5683

Інформаційно-аналітична діяльність. Наукова обробка документів

Конспект

Архивоведение и делопроизводство

Обсяг і зміст матеріалу, що увійшов до конспекту лекцій відповідають вимогам робочої програми з дисципліни Інформаційнно - аналітична діяльність. Конспект лекцій містить мету і завдання дисципліни, програму курсу. У кінці конспекту лекцій пода...

Украинкский

2012-12-17

677.5 KB

565 чел.

Обсяг і зміст матеріалу, що увійшов до конспекту лекцій відповідають вимогам робочої програми з дисципліни Інформаційнно - аналітична діяльність.

Конспект лекцій  містить мету і завдання дисципліни, програму курсу. У кінці конспекту лекцій подано перелік рекомендованих джерел, які є необхідними для вивчення дисципліни.

Призначено для підготовки фахівців за спеціальністю "Документознавство та інформаційна діяльність" освітньо-кваліфікаційного рівня 6.020105 – спеціаліст.


ЗМІСТ

Лекція 1

Інформаційно – аналітична діяльність в системі  інформаційної діяльності, її суть і види

1.1 Інформаційна діяльність……………………………………….………..7

1.2 Аналітична діяльність…………………….…………………………….20

1.3 Інформаційно-аналітична діяльність та її роль у підготовці                    інформаційних аналітиків…………………………………………….…….22

Лекція 2

Наукова обробка документів. Аналітичні документи

2.1 Наукова обробка документів як складова інформаційної

діяльності…………………………………………………………………….28

2.2 Інформаційний продукт (продукція) як результат

інформаційної діяльності……………………………………………………32

2.3 Основні види інформаційних документів:

загальна характеристика…………………………………………………….35

2.4 Загальна методика створення інформаційного документа…………..38

2.5 Види і різновиди вторинних документів. Часткова

методика їх створення……………………………………………………….48

Лекція 3

Науково – технічна сфера

3.1 Економічні і політичні аспекти розвитку……………………………..63

3.2 Науково-технічна діяльність у США ………………………………….67

3.3 Науково-технічна діяльність в інших країнах………………………..70

3.4 Науково-технічна сфера в Україні…………………………………….73

3.5 Загальні аспекти розвитку НТІ………………………………………..76

Лекція 4

Наукова природа інформаційної аналітики

4.1 Специфіка аналітичних досліджень…………………………………...85

4.2 Вимоги і послідовність інформаційно-аналітичних досліджень…………………………………………….…..............................89

4.3 Загальнонаукові  методи в процесі ІАД………………….……………90

Лекція 5

Інформаційно- аналітична  діяльність у сфері управління

5.1Управління. Основні функції……………………………………..…….97

5.2 Інформаційна аналітика, як складова управління …………. ………100

5.3 Класифікація оглядово-аналітичної інформації………………………....101

5.4 Інформаційне моделювання……………………………......................104

Лекція 6

Інформаційно-аналітичне забезпечення регіонального управління.

6.1 Регіональна інформація, як проблема………………………………..107

6.2Функції та технології діяльності інформаційно-аналітичних

служб регіонального рівня………………………………………………...115

6.3 Основні принципи проектування та розвитку інформаційно-аналітичних служб регіонального рівня…………….......................…….117

6.4 Бази і банки даних аналітичних служб………………………………118

Лекція 7

Актуальні проблеми інформаційно-аналітичного забезпечення органів державного управління. Аналітична та експертна діяльність консультативних фірм.

7.1 Загальні теоретичні передумови……………………………………..120

7.2 Взаємодія особи, яка приймає рішення ( ОПР) і служб інформаційно-аналітичної підтримки (СІАП)………………...........................................122

7.3 Світобачення та морально - аналітичні аспекти аналітичної служби…………………………………………………………………….124

7.4 Інформаційно-аналітичні служби…………………………………..125

 

Лекція 8

Про структурування інформації в ІАД

8.1 Загальні теоретичні передумови інформаційно-аналітичної

роботи ……………………………………………………………………...129

8.2 Структурування інформації в інформаційно-аналітичних системах………………………………………….………………………...130

8.3  Аналітичні  системи………………………………………………….137

Список використаної літератури………………………………………142

Лекція 1

Інформаційно – аналітична діяльність в структурі інформаційної діяльності

1.1 Інформаційна діяльність

1.2 Аналітична діяльність

1.3 Інформаційно-аналітична діяльність та її роль у підготовці   інформаційних аналітиків

1.1  Інформаційна діяльність

Інформаційна діяльність (інформаційне забезпечення) - це система руху й перетворення інформації, класифікація та  перелік всіх даних, методи їхнього кодування, обробки, зберігання та передачі.

Відомо, що інформація завжди відігравала значну роль як у становленні людини, так і в соціальному бутті будь-якого масштабу і рівня, аж до світового суспільства в цілому. Тому принципове значення має, з одного боку, факт свідчення, що прогрес людства органічно і багатогранно пов'язаний з розвитком глобального інформаційного простору, а з іншого – постійно здійснюється процес поглиблення розуміння суті інформації для суспільства як об'єктивного ресурсу існування природи, людства, окремої людини тощо.

Найважливішим завданням теорії інформаційного забезпечення є дослідження нової ролі і місця людини в інформаційному суспільстві, що обумовлюється підвищенням її значення як головної продуктивної сили і суб'єкта виробництва в системі суспільного відтворення, творчий потенціал якого реалізується у формі людських інформаційних ресурсів.

Інформаційна парадигма інноваційного розвитку грунтується на тому, що умовою, основою і метою розвитку є накопичення корисної інформації та удосконалення засобів її обробки та використання. Фундаментальною, загально-науковою категорією, що виконує функцію базисного поняття сучасного наукового знання, стає інформація. Таким чином, можна стверджувати, що інформація стала універсальною загальнонауковою категорією і в сучасних умовах входить як виробнича складова до інноваційного  розвитку.

Сьогодні ми масмо дефіцит науково-дослідних і методичних досліджень з питань аналітичної діяльності. Ринкові умови, розвиток інтелектуальної економіки, різноманітність інформаційних процесів вимагають застосування спеціальних знань і навичок, пов'язаних з аналітичною діяльністю. Особливо це стосується науково-технічної сфери, яка за останні роки нестримно рухається вперед.

Розглянемо окремо інформаційну і аналітичну діяльність, а на основі цього визначимо основні засади інформаційно-аналітичного забезпечення.

Інформація

Термін "інформація" вперше було розглянуто в розділі знань "інформатика", а якщо вужче, то в напрямі "кібернетика". Протягом останніх декількох десятиліть все більшого поширення набуває поняття інформації як знання, застосовуване для створення цінностей, бізнесу і добробуту.

У Законі України "Про друковані засоби масової інформації (пресу)" (1992, № 2782-ХІ) зазначено, що інформація може розглядатись як результат аналітико-синтетичної обробки даних (відомостей) суб'єктів щодо об'єкта. Така обробка здійснюється переважно свідомо. У зазначеному контексті, наприклад, для однієї людини якісні конкретні дані стають інформацією, для іншої – ні. Таким чином, інформація має переважно порівняльний і прикладний характер. Вона складається тільки з нових відомостей, які оцінюються користувачем як корисні знання. Із загального потоку даних вилучаються відомості, які потрібні певному користувачу, зрозумілі йому. Інші дані утворюють, так званий у теорії, інформаційний шум.

Є й інші підходи до визначення поняття "інформація". Наприклад, що "інформація є характеристика, що здійснюється, аналізується через системні взаємодії і відносини свідомості, властиві творчій особистості людини". Дехто з дослідників вважає за норму відсутність єдиного підходу до визначення терміна "інформація", що навряд чи є потреба шукати загальне його визначення, яке охоплювало б багатовекторність його застосування. На наш погляд, для розроблення методів інформаційної аналітики доцільно термін "інформація" використовувати у визначенні, закріпленому законодавчими нормами.

У Законі України "Про інформацію (1992, № 2657-ХП) визначено законодавче поняття інформації, Інформація – це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві та навколишньому природному середовищі.

Законодавчими документами визначені різні види інформації:

  •  інформація документована;
  •  інформація науково-технічна;
  •  інформація правова;
  •  статистична інформація;
  •  інформація таємна;
  •  інформація соціологічна тощо.

У подальшому будемо використовувати термін "інформація" в таких значеннях.

Інформаційний ресурс

У загальному плані інформаційний ресурс – це множина даних різного спрямування. Програми, алгоритми, різні технічні і технологічні фонди і системи інформації можна розглядати як інформаційний ресурс. Інформаційний ресурс в інформаційній діяльності – це сукупність документів в інформаційних системах (бібліотеках, архівах, банках даних).

Існують різні види інформаційних ресурсів залежно від їхнього спрямування. Законом України "Про науково-технічну інформацію" (1993, № 3.>22) поняття "інформаційні ресурси" визначено в такій редакції:

  •  "інформаційні ресурси науково-технічної інформації – це систематизоване зібрання науково-технічної літератури і документації (книги, брошури, періодичні видання, патентна документація, нормативно-технічна документація, промислові каталоги, конструкторська документація, звітна науково-технічна документація з науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, депоновані рукописи, переклади науково-технічної літератури і документації), зафіксоване на паперових чи інших носіях";
  •  інформаційні ресурси спільного користування – це "сукупність інформаційних ресурсів державних органів науково-технічної інформації, наукових, науково-технічних бібліотек, а також комерційних центрів, фірм, організацій, які займаються науково-технічною діяльністю і з власниками яких укладено договори про їх спільне використання".

Слід зазначити, що діяльність у сфері створення і використання інформаційних ресурсів в Україні регламентують ще понад 20 законодавчих і нормативних документів. Але і цього замало, щоб у повній мірі здійснювати управління процесом створення і використання національних інформаційних ресурсів. Нині в загальному визначенні інформаційного ресурсу відсутні системні ознаки і немає впорядкованості.

Таким чином, можна стверджувати, що у створенні інформаційних ресурсів є багато невирішених проблем, починаючи з нормативно-правової бази і закінчуючи розробкою державної концепції управління національними інформаційними ресурсами у сфері науково-технічної діяльності як основи створення інтегрованого інформаційно-аналітичного ресурсу в державі. Відсутня система моніторингу інформаційних ресурсів науково-технічної діяльності підприємств, організацій, установ, а також публікацій тощо. Введення моніторингу дало б можливість налагодити ефективний інформаційний обмін і виключити дублювання у створенні баз даних, комплектуванні фондів та в процесі придбання зарубіжної науково-технічної літератури.

Зараз тільки починає створюватися система моніторингу матеріалів наукових фахових журналів, збірників наукових праць, книжкових видань наукових установ і вищих навчальних закладів тощо.

Інформаційне суспільство

Фундамент інформаційного простору було закладено спілкуванням наших далеких предків у боротьбі за виживання, основу його в минулому складала релігійно-інформаційна картина світу. Пізніше, починаючи з XVII ст., в розвитку єдиного інформаційного простору значну роль стала відігравати наука. Наукові знання є основою всієї системи освіти, яка сприяє активному розвитку передачі інформації, її створенню, структуруванню і накопиченню. Зміст наукових знань принципово не залежить від мовного бар'єру, від тієї матеріальної оболонки, в котрій знаходяться знання людини і соціуму. Наука стає інтернаціональною. Саме цим можна пояснити те, що наука відіграє особливо важливу роль в інтеграції та інтернаціоналізації інформаційного простору планети, який створив систему зв'язків між різними об'єктами інформаційної діяльності. Саме друга половина XX ст., яка знаменувала бурхливий розвиток науки, техніки, технологій, принципово нових засобів комунікацій тощо, дала могутній поштовх формуванню єдиного інформаційного простору. Інтернет, спеціалізовані комп'ютерні мережі, нова індустрія обробки даних і знань стати одними з найважливіших передумов створення інформаційного суспільства.

Розвиток інформаційних технологій є важливою державною функцією. Особливо це має велике значення у сфері науково-технічної діяльності.

З початку 60-х років XX ст. перед країнами виникла проблема подальшого розвитку: шляхом підвищення і удосконалення індустріального суспільства чи шляхом інформаційно-інтелектуального розвитку з переходом до інформатизації суспільства, накопичення інформаційних ресурсів і технологій. Більшість розвинених країн (Японія, США, країни Європи тощо) обрали інформаційний шлях розвитку. Розпочалась епоха інформаціології, інформатизації, інформаційних ресурсів, технологій. Інформація як загальна генеративна основа стає значним ресурсом прогресу і забезпечення життєдіяльності людства та підносить науку і технічний прогрес на безпрецедентний рівень порівняно з попередніми досягненнями.

За останні чотири роки кількість користувачів Інтернету щорічно збільшувалася приблизно на 70%. (див. рис. 1.1).  На кінець 2005 р. в Україні нараховувалося близько 3,5 млн. користувачів, а це 7,5 % населення, з яких приблизно 1,5-2 млн. відвідують мережу регулярно (2,5–3 % населення). До 80% користувачів Інтернету проживає в семи найбільших містах. Очікується, що з розвитком регіонатьного ринку частка великих міст у даному контексті зменшиться.

1998 1999 2000 2001 2002 2005   Роки

Рисунок. 1.1  Активність користувачів Інтернету в Україні, тис. осіб

На рис.1.1, за даними соціологічних опитувань, наведена структура використання Інтернету споживачами України.

Як свідчать дані рис. 1.1, тільки 20 % користувачів використовують Інтернет для професійно-ділової сфери. Для інформаційного суспільства така частка користувачів Інтернету є незначною. Цей показник свідчить про низьку інформаційну культуру нашого суспільства.

Важливим напрямом розвитку Інтернету в Україні є створення розподіленої мережі пунктів колективного доступу (ПКД) до Інтернету. Програмою "Електронна Україна" передбачено вже на першому етапі (в 2006 р.) створити пункт на 100 тис. мешканців, а на другому етапі (2010 р.) довести кількість ПКД до 200 тис..

Увага держави має бути спрямована на створення ПКД на базі відділень "Укрпошта" та сервісних центрів "Укртелекома", а також на забезпечення умов для значного поширення е-кіосків у торговельних центрах, аеропортах, на вокзалах, а також у бібліотеках та освітніх закладах. Системне опрацювання цього питання відбувається шляхом розробки в межах Національної програми інформатизації в проекті "Створення системи пунктів колективного доступу до мережі Інтернет".

Сьогодні існує можливість швидкої інформованості всіх і кожного, зокрема через такі засоби, як персональний комп'ютер та Інтернет, що забезпечує створення інформаційного суспільства з глобальною інформаційною інфраструктурою.

Науково-технічний прогрес забезпечує постійне зростання потреб і попиту на нові інформаційні послуги. Крім того, розвиток нових супертехнологій сприяє появі нових термінів, визначень, категорій. Особливо, це стосується сфери інформаційної, яка бурхливо розвивається, стає соціальним явищем і має велике значення для людства.

Інформаційне суспільство – це суспільство, в якому вся сукупність суспільних відносин у різних сферах людської діяльності (політиці, економіці, освіті, культурі, дозвіллі, особистому житті тощо) відбувається на засадах широкого використання інформаційних комп'ютерних технологій, завдяки чому кожний мас можливість створювати, поширювати та використовувати інформацію й знання.

Відповідно до цього визначення, всі суспільні відносини, які грунтуються на використанні інформації, повинні базуватися на використанні сучасних інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ). Можна навести безліч прикладів із різних сфер людської діяльності, які демонструють значне підвищення ефективності тих чи інших суспільних відносин завдяки застосуванню ІКТ. Таким чином, діалектика суспільного розвитку на сучасному етапі свідчить про те, що подальший прогрес людства тісно пов'язаний із широким упровадженням ІКТ, іншими словами, з побудовою інформаційного суспільства.

Інформація як товар і фіксація результатів інтелектуальної діяльності

Середовище, в якому створюється інформація, дуже відрізняється від індустріального, яке будується на матеріальних ресурсах. Інформація функціонує в різних формах – від потоків даних, що мають короткострокове значення, до даних довгострокових, накопичених за роки досліджень, які зберігаються в бібліотеках, архівах, у пам'яті комп'ютерів або фахівців. Процес створення інформаційної продукції відноситься до стадії створення інтелектуального продукту, і чим більше вкладається знань інформаційних працівників, аналітиків, тим більш організованою, дорожчою і вагомішою стає інформаційна продукція. Сьогодні стали іншими основи створення інформаційної продукції внаслідок можливості передавати і користуватись інформацією в електронному вигляді. Ось чому сьогодні багато уваги приділяється як на теоретико-методичному, так і на практичному рівнях функціонуванню інформаційної діяльності. Слід зазначити, що практиків в інформаційній сфері діяльності набагато більше, а теоретичні розробки, методичні рекомендації відстають від потреб практиків.

Існують різні рівні споживання інформаційної продукції, зокрема: державні, галузеві, регіональні, підприємств, фірм та організацій, а також фізичної особи. Створення інформаційної бази для кожного рівня має свої особливості як на стадіях розробки інформаційно-пошукових систем при створенні баз даних і електронних масивів інформації, їх наповненні, так і на стадіях створення інформаційної продукції, забезпеченні зручного віддаленого доступу.

Ці особливості обробки і використання інформації, передусім – науково-технічної, породжують дуже важливі питання:

перше – оцінка створеного інформаційного продукту;

друге – визначення ефективності діяльності інформаційних працівників та аналітиків;

третє – захист інформаційної продукції;

    четверте - науково-методичне забезпечення, створення і використання інформаційної продукції, масивів інформації.
Інформаційна продукція та інформаційні послуги громадян та юридичних осіб можуть бути об'єктом товарних відносин, що регулюються чинним цивільним та іншим законодавством.

Ціни і ціноутворення на інформаційну продукцію та інформаційні послуги встановлюються договорами, за винятком випадків, передбачених законом (ст.39 Закону України "Про інформацію", 492, № 2657-ХІІ). У суспільних відносинах інформаційна продукція й інформаційний ресурс – це один із видів майна, вартість якого не залежить від матеріального носія, відноситься до нематеріальних активів і має значну вартість.

На жаль, ще й сьогодні попит на науково-технічну інформацію є невисоким. Економічна, технічна, наукова і патентна інформація складають разом приблизно 28%. Найбільше зацікавлення викликає політична й розважальна інформація (-36%).

Аналіз чинного законодавства свідчить, що інформація є фактично новим об'єктом цивільного права. Нині вона виступає як особливий об'єкт договірних відносин, що стосується, її збирання, збереження, пошуку, переробки, поширення, захисту і використання в усіх сферах людської діяльності.

Тобто, інформація і інформаційний ресурс належать до об'єктів інтелектуальної власності, тому є необхідність створення науково-методичної бази для розгляду інформаційного ресурсу, інформації з позицій товару і авторського права.

В Україні на рівні законодавства досі не визначено поняття "правовий режим інформації", яке є основою для встановлення правил доступу інших держав до інформаційних ресурсів України. Чинне законодавство встановлює лише окремі фрагменти правового режиму інформації з обмеженим доступом (крім державної та банківської таємниці). Творці інформаційної продукції (аналітики, оцінювачі, інформаційні працівники) випускають на ринок новий науковий продукт, який вимагає такого ж ставлення до нього, як і до іншого наукового продукту, створеного класичною наукою і вченими.

Відомо, що у світовій практиці питання охорони прав інтелектуальної власності, комерційне і некомерційне використання результатів науково-дослідних робіт займає важливе місце. Тому, проблема своєчасного й адекватного захисту результатів фундаментальних досліджень і науково-дослідних робіт для нас є важливою, оскільки проблема реалізації результатів науково-дослідних робіт у рамках інноваційної політики – ключова. Відзначимо, що законодавчу базу щодо регулювання правовідносин між вітчизняними вченими та їхніми зарубіжними партнерами в Україні не розроблено.

Недооцінка нагальної необхідності в сучасних умовах активного регулювання інформаційних відносин у процесі міжнародного інформаційного співробітництва є наслідком того, що в Україні не розроблена наукова база інформаційного права. Це не дає можливості проводити кваліфіковану наукову експертизу інформаційної продукції.

Для вирішення наведених проблем доцільно прийняти низку законодавчих актів законодавства та державних рішень, в яких було б визначено ключові вихідні системоутворюючі поняття і терміни інформаційного права (інформаційний суверенітет України, національний інформаційний простір, правовий режим інформації, принципи міжнародного інформаційного співробітництва та ін.), що могло б стати основою для подальшого вдосконалення інформаційного законодавства, прийняття законів з формуванням важливих правових ознак суверенної та незалежної держави.   

Інформаційна економіка

Економіка сьогодні починає орієнтуватися на інноваційний шлях розвитку і тому повинна співпрацювати з інформацією. Інноваційна значущість дедалі більше визначається не тільки наявністю традиційних ресурсів, товарів, грошей, а й наявністю інформаційних ресурсів, інформаційних технологій і продуктів. Пріоритети все більше зміщуються від власності і капіталів – до наукових знань і інформації. Суспільна значущість усе більше ототожнюється з інформаційною значущістю.

Закони організації і розвитку соціально-економічних систем обумовлені правилами циркулювання інформації. Економічна діяльність людей за своєю суттю є діяльністю інформаційною. В інформаційному суспільстві структура творчих продуктивних сил людини актуалізується у формі людських інформаційних ресурсів. Корисна праця за своїм змістом є інформаційною діяльністю у своєму інформаційно-функціональному бутті. Результати і продукти економічної діяльності людей стають предметним чи персоніфікованим науковим знанням.

Застосування сучасних інформаційних технологій у бізнесі формує нові тенденції в глобатьній системі координат світової економіки. Характерною рисою останніх десятиліть став безпрецедентний за темпами розвиток сучасних інформаційних технологій, що включають у себе засоби обробки інформації і нові засоби комунікацій. Відбувається постійний взаємозв'язок розвитку економіки і інформації. Саме економічні системи розглядаються як ефективні тільки в тому випадку, коли вони будуються на інформації, на конкретній інформації, яка має відношення до конкретного рішення і забезпечує відповідні параметри (ціни, прибуток тощо). 

Інформаційна культура

Оскільки сьогодні формується інформаційне суспільство, то на порядок денний виходить нове поняття – "інформаційна культура". Суспільство має бути готовим сприйняти прогрес інформаційних технологій і можливості інформації на всіх рівнях споживання – від громадянина до суспільства в цілому.

Історія свідчить, що на ранніх етапах розвитку людства формувалися окремі групи людей, для яких основним, а інколи і єдиним заняттям була робота з інформацією. Але сьогодні ситуація різко змінюється і інформація стосується всього суспільства, а не окремої групи людей, і тому інформаційна культура стає необхідною складового політики у сфері інформатики.

Усвідомлення необхідності поєднання категорій "інформація" і "культура" відбулося в XX ст. майже одночасно в багатьох країнах. Цьому процесу сприяло формування інформаційного суспільства.

Ряд науковців зробили певний внесок у формування і теоретичне обгрунтування проблем, які стосуються інформаційної культури. Сьогодні інформаційна культура досліджується і швидко впроваджується в практику повсякденного життя і в програмах навчання.

Всебічний аналіз наукових праць дає підставу стверджувати, що інформаційна культура виступає як значна теоретична основа перебудови свідомості особи, суспільства, держави, світового співтовариства в умовах формування інформаційного суспільства. У той же час інформаційна культура виступає як засіб глибокого розуміння та осмислення суті діянь суб'єктів суспільних інформаційних відносин, їхнього значення для захисту потреб та інтересів особи, соціальних груп (колективів), суспільства, окремої держави чи світового співтовариства в цілому. Ключовою умовою ефективного використання інформаційної індустрії стає фактор сприйняття цих можливостей людиною. Людина стає базовою основою інформаційного суспільства.

Як показує вітчизняний досвід, використання прогресивної сучасної техніки може і не привести до реально відчутних позитивних результатів. Можливість зберігання в пам'яті комп'ютерів наявних інформаційних ресурсів ще не означає, що вони будуть знайдені та використані. Колосальний потенціал національних інформаційних ресурсів, що зберігаються в бібліотеках, службах науково-технічної інформації; архівах, часто залишається не використаним через низьку інформаційну культуру, невміння правильно сформулювати свою інформаційну погребу, оперативно знайти, проаналізувати і здобути необхідну інформацію, подати її раціональним способом.

Розповсюдження нових інформаційних технологій та їхнє проникнення в усі сфери людської діяльності визначає необхідність пошуку нового підходу до підготовки користувачів інформації. Сутність його полягає в переході до обов'язкового навчання споживачів методам роботи з інформацією і популяризації бібліотечно-бібліографічних знань, а також до цілеспрямованої підготовки користувачів інформації, які б володіли методами багатоаспектиої інформаційної діяльності, включаючи використання нових інформаційних технологій. Але слід зазначити, що проблема інформаційної культури з погляду комплексності і системності вивчена недостатньо і має бути ще добре осмислена. Багато невирішеного в таких напрямах, як культура поведінки людини у сфері інформаційних відносин, культура інформаційних потреб, інформаційна культура в управлінні, взаємозв'язок інформаційної і правової культури, її роль у формуванні інте-лектуатьного управління фірмами, у формуванні етапу управління знаннями тощо. У сфері інформаційної культури ще не все зрозуміло щодо таких структурних компонентів: цілі, принципи, форми, зміст, методи та інше.

Підсумовуючи огляд першого питання, можна визначити, що інформаційна діяльність:

по-перше, має важливе значення для функціонування суспільства, розвитку економіки, культури, науково-технічного прогресу тощо;

по-друге, розвивається в полівекторному її використанні на різних щаблях функціонування держави;

по-третє, має багато невирішених науково-методичних проблем і потребує подальших досліджень для їхнього розв'язання;

по-четверте, є базою для аналітичної роботи в сучасних умовах.

1.2 Аналітична діяльність

Сьогодні ми масмо дефіцит науково-дослідних і методичних досліджень з питань аналітичної діяльності. Ринкові умови, розвиток інтелектуальної економіки, різноманітність інформаційних процесів вимагають застосування спеціальних знань і навичок, пов'язаних з аналітичною діяльністю. Особливо це стосується науково-технічної сфери, яка за останні роки нестримно рухається вперед.

Предмет теорії аналітичного забезпечення сьогодні через свою складність і багатоаспектність має багато невирішених питань. Усю глибину і різноманітність багатомірного середовища не можна уявити через аналіз його окремої сторони, неможливо адекватно охарактеризувати якимось одним визначенням. Найбільш повно його зміст може бути виражений тільки системою взаємозалежних індикаторів, що логічно співвідносяться між собою і формуються залежно від конкретних цілей дослідження, методів аналізу, практичних завдань, які реалізуються.

Аналітична діяльність - професійна діяльність, яка забезпечує вимоги практично всіх видів громадського життя. Аналітика має історичне коріння, заглиблене в роботи Сократа, Стагірита, Аристотеля тощо. Аристотель видавав книги "Перша аналітика", "Друга аналітика", і саме він започаткував системний аналітичний підхід в дослідженні природи явищ тощо.

Мета аналітичної діяльності – надати масивам неопрацьованих даних зрозумілого значення. У разі наявності як кількісних, так і якісних даних, завдання полягає в тому, щоб відібрати, класифікувати, обробити і зрозуміти їхнє значення. Крім того, потрібно знайти таке тлумачення, яке відображає необроблені дані і використати його точно для осмисленого подання подій.

За останні роки техніка і технології аналітичної діяльності бурхливо розвиваються, реагуючи на зміни життя і суспільства, складність і різноманітність, постійний ризик, накопичення нових знань і інформації. Якщо раніше термін "аналітика" застосовувався самостійно, то сьогодні в інформаційному суспільстві все частіше до нього додається слово "інформація" і він вживається вже як новий термін "інформаційно-аналітична діяльність". Все це змушує застосовувати аналітичну діяльність для оцінки реальної ситуації, яка стає основою для прийняття рішень.

Майже на всіх рівнях життя проблеми вирішуються через прийняття рішення чи то урядовцями (управлінські рішення), чи іншими юридичними і фізичними особами. До прийняття будь-якого рішення здійснюється аналітична оцінка проблеми чи ситуації. Від якості і повноти аналізу залежить ефективність рішення.

Сучасна структура аналітики, яка сьогодні є розгалуженою і складною системою знань для застосування в аналітичній діяльності включає в себе такі складові, як логіка, інформатика, евристика і методологія, які розвиваються за своїми законами, правилами і методами.

Науковці по-різному оцінюють аналітичну діяльність. Одна група дослідників ототожнює аналітичну діяльність з науковою, а друга, набагато більша, відносить діяльність аналітиків до інформаційної діяльності з допоміжними функціями, а саме: консультування, діагностування, аналізу з окремих проблем, системного, ситуаційного аналізу тощо. Ми вважаємо, що аналітична діяльність сьогодні є науковою, професійною, становить значну частину інтелектуального потенціалу і є суттєвою складовою в системі управління.

