5775

Облік в бюджетних установах. Конспект лекцій

Конспект

Бухгалтерский учет и финансовый аудит

Вступ Метою викладення дисципліни Облік в бюджетних установах в вищих навчальних закладах є формування системи знань з теорії та практики ведення бухгалтерського обліку в бюджетних установах. та на основі цих знань підготовка фахівця з бухга...

Украинкский

2012-12-21

519.5 KB

352 чел.

Вступ

Метою викладення дисципліни «Облік в бюджетних  установах» в вищих навчальних закладах є формування системи знань з теорії та практики ведення бухгалтерського обліку в бюджетних установах. та на основі цих знань підготовка фахівця з бухгалтерського обліку для роботи в органах, установах та організаціях створених органами державної влади.

Предмет курсу: методологія і методика ведення бухгалтерського обліку в бюджетних установах

Завдання курсу: вивчення методів раціональної організації та ведення бухгалтерського обліку в бюджетних установах на підставі нормативних документів прийнятих Державним казначейством України; набуття навичок опрацювання і використання облікової інформації в управлінні.

        Конспект лекцій розроблений  у відповідності до робочої програми курсу  для студентів спеціальності 6.030109“Облік і аудит”ОКР “Бакалавр” 

“Облік і аудит”.

Складається даний конспект з дев’яти тем. Теми розглянуто з урахуванням всіх аспектів діяльності бухгалтера бюджетних установ і містять необхідну теоретичну інформацію для застосування її на практиці.

Тема 1. Організація бухгалтерського обліку в бюджетних установах

Мета: Ррозкрити основні питання, пов’язані з сутністю бюджетних установ, а також визначити особливості ведення бухгалтерського обліку в бюджетних установах.

План

1.1 Поняття бюджетних установ і правові засади їх діяльності.

1.2 Правове регулювання бухгалтерського обліку в бюджетних установах.

1.3 Кошторис бюджетних установ:

а) поняття;

б) структура кошторису;

в) порядок складання та затвердження.

Література :  [1][2][7с. 67-87][15][16]

1.1 Поняття бюджетних установ і правові засади їх діяльності.

До бюджетних установ належать органи, установи чи організації, створені органами державної влади України або органами місцевого самоврядування, діяльність яких повністю або частково фінансується за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів.

Критеріями віднесення установ до бюджетних є:

  •  створення установи органом державної влади (міністерством, відомством тощо) або органом місцевого самоврядування (територіальними громадами міст, сіл, виконавчими органами);
  •  утримання установи за рахунок бюджетних коштів.

Бюджетні установи відносяться до одного з різновидів установ некомерційного характеру, для яких отримання прибутку не є метою діяльності. Основною для них є діяльність з надання просвітницьких, культурних, наукових, освітніх та інших подібних послуг для суспільного споживання, послуг зі створення системи соціального самозабезпечення громадян та виконання інших завдань, передбачених установчими документами.

Всі бюджетні установи включаються до Реєстру неприбуткових організацій, що створюється та ведеться Державною податковою адміністрацією України, Реєструються в органах податкової служби, Пенсійного фонду, фондах соціального страхування.

Нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність бюджетних установ України, є:

  •  Конституція України;
  •  Бюджетний кодекс України;
  •  Закон України “Про Державний бюджет України”;
  •  інші закони та нормативно-правові акти, що регулюють бюджетні правовідносини;
  •  нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України;
  •  нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади;
  •  рішення органів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування.

1.2 Правове регулювання бухгалтерського обліку та особливості його організації в бюджетних установах.

Бухгалтерський облік у бюджетних установах має певні особливості, адже ці структури створюються з метою забезпечення виконання функцій держави. Їх утримання повністю або частково здійснюється за рахунок державного або місцевого бюджету. Визначальним для бухгалтерського обліку бюджетних установ є їх статус неприбуткових.

Предметом бухгалтерського обліку в бюджетних установах є діяльність бюджетної установи, спрямована на виконання функцій держави.

Об’єкти бухгалтерського обліку в бюджетних установах не відрізняються від об’єктів бухгалтерського обліку інших суб’єктів господарювання, але особлива увага приділяється таким об’єктам як доходи та видатки державного та місцевого бюджету.

Суб’єктами нормативного регулювання бюджетного обліку є Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, Державна податкова служби України, Національний банк України, Контрольне-ревізійне України, Фонд державного майна України, Міністерство економіки України, Державний комітет статистики України та інші державні органи.

Система нормативного регулювання бухгалтерського обліку бюджетних установ в Україні представлена пятьма рівнями, які передбачені Бюджетним кодексом України.

Рівні нормативного регулювання бухгалтерського обліку у бюджетних установах.

Перший рівень – Бюджетний кодекс України, Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, Закон України “Про Державний бюджет України” та інші закони, які регулюють бюджетні правовідносини тобто нормативно-правові акти вищої юридичної сили.

Другий рівень – нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі та виконання Бюджетного кодексу України.

Третій рівень – нормативно-правові акти Державного казначейства України та інших органів виконавчої  влади, прийняті на підставі та на виконання Бюджетного кодексу та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України.

Четвертий рівень – рішення органів Автономної республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органи місцевого самоврядування.

П’ятий рівень – рішення (накази, розпорядження) щодо організацій бухгалтерського обліку, що приймаються керівництвом підприємства на підставі попередніх чотирьох пакетів документів нормативно-правового забезпечення.

Норми національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку не поширюються на бухгалтерський облік і складання фінансової звітності бюджетними установами. Нормативні документи з регулювання порядку ведення обліку в бюджетних установах приймаються Державним казначейством України. Саме Державним казначейством встановлюються порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності про виконання кошторису доходів і видатків бюджетних установ.

Завдання організації бухгалтерського обліку в бюджетних установах.

  •  своєчасне, повне, достовірне, безперервне відображення всіх операцій, які було здійснено бюджетною установою;
  •  обробка даних за допомогою встановлених процедур, прийомів і способів;
  •  складання на основі масиву оброблених даних фінансової звітності та подання її зацікавленим користувачам;
  •  забезпечення виконання завдань бухгалтерського обліку в бюджетних установах.

Інформація про стан і зміни майна бюджетної установи, яка необхідна для контролю за її діяльністю, ступенем виконання кошторису, узагальнюється за допомогою системи рахунків бухгалтерського обліку. На рахунках бухгалтерського обліку. На рахунках бухгалтерського обліку накопичується інформація про стан і зміни у складі майна установи, про наявність і зміни джерел його утворення, а також про результати виконання кошторису доходів і видатків.

План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ складається з 8 класів балансових рахунків і 1 класу позабалансових рахунків.

Клас 1 “Необоротні активи” – обєднує рахунки, призначені для обліку матеріальних і нематеріальних активів, що призначені для тривалого використання або витрачання протягом одного року.

Клас 2 “Запаси” – об’єднує рахунки для обліку матеріальних активів, що належать установі або організації, реалізація або використання яких планується здійснити протягом року.

Клас 3 “Кошти, розрахунки та інші активи” – включає рахунки, призначені для відображення поточних фінансових активів: гроші в касі, на рахунках в установах банків або в органах Держ. Казначейства України, у розрахунках з дебіторами.

Клас 4 “Власний капітал” – рахунки, що застосовуються для обліку фондів і визначення результатів виконання кошторисів установи, а також сільських селищних, міських (міст районного підпорядкування) бюджетів за поточний рік.

Клас 5 “Довгострокові зобов’язання” – рахунки, призначені для обліку зобов’язань, установи, які не виникають у процесі звичайної діяльності, не є характерними для діяльності установи і погашення яких відбудеться після завершення поточного бюджетного року.

Клас 6 “Поточні зобов’язання” – включає рахунки, призначені для обліку зобов’язань установи, що виникають протягом звичайної діяльності, тобто при виконання кошторису доходів та видатків, і погашення яких очікується протягом поточного бюджетного року.

Клас 7 “Доходи” – рахунки, призначені для обліку доходів, які одержуються установою за рахунок загального і спеціального фонду та сільських, селищних, міських (міст районого призначення) бюджетів.

Клас 8 “Витрати” – об’єднує рахунки, призначені для обліку фактичних видатків і витрат бюджетних установ та касових видатків сільських, селищних, міських (міст районного підпорядкування ) бюджетів.

Клас 0 “Позабалансові рахунки” – включає рахунки, призначені для обліку матеріальних цінностей, інших активів та зобов’язань, що належать установі або перебувають у тимчасовому розпорядженні.

Особливістю Плану рахунків бюджетної установи є те, що він враховує відсутність комерційної діяльності у таких установах, у зв’язку з чим облік видатків ведеться на рахунках класу 8 “Витрати”.

У бюджетних установах ведення бухгалтерського обліку здійснюється за меморіально-ордерною формою обліку.

Аналітичний облік ведеться в книгах і картках аналітичного обліку, що регулюється Порядком складання карток і книг аналітичного обліку бюджетних установ.

В кінці місяця підраховуються підсумки в книгах і картках аналітичного обліку та складаються оборотна або сальдова відомості аналітичних рахунків.

Таблиця 1.1 Склад регістрів меморіально-ордерної форми ведення обліку

Регістри обліку

Назва

Типова форма

1

2

3

Меморіальний ордер 1

Накопичувальна відомість за касови-

ми операціями.

Ф. 380

Меморіальний ордер 2

Накопичувальна відомість руху  коштів загального фонду в органах Державного казначейства України (установах банків).

Ф.381

Меморіальний ордер 3

1

Накопичувальна відомість руху гро-

шових коштів спеціального фонду в

2

Ф. 382

3

органах Державного казначейства (установі банків).

Меморіальний ордер 4

Накопичувальна відомість щодо розрахунків з іншими дебіторами.

Ф. 408

Меморіальний ордер 5

Зведення розрахункових відомостей щодо заробітної плати, стипендій.

Ф. 405

Меморіальний ордер 6

Накопичувальна відомість щодо розрахунків з іншими кредиторами.

Ф.409

Меморіальний ордер 7

Накопичувальна відомість щодо розрахунків у порядку планових платежів

Ф. 410

Меморіальний ордер 8

Накопичувальна відомість щодо розрахунків з підзвітними особами.

Ф.386

Меморіальний ордер 9

Накопичувальна відомість щодо переміщення і вибуття необоротних активів.

Ф. 438

Меморіальний ордер 10

Накопичувальна відомість щодо переміщення і вибуття МШП

Ф.439

Меморіальний ордер 11

Зведення накопичувальних відомостей щодо надходження продуктів харчування.

Ф. 398

Меморіальний ордер 12

Зведення накопичувальних відомостей щодо витрачання продуктів харчування.

Ф.411

Меморіальний ордер 13

Накопичувальна відомість витрачання матеріалів.

Ф.396

Меморіальний ордер 14

Накопичувальна відомість нарахуван-

ня доходів спеціального фонду бюджетних установ.

Ф.409

Меморіальний ордер 15

1

Зведення відомостей нарахування до-

2

3

ходів спеціального фонду бюджетних установ.

Ф.406

Меморіальний ордер 16

Накопичувальна відомість позаба-

лансового обліку.

Суми меморіальних ордерів підлягають реєстрації в книзі “Журнал-головна” (ф. 308), облік у якій, як правило, ведеться за субрахунками.

  1.  Кошторис бюджетних установ (поняття, види, структура, порядок складання та затвердження).

Фінансування бюджетних установ здійснюється за рахунок бюджетних коштів. Оскільки бюджетні ресурси обмежені, то для ефективної діяльності бюджетних установ необхідним є визначення вартості ресурсів, потрібних для їх нормального функціонування. Разом з тим потрібно оцнювати можливі джерела покриття видатків для забезпечення діяльності бюджетних установ. Планові величини зазначених показників – доходів і видатків – визначаються в результаті проведення аналітичних розрахунків і знаходять узагальнення у плановому документі. Цей документ фактично виступає дозволом, яким бюджетній установі надаються повноваження отримувати й розпоряджатися коштами, які будуть їй виділені з бюджету або отримані нею в результаті надання певних послуг.

Основним плановим документом, який визначає склад доходів і видатків бюджетної установи на визначений період, обсяг і напрями використання бюджетних коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій і досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень, є кошторис доходів і видатків.

Фінансування бюджетних установ, проведення ними видатків за загальним і спеціальним фондами можуть здійснюватись тільки за наявності затверджених кошторисів і планів асигнувань (за видатками загального фонду).

Кошторис підтверджує повноваження бюджетної установи на одержання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг фінансування з бюджету та напрями використання таких коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій. Останні визначаються на рік відповідно до бюджетних призначень, встановлених Законом України “Про Державний бюджет України” (далі  - Закон про Державний бюджет) та рішенням місцевої влади.

Под бюджетним призначенням розуміють повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів Бюджетним кодексом України, Законом про Державний бюджет або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження і дозволяє надавати бюджетні асигнування. Тобто це право певного органу державної влади на розпорядження коштами бюджету у визначеній сумі в певному бюджетному періоді.

Державний бюджет України виконується за розписом, який затверджується Міністерством фінансів України відповідно до бюджетних призначень у місячний термін після набрання чинності Законом України про Державний бюджет (на відповідний рік).

Затвердження кошторису – це відносини з приводу розробки показників доходів і видатків, розгляду та затвердження кошторису.

Складання кошторисів передбачає використання відповідних коштів бюджетної класифікації.

Бюджетна класифікація - це єдине систематизоване групування доходів, видатків (у тому числі кредитування за вирахуванням погашення) та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності та організаційного устрою відповідно до законодавства України.

Бюджетна класифікація має такі складові:

  •  класифікація доходів бюджету;
  •  класифікація видатків бюджету (у тому числі кредитування за нарахуванням погашення);
  •  класифікація фінансування бюджету;
  •  класифікація бюджетного боргу.

Бюджетна програма – систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети і завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій.

Розпорядники бюджетних коштів – це юридичні особи (установи), яким виділяються кошти для забезпечення виконання функцій держави у розрізі програм.

Головні розпорядники бюджетних коштів – це бюджетні установи в особі її керівників, для яких затверджуються бюджетні призначення у відповідному бюджеті та які мають право витрачати кошти бюджету на утримання апарату бюджетної установи, яку вони очолюють, і на заходи, здійснюються безпосередньо цією установою. Крім того, головні розпорядники уповноважені розподіляти надані їм кошти з бюджету між розпорядниками коштів бюджету нижчого рівня, а також затверджувати їх кошториси та плани асигнувань.

Кошторис – це план доходів і видатків бюджетної установи, сама форма документу складається з двох частин: доходної і видаткової. Кошторис враховує можливість фінансування установи за рахунок як загального так і спеціального фондів бюджету відповідного рівня. Тому доходна та видаткова частина кошторису поділяється на два розділи: за загальним і спеціальним фондом.

Залежно від джерел утворення доходи поділяються на два види:

  •  доходи загального фонду бюджету;
  •  доходи спеціального фонду бюджету.

Загальний фонд – це державні кошти, що надійшли на рахунок бюджетної установи із загального фонду державного або місцевого бюджету для її утримання. Їх називають асигнуваннями (фінансуванням) з державного бюджету.

Спеціальний фонд – це надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством України, а також кошти, перераховані бюджетним установам для виконання окремих доручень, благодійні внески, гранти та дарунки. Перелік доходів спеціального фонду визначається Кабінетом Міністрів України.

Процес складання кошторисів бюджетними установами починається з того, що Міністерство фінансів України, місцеві фінансові органи повідомляють головним розпорядникам бюджетних коштів дані про граничні обсяги видатків загального фонду проекту відповідного бюджету на наступний рік. Ці дані є підставою для складання проектів кошторисів і формуються, виходячи з планових доходів державного та місцевих бюджетів на наступний рік.

На основі проектів зведених кошторисів головні розпорядники формують бюджетні запити, які подаються Міністерству фінансів України; Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам для включення до проектів відповідних бюджетів у встановленому ними порядку.

Бюджетний запит – це документ, підготовлений розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідними обґрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступний період.

Бюджетне асигнування – повноваження надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобовязання та здійснення платежів з конкретною метою у процесі виконання бюджету.

Планування доходної частини кошторису бюджетної установи є невідємним процесом планування видаткової частини кошторису. Вона є загальною сумою видатків – фінансових і матеріальних ресурсів, які спрямовуються на забезпечення здійснення бюджетних програм і заходів, які заплановано здійснити протягом року цією бюджетною установою, з розподілом їх за кодами економічної класифікації видатків (КЕКВ) у межах відповідних кодів програмної класифікації. 

За економічним змістом видатки бюджетних установ поділяються на поточні, капітальні, нерозподілені, кредитування з вирахуванням погашення.

Видатки бюджетної установи

Поточні видатки – включає видатки на оплату праці працівників бюджетних організацій; нарахування на заробітну плату; придбання предметів постачання і матеріалів на утримання бюджетних установ; на відрядження; на придбання матеріалів, інвентарю; будівництво, капітальний ремонт і проведення заходів спеціального призначення; оплату комунальних послуг та енергоносіїв, дослідження і розробки, державні програми.

Капітальні видатки -  видатки, пов’язані з придбанням основного капіталу (предмети і обладнання терміном служби більше року, капітальне будівництво і капітальний ремонт), створення державних запасів і резервів, придбанням землі і нематеріальних активів, капітальні трансферти.

Нерозподілені видатки – здійснюються за рахунок резервних фондів Кабінету Міністрів України і фондів непередбачених видатків Автономної Республіки Крим, обласних і місцевих адміністрацій, виконком місцевих Рад народних депутатів.

Кредитування із вирахуванням погашення – включає платежі бюджетів усіх рівнів, у результаті яких у них виникають фінансові вимоги до інших економічних одиниць, або надання кредитів за вирахування сум повернення.

Планування видатків за кошторисом відбувається на підставі встановлених норм видатків і врахуванням досягнутих рівнів результатів діяльності за попередній звітний рік.

Норми бюджетних видатків - це обсяг (у натуральному або вартісному вираженні), встановлений розоахунково, виходячи з основних показників діяльності бюджетної установи.

План асигнувань – це помісячний розподіл видатків, затверджених у кошторисі на бюджетний період, який є його невід’ємною складовою. План асигнувань затверджується одночасно з кошторисом за даними фінансової звітності на попередній бюджетний період.

Лімітна довідка про асигнування – це документ який містить затверджені бюджетні асигнування та їх помісячний розподіл, а також інші показники відповідно до законодавства, видається Міністерством фінансів України.

Бюджетні установи на підставі отриманої від вищої установи лімітної довідки, в якій встановлено бюджетні асигнування, уточнюють проекти кошторису, складають плани асигнувань і подають ці документи головним розпорядникам для уточнення показників проектів зведених кошторисів у встановлені терміни.

Розпорядники свої витрати приводять у відповідність з бюджетними асигнуваннями та іншими показниками, що доведені лімітними довідками.

Кошториси, плани асигнувань та плани використаних бюджетних коштів повинні бути затверджені протягом 30 календарних днів з дня затвердження розпису бюджету. 

