5701

Бухгалтерський облік. Загальна теорія

Конспект

Бухгалтерский учет и финансовый аудит

Тема 1. Господарський облік, його суть і характеристика Мета лекції – сформувати систему знань про поняття та суть бухгалтерського обліку. План 1.1. Поняття та суть бухгалтерського обліку. Користувачі бухгалтерської інформації. Бухгалтерський о...

Украинкский

2012-12-18

348.5 KB

20 чел.

Тема 1. Господарський облік, його суть і характеристика

Мета лекції – сформувати систему знань про поняття та суть бухгалтерського обліку.

План

1.1. Поняття та суть бухгалтерського обліку. Користувачі бухгалтерської інформації. Бухгалтерський облік у системі наук.

1.2. Види бухгалтерського обліку, його функції і завдання.

 Література

 Див. п.п. 3,4,5,10,11,12,13,14,15,16,18,19,20,22,32,33 із списку літератури.

1.1. Поняття та суть бухгалтерського обліку

 Облік у широкому розумінні означає спостереження, вимірювання та реєстрацію певних природних і суспільних явищ. Діяльність будь-якого субєкта господарювання немислима без обліку господарських процесів та контролю за ним. Для цього ведеться господарський облік.

Господарський облік – це кількісне відображення і якісна характеристика господарської діяльності з метою контролю та управління нею.

 Суб’єктами господарської діяльності є фізичні та юридичні особи. Фізичними особами є громадяни країни та інших держав, юридичними особами – підприємства, організації, установи. Їхня діяльність в Україні регулюється чинним законодавством.

Метою господарського обліку є адекватне відображення фактів господарської діяльності, надання повної і правдивої інформації для прийняття рішень.

Зміст господарського обліку пізнають через його стадії (етапи):

  •  фіксація фактів господарської діяльності;
  •  вимірювання кількісних характеристик господарських процесів та змін в об’єктах;
  •  групування інформації, що міститься в первинних матеріальних носіях і узагальнення її;
  •  передача проміжної та результативної інформації до центрів прийняття управлінських рішень.

Кожному з названих етапів (стадій) технології обліку відповідає певний набір способів і прийомів: документація та інвентаризація, оцінка і калькуляція, регістри, рахунки і подвійний запис, баланс і звітність.

Вимоги, які висувають до господарського обліку:

Точність і правильність – дані, враховані обліком, повинні реально відображати дійсність, їх слід реєструвати без помилок;

Своєчасність – усі необхідні дані про господарську діяльність слід подавати у встановлені терміни;

Порівнянність – необхідна для контролю за складанням і виконанням бізнес-планів;

Повнота – облік повинен охоплювати всі аспекти господарської діяльності підприємства;

Економічність – на ведення обліку витрати повинні бути мінімальними.

В Україні господарський облік поділяється на 3 види:

Оперативний – використовується для спостереження і контролю за окремими операціями і процесами на найважливіших ділянках господарської діяльності з метою управління ними в міру їх здійснення. Він тісно повязаний з контролем, не має  певної системи документації, використовує  всі вимірники, забезпечує оперативність одержання інформації.

Статистичний - вивчає і контролює масові суспільно-економічні та окремі типові явища і процеси. При цьому кількісні аспекти статистика досліджує в нерозривному звязку з якісним змістом у конкретних умовах місяця і часу. Статистика застосовує різні вимірники і властиві їй способи спостереження (масові та вибіркові), систему показників (абсолютні, відносні та середні величини).

Для управління підприємством потрібен постійний, безперервний, достовірний і юридично підтверджений облік господарських операцій, що охоплює всю діяльність підприємства. Таким є бухгалтерський облік. Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16 липня 1999 р. (зі змінами та доповненнями): «Бухгалтерський облік – це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про господарську діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень».

Для відображення господарських засобів і процесів, що здійснюються на підприємстві, їхніх кількісних і якісних характеристик, в обліку застосовуються різні вимірники:

Натуральний – забезпечує кількісне і якісне відображення облікових об’єктів в одиницях ваги, об’єму, площі, потужності тощо. Натуральні вимірники застосовуються переважно для обліку кількості матеріальних цінностей. Вони мають особливе значення для забезпечення збереження суспільної власності. Облік матеріальних цінностей за різними назвами, ґатунками дає можливість одержати як кількісні показники, так і якісну характеристику цих цінностей.

Трудовий – використовуються для визначення затраченої праці в одиницях робочого часу – днях, годинах, хвилинах. За їх допомогою у поєднанні з натуральними встановлюють і контролюють норми виробітку, визначають продуктивність праці, обчислюють фонд робочого часу й оплати праці.

Грошовий – застосовується для узагальнення, обчислення вартості об’єктів обліку. Цей вимірник використовують при плануванні та обліку процесів виробництва й обігу, для визначення результатів і рентабельності діяльності, здійснення розрахунків між підприємствами, організаціями, установами.   

За обліковими функціями бухгалтерський облік поділяється на:

Фінансовий – комплексний системний облік майна, господарської діяльності підприємства через суцільне, повне й безперервне відображення господарських процесів за звітний період. Його ведуть відповідно до законодавства країни та міжнародних і національних стандартів бухгалтерського обліку. Здійснюється для формування вартісних показників діяльності підприємства і виявлення зовнішніх зв’язків із постачальниками, покупцями, банками, інвесторами, акціонерами.

Функції фінансового обліку:

а) суцільне, повне і безперервне відображення всіх господарських операцій за звітний період;

б) складання встановленої фінансової (бухгалтерської) звітності;

в) надання необхідної та достовірної інформації користувачам.

Податковий – окремий функціональний облік, який ведеться з метою посилення контрольно-аналітичної функції обліку правильності нарахувань та сплати податків. Здійснюється для формування показників валового доходу і валових витрат з метою обчислення прибутку і податку.

Фінансовий і податковий облік регулюється законодавством. Він обов’язковий для всіх суб’єктів  господарювання й оприлюднюється у фінансовій звітності та деклараціях, а також підлягає аудиту.

Управлінський облік - це сукупність методів та процедур, які забезпечують підготовку і надання інформації для планування, контролю та прийняття рішень на різних рівнях управління підприємством.

Управлінський облік (внутрішній облік, внутрішньогосподарський облік, виробничий облік) - це внутрішній облік, який ведеться для задоволення потреб в інформації керівників усього підприємства та його структурних підрозділів.

1.2. Види господарського обліку, його функції і завдання

В Україні застосовують господарський облік трьох видів: оперативний, статистичний і бухгалтерський (рис. 1).

Рис. 1. Види господарського обліку

Виділимо три основні функції бухгалтерського обліку (рис. 2):

Рис. 2. Функції бухгалтерського обліку

 Інформаційна функція – де бухгалтерський облік є частиною загальної інформаційної системи, яка перетворює первинні дані, зафіксовані в документах, на продукт для управління.

 Контрольна функція обліку полягає у здійсненні контролю через документування на різних стадіях господарювання, аналізі у всіх деталях діяльності підприємства, прийнятті виважених управлінських рішень.

 Аналітична функція – це отримання аналітичних даних, які необхідні в розрізі потреб користувачів облікової інформації, які, в свою чергу її аналізують та приймають відповідні управлінські рішення. Чим детальнішою буде інформацію в розрізі потреб того чи іншого користувача, тим об’єктивніше можна проаналізувати фінансовий стан підприємства та прийняти ефективні управлінські рішення.

Тема 2. Предмет і метод бухгалтерського обліку

Мета лекції – сформувати систему знань про предмет і обєкти бухгалтерського обліку та методичні прийоми (методи) бухгалтерського обліку.

План

1.1. Предмет і обєкти бухгалтерського обліку.

1.2. Базові принципи бухгалтерського обліку.

Література

Див. п.п. 3,4,5,10,11,12,13,14,15,16,18,19,20,22,32,33 із списку літератури.

1.1. Предмет і обєкти бухгалтерського обліку

Предмет бухгалтерського обліку в широкому розумінні – все те, що відображається в обліку, тобто господарська діяльність.

Так як кожне підприємство, госпрозрахункова організація виробляє певну продукцію, або надає послуги  то предметом бухгалтерського обліку є продукт підприємства, процес його створення, руху і використання, а також зв’язані з цим грошові, розрахункові і кредитні операції, що змінюють майно та джерела його формування.

Предмет бухгалтерського обліку складається з окремих елементів, складових, які називаються об’єктами. Під обєктом обліку розуміють конкретний засіб (майно), джерелом його утворення та їх рух у процесі відтворення.

Обєкти, що обліковуються за економічним змістом та призначенням можна об’єднати  в три групи: 1) господарські засоби;  2) джерела господарських засобів (майно);  3) господарські процеси (рис. 1).

Отже, предметом бухгалтерського обліку є господарські засоби за їх складом і використанням, джерела формування та їх цільовим призначенням, господарські процеси, що відбуваються на підприємстві.

Рис. 1. Склад об’єктів бухгалтерського обліку

За складом і розміщенням господарських засобів поділяються на:

  •  засоби тривалого використання (основні засоби і нематеріальні активи);
  •  оборотні засоби (матеріальні засоби, кошти в касі, на поточних рахунках у банку, в акредитивах і на чекових книжках);
  •  кошти в розрахунках (дебіторська заборгованість за товари, заборгованість підзвітних осіб, аванс видані й одержані, інші дебітори);
  •  відокремлені засоби (відрахування до бюджету, відтерміновані податкові активи);
  •  засоби на позабалансових рахунках (орендовані основні засоби, товарно-матеріальні цінності, взяті на тимчасове зберігання; товари, прийняті на комісію). 

1.2. Базові принципи бухгалтерського обліку

Слово принцип (від лат. princi pium – основа, первоначало) - вихідне положення будь-якої теорії, науки, що визначає всі наступні положення, які випливають з його твердження. Принципи бухгалтерського обліку – це базові концепції, які кладуться в основу відображення в обліку та звітності господарської діяльності підприємства, його активів, доходів, витрат, фінансових результатів.  

Загальне визнання облікових принципів залежить від того, наскільки вони відповідають трьом критеріям: доречності, об'єктивності й здійсненності.

Принцип бухгалтерського обліку — це правило, яким слід керуватися при вимірюванні, оцінці та реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні ґрунтується на таких 10 основних принципах: безперервність, обачність, повне висвітлення, автономність, послідовність, нарахування та відповідність доходів і витрат, превалювання змісту над формою, історична (фактична) собівартість, єдиний грошовий вимірник, періодичність.

Тема 3. “Методичні прийоми бухгалтерського обліку та їх використання на підприємстві”

Мета лекції – сформувати систему знань про методичні прийоми (методи)  бухгалтерського обліку.

План

1.1. Методичні прийоми (методи) бухгалтерського обліку.

Література

Див. п.п. 3,4,5,10,11,12,13,14,15,16,18,19,20,22,32,33 із списку літератури.

1.1. Методичні прийоми (метод) бухгалтерського обліку

Бухгалтерський облік, як і кожна наука, має свій метод. Слово метод (від гр. methodos – дослідження) означає спосіб дослідження явищ, підхід до вивчення явищ, планомірний шлях встановлення істини, взагалі – прийом, спосіб дії. У своїй основі метод є інструментом вирішення головного завдання науки – пізнання об’єктивних законів дійсності з метою використання їх у практичній діяльності людей. Отже, методологія – це вчення про методи, за допомогою яких пізнають об’єкт дослідження або предмет науки, яким є для нас бухгалтерський облік.