Таким чином, аналіз літературних джерел дає можливість зробити висновок, що у визначенні аналізу відсутня системність, повнота, цілісність і різноманітність. У зв'язку з цим аналітична діяльність потребує проведення дослідження щодо ліквідації білих плям у технологізації і алгоритмізації методів і процедур у цій сфері, особливо при інформаційно-аналітичному забезпеченні НТД. Проведення досліджень методологічних і методичних проблем із застосуванням інформаційних технологій відкриває нові можливості для використання інформаційної аналітики па рівні держави і суспільства під час реформування управління. Для замовників-управлінців необхідним є сучасне аналітичне забезпечення, яке має здійснюватися за правилами і вимогами науки, методології, техніки і технологій як інформаційної, так і аналітичної діяльності.

 Сьогодні в суспільстві визріло соціальне замовлення на аналітичну діяльність, а це стимулює створення нових аналітичних структур, центрів служб тощо. У період інформаційного буму та бурхливого накопичення даних у сфері науки і техніки в сучасних умовах до процесу аналітичного забезпечення, який давно застосовується, слід додати інформаційний принцип і прийти до інформаційно-аналітичного забезпечення, іншими словами –до інформаційної аналітики.

  1.  Інформаційно-аналітична діяльность, її завдання у підготовці інформаційних аналітиків

Суть інформаційно-аналітичної діяльності полягає в застосуванні на стадії упорядкування (інформаційна діяльність) методів аналітичного оброблення інформації та методів аналізу на базі інформаційних знань, підготовлених шляхом інтелектуальної обробки інформаційних масивів (аналітична діяльність). Таким чином, є дві стадії інформаційно-аналітичної діяльності, а саме: стадія обробки та формування структурованої інформації і стадія здійснення системного аналізу для прийняття рішення.

Інформаційно-аналітичну діяльність можна умовно розділити на два напрями:

перший – інформаційно-аналітична діяльність як самостійна наука і галузь у суспільстві;

другий – дослідження проблемних напрямів предметної сфери, наприклад обслуговування споживачів на базі інформаційних масивів. Розглянемо ці два напрями.

Багато країн світу, в тому числі й Україна, сьогодні стають полігонами для застосування нових соціально-інформаційних технологій на базі нових можливостей інформаційної глобальної швидкодії.

Інформаційно-аналітична діяльність є продуктом творчої праці людей і результатом розвитку людського співтовариства. Особливо це стосується сфери інтелектуальної праці. Сьогодні є можливість швидко впливати на життєдіяльність окремо взятої людини, націй, держав, усього світового суспільства.

Інформаційно-аналітична діяльність характеризує сукупність операцій, пов’язаних з оцінкою стану керованого об’єкта, пошуком шляхів поліпшення його діяльності або усунення небажаних впливів зі сторони ситуації, що виникла. Для цього використовується зібрана й опрацьована інформація про конкретну мету та чинники, що породили відповідну ситуацію. Аналітична діяльність "обслуговує" всі етапи процесу управління, надаючи можливі варіанти його здійснення. Інформаційно-аналітична діяльність у державному управлінні – це комплекс дій фахівця-аналітика у сфері державного управління, політики, економіки, що пов’язаний з виявленням, отриманням, ознайомленням, обробкою, опрацюванням первинних даних та відомостей з метою перетворення їх на необхідні знання, для забезпечення прийняття управлінських рішень (див. таблицю 1.1).

Інформаційно-аналітичну діяльність можна розглянути за допомогою застосування системного підходу, як сукупність основної, управлінської і забезпечувальної складових та їх взаємозв’язки.

Таблиця 1.1

Зміст поняття "інформаційно-аналітична діяльність"

Автор

Визначення

В. Попов

К. Маркелов

Інформаційно-аналітична діяльність – діяльність інформаційно-аналітичних підрозділів органів державної служби та приватних корпорацій, яка складається з діагностики, прогнозування та моделювання інформаційних процесів, подій, відносин, технологій, що допомагають приймати управлінські рішення і сприяють їх практичному втіленню

К. Маркелов

Інформаційно-аналітична діяльність – діяльність аналітиків та аналітичних груп, які займаються дослідженням і моделюванням інформаційної сфери соціуму, формуванням методології соціального управління з використанням масової й спеціалізованої інформації, а також практикою управління інформаційними процессами

С. Телешун,

О. Титаренко

Інформаційно-аналітична діяльність – особливий напрям інформаційної діяльності, пов’язаний з виявленням, опрацюванням, збереженням та поширенням інформації переважно у сфері управлінської, політичної та економічної діяльності

О. Пархоменко

Інформаційно-аналітична діяльність – діяльність, яка, використовуючи можливості інформаційно-аналітичних служб, активно оперуючи інформаційними продуктами і послугами, спрямована на виконання завдання якісно-змістовного перетворення інформації, функціонально перетинаючись у цьому плані з науковою (виробництво нового знання) і управлінською (розробка варіантів рішень, сценаріїв) діяльністю

П. Шпига

Інформаційно-аналітична діяльність – особливий напрям інформаційної діяльності, пов’язаний з виявленням, опрацюванням, збереженням і поширенням інформації у сфері управлінської, політичної та економічної діяльності

О. Нестеренко

Інформаційно-аналітична діяльність – сукупність дій та заходів з метою обґрунтування прийняття рішень на основі методів і засобів збирання, обробки та аналізу даних на основі інформаційних технологій

В. Козбаненко

Інформаційно-аналітична діяльність у державному управління – діяльність, пов’язана зі збиранням, обробкою, аналізом інформації про складні соціальні, політичні та економічні системи

Підготовка інформаційних аналітиків необхідна тому, що:

по-перше, світова спільнота переходить до інформаційної о суспільства, яке вимагає запровадження нових інформаційних техпо.юі ііі. нової техніки і сучасних програмних продуктів, нової науково-методичної бази;

по-друге, сучасна інформація входить вагомим компонентом у структуру формування систем управління;

по-третє, аналітика поступово займає вагоме місце в суспільстві як органічна складова інформації. Сама інформація на електронних носіях створюється за допомогою аналітиків, інформаційних працівників. Інформаційно-аналітична діяльність (інформаційна аналітика) зараз формується як окрема галузь, яка має забезпечуватися відповідними кадрами, проте бажано, щоб це здійснювалося не за рахунок міграції спеціатістів інших суміжних галузей;

по-четверте, інформаційно-аналітична галузь належить до тину інфраструктурних (наскрізних) галузей. Універсальність основної соціальної функції інформаційної аналітики, а саме – створення нових знань на базі переробки інформаційних масивів підштовхує створювати нові підрозділи, аналітичні служби в різних структурах, а це відповідно – нові робочі місця для інформаційних аналітиків.

по-п'яте, інформаційна аналітика є галуззю, в якій базовою функцією є інтелектуальна переробка інформації з отриманням нового якісно-змістовного знання. Це відбувається за рахунок структурного її впорядкування за напрямами: систематизація, предметизація, аналіз. Усе це – нові тенденції розуміння розвитку. Отже, всі ці процеси треба вивчати і розпочинати підготовку фахівців-аналітиків нового покоління.

У світі формується новий інформаційний режим і нові вимоги до сучасних аналітиків, формуються інтелект-центри – прообраз інфраструктури недалекого майбутнього. Вони у своїй діяльності поєднують інформаційний моніторинг, інформаційний аналіз виявлених у ході моніторингу закономірностей, розробку сценаріїв управління проблемними ситуаціями тощо. Це – новий напрям, і щоб його здійснювати на високому фаховому рівні, треба викладати нові дисципліни, випускати нові підручники і посібники.

Є два підходи до підготовки інформаційних аналітиків: перший – це підготовка таких фахівців дія кожної предметної галузі окремо. Згідно з таким принципом готують фахівців-аналітиків у CША (для оборони, медицини, промисловості тощо); другий – це підготовка фахівців загального плану, який може пізніше спеціалізуватися в будь-яку предметну галузь. Такий підхід надає можливість отримати фундаментальні системні знання інформатики, інформації, аналізу, управління, зрозуміти взаємозв'язок між цими складовими, а також вирішити попит на аналітиків у різних предметних галузях. Готуючи за першим підходом, ризикуємо позбавити фахівців можливості свого застосування в інших сферах. Сьогоднішній етап розвитку соціуму і економіки в Україні ще не дає змоги готувати інформаційних аналітиків за окремими предметними галузями (може бути мато замовлень). Фундаментальна підготовка і формування знань і навичок у цій сфері дадуть можливість здійснювати потім перепідготовку керівних ланок управління залежно від предметної галузі. Кожний сучасний управлінець повинен бути в якійсь мірі інформаційним аналітиком.

Питання для самоперевірки

  1.  Розкрийте суть поняття "інформаційна діяльність".
  2.  Яка мета аналітичної діяльності?
  3.  Які дві стадії передбачає інформаційно-аналітична діяльність?
  4.  Хто є суб’єктом інформаційної діяльності?
  5.  Охарактеризуйте особливості інформаційно-аналітичної діяльності в системі інформаційної діяльності.
  6.  Розкрийте суть поняття "Інформаційний ресурс", "Інформаційне суспільство", "Інформація як товар", "Інформаційна культура"
  7.  Який характер процесів інформаційно-аналітичної діяльності по відношенню до базової діяльності споживача інформації?
  8.  Вкажіть на спільні і відмінні риси в поняттях "інформаційний ресурс" та "інформаційний продукт".
  9.  Яка роль інформаційних аналітиків у суспільстві?
  10.   Яка роль інформаційно-аналітичної діяльності у підготовці інформаційних аналітиків?
  11.   Від яких чинників залежить рівень інформаційно-аналітичної діяльності?


Лекція 2

Наукова обробка документів. Аналітичні документи

2.1 Наукова обробка документів як складова інформаційної діяльності

2.2 Інформаційний продукт (продукція) як результат  інформаційної діяльності

2.3 Основні види інформаційних документів: загальна характеристика

2.4 Загальна методика створення інформаційного документа

2.5 Види і різновиди вторинних документів.  Часткова методика їх створення

2.1 Наукова обробка документів як складова інформаційної діяльності

Будь-яка  сфера  людської  діяльності  потребує  інформаційного забезпечення.  Жодне виважене рішення в науці,  політиці, економіці  чи  в  комерційній  діяльності  не  можна  приймати без   належного   інформаційного   забезпечення.   Тому кожна людина,  в  якій  би  сфері  вона  не  працювала,  послуговуючись  документованою  інформацією,  має  володіти  основами  її  пошуку,  аналізу  і  використання.

На ранніх етапах розвитку науки і техніки процеси створення, збирання, аналітико-синтетичної обробки, зберігання,  пошуку,  поширення  і  використання  інформації  люди  розумової праці  здійснювали  самостійно.   Зростання  обсягів  документних  потоків,  масивів,  ресурсів,  фондів,  зростання  їхньої  ролі  в суспільстві,   розвиток   наукової  діяльності   і   необхідність  обміну  результатами  цієї  діяльності,  науково-технічний  прогрес та  зростання   потреби   в  інформаційному  забезпеченні  ефективного  впровадження  науково-технічних  досягнень  у  виробництво,  економіку,   освіту,   культуру  тощо  стали  чинниками  виділення   інформаційної   діяльності   з-поміж   інших видів людської  діяльності.  Виникла  потреба  в  інформаційних  працівниках,  які  професійно  здійснюють  процеси  створеня,  пошуку,  збирання,  аналітико-синтетичної  обробки,  зберігання, поширення   й  організації  використання  документної  інформації  в  суспільстві.  Так  появилися  інформаційні  посередники  –  бібліотекарі,  бібліографи,  перекладачі,  архіваріуси,  редакційно-видавничі  працівники,  референти-аналітики  і  багато  інших  фахівців,  здатних  професійно  проводити  інформаційну   діяльність.

Інформаційна діяльність  –  це сукупність дій,  спрямованих на  задоволення  інформаційних  потреб  громадян,  юридичних осіб  і  держави.  Основними  видами  інформаційної діяльності  є створення,  пошук,  аналітико-синтетична обробка,  використання,  поширення та зберігання  інформації.    Інформаційна діяльність  –   це  сукупність  процесів  збирання,   аналізу,   перетворення,  зберігання,  пошуку і поширення документної інформації.   Вона  спрямована  на  якісне  оперативне  забезпечення споживачів  інформацією  відповідно  до  їхніх  потреб.

Ефективне  проведення  інформаційної  діяльності  передбачає  розуміння  кінцевого  результату  діяльності  (мети  діяльності),   наявність   суб'єкта   –   того,   хто   її   виконує   (суб'єкта інформаційної   діяльності),    об'єкта   –   того   на   кого   спрямовано    виконання    завдання    (об'єкта    інформаційної    діяльності);  наявність джерел,  форм,  методів виконання завдання (процесів   інформаційної   діяльності)   та   результатів   інформаційної     діяльності     (інформаційних     продуктів).

Розрізняють  інформаційну  діяльність,  яка є  частиною  розумової  праці  і  включає  операції  із  сприйняття,  переробки  і видачі  інформації,  що  невіддільна  від  розумової  праці  фахівців науки і техніки,  та інформаційне обслуговування  (сервіс),  котре є   галуззю   професійної  діяльності,  основні  складові  якої  – процеси створення, оформлення, збирання, аналітико-синтетичної переробки, пошуку, поширення,  зберігання й організації використання  інформації.  Ці процеси  виконують професіонали  –  інформаційні  працівники з метою  підвищення  ефективності  праці  фахівців  різних  галузей  людської  діяльності. Формування документних потоків, масивів, ресурсів,  фондів, створення інформаційно-пошукових систем, підготовка різноманітних  бібліографічних  покажчиків,  фактографічних  довідок, написання  рефератів  та  оглядів,  редагування,  рецензування  і переклад  текстів  тощо  є  різновидами   інформаційної  діяльності,  що  потребують  знання  основ  аналітико-синтетичної  обробки   документів.

Суб'єктами  професійної  інформаційної  діяльності  можуть виступати  як  окремі  особи,  так  і спеціальні інформаційні установи.  Фахівців-професіоналів,  я к і  виконують  на  своєму  робочому  місці  інформаційну  роботу  для  забезпечення  інформаційних потреб держави,  організації,  фірми,  посадових осіб,  називають  інформаторами,  референтами-аналітиками,  менеджерами інформаційних  служб,  інформаційними  посередниками  тощо. Саме  такий  фахівець  має  здійснювати  процеси  підготовки  та поширення документної інформації.  Він,  як правило,  не обмежується  лише  пошуком  відомостей   про  потрібний  документ (чи документи),  а й робить анотований,  реферативний,  оглядовий  чи  аналітичний  виклад  змісту  документа  або  сукупності документів  на  запити  споживачів,  готує  різноманітні  довідки, створює  аналітичні  огляди  з  розвитку  проблеми  тощо.  Фахівець,  котрий  формує  електронні  бази  даних  (БД),  також має володіти  основами  реферування,  вміти  відбирати  ключові  слова,  робити  координатне  індексування,  що  розширює  межі  пошукового  образу  документа.  Отже,  референт-аналітик  має  володіти  навичками  згортання  документної  інформації,  оцінювання  та  узагальнення  її,  знати  суть  процесів  аналітико-синтетичної обробки документів,  їхнє місце в інформаційній діяльності,  характерні  риси  вторинних  документів,  методику  створення  їх.

Споживачем  інформації  можуть  бути  будь-яка  людина  або колектив,  що  потребує  інформації,  відібраної з масиву  документних  джерел  і  опрацьованої  відповідно  до інформаційної потреби. Іншими словами, споживач потребує   документної, тобто   зафіксованої на матеріальному носії, документографічної інформації,  об'єктом  якої є документ,  його  частина  чи  сукупність  документів,   що   описують   будь-який   документ   (документи);   фактографічної  інформації,   що   характеризує   певний факт,    подію    чи   їхню   сукупність;    концептографічної   інформації,  що  характеризує  певні  ідеї,  думки,  концепції,  погляди, уявлення;    бібліографічної   інформації,    що    містить    відомості про  документ  (про  його  частину  чи  документний  потік,  документний  масив,  ресурс,  фонд).  Таку  інформацію  створюють  для інформування  споживача  про  існування  документа,  його внутрішні  (змістові)  та  зовнішні  (формальні)  ознаки  і  властивості, для орієнтування в документному потоці,  масиві,  ресурсі, фонді.  Цю  інформацію  може  бути  подано  в  будь-якій  формі (усній,  рукописній,  друкованій, електронній тощо) як каталоги і  картотеки,  бібліографічні  посібники,  огляди  і  дайджести,  а також як  частини  інших  документів  і  т.  д.  Отже,  йдеться  про інформацію,  яка  є  результатом  наукової  обробки  первинних документів і має риси інформаційно-аналітичного дослідження.

До  сфери  наукової  обробки  документів  входить  систематичне  визначення  кола  питань,  що виникають у процесі базової  (професійної)  діяльності  споживача.   Завданням  референтів-аналітиків  є  виявлення,  відбір,  аналітико-синтетична обробка  документної  інформації та підготовка на цій  основі інформаційних  документів.  Основна  відмінність  процесу  наукової  обробки  документів  полягає  в  тому,  що  її  результат  – не  просто аналіз і  згортання  первинної  інформації,  а  перетворення  її  на  інформаційний  засіб  базової  діяльності  споживача  інформації.

Обов'язковими  складовими  наукової  обробки  документів є аналітичний   відбір  та  критична  оцінка  документної  інформації  відповідно  до  потреб  споживача,  організація  її  у  формі завершеного  вторинного  документа,  а  в разі  необхідності  – його  анотування,  індексування  (визначення  індексів  УДК  і ББК ).  Наукова  обробка  документів  як  один  з  основних  видів інформаційної  діяльності  потребує  значних  інтелектуальних зусиль  і  належить  до  розряду  наукової  діяльності.  Значення наукової  обробки  документів  настільки  значне,  що  вона  є  одним  з  основних  критеріїв  оцінювання  рівня  наукової  зрілості здобувачів  наукового ступеня доктора і  кандидата наук,  діяльності  науково-дослідних  інститутів,  одним  із  основних  засобів ухвалення  науково  виважених  управлінських  рішень  і  т.  ін.

Визначальною  умовою  якості  наукової  обробки  документів є  досягнення  відповідності  змісту вихідних  документів інформаційній  потребі  споживача.  При  цьому  застосовують  методи інформаційного  аналізу  і     синтезу,    загальну     і     спеціальну методику   підготовки  й  оформлення     інформаційних документів.  Референт-аналітик  має  володіти  не  лише  знаннями, вміннями  і  навичками  в  галузі  аналітико-синтетичної  обробки документів,  загальною і спеціальною  методикою створення інформаційних  документів,   а  й  орієнтуватися   в  проблемах базової  діяльності  споживача  інформації. Тому  наукову  обробку документів  найчастіше  виконують  бібліотеки  або  інформаційні  служби  на  конкретне  (індивідуальне  чи  колективне) замовлення  користувачів.  Таким  чином,  процеси  збирання (виявлення, пошуку), наукового перетворення (аналітико-синтетичної  обробки) документованої  інформації є  етапами  більш загального  процесу  –  інформаційної  діяльності.

2.2 Інформаційний продукт (продукція) як результат  інформаційної діяльності

Одним  із  основних  результатів  інформаційної  діяльності  є інформаційний  продукт  або  інформаційна  продукція.

Інформаційна   продукція   –   це   матеріалізований   результат  інформаційної  діяльності,  призначений  д л я  задоволення інформаційних  потреб  громадян,  державних  органів,  підприємств,  установ та організацій.  Під інформаційною продукцією розуміють  сукупність  інформаційних  документів,  баз  даних  і послуг.  Конкретний  зміст  цього  поняття  сформульовано  таким  чином:   інформаційний  продукт  (продукція)  –   це  документована  інформація,  підготовлена  і  призначена для  задоволення  потреб  користувачів.  Інформаційні  продукти  наукової обробки  документів  –  документально  зафіксована  інформація  як  результат  і  засіб  аналітико-синтетичної  діяльності.

Інформаційну  продукцію  широко  використовують  в  усіх сферах  людської діяльності:  науці,  економіці,  техніці,  виробництві,  освіті,  культурі,  управлінні.  Зокрема,  інформаційна продукція  як  складова  маркетингової  інформаційної  системи сприяє  вчасному  наданню  керівництву  фірми  (підприємства, установи,  організації)  значимої інформації про зовнішнє ринкове  середовище,  а  також  інформації  про  саму  фірму.  Це  можуть бути,  наприклад,  відомості про національні ринки різних країн;  про  наявні  там  товари,  про  умови  виходу  на  ці  ринки ; про  обмеження  законодавчого,  економічного  й  технічного  характеру  і  тенденції  їхніх  змін;  про структуру  попиту,  потреби споживачів  та  їхню  купівельну  спроможність;   про  сильні  і слабкі  сторони  конкурентів  та  стиль  їхньої  роботи  на  ринку; про   структуру   каналів   збуту   і   поведінку   збутових   посередників; про дієвість інструментарію, що використовується. Важливими  для  фірми  є  також  відомості  про  витрати,  технологічний,  кадровий,  фінансовий  та  ін.  потенціали  й  існуючі обмеження  для  прийняття  виважених  управлінських  рішень.

Інформаційна  продукція  є  результатом  наукової  обробки документної  або  недокументної  інформації,  яка  є  основним видом  інформаційної  діяльності.   Базовою  підсистемою  наукової обробки документної інформації є аналітико-синтетична переробка  інформації  (документів).

Як     відомо,    аналітико-синтетична    переробка     інформації (та  документів)   –   це  процеси  перетворення  інформації,  що міститься  в  документі,  чи  сукупності  їх  з  метою  виявлення потрібних споживачеві відомостей,  порівняння їх з інформаційними  потребами  чи  запитами  споживачів  та  узагальнення.

Матеріалізованим   результатом аналітико-синтетичної переробки  документованої  інформації  є  аналітичні  огляди, зведені  реферати,  інформаційно-аналітичні  та  оглядові довідки ,  бібліографічні  посібники,  інформаційні звіти  про використання  дайджесту,   прес-релізу  та  інші  види  інформаційних документів,  підготовлених  відповідно  до  запитів  споживачів інформації.   Усі  ці  види  інформаційної  продукції  заведено називати інформаційними, бібліографічними, реферативними або оглядовими  виданнями.  Нині як узагальнений  вживається термін  "інформаційне  видання"  Однак  це  поняття  охоплює лише  твори  друку,   поліграфічно  самостійно  оформлені,   що пройшли редакційно-видавничу  обробку,   із  встановленими вихідними  даними.  На  сьогодні  значна  частина  інформаційної  продукції,   підготовленої  інформаційними   центрами  та референтами-аналітиками,  функціонує у "недрукованому" вигляді,  отже,  не  має  ознак  видання.  Об'єднальним  для  позначення  усіх  різновидів документованої інформаційної продукції, опублікованої  і  неопублікованої,  має  стати  термін  "інформаційний  документ".  Цей  термін  виражає  об'єднувальну  загальну  суть  результатів  інформаційної  діяльності  і  допомагає  вирізнити особливе,  одиничне  кожного з  них.  Термін  "інформаційний  документ"  об'єднує  спільні  риси  всіх  видів  документної  інформаційної  продукції.

Основними  характерними  рисами  інформаційних  документів  є:

– цільове  призначення  документа  –  оперативне  ознайомлення зацікавлених споживачів  з масивом документної інформації  первинного  рівня;

– характер  інформації  в  інформаційному  документі  –  це інформація  з  первинних  документів  у  згорнутому  узагальненому  вигляді;

– методика  підготовки  інформаційного документа  –  аналітико-синтетична обробка інформації,  що  міститься  у  вихідних документах.  Ці риси є характерними для всіх різновидів інформаційних документів,  є їхньою суттю,  що відрізняє їх  від інших документів  взагалі.  Ця  сутність  незмінна  щодо  форми  інформаційного документа –  виданого друком,  рукописного,  машинописного,  електронного тощо.  Усна форма передачі інформації  може  також  базуватися  на  результатах  аналітико-синтетичного  опрацювання  документів  з  метою  інформування  споживачів  про  ці  документи  (чи  їхній  зміст),  однак,  якщо її  не зафіксовано,  її  зараховують  до  усного  повідомлення.

2.3 Основні види інформаційних документів: загальна характеристика

Інформаційні документи  є основними  видами  інформаційної  продукції.  Інформаційний  документ  –  це  один  із  найпоширеніших  засобів  подолання  труднощів  на  шляху доведення  інформації  до  споживача  в  умовах  інформатизації  суспільства.   Вони  є  результатом  наукової  (аналітико-синтетичної) обробки документів,  здійснюваної  з  метою ознайомлення  вчених,  фахівців з  новітніми  вітчизняними  і  зарубіжними досягненнями для орієнтування  споживачів у документних  потоках, масивах,  ресурсах  і  фондах,  що  функціонують  у  суспільстві, обсяги  яких усе  більше  зростають.  Інформаційні  документи зараховують  до  групи  вторинних  документів

Інформаційний   документ   (ІД)    –    це   документ   систематизованих  або  узагальнених  відомостей  про  опубліковані  чи неопубліковані дані  з  першоджерел,  виготовлений організаціями ,  які  здійснюють  науково-інформаційну  діяльність.  Інформаційні  документи  містять  систематизовані  знання  про первинні  опубліковані  й  неопубліковані  документи  у  формі описів,  анотацій,  рефератів  на  окремі  документи  або  у  формі оглядів   групи   документів   певної  тематики  чи   виду  (статті, книги,  нормативно-технічна документація, звіти  про науково-дослідні  і  дослідно-наукові  роботи,  депоновані  рукописи,  дисертації,  ресурси  інтернет  тощо).

Відмінною рисою інформаційного документа є компактність передачі  змісту  первинного документа.  Зокрема,  реферат  у 40, анотація в  100, а бібліографічний опис у  250 разів компактніші від  статті  чи  іншого  документа,  на  я к и й  вони  складаються.

Окремі   види  інформаційних документів мають   певні відмінності,  специфічні  риси.  Вони  відрізняються  за  глибиною згортання інформації,  за методами її викладу, за тим,  є чи немає оціночного підходу до інформації,  що обробляється, тощо. Є  відмінності  в  цільовому  призначенні  інформаційного  документа:  він  призначений  лише для  орієнтації  в  документному масиві,  для  ухвалення  управлінських  рішень  тощо.

У  свою  чергу,  інформаційний документ  може  бути  не лише вихідним,  а  й  похідним  для  дальшої  наукової  обробки  і  створення  документів  вищого  рівня  згортання:  огляд  вторинних документів,  покажчик вторинних документів,  реферат,  анотація,  предметна рубрика,  ключове слово, індекс УДК і Б Б К , авторський знак і т.  ін. Інформація, отримана внаслідок наступної обробки  інформаційного документа,  належить до третього, четвертого,  п'ятого  і т. д.   рівнів  її  згортання.   Результатом згортання   є   метаінформація   або   метадані,   тобто   відомості найвищого  рівня  згортання.  Однак  ці  риси  є  варіативними, вони  не  змінюють  суті  інформаційного  документа.

Використання  ІД  дає  змогу  встановлювати  походження  і місцеперебування  первинного  документа,  авторство  і  час  виникнення як самого документа,  так і  включених до нього відомостей  і фактів.  Широка доступність,  компактність,  зручність у користуванні,  стислість і,  разом з тим,  змістовність викладу, багатоаспектний  характер  роблять  інформаційний  документ незамінним  засобом  задоволення  різноманітних  інформаційних  потреб  користувачів.

До цього часу немає єдиної класифікації ІД,  яка б поділяла їх  на  види  за  певними  ознаками.  ІД  як  один  з  видів  документованої інформації  підлягає загальній  класифікації документів, заведеній  у  документознавстві:  за  характером  знакових  засобів;   за  мірністю  запису  інформації;   за  призначенням для сприйняття;  за  каналом  сприйняття  людиною;  за  рівнем  поширення;  за  способом  документування;  за  рівнем  узагальнення  інформації;  за  матеріалом  носія  інформації;  за  матеріальною  конструкцією  носія  інформації;  за  регулярністю  виходу  в  світ;  за  часом  виходу  в  світ;  за  походженням.

У  документному  потоці  інформаційні  документи  вирізняють  серед  інших  видів  документів  за  ознакою  аналітико-синтетичної  переробки  інформації  або  за  рівнем  узагальнення інформації.  За цією ознакою розрізняють первинні та  вторинні  документи.  ІД  зараховують  до  вторинних  документів.   У свою чергу, інформаційні документи поділяють на види, підвиди, різновиди  і  типи  за  специфічними  ознаками,  характерними для  окремих  груп  ІД.

Найпоширенішою  є  класифікація  ІД  за  цільовим  призначенням  і  характером  інформації.  За  цією  ознакою  ІД  поділяють на бібліографічні,  реферативні,  оглядові  й  аналітичні.

Бібліографічний документ – це інформаційний документ упорядкованої  сукупності  бібліографічних  записів.

