5703

Методологічні засади статистики

Реферат

Социология, социальная работа и статистика

Методологічні засади статистики План Загальне уявлення про статистику та короткі відомості із її історії Предмет статистики Основні категорії статистики Організація і завдання статистики Загальне уявлення про статистику та ко...

Украинкский

2012-12-18

134.5 KB

16 чел.

Методологічні засади статистики

План

  1.  Загальне уявлення про статистику та короткі відомості із її історії
  2.  Предмет статистики
  3.  Основні категорії статистики
  4.  Організація і завдання статистики

Загальне уявлення про статистику та короткі відомості із її історії

З давніх часів людство здійснювало облік багатьох явищ і предметів, які виникали в процесі його життєдіяльності. Це і чисельність чоловічого та жіночого населення країни, і прибуток скарбниці держави, і земельні угіддя та їх кількість, і сировинні ресурси та ін. При подальшому поглиблені суспільного розподілу праці, збільшенні її продуктивності, розвитку суспільних відносин відбувалось зростання кількості враховуваних факторів у виробничій та соціальній сферах, встановились їх зв'язки на господарському, регіональному та загальнодержавному рівнях. З урахуванням цих факторів зв'язані і методи їх обчислення, створення розрахункових показників.

Всю перераховану інформацію надає суспільству статистика. Термін „статистика" визначається сукупністю латинських та італійських слів: "status" (становище, стан справ); "stato" (керована область, держава); "statista" (державний чоловік, політик, знавець держави). В наукове використання термін „статистика" було введено німецьким вченим, професором Геттингенського університету Г.Ахенвалем у 1743 році для визначення сукупності знань, які характеризують державний устрій, визначні пам'ятки країни, що характеризує її добробут. Однак таке визначення далеко від сучасного тлумачення поняття „статистика". В даний час під статистикою розуміють галузь практичної діяльності, економічної науки та навчальної дисципліни з вивчення способів збирання, обробки та аналізу даних про масові соціально-економічні явища і процеси.

Як галузь практичної діяльності статистика займається збиранням, накопиченням, обробкою цифрових даних, які характеризують економіку, населення, культуру, освіту та інші явища в житті суспільства.

Статистикою називають також особливу науку, тобто галузь знань, яка вивчає масові явища в житті суспільства з їх кількісної сторони. Основою для вивчення масових явищ є закон великих чисел. Сутність його полягає в тому, що кожне одиничне явище випадкове (воно може бути або не бути), але у з'єднанні великої кількості таких явищ в загальній характеристиці їх маси випадковість зникає в тім більшій мірі, чим більше з'єднано одиничних явищ. Так, врожайність на одному конкретному полі може бути більше або менше, навіть якщо воно удобрено краще іншого. Врожайність в цілому великої кількості добре удобрених полів буде вище, чим на великої кількості менш удобрених. Математика, зокрема теорія ймовірностей і математична статистика, розглядає в чисто кількісному виражені закон великих чисел, виражає його цілою серією математичних теорем (Бернулі, Чебишева, Ляпунова, Маркова та ін.). Вони показують, при яких умовах можна розраховувати на відсутність випадковості в охоплюваних масу характеристиках, так як це зв'язане з чисельністю присутніх в ній індивідуальних явищах. Статистика базується на цих теоремах у вивченні кожного масового явища.

Між статистикою як наукою і практикою існує тісний взаємозв'язок: наука статистика використовує дані практики, узагальнює та розроблює методи проведення статистичних досліджень; в свою чергу в практичній діяльності статистикою використовуються теоретичні положення статистичної науки для вирішення конкретних задач економіки та менеджменту.

Як навчальна дисципліна статистика є складовою нормативної частини дисциплін навчальних планів фахівців з економіки та менеджменту. Перехід економіки України до ринкових відносин наповнює новим змістом роботу підприємців, економістів та менеджерів. А це пред'являє підвищенні вимоги до рівня їх статистичної підготовки.

Статистика як наука являє собою цілісну систему наукових дисциплін:

а) теорія статистики;

б) економічна статистика та її галузі;

в) соціальна статистика та її галузі,

г) інші (галузеві) види статистики.

