58522

Запровадження радянської влади в Україні

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Мета: навчальна охарактеризувати політику воєнного комунізму в Україні; розповісти про червоний терор повстанський рух Н. наступ денікінців в Україні денікінський режим; серпень 1919 р. Стара назва якою радянська влада в Україні прикривалася в 1918 р.

Украинкский

2014-04-27

78 KB

33 чел.

План-конспект уроку

Дата: 05.12.11

Клас: 10- А

Порядковій номер уроку: 32

Тип уроку: комбінований

Тема: Запровадження радянської влади в Україні.

Мета: навчальна

охарактеризувати політику воєнного комунізму в Україні;

розповісти про червоний терор, повстанський рух Н.Махна;

дати характеристику процесу падіння радянської влади у 1919 році.

розвиваюча

розвивати в учнів вміння здобувати інформацію за різними історичними джерелами;

пояснювати та критично оцінювати історичні факти та діяльність осіб;

вміння визначати причинно-наслідкові зв’язки між історичними явищами.

виховна

виховувати учнів почуття патріотизму, повагу о українських громадсько-політичних діячів, які розпочали боротьбу за державність та соборність України .

виховувати інтерес до історичного минулого своєї держави.

Обладнаний:

Історія України. 10 клас: Підручник для загальноосвітніх навч. закладів:  рівень стандарту, академічний рівень / С. Кульчицький, Ю. Лебедєва. – К.: Генеза, 2010. – параграф 21-22

Основні терміни та поняття: воєнний комунізм, продовольча розкладка, реквізиція, анархізм, антисемітизм, політичний режим, денікінський режим.

Основні дати:  травень-листопад 1919 р. – наступ денікінців в Україні, денікінський режим; серпень 1919 р. – похід на Київ об’єднаних українських армій, «Київська катастрофа».

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

Фронтальне опитування

  1.  Що таке «Листопадовий зрив»?
  2.  Коли було проголошено створення ЗУНР? На які території вона претендувала?
  3.  Як називалися збройні сили ЗУНР?
  4.  Коли було проголошено Акт злуки УНР та ЗУНР?
  5.  Як розвивалися події у країно-польської війни 1918—1919 рр.?
  6.  Які держави поділили між собою західноукраїнські землі? 

ІІІ. Виклад нового матеріалу

1. ПОЛІТИКА ВОЄННОГО КОМУНІЗМУ

Протягом зими-весни 1919 року основні війська Директорії були розбиті  радянськими силами, які встановили свій контроль над більшою частиною території України. Більшовизм знову почав свій "жорстокий експеримент над українським народом.

Стара назва, якою радянська влада в Україні прикривалася в 1918 р., - Українська Народна Республіка, була відкинута. Відтепер, з січня 1919 р. і до прийняття Конституції 1937 р., офіційною назвою Радянської України була Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР). Уряд дістав назву Рада Народних Комісарів. На його чолі було поставлено присланого з Москви професійного революціонера Х.Раковського, болгарина, вихідця з Румуни. Більшість членів в уряді була росіянами та євреями, українців серед вищих чиновників була незначна кількість. Радянська влада в Україні будувалася у відповідності зі зразками, що утвердилися в Радянській Росії.

Політика, що провадилася більшовиками в Україні в 1919 р., називалася політикою "воєнного комунізму". Мета: Побудова комунізму насильницькими методами, шляхом «кавалерійської атаки на капіталізм»; мобілізація ресурсів для боротьби з противниками радянської влади; приборкання національно-визвольного руху. Політика була розрахована на насильницьку ломку існуючої в Україні економічної системи, яка ґрунтувалася на товарно-грошових відносинах, і запровадження замість неї прямого (без посередництва грошей) продуктообміну, здійснення якого покладалося на державних чиновників. Саме чиновники, а не об'єктивні ринкові закони попиту і пропозиції диктували, від кого, кому, що і в якій кількості передавати для споживання, що й скільки виробляти. В уявленні більшовиків - як рядових, так і вищих керівників - це були безпосередні кроки в комунізм - найдосконаліше суспільство, справжній рай для трудящих.

Розглянемо складові частини політики "воєнного комунізму".

