57609

Передумови та початок національно-визвольної війни українського народу в середині XVII ст

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Мета: з’ясувати передумови причини та характер війни; розкрити роль Богдана Хмельницького в підготовці та початку національновизвольної війни; розвивати вміння учнів аналізувати історичні джерела працювати над вивченням історичних подій за алгоритмом працювати самостійно з довідковою літературою...

Украинкский

2014-04-14

288 KB

17 чел.

 

Передумови та початок національно-визвольної війни українського народу в середині XVII ст.

Мета:

  •  з’ясувати передумови, причини та характер війни;
  •  розкрити роль Богдана Хмельницького в підготовці та початку національно-визвольної війни;
  •  розвивати вміння учнів аналізувати історичні джерела, працювати над вивченням історичних подій за алгоритмом, працювати самостійно з довідковою літературою;
  •  виховувати інтерес до історичного минулого свого народу;
  •  реалізовувати компетентнісний підхід до викладання історії.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання:

  •  карта «Національно-визвольна війна українського народу»,
  •  портрети Б.Хмельницького, Ф.Вешняка, М.Кривоноса, Ф.Джалалія,
  •  навчальні таблиці «Запорозька Січ», «Національно-визвольна війна українського народу 1648-1657рр.»,
  •  робоча папка з роздатковим матеріалом: «Естафета», підбірка документальних матеріалів про причини війни, картки для характеристики битв, завдання-сюрпризи для домашньої роботи,
  •  таблиці-завдання для закріплення вивченого матеріалу.

Очікувані результати.

Після уроку учні зможуть:

  •  Визначати головні причини національно-визвольної війни;
  •  Аналізувати основні історичні джерела щодо теми, яка вивчається;
  •  Називати дати головних подій 1648 року;
  •  Характеризувати постать Б.Хмельницького та його соратників;
  •  Називати та показувати на мапі місця головних подій початку визвольної війни;
  •  Визначати значення кожної з вивчених битв;
  •  Виконувати випереджаючі завдання згідно визначеного алгоритму;
  •  Опрацьовувати додаткові джерела інформації;
  •  Формулювати власне ставлення до історичних осіб.

Хід уроку

І. Активізація розумової діяльності учнів.

Постановка проблемного завдання.

 З Густинського літопису: «Чому кожній людині читання історії дуже корисно? Тому що якби не описан і мир не уявлен, разом би з тілом у безвість все сходило б у землю, і люди, як в пітьмі бувши, не відали б, що з минулих віків відбувалося. Хроніку цю прочитавши, можеш передати її для пізнання іншим…».

В чому бачив літописець задачу історії? Чи наслідуємо ми цей заповіт?

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів. Шановні діти сьогодні ми з вами починаємо вивчати нову тему яка називається Початок національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст. Відродження української держави. Вона розрахована на 7 уроків під час яких ми познайомимося з Розгортанням Національно-визвольної війни в 1648–1655 рр, утворенням нової держави – Гетьманщини, а також відомими козацькими ватажками що приймали активну участь в суспільно-політичному житті українського народу. Після вивчення цього блоку ми зможемо надати оцінку  подіям Національно-визвольної війни, визначити її історичне значення та значення новоутвореної держави, а також визначити роль козацьких ватажків цього періоду в житті українського народу.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу, формування знань та умінь учнів.

 1. Цілепокладання. Робота з підручником (Струкевич А.К.,Романюк И.М., Пирус Т.П.. ИсторияУкраины: Учебн. для 8-го кл. общеобразоват. учеб. зав. – К.: Грамота, 2008). На с. 98-99 знайомимось з темою, що вивчатиметься, а також з очікуваними результатами роботи.

Завдання. Що ми дізнаємось і чого навчимось при вивченні теми?

Якого з очікуваних результатів зможемо досягти за наслідками першого уроку?

2. Розробка алгоритму роботи. Учні згадують послідовність вивчення історичних явищ та складають алгоритм роботи над вивченням теми, ведеться запис на дошці і в зошитах.

3. Вивчення нового матеріалу. Передумови війни.

