5685

Предмет, задача та методи психології і педагогіки

Реферат

Психология и эзотерика

Предмет,задача та методи психології і педагогіки ПИТАННЯ Визначення предмета психології і педагогіки. Різноманітні теорії про природу психіки. Задача психології і педагогіки як наук та навчального предмета в НАУ. ...

Украинкский

2012-12-18

352.59 KB

6 чел.

Предмет, задача та методи психології і педагогіки

ПИТАННЯ

1. Визначення предмета психології і педагогіки.

2. Різноманітні теорії про природу психіки.

3. Задача психології і педагогіки як наук та навчального предмета в НАУ. 

4. Основні функції і форми прояву психіки.

5. Галузі психології.

6.Методи дослідження в психології і педагогіці.

1.1. ВИЗНАЧЕННЯ ПРЕДМЕТА ПСИХОЛОГІЇ І ПЕДАГОГІКИ

Психологія посідає одне з найважливіших місць в системі наук про людину: медико-біологічних, філософії, соціології, мистецтвознавстві та ін. Сучасний рівень науково-технічного прогресу потребує обов’язкового урахування психологічних можливостей людини. З розвитком і ускладненням техніки зростає значення людського чинника. Сьогодні стає усе більш очевидним необхідність вивчення цього чинника й урахування його можливостей при розробці нової техніки та технологічних процесів, організації і управлінні виробництвом (у системі менеджменту).

Будь-яка, навіть найсучасніша техніка, створюється для використання її людиною. Усі галузі науки і знань мають сенс і значення тільки тоді, коли вони слугують людині, озброюють її, створюються для неї, виникають і розвиваються як теорія та практика людства. Тому вивчення психології та педагогіки необхідно сучасному інженеру й організатору виробництва будь-якого рангу. Великий учений Д.І. Менделєєв уже в 1880 р. наголошував, що під час конструювання повітроплавальних апаратів слід думати не тільки про двигуни, а й про людину.

4

Психологія – це наука про закономірності процесу формування та функціонування психіки, психологічних особливостей людської діяльності. Термінпсихологія походить від грецької:psyche – душа іlogos – вчення, наука. Словодуша походить від словаподих, що говорить про стародавні корені цього поняття, коли подих вважався найбільш характерною ознакою, що відрізняє живе від неживого.

Педагогіка (від грец. paidos – дитя та ago – виховую) – це наука про закономірності виховання, навчання й освіти. Вона тісно взаємопов’язана з психологією. Урахування закономірностей психічних функцій людини в різні вікові періоди дає змогу більш ефективно управляти процесами виховання та навчання. У зв'язку з тим, що однією з функцій інженера, керівника (менеджера) є навчання та виховання підлеглих, педагогіка включена до складу навчальної програми для студентів технічних факультетів НАУ.

1.2. РІЗНОМАНІТНІ ТЕОРІЇ ПРО ПРИРОДУ ПСИХІКИ

Головна методологічна проблема психології – це проблема її предмета і метода дослідження. Розвиток наукових поглядів на сутність психіки пов'язаний з вирішенням головного питання філософії – питання про співвідношення матерії і свідомості. Саме з приводу цього велися суперечки, що привели до виникнення двох діаметрально протилежних філософських напрямів: ідеалістичного та матеріалістичного. Ідеалісти розглядали психіку як щось первинне, існуюче самостійно, незалежно від матерії.

Матеріалістичне розуміння психіки полягає в тому, що пси-хіка розглядається як явище вторинне, похідне від матерії, а матерія як носій психіки, первинна.

Становлення психології як науки підрозділяється на декілька основних етапів. 

1-й етап психологія як наука про душу (античний період).

Містила філософію давньогрецьких мислителів-матеріалістів. Так, наприклад, Геракліт (540-480 рр. до нашої ери) стверджував:душа - матеріальна і являє собою одне з минулих станів матеріального буття – вогню.