Теорія статистики - це наука про загальні принципи та методи статистичних досліджень будь-яких соціально-економічних явищ. Вона розробляє понятійний апарат та систему категорій статистичної науки, розглядає методи збирання, зведення та групування, узагальнення та аналізу статистичних даних. Таким чином, теорія статистики є методологічною основою всіх галузевих статистик.

Економічна статистика розробляє і аналізує: макро- і мікроекономічні показники національної економіки; структуру, пропорції та взаємозв'язок галузей; особливості розміщення продуктивних сил, склад і використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів; загальну макроекономічну модель ринкової економіки у вигляді системи національних рахунків (СНР). Галузями економічної статистики є статистика промисловості, сільського господарства, транспорту, будівництва, навколишнього середовища та ін.

Соціальна статистика вивчає соціальні умови і характер праці, доходи, споживання матеріальних благ і послуг населення. її галузі - статистика народонаселення, рівня життя населення, політики, культури, науки, освіти, права та ін.

До інших (галузевих) видів статистики відносяться: санітарна, медична, демографічна статистика та ін.

Статистика має багатовікову історію. Довгий час статистика існувала як галузь практичної діяльності і зводилась, в основному, до статичного спостереження (збирання даних про чисельність населення, його майно та доходи, земельні угіддя тощо) та операцій за їх систематизацією.

Найбільш ранні відомості були про облік чисельності населення у Стародавньому Китаї (XXII ст. до н.е.), потім за Стародавнім Єгиптом (вимір та оцінка земель), Стародавньою Грецією (чисельність і майнове положення класів населення). Достатньо досконалі форми організація статистики набула у Стародавньому Римі (VI ст. до н.е.) у вигляді цензу (даних за кожним римським громадянином про його ім'я, стать, вік, майнове положення тощо), цензи повторялись через кожні 5 років.

В середні віки загальнодержавна статистика вже не мала такого багатого матеріалу, як у Стародавньому Римі, так як вона поповнювалась новими даними винятково рідко (переписи населення, інвентаризація майна, внутрішньогосподарський облік феодального майна тощо).

Поява капіталістичних виробничих відносин на фоні розкладання феодального устрою вимагало більш високих форм організації статистики. Так, починаючи з XVI ст. в Голландії, Франції, Англії, Італії видаються збірки за характеристикою політичного устрою країни, чисельністю населення, рівнем промисловості та сільського господарства. Період остаточної перемоги капіталістичних відносин у ряді країн співпало з формуванням в них державної статистики у сучасних формах, коли зароджувалась статистична наука не лише збиранням даних, а їх обробкою та подальшим аналізом.

Німецький вчений Г.Ахенвалем в Геттингенському університеті вперше ввів навчальну дисципліну, яку він назвав статистикою. Основним змістом цього курсу було опис політичного стану та визначних пам'яток держави. Цей напрямок розвитку статистики одержав назву описувального. Зміст, задачі та предмет вивчення статистики в розумінні Г.Ахенваля були ще далекі від сучасного погляду на статистику як науку.

Значно ближче до сучасного розуміння статистики стала англійська школа політичних арифметиків, засновниками якої були В.Петті (1623-1687 рр.) та Дж. Граунт (1620-1674 рр.). Вони домагались шляхом узагальнення та аналізу факторів за допомогою цифр характеризувати стан і розвиток суспільства, закономірності розвитку суспільних явищ, що проявляються в масовому матеріалі. Історія показала, що саме школа політичних арифметиків стала джерелом виникнення статистики як науки, а В.Петті вважається засновником економічної статистики.

На початку XIX ст. виник третій напрям статистичної науки — статистико-математичний. Представниками цього напряму були: бельгійський статистик А.Кетле (1796-1874 рр.) -засновник вчення про середні величини; англійські вчені Ф.Гамільтон (1822-1911 рр.) та К.Пірсон (1857-1936 рр.), які використали математичні методи статистики в біології; американські вчені Р.Фішер (1890-1962 рр.), М.Мітчел (1874-1948 рр.), В.Госсет, більш відомий під псевдонімом Ст'юдент (1876-1937 рр.), які використовували в статистичних дослідженнях методи теорії ймовірностей.

