5644

Вогнестійкість будівель, споруд та будівельних конструкцій

Книга

Архитектура, проектирование и строительство

В навчально-методичному посібнику викладено загальні відомості про роль будівельних конструкцій у забезпеченні протипожежного захисту будівель. Викладено теоретичні основи розрахунку вогнестійкості будівельних конструкцій, фактори, що визначають пов...

Русский

2012-12-16

438.5 KB

16 чел.

В навчально-методичному посібнику викладено загальні відомості про роль будівельних конструкцій у забезпеченні протипожежного захисту будівель. Викладено теоретичні основи розрахунку вогнестійкості будівельних конструкцій, фактори, що визначають поведінку будівельних конструкцій в умовах пожежі. Розглянуто граничні стани конструкцій та зміну несуча здатність конструкцій в умовах пожежі. Представлені загальні принципи розрахунку вогнестійкості будівельних конструкцій та розрахункові схеми визначення межі вогнестійкості будівельних конструкцій. Викладено сутність теплотехнічної та статичної частин розрахунку вогнестійкості.

загальні відомості про вогнестійкість будівель, споруд

та будівельних конструкцій

Роль будівельних конструкцій у забезпеченні протипожежного захисту будівель

Будівельні конструкції, розраховані за всіма правилами будівельної механіки, як правило, експлуатуються десятиліттями. Проте в умовах пожежі вони можуть руйнуватися протягом декількох годин чи навіть хвилин. При цьому матеріальний збиток від пожежі значною мірою є наслідком руйнування будівельних конструкцій та споруд в цілому. Прямий збиток від руйнування конструкцій одноповерхової виробничої будівлі площею 1 га досягає 1 млн. грн..

Нажаль, руйнівний ефект при пожежі цим не завершується. Руйнування конструкцій, як правило, призводить до руйнування інженерного та технологічного обладнання, що значно збільшує матеріальний збиток.

Стійкість будівельних конструкцій до впливу небезпечних факторів пожежі впливає на процес гасіння пожежі. Руйнування конструкцій несе велику небезпеку для працівників об’єкту та для пожежних. При повному зруйнуванні будівельних конструкцій процес знищення матеріальних цінностей завершується, гасіння пожежі при цьому не дає ефекту та стає непотрібним.

Під час оцінки ролі будівельних конструкцій у забезпеченні протипожежного захисту слід враховувати, що будівельні конструкції в умовах пожежі можуть не тільки руйнуватися, але й розповсюджувати полум’я своєю поверхнею, горіти, виділяти токсичні продукти горіння.

В цьому випадку горюче оздоблення будівлі (споруди) як би додається до горючого складу конструкції. Це істотно збільшує тривалість пожежі і вплив її небезпечних факторів (температуру середовища, концентрації токсичних продуктів горіння та ін.), сприяє розповсюдженню пожежі та збільшує збитки від неї.

Таким чином, будівельні конструкції мають велике значення у забезпеченні протипожежного захисту будівель. В зв’язку з цим до них висуваються вимоги по вогнестійкості та пожежній безпеці. 

КОНСТРУКТИВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ БУДИНКІВ ЗАЛЕЖНО ВІД ЇХ СТУПЕНЯ ВОГНЕСТІЙКОСТІ

Ступінь вогне-стійкості

Конструктивні характеристики

І, ІІ

Будинки з несучими та огороджуючими конструкціями з природних або штучних кам’яних матеріалів, бетону, залізобетону із застосуванням листових та плитних негорючих матеріалів.

ІІІ

Будинки з несучими та огороджуючими конструкціями з природних або штучних кам’яних матеріалів, бетону, залізобетону. Для перекриттів дозволяється застосовувати дерев’яні конструкції, які захищені штукатуркою або негорючими листовими, плитними матеріалами, або матеріалами груп горючості Г1, Г2. До елементів покриттів не пред’являються вимоги щодо межі вогнестійкості та поширення вогню, при цьому елементи горищного покриття з деревини повинні мати вогнезахистну обробку.

ІІІа

Будинки переважно з каркасною конструктивною схемою. Елементи каркаса виконані з металевих незахищених конструкцій. Огороджувальні конструкції – з металевих профільованих листів або інших негорючих листових матеріалів з негорючим утеплювачем або утеплювачем груп горючості Г1, Г2.  

ІІІб

Будинки переважно одноповерхові з каркасною конструктивною схемою. Елементи каркаса виконані з деревини, яка була піддана вогнезахисній обробці. Огороджувальні конструкції виконують із застосуванням деревини або матеріалів на її основі. Деревина та інші матеріали груп горючості Г3, Г4 огороджувальних конструкцій мають бути піддані вогнезахисній обробці або захищені від дії вогню та високих температур.

IV

Будинки з несучими та огороджувальними конструкціями з деревини або  інших горючих матеріалів, захищених від дії вогню та високих температур штукатуркою або іншими листовими, плитними матеріалами. До елементів покриттів не пред’являються вимоги щодо межі вогнестійкості та межі поширення вогню, при цьому елементи горищного покриття з деревини повинні мати вогнезахисну обробку.

Va

Будинки переважно одноповерхові з каркасною конструктивною схемою. Елементи каркаса виконані з металевих незахищених конструкцій. Огороджувальні конструкції – з металевих профільованих листів або інших  негорючих матеріалів з утеплювачем груп горючості Г3, Г4.

V

Будинки, до несучих і огороджувальних конструкцій яких не пред’являються вимоги щодо межі вогнестійкості та межі поширення вогню.  


Теоретичні основи розрахунку вогнестійкості будівельних конструкцій

Під вогнестійкістю будівельних конструкцій розуміють їх здатність опиратися дії пожежі протягом якогось визначеного часу, зберігаючи при цьому свої експлуатаційні якості, тобто зберігати несучу або огороджуючу здатність.

Показником вогнестійкості будівельних конструкцій є межа вогнестійкості.

Межа вогнестійкості будівельних конструкцій встановлюється часом (у хвилинах) від початку вогневого випробування (початку пожежі) до настання одного або послідовно декількох нормованих для даної конструкції, ознак граничних станів:

  •  втрати несучої здатності (R);
  •  втрати цілісності (E);
  •  втрати теплоізолюючої здатності (І).

Втрата несучої здатності означає руйнування конструкції, руйнування вузлів кріплення конструкції або виникнення (утворення) граничних деформацій.

Втрата цілісності – утворення у конструкції тріщин, через які можуть проникати продукти горіння або полум’я.

Втрата теплоізолюючої здатності означає підвищення температури на необігріваємій поверхні у середньому більше ніж на 140оС або в будь-якій точці цієї поверхні більше ніж на 180оС порівняно з початковою температурою або ж більше ніж на 220оС незалежно від початкової температури конструкції.

Межі вогнестійкості будівельних конструкцій визначаються експериментальним (дослідним) шляхом на спеціальних установках або ж розрахунком для граничних станів (R) та (І).

Вимоги безпеки вважають виконаними, якщо

Пф ≥ Пвим,      1

де Пф фактична межа вогнестійкості конструкції;

Пвимвимагаєма межа вогнестійкості конструкції, що встановлюється умовами безпеки або нормами.