Контрольні питання:

  1.  Назвіть які установи є бюджетними.
  2.  Які нормативно-правові акти регламентують діяльність бюджетних установ?
  3.  Які існують особливості організації бухгалтерського обліку бюджетних установ?
  4.   Що представляє собою План рахунків бюджетних установ?
  5.  Якою є форма обліку?
  6.  Назвіть основний плановий документ, який визначає склад доходів і видатків бюджетної установи?
  7.  Хто являється головним розпорядником бюджетних коштів?

Тема 2 Облік необоротних активів.

Мета: Визначити складові необоротних активів та особливості ведення їх обліку. Нарахування  зносу на необоротні активи.

План

2.1 Загальні засади обліку необоротних активів.

2.2 Облік основних засобів.

2.3 Облік інших необоротних матеріальних активів.

2.4 Облік нематеріальних активів.

2.6 Інвентаризація необоротних активів.

Література: [ 18 с. 34-39][1][7с.89-121]

2.1 Загальні засади обліку необоротних активів.

До необоротних активів відносяться матеріальні і нематеріальні ресурси, які належать бюджетній установі та забезпечують її функціонування, строк корисної експлуатації яких, як очікується, становить більше одного року.

У бухгалтерському обліку бюджетних установ законодавством передбачено декілька видів вартостей, за якими відображаються необоротні активи.

Балансова вартість – вартість, за якою необоротні активи відображаються в балансі після вирахування суми нарахованого зносу.

Первісна вартість – вартість необоротних активів, до якої включаються всі фактичні витрати, повязані з їх придбанням, створенням і виготовленням, крім:

  •  витрат з найму транспорту для перевезення необоротних активів (вони відносяться на видатки за відповідними кодами економічної класифікації (КЕКВ));
  •  сум ПДВ, які сплачені при отриманні (придбані) необоротних активів (вони відносяться на фактичні видатки за кодом економічної класифікації (КЕКС), що призначений для придбання цих активів, або відносяться до податкового кредиту, якщо це передбачено чинним законодавством) .

Відновлювана вартість – це первісна вартість, змінена після проведення переоцінки.

2.2 Облік основних засобів.

До основних засобів бюджетних установ відносяться необоротні активи, якщо:

  •  вони мають матеріальну форму;
  •  їх вартість становить більше 500 грн. за одиницю (комплект).

Незалежно від вартості, до складу основних засобів бюджетних установ зараховуються також:

  •  сільськогосподарські машини та знаряддя;
  •  будівельні механізовані інструменти;
  •  робочі та продуктивні тварини;
  •   усі види засобів пересування, призначені для переміщення людей та вантажів;
  •  документація з типового проектування.

Також до основних засобів бюджетних установ належать сценічно-постановочні засоби вартістю понад 10 грн. за одиницю (декорації, меблі та реквізити, бутафорія, театральні та національні костюми, головні убори, білизна, взуття, перуки).

Законодавчо визначено також перелік цінностей, які не відносяться до складу основних засобів незалежно від їх вартості:

  •  знаряддя лову (трали, неводи, сіті тощо);
  •  бензомоторні пили, троси для сплаву;
  •  сезонні дороги, тимчасові відголудження лісовізних доріг і тимчасові будівлі у лісі з терміном експлуатації до двох років (пересувні будиночки; котлопункти, пилкозаточувальні майстерні, бензозаправки);
  •  спеціальні інструменти та спеціальні пристосування (для серійного та масового виробництва певних виробів або для виготовлення індивідуальних замовлень);
  •  спеціальний одяг, спеціальне взуття, постільні речі;
  •  формений одяг, призначений для видачі працівникам установ;
  •  тимчасові не титульні споруди, пристосування і пристрої, витрати на зведення яких включаються до собівартості будівельно-монтажних робіт;
  •  тара для зберігання товарно-матеріальних цінностей на складах або для здійснення технологічних процесів;
  •  предмети прокату;
  •  молодняк тварин і тварини на відгодівлі, птиця, кролі, хутрові звірі, сім’ї бджіл.

Планом рахунків для обліку власних та отриманих на умовах фінансового лізингу основних засобів передбачено рахунок 10 “Основні засоби”.

Надходження основних засобів у бюджетних установах може здійснюватись декількома шляхами серед яких придбання та безоплатне надходження.

Однією з особливостей придбання активів бюджетною установою є обов’язкове здійснення закупівлі шляхом проведення тендерних торгів, тобто здійснення конкурсного відбору учасників-постачальників.

Визначення підприємства-переможця, в якого можна придбати необхідні цінності, може  здійснюватись шляхом:

  •  відкритих торгів;
  •  торгів з обмеженою участю;
  •  двоступеневих торгів;
  •  закупівлі в одного постачальника (виконавця).

Замовник (розпорядник бюджетних коштів) обов’язково повинен визначити відповідальних осіб за організаційну роботу на етапі підготовки тендерних торгів, формування тендерного комітету, затвердження його складу.

До складу тендерного комітету повинні входити представники замовника, а за потреби, залежно від очікуваної вартості закупівлі, також представники міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Тендерний комітет несе відповідальність за розгляд, оцінку та порівняння тендерних пропозицій та визначення переможця торгів.

Критеріями оцінки тендерних пропозицій є:

  •  найнижча оцінка;
  •  строк поставки;
  •  якість і функціональні характеристики;
  •  післяпроподажне обслуговування;
  •  умови розрахунків;

За підсумками результатів оформляється протокол засідання тендерного комітету, а також Звіт про результати здійснення процедури торгів, який зберігається замовником протягом трьох років.

У бухгалтерському обліку первісна вартість основних засобів відображається на рахунку 10 “Основні засоби”.

Д-т 10 “Основні засоби”

К-т 364 “Розрахунки з іншими дебіторами” – при надходженні основних засобів на умовах попередньої оплати;

Д-т 10

К-т 675 “Розрахунки з іншими кредиторами” при наступній оплаті.

У бюджетних установах при надходженні основних засобів відображається створення (збільшення) фонду в необоротних активах, облік якого ведеться на субрахунку 401 “Фонд у необоротних активах за їх видами”. На вартість основних засобів, що надійшли, одночасно робиться запис за дебетом 801 “Видатки з державного бюджету на утримання установи та інші заходи”, 802 “Видатки з місцевого бюджету на утримання установи та інші заходи”, 813 “Видатки за іншими надходженнями спеціального фонду” та кредитом субрахунку 401 “Фонд у необоротних активах за їх видами” відображається первісна вартість основного засобу, що обліковується на рахунку 10 “Основні засоби” (без урахування витрат на транспортування).

Облік необоротних активів (за винятком бібліотечних фондів, малоцінних матеріальних необоротних активів, білизни, одягу, взуття та ін.) ведеться в гривнях без копійок. Сума копійок, сплачених за придбання необоротних активів, відноситься відразу на видатки установи.

Д-т 801 “Видатки з державного бюджету на утримання установи та інші заходи”, 802 “Видатки з місцевого бюджету на утримання установи та інші заходи”, 813 “Видатки за іншими надходженнями спеціального фонду” та

К-т 364 “Розрахунки з іншими дебіторами”, 675 “Розрахунки з іншими кредиторами ”.

Безоплатне отримання основних засобів. Бюджетні установи можуть одержати основні засоби від інших підприємств як гуманітарну допомогу або благодійний внесок.

Гуманітарна допомога – це цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається із гуманітарних мотивів у зв’язку із соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, важким фінансовим становищем, виникненням надзвичайного стану внаслідок стихійного лиха, аварій, епідемій, екологічних та техногенних катастроф та ін.

Крім надходження гуманітарної допомоги, бюджетні установи можуть отримувати благодійні внески. Особливістю отриманих благодійних внесків є те, що вони не можуть спрямовуватись на виплату заробітної плати працівникам і не можуть заміняти плату за отримання установами платних послуг.

У бухгалтерському обліку операції, повязані з безоплатним отриманням основних засобів:

Д-т 10 “Основні засоби”

К-т 713 “Доходи за іншими надходженнями спеціального фонду”.

Д-т 813 “Видатки за іншими надходженнями спеціального фонду”

К-т 401 “Фонд у необоротних активах за їх видами”.

Ремонт і модернізація основних засобів. Ремонт основних засобів – це комплекс заходів, спрямованих на підтримання діючих обєктів у працездатному стані, зберігаючи при цьому Кость та властивості обєкту.

Видатки, пов’язані з проведенням поточного ремонту відображають у складі фактичних видатків бюджетної установи за кодами економічної класифікації – 1135 “Оплата транспортних послуг і утримання транспортних засобів”, 1137 “Поточний ремонт обладнання, інвентарю та будівель; технічне обслуговування обладнання”, проведення капітального ремонту – 2133 “Капітальний ремонт та реконструкція інших обєктів”.

Списання основних засобів. Необоротні активи можуть бути списані якщо вони:

  •  непридатні для подальшого використання;
  •  виявлені в результаті інвентаризації як недостача;
  •  морально застарілі;
  •  фізично зношені;
  •  пошкоджені внаслідок аварії чи стихійного лиха.

Також списання основних засобів може здійснюватись внаслідок:

  •  продажу;
  •  ліквідації;
  •  безплатної передачі.

Продаж основних засобів. Продаж необоротних активів бюджетних установ здійснюється виключно на конкурентних засадах (через біржі, аукціони та конкурси). Продаж майна здійснюється безпосередньо після отримання дозволу центрального та місцевого органу виконавчої влади, а також за погодженням із Фондом державного майна України або його регіональними відділеннями.

Суми, отримані установами від продажу основних засобів, відносяться до складу доходів того бюджету за рахунок якого утримується дана установа.

2.3 Облік інших необоротних матеріальних активів.

До інших необоротних матеріальних активів належать матеріальні активи, які призначені для використання протягом періоду більше одного року і не входять до складу основних засобів. Для їх обліку призначений рахунок 11 “Інші необоротні матеріальні активи”.

                

2.4 Облік нематеріальних активів.

Нематеріальні активи – це активи, які не мають матеріально-речової форми, що виступають, як інтелектуальна власність, довгострокові майнові права, які забезпечують їх власникам певний прибуток протягом тривалого періоду – більше одного року, або операційного циклу, за умови, що він перевищує один рік.

Нематеріальні активи мають наступні ознаки:

  •  є немонетарними активами;
  •  не мають матеріальної форми;
  •  можуть бути ідентифіковані.

Ідентифікований актив – актив, оцінка якого може бути достовірно визначена; у майбутньому при його використанні очікується отримання економічних вигод.

Планом рахунків для обліку нематеріальних активів призначено рахунок 12 “Нематеріальні активи”.

В обліку нематеріальні активи обліковуються за первісною вартістю їх придбання.

Первісною вартістю безкоштовно отриманих активів є їх справедлива вартість.

2.5 Облік зносу необоротних активів.

На необоротні активи установ, які утримуються за рахунок бюджетних коштів, амортизаційні відрахування не проводяться, а здійснюється нарахування зносу.

Знос не нараховується на такі оборотні активи:

  •  земельні ділянки;
  •  памятники архітектури і мистецтва;
  •  сценічно-постановчі засоби;
  •  бібліотечні фонди;
  •  музейні та художні цінності;
  •  матеріали довгострокового використання для наукових цілей.

Облік зносу основних засобів ведеться на рахунку 13 “Знос необоротних активів”.

Нарахування зносу необоротних активів здійснюється в останній день грудня за повний календарний рік відповідно до встановлених норм, незалежно від дати придбання активу.

Таблиця 2.1 Норми зносу відповідно до груп необоротних активів.

Група

Склад групи

Норма зносу, %

1

Необоротні активи, які обліковуються на субрахунках 103 “Будинки та споруди”, 106 “Інструменти, приладдя та інвентар”.

5

2

Транспортні засоби, вузли (запчастини, вартість яких перевищує 500 грн.) меблі, електричні, механічні, оптичні прилади, телефони, мікрофони, офісне обладнання, тара.

25

3

Багаторічні насадження, авторські та суміжні з ними права, інші необоротні активи.

15

2.6 Інвентаризація необоротних активів.

Основними завданнями інвентаризації необоротних активів є:

  •  виявлення фактичної наявності необоротних активів;
  •  дотримання умов зберігання необоротних активів, а також правил їх утримання та експлуатації;
  •  перевірка реальної вартості необоротних активів, що обліковуються на балансі.

Бюджетні установи зобов’язані проводити щорічні планові інвентаризації необоротних активів перед складанням річної фінансової звітності.

Дати проведення інвентаризацій визначається керівником установи.

Для проведення інвентаризації за наказом керівника установи створюється спеціальна комісія, яку очолює керівник або його заступник, до складу комісії входять працівники бухгалтерії та інші спеціалісти; участь матеріально-відповідальної особи обов’язкова.

Дані інвентаризації заносяться до інвентаризаційних описів окремо по кожному виду необоротних активів. Інвентаризаційні описи підписуються всіма членами комісії, матеріально-відповідальні особи на кожному інвентаризаційному описі засвідчують підписом правильність проведення інвентаризації та відсутність претензій до інвентаризаційної комісії.

Невраховані об’єкти, виявлені при інвентаризації, оцінюються виходячи з ринкових цін, а сума зносу може бути встановлена відповідно до їх фактичного технічного стану оформленням відомостей про оцінку та знос відповідними актами.

У випадках, коли мали місце роботи капітального характеру або часткова ліквідація будівель та споруд (окремих конструктивних елементів), та операції не були відображені в бухгалтерському обліку, комісія повинна визначити суму зміни первісної вартості об’єкта та вказати в описі дані про зміни.

На непридатні до експлуатації основні засоби складається окремий опис з зазначенням причин їх непридатності.

Інвентаризаційні опис, протоколи засідань інвентаризаційних комісій зберігаються в установах три роки.

Відображення в бухгалтерському обліку результатів інвентаризації.

Виявлені лишки необоротних активів відносяться на збільшення фонду в необоротних активах.

Д-т 10 “Основні засоби”, 11 “Інші необоротні матеріальні активи”, 12 “Нематеріальні активи”;

К-т 401 “Фонд у необоротних активах за їх видами”.

Виявлені при проведенні інвентаризації недостачі необоротних активів відображаються в бухгалтерському обліку наступним чином:

Д-т 401 “Фонд у необоротних активах за їх видами”

К-т 10 “Основні засоби”, 11 “Інші необоротні матеріальні активи”, 12 “Нематеріальні активи” – на залишкову вартість необоротних активів;

Д-Т 13 “Знос необоротних активів”

К-т 10 “Основні засоби”, 11 “Інші необоротні матеріальні активи” – на суму нарахованого зносу.

Планом рахунків передбачено субрахунок 363 “Розрахунок за відшкодуванням заподіяної шкоди”, по дебету якого відображаються суми нестач і витрат, що підлягають відшкодуванню винною особою, а по кредиту – суми, що надійшла на відшкодування заподіяної шкоди.

Контрольні питання:

  1.  Які активи відносяться до необоротних?
  2.  Які активи відносяться до основних засобів?
  3.  Назвіть шляхи надходження основних засобів у бюджетних установах.
  4.  За яких умов може здійснюватись списання необоротних активів?
  5.  Назвіть критерії віднесення активів до нематеріальних.
  6.  Назвіть особливості нарахування зносу необоротних активів у бюджетних установах.

Тема 3 Облік запасів

Мета: Розкрити питання пов’язані з особливостями ведення обліку запасів в бюджетних установах: шляхи надходженя запасів до бюджетних установ, умови списання запасів та проеденя їх інвентаризації.

План

3.1 Поняття та оцінка запасів.

3.2 Документальне оформлення операцій і характеристика рахунків, призначених, для обліку наявності та руху запасів.

3.3 Облік виробничих запасів.

3.4 Облік тварин на вирощуванні та відгодівлі.

3.5 Облік малоцінних і швидкозношуваних предметів.

3.6 Облік матеріалів і продуктів харчування.

3.7 Облік готової продукції.

3.8 Аналітичний облік запасів.

3.9 Інвентаризація запасів

Література: [1][7с. 122-143][14]

3.1 Поняття запасів.

Запаси – це оборотні активи у матеріальній формі, які належать установі та забезпечують її функціонування (або перебувають у процесі виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг) і будуть використані, як очікується, протягом одного року.

Складові запасів:

  •  виробничі запаси;
  •  тварини на вирощуванні та відгодівлі;
  •  малоцінні і швидкозношувані предмети;
  •  матеріали і продукти харчування;
  •  готова продукція;
  •  продукція сільськогосподарського виробництва.

У бухгалтерському обліку установ запаси, в тому числі одержані та передані безоплатно, оцінюються за балансовою вартістю, яка поділяється на первісну, справедливу та відновлювану.

Первісна вартість – вартість придбання, одержання, виготовлення запасів.

Справедлива вартість – сума, за яку можна буде здійснити обмін активу, чи оплату зобов'язання в результаті операцій між обізнаними зацікавленими та незалежними сторонами.

 Відновлювана вартість - змінена первісна вартість запасів після проведення їх переоцінки.

Термін очікуваної експлуатації запасів встановлюється:

  •  центральним органом виконавчої влади за відомчою підпорядкованістю установи;
  •  установою самостійно в момент придбання запасу, якщо нормативні документи відсутні.

До бюджетних установ запаси можуть надходити в результаті:

  •  придбання за плату;
  •  виготовлення власними силами.

Закупівля запасів може здійснюватися шляхом:

  •  відкритих торгів;
  •  торгів з обмеженою участю;
  •  запиту цінових пропозицій (котирувань);
  •  закупівлі в одного постачальника.

Особливості формування первісної вартості запасів у бюджетних установах.

Витрати, повязані з наймом транспорту для перевезення запасів, не включаються до первісної вартості запасів, а відносяться на видатки установи за кодом економічної класифікації видатків 1135 “Оплата транспортних послуг та утримання транспортних засобів”.

На збільшення первісної вартості не відноситься сума ПДВ, сплаченого при придбанні запасів. Ці суми відносяться:

  •  на видатки установ за відповідними кодами економічної класифікації видатків (1131 “Предмети, матеріали, обладнання та інвентар”, 1132 “Медикаменти та перевязувальні матеріали”, 1133 “Продукти харчування”) – при придбанні запасів за рахунок коштів загального фонду;
  •  до складу податкового кредиту – при придбанні запасів за рахунок спеціального фонду. (При цьому суми ПДВ відносяться до складу податкового кредиту, якщо установа є платником ПДВ. Якщо установа не є платником ПДВ, то ці суми відносяться на видатки за відповідними кодами економічної класифікації видатків).

Запаси, отримані бюджетною установою безоплатно, приймаються комісією, створеною за наказом керівника установи, до складу якої обовязково входить працівник бухгалтерії та представник вищої установи. На прийняті матеріальні цінності складається акт приймання матеріальних цінностей  в якому вказується кількість, вартість та ринкова ціна на аналогічні їх види.

Первісною вартістю безоплатно отриманих матеріальних цінностей є їх справедлива вартість.

Бюджетні установи після отримання запасів як гуманітарної допомоги, в тому числі безоплатно отриманих, повинні внести зміни до спеціального фонду кошторису доходів і видатків.

Матеріальні цінності зі складу бюджетної установи можуть відпускатись для господарських потреб, для переробки або на сторону.

