58071

Вивчення маленьких прелюдій Й.С. Баха як обовязкова частина поліфонічного репертуару в молодших і середніх класах ДМШ

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Серед багатьох сотень, створених композитором вокальних, вокально-інструментальних, інструментальних творів, є дуже великі, масштабні твори, такі як: меси, хорали, оркестрові сюїти, органні токати, клавірні концерти, цикл ДТК...

Украинкский

2014-04-18

90.5 KB

29 чел.

Методична розробка до відкритого уроку в класі фортепіано.

Епіграф до уроку: 

«Свідомість і співучість !-

ключ до стильного виконання музики Й.С. Баха».

Н.Калініна

Тема: Вивчення маленьких прелюдій Й.С. Баха як обов'язкова частина поліфонічного репертуару в молодших і середніх класах ДМШ.

Цілі уроку.

I. Освітня.

1.Стилістично вірне і змістовне виконання «Маленької прелюдії №2» До-мажор (ч.I) і «Маленької прелюдії №5» Мі-мажор (ч.II).

2. Робота над виконавськими труднощами і осмислення загального розвитку музичного матеріалу в «Маленькій прелюдії №3» До-мінор (ч.I).

3. Ознайомлення з музичним матеріалом «Маленької прелюдії №4» Ре-мажор (ч.II).

II. Розвиваюча.

Розвиток поліфонічного мислення, відчуття стилю.

III. Виховна.

Виховання дбайливого відношення до виконавських традицій епохи Й.С. Баха через засвоєння норм музичної мови композитора.

Музичний матеріал.

Збірка «Маленькі прелюдії і фуги» для фортепіано під редакцією Н.Кувшиннікова.

Тип уроку. Урок, спрямований на закріплення знань і умінь.

Забезпечення. Два фортепіано, ноти, портрет композитора Й.С. Баха, ілюстрації старовинних клавішних інструментів.

Хід уроку.

I.  Організаційний етап уроку.

Педагог оголошує тему уроку, план уроку, який включає роботу над «Маленькими прелюдіями №2» До-мажор, №3 До-мінор (ч.I ) і №5 Мі-мажор, №4 Ре мажор (ч.II) і представляє учнів, з якими по черзі проходитиме робота на уроці. Це учениця III класу ДМШ і учень V класу ДМШ.

II. Вступ.

Коротка бесіда педагога з учнями про значення творчості великого німецького композитора Й.С. Баха і про збірку «Маленькі прелюдії».

Педагог. Наш урок присвячений вивченню «Маленьких прелюдій» великого німецького композитора Й.С. Баха, неперевершеного майстра гри на органі, клавірі, видатного музичного педагога. Своєю творчістю, розквіт якої припав на I половину ХVIII століття, Й.С. Бах відкрив широкий шлях для розвитку музичного мистецтва пізніших епох та насправді став засновником усієї класичної музики.

326 років пройшло з дня народження геніального композитора, але чим більше проходить часу відколи жив композитор, тим більші простори і глибини його мистецтва відкриваються людям. Адже музика Й.С. Баха - це величезний світ почуттів, думок, чудових мелодій.

Серед багатьох сотень, створених композитором вокальних, вокально-інструментальних, інструментальних творів, є дуже великі, масштабні твори, такі як: меси, хорали, оркестрові сюїти, органні токати, клавірні концерти, цикл ДТК, що утілюють цілу гаму найсильніших емоцій, а є і невеликі п'єси для різних інструментів, у тому числі і для клавіру, в яких знайшли відображення риси побутового музикування і круг образів, пов'язаних з найбільш вишуканим галантним стилем ХVIII століття.

До таких невеликих інструментальних п'єс ми відносимо: старовинні танці, марші, арії, маленькі прелюдії, інвенції, фуги.

І якщо перше знайомство з класичною поліфонією у вас, діти, відбулося на прикладі старовинних менуетів, полонезів, арій і маршів з «Нотного зошита Анни Магдалени Бах», то ІІ сходинкою пізнання поліфонії великого Й.С. Баха стали для вас маленькі прелюдії, п'єси лаконічні за формою і глибокі за змістом.