Для розкриття сутності бухгалтерського обліку широко використовують загальнонаукові методи: діалектичний, історичний та системний підходи, метод індукції і дедукції.

 Метод бухгалтерського обліку – це сукупність спеціальних прийомів, за допомогою яких вивчають його предмет.

 Бухгалтерський облік вивчає свій предмет за допомогою таких методів:

  •  хронологічного і систематичного спостереження (документування та інвентаризація);
  •  вимірювання господарських засобів і процесів (оцінка та калькулювання);
  •  реєстрації та класифікації даних з метою їх систематизації (рахунки та подвійний запис);
  •  узагальнення інформації з метою звітності (баланс та звітність).

Перелічені методи дають змогу формувати бухгалтерську інформацію для зовнішніх і внутрішніх користувачів. Облікові дані формуються за допомогою таких інструментів – елементів методу: документування; інвентаризація; оцінка; калькулювання; рахунки; подвійний запис; бухгалтерський баланс; бухгалтерська звітність.

Тема 4. Бухгалтерський баланс

Мета лекції – сформувати систему знань про суть, побудову та структуру бухгалтерського балансу.

І. Поняття бухгалтерського балансу

План

1.1 Суть і побудова бухгалтерського балансу.

1.2 Структура балансу.

1.3 Порядок читання та аналіз балансу.

Література

Див. п.п. 3,4,5,10,11,12,13,14,15,16,18,19,20,22,32,33 із списку літератури.

1.1. Суть і побудова бухгалтерського балансу

Бухгалтерський баланс – це спосіб економічного групування та узагальненого відображення стану засобів підприємства за їх функціональною роллю в процесі відтворення та за джерелами їх утворення і цільовим призначенням на певну дату в грошовій оцінці. Як правило, баланс складають на 1-ше число місяця, кварталу, року.

За формою баланс – таблиця, на лівій стороні якої відображають склад і розміщення господарських засобів і яка називається активом, а на правій стороні, що називається пасивом, відображають джерела формування господарських засобів.

Господарські засоби, та їх джерела групуються за певними ознаками у статті.  Стаття балансу – це обєднана за певними ознаками група господарських засобів або їх джерел. Статті балансу об’єднаються в більш узагальнені розділи балансу. Джерелами інформації для балансу є бухгалтерські рахунки. Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 2 “Баланс”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року № 87, передбачено загальні положення, визнання статей балансу, їх зміст, оцінка та розкриття.

Рис. 1. Зміст активу і пасиву балансу підприємства

За джерелами складання є такі баланси:

  •  інвентарні, які складаються на основі опису інвентарю;
  •  книжкові – складаються на основі запису у книгах без підтвердження інвентаризації (пробні або попередні);
  •  генеральний, який поєднує інвентарний і книжковий, складається за рік.

За термінами складання використовують:

  •  вступні баланси (складають на час створення підприємства);
  •  операційні (складають протягом року і показують окремі ділянки роботи підприємства);
  •  ліквідаційні ( складають на момент ліквідації підприємства).

За обсягами даних баланси розподіляють на:

  •  прості (що не мають структурних підрозділів, філій);
  •  складні (що мають структурні підрозділи);
  •  зведені (що мають філії).

За формою баланси є:           повні;        скорочені.

За змістом баланси є:

  •  сальдові (із залишками по рахунках, що характеризують майновий стан підприємства на визначену дату);
  •  оборотні (що визначають залишки по рахунках і обороти за дебетом і кредитом рахунків);
  •  результативні (баланси доходів і витрат, чи прибутків і збитків, що дає можливість визначити або чистий прибуток, або чистий збиток);
  •  проміжні (баланси, що складаються на будь-яку дату);
  •  порівняльні (у яких порівнюють статті звітного балансу з відповідними статтями балансу за попередній період).

1.2. Структура балансу

Форма діючого балансу та порядок його заповнення регулюються Національним (стандартом) бухгалтерського обліку 2 “Баланс” Затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року № 87. Відповідно до ст. 11 “Загальні вимоги до фінансової звітності” Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” баланс, разом із звітом про фінансові результати, звітом про рух грошових коштів, звітом про власний капітал та примітками до звітів визнано фінансовою звітністю підприємства.

Статті бухгалтерського балансу – це показники, що відображають стан на відповідну дату окремих видів господарських активів і джерел їх утворення. Кожна стаття балансу має грошовий вираз, що називається оцінкою статті. Загальним принципом оцінки активів для балансу є оцінка їх за фактичною собівартістю.

Таким чином, однорідні за економічним змістом статті об’єднуються у групи, а групи – у розділи активу і пасиву балансу. Діючий баланс має таку форму і структуру

Актив

Пасив

Назва розділу

Назва розділу

1.

2.

3.

4.

Необоротні активи – всі активи, що не є оборотними (об’єднано статті:  нематеріальні активи, основні засоби, довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи)

Оборотні активи – грошові кошти та їх еквіваленти, що необмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи 12 місяців з дати балансу (виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція, товари, векселі одержані, дебітори (нам вині), грошові кошти і їх еквіваленти).

Витрати майбутніх періодів – витрати, що мали місце протягом поточного або попередніх звітних періодів, але належать до наступних звітних періодів (інформація про витрати майбутніх періодів)

Необоротні активи та групи вибуття

1.

2.

3.

4.

5.

Власний капітал – частина  в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань (до власного капіталу відносяться: статутний капітал, пайовий капітал, додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток)

Забезпечення наступних витрат і платежів – нараховані у звітному періоді майбутні витрати і платежі (відпустки, гарантії), цільові надходження.

Довгострокові зобов’язання – всі зобов’язання, які не є поточними зобов’язаннями (подають інформацію про залучені кошти банків, шляхом випуску підприємством облігацій на довгостроковій основі з нарахування відсотків, та будуть погашені в строк більше одного року)

Поточні зобов’язання – зобов’язання, які будуть погашені протягом операційного циклу або 12 місяців з дати балансу (це зобов’язання за одержаними кредитами банку, виданими підприємством векселями, кредиторською заборгованістю за товари (ми вині), поточні зобов’язання за розрахунками з бюджетом, зі страхування, оплати праці тощо)

Доходи майбутніх періодів – доходи, отримані протягом поточного або попередніх звітних періодів, які належать до наступних звітних періодів (доходи у вигляді одержаних авансованих платежів за здані в оренду основні засоби, передплату на газети, виручка за вантажні перевезення, абонентну плату за користування засобами зв’язку тощо) 

Тема 5. “Рахунки бухгалтерського обліку і подвійний запис

Мета лекції – сформувати систему знань про рахунки бухгалтерського обліку, їх зміст та побудова, а також метод подвійного запису.

І. Бухгалтерські рахунки і подвійний запис

План

1.1. Рахунки бухгалтерського обліку, їх зміст та побудова.

1.2. Метод подвійного запису.

1.3. Синтетичні й аналітичні рахунки, їх взаємозв’язок.

1.4. Узагальнення даних поточного бухгалтерського обліку.

Література

Див. п.п. 3,4,5,10,11,12,13,14,15,16,18,19,20,22,32,33 із списку літератури.

  1.  Рахунки бухгалтерського обліку, їх зміст та побудова

Рахунки – це один з елементів методу бухгалтерського обліку, спосіб групування і поточного відображення за певними  ознаками наявності та руху засобів підприємства і їхніх джерел та господарських процесів.

У результаті господарської діяльності активи та джерела їх утворення можуть збільшуватися або зменшуватися. Таке збільшення або зменшення на рахунках відображається окремо. Тому рахунки бухгалтерського обліку прийнято зображати у вигляді двосторонньої таблиці, ліву сторону якої позначають умовним терміном дебет (від лат. означає “він винен”), а праву – кредит (від лат. означає “він вірить”). Назву рахунка пишуть посередині таблиці. Кожна сторона призначається для роздільного відображення збільшення або зменшення сум.

Схематично рахунок має таку форму (у вигляді літери «Т»).

Рахунок

(шифр та назва рахунку)

  Ліва сторона                                                                                    Права сторона

       Дебет                                                                                                   Кредит

                                                                                                            

Оскільки об’єкт бухгалтерського обліку характеризується певним станом, тобто наявністю  на певний момент часу засобів, коштів і джерел, то перш за все на рахунку фіксують цей стан, що називається початковим залишком, або початковим сальдом (від італ. означає “розрахунок”). Після цього на рахунках відображають господарські операції, тобто зміни засобів і їх джерел. При цьому збільшення обєкта обліку записують на одній стороні рахунка, а зменшення – на протилежній. Маючи інформацію про початкове сальдо обєкта обліку та зміни протягом звітного періоду, визначають сальдо на кінець звітного періоду. Накопичена інформація про рух обєкта обліку, відображеного за дебетом і кредитом, називається оборотом.

Активні рахунки призначені для обліку наявності та руху активів і відкриваються для статей балансу, які знаходяться в активі бухгалтерського балансу (наприклад Основні засоби, Товари, Каса тощо).

Пасивні рахунки призначені для обліку наявності та зміни джерел утворення і відкриваються для статей балансу, що містяться в пасиві балансу (наприклад Статутний фонд, Довгострокові позики, Розрахунки з оплати праці тощо).

Активно-пасивні рахунки це рахунки, які одночасно відображають стан активів і пасивів підприємства та зміни, що відбуваються в них (наприклад Розрахунки за податками і платежами, Фінансові результати тощо).  

  1.  Метод подвійного запису

Подвійний запис – метод, що випливає з економічної суті відображення операцій, кожна з яких обумовлює зміни у двох її частинах в активі, у пасиві чи в активі й пасиві одночасно. Це важливий принцип однакового відображення господарських операцій на рахунках.

Відображення кожної господарської операції двічі, за дебетом одного і за кредитом другого рахунків в одній і тій же сумі називають подвійним записом.

Подвійний запис не тільки принцип  однакового відображення операцій на рахунках, а й основний технічний прийом бухгалтерського обліку, бо забезпечує горизонтальний взаємозвязок між рахунками, а також важливий контрольний прийом, оскільки очевидно, що скільки не було б операцій, але загальна сума записів за дебетом рахунків завжди дорівнюватиме загальній сумі записів за кредитом рахунків.

Такий взаємозв’язок між рахунками, що виникає шляхом подвійного запису, називається кореспонденцією рахунків, а такі рахунки кореспондуючими.

      Рахунок                                                                            Рахунок

      Каса”                                                                     “Рахунки в банку 

Д-т                                К-т                                              Д-т                                     К-т

Сальдо                                                                                 Сальдо

  + 100 000                                                                                                 - 100 000

  1.  Синтетичні й аналітичні рахунки, їх взаємозв’язок

Залежно від обсягів інформації і рівня узагальнення рахунки бухгалтерського обліку поділяють на синтетичні і аналітичні. Взаємозвязок між синтетичними й аналітичними рахунками виявляється таким чином:

  1.  На рахунках синтетичного й аналітичного обліку залишок (сальдо) розміщується на одній і тій же стороні рахунка.
  2.   Якщо дебетується чи кредитується синтетичний рахунок, то однаково дебетуються чи кредитуються його аналітичні рахунки.
  3.   Кожну операцію на рахунках синтетичного обліку записують загальною сумою, а на відповідних аналітичних рахунках – частковими сумами.
  4.  Сума залишків (сальдо) і оборотів за всіма аналітичними рахунками має дорівнювати залишку (сальдо) й оборотам, відповідно, синтетичного рахунка. Відсутність такої рівності свідчить про наявність помилок у бухгалтерських записах, які треба знайти і негайно виправити.