Реферативний документ  – це  інформаційний документ сукупності  бібліографічних  записів,  включно  з  рефератами.

Реферат   –   це   короткий   виклад   змісту   документа   чи   його частини,  що включає основні фактичні  відомості та висновки, необхідні  для  початкового  ознайомлення  з  документом.

Оглядовий   документ   –   це   інформаційний   документ   одного  чи  кількох  оглядів,  які  відображають  підсумки  аналізу та  узагальнення  відомостей  з  різних  джерел.  Основну  складову  документа  становить  огляд   –   концентрований   виклад змісту  сукупності  документів  з  певної  теми  за  певний  проміжок часу.

Аналітичний   документ   –   це   інформаційний   документ, що  є  результатом  аналізу,  синтезу  й  оцінювання  змісту значної кількості  первинних  документів  з  певної  теми  (проблеми)  за певний   проміжок   часу.   Часто   такі   ІД   називають   оглядово-аналітичними.   Такий   поділ  ІД  на  види   є  достатньо  умовним, позаяк  більшість  з  них  поєднують  у  собі  всі  методи  аналітико-синтетичної  обробки  первинних  документів.

До  інформаційних  документів  висуваються  такі  вимоги:

–  актуальність  і  достовірність  наведених  у  них  відомостей;

–  вичерпна  повнота  вітчизняних  і  зарубіжних  джерел;

–  компактність   викладу;

– оперативність  підготовки  (період  часу  від  моменту  появи   відповідного   первинного  документа   до   моменту   виходу вторинного   документа).

2.4 Загальна методика створення інформаційного документа

Різноманітні  інформаційні  документи  об'єднані  цільовим призначенням  і  методикою  підготовки.

Загалом  уже  склалася  певна  методика  підготовки  інформаційних   (вторинних)   документів:   загальна   (для   всіх   видів) та   часткова   (для   певного   виду).

Загальна  методика  підготовки  інформаційного  документа охоплює  такі  послідовні  операції:

– уточнення  інформаційної  потреби  споживача (споживачів) інформації,  визначення  кола і  послідовності  перегляду  джерел;

–  визначення  цільового  призначення  інформаційного  документа, який відповідає  інформаційному  запиту  споживача;

– бібліографічний   пошук   і   відбір  існуючих  інформаційних документів,  що  відповідають  запиту  споживача  з  метою відбору релевантних  і  пертинентних  документів;

– по  можливості повне виявлення первинних документів, профільних з інформаційним  запитом  споживача  (інформаційна  розвідка,  попередній  аналіз  документів);

– критеріальний  аналіз  виявлених  первинних документів та диференціація  їх  на  "потрібні  –  непотрібні",  відбір необхідних для здійснення  аналізу і синтезу їх  (проміжний  аналіз);

– всебічний   аналіз   змістових   і  формальних   характеристик  первинного  документа  (документів)  для  безпосереднього включення  в  процес  аналітико-синтетичної  обробки  (остаточний  аналіз);

– логічне перетворення  вилучених даних  з метою отримання нової синтезованої  інформації  про  предмет  створення вторинного   документа;

– визначення  структури  та  послідовний виклад  змісту вторинної інформації в  інформаційному  документі.

Розглянемо докладніше  кожну операцію,  пов'язану зі створенням  інформаційного  (вторинного)  документа.

Вихідним  для  створення  інформаційного  документа  є конкретний  інформаційний  запит  споживача  (споживачів),  який відображає  його  потребу  у  вторинній  інформації.  Для  того  щоб мати  повне  уявлення  про  інформаційну  потребу,  створюють особливий  пошуковий образ запиту (ПОЗ),  який  поєднує:  чітке словесне  (вербальне)  формулювання  змісту  інформаційної  потреби,  її  межі  (тобто діапазон  тематичних  характеристик,  формальних  аспектів),  глибину  запиту  (історія  та  (або)  сучасний стан  розвитку  теми,  проблеми,  науковий  і  (або)  науково-популярний рівень  її  викладу  в  первинних  документах  тощо).

На  практиці  виникає  багато  непорозумінь  у  зв'язку  з нечітким  формулюванням  і  реалізацією  ПОЗ.  Найтиповішими з  них  є:

  1.  споживачі  неповно  відображають  у  ПОЗ  зміст  інформаційної  потреби,  не  осмислюють її суть до  кінця,  перекладаючи її  на  інформаційних  посередників,  доручаючи  професіоналам пошук,  відбір  та  аналіз  первинних  документів.  Унаслідок  цього інформаційна  потреба  споживача  та  її  ПОЗ  виявляються  як ціле  та  її  частина.  Якщо такий  ПОЗ  надходить  до  референта-аналітика,  то він  здатний відповісти лише на  ПОЗ,  а не на всю інформаційну  потребу  споживача.
  2.  споживачі чітко,  повно й однозначно формулюють інформаційну  потребу  і  ПОЗ,  однак  посередник  розуміє  формулювання  по-своєму,  неточно,  неповно.  Пошук  та  аналітико-синтетична  обробка  документів  у  цьому  разі  також  є  недостатньо оптимальними.

Зазначені  варіанти  досить  часто  трапляються  в  практиці наукової обробки документів.  Помічено,  що ефективність відбору   первинних   документів   зростає   тоді,   коли   споживач  сам здійснює  його,  позаяк  у  цьому  разі  спрацьовують  сукупність внутрішніх,   інтелектуальних,   психологічних   характеристик особистості,  в  яких  проявляється  інформаційна  потреба.  Разом  з  тим,  референти-аналітики  професійно  володіють  загальною   і  частковою   методикою   наукової   обробки  документів, можуть   створювати   різноманітні   інформаційні   документи, розраховані  на  задоволення  не  лише  разових,  а  й  постійних інформаційних  потреб,  як  індивідуальних,  так  і  колективних.

Кожний  первинний  і  вторинний  документ  має  свій  конкретний  набір  специфічних  ознак,  що  створюють  пошуковий образ документа:  певний семантичний зміст,  виражений  у назві і  в тексті,  цільове  призначення  й адресність,  характер інформації,  автор (його авторитет),  рік  видання,  місце  виходу  у світ та інші  характеристики.  Пошуковий  образ  документа  (ПОД)  – це  узагальнена  програма  конкретного  документа,  його  інформаційна  формула.

Відбір   первинних   документів   для   створення   вторинних документів  здійснюють  шляхом  зіставлення  ПОЗ  і  ПОД.  Таке порівняння  динамічне,  у  ньому  пошукові  образи  перебувають у  зіставленні,  взаємодії,  взаємовпливі  (ПОЗ<-"ПОД).  Результатом  цього  є  рішення  про  вилучення  первинного  документа з  потоку  чи  масиву  для  його  всебічного  аналізу  та  синтезу  з метою  включення  згорнутої  інформації  до  інформаційного  документа,  який  містить інформацію  вторинного  рівня згортання.

Відповідність  у  системі  ПОЗ<-"ПОД  може  бути  частковою і повною.   Показником  такої  відповідності  є  релевантність – смислова  відповідність   між   інформаційним   запитом  і  отриманим   повідомленням. Рівень   релевантності   залежить від різних  варіантів  відповідності  ПОЗ  і  ПОД.   Можливі  кілька варіантів   зв'язку:

–  зв'язок  "тотожність" – повний   збіг  усіх  параметрів   і характеристик  образів  запиту  і  документа:  документ  стає  пріоритетним  для  споживача  порівняно  з  іншими;

–  зв'язок  "включення" :  ПОЗ  є  ширшим,  н і ж  ПОД,  документ  підлягає  науковій  обробці;

– зв'язок "підпорядкування":  ПОД є релевантним,  але ширшим   за  основними   характеристиками,   ніж програма  ПОЗ. Такий   первинний   документ   несе  споживачеві   надлишкову інформацію,  створює  інформаційний "шум"– потрібну інформацію  можна  вилучати  із  частини  документа;

– зв'язок  "перетинання":  збігаються  лише окремі елементи ПОЗ  і ПОД.  У  такому  разі до вторинного документа включають лише  частину  оригінальної  інформації  за  профілем  запиту;

–  зв'язок  "схожість":  програма  ПОД  і  ПОЗ  близькі  одна до одної.  Такий зв'язок  враховують,  коли  відбирають  первинні документи  із  суміжних  галузей  знання;

– зв'язок "відмінність",  коли ПОД і ПОЗ не мають загальних характеристик,  тому  первинний документ  вилучають  з  процесу наукової  обробки  з  метою  створення  вторинного  документа.

Аксіоматичним  є  положення  про  те,  що  вторинні  (інформаційні)  документи  є  результатом  аналітико-синтетичної  обробки  первинних документів.  Разом з тим,  створення  кожного інформаційного документа пов'язане,  передусім,  з попереднім пошуком  і  виявленням  вторинних  документів,  які  відповідають  ПОЗ  споживачів.  Саме  цей  аспект  часто  недооцінюють  в інформаційній  діяльності.  Актуальна"ядерна"  тематика,  що має  суттєве  наукове  або  практичне  значення  для   розвитку певної  галузі  наукової  чи  практичної  діяльності,  як  правило, є  постійним  об'єктом  активної  аналітико-синтетичної  діяльності.  Тому  перш  ніж  створювати  новий  інформаційний документ  у  відповідь  на  ПОЗ  споживача,  слід  вдатися  до  пошуку та  виявлення  вже  існуючих  вторинних  документів.  Вони,  по-перше,  можуть  повністю  задовольнити  ПОЗ споживача,  а,  по-друге,  стати  базою для  виявлення,  відбору та  аналітико-синтетичної обробки первинних документів,  щоб створити документи вищого  рівня  узагальнення  інформації.  Ця  процедура  потребує  відповідних  професійних  знань,  умінь  і  навичок,  затрати інтелектуальних  зусиль.  Перший  аспект  стосується  інформаційного обслуговування, який є об'єктом вивчення самостійних наукових  і  навчальних  дисциплін. Зупинимося  докладніше на  другому  аспекті – на  характеристиці  вторинних  документів як базі для  створення  інформаційних  документів.

Основним  джерелом  відомостей  про  первинні  документи для  виявлення  та  відбору  їх є бібліографічні  покажчики,  БД, бібліотечні (карткові та електронні) каталоги.  Саме в  них створюють  ПОД.  Якість  відбору  первинних  документів  буде  тим вищою,  чим  повнішою  є  інформаційна  формула  кожного  документа.  Вона  підвищується  в  такій  послідовності:  бібліографічний опис -> бібліографічний опис з анотацією -> бібліографічний  опис  з  рефератом.

Виявлення  первинних  документів  (або  так  звана  інформаційна  розвідка)  дасть  змогу  по  можливості  якомога  повніше визначити  основне  коло  документних  джерел  інформації,  що відповідають   профілю   інформаційних   запитів   споживачів: вітчизняних,  зарубіжних,  нових,  за  минулі  роки  тощо.  Саме такий вичерпний  масив  з  теми  може  стати  об'єктом  проміжного аналізу,  поділу документів на "потрібні –  непотрібні".

Всебічне  вивчення  змістових  і  формальних  характеристик первинних  документів дає  можливість  виявити  ті  з них,  я к і  відповідають  набору  пошукових ознак інформаційної потреби. До таких основних ознак належать:  інформативність документа, новизна, плюралізм, повнота й обсяг  релевантної інформації,   актуальність.  Інформативність  документа  –  це кількість  і  якість  інформації,  цікавої  для  споживача.  Основним  показником  інформативності  є  новизна  інформації.

Критерій  новизни,  оригінальності  документа  має,  як  правило,  подвійне  значення:  інформація  може  бути  новою  з  погляду  поінформованості  споживача  і  з  погляду  розвитку  тієї чи  іншої  галузі.   У  другому  випадку  інформацію  називають оригінальною,  первинною,  такою,  що  не  має  аналогів  у  своїй сфері.  Саме  новизна  інформації  з  погляду  розвитку  науки, техніки, економіки,  культури  є основним  критерієм інформативності   документа. Перевагу   надають   узагальнюючим документам,  які  підсумовують  розвиток  наукових,  прикладних  та  інших  досліджень.  Беруть  до уваги  територіальні,  хронологічні  ознаки,  характер  викладу  матеріалу,  місце  видання, установу,  що  видала  документ,  його  цільове  і  читацьке  призначення:  якій  групі  споживачів  його  адресовано,  для  вирішення  якихх  завдань  його  можна  використати.  Велике  значення має ім'я автора,  його авторитет.  Якщо автор відомий  як видатний  фахівець  або  вчений,  кожна публікація  якого  робить  певний  внесок  у  науку,  мистецтво  і  т.  ін.,  вірогідність відбору  документів  саме  цього  автора  є  високою.

Пріоритет   надають  документам,   що  мають  підвищений попит  користувачів.   Враховують  також кількість  посилань на  них  у  наукових  виданнях,  характер  оцінок  їх у критиці з боків опонентів, частоту анотування книг і статей у реферативних,   бібліографічних   покажчиках.   Виявити   кількість посилань на певний документ можна, наприклад, за покажчиками цитованої літератури,  які видають у різних  країнах  світу.  При цьому  слід  враховувати  масштаби  розповсюдження  їх:  місцевий, регіональний, національний, зарубіжний, відомчий тощо.

У масиві виявлених  джерел відбирають,  як  правило,  те,  що містить  найбільшу  кількість релевантних  ідей  з проблеми (теми)  порівняно  з  іншими,  поданих  з  високою  інформативною  компактністю,  щільністю.Основна  вимога – отримати максимум   інформації при мінімумі  тексту,  малій   кількості документів,  забезпечити  компактність  і  високу  інформаційну місткість  вторинного  документа.  Якщо з  певної  теми  є  кілька первинних документів,  перевага надається  тим  із  них,  які мають  найповніший  обсяг  профільної  оригінальної  інформації. Остаточно  відбираючи  первинні  документи,  їх  відчужують  від документного  потоку  чи  масиву.

Остаточний  аналіз  первинних  документів  здійснюють  шляхом  всебічного  виявлення   змістових  і   формальних  характеристик  для  синтезування,  тобто  поєднання  виявлених  під  час аналізу  розрізнених  фактів  і  частин  предмета,  а  також  встановлення  їхніх логічних  і структурних  зв'язків  з метою пізнання  предмета  як  єдиного  цілого.  Синтезування  як  виявлення  і перетворення   наявної  інформації  у  явну  і  навпаки   можна здійснювати   за   індуктивним   і  дедуктивним   методами.   Суть індуктивного  методу  полягає  в  переході від окремих  фактів, часткових  рішень,  ситуативних  обставин  до  узагальнення  їх  і створення  на цій  основі  загальної і  повної картини з проблеми (теми), що вивчається.  Дедуктивний метод  синтезування  передбачає   перехід   від   знання більш  загальних  положень  до знання менш  значущих,  поодиноких  фактів  тощо.

Теоретичною основою синтезування  є закони, за допомогою яких розрізнений  фактичний  матеріал набуває  єдиного  смислового  змісту. У  такий спосіб  встановлюють  дійсне  значення одиничних  випадкових  фактів,  положень,  явищ,  процесів.  У процесі  семантичного  (змістового)  і  структурного  аналізу  та синтезу   первинної   інформації   утворюється   нова   вторинна інформація,   за  допомогою  якої  можна  визначити   тенденції розвитку науки,  техніки і  виробництва.  Інформування споживачів  у  масиві  первинних  документів  у  згорнутому,  узагальненому  вигляді дає змогу,  по-перше,  підвищити  науковий  рівень прийняття  управлінських  та інших  рішень;  по-друге,  знизити вартість наукових  і  практичних розробок;  по-третє,  скоротити термін  дослідження  або  прийняття  рішення.

Оціночні     фактори     синтезування     інформації    відіграють важливу  роль  у  вирішенні  наукових   і  практичних  завдань, визначають  форму  і  зміст  інформаційних  документів.  До  них належать:  цільове  призначення,  тематичні  межі,  рівень  узагальнення,  глибина  згортання  інформації.

Цільове   призначення   інформаційного  документа   визначається   метою,   яку  ставить  перед  собою  споживач.   Інформаційні  потреби  споживача  для  вирішення  конкретних  завдань  можуть  бути  різними:

– скласти  уявлення  про  зміст  первинних  документів  з теми (проблеми),  яка його  цікавить,  з  метою  відбору  цінних джерел для  вивчення;

– оцінити  стан  і  шляхи розвитку  певної  галузі  науки  або практичної  діяльності  з  метою  визначення  значущості  завдання,  що  вирішується,  в  колі інших  проблем;

– використати  в  здійснюваній  роботі  новітні  досягнення своєї  та  інших  галузей  науки,  техніки,  культури,  мистецтва  з метою  підвищення  ефективності  створюваної  технології,  методики,  моделі тощо;

– привернути увагу до проблеми,  що вивчається,  з  метою показу  позитивних  і  негативних  сторін  здійснюваних  досліджень;

–  оцінити  інформаційну  ситуацію  в  конкретній  галузі  науки  з  метою  визначення  найперспективніших  напрямів  вирішення  поставлених  завдань;

–  визначити  досягнутий  рівень  розвитку  конкретної  галузі науки  і  техніки  й  порівняти  з  ним  рівень  виконаної  роботи;

–  встановити  наукову  значимість  теорій,  концепцій,  гіпотез,  практичних  рішень  з  метою  використання  їх  у  вирішенні конкретного  завдання;

–  виявити  тенденції  розвитку  базової  і  суміжних  галузей науки,  техніки,  економіки,  управління,  культури  і визначити оптимальні  показники  соціальної,  економічної,  технологічної ефективності  запропонованих  рішень.

Рівень   згорнутої   інформації   визначають   за  характером інформаційної  потреби  споживача  і  вимірюють  відношенням обсягу  інформаційного  документа  до  загального  обсягу  розглянутих  першоджерел.  На  рівень  узагальнення  впливають  також такі  чинники:  широта  тематичних  інтересів  споживачів,  на які  розрахований  вторинний  документ;  щільність  потоку  документної  інформації;  час,  яикй споживач  може  виділити  для виявлення  та  вивчення  інформації.  Відповідно до  інформаційного запиту (потреби) споживача визначають зміст,  рівень згортання,  характер вторинної інформації, форму її подання, види інформаційних документів, часткову методику  створення  їх.

Загальну методику,  яку  застосовують для  створення  інформаційних документів,  використовують  і  в процесах  пізнавальної  діяльності.  Більшості   видів  інформаційних  документів властиві  елементи   наукової,   інтелектуальної  праці.  Однак визначальним критерієм,  що дає змогу виділити інформаційні документи із сукупності інших документів-результатів науково-пізнавальної діяльності, є їхнє цільове призначення. Завдання  інформаційних  документів  –  допомогти  споживачеві в  пошуку  необхідної  первинної  інформації;  сконцентрувати його  увагу  на  найважливіших  джерелах,   підготувати  основу для  виходу  з  проблемної  ситуації  шляхом  надання  її  інформаційної  моделі.  Таким  чином,  цільову  установку  створення інформаційних  документів  визначають  тим,  як  вони  виконують  допоміжну  функцію  стосовно  сфери,  що  обслуговується. Інформаційні  джерела  постачають  споживачів  фактами,  даними, інформацією, необхідними для вирішення наукової, практичної проблеми чи  прийняття управлінського рішення.  Отже, сутнісні  властивості  інформаційного  документа дають змогу розглядати  його  як  результат  переробки  вихідної  інформації, що сприяє переходу її на вторинно-документальний рівень шляхом  створення  похідного  (вторинного)  документа.

Інформаційний  документ  звичайно має типову структуру: обов'язкову –  основну   частину  і вихідні  дані;   факультативну – довідково-бібліографічний  апарат  і  додаткові  відомості. Довідково-пошуковий апарат, як правило,  включає: зміст,  передмову,  рекомендації з  використання,  вступну статтю, схему класифікації,  систему посилань,  список використаних джерел, список скорочень,  допоміжні  покажчики. У передмові викладають  завдання  і вказується  вид документа,  його  цільове  і читацьке призначення, принципи відбору і групування інформації, періодичність видання,  відомості  про  довідково-пошуковий апарат,  правила  використання,  порядок  поширення  й отримання  первинних  документів  або  їхніх  копій.  Схема  та індекси  класифікації УДК і  ББК ,  предметні  рубрики,  система посилань допомагають  зорієнтуватися  у  вторинному документі.

Список  використаних  джерел  (літератури)  наводять  у  кінці документа.Слід  зважати на те, що вторинна інформація може  існувати  як  у  формі  окремого  документа,  так  і  бути  структурною частиною  первинного  документа.

2.5 Види і різновиди вторинних документів.  Часткова методика їх створення

Рівень  згортання  первинної  інформації,  характер  вторинної  інформації  як  відображення  інформаційних   потреб  (запитів)  споживачів  є  провідними  ознаками  вторинних  документів.  За  цими  критеріями  відрізняють бібліографічні,  реферативні,  оглядові  й  аналітичні  вторинні документи,  що  мають як  загальні,  так  і  специфічні  ознаки  видового  розмаїття. Бібліографічні    документи    класифікують    за    різними    ознаками :  за  цільовим призначенням – державні, науково-допоміжні,  рекомендаційні,  професійно-виробничі;  за  об'єктом бібліографування – універсальні,  багатогалузеві,   галузеві, тематичні, персональні, бібліографічні, краєзнавчі; за методом бібліографування –  вибіркові,  реєстраційні,  сигнальні,  анотовані,  реферовані,  оглядові;  за  часом  виходу в світ  –  поточні, ретроспективні,    перспективні;    за   ознакою   приналежності – видавничі,  книготорговельні,  бібліотечні;  за  формою  організації матеріалу  –  бібліографічний  покажчик,  бібліографічний  список,  бібліографічний  огляд,  бібліографічний  бюлетень, бібліографічний журнал,  допоміжний  покажчик до  видання.

Реферативні    документи   поділяють   на   різновиди   за   такими  ознаками:   за  цільовим  призначенням – загальні  і  спеціалізовані;   за   належністю   до   певної  галузі   знання  –  реферати із суспільних,  гуманітарних,  природничих,  точних,  технічних  і прикладних   наук,   з  економіки;   за   способом  характеристики первинного  документа  –  реферати-конспекти,  в  яких  послідовно  викладають  в  узагальненому  вигляді  зміст  усього  первинного документа,  а також проблемно-орієнтовані  реферати,  що акцентують  увагу  споживача на  окремих  темах  або  проблемах  первинного  документа;  за  обсягом  та  глибиною  згортання –  короткі,  обсяг  яких  обмежений  850  друкованими  знаками,  і  розширені,  обсяг яких може становити  10–15  %  обсягу   первинного   документа;  за  кількістю  джерел   реферування –   монографічні,   складені   на  один   первинний документ, реферати-фрагменти,  складені  на  окрему  частину  первинного документа,  його розділ,  підрозділ,  параграф,  оглядові або зведені,   групові   реферати; за формою  викладу –  текстові,   анкетні  (позиційні),  табличні,  телеграфного стилю,  схематичні, ілюстровані, змішані; а методом викладу – реферати-екстракти,  перефразовані,  аспектні,  які створюють на основі  формалізованих   методик; за   способом  підготовки   –  інтелектуальні,  складені  на  основі  інтуїтивних  уявлень  про  значимість змісту  первинного  документа,   а  також  автоматизовані; за авторським   виконанням    –   авторські   або   автореферати   і   неавторські  або  ті,  я к і  склала  інша  особа  (референт-аналітик).

Оглядово-аналітичні документи за  ознакою  глибини аналізу змісту  першоджерел  поділяють  на  бібліографічні,  реферативні  й  аналітичні  огляди,  об'єднуючи  в  одну  групу  інформаційних  оглядів.  Є  класифікації,  за  якими  огляди  поділяють на  огляд літератури  (першоджерел)  як  джерело  бібліографічної інформації та огляд стану розробки  проблеми (теми,  питання). Виділяють  також орієнтаційні  (бібліографічні)  і  пізнавальні огляди  і  т.  ін.  Тобто  нині  немає  єдиної  класифікації  оглядів.

Кожний з  видів  бібліографічних,  реферативних,  оглядово-аналітичних  документів  має  свої  специфічні  характеристики і  методику  створення. Нашим об’єктом вивчення є аналітичні документи, тому дамо характеристику тільки їм. 

Оглядово-аналітична  діяльність   останнім  часом   набуває особливої  актуальності  в  усіх  сферах  наукової  і  практичної діяльності.

Оглядово-аналітичний   документ    (ОАД)    –   документ,    що є  результатом  аналітико-синтетичної  обробки  сукупності  документів  з  певної  проблеми  (теми,  питання),  містить  зведену згорнуту   та   узагальнену   характеристики   взаємопов'язаних об'єктів, фактів, явищ, подій.

Огляди  –  документи змішаного характеру на "перехресті" первинних  і  вторинних  документів.  Вони  є  результатом  аналізу  і  синтезу  інформації,  запозиченої  із  "чужих"  первинних документів  (тому  їх  можна  вважати  вторинними  документами) і,  разом з тим,  містять нову "свою" інформацію оціночного характеру,  тобто можуть  вважатися  первинними документами. Такі документи зараховують до фактографічних або  концептографічних вторинних документів. Серед них: рейтинги, досьє, довідники, дайджести,  тематичні підбірки,  рецензії,  критичні, аналітичні,  прогнозні огляди і т.  ін.  Вони  надають інтерпретовану  інформацію,  я к а  орієнтує  споживачів  у  документному потоці  або  в  певній  проблемі.  При  цьому  під  інтерпретацією розуміють не лише  висловлювання критичних суджень відносно первинних документів,  фактів і концепцій,  я к і аналізують, а й розгортання  –  внесення  в текст необхідних  деталей,  уточнень, пояснень  і  коментарів,  що  забезпечує  краще  розуміння  їх  і сприйняття  (інформаційне  згортання).

Слово "аналітичний" однаково може  використовуватись  в усіх  видах  оглядів,  оскільки  для  підготовки  їх  застосовують різноманітні  види  аналізу  і  синтезу  документної  інформації. Крім  того,  провідне  значення  для  всіх  видів  інформаційних документів  має  його  основна  –  аналітична  частина.

Поки  що немає загальновизнаної класифікації ОАД.  Практичне значення має класифікація, згідно з якою оглядово-аналітичні  документи  поділяють  на  види  за  сукупністю  ознак.

Для  класифікації ОАД суттєве  значення  мають такі  ознаки:

–  функціональне  призначення  (предметний  аналіз);

–  характер проблеми (теми, питання),  що розглядається;

–  цільове  і  читацьке  призначення;

–  зміст (тематичні  межі);

–  глибина  ретроспекції;

–  форма надання інформації;

–  спосіб  розповсюдження;

–  періодичність  підготовки  і  видання.

За  сукупністю   перелічених   ознак   розрізняють  два   види ОАД:  оглядові  та  аналітичні  документи.

Оглядові та аналітичні документи,  маючи  загальний об'єкт аналізу –  первинний   документ,   відрізняються   предметом аналізу.

Предметом аналізу огляду є зміст документів, тоді як предметом аналітичного  документа – стан теоретичної розробки проблем науки, економіки, техніки, виробництва, управління.

Він  передбачає:

–  системний  підхід  до  вивчення  предмета;

–   вивчення  закономірностей  розвитку  об'єкта  і  формування  документного  потоку;

–  виявлення  всіх  його  сутнісних  зв'язків з  огляду  на  умови,  місце і час;

–  вивчення  предмета  в  його  розвитку  і  "саморуху";

–  дослідження  суперечностей  у  самій  сутності  предмета;

–  використання системи фактів, виявлення нового, теоретичного узагальнення фактів,  визначення конкретних закономірностей  явищ ,  які  вивчають;

–   вивчення  предмета  відповідно  до  практики, перевірка практикою  отриманих  результатів.

Створення  оглядових та аналітичних документів потребує професійної  підготовки  їхніх  авторів і як висококваліфікованих фахівців з цієї проблеми, і як інформаційних працівників, котрі  володіють   методами   аналізу і синтезу інформації.

Цінність  оглядово-аналітичних  документів  пов'язана  з  можливістю  швидкого "входження "  з  їхньою  допомогою  в  певну проблематику,  а  також  з  тим,  щоб  скласти  уявлення  про  перспективні  напрями  її  розвитку.  Між  оглядовими  та  аналітичними  документами  багато  спільного,  тому  їх  часто  розглядають  як  змішаний  вид  вторинних  документів  –  оглядово-аналітичні  документи.

 Аналітичний  документ

Найдосконалішим видом вторинних документів, які повно і кваліфіковано  висвітлюють не окремі першоджерела, а  конкретну  тему  в  згорнутому  й  узагальненому  вигляді,  є  аналітичні  документи.  Довгий  час  аналітичні  документи  зараховували  до  оглядових,  об'єднуючи  в  групу  оглядово-аналітичних документів.  У  зв'язку  зі  зростаючою суспільною потребою в аналітичній  інформації, специфікою складання,  розмаїттям аналітичних документів, їх доцільно розглядати як самостійний вид  вторинного  документа.

