58569

ТЕОРІЯ Й МЕТОДИКА МУЗИЧНОЇ ОСВІТИ В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ ШКІЛ АДИГЕЇ

Книга

Педагогика и дидактика

Учителеві варто визначати пізнавальну цінність кожного твору й звязувати це з конкретними завданнями музичного навчання й виховання, що дозволить знайти методично вірні шляхи подачі музичного матеріалу на уроці.

Украинкский

2014-04-27

550.5 KB

23 чел.

70

АДИГЕЙСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ПЕДАГОГІКИ Й ПЕДАГОГІЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

ПЄШКОВА В.Е.

ТЕОРІЯ Й МЕТОДИКА МУЗИЧНОЇ  ОСВІТИ
в ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ
ШКІЛ АДИГЕЇ

Навчальний посібник

МАЙКОП - 2010


ЗМІСТ

Вступ .

Тема I. Вимоги до вчителя музики шкіл  Адигеї ……….

Тема II. Урок музики в початковій школі .

Тема III. Музичне сприйняття …………………………………...…....

Тема IV. Музичні здібності ………………………………….....

Тема V. Музичний слух ……………………………………………....

Тема VI. Міжпредметні зв'язки …………………………………...…….......

Тема VII. Спів на уроці музики .

Тема VIII. Слухання музики …………………………………….......….....

Тема IX. Музична грамота.

Тема Х. Музична діяльність дітей …………………...…….........…….......

Тема XI. Розвиток творчої активності учнів
 у різноманітній музичній діяльності ………………………................

Тема XII. Музичне навчання й виховання  в 1 класі …………......……...

Тема XIII. Музичне навчання й виховання в 2 класі ………................….

Тема XIV. Музичне навчання й виховання в 3 класі …….…....................

Тема XV. Музичне навчання й виховання в 4 класі .................................

Зразкова тематика курсових робіт ………………………...…....…….......

Література по адыгской педагогіці

Розділ I. Педагогіка  початкової освіти ………………...…….......45

Розділ II. Методика й практика початкової освіти  
(музика  ознайомлення
з навколишнім світом, природознавство, фізична культура,    трудове навчання, образотворче мистецтво, позаурочна діяльність

Додаток. Етична програма


ВВЕДЕННЯ

Початкова школа покликана закласти основи всебічного розвитку дітей через розвиток їхніх здатностей, формування основ загальної й національної культури. Рішення завдань по эстетическому вихованню можливо лише шляхом прилучення школярів до духовних цінностей свого народу.

Під эстетическим вихованням варто розуміти виховання учнів засобами прекрасного в природі, мистецтві, що оточує дійсності, розвиток їхніх почуттів і культурних потреб.

Музика є специфічною формою художнього відбиття дійсності. Основу її змісту становлять різноманітні життєві явища, внутрішній мир людини, відображення явищ природи. Життєвий зміст відтвориться в музиці через художній образ, що багатосторонньо й цілісно впливає на особистість школяра. Всі предмети эстетического циклу загальноосвітньої школи спрямовані у своїй основі на систематичний розвиток образного мислення. Тому завдання эстетического виховання полягають у формуванні особливого механізму «розширення» людських почуттів, що опирається на можливості мистецтва й замикається з эстетическим вихованням у широкому змісті, як вихованням гуманності, людського відношення до миру. Отже, специфіка музики як эстетического явища має значення для визначення спрямованості шкільного навчання в її соціальній обумовленості.

Вивчення курсу “Теорія й методика музичного утворення в початкових класах шкіл Адигеї” становить один з найважливіших розділів професійної підготовки студентів Інституту мистецтв і педагогічного факультету Адигейського державного університету. Мети й завдання курсу випливають із Державного освітнього стандарту вищого професійного утворення по спеціальностях - 030700. Музичне утворення й 031200. Педагогіка й методика початкового утворення.

Навчальний посібник повинне озброїти майбутніх учителів теоретичними знаннями за методикою проведення уроків музики в початковій школі, а також забезпечити професійну готовність майбутніх педагогів до здійснення морального й эстетического виховання учнів засобами музичного мистецтва. Студенти повинні придбати навички роботи з літературно-музичним матеріалом, навчитися спостерігати, аналізувати й узагальнювати свій досвід, а також досвід кращих учителів. Зміст посібника представлений певною структурою. Кожна тема розкрита на основі теоретичного аналізу наукової літератури й результатів експериментального дослідження автора. Даний курс “Теорія й методика музичної освіти в початкових класах шкіл Адигеї” повинен допомогти в здійсненні творчого підходу до викладання музики в школах Адигеї. Необхідно відроджувати національне мистецтво й прилучати школярів всіх шкіл Адигеї до кращих зразків народної й професійної музичної творчості.

Організація музично-естетичного виховання в початковій школі повинна мати морально-етичну спрямованість: вивчення рідної мови, художньо-мовна й образотворча діяльність, знайомство з історією, релігією, предметами матеріальної й духовної культури  

Державні освітні стандарти педагогічного утворення містять у собі федеральний і національно-регіональний компоненти. Отже, що підростає покоління в республіці Адигея необхідно виховувати не тільки в дусі загальнодержавної соціальної програми по моральному вихованню, але й у дусі морально-етичних законів “Адыгэ хабзэ”. “Адыгэ хабзэ” можна вважати програмою виховання підростаючого покоління в умовах Республіки Адигея. Основа національної системи виховання заставляється в нову модель системи морального виховання школярів.

Первинним залишається родина. Родина, як частина певного етносу й своєрідний носій етичних рис, звичаїв, традицій, укладу життя і як один з організаційних елементів суспільства, зберігає накопичений у процесі життєдіяльності досвід виховання підростаючих поколінь, сприяє виробленню й реалізації наступності національних норм і цінностей соціального життя й тим самим активно впливає на формування національної й загальнодержавної свідомості. 

Вторинним у системі морального виховання дітей будуть дошкільні, шкільні, позашкільні установи, середовище й оточення.

Адыгэ хабзэ” пов'язана зі створенням нової моделі соціально-педагогічного комплексу в справі морального виховання школярів. Цим визначається сфера національного виховання в навчально-виховному процесі початкових шкіл.


ТЕМА I.

ВИМОГИ ДО ВЧИТЕЛЯ МУЗИКИ ШКІЛ
АДИГЕЇ

Учитель повинен бути пропагандистом національного мистецтва. Знаючи народні пісні, танці, звичаї й традиції, учитель знайомить із ними своїх молодших школярів. Зацікавити учнів музикою, емоційно захопити, прищепити любов до музики - завдання першорядної важливості. Постійне знайомство й спілкування школярів з досягненнями національної культури Адигеї є значимим не тільки для їх естетичного виховання, але й для духовного росту в цілому.

У програмі по музиці конкретно визначений зразковий ступінь труднощів для кожного класу. Учитель підбирає музичний матеріал у кожному випадку індивідуально. Критеріями у вибірковій спрямованості такого підбору будуть: яскравість, доступність музичних образів, емоційність, захопливість змісту твору   , педагогічна доцільність. Учителеві варто визначати пізнавальну цінність кожного твору й зв'язувати це з конкретними завданнями музичного навчання й виховання, що дозволить знайти методично вірні шляхи подачі музичного матеріалу на уроці. У процесі роботи над твором буде особливо важливо співвіднести художній образ із тими почуттями й емоціями, які близькі й зрозумілі молодшим школярам. При цьому необхідно враховувати рівні розвитку загальної й музичної культури різних вікових груп учнів.  

Підбираючи для молодшого класу музичний твір, учитель повинен зробити його художньо-педагогічний аналіз. З одного боку, це розкриття художніх вартостей твору, з іншого боку - визначення його педагогічних можливостей. Ці дві сторони аналізу взаємообумовлені, і тільки у своїй єдності вони будуть сприяти цілеспрямованій роботі вчителя.

Особлива роль приділяється домашній роботі. У діяльності вчителя необхідна послідовність форм роботи по підготовці до уроку музики з урахуванням реалізації основних способів підвищення ефективності навчально-виховного процесу:

1. Знайомство зі змістовною спрямованістю музичного твору впливає на постановку виховних завдань. Це сприяє посиленню цілеспрямованості навчання на кожному уроці.

2. З метою створення інтересу до музичного твору бажано залучати додатковий матеріал, що допоможе глибше розкрити зміст і художні образи твору. Це можуть бути репродукції картин, уривки з літературних творів, що ілюструють зміст, історичні відомості. Такий метод активізує учбово-пізнавальну діяльність учнів.

3. Ознайомлення із програмним матеріалом інших навчальних предметів і встановлення міжпредметних зв'язків сприяє поглибленню знань і підвищенню інформативної ємності змісту уроків при збереженні його доступності для учнів.

4. При знайомстві дітей з музичним твором необхідно дати відомості про авторів, історію створення, «життя» твору. Це розвиває пізнавальні інтереси, поліпшує всю систему мотивації навчання школярів.

5. Знайомство з музичним твором починається з музично-теоретичного аналізу. Тут визначаються основні елементи музичної мови (тональність, метр, ритм, темп, склад хору й т.д.), а також роль і характер акомпанементу.

6. Вокально-хоровий аналіз містить у собі структурний і інтонаційний аналіз (визначення основних властивостей хорового викладу, виявлення спрямованості в интонировании). Кожний звук у вокально-хоровій партії можна розглядати із чотирьох позицій:

а) з погляду інтервального оточення (фонізм звучання горизонталі);

б) з погляду ладовості;

в) з погляду звуковисотностітесситурному відношенні й гармонійній вертикалі);

г) з погляду ритмічної структури (метроритм, темп, динаміка, форма).

7. При методичному аналізі вчитель заздалегідь виявляє труднощі, які можуть зустрітися при розучуванні пісенного твору й намічає шляхи для їхнього подолання.