На попередніх уроках і вдома, ви діти, неодноразово слухали в записі усі «Маленькі прелюдії» з I ч. і II ч. збірки, добре запам'ятали і полюбили музику цих дивовижних мініатюр. І я думаю, що ви погодитеся з тим, що кожна «Маленька прелюдія» - це «маленька перлинка», кожна гарна і цікава по-своєму, кожна відрізняється по настрою, складу, кожна розкриває певний образ.

Серед «Маленьких прелюдій» є і урочисті, написані у блискучому клавесинному стилі (звучить фрагмент «Маленької прелюдії №1» До-мажор (ч.II)), і ліричні, задушевні (звучить фрагмент «Маленької прелюдії №7» Мі-мінор (ч.I)), є і дуже сумні (звучить фрагмент «Маленької прелюдії №6» Ре-мінор (ч.I), а зустрічаються і радісні, пустотливі, танцювальні (звучить фрагмент «Маленької прелюдії №8» Фа-мажор (ч.I).

Більшість «Маленьких прелюдій» поліфонічні, оскільки в епоху Й.С. Баха пануючим складом музичного письма була поліфонія. Але є у збірці «Маленьких прелюдій» і прелюдії гомофонного складу з типовою прелюдійною фактурою.

Педагог. Прошу дати визначення словам: поліфонія, гомофонія.

Учень. Поліфонія -  це багатоголосся, одночасне звучання декількох самостійних мелодичних голосів.

Учениця. Гомофонія - склад музики, в якому один голос головний, а інші його супроводжують.

Педагог. А тепер, діти, згадаємо, що ж таке прелюдія в ХVII - ХVIII століттях?

Учень. У перекладі з латинської мови слово «прелюдія» означає - роблю вступ. У ХVII - ХVIII століттях прелюдіями були невеликі вступи імпровізованого характеру перед основним твором. Наприклад, перед хоралом, сюїтою або фугою.

Педагог. Але в творчості Й.С. Баха прелюдія стає самостійним твором з яскраво вираженим пануванням одного образу і однотипністю фактури і навіть самостійним жанром. Так виникли його знамениті хоральні прелюдії для органу і Маленькі прелюдії для клавіру.

За життя Й.С. Баха «Маленькі прелюдії» не були об'єднані в одну збірку. Це зробили дослідники творчості композитора в середині ХIХ століття (1848г). Пройшли віки, а маленькі прелюдії і сьогодні не втратили своєї актуальності і популярності. Вони міцно увійшли до педагогічного репертуару, і допомагають піаністам-початківцям розвивати поліфонічне мислення, образність, навички співучої манери гри, а головне дозволяють зіткнутися з творчістю великого Й.С. Баха

III. Основна частина

Педагог. Одною з перших маленьких прелюдій в репертуар молодших школярів-піаністів входить «Маленька прелюдія №2» До-мажор (ч.I). Вона притягає своїм урочисто-святковим, співучим характером. Блиск та пишноту мелодичним лініям надає рух по звуках акордів.

А тепер я пропоную виконати напам'ять «Маленьку прелюдію №2».

Учениця III класу виконує «Маленьку прелюдію №2» До-мажор (ч.I).

Педагог. Твоє виконання упевнене, але не досить виразне. Пропоную попрацювати над окремими фрагментами і деталями тексту. Але раніше хочу поставити тобі запитання:

Який вид поліфонії в цій прелюдії?

Учениця. Імітаційний.

Педагог. Вірно. Як відомо, основою імітаційної поліфонії є тема - головна музична думка твору, і тому тема, яка дає життя усьому твору, має бути постійно в центрі уваги виконавця, на всіх етапах роботи.

У роботі над проведенням теми необхідно зосередити увагу на наступних завданнях:

1. Спираючись на мотивну будову теми необхідно точно розставляти смислові акценти, домагаючись рівного «співу» усіх звуків мотиву і більш значної інтонації його закінчення. Головна тема складається з 3-х мотивів, що підносяться до своєї кульмінації, звуку «мі». Спочатку виконуємо тему із зупинками після кожного мотиву, потім все разом (т1-4). Послухай і повтори за мною.