У розвитку вітчизняної статистичної науки і практики значна роль належить таким російським та українським вченим: І.Ф.Герману (1755-1815 рр.), Д.М.Журавському (1810-1856 рр.), які вивчали питання взаємодії статистики і політекономії, постановки статистичного спостереження та аналізу статистичних даних, розробки теорії групувань; Ю.Є.Янсону (1835-1893 рр.) - основоположнику статистичного аналізу; О.О.Чупрову (1874-1926 рр.), який вивчав питання аналізу зв'язків і залежностей суспільних явищ, проблем стійкості динамічних рядів; М.В.Птухі (1884-1961 рр.) - одному із основоположників вітчизняної демографічної статистики та багатьом іншим.

Сучасна статистична методологія знайшла розвиток в роботах відомих вітчизняних вчених-статистиків: В.С.Нємчинова, С.Г.Струміліна, Б.С. Ястремського, А.Я.Боярського, Т.В.Рябушкіна, С.С.Сергєєва та ін.

Визначним кроком у розвитку сучасної статистичної науки є використання економіко-математичних методів і комп'ютерної техніки в аналізі соціально-економічних явищ і процесів.

Предмет статистики

Статистика як суспільна наука має свій об'єкт та предмет дослідження. Розвиток статистичної науки, розміщення сфери використання статистичних досліджень на практиці, її активна участь в управлінні економікою привели до такого сучасного змісту поняття „статистика". Статистика розглядається як суспільна наука, галузь практичної діяльності, навчальна дисципліна, яка вивчає кількісну сторону масових соціально-економічних явищ і процесів у нерозривному зв 'язку з їх якісною стороною шляхом збирання, обробки та аналізу масових даних, вивченні їх структури та розподілу, розміщенні у просторі та за часом, тенденцій та закономірностей перебігу, щільності взаємозв 'язків та взаємозалежностей.

Об'єктами     статистичного     аналізу     можуть  бути найрізноманітніші явища і процеси суспільного життя.

Предметом статистики є розміри і кількісні співвідношення між масовими суспільними явищами, закономірності їх формування, розвитку, взаємозв'язку.

У визначенні статистики підкреслюються дві її основні відмінності від інших суспільних наук. По-перше, статистика вивчає не поодинокі, а масові соціально-економічні явища і процеси суспільного життя. По-друге, предметом статистики є кількісна сторона явищ і процесів суспільного життя; при цьому статистика вивчає кількість не саму по собі, а у зв'язку з її якісним змістом у конкретних умовах місця та часу.

Кількісна сторона проявів суспільного життя — це насамперед розміри явищ і процесів та їх співвідношення. Так, при вивченні товарообігу, товарних запасів, витрат виробництва та інших показників комерційної діяльності встановлюють кількісні характеристики їх розвитку, визначають співвідношення між показниками, що дає цифрову оцінку виявлених при цьому закономірностям.

Для вивчення свого предмету - кількісної сторони масових суспільних явищ - статистична наука розробила ряд своїх особливих прийомів, способів, правил і методів дослідження, які в сукупності складають статистичну методологію.

Під терміном «метод» (від грец. methodos - шлях дослідження або пізнання, теорія, наука) розуміють сукупність прийомів або теоретичного опанування дійсності, підпорядкованих вирішенню конкретного завдання.

Загальним методом пізнання для всіх наук, у тому числі для статистики, є діалектичний метод. Відповідно до основоположних принципів і законів діалектики всі суспільні явища і процеси, які вивчаються статистикою, знаходяться в постійному русі і розвитку, не ізольовано одне від одного, а у взаємозв'язку і взаємозалежності, що дуже важливо при вивченні причинно-наслідкових взаємозв'язків між явищами.

Спираючись на ці принципи діалектики, статистика виділяє різні типи і форми соціально-економічних явищ і процесів, вивчає їх особливості і оцінює вплив комплексу факторів, які формують варіацію і динаміку явищ, виявляє тенденції і закономірності їх розвитку.

При статистичному вивченні суспільних явищ керуються також діалектичним законом про перехід кількісних змін в якісні. Це має важливе значення при вивченні кількісних змін у масових соціально-економічних явищах для пізнання глибоких якісних змін. Статистика спирається на діалектичні категорії випадкового і необхідного, одиничного і масового, індивідуального і загального.

Загальні принципи і методи наукового пізнання, розроблені в діалектиці, є фундаментом для розуміння і правильного використання статистичної методології.