1.4. Узагальнення даних поточного бухгалтерського обліку

Відображення господарських операцій за синтетичними та аналітичними рахунками – це поточний бухгалтерський облік. Оборотні відомості є способом узагальнення оборотів і залишків за звітний період (місяць), а також засобом взаємозв’язку між балансом і рахунками, що має важливе значення для контролю правильності облікових записів.

Баланс                       Рахунки               Оборотна відомість            Баланс

на початок                                                                                             на кінець

                                  Журнал

                                 операцій

Тема 6. Документація та інвентаризація, техніка і форми бухгалтерського обліку

Мета лекції – сформувати систему знань про документацію господарських операцій та інвентаризацію.

План

1.1. Первинне спостереження і його документальне відображення.

1.2. Класифікація документів.

1.3. Організація документообороту.

1.4. Зберігання бухгалтерських документів.

1.5. Інвентаризація в системі первинного обліку.

1.1. Первинне спостереження і його документальне відображення

Технологічно бухгалтерський облік як процес розпочинається з виявлення, вимірювання і реєстрації фактів, дій і подій з метою отримання інформації про господарські операції. Найбільш поширеним способом відображення даних бухгалтерського спостереження є документи. Документ (у лат. – свідоцтво, доказ) – це письмовий доказ фактичного здійснення господарської операції. Бухгалтерський документ – це документ, що містить відомості про господарську операцію і є юридичним свідченням її здійснення. Зведений документ – це документ, складений на підставі декількох первинних документів, для отримання узагальнення даних.

Документи тісно повязані з рахунками. На підставі документів здійснюється записи на рахунках бухгалтерського обліку. Щоб бути доказовим і мати юридичну силу, документ має містити обов’язкові реквізити (від лат. – потрібне, необхідне). Такими реквізитами є:

  •  назва документа;
  •  дата і місце складання;
  •  назва підприємства, від імені якого складено документ;
  •  зміст та обсяг господарської операції;
  •  одиниця виміру господарської операції;
  •  посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
  •  особистий підпис або інший знак, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також є додаткові реквізити при складанні документу:

  •  ідентифікаційний код підприємства чи особи;
  •  номер документа;
  •  підстава для здійснення операції;
  •  дані про документ, зо засвідчує особу;
  •  інші додаткові реквізити.

1.2. Класифікація документів

Для відображення господарських операцій використовують різні за формою і змістом документи. Тому бухгалтерські документи класифікують, тобто поділяють на групи за певними однорідними ознаками.

  

1.3. Організація документообороту

Первинні документи містять інформацію про факти господарського життя, і ця інформація належним чином опрацьовується, узагальнюється й накопичується з метою одержання підсумкових даних у балансі та звітності. Своєчасний і якісний облік забезпечується певним порядком організації складання й опрацювання документів, або документооборотом.

Документообіг – це рух документів від моменту їх складання або одержання від інших підприємств до передачі в архів. Головне завдання документообігу – прискорення руху документів, і чим коротше і швидше буде організовано цей процес, тим він буде ефективнішим, і користувачі зможуть вчасно отримати інформацію для прийняття рішень.

Організовує документообіг на підприємстві головний бухгалтер чи бухгалтер, який розробляє правила і технологію обробки облікової інформації, а керівник підприємства затверджує. Для забезпечення послідовності проходження документів, стабільної роботи кожної ланки, підвищення відповідальності виконавців, за дотримання встановленого порядку і строків оформлення та опрацювання документів розробляють графік документообігу.

Графік документообігу – це затверджений порядок обробки інформації, яким регулюють строки складання та обробки документів. Даний графік оформляється у вигляді схеми переліку робіт зі створення, перевірки та обробки документів. План (графік) документообігу розробляється головним бухгалтером і затверджується керівником. Вимоги головного бухгалтера щодо порядку  складання і подання до бухгалтерії та опрацювання документів є обов’язковими для всіх підрозділів і служб підприємства.

1.4. Зберігання бухгалтерських документів

Після закінчення звітного періоду всі документи передають під розписку на зберігання до архіву. За стан зберігання документів відповідає головний бухгалтер. Раціональна система зберігання забезпечує можливість користування документами у будь-який момент для отримання довідок. Документи використовуються також під час перевірки (податковими органами тощо).

Для зберігання документів за поточний та минулий рік у бухгалтерії створюється поточний архів. Документи зберігаються в шафах або спеціальних приміщеннях. Бланки суворої звітності повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах. Всі прийняті на зберігання документи реєструються в архівній книзі.

Постійний архів організовується у спеціальному приміщенні. Термін зберігання документів в даному архіві визначається згідно з Переліком типових документів, із зазначенням термінів зберігання матеріалів, затверджених Головним архівним управлінням при Кабінеті Міністрів України. Так, розрахунково-платіжні відомості та особові рахунки робітників і службовців зберігаються протягом 75 роки, журнали – 3 роки, бухгалтерські звіти і баланси – протягом часу існування підприємства.

1.5. Інвентаризація в системі первинного обліку

Інвентаризація – складання опису майна (інвентарю) підприємства на підставі періодичної перевірки наявності товарно-матеріальних та грошових цінностей, що перебувають на балансі підприємства на певну дату, стану їх зберігання.

Інвентаризацію проводять шляхом перевірки в натурі наявності майна (господарських засобів) підприємства шляхом описування, перерахунку, зважування, вимірювання й оцінювання їх залишків і порівняння одержаних результатів з даними бухгалтерського обліку. Це дає змогу встановити розходження між даними обліку і фактично наявністю засобів, тобто лишки або нестачі, які оформляються відповідними документами і відображаються в обліку.

Слід розрізняти інвентаризацію як елемент методу бухгалтерського обліку і як технічний прийом перевірки даних бухгалтерського обліку. Основними завданнями інвентаризації є:

  •  виявлення фактичної наявності господарських засобів, зокрема матеріальних цінностей у натурі;
  •  встановлення лишку або нестачі цінностей і їх регулювання та відображення в обліку;
  •  виявлення товарно-матеріальних цінностей, які втратили свою первісну якість, застаріли і не використовуються;
  •  перевірка дотримання умов і порядку зберігання господарських засобів;
  •  перевірка достовірної й реальної вартості зарахованих на баланс активів і пасивів підприємства.

 

Тема 7. Оцінювання  та калькуляція в системі бухгалтерського обліку

Мета лекції – сформувати систему знань про сутність та значення вартісної оцінки. Калькулювання в системі бухгалтерського обліку принципи класифікації бухгалтерських рахунків.

План

1.1. Сутність та значення вартісної оцінки.

1.2. Оцінка об’єктів обліку.

1.3. Калькулювання в системі бухгалтерського обліку.

1.1. Сутність та значення вартісної оцінки

Оцінка - це спосіб вартісного вимірювання господарських засобів, джерел їх утворення, а калькуляція - спосіб вартісного вимірювання процесів придбання матеріальних цінностей, виробництва продукції, їх реалізації, а також окремих етапів процесу розширеного відтворення.

Оцінка господарських засобів (активів) та їх джерел (капіталу та зобов'язань) є відправним моментом бухгалтерського обліку і реальною основою його побудови.

У різних джерелах цей елемент методу бухгалтерського обліку визначено по-різному. Одні, визначають оцінку як спосіб вираження у грошовому вимірюванні господарських операцій, інші — як спосіб вирішення у грошовій одиниці витрат живої й уречевленої праці, вкладеної в окремі види засобів і процесів.

Ціна як грошове вираження вартості є базовою категорією при оцінці активів і господарських операцій. Будь-яка ціна складається з таких елементів: собівартості реалізації; накладних витрат (адміністративні, збутові тощо); прибутку; податків; торговельних націнок (знижок). Основою формування ціни виробника продукції є собівартість виробництва продукції. Визначення собівартості є прерогативою управлінського обліку.

В основу оцінки господарських засобів покладено оптові, роздрібні, середньозважені, розрахункові, облікові та інші ціни. Найбільш поширеними є оптові та роздрібні ціни. Оптові ціни — це ціни, за якими підприємство реалізує продукцію іншим підприємствам, збутовим чи торговельним фірмам. Оптова ціна підприємства включає: собівартість реалізації, накладні витрати, прибуток і податки. Роздрібні ціни — це ціни, за якими товари реалізуються споживачам. Вони включають оптову ціну підприємства та торговельну націнку (знижку) з метою покриття витрат обігу.

Концептуальна основа складання та подання фінансових звітів МСБО містить таке формулювання оцінки: це процес визначення грошових сум, за якими мають визнавати і відображати елементи фінансових звітів у балансі та звіті про прибутки і збитки. Тому бухгалтерський облік має забезпечити реальну, фактичну картину наявності господарських засобів і стану господарських процесів.

Теорія бухгалтерського обліку ставить до оцінки основні вимоги, що забезпечують правильність відображення об’єктів обліку та достовірність оцінки. До цих вимог належать: реальність (адекватність), єдність та цілеспрямованість оцінки.

1.2. Оцінка об’єктів обліку

Основні засоби. Для потреб бухгалтерського обліку здійснюють оцінку кожного об'єкта основних засобів — закінченого пристрою з усіма пристосуваннями і приладдями до нього або окремого конструктивно відокремленого предмета, що призначений для виконання самостійних функцій.

Капітальні інвестиції. Прикладом капітальних інвестицій може бути будівництво, яке здійснюється не будівельною організацією, або процес придбання основних засобів, який займає значний час. Оцінюють такі інвестиції за сумою фактичних витрат, повязаних з ними.

Фінансові інвестиції. Фінансові інвестиції — активи, які утримують з метою збільшення прибутку, зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора (акції, облігації, частки в статутних капіталах інших підприємств та інші боргові та капітальні цінні папери). Первісне визнання фінансових інвестицій здійснюється за їхньою історичною собівартістю, яка включає: ціну придбання; комісійні винагороди; гонорари; мито; податки, що не відшкодовуються підприємству; банківські збори; інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням інвестицій.

Виробничі запаси. Для цілей обліку до запасів відносять: сировину і матеріали, комплектуючі та інші цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг; незавершене виробництво; готову продукцію; товари; малоцінні та швидкозношувані предмети, які використовують протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більший за рік.

Дебіторська заборгованість. Оцінка дебіторської заборгованості залежить від виду цієї заборгованості. Заборгованість за товари, роботи, послуги визнається як актив одночасно з визнанням доходу від реалізації й оцінюється за первісною вартістю, яка дорівнює справедливій (контрактній) вартості. Поточна оцінка дебіторської заборгованості здійснюється за чистою реалізаційною вартістю, яка визначається як різниця між первісною вартістю та резервом сумнівних боргів.  

Грошові кошти та їх еквіваленти. Грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті оцінюються за номіналом (готівка, гривня на рахунках), грошові кошти та грошові документи в іноземній валюті перераховуються в гривні на дату отримання або на дату складання звітності за курсом НБУ.