Промисловість

Націоналізація всієї великої і середньої промисловості. Мілітаризація.

С/г

Продовольча розкладка; заборона оренди, найманої праці. Спроба запровадження колективних господарств (комун)

Торгівля та обмін

Заборона торгівлі; прямий продуктообмін, карткова система. Скасування оплати за паливо, житло, транспорт тощо

Фінанси

Скасування грошей (повністю здійснити не вдалося)

Система управління

Формування жорсткої вертикальної системи управління (система главків)

Трудові відносини

Збереження трудової повинності, мілітаризації праці, примусової праці «буржуазних елементів»

Наслідки

Посилення господарської розрухи

Формування адміністративних методів управління

Мобілізація наявних ресурсів для боротьби з антибільшовицькими силами

Масове невдоволення населення

Запровадження в Україні «воєнного комунізму» супроводжувалося різким звуженням суверенітету України, що здійснювалося під прикриттям так званого "воєнно-політичного союзу" братських республік і зводилося до концентрації продовольчих ресурсів України в руках центру, передачі центру головних важелів управління українською економікою, зневажливим ставленням до національних звичаїв, мови, культури.

Введення «воєнного комунізму» викликало величезний опір у суспільстві. Щоб придушити його, проводилася політика червоного терору. Ця політика була однією з найважливіших складових частин «воєнного комунізму». Червоний терор виявлявся в репресіях проти реальних і потенційних противників більшовизму, організації у всіх великих містах концентраційних таборів, введені системи заложництва тощо.

2. ПОВСТАНСЬКИЙ РУХ

Могутня хвиля протесту селян проти соціально-економічних-перетворень радянської влади позначилася на стані Червоної армії, яка складалася переважно із селянських повстанських загонів. Чимало партизанських формувань, які увійшли до складу армії, були охоплені повстанськими настроями. Серед них були й такі партизанські загони, що не визнавали, будь-якої влади, займалися мародерством, єврейськими погромами.

У середині березня одним з перших проти радянського уряду виступив на Катеринославщині отаман Зелений (Д. Терпило). Свого часу його загони з армії УНР у повному складі перейшли на бік Червоної армії. В. Антонову-Овсієнку довелося докласти чимало зусиль, щоб придушити це повстання.

Услід за Зеленим у районі Гуляйполя проти влади виступили численні загони під загальним керівництвом Н. Махна. Радянську владу Махно підтримував умовно. Проте X. Раковський не наважувався вжити каральних заходів проти бунтівного «батьки», який тримав своїми військами весь фронт на ділянці від Маріуполя до Волновахи.

Наймасштабнішим у Червоній армії став заколот отамана Григор'єва. Він перейшов на бік більшовиків на початку лютого 1919 р. і зумів блискавично витіснити війська Антанти з півдня України. Йому довірили переформувати свої загони у бригаду, а потім у дивізію, але настрої в ній були опозиційні. У травні Григор'єв відмовився від походу в Бессарабію, метою якого було відтягнення румунської армії з радянської Угорщини. Він оприлюднив універсал «До українського народу», у якому закликав боротися проти комун, надзвичайних органів і комісарів, організовувати ради з представників усіх партій, крім більшовиків. Це був початок антикомуністичного збройного виступу, який охопив Південь та Правобережну Україну.

Але ні Махно, ні Зелений не підтримали Григор'єва. Відмежувалися від нього також майже всі праві українські партії. Вони були шоковані гаслом «Україна - для українців!», антисемітськими закликами, погромами та терором. Радянські війська під командуванням К. Ворошилова та О. Пархоменка взяли в кліщі основні сили григор'євців і розгромили їх біля Кобеляк на Полтавщині. Григор'єв відступив на Херсонщину і в липні зробив спробу приєднатися до махновців, але за наказом «батьки» був забитий.

Отаманами були різні люди: службовці, вчителі і навіть студенти. Наприклад, у Золотоноському повіті повстанців очолював студент А. Шарий-Богунський. Антибільшовицькі селянські повстання викликали в Червоній армії загальне послаблення дисципліни і масове дезертирство.