На основі діалектичного методу статистика розробила свої специфічні методи дослідження. До них належать: статистичне спостереження, зведення і групування даних, абсолютні і відносні показники, середні величини і

показники варіації, ряди динаміки, індексний, вибірковий, дисперсійний, кореляційний, табличний і графічний методи та ін.

Застосування в статистичному дослідженні конкретних методів визначається поставленими при цьому завданнями, суттю і особливостями досліджуваного явища і залежить від характеру вихідної інформації.

Будь-яке статистичне дослідження складається з трьох послідовно виконуваних етапів: 1) статистичне спостереження; 2) зведення і групування даних статистичного спостереження; 3) аналіз одержаних результатів і формулювання висновків. На кожному з цих етапів застосовуються специфічні статистичні методи.

На першому етапі статистичного дослідження на основі певних правил і відповідно до його програми і плану вирішується завдання по збиранню первинного статистичного матеріалу про кожну одиницю сукупності. Для здійснення цієї початкової стадії дослідження застосовується метод масового статистичного спостереження, який забезпечує загальність, повноту і представництво (репрезентативність) одержаної інформації. Тільки метод масового статистичного спостереження дає змогу виявитися загальним умовам і закономірностям, характерним для всієї сукупності, і уникнути впливу випадкових причин, що діють на окремі одиниці сукупності. Від повноти і якості інформації, одержаної на етапі статистичного спостереження, залежить ефективність наступних етапів і досягнення кінцевої мети дослідження.

На другому етапі статистичного дослідження переходять від характеристики окремих одиниць до їх загальної характеристики, від вивчення індивідуальних значень ознаки до їх узагальнення. З цією метою проводять зведення зібраної в ході масового спостереження статистичної інформації. Суть зведення полягає в систематизації, обробці первинних даних, приведенні їх у певний порядок, підрахунку чисельності одиниць сукупності в цілому і окремих її частинах, а також обсягу ознак, що характеризують їх.

Найважливішим методом другого етапу дослідження є метод статистичних групувань, який дає змогу виділяти якісно однорідні соціально-економічні типи, групи і підгрупи і тим самим дає узагальнену характеристику всієї сукупності.

На третьому, заключному етапі статистичного дослідження проводиться аналіз статистичної інформації і формулювання висновків. У процесі аналізу і виявлення статистичних закономірностей і взаємозв'язків широко застосовується ряд специфічних статистичних методів, які дають змогу одержати узагальнюючі показники за допомогою яких здійснюється вимірювання і кількісна оцінка виявлених при аналізі закономірностей.

До таких узагальнюючих показників відносяться абсолютні і відносні величини, статистичні коефіцієнти, середні величини, показники варіації і рядів динаміки та ін.

Для характеристики причинно-наслідкових взаємозв'язків масових суспільних явищ застосовується індексний, балансовий, кореляційний, дисперсійний та інші методи.

При аналізі статистичної інформації широке застосування мають табличний і графічний методи.

Основні категорії статистики

З поняттям про предмет статистики тісно пов'язані поняття статистичного показника, статистичної закономірності, статистичної сукупності, ознаки, варіації та ін.. Кількісну сторону масових суспільних явищ статистика виражає у вигляді об'єктивних статистичних показників (чисел). Але числа, що застосовуються у статистиці, це не абстрактні числа математики, які характеризуються тільки величиною, знаком, формою (цілі, дробні і т.п.). Статистика застосовує, власне кажучи, не числа, а показники, точніше - статистичні показники. Показник - одне з основних понять статистики.

Статистичним показником називають узагальнену числову характеристику будь-якого масового явища в поєднанні з його якісною визначеністю в конкретних умовах місця і часу. Прикладом статистичного показника є кількість населення країни на початок року, питома вага міського і сільського населення, урожайність сільськогосподарських культур, площа ріллі, собівартість продукції тощо.

Найважливіше завдання статистичної науки - правильно визначити зміст статистичних показників і розробити методологію їх обчислення.

Величина показника визначається в результаті його вимірювання за допомогою системи одиниць вимірювання і відповідної методології.