 Розповідь учителя і запис передумов у зошиті:  Найважливішою подією української історії XVII ст. стала Національно-визвольна війна українського народу. її спалах був обумовлений загостренням суперечностей у різних сферах розвитку суспільства, які спричинили формування передумов війни.
У цей час надзвичайно ускладнилася ситуація в соціально-економічній сфері. Унаслідок зростання в Україні землеволодінь польської шляхти селяни втрачали землю і ставали кріпаками. Значно погіршилося також становище міщанства й реєстрових козаків. Критичним було становище в національно-релігійній сфері. Усіляко обмежувалися можливості українців вживати рідну мову. Незважаючи на проголошувану владою свободу віросповідання, не припинялися утиски православних. У тогочасній Україні саме релігійні утиски були чинником, що об'єднував представників різних верств у їхніх протестах проти польської влади.

  •  засилля в Україні польських магнатів і шляхти;
  •  формування ранньої української нації;
  •  перетворення козацтва на провідну політичну силу українського суспільства.

4. Причини війни.Вивчення історичних джерел з робочої папки [Додаток 1], їх аналіз та формулювання причин національно-визвольної війни. Кожна відповідь учня повинна починатись словами: «Я вважаю, що мова в документі йде про…».

Завдання. Наведіть відомі вам історичні факти, що підтверджують чи спростовують висловлену точку зору.

Робота в малих групах: виявлення причин та передумов Національно-визвольної війни (використовується текст підручника та додаткових матеріалів). У підсумку виявлені причини та передумови зводять в єдину таблицю.

Наприклад:

Національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст.

Передумови

Причини

Формування української ранньоновітньої нації, яка в межах Речі Посполитої фактично не мала шансів на повноцінний розвиток. Перетворення українського козацтва на провідну політичну силу, яка внаслідок загострення протиріч між інтересами України і великодержавними амбіціями Польщі відігравала роль суспільного детонатора. Поширення в Україні ідей боротьби за національну незалежність і особисту свободу людини, що набули в цей час поширення в Європі

Посилення соціально-економічного гноблення селян, міщан, козаків, яке дедалі більше ототожнювалося з польським пануванням. Посилення національно-релігійного гніту внаслідок відверто дискримінаційної політики Речі Посполитої: утиски православної церкви, усунення українців від участі в міському самоврядуванні, обмеження щодо української мови і освіти тощо. Перетворення репресивної політики польської влади на «зразок» у боротьбі українців за свої станові інтереси: орієнтація на силові засоби захисту своїх прав. Прагнення народу помститися шляхті за наругу над ним

5. Рушійні сили та цілі війни, її характер. Метод «Мозковий штурм».

Завдання. Зробіть припущення, виходячи  зі сформульованих причин війни, які верстви населення взяли участь у виступі та чого вони прагнули.

Після аналізу припущень робиться запис у зошиті у вигляді таблиці [Додаток 2].

Завдання. Зробіть висновок про характер війни.

Робота над терміном «національно-визвольна війна», запис визначення в зошиті.

6. Лідер національно-визвольної війни. Слово вчителя і постановка тривалого проблемного завдання.

Україна, натерпівшись польського панування, стримувала свій гнів протягом доби «золотого спокою». Але достатньо було невеликого поштовху, появи  людини, що спромоглася б стати організатором боротьби, щоб український народ піднявся на війну. І така людина на Україні була – Богдан Хмельницький.

Це була особа неординарна, котра з XVII по XXI століття викликає до себе різне ставлення. Протиріччя в сприйманні козацького ватажка – демократично обраного масами, і одночасно – носія авторитарної влади, виявились в поглядах ще його сучасників. Поляки вважали його порушником спокою, зрадником та тираном, сином антихриста і одночасно хлопом, розбійником.

Венеціанський посол Альберто Віміна змальовує Хмельницького як одного з найстаріших та найавторитетніших воїнів, з гострим розумом та хитрістю, але жорстокого та підступного.

Автор «Історії русів» ставиться до Хмельницького як до Моісея, що вивів свій народ з «лядської неволі», але тут же ставить йому в провину, що він веде свій народ в нові кайдани рабства та неволі.