3. НАСТУП БІЛОГВАРДІЙЦІВ

Напруженою ситуацією в Червоній армії скористався генерал А. Денікін. На початку травня він створив велику перевагу в силах в районі Луганська, де вже кілька місяців точилися запеклі бої. 4 травня білогвардійці захопив Луганськ практично без бою.

Дєнікін так швидко окупував Україну, що розташовані на Херсонщині три радянські дивізії залишилися в глибокому тилу. Главком С. Каменєв дав розпорядження об'єднати їх у групу під командуванням Й. Якіра й прориватися на північ. ЗО серпня Південна група військ розпочала свій 600-кілометровий марш, у ході якого вибила денікінців з Житомира і зайняла західні околиці Києва. Однак білогвардійці підтягли підкріплення і через три дні витіснили противників зі столиці України. Активні дії Південної групи не дали змоги Денікіну посилити війська, що наступали на Москву.

Ще в січні 1919 р. в Катеринодарі А. Дєнікін визначив основні засади своєї політики: єдина й неподільна Росія; боротьба з більшовизмом; запровадження тимчасової військової диктатури; запровадження смертної кари для організаторів повстань, функціонерів більшовицької партії, дезертирів і мародерів з метою ліквідації хаосу і встановлення порядку. Ключове питання про форму державного устрою країни відкладалося до кінця війни.

Проголошений Дєнікіним закон про землю встановлював максимум поміщицького землеволодіння в 400 десятин. Селяни отримували можливість придбати землю за викуп у розмірі 45 десятин на сім'ю. Денікінський режим в Україні почав відновлювати поміщицьке землеволодіння. За законом про врожай 1919 р. третину зібраного хліба селяни зобов'язувалися безплатно віддавати поміщикам і орендарям. На потреби денікінської армії треба було вносити разовий податок у розмірі 5 пудів зерна з кожної десятини землі. Уразі несвоєчасної поставки подвійна сума боргу стягувалася в примусовому порядку. Непокірливих чекала жорстока розправа.

На підприємствах було встановлено 11-12 годинний робочий день. Але більшість з них через відсутність сировини й палива працювала неповний робочий день або зовсім не діяла, робітники залишалися без зарплати. Профспілки розганялися.

На території окупованої України Денікін створив три області — Харківську, Київську і Новоросійську, їх очолювали генерал-губернатори з необмеженими повноваженнями. Денікін не визнавав незалежності України і боровся з будь-якими проявами українського національного життя.

Майже в повному обсязі відновлювалося царське законодавство в галузі загальноосвітньої школи, яке фактично забороняло видання «малоросійською» мовою. Земствам заборонялося надавати матеріальну підтримку українським школам. В усіх установах були зняті портрети Т. Шевченка, білогвардійці розглядали їх як символ української державності. Спеціальні цензори переглянули запасники київських книжкових магазинів і вилучили десятки назв українських книжок, навіть тих, що пройшли царську цензуру.

Ненависть до більшовизму у денікінців нерідко переростала у спалахи дикого антисемітизму (серед більшовиків, як і серед представників інших соціалістичних партій, було багато євреїв). Десятки тисяч євреїв, відданих на поталу місцевих каральних команд, гинули під час погромів. За короткий час денікінської окупації криваві погроми перевершили всі ті страхіття, що чинилися в єврейських містечках різноманітними місцевими бандами.

4. БОРОТЬБА СЕЛЯНСЬКИХ МАС ПРОТИ ОКУПАНТІВ

Ліквідувавши революційні надбання в соціально-економічній і національно-культурній сферах, денікінський режим наштовхнувся на збройний опір. Восени в Україні діяли сотні партизанських загонів, у яких налічувалося щонайменше 100 тис. бійців. За своєю політичною спрямованістю вони були радянські, петлюрівські, махновські та політичне не визначені. Хоч і ненадовго, партизани звільняли від білогвардійців навіть такі великі міста, як Новомосковськ (тричі), Полтаву (двічі), Єлисаветград, Кременчук. Цю боротьбу прагнули очолити різні політичні сили. У радянських загонах значним впливом користувалися більшовики, боротьбисти та борбисти. Метою більшовиків було зупинення денікінських армій, що рвалися до Москви та позбавлення їх можливості використати ресурси Україні. На початку липня в Кременчуці почало діяти Зафронтове бюро ЦК КП(б)У. Його завданням було керівництво діяльністю підпільних більшовицьких організацій, широка пропагандистська робота в районі денікінської окупації.