Статистичні показники можуть бути виражені у вигляді абсолютних і відносних величин. Якщо статистичний показник стосується окремого явища (наприклад, сільськогосподарського підприємства), його називають індивідуальним, якщо ж сукупності явищ (наприклад, сільськогосподарських підприємств району), то узагальненим, або зведеним. Зведені статистичні показники, які стосуються складного комплексу економічних явищ або об'єктів, називають синтетичними (наприклад, виробництво за рік у народному господарстві валового внутрішнього продукту, валового національного доходу тощо).

Індивідуальні та зведені статистичні показники можуть бути виражені у таких одиницях вимірювання: натуральних (кг, т, м, км та ін.), вартісних (грн.) і умовно-натуральних (кормових одиницях, калоріях, еталонних гектарах тощо).

Для відображення властивостей, структури і динаміки складних соціально-економічних явищ недостатньо користуватись яким-небудь одним показником, оскільки він відображає лише одну грань пізнання предмету. Тому для всебічного і цілісного аналізу масових суспільних явищ необхідно, щоб показники знаходились між собою в певному зв'язку, утворюючи систему взаємопов'язаних і таких, що доповнюють один одного, показників. Системою статистичних показників називають сукупність взаємопов'язаних і розташованих у логічній послідовності показників. Наприклад, при проведенні економіко-статистичного аналізу врожайності сільськогосподарських культур потрібно застосовувати систему статистичних показників, які б охарактеризували рівень і динаміку врожайності, вплив на її рівень комплексу природних (якості ґрунту, опадів тощо) і економічних

(кількість добрив, фондозабезпеченість тощо) факторів, а також вплив рівня самої урожайності на економічну ефективність виробництва тієї або іншої сільськогосподарської культури (рентабельність, собівартість, трудомісткість тощо).

Система статистичних показників не є незмінною, вона має бути динамічною. У процесі суспільного розвитку одні явища відмирають, інші виникають, цей процес знаходить своє вираження й у системі статистичних показників. Система статистичних показників постійно удосконалюється: одні показники виключаються і додаються нові, що характеризують розвиток сучасного суспільства.

У системі категорій статистичної науки особливе місце належить закону великих чисел і статистичній закономірності.

Маючи в своєму розпорядженні узагальненні статистичні показники та їхню систему, статистика намагається виявити тенденції, взаємозв'язки та закономірності розвитку тих або інших масових суспільних явищ. Вивчаючи тенденції та закономірності розвитку суспільних явищ, статистика спирається на закон великих чисел. Його суть полягає в тому, що закономірність масового явища виявляється лише при досить великій кількості спостережень, коли відбувається взаємне погашення впливу випадкових причин, які мають місце в окремих випадках.

Закон великих чисел є одним з проявів діалектичної єдності між випадковістю і необхідністю. Необхідність проявляється через масу випадковостей. Кожен окремий випадок є індивідуальним, бо він зазнає впливу не тільки загальних, а й часткових причин, які виступають як випадковості, за якими приховується необхідність, тобто загальна закономірність масового явища. Наприклад, відомо, що урожайність буде вищою на тих ділянках, де більше вносять добрив. Однак на окремих ділянках така закономірність може й не виявитися внаслідок впливу різних факторів (різна якість ґрунту, насіння, кількість опадів тощо). Якщо для вивчення взяти досить велику сукупність ділянок, то дія випадкових факторів значною мірою зрівноважиться. Зіставляючи середню врожайність по ділянках, можна побачити, що вона буде вищою на тих ділянках, де більше вносилося добрив.

Сукупна дія великої кількості випадкових факторів, спрямована в різні сторони, зумовлює результат, який майже не залежить від випадку, тобто результат, що виражає певну статистичну закономірність. Оскільки згадані закономірності масових суспільних явищ виявляються в статистичних сукупностях, то їх називають статистичними закономірностями. Вони є однією з різноманітних форм виявлення загального зв'язку між явищами в природі і суспільстві.

Статистичною сукупністю називають множину одиниць подій або фактів, які об'єднуються однією якісною основою, але відрізняються між

собою за рядом ознак. Наприклад, статистичною сукупністю є населення будь-якої області, яке складається з окремих людей, що розрізняються за статтю, віком і багатьма іншими ознаками. В той же час ця сукупність людей єдина в тому відношенні, що вона складається з жителів даної області. Прикладом статистичної сукупності є сільськогосподарські підприємства району, робітники підприємства, студенти академічної групи тощо.