8. Виконавський аналіз припускає виявлення й визначення плану художнього виконання хорової пісні, її динамічної партитури. Продумане фразування в співі хорових голосів допоможуть знаходженню потрібних жестів у диригуванні, що є основою виразного виконання.

9. Необхідно приділити увагу акомпанементу, його важким у технічному відношенні місцям, продумати найбільш доцільну для кожного випадку апплікатуру. Необхідно вміти полегшувати собі виконання, виходячи з індивідуальних можливостей володіння інструментом. Граючи пісню, варто завжди представляти інтонаційно-висотне звучання хорових голосів, подумки «вимовляти», «проспівувати» слова пісні, передаючи зміст і особливості даного хорового звучання.

10. Наступним етапом у домашній роботі вчителя є вибір оптимальних для даного класу методів, форм і засобів навчання, що визначається знаннями, уміннями й навичками, які здобувають учні в процесі навчання. Все це повинно опиратися на забезпечення диференційованого підходу до учнів.

11. Особлива увага вчителеві треба звернути на впровадження методів, що активізують навчальну діяльність школярів, що забезпечують продуктивне засвоєння знань і вмінь.

12. При підготовці до уроку вчитель намічає способи використання в навчанні аудіовізуальних і звуковідтворюючих технічних засобів, а також різного роду наочності.

13. Учителеві необхідно пам'ятати, що для успішного навчання вкрай важливим є прискорення темпу виконання навчальних операцій на уроці до реально можливого в кожному віці.

ТЕМА II.

УРОК МУЗИКИ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

Зміст музичного навчання в початкових класах шкіл Адигеї визначено програмою по музиці для початкових класів загальноосвітніх шкіл РФ. В основі викладання предмета «Музика» лежать єдині загальдидактичні принципи, методи й форми організації. Але як урок мистецтва, урок музики має й свої специфічні особливості.

Урок повинен бути цільним, мати свою драматургію. Всі елементи уроку повинні бути підлеглі основній темі заняття. При плануванні уроку вчитель вільний від традиційних схем уроку. Він сам вибирає шляхи, засоби, намічає контрасти в драматургії, визначає кульмінаційну крапку.

Але, незважаючи на волю в побудові уроку, учитель не повинен перевантажувати в тимчасовому відношенні хоча б один з видів музичної діяльності, тому на уроці зберігається умовний розподіл на розділи: хоровий спів, слухання музики, музична грамота. У плануванні ця умовна схема приблизно намічає контури майбутнього уроку. Однак всі ці види музичної діяльності можуть по-різному сполучатися між собою. Дії ж учителя повинні бути спрямовані на всебічну активізацію процесу навчання. Необхідно сприяти пробудженню ініціативи в учнів, розвитку в них творчого початку, формування духовності.

У школах необхідно проводити уроки музики в спеціально оснащеному кабінеті. Устаткування кабінету містить у собі:

– класне навчальне встаткування;

– музичні інструменти;

– технічні засоби навчання (аудіовізуальні й відтворюючі);

– набір камертонів;

– різного роду наочність;

– бібліотека;

– фонотека;

– фільмотека.

Домашнє завдання додому в початкових класах школи звичайно практикується у вигляді творчих завдань: підібрати ілюстративний матеріал, виявити себе в поетичній, художній творчості, спробувати відобразити музичні враження в малюнку, ліпленні, вишиванні й т.д. Часте завдання додому може спрямувати інтереси дітей у перегляді навчальних передач по телевізорі, ознайомленні з музичним спектаклем у театрі або в передачах по радіо.

Критеріями педагогічної оцінки на уроках музики повинні бути різноманітні засоби заохочення активності учнів, стимулювання творчих проявів у їхній музичній діяльності. Учитель повинен пам'ятати, що позитивне відношення до музичного мистецтва в учнів може складатися тільки на основі гарних оцінок.

ТЕМА III.

МУЗИЧНЕ СПРИЙНЯТТЯ

Музичне сприйняття - це здатність людини емоційно переживати музичний зміст як художнє.

Музичне сприйняття має певні властивості:

– емоційність, пов'язана з эстетическими переживаннями людини, його почуттями, емоціями;

– цілісність, що відбиває становлення у свідомості людини музичного образа добутку через сукупність елементів музичної мови;

ассоциативность, коли на основі колишнього досвіду людини відбувається виникнення різного роду зорових і слуховых асоціацій, що ведуть до виникнення образних подань і эстетическому відношенню людини до музики;

– свідомість, оскільки сприйняття пов'язане з мисленням, а спрямоване, свідоме сприйняття впливає на пізнавальні процеси й оцінні судження.

У механізмі музичного сприйняття закладені не тільки загальні закономірності процесу пізнання, але і його психологічні основи, які обумовлені залежністю нашої свідомості від навколишньої нас дійсності. Пізнавальна діяльність дитини - це єдність почуттєвих подань, теоретичного мислення й практичної діяльності. Уміло направляючи заняття, учитель виявляє й розвиває в дітей такі компоненти музичного сприйняття, як:

– емоційну чуйність на музику,

– музичний слух,

– розумову діяльність,

– пам'ять,

здатності до виконавської й творчої діяльності.

Глибина впливу музики на кожну людину не однакова. Вона індивідуальна й визначається багатьма умовами, що спричиняються вплив музики на людину:

1. Глибина впливу музики на людину залежить від його слуховой чутливості до відбиття, сприйняттю й відчуттю різних якісних сторін звуку: висоти, тембру, тривалості, гучності.

2. Наявність зв'язків між музыкально-слуховыми й конкретними (уявлюваними) образними поданнями не тільки веде до виникнення емоцій, переживань, інтересів людини, але також спричиняється зміни у властивостях людської психіки й впливає на формування якостей особистості.

3. При цьому чималу роль грає досвід нагромадження музыкально-слуховых подань і пов'язаних із цим проявів різних властивостей і видів людської пам'яті.

4. Облік індивідуальних, фізіологічний, вікових і типологічних особливостей сприйняття сприяє доступності досліджуваного матеріалу й міцності його засвоєння. Тут необхідно ще пам'ятати про психологічні закономірності дитячого віку, оскільки для кожного віку дітей здатність сприймати музику й зосередженість уваги будуть всілякими. У першому й другому класах добутку, які слухають діти, тривають від 45 секунд до напівтори хвилини. У третьому й четвертому класах діти можуть без праці слухати п'єсу, що триває три хвилини. Тому для дітей молодшого шкільного віку оптимальний час для розділу по слуханню музики не повинне перевищувати 10 хвилин (1-2 класи) і 15 хвилин (3-4 класи), по хоровому співі - по 15-20 хвилин (для добутків веселого характеру) і 10-15 хвилин (для добутків спокійного характеру). Час по музичній грамоті встановлюється вчителем індивідуально залежно від видів музичної діяльності учнів на уроці.

5. Для сприйняття музики необхідне створення сприятливих морально-психологічних, шкільно-гігієнічних і эстетических умов.

Залежно від особливостей музичної мови й динаміки розвитку слуху можна виявити різні рівні сприйняття людиною навколишньої музичної дійсності. Новий досвід в освоєнні музичного матеріалу завжди пов'язаний з подоланням труднощів. Незрозуміле часто відкидається людиною, і праця педагога в школі повинен направлятися на подолання цих труднощів.

Головним завданням сприйняття є формування музыкально-слуховых подань дитини: чим повніше й богаче досвід, тим глибше сприйняття. Нагромадження музыкально-слуховых подань сприяє більшому проникненню в сутність музичних явищ. А це веде до освоєння основних норм музичної мови у вихідному рівні при сприйнятті. Перехід до більше високого рівня відбувається на основі злиття колишнього досвіду з новим. Це відбувається спочатку за допомогою вчителя, а потім збагнення й осмислення нового рівня в сприйнятті відбувається самостійно. Тому головною метою музичного розвитку дитини в початковій школі є збагнення й осмислення музики як соціального явища.

Розуміти музику - значить сприймати її не тільки емоційно, але й свідомо. Здатність до усвідомленого сприйняття музики ґрунтується на розвитку музичного мислення дітей через порівняння й аналіз. Необхідно спочатку навчити дітей виділяти головне в музиці (емоційний, образний зміст, загальний характер музики), а потім аналізувати засоби музичної виразності. Після аналізу цих частин загальне сприйняття буде узагальнюватися, заглиблюватися й уточнюватися.

Тренований слух дорослого може одночасно почути кілька ліній у музичній тканині добутку: ритм, мелодію, форму, тембр і т.д. Емоційне враження під час слухання музичного добутку тут як би складається воєдино з безлічі музичних компонентів. Молодші ж школярі не можуть одночасно аналізувати більше однієї ознаки. Тому в процесі навчання доводиться аналізувати по черзі спочатку одну лінію, потім іншу. Діяльність учителя повинна бути спрямована на те, щоб у сполученні звуків різної висоти, тривалості, сили, тембру почути красу співзвуч, їхня виразність, почути цілісні художні образи, що викликають у молодших школярів настрої, почуття й думки, пов'язані з ними.

Рушійною силою у формуванні й розвитку сприйняття є взаємодія між зовнішніми й внутрішніми факторами, які впливають на особистість. До зовнішніх впливів ставляться: середовище й спрямована діяльність педагога. Внутрішні процеси визначаються індивідуальним реагуванням людини на зовнішні фактори, причому в кожної людини будуть різні відповідні реакції на зовнішні подразники, тобто проявляється різна активність. Зовнішні фактори впливають на розвиток особистості через внутрішні, і між ними існує постійний взаємозв'язок і взаємопроникнення.

