5713

Місце, роль та завдання органів кримінальної юрисдикції

Лекция

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

ПЛАН 1. Загальна характеристика органів кримінальної юрисдикції. 2. Функції органів кримінальної юрисдикції РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА: Конституція України від 28 червня 1996 р. Кримінально-процесуальний кодекс України від....

Украинкский

2012-12-18

118 KB

10 чел.

PAGE  3

ПЛАН

1. Загальна характеристика органів кримінальної юрисдикції.

2. Функції органів кримінальної юрисдикції


РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

  1.  Конституція України від 28 червня 1996 р.
  2.  Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 р.
  3.  Закон України від 07.02.2002 р. “Про судоустрій України”
  4.  Закон України від 15.12.1992 р. „Про статус суддів”
  5.  Закон України від 20.12.1990 р. „Про міліцію”
  6.  Закон України від 05.11.1991 р. „Про прокуратуру”
  7.  Закон України від 19.11.1992 р. „Про адвокатуру”
  8.  Закон України від 02.09.1993 р. „Про нотаріат”
  9.  Закон України від 23.12.1993 р. „Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів.”
  10.  Закон України від 18.02.1992 р. „Про оперативно-розшукову діяльність.”
  11.   Бандурка А.М. Судебные и правоохранительные органы Украины. — Харьков, 1999.
  12.   Бондаренко І. Правоохоронна діяльність і правоохоронні органи: поняття і ознаки. // Право Украъни. – 2003. – №4. – С.18-24.
  13.   Марочкін І.Е., Сибільова Н.В., Толочко О.М. Організація судових та правоохоронних органів. Навчальний посібник. — Харків, 2000. Правоохоронні органи та правоохоронна діяльність. Навчальний посібник. – Атака, 2002. – 576 с.
  14.   Півненко В. Правоохоронна система держави: визначення і функціювання // Вісник прокуратури. – 2003. –№2. – С. 39-45.
  15.   Суд,  правоохоронні та правозахисні органи України: Навч. посіб. / відпов. Редактор Я Кондратьєв. – К.: Хрінком Інтер, 2002, – 320с.
  16.   Тюріна О. Правоохоронні органи: питання теоретичного осмислення та нормативного визначення // Право України. – 2001. – №5. – С.79-81.


МЕТА ЛЕКЦІЇ:

Метою вивчення цієї лекції є формування у студентів систематизованих знань щодо системи органів кримінальної юрисдикції, принципів їх діяльності та завдань які вони виконують.

Розкрити основні функції органів кримінальної юрисдикції

ВСТУП

Розбудова України як демократичної, правової, соціальної держави, закріплення у Конституції України положення про найвищу соціальну цінність людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки вимагає формування нових підходів до захисту прав людини. Віднині головним змістом і спрямованністю діяльності держави стають права і свободи людини та гарантії їх здійснення. Забезпечення цих прав і свобод Конституція України покладає на державу як її головний обов'язок.

Реалізуючи правоохоронну функцію, держава створює систему спеціальних органів. На першому плані у них забезпечення безпосередньо законності та правопорядку, захист прав і свобод людини і громадянина.

  1.  Загальна характеристика органів кримінальної юрисдикції.

Діяльність держави і її органів охоплює багато сфер державного та суспільного життя. Одне з центральних місць в ній займає виконання завдань по забезпеченню правопорядку і законності, захисту прав і свобод людини і громадянина, охороні прав та законних інтересів державних і недержавних органів, трудових колективів, боротьбі з правопорушеннями та злочинними проявами. Ці завдання, насамперед, є турботою в першу чергу держави та її органів. Проте, для більшості державних органів це є другорядні завдання і виконуються ними поралельно з виконанням основних.

Центральне місце в забезпеченні прав і свобод людини і громадянина займають органи кримінальної юрисдикції. На першому плані у них забезпечення безпосередньо законності та правопорядку, захист прав і свобод людини і громадянина.