Списання з балансу здійснюється шляхом:

  •  продажу;
  •  безоплатної передачі;
  •  ліквідації (на підставі акту);

Відпуск запасів для використанні у виробництві або для продажу здійснюється за балансовою вартістю або за середньозваженою вартістю.

3.2 Документальне оформлення операцій і характеристика рахунків, призначених для обліку наявності та руху запасів.

Типові форми первинних документів з обліку виробничих запасів:

Акт приймання матеріалів (форма № 3-1) – складається при прийманні запасів у випадках виявлених кількісних або якісних розбіжностей з документами постачальників. Складається у двох примірниках. Один – для обліку прийнятих матеріальних цінностей, другий – для направлення претензій постачальнику.

Акт списання (форма № 3-2) – складається при списанні запасів комісією призначеною наказом керівника у двох примірниках; перший – здається у бухгалтерію для обліку, другий – залишається у матеріально-відповідальної особи.

Накладна-вимога (форма № 3-3) – при оформлені прийняття матеріальних цінностей на склад або видачі зі складу. Складається бухгалтерією, затверджується керівником у двох примірниках. Один примірник призначений для одержання матеріальних цінностей зі складу, другий – для обліку цінностей за місцем використання. Накладні оформлюються підписом отримувача і передаються до бухгалтерії разом з реєстром.

Меню-вимога на видачу продуктів харчування (форма № 3-4) – складається щодня на підставі норм витрати продуктів харчування і даних про кількість осіб, що отримують харчування матеріально відповідальною особою. Форма передається до бухгалтерії в терміни встановлені графіком, але не менше трьох разів на місяць. Дані меню-вимоги записуються у щомісячній накопичувальній відомості по витраті продуктів харчування.

Забірна картка (форма № 3-5) – при оформлені відпуску продукції молочної кухні та інших запасів, що відпускаються систематично протягом місяця. Складається у двох примірниках: один – для отримувача, другий – для складу. Термін використання картки: 15 днів при щоденному відпуску або місяць при періодичному відпуску із суворим дотриманням ліміту. В кінці місяця забірні картки передаються до бухгалтерії для обліку.

Книга кількісно-сумового обліку (форма № 3-6) – складається на початок року, відкривається бухгалтерією на підставі залишків на початок року. Використовується для аналітичного обліку матеріальних цінностей у кількісному і вартісному вираженні. У книзі для кожного найменування запасів відкриваються окремі аналітичні рахунки.

Картка кількісно-сумового (форма № 3-7) – аналогічно формі № 3-6 і ведеться в установах, де аналітичний облік ведеться на картках.

Книга обліку тварин (форма № 3-8) – складається на початок року, використовуються для аналітичного обліку тварин на відгодівлі. У книзі відкриваються окремі аналітичні рахунки за видами і віковими групами молодняку тварин, а також за видами тварин на відгодівлі.

Книга складського обліку запасів (форма № 3-9) – складається на початок року матеріально відповідальною особою за найменуваннями, сортами та кількістю запасів на підставі прибутково-видаткових документів для обліку матеріалів, продуктів харчування, готових виробів та інших запасів на складі. В кінці книги не рідше одного разу на квартал виконуються записи про перевірку бухгалтерією. Після кожного запису виводиться залишок запасів.

Журнал реєстрації битого посуду (форма № 3-10) – складається на початок року матеріально-відповідальною особою для обліку списання битого посуду в установах, що мають їдальню та/або харчоблок. Щокварталу або щомісяця комісія складає акт про списання битого посуду, який затверджуються керівником.

Оборотна відомість (форма № 3-11) – складається бухгалтерією при звірянні даних складського бухгалтерського обліку. Відкривається на рік і складається щомісяця на підставі даних бухгалтерського обліку за кожною групою аналітичних рахунків у кількісному та вартісному вираженні.

Накопичувальна відомість з надходження продуктів харчування (форма № 3-12) – складається бухгалтерією на підставі первинних документів у кількісно-вартісному вираженні.

Накопичувальна відомість з витрачання продуктів харчування (форма № 3-13) – складається бухгалтерією на підставі меню-вимог та інших документів.

3.3 Облік виробничих запасів.

Для обліку виробничих запасів призначено рахунок 20 “Виробничі запаси”.

Канцелярське приладдя, медикаменти і готові ліки (крім спирту медикаментів та перев’язувальних засобів, що дорого коштують ), придбані та відразу видані на поточні потреби, списуються на фактичні видатки з відображенням їх загальної суми за доходами і видатками.

Поза балансом бюджетної установи на позабалансовому рахунку 02 “Активи на відповідальному зберіганні” обліковують тмц:

  •  прийняті установою на відповідальне зберігання (включаючи спец обладнання, придбане для виконання науково-дослідницьких і конструкторських робіт за договорами);
  •  оплачені вищестоящим органом із державного та місцевих бюджетів і відвантажені установам своєї системи;
  •  які перебувають на інших бюджетах;
  •  усі види обладнання та предмети тирів, спортивних стрільбищ, кабінетів військової дисципліни навчальних закладів тощо.

3.4 Облік тварин на вирощуванні та відгодівлі.

Облік всіх тварин на вирощуванні і відгодівлі, птиці, кролів, хутрових звірів, сімей бджіл, незалежно від їх вартості ведеться на рахунку 21 “Тварини на вирощуванні та відгодівлі”. Молодняк тварин, одержаний від приплоду у власному господарстві, оприбутковується за плановою собівартістю на підставі акта на приплід в день отелення, опоросу тощо. Приріст ваги приєднується до початкової ваги молодняку на підставі акту.

                           3.5 Облік МШП.

МШП обліковують на рахунку 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”. Надходження МШП на склад оформлюється накладною (вимогою), а у випадках розбіжностей складається акт приймання матеріалів. У бухгалтерському обліку вартість придбаних МШП відображається за первісною вартістю за дебетом рахунку 22/1 “МШП на складі” в кореспонденції з кредитом рахунків:

-361 “Розрахунки в порядку планових платежів” – при придбанні МШП у порядку планових платежів;

  •  362 “Розрахунки з підзвітними особами” – при придбанні підзвітними особами;
  •  364 “Розрахунки з іншими дебіторами”;
  •  675 “Розрахунки з іншими кредиторами”.

При придбанні МШП бюджетні установи створюють фонд у малоцінних та швидкозношуваних предметах, облік якого ведеться за субрахунком 411 “Фонд у малоцінних та швидкозношуваних предметах за їх видами”.

3.6 Облік матеріалів і продуктів харчування.

На рахунку 23 “Матеріали і продукти харчування” обліковуються матеріали і продукти харчування, що знаходяться в установі за субрахунками.

Продукти харчування і тара на складі повинні розміщуватись за найменуваннями, сортами в доступних місяцях у секціях, а в середині секцій – за окремими видами (на стелажах, ящиках, полицях тощо).

Облік надходження продуктів харчування ведеться у накопичувальній відомості. Записи здійснюються на підставі первинних документів (накладна, акт приймання) в кількісному та сумовому вираженні.

Дані накопичувальної відомості є підставою для здійснення записів у меморіальному ордері № 11 “Зведення накопичувальних відомостей про надходження продуктів харчування”.

Відпуск продуктів харчування зі складу установи до харчоблоку проводиться на підставі меню-вимоги на видачу продуктів харчування ф. № 3-4. Записи до меню-вимоги здійснюється лікарем (дієтсестрою) і працівником бухгалтерії в такому порядку.

У меню-вимозі лікар (дієтсестра) зазначає кількість продуктів харчування для приготування однієї порції кожної страви відповідно до затверджених норм харчування на одного хворого у лікувальних закладах, або на одну дитину в навчальних закладах, дошкільних установах. Працівник бухгалтерії визначає кількість продуктів для всіх порцій однієї страви.

На підставі даних меню-вимог заповнюється накопичувальна відомість про витрачання продуктів харчування ф. 3-12.

У накопичувальній відомості про витрачання продуктів харчування протягом місяця в окремих графах здійснюються записи про кількість витрачених продуктів харчування за кожний день ( або декілька днів) виходячи з меню-вимоги.

Після закінчення місяця у відомості підраховується загальна кількість витрачених продуктів харчування за місяць, зазначається їх ціна за одиницю і визначається загальна вартість витрачених продуктів харчування за звітний період. Одночасно звіряється кількість осіб, які одержують харчування.

Накопичувальні відомості про витрачання продуктів харчування складаються по кожній матеріально-відповідальній особі та разом з меню-вимогами у встановлений термін подаються до бухгалтерії.

Облік паливо-мастильних матеріалів.

Існує декілька способів придбання пального установами:

  •  придбання ПММ за безготівковим рахунком;
  •  придбання талонів на ПММ;
  •  придбання ПММ водіями за рахунок виданих у підзвіт коштів.

Придбання ПММ за безготівковим рахунком здійснюється на підставі перерахування попередньої оплати АЗС за нафтопродукти.

Придбання ПММ оприбутковуються на склад бюджетної установи та використовуються для заправлення транспортних засобів. Облік ПММ на складі ведеться матеріально-відповідальною особою.

Придбання ПММ може здійснюватись бюджетною установою талонами на підставі укладеного договору установи з АЗС.

 Отримання та облік талонів здійснює матеріально-відповідальні особа. Облік талонів ведеться в окремій Відомості про відпуск нафтопродуктів, в якій записуються державний номер автомобіля, номер подорожнього листа, дані про кількість відпущених ПММ.

Видачу талонів матеріально-відповідальна особа здійснює на підставі подорожнього листа, де в рядку “Видано” зазначається кількість ПММ, дозволена на видачу за талонами. Невикористані талони водії повинні своєчасно повертати матеріально-відповідальній особі.

У бухгалтерському обліку оплачені талони на ПММ обліковуються в порядку, передбаченому для обліку грошових документів для відображення яких призначений субрахунок 331 “Грошові документи в національній валюті”.

Отримання бюджетною установою талонів відображується записом по дебету субрахунку 331 “Грошові документи в національній валюті” та кредиту субрахунків 361 “Розрахунки в порядку планових платежів” і 675 “Розрахунки з іншими кредиторами”.

Видача талонів відображується по дебету субрахунку 362 “Розрахунки з підзвітними особами” і кредиту субрахунку 331 “Грошові документи в національній валюті”.

Придбання ПММ за готівкові кошти здійснюється працівником установи за рахунок виданих йому підзвітних сум. Оприбуткування ПММ здійснюється на підставі :

  •  подорожнього листа, в якому зазначається кількість і вартість пального;
  •  чека, що підтверджує оплату;
  •  затвердженого авансового звіту.

Факт видачі ПММ матеріально-відповідальна особа фіксує у двох облікових регістрах: у відомості обліку видачі нафтопродуктів, де розписується водій, і в подорожньому листі, де розписується матеріально відповідальна особа.

Видача подорожнього листа реєструється у спеціальному журналі, де зазначаються: дата видачі, номер подорожнього листа, прізвище та ініціали водія, його підпис, дата повернення подорожнього листа, підпис відповідальної особи.

Перед виїздом з гаража відповідальна особа записує в подорожньому листі: показання спідометра, час відправлення , залишок палива, марку та кількість виданого палива, вказує в чиє розпорядження відправлено водія.

Після закінчення роботи водій здає подорожній лист відповідальній особі, яка записує показники спідометра, час повернення автомобіля, залишки пального в баках.

Нормативні витрати ПММ – це встановлена допустима величина палива, яку повинен використати автомобіль при здійснені певного пробігу з урахуванням певних умов експлуатації.

Нормативні витрати ПММ визначаються відповідно до Норм витрат палива і мастильних матеріалів для автомобільного транспорту. При розрахунку нормативних витрат палива використовуються базові лінійні норми, встановлені за моделями автомобілів, і система нормативів та коефіцієнтів, що дозволяє враховувати виконану транспортну роботу, кліматичні, дорожні та інші  умови експлуатації. Нормами передбачено систему коефіцієнтів коригування норм палива, зокрема, надбавки за роботу в зимовий період, що встановлюються  залежно від фактичної температури повітря, за роботу температури на території міста – залежно від кількості населення, тощо.

На підставі підсумкових даних щодо обліку ПММ за місяць складається зведена відомість обліку витрат ПММ, яка передається до бухгалтерії для перевірки фактичних витрат ПММ в бухгалтерському обліку.

Списання фактично витрачених ПММ (у межах норм) відноситься на фактичні витрати бюджетної установи та відображається за кодом економічної класифікації витрат 1135 “Оплата транспортних послуг і утримання транспортних засобів”.

У бухгалтерському обліку списання ПММ за звітний період відображується записом: Д-т 801 “Видатки з держбюджету на утримання бюджетної установи та інші заходи”, 802 “Видатки з місцевого бюджету на утримання установи та інші заходи”, 811 “Видатки за коштами, отриманими, як плата за послуги”, 813 “Видатки за іншими надходженнями спеціального фонду”; К-т 235 “Паливо, горючі і мастильні матеріали”.

                                      3.7 Облік готової продукції

(самостійно).

3.8 Аналітичний облік запасів

В установах запаси обліковуються за місцями їх відповідального зберігання і в бухгалтерії.

Для аналітичного обліку запасів застосовуються такі регістри: книги (картки) кільккісно-сумового обліку, книги обліку тварин, книги складського обліку запасів, оборотні та накопичувальні відомості, Журнал реєстрації битого посуду.

Аналітичний облік запасів, придбаних за рахунок коштів спеціального фонду, ведеться окремо від запасів, придбаних за рахунок коштів загального фонду.

З метою забезпечнння збереження і раціонального обліку запасів необхідно забезпечити належну організацію складського обліку. З особами, які відповідають за збереження матеріальних цінностей, укладається письмовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

Зміна цих осіб супроводжується повною інвентарізацією складів і складанням приймально-здавальних актів, що затверджуються керівником установи.

Облік запасів за місцями відповідального зберігання ведеться матеріально-відповідальною особою у Книзі складського обліку запасів, в якій обліковується надходження, витрачання і виводяться залишки за найменуваннями, сортами у кількісному вираженні.

Бюджетна установа може вести облік запасів за номенклатурними номерами.

Номенклатурний номер – це умовний числовий код обліку, який привласнюється групі предметів одного найменування, якості та ціни.

Номенклатурний номер має сім знаків – перші три знаки вказують субрахунок, четвертий підгрупу, останні три – порядковий номер в підгрупі.

До обовязків матеріально-відповідальної особи належить систематичне подання до бухгалтерії реєстру документів, який заповнюється на підставі даних прибуткових і видаткових документів. Реєстр складається в двох примірниках: один примірник після перевірки правильності оформлення первинних документів повертається матеріально-відповідальній особі, а другий залишається в бухгалтерії.

В бухгалтерії облік запасів ведеться в кількісному і грошовому  вираженні за найменуваннями запасів і матеріально-відповідальними особами. Бухгалтерія здійснює контроль за надходженням і витрачанням запасів, що перебувають на складі, а також проводить звірку складського та бухгалтерського обліку, про що робляться відповідні записиу книгах або картках складського обліку.

3.9 Інвентаризація запасів

Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства, установи та організації повинні проводити інвентаризацію активів і зобов’язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан та оцінка.

Для окремих видів запасів встановлено індивідуальну періодичність проведення інвентаризації.Таб. 3.1

Вид запасів

Періодичність

Сировина і матеріали

Корми, фураж та інші матеріали

Паливо

Готова продукція

Не менше одного разу на рік (після 1 жовтня)

Дорогоцінні метали, вироби з них, дорогоцінний брухт, також дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, що містяться у відходах і брухті.

2 рази на рік (станом на 1 липня та 1 січня)

Спирт Продукти харчування

Молодняк тварин, тварини на відгодівлі, птиця, кролі, сімї бджіл

Не менше 1 разу на квартал

Малоцінні та швидкозношувані предмети

Не менше 1 разу на рік

Порядок проведення інвентаризацій бюджетними установами, оформлення її результатів і регулювання інвентаризаційних різниць встановлено Інструкцією з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів документів, розрахунків та інших статей балансу.

Контрольні питання:

  1.  Дати визначення запасів.
  2.  Розкрити поняття первісної, справедливої та відновлюваної вартості запасів.
  3.  Дати характеристику рахунків для обліку запасів.
  4.  Які активи відносяться до МШП?
  5.  Як ведеться облік надходження продуктів харчування?
  6.   На підставі яких документів ведеться відпуск продуктів харчування зі складу установи до харчоблока?
  7.  Як обліковується придбання ПММ за талонами, за безготівковим розрахунком, за готівкові кошти? 

Тема 4 Облік коштів, розрахунків та інших активів

Мета: Розкрити основні поняття обліку грошових коштів та розглянути ведення обліку операцій з руху грошових коштів бюджетних установ.

План

4.1. Загальні поняття обліку грошових коштів.

4.2 Облік касових операцій

4.2.1Облік грошових коштів у касі

4.2.2. Синтетичний облік касових операцій

4.2.3. Документування та облікова реєстрація касових операцій

   4.3 Облік операцій з руху коштів на рахунках, відкритих в органах Держказначейства

. Література: [7 . 145-160][13][15][17с. 45-49]

4.1. Загальні поняття обліку грошових коштів

Облік грошових коштів ведуть відповідно до Інструкції з обліку коштів, розрахунків та інших активів бюджетних установ (затвердженої наказом Державного казначейства України від 26 грудня 2003 року № 242).

Для ведення обліку грошові кошти розподіляють на групи:

грошові кошти в касі;

грошові кошти на рахунках в органах Державного казначейства;

грошові кошти на рахунках в установах банків;

інші кошти.

Для обліку коштів, розрахунків та інших активів застосовують рахунки класу 3 „Кошти, розрахунки та інші активи" Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, який об'єднує такі синтетичні рахунки:

  1.  „Каса";
  2.  „Рахунки в банках";
  3.  „Рахунки в казначействі";
  4.  „Інші кошти".

Облік операцій з коштами, розрахунками та іншими активами установи ведуть у грошовій одиниці України. Перерахунок активів, що отримані в іноземній валюті в грошову одиницю України для відображення в бухгалтерському обліку, здійснюється за Порядком відображення в обліку операцій в іноземній валюті, затвердженим наказом Державного казначейства України від 24.07.2001 № 126.

Грошові кошти бюджетні установи зберігають на реєстраційних рахунках, відкритих в органах Державного казначейства України. Але на практиці виникає необхідність в розрахунках готівкою, наприклад, при виплаті заробітної плати, допомоги із соціального страхування, стипендій, авансів на відрядження, на господарські та інші витрати.

Для цього бюджетні установи можуть зберігати грошові кошти в касі.

4.1 Облік касових операцій

Кошти бюджетної установи включають:

  •  готівку в касі установи;
  •  кошти на реєстраційних рахунках в органах Держказначейста;
  •   інші кошти.

Готівкові операції бюдетної установи проводяться через касу. Ведення касових операцій регламентується законодавством, яке визначає норми й строки зберегання грошових коштів у касі, їх видачі на різні цілі, правила оформлення касових документів, ведення касової книги, контролю законності здійснення касових операцій.