Демокріт (460-370 рр. до н.е.) вважав, що душа складається із кульових, вогненних, легко рухомих атомів – дрібних часток матерії.

Алкмеон (давньогрецький лікар 6 сторіччя до н.е.) доводив, що органом психіки є мозок.

Платон (427-347 рр. до н.е.) висловлювався про душу як нематеріальну, безсмертну, духовну сутність, і зазначав, що вона тільки на час земного життя людини з'єднується з її тілом (дуалізм).

5

Дуалізм Платона переборов його учень Арістотель (384-

322 рр. до н.е.).

 У своєму трактатіПро душу він відстоював досвідний об'єктивний метод вивчення щиросердечної діяльності. Душу вважав нематеріальною, але її існування пов'язував із тілом. Вважав, що без душі тіло не могло б існувати.

Гіппократ (5 сторіччя до н.е.) – “батько медицини, висунув теорію, згідно з якою темперамент залежить від співвідношення чотирьохсоків тіла – жовчі, чорної жовчі, флегми та червоної рідини.

2-й етап – психологія як наука про свідомість (середньовіччя).

Августин (354-430) – релігійний мислитель, проповідував, що все знання споконвічно закладене в душі, що живе і рухається всередині Бога. Знання не набувається, а витягається з душі завдяки спрямованості волі (прояв волюнтаризму й інтроспекціонізму).

Ібн-Сіна (Авіценна) (980-1037) – таджицький та іранський філософ, лікар та психолог, творець природознавчого наукового вчення про душу та про психофізіологічні функції. Ібн-Сіна підрозділяв психологію на якби на дві частини: природно наукова (медична) і метафізична (філософська). У своємуКаноні він неухильно притримується ідеї про залежність психіки від устрою та діяльності мозку. Психологічна думка в умовах феодального товариства була стиснута диктатом церкви – християнської і мусульманської.

3-й етап – психологія в XVI-XVIII сторіччях.

6

Перехідний період від феодальної культури до буржуазної одержав назву Відродження. Розвиток природознавчих наук, фізико-математичних знань у цей період відбився на поглядах про природу психіки. Серед видатних особистостей цієї епохи особливе місце посідає Леонардо да Вінчі (1452-1519). Геніальний художник, учений, філософ, інженер Леонардо запропонував новий тип відношення до дійсності, для якого характерний синтез почуттєвого споглядання, теоретичного узагальнення та практичної дії, втілив цей підхід у своїх художніх творах, наукових ідеях, цікавих проектах і моделях та намагався осмислити його в єдиній методологічній концепції. Так виникло уявлення Леонардо про особливу загальну науку живопису, проявами якого виступають різноманітні форми людського пізнання і дії. Термін живопис означав для Леонардо не тільки роботу й твори художника, але і все, що створено людиною завдяки спілці ока та руки.

З давніх часів на рольцариці наук претендувала філософія. Леонардо передає цю рольбожественній науці живопису. Вона, за його переконанням, учить архітектора будувати так, щоб його будинок був приємний для ока, вона навчає і творців різноманітних ваз, ювелірів, ткачів, вишивальників. Вона винайшла букви, за допомогою яких виражаються різноманітні мови, вона дала карти арифметиці, навчила зображенню геометрів, навчає перспективістів і астрологів, будівельників машин та інженерів. 

Леонардо да Вінчі – великий експериментатор в галузі психофізіології (після Ібн-Сіни). Він був піонером вивчення нервової діяльності, проводячи досліди на жабі. У йогоТрактаті про живопис містяться численні положення, прийняті сучасною психофізіологією. Він уперше став трактувати об'єктивні продукти людської творчості як засіб пізнання закономірної будови речей.

Цікавими були погляди на природу психіки європейських філософів тих часів.