Вогнестійкість будівлі – це здатність її опиратися руйнуванню в умовах пожежі. Існує класифікація будівель за ступенем вогнестійкості, де кожному ступеню відповідає перелік конструкцій, що мають межу вогнестійкості не меншу від вказаної. (ДБН В.1.1-7-2002, додаток Д “Конструктивні характеристики будинків залежно від їхнього ступеня вогнестійкості”).

Розрізняють фактичну ступінь вогнестійкості (Вф) і вимагаєму (Ввим). Фактична ступінь вогнестійкості будівлі визначається за найменшим показником вогнестійкості будівельної конструкції. Вимагаємий ступінь вогнестійкості будівлі нормується. Умови безпеки виконуються при відповідності фактичного ступеня вогнестійкості вимагаємому.

Фактори, що визначають поведінку будівельних конструкцій в умовах пожежі

До таких факторів відносять:

  •  ступінь навантаження конструкцій та їх елементів;
  •  вид і кількість пожежного навантаження, що визначає температурний режим;
  •  теплове навантаження на конструкції;
  •  теплофізичні та фізико-механічні характеристики матеріалів, з яких виконані будівельні конструкції;
  •  умови нагрівання та способи з’єднання конструкцій.

Згідно СНИП 2.01.07-85 фактичні межі вогнестійкості будівельних конструкцій визначаються при дії на них нормативних навантажень.

Величини нормативних навантажень встановлюються залежно від призначення конструкції та умов їх експлуатації.

Розрізняють навантаження: постійні та тимчасові. Тимчасові навантаження ділять на довготривалі, короткочасні та особливі.

Постійні – це ті навантаження, котрі діють на будівельну конструкцію постійно. До них відносять: власна вага конструкцій, тиск ґрунту, вплив попереднього напруження конструкції і т.д.

Довготривалі – це навантаження, що діють на конструкцію довгочасно: маса технологічного обладнання, тиск рідин та газів у резервуарах та трубопроводах, маса складаних вантажів і т.д.

Короткочасні –  ті навантаження, що діють нетривалий час: маса людей; рухоме підйомно-транспортне обладнання; сніг, вітер (під час пожежі не враховують); маса матеріалів, що застосовують у монтажних, ремонтних та реконструкційних роботах і т.д.

Хоча, навантаження від ваги людей, снігу та підйомно-транспортного обладнання відповідно до вимог, вказаних у [1], відносять як до довготривалих, так і до короткочасних навантажень. Врахування цих навантажень як тривалих та короткочасних викладене у [1].

Особливі навантаження – ті, що можуть з’явитися у виключних випадках: при сейсмічній та вибуховій дії; аварійні порушення технологічного процесу; різкі просадки ґрунтів.

Нормативний рівень навантаження є завищеним для випадку пожежі, а класифікація цих навантажень, що застосовується у [1], дозволяє віднести випадок пожежі до особливих дій. Відповідно до цього, для оцінки вогнестійкості будівельних конструкцій застосовують постійні та довгочасно діючі навантаження. [2] допускає також визначати навантаження на основі докладного аналізу умов, що виникають під час пожежі.

Межа вогнестійкості будівельних конструкцій знижується зі збільшенням діючих на них навантажень та підвищується при їх зменшенні.

Залежно від виду конструкції, умов її з’єднання з іншими будівельними конструкціями, схеми завантаження та невигідного сполучення (поєднання) діючих нормативних навантажень, в перерізах елементів конструкції та їх вузлах сполучення визначають максимальні значення вигинаючих моментів Мn та зусиль Nn. Розрахунок внутрішніх силових факторів (Мn ,Nn), що виконують за правилами опору матеріалів та будівельної механіки, називається статичним розрахунком конструкції.

Пожежне навантаження – це кількість теплоти, МДж, що виділяється при повному згоранні всіх горючих та важкогорючих речовин і матеріалів (в тому числі тих, що входять до складу будівельних конструкцій), які перебувають у приміщенні або можуть до нього надходити.

Для визначення пожежного навантаження в будівлі створюється спеціальна комісія, яка розробляє карту пожежного навантаження. До комісії входять спеціалісти з безпеки праці, технології виробництва, а також представник органів Держпожнагляду.

Пожежне навантаження визначається на основі:

  •  проектно-конструкторської документації;
  •  технологічних карт;
  •  натурного обстеження приміщень експлуатованих будівель;
  •  даних з пожежонебезпечних властивостей речовин та матеріалів, що надані довідковою літературою, спеціалізованими банками даних та результатами лабораторних та натурних випробувань.

У карті пожежного навантаження вказують:

  •  найменування, призначення і належність споруди;
  •  перелік приміщень та (або) пожежонебезпечної ділянки із зазначенням розміщення горючих і важкогорючих речовин і матеріалів;
  •  специфікація горючих і важкогорючих речовин і матеріалів у кожному приміщенні.

Опис пожежного навантаження включає:

  •  визначення кількості, виду, розташування і ступеня участі у можливій пожежі горючих та важкогорючих речовин та матеріалів;
  •  ескіз приміщення в плані із зазначенням розташування прорізів, а також розмірів приміщення і прорізів;
  •  перелік горючих та важкогорючих речовин і матеріалів, що є постійним та тимчасовим пожежним навантаженням розглядаємого приміщення, із зазначенням їх пожежонебезпечних властивостей, що сприяють утворенню,  розвитку і розповсюдження можливої пожежі;
  •  розташування на ескізі приміщення пожежного навантаження із зазначенням розмірів площі та висоти об’єму, що зайняті горючими речовинами та матеріалами.

Далі виконують розрахунок пожежного навантаження у розглядаємому приміщенні.

Для визначення розрахункового пожежного навантаження розробляється сценарій розвитку можливої пожежі. При цьому необхідно враховувати: розвиток площі горіння залежно від місця виникнення загоряння, а також виду і місця розташування горючих та важкогорючих речовин та матеріалів; їх швидкість та повноту згорання залежно від умов природної або вимушеної вентиляції; вплив на динаміку пожежі систем пожежегасіння. Розрахункова пожежне навантаження визначається на основі критеріїв пожежної безпеки, встановлених для найбільш несприятливого з точки зору цих критеріїв сценарію розвитку пожежі.

Поведінка будівельних конструкцій при пожежі визначається також температурним режимом пожежі та його тривалістю.

Кількісні значення температури в об’ємі приміщення, а також тривалість пожежі залежить  від таких факторів, як: вид і кількість горючих речовин, тобто пожежного навантаження; розміщення пожежного навантаження у приміщенні; розмірів і конфігурації приміщення; розмірів пройомів в огороджуючих конструкціях і т.д. Це означає, що при одному й тому ж пожежному навантаженні можливі різні варіанти розвитку пожежі і кожному варіанту буде відповідати своя температурно-часова залежність. Зокрема, для одного й того ж приміщення при однаковому пожежному навантаженні температурний режим пожежі і тривалість (τ1 , τ2 ) залежать від кількості пройм у огороджуючих конструкціях.