Окремі елементи статистичної сукупності називають одиницями сукупності, а загальну їх кількість - обсягом сукупності. Елементи сукупності характеризують однією або кількома ознаками. Ознакою в статистиці називають властивість, характерну рису або особливість одиниць явищ, які можна спостерігати або виміряти. Так, ознакою сільськогосподарського підприємства можуть бути розмір земельної площі, число робітників, тракторів, худоби, вартість основних фондів, рентабельність виробництва продукції тощо.

Статистичні сукупності, розчленовані за однією ознакою, називають одновимірними, за двома - двовимірними, за трьома та більше - багатовимірними. При цьому ознаки, за якими поділяють сукупності на групи (класи), називають груповими, а число одиниць сукупності, які мають однакове значення ознаки, - частотою даної варіанти, або її вагою.

Залежно від повноти обстеження одиниць сукупності розрізняють генеральну і вибіркову сукупності. Сукупність явищ, з яких відбирають частину одиниць для вибіркового спостереження, називають генеральною сукупністю. Та ж частина, яка відібрана з генеральної сукупності для вибіркового спостереження, називається вибірковою сукупністю. Наприклад, дослідника цікавить вплив рівня годівлі на продуктивність корів. З цією метою він з 1000 корів відбирає для дослідження 100 корів. Отже, загальна кількість корів (1000 голів) є генеральною сукупністю, а відібрані 100 корів - вибірковою. Основне завдання формування вибіркової сукупності полягає в тому, щоб показники, які характеризують цю сукупність з найбільшим ступенем точності, відтворювали показники генеральної сукупності.

Статистичні сукупності характеризуються рядом специфічних властивостей, відмінних особливостей. Однією з таких особливостей є наявність варіації, тобто відмінностей у числових значеннях окремих одиниць сукупності. Статистика вивчає тільки ті ознаки, що варіюють. Якщо значення ознак у окремих одиниць однакові, то вивчення таких ознак у зв'язку з відсутністю варіації безглуздо, достатньо описати одну одиницю.

Ознаки, які набувають різних значень або видозмін в окремих одиниць сукупності, називають варіюючими, а окремі їх значення - варіантами. Варіанти можуть приймати будь-які значення в межах даних границь варіації.

Варіюючі ознаки поділяють на атрибутивні (якісні) та кількісні. Атрибутивними називають ознаки, які не підлягають числовому вираженню. Наприклад, національність, професія, порода худоби, сорт рослин тощо. Якщо якісна ознака набуває лише двох протилежних (взаємовиключних) значень, її називають альтернативною (вироби придатні та браковані, стать чоловіча та жіноча, рослина вражена та не вражена хворобою тощо). Ознаку називають кількісною, якщо окремі варіанти виражаються числами (урожайність, заробітна плата, продуктивність праці та ін.).

За характером варіювання кількісні ознаки поділяють на дискретні (перервні) і неперервні. Дискретними називають такі кількісні ознаки, які можуть набувати тільки перервних (цілочислових) значень (наприклад, кількість членів родини, кількість автомобілів, верстатів тощо).

Кількісні ознаки, які можуть в окремих межах набувати будь-яких значень, називають неперервними (наприклад, вік, урожайність, собівартість продукції, стаж роботи тощо).

Розрізняють істотні (основні) та неістотні (другорядні) ознаки. Істотними називають такі ознаки, які нерозривно пов'язані з якісним змістом явища, його суттю. Наприклад, істотною ознакою для сільськогосподарського підприємства є обсяг виробленої та реалізованої продукції, кількість працівників, продуктивність праці, рівень рентабельності, урожайність сільськогосподарських культур, продуктивність тварин та ін. Неістотними називають такі ознаки, які не пов'язані безпосередньо з внутрішнім змістом явища, його суттю. Так, неістотними ознаками для сільськогосподарського підприємства є його назва, підпорядкування, належність до тієї чи іншої території тощо.

Ознаки поділяють на первинні та вторинні. Первинні ознаки одержують в результаті збирання статистичного матеріалу. Вони характеризують безпосередньо одиницю сукупності, її абсолютний розмір (наприклад, обсяг виробленої продукції, площу сільськогосподарських угідь, ріллі та ін.). Вторинні, або розрахункові, ознаки отримують в результаті обробки зібраних даних, це ознаки співвідношень. Так, вторинна ознака «виробництво валової продукції на один гектар сільськогосподарських угідь» є результатом співвідношення двох первинних ознак «вартість валової продукції» та «площа сільськогосподарських угідь».