На уроках музики навчальна діяльність педагога (зовнішній фактор) повинна являти собою розмаїтість у виборі форм, методів і засобів впливу й припускати активізацію пізнавальної діяльності учнів. Методи активізації музичного сприйняття являють собою систему дій учителі, що створює стимули й дітей, що спонукують, включатися в процес навчання. Такими методами можуть бути:

– багаторазовість музичного сприйняття, що веде до закріплення в пам'яті музыкально-слуховых подань і визначає виборчий підхід і відношення до добутків. Це сприяє формуванню музичного смаку - основи эстетической культури;

– творча переробка у свідомості учнів одержуваної інформації, різноманіття у формах перевірки знань на уроці;

вироблення навичок переносу знань і вмінь при здійсненні межпредметных і внутріпредметних зв'язків;

– застосування ігор і ігрових ситуацій;

введення проблемного навчання;

– збільшення ролі наочності в навчанні з метою залучення до сприйняття якнайбільше органів почуттів.

Активность учнів (внутрішній фактор) при сприйнятті музики проявляється через такі характерні риси навчальної діяльності, як емоційно-вольові прояви дитини (зосередженість, стійкість уваги), розумова діяльність і зовнішні прояви. Все це визначає якість засвоєння знань, умінь застосовувати знання у творчій і пошуковій діяльності.

Внутрішні ознаки, що визначають активність дитини при сприйнятті музики, можуть бути відбиті через:

– моторну реакцію організму, що, у свою чергу, загострює розвиток ритмічного почуття й відбивається через м'язову діяльність, зовнішні рухи;

– потреби й мотиви діяльності;

– інтереси й схильності дітей;

– емоції, почуття;

– ціль, перспективи;

– переконання, внутрішню позицію, установку до дії й т.д.

Пізнавальна діяльність учнів при сприйнятті музики протікає з опорою на пізнавальну активність і пізнавальну самостійність. Якщо пізнавальна активність у своїй основі опирається на пізнавальний відгук і ініціативу дітей, то пізнавальна самостійність при музичному сприйнятті являє собою критичний підхід, відбір, активний пошук і власний шлях у рішенні поставлених завдань. При цьому практична діяльність учнів є здійсненням зворотного зв'язка в навчанні й відбивається через способи діяльності учнів для рішення поставлених завдань, де відбувається злиття прагнення й уміння діяти самостійно.

Завдання педагога полягає в тім, щоб уміло використати зовнішні й внутрішні фактори як рушійні сили всебічного розвитку й виховання учнів.

ТЕМА IV

МУЗИЧНІ ЗДІБНОСТІ

Музична діяльність є необхідною й найважливішою умовою розвитку музичних задатків, які по своїх анатомо-фізіологічних властивостях бувають у дітей уродженими. Здатності, будучи категорією психологічної, удосконалюються прижизненно й існують у безперервному русі й зміні. Здатності людини формуються в процесі діяльності й характер цієї діяльності впливає на ступінь розвитку здатностей. І недарма психологи вважають, що нездатних до музичної діяльності дітей немає.

Таке розуміння музичних здібностей служить підставою для більше інтенсивного їхнього вдосконалювання в учнів. Знаючи, що здатності людини піддаються розвитку й що наявність природних задатків саме по собі не забезпечує становлення здатностей, учителеві необхідно створити відповідні умови для їхнього розвитку й забезпечити завзята систематична праця у відповідній області. Крім цього необхідно постійно й активно встановлювати зв'язку музики з життям, забезпечувати більше тісні зв'язки зорових, рухових і інших здатностей зі слухом, розвивати мелодійний слух як узагальненої музичної здібності, включати музичні знання в процес сприйняття музики в якості його пізнавальної основи.

Музикальність - загальнолюдська властивість психіки, музикальність властива кожній людині, однак ступінь його прояву в кожної людини буде різною. Б. М. Теплов висунув важливе положення про музикальність як про комплекс здатностей. Основою музикальності є, на його думку, здатність емоційно озиватися на музику.

Основне ядро музикальності, її структуру становлять три основні музыкально-слуховые здатності - музичний слух (ладове почуття), здатність до слуховому подання (музична пам'ять), музично-ритмічне почуття.

Ладове почуття засноване на сприйнятті емоційної виразності звуковысотного руху й проявляється через дізнавання мелодії, у чутливості до точності інтонації. Ладовость слуху разом з почуттям ритму утворять основу емоційної чуйності на музику, що у дитячому віці відбивається через любов і інтерес до слухання музики.

Здатність до слуховому подання проявляється у відтворенні по слуху мелодій у співі й підборі їх на інструменті. Разом з ладовим почуттям слуховые подання лежать в основі гармонійного слуху й на більше високих щаблях розвитку утворять слуховые подання, пов'язані із внутрішнім слухом. Ця здатність, по думці Б. М. Теплова, утворить основне ядро музичної пам'яті й музичної уяви.

Музично-ритмічне почуття пов'язане зі сприйняттям емоційної виразності ритму й точним його відтворенням; ця здатність виражається через активну, рухову форму переживання музики. Ритмічне почуття разом з ладовим почуттям утворить основу емоційної чуйності на музичний добуток.

Початковий прояв музикальності в дітей носить примітивний характер. Це виражається через емоційні й рухові реакції грудних дітей на звуки, тембр музичного звучання, «гуление» у тон колискової пісні, власні вокальні імпровізації. У два-чотири років діти довідаються знайому музику, намагаються підспівувати, а також самостійно співати прості мелодії, уміють підкорити свій рух ритму й загальному характеру музичного добутку. У п'ять-сім років намагаються проспівати відносно складні мелодії, розрізняють ладові відтінки в мажорі й мінорі, більше різноманітніше реагують на музику рухом; у цей період доцільно навчати дітей грати по нотах, а деякі діти починають навіть складати.

У момент початку навчального року в першому класі деяка частина дітей має певну музичну підготовку: програма музичного сприйняття в дитячому садку, домашні заняття батьків з дітьми. У той же час інші діти по музичному розвитку перебувають на рівні середньої й навіть молодшої групи дитячого садка. Завдання педагога-музиканта полягає в тім, щоб розвити відстаючих дітей до рівня шкільної програми й одночасно проводити індивідуальну роботу з добре встигаючими школярами.

Для розвитку музичних здібностей дитини необхідно створити певні умови. Найважливішу й основну роль грає наявність музичних вражень, тобто досвід, що здійснюється при участі музыкально-слухового апарата. Розвиток музичних здібностей протікає індивідуально, і часто в кожному класі зустрічаються окремі діти, які дуже довго не будуть піддаватися наполегливим зусиллям з боку педагога. Якщо одна з музичних здібностей не піддається швидкому розвитку, то це утрудняє розвиток іншої здатності. Нерідко нерозвиненість музичних здібностей у більше старшому віці дітей можна пояснити несистематичністю музичних занять або відсутністю в дітей інтересу до музики. Тому найважливіше завдання вчителя - розбудити у всіх дітей активний інтерес до музики, прищепити бажання чути й слухати перші добутки, проявляти себе музично у творчому самовираженні (імпровізація, художньо-поетична творчість, гра на музичних інструментах, рух). Велике значення при цьому грає сумлінна й терпляча праця вчителя й самих дітей.

У музично-педагогічній літературі даються рекомендації для розвитку окремих здатностей, що входять у загальну структуру музикальності. Ці методи й прийоми спрямовані на виявлення й удосконалювання задатків дитини з метою рішення виховних завдань, спрямованих на загальне й музыкально-эстетическое розвиток дитини.

Емоційний відгук на музику виробляється через виразне виконання добутку, залучення суміжних видів мистецтва, межпредметные зв'язки, образні характеристики музичних добутків.

Музично^-сенсорні («чувствующие») здатності розвиваються через роз'яснення вчителем властивостей музичного звуку з одночасною практичною роботою. Сенсорна основа (тобто дізнавання, розрізнення, відтворення) слуху передбачає діюче-наочне орієнтування у звуковысотных, ритмічних, тембрових і динамічних співвідношеннях і зв'язана з усіма «шарами» музичного розвитку дитини.

Ладовий мелодійний слух виробляється в співі дітей при відчутті різних звуковысотных співвідношень щаблів ладу, при співі без супроводу інструмента.

Почуття ритму виражене вмінням дітей відчувати в музиці метроритм і вчитель для цього користується практичними вправами по виробленню спочатку відчуттів рівномірної пульсації, а потім і відчуттів сильних і слабких дітей.

Внутрішній слух і музичну пам'ять виробляють за допомогою співу «про себе», дізнавання мелодії по окремих фрагментах, транспозиції, підбирання мелодії на інструменті.

Пошуково-творча діяльність дітей проявляється у всіх видах роботи на уроці й пов'язана з ініціативою й самостійними діями учнів через імпровізацію, художньо-поетична, пісенно-танцювальна, музично-ігрова творчість.

Вчителеві-музикантові у своїй роботі з дітьми необхідно завжди пам'ятати:

– наявність природних задатків саме по собі не забезпечує розвиток здатностей;

– не буває здатностей, які б не розвивалися в процесі виховання й навчання;

здатність дитини існує не сама по собі, а тільки в конкретній діяльності людини;

головним для розвитку здатностей є завзята систематична праця у відповідній області;

– затримка в розвитку однієї здатності впливає на розвиненість інших;

здатності людини формуються в діяльності по специфічних психологічних закономірностях.

Тема V.

МУЗИЧНИЙ СЛУХ

Музичний слух дослідники відносять до прояву людиною музичних здібностей. У вузькому й найбільш конкретному змісті музичний слух потрібно розуміти як звуковысотный слух.

Б. М. Теплов установив, що музичний слух складається із двох самостійних здатностей: ладового почуття й музичних слуховых подань.

В основі ладового почуття лежать сприйняття й подання певних, історично сталих звуковысотных зв'язків і тяжінь. Музичний слух здатний розрізняти стійкий і нестійкий характер окремих звуків, їхнє тяжіння друг до друга.

Слуховые подання є основою ладового почуття й несуть у собі сприйняття й подання звуковысотных щаблів ладу або окремих інтервалів незалежно від ладової приналежності (фонізм).