Так хто ж він – чи зрадник, чи розумний та хитрий воїн, чи захисник і Моісей українського народу?  Це нам і належить вирішити, спираючись на знання про його діяльність, протягом декількох уроків.

Під час повідомлення про біографію Хмельницького учням належить робити записи про риси характеру гетьмана.

Повідомлення учня про біографію та особисті риси Б.Хмельницького. Робота з портретом Б.Хмельницького. (Додаток 3)

Завдання. Які риси, на вашу думку, притаманні людині, що зображена на портреті?

7. Підготовка визвольного походу. Розповідь вчителя.

 На початку 1648 року козаки під проводом Б.Хмельницького зайняли Микитинську Січ та проголосили його гетьманом (робота з навчальною таблицею «Запорозька Січ»). Почалася підготовка до серйозної боротьби. Гетьман розсилав Україною універсали – маніфести-звернення із закликами до українського народу вступати до козацького війська для боротьби з польськими поневолювачами. Прибулих на Січ розподіляли по куренях та сотнях, дбали про забезпечення війська зброєю та боєприпасами, почали створення козацької кавалерії. Хмельницький здійснював активну дипломатичну діяльність, домовившись з реєстровими козаками про їхню підтримку повстанського війська. Щоб не опинитись між двох вогнів, гетьман уклав угоду з кримським ханом Іслам-Гіреєм ІІІ про військову допомогу у війні проти Речі Посполитої. Щоб подолати недовір’я татар, Б.Хмельницький залишив у хана свого сина Тимоша. На допомогу козакам мала вирушити татарська кіннота Перекопського мурзи Тугай-бея.

 Завдання. Як ви вважаєте, чому саме з кримським ханом уклав угоду Хмельницький?

8. Соратники гетьмана. Слово вчителя.

 Створити з повсталих селян і козаків боєздатну армію, яка боролася за визволення України, Б. Хмельницький зміг, спираючись на своїх сподвижників. Серед них були представники різних станів -козацтва, української шляхти, міщан. У роки війни вони стали талановитими воєначальниками, будівничими держави, дипломатами.    До найближчого оточення гетьмана належали Іван Богун, Кіндрат Бурляй, Іван Гиря, Матвій Гладкий; Філон Джеджалій, Максим Кривоніс, Іван Виговський, Антон Жданович, Федір Вешняк та інші.Про деяких з них ми дізнаємось зараз.

Повідомлення – історичні довідки, що підготували учні за завданнями-сюрпризами з минулого уроку, про Ф.Джалалія, М.Кривоноса, Ф.Вешняка[Додаток 4].

9. Початок воєнних дій.

Слово вчителя. Тим часом поляки теж готувались до походу на Січ, щоб у зародку придушити повстання. Польське окупаційне військо очолили коронний гетьман Микола Потоцький та польний гетьман Мартин Калиновський. Та Хмельницький не став чекати ворога на Запоріжжі, а 22 квітня 1648 року виступив йому назустріч.

Короткі повідомлення учнів про битви на Жовтих Водах та під Корсунем. [Додаток 5].  Під час розповіді використовується настінна карта «Національно-визвольна війна українського народу в середині XVIIст.» та навчальна таблиця зі схемами Жовтоводської та Корсунської військових операцій.

Учні-слухачі під час розповіді заповнюють картки-схеми опису битв та залишають їх в робочих папках [Додаток 6].

10. Історичне значення перших перемог повстанського війська.

Завдання. Визначте значення перших двох битв часів визвольної війни.

У відповідях учні відзначають розгром окупаційного війська, піднесення бойового духу козаків, створення умов для всенародної боротьби з поляками.

IV. Узагальнення та систематизація знань.

Завдання.

  1.  Показати на мапі та назвати Січ, яку зайняв Б.Хмельницький, Кримське ханство, місця перших битв.
  2.  Розставити події в хронологічній послідовності за таблицею-завданням [Додаток 7].
  3.  Методичний прийом «Чиста дошка». На дошці закріплено поняття, назви та терміни. Після того, як учні дають визначення, поняття прибираються з дошки, поки вона не стане чистою (На дошці закріплені такі слова: гетьман, Суботов, Жовті Води, Корсунь, національно-визвольна війна, універсал).