 Посадова особа, яка здійснює касові операції називається касиром. На цю посаду призначається працівник за наказом керівника бюджетної установи. Керівних зобовязаний під розписку ознайомити призначеного касира з Порядком ведення касових операцій і укласти з ним договір про повну матеріальну відповідальність за збережженяя всіх прийнятих ним цінностей.

У бюджетних установах, де штатаним розкладом не передбачена посада касира, обовязки останнього може виконувати бухгалтер або інший працівник за умови укладання з ним договору про повну матеріальну відповідальність. Про це в письмрвій формі обовязково повідомляється орган ДКУ, який здійснює обслуговування бюджтної установи.

Касиру забороняється делегувати виконання своїх посадових обовязків іншим працівникам.

Розмір суми гошових коштів в касі на кінець кожного робочого дня обмежується лімітом. Він щорічно встановлюється бюджетній установі органом ДКУ, для чого останньому необхідно надати відповідну заявку встановленої форми. Після отримання всіх заявок від розпорядників бюджетних коштів відповідальною установою органу ДКУ здійснюється узагальнення їх показників і оформлюється зведена заявка-розрахунок, яка подається до установи банку, і якому відкрито єдиний казначейський рахунок. Установою банку на підставі даних заявки-розрахунку органу ДКУ встановлюється загальний ліміт каси.

Якщо для бюджетної установи залишку готівки в касі не встановлено, вся     його готівка  в касі на кінець робочого дня вважається понадлімітною і повинна здаватися до установи банку для наступного зарахування на реєстраційний рахунок.

Понад встановлених норм у касі можуть зберігатися гроші на виплату заробітної плати, стипендій, допомоги з тимчасової втрати працездатності тільки протягом трьох робочих днів, включаючи день отримання готівки в банку. Після цього грошові кошти здаються касиром до банку для наступного її зарахування на реєстраційний рахунок установи, відкритий в органах ДКУ.

За необхідності, установи одержують готівку з реєстраційних рахунків, відкритих в органах ДКУ, в межах наявних залишків за відповідними КЕКВ.

Для забезпечення готівкою бюджетних установ територіальні органи ДКУ відкривають в комерційних банках рахунки групи 257 (2570 і 2571).

Порядок отримання готівки бюджетною установою:

  1.  Касир подає первинні документи для отримання готівки (заявку на отримання готівки, платіжне доручення при виплаті заробітної плати, рахунки) в територіальний орган ДКУ.
  2.  Відповідальна особа ДКУ перевіряє отримані документи на відповідність:

- видатків затвердженому кошторису;

- реквізитів наданих документів;

У результаті надається дозвіл на оформлення чеку, або приймається рішення про повернення документів розпоряднику бюджетних коштів.

  1.   За наявності дозволу здійснюється виписка чеку на отримання готівки, касир предявляє чек у банку, де отримує готівку.

Для одержання коштів в касу на виплату заробітної плати бюджетні установи повинні складати касові заявки, в яких повідомляють про строки виплати заробітної плати. Територіальний орган ДКУ дає дозвіл на отримання готівки (за наявності залишку кошторисних призначень за відповідними КЕКВ і грошових коштів на реєстраційному рахунку) та не допускає видачі коштів раніше встановленого строку.

При надходженні грошових коштів в касу оформляється прибутковий касовий ордер (КО-1), одержувач коштів отримує квитанцію.

Видача готівки оформляється видатковим касовим ордером (КЩ-2), який підписується керівником і головним бухгалтером установи.

Оплата праці, виплата допомоги з тимчасової непрацездатності, стипендій, премій проводиться на підставі платіжних (платіжно-розрахункових ) відомостей.

Усі прибуткові і видаткові касові ордери реєструються в Журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових ордерів (КО-3) і передаються в касу для виконання.

Бюджетні установи, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі при продажу товарів, наданні послуг у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг повинні обов’язково оформлювати наступні документи:

  •  ФКЧ-1 – фіскальний касовий чек на товари (послуги) – розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за надані послуги, продані матеріальні цінності;
  •  ФКЧ-2 – фіскальний касовий чек видачі коштів – розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків у випадку видачі коштів покупцю при поверненні товару, рекомпенсації послуги, прийнятті цінностей під заставу, та інших випадках;
  •  РК-1 – розрахункова квитанція – розрахунковий документ, бланк якого виготовлено друкарським способом, а окремі реквізити заповнюються від руки або шляхом штампування при реєстрації розрахунків за продані товари або видачі коштів покупцю у випадку повернення товару, рекомпенсації послуги, прийняття цінностей під заставу.

Аналітичний облік касових операцій ведеться в касовій книзі (КО-4). Касова книга – це документ встановленої форми, що застосовується для ведення готівки в касі підприємства.

Для синтетичного обліку наявності та руху готівки призначено активний рахунок 30 «Каса».

4.3. Облік грошових коштів на рахунках, відкритих в органах Державного казначейства України

Відкриття бюджетним установам реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків визначено в Порядку відкриття рахунків у національній валюті в органах Державного казначейства, затвердженому наказом Державного казначейства України від 02.12.2002 № 221.

Особові рахунки — рахунки, які відкриваються в органах Державного казначейства головним розпорядникам бюджетних коштів та розпорядникам бюджетних коштів нижчого рівня, які мають підвідомчі установи, для подальшого їх розподілу та перерахування на реєстраційні рахунки.

Реєстраційні рахунки — рахунки, які відкриваються в органах Державного казначейства розпорядникам бюджетних коштів за відповідними кодами бюджетної класифікації видатків для обліку операцій з виконання загального фонду кошторисів.

Спеціальні реєстраційні рахунки — рахунки, які відкриваються в органах Державного казначейства розпорядникам бюджетних коштів за відповідними кодами бюджетної класифікації видатків для обліку операцій з виконання спеціального фонду кошторисів.

Рахунки одержувачів коштів — рахунки, що відкриваються в органах Державного казначейства України одержувачам коштів бюджету за відповідними кодами бюджетної класифікації видатків для обліку операцій з виконання плану використання бюджетних коштів. "

Для обліку руху і наявності коштів установи, які зберігаються на рахунка; відкритих в органах Державного казначейства України, призначено активний синтетичний рахунок 32 „Рахунки в казначействі" з розподілом на субрахунки

Таблиця 4.1

Характеристика субрахунків до рахунку 32 „Рахунки в казначействі"

1 № І з/п

Субрахунок

Характеристика субрахунку

номер

назва

1

321

Реєстраційні рахунки

Обліковуються кошти, отримані із загального фонду бюджету на утримання установи та на централізован заходи відповідно до кошторису

2

322

Особові рахунки

Головними розпорядниками бюджетних коштів та розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня, які мають підвідомчі установи, обліковуються кошти, призначені для переказів підвідомчим установам

3

323

Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку коштів, отриманих як плата за послуги

Обліковуються кошти, що надійшли установі як плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з функціональними повноваженнями кошти, що отримують бюджетні установи від господарської та/або виробничої діяльності; плата за оренду майна бюджетних установ; кошти, що отримують бюджетні установи від реалізації майна

4

324

Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень

Обліковуються кошти, які надійшли установі для виконання окремих доручень, а також як гранти, дарунки, благодійні внески, інвестиції, що згідно з чинним законодавством отримують установи (в грошовій та в натуральній формі).

5

325

Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку депозитних сум

Обліковуються депозитні кошти, які надійшли на адресу установ і з настанням відповідних умов підлягають поверненню або перерахуванню за призначенням

6

326

Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку інших надходжень спеціального фонду

Обліковуються кошти установи, що належать до інших надходжень спеціального фонду бюджету

7

328

Інші рахунки в казначействі

Обліковуються кошти, що надходять на ім'я установі-і не зазначені в субрахунках 321-326.

За дебетом рахунку 32 відображається надходження грошових коштів, а з кредитом — їх використання.

Документування та облікова реєстрація грошових коштів на рахунках, відкритих в органах ДКУ

Протягом місяця облік операцій з надходження бюджетних асигнувань загального фонду бюджету на особовий, реєстраційний рахунок установи та здійснення видатків з цих рахунків ведеться в Накопичувальній відомості руху грошових коштів загального фонду в органах Державного казначейства (установах банків) ф. 381 (бюджет) — меморіальний ордер № 2.

Меморіальні ордери складаються за кожним рахунком окреме, особовим, реєстраційним, поточним.

Якщо установі відкрито декілька особових, реєстраційних, спеціальних реєстраційних, Накопичувальні відомості ведуться за кожним рахунком окремо, з присвоєнням меморіальним ордерам номерів відповідно № 2-1, 2-2, 2-3 та інші.

Касові видатки установи обліковують в Картці аналітичного обліку касових видатків, форма та порядок заповнення якої встановлений наказом Державного казначейства України від 06.10.2000 № 100 „Про затвердження форм карток і книг аналітичного обліку бюджетних установ та порядок їх складання".

Облік касових видатків ведеться за кодами бюджетної класифікації, з виділенням видатків за загальним і спеціальним фондами, за джерелами формування спеціального фонду окремо за кожним рахунком, відкритим в органі Державного казначейства (установі банку) на ім'я установи. У централізованих бухгалтеріях облік касових видатків ведеться додатково в розрізі установ, що обслуговуються централізованою бухгалтерією.

У картках підбиваються підсумки за місяць і з початку року. У підсумку видатків суми, що надійшли на відновлення касових видатків, рахуються з мінусом.

Аналітичний облік операцій за сумами, отриманими на виконання окремих доручень, ведеться додатково в розрізі надавачів сум за дорученням.

Для відображення в обліку операцій з надходження на рахунок установи доходів та здійснення касових видатків спеціального фонду, тобто вибірки з надходження та витрачання коштів зі спеціальних реєстраційних (поточних) рахунків в органах Державного казначейства України (установах банків) використовується Меморіальний ордер № 3 „Накопичувальна відомість руху грошових коштів спеціального фонду в органах Державного казначейства України (установах банків)" форма № 382 (бюджет).

За наявності декількох рахунків в органах Державного казначейства України (установах банків), відкритих на ім'я бюджетної установи, накопичувальні відомості складаються окремо за кожним спеціальним реєстраційним (поточним) рахункі нумеруються № 3-1, 3-2, 3-3 та ін. Операції з руху коштів спеціального фонду в іноземній валюті оформляються окремими меморіальними ордерами за видами валют.

Записи операцій в накопичувальні відомості здійснюються на підставі щоденних виписок зі спеціальних реєстраційних (поточних) рахунків, відкритих в органах Державного казначейства України (установах банків), з доданням до них підтвердних документів (платіжних доручень тощо).

Позиція „Сума оборотів за меморіальним ордером" у вигляді відповідної кореспонденції рахунків переноситься до книги „Журнал-головна".

Меморіальний ордер підписується виконавцем, особою, що перевірила меморіальний ордер, та головним бухгалтером.

Для аналітичного обліку касових видатків у бюджетних установах та централізованих бухгалтеріях використовується Картка аналітичного обліку касових видатків.

Картка ведеться за кодами економічної класифікації видатків. За кожним содом програмної класифікації видатків, за загальним та спеціальним фондами, за кожним видом коштів спеціального фонду складаються окремі картки. / централізованих бухгалтеріях для установ, що обслуговуються, складаються окремі картки за кожною установою в розрізі зазначених параметрів та загальна картка за всіма обслуговуючими установами.

Картка відкривається щомісячно та заповнюється щоденно бухгалтером на підставі виписки органу Державного казначейства. Суми відшкодованих касових видатків записуються на зворотному боці картки.

Картка аналітичного обліку касових видатків підписується виконавцем та особою, що перевірила картку.

Для аналітичного обліку отриманих асигнувань використовується Картка аналітичного обліку отриманих асигнувань. Картка ведеться в розрізі кодів економічної класифікації видатків окремо за кожним кодом програмної класифікації видатків.

У разі отримання від вище поставленої установи доходів зі спеціального фонду бюджету картки ведуться окремо за загальним і спеціальним фондами бюджету.

Картка відкривається на рік. За рядком „Затверджено кошторисом на ріі заповнюються кошторисні призначення. Протягом року вони можуть корегуватися на підставі змін, що вносяться до кошторисів у порядку, встановленої* чинним законодавством України.

Записи щодо отриманих асигнувань та доходів спеціального фонду, що н дійшли від вище поставленої установи, здійснюються на підставі виписок органів Державного казначейства (установи банку) з реєстраційних, особових (поточ них) рахунків, відкритих в органах Державного казначейства.

Щомісячно в картці підраховується підсумок „Усього асигнувань за місяць", „Усього асигнувань за рік" та „Залишок річних бюджетних призначені Картка аналітичного обліку отриманих асигнувань підписується виконавцем особою, що перевірила картку.

Контрольні питання:

  1.  На які групи поділяють грошові кошти для ведення бухгалтерського обліку?
  2.   Якими документами оформлюються операції з готівковими котами?
  3.  Дати визначення поняттю спеціальні реєстраційні рахунки?
  4.  Назвати джерела з готівка надходить у касу бюджетної установи?
  5.  На які цілі може видаватися готівка з каси бюджетної установи?
  6.  Який рахунок використовуються для обліку коштів, що надійшли як плата за послуги?

 

Тема 5. Облік фондів і результатів діяльності бюджетних установ

Мета: Розкрити питання пов’язані з поняттям власний капітал бюджетних установ. Визначити джерела формування власного капіталу.

План

5.1 Облік фонду у необоротних активах

5.2 Облік фонду у МШП

5.3 Облік результатів виконання кошторису

    5.4 Облік результатів переоцінок 

Література: [5 с 67-84][7 с.178-186]

Джерелами формування майна установи є власні (власний капітал) і позикові кошти (позиковий капітал).

Під власним капіталом розуміють власні джерела утворення господарських засобів, які забезпечують безперервну діяльність бюджетної установи.

У складі власного капіталу установи обліковуються балансова (первісна за нововведеними необоротними активами) вартість необоротних активів, первісна вартість малоцінних і швидкозношуваних предметів, результати виконання кошторисів, результати переоцінок.

До власного капіталу входить:

фонд у необоротних активах;

фонд у малоцінних та швидкозношуваних предметах;

результати виконання кошторисів;

результати переоцінок.

Складові власного капіталу відображають суму, яку власники (засновники) передали в розпорядження установи як внески або суму, що її підприємство одержало у своє розпорядження ззовні (від інших підприємств та організацій без повернення.

Для обліку фондів та визначення результатів виконання кошторисів установи застосовуються такі синтетичні рахунки класу 4 „Власний капітал".:

  1.  „Фонд у необоротних активах";
  2.  „Фонд у малоцінних та швидкозношуваних предметах";
  3.  „Результати виконання кошторисів";
  4.  „Результати переоцінок".

5.1. Облік фонду у необоротних активах

Синтетичний рахунок 40 „Фонд у необоротних активах" містить такі субрахунки:

401 „Фонд у необоротних активах за їх видами";

402 „Фонд у незавершеному капітальному будівництві".

На субрахунку 401 „Фонд у необоротних активах за їх видами" рахунку 40 обліковуються вкладення у фонд основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів (з урахуванням зносу), що перебувають у безпосередньому розпорядженні бюджетної установи.

Зокрема на цьому рахунку відображаються: земельні ділянки, будинки та споруди, машини і обладнання, білизна, постільні речі, одяг, взуття, транспортні засоби, інструменти, виробничий (включаючи пристрої) і господарський інвентар, робочі продуктивні тварини, малоцінні необоротні матеріальні активи, матеріали довготривалого використання з науковою метою, книги, що включаються до бібліотечного фонду, програми для електронних обчислювальних машин та інші необоротні активи.

Вартість придбаних необоротних активів супроводжується записом за дебетом субрахунку класу 1 „Необоротні активи" та кредитом субрахунків класу З „Кошти, розрахунки та інші активи" та класу 6 „Поточні зобов'язання". Водночас проводиться другий запис за кредитом субрахунку 401 та дебетом відповідного субрахунку класу 8 „Витрати".

Облік необоротних активів (за винятком бібліотечних фондів, малоцінних необоротних матеріальних активів, білизни, постільних речей, одягу та взуття, матеріалів довготривалого використання з науковою метою та таких, що мають обмежене використання) ведеться в повних гривнях, без копійок. Сума копійок, сплачених за придбання необоротних активів, відноситься на видатки установи таким бухгалтерським записом:

Дт 801, 802, 811-813 Кт 364, 675

Про правильність здійснення записів по рахунках 401 і рахунках обліку не-обортних активів свідчить наступна рівність: залишок за Кт субрахунку 401 повинен дорівнювати сумі залишків на рахунках: 10 (Дт), 11 (Дт), 12 (Дт) і 13 (Кт)

На субрахунку 402 „Фонд у незавершеному капітальному будівництві" бюджетними установами обліковуються витрати за незакінченими або закінченими, але не зданими в експлуатацію об'єктами капітального будівництва.

Облік сум за невведеними в експлуатацію об'єктами капітального будівництва відображається записом: Дт 141—143 Кт 402.

Прийняття в експлуатацію об'єктів капітального будівництва на підставі акта здійснюється наступним бухгалтерським проведенням: Дт 103—122 Кт 401. Водночас проводиться списання сум за незавершеним капітальним будівництвом: Дт 402 Кт 141-143

У балансі (Ф. №1 ) загальна сума фонду в необоротних активах дорівнює сумі залишкової вартості нематеріальних активів (рахунок 12), основних засобів (рахунок 10), інших необоротних матеріальних активів (рахунок 11) та незавершеного капітального будівництва (рахунок 14).

Записи з обліку фондів у необоротних активах здійснюється в наступних меморіальних ордерах:

а) у випадку одержання необоротних активів, оплачених бюджетною установою раніше, — у меморіальному ордері № 4 (графи 24—26);

б) у випадку придбання підзвітними особами необоротних активів — у меморіальному ордері № 8 (графи 21—23);

в) у випадку вибуття та переміщення необоротних активів — у меморіальному ордері № 9.

Операції за рахунком 401 „Фонд в необоротних активах" з меморіальних ордерів переносяться в книгу „Журнал-головна" ф. № 308.

5.2. Облік фонду у малоцінних та швидкозношуваних предметах

На рахунку 41 (субрахунок 411 „Фонд у малоцінних та швидкозношуваних предметах за їх видами") обліковується вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів, що знаходяться у безпосередньому розпорядженні бюджетної установи і термін експлуатації яких не перевищує одного року.

Вартість придбаних малоцінних та швидкозношуваних предметів (далі — МШП) обліковується за дебетом субрахунку 22 „Малоцінні та швидкозношувані предмети" й кредитом субрахунку класу 3 „Кошти, розрахунки та інші активи" та класу 6 „Поточні зобов'язання". Одночасно проводиться другий запис за кредитом субрахунку 411 та дебетом відповідного рахунку класу 8 „Витрати".

На суму малоцінних та швидкозношуваних предметів, що вибули з експлуатації, проводиться запис за дебетом субрахунку 411 і за кредитом субрахунку 22.

Залишок на субрахунку 411 повинен дорівнювати сумі залишків на субрахунку 221 „Малоцінні та швидкозношувані предмети".