Якість музичного слуху Гейнрихс И. П. («Музичний слух як здатність») розглядає як сукупність трьох параметрів: точності, швидкості сприйняття й подання ладових звуковысотных співвідношень і сили слуховых подань.

Точність сприйняття висоти завжди є основним і головним фактором, що визначає точність його сприйняття. Процес розвитку звуковысотного сприйняття Гейнрихс И. П. ділить на три етапи:

1 етап. Сприйняття кожного звуку за допомогою интонирования його вголос.

2 етап. Сприйняття кожного звуку за допомогою його внутрішнього пропевания.

3 етап. Симультанне сприйняття, при якому ряд звуків сприймається відразу, одночасно, без зовнішнього або внутрішнього пропевания.

Точність слуху пов'язана із чутливістю людини до розрізнення звуковысотных ладових співвідношень і пояснюється насамперед самим принципом интонирования щаблів ладу в мелодії («зонна» природа звуковысотного слуху). Тому музичний розвиток дитини доцільно починати з интонирования звуків тонічного тризвуку, які засвоюються легше й скоріше, ніж нестійкі звуки. У дітей необхідно формирвоать ступеневые подання мажорного ладу, опираючись на характерні для нього ладові зв'язки, інтонації й насамперед на головний опорний звук - тоніку. Точність сприйняття й відтворення звуковысотных співвідношень проявляється через усвідомленість сприйняття й подання щаблів ладу, як осмислення й уточнення їх в интонировании. Таким чином, найважливішим методом розвитку точності музичного слуху є розвиток ладового почуття.

Швидкість слуховой реакції визначається швидкістю сприйняття й засвоєння матеріалу і є однієї зі сторін здатності, що визначає її якості. Швидкість слуховой реакції в кожної людини індивідуальна, вона змінюється з віком, але в міру загального розвитку; у кожної людини існує гранична швидкість слуховых операцій. Методи розвитку швидкості слуховой реакції складаються в поступовому й систематичному скороченні часу на чинені слуховые дії за допомогою збільшення швидкості визначення на слух і интонирования різних звуковысотных співвідношень, а також у переході від більше нижчих до більше високих форм слуховых операцій (наприклад, від загального знайомства з інтервалом, його ладової окрашенности й фонізмом до симультанного сприйняття).

Силу слуховых подань або вміння уявляти собі музичне звучання звичайно зв'язують із поняттям внутрішнього слуху. Внутрішнім слухом дослідники називають здатність до внутрішнього слышанию, до слуховому подання музики, що виникає без безпосереднього акустичного впливу на наш слуховой апарат. Передумовами внутрішнього слуху є збережені в пам'яті музичні враження або творча музична фантазія, здатна створювати нові мелодії, гармонійні сполучення й навіть цілі добутки. Основним засобом розвитку сили слуховых подань є відтворення звуковысотных співвідношень через різні форми музичного навчання, розташованих по ступені збільшення труднощів (слабкі подання, досить сильні, сильні, симультанні подання). У процесі початкового музичного утворення необхідно практикувати відтворенням звуковысотных співвідношень спочатку вголос із підтримкою інструмента, потім - відтворення без супроводу, і нарешті - внутрішнє відтворення.

Розвиток музичного слуху залежить від удосконалювання зазначених трьох параметрів - точності, швидкості слуховой реакції й сили слуховых подань. Педагогові необхідна системність у роботі над слухом: ураховувати види й послідовність вправ, способи і якості їхнього виконання й дотримання строгої поступовості при введенні нових звуковысотных і інших труднощів.

Музичний слух може розрізнятися як слух мелодійний і слух гармонійний.

Основою мелодійного слуху є ладове почуття, що проявляється в здатності розрізняти стійкі й нестійкі звуки, їхнє тяжіння друг до друга. У дітей відбувається формування й розвиток ступеневых ладових подань, засвоєння інтонаційного місця кожного щабля ладу, насамперед, мажорного. Мелодійний слух проявляється: 1) в особливостях самого процесу сприйняття мелодії; 2) у дізнаванні мелодій; 3) у відтворенні мелодії й окремих щаблів ладу; 4) у чутливості до точності інтонації. Розвиток мелодійного слуху визначається вдосконалюванням його основних параметрів: підвищення точності й швидкості сприйняття й подання звуковысотных співвідношень, збільшення сили слуховых подань.

Одноголосий спів пов'язане з мелодійним слухом. Розвиток мелодійного слуху в учнів, на думку Гейнрихса И. П., повинне йти по наступних напрямках:

1) вироблення співу в унісон;

2) вироблення відчуттів ступеневых співвідношень звуків мажорного ладу;

3) вироблення интервальных співвідношень щаблів мажорної гами;

4) спів інтервалів із заповненням цих інтервалів щаблями (спочатку під акомпанемент педагога, а потім спів щаблів без супроводу) і, нарешті, «уявний спів» з опорою на звуки інтервалу.

Ступеневые слуховые подання є основою формування й розвитку интервальных. Розвиток цих подань опирається на міцне засвоєння гами, на щаблях якої будуються інтервали. Сприйняття інтервалу лежить в основі гармонійного слуху. На думку И. П. Гейнрихса, на первісному етапі навчання учні повинні інтонувати звуки інтервалу й розташовані всередині нього щабля ладу. Таке пропевание щаблів, укладених між звуками інтервалу, являє собою процес сприйняття даного інтервалу. Це впливає на внутрішні подання дітей і пов'язані з ними відчуття. Спочатку діти співають під акомпанемент педагога, потім спів відбувається без супроводу, і, нарешті, «уявний спів» дається з опорою на крайні звуки інтервалу. Процес внутрішнього пропевания убыстряется й доходить до практично миттєвого. Починати двухголосие в початкових класах школи треба із двухголосия складу й гармонійного за умови виразної мелодії обох голосів.

Музичний слух - це, насамперед, звуковысотный слух (мелодійний і гармонійний). Слухом сприймаються основні властивості звуку, які представлені висотою, тривалістю, гучністю й тембром. Тому прийнято розглядати слух людини як єдність різних компонентів, граней музичного слуху: звуковысотного, ритмічного, динамічного, тембрового. Існує не тільки нерозривний взаємозв'язок всіх цих слуховых компонентів у процесі сприйняття музики, але і їхній нерівномірний розвиток. Часто гармонійний слух відстає від мелодійного, а ритмічне почуття не завжди розвинене тією самою мірою, як звуковысотный слух. Особливо погано розвинений у дітей тембровий слух.

Починати музичне навчання дитини необхідно з розвитку звуковысотного слуху, що є основою сприйняття музики, що у більшості першокласників розвинений недостатньо. Система розвитку слуху в школі повинна опиратися на розвиток ладового почуття. Для интонирования вчитель підбирає художньо-музичний матеріал, а не схоластичні вправи. Разом з розвитком музичного слуху в початкових класах школи повинне проходити розвиток вокальної культури учнів. Вузловим питанням методики розвитку слуху є розвиток внутрішнього слуху, пов'язаного з пам'яттю, уявою й формуванням эстетического смаку. Методика розвитку музичного слуху повинна визначатися психологією й повністю опиратися на неї.

ТЕМА VI.

МЕЖПРЕДМЕТНЫЕ ЗВ'ЯЗКУ

Під межпредметными зв'язками ми маємо на увазі взаємну погодженість навчальних програм, підручників, систему роботи вчителі й учнів, при якій у процесі оволодіння новими знаннями використаються зміст суміжних дисциплін з метою більше міцного засвоєння програмного матеріалу.

Межпредметные зв'язку становлять одну із сутнісних характеристик навчального процесу в початкових класах школи. Вони органічно вплітаються на уроці в зміст кожної навчальної дисципліни. Особливість межпредметных зв'язків у початкових класах полягає в тому, що знання, пропоновані дитині, і формовані поняття в його свідомості є не що інше, як цілісне подання про світ, доступне для дітей даного віку. У самих же навчальних предметах, у їхньому змісті немає чіткого розмежування на незалежні, абстрактні знання. Конкретність, наочність навчального матеріалу обумовлені включенням різних елементів з інших областей знань. На уроці музики в початкових класах звичайно використаються знання з навчальних предметів - навчання грамоті, ознайомлення з навколишнім світом, образотворчого мистецтва, читання, природознавства й т.д.

Межпредметные зв'язки закладені в пізнавальній діяльності учнів. У структурі навчання виділяються: процес навчальної діяльності й засвоєння навчального матеріалу. Школярі не тільки здобувають конкретні знання, уміння, навички, але й опановують способами дій відносно засвоєного змісту.

На уроках музики необхідно використати знання різних навчальних предметів. Зближення двох-трьох навчальних предметів формує здатності й уміння переносити знання й способи діяльності з однієї дисципліни в аналогічну ситуацію іншої. Таке залучення знань суміжного навчального матеріалу сприяє більше глибокому розкриттю сутності досліджуваного явища й тим самим робить засвоєння понять і законів даного навчального предмета більше осмисленим і усвідомленим. Можна використати матеріал: 1) досліджуваний одночасно в різних предметах; 2) вивчений раніше в іншому предметі; 3) ще не вивчений в іншому предметі.

У навчанні учнів доцільно застосовувати наочні приладдя, які служать не тільки джерелами нових знань, але й містять матеріал іншого навчального предмета.

При організації навчального матеріалу в теорії й практиці початкового навчання привертають увагу такі завдання реалізації межпредметных зв'язків, як:

– виявлення спільності проблем (по різних предметах);

підбор матеріалу з урахуванням змістовності, доцільності, доступності;

– організація дій учнів по виконанню завдань на основі змісту різних предметів.

Нормами, що регулюють діяльність музичного навчання, є методи, які пронизують весь навчально-виховний процес і за допомогою яких установлюється межпредметное взаємодію елементів змісту утворення. Межпредметные зв'язки реалізуються також і в організації самостійної творчої роботи учнів (музично-художня творчість, імпровізація).