Нині немає загальноприйнятої класифікації аналітичних документів. Однак основною ознакою класифікації вважається глибина  аналізу  змісту  першоджерела. На  цій  основі  виділяють такі  види  аналітичних  документів: огляд стану питання, критичні,  аналітичні,  прогнозні  огляди,  аналітичні  довідки, довідники,  рейтинги,  інформаційні звіти про діяльність, тематичні підбірки, дайджести,  прес-релізи, досьє і т.  ін.

Для  класифікації  аналітичних  документів  особливо  важливими  є  такі  ознаки:  функціональне  призначення  (предмет) аналізу; характер питань, що розглядаються;  цільове і читацьке призначення;  зміст  (тематичні  межі);  глибина  ретроспекції; форма  викладу;  спосіб  розповсюдження,  періодичність  підготовки  і  видання. Ця  загальна  класифікація,  охоплюючи  як неопубліковані  аналітичні  документи,  так  і  опубліковані,  які видають бібліотеки, органи НТІ, центри інформаційного аналізу,  видавництва  та  інші  організації,  значно  полегшує  орієнтування фахівців,  учених,  інформаційних фахівців у потоці  первинних  документів.

Аналітичні  документи   містять   узагальнену   інформацію, отриману  в результаті  всебічного, глибокого і  критичного аналізу первинних документів,  аргументовану оцінку  стану і тенденцій  розвитку  проблеми,  що  розглядається.  їх  створюють  у процесі  поглибленого  аналізу  і  синтезу  первинних  документів з метою вилучення, оцінки, узагальнення і використання інформації,  що  в  них  міститься.  Для  аналітичного  документа характерною є наявність "аналітичної частини", яку становлять як ідеї, концепції,  погляди,  висновки, запозичені з первинного документа,  так і  власні думки,  ідеї,  судження автора вторинного документа.

Аналітичні  документи  дають  змогу   уявити   інформаційну модель  проблеми.  Це,  перш за все,  аналітичний  огляд,  інформаційно-аналітична  довідка,  інформаційний  звіт  про  діяльність тощо.  Саме ці документи, створювані внаслідок аналітико-синтетичної переробки  інформації з  первинних  документів,  дають змогу  всебічно  висвітлити  проблемну   ситуацію.  Для  створення  таких  документів  застосовують  як  загальнонаукові  методи, так і інформаційно-прогностичні методики (контент-аналіз, івент-аналіз,  моделювання,  когнітивне карторування  і т.  ін.).

У  загальному   вигляді   методика   створення   аналітичних документів  –  це  методика інформаційного аналізу і синтезу, тобто зосередження  на основних положеннях,  фактах,  даних з відкиданням  надлишкової  інформації.  Більшість  із  зазначених   інформаційних документів мають   містити так звані  вивідні  знання  про  тенденції  розвитку  проблеми  та  шляхи її вирішення.  Наявність  нового  (вивідного)  знання в  таких  документах  породжує  суперечність  щодо  зарахування  їх  до вторинних. Методи, які застосовують для створення  аналітичних оглядів,  інформаційно-аналітичних  довідок, аналітичних записок та інших інформаційних документів, широко  використовують у процесах науково-пізнавальної діяльності. Саме тому аналітично-синтетична  обробка документів  належить  до  рівня наукової  обробки  документів.  Аналітичні  документи  допомагають  зорієнтуватися  не лише  в  потоці  первинних  документів, а  й  у  змісті  проблеми  в  цілому.

Цільове  призначення  аналітичного  документа  визначається  рішенням,  яке  споживач  має  прийняти  на  його  основі.  У зв'язку  з  цим  інформаційні  потреби  для  вирішення  конкретних  завдань  можуть  бути  різноманітними,  зокрема:

–  отримати  уявлення  про  зміст  первинних  документів  з певної  проблеми  з  метою  відбору  цінних  джерел  для  поглибленого  вивчення;

–  оцінити  стан  і  шляхи  розвитку   відповідної  галузі   науки  і  техніки  з  метою  визначення  місця  проблеми,  яка  вирішується,  поміж  інших  проблем;

–  використати  новітні  досягнення  своєї  й  інших  галузей науки  і  техніки  з  метою  підвищення  ефективності  створюваної  техніки  і  технології;

–  звернути  увагу  на  проблему,  яку  вивчають  з  метою  показу позитивних  і  негативних  сторін  досліджень,  що  проводяться;

–  оцінити  інформаційну  ситуацію в конкретній галузі науки з метою  визначення  найперспективніших  рішень  поставленого  завдання;

–  визначити  досягнутий  рівень  розвитку  конкретної  галузі науки  і  техніки  й  порівняти  з  ним  рівень  виконаної  роботи;

–  встановити  наукову  значущість  ідей,  теорій,  концепцій, гіпотез,  практичних  рішень  з  метою  використання  їх  у  вирішенні  конкретного  завдання;

–  виявити  тенденції  розвитку  основної  і  суміжних  галузей  науки  і  техніки  та  встановити  оптимальні  технічні й економічні показники нових об'єктів,  які  створюють.

Структура аналітичних документів має багато спільного, однак є і певні  особливості  кожного  виду.

Огляд  стану  питання  –  це огляд,  що  містить  систематизовану  й  узагальнену  інформацію  про  стан  наукової  розробки  і практичної реалізації,  тенденції розвитку питання,  що розглядається  (сфери  науки  або  техніки,  галузі,  підгалузі,  проблеми, питання,  об'єкта,  організації і т.  ін.).

Огляд   стану   питання  (проблеми,   теми)  складається  з  таких елементів:  вихідні дані,  реферат,  вступ,  аналітична частина,  висновки,  рекомендації,  додатки,  список  використаних  джерел, список  скорочень,  допоміжні  покажчики,  зміст.  Підкреслені елементи  є  обов'язковими,  а  решта  –  факультативними.

У  вступі обґрунтовують вибір теми  (вказують  наукову  і практичну значущість  та  актуальність  теми  (проблеми,  питання),  її зв'язок з іншими  галузями  науково-практичної діяльності), визначають цільове призначення огляду, часові межі аналізованого  періоду, види використаних документів, підкреслюють  особливості  огляду  порівняно  з  існуючими  оглядами  з певної  тематики,  вказують  тематичні  межі  аналізу  питання, що  розглядається.

Аналітична частина огляду містить аналіз, оцінку й узагальнення  систематизованих даних і фактів,  які характеризують стан  об'єктів  наукових  досліджень  (явищ,  процесів,  речовин),  що  розглядаються  в  огляді;  існуючі  концепції,  погляди, положення,  невирішені питання,  методи і засоби дослідження; стан  досліджень  і  розробок  пристроїв,  технологічних  процесів, матеріалів  тощо;   стан  досліджень  науки  і  виробництва  (досягнутий   рівень,   організаційно-технологічна   та   економічна ситуація,  тенденції  розвитку).

При  підготовці  оглядів  слід  дотримуватися  таких  основних  положень:

–  в  огляді  мають  відображатися  всі  погляди  на  питання, що  аналізуються,  незалежно  від  власної  концепції  автора;

особливу  увагу  слід  приділяти  аналізу  нової  інформації, нових  даних,  нових  проблем  і  шляхам вирішення  їх;

недопустимим є використання  застарілих відомостей,  або тих,  що  викликають  сумніви;

–  суперечливі  відомості,  що  містяться  в  первинних  документах,  мають  виділятися  і  спеціально  обговорюватися;

–  усі  порівняльні  характеристики  мають  зіставлятися  за допомогою  табличної  чи  графічної  форми  надання  даних.

Критичний  аналітичний огляд  містить систематизовану, яку критично (науково, технічно, економічно) оцінив і узагальнив  автор  огляду,  інформацію  про  стан  питання,  що  розглядається. Його основна  мета  –  оцінка  стану,  визначення основних  тенденцій  і  перспективних шляхів розвитку  питання (проблеми,  теми),  що  розглядається,  а також синтез нового наукового знання. В оглядово-аналітичному документі  обов'язковими  є  зіставлення  й  авторська оцінка новизни,  наукової і  практичної  значущості  питання.  Критичний  огляд  може містити висновки  про невирішені проблеми, нову  інтерпретацію  відомих  положень,  нові  ідеї,  концепції та  інші  форми  наукового  знання.  Саме  ці  характеристики  критичного  огляду часто  ставлять  під  сумнів  його  зарахування  до  вторинних  документів.

Особливу роль відіграють  оглядово-аналітичні  документи в  ухваленні  виважених  управлінських  рішень.

Прогнозний  огляд  містить  аналіз  інформації,  яка  відображає  характер  змін  стану  досліджуваного  об'єкта  (його  структури,  найважливіших  показників  і чинників,  що  визначають його розвиток),  з  метою виявлення  закономірностей  розвитку об'єкта,  необхідних для проведення робіт з прогнозування. Цей огляд базується на аналізі  первинних   документів   глибокої ретроспективи.

Прогнозний  огляд  складають  для  інформування  про  перспективи  розвитку  об'єкта  на  5–10  років  уперед  і  передбачають  аналіз:

–  підстави  для  створення  вторинного  документа;

–  стану  і  структури  об'єкта  прогнозування,  сукупності  параметрів,  які  визначають  науковий  (технічний)  рівень  і  перспективність  його  розвитку;

–  вивчення  опублікованих і неопублікованих  вітчизняних та зарубіжних   прогнозів  й  оцінок  авторитетних учених та організацій, проблем, тенденцій  і  перспектив  розвитку певної галузі;

–  розвитку  фундаментальних і прикладних  досліджень, результати  яких можуть  вплинути  на  усунення  причин,  що стримують  вирішення  проблеми;

–  підготовленості  сфери  до  використання  нових  наукових ідей,  принципів,  матеріалів, процесів і т. ін.

Прогнозний огляд має таку структуру:  вступ  (підстави  для складання огляду),  аналітична частина (стан об'єкта, тенденції і прогноз розвитку), висновки, пропозиції.

Інформаційний  звіт про діяльність   розпочинається  з анотації  або  реферата  з  коротким  викладом  завдання  дослідження  та  отриманих  результатів  і  зі  вступу,  в  якому  характеризуються  вітчизняні  й  зарубіжні  досягнення  з  досліджуваної  проблеми.  У  самому  тексті  звіту  викладають  зміст  завдання,  формулюють  технічне  завдання,  аналізують  відомі  методи  і  способи  вирішення,  розрахунки  і  результати  експериментів.  Завершується  звіт  висновками  із  зіставленням та  аналізом  результатів,  отриманих  у  ході  дослідження  теоретичних та  експериментальних  даних,  і,  нарешті,  висновками  з  оцінкою  результатів  і  шляхів використання  їх.

Модифікацією  аналітичного  документа  за цільовим призначенням  та  методикою  створення  є  такі  інформаційні  документи, як тематична підбірка, дайджест, прес-реліз, досьє і т.  ін. Такі  документи  часто  називають  синтезованими.

Тематичні   підбірки як вид аналітичних  документів – це синтезована сукупність  первинних документів,  частин тексту,  рефератів,  анотацій,  рисунків, схем,  діаграм тощо,  підібраних  з  певного  питання  (проблеми).  їх  роблять  за  двох  умов: при  сталому  споживацькому  інтересі  до  певної  проблеми   і тоді,  коли  немає  узагальнених  публікацій  з  неї,  інформація розосереджена  в  широкому  колі  джерел.

Основними  етапами  складання  тематичної  підбірки  є:

– ознайомлення з темою, складання рубрикатора, тобто переліку  розділів,  підрозділів;

–  виявлення опублікованих документів з теми, складання бібліографічного  списку;

–  копіювання  текстів документів,  їхніх  частин,  анотацій, рефератів,  перекладів,  фактографічних  даних;

–  групування  текстів  документів;

–  оформлення  змісту  тематичної  підбірки  і  списку  переглянутих  джерел,  написання  передмови.

Структура тематичної підбірки має, як правило, такий вигляд: титульна сторінка,  на якій,  окрім теми,  вказують хронологічні межі  відбору  документів  або  рік  початку  виявлення  інформації,  якщо тематична підбірка поповнюється новими  матеріалами;  зміст;  коротка  передмова  (від  укладача);  певним  чином згруповані   копії   текстів   документів,   інколи   ілюстрований матеріал;  бібліографічний список  усіх  виявлених і  включених до  підбірки  копій  джерел;  список  переглянутих  джерел.

Близьким за  характером  аналізу  і  подання  інформації  є дайджест.

Дайджест   –   це  документ,   що  становить  добірку  витягів із  конкретного  тексту,  відібраних і згрупованих  таким  чином, щоб  дати  про  нього  загальне  уявлення,  чи  добірку  найцікавіших  матеріалів,  передрукованих  з  інших  видань.  Дайджести можуть бути неперіодичними, періодичними та продовжуваними.  Дайджестом  також  називають  короткий  виклад  чогонебудь. Це  фрагменти  текстів  багатьох  документів  (цитати, витяги,  конспекти, інколи реферати),  підібрані з певної теми, не  забезпеченої  узагальнюючими  публікаціями,  яка  є  у  сфері постійних  інтересів споживачів.  Часто їх  складають для  керівн иків.  Особливо вони популярні в системі вищої школи,  коли немає  навчальних  посібників  з  нових  розділів  курсу.

Авторське  бачення  укладачів  дайджестів  виявляється:

–  у  панорамному  баченні  проблеми,  що  на  початковому етапі  може  бути  недостатньо  чітко  окреслена;

–  у  пошуку  інформації;

–  в екстрагуванні,  тобто у вилученні необхідних фрагментів тексту;

– у  групуванні  інформації і наданні її в  зручній для споживачів  формі.

Дайджест  –  це вторинний  документ, результат аналітикосинтетичної обробки первинних документів, який містить новий текст "під завдання": під рішення, яке  приймає керівник; під навчальне завдання, запропоноване студентам; під потреби педагога,  бізнесмена,  які мають використати новий матеріал і т. д.

Дайджест  має  проблемно-тематичне  спрямування. Його специфіка,  на  відміну,  наприклад, від проблемно-тематичних покажчиків, полягає в тому, що одиницями  групування є  не документи  загалом,  а  фрагменти  їхніх  текстів  (іноді  досить невеликі  за  обсягом).  Для  дайджестів  характерним  є:

–  вузькість  тематики;

–  різність  аспектів  розгляду  проблеми;

–  різниця  в  термінології,  яку  застосовують фахівці  різних галузей;

–  можливі  розбіжності  у  відомостях,  незбігання  поглядів авторів.

Усе  це  зумовлює  особливі  вимоги  до  аналізу  та  синтезу,  а також  групування  матеріалів і  форми  подання їх,  яка має бути оглядовою,  що  полегшує  сприйняття  інформації  завдяки акцентуванню  уваги  на  ідеях,  що  не  збігаються,  на  концепціях, висновках  або  результатах.

Кожний фрагмент, який вилучають з тексту первинного документа, має  супроводжуватися посиланням на першоджерело. Це особливо важливо, позаяк  запозичення  чужих ідей, концепцій  і  висновків  без  посилань  на  автора  першоджерела вважається  плагіатом,  порушенням  авторського  права.

Структура дайджесту  має  такий  вигляд:  титульна  сторінка; зміст; передмова (від укладача); основний текст, звичнорозділений на параграфи; список використаних  джерел; додатки – ілюстративний  матеріал (таблиці,  графіки, діаграми, які  розкривають  основний  текст);  словник  або  глосарій  основних термінів  (у  разі  необхідністі).

Дайджести  створюють у друкованій  або  електронній  формі на  замовлення  споживачів.

Прикладом аналітичного вторинного документа є досьє. Досьє – це  формалізований,  тобто  складений  за  певним  планом  вторинний  документ,  яикй містить  розгорнуту  характеристику  об'єкта  (окремої  особи,  організації,  товару  або  послуги  і  т.  д.).

Досьє створюють шляхом  аналітико-синтетичної переробки значної кількості  первинних документів і постійно актуалізують, оскільки фактичні дані швидко  змінюються.

Роботу зі створення досьє розпочинають із складання планумакету,  який часто запозичують з довідників,  каталогів,  путівників,  фактографічних  баз  даних,  адаптуючи  до  специфіки об'єкта.  Зміст  досьє  диференціюють залежно  від того, створюється  воно  на  особу,  організацію  чи  на  програму.

Якщо досьє  створюють на особу (персональна БД  типу  "Хто є хто в науці"), то в ньому фіксується:  прізвище, ім'я, по батькові; науковий ступінь, вчене звання,  нагороди; місце роботи, посада;  рік народження;  біографічні дані;  напрями діяльності; публікації,  винаходи;  публікації  про  певну  особу;  членство  в організаціях,  редакціях,  радах,  спілках;  джерела  виявлених відомостей.

Якщо досьє  створюють  на організацію,  то фіксують:  повну назву організації;  рік заснування;  адресні дані;  юридичну особу;  номер  і  дату  видачі ліцензії;  сферу  діяльності;  товари,  що виробляються (послуги,  що  надаються);  умови  продажу товарів або надання  послуг;  ділові  партнери;  відгуки  про дану організацію (включно з дипломами конкурсів, виставок, нагород, компрометуючі  відомості);  членство  в  міжнародних,  національних  і  регіональних  асоціаціях;  добродійна діяльність;  джерела виявленої  інформації.

Досьє може складатися  на  довгострокові  соціально-економічні,   науково-технічні  й  культурні  програми  (проекти) міжнародного,  національного або регіонального рівнів.  У цьому разі  досьє  містить  такі  позиції:  назва  програми  (проекту);  назва підпрограми;  категорія  (міжнародна,  всеукраїнська,  регіональна, галузева); організації-учасники (розробники); координатор (керівник);  джерела  фінансування;  інвестор,  спонсор; термін  та етапи  розробки;  основний  зміст (у  цілому і  за етапами);   кінцеві  результати;   стадія  реалізації  на  поточний  момент;  джерела  виявлених  відомостей.

Складаючи  досьє,   використовують  дані  з  різноманітних джерел  (довідників,  газетних  і журнальних  публікацій,  матеріалів виставок,  рекламних  проспектів,  ресурсів інтернет тощо), доповнюючи  результатами  опитування  компетентних  осіб.

Аналогічними  за  змістом  досьє  про  організацію  (установу) є прес-релізи.

Прес-реліз  –  листівка,  спеціальний  бюлетень  або  брошура, головним  чином,   з  офіційним  повідомленням  для  органів масової  інформації.

До  прес-релізів  висувають  такі  інформаційні  вимоги:

1)  зацікавленість  споживачем  (інформативність);

2)  змістовність  (інформаційна  місткість);

3)  яскравість  у  рекламному  оточенні  (контрасність);

4) виразність основних елементів (первинна фіксація уваги);

5) запам'ятовуваність  (вторинна  фіксація  уваги  –  зворотна  інформація);

6)  вчасність  –  необхідність  для  певних  споживачів  у  потрібний   час.

Останнім  часом,   складаючи  вторинні  документи, щораз ширше  використовують  інформаційні  технології.   Фактичнобільшість  операцій,   які   підлягають   формалізації,   можуть здійснюватися  за  допомогою  комп'ютерних  і  телекомунікаційних  технологій.  До  них  можна  зарахувати  відбір  первинних  документів  з  електронних  баз  даних,  складання  бібліографічних  описів,  анотацій  і  рефератів,  відбір  більшості  вторинних  документів.  Самі  процеси  створення  вторинних  документів,  здійснювані за допомогою ЕОМ,  приводять до створення  якісно  нових  інформаційних  продуктів – баз даних.  Однак комп'ютерна і телекомунікаційна технологія є лише засобом  наукової  обробки  документів.  Порівняльна  оцінка,  відбір документів,  аналітико-синтетична  обробка  їх  за  змістовою  ознакою –  прерогатива референтів-аналітиків,  бібліографів,  інших інформаційних посередників-професіоналів.  Вони  визначають тематичні межі,  цільове і читацьке призначення та остаточний  відбір  документів.

Запитання      для     самоконтролю

  1.  У чому сутність  інформаційної    діяльності?  Як  вона співвідноситься з      аналітико-синтетичною  обробкою  документів?
  2.  Які  види  інформаційних    документів вам відомі?
  3.  Як   співвідносяться  первинні   і  вторинні документи?
  4.  У чому суть загальної і часткової  методики створення вторинних          документів?
  5.  Що таке  бібліографічний  документ?  У чому полягає його специфіка?
  6.  Які   види  реферативних документів    вам   відомі?  У чому їх  особливість?
  7.  Назвіть  особливості  оглядових   документів.
  8.  Які види аналітичних документів вам відомі? Які особливості  структури       документа?


Лекція 3

Науково – технічна сфера

3.1 Економічні і політичні аспекти розвитку

3.2 Науково-технічна діяльність у США та інших країнах

3.3 Науково-технічна діяльність в інших країнах

3.4 Науково-технічна сфера в Україні

3.5 Загальні аспекти розвитку НТІ

3.1 Економічні і політичні аспекти розвитку

Серед проблем, що накопичилися за останні роки в Україні особливо важливою є розробка механізмів забезпечення ефективного науково-технічного і економічного розвитку, вироблення системної міжвідомчої координації і управління науково-технічним прогресом для практичного переходу на інноваційну модель розвитку країни.

Актуальність інноваційної моделі розвитку зумовлюється стрімким зростанням впливу науки та нових технологій на соціально-економічний розвиток останніх 20-30 років. Нові технології докорінно і швидко змінили структуру світової економіки. Виявилося, що неспроможність країни здійснити структурну перебудову економіки відповідно до нового технологічного укладу (чи зволікання з цим) не просто гальмує її розвиток, а й призводить до економічного відставання.

Для економік, що розвиваються, досягнення цих переваг залежить від ефективності їх спеціальної інноваційної політики проривного типу, що полягає в дійовому державному стимулюванні прогресивної структурної перебудови економіки та реформуванні сфер освіти, науки, інноваційної діяльності на основі наявного науково-технічного потенціалу та з урахуванням світових тенденцій науково-технологічного розвитку.

1) Існують такі найтиповіші моделі відтворення економіки (рис.2.1):

– ресурсна модель (1) без високотехнологічного виробництва (природні ресурси – виробництво – гроші);

    – інноваційна модель (2) (трансформація грошей на дослідження в знання трансформація знань у майстерність працівників та інновації перетворення інновацій в товар – гроші);

    –інтелектуально-донорська модель (3) (скорочений варіант моделі 2), в якому виключена виробнича стадія).

Економічно найдоцільнішою є друга інноваційна модель. Проте в Україні нині домінують дві інші, на жаль, не кращі моделі – ресурсна (1) без високотехнологічного виробництва та інтелектуальна-донорська (3). Зазначені моделі в стратегічній перспективі мають порівняно низький рівень.

Рисунок 2.1. Основні типові моделі відтворювального розвитку економіки

Вони виснажують ресурси країни, призводять до відпливу інтелектуального потенціалу національної економіки за кордон і роблять неможливим забезпечення високих показників рівня добробуту населення.

Проте, враховуючи реальні внутрішні можливості країни і зовнішні умови, в Україні необхідно й можливо приступити до реалізації стратегії випереджаючого розвитку економіки на основі активізації інноваційних чинників (модель 2).

Розвиток науково-технічної сфери тісно пов'язаний з соціально-економічним розвитком України. Він характеризується такими основними напрямами:

2) динаміка створення валового внутрішнього продукту (ВВП);

– динаміка структури національної економіки, яку опосередковано можна оцінювати через технологічні уклади;

–  зміни показників соціального життя;

3) оскільки бюджетне фінансування науки в нашій державі здійснюється на рівні 0,4% від ВВП, то зрозуміло, що незважаючи на економічне зростання, не здійснено просування в бік переходу до використання найефективнішого джерела економічного зростання  – інноваційного.

Опосередковано характеризують стан розвитку економіки та науково-технічної сфери держави експорт і імпорт промислової продукції;

4) аналіз експорту й імпорту показує, що в Україні практично відсутня високотехнологічна продукція, а це свідчить про малорозвинений науковий сектор.

Характерними ознаками економіки, яка базується на використанні знаннєвих чинників, є домінування в структурі ВВП високотехнологічних галузей та інтелектуальних послуг, формування переважної частки національного прибутку за рахунок інноваційної або технологічної ренти, високий рівень капіталізації компаній, основна вартість яких формується завдяки нематеріальним активам, тобто інтелектуальної складової. Економіка знань є підґрунтям і головною складовою "інноваційної економіки". Її фундаментальна основа – це продуктивні знання та якісна змістовна освіта, які обумовлюють спроможність до втілення гуманітарно-інтелектуального капіталу в результати виробничої діяльності. Головна відмінність економіки знань від так званої товарної економіки полягає в безперервному технологічному оновленні виробництва та самовідтворенні його "знаннєвих" чинників, їх невідчуженності в процесі економічного обміну, швидкому оновленні та відносній доступності для використання.

Наукові дослідження дають людині нові знання, які трансформуються в технології та продукти наукоємного  виробництва, стимулюють зростання продуктивності праці, зниження матеріало-та енергоємності, підвищення конкурентоспроможності суспільного виробництва, прискорюючи темпи накопичення суспільного прибутку, змінюючи мотивацію трудової діяльності, і тому виступають фактором постіндустріального економічного зростання. Інтелектуальний капітал здатен давати на кожну одиницю додаткового інвестування найвищу економічну віддачу, забезпечуючи не лише високу рентабельність виробництва та надійні конкурентні переваги на світових ринках, а й створюючи підґрунтя стратегічної прибутковості для інноваційних інвестицій.

Економіка знань для України – один із головних інструментів інноваційного прогресу та основний шлях до поєднання наявного гуманітарного капіталу з новою економікою.

Умовою перехіду на інноваційну модель економічного зростання є не тільки розвитк науково-технічної сфери, але і принципово новий підход до створення інформаційної інфраструктури суспільства. Необхідно створити такий державний механізм, який зможе прискорювати розповсюдження ефективної та конкурентоспроможної інформації та надавати широкі комунікаційно-інформаційні послуги для всіх осередків суспільства. Основними елементами цього механізму мають стати розгалужені ринки інформації і знань, які можуть впливати на виробництво в однаковій мірі в порівнянні з ринками природних ресурсів, праці та капіталу.

Таким чином, науково-технічна політика стає невід'ємною частиною загальної політики держав. У сучасних умовах держави беруть на себе функцію забезпечення розвитку суспільства одним із найважливіших ресурсів – науковими знаннями та ідеями.

Кожна держава розробляє свої принципи і механізми реалізації науково-технічної політики залежно від суспільного устрою країни, від потужності науково-технічного потенціалу, глибини впливу державних інститутів на економічну діяльність країни тощо.

3.2 Науково-технічна діяльність у США та інших країнах

Серед розвинутих країн світу Сполучені Штати Америки посідають провідне місце не тільки за розміром валового внутрішнього продукту та рівнем доходу на душу населення. У США створено ефективну систему наукових досліджень і їхнього практичного впровадження в реальну економіку. Становлення цієї системи відбувалось протягом майже цілого століття, але довершеної форми вона набула лише за останні 25 років.

Загальновизнано, що технологічна революція є одним із тих факторів, які забезпечили Сполученим Штатам позиції політичного й економічного лідера сучасного світу. Впровадження інновацій дало змогу не тільки задовольнити потреби оборони, а й допомогло вирішити проблему конкурентоспроможності американських товарів на світових ринках.

У США науково-технічна (технологічна) діяльність складається з трьох стадій, а саме: суто наукове дослідження; конверсія результатів дослідження в технологію; трансформація технологій в корисні продукти. Під технологією в даному контексті слід розуміти прикладне використання наукових знань з метою створення технічного методу досягнення корисної мети; під продуктом – конкретне застосування технології з метою виконання певних специфічних функцій. Оскільки все починається з науки, корисно розглянути, який зміст вкладають у США в поняття "наукова діяльність".

У спеціальній американській літературі стосовно науково-дослідних робіт найчастіше використовується термін – "дослідження і розвиток", який включає в себе:

– базові дослідження – систематичні дослідження, спрямовані на отримання нових знань стосовно фундаментальних аспектів природних феноменів або інших об'єктів спостережень без спеціальної мети щодо практичного застосування;

– прикладні дослідження – систематичні дослідження, спрямовані на отримання знань, необхідних для визначення засобів досягнення певної визначеної і специфічної мети;

– розвиток – систематичне практичне використання знань з метою виробництва корисних матеріалів, приладів, систем або методів, включаючи дизайн, розробку і модернізацію прототипів, чи процесів з метою досягнення чітко визначених умов або показників.

Звичайно, на практиці відокремити зазначені фази надто важко, проте для потреб бюджетного фінансування агентств ці визначення свою функцію виконують.