Розрізняють результативні і факторні ознаки. Результативною називають ознаку, зміна якої залежить від зміни іншої або інших ознак, а факторною - ознаку, що є причиною зміни іншої ознаки. Наприклад, з двох ознак - урожайність та якість ґрунту - перша є результативною, бо її зміна багато в чому залежить від зміни другої ознаки (якість ґрунту), а друга - факторною ознакою.

Слід мати на увазі, що та сама ознака може бути в одному випадку результативною, а в другому - факторною. Наприклад, при вивченні зв'язку між двома ознаками - урожайністю та собівартістю продукції - урожайність є факторною ознакою (від її величини залежить рівень собівартості продукції), а собівартість, відповідно, виступатиме результативною ознакою.

Організація і завдання статистики

Організація статистичної роботи в різних галузях України здійснюється Державною службою статистики України (Держстатом), очолюваним головою. Він одночасно є керівником Колегії Держстату. В структурі цієї організації утворена Методична комісія, яка займається розробкою необхідної документації на державному рівні з питань організації статистичних служб на місцях, статистичної звітності, переписів населення України, методологій статистики.

В умовах зміни соціально-політичної ролі статистики як фактора формування суспільної свідомості в умовах переходу України до ринкових відносин особливе значення має розширення привселюднення, доступності та оперативності надійної статистичної інформації для законотворчої влади, управлінських, виконавчих, господарчих органів і широкої громадськості. З цього приводу при Держкомстаті у 2000 році було утворено Державне агентство з розповсюдження статистичної інформації (Держстатінформ).

При Держстаті функціонує Науково-дослідний інститут статистики, який веде узагальнення наукових досліджень з теорії та методології статистики.

Держкомстат на місцях керує статистичною роботою регіональних   органів   статистики   -   обласними управліннями статистики.

Перехід України до ринкових відносин обумовлює необхідність впровадження в статистику та бухгалтерський облік системи національних рахунків (СНР), яка широко використовується в світовій практиці і відповідає особливостям і вимогам ринкових відносин.

В цьому зв'язку важливий розвиток професійних контактів вітчизняних статистичних органів з міжнародними службами ООН та її Статистичною комісією.

Статистична комісія ООН здійснює розробки з методологій статистичних робіт, порівнюваності показників, готує рекомендації для Статистичного бюро Секретаріату ООН, координує статистичну роботу спеціалізованих органів ООН, надає консультації з питань збирання, обробки, аналізу та розповсюдження статистичної інформації.

Статистичне бюро Секретаріату ООН є виконавчим органом, збирає статистичну інформацію від країн - членів ООН, публікує ці дані, готує доповіді з різних питань статистики та здійснює розробку методологічних питань статистики.

До міжнародних організацій статистики відносяться також: ЮНЕСКО (організація ООН з питань освіти, науки та культури); Міжнародна організація праці (МОП); Міжнародний валютний фонд (МВФ); Статистичне управління Європейських
Співтовариств (Євростат); Статистичний     комітет
 Співтовариства незалежних держав та ін.

Завдання статистичної науки тісно пов'язані з практичними потребами державного управління і керівництва розвитком народного господарства і соціальної сфери. Кожний новий етап розвитку суспільства висуває перед статистикою нові конкретні завдання. На сучасному етапі завдання статистики визначається актуальними проблемами здійснення радикальних економічних реформ, переходу від командно-адміністративних форм управління до економічних, ринкової економіки та ін.