(Учениця завдання виконала)

Педагог. 2.Враховуючи характерну для Бахівських мелодій ступінчасту динаміку, загальне динамічне наростання в темі повинно відбуватися за мотивами, як по сходинках. У першому проведенні теми (т 1-4) це тобі вдається, а над другим проведенням теми (такти 8-12) слід попрацювати окремо і досягти точного розподілу динаміки, додаючи звучність з першого звуку мотиву, залишаючи усередині мотиву її незмінною. Послухай моє виконання і повтори. (Учениця активізує слуховий контроль і справляється із завданням).

Педагог. 3.Головна виконавська складність в проведенні теми полягає в тому, щоб почувши виразну інтонацію кожного мотиву, збудувавши ступінчасту динаміку, цілісно і спрямовано провести динамічний підйом до кульмінації. (I проведення теми - кульмінація звук «мі» (такт №4), II проведення теми, енергійніше, кульмінація звук «соль» (такт№12)).

Закріплюючи роботу над темою, виконай I і II проведення теми ще раз двома руками (завдання виконане). Тема прозвучала інтонаційно  більш чітко та виразно.

Педагог. Дуже важливим моментом в поліфонії є самостійність голосів. У кожного голосу своє життя, своя лінія розвитку, своя артикуляція, фразування, динаміка. Одним з проявів самостійності голосів є тембральне забарвлення. І тут на допомогу нам приходить інструментовка. У першому виконанні твору у тебе недостатньо яскраво прозвучав нижній голос, тому зараз ти виконуватимеш тільки нижній голос, співучо і не дуже голосно, наслідуючи оксамитове звучання віолончелі, а я - верхній голос, дзвінко і урочисто, наслідуючи скрипку. Але перш ніж виконати це завдання, уточнимо прийом гри в партії лівої руки. Для досягнення глибокого, мелодійного звучання в імітації теми (такти 4-7), необхідно відчути злиття пальців з клавішами в одне ціле і відчути вагу руки на кінчиках пальців, при цьому кисть руки має бути гнучкою і пластичною. (Учениця кілька разів виконує імітацію теми лівою рукою, домагаючись потрібного звучання. Потім в ансамблі з педагогом, «Маленька прелюдія №2» виконується на двох фортепіано: н.г.-II ф-но, в.г.- I ф-но).

Мелодійне, негучне звучання нижнього голосу добре контрастує із звучанням дзвінкого верхнього голосу, і така манера гри підкреслила наявність двох самостійних голосів, а це - головне в поліфонії.

Педагог. Окремо зупинимося на закінченні розвитку п'єси: кульмінація, каденція, каданс. (Такти 13-16). Кульмінація завершується несподіваним вторгненням радісного, тріумфуючого речитативу - це каденція. Виконавський стиль епохи Й.С. Баха вимагає відокремити каденцію цезурами від навколишніх побудов.

Почни каденцію тихо і легко, потім виконай стрімке крещендо до останнього звуку «соль». Такти №15, №16 - завершальний каданс, виконуй урочисто і широко. Спочатку спробуй виконати весь фрагмент в стриманому темпі, потім в більш рухливому. (Учениця легко справляється з вирішенням технічних задач, але не відразу домагається ритмічної рівності).

Педагог. На заключному етапі роботи кожен виконавець повинен мати точний план динамічного розвитку твору з ясною кульмінацією. Для удосконалення роботи над виразністю форми дуже корисним буде акордова вправа, заснована на гармонійній вертикалі твору. Гармонійна структура твору заснована на тризвуках головних сходинок, тому вправа зовсім не складна. А які сходинки в ладу є головними?

Учениця. I сходинка - тоніка, IV - субдомінанта, V - домінанта.

Педагог. А як називаються тризвуки, побудовані на головних сходинках ладу?

Учень. Тонічний, субдомінантний і домінантний.

Педагог. Вірно. А тепер, наспівуючи впівголоса тематичний матеріал прелюдії, виконуй тільки її гармонійну основу. Виконання має бути ритмічним і динамічно точним, завершальний каданс виконуємо за текстом. Так можна працювати вдома над виразністю форми, не заграваючи твір. (Виконуючи цю вправу художньо, учениця дещо збільшує загальний темп прелюдії, що яскравіше виявляє її урочисто-святковий характер).

Педагог. На закінчення роботи над « Маленькою прелюдією №2», прошу виконати її цілком  в характері, ритмічно стійко, виразно за формою, показавши розвиток теми і дует 2-х «інструментів» з різним забарвленням. (Учениця виконує твір).