Відносно самого поняття „органи кримінальної юрисдикції”, то в літературі не має однозначного визначення, і є досить дискусійним в теорії права. Одні науковіці вважають, що цим поняттям охоплюються всі державні органи і громідські організації, які хоча б у деякій мірі наділенні правоохоронними функціями. Інші пропонують розглядати це питання у двох аспектах По-перше, сюди відносяться усі державні органи, які наділенні певними повноваженнями у галузі контролю за додержанням законності і правопорядку (широке розуміння). По-друге, це державні органи, спеціально створені для забезпечення законності і правопорядку, боротьби із злочинністю і яким з цією метою надані повноваження застосовувати передбачені законом заходи примусу та перевиховання правопорушників – суд, органи юстиції, прокуратури, внутрішніх справ, безпеки (вузьке розуміння).

Основним завданням органів кримінальної юрисдикції є  правоохоронна діяльність, яка має свої ознаки.

1) така діяльність може здійснюватися не будь-яким способом, а лише за допомогою застосування юридичних заходів впливу. До них прийнято відносити заходи державного примусу та стягнення, регламентовані законом. Це означає що:

а) якщо скоєно злочин, то може бути призначено покарання, встановлене кримінальним законодавством, чи інші заходи впливу, які дозволяються законом;

б) якщо майну завдано шкоду, що не тягне кримінальної відповідальності, то може бути покладено обов’язок відшкодування цієї шкоди;

в) якщо за укладеною угодою не виконано обов’язки, то можливе застосування майнових санкцій якщо, хтось керував автомобілем в нетверезому стані, то його можна позбавити посвідчення водія тощо.

Серед заходів юридичного впливу важливе місце відводиться також заходам попередження протиправних дій, їх профілактиці, яка допускається у встановлених межах.

2) здійснювані в процесі її виконання юридичні заходи впливу повинні суворо відповідати припису закону чи іншого правового акту. Тільки вони можуть бути основою застосування конкретного заходу впливу і чітко визначати його зміст. Орган, який застосував такий вплив, зобов’язаний пунктуально виконувати відповідне розпорядження.

3) правоохоронна діяльність реалізується у встановленому законом порядку з дотриманням встановлених певних процедур.

4) реалізація правоохоронної діяльності покладається перш за все на спеціально уповноважені державні органи, які комплектуються відповідним чином підготовленими службовцями — в більшості своїй юристами, а також фахівцями, які володіють знаннями з інших галузей. В їх розпорядження надаються необхідні матеріальні та технічні засоби. Організація та діяльність таких органів детально та всебічно регламентується в законодавчому порядку, в тому числі шляхом встановлення особливих процедурних (процесуальних) правил для вирішення найбільш відповідальних питань. Все це в сукупності направлене на забезпечення оперативності, обґрунтованості, законності та справедливості прийняття названими органами рішень по застосуванню юридичних заходів впливу, направлених на охорону права від вже допущених чи передбачуваних порушень.

Виходячи з названих ознак та їх короткої характеристики, можна визначити поняття правоохоронної діяльності.

Правоохоронна діяльність — це така державна діяльність, яка здійснюється з метою охорони права спеціально уповноваженими органами шляхом застосування юридичних заходів впливу, в суворій відповідності з законом і при неухильному дотриманні встановленого ним порядку.

По своєму змісту правоохоронна діяльність різноманітна. Кожний її напрямок має свої специфічні завдання і реалізується також властивими тільки йому методами.

До головних напрямків правоохоронної діяльності відносяться:

  1.  конституційний контроль (здійснюється Конституційним Судом України. Основне призначення конституційного контролю полягає в забезпечені відповідності законів і інших нормативних актів органів законодавчої і виконавчої влади Конституції України, охороні конституційних прав і свобод особистості, офіційного тлумачення Конституції України і законів);
  2.  правосуддя (найважливіший напрямок правоохоронної діяльності держави, його здійснює тільки суд в особливому процесуальному порядку з правом застосування до правопорушника державного примусу, в тому числі й у формі кримінального покарання);
  3.  прокурорський нагляд (спрямований на опротестування та скасування актів державного управління, громадських організацій, які протирічять закону, а також попередження незаконних дій посадових осіб та громадян);
  4.  охорона громадського порядку (покладена на органи Міністерства внутрішніх справ України, і перш за все на міліцію, з метою попередження, припинення та розкриття порушень законності та правопорядку);
  5.  розслідування злочинів (це діяльність посадових осіб — слідчих та дізнавачів, здійснювана з метою розкриття і розслідування злочинів і встановлення осіб, які вчинили ці злочини, для віддання їх до суду або реабілітації невинних);
  6.  захист прав та інтересів громадян та організацій (здійснюється перш за все адвокатурою в формі надання консультацій з правових питань, складання різного роду ділових паперів, виступів адвокатів в суді захисниками з кримінальних справ та представниками з цивільних справ);
  7.  правова робота в народному господарстві (як вид правоохоронної діяльності, покладена на господарський суд та юридичну службу організацій, підприємств та спрямована на забезпечення законності в цивільному обігу, особливо в сфері договірних відносин підприємств і організацій, а також в сфері кримінального судочинства, в якості представника цивільного відповідача або цивільного позивача);
  8.  громадська правоохоронна діяльність.