Найважливішими завданнями статистики є:

  1.  Збирання, розробка, узагальнення і аналіз статистичних даних, які характеризують стан і розвиток суспільного виробництва і соціальної сфери України.
  2.  Всебічне дослідження на основі науково обґрунтованої системи статистичних показників корінних перетворень економічних і соціальних процесів, що відбуваються у суспільстві.
  3.  Своєчасне забезпечення законодавчих, виконавчих, управлінських та господарських органів, а також широкої громадськості вичерпною і достовірною інформацією.
  4.  Розробка статистичних даних, які показують хід виконання народногосподарських планів, а також статистичних даних, необхідних для складання планів і розробки прогнозів розвитку нашого суспільства.
  5.  Пропаганда передового досвіду, розробка даних, які характеризують ефективність нових технологій, форм організації праці і виробництва, ринкових відносин, міжнародних економічних зв'язків та ін.
  6.  Всебічне і глибоке вивчення пропорцій і взаємозв'язків у народному господарстві, факторів і резервів підвищення ефективності суспільного виробництва, зростання продуктивності праці і життєвого рівня населення.
  7.  Удосконалення статистичної методології і системи статистичних показників, які характеризують стан і розвиток народного господарства і культури України, збирання і обробки статистичної інформації, економіко-статистичного аналізу соціально-економічних явищ і процесів, що відбуваються у суспільному житті України.
  8.  Розробка питань створення загальнодержавної автоматизованої системи збирання, нагромадження, обробки і аналізу статистичної інформації на основі новітньої обчислювальної техніки.
  9.  Розробка заходів щодо зближення вітчизняної методології статистичних досліджень з методологією і стандартами міжнародної статистики, яку здійснюють Статистична комісія ООН, Міжнародний статистичний інститут та інші міжнародні організації, впровадження у статистичну практику системи національних рахунків ООН.

Це найбільш загальні і важливі завдання нашої статистики; на окремих етапах розвитку суспільства вони насичуються новим конкретним змістом.

Система статистичних органів України відповідає державному устрою і адміністративно-територіальному розподілу країни.

Права, обов'язки і функції органів державної статистики визначені Законом України «Про державну статистику» (1992 р.).

Державна служба статистики України здійснює державне управління всією, що знаходиться в його веденні, єдиною системою статистичних органів, справою статистики, обліку і звітності в усіх галузях народного господарства, створенням і функціонуванням статистичної інформаційної системи на основі єдиної наукової методології.

Основним завданням усіх органів статистики є збирання, перевірка достовірності, розробка, узагальнення, аналіз і подання в установлені строки законодавчим, виконавчим, управлінським і господарським органам науково обґрунтованих статистичних даних, які характеризують економічний і соціальний розвиток країни, виконання загальнодержавних і регіональних програм, зростання ефективності суспільного виробництва, економічних

реформ, використання природних, трудових і матеріальних ресурсів, динаміку життєвого рівня народу тощо.

Органи державної статистики здійснюють соціальні переписи (населення, основних фондів, худоби, багаторічних насаджень тощо) і одночасні обліки, необхідні для глибоко вивчення окремих сторін життя суспільства, виконують роботу щодо подальшого удосконалення організації і методології обліку і статистики, вдосконалення наявної статистичної звітності і доведення її обсягів до потреб системи управління в умовах переходу до ринкових відносин, контролюють стан обліку у народному господарстві, забезпечують прискорене переведення обліку і статистики на базу машинної техніки.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

25088. Мораль – это совокупность исторически определенных норм 33.5 KB
  Функции морали отражают основные направления ее применения и через них реализуются цели задачи назначение морали. Функции морали: Регулятивная функция морали главная функция регулирующая поведение людей и общества в целом посредством: ограничения негативных устремлений людей; саморегуляции индивида и социальной среды управление общественными отношениями; воплощение в жизнь гуманистических норм морали. Воспитательная функция морали формирование нравственных привычек установок моральных запретов самовоспитания человека в течение всей...
25089. Мораль как целостное общественное явление 42.5 KB
  Альтруизм – нравственный принцип предписывающий сострадание и милосердие к другим людям бескорыстное служение им и готовность к самоотречению во имя их блага. Слово милосердие является самым близкими и понятными каждому человеку. Милосердие – свойство характера определяющее постоянный нравственный образ действий человека. Милосердие – это: доброжелательное сострадательное отношение к другому человеку; сочувствие жалость сострадание любовь; благотворительность.
25090. Поняття естетика 36.5 KB
  Естетичне це специфічно духовне чуттєве відношення людини до світу. Характеристикою такого відношення є здатність людини самореалізуватися цілісно і всебічно. У естетичному відношенні людина вільна від егоїстичного інтересу вона піднімається до безкорисливого дійсно людського відношення до предмету.