V. Домашні завдання.

§ 15 читати, відповісти на запитання 9, с.107. Підготувати завдання-сюрпризи [Додаток 8].

Додаток 1

Причини національно-визвольної війни

Волинська шляхта в 1646 році в інструкції для сейму, наданій делегатам, відзначала, що православна церква «… в католицькому християнському королівстві та незалежній, вільній Речі Посполитій страждає від таких утисків, яких і в язичницькій неволі не терплять християни греки. Захоплено у православних церкви, монастирі й кафедри, заборонено вільне провадження відправ, бідні православні вмирають без причастя, не можуть прилюдно відправляти похоронів; у Любліні, Сокалі, Белзі та інших містах через відібрання церков православні мусять потайки ховати своїх померлих у підвалах і домах».

Французький інженер Гійом Левассер де Боплан, що працював на Україні, в своєму творі «Опис України» писав, що селяни «… в край бідні, тому що повинні тричі на тиждень відбувати панщину, використовуючи своїх коней і працю власних рук. Крім того, в залежності від розмірів наділу, повинні давати відповідну кількість зерна, велику кількість каплунів, курей, гусей і качок перед Великоднем, Трійцею та на Різдво. І до того ж повинні возити своєму пану без сплати дрова, та відбувати багато інших робіт… Ще стягують з них грошові податки. Крім того, десятину з баранів, поросят, меду, різних плодів, - а через три роки і третє теля».

З листа Богдана Хмельницького до польського короля від 2 червня 1648 року. «Протягом декількох років пани, державці та старости на втіху собі нестерпно кривдять нас і тяжко ображають, позбавляючи нас не тільки вбогого майна, а й свободи, посягаючи на наші хутори, луки, сіножаті, ниви, зорані поля, ставки, млини, бджоляні десятини, хоч усе це й належить до володінь Вашої королівської милості. І що тільки комусь із них у нас, козаків, сподобається, силою відбирають, а нас самих, безневинних, обдирають, б’ють, мордують, до в’язниць кидають, на смерть за наші маєтності вбивають, так що багато кого з нашого товариства поранено й знівечено».


Додаток 2.

Зразок запису в зошиті.

Початок національно-визвольної війни українського народу в середині XVIIст.

Передумови та початок національно-визвольної війни під проводом Б.Хмельницького.

Алгоритм роботи:

Передумови війни:

  •  засилля в Україні польських магнатів і шляхти;
  •  формування ранньої української нації;
  •  перетворення козацтва на провідну політичну силу українського суспільства.

Причини війни:

  •  економічне феодальне гноблення селян, збільшення поборів та повинностей;
  •  наступ польської  влади на права та вольності козацтва;
  •  утиски православної церкви.

Рушійні сили

Цілі

Селяни

Пом’якшення феодальної залежності, зменшення податків.

Козаки

Відновлення прав і вольностей.

Міщани

Припинення національного гніту.

Українська

шляхта

Обмеження сваволі поляків.

Духівництво

Захист православної віри.

Досягнення цих цілей можливе тільки за умови повної ліквідації польського панування на українських землях

Характер війни: національно-визвольна – справедлива війна українського народу за своє національне та соціальне визволення, за своє існування та розвиток.

Додаток 3.

 Біографія Богдана Хмельницького.

Богдан (Зиновій) Хмельницький (1595—1657) — гетьман України, творець Української козацької держави. Місцем народження вважається хутір Суботів. Походив він із дрібної української шляхти. Освіту здобув в одній із київських шкіл та у Львівській єзуїтській колегії. Із юнацьких років Б. Хмельницький перебував на військовій службі. У 1620 р. разом із батьком брав участь у поході польського війська до Молдови проти турок. У битві під Цецорою батько загинув, а Богдан потрапив до турецького полону, із якого його викупили запорожці. Повернувшись, він вступив до реєстрового козацького війська, згодом став писарем. Брав участь у походах проти Кримського ханства, а в часи повстань 30-х pp. XVII ст. виступав на боці козаків. У січні 1648 р. очолив Національно-визвольну війну. Під час національно-визвольних змагань проявив себе як досвідчений полководець, талановитий дипломат і видатний державний діяч. Осмислюючи досвід визвольної боротьби, сформулював ідею створення незалежної Української держави в її етнічних межах і розпочав її реалізацію. Домігся визнання Української козацької держави як суб'єкта міжнародного права. Помер у Чигирині й був похований у Суботові в Іллінській церкві.