Ці методи організують учбово-пізнавальну діяльність учнів і впливають на шляху встановлення межпредметных зв'язків, які, на думку А. И. Еремкина, утворяться на основі:

– повідомлення, ілюстрації навчального матеріалу;

– нагадування або повторення навчального матеріалу;

– конкретизації навчального матеріалу;

– порівняння навчального матеріалу;

– узагальнення навчального матеріалу;

– постановки проблемних питань і логічних завдань;

переносу методу дії;

відбиття засвоєного матеріалу в діяльності учнів.

В активізації пізнавальних здатностей дітей на уроках музики значну роль здобуває створення проблемних ситуацій. Під впливом завдань і питань учителі дитина не пасивно, і цілеспрямовано встановлює зв'язку між предметами й пробує застосовувати суміжні знання при засвоєнні нових. У цих випадках у школярів виробляється вміння використати знання суміжних предметів у якості опорних у різноманітних ситуаціях освоєння нового.

У підготовці до уроку музики вчителеві необхідно бачити загальну мету навчання й на її основі визначити мета конкретного уроку і його дидактичні завдання, які вбирають у себе все компоненти процесу навчання. Вивчення нового, закріплення, завдання для самостійної роботи особливо важливі в організації виховної діяльності межпредметного характеру. Таким чином, на уроці зароджується прагнення школярів установити зв'язку досліджуваного матеріалу з наявними знаннями й особистим досвідом. Діяльність учителя музики спрямована на розвиток такого прагнення й інтересу учнів у пізнанню.

У процесі навчання вчитель музики веде безперервний контроль і облік стану знань учнів, і його робота спрямована на формування психологічної установки особистості учня на активне оволодіння вмінням установлювати взаємозв'язку. Особлива увага вчителеві треба приділити самостійним межпредметным завданням.

Аналізуючи уроки музики, можна помітити, що в розкритті чергової «дози» навчального матеріалу межпредметные контакти будуть відрізнятися по питомій вазі й за часом тривалості таких контактів. По ступені «наростання» межпредметных взаємодій можна запропонувати, на наш погляд, що випливає класифікацію уроків:

1.  Урок, де відбувається звертання до матеріалу уроків іншого предмета. Головною умовою тут буде єдність об'єкта пізнання, коли той самий факт, явище розглядаються з різних сторін, але на новому рівні пізнання. На такому уроці відбувається укрупнення одиниці знання, дається закріплення й узагальнення того або іншого поняття. У зміст нової теми епізодично включається матеріал суміжної дисципліни. При цьому структура уроку залишається незмінної. Такий урок музики ми назвали уроком з межпредметными зв'язками. 

2.  Урок, де структура не порушується, але відбувається більше енергійне залучення матеріалу суміжної дисципліни. Тут спостерігається паралельний розвиток матеріалу двох-трьох предметів. Така взаємодія досягається шляхом пригадування разнопредметного матеріалу й пов'язане з більше системним використанням суміжних дисциплін. Даний урок музики ми назвали уроком межпредметного характеру.

3.  Урок, що складається зі структурних елементів різних дисциплін, об'єднаних загальною метою або організаційною ідеєю. Тут відбувається синтез двох-трьох предметів. Якщо нова тема містить у собі різні об'єкти або способи дії, то при вивченні її необхідно стежити за логічністю й послідовністю переходу від одного предмета до іншого. Майстерність учителя й полягає в тому, щоб зробити як можна непомітніше, органичнее, перехід від одного структурного елемента до іншого, від матеріалу одного предмета до матеріалу іншого. Дане межпредметное взаємодія небагато змінює звичну структуру уроку й утворить більше вільну форму. Даний вид уроку більше застосуємо при вивченні эстетического циклу предметів, де об'єкти пізнання й способи дії є найбільш близькими. Часто форма уроку може наближатися до форми занять у дитячому садку, у яких сполучаються різні види діяльності й де об'єкти пізнання постійно міняються. Такий вид уроку музики ми назвали межпредметным уроком. 

4.  Узагальнюючі уроки музики вимагають не простого відтворення раніше вивченого матеріалу, а строгої послідовності в залученні знань і методів навчальної діяльності з інших навчальних предметів. Поступове наростання інформації відбувається одночасно в заелементним узагальненням наявних і придбаних знань, де кожний новий щабель буде відповідати етапу формування нового більше складного поняття. Такий урок ми назвали узагальнюючої межпредметным уроком.

Запропоновані види уроків можуть проводитися в школах, які будуть обумовлені обумовлені змістом навчання, віковими й психологічними особливостями дітей початкових класів. Методи контрастних зіставлень, чергування на уроках різних видів діяльності, нагадування й відтворення раніше засвоєного сприяють більше глибокому засвоєнню знань, умінь і навичок.

Практика показала, що межпредметные зв'язку сприяють удосконалюванню навчально-виховного процесу, впливають на молодшого школяра, розвиваючи в ньому такі якості, як кмітливість, оперативність у застосуванні знань, розуміння загального зв'язку, і формують різноманітні вміння вчитися. Вивчення музики може бути забезпечено тільки на основі межпредметных зв'язків, які піднімають на більше високий рівень весь процес навчання, формують інтерес і активність учнів. Наприкінці даного посібника представлений великий список літератури, що допоможе вчителеві здійснювати межпредметные зв'язку в початкових класах шкіл Адигеї.

ТЕМА VII.

СПІВ НА УРОЦІ МУЗИКИ

Вокально-хорові виспівування. Виспівуванню на уроці можна відводити до п'яти хвилин. Музичний матеріал распевок умовно ділять на три категорії: 1) народно-пісенний матеріал; 2) технічні вправи, які застосовуються поза зв'язком з яким-небудь конкретним музичним добутком (вони сприяють послідовному нагромадженню вокально-хорових навичок як основи підвищення художнього виконання); 3) музичні уривки з пісень, що розучують, пов'язаних з подоланням конкретних труднощів у пісні.

Особлива увага необхідно приділити технічним вправам. Матеріал цих распевок складається з виспівування на різні голосні або на окремі склади. Особливість вправ у тім, що вони мають дуже просту будову, швидко запам'ятовуються й не відволікають увагу учнів від завдань, поставлених педагогом.

Багато педагогів рекомендують починати виспівування із примарных звуків, що вимагають мінімуму витрат м'язової енергії голосового апарата.

Рухливість голосу в дітей молодшого віку повинна здобуватися на основі раніше засвоєних навичок зв'язного співу й чіткої дикції. У роботі над рухливістю голосу вчитель повинен дотримувати поступовості, тим більше, що саме поняття «швидко», «голосно», «тихо» до співу молодших школярів носить умовний характер, і ці вимоги необхідно здійснювати в рамках, доступних дітям.

Особливий інтерес представляють ті вокально-хорові вправи, які, з одного боку, служать розвитку співочого голосу й слуху, з іншого боку, входять органічною частиною в розділи по музичній грамоті або слуханню музики. У таких випадках спів дітей є ілюстрацією до досліджуваного матеріалу й сприяє більше глибокому засвоєнню музичних понять.

Методика розучування хорової пісні. Протягом року учні знайомлять із 15-20 хоровими добутками. Будь-яка пісня повинна пропеваться учнями на трьох уроках. На першому уроці вчитель розучує зі школярами перший або два куплети пісні; на другому уроці - відбувається знайомство з усією піснею; на третьому уроці - пісня закріплюється у виконанні дітей, і вчитель проводить опитування учнів. На цьому ж третьому уроці можна познайомити дітей з новою піснею й розучити з ними перший куплет пісні. На підсумкових уроках, на заключних уроках наприкінці чверті учні згадують пройдені хорові добутки.

Розучування хорових добутків відбувається в класі по слуху. Для розучування пісні рекомендуються наступні етапи роботи.

1. Ознайомлення з пісень:

а) вступне слово вчителя;

б) виконання пісні вчителем;

в) бесіда про виконану пісню.

2. Засвоєння літературного тексту.

3. Розучування мелодії й робота над виразністю співу.

4. Закріплення й повторення.

1. Ознайомлення з пісень. У вступному слові вчителя реалізуються виховні цілі, закладені в змісті музичного добутку. Тут повідомляється матеріал, пов'язаний з авторами, історією створення й «життям» пісні. Більшу роль грають межпредметные зв'язки й залучення суміжних видів мистецтв.

Виконання пісні заглиблюється яскравою бесідою, що допомагає кращому сприйняттю пісні. У перших двох класах бесіда повинна бути спрямована на виявлення загального характеру музики у зв'язку зі змістом. У третьому й четвертому класах можна розбирати елементи музичної мови.

2. Робота над літературним текстом. У співочому навчанні приділяється велика увага на осмислене розуміння поетичного тексту й правильність у вимові кожного слова. Учитель пропонує дітям осмислити зміст кожного куплета. Засвоєння літературного тексту необхідно зв'язувати з розумінням значеннєвих зв'язків у пісні. Текст пісні вчитель може заздалегідь записати на дошці або роздати всім листочки зі словами.

3. Розучування мелодії й робота над виразністю співу. Мелодія розучується з голосу вчителя по музичних фразах з осмисленим виявленням подібності й розходження музичних настроїв. Розучуючи пісню, учитель звертає увагу на рух мелодії з показом її звуковысотности через наочне положення руки або нотний текст. Учителеві необхідно володіти такими прийомами розучування пісень, які не зводилися б до багаторазового «довбанню» фрази за фразою, а будили б творчу активність дітей. Методами активізації при розучуванні пісні можуть бути: роз'яснення мети повторних пропеваний, спів групами або спів окремих гарний співаючих учнів, виконання запева пісні вчителем, а приспіву учнями, чергування співу а капела з акомпанементом і т.д. Для технічно важких місць учитель використає такі види допоміжних вправ: пропевание з опорою на нотний запис, уповільнений темп, сольфеджирование, спів напівголосно або шопотом, «уявний спів». У процесі розучування пісні більшу роль грає індивідуальне опитування учнів.