Існує три основних механізми бюджетного фінансування науково-дослідних робіт: гранти, контракти й угоди про співробітництво. Контракти використовуються федеральними агентствами з метою виконання науково-дослідних робіт для задоволення чітко визначених потреб федерального уряду і містять у собі детальні вимоги щодо характеру робіт і очікуваних результатів. Гранти та угоди про співробітництво застосовуються в тих випадках, коли метою федерального агентства є скоріше задоволення певних соціальних потреб, ніж досягнення конкретної мети. У разі надання грантів урядова структура не має намірів активно контролювати процес дослідження, а укладання угод про співробітництво, навпаки, передбачає широке залучення фінансуючої структури в процес виконання робіт.

Центральною науково-організаційною установою, яка відповідає за розроблення та реалізацію державної політики Сполучених Штатів Америки у сфері науки і техніки, є  Національний науковий фонд (ННФ) США, створений у 1950 р. як незалежне федеральне агентство. Метою його є розвиток науки, сприяння підвищенню рівня життя і добробуту населення, зміцнення обороноспроможності США. Фонд формує та фінансує на грантових засадах програми в усіх галузях наук, міждисциплінарні дослідження, а також освітні програми.

Очолює фонд директор, який призначається Президентом США. Керівним органом ННФ є Національна наукова Рада з 24 членів – видатних учених, працівників освіти, громадських діячів, підприємців. У структурі ННФ функціонують підрозділи, які відповідають за розвиток науки в певній галузі, а також за програми підтримки освітніх проектів у галузі науки, математики, інженерних і технологічних дисциплін.

Річний бюджет НФФ перевищує 4,5 млрд.дол. Щорічно експерти ННФ розглядають близько 40 тис. заявок на фінансування тих чи інших проектів, з яких майже половина задовольняється. За власними оцінками Фонду, близько 200 тис. наукових викладачів, учителів, студентів і школярів безпосередньо беруть участь у програмах ННФ. Тим самим досягається одне із стратегічних завдань ННФ – формування високоосвіченої, всебічно розвиненої виробничої еліти з числа науковців та інженерів, яка є конкурентоспроможною на світовому ринку і має міжнародний досвід. У 2002 р. на розвиток людського потенціалу ННФ витратив близько 900 млн. дол.

Підсумовуючи, можна наголосити, на такому:

- розвиток науково-технічної сфери США, формування її інфраструктури та системи державного управління дослідженнями здійснюється за умов узгодженості уряду, суспільства, бізнесу і наукового співтовариства стосовно ролі науки і технологій у житті кожного американця;

- основою для прийняття політичних рішень є глибоко розроблені фахівцями стратегії та прогнози розвитку окремих галузей, напрямів чи науково-технологічного сектору в цілому;

- визначення пріоритетів науково-технологічної політики здійснюється шляхом проведення широкої дискусії між урядом, приватним сектором і науковцями;

- проголошені пріоритети завжди підкріплюються з боку держави фінансовими ресурсами у формі бюджетного фінансування або заохочувальних ринкових механізмів (пільгове кредитування, спеціальний режим оподаткування тощо), а також відповідним законодавством. Уряд вжи ває необхідні організаційні заходи стосовно забезпечення ефективного використання наукового потенціалу в міністерствах і відомствах;

- роль "технологічної" складової розвитку американської економіки постійно посилюється.

 

3.3 Науково-технічна діяльність в інших країнах

В Японії існує своя система управління наукою.

Управління наукою в країні здійснюється через три основні державні органи, які є відповідальними за розробку і впровадження науково-технологічної інноваційної політики та координацію науково-дослідних робіт, а саме: Міністерство освіти, Агентство науки і технологій та Міністерство зовнішньої торгівлі і промисловості. Але слід зазначити, що основну роль у розробці і реалізації науково-технологічної політики та управління національними науковими дослідженнями в країні виконує Міністерство зовнішньої торгівлі та промисловості. Головні функції цього міністерства такі:

по-перше, координація досліджень державних наукових установ і недержавного сектору науки;

по-друге, визначення пріоритетних напрямів розвитку промисловості.

Існує обов'язковий порядок надходження нових науково-технологічних розробок і ідей в міністерство від приватних фірм і наукових установ, а міністерство здійснює аналіз і відбір найбільш перспективних. Таким чином, у державі є орган, який виконує інформаційно-аналітичну і прогнозну функцію розвитку науково-технологічної та інноваційної сфер.

Роль держави в управлінні наукою дуже велика і визначається особливим підходом до фінансування. Держава фінансує початок розробок, потім фінансування продовжують приватні фірми, які мають інформацію про підтримку проекту державою. На більш пізніх стадіях розробки проект здійснюється повністю за рахунок приватних фірм. Механізм фінансування науково-дослідних робіт в Японії діє як регулятор відбору і підтримки кращих наукових розробок, є контролем ефективності, експертом національної оцінки наукових розробок. Підтримуються тільки ефективні роботи, функціонує система контролю і самоконтролю за науковими дослідженнями.

Агентство науки і технології в Японії відповідає за розвиток фундаментальної науки. Але і тут є механізм відбору кращих розробок для впровадження у виробництво, і в цій сфері досліджень діє механізм оцінки ефективної праці науковців. При агентстві існує великий дослідний центр, основним завданням якого, крім підтримки фундаментальних досліджень, є передача розроблених в урядових і в неурядових лабораторіях технологій у велику промисловість і приватним фірмам у сферу малого і середнього бізнесу.

Міністерство освіти виконує функцію основного фінансового донора державних університетів і підпорядкованих йому науково-дослідних інститутів. В Японії близько 50% фундаментальних досліджень здійснюється в університетах.

Централізована система управління наукою з контролем за ефективністю діяльності цієї сфери функціонує і в Китаї. Діє чітка система підтримки науки і впровадження розробок. У цьому механізмі суттєву роль відіграє система інформаційно-аналітичного забезпечення як науковців і підприємців, так і органів виконавчої влади і управління.

Індія, яка теж стала на інноваційний шлях розвитку, має свій механізм управління наукою. Витрачаючи на інфраструктуру науки і техніки більше одного відсотка національного валового продукту, країна вступає в стадію нових досягнень. Програми досліджень і розвитку отримують підтримку в Центрі, в урядах штатів, а також у громадському і приватному секторах. Департамент наукових і промислових досліджень координує роботу більш ніж 1200 бюро досліджень і розвитку на різних підприємствах. Дослідженнями і розвитком зайняті більш як 200 дослідницьких лабораторій у департаментах і агентствах, які спрямовані на розвиток високих технологій. Сфера науки і технологій стає невід'ємною складовою розвитку держави, а також забезпечує прогресивні перетворення у сфері матеріального виробництва.

Аналіз управління науковою діяльністю наведених країн світу, які або є лідерами в науково-технологічній сфері, або прагнуть до цього, свідчить, про таке:

по-перше, науково-технологічна сфера є пріоритетним напрямом розвитку і основною складовою інноваційного розвитку;

по-друге, в державній політиці, в органах державного управління сфера науки і техніки посідає своє першочергове місце. Ця сфера діяльності не тільки підтримується державою, але і жорстко контролюється;

по-третє, державна політика має чітке спрямовування на ефективне використання результатів науки в промисловості і економіці; інноваційні програми розвитку будуються в поєднанні процесів розробка – впровадження.

Вектори політичної функції органів управління і творчого науково-технічного потенціалу держав співпадають. Як правило, політика у сфері НТД базується на результативності науки і обидві складові мають інноваційний напрям розвитку.

3.4 Науково-технічна сфера в Україні  

Сьогодні економіка України знаходиться в кризовому стані. Криза китайською мовою складається з двох ієрогліфів, які означають: "катастрофа" і "шанс". Підняти економіку можуть тільки нові наукоємні технології.

Низька економічна ефективність науки в Україні пояснюється низькими життєвими стандартами та низькою технологізацією умов праці науковців і, безумовно, станом фінансування науки.

Фінансування науки в Україні здійснюється через базове фінансування і на основі використання програмно-цільових методів. Більша частина передбачених Державним бюджетом коштів розпорошується між численними розпорядниками коштів, раціональність замовлень яких майже не контролюється. У 2000 – 2002 рр. кількість розпорядників коштів зросла з 24 до 32, а у 2004 р.– до 45.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" держава забезпечує бюджетне фінансування наукової та науково-технічної діяльності в обсязі не менш як 1,7 відсотка внутрішнього валового продукту України.

Частка обсягів фінансування науки за рахунок державного бюджету у внутрішньому валовому продукті в 2004 р. становила 0,47%, а за рахунок усіх джерел фінансування – 1,14 %. Планові видатки на науку у 2005 р. за рахунок коштів держбюджету передбачені на рівні 0,47% ВВП та за рахунок усіх джерел фінансування – на рівні 1,16% ВВП.

Нинішня структура фінансування наукових і науково-технічних робіт в Україні є такою, %:

фундаментальні дослідження – 49;

прикладні дослідження і розробки – 27;

державні науково-технічні програми – 5.

Аналіз свідчить, що структура фінансування сьогодні в нашій державі не є оптимальною, вона значно відрізняється від усереднених світових обсягів витрат на фундаментальні прикладні дослідження і розробки на рівні співвідношень 15%; 25%; 60% відповідно.

Фінансування науково-технічних розробок і впровадження їхніх результатів у практику слабо зорієнтовано на поліпшення майбутньої структури випуску продукції.

Сьогодні Україна одержує фінансові ресурси, головним чином, за рахунок галузей третього технологічного укладу, що не може забезпечити ефективне економічне зростання, яке дають біотехнології, інформаційні, електронні та інші сучасні технології високого рівня. На цьому несприятливому для країни фоні формується стійка зовнішня технологічна залежність.

Україна імпортує в низькотехнологічний сектор до 50% продукції та лише приблизно 10% – у високотехнологічний. При цьому придбаваються не сучасні технології, а переважно застаріле устаткування.

Украй низькою для країни залишається частка експорту наукоємної продукції, яка становить лише 8%. Обсяг експорту України не збалансовується з обсягом імпорту високотехнологічної продукції, тим самим закріплюється технологічна залежність від застарілих зарубіжних технологій і створюється технологічна небезпека для країни.

На жаль, не тільки виробнича, а й технологічна, наукова, фінансова, експортно-імпортна діяльність концентрується в низько- і середньо- технологічних секторах.

Змінити ситуацію за рахунок лише часткових заходів, зберігаючи економічну структуру, що склалася, і традиційні пріоритети державної підтримки розвитку економіки, принципово неможливо. Нагальним є крутий поворот у державній політиці в бік інноваційного розвитку економіки.

Ефективність науки в Україні можна характеризувати  такими показниками:

– за кількістю патентів, зареєстрованих на 1 млн. населення, Україна має високий показник: 99 патентів (приблизно стільки, скільки і в Росії). У багатьох країнах з середнім рівнем соціального розвитку

цей показник є набагато меншим. Розвинені країни мають набагатобільше патентів, наприклад Японія – 884;

– за кількістю працівників у сфері НДДКР на 1 млн. населення Україна займає достойне місце: 2118 осіб, Росія – 3494, США –4099, Японія – 5321 (порівняння зроблено за даними 2001р.);

– невисоким є вплив науки на рівень технологізації нашого життя, що можливо проілюструвати станом забезпечення мобільним зв'язком та комп'ютерами. У 2003 р. Україна мала 136 абонентів на 1000 осіб, для порівняння: в 2001 р. Норвегія – 815, Велика Британія – 770, США – 451, Польща – 259. Рівень інтернетизації в Україні – 70 користувачів на 1000 осіб, в Норвегії – 464, Великій Британії – 330, у США – 501, Польщі – 98.

Структура зовнішньої торгівлі країн світу також свідчить про низьку віддачу науки.

Прикро, що в нашому суспільстві сьогодні є непопулярним отримання технологічної освіти, більшість населення прагне отримати економічну, юридичну і медичну освіту, що підтверджують соціологічні дослідження.

За такого ставлення до одержання інженерно-технічної освіти досить важко буде змінити процес технологізації в нашій країні.

Особливого значення для розвитку науково-технічної сфери набуває процес інформатизації і створення інформаційного суспільства.

Соціокультурний та економічний зміст інформатизації полягає в тому, що нові інформаційно-телекомунікаційні технології докорінно змінюють і розширюють можливості розвитку науки і техніки, формують нове соціально-економічне співіснування через наявність соціальних мережних комунікацій, налагодження зворотних зв'язків між інститутами, суспільством і державою та встановлення системи вільного доступу до суспільно та особисто корисної інформації.

Завдяки суспільній інформатизації сьогодні розширюються права громадян щодо доступу до інформації та знань, збільшуються можливості громадянської участі в науковому й економічному житті, відкриваються досі ще небачені можливості не лише для споживання інформаційного продукту, але й для інтерактивного виробництва нового прогресивного, економічного і виробничого світогляду, яке спрямовує та прискорює прогресивні суспільні процеси.

Слід зазначити, що суспільно-економічні відносини стають більш технологічними, а технології – інформаційними.

Проблеми інформаційно-аналітичного забезпечення сфери науково-технічної діяльності (НТД) тісно пов'язані з етапами і станом розвитку сфери НТД. Визначення пріоритетів дослідження, забезпечення ефективності використання їхніх результатів, визнання ролі науки та її значення для розвитку суспільства – ці аспекти державної науково-технічної політики в значній мірі впливають на побудову систем інформаційно-аналітичного забезпечення. Напрям розвитку науково-технічної сфери та системи інформаційно-аналітичного забезпечення динамічно взаємодіють. За визначенням Д. Белла: "Новий синтез науки і інновацій, який відкриває можливості систематичного і організаційного технологічного прогресу, є однією з фундаментальних основ постіндустріального суспільства".

3.5 Загальні аспекти розвитку НТІ

Науково-технічна інформація – це галузь діяльності, яка забезпечує функціонування і інформаційно-аналітичне забезпечення сфери НТД, як було зазначено раніше. Напрям інформаційно-аналітичного забезпечення НТД в багатьох країнах є пріоритетом і розвивається досить швидко. Особливо це стосується аналітики технологічної частини наукових досліджень, інформаційного забезпечення трансферу, всього інноваційного процесу.

Інноваційний шлях розвитку держави неможливий без адекватного розвитку НТІ, яка є складовою частиною науково-технічної діяльності. Розвиток однієї обов'язково сприяє розвиткові другої. Нині в Україні державна політика розвитку управління сфери НТД знаходиться ще не на достатньому рівні.

Сьогодні у світі інформаційна сфера НТД розвивається дуже швидко. Про це свідчить динаміка дослідницької активності розвинених країн світу. Дослідження проведено на публікаціях 5500 журналів у галузі природничих наук, 1800 – соціальних, 1200 – гуманітарних і мистецтва. Динаміка досліджень за періодами така, млн. публікацій:

Роки

1983-1987 – 2,4

1988-1992 – 2,8

1993-1997 – 3,3

1998-2002 – 3,6

                                                (2004 р.)

Реальна кількість публікацій у світі набагато більша. Відповідно до закону Мура в сучасних умовах поновлення інформації відбувається через кожні 1,5 роки.

Тому можливості використання необхідної інформації залежать від ступеня її систематизації, аналізу і підготовки інформаційних продуктів у зручній для сприйняття формі. Іншими словами, велике значення в системах інформаційного забезпечення поряд із телекомунікаційними мережами, процесом технологізації мають інформаційні ресурси як масиви зібраної і систематизованої інформації визначеного напряму. В розвинених країнах світу створення відповідних інформаційних ресурсів у сфері НТД стає пріоритетним напрямом розвитку держав. У нашій країні функціонує державна система НТІ, призначена виконувати такі основні функції:

• формування інтегрованого національного ресурсу;

• обслуговування масового споживача зі зручним доступом до інформа-ційних ресурсів як для окремих громадян, так і для юридичних структур, установ тощо;

• здійснення інформаційного моніторингу розвитку НТД для владних структур,

Організація системи забезпечення цих трьох основних напрямів потребує суттєвої підтримки держави – як фінансової, так і організаційно-правової.

До основних напрямів ефективного розвитку НТІ слід віднести такі:

• удосконалення системи державного управління цією сферою діяльності з чіткою ієрархією по вертикалі можливостей і відповідальності як органів НТІ, так і органів державного управління;

• створення державного  інтегрованого  ресурсу  з забезпеченням функціонування веб-порталів з проблем науково-технічної діяльності;

• створення умов функціонування системи НТІ, а саме: вирішення нормативно-правового статусу та фінансування.

Науково-технічна інформація в Україні

Для здійснення інформаційно-аналітичної функції необхідно мати можливість користуватися великими інформаційними масивами, як правило державними. Як було зазначено вище, в Україні складалася практика формування державних інформаційних ресурсів за галузевим принципом. До таких інформащйних ресурсів можна віднести масиви з промислової власності (Державний департамент з промисноної власності МОН України), потоки нормативно-технічної документації (Держаний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики), звіти з НДДКР, дисертації, технології тощо (УкрІНТЕІ МОН України), науково-технічні видання (Книжкова Палата України, Національна бібліотека ім. Вернадського НАН України, Державна науково-технічна бібліотека МОН України), статистичні звіти (Держстандарт України).

У країні закріплено нормативно-правовою базою саме галузевий принцип зведення інформаційних потоків первинної інформації. Але крім цих зафіксованих масивів є велика кількість документів науково-технічної діяльності, які не обробляються. До таких потоків слід віднести звіти про наукові закордонні відрядження, виставкову діяльність, інформацію про науково-технічні досягнення, переклади статей, доповідей та звітів, про міжнародну науково-технічну діяльність за державними угодами і прямими договорами по реалізації цих угод, передовий досвід тощо. Ці дані розрізнені і не систематизовані.

До науково-технічної інформації завжди, а особливо сьогодні проявляється підвищений інтерес. Всі країни зацікавлені в доступі до наукової і науково-технічної інформації на міжнародному рівні. Ось чому кожна країна, створюючи свої інформаційні ресурси, розробляє системи доступу до них для споживачів інших країн. Такі системи прямого доступу до інформації у сучасних умовах не всі країни можуть побудувати, оскільки вони є дорогими. Функціонують міжнародні організації і комітети, які координують міждержавний обмін науково-технічною інформацією.

В Україні УкрІНТЕІ визначено Національним інформаційним центром у чотирьох міжнародних організаціях: міждержавній координаційній Раді з науково-технічної інформації, Міжнародному Центрі наукової і технічної інформації (МЦНТІ), Міжнародній інформаційній системі програми ООН з питань навколишнього середовища та Міжнародній системі АGRIS/САRIS-FАО. Через ці структури наша держава активно співпрацює з інформаційними структурами інших країн.

У рамках двосторонніх угод здійснюється обмін науково-технічною інформацією з профільними організаціями країн СНД, серед яких АзНІІНТІ (Азербайджанська Республіка), БелІСА (Республіка Бєларусь), ТЕХІНФОРМ (Республіка Грузія), Киргизпатент (Киргизька Республіка), КаздержІНТІ (Республіка Казахстан), НІЕІ (Республіка Молдова), ДФНТІ (Республіка Узбекистан), Мінпромнауки Російської Федерації.

Зараз створюється веб-портал МЦНТІ, об'єднана інформаційна мережа інформаційних ресурсів різних країн..

Для споживачів екологічної інформації у відповідності до ратифікованої Україною Орхуської конвенції щодо участі громадськості у вирішенні екологічних проблем запропоновано відповідний доступ до інформації:

• БД "Реєстр екологічних джерел інформації України";

• БД екологічних організацій України;

• Дайджесту екологічних новин;

Розроблено веб-сайт НВЦ ІНФОТЕРРА в Україні, що репрезентує Україну в міжнародній екологічній мережі UNEP.net.

З перерахованих прикладів видно, що інтеграція України у світовий інформаційний простір у сфері НТД проводиться активно. Але якщо порівняти стан справ у цій сфері діяльності зі станом в інших країнах, то ситуація в Україні не є оптимальною.

Прийняття Державної програми "Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці" на 2005-2010 роки (Постанова Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2005 р. № 1153) дасть можливість суттєво виправити ситуацію в нашій державі.

Створення державних відкритих освітніх і наукових систем, з одного боку, сприятиме накопиченню наукових знань, а з другого – розширенню доступу широких верств населення до різноманітних інформаційних ресурсів у сферах освіти і НТД.

Інформаційна аналітика у сфері НТД тісно пов'язана з наявністю сформованого інформаційного продукту, який віддзеркалює науково-технічну продукцію різних відомств і установ. Розрізненою інформацією користуватися незручно. Тому сьогодні для нашої держави залишається пріоритетною проблема управління інформацією і її використанням. На формування системи інформаційного обміну має бути спрямована і аналітична діяльність, завії даннями якої в розвитку науково-технічної інформації як галузі є такі:

по-перше – розробка нових методичних підходів до здійснення процесів пошуку інформації, аналізу, оцінки, прогнозу і формування висновків;

по-друге – удосконалення процесу взаємодії зі споживачами-замовни-ками під час інформаційно-аналітичного забезпечення процесів прийняття рішень на різних щаблях управління державою.

Інформаційна аналітика стає значним важелем у розвитку науково-технічної інформації. Стратегічною метою управління інформацією є вихід через прогнозно-аналітичну функцію на управління іншими ресурсами, зокрема трудовими, фінансовими і матеріальними. Саме тому на цьому етапі розвитку роль держави в управлінні інформаційними ресурсами як замовника і координатора є вирішальною. Це необхідно для забезпечення функціонування управлінських хвиль інформації.

Таким чином, підсумовуючи наведене, можна констатувати, що назріла необхідність розробки і затвердження державної концепції управління інформаційним ресурсом НТД, який буде наданий у розпорядження державної системи НТІ.        

В основу такої концепції необхідно покласти шляхи вирішення проблеми управління інформаційними ресурсами:

першанормативно-правова проблема. Декілька законів України, що стосуються цього питання, не мають підкріплення підзаконними актами. Це, як мінімум, п'ять норм статей тільки Закону "Про науково-технічну інформацію", наприклад:

ст.6, п.4. Щодо права власності на науково-технічну інформацію та встановлення форм договорів на передачу науково-технічної інформації, створеної за кошти державного бюджету;

ст.10, п.2. Розподіл інформаційних ресурсів між різними організаціями та порядок обміну може регулюватись загальнодержавними рішеннями;

ст.10, п.З. У поповненні інформаційних ресурсів національної системи НТІ беруть участь фізичні і юридичні особи незалежно від форм власності. При цьому законодавством України можуть встановлюватись обов'язкові норми їх участі;

другапроблема розробки державних стандартів у сфері НТІ. Для забезпечення сумісності інформаційних ресурсів та можливості їхньої інтеграції необхідно розробити і прийняти низку державних стандартів, привести до відповідного рівня класифікатори і рубрикатори, положення про порядок створення електронних ресурсів, баз і банків даних тощо.

В УкрІНТЕІ створено згідно з Наказом Держстандарту України від 10 грудня 2001 р. № 608 Технічний комітет стандартизації: Інформація і документація зі сферою діяльності (ТК 144):

01.140        Інформатика. Видавнича справа.

01.140.10    Письмо і транслітерація.

01.140.20    Інформатика.

01.140.30 Організаційно-розпорядча, торговельна та виробнича діяльність.

01.140.40   Видавнича справа.

35.40         Набори знаків і кодування інформації.

35.240.30   Застосування інформаційних технологій в інформаційній діяльності, документуванні та видавничій справі.

ТК 144 координує роботи з стандартизації в галузі інформаційних наук – розробляє та вносить пропозиції в План державної стандартизації, розробляє проекти національних стандартів та займається питаннями їхньої гармонізації з міжнародними та європейськими стандартами. Також до функцій ТК144 відноситься розгляд проектів міждержавних стандартів (ГОСТів) щодо доцільності їхнього впровадження в Україні. У 2004 – 2005 рр. в УкрІНТЕІ розроблено 8 проектів ДСТУ, гармонізованих зі стандартами І5О, з яких 7 уже затверджено Держспоживстандартом України, запропоновано розроблення ще близько 30 державних стандартів, частину яких включено до плану стандартизації;

третяпроблема моніторингу інформаційних ресурсів, вирішення якої дасть можливість налагодити ефективний інформаційний обмін і виключити дублювання у створенні баз даних. Державного рішення потребує вирішення питання циркуляції в електронному вигляді рефератів від організацій – генераторів інформації до інформаційних органів;

четвертавідсутність управління національними інформаційними ресурсами НТД як здобутком держави. Для забезпечення такого підходу потрібні нормативні документи. Було б доцільним розробити і затвердити на рівні Кабінету Міністрів України Положення про національний інформаційний фонд джерел науково-технічної діяльності і низку інших документів нижчого рівня;

п'ятаорганізаційна побудова інфраструктури для формування інтелектуалізованого інформаційного простору.

Питання для самоперевірки

  1.  Які найтиповіші моделі відтворення економіки ви можете назвати?
  2.  За якою моделлю економіки розвивається Україна?
  3.  Від чого залежить розвиток науково-технічної сфери України?
  4.  Що включає у себе термін "дослідження та розвиток" в американській літературі?
  5.  Які види фінансування науково-дослідницьких робіт існують у США?
  6.  Яка структура науково-дослідницької роботи в інших країнах світу (Японїї, Китаї…)?
  7.  Які основні причини відставання науково-дослідницьких робіт в Україні?
  8.  Які шляхи удосконалення розвитку науки слід зробити в Україні?
  9.  Яка роль НТІ у розвитку науки?


Лекція 4

Наукова природа інформаційно – аналітичної діяльності. Методика інформаційно-аналітичних досліджень

4.1 Специфіка інформаційно - аналітичних досліджень

4.2 Вимоги і послідовність інформаційно-аналітичних  досліджень

4.3 Загальнонаукові  методи в процесі ІАД

4.1 Специфіка інформаційно - аналітичних досліджень

Особливість інформаційно-аналітичної діяльності у науковій сфері полягає в необхідності чіткого усвідомлення багатогранності оцінювання такої складної функціональної системи, якій притаманна своя специфіка розвитку.

По-перше, наука, технології, інновації відносяться до міжгалузевих сфер діяльності. Мають широкі можливості інтелектуального розвитку. Інтелект за своєю природно-функціональною сутію буквально приречений на творче вдосконалення життя.

По-друге, наука і науково-технічна діяльність є основою технологічного розвитку, прогресу і випереджаючого руху суспільства. Крім цього, в сучасних умовах одні й ті самі прогресивні технології і структурно-організанійні схеми швидко впроваджуються в усьому світі. Цей фактор у значній мірі сприяє глобалізації суспільства і економіки. У період розвитку науково-технічної думки інтеграційна функція наукових знань у суспільстві значно зросла.

По-третє, відбуваються глобалізаційні процеси у сфері економіки, політики, інформації тощо, які обслуговує наука, маючи інтернаціональний характер.

По-четверте, світові глобалізаційні процеси відбуваються на фоні глибокої диференціації праці і особливо науки. Ця закономірність є наслідком обмеженості фізичних і інтелектуальних можливостей як суб'єктів, так і об'єктів різних видів діяльності.

Усе це вимагає пошуку нових підходів до організації самої НТД і її інформаційно-аналітичного забезпечення.

Наука і науково-технічна діяльність повністю відносяться до процесів інтелектуальної праці, починаючи з пошуку доцільних і практично прийнятних рішень, у тому числі і на побутовому рівні. З цієї точки зору саме мислення треба вважати своєрідною системою праці, причому праці, випереджаючої на мікрорівні трудового процесу.

Поглиблення процесів диференціації вимагає певних методичних підходів, які б усвідомлено враховували взаємозв'язок різних наук і досвіду в рамках вузької спеціалізації. Сьогодні, з одного боку, є розуміння об'єктивної необхідності інтеграції знань з огляду на єдність існуючої природи, а з другого, практичні дії треба пристосовувати до вимог диференціації творчої праці і знань. Балансуючи на цих протиріччях, можна перемагати в жорсткому конкурентному середовищі. За таких умов існування сфери НТД великого значення набуває інформація, точніше – інформаційно-аналітичне забезпечення.

Нагромадження світовою спільнотою знань як об'єктивно необхідного світового ресурсу реалізується на всіх етапах соціально-економічного руху людства в творчих процесах виробничої праці. Величезну роль у цьому русі відіграє наукова діяльність через вияв практичного потенціалу як духовного розвитку людей, так і вдосконалення умов їхнього життя. Включення творчого людського чинника в усі соціально-економічні процеси давно стало нормою розвитку цивілізованого світу.

На практиці сьогодні відбувається перехід учених фундаментальної дисципліни і прикладної науки у сферу інформаційно-аналітичної діяльності, яка швидко рухається вперед. Міграція вчених саме прикладної науки в інформаційну аналітику може відбуватися саме на шляху знання предметної сфери. Методи інформаційної аналітики забезпечують точність і об’єктивність оцінок, які можуть бути особливо важливими, якщо:

отримані результати є комплексними, складними для спостереження і містять багато елементів, що взаємодіють між собою;

рішення, що ухвалюють на підставі інформації дослідження: важливі, витратні, довгострокові, проблемні;

аналітичні дослідження спрямовані на необхідність підтвердження адекватності чи неадекватності рішення інших людей.