У випадку великої кількості пройомів температура у приміщенні досягає своєї максимальної величини t1max протягом короткого проміжку часу τ1max (стадія розвитку пожежі). При цьому зниження температури на стадії затухання τ відбувається також з великою швидкістю. Тривалість таких пожеж τ1 – невелика. Мала кількість пройм в огороджуючих конструкціях сприяє збільшенню часу розвитку τ2max і затухання пожежі τ2 , а значення максимальної температури t2max нижче, ніж у першому випадку (рис. 1)

1 – з великою кількістю пройомів в огороджуючи конструкціях;

2 – з малою кількістю пройомів в огороджуючих конструкціях.

Рис.1. Температурні режими пожежі в приміщенні

Вид і кількість пожежного навантаження, що визначають максимальну температуру у приміщенні та тривалість пожежі, залежать від призначення будівлі.

Під час пожеж у житлових та адміністративних будівлях відмічалася температура 1000-1100о С, а тривалість пожежі – 1-2 години. Під час пожеж в універмагах та в будівлях театрів спостерігалася температура 1100-1200о С, при цьому тривалість пожежі, в ряді випадків, перевищувала 2-3 години. Висока температура відмічалася під час пожеж у складських приміщеннях. Так, при пожежі складу горючих речовин і мастильних матеріалів, що тривала більше 2 годин, температура в приміщенні досягала 1300оС.

Ступінь пошкодження конструкцій в умовах пожежі залежить не тільки від температури пожежі, але й від часу її розвитку і затухання. У випадку малого проміжку часу в межах стадії розвитку пожежі будівельні конструкції не завжди встигають прогрітися до значення критичних температур, за досягнення яких вони перестають задовольняти вимоги протипожежних норм. Збільшення цього часу може сприяти досягненню конструкцією своєї межі вогнестійкості. Необхідно відмітити, що “відмова” залізобетонних конструкцій, які перебувають в умовах пожежі, може відбутися не тільки на стадії її розвитку, але й на стадії загасання. Тому час, протягом якого відбувається загасання пожежі, також впливає на поведінку будівельних конструкцій.

1- при «стандартній» пожежі;

2,3- при реальних пожежах

Рис.2. Криві прогріву конструкцій

В даний час спостерігається тенденція оцінювати вогнестійкість будівельних конструкцій при дії реального температурного режиму пожежі, оскільки цей режим може значно відрізнятися від стандартного. На рис. 2 показані криві прогрівання конструкції при реальному температурному режимі пожежі, котрі в межах стадії розвитку пожежі можуть розташовуватись вище або нижче кривої прогрівання конструкції при стандартному режимі. У першому випадку (крива 2) межа вогнестійкості конструкції при реальному режимі пожежі менша ніж при стандартному (крива 1), а значить,  вимоги пожежної безпеки не буде виконано. У другому випадку (крива 3) умова пожежної безпеки виконується, але при цьому не завжди можуть задовольнятися вимоги економічного характеру.

Відповідно до [3], для розрахункової оцінки вогнестійкості будівельних конструкцій пропонується використовувати температурний режим пожежі, стадія розвитку котрого описується логарифмічним законом, що відрізняється від стандартної температурно-часової залежності. Ця відмінність враховується коефіцієнтом температурного режиму пожежі, а сама пожежа – відмінною від “стандартної”.

Необхідно відмітити, що на  даний час існують й інші методи як наближеної оцінки режиму пожежі, так і методики, що моделюють поведінку газового середовища при пожежі в приміщенні [3-5].

Ці методи дозволяють більш точно враховувати вплив кількості пройомів, кількості та виду пожежного навантаження, розмірів приміщення та інших факторів на температурний режим пожежі.

До таких методів, зокрема, відноситься використання інтегральної моделі поведінки газового середовища у приміщенні, тобто визначення середньо об’ємної температури залежно від названих факторів.

Крім цього, використовується зонний підхід у моделюванні поведінки газового середовища при пожежі. Суть цього методу полягає у виділенні характерних зон в об’ємі приміщення (конвективна колона над джерелом горіння, шари газів біля стелі та відносно холодний нижній шар газів), а також розбиття цих зон на більш мілкі зони. При цьому визначається зміна середньооб’ємної температури у кожній з виділених зон. Зонне моделювання дає можливість розраховувати несучу здатність будівельних конструкцій та їх вогнестійкість не від дії середньооб’ємної температури у приміщенні, а залежно від середньооб’ємної температури розглядуваних зон.

Наприклад, в літературі [4] розрахунок пожежного навантаження, оцінка кількісних показників, що характеризують тривалість та інтенсивність впливу пожежі, проводиться наступним чином.

Вплив пожежі на будівельні конструкції визначається видом пожежі, її температурним режимом та тривалістю.

Вид пожежі визначається залежно від величини пожежного навантаження, її розміщення по площі та параметрів приміщення. Розрізняють види пожеж:

  •  локальна:
  •  об’ємна, що регулюється пожежним навантаженням;
  •  об’ємна, що регулюється вентиляцією.

Інтенсивність нагрівання конструкцій під час дії пожежі залежить від теплофізичних характеристик конструкційних матеріалів.

До них відносяться:

  •  коефіцієнт теплопровідності λtem , Вт/м*К;
  •  питома теплоємність Сtem , Дж/кг*К;
  •  коефіцієнт температуропровідності  άtem , м2/с.

Крім того, важливою характеристикою, що використовується в розрахунках конструкцій на вогнестійкість, є ступінь чорноти поверхні матеріалу έ, а також характеристика проникності, вологопереносу та ін.

Для різних матеріалів залежність λtem  та Сtem  від температури їх нагрівання t носить лінійний характер і виражається наступним чином:  

     2

де А, В, С, Д – коефіцієнти, що залежать від матеріалу. Значення коефіцієнтів А та С дані при початковій температурі tн Ці формули отримані шляхом апроксимації експериментальних результатів, отриманих при випробуванні різних матеріалів (табл. 1).


Таблиця 1

Теплофізичні характеристики

Матеріал

Середня щільність(в сухому стані),  ρ, кг/м3

Коефіцієнт теплопровідності,

λtem, Вт/(м×К)

Питома теплоємність,

Сtem.,Дж/(кг×К)

Ступінь чорноти,

ε.

Сталь вуглецева

7800

48-0,0365t

440+0,48t

0,74

Цегла глиняна звичайна

1580

0,34+0,00017t

710+0,42t

0,94

Важкий бетон на вапняковому заповнювачі

2250

1,14-0,00055t

710+0,83t

0,625

Цементно-піщана штукатурка

1930

0,62-0,00033t

770+0,63t

0,867

Суха гіпсова штукатурка

900

0,23+0,00035t

849+0,59t

0,89

Мінераловатні плити

125

0,049+0,000184t

582+0,63t

0,92

Фосфатне вогнезахисне покриття по сталі

200

0,026+0,00016t

1250+0,63t

0,92

Значення λtem  залежать також від щільності матеріалу ρ, кг/м3. Зі збільшенням температури матеріалів густиною вище 1800 кг/ м3 спостерігається зниження значень λtem  і для цих матеріалів у формулу значення коефіцієнту В підставляються зі знаком “мінус”.