Діяльність органів кримінальної юрисдикції має за мету досягнення конкретних результатів, а саме:

  •  усунення порушень норм Конституції України;
  •  справедливий розгляд кримінальних справ;
  •  виявлення і усунення порушень закону засобами прокурорського реагування;
  •  розкриття злочинів і викриття осіб, винних в їх вчиненні;
  •  підготовка матеріалів для розгляду конкретних справ у суді;
  •  надання всім, кому це необхідно, кваліфікованої юридичної допомоги, особливо тим особам, що притягаються до кримінальної відповідальності, а також надання інших юридичних послуг;
  •  створення умов для нормальної діяльності судів та інших органів.

Досягнення цих результатів у кінцевому результаті забезпечує виконання завдань правоохоронної діяльності.

Істотним є й те, що всі названі напрямки правоохоронної діяльності держави взаємозалежні і доповнюють одна одну.

Для органів кримінальної юрисдикції характерні наступні ознаки:

  1.  ці органи створюються на принципах демократії та діють в умовах максимальної гласності;
  2.  вони в силу прямої вказівки в законі та специфічного положення в механізмі держави призначені саме для забезпечення законності та правопорядку, захисту прав та інтересів громадян, трудових колективів, суспільства та держави;
  3.  вони наділені відповідними правами та володіють специфічною компетенцією з попередження, припинення правопорушень та розгляду правових питань та справ, пов’язаних з правопорушеннями та захистом прав;
  4.  в залежності від характеру правових питань ці органи і організації наділені правом застосовувати відповідні заходи державного та громадського-впливу з метою відновлення та укріплення законності та правопорядку аж до кримінального покарання, яке застосовується виключно судом.

Органи кримінальної юрисдикції — це такі державні установи та організації, які всією своєю діяльністю на основі закону і у відповідних формах покликані забезпечувати законність та правопорядок, захист прав та інтересів громадян, трудових колективів, суспільства і держави і наділені правом у відповідних випадках застосовувати державний примус стосовно осіб, які порушили законність та правопорядок.

На органи кримінальної юрисдикції державою покладені наступні завдання:

- відновлення порушених (особистих, майнових) прав;

- покарання правопорушників в тих випадках, коли право не можна відновити;

- або відновлення порушеного права і покарання одночасно.

Виконуючи вказані завдання органи кримінальної юрисдикції охороняють і захищають життя і здоров’я громадян, власність громадян, державних і не державних органів тощо.

Висновки з першого питання

Таким чином, органи кримінальної юрисдикції відіграють важливу роль в забезпеченні прав і свобод людини і громадянина. Органи кримінальної юрисдикції охороняють і захищають життя і здоров’я громадян, власність громадян, державних і не державних органів виконуючі завдання, які перед ними ставляться.

Тобто, діяльність органів кримінальної юрисдикції має за мету досягнення конкретних результатів, а саме: усунення порушень норм Конституції України; справедливий розгляд кримінальних справ;  виявлення і усунення порушень закону засобами прокурорського реагування; розкриття злочинів і викриття осіб, винних в їх вчиненні; підготовка матеріалів для розгляду конкретних справ у суді; надання всім, кому це необхідно, кваліфікованої юридичної допомоги, особливо тим особам, що притягаються до кримінальної відповідальності, а також надання інших юридичних послуг; створення умов для нормальної діяльності судів та інших органів.