Інформаційно - аналітична діяльність базується на використанні конкретних методів пізнавальної діяльності. Кожен метод є набором відпрацьованих правил, прийомів, критеріїв, алгоритмів тощо. Ці методи, а їх існує декілька десятків, відомі, проте їх треба вміти використовувати. Аналітик створює нові знання в тому секторі діяльності, який він досліджує, або який знаходиться в полі його професійного інтересу. Аналітик є дослідником своєї предметної сфери і працює в режимі реального часу.

Аналітики, як і інші дослідники, для збирання та накопичення інформації використовують увесь існуючий набір наукових методів – інтерв’ю, анкетування, тести знань та вмінь, вивчення поглядів, спостереження, аналіз змісту документів та звітності, перевірку матеріальних доказів тощо. Схема для збирання та накопичення даних залежить від того, яка інформація потрібна для відповіді на конкретні завдання, поставлені перед аналітиком. Специфіка аналітичного дослідження робить працю інформаційного аналітика дуже важливою і ця особливість характеризується певними моментами. Один з них – це можливість взяти активну участь у впровадженні нових наукових знань та зробити свій внесок удосконалення соціально-економічних моделей, програм чи проектів.

Інформаційна аналітика як наукова діяльність має свої особливості порівняно з класичними дослідженнями. Перерахуємо деякі з них:

– на відміну від традиційних досліджень, які відбуваються на своїх власних моделях і методах, аналітики працюють у межах замовлення, проблеми чи програми. Інформаційний аналітик, залежно від замовлення, будує власну технологію дослідження.. Як правило, під час таких досліджень порівнюється те, що є наявним сьогодні, з тим, що планується на майбутнє. Дослідник прагне залишатись об’єктивним; він зацікавлений у тому, щоб знайти аргументи і варіанти, які б могли довести, наскільки результат роботи буде відповідати поставленим цілям. Елементи порівняння за різними критеріями оцінювання завжди присутні і це відрізняє від інших видів дослідження;

– інформаційно-аналітичне дослідження проводяться у своїй більшості на замовлення і вимоги замовника є чіткими і цілеспрямованими і тому найчастіше результати роботи аналітика не націлені на подальше використання кінцевого результату іншими групами спеціалістів. Робота аналітика від самого початку проводиться у рамках і за певних обмежень замовника;

– результати звичайних досліджень, як правило, публікуються. Обмін результатами досліджень в середовищі наукової та професійної еліти є обов’язковим, і з ними знайомиться широка наукова спільнота. Інформаційно-аналітичні дослідження, у своїй більшості, залишаються неопублікованими. Замовники часто вважають, що інформація, отримана в результаті аналітичного дослідження, покликана відповісти на їхні питання, і зовсім не бажають розголошувати результати дослідження;

– інформаційно-аналітичні дослідження належать до групи різнопланових і полі тематичних досліджень;

– інформаційні аналітики належать до дослідників, які заглиблюються у свої наукові проблеми і дуже мало таких, які прагнуть віддати свої ідеї "ноу-хау" іншим; (інтроверти – спрямовані всередину; екстраверти – керівники наукових шкіл, роботу спрямовують на контакти з науковцями, учнями).

4.2 Вимоги і послідовність інформаційно-аналітичного дослідження

Як правило, інформаційно-аналітичні дослідження проводяться для замовників, які мають ухвалити певне рішення і сподіваються, що інформаційний аналіз забезпечить їх інформацією, яка допоможе це рішення обґрунтувати. Тому етапи інформаційно-аналітичного дослідження є дуже відповідальними. Аналітики ставляться до своєї місії серйозно, зважаючи не тільки на фінансовий бік проблеми, але й на іміджевий. Успіх інформаційно-аналітичного дослідження залежить від умов взаємодії із замовником і його поглядів на проведення робіт.

Існують такі сприятливі умови виконання інформаційно-аналітичного замовлення:

– доступ до інформації, одержаних знань стосовно проблем;

– можливість перевірки нових ідей;

– прозорість відкритої/ закритої мети;

– наявність коштів і кваліфікованого персоналу;

– наявність досвіду з виконання подібних замовлень;

– готовність замовника до поетапних дискусій.

Інформаційно-аналітичні дослідження вимагають такої послідовності у виконанні (етапи):

1. Планування дослідження:

– оцінка передбачуваних витрат часу;

– вибір переліку параметрів аналізу;

– вибір методів, оцінки ( якісний, кількісний, комбінований, одне дослідження чи серія…);

– джерела інформації (наявність стандартів чи еталонів інших джерел інформації);

2. Оцінка прямих і непрямих факторів, що впливають на дослідження:

– оцінка непередбачуваних наслідків і прихованої мети;

– оцінка проміжних і прихованих результатів інформаційно-аналітичного дослідження;

– вибір методів дослідження;

– оцінка бажаних характеристик для дослідження.

3. Інформаційно-пошукова стадія:

– визначення джерел інформації та вибір необхідних даних;

– інтерв’ювання експертів;

– проведення соціологічних досліджень;

– відбирання статистичних даних тощо.

4. Проведення інформаційно-аналітичного дослідження:

– Вибір методу дослідження;

– Порівняння за аналогом;

– Інтерпретація даних і зведення результатів досліджень.

5.Оформлення звіту чи доповіді.

4.3  Загальнонаукові методи в процесах ІАД

Сьогодні в суспільстві визріло соціальне замовлення на аналітичну діяльність, а це стимулює створення нових аналітичних структур, центрів, служб… Але відчувається нерозвиненість аналітичної (структури), культури, відсутність методологічного забезпечення аналітичної діяльності. Інколи аналітики діють інтуїтивно, неусвідомлено, а часом і не знаючи про існування вже створеної методичної бази. Тому аналітичну діяльність сьогодні треба пропагувати, доповнювати дослідження, розробляти нові сучасні технології аналітичної діяльності з метою створення нового інтелектуального продукту.

Практичні дії в аналітичному забезпеченні базуються на двох напрямах, а саме: на виборі методу аналізу і застосуванні технологій і алгоритмів. Методи аналізу включають у себе певні правила, підходи, принципи, прийоми, сформульовані завдяки людському досвіду і знанням і зведені в чітку систему застосування. Інформаційні аналітики вибирають методи аналізу залежно від аналітичного замовлення з урахуванням його особливостей і кінцевої мети. Одночасно можуть використовуватись декілька методів, але всі вони спрямовані на генерування нового результату, нових знань щодо тієї чи іншої проблеми.

Найчастіше із 30-и загальних методів в інфомаційно-аналітичній діяльності використовуються 7 основних методів:

– порівняння;

– систематизація

– нормативний метод;

– метод аналогій;

– класифікації;

– декомпозиції;

– індукції і дедукції.

Ці методи особливо широко застосовуються для аналізу у таких сферах: "наука, технології, інновації, освіта".

Крім вибору методів аналізу аналітики застосовують технології аналізу. Технології бувають різними залежно від завдання чи замовлення, але водночас мають і загальні блоки операцій, а саме:

– визначення об’єкта, предмета і проблеми аналізу;

– побудова моделі об’єкта, предмета аналізу;

– побудова гіпотез;

– вибір типу аналізу ( системний, проблемний, рекомендаційний, прогнозний, программно-цільовий, ситуаційний, причинно-наслідковий, оціночний…);

– вибір чи розробка методів аналізу;

– доведення гіпотез;

- формування аналітичних висновків.

Цей підхід не є універсальним, але широкозастосованим.

Дамо характеристику кожному із названих вище методів аналізу більш детально:

Метод порівняння – зіставлення даних, що вивчаються, і фактів господарського життя ( належить до економічних методів). Використовується найчастіше в економіці, в ВНЗ, освіті, в сфері екології, соціально-політичній сфері, виробництві, управлінні.

Розрізняють горизонтальний порівняльний аналіз, який застосовується для визначення абсолютних і відносних відхилень фактичного рівня досліджуваних показників від базового; вертикальний порівняльний аналіз – для вивчення структури економічних явищ; трендовий аналіз – при вивченні відносних темпів зростання, приросту показників за кілька років до рівня базисного року, при дослідженні рядів динаміки.

Обов’язковою умовою порівняльного аналізу є:

- інтерв’ювання експертів;

- проведення соціологічних досліджень;

- відбирання статистичних даних тощо.

Обов'язковою умовою порівняльного аналізу є зіставність порівнюваних показників, що вимагає: єдності об`ємних, вартісних, якісних, структурних показників; єдності періоду часу, за які проводиться порівняння; зі ставності умов господарсько-виробничої діяльності; єдності методики обчислення показників.

Метод систематизації - зведення наявних даних у певну систему, що дає змогу пояснити їх з позиції системного підходу (використовується найчастіше у ВНЗ, ЦТЕІ, науці, освіті, культурі, економіці, управлінні, бізнесі.)

Він передбачає оцінку поведінки об`єкта як системи з усіма чинниками, які впливають на його функціонування. Єдиної процедури проведення системного аналізу в наукових досліджуваннях, поки що немає, в ньому широко використовують методи системної динаміки, теорії ігор, евристичного програмування, програмно-цільового управління тощо.

Є велика кількість різновидів і варіантів системного аналізу ( див. таблицю 3.1), які використовують залежно від вимог замовника, і тому перший етап осмислення аналітичного замовлення і вибір варіанта є дуже відповідальним, оскільки закладається основа майбутнього результату.

Таблиця 4.1

                        Класифікація методів системного аналізу

 Якісні методи

Кількісні методи

Індивідуальні:

-вільних асоціацій

-записної книжки

-анкетувань

-діагностичний

-морфологічного аналізу

Графічні:

-сітковий

-дерева цілей

-матричний

-кібернитичної моделі

 Групові:

-мозкової атаки

-синтетики

-семінарів

-сценаріїв

-експертних оцінок

-метод „Дельфі"

Кількісні:

-економічного аналізу

-статистичного аналізу.

Методи моделювання:

-кібернетичні моделі

-економіко-математичне моделювання

-теорія ігор.

Нормативний метод- обгрунтовується сукупністью нормативів, що            відбивають ефективність системи, а потім реальна система порівнюється з     нормативною,що дає можливість виявити характер відхилення від норми.

Метод аналогій- передбачає доказ аналогій між двома об`єктами і перенесення системи пояснень з одного об`акта на інший.

Звичайна схема умови вводу за аналогією: об`єкту А притаманні ознаки а,в,с,д,е, об`єкту В притаманні ознаки в,с,д,е; отже, об`єкт В, ймовірно протаманна ознака а. Аналогія, якщо розглядати її ізольовано, не має значної доказової сили не тільки тому, що ступінь цієї ймовірності може бути дуже низьким у результаті випадкової схожості або фіксації несуттєвих ознак об`єктів порівняння. З метою підвищення ймовірності висновку за аналогією висувають такі вимоги:

- аналогія повинна бути на суттєвих ознаках і якнайбільшій кількості схожих характеристик об`єктів порівняння;

- зв`язок ознаки, щодо якої робиться висновок, зі знайденими в об`єктах загальними ознаками має бути дуже тісним;

- аналогія не повинна призводити до висновку про схожість об`єктів у всіх ознаках;

- висновок за аналогією повинен доповнюватися дослідженням відмінностей і доказами того, що ці відмінності не можуть слугувати основою відмови від висновків за аналогією.

У сучасній науці розвиненою галуззю систематичного застосування аналогій є так звана теорія подібностей, що широко використовується в моделюванні.

Метод класифікацій – упорядкування об`єктів на підставі істотних ознак за певними класами.

Це робиться за допомогою аналізу вже класифікованих об`єктів і формулювання набору правин. Класифікація використовується у випадку, якщо наперед відомі класи зарахування об`єктів, наприклад нового товару до товарної групи, клієнта до певної категорії. (Належить до методів „глибокого здобування даних")

Метод декомпозиції   розчленування будь-якого складного явища на прості складові. Об`єктом розчленування можуть бути, як реальні соціальні, так і інтелектуальні системи. Для досягнення адекватності декомпозиції застосовується декомпозиційне моделювання, тобто створення нової моделі і порівняння її із системою до декомпозиції.

Однак такий розподіл методів певною мірою умовний, бо будь-який з них може переходити з категорії в категорію в міру розвитку пізнання.

Індукцією називають такий метод дослідження, за якого загальний висновок про характеристики множини елементів роблять на підставі вивчення цих характеристик якоїсь частини елементів цієї множини. Таким чином, індукція забезпечує можливість переходу від поодиноких фактів до загальних положень.

У реальному пізнанні індукція завжди виступає в єдності з дедукцією, коли висновок про характеристики будь-якого елемента множин робиться на підставі пізнання загальних характеристик всієї множини.

Крім загальнонаукових методів дослідження, в процесі інформаційного дослідження документної інформації, використовують також методи емпіричних досліджень – методи опитування, спостереження, експерименту, До цієї групи можна віднести й метод контент-аналізу та його різновиди. Дані методи допомагають одержати об’єктивні результати, що підтверджують або спростовують висунуті гіпотези.

Застосовуються дуже часто в аналітичній діяльності інформаційно-прогнозні методи – когнітивне картування, моделювання, аналіз процесу прийняття рішення, експертна оцінка, які дають можливість дослідити не лише поточний стан, але й тенденції розвитку об’єкта вивчення та розробляти способи впливу на нього.

Для створення довідково-пошукових масивів інформації використовують методики створення інформаційних документів – методики згортання змісту документної інформації (бібліографування, індексування, систематизація, фрагментування, анотування, реферування) та методику узагальнення змістової інформації (методика огляду, відбір інформації під проблему).

У прцесах автоматизації використовують методи викладу інформації в інформаційних документах – екстрагування, перефразування, інтерпретація.

Питання для самоперевірки

  1.  У чому полягають особливості інформаційної аналітики як науки?
  2.  Які етапи проведення інформаційно-аналітичного дослідження?
  3.  Які особливості інформаційної аналітики у порівнянні з класичними дослідженнями?
  4.  Які із загальнонаукових методів дослідження можуть бути використані в інформаційній аналітиці? Як саме?
  5.  Які методи входять у системну методологію?
  6.  Які сприятливі умови проведення порівняння?
  7.  Яка особливість методів класифікації та декомпозиції? Назвіть схожі та відмінні риси цих методів.
  8.  Які ще  методи інформаційно-аналітичних досліджень, крім загальнонаукових?
  9.  Які методи, окрім розглянутих у лекції, ви можете назвати?

Лекція 5

Інформаційно- аналітична  діяльність у сфері управління

5.1 Управління. Етапи роботи з документами при управлінському рішенні

5.2 Інформаційна аналітика, як складова управління

                5.3 Основні функції управління

    5.4 Кроки для здійснення подачі інформації керівнику

5.1 Управління. Етапи роботи з документами при управлінському рішенні

Володіння достовірною і актуальною інформацією поряд з умінням ефективно використовувати адекватні методи її збирання, аналізу і надання, є основою успішної діяльності підприємств і організацій будь-якої організаційно-правової форми.

Диференціація попиту на всі види інформації - наукову, технічну, економічну, урядову, задоволення зростаючих інформаційних потреб є актуальним завданням у сфері управління. Інтуїтивні дії у цій сфері, відсутність інформаційної політики підприємства можуть призвести до неадекватних рішень і відчутних фінансових витрат.

Однією з особливостей управлінської праці є постійна необхідність прийняття рішень в умовах дефіциту часу. Процес вироблення і прийняття рішень в системі управління за суттю є інформаційним процесом. Рішення - це "згусток" інформації, спеціально зібраної, проаналізованої і опрацьованої суб'єктом управління. Рішення інформаційне за своєю сутністю, при чому являє собою констатацію нинішнього стану системи, синтез інформації про сьогоднішній день з інформацією про майбутнє, яке виражене у меті, яка поставлена перед системою.

Управління, як процес планування, організації, мотивації і контролю, передбачає наявність і єдність двох підсистем - керованої і керуючої.

Взаємодія об'єкта і суб'єкта управління - це, перш за все, інформаційна взаємодія. Завдяки обміну інформацією між суб'єктом і об'єктом управління система виробляє команди управління для підтримання своєї життєдіяльності і виконання поставлених перед нею цілей і потребує зворотнього зв'язку - надходження інформації про результати.

Тільки систематизована інформація дає можливість керівнику визначати ефективність організаційно-економічних, соціальних та інших заходів, а також залежно від умов, які складаються, змінювати накреслену програму. Чим краще поінформований керівник, тим більш оперативні і вищі за якістю його рішення.

Суб'єкт управління, виробляючи управлінські рішення, передає їх об'єкту управління, оформлюючи інформацію у вигляді організаційно-розпорядчих документів (положень, інструкцій, правил, наказів, постанов, рішень та ін.). Часто для одержання ефективного результату в процесі управління необхідна як усна, так і письмова взаємодія між суб'єктом і об'єктом, однак, для більшості процесів управління важлива наявність інформації, закріпленої на матеріальному носії.Таким чином, результат управління залежить від того, наскільки продумано, систематично і професійно відбувається інформаційна взаємодія між суб'єктом і об'єктом управління.

Аналіз видів управлінської діяльності дозволяє визначити завдання, вирішувані в організації, і виконавців цих завдань. За ступенем інтелектуальності і складності завдання можна класифікувати:

Перший клас - найбільш прості завдання, які складаються з повністю формалізованих процедур і виконання яких, крім витрат часу, не становить ніякої складності для виконавців. Ці завдання стандартизуються і програмуються. До них відносяться контроль і облік, оформлення документів, їх тиражування, розсилка та ін. Такі завдання вирішуються практично всіма автоматизованими інформаційними системами.

Завдання цього класу, якщо вони використовуються для прийняття рішень, називаються завданнями прийняття рішень в умовах повної визначеності. При цьому випадкові і невизначені чинники відсутні.

Другий клас - більш складні завдання: прийняття рішень в умовах ризику, тобто в тому випадку, коли наявні випадкові чинники, для яких відомі закони їх впливу. Постановка і вирішення таких завдань можливі на основі методів теорії ймовірностей, аналітичного та імітаційного моделювання.

Третій клас завдань складають слабко структуровані завдання, які містять невідомі або невимірювані компоненти (кількісно не оцінювані). Для цих завдань характерна відсутність методів розв'язання на основі безпосереднього опрацювання даних. Постановка завдань базується на прийнятті рішень в умовах неповної інформації. У ряді випадків, на основі теорії нечітких множин і застосувань цієї теорії вдіється побудувати формальні схеми рішення.

Четвертий клас завдань складають завдання прийняття рішень в умовах протидії або конфлікту (наприклад, необхідно враховувати наявність активно діючих конкурентів). В завданнях цього класу можуть бути наявні випадкові чинники, для яких невідомі закони їх впливу. Постановка і вирішення таких завдань можливі (але не завжди) методами теорії ймовірностей, нечітких множин і теорії ігор.

П'ятий клас - найбільш складні завдання прийняття рішень, які характеризуються відсутністю можливості формалізації через високий ступінь невизначеності. До таких завдань відноситься більшість проблем прогнозування, перспективного планування.

5.2   Інформаційна аналітика, як складова управління

В оптимальному управлінні через процес прийняття рішення функціонує система накопичення, переробки і синтезу інформації. Інформація і управління функціонують у тісному взаємодоповнюючому зв’язку, таким чином працює коло: інформація з аналітикою і рішенням в управлінні, а далі – знову інформація і нова аналітика і т. д.

Існує 2 рівні інформаційно - аналітичного  забезпечення управління:

– зовнішній( аферентний синтез)- це взаємодія системи з зовнішнім  середовищем і прийняття  рішення.

– внутрішній ( еферентний  синтез) – це збирання й аналіз інформації, яка в результаті зворотнього зв’язку  надходить до центру правління з метою підлаштування системи управління під  головну мету

Система інформаційного забезпечення управління ефективно функціонує за таких умов:

спеціальна підготовка спеціалістів широкого профілю, які добре обізнані з відповідною тематикою і завданнями, які стоять перед організацією;

чітке     визначення     методів,     форм     і     видів інформаційного обслуговування для забезпечення його оперативності і компактності.

Інформація в умовах інформаційного управління змінює свою сутність і вплив на роботу організації. Інформація дає можливість здійснювати більш раціональний і ефективний розподіл обов’язків з управління і контролю над діяльністю фірми та бізнесових структур.

Інформаційне забезпечення управління і бізнесу включає:

  - пошук і оцінку ідей, гіпотез, рішень;

-   виявлення і опис проблем, тенденцій, альтернатив, конфліктних і
надзвичайних ситуацій;

- багатокритеріальний аналіз даних і оцінка складних об'єктів;

-  інформаційне моделювання проблем і вибір методів їх вирішення;

-  формування системи критеріїв і оцінок, інформаційна експертиза
планів, програм, наукових і конструкторських досліджень, проектних
робіт;

оцінка і впровадження науково-технічних досягнень і передового
досвіду конкуруючих організацій;

збирання і аналіз даних про партнерів і конкурентів;

визначення    поведінки    в    конкурентній    боротьбі,    конфліктах.

Інформація та інформаційно-аналітичний супровід сприяє досягненню найкращого результату за мінімальних ресурсних, фінансових і організаційних витрат.

5.3 Основні функції управління

Ефективність діяльності в будь-якій сфері залежить від системи управління. Перед тим, як досліджувати зв'язок між інформацією, аналізом і управлінням у конкретній предметній сфері, доцільно розглянути окремі складові управління в загальному вигляді. На думку фахівців " Криза економіки України – це в значній мірі криза управління".

 У загальному розумінні управління – це організація і координація дій щодо використання ресурсів і енергії, а також організація таких взаємовідносин між членами команди в трудовому процесі, які сприяють досягненню мети. Управління – необхідний і специфічний бік діяльності організації. Відома фраза " кадри вирішують все" тісно пов’язана з організацією системи управління не взагалі, а у взаємодії та через призму застосування інформації. Ефективність управління залежить, у першу чергу, від кадрів, організаційно- управлінської структури, стиля керівництва і наявності лідера – керівника.

 Управління є особливим і дуже відповідальним різновидом трудового процесу. Від нього в значній мірі залежить результат праці інших людей, які включені у трудовий цикл. Здійснення функцій управління відбувається на основі використання спеціальної системи методів і принципів управління.

 Цілі управління досягаються в результаті здійснення декількох функцій. В управлінні можна виділити як загальні, так і специфічні його функції.

 До першої групи функцій управління можна віднести цілеспрямованість. Правління завжди є цілеспрямованим. Вибір і формування цілей обов’язків елемент будь-якого управління. Етапи організації процесів управління включають у себе такі обов’язкові стадії, як формування цілі з оцінкою ризику прогнозування можливих результатів досягнення цілі, прийняття рішення, планування циклів управління. Кінцевим об’єктом спрямування процесу управління є люди, комплекс їхніх інтересів.

 Другою важливою функцією управління є мотивація трудової діяльності. Цей бік управління можна називати мотиваційною характеристикою, надається акцент на внутрішній зміст мотивів, якими керуються люди в процесі виробничої діяльності. В умовах інтелектуального управління мотиваційний принцип реалізується також через само мотивацію.

 Третя функція – функція керування, яка об’єднує всі функції управління в єдине ціле.

Четверта функція – це прийняття рішення. Прийняття рішення – це основний і головний крок в управлінні, з яким пов’язані 4 основні класичні стадії управління, а саме:

  •  процес планування під сформовану мету;
  •  організація поетапного виконання спланованого трудового процесу;
  •  інформаційно-аналітичний супровід трудового процесу;
  •  стадія контролю.

Процес прийняття  рішення  та 4-и  основні стадії управління тісно пов’язані з інформацією. Тому слід і процес інформаційної аналітики віднести до основних стадій управління. Інформація була і залишається об’єднуючим елементом нового в управлінні. Кількість інформації зростає, тому  в інформаційній аналітиці потрібно застосовувати сучасні інформаційні технології, які не тільки забезпечують інформацією керівника, а ще й стимулюють розвиток колективної творчої думки людей. Інформаційні технології стають обов’язковим елементом управління і функціонування трудового колективу. На відміну від більшості видів діяльності, орієнтованих на результат, інформаційна аналітика спрямована  не на окрему стадію процесу, а на процес у цілому. Вона може бути одночасно централізованою та децентралізованою.

 На першому місці у процесі управління має бути діалектична єдність можливостей нової техніки і людини. Крім обробленої інформації, керівникові треба мати розвинену інтуїцію, досвід, професійну майстерність, які досягаються за рахунок великої праці, творчих здібностей і знань. Життя вимагає від керівника – організатора процесу управління додаткових специфічних особливостей. До таких особливостей управління можна віднести функцію:  

  •  "концентрацію енергії", іншими словами – створення атмосфери захопленості. Керівники – лідери мають генерувати набагато більше енергії (зокрема, розумової) в порівнянні з тим, що вони споживають. Таке управління є ефективним, оскільки колектив енергетично збагачується. У таких умовах люди працюють з великою віддачею.
  •  перехід до інтелектуального управління, до "групового управління" – друга специфічна функція управління. Сучасні компанії вже зрозуміли, що, якщо орієнтуватися тільки на керівництво, то вижити в умовах жорстокої конкурентної боротьби, важко. Такі оєднання включають членів команди в процес управління і пояснюється це тим, що знання зосереджуються не за службовою ієрархією, а за внеском у рішення загальних проблем, і їм не притаманні ні початкова перевага, ні неповноцінність. У цьому виявляється інтелектуальне управління, яке базується на колективному професіоналізмі.
  •  роль документів у системі управління. Документ в управлінні відіграє велику роль. Документ – це носій як розпорядчої, так і будь-якої іншої інформації (лист, звіт, заява…). В умовах інформаційної революції може скластись враження, що документ, по-іншому – написане слово стало мати менше значення, але це не так,. Темп життя зростає, кількість документів збільшується, інспекторських органів стає теж більше, і тому значення документів теж зростає. Документ починає виконувати не лише розпорядчу функцію, але й захисну.

5.4 Кроки для здійснення подачі інформації керівнику

 Зрозуміти схему внутрішніх дій керівника надзвичайно складно. Вона залежить від ситуації і керівника. Тут без психології не обійтись. Наприклад, з окремої проблемної ситуації, поставщик інформації може покращити розуміння схеми аналітичних, синтетичних і оціночних дій керівника в наступному покроковому порядку:

  •  визначте та ідентифікуйте у своїй свідомості та на папері проблемну ситуацію. Це робиться шляхом опису зовнішніх, а потім і внутрішніх, по відношенню до цієї ситуації, факторів. Факторів може бути близько ста. Наприклад, факторами, які описують ситуацію, можуть бути: "ріст доходів соціальної групи", "зменшення інфляції" і т. д.
  •  покажіть цей опис Керівнику в такій формі, яка відповідає його стилю сприйняття інформації та може привернути його увагу. Оцініть, чи буде Керівник працювати з вами по цій ситуації. Якщо "Ні", то шукайте іншу схему підходу;  якщо "Так", то переходьте до наступного кроку запропонованого порядку.
  •  якщо контакт з Керівником встановлений, необхідно в зрозумілій для нього формі попросити його сформулювати зовнішні та внутрішні цілі розвитку ситуації. Бажано зрозуміти наміри Керівника, зрозуміти те, що він хоче зробити. Якщо не вдається визначити його наміри, залиште цю спробу до кращого моменту, а поки переходьте до наступного кроку.
  •  оцініть, з виділених на першому кроці факторам "поведінку" ситуації, визначте динаміку її розвитку. Організуйте контроль цього розвитку (інформаційне спостереження, проблемний моніторинг). Для реалізації цих процедур також необхідно знати цілі. Адже "поведінка" ситуації – це вже спосіб досягнення цілі. Якщо цілі Керівником ще не сформульовані, необхідно сформулювати тимчасові цілі самому, і співвіднести динаміку розвитку ситуації з цими цілями.
  •  оцініть всіма доступними інформаційно-аналітичними прийомами (моделювання, фокус-група та ін.), чи прийнятні та допустимі сформульовані цілі при наявних ресурсах. Покажіть ці результати Керівнику. Запитайте його, якщо це доречно, про наявність в нього більш надійних способів досягнення цілей.
  •  проведіть інформаційно - аналітичне  дослідження (на це потрібен час) та розробіть (синтезуйте) три нових способи досягнення цілей з врахуванням наявних внутрішніх ресурсів та можливостей, що надаються.
  •  проаналізуйте та оцініть, чи зможе ситуація розвиватись за  одним із запропонованих шляхів під впливом управлінських рішень. Підготуйте проект інформаційно – аналітичної записки по кожному із альтернативних рішень (це синтез).
  •  проведіть екологічну перевірку кожного проекту рішення. Оцініть, які будуть перешкоди на шляху по реалізації кожного із цих рішень зі сторони навколишнього  середовища, опозиції, зацікавлених організацій. Покажіть цю інформацію Керівнику для прийняття рішення. Якщо рішення не буде прийняте, то повертайтесь до кроку 2.