Для більш пористих матеріалів зі щільністю не більше 1800 кг/ м3 зростання температури матеріалу сприяє зростанню значень λtem . При цьому у формулі величина коефіцієнту В матиме знак “плюс”. Для матеріалів з різною щільністю величина питомої теплоємності зростає зі збільшенням температури матеріалу. Вміст вологи у пористих матеріалах також впливає на зміну λtem  та Сtem. Зі збільшенням вмісту вологи у матеріалі значення цих теплотехнічних характеристик зростає, при цьому значення: λtem  - за експоненціальним законом, а Сtem.- за лінійним.

Але оцінювати вогнезахисну ефективність тих або інших матеріалів лише за характеристиками λtem  та Сtem не доцільно.

Для оцінки цієї ефективності необхідно знати коефіцієнт температуропроводності, що визначається за формулою

      3

Зі зменшенням значення άtem вогнезахисний ефект матеріалу зростає.

Характер зміни λtem  та Сtem. залежно від вологості пористого матеріалу дозволяє спростити врахування впливу цієї вологості на коефіцієнт температуропроводності.

Значення ступеня чорноти матеріалу έ змінюються від 0 – для прозорих та білих поверхонь до 1 – для абсолютно чорної поверхні. Чим менше значення ступеня чорноти, тим менше поглинання поверхнею конструкції падаючого на неї теплового потоку. Ступінь чорноти залежить від температури. Так, для сталі при зміні її температури від 100оС до 300 оС значення ступеня чорноти мало змінюється та складає 0,4, а зі збільшенням температури до 400оС ступінь чорноти досягає величини 0,85.

При подальшому збільшенні температури значення ступеня чорноти практично не змінюється.

Теплофізичні характеристики для деяких будівельних матеріалів подані у таблиці 1.

У формулах (табл.1) для визначення λtem  та Сtem. приведені значення

або ,      4

де tн=20оС, а Tн=273 К.

На несучу здатність та деформативність будівельних конструкцій, що перебувають в умовах пожежі, впливають фізико-механічні властивості матеріалу, що змінюються залежно від температури нагрівання конструкції.

Зокрема, такі властивості визначаються межею міцності (R) та модулем пружності (Е) матеріалу, з якого виконані конструкції.

При зміні температури від 20оС до 200-300оС межа міцності деяких марок сталей і бетону збільшується: в першому випадку за рахунок зниження технологічних напружень, а в другому за рахунок зменшення вільної вологи у порах бетону.

Збільшення температури матеріалу сприяє зниженню його модуля пружності, тобто деформативність конструкції при цьому зростає.

Згідно [2] межу вогнестійкості будівельної конструкції визначають як середнє значення результатів декількох вогневих випробувань. Тому при визначенні показників міцності властивостей матеріалів використовують їх середні значення. У загальному вигляді нормовану міцність (розрахунковий опір) матеріалів для оцінки меж вогнестійкості металевих та залізобетонних конструкцій слід виконувати за формулою

,      5

де Rn – нормативний опір матеріалу;

γtem – коефіцієнт, що враховує зміну міцності матеріалу від температури;

γ – коефіцієнт надійності по матеріалу, що встановлюється із умов збігу значень меж вогнестійкості конструкцій, визначених експериментальним та розрахунковим методами.

Межа міцності деревини при збільшені температури її нагрівання також знижується.

Зміна межі міцності деревини (сосни та ялини) в залежності від температури визначалася на основі короткочасних випробувань малих чистих (без пороків) зразків [5]. По результатам випробувань вираховувалось середнє арифметичне значення межі міцності (тимчасовий опір) Rвр , яке змінюється залежно від температури деревини, що враховується коефіцієнтом γtem . При переході від малих чистих зразків до натурних дерев’яних конструкцій необхідно враховувати: наявність у матеріалі пороків (сучки, тріщини і т.ін.), з котрих виконані дерев’яні конструкції; тривалість дії температури на дерев’яну конструкцію, що перебуває в умовах пожежі. Вплив цих факторів на міцність деревини  конструкції натурних розмірів, яка піддається впливу температурного режиму, враховується відповідними коефіцієнтами.

Таким чином, розрахункові опори деревини для визначення межі вогнестійкості дерев’яних конструкцій обчислюють з урахуванням вже названих факторів із застосуванням тимчасових опорів.

,     6

де Rвр – тимчасовий опір деревини при стандартних умовах (температурі 20оС  та відносній вологості деревини – 12%); mn –коефіцієнт, що враховує наявність пороків деревини; mб – коефіцієнт, що враховує розміри перерізів; mсл – коефіцієнт, що враховує товщину дошок;  mдл – коефіцієнт, що враховує тривалість дії температури на конструкцію; γtem  - коефіцієнт, що враховує вплив температури на міцність деревини.

Значення розрахункового опору клеєної та цільної деревини Rf залежно від характеру її роботи у конструкціях та їх елементах розглядатимуться далі.

Модуль пружності конструкційних матеріалів при збільшенні температури – знижується. Ця зміна враховується коефіцієнтом

,       7

де Еtem – модуль пружності при підвищених температурах; Е – модуль пружності при початковій температурі 20оС.

Важливе значення для аналізу поведінки конструкцій в умовах пожежі має характер їх деформацій.

Деформації бетону від теплового розширення і усадки визначаються за результатами нагрівання бетонних пустих циліндрів. Температурне розширення бетону в основному залежить від температурних деформації його заповнювачів. Величина температурних деформацій у важких бетонів на гранітному щебені у два рази більша температурних деформацій легких бетонів на заповнювачі у вигляді керамзиту.

Деформації температурного розширення арматурних сталей зростають із зростанням температури до 700 С.

Стосовно сталевих конструкцій, а також сталевої арматури у залізобетонних конструкціях значення загальної деформації при пожежі залежить від деформації температурного розширення, зміни модуля пружності, а також деформації повзучості.

Під поняттям температурна повзучість розуміють зміну деформацій у часі під впливом постійних значень температури і прикладеного навантаження.

Основні фактори, що обумовлюють величину та швидкість повзучості, є величини напруження, температури, а також тривалість  (час) їх впливу. Із цих факторів головним є рівень напруження, який впливає на швидкість повзучості при визначеній температурі. Зі збільшенням величини напруження швидкість температурної повзучості зростає.

На вогнестійкість будівельних конструкцій суттєво впливає умова їх нагрівання та способи з’єднання конструкцій між собою.

Залежно від умов нагрівання розрізняють: однобічне, трибічне та чотирибічне нагрівання конструкції.

Однобічному нагріванню в умовах пожежі піддаються стіни, перегородки, а також пласкі конструкції перекриття та покриття.

Трибічному нагріванню можуть піддаватися стержньові несучі конструкції, до яких відносять балки перекриттів і покриттів, арки, рами, верхні пояси ферм, колони крайнього ряду, а також ребра панелей (ребристих).

Колони середніх рядів в умовах пожежі піддаються обігріву з чотирьох боків.