Додаток 4.

Соратники Богдана Хмельницького.

(Приблизний текст повідомлення).

Федір Вешняк.

Федір Вешняк був родом з Полтавщини, отримав добру освіту в Києво-Могилянській колегії, що дозволило йому обійняти посаду писаря в 1636 році на Запоріжжі. Потім служив в реєстрових козаках, але в 1648 році перейшов на бік Б.Хмельницького. гетьман призначив його чигиринським полковником і Федір Вешняк став його найближчим другом і соратником, брав участь в битвах під Жовтими Водами та Корсунем, очолював козацькі посольства до Варшави і Москви. Під час Зборовської битви призначений наказним гетьманом війська, що здійснювало облогу Збаража. Помер чигиринський полковник в 1650 році в Чигирині.

Максим Кривоніс.

Максим Кривоніс був одним  з найславетніших полководців національно-визвольної війни. Народився на Черкащині, з молодих літ подався у козаки, уславився як відважний воїн під час козацьких походів на турок в 30-і роки XVIIст. Наприкінці 1647 року підтримав повстання Хмельницького і став одним з найвідданіших соратників гетьмана на посаді черкаського полковника. Під його керівництвом створювалась козацька кіннота, що відіграла вирішальну роль в розгромі польської армії в Корсунській битві. Потім полк Максима Кривоноса, підтриманий повстанськими загонами, визволяв від поляків Правобережжя. Там славетний полковник був тяжко поранений під Старокостянтиновом, але не залишив війська. Під його керівництвом було досягнуто ще одну перемогу – захоплено Високий Замок під час облоги Львова у жовтні 1648 року. Але помер відважний воїн не на полі битви, а від епідемії чуми під містом Замостя в листопаді 1648 року.

 Джалалій Филон Прокопович (Джеджа́лій) (? — 1659) — полковник прилуцький, черкаський, кропивенський, з татарського роду. Український дипломат. Служив сотником реєстрового Переяславського полку. 24 квітня 1648 очолив повстання реєстрових козаків у Кам'яному Затоні та забезпечив їх підтримку Національно-визвольної війни в Україні. Один із найближчих помічників Богдана Хмельницького, учасник багатьох битв, починаючи з 1648 р. В битві під Берестечком — наказний гетьман. Виконував важливі дипломатичні доручення, очолював перше посольство України в Туреччині до Стамбула в жовтні - листопаді 1648, де було укладено союз із Туреччиною. У вересні 1650 - очолював українське Посольство до молдавського господаря Василя Лупула. Загинув, імовірно, під час Конотопської битви проти Московії 1659 на посаді полковника Черкаського полку.

Додаток 5.

Би́тва під Жо́втими во́дами (29 квітня  16 травня 1648) — битва між військами Речі Посполитої з одного боку і українськими козацько-селянськими військами Богдана Хмельницького та його татарськими союзниками з другого під Жовтими водами в ходінаціонально-визвольної війни 1648 — 1654 років.