Аналізуючи хоровий добуток, учитель знайомить дітей з видозмінами в супроводі й допомагає дітям осмислити зміст кожного куплета. Це сприяє усвідомленню загального плану добутку, і діти будуть намагатися дотримувати динамічних вказівок.

4. Закріплення й повторення куплета або пісні в цілому сприяє творчому осмислюванню змісту, розвитку оцінних суджень, підвищенню інтересу й активності надалі хоровому навчанні.

Пение а капела – це спів без супроводу інструмента. На уроках діти звикають співати з опорою на інструмент, тому в співі без супроводу виникають труднощі. При співі а капела в дітей відбувається активний розвиток музичного слуху (загострюється слуховое увагу до інтонації, розвивається ладове й ритмічне почуття), закріплюються хорові навички. Головною умовою у виборі пісень без супроводу для вчителя повинна бути ясність ладової й гармонійної структури музичного добутку.

Робота над двухголосой пісень. Двухголосие необхідно насамперед чути, тому що труднощі багатоголосся полягає не в співі, а в слышании.

Звичайно двухголосие треба починати із вправ, де хлопці вчать попевку, запропоновану вчителем. Потім клас ділиться на дві умовні групи, і в першу половину попевки співає одна група хору, другу половину - інша група. Звучання цих двох груп хору вчитель зрушує й накладає один на одного, що приводить до гармонійного з'єднання двох партій.

На наступному етапі завдання ускладнюється: хлопці вже співають різні звуки роздільно й разом, тобто мелодически й гармонічно. Ігрові форми на початковому етапі двоголосного співу сприяють виникненню інтересу до виразних сполучень і краси багатоголосся. В учнів поступово розвивається гармонійний слух, музична пам'ять, ініціатива до двоголосного виконання вправ.

Потім уводяться попевки з нижніми або верхнім витриманими звуками, на тлі якого рухається інший голос, а також вправи із протилежним сходженням і розбіжністю голосів. Самим важким в инотационном відношенні є рух паралельних терцій, багато учнів збиваються, переходять із нижнього голосу на верхній і співають в унісон.

Розвиваючи гармонійний слух, необхідно поступово вводити слухання, а потім і спів консонансів. При цьому найкраще використати слуховую й образотворчу наочність. У дошки, де намальована «драбинка», двоє хлопців указами показують рух двох голосів. Для розвитку гармонійного слуху рекомендується одночасно із вправами давати нескладні канони.

Учитель немов ділить клас на дві рівні частини, голоси не закріплюються за кожною партією. При розучуванні двоголосної пісні вчитель аналізує партії (паралельність і протилежність у русі голосів, однаковість і розходження ритму партій). Свідомий спів на два голоси визначається прищеплюванням навички слухання й утримання в пам'яті дітей обох голосів. Хор розучує обоє голосів, під час виконання будь-яка група хору може виконувати запропонований учителем голос.

Починати розучування пісні краще з партії, що має самостійне мелодійне значення. Це сприяє усвідомленості в підході до розучує произведению, що, а не формальному способі завчання партій. Якщо ж учитель починає розучування пісні з допоміжного голосу, що є найбільш важким, то необхідно постійно опиратися на звучання основної мелодії.

У початкових класах шкіл Адигеї вчителі повинні познайомити учнів із творчістю таких композиторів, як Нехай А. К., Тхабисимов У. Х., Чич Г. К., Анзароков Ч. М., Самогова Г. А. і ін.

Добутку для дітей молодшого шкільного віку представлені в таких збірниках:

Анзароков Ч. Моя зірка: Збірник (на адыг. яз.). - Майкоп, 1991.

Пісні: Збірник адигейською мовою. / Сост. И. В. Святловская, К. Жанэ.- Майкоп, - 1960.

Самогова Г. А. Живу у твоєму серці: Збірник пісень (на адыг. мові). - Майкоп, 1976.

Самогова Г. А. Пісенька веселого дощу: Пісні для дітей (на адыг. і рос. яз.). - Майкоп, 1991.

Самогова Г. В адыгов звичай такої: Пісні. - Майкоп, 1988.

Туко К. С. Мир вам, люди!: Збірник пісень. - Майкоп, 1994.

Тхабисимов У. Пісні: Для голосу в супроводі фортепіано (баяна). - М., 1989.

Тхабисимов У. Х. Пісні: Збірник (на адыг. яз.). - Майкоп, 1960.

Тхабисимов У. Пісня моя - Батьківщина: Пісні (на адыг. яз.). - Майкоп, 1989.

Тхабисимов У. Х. Пісні серця (на адыг. яз.): Збірник пісень. - Майкоп, 1983.

Навчальна допомога з музики: Для учащихся підготовчих, 1-7 класів адигейських шкіл/ Сост. М. З. Дзигунова: - Майкоп, 1982 (на адыг. яз.).

Хейшхо К. К. Пісні (на адыг. яз.). - Майкоп, 1975.

Чич Г. Наша Земля: Збірник пісень (на адыг. яз.). - Майкоп, 1993.

ТЕМА VIII.

СЛУХАННЯ МУЗИКИ

Слухання музики - діючий засіб музыкально-эстетического виховання учнів. Ознайомлення із кращими зразками вітчизняної й закордонної музики є основою розширення музичного кругозору учнів, виховання в них художнього смаку. У процесі слухання музики збагачується музыкально-слуховое уява, розвивається фантазія учнів, виховується эстетическое відношення до дійсності.

Як розділ уроку слухання музики передбачає в цілому 10-15 хвилин.

Для слухання музичних добутків дослідника пропонують наступну схему:

1. Вступне слово вчителя.

2. Слухання добутку.

3. Бесіда про прослуханий добуток.

4. Аналіз добутку.

5. Повторення, закріплення.

Вступне слово вчителя підготовляє учнів до свідомого сприйняття добутку. Учителеві необхідно заздалегідь визначити головне, що необхідно довести до свідомості дітей і як це варто здійснити. У вступному слові можна використати такі методи роботи, як розповідь, бесіда, словесні пояснення з ілюстраціями, складання розповідей дітей по змісту малюнків, спогаду дітей про певні події й т.п. Учителеві необхідно викликати зацікавленість дітей до добутку, бажання його прослухати. У вступному слові вчитель використає виховні аспекти.

У початкових класів, що вчаться, переважає наочно-образний характер мислення, тісно пов'язаний з їхнім життєвим досвідом. Тому при вихованні музики в дитячій свідомості виникають різні зорові подання.

Використовуючи дитячу фантазію, можна застосовувати різні наочні приладдя. Однак при поясненні музичного образа немає потреби створювати й нав'язувати дітям який-небудь сюжет. Суб'єктивні подання з боку вчителя обов'язково ушкодять справі, оскільки розуміння змісту музики через слышание в ній літературного сюжету є помилковим. Переказувати музичний «сюжет» словами неможливо. Головне для музичного сприйняття - це емоційне співпереживання самої музики, уміння вловити характер, настрій.

При слуханні музики необхідно дітям сидіти тихо. Тут потрібна особлива атмосфера очікування радісного, котра веде до більше глибокого проникнення у звучну палітру добутку. У першому й другому класах добутку тривають від 45 секунд до напівтори хвилини. У третьому й четвертому класах діти без праці слухають п'єсу, що триває три хвилини. Можна в момент прослуховування дітям користуватися нотним записом (нотами), де графічно виставлені позначення динаміки, розмірів, темпів.

Після прослуховування добутку бажано провести бесіду, у якій учні діляться своїми враженнями й думками про цей добуток. Учитель допомагає учнем підібрати визначення, які найбільше повно розкривають художні особливості музичного добутку, і з'ясовує правильність у розумінні дітьми змісту музики.

При аналізі добутку необхідно усвідомити ті засоби музичної виразності, які використав композитор для зображення характеру музичного образа.

У процесі аналізу бажано частіше використати метод порівняння. Цей метод застосовують спочатку при зіставленні двох контрастних добутків, а потім і окремих елементів музичної мови в межах одного добутку. Так, наприклад, при поясненні форм музичних добутків учитель може використати колірну наочність. Однаковість у музичних побудовах діти сприймають через один кольори. При складанні двох контрастних мелодій підбираються різні фарби. Крім кольорів, діти можуть зіставляти різні геометричні фігури або рухи кривої лінії з різними контурами.

Дуже важливо, щоб у процесі розбору вчитель допоміг дітям зрозуміти, що ті або інші засоби музичної виразності не випадково використані композитором у добутку, а необхідні для того, щоб правдиво передати його зміст. Учитель повинен завжди пам'ятати, що розбір не ціль, а лише засіб для найбільш повноцінного сприйняття музики.

Деякі музиканти-педагоги користуються наочними схемами аналізу музичного добутку. Різні варіанти схем учителі підбирають у своїй роботі індивідуально. Схему, запропоновану Гродзенской Н. Л., можна поступово пропонувати дітям у початкових школах Адигеї (див. мал.):

Для того, щоб діти навчилися любити й розуміти музику, добутки повинні бути ними добре засвоєні. К. Д. Ушинский писав про те, що твір мистецтва тільки тоді буде глибоко відчуто, коли воно буде до кінця зрозуміло. Тому необхідно кілька разів прослухати добуток, щоб воно запам'яталося дітям і стало для них близьким. Інтерес до музики, що діти слухають неодноразово, не тільки не вгасає, а, навпаки, підвищується.

