мони Лізи)

Джоконда. Який у вас сьогодні настрій, мессіре Леонардо?

Леонардо. Чудовий день сеньйоро, світло і тінь наче змагаються між собою і це дає новий колір вашому обличчю, воно немов живе, ось посміхається мені.

Джоконда. Та, що ви, мессіре, розкажіть бо краще, як ваші інші роботи? Чи працюєте Ви ще з мессіром Мікеланджело?

Леонардо. Так, але зараз він сердитий на мене. Я сказав, що скульптура як ремісництво, а живопис — це мистецтво. І тепер він, який ніколи не брав до рук пензля, вирішив довести мені, що вміє малювати. І знаєте, йому це вдалося, його фреска чудова. Я хочу вибачитись перед ним.

Джоконда. Мессір Леонардо, скажіть йому це, я певна, він зрозуміє вас. О, здається хтось прийшов.

 (з'являється Мікеланджело)

Леонардо. Проходьте сеньйор Мікеланджело, ми тільки но говорили про нашу з вами роботу. Ви малюєте так чудово, як висікаєте статуї з мармуру.

Мікеланджело. Сеньйор Леонардо, мені дуже шкода, але я приніс погану звістку. Ваша фреска... Фарби не витримали вогню, яким їх сушили, віск потік, а за ним потекли і фарби.

Леонардо. Діо, міо, знову втрати. Що ж, доля знову жорстока до мене: руйнується моя Тайна Вечеря, солдати зруйнували статую Колосса, тепер не буде і битви при Ангарі. Але тепер ваша майбутня фреска стане славою Флоренції.

Мікеланджело. Не знаю, Леонардо, тепер, коли ваша загинула, я вже не буду розписувати свою, краще повернусь до Риму - закінчу статую Давида, так хочеться знову відчути мармур в руках. Прощавайте сеньйоре Леонардо, бажаю вам, щоб ваша наступна робота пережила віки... (виходить).

Джоконда. Ну ось мессіре, ви і порозумілися. Мікеланджело сильний, я впевнена, він створить ще багато прекрасних творів мистецтва, які здивують нас.

Леонардо. Так, сеньйоро, ваша правда…А знаєте, нещодавно, я бачив ще одного юного художника. Він змальовував мої фрески.

Джоконда. Познайомились з ним? Що він малює?

(З’являється Рафаель, який малює…).

Леонардо. Гарна робота, сину мій.

Рафаель. О сеньйоре Леонардо, я вважаю вас своїм учителем, ось вчуся на ваших малюнках. Розкажіть мені, як правильно писати картини?

Леонардо. Для цього треба вивчати закони природи, науки. Перш за все - геометрію. Вона дає нам змогу творити досконалі речі. Закони математики існують і для живопису, я багато думаю над цим.

Рафаель. А я помітив, вчителю, що коли пишеш картину, думати не треба, так краще виходить. Тож прощавайте, піду писати свою Мадонну.

Леонардо. Звідки ти сину мій? Як твоє ім'я?

Рафаель (виходить). Я родом із Урбіно, а ім'я моє - Рафаель.

Леонардо (Джоконді). Ну що ж, можливо він правий, я все вивчаю, вимірюю, а він — просто творить — від душі…

Джоконда. Хай же час і наші нащадки розсудять вас, мессіре Леонардо.

Леонардо. Так, Моно Лізо, час розставить все на свої місця, а ми закінчуємо Ваш портрет (звучить музика, портрет повертається до глядача).

Український Ренесанс.

Екскурсовод. В історії української культури період XIV - першої половини ХУІІст. називають Українським Ренесансом. Ознакою європейської культури стало поширення освіти та наукових знань. Рівень освіти в Україні був дуже високий. Найвідоміші школи були в Острозі, Львові, Холмі, Києві. Острозька та Києво - Могилянська академії співпрацювали з західноєвропейськими університетами, займалися книгодрукуванням, перекладали твори Петрарки, Джордано Бруно українською мовою. В цей час виходять «Синопсис» і «Пересопницьке Євангеліє» - один із символів незалежної України.

Європейський вплив був присутній в архітектурі, музиці, живописі. Поява полемічної літератури, світського портрету, нових музичних жанрів - все це стало перехідним етапом до нового мистецького стилю — Українського бароко.