 [ред.]Хід битви





План-схема Жовтоводської битви

 Ще напередодні козацькі розвідники затримали двох жовнірів, полонені розповіли, що С. Потоцький з військом вже перейшов Жовті Води. Хмельницький швидко вирушили йому назустріч.     29 квітня Поляки насамперед стали тут таборомокопавшись. С. Потоцький сподівався утримати свої позиції до приходу головних сил. Козаки підійшли під самі польські шанці, підкопалися, попідвозили гарматипорох, та почали приступ. Але поляки мали сильнішу артилерію й відбили напад запорожців. Тоді розпочалася позиційна боротьба. Повстанці замкнули звідусіль польський табір, почали його обстрілювати та періодично йшли на нього приступом: «день і ніч боротьба з ними була, і по кілька разів на день».          30 квітня 1648 року штурм польського табору розпочався наступом української піхоти при підтримці татарської кінноти. Питома вага татарської кінноти у штурмі польського табору була мінімальною, але перебування навколо табору її полків, готових до бою, стримувало проведення контратак польської кавалерії проти наступаючої козацької піхоти. Але поки що козацький штурм не мав успіху. У поляків на вежах було 10 гармат. Хмельницький мав на той час всього 3 гармати-фальконети малого калібру. Бойові дії 30 квітня— 1 травня 1648 року показали, що такою силою польський табір не здобути.         8  9 травня татарська кіннота залишила Жовті Води і пішла в район зосередження на Інгульці (нині північна околиця містаП'ятихатки), де хан збирав усі сили для допомоги Богдану Хмельницькому.   Польський табір залишався в облозі козаків. Богдан Хмельницький знав, що Дніпром проти нього йдуть не самі поляки, а реєстрові козаки, послані ними, тобто такі самі православно-руські люди, як і всі українці, лише зобов'язані службою польському королеві. І запорозький вождь зважився вплинути на їхні почуття, аби відірвати їх від поляків. Залишивши табір, Богдан Хмельницький поспішив до правого берега Дніпра, до урочища Кам'яний Затон, куди ввечері 3 травня підійшли й пристали до берега реєстрові козаки. За допомогою таємних агентів Богдан Хмельницький зумів пробудити у реєстрових козаків таку ненависть до поляків, що вони повстали, ледь прийшовши до Кам'яного Затону, перебили своїх начальників Барабаша, Вадовського, Ілляша та інших (полковнику Кричевському, як особистому другу Хмельницького, зберегли життя і свободу), вибрали наказним гетьманом Филона Джалалія і 4 травня об'єдналися з козаками, що стояли в таборі. До Жовтих Вод їх доставили на прохання Богдана Хмельницького, кіньми Тугай-бея.        14 травня під час переговорів Хмельницький і Потоцький-молодший домовилися, що поляки передають козакам всю артилерію з порохом та клейноди, і їм дають можливість відступити. Насправді в табір приїхав сотник Кривоніс. Домовившись про те, що він залишається в заручниках, а Стефан віддає всі гармати. Стефан розумів, що без підтримки батька, йому важко буде впоратись. Після цього, поляки почали пригощати козаків горілкою, в табір йшли козаки, і їх поїли, однак надвечір, вже не було ні козаків, ні заручників. Вночі 15 травня польське військо вишикувалося для здійснення маршу до урочища Княжі Байраки в умовах козацького оточення не «табором» з возовою рухомою обороною, а в інший похідно-бойовий порядок — так званого «старого польського шикування». Це шикування мало вигляд великого, порожнього всередині кінного чотирикутника, готового з кожного боку до негайної кавалерійської атаки. С. Потоцький просунувся на 8-12 км уздовж урочища Княжі Байраки.      Cтефан навіть не здогадувався про те, що в його тилу проходить татарське військо. На шляху відходу, Кривоніс перекопав дорогу, і приготувався у засідці. Коли на світанку Стефан почав рух, позаду почувся дикий крик. І хмара стріл. По опису очевидця, стріли нищили і нівечили людей і коней. Почавши бігти вперед, Стефан потрапив на загін Кривоноса. Почалась битва, у якій «вода змішалась з кров'ю». Стефан загинув. Врятувався тільки один жовнір, який переодягнувшись в селянина, подав знак Миколі Потоцькому, про загибель сина.