Записи з обліку фондів у МШП здійснюється в таких меморіальних ордерах:

а) у випадку одержання МШП, оплачених бюджетною установою раніше,  у меморіальному ордері № 4 (графи 24—26);

б) у випадку придбання МШП підзвітними особами — у меморіальному ордері № 8 (графи 21—23);

в) у випадку вибуття та переміщення МШП — у меморіальному ордері № 10.

Операції за рахунком 411 „Фонд у малоцінних швидкозношуваних предметах " за їх видами з меморіальних ордерів переносяться в книгу „Журнал-головна" ф. № 308.

5.3. Облік результатів виконання кошторису

Рахунок 43 „Результати виконання кошторисів" передбачено для визначення результату від надання державних послуг, реалізації продукції, надання інших послуг відповідно до кошторису бюджетної установи як за загальним, так і за спеціальним фондом, за результатами року.

Рахунок розподіляється на субрахунки:

  1.  „Результат виконання кошторису за загальним фондом";
  2.  „Результат виконання кошторису за спеціальним фондом".

Результат виконання кошторису бюджетної установи за бюджетний рік — це сума, одержана в результаті річного закриття рахунків при підсумовуванні всіх отриманих доходів і всіх проведених видатків, передбачених кошторисом доходів та видатків і підтверджених відповідними первинними документами.

Річне закриття рахунків — це операція списання видатків бюджетної установи, що здійснені протягом року та підтверджені первинними документами, за відповідними джерелами надходжень (асигнування загального фонду чи доходів спеціального фонду бюджету).

Закриваючи рахунки заключними оборотами, слід здійснювати водночас документальну інвентаризацію сум, віднесених на ці субрахунки протягом року.

Записи з обліку результатів виконання кошторисів здійснюють в меморіальних ордерах за формою №27.

Результат складання кошторису записується в книгу «Журнал-Головна» і відображається у звітності – Розділі І Пасиву річного балансу в рядках:

  •  Рядок 350- рахунок 431 «Результат виконаня кошторису за загальним фондом»
  •  Рядок 360- рахунок 432 «Результат виконаня кошторису за спеціальним фондом»

Від'ємне значення субрахунків 431 і 432 свідчить про нестачу фінансування або недостатність надходжень доходів за спеціальним фондом (у разі надання платних послуг або отримання грантів, дарунків), для забезпечення поточних потреб установи. Тобто негативний результат використання коштів свідчить про те, що видатки бюджетної установи перевищують її доходи.

Позитивне значення субрахунків 431 і 432 говорить про те, що фінансування із загального фонду або доходів спеціального фонду протягом року було отримано більше, ніж здійснено видатків, або ж інший варіант: наприкінці року було придбано матеріальні цінності, які на 1 січня ще не витрачені на видатки установи, або ж є дебіторська заборгованість внаслідок здійснення попередньої оплати за матеріальні цінності, отримані послуги.

5.4. Облік результатів переоцінок

Рахунок 44 „Результати переоцінок" застосовується для відображення результатів переоцінок матеріальних, нематеріальних і фінансових активів. Він розподіляється на субрахунки:

  1.  „Переоцінка матеріальних активів";
  2.  „Інша переоцінка".

Субрахунок 441 „Переоцінка матеріальних активів" використовується для переоцінки виробничих запасів, матеріалів і продуктів харчування:

Переоцінка запасів установи може проводитися на виконання нормативно-правових актів України (якщо такі будуть запроваджені) або за рішенням керівника установи (якщо запаси морально застарілі та у зв'язку з тривалим часом їх перебування на збереженні в установі, їх первісна (справедлива, відновлювана) вартість значно відрізняється від аналогічних запасів, придбаних пізніше).

Зміна первісної вартості запасів не є додатковим доходом установи і не належить до доходів.

Переоцінка запасів установи проводиться комісією з переоцінки, яка призначається наказом керівника установи і до складу якої входять: заступник керівника установи (голова комісії) та головний бухгалтер чи його заступник (в установах, у яких штатним розписом посада головного бухгалтера не передбачена — особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку), керівники груп обліку (в установах, які обслуговуються централізованими бухгалтеріями) або інші працівники бухгалтерії, які обліковують запаси, особи, на котрих покладена відповідальність за збереження запасів та інші посадові особи (на розсуд керівника установи).

Комісія переоцінює кожну окрему одиницю запасів і встановлює нові ціни. Документи, що підтверджують нову ціну, не потрібні. На однотипні предмети, ціни встановлюються однаковими в межах однієї установи.

За результатами переоцінки комісією складається акт про зміну вартості запасів, який затверджується керівником установи.

Відповідальність за організацію роботи комісії покладається на керівника установи, а за об'єктивність визначення реальної вартості запасів — на керівника установи і голову комісії.

Субрахунок 442 „Інша переоцінка" використовується для обліку результатів переоцінки курсових різниць

Курсова різниця нараховується у разі зміни валютного курсу на кошти, що знаходяться на валютному рахунку. У разі збільшення валютного курсу розпорядники бюджетних коштів дебетують субрахунок 318 „Поточні рахунки в іноземній валюті" та кредитують субрахунок 442 „Інша переоцінка", а якщо курс зменшується, дебетують субрахунок 442 „Інша переоцінка" та кредитують субрахунок 318 „Поточні рахунки в іноземній валюті".

Списання вартості переоцінених матеріальних активів та курсових різниць здійснюється на рахунки 431 і 432 (див. п. 16.4. посібника).

Записи з обліку результатів переоцінок здійснюються в меморіальних ордерах за формою № 274 (бюджет).

Контрольні питання:

  1.  Розкрити поняття власного капіталу?
  2.  Навести складові власного капіталу?
  3.  Дати характеристику рахунку 43 «Результати виконання кошторису»?
  4.  Особливості обліку результатів переоцінок матеріальних цінностей?
  5.  Яким бухгалтерським записом відображається формування фонду у необоротних активах?
  6.  Яким бухгалтерським записом відображається формування фонду у МШП?

Тема 6 Облік зобов’язань.

Мета: Розкрити основні поняття пов’язані з обліком зобов’язань бюджетних установ, розглянути процес державних закупівель товарів робіт та послуг.

План

6.1. Основні вимоги щодо обліку дебіторської та кредиторської  заборгованості

6.2. Основні вимоги щодо обліку зобов’язань розпорядників бюджетних коштів.

6.3. Державні закупівлі товарів робіт та послу.

6.4. Облік розрахунків із замовниками за науково дослідні роботи

6.5. Облік розрахунків з іншими дебіторами.        

Література: [12 с.45-54][7с. 256-276]

6.1. Основні вимоги щодо обліку дебіторської та кредиторської заборгованості

Загальні положення

процесі діяльності кожна установа вступає у господарські відносини із постачальниками, працівниками, покупцями та іншими юридичними і фізич-іими особами. Ці відносини забезпечують нормальне функціонування установи здійснюються як у готівковій так і безготівковій формі)Господарські відносини регламентуються договорами. При встановленні господарських відносин між сторонами виникають певні права і зобов'язання. З юридичною точки зору ці права і зобов'язання виникають в момент укладення договору. В бухгалтерському обліку виникнення зобов'язань однієї сторони перед іншою відображається пі-ля здійснення однією із сторін дій, передбачених у договорі. Виникнення заборгованості пояснюється тим, що майже ніколи не збігаються моменти виконаній зустрічних зобов'язань. Як наслідок, в однієї сторони в складі господарських засобів виникає актив у вигляді дебіторської заборгованості, а в іншої — зобов'язання погасити цю заборгованість перед кредитором.

Готівкова форма розрахунків застосовується переважно для розрахунків з фізичними особами, але й юридичні особи мають право розраховуватись між собою за матеріальні цінності готівкою, отриманою з власних рахунків у межах наявних коштів.

А Безготівкові розрахунки — це розрахунки, які здійснюють без участі готівки, шляхом списання грошових коштів з поточного, реєстраційного рахунка [латника і зарахування їх на рахунок отримувача.

Особливостями здійснення бюджетними установами безготівкових розрахунків є:

обов'язкове зберігання установами коштів на реєстраційних рахунках в органах Держказначейства;

відсутність права вибору установи банку для відкриття рахунка, так як перелік уповноважених банків, обслуговуючих бюджетні установи, обмежений постановою НБУ. Крім того, реєстраційні рахунки відкриваються в органах Держказначейства.

Поняття дебіторської заборгованості

Принципи формування та обліку інформації про дебіторську за боргова-ність визначено відповідно до Інструкції з обліку коштів, розрахунків та інших активів бюджетних установ, затвердженої наказом Державного казначейства України від 26 грудня 2003 року № 242. Ця Інструкція встановлює єдині вимоги до порядку ведення бюджетними установами бухгалтерського обліку руху коштів у касі, на рахунках в органах Державного казначейства, розрахунків з дебіторами та інших активів.

Терміни, які використовуються у цій Інструкції, мають таке визначення:     Дебіторська заборгованість — фінансовий актив установи, що виникає унаслідок договірних відносин між двома юридичними особами, серед яких одна, що є власником активу, після настання відповідних умов угоди має право на отримання платежів, товарів, робіт та послуг.

Прострочена дебіторська заборгованість — це заборгованість, що виникає на 30-й день після закінчення терміну обов'язкового платежу згідно з укладеними договорами, або якщо дата платежу не визначена після виписування рахунку на оплату.

Дебіторська заборгованість, строк позовної давності якої минув, — дебіторська заборгованість, що обліковується після закінчення терміну позовної давності.

Безнадійна дебіторська заборгованість — поточна дебіторська заборгованість, щодо якої є впевненість про неповернення її боржником або за якою строк позовної давності минув.

 Авансові платежі — грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані).

Попередня оплата — оплата товарів (робіт та послуг), готових до відвантаження (надання) установі після отримання платежу, відповідно до чинного законодавства.

До розрахунків з дебіторами установи належать розрахунки науково-дослідних установ, навчальних закладів професійно-технічної освіти, виробничих майстерень та підсобних господарств з покупцями та замовниками за:

реалізовані матеріальні цінності, товари, виконані роботи та надані послуги, які здійснені установою до надходження від покупців та замовників оплати за них;

перераховані авансові платежі та попередня оплата, які сплатила установа за товари, роботи та послуги, що будуть отримані нею у майбутньому (якщо подібні розрахунки передбачені чинним законодавством України та умовами договору).

 Довгострокові зобов'язання — це заборгованість бюджетної установи, що виникає внаслідок виконання минулих обов'язків, за якою визначена сума, а також та, яка не виникає у процесі звичайної діяльності, не є характерною для бюджетної установи і погашення якої очікується після завершення поточного бюджетного року.

Клас 5 „Довгострокові зобов'язання" призначений для обліку зобов'язань установи, які не виникають у процесі звичайної діяльності, не є характерними для установи і погашення яких відбудеться після завершення поточного бюджетного року.

Поточні зобов'язання — це заборгованість бюджетної установи, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої очікується протягом бюджетного року.

Кредиторська заборгованість за операціями з іншими кредиторами виникає у випадку здійснення даною бюджетною установою однієї з перелічених нижче операцій:

зарахування коштів на рахунки чи в касу бюджетної установи, отриманих від покупців (споживачів послуг та робіт), до виконання нею своїх зобов'язань (відвантаження продукції, надання послуг та виконання робіт);

оприбуткування продукції, прийняття виконаних робіт та наданих послуг, розрахуватися за які бюджетна установа зобов'язується в майбутньому.

Суми кредиторської і депонентської заборгованості, що значаться на балансі, за якими минув термін позовної давності, підлягають внесенню до того бюджету, з якого фінансується бюджетна установа.

Облік зобов'язань установи, що виникають протягом звичайної її діяльності, тобто при виконанні кошторису доходів та видатків, і погашення яких очікується протягом поточного бюджетного року, ведеться на субрахунках класу 6 „Поточні зобов'язання".

6.2 Основні вимоги щодо обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів

Зобов'язання в бюджетних установ виникають під час виконання установою кошторису. Розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, які перебувають на казначейському обслуговуванні, повинні вести облік зобов'язань відповідно до Наказу Державного казначейства України № 136 від 9 серпня 2004 р. „Про затвердження Порядку обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України" (далі Наказ № 136). Цей Порядок поширюється на розпорядників і одержувачів бюджетних коштів державного та місцевих бюджетів, які перебувають на казначейському обслуговуванні (далі — розпорядники бюджетних коштів).

Відповідно до наказу № 136 зобов'язання поділяються на:

  • бюджетне фінансове зобов'язання — зобов'язання розпорядника або одержувача бюджетних коштів сплатити кошти за будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, тобто — кредиторська заборгованість та/або попередня оплата, яка передбачена законодавством;

• небюджетне зобов'язання — будь-яке зобов'язання за коштами державного та/або місцевих бюджетів, узяте розпорядниками або одержувачами бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, установлених Бюджетним кодексом України, законом України про Державний бюджет України та рішенням про місцевий бюджет на відповідний рік.

Розпорядники бюджетних коштів обліковують зобов'язання як кредиторську заборгованість.

Розпорядники бюджетних коштів подають до відповідних органів Державного казначейства інформацію щодо бюджетних і небюджетних фінансових зобов'язань, що виникли за станом на початок року, за формою Реєстру фінансових зобов'язань розпорядників бюджетних коштів (на паперових у двох примірниках та електронних носіях), а також оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття зобов'язання та фінансового зобов'язання. Суми фінансових зобов'язань, зазначені в Реєстрах фінансових зобов'язань розпорядників бюджетних коштів, мають відповідати даним річної форми № 7 „Звіт про заборгованість бюджетних установ" у частині кредиторської заборгованості.

Розпорядники і одержувачі бюджетних коштів державного та місцевих бюджетів, які перебувають на казначейському обслуговуванні (далі — розпорядники бюджетних коштів) здійснюють реєстрацію зобов'язань в органах Державного казначейства. Розпорядники бюджетних коштів ведуть аналітичний облік зобов'язань у Книзі обліку асигнувань та прийнятих зобов'язань, форма якої затверджена наказом ДКУ від 06.10.2000 р. № 100 „Про затвердження форм карток і книг аналітичного обліку бюджетних установ та порядку їх складання". Книга призначена для реєстрації угод, укладених бюджетними установами у будь-якій формі, і контролю за відповідністю прийнятих зобов'язань бюджетним асигнуванням.

Книга відкривається на рік на підставі затвердженого кошторису доходів і видатків установи за кодами економічної класифікації видатків, для кожного коду програмної класифікації видатків відводяться окремі сторінки. Протягом року кошторисні призначення можуть корегуватися з урахуванням змін, що вносяться у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Книга обліку асигнувань та прийнятих зобов'язань ведеться окремо за загальним та спеціальним фондами бюджету.

У книзі реєструється кожна укладена угода, за наслідками виконання якої бюджетною установою повинні будуть сплачені кошти за отримані послуги та/або матеріальні цінності, і в тому числі довгострокові угоди минулих років, що передбачають сплату бюджетних коштів у поточному році. Після кожної зареєстрованої угоди в книзі виводиться залишок кошторисних призначень за кодами програмної та економічної класифікації видатків, у межах яких установа надалі може приймати зобов'язання.

Угоди, за якими в поточному році зобов'язання були не сплачені, переносяться у Книгу обліку асигнувань та прийнятих зобов'язань наступного року.

6.3. Державні закупівлі товарів, робіт і послуг

З метою створення конкурентного середовища у сфері державних закупівель, а також запобігання проявам корупції у цій сфері, забезпечення прозорості процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти та досягнення оптимального і раціонального їх використання Верховною Радою України прийнято Закон України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" від 22.02.2000 р. № 1490-ІІІ. Цей Закон встановлює правові та економічні засади здійснення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок державних коштів.

Дія цього Закону не поширюється на випадки, якщо предметом закупівлі є:

водо-, тепло- та енергопостачання;

водовідведення та обслуговування каналізаційних систем;

поштові послуги, у тому числі поштові марки;

товари, роботи і послуги, закупівля яких здійснюється замовниками, розташованими за межами України;

телекомунікаційні послуги, в тому числі щодо трансляції радіо- та телесигналів (за винятком послуг мобільного зв'язку та Інтернет-послуг);

послуги щодо перевезення залізничним транспортом;

професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації робітничих кадрів у державних професійно-технічних навчальних закладах;

підготовка кадрів вищими навчальними закладами І—IV рівнів акредитацій,

закупівля товарів, робіт чи послуг, які у зв'язку з їх спеціальним призначенням становлять державну таємницю.

Стадіями державних закупівель є:

  1.  затвердження кошторису (програми, плану використання державних коштів);
  2.  затвердження річного плану державних закупівель;
  3.  обрання і проведення процедур закупівель на підставі затвердженого кошторису (програми, плану використання державних коштів) та річного плану державних закупівель;
  4.  визначення переможця процедури закупівлі;
  5.  укладання договорів про закупівлю;
  6.  складання звіту про результати здійснення процедури закупівлі; 
  7.   контроль за виконанням договорів про закупівлю.

Для здійснення процедури закупівлі в організаціях — розпорядниках державних коштів на підставі наказу керівника створюється тендерний комітет.

Основною процедурою закупівлі є відкриті торги, під час яких усі зацікавлені виконавці мають право вносити свої пропозиції.

Замовники торгів (бюджетні установи) запрошують до участі у відкритих торгах виконавців, подаючи оголошення, розміщуване в інформаційно-аналітичному бюлетені „Вісник державних закупівель".

6.4. Облік розрахунків із замовниками за науково-дослідні роботи

Замовник — юридична або фізична особа, яка замовляє виконання робіт, поставяя&н-я продукції, надання послуг, організовує проведення торгів (тендерів), укладає договори (контракти), контролює хід будівництва та здійснює технічний нагляд за ним, проводить розрахунки за поставлену продукцію, виконані роботи, надані послуги, приймає закінчені роботи.

Покупець — юридична або фізична особа, яка придб^ає товари (продукцію) для власних потреб або з метою передання (дарування) їх іншій особі — одержувачу.

Розрахунки із замовниками здійснюють, як правило, безготівковим методом. Після підписання договору замовник перераховує науковій установі аванс відповідно до укладеної угоди. За роботами, термін виконання яких більше одного року, сума авансу перераховується щорічно з урахуванням з обсягу робіт кожного року.

Розрахунки із замовниками за НДР, які виконуються за господарськими договорами, обліковуються на субрахунках № 351 „Розрахунки із замовниками з авансів на науково-дослідні роботи" і № 634 „Розрахунки із замовниками за науково-дослідні роботи, що підлягають оплаті".

На субрахунку 351 обліковуються розрахунки з покупцями та замовниками за виконані роботи і надані послуги, що мають авансові платежі, умови угод яких передбачають попередню оплату.

Субрахунок застосовується лише в науково-дослідних установах, навчальних закладах професійно-технічної освіти, виробничих (навчальних) майстернях та підсобних (навчальних) сільських господарствах.