Педагог. Поставлені на уроці завдання виконані. «Маленька прелюдія №2» До-мажор прозвучала в характері, грамотно. Усі форми роботи над твором закріпити вдома.

«Маленька прелюдія №3» До-мінор (ч. I).

Педагог. Як і усі прелюдії збірки, прелюдія До-мінор однотипна за фактурою і написана у гомофонному акордово-фігураційному складі. За характером прелюдія дуже схвильована, тривожна, стрімка. Тональність До-мінор підкреслює її драматизм. (Педагог ілюструє твір).

Педагог. Ми знаємо, що за формою прелюдія одночастинна, але особливості гармонійного розвитку дозволяють поділити її на три розділи: 16 тактів + 16 тактів + 11 тактів. На цьому етапі ми будемо учити твір по розділах. Роботу над I розділом розпочнемо з вправи, в якій мелодію у басу підтримаємо гармонією в акордовому викладі (всі гармонійні фігурації в партії правої руки збираємо в один акорд на першу долю такту, не змінюючи аплікатуру і розмір ¾). Така вправа дозволить зосередитися на виразному проведенні мелодії у басу точним піаністичним прийомом і динамічному розвитку музичного матеріалу, який приведе нас в нову тональність (з До-мінора в Соль-мінор)

(Вправа входила в домашнє завдання. Робота показана).

Педагог. Тепер виконуй I розділ за текстом. Динаміку розподіляємо як на клавесині: ліва грає на клавіатурі мецо форте; права на клавіатурі, де є перемикач «лютня», завдяки якому виходить особливий приглушений звук. У нас вийде дует віолончелі і лютні, де віолончель виконує соло, а лютня - акомпанує. Під час виконання стеж за першими пальцями, вони повинні ледь помітно «падати» на клавіші. Права рука працює тихо, але пальчики активні і самостійні.

У партії лівої руки необхідно глибоко проспівувати восьмі, спрямовуючи їх до четвертних – опорного звуку мотиву. Безперервні і рівні рухи шістнадцятих, то злітаючих то спадаючих створять надалі настрій схвильованості, нестримності, а бас, що весь час повторюється, - настрій тривоги.

Для передачі характеру прелюдії дуже важливо здолати головну виконавську складність, яка полягає в ритмічній точності і звуковій рівності усієї фактури. (Пояснення педагога супроводжуються показом. Учениця виконує І розділ грамотно, закріплюючи роботу минулих та цього уроків).

Педагог. Перш ніж ми візьмемося до роботи над II розділом, хочу поставити тобі питання. Що є найважливішим засобом виразності в цій прелюдії?

Учениця. Гармонія та її інтенсивний розвиток.

Педагог. Вірно. Гармонія - це провідний чинник розвитку п'єси і найінтенсивніше гармонія розвивається в II розділі, оскільки тут вершина розвитку усього твору - кульмінація.

Щоб зрозуміти логіку гармонійного розвитку II розділу (такти 17-32), почути підхід до кульмінації, кульмінацію і поступовий спад, збудуємо гармонійну вертикаль II розділу акордами і виконаємо цю вправу в розмірі на ¾.

(Учениця виконує цю вправу і разом з педагогом аналізує особливості гармонійної мови II розділу).

Педагог. Ми чуємо, що на фоні органного пункту «ре» відбуваються безперервні зміни функцій. Складна гармонійна мова рясніє гострими поєднаннями, альтераціями, затриманнями. Функціонально уся гармонія тримається на акордах тонічної, субдомінантової і домінантової груп. Ця вправа дає можливість «схопити» функціональний стрижень розділу, ясно почути головну кульмінацію і сприяє швидшому запам'ятовуванню тексту, тому її необхідно постійно включати в роботу.

У верхніх звуках акордів ми чуємо рух прихованого голосу (це досить часте явище в творах Й.С. Баха).