Літературний зал.

Екскурсовод. Винайдення книгодрукування Іоганном Гутенбергом сприяло не тільки освіченості населення Західної Європи, але й розвитку науки, мистецтва, художньої літератури.

Представниками літературного Відродження були італійці Данте Аліг'єрі, Франческо Петрарка, Джовані Боккаччо, французи Томас Мор, Франсуа Рабле та інші.

Наш літературний зал сьогодні живий, тож зустрічайте своїх улюблених героїв.

В історії є лицарів чимало,

Які звершили подвиги славетні,

Вони твердині замків здобували

І надихали мужністю поетів

На створення пісень і саг величних,

Що їх співа простий народ повсюди.

Бо люди прагнуть подвигів незвичних,

Бо витязів одвіку славлять люди.

(Сцена із роману Мігеля де Сервантеса «Дон Кіхот»).

Екскурсовод. В одній з італійських газет з'явилось повідомлення «тисячі дівчат у світі впевнені, що шекспірівська Джульєтта — реальна особа. Більше того, вони впевнені, що Джульєтта - їх ровесниця». Якби там не було, але у Верону, на ім'я шекспірівської героїні приходять листи зі всього світу в такому обсязі, що міська влада вимушена була ввести в свій штат спеціальну посаду Джульєтти, обов'язком якої було відповідати на листи дівчат від імені шекспірівської героїні.

Претендентка на цю посаду повинна бути у віці Джульєтти і мати добре серце. Цілий робочий день вона читає листи про нещасливе кохання і дає поради, як діяти. Довго на такій роботі ніхто не витримує. Часом починає здаватись, що в світі існує тільки нещасливе кохання, і що Ромео і Джульєтта — красива казка, - говорить сучасна штатна Джульєтта. Тисячі листів приходять у Верону. І в усіх одне питання: як бути закоханим?

Невідомо, що на нього відповідає сучасна Джульєтта із Верони. Найкориснішою була б порада просто уважно прочитати Шекспіра.

( Сцена із трагедії В.Шекспіра «Ромео і Джульєтта»).

Музичний зал.

Екскурсовод. А тепер запрошуємо вас до музичного залу.

XVI ст. - Високий Ренесанс ознаменувався і новими напрямками музичного мистецтва. Воно перестає бути прерогативою лише церкви. Якщо раніше головним в музичному мистецтві був церковний хоровий спів - хорали - акапельний спів без музичного супроводу, в епоху Відродження все більшого розповсюдження набуває світська музика.

Одним із перших представників музичної культури Високого Ренесансу, який жив і працював в Нідерландах, Італії, Франції став Жоскен Депре. Його музику порівнюють з простотою і досконалістю картин Леонардо та Рафаеля, з архітектурними ансамблями Версальського палацу. Адже архітектуру часто називають «застиглою музикою».

У цей час розвивається вільянсіка в Іспанії (пісенний жанр), протестантський хорал в Німеччині, шансон - у Франції, віланелла та мадригали в Англії та Італії. Музикантом, який об'єднав всі ці жанри був Орландо Лассо - він був одним із музичних титанів Відродження, писав свої пісні на вірші Петрарки, Мартіна Лютера, приятелював з Тиціаном. Сучасники говорили, що «Лассо наповнив музикою цілий світ».

Самостійне значення в XVI ст. отримує і інструментальна музика. Пам'ятки літератури та живопису впевнюють нас у тому, що різні музичні інструменти використовувались в церкві, під час придворних та міських свят, в домашньому побуті. Гру на різних музичних  інструментах відображено на картинах Мазаччо, Беато Анжеліко, Джованні Белліні, Ораціо Фідані, Караваджо. Частіше всього вони пишуть лютню, флейту, арфу, орган, пізніше скрипку.

Удосконалень зазнає орган — інструмент, відомий ще з X століття. У Німеччині, а пізніше в Іспанії та Італії складаються школи органістів. Гра на органі потребувала наполегливої праці і передавалась із покоління в покоління. Іспанський музикант Хуан Бермудо, запевняв, що він не знав ні одного органіста, який навчався своєму мистецтву менше ніж 20 років. Антоніо де Кабесон, Андре та Джованні Габріелі, Клаудіо Меруло та інші створювали органні річеркари, канцони, токкати.