Умови нагрівання при пожежі суттєво впливають на несучу здатність будівельної конструкції. Наприклад, несуча здатність металевої балки при однобічному обігріві знижується із меншою швидкістю, ніж при трибічному обігріві. При однакових зовнішніх геометричних розмірах і умовах обігріву на несучу здатність конструкції в умовах пожежі впливає масивність цієї конструкції. Зі збільшенням маси конструкції збільшується її теплоємність, а, відтак, і час прогрівання конструкції до температури, при якій спостерігається вичерпання несучої здатності.

Несуча здатність конструкції в умовах пожежі залежить від способу її з’єднання з іншими конструкціями та способу спирання. В будівництві використовуються статично визначені та невизначені конструкції. При нагріванні статично невизначених конструкцій в них з’являються додаткові температурні напруження.

Вплив цього фактору на поведінку будівельних конструкцій в умовах пожежі залежить від матеріалу, з якого виконана ця конструкція. Наприклад, у статично невизначених металевих конструкціях ці напруження можуть призвести до втрати несучої здатності при температурі 100о С.

В той же час, нагрівання статично невизначених залізобетонних конструкцій призводить до перерозподілу зусиль у них і позитивно впливає на їх несучу здатність при пожежі. Збільшення кількості сторін спирання  пласких будівельних конструкцій, наприклад плити міжповерхового перекриття, також сприяє збільшенню межі вогнестійкості цих конструкцій.

Поняття граничного стану конструкції.

Несуча здатність конструкції в умовах пожежі.

Серед багатьох вимог, що ставляться до будівельних конструкцій, є вимога відповідності конструкцій своєму призначенню і заданим умовам експлуатації протягом необхідного часу. Ця відповідність будівельних конструкцій до вимог обумовлюється розрахунком.

Суть цього розрахункового методу в установленні для конструкцій так званих граничних станів і у забезпеченні конструкцій розрахунковим шляхом до настання цих станів.

Граничним називається такий стан конструкції, при досягненні якого вона перестає задовольняти поставленим до неї вимогам у процесі експлуатації або монтажу, тобто конструкція втрачає здатність опиратися зовнішнім впливам або отримує недопустимі деформації.

Розрізняють граничні стани першої групи та другої групи.

Граничні стани першої групи включають стани, котрі призводять до втрати несучої здатності або до повної непрацездатності конструкції в умовах її експлуатації.

До граничних станів цієї групи відносяться: загальна втрата стійкості форми, втрата стійкості положення; руйнування будь-якого характеру; перехід в змінену форму; якісна зміна конфігурації; стани, за яких виникає необхідність припинення експлуатації в результаті його повзучості. А також надмірних здвигів у з’єднаннях.

Граничні стани другої групи включають стани, настання яких ускладнює нормальну експлуатацію конструкції або призводить до її недовговічності.

До таких станів відносяться недопустимі переміщення, а також утворення або розкриття тріщин (у залізобетонних конструкціях).

Розрахунок за методом граничних станів створений на врахуванні всіх факторів, що визначають дійсну роботу конструкцій, будівель і споруд. Основними з цих факторів є:

  •  фактор змінності навантажень;
  •  фактор нестабільності властивостей матеріалу;
  •  фактор умов роботи.

Параметри, що визначають ці фактори, мають випадковий, імовірнісний характер.

Можливе відхилення величини навантаження, що діє на конструкцію, від його нормативної величини враховується коефіцієнтом надійності по навантаженню γf , значення якого даються в [6].

Розрахунок конструкцій за граничними станами першої групи виконується на основі розрахункових навантажень (розподіленого – q або зосередженого  P):

      8

      9

де qn  та Pn – величини нормативних навантажень.

При цьому необхідно враховувати несприятливе сполучення постійних та тимчасових навантажень із використанням коефіцієнта сполучень ψn [1].

Розрахунок конструкцій за граничними станами другої групи виконується при дії нормативного навантаження, тобто при γf = 1.

Основні нормовані характеристики міцності конструкційних будівельних матеріалів – це нормативні і розрахункові опори, значення яких визначаються на основі даних стандартних випробувань з урахуванням статистичної змінності показників міцності і різного ступеня забезпеченості (довірчої ймовірності) по мінімуму. Для нормативного опору Rn  пропонується забезпеченість не нижче 0,95 (95%).

На рис.3 показана крива нормального розподілу (крива Гауса) показників міцності, побудована за результатами короткочасних стандартних випробувань кількості малих зразків – n, прийнятої за 100%.

На вісі абсцис відкладаються значення міцності R, а на вісі координат відсоток n виконання тої чи іншої міцності.

Рис.3. Крива нормального   розподілення (крива Гауса).

Найбільший відсоток випадіння відповідає середньому арифметичному значенню отриманих при випробуванні величин тимчасового опору:

     10

Проте спостерігається випадіння показників міцності як у більший, так і в менший бік порівняно із Rтим . Якщо за нормовану величину міцності прийняти значення Rтим , можливо досягти забезпеченість 0,5 (50%), що не є достатнім. Значення нормативного опору Rтим   вибирається таким чином, щоб зі 100% випробуваних зразків 95% повинні мати міцність не менше нормативного опору.

Розрахунок конструкцій за граничними станами першої групи виконується із застосуванням розрахункових опорів матеріалів

      11

де γm – коефіцієнт надійності по матеріалу (γm ≥ 1).

Коефіцієнт надійності по матеріалу дозволяє врахувати вплив неоднорідності матеріалу на його міцність під час переходу від малих стандартних зразків до конструкцій натурних розмірів. Таким чином, застосування розрахункових опорів дозволяє створити забезпеченість від 0,99 до 0,999 (99-99,9%).

Для врахування особливостей дійсної роботи матеріалів, конструкцій та з’єднань вводиться коефіцієнт умов роботи γc.

Залежно від призначення, ступеня відповідальності та строку служби (капітальності) всі будівлі і споруди діляться на три класи, що враховується коефіцієнтом надійності за призначенням конструкції γn , значення якого приймається рівним: 1,0; 0,95; 0,9.

Під час виконання розрахунків за граничними станами другої групи значення коефіцієнтів γm , γc приймаються рівними одиниці.

Для конструкцій, що розраховуються за граничними станами першої групи, розрахункові зусилля та згинаючі моменти в елементах конструкції N(M) не повинні перевищувати їх несучу здатність Ф, тобто

     12

У формулі значення N(M) та Ф представлені у вигляді наступних функцій:

    13

     14

де S – геометрична характеристика перерізу (площа, момент інерції, момент опору і т.д.).

Зміна силових факторів, несучої здатності елементів та конструкцій, а також настання граничного стану показані на рис.4.

Рис.4. Настання граничного стану при зміні силових факторів (N,M) та несучої здатності конструкцій та їх елементів (Ф)

Врахування розрахунку конструкцій за граничними станами другої групи:

,      15

де f – прогин або переміщення елементу або  конструкції, представлений у вигляді функції

     16

де fu граничний прогин, переміщення, встановлені нормами.