Педагог. А тепер переходимо до виконання II розділу за текстом і, оскільки для цього епізоду характерна емоційна напруга, схвильованість, мелодійні фігурації повинні звучати більш насичено, ніж в I розділі. У партії лівої руки необхідно відчути міцну позицію на органному пункті «ре». Головна кульмінація прелюдії підкреслюється засобами гармонії і яскравою динамікою. Виконання II розділу можна об'єднати з III розділом, в якому гармонійна і динамічна напруга спадає і увесь розвиток музичного матеріалу прелюдії приводить нас до закріплення в новій тональності - Соль-мінор і до відносного заспокоєння. Останні 11 тактів - III розділ засновані на органному пункті «соль». Закінчується п'єса в тональності Соль–мажор  мелодизованою фігурацією, що нерідко зустрічається в творах Й.С. Баха. (Учениця виконує II і III розділи «Маленької прелюдії №3» поки що в помірному темпі, але досить виразно. У домашній роботі педагог рекомендує більше уваги приділити гармонічному аналізу, виразності розвитку кожного розділу, ритму і прийомам гри).

Висновок. У поліфонічних творах, де мелодичний малюнок будується на гармонічних фігураціях, представлені способи роботи є ефективними для усвідомлення музично-смислової сторони розвитку твору, а також сприяють швидкому запам'ятовуванню тексту


« Маленька прелюдія №5» Мі-мажор (ч II).

Педагог. Ця прелюдія написана у блискучому клавесинному стилі, дзвінка, життєрадісна, тріумфуюча за характером.

Облаштування клавесина не дозволяло давати яскраву зміну динамічних відтінків, звук його був дзвінкий, гострий, швидко затухаючий, але завдяки двом клавіатурам (мануалям) і різним пристосуванням (регістрам), що дозволяють змінювати характер звуку (тембр), клавесин був різноманітно тембрально забарвлений.

Це необхідно враховувати в роботі над виразністю, стильністю звучання цієї прелюдії.

Осмислене і виразне виконання – наша головна мета. ( У виконанні учня 5 класу звучить «Маленька прелюдія №5» напам'ять, в рухливому темпі. Коментуючи виконання, педагог разом з учнем виявляють ряд проблем в кожній з частин 2-х частинної за формою прелюдії, що вимагають доопрацювання.)

Педагог. У цій імітаційній за складом прелюдії композиція заснована на частому проведенні теми в різних голосах і контрастному, по відношенню до теми, характері протискладення.

В артикуляції голосів використовується «прийом восьмушки». Головною виконавською складністю в I ч. прелюдії (такти 1-10) для тебе являється поєднання контрастної артикуляції усередині одного голосу, попри те, що окремо усі тематичні проведення і усі лінії протискладення відпрацьовані і звучать артикуляційно виразно і інтонаційно точно.

При зміні штриха артикуляції в мелодичній лінії кожного голосу потрібна швидка слухова і м'язова реакція. Якщо дзвінкі восьмі теми в твоєму виконанні стаккатуються виразно, то шістнадцяті протискладення погано контрастують з ними. Шістнадцяті повинні звучати рівно, співучо, удвічі легше і тихіше, ніж восьмі в темі. Виконувати протискладення  потрібно з хорошим відчуттям кінчиків пальців, утримуючи вагу руки м'язами. Пропоную попрацювати по голосах і зосередити свою увагу на артикуляції.

Точна динаміка допоможе підкреслити виразну артикуляцію.

( Свої пояснення педагог закріплює показом на інструменті.

Учень по черзі опрацьовує кожен голос, домагаючись більш якісного звучання).

Педагог. Тепер об'єднуємо виконання I ч. двома руками.

Поліфонія - це процес безперервного розвитку. І у виконанні двома руками необхідно виразно показати і лінії розвитку кожного голосу і їх загальну спрямованість до завершального кадансу, до кульмінації (такт 10). Також надзвичайно важливо увесь розвиток музичного матеріалу I ч. добре організувати ритмічно. (Учень виконує I ч. досить осмислено і виразно).

Педагог. Після яскравого кадансу I частини - II частина починається на піано. Різка зміна динаміки передбачає зміну клавіатур на клавесині, що робить більш ясною двочастинну структуру твору.

Головною складністю виконання II частини є проведення теми. Якщо в I частині тональний план був спрямований від основної тональності (Мі-мажор) до домінантової (Сі-мажор), то в II частині навпаки (від домінантової до основної), тема тут піддається активнішому розвитку, вона драматизується, проходячи новий круг тональностей: Сімажор, Фа-мінор, Фа-мажор, Сі-мажор і через ланцюжок секвенції спрямовується до кульмінації - до завершального кадансу і до основної тональності - Мі-мажор.