1.2 Функції органів кримінальної юрисдикції

Функції органів кримінальної юрисдикції – це призначення цих органів, їх роль, місце в структурі державного апарату , коло проблем за вирішення яких вони відповідають. До них відносяться:

а) розгляд судових справ у всіх інстанціях;

б) провадження і розслідування кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення;

в) оперативно-розшукова діяльність;

г) охорона громадського порядку і громадської безпеки;

д) виконання вироків, рішень, ухвал і постанов суду, постанов органу дізнання і досудового слідства та прокурорів;

е)  контроль за перміщенням людей, транспортних засобів, товарів та інших предметів та речовин через державний і митний контроль України.

є) нагліяд і контроль за виконанням законів.

Безперечно, функціональний критерій треба визнати основним при визначенні діяльності того чи іншого державного органу. Але при цьому важливо провести класифікацію функцій органів кримінальної юрисдикції. Так, за їх значенням усі правоохоронні функції слід поділити на:

1) головні;

2) другорядні та допоміжні.

До головних правоохоронних функцій відносяться ті, що безпосередньо пов'язані з боротьбою зі злочинністю та правопорушеннями, які тягнуть за собою адміністративну відповідальність (включно так звані фінансові та адміністративно-господарські санкції), тобто, іншими словами, пов'язані з боротьбою з правопорушеннями, які тягнуть за собою юридичну відповідальність у сфері публічного права.

Боротьба із злочинністю передбачає три основні напрямки: 1) загальна організація боротьби; 2) профілактика злочинності; 3) власне правоохоронна діяльність.

Загальна організація боротьби із злочинністю звичайно включає в себе певну інформаційно-аналітичну діяльність, кримінологічне прогнозування, визначення стратегії і тактики, прийняття, реалізацію програм боротьби із злочинністю, координацію цієї діяльності, прийняття законів у сфері боротьби із злочинністю, організацію відповідних наукових досліджень. Загальна організація є компетенцією Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, спеціально створених міжвідомчих органів.

Профілактика злочинності - загальносоціальне і спеціально-кримінологічне запобігання злочинності, індивідуальне попередження злочинів - є компетенцією як названих вищих органів державної влади, так і спеціально створених державних органів.

Власне правоохоронною діяльністю займаються лише спеціально створені державні органи. Правоохоронна діяльність у сфері боротьби із злочинністю, на наш погляд, включає застосування передбачених законом примусових заходів  до осіб, що вчиняють суспільно-небезпечні діяння, і шкоді» п підновлення порушених в результаті їх вчинення) прав і законних  інтересів юридичних і фізичних осіб.

Відповідно тут можна виділити дії по виявленню, припиненню, розкриттю злочинів, застосуванню заходів кримінальної відповідальності і покарання до осіб, що вчинили суспільно-небезпечне діяння (каральна діяльність), дії по застосуванню інших заходів до осіб, що вчинили суспільно-небезпечне діяння (ресоціалізаційна діяльність), діяльність з відновлення порушених злочином прав і законних інтересів юридичних і фізичних осіб (правовідновлювальна діяльність).

Такі само напрямки характерні і для боротьби з правопорушеннями, які тягнуть за собою адміністративну відповідальність: спеціальні державні органи у межах своєї компетенції здійснюють профілактику цих правопорушень; правоохоронна діяльність у сфері боротьби з ними також водночас застосування передбачених законом примусових заходів до осіб, що вчиняють суспільно-шкідливі діяння, і заходів з відновлення порушених в результаті їх вчинення прав і законних інтересів юридичних і фізичних осіб.

Таким чином, до головних правоохоронних функцій треба віднести:

1) профілактичну (профілактика правопорушень, які тягнуть за собою юридичну відповідальність у сфері публічного права);

2) захисну (захисту життя, здоров'я, прав, свобод та законних інтересів фізичних осіб);

3) охоронну (охорони громадського порядку, громадської безпеки і власності);

4)  ресоціалізаційну (ця функція є найбільш характерною для органів і служб у справах неповнолітніх, служб, що здійснюють адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі);

5) оперативно-розшукову;

6) розслідування злочинів;

7) судової о розгляду справ;

8) розгляду справ про адміністративні правопорушення;

9) розгляду сирим про фінансові та адміністративно-господарські правопорушення (іншими словами, розгляд сирий про адміністративні правопорушення, вчинені юридичними особами або громадянами-підприємцями);

10) виконання вироків, рішень, ухвал і постанов судів, постанов органів дізнання і досудового слідства та прокурорів.