 Особливе місце у цьому організаційно-інформаційному процесі займають процедури аналізу інформації, Без аналізу інформація "не дотягує" навіть до рівня знань.

 

Запитання  для самоперевірки:

  1.  Назвіть класи завдань управлінської діяльності.
  2.  Як класифікують працівників офісу відповідно до виконуваних ними завдань.
  3.  Назвіть психологічні критерії добору інформації.
  4.  У чому суть моніторингових,    ініційованих    і кумулятивних аналітичних досліджень.
  5.  У чому полягає необхідність і зміст експертних оцінювань при
    підготовці управлінських рішень?
  6.  У чому полягає суть інформаційного потоку?
  7.  В чому  полягає  роль інформаційної  аналітики  в системі управління?
  8.  Назвіть основні та специфічні функції  керівника при управлінні різними процесами суспільного життя?
  9.  У якій послідовності слід надавати інформацію для керівника?

Лекція 6

Інформаційно-аналітичне забезпечення
регіонального управління

6.1 Регіональна інформація, як проблема

6.2 Функції та технології діяльності інформаційно-аналітичних служб регіонального рівня.

6.3 Основні принципи проектування та розвитку інформаційно- аналітичних служб регіонального рівня.

6.4 Бази і банки даних аналітичних служб.

6.1 Регіональна інформатизація як проблема

Перш, ніж говорити про проблеми інформаційного регіону, з’ясуємо, що включає у себе поняття "регіон" – (від лат. – область, округ) – поняття, синонімічне поняттю регіон – це територія, якій властива спільність природних, соціально-економічних, національно-культурних та інших умов.

Основою класифікації регіонів найчастіше є такі критерії:

  •  рівень економічного розвитку (слабкий, середній, високий). Цей  показник відносний і визначається в процесі порівняння показників економічного розвитку: ВВП на душу населення, показники зайнятості, показники ефективності виробництва з аналогічними показниками національного виробництва у цілому.
  •   темпи економічного розвитку (депресивний,  прогресивний). Залежить від того, чи є показники економічного росту від’ємними, додатними, чи дорівнюють нулю.
  •  тип територіальної структури (вузловий, однорідний). Вузловим називають регіон, регіоноутворюючі ознаки якого спадають від центру до території. Однорідним – в різних точках регіону відрізняються слабо.
  •  коефіцієнт густоти населення (відношення площі регіону до кількості населення).
  •  демографічні показники (тривалість життя, коефіцієнт смертності, народжуваності, віково-статистична структура населення).
  •  характер і коефіцієнт промислової спеціалізації (галузева структура).

Кожен, без винятку, регіон має кілька інфраструктур: виробничу інфраструктуру, енергетичну, транспортну, економічну, ресурсну, соціальну, інформаційну. Всі вони між собою тісно пов’язані та взаємопроникні.

Об’єктом нашого дослідження є інформаційна інфраструктура, оскільки наявність повної і достовірної інформації – одна з головних умов забезпечення ефективного управління.

До інформаційної системи належать: підприємства, що забезпечують поштовий, телефонний зв'язок, обслуговують теле- і радіо простір, друковані видання, електронні засоби інформації.

Результативність інформаційного забезпечення регіону перебуває в прямій залежності від координованості дій по встановленню зв’язків, взаємо обміном інформації. Це можливо лише за умови централізації інформації на відповідній території. Суб’єктом, що відповідає за системність формування і впорядкування інформаційних процесів є регіональні органи влади. Законом України  "Про державну підтримку засобів масової інформації" та соціальний захист журналістів від 23.09.97 р. № 40/97 – ВР, зокрема ст. 7 передбачена додаткова державна економічна підтримка районних, міськрайонних газет, районного, міського, міськрайонного радіомовлення.

Розробники мережі аналітичних служб повинні враховувати ще й малоефективні традиційні дії представників законодавчої та виконавчої влади з оперативного, тактичного, стратегічного планування та управління. Управлінці із прогресивним мисленням, із позитивним досвідом ведення ринкового господарства, які пройшли довготривалий курс навчання у передових вітчизняних і зарубіжних школах по економіці, комерції, фінансами і банківській справі, інформатизації, "паблік рилейшнз", "імідж мейкерству", рекламному мистецтву, психології спілкування, конфліктології, парламентаризму передових країн світу, теорії ігор, імітаційного моделювання та управління. Все назване входить у розгорнуті програми створення аналітичних служб і підготовки відповідних кадрів.

На сьогоднішній день провідні аналітики та експерти регіональних аналітичних служб приступили до розробки Техно-робочого проекту, який повинен скласти технологічну базу майбутніх аналітичних служб, а також пропонують створити схему регіонального управління, що зображена на рисунку 6.1.

Все позитивне, накопичене провідними інститутами та організаціями, що  працюють під керівництвом Укркомінформу з проблем регіональної інформатизації, буде також використовуватись при аналізі та синтезі ін- формаційної інфраструктури вказаного регіону. Особливо це важливо при гар-  монійності стандартів з мережевих додатків, оцінки та сертифікації складних  технологічних комплексів, які доставлені  в заклади законодавчої та виконавчої  влади, а також при вирішенні комплексних проблем регіональної інфор- імаційної безпеки, яка складає частину національної інформаційної безпеки.

Активно увійшов в арсенал нових колективів розробників такий достатньо давно відомий підхід до розробки складних інформаційних комплексів і систем, як метод  "Проб та помилок", на що виробники проектів почали витрачати значні фінансові і технологічні ресурси. На жаль, не оминуло це й інформаційні технології в органах законодавчої та виконавчої влади суб’єктів Російської Федерації. Чомусь більшість експертів почало відразу розкривати локальні мережі, не маючи для цього достатньо аргументів та інформаційних ресурсів у вигляді баз і банків даних з усіх завдань, характерних для регіонального комплексного управління. Дублювання баз та банків даних стало основним явищем при відсутності мінімального контролю зі сторони адміністратора бази даних чи автономного власника того чи іншого інформаційного ресурсу.

 

 

                                                                                                                                       

                                                                                                                                           

                                                                                                                                

                                                                                             

                                                                            

                                                                 

Рисунок 6.1 – Схема "Управління регіоном та інформаційно-аналітичне забезпечення"

В процесі аналізу принципів проектування аналітичних чи інформаційних служб в регіонах України було зроблено цікаве спостереження: в тих регіонах, де питання інформатизації послідовно і комплексно вирішуються представниками всій гілок влади, розробляються і впроваджуються аналітичні та експертні технології, тут очевидний позитивний результат загального ходу процесів реформування і заглиблення в ринкові проблеми, тут менше загострена соціальна складова, а дії політичних та відповідних партій мають більш конструктивний характер і вони менше схильні до безкінечної конфронтації. Можливо, це цікаве, в плані інформаційної відкритості, явище було визначено тим, що адміністрація регіону з позитивним ходом процесів реформування, сама активно бере участь в процесах створення інформаційної інфраструктури суспільства, яке не зацікавлене в тому, щоб приховувати чи замовчувати найнеприємніші результати і наслідки управлінських рішень. Можливий інший хід роздумів: створена розгорнута інформаційна система інформаційно-аналітичного моніторингу в регіоні з ключовим напрямком реформування та прийняття управлінських рішень "тотально" не дозволяє приховувати довідкову та аналітичну інформацію про хід реформ.

 Закритість багатьох оборонних підприємств в регіоні, навпаки, провокувала повільний хід процесів реформування і значно ускладнювала соціально-політичну ситуацію. Це явище схематично зображено на рис. 6.2, де умовно показано взаємозалежність представників законодавчої та виконавчої влади – з одного боку, і регіональної інформатизації та аналітичної діяльності – з іншого. Контур – А0, А1, А2 показує, що інформаційні зусилля адміністрації з аналітичної роботи є мінімальними; контур – А0, Б0, Б1, Б2, А2 – збільшення витрат на інформаційно-аналітичну роботу; контур – А0, Б0, В0, В1, В2, А2 – розвинуту інформаційно-аналітичну та експертну інфраструктуру за активної участі представників законодавчої та виконавчої влади. Якраз останній варіант розробки аналітичних служб дає максимальний ефект при покращенні якості управлінських рішень, що приймаються та витрат на інформаційно-аналітичний супровід.

                         А0                                                  Б0                                  В0

                                                                                            Б2                                           Б1                  

                                                          А1                                                                        В1

                          А2                                                          В2                                                                                             

Рисунок 6.2 – Контури, що відображають взаємозалежність представників законодавчої та виконавчої влади – з одного боку, і регіональної інформатизації та аналітичної діяльності – з іншого

Стратегічні принципи глобальної інформатизації регіону, як і проектування мережі регіональних інформаційно-аналітичних служб, потребують системного аналізу з такого важливого інформаційного аспекту, як автоматизація й інформатизація процесів виборчої кампанії, яка являється обов’язковим організаційним атрибутом ротації управлінських кадрів, якщо активна і прогресивна частина громади регіону вважатиме роботу відповідних кадрів мало спроможною.

З огляду на загальну тенденцію всезростаючого значення інформаційних процесів можна виділити такі етапи формування інформаційного середовища:

  •  постановка завдань відповідних інформаційних зв’язків і цілей інформування, що випливають з них;
  •  створення фонду відомостей, банку даних;
  •  оброблення інформації та її систематизація;
  •  визначення найоптимальнішого режиму використання всіх форм і засобів поширення інформації;
  •  надання інформації за допомогою цих форм і засобів.

Всі високорозвинені країни затрачають велику частину національних коштів на розвиток інформаційної культури суспільства, навчання і підвищення професійного рівня в сучасних проблемних галузях інформаційних технологій, аналітичних та експертних додатків, інтелектуальних систем на комп’ютерній та сітьовій техніці.

Незважаючи на хаос в економіці, виробництві, освіті, управлінській сфері, існує ріст інформаційної інфраструктури всієї України, а особливо, аналітико-експертного сектора. Створюються нові інформаційно-аналітичні ресурси, запроваджуються новітні мережеві технології, робиться спроба об’єднання різнорідних інформаційних ресурсів в інтегруючі локальні та  розподілені інформаційні мережі.

Позитивним є факт появи нового типу:

  1.  управлінців-аналітиків (на зміну ортодоксам)  зі спеціальною освітою і сучасними навиками аналітичної та експертної оцінки (роботи), а також  активної інтеграції регіону в інформаційний простір України;
  2.   позитивний тип – розроблена програма проектування мережі аналітичних і експертних служб. Системний алгоритм проведення передпроектного  обстеження інформаційних ресурсів, розробка служб законодавчої та виконавчої влади області був заснований на гносеологічній схемі. Комплексне управління регіоном було структуроване у вигляді багатьох ретроспективних проблем, які залишились від попередніх ешелонів влади (законодавчої та виконавчої); деякі з цих проблем десятиліттями не вирішувались не тільки із-за консервативного погляду на їх вирішення, але в силу об’єктивних причин, відсутності сучасних засобів зв’язку. Серед поточних проблем, які потребують оперативного втручання, були виділені явні проблеми, тобто вже структуровані та усвідомлені більшістю управлінців, які мають повноваження їх вирішити. Особливу увагу було надано вивченню наявних проблем, які потребують пошуку додаткових фактів для їх формального представлення і обнародування у сфері компетентних управлінців. Цим займаються інформаційно-аналітичні служби, які існують при адміністрації;
  3.  з’явились управлінці із прогресивним мисленням із позитивним досвідом ведення ринкового господарства, які пройшли довготривалий курс навчання у передових вітчизняних і зарубіжних школах по економіці, комерції, фінансами і банківській справі, інформатизації, "паблік рилейшнз", "імідж мейкерству", рекламному мистецтву, психології спілкування, конфліктології, парламентаризму передових країн світу, теорії ігор, імітаційного моделювання та управління. Все назване входить у розгорнуті програми створення аналітичних служб і підготовки відповідних кадрів.

Слід  вказати проблеми та  негативні сторони у процесі інформаційно-аналітичної діяльності в системі регіонального управління.

  1.  дублювання баз даних при відсутності контролю зі сторони адміністратора бази даних чи автономного власника того чи іншого інформаційного ресурсу;
  2.  відсутність комплексного контроллю (підрахунку) і аналізу всіх інформаційних ресурсів регіону;
  3.  неповне фінансове забезпечення.

6.2 Функції та технології діяльності інформаційно-аналітичних служб регіонального рівня

Спеціалісти-аналітики і системні проектувальники розходяться у поглядах про склад функцій, які характерні для сучасних аналітичних служб, необхідних баз і банків даних, а також про потреби аналітичного та експертного інструментарію.

Достатньо велика кількість практиків розуміють аналітичну діяльність як інформаційну діяльність, яка властива інформаційним бюро при регіональних адміністраціях і бібліотеках, інформаційним центрам політичної орієнтації, довідковим бюро, групам статистичних досліджень, редакторським підрозділам. Сюди ж багато хто з аналітиків відносять і науково-технічну діяльність, характерну для мережі центрів науково-технічної інформації, включаючи і територіальні, які поки що пасивно беруть участь у вирішенні проблем створення регіонального рівня.

Інша частина аналітиків вважає одним із основних напрямків аналітичної діяльності – експертизу, включаючи організацію і особливості процедури її проведення, а також попередню підготовку експертів і процес оцінки результатів експертизи із використанням формальних методів.

Функції:

  •  традиційно, до аналітичної роботи відносяться: підготовка докладів, аналітичних оглядів, ситуаційних довідок і записок, розробка різних програм розвитку, прогнозів короткочасної, середньої та далекої перспективи, виявлення та інформаційно-аналітичний супровід проблем, а також їх рішення. Особливе місце тут займають аналіз і вирішення конфліктних ситуацій, судових процедур, удосконалення технологій підготовки управлінських рішень;
  •  частково до аналітичних відносяться референтські функції: підготовка і проведення переговорів і подібних заходів. Існують регіональні аналітичні управління, без затвердження яких не виходять основні документи регіональних адміністрацій;
  •  до аналітичної роботи можна віднести функціонування достатньо поширеного у середовищі адміністраторів "інституту радників" (штатних, нештатних, суспільних);
  •  частина спеціалістів у сфері управління відносять до інформаційно-аналітичної діяльності експертне чи довідкове обслуговування багато чисельних комісій, сесій, зборів, конференцій, симпозіумів, зустрічей, виставок, організацію і проведення передвиборних кампаній і прогноз їх результативності, а також взаємозв’язок з політичними і суспільними рухами, партіями, групами;
  •  робота з населенням: розгляд листів та скарг, обробка матеріалів преси з різних питань: політичних, економічних, соціальних, фінансових;
  •  особливе місце займає інформаційно-аналітичний моніторинг і супровід так званої "оперативної адміністративної діяльності", в окремих випадках займає 60-70 % робочого часу;

6.3 Основні принципи проектування та розвитку інформаційно-аналітичних служб регіонального рівня.

Принципи, які повинен знати та керуватись у роботі інформаційний аналітик-початківець:

  1.  Принцип "золотого розтину"-  полягає у тому, щоб починаючі аналітики під час вибору функцій орієнтувались на поточні проблеми регіону, не намагаючись охопити відразу всі питання.
  2.  Принцип поступового розвитку аналітичної служби зводиться до того, щоб керівник такої сфери не поспішав витрачати значні фінансові ресурси на автоматизацію інформаційно аналітичних технологій, а враховував можливості існуючої в регіоні програми інформатизації управлінської праці, оскільки витрати на автоматизацію окремих етапів роботи аналітичної діяльності можуть перевищувати 30-40 млн. доларів. Треба прагнути до зниження витрат шляхом встановлення неформальних каналів чи обміну інформаційними продуктами з багато чисельними партнерами на регіональному рівні.
  3.  Принцип "вічного всеобуча" полягає в тому, що аналітик повинен постійно підвищувати власну кваліфікацію, оскільки життя потребує від управлінців володіння новими поняттями ринкової економіки.
  4.  Принцип дружелюбства і необхідності формування мережі аналітиків і експертів з аналізу, які працюють на суспільних началах. Таких спеціалістів слід шукати серед представників університетської та наукової сфери – центрах НТІ, НТБ, а також суспільних організаціях міста та регіону.
  5.  Досвідченим аналітикам потрібно створювати відповідні умови праці та оплату, щоб вони не переходили у комерційні структури.
  6.  Принцип "напрацювання на авторитет" вказує на результативність діяльності аналітичної служби, тобто відповідає на запитання: "Які конкретно справи аналітичної служби протягом минулого дня (місяця, року) сприяли вирішенню поточних проблем міста, регіону? "
  7.  Принцип психологічної стабільності і впевненості розвитку аналітичної служби. Аналітична служба повинна передбачити ті проблеми, які можуть виникнути в адміністрації під час управління регіоном і підготувати варіанти їх рішення заздалегідь.

   Крім названих принципів, необхідно використовувати окремі принципи проектування автоматизованих систем, які ми розглянемо у наступному підрозділі.

6.4 Бази і банки даних аналітичних служб.

Орієнтуючись на "Положення про регіональні інформаційно-аналітичні служби" і беручи до уваги функціональну структуру регіональних інформаційно-аналітичних служб, можна запропонувати наступний склад баз банків даних: БД – Надзвичайні ситуації; БД – Проблеми реформування; БД – Суспільна думка; БД – Наслідки прийняття постанов; БД – Інвестиційні проекти; БД – Неплатежі; БД – Приватизація нерухомості; БД – Критичний ресурс; БД – Оперативні заходи; БД – Злочинність; БД – Преса; БД – Фірми і партнери; БД – Джерела інформації; БД – Право.

Останні три БД – довідкові, решта – проблемно-орієнтовані.

Приклад організації бази і банку даних інформаційно-аналітичної системи зображено на рис. 6.3

Рисунок 6.3 – База і банк даних інформаційно-аналітичної системи

Коротко розглянемо основні вимоги до формування баз і банків даних, передбачаючи, що створення цих баз даних повинно сприяти вирішенню проблем не тільки автоматизації аналітичної діяльності, але й інформатизації управлінської праці.

Наприклад, у базі даних з надзвичайних ситуацій необхідно використовувати формат, який пропонується спеціалістами Мінестерства з надзвичайних ситуацій України. Ця БД повинна містити ретроспективні, поточні та перспективні відомості про всі важливі  ситуації екологічного, техногенного, політичного, економічного, фінансового, оборонного, соціального характеру. Основне призначення даної БД – прогнозування надзвичайних ситуацій і чи інформаційно-аналітичний супровід процесів усунення їх наслідків.

База даних з виявлення і супровіду проблем реформування у регіоні може бути представлений у вигляді декількох тематичних розділів – земельна реформа, приватизація промислових підприємств, екологія, бюджет і формування ринку цінних паперів, соціальна сфера. Основне призначення цієї БД – прогноз соціально-економічної ситуації у регіоні чи зниження її нестабільності. Для екологічно несприятливих регіонів може бути створена окрема проблемно-орієнтована БД "Екологія". Приклад одного з форматів бази даних приведено у таблиці 6.1

Питання для самоперевірки

  1.  Які  існують критерії класифікації регіонів?
  2.  Назвіть функції та технології діяльності інформаційно-аналітичних служб регіонального рівня
  3.  Визначіть позитивні сторони в інформаційній структурі регіонів
  4.  Назвіть негативні сторони в інформаційній структурі регіонів
  5.  Які існують бази та банки даних аналітичних служб?

6. Вкажіть особливості регіональної інформації?

Таблиця 6.1 – Приклад проблемно-орієнтованої бази даних «Екологія»

1. Об’єкт, який розглядається аналітично

"Забруднення питної води у промислових зонах" Ситуаційна довідка для Адміністрації Івано-Франківської області: Ковальчук К.М., ІАЦ. обл. адм. 2005 р. 30 ст.

2. Повна назва організації

Інформаційно-аналітичний центр обл. адм.

3. Адреса та скорочена назва організації

75008, м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 20, обл. адм. ІАЦ.

4. Прізвище, імя, по батькові супроводжуючого проблему

Сомов А.К. тел. (065)23-67-18

Зміст проблеми:

питна вода (ПВ) + погіршення якості + зменшення об’ємів + промислові викиди + побутові відходи + хімізація полів + нові хвороби населення + нерівномірне забезпечення ПВ + перехід ПВ у технологічну + збільшення коштів на очищення води.

5. Аспект проблеми

Збільшення рівня захворюваності

6. Аспект проблеми

Диференціація дитячої захворюваності

7. Аспект проблеми

Зниження рівня захисної функції імунної системи населення.

8. Аспект проблеми

Поява нових хворіб

9. Аспект проблеми

Збільшення витрат на медичну діагностику і лікування населення.

10. Аспект проблеми

Інноваційні пропозиції з очистки води

11. Аспект проблеми

Біологічні методи очищення води

12. Аспект проблеми

Хімічні методи очищення води

13. Аспект проблеми

Технологічні методи очищення води

14. Аспект проблеми

Затрати на всі методи очищення води

15. Аспект проблеми

Інноваційні пропозиції з реконструкції підприємства

16. Аспект проблеми

Вітчизняні інвестори з програми "Екологія"

17. Аспект проблеми

Проведення експертизи

18. Аспект проблеми

Правове забезпечення з програми "Екологія"

19 Організація-експерт з питань технологічного забезпечення на підприємствах

20. Аналітичні матеріали з проблеми

Експрес-інформація Івано-Франківського відділу РІНТБ,

21. Інноваційні проекти, які пройшли експертне випробування

22. Робочий номер документа

200-38-22 Експрес-інформація

23. Експерт респондент

Костюк І.І., ЦНТІ,

Робочий номер документа та дата заповнення

00765, 00 00 23 24.05.07

Лекція 7

Актуальні проблеми інформаційно-аналітичного забезпечення органів державного управління. Аналітична та експертна діяльність консультативних фірм

7.1 Загальні теоретичні передумови

7.2 Взаємодія ОПР і СІАП

7.3 Світобачення та морально - аналітичні аспекти аналітичної служби

7.4. Інформаційно-аналітичні служби

7.1 Загальні теоретичні передумови прийняття рішення в управлінській діяльності

Україна, маючи високий науково-технічний потенціал в області теорії управління матеріальними об’єктами, в соціальному управлінні, управління регіонами і державою, все іде по-старому. Як і 200 років тому назад, технологія прийняття рішення базується на переробці інформації, яку отримують головним чином у вигляді письмового чи усного слова. Технічна оснащеність процесів переробки управлінської інформації залишається на низькому рівні. Часто комп’ютери використовуються як звичайна оргтехніка, а не як елементи системи управління чи вироблення управлінських рішень. При підготовці рішень не вистачає фактичного аналітичного матеріалу, виникають труднощі з отриманням інформації від спеціалістів, виникає також несприятливий вплив суб’єктивного фактору.

І для забезпечення процесу управління, і для отримання необхідної соціальної, економічної, політичної орієнтації кожному з нас необхідна просто культура спілкування з інформацією.

Загальні теоретичні передумови.

Як відомо, процес прийняття та реалізації рішення складається із етапів (рис. 7.1) :

  •  аналіз ситуації і формулювання проблеми,
  •  напрацювання та вибір варіантів рішення,
  •  організація виконання рішень,
  •  контроль виконання рішень.

Кожний етап виконується певними оргструктурами, автоматизованими системами, їх сукупністю.

                                             

Рисунок 7.1 – Процес прийняття та реалізації рішення

Перехід (рух об’єкта управління) від стану А до стану В здійснюється структурними підрозділами, які можна згрупувати у функціональні блоки (1-4), назви яких для органів управління повністю відповідають етапам процесу прийняття рішення:

– служба аналізу, розробки проблемних ситуацій і формулювання задач управління;

– особа, яка приймає рішення (ОПР), і служба консультантів та радників, яка забезпечує вироблення та вибір варіантів рішення;

– організаційно-структуровані чи виробничо-диспетчерські служби.

– контрольні служби.

Структура органа управління може часто мінятися, а функціональні блоки – це необхідні елементи функціонування органа управління. Таким чином оргструктура є базою для формування функціональних блоків виконавчої влади.

Життєдіяльність кожного функціонального блоку оприділяє прийом інформації на вході, переробка її всередині блока і видачу нової інформації на виході. При цьому вхідні та вихідні інформаційні параметри описуються чи наперед задаються відповідними алгоритмами поведінки цього блока.

У загальному вигляді система інформаційно-аналітичної підтримки (СІАП) може бути як автоматизованою, так і неавтоматизованою. Автоматизована СІАП включає в себе апаратно-програмні і телекомунікаційні комплекси та інформаційно-аналітичну службу, яка забезпечує їх розвиток, супровід та експлуатацію, а також збір, обробку, збереження та представлення інформації. З появою комп’ютерних технологій системи інформаційно-аналітичної підтримки все більше виділяються в спеціалізовані підрозділи органів управління.

У цілому функціональні блоки разом із СІАП презентують собою систему управління. При цьому треба підкреслити, що певні "збої" у діяльності функціональних блоків спричиняють адекватні недоліки цілої системи управління. "Збої" в системі інформатизації здатні "вивести із строю" систему управління. Це вимагає підвищення критеріїв до інформаційно-аналітичних служб на етапах структурного  і кадрового формування.

7.2 Взаємодія ОПР і СІАП

У сучасному суспільстві, як в органах державного управління, так і на великих підприємствах, є досить великий штат працівників, який виробляє не фізичний продукт, а нову інформацію, нові ідеї, знання, а їх керівники – рішення, які також можна трактувати як специфічний вид знань. Таким чином, в епоху науково-технічної революції складається нова концепція підтримки рішень як інтелектуальна підтримка, основана на переробці знань із проблемної області.

Інтелектуальна підтримка на основі пере опрацювання знань – це інформаційно-аналітична підтримка.

У процесі введення нових комп’ютерних технологій способи презентації знань стають все більш складними, а мова спілкування з користувачем – все більш простою. Але і в цьому випадку особа, яка приймає рішення (ОПР) на рівні губернатора області та навіть керівники структурних підрозділів, чисто фізично не завжди будуть мати можливість сісти за клавіатуру самостійно, не говорячи про спеціальну методичну підготовку.

З розвитком інтелектуального інтерфейсу, навіть при наявності помічника ЛПР, який обслуговує апаратно-програмний комплекс СІАП, число посередників між ЛПР і автоматизованою системою не зменшується. Причин тут кілька:

- мовні, лінгвістичні – потрібна чи спеціальна підготовка ЛПР для засвоєння знакових термінів чи понять, які використовуються при формуванні інформативних матеріалів і перш за все аналітичних, чи переклад цього матеріалу на звичайну для ЛПР мову;

-  цехові, корпоративні – щире небажання (приховане чи явне) перш за все аналітиків переходити на термінологію установи, яку обслуговують, із-за боязні втрати статусу;

-   світобачення; понятійні, методологічні – відсутність методологічних матеріалів, теоретичних розробок з питань державного управління, яка була доступною для ЛПР, "за на ученість діючих теорій".

7.3 Світобачення та морально-аналітичні аспекти аналітичної роботи

Аналітична робота як процес, аналітична розробка як продукт є фінішним процесом і остаточним продуктом функціонування аналітичної підтримки регіонального управління. Презентується не просто упорядкований набір окремих фрагментів проблемної області, а цілісна картина, яка відображає об’єкт управління із фоновим спостереженням, які подані у вигідному та зрозумілому ракурсі, а також, яка дає можливість сприйняття об’єкта у його динаміці.

На основі статистичної звітності і відповідних документів, які узгоджені із департаментом економіки і обласним комітетом державної статистики (ОКДС) має вигляд:

1 – служба аналізу, розробки проблемних ситуацій і формулювання задач управління, яка розбивають на дві підсистеми:

1 –  реалізується ОКДС шляхом збору, узагальнення інформації, яка отримується від суб’єктів господарської діяльності, тобто однієї із значущих складових об’єкта управління;

1* – реалізується інформаційно-аналітичне управління, яке передає узагальнену інформацію у структурні підрозділи і на замовлення керівників проводить первинну аналітичну переробку узагальненої інформації за допомогою прагматичності математичних ресурсів;

2 – ЛПР і служба консультантів і радників, які забезпечують вироблення та вибір варіантів рішень. На цьому рівні департамент економіки проводить експертну обробку інформації та аналітичних матеріалів та готує проекти управлінських рішень і докладні записки про загальні тенденції соціально економічного розвитку;

3 – організаційно-розпорядчі служби реалізують свої функції;

4 – контрольні служби розбивають на дві підсистеми:

4.1 – реалізується інформаційно-аналітичне управління при виконанні функцій автоматизованої обробки інформації за заявами, скаргами жителів області, контроль виконання документів органів влади, постанов, розпоряджень і резолюцій мерів області;

4. – реалізується контрольним управлінням діловодства, відповідними службами департаменту і управління шляхом організації контролю за виконанням раніше названих документів і підготовкою відповідних проектів рішень.

На етапах обробки масивів даних, зведених інформаційних таблиць та статистичних збірників розумно застосовувати математичний апарат векторного аналізу.