Битва під Корсунем 
15-16 травня 1648 – одна з перших великих перемог повсталих у ході Визвольної війни українського народу.
 Після перемоги у битві під Жовтими Водами військо Б.Хмельницького рушило проти головних польських військ, які з-під Чигирина почали відступати до Корсуня і тут окопалися. На всьому шляху просування повстанського війська до нього вливалися селяни і міщани..
 Військо М.Потоцького складалося з 5,5 тис. кінноти і 1.600 чол. піхоти при 30-40 гарматах. Разом з обозними і слугами загальна кількість людей у польському таборі становила понад 20 тис. чол. 
 Б.Хмельницький послав наперед полк Кривоноса та частину татар із наказом                  Військо Б.Хмельницького, яке вийшло у район Корсуня, мало понад 20 тис. козацької піхоти і не менше 20 тис. татарської кінноти; його артилерія мала 26 гармат.          Пізно увечері 15 травня в наметі М.Потоцького відбулася військова рада. Серед польського командування не було одностайності. Польний гетьман Мартин Калиновський та інші досвідчені воїни радили зміцнити табір і відбиватися. Проте налякана перебільшеними слухами про чисельність татар більшість, і серед них М.Потоцький, наполягали на відступі. Врешті, враховуючи великі сили козаків і татар, відсутність надії на допомогу, відсутність корму для коней, було вирішено на світанку наступного дня відступити на Богуслав під захистом табору з возів. Б.Хмельницькому стали відомі наміри польського командування. Він вирішив ударити по ворогові на його марші й обрав для цього дуже вдале місце – Горохову Діброву – глибоку балку на лівому березі Росі поблизу с. Виграєва (8-10 верст від Корсуня), яку на шляху до Богуслава поляки ніяк не могли обминути. Вночі туди пішов Кривоніс із піхотою й 10 гарматами: він перекопав дорогу, а з боків зробив шанці, де поставив гармати і розмістив стрільців.
 
На світанку 16(26) травня польське військо під захистом табору з возів рушило з-під Корсуня по Богуславському шляху. Козаки і татари вільно пропустили ворожий табір, супроводжуючи його із боків і позаду. Рухаючись в умовах повного оточення, М.Потоцький не мав змоги здійснювати контроль маршруту і організовувати розвідувальне та інженерне забезпечення просування свого війська. Кілька разів зчинялася перестрілка. Під прикриттям чагарників козакам вдалося непомітно наблизитися до польського табору, відкрити вогонь і знищити частину запряжних коней, від чого помітно зменшилась кількість возових рядів табору. Опівдні поляки, зазнавши відчутних втрат, увійшли в балку, густо зарослу лісом і чагарником. Долаючи пагорби та яруги під постійним обстрілом козаків і татар, вони наблизилися до пагорбів, між якими проходила широка (близько 3,5 км) і глибока балка. Польське військо, затиснуте ліворуч заболоченою Виграївкою, а праворуч кручами, наткнулося на Перекоп і завали на шляху і змушене було зупинитися. Схил балки був таким урвистим, що під час спроб обійти перешкоду вози переверталися. Табір утратив порядок. Розгорнути до бою артилерію не вдавалося, бо вози застряли в багні. Тіснота і висока динаміка бою не дозволили стати до бою кавалерійським хоругвам тилової частини. Спереду і з боків по поляках вдарили з гармат і самопалів козаки Кривоноса, які засіли в заздалегідь викопаних шанцях. З тилу спантеличеного ворога атакували козаки самого Хмельницького і татари Тугай-бея. За чотири години польське військо було повністю розгромлене. Близько другої-третьої години дня польська армія припинила своє існування. Переважна більшість жовнірів загинула, інших (понад 8,5 тис.) взяли в полон (у тому числі Штоцького і Калиновськогр). Козаки захопили обоз, 41 гармату. Більш як ЗО км переслідувала польських втікачів татарська кіннота. З усього війська від полону й загибелі врятувалося тільки 1,5 тис. чол.
 Внаслідок перемог під Жовтими Водами і Корсунем була знищена польська окупаційна армія, створилися умови для широкого розгортання національно-визвольної боротьби українського народу. Незабаром Б.Хмельницький з усім військом, рухаючись понад Россю, підійшов до Білої Церкви, яка була крайнім містом старої козацької території. Відсвяткувавши перемогу і укріпивши місто, він відпустив полки на відпочинок, а сам переїхав до Чигирина.

Додаток 6.

Схема опису битви

Назва битви ____________________________________

Дата битви _____________________________________

Місце битви ____________________________________

Чисельність протидіючих сторін:

козацьке військо ________________________________

польське військо ________________________________

Очільники війська _______________________________

_________________________________________________

Особливості битви _______________________________

Результати _____________________________________


Додаток 7.