Несуча здатність в умовах пожежі – властивість конструкції зберігати свої функції, сприймаючи власну вагу, прикладені нормативні навантаження, а також температурні зусилля, що виникають в умовах вогневого впливу. Для несучих конструкцій (колони, балки, ферми, арки, рами) граничним станом за вогнестійкістю є тільки втрата їх несучої здатності. Залежно від виду матеріалу та характеру роботи конструкції граничний стан за вогнестійкістю може настати в результаті крихкого руйнування матеріалу або за рахунок розвитку великих незворотних деформацій.

Межа вогнестійкості будівельної конструкції із умови втрати її несучої здатності настає при

    17

де N(M) – внутрішні силові фактори у розрахункових перерізах конструкції (зусилля або згинаючий момент) від дії нормативного навантаження; Фtem – несуча здатність конструкції, що перебуває в умовах пожежі, дорівнює Np,tem(Mp,tem).

Порівняно з формулами  та  (13, 14) внутрішні силові фактори N(M) у даній формулі визначаються при значеннях коефіцієнтів надійності γf та ψn, які дорівнюють одиниці, а значення несучої здатності Фtem обраховується при значенні коефіцієнта – γn =1.

Значення коефіцієнта надійності по матеріалу γm під час визначення несучої здатності Фtem також приймається рівним одиниці, за виключенням арматури і бетону у залізобетонних конструкціях.

На відміну від вказаних формул 13 та 14  значення коефіцієнта умов роботи γc під час несучої здатності Фtem приймається рівним коефіцієнту γtem, що враховує зниження міцності матеріалу під дією температури.

Відповідно до ГОСТ 30247.1-94 для згинаємих конструкцій слід вважати, що граничний стан настав, якщо:  

  •  прогин досягнув величини L∕20;
  •  швидкість наростання деформацій досягла L2∕9000 h (см/хв.),

де L – проліт, см;

h – розрахункова висота перерізу, см.

Для вертикальних конструкцій граничним станом слід вважати умову, якщо вертикальна деформація досягає  L∕100 або швидкість наростання вертикальних деформацій досягне 10 мм/хв. для зразків висотою (3±0,5) м.

Загальні принципи розрахунку вогнестійкості будівельних конструкцій.

Суть розрахунку межі вогнестійкості будівельних конструкцій полягає у визначенні часу, по завершенні якого в умовах високотемпературного впливу при пожежі настає один із граничних станів.

Для конструкцій, що виконують одночасно несучі та огороджуючі функції, необхідно визначити час від початку пожежі до настання граничного стану за несучою та теплоізолюючою здатністю, а за межу вогнестійкості прийняти мінімальне із отриманих значень.

Розрахунок межі вогнестійкості будівельних конструкцій складається із двох частин: теплотехнічної та статичної (за міцністю).

Теплотехнічна частина має за мету визначити температурні поля у розрахунковому перерізі елементу або конструкції при дії на них температурного режиму пожежі. При цьому використовуються рівняння нестаціонарної теплопровідності твердого тіла із врахуванням зміни теплофізичних характеристик матеріалів, із яких виконана конструкція, залежно від температури. Рішення теплотехнічної частини дозволяє визначити межу вогнестійкості із умови настання граничного стану за теплоізолюючою здатністю, що характерно для огороджуючих конструкцій.

Для визначення межі вогнестійкості із умови настання граничного стану за несучою здатністю необхідно також виконувати статичну (за міцністю) частину розрахунку. У статичній частині обраховують несучу здатність конструкцій, що нагріваються при пожежі, з урахуванням зміни характеристик міцності матеріалів при високих температурах.

У загальному вигляді схема розрахунку межі вогнестійкості конструкції за втратою її несучої здатності показана на рис. 5.

Рис.5. Загальна схема розрахунку межі вогнестійкості конструкції по втраті її несучої здатності

По вісі абсцис відкладений час нагрівання конструкції τ , а по вісі ординат – несуча здатність конструкції  Фtem = Np,tem(Mp,tem) та величини внутрішніх силових факторів у вигляді діючого зусилля Nn (розтягу або стиснення) або згинаючого моменту Mn від дії нормативного навантаження. Межа вогнестійкості визначається при виконанні рівності за формулою

    18

Для побудови графіку на рис.5 проводиться наступна послідовність розрахунку:

  •  завдаються окремими періодами час нагрівання конструкції τ1 ... τі ;
  •  для заданих періодів часу теплотехнічним розрахунком визначають температуру у перерізі конструкції;
  •  статичним розрахунком для цих проміжків часу визначають несучу здатність Фtem1  Фtemi  конструкції з урахуванням зміни механічних характеристик матеріалу;
  •  будується графік зниження несучої здатності конструкції у часі, Фtem – τ;
  •  за графіком визначається межа вогнестійкості Пф, тобто час, по завершенню якого несуча здатність конструкції знизиться до величини внутрішніх силових факторів Nn(Mn) від нормативного навантаження.

Розрахунок межі вогнестійкості будівельних конструкцій виконують з урахуванням наступних припущень:

  •  розрахунку піддається окремо взята конструкція або конструктивний елемент без урахування зв’язку з іншими конструкціями, тобто не враховується сумісна робота конструкцій будівлі чи споруди;
  •  конструктивні елементи в умовах дії температурного режиму, представленого у вигляді залежності середньооб’ємної температури від часу, нагріваються однаково по всій довжині або висоті;
  •  витоками тепла по торцях конструкції нехтують;
  •  температурні напруження у конструкції, що з’явилися в результаті її нерівномірного прогрівання і в силу зміни пружно-пластичних властивостей матеріалу, не враховуються.

Решта припущень, які використовують при розв’язанні теплотехнічної та статичних задач по визначенню межі вогнестійкості металевих, дерев’яних і залізобетонних конструкцій, розглядаються в наступному розділі.

Розрахункові схеми визначення межі вогнестійкості будівельних конструкцій.

Можливість розрахункової оцінки часу настання граничних станів по вогнестійкості можна представити у вигляді трьох основних схем.

Розрахункова схема 1 застосовується для оцінки межі вогнестійкості по втраті теплоізолюючої здатності вертикальних та горизонтальних огороджуючих конструкцій (перегородки, плити перекриттів, внутрішні стіни).

Рис.6. Розрахункові схеми по визначенню фактичної межі вогнестійкості будівельних конструкцій:

а, б – вертикальних та горизонтальних огороджуючих конструкцій (Розрахункова схема 1);

в, г – металевої  та залізобетонної балок (Розрахункова схема 2);

д, е – дерев’яної балки та залізобетонної колони (Розрахункова схема 3).

Згідно даної схеми (рис.6, а, б),  межа вогнестійкості конструкції настане у момент часу , коли при заданих умовах високотемпературного впливу та теплофізичних характеристиках матеріалу температура на необігріваємій поверхні tнп , змінюючись від початкового значення tн  стане рівною допустимому значенню (ГОСТ 30247).

Розрахункова схема 2 застосовується для розрахунку межі вогнестійкості незахищених і захищених металевих конструкцій, а також залізобетонних згинаємих конструкцій. При цьому вирішується задача по визначенню часу, по завершенню якого на поверхні металевих конструкцій або робочої арматури залізобетонних конструкцій встановиться критична температура tcr (рис.6, в, г). Під критичною температурою розуміють температуру конструкції або її елементу, по досягненні якої настає граничний стан за несучою здатністю.