Скарга жителя області, службова кореспонденція, заробітна плата, доходи робочих та ін.  характеризуються: 1) часовим фактором – перша вісь; 2) інтенсивність по тій чи іншій галузі – друга вісь;  3) інтенсивність у територіальному розрізі – третя вісь. При цьому окремий узагальнений образ для аналітика найбільш цікавий у динаміці чи у порівнянні з іншим об’єктом. Інтереси жителів області та інтереси апарату повинні бути достатньо близькими.

  1.  Інформаційно-аналітичні служби

 Інформаційні служби (інформаційні управління, інформаційно-аналітичні підрозділи, прес-центри, управління і центри громадських зв’язків, прес-бюро та прес-аташе з відповідним апаратом) органів державної влади та органів місцевого самоврядування збирають, аналізують, обробляють та оперативно надають інформацію про діяльність цих органів у повному обсязі засобам масової організації, крім випадків, передбачених Законом України "Про державну таємницю".

Для висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування їх інформаційні служби мають право використовувати такі форми підготовки та оприлюднення інформації:

  •  випуск і поширення бюлетенів (спеціальних бюлетнів), прес-релізів, оглядів, інформаційних збірників, експрес-інформації тощо;
  •  проведення прес-конференцій, брифінгів, організація інтерв’ю з керівниками органів державної влади та органів місцевого самоврядування для працівників вітчизняних та зарубіжних засобів масової інформації;
  •  підготовка та проведення теле-і радіопередач;
  •  забезпечення публікацій (виступів) у засобах масової інформації керівників або інших відповідальних працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
  •  створення архівів інформації про діяльність державної влади;
  •  інші форми поширення офіційної інформації, що не суперечать законодавству України.

Якщо звернутися до історії створення інформаційних служб, то слід звернути увагу на створення Всеукраїнської асоціації інформаційних служб (ВАІС) (15 листопада 2001р.). Асоціація є міжгалузевим обєднанням, заснованим на засадах рівноправності її членів, які зберігають господарську самостійність та право юридичної особи.

До ВАІС увійшли 20 організацій з 19 областей України: УкрІНТЕІ (м. Київ); ТОВ Науково-дослідний інститут "Укрметалургінформ" (м.Дніпропетровськ); Український центр науково-методичної інформації та патентно-ліцензійної роботи "Укрмедпатентінформ" (м. Київ); ТОВ Інститут математичного моделювання "Фраксім" (м. Київ), Одеське ТОВ "Інвац"; ЗАТ "Харківський ЦНТЕІ" та 13 ЦНТЕІ (Дніпрпетровський, Житомирський, запорізький, Івано-Франківський, Київський, Луганський, Львівський, Полтавський, Рівненський, Сумський, Хмельницький, Черкаський та Чернігівський).

Метою діяльності Асоціації є організація колегіального розроблення концептуальних засад функціонування і розвитку національної системи науково-технічної інформації із врахуванням світових тенденцій.

Для вирішення зазначеної мети Асоціація здійснює такі види діяльності:

  •  проводить наукові, інформаційні, патентні, аналітичні та соціологічні дослідження в галузі науково-технічної інформації і суміжних галузях;
  •  організовує і проводить науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи та експертизу в галузі науково-технічної інформації;
  •  організовує і проводить симпозіуми, наукові та науково-практичні конференції, семінари, виставки, аукціони, наради та інші науково-технічні заходи в Україні;
  •  здійснює роботи щодо збору та накопичення інформації з метою сприяння трансферу науково-технічних розробок і технологій згідно з чинним законодавством.

 Окрім названих інформаційних служб існує ще ряд інших (Центр економічних реформ при уряді - створює для інформаційно-аналітичного моніторингу альтернативні проекти чи програми поглиблення реформ. У штаті центру – економісти, політологи, юристи.

Вища економічна рада – розробляє програми розвитку економічних реформ, проводить ситуативний економічний аналіз. Рада відіграє велику роль в аналізі і прогнозуванні економічної і соціально-політичної обстановки в країні.

Центр економічної кон’юнктури і прогнозування при Міністерстві економіки України створений для проведення економічного аналізу і розробки проектів з програм поглиблення реформ. Штат – економісти, юристи), роботу яких в цілому можна оцінити досить позитивно щодо інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади та місцевого самоврядування і парламентських, президентських структур, хоча воно не зовсім відповідає сучасним формам міжнародного рівня.

Питання для самоперевірки

  1.  Які існують кроки надання інформації керівнику
  2.  Які існують інформаційно-аналітичні служби
  3.  Назвіть морально-аналітичні аспекти аналітичної служби
  4.  Який вигляд має ОКДС?
  5.  Що забезпечує ЛПР і служба консультантів і радників?
  6.  Яка мета створення інформаційних служб?
  7.  Для чого створений Центр економічної кон’юктури і прогнозування   при Міністерстві економіки України?
  8.  Роль ВАІСу в науково-технічній та дослідницькій роботі?

                           


Лекція 8

ПРО СТРУКТУРУВАННЯ ІНФОРМАЦІЇ

В ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНИХ СИСТЕМАХ

8.1 Загальні теоретичні передумови інформаційно-аналітичної роботи

8.2 Структурування інформації в інформаційно-аналітичних системах

8.3 Аналітичні  системи

8.1 Загальні теоретичні передумови інформаційно-аналітичної роботи

Сучасний рівень використання інформаційно-аналітичних систем (ІАС) в умовах глобального впливу інформаційних технологій на всі аспекти людської діяльності вимагає принципово нових підходів щодо обробки інформації для розв'язання задач и аналізу. Зростання обсягів інформаційного ресурсу, який накопичується в ІАС, фактично обігнало розвиток сучасного математичного апарата та інструментальних засобів для його обробки.

Серед проблем, які виникли у зв'язку із зростанням обсягів інформаційних ресурсів ІАС, можна виділити такі:

  •  слабка структурованість інформації;
  •  зниження інформаційної живучості ІАС ;
  •  зростання інформаційного шуму;
  •  засилля паразитної інформації, спаму;
  •  багаторазове дублювання інформації.

Розглянемо більш докладно першу проблему. В інформаційну систему надходять різні інформаційні потоки, частина з них структуровані, інші або слабо структуровані, або не структуровані. Причому обсяг неструктурованої та слабоструктурованої інформації значно перевищує обсяг структурованої. На даний момент структурування     вхідних  даних в ІАС здійснюється практично за допомогою ручного введення та коректування інформації оператором (диспетчером). Так, в Урядовій інформаційно-аналітичній системі з питань надзвичайних ситуацій заповнення регламентованих карток щодо надзвичайних ситуацій виконується виключно в ручному режимі оператором.

У разі постійного збільшення обсягів вхідни даних в ІАС усе менш ефективним стає и структурування за участю людини. Особливо вирішення; проблеми структурованості інформації автоматизованими методами є актуальним у разі постановки задач оперативного аналізу в ІАС. Оперативний аналіз припускає високий ступінь попередньо обробки та структурованості інформації, достатню для переміщення в таблиці баз даних для ресурсомістськоі обробки. Причому обмеження на автоматизацію накладають не обчислювальні потужності ІАС, а низький рівень дослідженню проблеми структурування вхідної інформації та відсутність розроблених 1 впроваджених методи 1 засобів 11 реалізації в ІАС.

На сьогоднішній день найбільшого успіху у ви рішенні задачі структурування інформації досягнуто при створенні пошукових систем глобальної комп'ютерної мережі при структуруванні  текстового корпуса. Потрібно перенести та адаптувати технології структурування для ІАС.

До вхідних даних в ІАС, які, як правило, не структуровані. Висуваються вимоги відповідності основним критеріям (ступінь структурованості. час життя, цінність, вірогідність), у протилежному випадку дані відкидаються як некоректні.

8.2 Структурування інформації в інформаційно-аналітичних системах

Структурування вхідної інформації в ІАС потрібне на різних рівнях подання даних за аналогією з інформаційною моделлю даних - на фізичному, логічному й семантичному. Тому для зручності виділимо в структуруванні інформації такі складові: фізичне, логічне й семантичне структурування.

Під фізичним структуруванням будемо розуміти перетворення інформації на рівні форматів даних (зведення різних форматів вхідних даних до виду, зручного для обробки в ІАС); під логічним - розміщення даних в інформаційному сховищі ІАС 1 знаходження їхнього місця в загальній ієрархи даних (структуризація інформаційного ресурсу ІАС); під семантичним - кластеризацію даних із урахуванням значеннєвого змісту інформації.

Таким чином, для ІАС структурованою будемо називати інформацію, яка без додаткової корекції переміщується до баз даних (БД) ІАС і перебуває в зручному та доступному для аналізу вигляді.

Для визначення задачі структурування виділимо ряд ознак, які характеризують структуровану інформацію:

  •  однаковий або легкозамінний формат даних (таблиця, вибірка, текст);
  •  наявність додаткових даних для створення структури даних (індекси, заголовки полів БД);
  •  упорядкованість за якими-небудь критеріями (нумерація, упорядкованість за часом);
  •  наявність загальної ознаки в структурі всіх елементів.

Узагальнивши всі ознаки, будемо вважати особливістю структурованої інформації можливість обробки й переміщення в БД даних, що надходять в ІАС у різних форматах.

Число форматів даних постійно зростає, і ІАС повинна вміти працювати з найрізноманітнішими типами даних. Але всередині самої ІАС підтримка безлічі форматів накладає додаткові обмеження на обчислювальні потужності й програмні інтерфейси. Тому система повинна перетворювати вхідні дані у форматії, які підтримуються БД ІАС.

Створення додаткових даних, або метаданих  - один 13 відомих напрямків структурування інформації. Сам поділ на дані та метадані можна застосовувати лише в конкретному випадку. Наприклад, картки в каталозі бібліотеки є метаданими для даних, що зберігаються в книгах, а для карток метаданими можуть бути коди на ящичках каталогу; для написів на ящичках - написи на шафах і т.д. Фізично й структурно метадані можуть як входити до складу самих БД, так і розташовуватися окремо, так до утворення власних БД.

Упорядкованість даних припускає наявність метаданих, відповідальних за нумерацію або якісь часові показники, наприклад, час створення або зміни документа. Більшість сучасних файлових систем у разі створення нового файлу автоматично привласнюють йому параметри - час створення та останнього змінювання. Крім того, кожний файл характеризується місцем розміщення.

З останньою ознакою тісно пов'язані дві задачі структурування: класифікація та кластеризація, які вимагають більш детального розгляду.

Можна запропонувати більш актуальне визначення структурування. Для ІАС структурування - це процес обробки, що зводить вхідну інформацію до вигляду, що адаптований для розміщення в БД  і подальшого використання. Обробка інформації - досить широке поняття, що вимагає конкретизації. Отже, процес структурування інформації в ІАС - це:

  •  перетворення даних до стандартних форматів даних або таких, що використовуються системою;
  •  вибір категорії, класу в ієрархії даних системи;
  •  створення метаданих.

Перетворення форматів даних є досить вивченою, хоч і актуальною задачею. Вибір місця в ієрархії даних системи - це віднесення даних до тієї або іншої групи. Будь-які вхідні дані можна класифікувати - зобразити у вигляді деяких класів ієрархії, які утворюють дерево або частину дерева. Дерева можуть бути побудовані, спираючись на вхідні дані.

Тип вхідних даних:

1. Дані Іnternet:

  •  картки,заповнені операторами;
  •  готові архіви й бази даних, перенесені із зовнішніх джерел;
  •  документи.

2. Тематичний розділ.

3. Алфавітний покажчик.

Поєднання тематичного й алфавітного подання зазвичай застосовується в бібліотечних каталогах. Аналогом типів даних для бібліотек виступають такі види видання друкованої продукції: журнал, газета, книга, підшивка, зібрання творів і т.д.

Дані відносять до того або іншого тематичного розділу на підставі таких факторів:

Ключові слова – приналежність за ключовими словами є найбільш адекватною з усіх, що запропоновані, і справляє найбільший вплив на приналежність до рубрики. Украй бажано накласти обмеження на кількість ключових слів, які входять у розрахунок, вибираючи з усіх варіантів ті, що мають найбільшу вагу;

Автор – із усіх авторів, що брали участь у створенні матеріалів, вибирається автор з максимальною вагою;

Джерело – сайт, база даних, електронне сховище тощо, джерело, звідки взята інформація. Кожному зареєстрованому джерелу відповідає свій ваговий коефіцієнт, який задається експертом та може змінюватися. Незареєстрованне джерело одержує якусь середню вагу, яка характерна для джерел певного типу;

Посилання на інші джерела інформації – досить часто, крім джерела інформації, дані містять посилання на різні інформаційні ресурси: список літератури, перехресні посилання на сайтах; із усіх посилань вибирається посилання з максимальною вагою.

Належність до якогось тематичного розділу в ІАС може визначатися людиною-експертом і автоматично. Для ІАС із процесом автоматичного структурування даних рубрика вибирається за допомогою вагових критеріїв. Ваговий критерій рубрики - це показник, за яким визначається, до якої рубрики віднести дані. Значення вагового критерію даних може бути визначене в такий спосіб:

де Р - вага даних, що визначає приналежність до конкретної рубрики;

S - вага джерела інформації;

Кi - вага ключового слова, яке знайдене в документі;

mах (Ak)- вага "визнаного" автора;

Wz - вага посилання на інше джерело інформації;

р = 2, З,...

Коефіцієнти а, р, ф залежать від тематики та типу інформаційного ресурсу. Всі чисельні значення ваг визначаються експертом під час побудови ІАС, потім допрацьовуються при налаштуванні за рахунок аналізу результатів автоматичної рубрикації. Діапазон значень кожної ваги визначається для конкретного типу ІАС. Наприклад, для рубрикації змішаного веб-контенту найбільш значущим буде внесок ключових слів, а для аналізу документів Кабінету Міністрів порівняльний внесок ваги автора документа значно зростає.

В ідеалі, варіюючи коефіцієнти а, р, ф можна настроїти структурування інформації під конкретне прикладне завдання, міняючи значення параметра р, можна виявити неточності побудови моделі у випадку виникнення різких розбіжностей під час порівняння результатів структурування для різних р.

У разі структурування інформації в ІАС неминучим є створення надлишкових метаданих. Це обумовлюється зручністю обробки не самої інформації, а її метаданих. Узагальнюючи, можна сказати, що достатньо вирішити складне завдання - створити набір метаданих - і згодом ці метадані можуть бути багаторазово використані для різних задач. Особливо даний підхід виправданий при вирішенні завдання з ведення аналітичної діяльності. Необхідно підкреслити, що без здійснення аналізу семантичного значення даних неможливо повноцінно створити метадані.

Виділимо такі види основних метаданих: назва;анотація; рубрика; формат даних; дата створення;дати змін; час життя; час життя в архіві; ключові слова. '

Крім цього, виділимо для ІАС допоміжні метадані, використання яких підвищує ступінь структурованості інформації: список авторів; актуальність; ступінь таємності; значимість; достовірність; посилання на інші документи; посилання на "ресурси поза ІАС; посилання на дублюючу інформацію; місце в загальній ієрархії даних.

Обґрунтуємо використання деяких із запропонованих метаданих за винятком найбільш очевидних:

Список авторів - документ, що може змінюватися деяке число разів різними людьми; наприклад, послідовність записів на Інтернет-форумі спочатку передбачалася як колективна праця, тому необхідно було вказувати список авторів, щоб здійснювати можливість пошуку та переходу до всіх робіт зазначеного автора або навпаки знаходити авторів якихось документів. Надалі буде показане використання метаданих "автори" для вибору місця в загальній ієрархії даних.

Актуальність є складним поняттям для метаданих. Особливо, якщо якісний показник актуальності обчислює автоматизована система, а не людина. Актуальність змінюється згодом і визначається цілим рядом факторів.

Оскільки актуальність для кожної конкретної групи даних змінюється за особливим законом, необхідно під час створення метаданих вносити не тільки чисельні показники актуальності, але й вказувати залежність зміни актуальності в майбутньому. У найпростішому випадку актуальність є просто спадаючою функцією від часу, з графіком, що є близьким до гілки гіперболи. Наприклад, для систем новин в Інтернеті актуальність інформації характеризується числом переглядів. При цьому спостерігається досить високий показник числа переглядів відразу після надходження нової інформації й потім його рівномірне спадання з прагненням до постійного (рівень залишкової актуальності). Будь-які зміни або відновлення спричинюють, як правило, зміну числа переглядів.

Для наочності розглянемо Інтернет-систему, сайт знайомств. Назвемо актуальністю інформації в такій системі число переглядів анкети користувача за фіксований інтервал часу, наприклад годину. Актуальність залежить від: типу даних; джерела інформації; його достовірності; старіння інформації з часом; впливу інших даних.

Ступінь таємності – накладає обмеження на використання інформації.

Значимість – якісний показник, наприклад від 1 до 100 одиниць, що визначає ступінь важливості документа. Так, Конституція України може мати значимість 100, а опис особливостей атмосферних коливань Сатурна - 10. У той же час, для систем якоїсь особливої тематики, можливо, припустима й зворотна оцінка.

Достовірність – показує достовірність джерела інформації. Наприклад, закон, що прийнято Верховною Радою України та знаходиться на відповідному офіційному сайті, має більшу достовірність, ніж посилання на цей самий документ, яке представлене на персональному блозі-щоденнику.

Посилання на інші документи, на ресурси поза ІАС, дублюючу інформацію. Цей тип метаданих є необхідним для створення повноцінної структури даних. Через поняття зв'язаності даних між собою визначається ступінь структурованості інформації.

З огляду на наведене вище, можна зробити такі висновки й пропозиції, а також окреслити певні перспективи:

  1.  зростання обсягів вхідних даних в ІАС підвищує актуальність завдання їхнього структурування.
  2.  з метою зручності дослідження завдання структурування інформації в ІАС запропоноване виділення таких складових структурування: фізичне, логічне, семантичне.
  3.  з огляду на проведений аналіз складових структурування інформації в ІАС, завдання структурування інформації в ІАС зображується як комплекс підзадач:
  •  перетворення даних до стандартних або таких, що використовуються системою форматів даних;
  •  вибір категорії, класу в ієрархії даних;
  •  створенняметаданих.

Запропоновано критерій віднесення даних до тематичного розділу на підставі вагових критеріїв.

Виділено основні й допоміжні типи метаданих для ІАС.

У разі створення виду метаданих "актуальність" запропоновано задавати не тільки поточне значення актуальності даних, але й функцію зміни їхньої актуальності надалі.

8.3 Аналітичні системи

Інформаційно-аналітичні системи будуються на основі оперативних даних, одержуваних у режимі реального часу з оперативних систем, що автоматизують основні види діяльності організації, а також інших доступних джерел даних, які можуть знадобитися при прийнятті стратегічних рішень. Базовий комплекс інформаційно-аналітичних систем торкається всієї управлінської вертикалі: корпоративної звітністі, аналіз бізнесу, фінансово-економічне й стратегічне планування.

Інформаційно-аналітичні системи є надбудовою над уже функціонуючими на підприємстві інформаційними додатками, не роблячи особливого впливу на їхнє функціонування й не вимагаючи їхньої заміни. Ключовою функцією цих систем є акумулювання даних по всіх видах діяльності компанії – від стану складів до фінансової й бухгалтерської звітності й усіляких відомостей про клієнтів і їх смаків.

За способами застосування інформаційно-аналітичні системи діляться на системи для рішення тактичних і стратегічних завдань

Інформаційно-аналітичні системи підрозділів припускають більшу деталізацію й більш складну аналітичну обробку. Ці системи допомагають підготувати інформацію для прийняття рішень в області збуту, продуктової пропозиції, фінансового планування й т. п.

 Інформаційно-аналітичні системи верхнього рівня призначені для керівників верхньої ланки й служать для прийняття стратегічних рішень

До типових завдань, розв'язуваним за допомогою інформаційно-аналітичних систем, відносяться:

  •  складання консолідованої звітності й надання зведеної інформації про діяльність підприємства (фінансові, виробничі й інші показники, динаміка їхніх змін і тенденціїй);
  •  аналіз діяльності дочірніх підприємств, філій і підрозділів компанії (аналіз прибутковості, витрат, виконання плану);
  •  аналіз фінансової діяльності (основні фінансові показники, тенденції, взаєморозрахунки), оптимізація фінансових потоків, реальна оцінка собівартості продукції;
  •  проведення комплексної оцінки діяльності підприємства, заснованої на постійному контролі найбільш істотних її аспектів: фінансів, відносин з партнерами й клієнтами, внутрішнього стану компанії, темпів розвитку;
  •  аналіз збутових процесів (маркетингові компанії, складання плану, контроль виконання розпоряджень, розрахунки за відвантажену продукцію, прогноз надходження засобів, прогноз попиту).

Рішення цих і інших супутніх проблем може бути досягнуте шляхом нагромадження відомостей про найбільш важливі ділові транзакції з одночасним наданням ефективних засобів їхнього аналізу на основі технологій data_Warehouse, OLAP і data_Mining із широким застосуванням Інтернет/Інтранет технологій і засобів бездротового доступу. У термінах процесів проблему можна сформулювати як автоматизацію "базових контурів бізнесу й підтримку управлінських процесів".

Типове рішення кожної з перерахованих вище систем припускає:

  •  створення в рамках проекту або реалізацію взаємодії з існуючим корпоративним сховищем даних (достовірної оперативної інформації, необхідної для прийняття стратегічно важливих рішень);
  •  впровадження засобів OLAP і, по бажанню Замовника, елементів data_Mining (аналіз, прогнозування й планування);
  •  створення в рамках проекту або істотне розширення функціональності корпоративного порталу (удосконалювання взаємодії із зовнішнім світом);
  •  впровадження засобів підтримки мобільних користувачів (як вимога часу).

Переваги, одержувані підприємством після впровадження корпоративної інформаційно-аналітичної системи:

  •  наявність у керівників ефективних інструментів оцінки стану бізнесу на основі єдиного джерела ключових показників, підтримуваного в режимі реального часу;
  •  можливість оцінки перспектив розвитку;
  •  підвищення обґрунтованості прийняття управлінських рішень;
  •  можливість узгодження оперативних планів і бюджетів зі стратегічними цілями;
  •  розширені можливості аналітики, надані сховищем даних, засобами багатомірного аналізу даних, прогнозування й моделювання різних ситуацій за принципом "Що, якщо?";
  •  розширені можливості стратегічного керування на основі потужних засобів аналізу й звітності;
  •  виключення проблем, пов'язаних з оцінкою ситуації на основі показників, одержуваних на основі не інтегрованих рішень.

Компанія УЛІС Сістемс пропонує повний комплекс послуг зі створення, впровадження й подальшого розвитку інформаційно-аналітичних і інших замовлених інформаційних систем, включаючи:

  •  обстеження ІТ-інфраструктури Замовника;
  •  надання консалтингових послуг зі створення широкого спектра інформаційно-аналітичних систем;
  •  розробку проекту спеціалізованої або комплексної корпоративної інформаційно-аналітичної системи з урахуванням особливостей Замовника;
  •  інтеграцію інформаційно-аналітичних систем з іншими прикладними системами Замовника;
  •  інформаційну інтеграцію існуючих систем Замовника;
  •  впровадження систем і навчання персоналу;
  •  технічну підтримку й удосконалювання систем.

Питання для самоперевірки

1. З скількох етапів складаються загальні теоретичні передумови процесу прийняття рішень?

2. Для чого призначені інформаційно-аналітичні системи верхнього рівня?

3. На чому будуються  інформаційно-аналітичні системи?

4. Які проблем виникли у зв'язку із зростанням обсягів інформаційних ресурсів ІАС?

Список використаних джерел

  1.  Про інформацію: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 48. – С.1447-1462.
  2.  Про науково-технічну інформацію: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 33. – С.843–851
  3.  Про захист інформації в автоматизованих системах: Закон України// Галицькі контакти. – 1996. - № 47.- С.54–56.
  4.  Про інформаційні агенства: Закон України // Відомості Верх. Ради України. – 1995.- № 13. С. 281–291.
  5.  Бабич В.С. Документальні та інформаційно-бібліографічні потреби в галузі суспільних наук / В.С. Бабич // Зб. наук. праць. – К., 1997. – С.3–10.
  6.  ДСТУ 3017-95. Видання. Основні види: Терміни та визначення. – Вид. Офіційне. – Чинний від 01.01.1996.- К., Книга, 1983.- 320 с.
  7.  Закупень Т.В. Об информационном обеспечении управленческой деятельности госструктур / Т.В. Закупень // НТИ. Сер. 1. -1997.- № 8. – С.12–18.
  8.  Деревянко А.Г. Інформаційні центри: структура і методи діяльності: навчальний посібник. – К., 1999. – 80 с.
  9.  ДСТУ 2732-94. Діловодство й архівна справа терміни та визначення. – Чинний від 1995-07-01. – К.: Держстандарт України, 1994. – 53 с.
  10.  Закупень Т.В. Основные направления и перспективы развития информационно-справочного обеспечения межрегиональных управленческих структур / Т.В. Закупень // НТИ. Сер.1. – 1999. - № 4. – С. 6–14.
  11.  Иванкин В.И. Источники информации для органов НТИ в условиях рыночной экономики / В.И. Иванкин // НТИ. Сер.1. - 1999.- № 6.- С.22–23.
  12.  Кушнаренко Н.Н. Документоведение: учеб. – Х : Изд-во ХГИК, 1997. – 386 с.
  13.  Магнитов С. Н. Понятие информационного капитала / С.Н. Магнитов // НТИ. Сер.1.- 1999.- № 5. С.28–33.
  14.  Нечипоренко В.П. Информационный капитал научно-технической деятельности /В.П. Нечипуренко // НТИ. Сер. 1.- 1998. - № 11.-С.2–8.
  15.  Сілкова Г.В. Інформаційно-аналітична діяльність як напрям інформаційної діяльності// Вісник Кн. палати. – 1999. - № 3. – С.15–16.
  16.  Сілкова Г.В. Основи інформаційно-аналітичних досліджень: навч. посібник для студ. вузів. – Рівне, РІС КСУ, 1998. – 50 с.
  17.  Соколов Ю.А. Информационное обеспечение управленческой деятельности / Ю.А. Соколов // НТИ. Сер. 1. – 1997. - № 5.- С.9–15.
  18.  Шейко В.М. , Кушнаренко Н. М. Організація та методика науково-дослідноцької діяльності: підручник для вищих навчальних закадів/ ХДАК. – Х., 1998. – 287 с.
  19.  Пархоменко В.Д., Пархоменко О.В. Інформаційна аналітика у сфері науково-технічної діяльності: Монографія. – К.: УкрІНТЕІ, 2006. – 224 с.
  20.  Сорока М.Б. Національна система реферування    української наукової літератури / НАН України, Нац. б-ка України імені В.І. Вернацького. – К.: НБУВ, 2002. – 212 с.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

58893. Подорож до країни Доякорупо 46.5 KB
  Хто її населяє мешканці країни словники довідники енциклопедії Ви уже стикались у своєму шкільному житті з важкими питаннями: як правильно написати слово вимовити його що означає те чи інше слово як перекласти слово на іншу мову.
58894. Роль Поліанни в житті жителів міста Белдінгсвіля 56.5 KB
  Мета. Розширювати і доповнювати знання учнів про творчість зарубіжних письменників, активізувати читацьку пам’ять, формувати в учнів уміння робити висновки і висловлювати судження на основі прочитаного і посилатися під час відповіді на текст книжки...
58895. Управление персоналом как инструмент повышения эффективности трудовой деятельности в организационной среде медицинской компании 547 KB
  Обращение к проблематике эффективности кадрового менеджмента большого числа исследователей и в широких массах общественности породило интерес к темам управления деловой карьерой, профессионального роста и развития человека внутри организации...
58898. Океани Землі 49.5 KB
  Мета: продовжувати формувати уявлення про поверхню Землі, її зображення на карті, уміння читати карту і працювати з нею, сформувати уявлення про океани Землі; розвивати пізнавальний інтерес, висвітлити значення океанів та використання їх багатств людиною...
58899. Управление карьерой молодых специалистов на Красноярской дистанции электроснабжения 604.5 KB
  Изучить научную литературу отечественных и зарубежных авторов по проблемам управления карьерой молодых специалистов; дать общую характеристику изучаемому объекту, проследить его основные производственно-финансовые показатели; проанализировать состояние работы по управлению карьерой молодых специалистов на Красноярской дистанции электроснабжения...
58900. Зона мішаних лісів на території України 90.5 KB
  Хто здогадався чому на нас сипнув такий сніжок Це тема уроку. Щоб ви хотіли дізнатися про зону мішаних лісів Чи потрібно нам вивчати цю тему Дівчинка співає строфу пісні. А тепер детальніше зупинимось на зоні мішаних лісів.
58901. Закріплення знань про прислівник 38 KB
  Робота в групах на картках Визначити спосіб творення прислівників: забагато нещиро понашому рановранці заново Смачнесенько Отже прислівники утворюються за допомогою префіксального...