1.3. Калькулювання в системі бухгалтерського обліку

Класифікація - науковий метод пізнання, чим більше існуючі класифікації розроблено, тим об’єкт можна вважати більшою мірою дослідженим. Найширше використовують у практиці групування витрат за економічними елементами та статтями калькуляції (витрат) (рис. 1).

Рис. 1. Групування витрат

Тема 8. Облік основних господарських процесів

Мета лекції – сформувати систему знань про облік основних господарських процесів.

План

1.1. Методологічні основи обліку кругообігу господарських засобів.

1.2. Облік процесу постачання.

1.3. Облік процесу виробництва.

1.4. Облік процесу реалізації і визначення фінансових результатів.   

Література

Див. п.п. 3, 5, 10, 11, 12, 13, 16, 18, 19, 20, 22, 26, 31, 32, 34 із списку літератури.

На підприємстві, весь кругообіг господарських засобів можна розділити на три стадії: 1) постачання; 2) виробництво; 3) реалізації.

      Засоби праці

Гроші                        Виробництво     Продукція                Продукція           Гроші                

             Предмет праці                        (за собівартістю)   (за ціною реалізації)

          І стадія                                  ІІ стадія                                              ІІІ стадія

Перша стадія (постачання) передбачає витрату підприємством певної частини грошей на закупівлю засобів праці та предметів праці. При цьому, з однієї сторони беруть участь гроші, як засіб платежу і міра вартості, з іншої – цінності, які купує підприємство.

Друга стадія (виробництво) передбачає взаємодію засобів праці і предметів праці при активній ролі в цьому процесі робочої сили. Результатом другої стадії є отримання з виробництва і оприбуткування готової продукції на склад підприємства.

Третя стадія (реалізація) є завершальною фазою кругообігу господарських засобів. Вона виражається у передачі виробленої продукції за цінами реалізації шляхом купівлі-продажу. Якщо отримана виручка переважає собівартість реалізованої продукції – це означає, що підприємство отримало прибуток, якщо ні – збиток.

1.2. Облік процесу постачання

Процес постачання є невід'ємною складовою кругообороту капіталу підприємства і полягає в забезпеченні підприємства необхідними для його діяльності засобами — сировиною та матеріалами, паливом і запасними частинами, іншими матеріальними цінностями відповідно до укладених угод і договорів щодо матеріально-технічного забезпечення підприємства. Підприємство купує матеріальні цінності й сплачує їхню вартість. Крім того, воно сплачує вартість витрат за доставку матеріальних цінностей на підприємство, витрати зі страхування, транспортування, розвантаження тощо. Таким чином, фактична вартість придбаних матеріальних цінностей складається з купівельної вартості та транспортно-заготівельних витрат.

Основними завданнями бухгалтерського обліку придбання матеріальних цінностей є:

  •  правильне і своєчасне встановлення обсягів закупівлі;
  •  облік надходження матеріальних цінностей на підприємство;
  •  облік розрахунків з постачальниками за придбані засоби та підрядниками за транспортно-заготівельні витрати;
  •  визначення фактичної собівартості закуплених матеріальних ресурсів.

1.3. Облік процесу виробництва

Облік затрат на виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг здійснюється на спеціально відведеному у плані рахунків рахунку 23 "Виробництво", на якому по дебету показуються затрати, пов'язані із виробництвом, а по кредиту — оприбуткування готової продукції на склад підприємства.

Рахунок 23 "Виробництво" по дебету кореспондує із кредитами рахунків; 20 "Виробничі запаси" (на суму спожитих у виробництві сировини, матеріалів), 66 "Розрахунки за виплатами працівникам" (на суму нарахованої оплати праці працівникам, зайнятим безпосередньо на виробництві), 13 "Знос необоротних активів" (на суму нарахованої амортизації по основних засобах і нематеріальних активах, які задіяні безпосередньо в процесі виробництва), 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" (на суму пов'язаних із виробництвом виконаних для підприємства робіт сторонніми організаціями) тощо. Всі ці витрати, а також інші, в сукупності складають виробничу собівартість виготовленої продукції, виконаних робіт та наданих послуг.

По кредиту рахунок 23 "Виробництво" кореспондує із дебетами рахунків: 26 "Готова продукція" (на суму оприбуткованої із виробництва на склад готової продукції), 25 "Напівфабрикати" (на суму отриманих відходів, які придатні для подальшого використання у виробничих цілях), 90 "Собівартість реалізації" (на суму виконаних робіт і наданих послуг стороннім споживачам) тощо.

Поряд з цим треба зауважити, що не всі витрати, які пов'язані із виробництвом продукції можна відразу віднести на собівартість конкретного виду продукції.

Тема 9. “Облікові регістри, техніка і форми та організація обліку на промислових підприємствах”

Мета лекції – сформувати систему знань про облікові регістри, техніку і форми та організацію обліку на промислових підприємствах.

План

1.1. Облікові регістри і форми бухгалтерського обліку.

1.2. Виправлення помилок в облікових регістрах і звітності.

Література

Див. п.п. 3, 5, 10, 11, 12, 13, 16, 18, 19, 20, 22, 26, 31, 32, 34 із списку літератури.

  1.  Облікові регістри і форми бухгалтерського обліку

Облікові регістри – це документи для реєстрації і групування даних бухгалтерського обліку про наявність засобів та операцій з ними, зафіксованих у первинних носіях інформації. Відображення даних про господарську операцію в облікових регістрах називають обліковою реєстрацією.

Залежно від форми, змісту, способу відображення і накопичення інформації облікові регістри можна класифікувати наступним чином (табл. 1):

Табл. 1. Класифікація облікових регістрів

Ознака

Класифікація відповідно до ознаки

Сутність облікових регістрів

За характером записів

Хронологічні

Записи здійснюються у порядку здійснення операцій, тобто у хронологічній послідовності (реєстраційні журнали, касова книга тощо)

Синтетичні

Записи відображаються у визначеній послідовності з певним групуванням однорідних за економічним змістом господарських операцій (Головна книга)

Комбіновані

Записи здійснюються одночасно у хронологічному й систематичному порядку (журнали, відомості)

За ступенем узагальнення

Синтетичні

Регістри, в яких облік ведуть за синтетичними рахунками. Синтетична (загальна) реєстрація є пов’язаною реєстрацією за допомогою рахунків за ознакою подвійності всіх без винятку змін, що відбуваються у різних частинах балансу

Аналітичні

Регістри, в яких облік ведуть за аналітичними рахунками. В аналітичних облікових регістрах дані подають у натуральному, трудовому і грошовому вимірниках

Комбіновані

Регістри, в яких облік ведуть одночасно за синтетичними і аналітичними рахунками

За зовнішнім виглядом

Картки

Таблиці спеціальної форми й стандартних розмірів, виготовлені на цупкому папері та призначені для реєстрації господарських засобів (інвентарні картки обліку основних засобів, картки складського обліку матеріалів тощо)

Вільні (окремі) аркуші

Окремі таблиці різного формату зі спеціальним графленням (відомості, журнали, меморіальні ордери, оборотні відомості тощо)

Бухгалтерські книги

Спеціально розграфлені аркуші паперу, в яких відображають дані про наявність господарських засобів, джерела їх формування за синтетичними та аналітичними рахунками

За побудовою

Односторонні

Графи для дебетових і кредитових записів розміщені поблизу на правій стороні регістру, а графи для фіксації дати, номеру бухгалтерської проводки, змісту операції – зліва і є загальними як для дебетових, так і для кредитових записів

Двосторонні

Складаються з двох однакових частин, ліва з яких призначена для дебетових записів, а права – для кредитових

Багатографні

Регістри, в яких одна з граф (найчастіше, дебетова) поділена на декілька. Використовуються для рахунків, суми яких згруповані за певними показниками

Шахові

Записи виконуються у клітинці, яка розташована на перетині стовпчика й рядка таблиці, які відповідають дебетовому і кредитовому обороту на відповідних рахунках бухгалтерського обліку

  1.  Виправлення помилок в облікових регістрах і звітності

При заповненні як первинних документів, так і облікових регістрів допускаються різного роду помилки.

Найбільш поширеними помилками в обліку є:

  •  запис неправильного тексту, що в результаті змінює або зміст операції, або напрямок здійснення певних витрат;
  •  запис неправильних одиниць виміру матеріальних цінностей, облікової ціни одиниці запасів, що в результаті змінює підсумок по конкретній операції;
  •  запис неправильних розцінок прир виконанні робіт працівниками, що призводить або до заниження, або до завищення фонду опалти праці по підрозділах та підприємству в цілому;
  •  встановлення неправильної кореспонденції між рахунками, яка призводить в результаті до записів в інших облікових регістрах;
  •  порушення правил подвіного запису і взаємозв’язків між синтетичними рахунками, субрахунками і аналітичними рахунками;
  •  неправильне виведення оборотів і сальдо по рахунках та ін.

Тема 10. Облік основних засобів

Мета лекції – сформувати систему знань про облік основних засобів.

План

1.1. Поняття, визнання та оцінка основних засобів.

1.2. Облік надходження, вибуття основних засобів.   

  1.  Методи нарахування амортизації основних засобів.
    1.  Відображення даних про основні засоби в облікових регістрах та розкриття інформації у фінансовій звітності.

Література

Див. п.п. 3, 5, 10, 11, 12, 13, 16, 18, 19, 20, 22, 26, 31, 32, 34 із списку літератури.

1.1. Поняття, визнання та оцінка основних засобів

  •   Облік основних засобів регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 „Основні засоби”, який затверджений Міністерством фінансів України № 92 від 27.04.2000 року. Основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

 Для обліку основних засобів передбачений рахунок 10 Основні засоби” та 11 “Інші необоротні матеріальні активи”. Ці рахунки є активними, балансовими.

По дебету рах. 10  “Основні засобивідображається надходження (придбаних, створених, безоплатно отриманих, внесених засновниками) основних засобів на баланс підприємства, які обліковуються за первісною вартістю, сума витрат, яко пов'язана з поліпшенням об’єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісне очікування від використання об’єкта; сума дооцінки вартості об’єкта основних засобів.

По кредиту - вибуття основних засобів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом, а також у разі часткової ліквідації об’єкта основних засобів, сума уцінки основних засобів.

На рис. 1 відображено методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та розкриття її у фінансовій звітності на основі П(С)БО 7 «Основні засоби».

1.2. Облік надходження, вибуття основних засобів

 Наказом Міністерства статистики України № 352 від 29.12.1995 р. «Про затвердження типових форм первинного обліку» затверджено і введено в дію з 01.01.1996 р. типові форми первинної облікової документації з обліку наявності на підприємстві і руху основних засобів:  

  •  форма 0З-1 „Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів”
  •  форма ОЗ-2 „ Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів”.
  •  форма ОЗ-3 „Акт на списання основних засобів”
  •  форма ОЗ-4 „Акт на списання автотранспортних засобів”;
  •  форма ОЗ-5 „Акт про установку, пуск та демонтаж будівельної машини”;
  •  форма ОЗ-6 „Інвентарна картка обліку основних засобів”
  •  форма ОЗ-7 „Опис інвентарних карток по обліку основних засобів”

форма ОЗ-8 „Картка обліку руху основних засобів”.