За дебетом субрахунку 351 записуються суми авансових платежів та попередньої оплати, сплачених установою в рахунок виконання договорів з придбання товарів, робіт та надання послуг і вартість товарів, робіт та послуг, виконаних установою, при цьому кредитуються субрахунки рахунків 31, 32, 63, 71, 72, 74. За кредитом субрахунку 351 і дебетом субрахунків рахунків ЗО, 31, 32, 34, 63, 64, 65, 67, 81, 82 відображаються прийняті в рахунок сплаченого установою авансу і попередньої оплати товари, роботи та послуги та отримана плата за виконані установою роботи, послуги та за надані товари.

За дебетом субрахунку 351 і кредитом 634 „Розрахунки із замовниками за науково-дослідні роботи, що підлягають оплаті" записуються суми авансів, що зараховані після оплати рахунків.

На субрахунку 634 „Розрахунки із замовниками за науково-дослідні роботи, що підлягають оплаті" обліковуються розрахунки із замовниками за виконані згідно з договорами науково-дослідні роботи.

За дебетом субрахунку 634 записуються суми за наданими рахунками з кредитуванням субрахунку 723 „Реалізація науково-дослідних робіт за договорами". У кредит субрахунку 634 та дебет субрахунку 313 „Поточні рахунки для обліку коштів, отриманих як плата за послуги" або 323 „Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку коштів, отриманих як плата за послуги" записуються суми, які надійшли до сплати за рахунком та за кредитом 351 „Розрахунки із замовниками з авансів на науково-дослідні роботи", — суми зарахованого авансу.

Аналітичний облік розрахунків з покупцями та замовниками ведеться за кожним покупцем та замовником на картках за кожним договором окремо.

6.5 Облік розрахунків з іншими дебіторами.

6.5.1. Облік розрахунків в порядку планових платежів

Одним з видів розрахунків з дебіторами є розрахунки за плановими платежами, тобто розрахунки, коли умовами договору передбачена оплата товарів не за окремими операціями постачання, а періодичним перерахуванням коштів в певні строки і в установлених розмірах незалежно від отриманих товарів.

Розрахунки з постачальниками в порядку планових платежів здійснюються не за кожною окремою угодою, пов'язаною з відвантаженням товару чи наданням послуг, а періодичним перерахуванням постачальнику коштів з поточних чи реєстраційних рахунків через виписування платіжних доручень у строки і в розмірах, наперед обумовлених сторонами.

 За дебетом субрахунку 361 і кредитом субрахунків рахунків 31, 32 відображаються кошти, перераховані в рахунок планових платежів. За кредитом субрахунку 361 та дебетом відповідних субрахунків рахунку 23 відображаються отримані матеріальні цінності. Якщо першою подією було отримання матеріальних послуг, виконаних робіт, тоді зазначені суми відображаються за кредитом субрахунку 675 „Розрахунки з іншими кредиторами", а погашення кредиторської заборгованості — за дебетом цього рахунку.

Аналітичний облік розрахунків за субрахунком № 361 ведеться в накопичувальній відомості ф. № 410 (меморіальний ордер № 7). У накопичувальній відомості ведеться облік розрахунків за продукти харчування, медикаменти та перев'язувальні засоби, що здійснюються в порядку планових платежів.

6.5.2. Облік розрахунків з відшкодування завданих збитків

До розрахунків з дебіторами установи належать розрахунки за відшкодуванням завданих збитків, тобто розрахунки за заподіяними установі збитками у вигляді недостач і крадіжок грошових коштів, матеріальних цінностей, втрат від псування матеріальних цінностей, а також суми, що згідно з чинним законодавством України належать утриманню з посадових осіб, винних в порушенні витрачання коштів на службові відрядження, та інші призначені до утримання суми.

Збиток, завданий бюджетній установі, належить до відшкодування особою, яка завдала збиток, у повному обсязі, за винятком випадків, передбачених законодавством. Відшкодування сум збитків, завданих установі, визначається відповідно до Закону України „Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння або валютних цінностей" та Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року№ 116.

Для обліку таких розрахунків передбачений субрахунок 363 „Розрахунки з відшкодування завданих збитків". За дебетом субрахунку 363 на підставі оформлених належним чином документів (актів перевірки, ревізії, інвентаризаційних описів — порівняльних відомостей) відображаються суми виявлених недостач, крадіжок, втрат грошових коштів та матеріальних цінностей, при цьому кредитуються субрахунки рахунків 20, 21, 23, 24, 25, 30, 33, 36, 64.

За кредитом субрахунку 363 і дебетом субрахунків рахунків 30, 31, 32 відображаються суми, що надійшли на відшкодування завданого установі збитку.

  1.  Облік розрахунків з іншими дебіторами.

Для обліку розрахунків з дебіторами установи, що не враховані в операціях за субрахунками 351, 361, 362, 363, передбачений субрахунок 364 „Розрахунки з іншими дебіторами" Цей субрахунок застосовується при здійсненні попередньої оплати рахунків постачальників за матеріальні цінності і послуги, які будуть поставлені чи надані установі в майбутньому

До розрахунків з іншими дебіторами належать розрахунки:

з підприємствами, установами, організаціями шляхом попередньої оплати за товари, роботи та послуги, які отримає установа в майбутньому (після перерахування плати) за умовами договору, якщо це передбачено чинним законодавством України;

з підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, яким установа реалізувала товари, виконала роботи та надала послуги, якщо умовами договору передбачена оплата після їх надання;

• із студентами та учнями за користування гуртожитком при вищих і середніх спеціальних навчальних закладах.

 За дебетом субрахунку 364 відображаються:

нарахована плата за навчання, гуртожиток, відвантажені товари, виконані роботи та надані послуги, за які оплата буде отримана в майбутньому, при цьому кредитуються субрахунки рахунків 71, 72;

перерахована попередня оплата за товари, роботи та послуги, що будуть надані установі в майбутньому, при цьому кредитуються субрахунки рахунків 31, 32.

За кредитом субрахунку 364 відображаються:

надходження коштів за вже відвантажені в минулому товари, виконані роботи та надані послуги, при цьому дебетуються субрахунки рахунків ЗО, 31, 32;

отримання товарів, робіт та послуг, що були оплачені в минулому попередньою оплатою, при цьому дебетуються субрахунки рахунків 10, 11, 12, 20, 21,22,23, 24, 25, 80,81,82

Контрольні питання:

  1.  Розкрити зміст поняття дебіторська заборгованість?
  2.  За яких умов виникають зобов’язання між сторонами?
  3.  Розкрити зміст поняття безнадійна дебіторська заборгованість?
  4.  Назвіть існуючі процедури державних закупівель?
  5.  За яких умов виникає дебіторська заборгованість?
  6.  За яких умов виникає кредиторська заборгованість?
  7.  Які розрахунки відносять розрахунків з іншими дебіторами?
  8.  Назвіть стадії державних закупівель?

Тема 7.Облік доходів.

Мета: Розкрити поняття доходів бюджетних установ, розглянути облік доходів, визначити основні джерела, що поповнюють доходну частину загального та спеціального фонду.

План

7.1 Облік доходів загального фонду

7.2.Облік доходів спеціального фонду

7.2.1. Поняття та види власних надходжень бюджетних установ

7.2.2 Облік доходів спеціального фонду

7.3. Облік доходів від реалізації продукції, виробів і виконаних робіт

7.3.1.Облік доходів від реалізації виробів виробничих майстерень

7.3.2 Облік доходів від реалізації продукції  підсобних сільських господарств

7.3.3 облік доходів від реалізації науково-дослідних робіт за договорами

Література: [12 с.67-74][7с. 80-392]

Доходи — це суми надходжень до бюджетної установи, одержаних із загального і спеціального фондів для виконання кошторису доходів і видатків бюджетних установ.

Залежно від джерел утворення доходів їх поділяють на два види:

доходи загального фонду;

доходи спеціального фонду.

У складі доходів бюджетної установи обліковують асигнування з державного або місцевих бюджетів на видатки бюджетної установи та інші заходи, доходи за спеціальними коштами, іншими власними надходженнями, іншими коштами, доходи, спрямовані на покриття дефіциту загального фонду, доходи за витрати майбутніх періодів, кошти батьків за надані послуги, доходи від реалізації виробів виробничих (навчальних) майстерень, підсобних навчальних (сільських) господарств, доходи від реалізації науково-дослідних робіт.

Доходи установи, які вона отримує за рахунок доходів загального і спеціального фонду, від реалізації продукції, виробів і виконаних робіт обліковують на субрахунках 7 класу Плану рахунків бухгалтерського обліку, який включає такі синтетичні рахунки:

70 „Доходи загального фонду";71 „Доходи спеціального фонду";

72 „Доходи від реалізації продукції, виробів і виконаних робіт";

74 „Інші доходи".

7.1. Облік доходів загального фонду

Доходи загального фонду кошторису бюджетної установи – це доходи у игляді бюджетних асигнувань, що виділені із загального фонду бюджету на виконання основних функцій бюджетної установи.

Загальний фонд кошторису доходів і видатків бюджетної установи та організації містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету, за рахунок якого утримується ця установа.

Облік доходів ведеться на пасивному рахунку 70., який розподіляється на субрахунки:701,702.

У кредит субрахунків 701, 702 записують суми бюджетних коштів , що надійшли на видатки, передбачені кошторисом, згідно із затвердженим бюджетом.

У дебет субрахунків 701, 702 записують суми доходів, що списують наприкінці року на субрахунок 431.

Кредитовий залишок цих субрахунків протягом року показує суму асигнувань з бюджету  наростаючим підсумком з початку року.

Синтетичний облік доходів загального фонду ведеться в книзі „Журнал-головна" форми № 308.

Аналітичний облік здійснюється на Картках аналітичного обліку отриманих асигнувань. Картка ведеться в розрізі кодів економічної класифікації видатків окремо за кожним кодом програмної класифікації видатків. Картки ведуть окремо за загальним і спеціальним фондами бюджету. Таке ведення аналітичного обліку забезпечує можливість контролю за виконанням кошторису за доходами та правильністю зарахування коштів, які надійшли на реєстраційні рахунки установи. Зразок заповнення Картки наведено в Розділі 15 „Облік грошових коштів".

Детальніше про облік фінансування бюджетних установ із загального фонду йдеться у Розділі 12 „Облік бюджетного фінансування установ".

7.2. Облік доходів спеціального фонду

7. 2.1. Поняття та види власних надходжень бюджетних установ

Бюджетні установи в результаті фінансово-господарської діяльності можуть отримувати в своє розпорядження кошти не тільки з бюджету, а й з інших джерел. Кошти, які бюджетні установи одержують понад асигнування, що виділяють їм з державного чи місцевих бюджетів, складають спеціальний фонд бюджетної установи.

Доходи спеціального фонду — це кошти, отримані як плата за послуги, інші влансні надходження, а також інші доходи, одержані установою внаслідок іншої (господарської), крім основної, діяльності, що фактично надійшли на відповідні рахунки установи і зараховуються до спеціального фонду кошторису установи. Перелік доходів спеціального фонду бюджетних установ визначає Кабінет Міністрів України. Групи власних надходжень представлені в таблиці 7.1.

Для зберігання та обслуговування власних надходжень бюджетних установ і здійснення операцій з ними в органах Державного казначейства України на ім'я установ відкривають відповідні спеціальні реєстраційні рахунки залежно від суті операції. Бюджетним установам які, згідно з чинним законодавством України не переведені на казначейське обслуговування кошторисів, рахунки для збереження й обслуговування коштів, що належать до власних надходжень, відкривають в установах банків.

Порядок відкриття та обслуговування спеціальних реєстраційних рахунків в органах Державного казначейства визначає Державне казначейство України, а поточних рахунків для бюджетних установ, що обслуговуються в установах банків, — Національний банк України.

Рахунки у національній валюті в органах Державного казначейства відкривають відповідно до Порядку відкриття рахунків у національній валюті в органах Державного казначейства, затвердженого наказом Державного казначейства України від 2 грудня 2002 року № 221.

Залишок коштів спеціального фонду на кінець року використовується за цільовим призначенням у наступному бюджетному році.

Витрачання спеціальних коштів здійснюється відповідно до кошторисів доходів та видатків бюджетної установи. Із спеціальних коштів, не вказаних у кошторисі, видатки робити не дозволяється, за винятком спрямування цих коштів на покриття дефіциту бюджетних асигнувань.

Спеціальні кошти оподатковуються, якщо це передбачено чинним законодавством України, і з урахуванням особливостей галузі. Сума, яка підлягає оподаткуванню, відображається у меморіальному ордері. Згідно зі зробленими розрахунками заповнюють податкові декларації. Детальніше механізм оподаткування бюджетних установ відображено в Розділі 20 „Облік розрахунків за податками і платежами".

Надходження коштів за послуги, що надають бюджетні установи згідно з їхніми функціональними повноваженнями, та господарської та виробничої діяльності формуються за видами, визначеними переліками послуг, затверджуваними Кабінетом Міністрів України для відповідної галузі. Такі переліки складають відповідно до груп власних надходжень із зазначенням конкретних напрямів використання коштів, які отримують бюджетні установи за надання цих послуг.

7.2.2. Облік доходів спеціального фонду

Розпорядниками коштів спеціального фонду є керівники бюджетних установ, яким надано право розпоряджатися бюджетними асигнуваннями.

Планування доходів і видатків спеціального фонду здійснюється в одному і тому самому кошторисі доходів і видатків, що й бюджетних коштів. Облік доходів спеціального фонду ведеться за єдиним планом рахунків і на одному й тому самому балансі. Операції з доходами спеціального фонду оформляють тими самими первинними документами, що й з бюджетними асигнуваннями, відносно них діє та сама класифікація видатків за кодами економічної класифікації.

Для зберігання коштів спеціального фонду і операцій з ними установи відкривають спеціальні реєстраційні рахунки у відповідному органі Державного казначейства або поточні рахунки в установах уповноважених банків, в яких їм відкрито поточні бюджетні рахунки Тобто у разі потреби на ім'я бюджетної установи може бути відкрито спеціальні реєстраційні або поточні рахунки.

Зарахування спеціальних коштів на поточні (реєстраційні) рахунки здійснюється у формі безготівкових розрахунків або у формі внесення платежів готівкою, яку не дозволяється використовувати без попереднього зарахування на поточний (реєстраційний) рахунок.

Операції на поточних (спеціальних реєстраційних) рахунках спеціальних коштів здійснюються у загальновстановленому порядку в межах залишку коштів на цих рахунках.

Операції з руху коштів на поточних (спеціальних реєстраційних) рахунках відображають в меморіальному ордері № 3 (накопичувальній відомості ф. № 381).

Для обліку доходів спеціального фонду в Плані рахунків бухгалтерського обліку передбачено пасивний рахунок 71 „Доходи спеціального фонду".

Таблиця 7.2 Характеристика субрахунків рахунку 71

№ з/п

Субрахунок

Характерчстика субрахунку

номер

назва

1

711

Доходи за коштами, отриманими як плата за послуги

Обліковують надходження, що отримані установою згідно з кошторисом як плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з функціональними повноваженнями; кошти, що одержують бюджетні установи від господарської та/або виробничої діяльності; плата за оренду майна бюджетних установ; кошти, що отримують бюджетні установи від реалізації майна

2

712

Доходи за іншими джерелами власних надходжень бюджетних установ

Обліковують надходження установи для виконання окремих доручень, а також гранти, дарунки, благодійні внески, інвестиції, що згідно з чинним законодавством отримують бюджетні установи

3

713

Доходи за іншими надходженнями спеціального фонду

Обліковують надходження установи, що належать до інших надходжень спеціального фонду бюджету, для витрати згідно з кошторисом

4

714

Кошти батьків за надані послуги

Обліковують надходження за рахунок коштів батьків на утримання дітей у дитячих закладах та за інші послуги, крім шкіл-інтернатів

5

715

Доходи, спрямовані на покриття дефіциту загального фонду

Обліковують кошти спеціального фонду, спрямовані на покриття дефіциту бюджету

6

716

Доходи за витратами майбутніх періодів

Обліковують суми коштів за договорами з фізичними або юридичними особами за надані послуги, що надійшли у звітному році і не використані, але які будуть витрачені в наступному році на видатки, передбачені договорами

7.3.1. Облік доходів від реалізації виробів виробничих (навчальних) майстерень

Бюджетні установи можуть отримувати доходи від реалізації продукції (робіт, послуг), виготовленої виробничими (навчальними) майстернями. Як правило, такі підрозділи у бюджетних навчальних закладах створюють для практичної підготовки учнів та студентів за відповідною спеціальністю. Статутна діяльність виробничих (навчальних) майстерень з практичної підготовки учнів та студентів фінансується за рахунок бюджетних коштів у межах кошторису. Але одночасно з навчальною роботою такі майстерні можуть виконувати роботи, виготовляти вироби, надавати послуги на замовлення населення або юридичних осіб. Частину таких виробів виробничі майстерні можуть використовувати у власній діяльності бюджетної установи, а частину — реалізовувати на сторону.

Для обліку операцій з виготовлення і реалізації продукції виробничих (навчальних) майстерень у плані рахунків бюджетних установ передбачено субрахунки:

241 „Вироби виробничих (навчальних) майстерень";

721 „Реалізація виробів виробничих (навчальних) майсте рень";

821 „Витрати виробничих (навчальних) майстерень".

Облік готових виробів, виготовлених у виробничих (навчальних) майстернях, а також готової друкованої продукції ведеться на субрахунку 241 „Вироби виробничих (навчальних) майстерень". Оприбуткування готової продукції супроводжується записом за дебетом субрахунку 241 і кредитом субрахунку 821 „Витрати виробничих (навчальних) майстерень". На суму реалізованої готової продукції кредитується субрахунок 241 і дебетується субрахунок 721 „Реалізація виробів виробничих (навчальних) майстерень".

На субрахунку 821 „Витрати виробничих (навчальних) майстерень" обліковують витрати на випуск готових виробів у виробничих (навчальних) майстернях, а також видання друкованої продукції та надання послуг. На дебет субрахунку 821 зараховують всі витрати на виготовлення виробів, видання друкованої продукції і на надані послуги. До таких витрат зараховують вартість витрачених матеріалів, нараховану зарплату, обов'язкові нарахування на суму зарплати тощо. За кредитом субрахунку 821 обліковують одержану продукцію та списують суми витрат на виконані і прийняті замовниками роботи (послуги). Продукцію (вироби) майстерень оприбутковують на дебет субрахунку 241 за фактичними витратами на її виготовлення (фактичною собівартістю). Залишок субрахунку 821 відображає суму витрат незавершеного виробництва продукції (що перебуває у виробництві).

На субрахунку 721 „Реалізація виробів виробничих (навчальних) майстерень" обліковують реалізацію готових виробів, що випускають виробничі (навчальні) майстерні, а також готової друкованої продукції і наданих послуг. За дебетом цього субрахунку відображають фактичну собівартість реалізованих виробів, виконаних робіт, наданих послуг стороннім організаціям та особам за плату, а за кредитом - виручку за реалізовану продукцію (роботи, послуги). Кредитовий залишок за субрахунком 721 відображає суму прибутку, а дебетовий — збитки від реалізації виробів, друкованої продукції і наданих послуг. Результати реалізації після закінчення звітного року зараховують на рахунок 43 „Результати виконання кошторисів".