Виконання саме цих функцій потребує специфічного правового, організаційного, кадрового, інформаційного, матеріально-технічного, фінансового, наукового та іншого забезпечення, що у свою чергу обумовлює необхідність створення спеціальних служб забезпечення.

Такі функції як функція боротьби з організованою злочинністю і функція боротьби з корупцією, хоча й передбачені окремими законами України, по суті є лише складовими названих головних правоохоронних функцій, тому окремо вони не виділяються.

Крім названих вище функцій, у частині 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів» до функцій правоохоронних органів віднесені також контроль за переміщенням людей, транспортних засобів,, товарів та інших предметів чи речовин через державний та митний кордон України і нагляд та контроль за виконанням законів.

Навряд чи можна погодитися з тим, що наявність у державного органу контрольної (наглядової) функції характеризує цей орган як правоохоронний. Функція контролю (нагляду) передусім означає наявність у державного органу повноважень здійснювати перевірки дотримання законодавства в усіх чи окремих сферах діяльності держави і суспільства, а також окремих юридичних і фізичних осіб. Наслідками контролю (нагляду) може бути не обов'язково застосування засобів примусу до правопорушників, а лише отримання і аналіз інформації, розробка соціальних програм тощо. Тому контрольна (наглядова) функція може виступати лише як другорядна серед функцій правоохоронних органів.

Взагалі до другорядних та допоміжних правоохоронних функцій слід віднести такі:

1) контрольна (наглядова);

2) дозвільна (надання дозволів на здійснення певної діяльності, у тому числі підприємницької, або вчинення певних дій);

3) правороз’яснювальна (у тому числі функція подання правової допомоги);

4) аналітична та/або методична;

5) інформаційна (інформування інших державних органів, у т. ч. правоохоронних);

6)  нормотворча (з правом видання актів міжвідомчого характеру);

7) координаційна.

Нарешті,  органи кримінальної юрисдикції можуть виконувати й інші функції, які взагалі не можна віднести до правоохоронних: розвідувальна, забезпечення урядового зв'язку, подання соціальної допомоги (крім власне ресоціалізації громадян), антидиверсійна, конвойна тощо.

На наш погляд, до органів кримінальної юрисдикції може бути віднесено лише такий державний орган, виконання яким, поряд з профілактичною, однієї чи кількох інших головних правоохоронних функцій є визначальним у його діяльності. При цьому виконання другорядних (допоміжних) правоохоронних функцій до уваги може не братися, хоча звичайно їх виконують майже усі органи кримінальної юрисдикції. Виняток щодо профілактичної функції слід робити тому, що вона фактично виконується будь-яким державним правоохоронним чи контрольним органом.

Висновки з другого питання

Таким чином, органи кримінальної юрисдикції виконують специфічні функції. Під функціями органів кримінальної юрисдикції слід розуміти призначення цих органів, їх роль, місце в структурі державного апарату , коло проблем за вирішення яких вони відповідають. Ці функції можна класифікувати на основні та другорядні.

ВИСНОВКИ З ТЕМИ

Таким чином, підводячи підсумок, ми можемо зазначити, що реалізуючі правоохоронну функцію, держава створює систему спеціальних органів. На першому плані в яких є забезпечення безпосередньо законності та правопорядку, захист прав і свобод людини і громадянина. 

Органи кримінальної юрисдикції — це такі державні установи та організації, які всією своєю діяльністю на основі закону і у відповідних формах покликані забезпечувати законність та правопорядок, захист прав та інтересів громадян, трудових колективів, суспільства і держави і наділені правом у відповідних випадках застосовувати державний примус стосовно осіб, які порушили законність та правопорядок.

На органи кримінальної юрисдикції державою покладені наступні завдання: 1) відновлення порушених (особистих, майнових) прав; 2)покарання правопорушників в тих випадках, коли право не можна відновити; 3) або відновлення порушеного права і покарання одночасно.