 Витрати на придбання або будівництво основних засобів відображається за Дебет рахунка 15 «Капітальні інвестиції» (субрахунки 151 або 152), а у процесі введення об’єкта ОЗ в експлуатацію списуються в Д-т рахунка 10 «Основні засоби». Безплатно отримані ОЗ зараховуються до складу додаткового капіталу (рахунок 424 «Безоплатно одержані необоротні активи»).

 

1.3. Методи нарахування амортизації основних засобів

 Порядок нарахування і використання амортизаційних відрахувань основних засобів і нематеріальних активів визначено як податковим законодавством, так і П(С)БО № 7 «Основні засоби» та П(С)БО № 8 «Нематеріальні активи». Згідно з п. 7 ПСБО № 7 “Основні засоби” амортизація – це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації). Вона відображає процес поступового списання (погашення) вартості об’єкта протягом часу його корисного фукціонування та забезпечує дотримання принципу співвідношення витрат з доходами.

Знос основних засобів – сума амортизації об’єкта основних засобів, накопичена з початку строку їх корисного використання. Для цього використовують рах. 13 “Знос основних засобів. За кредитом відображається нарахування амортизації та індексації зносу (накопиченої амортизації) необоротних активів, за дебетом – зменшення суми зносу (накопиченої амортизації).

1.4. Відображення даних про основні засоби в облікових регістрах та розкриття інформації у фінансовій звітності

Узагальнена інформація про наявність і рух основних засобів, зносу та капітальних інвестицій необоротних активів відображається в регістрах бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Тема 11. Облік нематеріальних активів

Мета лекції – сформувати систему знань про облік нематеріальних активів.

План

1.1. Економічна суть та класифікація нематеріальних активів.

1.2. Нематеріальні активи: визнання, оцінка, переоцінка.

1.3. Методи нарахування амортизації нематеріальних активів.

  1.   Облік вибуття (ліквідації) нематеріальних активів.   
    1.  Відображення даних про нематеріальні активи в облікових регістрах та розкриття інформації у фінансовій звітності

Література

Див. п.п. 3, 5, 10, 11, 12, 13, 16, 18, 19, 20, 22, 26, 31, 32, 34 із списку літератури.

  1.  Економічна суть та класифікація нематеріальних активів

Підприємства для обліку і узагальнення інформації про наявність і рух нематеріальних активів керуються положенням (стандартом) 8 „Нематеріальні активи”. Нематеріальні активи – немонетарні, тобто не грошові активи, які не мають матеріальної форми, але можуть бути відокремлені від підприємства, а строк їх використання більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує 1 рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.

Для обліку інших необоротних матеріальних активів використовують рахунок 12 „Нематеріальні активи” (він є активним, балансовим). Придбані (створені) нематеріальні активи зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, яка складається з вартості придбання (крім отриманих торговельних знижок), мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов’язаних з їх придбанням та доведенням до стану, у якому вони придатні до використання за призначенням. Планом рахунків передбачено відкриття наступних субрахунків до даного рахунку.

Шифр та назва субрахунку

Характеристика субрахунку

121 «Права користування природними ресурсами»

Призначений для відображення наявності об’єктів права користування ресурсами природного середовища. На цьому субрахунку ведеться облік прав користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо.

122 «Права користування майном»

Призначений для відображення в обліку прав користування майном. На цьому субрахунку ведеться облік прав користування земельною ділянкою, прав користування будівлею, прав на оренду приміщень тощо.

123 «Права на знаки для товарів і послуг»

Призначений для обліку наявності прав на знаки для товарів то послуг. На цьому субрахунку ведеться облік товарних знаків, торгових марок, фірмових назв тощо.

124 «Права  на обєкти промислової власності»

Призначений для відображення наявності прав на обєкти промислової власності. На цьому субрахунку ведеться облік прав на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорт рослин, породи тварин, ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо.

125 «Авторські та суміжні з ними права»

Призначений для відображення наявності авторських та суміжних з ними прав. На цьому субрахунку ведеться облік прав на літературні та музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних тощо.

127 «Інші нематеріальні активи»

Призначений для обліку інших нематеріальних активів, якими володіє підприємство. На цьому субрахунку ведеться облік прав на здійснення діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо.

За Дебетом відображається надходження придбаних, створених або безоплатно отриманих необоротних матеріальних активів за первісною вартістю, сума витрат, пов’язаних з поліпшенням об’єктів, сума дооцінки вартості таких об’єктів.

По Кредитом відображається: вибуття об’єктів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності їх критеріям визнання активом, а також у разі часткової ліквідації.

 

1.3. Методи нарахування амортизації нематеріальних активів

Амортизація нематеріальних активів – постійне списання вартості нематеріальних активів у процесі їх виробничого використання, що призначена компенсувати витрати, понесені підприємством при придбанні нематеріальних активів, і забезпечити формування джерела фінансування придбання відповідних активів у майбутньому.

При визначенні строку корисного використання об’єкту нематеріальних активів підприємства повинні враховувати:

  •  строк корисного використання подібних активів;
  •  моральний знос, що передбачається;
  •  правові або інші подібні обмеження щодо строків його використання та інші фактори.

1.4. Облік вибуття (ліквідації) нематеріальних активів

Нематеріальний актив, який не придатний для подальшого використання необхідно ліквідувати або списати. При ліквідації програмного забезпечення підприємство не одержує ніякого доходу (як, наприклад, у разі продажу), тому в бухгалтерському обліку ця операція відображається таким чином:

  1.  Відображення даних про нематеріальні активи в облікових регістрах та розкриття інформації у фінансовій звітності

 

Для узагальнення інформації про наявність та рух нематеріальних активів та їх знос, а також для відображення капітальних інвестицій призначений Журнал 4.

Інформація, відображена в облікових регістрах та Головній книзі в кінці звітного періоду узагальнюючим підсумком переноситься до форм річної фінансової звітності.

Тема 12. Облік виробничих запасів 

Мета лекції – сформувати систему знань про облік виробничих запасів.

План

1.1. Економічна сутність виробничих запасів та їх значення.

1.2. Облік надходження, зберігання та витрачання виробничих запасів.

1.3. Облік малоцінних та швидкозношувальних предметів.

Література

Див. п.п. 3, 5, 10, 11, 12, 13, 16, 18, 19, 20, 22, 26, 31, 32, 34 із списку літератури.

1.1. Економічна сутність виробничих запасів та їх значення

Запаси є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства, вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємства різних сфер діяльності. Запаси відносяться до складу оборотних активів, тому що можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року або одного операційного циклу.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності визначається Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 „Запаси”.

Запаси – це активи, які:

  •  утримуються з метою подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;
  •  перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;
  •  утримуються з метою споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

1.2. Облік надходження, зберігання та витрачання виробничих запасів

Надходити на підприємство виробничі запаси можуть від постачальників та інших дебіторів, від підзвітних осіб, від ліквідації основних засобів та інших необоротних матеріальних активів.

Надходження запасів оформлюють такими первинними документами:

-   які надходять від постачальника:

  •  рахунок – фактура;
  •  накладна, товарно-транспортна накладна;
  •  податкова накладна (з ПДВ);
  •  платіжна вимога-доручення;
  •  сертифікат якості, гарантійний талон тощо.
  •  які заповнюються на підприємстві у процесі отримання запасів:
  1.  акт про приймання матеріалів (форма М-7);
  2.  прибутковий ордер (форма М-4);
  3.  довіреність (форма М-2, М-2б бланк суворої звітності) – видається працівнику з метою отримання запасів у постачальника;
  4.  товарно-транспортна накладна (за умов доставки автомобільним транспортом);
  5.  акт про нестачі;
  6.  комерційний акт (за нестачі на залізниці);
  7.  платіжна вимога-доручення або платіжне доручення (для оплати вартості отриманих запасів).

 1.3. Облік малоцінних та швидкозношувальних предметів

Згідно з П(С)БО 9 «Запаси» МШП – предмети строком служби, який в даному випадку вважається не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він перевищує один рік. До них відносяться: інструменти і приладдя, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг, спеціальне взуття тощо.

МШП поділяються на:

  •  оборотні – строк корисного використання менше року або менше одного операційного циклу, якщо він перевищує рік (використовується рахунок 22 «Малоцінні та швидкозношувальні предмети»);
  •  необоротні – строк корисного використання більше року або більше одного операційного циклу, якщо він перевищує рік (використовується рахунок 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи»).

Для обліку й узагальнення інформації про наявність і рух МШП використовується рахунок 22 «Малоцінні та швидкозношувальні предмети».

За дебетом рахунка відображають за первісною вартістю придбані (отримані) або виготовленні малоцінні та швидкозношувальні предмети.

За кредитом – відображають за обліковою вартістю відпуск МШП в експлуатацію із списанням на рахунки обліку витрат, а також списанням нестач і втрат від пошкодження таких предметів.

Тема 13. Облік грошових коштів і дебіторської заборгованості

Мета лекції – сформувати систему знань про облік грошових коштів і дебіторської заборгованості.

План

1.1. Облік касових операцій. Порядок ведення касових операцій. Облік основних операцій руху готівки.

1.2. Облік розрахунків з підзвітними особами. Відшкодування витрат на відрядження  працівникам підприємства.  

1.3. Облік операцій на поточних рахунках у банках у національній валюті.

1.4. Облік дебіторської заборгованості.

Література

Див. п.п. 3, 5, 10, 11, 12, 13, 16, 18, 19, 20, 22, 26, 31, 32, 34 із списку літератури.

1.1. Облік касових операцій. Порядок ведення касових операцій. Облік основних операцій руху готівки

Законодавчо встановлено, що рух грошових коштів підприємства повинен регулювати Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 4 “Звіт про рух грошових коштів”. Згідно нього під грошовими коштами розуміють готівку, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання. Етапи та порядок загального ведення обліку касових операцій та операцій з іншими грошовими коштами на підприємстві наведено на рис. 1.

Готівка (готівкові кошти) – це грошові знаки національної валюти України – банкноти та монети.

Безготівкові розрахунки – це перерахування грошових коштів з рахунку підприємства-платника на рахунок підприємства-отримувача. Фінансовим посередником у цих розрахунках виступає банк, який надає послуги своїм клієнтам-підпримєствам.

1.2. Облік розрахунків з підзвітними особами. Відшкодування витрат на відрядження  працівникам підприємства

 Підзвітними особами – вважаються працівники підприємства, які одержали гроші (аванс) у під звіт для проведення операційно-господарських витрат, а також на службові відрядження. На підприємстві повинен бути складений і затверджений наказом керівника список осіб, які мають право одержувати гроші в підзвіт на господарські потреби.

 Службові відрядження – вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

1.3. Облік операцій на поточних рахунках у банках у національній валюті

Порядок ведення обліку коштів на рахунках в банках регламентується Інструкцією про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті”, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 18 грудня 1998 року № 527 з наступними змінами і доповненнями.

  1.   Облік дебіторської заборгованості

Дебітори – це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

Облік розрахунків з дебіторами регламентується П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», відповідно до якого поточна дебіторська заборгованість – сума дебіторської заборгованості, яка виникає під час нормального операційного циклу або буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу.

Тема 14. Облік фінансових інвестицій

Мета лекції – сформувати систему знань про облік фінансових інвестицій.

План

1.1. Фінансові інвестиції: поняття та види.

1.2. Визнання та оцінка фінансових інвестицій.  