Облік витрат виробничих (навчальних) майстерень детальніше розглянуто в Розділі 23 „Облік видатків бюджетних установ".

7.3.2. Облік доходів від реалізації продукції підсобних (навчальних) сільських господарств

Одним з видів виробничої діяльності бюджетних установ може бути виробництво сільськогосподарської продукції у підсобних (навчальних) сільськогосподарських підрозділах. Вироблена цими підрозділами (дослідними ділянками, виробничими бригадами, підсобними підприємствами, навчально-дослідними господарствами, що утримуються на балансі бюджетної установи) продукція може використовуватися як для внутрішніх потреб установи (харчування контингенту тощо), так і для реалізації на сторону. Кошти від діяльності підсобних (навчальних) сільських господарств використовують передовсім на покриття витрат цих господарств, а отриманий прибуток може скеровуватися на покриття дефіциту доходів загального фонду відповідно до кошторисних призначень.

Облік протягом року продукції підсобних сільських і навчально-дослідних господарств ведеться на субрахунку 251 „Продукція підсобних (навчальних) сільських господарств". Оприбуткування готової продукції супроводжується записом за дебетом субрахунку 251 і кредитом субрахунку 822 „Витрати підсобних (навчальних) сільських господарств". На суму реалізованої готової продукції кредитується субрахунок 251 і дебетується субрахунок 722 „Реалізація продукції підсобних (навчальних) сільських господарств".

На субрахунку 822 „Витрати підсобних (навчальних) сільських господарств" обліковують витрати підсобних сільських і навчально-дослідних господарств.

7.3.3. Облік доходів від реалізації науково-дослідних робіт за договорами

Бюджетні установи можуть на замовлення підприємств та організацій надавати платні послуги з виконання науково-дослідних та конструкторських робіт. Підставою для виконання таких робіт є договір, укладений науковою установою із замовником. У договорі необхідно передбачити обсяг наукової роботи та етапи її виконання, порядок здавання виконаної роботи замовнику, вартість робіт і порядок розрахунків та інші питання, що регулюють відносини замовника і виконавця. До договору додають: технічне завдання, протокол узгодження договірної вартості роботи, календарний план її виконання, кошторисні розрахунки, штатний розпис виконавців тощо. Для обліку доходів від реалізації науково-дослідних робіт передбачено такі субрахунки:

351 "Розрахунки із замовниками з авансів на науково-дослідні роботи";

634 "Розрахунки із замовниками за науково-дослідні роботи, що підлягають оплаті";

723 "Реалізація науково-дослідних робіт за договорами";

823 "Витрати на науково-дослідні роботи за договорами"

На субрахунку 351 „Розрахунки із замовниками з авансів на науково-дослідні роботи" обліковують аванси, одержані від замовників у рахунок виконання науково-дослідних робіт за договорами. Суми отриманих авансів записуються за кредитом субрахунку 351 і дебетом 313 „Поточні рахунки для обліку спеціальних коштів" або 323 „Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку спеціальних коштів". За дебетом субрахунку 351 і кредитом 634 „Розрахунки із замовниками за науково-дослідні роботи, що підлягають оплаті" записують суми авансів, що зараховані під час оплати рахунків.

На субрахунку 634 „Розрахунки із замовниками за науково-дослідні роботи, що підлягають оплаті" обліковують розрахунки із замовниками за виконані згідно з договорами науково-дослідні роботи. За дебетом субрахунку 634 записуються суми за наданими рахунками з кредитуванням субрахунку 723 „Реалізація науково-дослідних робіт за договорами". У кредит субрахунку 634 та дебет субрахунку 313 „Поточні рахунки для обліку коштів, отриманих як плата за послуги" або 323 „Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку коштів, отриманих як плата за послуги" записують суми, які надійшли до сплати за рахунком та за кредитом 351 „Розрахунки із замовниками з авансів на науково-дослідні роботи", — суми зарахованого авансу.

На субрахунку 723 „Реалізація науково-дослідних робіт за договорами" обліковують вартість виконаних і зданих науково-дослідних і конструкторських робіт замовникам за договорами. Списання результатів від реалізації науково-дослідних і конструкторських робіт, виконаних за договорами, провадиться за закінченими темами, які здані за актами замовникам.

На субрахунку 823 „Витрати на науково-дослідні роботи за договорами" обліковують витрати на виконання науково-дослідних і конструкторських робіт за договорами з підприємствами і установами. Облік витрат на науково-дослідні роботи за договорами детальніше розглянуто в Розділі 23 „Облік видатків бюджетних установ".

Розрахунки із замовниками здійснюють, як правило, безготівковим методом. Після підписання договору замовник перераховує науковій установі аванс відповідно до укладеної угоди. За кошти цього авансу виконавець здійснює поточні витрати на НДР і закуповує передбачене кошторисом спеціальне обладнання, устаткування, матеріали. Здають замовнику виконані НДР в міру готовності окремих етапів (розділів), передбачених календарним планом, і оформляють спеціальним актом, який є підставою для оформлення рахунка на оплату (за мінусом відповідної частки перерахованого авансу).

           Контрольні питання:

  1.   Дати визначення поняттю доходи бюджетних установ?
  2.  Який клас плану рахунків бюджетних установ використовується для обліку доходів?
  3.  Що відносять до доходів загального фонду?
  4.  Які особливості ведення обліку доходів загального фонду?
  5.  Що відносять до складу доходів спеціального фонду?


Таблиця 7.1.Групи власних надходжень

№ з/п

Власні надходження бюджетних установ

Напрямки використання коштів спеціального фонду

Групи

Підгрупи

Характеристика надходжень

1

Плата за послуги, що надають бюджетні установи

1. Плата за послуги, що надають бюджетні установи згідно з їх функціональними повноваженнями

Кошти, які надійшли бюджетним установам як плата за послуги, надання яких пов'язане з виконанням основних функцій та завдань бюджетних установ

На покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням зазначених у підгрупі послуг

2. Надходження бюджетних установ від господарської та/або виробничої діяльності

Кошти, які отримують установи від господарсько-виробничої діяльності допоміжних, навчально-допоміжних підприємств, господарств, майстерень тошо; квартирна плата та плата за гуртожиток; від працевикористання спецконтингенту; відрахування від заробітку або іншого доходу спецконтингенту за харчування, речове майно, комунально-побутові та інші надані йому послуги тощо

На організацію зазначених у підгрупі видів діяльності, а також на господарські видатки бюджетних установ

3. Плата за оренду майна бюджетних установ

Кошти, які отримують бюджетні установи у повному обсязі за оренду майна, що їм належить, якщо інше не передбачено законом

На утримання, обладнання, ремонт майна бюджетних установ

4. Надходження бюджетних установ від реалізації майна

Кошти, які отримують бюджетні установи від реалізації необоротних активів (крім будівель і споруд) та інших матеріальних цінностей, зокрема списаних, за здані як брухт і відходи чорні, кольорові, дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння у розмірах, що згідно із законодавством залишаються у розпорядженні установи, а також кошти, отримані Національною академією наук та бюджетними установами, що належать до її відання, від реалізації нерухомого майна

На ремонт, модернізацію чи придбання нових необоротних активів (крім будівель і споруд) та матеріальних цінностей, на господарські потреби бюджетних установ

2

інші

джерела власних надходжень бюджетних установ.

1. Благодійні внески, гранти та дарунки

До цієї підгрупи належать всі види добровільної безповоротної та безоплатної допомоги як передача будь-яких видів майна, благодійні внески, гранти та дарунки, зокрема внески від спонсорів та меценатів. Гранти надаються на безповоротній основі та спрямовуються на реалізацію цілей, визначених програмою їхнього надання, проектом міжнародної технічної допомоги тощо

2. Кошти, які отримують бюджетні установи для виконання окремих конкретних доручень від підприємств, організацій чи фізичних осіб, від інших бюджетних установ

До цієї підгрупи належать також інвестиції, які згідно із законодавством надходять до бюджетних установ, зокрема на спорудження житлових будинків

За спеціально визначеними напрямами у разі надходження таких коштів.


8. Облік видатків

Мета:Розкрити зміст поняття видатків бюджетних установ, а також визначити особливості ведення обліку видатків загального та спеціального фондів.

План

8.1 Поняття та види видатків бюджетних установ.

8.2 Облік видатків загального фонду.

8.3 Облік видатків спеціального фонду .

8.4 Облік виробничих витрат.

Література: [12 с.67-74][7с. 380-392]

8.1 Поняття та види видатків бюджетних установ

Видатки бюджетних установ – це суми коштів, використаних установою в процесі господарської діяльності в межах сум, передбачених кошторисом доходів і видатків. Особливістю обліку видатків в бюджетних установах є їх розподіл на касові і фактичні.

Касові видатки – це суми коштів, витрачених установою шляхом їх перерахування з реєстраційних рахунків, відкритих на її ім’я в органах ДКУ, для оплати за спожиті послуги, отримання матеріальні цінності, виплати заробітної плати, допомоги тощо.

Фактичні видатки – це видатки установи, які здійснюються у вигляді нарахування заробітної плати та стипендій, прийняття до оплати рахунків, витрачання запасів.

Таблиця. 8.1       Приклади фактичних і касових видатків у розрізі КЕКВ

КЕКВ

Фактичні видатки

Касові видатки

1

2

3

1110

Нараховано заробітну плату

Отримано до каси грошові кошти для виплати заробітної плати, перераховано зарплату на картрахунки.

1120

Нараховано внески до Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві, Фонду страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття.

Отримано до каси (перераховано) кошти для виплати за лікарняними листками, перераховано з рахунка внески до страхових фондів, Пенсійного фонду.

1131

Списано канцелярське, господарське приладдя

Перераховано за рахунками постачальникам за канцтовари, господарське приладдя.

1132

Списано використані медикаменти

Перераховано за рахунками постачальникам за канцтовари, господарське приладдя

1135

Списано бензин, запчастини, нараховано податок з власників транспортних засобів.

Перераховано за рахунками постачальників, сплачено податок

1140

Списано видатки на відрядження згідно з авансовим звітом

Отримано готівку для видачі під звіт.

2110

Списано видатки при оприбуткуванні матеріальних цінностей

Перераховано постачальникам  за меблі, компютерну техніку

На практиці, як правило, здійснення фактичних і касових видатків не збігається в часі. Здійснення касових видатків відображується в момент перерахування грошових коштів з реєстраційних рахунків. Фактичних – у момент їх здійснення згідно з актами списання, накладними, актами виконаних робіт, рахунками-фактурами тощо.

Суми видатків відображаються за кожним із рахунків бухгалтерського обліку один раз, а за КЕКВ – двічі (за фактичними і касовими видатками). Це необхідно для організації аналітичного обліку фактичних і касових видатків.

  Касові та фактичні видатки повязані між собою. Тому розподіл і одночасний взаємозв’язок дозволяють при аналізі видатків одержати повну інформацію щодо використання бюджетних коштів і здійснювати своєчасний контроль за їх цільовим використанням.

Групування видатків здійснюється відповідно до бюджетної класифікації.

Види класифікацій видатків бюджету

Функціональна класифікація видатків бюджету (КФКВ) – за функціями з виконанням яких пов’язані видатки.

Економічна класифікація видатків бюджету (КЕКВ) - за економічною характеристикою операцій при проведенні яких здійснюються видатки.

Відомча класифікація видатків (КВКВ) – за ознакою головних розпорядників коштів.

Програмна класифікація бюджету (КПКВ) – застосовується при формуванні бюджету програмно-цільовим методом.

Функціональна класифікація здійснюється відповідно до основних функцій держави, які наведені, як розподіл видатків за підрозділами.

Виділяють три рівні функціональної класифікації:

  •  перший рівень – розділи, в яких визначаються видатки бюджетів на виконання загальних функцій держави та місцевого самоврядування. Наприклад, 0100 – загальнодержавні функції, 0200 – оборона, 0300 – громадський порядок, судова влада та безпека, 0400 – економічна діяльність, 0500 – охорона навколишнього природного середовища тощо;
  •  другий рівень  - підрозділи та групи, в яких конкретизуються напрями використання бюджетних коштів згідно функцій держави в межах відповідних розділів. Наприклад розділ 0102 “Функціонування виконавчої влади”;
  •  третій рівень – цільові видатки за конкретними напрямами діяльності головних розпорядників бюджетних коштів у межах відповідних підрозділів. Наприклад, розділ “Духовний та фізичний розвиток” – 0800; підрозділ “Культура та мистецтво” –0820; конкретні напрями діяльності головних розпорядників коштів: художні колективи, концертні та циркові організації – 0822; творчі спілки – 0824, заповідники – 0827 тощо.

Економічна класифікація видатків – визначає конкретне спрямування коштів, тобто їх предметне- цільове призначення.

Види економічної класифікації:

  •  поточні видатки (код 1000) – витрачання бюджетною установою ресурсів на поточні цілі;
  •  капітальні видатки (2000) – платежі з метою придбання основного капіталу, створення державних запасів і резервів, землі і нематеріальних активів, а також капітальні трансферти;
  •  нерозподілені видатки (код 3000) – це видатки з резервного фонду Кабінету Міністрів України та фондів непередбачених видатків Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних та місцевих адміністрацій, виконкомів місцевих рад;
  •  кредитування з вирахуванням погашення (код 4000) – платежі бюджетів усіх рівнів з метою проведення економічної політики, в результаті яких у них виникають фінансові вимоги до інших суб’єктів господарської діяльності. При застосуванні категорії кредитування обов’язковою умовою є виникнення зобов’язання щодо повернення коштів.

Кожен напрям видатків має цільове призначення. Наприклад, поточні видатки спрямовуються на: оплату праці працівників бюджетних установ – код 1110; нарахування на заробітну плату – код 1120; видатки на відрядження – код 1140; оплату комунальних послуг та енергоносіїв – код 1160. Надання внутрішніх кредитів з вирахуванням погашення (код 4000) передбачає кредитування (мінус погашення) органів держ управління різних рівнів, держпідприємств, фінансових установ і включає надання внутрішніх кредитів (код 4110) і повернення внутрішніх кредитів (код 4120). Надання зовнішніх кредитів з вирахуванням погашення (код 4200) включає кредитування та платежі в рахунок його погашення, які надаються зарубіжним країнам, міжнародним організаціям, підприємствам, приватним особам. Надання зовнішніх кредитів має код 4210, а повернення зовнішніх кредитів – код 4220.

Відомча класифікація видатків – дає можливість здійснювати аналіз і контроль за витрачанням бюджетних коштів. Вона засвідчує, якому міністерству, відомству спрямовуються кошти.

На основі такої класифікації органи ДКУ та місцеві фінансові органи ведуть реєстр формування і використання фінансових ресурсів розпорядниками бюджетних коштів.

Наприклад , код Міністерства освіти і науки України –220, Міністерства фінансів України – 350, Антимонопольного комітету України – 601, Рахункової палати України – 651, Запорізької обласної державної адміністрації – 778.

Програмна класифікація видатків бюджету – застосовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом і щорічно визначається у Законі  України “Про Державний бюджет України” на конкретний бюджетний рік відповідно до вимог  Бюджетного кодексу України.

Наприклад військова частина може отримувати фінансування за програмою на оплату праці особового складу, програмою на проведення видатків на теплове забезпечення тощо.

Обов’язковою умовою є відповідність коду конкретної бюджетної програми до відповідного коду конкретної бюджетної програми до відповідного коду нової функціональної класифікації видатків бюджету, що забезпечить можливість автоматичного групування показників бюджетних програм за функціональною класифікацією.

Програмна класифікація видатків державного бюджету щорічно уточнюється і пере затверджується шляхом встановлення бюджетних призначень у Законі України “Про Державний бюджет України”. Незмінно. Залишається структура коду програмної класифікації видатків.

8.2 Облік видатків із загального фонду

Для обліку фактичних видатків бюджетних установ застосовують рахунки класу 8 “Витрати”. На рахунках цього класу відображаються видатки, здійснені установами на заходи, передбачені їх кошторисами, а також видатки, понесені за рахунок коштів, отриманих з інших бюджетів. Облік фактичних видатків, як і касових ведеться за кодами економічної класифікації. Це потрібно для контролю за виконанням кошторису, у звязку з необхідністю відповідності сум касових і фактичних видатків сумам, передбаченим кошторисом доходів і видатків.

Клас 8 “Витрати” має рахунки:

80 “Видатки із загального фонду”;

81 “Видатки спеціального фонду”;

82 “Виробничі витрати”

У дебет рахунку записуються суми здійснених фактичних видатків. Після закінчення року всі видатки, зібрані за дебетом 80 рахунку списуються за кредитом цього рахунку в дебет субрахунку 431 “Результат виконання кошторису за загальним фондом”. Результати виконання бюджетів визначаються після закінчення бюджетного року.

У кредит субрахунку 421 “Результати виконання сільських, селищних та міських (міст районного підпорядкування) бюджетів” записуються залишки субрахунку 731 “Доходи сільських, селищних та міських (міст районного підпорядкування) бюджетів ” і кредитовий оборот за субрахунком 691 “Кошти, передані й отримані”. У дебет субрахунку 421 “Результати виконання сільських, селищних та міських (міст районного підпорядкування) бюджетів” записуються залишки за субрахунком 803 “Видатки сільських, селищних і міських (міст районного підпорядкування) бюджетів” і дебетовий оборот за субрахунком 691

8.3 Облік видатків спеціального фонду

Облік фактичних видатків за рахунок спеціального фонду відповідно до кошторису ведеться на рахунку 81 “Видатки спеціального фонду”.

У деяких випадках при недостачі коштів загального фонду для покриття фактичних видатків (в основному захищені статті видатків: заробітна плата, медикаменти, харчування) передбачено запозичення коштів із спеціального фонду.

8.4 Облік виробничих витрат

До виробничих витрат включаються:

  •  витрати, повязані з діяльністю навчально-виробничих майстерень і підсобних господарств при бюджетних установах;
  •  витрати на науково-дослідні роботи, виготовлення експериментальних приладів та ін..;

Для обліку витрат на виробництво передбачено рахунок 82 “Виробничі витрати”.

Таблиця.8.2Характеристика субрахунків, призначених для обліку витрат на виробництво

№ з/п

Назва субрахунків

Характеристика субрахунків

1

2

3

1

821“Витрати   виробничих (навчальних) майстерень”

Обліковуються витрати на випуск готових виробів у виробничих (навчальних) майстернях, а також видання друкованої продукції та надання послуг. На дебет субрахунку 821 “Витрати виробничих (навчальних) майстерень” зараховують всі витрати на виготовлення виробів, видання друкованої продукції і на надані послуг. Залишок субрахунку 821 відображає суму витрат незавершеного виробництва продукції.

2

822 “Витрати підсобних сільських господарств”

Обліковуються витрати підсобних сільських і навчально-дослідних господарств. Облік ведеться окремо за їх видами. Щодо рослинництва ведеться окремо облік на рільництво, овочівництва, садівництва. При потребі облік може бути організовано за окремими культурами (зерном, овочами, картоплею). Щодо тваринництва обліковуються окремо витрати на велику рогату худобу, вівчарство, свинарство.