На уроці новий добуток слухається повторно. Ще перед уроком учитель може поставити нове питання або продумати хід творчого завдання, де одночасно із прослуховуванням або в домашнім завданні можна використати особисті переживання й подання кожної дитини, що веде до можливості появи малюнка, поетичного, словесного образа. Методами активізації в повторному сприйнятті музики можуть бути методи попередніх питань або постановка нової мети перед повторним виконанням добутку. Сприйняття повторюваного знову добутку завжди буде збагаченим, більше свідомим і глибоким. Саме заради такого сприйняття й робиться розбір добутку.

На наступних уроках окремі добутки можуть звучати знову, причому вчитель тепер повинен намагатися направити увагу дітей на те, щоб вони почули щось нове. На підсумкових уроках добутку повторюються, тут часто використаються ігрові форми, наприклад, концерт за заявками дітей. Можна влаштувати концерт-загадку, згрупувавши добутку тематично або по жанровій ознаці й т.п. Учитель поступово дає окремі завдання, ціль яких - виявити якість придбаних знань, ступінь запам'ятовування й оцінного відношення учнів до музики.

У початкових класах школи вчителі можуть використати добутки по слуханню таких збірників:

Адигейські (черкеські) народні пісні й мелодії/Сост. і ред. А. Ф. Гребньов. - м.-л.: Музгиз, 1941.

Адигейські танцювальні мелодії / Обр. і сост. К. Х. Тлецерука. - Майкоп, 1987.

Адигейські танцювальні мелодії / Обр. і сост. К. Тлецерука. - Майкоп, 1987.

Анзароков В. М., Тлехуч А. М. Школа гри на адыгэ пшынэ. - Майкоп, 1989.

Народні пісні й інструментальні наигрыши адыгов/Сост. В. Х. Барагунов, З. П. Кардангушев; Під ред. Е. В. Гиппиуса. - М. :Сов. композитор. В 3-х т. - Т. 1 (1980); Т. 2 (1981); Т. 3. ч. 1 (1986); Т. 3. ч. 2 (1990).

Нехай А. Фортепианные добутку: Репертуарний збірник. - Майкоп, 1987.

П'єси для фортепіано. Вып. 19. - М., 1991. (К. Туко).

Тлецерук К. Х. Самовчитель гри на адигейській гармоніці. - Майкоп, 1979.

Навчальна допомога з музики: Для подгот., 1-7 кл. адыг. шкіл. - Майкоп, 1982.

Юний гармоніст: Альбом п'єс і обробок для хроматичної національної гармоніки, баяна, акордеона. - М., 1990.

Юний гармоніст: Альбом п'єс і обробок. - М., 1990 (У. Тхабисимов, К. Туко).

ТЕМА IX.

МУЗИЧНА ГРАМОТА

Музична грамотність учнів визначається рівнем розуміння музики як живого, образного мистецтва, нерозривно пов'язаного з життям. Нагромадження слухового досвіду й музично-образних подань формують систему знань по музичній грамоті дітей, що часто може бути провідної на уроці, а в окремих випадках вона може служити й підтемою кожного заняття. Так, у початкових класах учитель підкоряє урок певному елементу по музичній грамоті, що як би «цементує» всі види робіт, і кожний розділ уроку лише поглиблює й доповнює знання учнів. Музична грамота підкріплюється прикладами з хорового співу й слухання музики, і вчителеві необхідно при цьому завжди пам'ятати, що теорія є наслідком звучної музики, а не навпаки.

Музичній грамоті на уроці можна відводити будь-який час. Вона може бути представлена двома моментами:

1) теоретичні відомості по музичній грамоті;

2) практичне засвоєння теоретичного матеріалу.

Існуюча множинність у закріпленні знань по музичній грамоті виявляється в різних варіантах, як музичні прояви, музичні дії дітей:

а) сольфеджирование,

б) слуховой аналіз,

в) музичний диктант,

г) ритмічні вправи,

д) музично-дидактична гра,

е) імпровізація,

ж) гра на музичних інструментах,

з) рух під музику.

Учитель по власному розсуді вибирає будь-яку форму практичної діяльності й пропонує її дітям на кожному уроці.

Характерною рисою системи музичної грамоти в школі є шлях придбання знань, що ведуть від поступового нагромадження музыкально-слуховых вражень до їхнього узагальнення. Тому необхідно різнобічний розвиток музичного слуху, що здійснюється на основі співу, слухання, руху. А це, у свою чергу, сприяє їхньому вдосконалюванню.

Музичним слухом можуть бути сприйняті такі якості звуку, як висота, тривалість, гучність, тембр. Тому слух розвивають як слух звуковысотный, ритмічний, динамічний і тембровий. Повноцінне сприйняття й відтворення музики можливо лише при певному рівні розвитку всіх видів слуху.

Музична грамота в школі повинна виховати здатність розрізняти на слух звуковысотные й метроритмические співвідношення в музиці, які радянський психолог Б. М. Теплов назвав головними носіями музичного змісту.

Звуковысотная організація музики. Б. М. Теплов ділить музичний слух на дві самостійні здатності - ладове почуття й музичні слуховые подання. Музичні слуховые подання є конкретною формою прояву ладового почуття, таким чином, музичний слух можна вважати єдиною здатністю й визначити його як здатність сприйняття й подання ладових звуковысотных співвідношень.

Точність сприйняття висоти завжди є основним і головним фактором, що визначає точність її відтворення. Для досягнення точності у відтворенні звуку відіграють роль вокальні вміння, стан голосового апарата, зібраність уваги, спосіб і якість настроювання. Процес формування слуху в кожної людини протікає індивідуально.

Розвиток музичного слуху учнів варто починати з формування в них ступеневых подань мажорного ладу. Для цього можна рекомендувати спів дітей з показом руки висоти звуків (руховий аналізатор), спів щаблів ладу вразбивку по нотному стані з опорою на стійкі звуки («подорож по звукоряду»), імпровізацію на задану мелодію. Спочатку діти співають із підтримкою інструмента або голосу вчителя, потім без супроводу, і, нарешті, співають «про себе». Чим краще розвинені в учнів ступеневые подання, тим більше точно відтворюються ними интервальные співвідношення й тем легше розвиваються интервальные слуховые подання. При неодмінній умові досить сформованого мелодійного слуху можливий розвиток гармонійного слуху, в основі якого лежить ладове почуття й музыкально-слуховые подання.

Тимчасова організація музики. Вся сукупність явищ тимчасової організації музики (тривалість, метр, темп, співвідношення частин) поєднуються поняттям «ритм». Головною тимчасовою мірою в музиці є рахункова доля. Рівномірне проходження доль один за одним являє собою тимчасовий стрижень музичного добутку, ритмічно організуючі всі звуки. Першою й найважливішою умовою музично-ритмічного розвитку людини є сприйняття й відтворення рівномірної пульсації доль музичного добутку. Формування почуття ритму в науковій літературі розглядається, як придбання вміння сприймати й відтворювати спочатку послідовність однакових длительностей, потім привнесення в цю послідовність відчуття сильних і слабких доль. Метричні співвідношення в музиці різноманітні, і засвоюються вони учнями поступово, протягом тривалого часу. Паралельно із засвоєнням метричних співвідношень учні засвоюють співвідношення різних длительностей. Так, при проходженні розміру 2/4 учні знайомлять із длительностями в наступному порядку –    Засвоєння ритмічної фігури ґрунтується не на звучанні її як такий, а на придбанні навичок порівняння вихідних у неї длительностей.

В розвитку почуття ритму входить відчуття учнями будови музичного добутку. Почуття форми визначається домірністю музичних побудов, що входять у добуток, на їхньому співвідношенні, повторності, взаємозв'язку. Найбільш яскраве подання про членування музичної мови діти вперше одержують при співі. У початкових класах ці подання закріплюються у всіх видах роботи на уроці з теоретичним обґрунтуванням основних форм добутків (одночастинна, двухчастная, трехчастная, рондо, варіації).

Нотний запис є узагальненням звуковысотных і ритмічних подань. Запис допомагає уточнити подання про добуток як про сукупності висоти звуків, ритму, розміру, ладу, динаміки, темпу, форми.

ТЕМА Х

МУЗИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ДІТЕЙ

Сольфеджирование припускає спів по нотах. При первісному ознайомленні дітей з нотами вчителеві необхідно користуватися системою «сходи». Учні співають і показують рукою рух мелодії, називаючи ноти. Найважливішим завданням учителя є розвиток у дітей зв'язку співочого руху, музичного слуху й зорового сприйняття.

Початок співу по нотах означає спів попевки на одному звуці з різними ритмічними співвідношеннями. Діти співають по графічному записі, знайомлять із поняттями про короткі й довгі звуки.

Це випереджає знайомство дітей з позначенням четвертної й половинної нот. Поступово вводяться вправи, що розширюють подання дітей про музичну висотність і закріпляючі поняття про різні висотні співвідношення звуків.

При розширенні діапазону нот дітей знайомлять із назвами основних музичних звуків і зі скрипковим ключем. Діти співають попевки, гами по нотах і починають сольфеджировать легені пісні. Пісні розучуються з голосу вчителя з опорою на нотний запис (простежування по нотах).

Тому читання нот найкраще давати на пісенних мелодіях.

Слуховой аналіз припускає прослуховування дітьми музичних добутків, а також ілюстрацій до теоретичного матеріалу. Це може бути представлено демонстрацією цілого або частини добутку, окремої мелодії або елемента музичної мови. Увага дітей повинне бути цілеспрямованим. Учитель пояснює музичні приклади, пропоновані для прослуховування, а також ставить питання з метою з'ясування, як діти засвоїли музичний матеріал.

Музичні диктанти бувають трьох видів: ритмічний, звуковысотный, мелодійний. Ритмічний диктант відбиває тривалості звуків, пропонованих дітям учителем; звичайно цей диктант записується різними длительностями на звуці однієї висоти або робиться запис длительностей без нотоносца (із вказівкою метра або без нього).

Звковысотный диктант ладово пофарбований, але тут проставляється запис висоти нот без вказівок длительностей.