Так, англійський філософ Френсіс Бекон (1561-1626) вважав, що у людини дві душі – розумна та почуттєва. Дослідження розумної душі він відносив до сфери теології, а почуттєвої – до науки. На його думку, місцезнаходженням почуттєвої душі є мозок людини.

Французький філософ Рене Декарт (1596-1650) писав, що існують два початки: матерія та дух, що незалежні один від одного . Він увів поняттярефлекс при поясненні зв'язку між подразником і м'язовим рухом.

Нідерландський філософ Спіноза (1632-1677) рішуче відкинув дуалізм Декарта, стверджуючи обумовленість психіки зовнішніми впливами. Він вважав, що порядок і зв'язок ідей залежать від порядку та зв'язку речей (детермінізм).

Французькі філософи-матеріалісти Ж.Ламетрі (1709-1751), К.Гельвецій (1715-1771), Д.Дідро (1713-1784), А.Гольбах (1723-1789) визнавали первинність матерії і вторинність свідомості. 

7

Англійський філософ Джон Локк (1632-1704) є родоначальником емпіричного (досвідного) напряму у вивченні психіки людини. Він вважав, що фізіологічні та психологічні процеси відбуваються паралельно. Причому психологічні процеси можуть пізнаватися тільки інтроспективно (за допомогою самоспостереження).

Німецький філософ, математик, фізик, юрист, історик, мовознавець Лейбніц Готфрід (1646-1716), критикуючи емпіризм Локка, зазначав, щодуша як орган не єчистою дошкою, у неї є тільки задатки, схильність до пізнання, реалізована активною діяльністю. Лейбніц запровадив поняття про несвідому психіку. Введене ним поняття щодо малих перцепцій (неусвідомлювані сприйняття) дало змогу пояснити психічну динаміку з типу числення нескінченно малих величин.

Своєрідне місце в цей історичний період займає Сковорода Григорій Савич (1722-1794), український поет-мандрівник, педагог, філософ-пантеїст. Побут людини він витлумачував на основі ідей про трисвіти. Перший з них – великий загальний обительний світ, у якому живе все породжене. Другий – мікрокосмос, малий світ або людина. Третій – символічний світ. Він виражений у біблійних уявах. Кожний із цих світів складається з “двох натур: видимої (“твар, створений світ) та невидимої (“Бог). Він вважав, що людина та світ – це дві безодні:Він у тобі, а ти в ньому. Розробляючи теми гуманістичної психології, Сковорода віддавав належне людському інтелекту, його можливостям удосконалити індивідуальне та громадське життя. Його педагогічні ідеї засновувалися не на інтелектуальному диктаті, а на ненастирливості, делікатній допомозі учню.

4-й етап – психологія XIX-XX сторіч

У XIX-XX ст. виникає теорія вульгарного матеріалізму в поясненні природи психіки. Її представники: Бюхнер (1824-1899), Фохт (1817-1895) тощо стверджували, що мозок виділяє думку так, як печінка виділяє жовч.

Існували й інші напрями вивчення психіки: асоціативна психологія, волюнтаристична психологія, біхевіоризм і фрейдизм.

Цікавим є напрям, названий за ім’ям його творця Зигмунда Фрейда (1858-1939), австрійського лікаря і психолога. Створений ним метод психоаналізу для лікування неврозів був у наступному застосований для пояснення нормального психічного життя людей.