Роботу над тематичним матеріалом розділимо на три епізоди. У першому епізоді (такти 11-12) під час переходу теми з партії лівої руки в партію правої дуже важливо зберегти рівень звучності - піано і точну структуру мотиву, грамотно розставляючи інтонаційні акценти. (Показ педагога).

У другому епізоді (такти 14-15) необхідно збудувати діалог «запитання-відповідь», почути мінорне забарвлення питання (такт14) і мажорне відповіді (такт 15). (Показ педагога із зупинками на останніх звуках мотивів).

У третьому епізоді, в низхідній секвенції нижнього голосу (такти 17-18), побудованої на першому мотиві теми, треба показати динамічний спад, зменшуючи звучність з кожною ланкою секвенції, залишаючи її незмінною усередині ланки. (Показ педагога).

Динамічний спад в секвенції дає можливість ефектно збудувати енергійний і рішучий підйом до завершального кадансу, до головної кульмінації прелюдії (такти 19-20). Завершальний каданс посилюється збільшенням голосів і в середньому голосі ми повинні почути останній тематичний мотив.

У закінченні твору немає уповільнення, але структура закінчення і мужній, рішучий характер припускають темпове розширення.

(Останній, третій епізод (такти 17-18) і завершальний каданс (такти 19-20) учень опрацьовує по партіях рук і двома руками разом. Головна увага приділяється розподілу динаміки.)

Педагог. Тепер виконуй II частину двома руками і простеж за розвитком теми.

(Учень виконав II частину прелюдії цілісно, виразно).

Педагог. У завершальному виконанні «Маленької прелюдії  №5» сконцентруй  свою увагу на темповій єдності і виразності.

(Учень виконує твір осмислено, виразно за артикуляцією і цілісно за формою.)

Педагог. Для успішного просування у вивченні «Маленької прелюдій №5» Мі-мажор, домашня робота повинна будуватися за наступним планом:

1.Работа над тематичним матеріалом в різних темпах (інтонація, артикуляція, точність піаністичних прийомів).

2.Відпрацювпання протискладення в різних темпах (артикуляція, динаміка, точність піаністичних  прийомів).

3.Робота по голосах напам'ять в різних темпах, по частинах і в цілому.

4. Виконання прелюдії в різних темпах з точною ритмічною організацією.

IV. Заключна частина.

Педагог Завершальною сторінкою нашого спільного уроку, діти, буде ознайомлення з «Маленькою прелюдією №4» Ре-мажор (ч.ІІ). Усі «Маленькі прелюдії» Й.С. Баха можна розділити на три групи ( по видах поліфонії і фактурі).

До першої групи відносяться прелюдії з гомофонно-гармонійною фактурою. До другої - прелюдії імітаційного складу. До третьої - прелюдії, побудовані на поєднанні різних мелодійних ліній в голосах - це прелюдії контрастного виду поліфонії.

На прикладі «Маленької прелюдії №4» Ре-мажор (ч. ІІ), ми познайомимося з цим видом поліфонії.

П'єса написана для клавесина і виконувалася в епоху Й.С. Баха на двох клавіатурах (мануалях) одночасно: права рука - на клавіатурі форте, ліва рука - на клавіатурі піано.

Зараз ми утрьох прочитаємо з листа I частину цієї «Маленької прелюдії» на двох фортепіано. Учневі V класу доручимо бас-партію лівої руки - клавіатуру піано. Це II фортепіано. Його завдання виконати на піано, артикуляційним штрихом стаккато, ритмічно точно, нижній голос, подвоївши його в октаву у дусі музичних традицій епохи Й.С. Баха.

Учениця III класу і я, педагог, виконаємо партії двох, дзвінко співаючих верхніх голосів,  на клавіатурі форте. Це І фортепіано.

Наше загальне виконавське завдання показати динамічну, темброву і артикуляційну відмінність між голосами, тобто почути поліфонію-багатоголосся. (Учні старанно і з цікавістю виконали це завдання) .

Педагог. Кожен зіграв свою мелодію і вийшло красиве багатоголосся.

А якби ми утрьох одночасно заговорили і кожен про своє? Що б вийшло?

  •  Вийшла б плутанина.