Найбільш успішно проти денікінців діяв Н. Махно, який командував партизанською армією. Загони махновців складалися з кінноти й піхоти, посадженої на тачанки з кулеметами. Вони були навдивовиж рухливими - за добу здійснювали майже стокілометрові переходи. У цей час махновські сили становили близько 14 тис. бійців. Це була регулярна армія, що не поступалася за боєздатністю найкращим з'єднанням денікінських військ.

Коли під час боїв з наступаючими білогвардійцями Махно самовільно повів бригаду у район Гуляйполя, радянська влада оголосила його поза законом.

Далекоглядний і по-селянському кмітливий «батько» залишив основну частину своїх військ у лавах Червоної армії, а ,сам з невеликим загоном став вичікувати.

У серпні 1919 р. Махно наказав командирам своїх загонів у Червоній армії приєднатися до нього. Не відмовлявся він і від розгромлених денікінцями залишків інших червоноармійських частин. Під командуванням Махна виявилася величезна збройна сила, яка дістала назву Революційно-повстанська армія України (махновців).

5. ПАДІННЯ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ.

Учні самостійно опрацьовують відповідний матеріал підручника та за допомогою вчителя роблять висновки.

ІУ. Закріплення нових знань.

 Запитання та завдання

  1.  Визначте, що стало вирішальним чинником у поваленні більшовицького режиму в Україні: селянський повстанський рух; наступ об'єднаної української армії; наступ Добровольчої армії А. Денікіна.
  2.  Назвіть причини та наслідки встановлення денікінського режиму в Україні. Чому він не зміг довго протриматися в Україні?
  3.  Чому між арміями УНР та А. Денікіна спалахнула боротьба, хоча обидві сили були противниками більшовиків? Що спричинило поразку українських військ у другій половині 1919 р.?

У. Підсумки уроку.

 Невдоволення населення більшовицьким режимом переросло у відкриті повстання. Селянський повстанський рух виявився деструктивним елементом у процесі українського державотворення. Цією ситуацією вирішили скористатися армія УНР, що об'єдналася з УГА, та Добровольча армія генерала А. Денікіна. Спільний похід армії УНР та УГА на Київ завершився «Київською катастрофою». Армія А. Дєнікіна під гаслом відновлення «єдиної та неподільної Росії», разом із боротьбою проти більшовиків, розгорнула боротьбу проти УНР, завдавши її військам поразки.

На захопленій території України денікінці намагалися відродити старі порядки, які викликали невдоволення. Роз'єднавши свої сили, борючись проти селянського повстанського руху й армії УНР, А. Денікін сам зазнав поразки від більшовиків.

УІ. Домашнє завдання

  1.  Параграф 21-22

PAGE  1


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

28501. Типи вогнегасників, які використовуються в закладах освіти 21.13 KB
  Типи вогнегасників Вогнегасники розрізняють за способом спрацьовування: автоматичні стаціонарно монтуються в місцях можливого виникнення вогню. У залежності від акумуляторної вогнегасної речовини вогнегасники поділяються на п'ять видів: вуглекислотні повітрянопінні порошкові водні аерозольні. Вогнегасники маркуються буквами що характеризують вид вогнегасника і цифрами що позначають його місткість. Вогнегасники технічні пристрої призначені для гасіння пожеж в початковій стадії їх виникнення.
28504. Орієнтований перелік питань вступного інструктажу для учасників навчально – виховного процесу 11.54 KB
  Орієнтований перелік питань вступного інструктажу для учасників навчально – виховного процесу. Програма та тривалість інструктажу затверджується керівником підприємства. Запис про проведення вступного інструктажу робиться в журналі реєстрації вступного інструктажу який зберігається в службі охорони праці або в працівника що відповідає за проведення вступного інструктажу а також у документі про прийняття працівника на роботу.