1.3. Синтетичний та аналітичний облік довгострокових фінансових інвестицій.

Література

Див. п.п. 4, 6, 8, 10, 11, 12, 14, 16, 17, 19, 20, 22, 26, 31, 33, 34 із списку літератури.

1.1. Фінансові інвестиції: поняття та види

Більшість підприємств мають в своєму розпорядженні тимчасово незайняті грошові кошти, необхідні для здійснення щоденних операцій. З метою отримання прибутку такі тимчасові вільні кошти підприємство може інвестувати в окремі об’єкти різних галузей економічної діяльності.

Таким чином, інвестиції – грошові, майнові, інтелектуальні цінності, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту (або це вкладення коштів підприємства в цінні папери та статутні капітали інших підприємств.

1.2. Визнання та оцінка фінансових інвестицій

Відповідно до п. 10 П(С)БО 2 «Баланс» фінансові інвестиції визнаються активом, відображаються на рахунках бухгалтерського обліку та у відповідних статтях балансу за умови того, що:

  •  очікується одержання в майбутньому економічних вигод, пов’язаних з їх використанням;
  •  їх оцінка може бути достовірно визначена.

1.3. Синтетичний та аналітичний облік довгострокових фінансових інвестицій

Документування

При придбанні, перепродажу цінних паперів з каси або поточного рахунку підставою для здійснення записів у бухгалтерському обліку є прибутково касовий ордер чи виписка банку.

Облік

Для обліку господарських засобів, узагальнення інформації про наявність та рух довгострокових інвестицій (вкладень) в цінні папери інших підприємств, облігації державних та місцевих позик, статутний капітал інших підприємств, створених на території країни та за кордоном призначений рахунок 14 «довгострокові фінансові інвестиції».

Щодо обліку капітальних інвестицій на підприємствах усіх галузей обліковують на рахунку 15 «Капітальні інвестиції». За економічним змістом цей рахунок є активним.

Синтетичний облік капітальних інвестицій (за кредитом рахунку 15) здійснюють у Журналі 4, в якому ведуть записи на підставі як первинних документів, так і зведених  облікових документів та Відомості 4.1. В кінці місяця кредитові обороти по рахунку 15 з Журналу 4 переносять у Головну книгу.  

Тема 15. Облік власного капіталу

Мета лекції – сформувати систему знань про облік власного капіталу.

План

1.1. Власний капітал: поняття, економічна сутність та класифікація.

1.2. Документування господарських операцій з обліку власного капіталу.  

1.3. Характеристика рахунків з обліку власного капіталу та забезпечення зобов’язань.

1.4. Облік складових власного капіталу.

1.5. Відображення даних про власний капітал та забезпечення зобов’язань в облікових регістрах та розкриття інформації у фінансовій звітності.

Література

Див. п.п. 4, 6, 8, 10, 11, 12, 14, 16, 17, 19, 20, 22, 26, 31, 33, 34 із списку літератури.

  1.  Власний капітал: поняття, економічна сутність та класифікація

Термін «капітал» походить від лат. capitalis – головний. У повсякденному житті під капіталом розуміють: у вузькому розумінні – суму заощаджень, достатню для ведення підприємницької діяльності, а в широкому розумінні – все те, що має певну цінність.

Власний капітал – це загальна вартість засобів підприємства, які належать йому на правах власності та використовуються ним для формування його активів.

1.2. Документування господарських операцій з обліку власного капіталу

Майно підприємства становлять необоротні й оборотні засоби. При формування статуного капіталу в обліку слід дотримуватися принципу автономності, згідно з яким кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від власників. Тому особисте майно власників, засновників, акціонерів не повинно відображатися в обліку та звітності.

  1.  Характеристика рахунків з обліку власного капіталу та забезпечення зобов’язань

Рахунки 40 «Статутний капітал», 41 «Пайовий капітал», 45 «Вилучений капітал» і 46 «Неоплачений капітал» використовують для формування стартового капіталу підприємства. Залежно від організаційної форми підприємства стартовим капіталом може виступати статутний або пайовий капітал.

Рахунки 42 «Додатковий капітал», 43 «Резервний капітал», і 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» призначені для обліку власного капіталу, який створюється в процесі господарської діяльності підприємства, але не є статутним капіталом. Цей капітал належить власникам і спрямовується на задоволення потреб господарюючого суб’єкта, проте він не закріплений по частках за кожним з учасників.

  1.  Облік складових власного капіталу

Для обліку статутного капіталу використовують три основні рахунки: 40 «Статутний капітал», 46 «Неоплачений капітал» та 45 «Вилучений капітал». На рахунку 45 «Вилучений капітал» ведеться облік вилученого капіталу, у разі викупу власних акцій (часток) у акціонерів з метою їх перепродажу, анулювання (зменшення статутного капіталу) тощо.

1.5. Відображення даних про власний капітал та забезпечення зобов’язань в облікових регістрах та розкриття інформації у фінансовій звітності

У регістрах при журнальній формі ведення бухгалтерського обліку операції з обліку власного капіталу, забезпечень, цільового фінансування і цільових надходжень, а також страхових резервів відображаються в Журанлі 7.

У Журналі 7 відображаються операції про зміну в складі власного капіталу підприємства, про нарахування та витрачання забезпечень майбутніх витрат і платежів та коштів цільового призначення. Відомість 7.1., 7.2., 7.3. забезпечують накопичення аналітичних даних щодо додаткового капіталу, використання прибутку, забезпечень майбутніз витрат і платежів за період з початку поточного року.

Тема 16. Облік зобовязань

Мета лекції – сформувати систему знань про облік зобовязань.

План

1.1. Поняття зобов’язань, основні види та форми розрахункових взаємовідносин.

1.2. Структура П(С)БО 11 «Зобов’язання».

1.3. Характеристика рахунків з обліку зобов’язань.

1.4. Відображення даних про зобов’язання в облікових регістрах та розкриття інформації у фінансовій звітності.

1.5. Облік довгострокових зобов’язань.

Література

Див. п.п. 4, 6, 8, 10, 11, 12, 14, 16, 17, 19, 20, 22, 26, 31, 33, 34 із списку літератури.

  1.  Поняття зобов’язань, основні види та форми розрахункових взаємовідносин

Як юридична категорія господарське зобов’язання – це господарські відносини, що регулюються правом. В силу цих відносин одна сторона уповноважена вимагати від іншої здійснення господарських операцій: передачі майна, виконання робіт, надання послуг тощо, а інша сторона зобов’язана виконувати вимоги щодо предмету зобов’язання і має при цьому право вимагати відповідну винагороду – сплату грошей, зустрічні послуги тощо.

  1.  Структура П(С)БО 11 «Зобов’язання»

Порядок формування та відображення у звітності інформації про  зобов’язання визначає П(С)БО 11 «Зобов’язання».

  1.  Характеристика рахунків з обліку зобов’язань

Облік  зобов’язань для користувачів інформації є джерелом, що забезпечує виявлення найбільш ефективних форм та умов залучення позикового капіталу з різних джерел, відповідно до потреб розвитку підприємства. Зокрема, облікова інформація щодо довгострокових і поточних  зобов’язань використовується в цілях управління для:

  •  Аналізу залучення і використання позикових коштів у попередньому періоді;
  •  Визначення максимального обсягу залучення позикових коштів;
  •  Оцінки вартості залучення позикового капіталу з різного роду джерел;
  •  Визначення співвідношення обсягу позикових коштів, що залучаються на коротко- та довгостроковий період;
  •  Визначення форм залучення позикових коштів;
  •  Визначення складу основних кредиторів;
  •  Формування ефективних умов залучення кредиторів;
  •  Забезпечення своєчасних розрахунків за отриманими кредитами.

  1.  Відображення даних про зобов’язання в облікових регістрах та розкриття інформації у фінансовій звітності

Аналітичні дані до рахунків 50 «Довгострокові позики» та 60 «Короткострокові позики» в розділі ІІІ Журналу 2 наводяться в розрізах виду позики (кредиту), позикодавців (банків), строків погашення позик (кредитів) з відображенням сальдо на початок та кінець місяця, оборотів за місяць та нарахованих відсотків за користування позиками за звітний період та з початку року.

Тема 17. Облік праці, її оплати та соціального страхування персоналу 

Мета лекції – сформувати систему знань про облік праці, її оплати та соціального страхування персоналу.

План

1.1.Заробітна плата: поняття, види та форми.

1.2.Облік нарахування заробітної плати.

1.3.Бухгалтерський облік нарахувань у фонд заробітної плати та утримань із заробітної плати на підприємствах.

1.4. Документування господарських операцій з обліку розрахунків з оплати праці.

Література

Див. п.п. 3, 5, 10, 11, 12, 13, 16, 18, 19, 20, 22, 26, 31, 32, 34 із списку літератури.

1.1. Заробітна плата: поняття, види та форми

Заробітна плата – це винагорода, обчислюється, як правило, в грошовому виразі, яку за трудовими договорами власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Основою організації оплати праці є тарифна оплата праці, яка складається з тарифних сіток, тарифних ставок, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційних характеристик (довідників).

Тарифна система оплати праці – це сукупність правил, за допомогою яких забезпечується порівняльна оцінка праці, залежно від кваліфікації, умов її виконання, відповідальності, галузі та інших факторів, які характеризують якісну сторону праці.

До фонду оплати праці включаються: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата й інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу згідно з встановленими нормами праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов’язків). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) й відрядних розцінок для працівників і посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата – це винагорода за роботу, виконану понад встановлених норм, за трудові успіхи та винахідництво й особливі умови праці. Вона складається з доплат, надбавок, гарантійних і компенсаційних виплат, передбачених чинним законодавством, премій, пов’язаних з виконанням виробничих завдань і функцій.

1.2. Облік нарахування заробітної плати

Для нарахування заробітної плати існує рахунок 66 „Розрахунки з оплати праці”. По кредиту рахунка 66 відображається нарахована працівникам підприємства основна і додаткова заробітна плата, премії, допомога з тимчасової непрацездатності, матеріальна допомога, суми індексації заробітної плати у зв’язку з інфляцією, суми компенсації втрати працівником частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати та інші нарахування, які є доходом працівника, по дебету – виплата заробітної плати, премії, матеріальна допомога, а також суми утриманих податків, платежів за виконавчими листами, вартість отриманих у рахунок оплати праці матеріалів, продукції, товарів та інші утримання з нарахованих сум оплати праці персоналу. Нарахування заробітної плати відносіть до витрат підприємства, у дебет рахунка 23 „Виробництво” або за рахунок рахунків класу 8 Витрати за елементами – (81 Витрати на оплату праці або 84 Інші операційні витрати).

 

1.3. Бухгалтерський облік нарахувань у фонд заробітної плати та утримань із заробітної плати на підприємствах

З оплати праці членів трудового колективу й осіб, які працюють на підприємстві за трудовими угодами, договорами підряду, за сумісництвом, виконують разові та випадкові роботи, відбуваються різні утримання.

Обов’язкові утримання із заробітної плати робітникам включають:

  1.  податок на доходи, якщо доход за місяць менше 9410 грн. – 15%, якщо дохід більше 9410 грн. – 17%.
    1.  єдиний внесок із зарплати – 3,6%.