8


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

29182. Судебно-исследовательская фотография 30.5 KB
  Сфера применения – тексты которые залиты например кровью зачёркнуты или произошло наложение одного цвета на другой. Основное правило использования светофильтров: 1 для ослабления яркости необходимо использовать светофильтр того же цвета который необходимо погасить 2 для усиления яркости необходимо использовать светофильтр дополнительного цвета. Существует круг Освальда который позволяет визуально наглядно увидеть какой цвет для какого является дополнительным например: для жёлтого цвета дополнительным является оранжевый для...
29183. Виды криминалистической съемки 29 KB
  Обзорная съёмка Обзорная съёмка – это фиксация общего вида самого места происшествия. Технические способы обзорной съёмки: метрическая съёмка с глубинным и квадратным масштабом. 3 узловая съёмка Узловая съёмка – это фиксация наиболее значимых и важных объектов узлов.
29184. Опознавательная съёмка (сигналитическая фотография) 28 KB
  Однако если у человека на левой стороне лица есть какиелибо отличительные особенности то делается снимок левого профиля. В криминалистической практике часто делаются также снимок в полный рост и снимок левого полупрофиля это поворот головы вправо на 3 4. 3 снимок делается в 1 7 натуральной величины Для этого при печати добиваются того чтобы расстояние между зрачками глаз было равно 1 см.
29185. Понятие трасологии 28 KB
  Один из центральных разделов криминалистической техники в котором изучаются теоретические основы и закономерности возникновения следов разрабатываются рекомендации по применению средств и методов обнаружения изъятия и исследования следов. Трасология – отрасль криминалистической техники которая изучает закономерности образования следов – отображений и разрабатывает средства приемы и методы обнаружения изъятия фиксации и исследования этих следов в целях использования их для раскрытия расследования и предупреждения преступлений. Задачи...
29186. Способы фиксации следов рук 34 KB
  Протокол осмотра места происшествия должен содержать следующую информацию: 1 описание объекта на котором обнаружен след: наименование объекта форма размер цвет объекта характер поверхности объекта гладкая шероховатая 2 место нахождения следа на этом объекте Должны быть выбраны два постоянных ориентира нужно выделить верхнюю и нижнюю части объекта правую и левую сторону. 3 описание самого следа след нужно назвать Главное требование к протоколу – объективность = вместо формулировки найден след пальца руки целесообразнее...
29187. Понятие следа. Классификация следов в трасологии 37 KB
  Каждое преступное деяние вызывает изменение в окружающей обстановке определенные следы. Слово след имеет 4 значения: Отпечаток оттиск Остаток Последствия Нижняя часть ступни подошва ноги Криминалисты различают следы в широком и узком смысле слова. В узком смысле – это только следы отображения такие следы в которых передаются признаки оставившего их объекта и механизм их образования. по объекту следообразования: 1 следы человека – это следы рук ног зубов губ ушной раковины и т.
29188. Следы рук 40 KB
  Общие признаки папиллярных узоров: 1 тип папиллярного узора: дуговые узоры петлевые узоры завитковые узоры В основу классификации положена внешняя характеристика. Каждый папиллярный узор образуется слиянием 3х потоков папиллярных линий. Дельта – это участок папиллярного узора в котором сходятся все 3 потока папиллярных линий. 2 вид папиллярного узора: дуговой папиллярный узор делится на простой и шатровый завитковый узор: улитка двойной завиток 3 величина узора 4 крутизна изгиба рисунка 5 направление потока папиллярных линий и др.
29189. Обнаружение, фиксация и изъятие следов ног 48 KB
  Обнаружение следов обуви Следы обуви чаще видимые = применяются в основном визуальные методы их обнаружения. Фиксация следов обуви: 1 описание в протоколе осмотра места происшествия Протокол осмотра места происшествия должен содержать следующую информацию: Всегда обращается внимание на качество следов. 1 Описывается вся обстановка: количество следов месторасположение следов взаиморасположение следов относительно друг друга.
29190. Криминалистическое значение следов ног 41.5 KB
  Следы ног встречаются реже. Это связано со следующими обстоятельствами: 1 механизм образования: взаимное воздействие двух гладких твёрдых поверхностей 2 при расследовании сложно установить относимость следов к происшествию на месте происшествия обычно бывает много людей = очень много следов. Криминалистическое значение следов ног: 1 по следам ног можно установить отдельные элементы механизма совершения преступления: пути подхода и отхода преступника направление движения преступника количество лиц находившихся на месте происшествия...