(Звучить органна музика).

Клавесин мав різкий і сильний звук і тому використовувався для гри під час концертів та придворних балів. Французький клавесиніст початку XVII ст. Жак де Шамбоньєр, відомий як композитор та виконавець танцювальної музики - сарабанди, гальярди, алебанди та менуета. Ці танці спокійно — роздумливі, дещо театральні, пов'язані з особливостями костюму тієї епохи. XVI ст. відрізнялось великою кількістю фасонів та прикрас, багаті люди одягались дуже пишно та ошатно. Одяг шили з розкішних дорогих тканин: парчі, бархату, шовку. Костюм дозволяв рухатись тільки повільно.

(Виконується танок — менует).

В кінці XVI ст. в Іспанії зароджується новий музичний жанр - опера. Перша  відома опера на античну тему «Еврідіка» була поставлена у 1600 році. В операх велике значення мав оркестр, який складався з багатьох інструментів. Пізніше, в XVII ст. чільне місце в ньому стали займати не тільки клавішні, а й струнні інструменти - насамперед скрипка, яка і понині є одним з найдосконаліших інструментів, зразком для сучасних майстрів музики.

(Виступ на скрипці. Автор Люллі — «Гавот»).

Учитель. От шановні друзі ви і побували в нашому музеї. Ми сподіваємося, що вам сподобалась наша екскурсія.

До нових зустрічей.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

16252. Настройка QoS 93 KB
  Лабораторная работа №3 Настройка QoS. Цель работы: 2.1 Изучить настройку приоритизации трафика управления полосой пропускания на коммутаторах DLink.Исследовать эффективность работы приоритизации. 2 Литература: 2.1 Смирнова Е.В. Пролетарский А.В. Баскаков И.В.
16253. Организация IP вещания 852.79 KB
  Лабораторная работа №1 Организация IP вещания Цель работы Исследовать структуру сети IP вещания. Научиться настраивать IP стример. Научиться настраивать IP STB. Литература 2.1 Техническое описание приборов. Подготовка к р...
16254. Изучение головной станции кабельного телевидения 2.42 MB
  Лабораторная работа №1 Лабораторная работа №1 Изучение головной станции кабельного телевидения 1 Цель работы: 1.1 Изучить принципы построения головной станции кабельного телевидения. 1.2 Научиться производить настройку головной станции кабельного телевидения. ...
16255. Исследование структуры и принципа действия конвертора телевизионных сигналов 856.5 KB
  Лабораторная работа №2 Исследование структуры и принципа действия конвертора телевизионных сигналов 1 Цель работы: 1.1 Изучить структурную схему конвертора СТ07. 1.2 Научиться производить настройку конвертора СТ07. 2 Литература: 2.1 Джакония В.Е. Телевидение. М.:
16256. Исследование спектра сигнала кабельной сети 991 KB
  Лабораторная работа №4 Исследование спектра сигнала кабельной сети 1 Цель работы: 1.1 Исследовать спектр сигнала Архангельской телевизионной компании. 1.2 Научиться пользоваться анализатором спектра DL4. 1.3 Научиться пользоваться программным обеспечением S.M.A.R.T. ...
16257. Удосконалення бухгалтерської звітності підприємства 473.5 KB
  Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних і організаційно економічних питань з удосконалення бухгалтерської звітності в ППА «Коровинці» Недригайлівського району Сумської області
16258. Исследование структуры и принципа действия конвертора телевизионных сигналов 677 KB
  Лабораторная работа №2 Исследование структуры и принципа действия конвертора телевизионных сигналов 1 Цель работы: 1.1 Изучить структурную схему конвертора СТ07. 1.2 Научиться производить настройку конвертора СТ07. 2 Литература: 2.1 Джакония В.Е. Телевидение. М.: ...
16259. Исследование структуры и принципа работы модулятора телевизионного МТ-07 799 KB
  Лабораторная работа №3 4 часа Исследование структуры и принципа работы модулятора телевизионного МТ07 1 Цель работы: 1.1 Изучить структурную схему модулятора МТ07. 1.2 Научиться производить настройку модулятора МТ07. 2 Литература: 2.1 Джакония В.Е. Телевидение. М.:...