   Обов’язкові нарахування із заробітної плати робітникам включають:

1. єдиний внесок на зарплату – 36,76-49,7%;

2. єдиний внесок на зарплату для бюджетних установ – 36,3%;

3. єдиний внесок на зарплату інвалідів – 8,41%;

4. єдиний внесок на винагороди за ЦПД про виконання робіт, надання послуг – 34,7%;

5. єдиний внесок на суму оплати перших п’яти днів непрацездатності та допомоги з тимчасової непрацездатності – 33,2%.

1.4. Документування господарських операцій з обліку розрахунків з оплати праці

На кожного працівника у відділі кадрів відкривається особова картка, в якій зазначаються необхідні анкетні дані про працівника та всі зміни, які відбуваються у його роботі.

На кожному підприємстві ведеться облік особового складу з використанням таких первинних документів: наказ про приймання на роботу (форма № П-1), про переведення на іншу роботу, про надання відпустки, про припинення трудового договору (контракту). Відповідно в бухгалтерії відкривається особовий листок, де фіксується усі нарахування та утримання з заробітної плати. Обов’язковим документом, що ведеться на підприємстві, є трудова книжка працівника, яка засвідчує стаж роботи. Трудова книжка зберігається на основному місці роботи. На звільнення з роботи в результаті припинення трудового договору (контракту) видається “Наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту)” (форма № П-8).

Облік використання робочого часу (вихід на роботу, відпрацьований час, невиходи на роботу з різних причин та ін.) ведеться в табелі (для цього використовують Табель обліку використання робочого часу форми №№ П-13, П-14), який складає призначена особа і передає в бухгалтерію, як правило, два рази на місяць: для нарахування заробітної плати за першу половину місяця і розрахунку заробітної плати за місяць. Табель – це первинний документ з обліку відпрацьованого часу. Для забезпечення обліку використання робочого часу у вказаних документах застосовується умовні позначення, приклад яких вміщують в табелях, зокрема: ВЩ – вихідні (дні щотижневого відпочинку), святкові та неробочі: Х – тимчасова непрацездатність та відпустки по догляду за хворими по карантину, оформлені листками непрацездатності; ПЦ – цілозмінні простої не з вини працюючого; ПР – прогули та інші неявки з поважних причин та ін. Табель ведеться на протязі місяця керівником або обліковцем конкретного підрозділу, а в кінці із підписами вказаних осіб передається до бухгалтерії.

Тема 18. Облік витрат діяльності підприємства 

Мета лекції – сформувати систему знань про облік витрат діяльності підприємства.

План

1.1.Економічна сутність та класифікація витрат.

1.2. Характеристика рахунків з обліку витрат.

1.3.Відображення даних про витрати в облікових регістрах та розкриття інформації у фінансовій звітності.

1.4. Групування витрат за економічними елементами.

1.5. Облік витрат діяльності.

1.6. Облік операційних витрат.

1.7. Облік витрат виробництва продукції.

Література

Див. п.п. 3, 5, 10, 11, 12, 13, 16, 18, 19, 20, 22, 26, 31, 32, 34 із списку літератури.

  1.  Економічна сутність та класифікація витрат

Відповідно до П(С)БО, під витратами розуміють зменшення економічних вигод внаслідок вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

У бухгалтерському обліку витрати відображаються при дотриманні певних умов. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Це відповідає принципам МСФЗ та застосовуваному в національних стандартах принципу нарахування та відповідності доходів і витрат. Якщо витрати неможливо прямо повязати з доходами певного періоду, то вони відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

  1.  Характеристика рахунків з обліку витрат

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати та розкриття її у фінансовій звітності визначає П(С)БО 16 «Витрати».

Для узагальнення інформації про витрати підприємства за елементами, здійснені протягом звітного періоду, призначені рахунки класу 8 «Витрати за елементами».

У підприємств, які здійснюють облік витрат тільки із застосуванням рахунків класу 8 «Витрати за елементами», витрати операційної діяльності збираються на рахунках 80-84, а всі витрати, пов’язані з інвестиційною і фінансовою діяльністю, а також витрати, які виникли за надзвичайних подій – на рахунку 85 «Інші затрати». Прямі витрати операційної діяльності за елементами списуються на рахунок 23 «Виробництво», а всі інші витрати, в тому числі з Кредиту рахунку 85 «Інші затрати», списуються на рахунок 79 «Фінансові результати».

1.3.Відображення даних про витрати в облікових регістрах та розкриття інформації у фінансовій звітності

У Журналі 5 відображаються дані за Дебетом рахунку 23 «Виробництво» та всіх рахунків дев’ятого класу (90, 91, 92, 93, 94 та 99) у кореспонденції з Кредитом рахунків, які формують собівартість продукції (прямі та загальновиробничі витрати), а також тих, які переносяться з інших Журналів.

  1.  Групування витрат за економічними елементами

П(С)БО 16 «Витрати» регламентує порядок групування витрат операційної діяльності за наступними економічними елементами:

  •  Матеріальні витрати;
  •  Витрати на оплату праці;
  •  Відрахування на соціальні заходи;
  •  Амортизація;
  •  Інші операційні витрати.

Тема 19. Облік доходів і фінансових результатів 

Мета лекції – сформувати систему знань про облік доходів і фінансових результатів діяльності підприємства.

План

1.1.Економічна сутність доходів і фінансових результатів.

1.2. Характеристика рахунків з обліку доходів і фінансових результатів.

1.3.Відображення даних про доходи та фінансові результати в облікових регістрах та розкриття інформації у фінансовій звітності.

1.4. Формування та облік доходів і фінансових результатів за видами діяльності.

Література

Див. п.п. 3, 5, 10, 11, 12, 13, 16, 18, 19, 20, 22, 26, 31, 32, 34 із списку літератури.

  1.  Економічна сутність доходів і фінансових результатів

Як економічна категорія, дохід (виручка) є потоком грошових коштів та інших надходжень за певний період, отриманим від продажу продукції, товарів, робіт, послуг.

Прибуток як економічна категорія відображає кінцеву грошову оцінку виробничої та фінансової діяльності та є найважливішим показником фінансових результатів підприємницьких структур, їх фінансового стану. У загальному вигляді, прибуток – це різниця між доходами від певної діяльності й витратами на її здійснення. Він інформує про необхідність заходів щодо зменшення собівартості продукції, нарощування обсягів виробництва й реалізації, розширення асортименту товарів, доцільності змін у ціновій політиці. Збитки – перевищення суми витрат над сумою доходів, для отримання яких здійснені ці витрати.

1.2. Характеристика рахунків з обліку доходів і фінансових результатів

Узагальнення даних про доходи від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг, доходи від страхової діяльності, а також суми знижок, наданих покупцям, та про інші вирахування з доходу здійснюється на рахунку 70 «Доходи від реалізації».

Тема 20. “Фінансова звітність” 

Мета лекції – сформувати систему знань про фінансову звітність та умови її складання.

План

1.1.Склад і призначення фінансової звітності.

1.2. Порядок складання фінансової звітності.

Література

Див. п.п. 3, 5, 10, 11, 12, 13, 16, 18, 19, 20, 22, 26, 31, 32, 34 із списку літератури.

  1.  Склад і призначення фінансової звітності

Господарські операції, які щоденно здійснюються підприємством, оформлюються первинними документами та відображаються в облікових регістрах. Для управління діяльністю підприємства, оцінки її результатів, виявлення резервів зростання обсягу виробництва та підвищення його економічної ефективності складається фінансова звітність.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» фінансова звітність – це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Складання звітів – завершальний етап облікового процесу. Можна стверджувати, що до цього етапу входять облікові процедури, наведені на рис. 42, які є підготовчою процедурою формування бухгалтерської (а, отже, і фінансової) звітності.

Користувачами фінансової звітності – це фізичні або юридичні особи, яким необхідна інформація про діяльність підприємства для прийняття рішень.

П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» передбачено, що фінансова звітність складається з: Балансу, Звіту про фінансові результати, Звіту про рух грошових коштів, Звіту про власний капітал і Приміток до річної фінансової звітності.

П(С)БО 1 виділяє певні якісні характеристики фінансової звітності:

  •  Дохідливість – інформація має бути зрозумілою, розрахованою на однозначне тлумачення її користувачами;
  •  Доречність – інформація, яка впливає на прийняття рішень користувачами та дозволяє оцінити минулі, нинішні та майбутні події;
  •  Достовірність – інформація є достовірною, якщо вона не містить помилок та викривлень, які б впливали на рішення користувачів звітності;
  •  Зіставність – фінансова звітність повинна надавати можливість користувачам порівнювати:

        а) фінансові звіти підприємства за різні періоди;

        б) фінансові звіти різних підприємств.

  1.  Порядок складання фінансової звітності

Порядок складання Балансу

Згідно з П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» баланс – це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання та власний капітал. Зміст і форма Балансу та загальні вимоги до розкриття його статей встановлюються П(С)БО 2 «Баланс».

Тема 21. Облік на підприємствах малого бізнесу

Мета лекції – сформувати систему знань про ведення бухгалтерського обліку на підприємствах малого бізнесу.

План

1.1.Організація та ведення бухгалтерського обліку на підприємствах малого бізнесу

1.2.Законодавча та нормативна база обліку на підприємствах малого бізнесу. Основні поняття суб’єктів малого підприємництва

1.3.Загальна система оподаткування

1.4.Порядок та умови переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності

1.5.Ставки оподаткування, порядок сплати та звітність платниками єдиного податку

Література

Див. п.п. 3, 5, 10, 11, 12, 13, 16, 18, 19, 20, 22, 26, 31, 32, 34 із списку літератури.

1.1. Організація та ведення бухгалтерського обліку на підприємствах малого бізнесу

Усім підприємствам, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, у тому числі й малих, необхідно вести бухгалтерський облік і складати фінансову звітність згідно із Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996-ХІУ від 16.07.99р. (зі змінами та доповненнями), який визначає правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності в Україні.

 

1.2. Основні поняття суб’єктів малого підприємництва. Законодавча та нормативна база обліку на підприємствах малого бізнесу

 

Статтею 42 Конституції України закріплено право кожного громадянина займатися підприємницькою діяльністю, яка не заборонена законом. Підприємництво – це самостійна , ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Законом України від 19.10.2000 р. № 2063-ІІІ „Про державну підтримку малого підприємництва” (зі змінами та доповненнями) визначено поняття „суб’єкта малого підприємництва”, до яких належить:

  •  юридичні особи – суб’єкти підприємництва будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищу 1 млн. грн.;
  •  фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб’єкти підприємницької діяльності без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки 500 тис. грн.

1.3. Загальна система оподаткування

 Сьогодні юридичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності застосовують загальну (звичайну) систему оподаткування, яка передбачає сплату податку на прибуток, та дві альтернативні спрощені системи: одну – зі сплатою єдиного податку, другу – фіксованого сільськогосподарського податку.

1.5. Ставки оподаткування, порядок сплати та звітність платниками єдиного податку

Юридична особа:

 Суб’єкт підприємницької діяльності – юридична особа, яка перейшла на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку:

  •  6% суми виручки від реалізації продукції (послуг) без урахування акцизного збору та сплати податку на  додану вартість;
  •  10% суми виручки від реалізації продукції (послуг), за винятком акцизного збору та не сплачуючи податок на додану вартість.