А в музиці одночасне звучання декількох голосів можливе. І це музичне диво називається поліфонія. А найгеніальнішим поліфоністом усіх часів є Й.С. Бах.

А зараз ви, діти, почуєте «Маленьку прелюдію №4» Ре-мажор (ч. II) в моєму виконанні і отримаєте повне уявлення про музичний зміст цього чудового твору.

«Маленька прелюдія №4» Ре-мажор (ч. II) прозвучала. Урок закінчений. Кожен учень отримав оцінку - 10 балів

Методична розробка

Старшого викладача ДМШ № 1

Дороніної Наталії Іллівни

м.Світловодськ, Кіровоградська обл.

2011 рік

PAGE   \* MERGEFORMAT 7


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

15915. Ошибка в уголовном праве и ее влияние на пределы субъективного вменения 284 KB
  В.А.Якушин В.В.Назаров Ошибка в уголовном праве и ее влияние на пределы субъективного вменения теоретические аспекты Якушин В.А.Назаров В.В. Я 49 Ошибка в уголовном праве и ее влияние на пределы субъективного вменения теоретические аспекты. Ульяновск:
15916. Вина как основа субъективного вменения 305 KB
  Якушин В.А. Каштанов К.Ф Я 49 Вина как основа субъективного вменения. Средневолжский научный центр 1997. 65 с В монографии рассматриваются различные подходы ученых к пониманию вины анализируется ее содержание и формы показывается их значение для субъективного вменен
15917. Пределы субъективного вменения в уголовном праве 234 KB
  Якушин В.А. Габидуллин М.С. Пределы субъективного вменения в уголовном праве. – Ульяновск 1997. От авторов Субъективная сторона преступления относится к числу сложных и важных проблем уголовного права. Некоторые аспекты ее на сегодняшний день исследованы лишь фрагме
15918. Субьективное вменение и его значение в уголовном праве 1.53 MB
  В. А. Якушин Субъективное вменение и его значение в уголовном праве Якушин В.А. Субъективное вменение и его значение в уголовном праве. Тольятти: ТолПИ 1998 стр 296. I8ВN5230164667 В монографии с учетом и на основе достижений в области философии и психологии теори...
15919. Обратная сила уголовного закона 1.08 MB
  АССОЦИАЦИЯ ЮРИДИЧЕСКИЙ ЦЕНТР Теория и практика уголовного права и уголовного процесса А. Е. Якубов ОБРАТНАЯ СИЛА УГОЛОВНОГО ЗАКОНА НЕКОТОРЫЕ ПРОБЛЕМЫ СОВЕРШЕНСТВОВАНИЯ УГОЛОВНОГО КОДЕКСА РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ СанктПетербург Юридический центр Пр...
15920. Совокупность преступлений по советскому уголовному праву 543.5 KB
  Яковлев А.М. Совокупность преступлений по советскому уголовному праву. М.: Госюриздат. 1960. [1] ЕДИНОЕ ЕДИНИЧНОЕ ПРЕСТУПЛЕНИЕ [1.1] 1. Конкретизированность однородность и разнородность действий. Совместимость действий [1.2] 2. Конкрет
15921. Злочинність неповнолітніх причини наслідки шляхи запобігання 1.54 MB
  Даний навчальний посібник має за мету надати необхідну інформацію про причини та наслідки злочинності неповнолітніх, запропонувати нові підходи щодо її зниження на ґрунті використання методів мікрокримінологічного аналізу й проактивних методів управління ситуацією
15922. Оценка малозначительности деяния 155 KB
  Якименко Н.М. Оценка малозначительности деяния: Учеб.пособие . – Волгоград 1987. 28 c. Согласно ч. 2 ст. 7 Основ уголовного законодательства Союза ССР и союзных республик ч. 2 ст. 7 УК РСФСР не является преступлением действие или бездействие хотя формально и содержащее призна...
15923. Расследование организованной преступной деятельности 1.06 MB
  УДК 343.132 ББК 67.52 Я14 Моему ученику и коллеге по научным интересам В.И. Куликову безвременно ушедшему из жизни посвящаю эту книгу Яблоков Н.П. Расследование организованной преступной деятельности М.: Юристъ 2002. 172 с. Библиотека следователя. 15ВЫ 5797504774 В книге раскр