Схема хронологічного завдання для закріплення  вивченого матеріалу.

Розставте події в хронологічному порядку:

Укладення миру з кримським ханом Іслам-Гіреєм ІІІ.

Битва під Жовтими Водами.

Захоплення повстанцями Микитинської Січі.

Обрання Хмельницького гетьманом.

Битва під Корсунем.

Додаток 8.

Зразки завдань-сюрпризів:


Загальні висновки вчителя

В процесі навчання на уроці знайомились з матеріалом за допомогою різноманітних форм роботи: словникова робота, інтерактивні методи, аналіз історичних джерел, в тому числі наочних, робота з зошитом та історичною картою, складання алгоритму вивчення теми, випереджальні завдання-сюрпризи, складання характеристики історичних діячів, опис історичних та військових подій і та ін.

Різноманітність методичних засобів вивчення та засвоєння навчальних матеріалів дало змогу учням з цікавістю поставитись до теми, що вивчається, усвідомити перспективу подальшого вивчення теми, отримати оцінку за свою працю, а вчителю в повній мірі реалізувати компетентнісно-орієнтований  підхід до навчання історії та продовжити формування в учнів  хронологічної, просторової, інформаційної, мовленнєвої, логічної та аксіологічної компетентностей.  Одним з головних досягнень учитель вважає те, що під час уроку учні не тільки засвоювали знання, а й вчились навчатися, висловлювати свої думки, проводити порівняння, максимально використовуючи методичний апарат підручника.  Під час закріплення нового матеріалу учні не зазнали труднощів, завдання були виконані швидко.

Накопичений в робочій папці матеріал буде підсумований вчителем після вивчення теми і вплине на тематичну оцінку.


рушійні сили

наслідки

Історичне значення

мета

керівництво

причини

передумови

державні

дипломатичні

Головні події

військові

Підготувати повідомлення про соратника гетьмана Михайла Кричевського

Підготувати повідомлення про соратника гетьмана Івана Богуна

Підготувати повідомлення про соратника гетьмана Мартина Небабу

Відшукайте в історичній літературі кого козаки зневажливо назвали «перина, латина і дитина»?

Як ти вважаєш, чи відбулася б національно-визвольна війна, якби Б.Хмельницький загинув разом з батьком під Цецорою?

Чому в сучасній історичній науці деякі вчені відмовились від назви того періоду, що ми вивчаємо, «національно-визвольна війна під проводом Б.Хмельницького»?

(питання потребує консультації з вчителем)


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

64941. Отечественная историография монгольского завоевания Руси 289.5 KB
  После монгольского завоевания Руси само возникновение Московского княжества его территориальный рост и усиление выдвижение на ведущие позиции в Северо-Восточной Руси объединение под властью московских великих князей значительной части северных русских земель происходили на фоне отношений...
64945. Чингисхан - неожиданный ракурс 1.48 MB
  Основным парадоксальным выводом в историографии евразийцев стал абсолютно новый взгляд на ту роль которую сыграло военно-политическое наследие Чингисхана в русской истории. Правильнее будет однако утверждать что подлинные предпосылки миссии Чингиса заключались не в умах общества а в...
64947. УЧЕНЫЙ ЗОЛОТОЙ ОРДЫ АЛА-ЭД-ДИН ЭННОМАН ЭЛЬХАРЕЗМИ, КАК ПРЕДСТАВИТЕЛЬ ОРДЫНСКОЙ КУЛЬТУРНОЙ ТРАДИЦИИ 46 KB
  В представлении современного образованного человека наличие какой-либо научной деятельности в степных кочевых государствах абсолютно не возможно. Известно что Алаэд Дин Энноман Эльхарезми родился в начале сентября 1259 г. Алаэд Дин Энноман вернулся в Хорезм в 701 г.
64948. «МАМАЕВА ОРДА» 139 KB
  Временная самоизоляция этой провинции происходит на фоне дальнейшего возвышения на политической авансцене золотоордынского государства небезызвестного эмира Мамая. Следует также отметить что в историографии деятельность Мамая характеризуется как правило...