Виконуючи вказані завдання органи кримінальної юрисдикції охороняють і захищають життя і здоров’я громадян, власність громадян, державних і не державних органів тощо.

Органи кримінальної юрисдикції виконують свої специфічні функції. Функції органів кримінальної юрисдикції – це призначення цих органів, їх роль, місце в структурі державного апарату , коло проблем за вирішення яких вони відповідають. До них відносяться:

а) розгляд судових справ у всіх інстанціях;

б) провадження і розслідування кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення;

в) оперативно-розшукова діяльність;

г) охорона громадського порядку і громадської безпеки;

д) виконання вироків, рішень, ухвал і постанов суду, постанов органу дізнання і досудового слідства та прокурорів;

е)  контроль за періщенням людей, транспортних засобів, товарів та інших предметів та речовин через державний і митний контроль України.

є) нагляд і контроль за виконанням законів.

Безперечно, функціональний критерій треба визнати основним при визначенні діяльності того чи іншого державного органу. Але при цьому важливо провести класифікацію функцій органів кримінальної юрисдикції. Так, за їх значенням усі правоохоронні функції слід поділити на: головні; другорядні та допоміжні. Обов’язковою умовою ефективного функціювання органів кримінальної юрисдикції, виконання ними покладених на них законом функцій, забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина є чітка правова регламентація їх діяльності.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

67563. ТЕОРИЯ ВОЗМУЩЕНИЙ 295.5 KB
  Значительный интерес представляет как бы промежуточный случай. Уровни не вырождены (это не случай 2), но они очень близко расположены, так что не выполняется необходимое условие применимости теории возмущений (т.е. это и не случай 1).
67564. ВАРИАЦИОННЫЙ МЕТОД 239 KB
  Ищем функции доставляющие функционалу экстремум при дополнительном условии нормировки. Таким образом вместо того чтобы решать уравнение Шредингера можно искать функции которые доставляют экстремум функционалу J. Возьмем собственные функции гамильтониана...
67565. ОСНОВЫ КВАЗИРЕЛЯТИВИСТСКОЙ КВАНТОВОЙ ТЕОРИИ. УРАВНЕНИЕ КЛЕЙНА-ГОРДОНА 192 KB
  Видим, что трудность проистекает из-за того, что в уравнении - вторая производная по времени. Попытаемся получить релятивистское уравнение первого порядка по времени. Но в СТО время и координаты равноправны, поэтому уравнение должно быть первого порядка и по координатам. Общий вид такого уравнения...
67566. Каналы передачи данных 430 KB
  Основные типы линий передачи данных. Основные понятия В начале лекции определим основные понятия которые характеризуют канал передачи данных и его основные параметры. Среда передачи данных – это совокупность линий передачи и блоков взаимодействия т.
67567. Кодирование информации в информационно-вычислительных сетях 46 KB
  Поскольку в канале передачи данных по ряду причин (например, по причине электромагнитных волн) могут возникнут помехи, искажающие передаваемую информацию, используется специальное кодирование данных кодами, исправляющими ошибки.
67568. Локальные вычислительные сети. Методы доступа к моноканалу 153.5 KB
  Маркерный доступ в кольцевой сети. Маркерный доступ в сети с шинной топологией. В это множество входят станции сети ЭВМ ГЭВМ терминалы устройства предназначенные для усиления сигнала в линиях связи репитеры трансиверы концентраторы устройства расширения сетей мосты коммутаторы маршрутизаторы шлюзы.
67569. Протоколы локальных вычислительных сетей. Принципы построения протоколов локальных вычислительных сетей 109 KB
  Стандарты протоколов для взаимодействия ЛВС с сетями передачи данных разрабатывает МККТТ международный консультативный комитет по телеграфии и телефонии. Основные принципы взаимодействия объектов на уровнях модели ВОС При взаимодействии двух уровней сети в частности сетевых уровней все время...
67570. Протоколы подуровня управления логическим каналом 103 KB
  Протоколы ПУЛК без установления логического соединения. Протоколы ПУЛК с установлением логического соединения. Протоколы подуровня управления логическим каналом без установления логического соединения При таком типе связи подуровень УЛК предоставляет сетевому уровню услугу по передаче кадров.