Розрахункова схема 3 застосовується для визначення межі вогнестійкості будівельної конструкції по критичній площі її перерізів. Існують конструкції, граничний стан яких при пожежі настає в результаті втрати їх несучої здатності через зменшення розмірів розрахункового перерізу. До таких конструкцій відносяться, зокрема, дерев’яні конструкції, розміри перерізів яких зменшуються в результаті обвуглювання деревини (рис. 6, д).

Внаслідок зменшення розмірів перерізу напруження у перерізі збільшуються і при досягненні ними величини межі міцності прогрітої деревини конструкція втрачає свою несучу здатність.

По цій розрахунковій схемі також визначають межу вогнестійкості центрально-стиснутих кам’яних та залізобетонних конструкцій. При нагріванні стиснутих залізобетонних елементів частина перерізу прогрівається вище температури, по досягненні якої бетон втрачає свою міцність, що сприяє зменшенню розмірів перерізу, здатного сприймати діючі навантаження (рис. 6, е).

Зменшення розмірів перерізу призводить до зниження несучої здатності кам’яних та залізобетонних конструкцій при пожежі. Переріз дерев’яних, а також центрально-стиснутих кам’яних та залізобетонних конструкцій, по досягненні якого в результаті дії температурного режиму пожежі настає граничний стан, називається критичним перерізом, а розміри цього перерізу – критичними.

Сутність теплотехнічної та статичної частин розрахунку вогнестійкості.

Суть теплотехнічного розрахунку полягає у визначенні температурних  полів у розрахункових перерізах обігріваємої конструкції.

Температурним полем називають сукупність значень температури t в даний момент часу τ для всіх точок простору, які характеризуються координатами x, y, z.

При дії на конструкцію змінної в часі температури обігріваємого середовища tв  температурне поле також змінюється в часі, тобто є нестаціонарним.

Температурне поле може бути функцією трьох, двох та  одної координат. Відповідно воно називається трьох, двох та одномірним, а його математичний вираз з урахуванням фактору часу має наступний вигляд:

     19

  або    .    20

У більшості випадків при розв’язанні теплотехнічної задачі у конструкціях визначається одномірне (рис.6, а, б) та двомірне температурні поля (рис.6, в-е).

Розрахунок температур виконується із застосуванням диференціального рівняння теплопровідності Фур’є :

Двомірне температурне поле

   21

одночасне температурне поле вздовж осей x та  y

     22

     23

де Сtem  - питома теплоємність; λtem – коефіцієнт теплопровідності; ρ – щільність матеріалу конструкції.

Рівняння 21 застосовується для визначення температурного поля у перерізах стержньових конструкцій (колон, балок, арок, елементів ферм і т.д.), а рівняння 22 та 23 для пласких вертикальних і горизонтальних конструкцій (стін, перегородок, пласких плит покриттів та перекриттів).

У рівняннях значення питомої теплоємності Сtem та коефіцієнту теплопровідності λtem матеріалу конструкції визначається за формулами (2).

Диференціальні рівняння теплопровідності Фур’є (21-23) є нелінійними, тому що змінюється не тільки температура нагріваючого середовища, але й теплофізичні характеристики матеріалу Сtem та λtem . Рішення таких рівнянь можна отримати із використанням численних методів, реалізованих за допомогою комп’ютерного забезпечення.

Для рішення диференціальних рівнянь теплопровідності Фур’є необхідно задати крайові умови, які складаються із початкових та граничних умов.

До початкових умов відноситься розподіл і значення температури у конструкції до пожежі. У всіх точках перерізів конструкції значення початкової температури tн приймається рівним 200С.

Граничні  умови дозволяють визначити закономірності теплообміну між нагріваючим середовищем і поверхнею конструкції. Для теплотехнічного розрахунку будівельних конструкцій використовуються граничні умови 1-го роду, 2-го роду та 3-го роду.

Граничні умови 1-го роду характеризуються завданням зміни температури на поверхні конструкції; граничні умови 2-го роду характеризуються завданням зміни щільності теплового потоку, що надходить до поверхні конструкції; граничні умови 3-го роду характеризуються завданням закону зміни температури нагріваючого середовища tв  від часу дії пожежі та коефіцієнту теплообміну   α   між нагріваючим середовищем та поверхнею конструкції.

Коефіцієнт теплообміну (Вт/м2 К)

      24

де αk - конвективна складова; αл - променева складова.

Значення складових αk та αл у формулі 24 при дії стандартного температурного режиму відповідно дорівнюють:

αk = 29;       25

    26

де έred - приведений ступінь чорноти системи “вогнева камера –обігріваєма поверхня“; Tв - температура середовища, що нагрівається, К; To – температура поверхні, що обігрівається, К.

У формулі (26) значення приведеного ступеня чорноти розраховують за формулою:

     27

де έ  - ступінь чорноти середовища вогневої камери печі, який приймається 0,85; έ0  - ступінь чорноти обігріваємої поверхні конструкції залежно від матеріалу, даний в таблиці 1.

Значення приведеного ступеня чорноти системи “вогнева камера – обігріваєма поверхня” залізобетонної конструкції залежить від температури обігріваємої поверхні і дорівнює

.     29

Лінеаризація диференціальних рівнянь (21-23) дозволяє отримати їх аналітичне рішення. Лінеаризація виконується введенням постійних значень λtem та Сtem , що визначаються за формулами (2) із застосуванням усередненої температури матеріалу конструкції, що не змінюється під час пожежі, а також усередненого значення густини матеріалу в сухому стані, ρос.

При розв’язанні диференціального рівняння теплопровідності Фур’є із використанням граничних умов 3-го роду усереднюється і значення коефіцієнта теплообміну ά.

Суть статичного розрахунку (на міцність) полягає у визначенні часу від початку дії на конструкцію температурного режиму пожежі до настання граничного стану по втраті її несучої здатності, що виражається формулою (18).

Основна схема розрахунку межі вогнестійкості несучих будівельних конструкцій, по суті представляє, що метод вирішення статичної задачі є графоаналітичним і використовується для визначення межі вогнестійкості статично визначених та невизначених згинаємих залізобетонних конструкцій, що працюють на “центральний” стиск та в умовах складного опору.

Для розрахунку межі вогнестійкості металевих та залізобетонних конструкцій (вертикальних та горизонтальних пласких, а також згинаємих стержньових елементів), відмова яких при пожежі настає через втрату несучої здатності розрахункового перерізу (металева конструкція) або робочої розтягнутої арматури (залізобетонна конструкція), використовуються методи вирішення статичної задачі, які дозволяють визначити значення критичної температури tcr. Визначивши критичну температуру, проводять теплотехнічну частину розрахунку по визначенню часу (межі вогнестійкості) прогрівання конструкції до значення tcr.

Статична задача в цьому випадку може вирішуватись без будування допоміжних графіків і полягає у визначенні значення температури для граничного стану конструкції при пожежі.