Суб’єкт підприємницької діяльності – юридична особа сплачує єдиний податок  щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

 

Тема 22. “Становлення національної системи бухгалтерського обліку в Україні на основі його гармонізації та стандартизації”

Мета лекції – сформувати знання з історії становлення національної системи бухгалтерського обліку в Україні на основі його гармонізації та стандартизації.

План

1.1. Мета та шляхи гармонізації фінансової звітності.

1.2. Органи на які покладено розробка та запровадження МСБО. Розробка та впровадження Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

1.3. Статус Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та їх застосування.

 

Література

Див. п.п. 3, 5, 10, 11, 12, 13, 16, 18, 19, 20, 22, 26, 31, 32, 34 із списку літератури.

1.1. Мета та шляхи гармонізації фінансової звітності

В різних країн світу фінансова звітність підприємств має певні відмінності, які зумовлені соціальними, економічними та політичними чинниками.

Ці відмінності значно ускладнювали аналіз інформації та прийняття рішень в умовах розвитку міжнародної торгівлі, транснаціональних корпорацій, глобалізації фінансових ринків.

Для забезпечення гармонізації фінансової звітності 29 червня 1973 року було створено Комітет із Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (КМСБО). Його було засновано на підставі угоди, укладеної фаховими організаціями бухгалтерів Австралії, Великої Британії, Ірландії, Канади, Нідерландів, Німеччини, Мексики, США, Франції та Японії.

Членами Комітету Міжнародних Стандартів Бухгалтерського Обліку в 1983 році є професійні бухгалтерські організації, які входять до складу Міжнародної федерації бухгалтерів (МФБ). На сьогоднішній день Комітет об’єднує 153 професійних організацій з 112 країн світу.

Згідно з Конституцією Комітету із Міжнародних Стандартів Бухгалтерського Обліку його метою є формування, видання та вдосконалення в інтересах суспільства стандартів бухгалтерського обліку, яких слід дотримуватися при поданні фінансових звітів, а також сприяння прийняттю та додержанню їх в усіх країнах.

За 27 років своєї діяльності Комітет із Міжнародних Стандартів Бухгалтерського Обліку розробив 41 міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО).

 

1.2. Органи на які покладено розробка та запровадження МСБО. Розробка та впровадження МСБО

Раду із МСБО створено як незалежний орган, який має назву Фундація комітету з Міжнародних Стандартів Бухгалтерського Обліку.

 Цю фундацію зареєстровано 8 березня 2001 року у штаті Делавер (США), як неприбуткову корпорацію.

Діяльністю Ради із МСБО керують 19 довірених осіб з різних географічних регіонів, які мають різноманітну фахову підготовку. Первісний склад довірених осіб включає 6 представників Північної Америки, 7 – з Європи, 4 – з Азіатсько-Тихоокеанського регіону та по 1-му з Африки та Південної Америки.

В обов’язки довірених осіб входять:

  •  призначення членів Ради із МСБО, членів Комітету з тлумачень Міжнародних Стандартів Фінансової Звітності і членів Дорадчої ради зі стандартів;
  •  щорічний перегляд стратегії Ради із МСБО та її ефективності;
  •  щорічне затвердження бюджету Ради із Міжнародних Стандартів Бухгалтерського Обліку і визначення основи для фінансування;
  •  встановлення і перегляд операційних процедур Ради із МСБО, Комітету з тлумачень Міжнародних Стандартів Фінансової Звітності і Дорадчої ради зі стандартів;
  •  схвалення змін до Конституції Ради із МСБО.

 

1.3. Статус МСБО та їх застосування

У передмові до Міжнародних Стандартів Фінансової Звітності наголошується, що ні Рада із МСБО, ні професійні бухгалтерські організації не мають повноважень вводити в дію міжнародні угоди або вимагати відповідності національного законодавства положенням Міжнародних стандартів.

Отже, Міжнародні Стандарти Фінансової Звітності не є домінуючими над законодавчими актами, що регулюють складання фінансової звітності у певній країні. Через це впровадження МСБО здійснюється передусім зусиллями членів Ради із МСБО на місцях, з метою переконання урядів та органів, які встановлюють стандарти та контролюють ринки цінних паперів, представників ділових кіл дотримуватися міжнародних стандартів бухгалтерського обліку при складанні фінансових звітів.

 


Функції бухгалтерського обліку

І. Інформаційна

безперервний збір, обробка, узагальнення, зберігання, передача для потреб управління фактичних даних про основні показники діяльності

ІІ. Контрольна

Перевірка законності та доцільності господарських операцій, забезпечення збереження майна власника, ефективне його використання

ІІІ. Аналітична

Оцінка (аналіз) досягнутих результатів, підсумків діяльності

Обєкти бухгалтерського обліку

Обєкти, що забезпечують господарську діяльність

Джерела засобів

Господарські засоби

Оборотні

  •  виробничі запаси
  •  незавершене в-во
  •  готова продукція
  •  товари
  •  грошові кошти і кошти в розрахунках 

Необоротні

  •  основні засоби
  •  нематеріальні активи
  •  інші необоротні матеріальні активи
  •  довгострокові фінансові інвестиції
  •  капітальні інвестиції
  •  довгострокова дебіторська заборгованість

Власні

  •  статутний капітал
  •  додатковий капітал
  •  пайовий капітал
  •  резервний капітал
  •  нерозподілений прибуток (непокриті збитки)

Залучені

  •  кредиторська заборгованість
  •  поточна заборгованість
  •  довгострокова заборгованість

                       Процес виробництва

       

                                    Прибуток

   Процес                                                         Процес

постачання                                                   реалізації

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ БАЛАНС

АКТИВ (А)

Ресурси, що контролюються підприємством у результаті минулих подій, використання яких приведе до економічної вигоди в майбутньому

ПАСИВ (П)

Власний капітал (К)

Власний капітал – це частина в активах підприємства, що зали-шається після вирахування його зобовязань (К=А-З)

Зобовязання (З)

Зобов’язання – заборгованість підприємства, що виникає внаслідок подій, що відбулися, і погашення яких, як очікується, спричинить зменшення ресурсів підприємства, які містять в собі економічні вигоди

Наряди на виконання робіт, відомості випуску готової продукції

Акти, вимоги, касові ордери, накладні, чеки тощо

Комбіновані (виконують функції 2-ох документів)

Бухгалтерського оформлення

Прибуткові і Видаткові касові ордери, авансові звіти, платіжні доручення

Бухгалтерські довідки, журнали, відомості, розрахунки тощо

Квитанції, авансові звіти, Прибуткові і видаткові ордери

Прибутковий ордер

Платіжне доручення

Прибутково касовий ордер

За

змістом

Матеріальні

Розрахункові

Грошові

Накопичувальні

Разові

За способом використання

Авансовий звіт, звіти касира, звіти мат. відповід.осіб

Квитанція, накладні, акти прийняття і вибуття о\з

Зведені

Первинні

За порядком складання

Платіжне доручення, Наказ на звільнення з роботи

За призначенням

Виконавчі

Розпорядчі

Виписки банку, Рахунки постачальників

Прибутково касовий ордер

За місцем складання

Зовнішні

Внутрішні

Групування витрат

За елементами

За статтями калькуляції

1. Прямі матеріальні витрати

2. Прямі витрати на оплату праці

3. Інші прямі витрати

4. Загальновиробничі витрати:

4.1. Витрати на управління виробництвом

4.2. Амортизація основних засобів

4.3. Амортизація нематеріальних активів

4.4. Витрати на утримання основних засобів

4.5. Витрати на удосконалення технології та організації виробництва

4.6. Витрати на утримання виробничих приміщень

4.7. Витрати на обслуговування виробничого процесу

4.8. Витрати на охорону праці

4.9. Інші витрати

1. Матеріальні витрати

2. Витрати на оплату праці

3. Відрахування на соціальні заходи

4. Амортизація активів

5. Інші витрати


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

39922. ТИПОЛОГО-ТЕХНОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ НОВИХ МЕДІА В УКРАЇНІ 77.5 KB
  Зміни у сучасній інформаційній системі не носять тотального характеру що обумовлено економічною нестабільністю як усієї країни взагалі так і розвитком окремих підприємств. У той же час стає очевидною необхідність формулювання нової структури системи масмедіа і внесення істотних змін із зазначеного питання до журналістських підручників. Як правило до складових системи засобів масової інформації відносять газети радіо телебачення....
39923. Інтернет-медіа як новий вид ЗМІ 66.5 KB
  Городенко Інтернетмедіа як новий вид ЗМІ Твердження про те що сучасний світ переходить від індустріального суспільства з його автомобілями і машинами до нового – інформаційного побудованого на комп’ютерах та мережах – це вже не гіпотеза чи позиція Д. Нині ця концепція втілена у сучасній мережі Інтернет. Інтернет як сегмент інформаційного ринку сформувався досить недавно сучасний інтерфейс існує трохи більше десяти років2 і перебуває на стадії активного розвитку і поширення.
39924. Пошук знань 93 KB
  Інструменти для корпоративних масивів Отже на жорстких дисках окремих компютерів або на серверах в корпоративних мережах накопичуються величезні масиви документів навігація в яких із зрозумілих причин утруднена. Для забезпечення комфортності роботи із такими масивами документів зазвичай намагаються класифікувати розподілити їх по тематичних папка або каталогах. Поряд з пошуком великого значення набувають завдання угрупування тематично близьких документів автоматичного реферування перекладу виявлення ключових понять проведення...
39925. Що таке WEB 2.0 350.5 KB
  0 Усього лише декілька років тому цього терміну не існувало в природі зараз пошукова система Google видає мільйони посилань на документи де згадується поняття Web 2. Він пророчив WiFi пошукову систему Google і книжковий магазин mzon при цьому студенти які зробили Yhoo пропонували купити у них цей сайт за мільйон але О'Рейллі поскупився. Google Ще недавно це була просто фантастична success story і саме яскраве досягнення доткоміндустрії а зараз взагалі невідомо як до неї ставитися: ще трохи і Google все охопить. Google випустив...
39926. СЕМАНТИЧНИЙ ВЕБ 122 KB
  Тому подальший розвиток Internet багато вчених повязують з концепцією Семантичного Web Semntic Web яка багато в чому завдяки уніфікації обміну даними імовірно дасть можливість інтегрувати в Internet навіть обєкти реального світу Концепцію Семантичного Web висунув Тім БернерсЛі один з основоположників World Wide Web і голова консорціуму W3C на міжнародній конференції XML2000 що відбулася у 2000 році у Вашингтоні. В процесі реалізації концепції Семантичного Web отримали широкий розвиток синтаксичні методи представлення інформації...
39927. Соціальні мережі 100.5 KB
  З цієї зачатковою нейромережі виріс колосальний коллаборативный інтерфейс обєднуючий всю цивілізацію механізм здібний до пізнання і відчуття могутніший ніж всі попередні винаходи. Але не тільки: Інтернет виступив майданчиком на якому люди об'єднані в тісні взаємодіючі мережі змогли користуючись лише віртуальними сервісами змінити реальність. Іншими словами віртуальне нарешті вийшло за межі комп'ютерної мережі і стало реальним знайшло відчутні риси політичну потужність здатну управляти реальністю.
39928. Блог 235.5 KB
  Підтримка російського WordPress. Тут ви знайдете найсвіжішу версію російського WordPress. Форум підтримки російського WordPress. Розсилка Використовуєм WordPress для створення свого сайту .