Контрольні питання:

  1.  Дати  визначення поняттю видатки бюджетних установ?
  2.  Розкрити зміст понять: фактичні та касові видатки?
  3.  Який клас плану рахунків використовують для обліку видатків бюджетних установ?
  4.  Назвіть види класифікацій видатків бюджету?

Тема 9. Звітність бюджетних установ

Мета: Розкрити зміст фінансової звітності бюджетних установ, розглянути форми звітності та терміни її подання до органів податкової інспекції і статистики, а також до пенсійного фонду та фондів соціального страхування

План

9.1 Поняття звітності бюджетних установ

9.2 Фінансова звітність бюджетних установ, порядок та терміни її подання.

9.3 Податкова звітність.

9.4 Звітність до пенсійного фонду та фондів соціального страхування.

9.5 Статистична звітність.

Література: [12 с.98-105][7с. 540-560]

9.1 Поняття звітності бюджетних установ

На підставі даних бухгалтерського обліку бюджетні установи зобов'язані скласти бухгалтерську звітність. Складання звітності є завершальним етапом облікового процесу. Бухгалтерська звітність повинна ґрунтуватись на даних синтетичного та аналітичного обліків і відображати майнове та фінансове становище бюджетної установи, результати господарської діяльності та виконання кошторису доходів та видатків за звітний період (місяць, квартал, рік). Типові форми бухгалтерської і статистичної звітності та вказівки про порядок їх заповнення і терміни представлення розробляють і затверджують відповідні міністерства і відомства України, а форми фінансової звітності з виконання кошторисів доходів і видатків — Державне казначейство України.

Правові засади складання фінансової звітності в Україні загалом, і для бюджетних установ зокрема, визначено Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року за №996-ХІУ, який набрав чинності з 1 січня 2000 року.

Метою складання фінансової звітності установ є подання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан бюджетної установи, результати господарської діяльності та виконання кошторису доходів та видатків за звітний період

Користувачами фінансової звітності можуть бути фізичні та юридичні особи, які потребують інформації про діяльність установи для прийняття рішень. Такими особами можуть бути трудові колективи установ, органи державної статистики, органи виконавчої влади та користувачі відповідно до законодавства.

Складаючи фінансову звітність, потрібно дотримуватись таких принципів:

автономності установи — кожна установа, що виступає як юридична особа, відокремлена від організацій вищого рівня, у зв'язку з чим майно та зобов'язання організацій вищого рівня не повинні відображатися у фінансовій звітності цих установ;

безперервності діяльності — активи і зобов'язання установи оцінюють з припущення, що діяльність цієї установи триватиме далі;

періодичності — діяльність установи розподіляють на певні періоди для складання фінансової звітності;

історичної (фактичної) собівартості — пріоритетність оцінки активів, на підставі витрат на їхнє виробництво та придбання;

нарахування та відображення доходів і витрат — фінансовий результат звітного періоду визначається зіставленням доходів звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів

повного висвітлення фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, які можуть вплинути на рішення, що приймають на її підставі;

обачності методи оцінки, які використовують в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань і витрат, і завищенню оцінки активів і доходів установи;

превалювання змісту над формою операції повинні обліковуватись відповідно до їхньої сутності, а не лише з урахуванням юридичної форми;

єдиного грошового вимірника всі операції установи вимірюють та узагальнюють у фінансовій звітності в єдиній грошовій оцінці, тобто в гривнях.

Особливостями бухгалтерської звітності в бюджетних установах є:

обов'язковість та державне регламентування, що випливає з характеру затвердження бюджету. Регулювання питань методології звітності про виконання бюджетів та госпрозрахункових операцій бюджетних установ покладено на Державне казначейство України, яке суворо регламентує склад і порядок складання звітності, розгляд та затвердження. Усі бюджетні установи повинні дотримуватись правил та термінів складання звітності, подавати її в установленому обсязі. Метою цього регулювання є як створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, так і їхнє удосконалення.

єдність форми та змісту, що дає змогу статистичного групування та зведення її показників;

методологічна єдність показників, яка передбачає єдині методи розрахунків однакових звітних показників, їхнє обов'язкове узгодження з відповідними показниками, затвердженими кошторисами та штатними розписами. Це необхідно для контролю за виконанням кошторису доходів та видатків установи на всіх рівнях Державного та місцевих бюджетів;

простота, ясність, доступність та прозорість звітності, які необхідні для широкого залучення всіх працівників до управління, активізації людського фактора;

послідовність, що закріплює на практиці поетапність складання бухгалтерської звітності, тобто необхідність постійності змісту та форм бухгалтерського балансу і пояснень від одного звітного періоду до іншого.

Основним завданням фінансової звітності бюджетних установ є відображення стану їхнього майна та результатів діяльності під час виконання кошторису доходів і видатків. Іншими словами, фінансова звітність бюджетних установ відображає результати розпорядження коштами та майном держави уповноваженими на це суб'єктами відносин у сфері господарювання.

Форми звітності бюджетних установ з виконання кошторисів доходів та видатків та порядок їхнього заповнення встановлюються Державним казначейством України. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать установи, засновані на державній власності, та органи, які здійснюють управління майном установ, заснованих на комунальній власності, крім власних звітів, складають та подають зведену фінансову звітність щодо всіх установ, що належать до сфери їхнього управління.

9.2 Фінансова звітність бюджетних установ

Залежно від звітного періоду фінансову звітність поділяють на річну та проміжну (квартальну, місячну).

У період реформування економіки України щороку відбуваються якісь зміни щодо складання звітності, які слід очікувати і в майбутньому. Низка причин, що вимагають реформувати бюджетну галузь, впливають на форми і обсяги подання звітної інформації бюджетними організаціями. Щороку Державним казначейством України розробляються та затверджуються інструкції щодо порядку складання місячних, квартальних та річних звітів бюджетними установами. Зазначимо, що терміни її подання залишаються незмінними.

Сьогодні в Україні складають місячну, квартальну та річну фінансову звітність. Склад фінансової звітності бюджетних установ відображено в Таблиці 26.1.

Треба звернути увагу, що склад звітності, ступінь деталізації її показників визначається періодом, за який складають звітність. Місячна звітність менш деталізована, ніж квартальна та річна, але її показники теж важливі. Вони дають змогу
отримати інформацію, необхідну для поточного контролю за дебіторською та кредиторською заборгованістю бюджетних установ. Оскільки фінансова звітність бюджетних установ повинна надавати інформацію про виконання кошторису доходів і видатків, то ЇЇ показники побудовані так щоб повністю виконати це завдання. Варто відзначити, що основними показниками фінансової звітності бюджетних установ є дані про кошторисні призначення, касові та фактичні видатки бюджетної установи, її дебіторську та кредиторську заборгованість.

Таблиця 9.1

Склад фінансової звітності бюджетних установ

№ з/п

Назва форми

Місячна

Квартальна

Річна

1

Баланс (№ 1)

+

+

2

Звіт про виконання загального фонду кошторису установи (№ 2д, № 2м)

-

+

+

3

Звіт про виконання загального фонду кошторису установи (№ 2-валюта)

-

+

+

4

Звіт про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги, що надаються бюджетними установами (№ 4-1д, № 4-1м)

-

+

+

5

Звіт про надходження і використання коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень бюджетних установ (№ 4-2д, № 4-2м)

-

+

+

6

Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду (№ 4-Зд, № 4-Зм)

-

+

+

7

Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду (позики міжнародних фінансових організацій) (№ 4-Зд.І, № 4-Зм.І)

-

+

+

8

Звіт про надходження і використання коштів, отриманих на виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку регіонів (№ 4-4д, № 4-4м)

-

+

+

9

Звіт про рух необоротних активів (№ 5)

-

+

10

Звіт про рух матеріалів і продуктів харчування (№ 6)

+

11

Звіт про заборгованість бюджетних установ (№ 7д, № 7м)

+

+

12

Звіт про заборгованість бюджетних установ за окремими програмами (№ 7д.1, № 7м.1)

+

+

+

13

Звіт про результати фінансової діяльності (№ 9)

+

14

Звіт про недостачі та крадіжки грошових коштів та матеріальних цінностей в бюджетних установах (№ 15)

-

-

+

15

Пояснювальна записка (включає текст та додатки)

-

+

+

Розпорядники бюджетних коштів складають та подають місячні фінансові звіти до установ вищого рівня в обсязі, встановленому останніми.

Головні розпорядники бюджетних коштів та бюджетні установи, які мають підвідомчі установи, зведені квартальні фінансові звіти про виконання кошторисів складають у такому самому обсязі.

Датою подання фінансової звітності для підприємства вважають день фактичного її передавання за належністю, а у разі надсилання її поштою — дата одержання адресатом звітності, зазначена на штемпелі підприємства зв'язку, що обслуговує адресата.

Якщо дата подання звітності випадає на неробочий день, термін подання переносить на перший після вихідного робочий день.

Міністерство фінансів, Державне казначейство та їхні територіальні органи у разі неподання міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади фінансової звітності про виконання кошторисів доходів і видатків та використання бюджетних коштів мають право припиняти перерахування коштів з бюджетів та (або) оплату рахунків з повідомленням керівників зазначених органів.

Зміни у веденні бухгалтерського обліку та, відповідно, формах складання фінансової звітності бюджетними установами зумовлюють щорічне затвердження Державним казначейством України інструкцій про порядок складання місячної, квартальної і річної звітності установами, що отримують кошти з державного та/або місцевих бюджетів.

9.3Податкова звітність

Крім фінансової звітності, бюджетні установи складають та подають податкову соціальну та статистичну звітність.

Податкова звітність складається на підставі даних податкового обліку та дає інформацію про стан розрахунків з бюджетом за податками.

Залежно від терміну подання податкова звітність поділяється на: місячну, квартальну та річну. Відповідно до Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" існують такі терміни подання податкової звітності:

а) календарний місяць — протягом 20 календарних днів, наступних за
останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарний квартал або календарне півріччя — упродовж 40 календар-
них днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) ква-
рталу (півріччя);

в) календарному року — протягом 60 календарних днів за останнім календа-
рним днем звітного (податкового) року.

Складання та подання податкової звітності регулює податкове законодавство України. Платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або його затримку.

9.4 Звітність до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування

Усі юридичні особи зобов'язані складати та подавати звітність до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування. Цю звітність складають на підставі даних бухгалтерського обліку. Вона надає інформацію про стан розрахунків з даними фондами.

Таблиця 9.2Перелік форм звітності з пенсійного та соціального страхування та терміни їхнього подання

Форма звітності

Періодичність представлення

Термін представлення

Нормативний акт, згідно якого складається та подається звіт

1

2

3

4

Розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування

щомісячно

протягом 20

календарних

днів,

наступних за останнім календарним днем звітного місяця

Постанова правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 „Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України"

Звіт про нараховані внески, перерахування та витрати, пов'язані з загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності (Форма №Ф4-ФССзТВП)

щоквартально

не пізніше ніж 20 числа наступного за звітним періодом місяця (20.04; 20.07; 20.10; 20.01)

Постанова Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 4 березня 2004 року № 21 „Про форму звітності по коштах Фонду та Порядок її подання та обліку"

Розрахункова відомість про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України

щоквартально

до 20 квітня, до 20 липня, до 20 жовтня поточного року, до 25 січня року, наступного за звітним

Постанова Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 20 квітня 2001 року № 12 „Про затвердження Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України"

9.5 Статистична звітність

Відповідно до Закону України „Про державну статистику" юридичні особи, їхні філії, відділення, представництва та інші відособлені структурні підрозділи, розміщені на території України або за межами України і створені за участю юридичних осіб України, зобов'язані безкоштовно, в повному обсязі, за формою, передбаченою звітно-статистичною документацією, у визначені терміни подавати органам державної статистики достовірну статистичну інформацію, зокрема з обмеженим доступом, і дані бухгалтерського обліку.

Склад, обсяги та методологія розрахунків показників, адреси і строки подання статистичної інформації, зазначені у звітно-статистичній документації, є обов'язковими для всіх респондентів і не можуть бути змінені без відповідного дозволу органів державної статистики.

Перелік форм статистичної звітності та терміни їхнього подання наведено в Таблиці 9.3.Перелік форм статистичної звітності

Форма звітності

Періодичність подання

Термін подання

Нормативний акт, згідно з яким складають та подають звіт

Звіт з праці (форма № 1-ПВ (термінова, місячна))

щомісячно

не пізніше ніж 7-го числа після звітного періоду

Наказ Державного комітету статистики України від 11 серпня 2004 року № 472 „Про затвердження форм державних статистичних спостережень з праці"

Звіт про стан умов праці, пільги та компенсації за роботу із шкідливими умовами праці (форма№ 1-ПВ)

щороку

не пізніше ніж 31 січня року, наступного за звітним

Наказ Державного комітету статистики України від 4 жовтня 2004 року № 535 „Про затвердження річних форм державних статистичних спостережень з праці"

Звіт про кількість працівників, їхній якісний склад та професійне навчання (форма № 6-ПВ (річна))

щороку

не пізніше ніж 31 січня року, наступного за звітним

Наказ Державного комітету статистики України від 4 жовтня 2004 року № 536 „Про затвердження Інструкції щодо заповнення форми державного статистичного спостереження № 6-ПВ (річна) „Звіт про кількість працівників, їхній якісний склад та професійне навчання"

Звіт про наявність вакансій (Форма № 3-ПН)

за наявності вакансій

Наказ Мінпраці України від 19.12.2005 р. № 420 „Інструкція щодо заповнення форми звітності № 3-ПН „Звіт про наявність вакансій"

Звіт з праці (Форма № 1-ПВ термінова — квартальна)

щоквартально

не пізніше ніж 7-го числа після звітного періоду

Наказ Державного комітету статистики України від 12 серпня 2005 року № 236 „Про затвердження форм державних статистичних спостережень з праці"

Звіт про використання робочого часу (Форма № 3-ПВ термінова — піврічна)

щопівроку

не пізніше ніж 7-го числа після звітного періоду

Контрольні питання:

  1.  Мета складання фінансової звітності?
  2.  Особливості складання фінансової звітності бюджетними установами?
  3.  Назвіть принципи складання фінансової звітності?
  4.  Назвіть форми та терміни подання звітності до податкової інспекції?

5.      Назвіть форми та терміни подання звітності до органів статистики?

Список літератури:

  1. Бюджетна класифікація доходів і видатків
  2. Бюджетний кодекс України
  3. Бутинець Т. Бухгалтерський облік. Навч. пос. Ж.: ЖІТІ, 2000-672с.
  4. Бутинець Ф. Бухгалтерський облік у бюджетних установах. Ж.:ПП «Рута», 2004р-448с.
  5. Бухгалтерський облік та фінансова звітність /за ред. Голова/. Дніп.: Баланс. Клуб, 2000-768с.
  6. Бухгалтерський фінансовий облік. Практикум. /за ред. Бутинця/. Ж.:ЖІТІ, 2000-512с.
  7. Бюджетні установи: бухгалтерський облік та оподаткування/за ред. Лемішевського/Л.:»Інтелект-Захід», 2007.- 1104 с.
  8. Грабова Н. Облік основних господарських операцій в бухгалтерських проводках. К.: АСК, 2000 – 416с.
  9. Деващук Л. Теоретичні основи та практика бух. обліку. Ч.1. Х.: Одиссей, 2001-496с.
  10. Лавінська Л., Жилкіна Л., Голенко О. Бухгалтерський облік. К:. КНЕУ, 2003 – 370 с.
  11. Пархоменко В. Бухгалтерський облік в Україні. Ч.5. Луг.: Промдрук, 2000-336с.
  12. Сопко В. Бухгалтерський облік. Підручник. К.: КНЕУ, 2000-580с.
  13. Словник-довідник бухгалтера: -Мелітополь, 2004-90с
  14. “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” Закон України від 16 липня 1999 р. № 996-ХІV
  15. «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Закон України
  16. План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ
  17. Малюга Н.М. Теорія бухгалтерського обліку. Збірник задач і вправ. Житомир ЖІТІ, 2000
  18. Яругова А. Управленческий учет. Опыт экономики развитых стран./ Под ред. Я.В. Соколова.- М.: Финансы и статистика,1991.-240с.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

17277. Предмет і об'єкти бухгалтерського обліку 72.5 KB
  Предмет і об'єкти бухгалтерського обліку Бухгалтерський облік як і будьяка інша економічна наука має свої предмет об'єкти суб'єкти і метод. Предмет це те на що спрямована пізнавальна творча та практична діяльність людей. Предмет бухгалтерського обліку в широком...
17278. Базові принципи бухгалтерського обліку 39 KB
  Базові принципи бухгалтерського обліку Слово принцип від лат. рrіпсіріиs основа первоначало вихідне положення будьякої теорії науки що визначає всі наступні положення які випливають з його твердження. На відміну від вихідних положень природничих наук принципи ...
17279. Методичні прийоми (метод) бухгалтерського обліку 41.5 KB
  Методичні прийоми метод бухгалтерського обліку Бухгалтерський облік як і кожна наука має свій метод. Слово метод від гр. methodos дослідження означає спосіб дослідження явищ підхід до вивчення явищ планомірний шлях встановлення істини взагалі прийом спосіб дії. У ...
17280. Суть і побудова бухгалтерського балансу 43.5 KB
  Суть і побудова бухгалтерського балансу Оперативне управління господарюючим суб'єктом вимагає достовірних і точних даних про стан і наявність господарських засобів їх склад і розміщення а також про джерела їх формування і цільове призначення. Таку інформацію узагал
17281. Структура балансу 55.5 KB
  Структура балансу Змістовна частина бухгалтерського балансу визначається його будовою та структурою. У побудові активу і пасиву є як вітчизняна так і світова практика. Загальну характеристику побудови активу і пасиву балансу у світовій і вітчизняній практиці показан
17282. Вплив господарських операцій на баланс 77.5 KB
  Вплив господарських операцій на баланс Бухгалтерський баланс як відомо відображає в узагальненому грошовому вимірнику стан засобів підприємства та джерел їх формування на певну дату. Проте у процесі господарської діяльності відбуваються безперервний рух засобів зм...
17283. Порядок читання та аналізу балансу 42.5 KB
  Порядок читання та аналізу балансу Бухгалтерський баланс це не тільки метод узагальнення інформації про стан та склад господарських засобів підприємства і джерел їх формування а й форма фінансової звітності яка містить важливу інформацію про фінансовий стан підпри...
17284. Рахунки бухгалтерського обліку, їх зміст та будова 47.5 KB
  Рахунки бухгалтерського обліку їх зміст та будова Зафіксована в первинних документах інформація за технологією облікового процесу підлягає реєстрації та класифікації групуванню з метою її систематизації з тим щоб у кінцевому підсумку стати окремою статтею балансу....
17285. Метод подвійного запису 43.5 KB
  Метод подвійного запису Економічна суть господарської операції полягає в тому що вона викликає подвійні й рівновеликі зміни засобів та джерел їх формування. Двоїстий характер господарської операції зумовлює необхідність відображення її на рахунках методом подвійног...