На відміну від металевих та залізобетонних конструкцій вирішення статичної задачі по визначенню межі вогнестійкості несучих дерев’яних конструкцій полягає у визначенні граничної глибини обвуглювання деревини. По досягненні глибини обвуглювання свого граничного значення напруження у розрахунковому перерізі дерев’яної конструкції стають рівними нормованій межі міцності деревини  (розрахунковому опору по визначенню межі вогнестійкості дерев’яних конструкцій), що призводить до настання граничного стану по несучій здатності конструкції при пожежі.

Визначення граничної глибини обвуглювання деревини може виконуватись як графоаналітичним методом, так і із  використанням розроблених графічних залежностей розрахункових параметрів, які дозволяють знайти глибину обвуглювання для граничного стану конструкції.

Список літератури:

1.СниП 2.01.07-85.Нагрузки и воздействия/Госстрой СССР-М.:ЦИТП Госстроя СССР,1986г.

2. ГОСТ 30247.1-94.Методы испытания на огнестойкость. Несущие и ограждающие конструкции.- М.: МНТКС 1994г.

3. “Методу оперативної оцінки ключових параметрів температурних режимів пожежі” В.М. Ройтман, В.Н. Демехин, Ю.М. Головачев.-М.: ВИПТШ МВД СССР, 1990 р.

4. СНиП 21-01-97 “«Пожарная безопасность зданий и сооружений»  Предотвращение распространения огня”

5. ГОСТ 30247.1-94. Методы испытаний на огнестойкость. Несущие и ограждающие конструкции. – М.:МНТКС, 1994

6. Романенков И.Г., Зигерн-Корн В.Н. Огнестойкость строительных конструкций из эффективных материалов. –М.: Стройиздат, 1984 г.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

1736. СИСТЕМНО-ФУНКЦИОНАЛЬНЫЙ ПОДХОД К ИЗУЧЕНИЮ ГЛАГОЛОВ ДВИЖЕНИЯ СТУДЕНТАМИ-МАРИ В ПРАКТИЧЕСКОМ КУРСЕ РУССКОГО ЯЗЫКА 1.52 MB
  Принципы выделения глаголов движения. Их специфические особенности. Сопоставительный анализ бесприставочных и приставочных глаголов движения в русском и марийском языках как лингводидактическая основа реализации транспозиции и преодоления интерференции. Лингвистические, дидактические и психологические предпосылки обучения бесприставочным и приставочным глаголам движения в системнофункциональном аспекте.
1737. ДВУХУРОВНЕВОЕ МОДЕЛИРОВАНИЕ ДИСКРЕТНЫХ ЭВОЛЮЦИОННЫХ ПРОЦЕССОВ В УСЛОВИЯХ НЕОПРЕДЕЛЕННОСТИ 1.51 MB
  Содержательное описание проблемы моделирования задач землепользования. Необходимость разработки новых методов прогнозирования. Инструментарий фазовых портретов для выявления циклов временного ряда и уточнения прогноза. Математическая постановка векторной задачи покрытия графа 4-циклами (паросочетаниями, звездами). Аппроксимация интервальной задачи покрытия графа 4-циклами векторной задачей.
1738. Энергии связи гиперъядер и их взаимодействие 1.51 MB
  Обзор экспериментальных данных, феноменологический подход, расчет систем небольшого числа частиц, характеристика используемых методов расчета, каркасные функции в расчетах кулоновских и ядерных систем.
1739. СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧЕСКОЕ И ФУНКЦИОНАЛЬНОЕ ОПИ- САНИЕ ЛЕКСИЧЕСКИХ ОККАЗИОНАЛИЗМОВ В РАМКАХ ТЕОРИИ ЭЛОКУТИВНОГО ПОЛЯ 1.51 MB
  Проблема изучения окказионализмов в современном отечественном языкознании. Аспекты изучения окказионализмов в современном отечественном языкознании. Структурно-семантическое и функциональное описание лексических окказионализмов в элокутивном аспекте. Полевая организация лексических окказионализмовэлокутивов в контексте макросистемы элокутивных средств языка/речи.
1740. Формирование культуры общения студентов непедагогических вузов (гуманитарные и технологические специальности) 1.5 MB
  ФОРМИРОВАНИЕ КУЛЬТУРЫ ОБЩЕНИЯ КАК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГИЧЕСКАЯ ПРОБЛЕМА. ГЕНЕЗИС ПРЕДСТАВЛЕНИЙ О ФОРМИРОВАНИИ КУЛЬТУРЫ ОБЩЕНИЯ. СОДЕРЖАНИЕ, ФОРМЫ И МЕТОДЫ ФОРМИРОВАНИЯ КУЛЬТУРЫ ОБЩЕНИЯ СТУДЕНТОВ НЕПЕДАГОГИЧЕСКИХ ВУЗОВ. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГИЧЕСКАЯ ГОТОВНОСТЬ СТУДЕНТОВ К ПОЗИТИВНОЙ КОММУНИКАЦИИ.
1741. Система социально-педагогической помощи детям-инвалидам в Ставропольском крае 1.5 MB
  Нормативно-правовое и государственное регулирование психолого-педагогического сопровождения детей-инвалидов в Российской Федерации. Общие виды отклоняющегося развития детей-инвалидов и их категории. Система оказания социально-педагогической помощи детям-инвалидам в Ставропольском крае. Методы профилактики и коррекция развития детей-инвалидов. Система благотворительной помощи детям-инвалидам в Ставропольском крае.
1742. Формирование лизинговых отношений в российской экономике 1.49 MB
  Лизинг как специфическая форма развития арендных отношений. Основные тенденции трансформации лизинговых отношений на современном этапе. Особенности возникновения лизинговых отношений. Проблемы эффективного использования лизинга на российских предприятиях.
1743. СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧЕСКИЕ И ФУНКЦИОНАЛЬНЫЕ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЭКОНОМИЧЕСКОЙ ТЕРМИНОЛОГИИ (В РАМКАХ СЕГМЕНТА ТЕРМИНОСФЕРЫ 1.49 MB
  Основные тенденции исследования термина в современной лингвистике. Экономическая терминология как системно-структурное образование. Роль конкретного этнического языка в организации общего терминологического фонда. Структурно-семантическая, морфолого-фонетическая, функциональная адаптация новейших заимствований в терминосфере Рыночная экономика.
1744. КАНАДО-СОВЕТСКИЕ ОТНОШЕНИЯ (1942–1953 гг.): ОСНОВНЫЕ ТЕНДЕНЦИИ И НАПРАВЛЕНИЯ 1.48 MB
  РАЗВИТИЕ ПОЛИТИЧЕСКИХ ОТНОШЕНИЙ КАНАДЫ И СССР В ГОДЫ ВТОРОЙ МИРОВОЙ ВОЙНЫ. ОСОБЕННОСТИ ВЗАИМООТНОШЕНИЙ ДВУХ СТРАН В ОБЛАСТИ ЭКОНОМИКИ, КУЛЬТУРЫ И НАУКИ (1942–1945 ГГ.). КАНАДО-СОВЕТСКИЕ ОТНОШЕНИЯ В РАННИЙ ПЕРИОД ХОЛОДНОЙ ВОЙНЫ.