Мелодійний диктант з'єднує в собі звуковысотные співвідношення щаблів ладу й метроритм. Цей вид диктанту є найбільш складним для школярів.

Метро-ритмічні вправи засновані на розвитку ритмічного почуття в дітей. Не можна розвивати почуття «ритму взагалі», воно розвивається у відповідній діяльності дитини (трудовий, мовний, музичної, танцювальної). Учитель підбирає завдання, що спрямовано на вироблення певної ритмічної навички і яке допоможе довести навичку до автоматизму. Це веде до усвідомлення й закріплення в пам'яті дітей ритмічних формул.

Для розвитку почуття ритму використаються різні прийоми: стежити при співі за ритмічним малюнком спочатку за схемою, потім по нотах; вимовляти слова пісні, окремі склади, назва нот або щаблів у відповідного ритму; пропевать слова або склади на одному звуці; виконувати ритмічний малюнок рухом, співом, прохлопыванием і т.д.

Музично-дидактична гра вражає уяву дитини своєю емоційністю, захоплюючою формою заняття. Ігри повинні розвивати всі види слуху, почуття ритму, пам'ять, вони сприяють розвитку дитячої творчості. Учитель сам придумує ігри або користується іграми з музично-методичної літератури. Музичне лото, ребуси, цікаві подорожі в мир музики плануються відповідно до мет і завданнями уроку. Діти можуть самостійно придумувати варіанти ігор.

Імпровізація як вид навчальної діяльності, являє собою творчість дитини, пов'язане з уміннями оперувати знаннями й навичками й застосовувати їх у нових видах практики. В імпровізаціях провідним початком є музичне чуття учня з опорою на його попередній музыкально-слуховой досвід. У початковій школі можна використати ритмічні й мелодійні імпровізації.

Завдання по імпровізації необхідно тісно зв'язувати із засвоєнням програмного матеріалу по хоровому співі, музичній грамоті, слуханню музики й пропонувати дітям залежно від їхніх знань і вмінь.

На початкових стадіях навчання вчитель пропонує продовжити мелодію у відповідному характері або дати відповідь на поставлене ритмічне питання. Кожний учень складає свій варіант мелодії або ритмічна відповідь. Дітям можна запропонувати: придумати слова, фрази в заданому ритмі; скласти мелодію імен або ритмізованих слів; скласти відповідь на мелодійне вітання вчителя; імпровізувати в діалогах, при прощанні із учителем по закінченні уроку; скласти мелодію на заданий ритм або на знайомий текст і т.д. Такі завдання сприяють пробудженню творчих сил дитини і їхньому розвитку. Всі школярі повинні випробовувати радість творчості, тому що з нею зв'язана емоційна чуйність на музику.

Гра на музичних інструментах припускає знайомство дітей з найпростішими дитячими інструментами й основними навичками гри на них. Учителеві необхідно дати дітям початкові відомості про музичні інструменти, їхніх тембрових особливостях.

Дитячі музичні інструменти діляться на чотири групи. До струнних інструментів-іграшок ставляться: гусли, цитра, ліра, цимбалы. До духових інструментів ставляться: «Мелодія» з фортепианной клавіатурою, трисла, духова гармонь, баян, акордеон, гармоніка. До ударно-клавішних інструментів - дитяче піаніно й рояль. Ударні інструменти представлені металофоном, ксилофоном, нотофоном, трикутником, бубном, барабаном, трещеткой, погремушкой-маракасом, пхачич, дуолом.

У класі звичайно іграшки розподіляються по рядах: один ряд грає на духових, інший - на струнних або ударних інструментах, що мають певну висоту звуку, третій - на шарудливим або дзвенячих ударні. Учитель знайомить дітей з елементарним записом партитури й графічно показує на дошці кожну партію інструментів або ритмічного супроводу.

На початкових етапах художньо-творчого виховання важливо використати той самий пізнавальний матеріал для формування в школярів елементарних виконавських подань, ладового, ритмічного почуття й почуття музичної форми, первісних навичок гри на інструментах. Дітям необхідно дати елементарні поняття про принципи твору шумового або мелодійного вступу до добутку, найпростішого акомпанементу до мелодії, про вибір інструмента підходящого тембру й т.д.

Рух під музику можна включати в усі види діяльності на уроці й направляти на засвоєння навчального матеріалу по музичній грамоті, хоровому співу, слуханню музики. Рухливі ігри під музику з використанням елементів художньої гімнастики сприяють фізичному й эстетическому розвитку дітей. Вивчення ритмічних-музично-ритмічних рухів спрямовано на розвиток у дітей почуття ритму, активного й свідомого сприйняття художнього образа музичного добутку.

Перше педагогічне завдання - розвити навичку сприйняття рівномірної пульсації доль у музиці. Найбільш ефективним способом розвитку цієї навички є ходьба під музику. Потім учні засвоюють відчуття сильних і слабких доль. Відомо, що метричні співвідношення в музиці засвоюються учнями поступово, протягом тривалого часу.

У якості методичних для розвитку почуття ритму можна взяти основні принципи Жак-Далькроза:

1. Засвоєння навички рівномірної пульсації доль.

2. Закріплення цієї навички за допомогою марширування під музику з різним темпом.

3. Засвоєння всіх ритмічних фігур за допомогою великих зовнішніх рухів.

4. Доведення засвоєння ритмічних фігур до повного автоматизму.

Залежно від навчальної мети використаються такі рухи: ходьба, танцювальні кроки, рух рук, повороти корпуса й т.д. Вибір рухів залежить від особливостей пісні або танцю, повинні бути завжди підлеглі характеру музики.

Коли учні придбають певні навички сприйняття музики й навчилися погоджувати рухи з її характером, бажано, щоб вони самостійно підбирали відповідні рухи.

ТЕМА XI.

РОЗВИТОК ТВОРЧОЇ АКТИВНОСТІ УЧНІВ
У РІЗНОМАНІТНІЙ МУЗИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Активізація процесу музыкально-эстетического виховання через творчість дитини обумовлено високою роллю творчості в пізнанні миру, необхідністю всебічного розвитку особистості. Творча діяльність дітей перебуває в прямої залежності від їхньої природної активності, а сам процес в атмосфері творчості здобуває розвиваючий характер.

Б. В. Асафьев писала: «Людина, що випробувала радість творчості, навіть у самому мінімальному ступені, поглиблює свій життєвий досвід, стає іншим по психологічному складі, чим людина лише наслідувала актам інших».

Творчість дитини пов'язане із самостійними діями, з уміннями оперувати знаннями, навичками, застосовувати їх у раніше невідомих умовах, у нових видах практики. Творчість тренує й розвиває пам'ять, мислення, активність, спостережливість, цілеспрямованість, логіку, інтуїцію. Метод дитячої творчості як метод виховання активізує процес засвоєння досвіду в пізнавально-пошуковій діяльності учнів.

По думці Б. М. Теплова, із всіх музичних здібностей загальн і важливої є здатність емоційної чуйності на музику. Потреба дітей виражати себе в музиці відбиває, поряд з емоційним, і особистісне відношення до неї, розвиває эстетический смак. Проявляючи себе музично, діти є не тільки слухачами або виконавцями музики, а також виступають як її творці. Творчий характер музичної діяльності визначається через синтез емоційної чуйності й мислення, логіки й інтуїції, абстрактного й конкретного подань.

Творчість школярів не є самостійним розділом уроку, а органічно включається в будь-яку форму прояву музичної діяльності: спів, слухання, рух, музичну гру, твори, мелодекламацію. Учителеві необхідно відібрати для уроку такі добутки, які служили б основою для формування конкретних творчих навичок. На уроці необхідно створити атмосферу творчої активності, продемонструвати перед дітьми як зразок певний прийом музичної діяльності. Учитель керує й направляє дитячу фантазію, проявляє себе сам у творчому відношенні, оскільки вся його музична діяльність служить зразком для дітей. Творчі завдання від уроку до уроку необхідно ускладнювати, однак на уроці варто спостерігати взаємодія всіх видів діяльності, що виходять їхній основний теми заняття.

При хоровому співі дітям можна запропонувати скласти другий голос до основного, придумати ритмічний або мелодійний супровід, вступ або висновок до пісні, використовуючи для цього дитячі музичні інструменти. При слуханні музики діти проявляють себе через художню або поетичну творчість, через рух, танець, пантоміму.

Особливе місце для пробудження творчих сил дитини і їхнього розвитку приділяється імпровізації. В імпровізаціях дитина як би розкріпачується, йому не треба наслідувати іншим, він виступає із власною творчістю. На першому етапі вчитель учить дітей ритмизировать різні слова, приказки. При цьому він звертає увагу на різну ритмізацію слів, приказок, загадок. Потім діти вчаться будувати мелодії на задані ритми й подтекстовывать запропоновані вчителем ритми, що відповідають словами. Необхідно навчити дітей зробити продовження заданого ритму, продовжити задану мелодію.

В імпровізаціях можна запропонувати дитині проілюструвати розповідь або маленьку історію інструментально-шумовим супроводом, скласти інструментальні-музично-інструментальні загадки. У знайомих дітям музичних добутках варто визначати характер ритму, темпу й підкреслити все це придуманим супроводом. Можна запропонувати дітям музицировать на вільну тему. Таким чином, у вільних імпровізаціях провідним початком є музичне чуття учня, що опирається на попередній музичний слуховой досвід. Творчі завдання необхідно проводити систематично й цілеспрямовано, ускладнюючи їх відповідно рівню пізнавальної діяльності учнів.


ТЕМА XII.

МУЗИЧНЕ НАВЧАННЯ Й ВИХОВАННЯ
в 1 КЛАСІ

Рівень розвитку пізнавальних процесів і пізнавальної діяльності в шестирічних дітей неоднорідний до моменту надходження в школу. Він пояснюється темпами психологічного розвитку дітей, умовами життя й виховання в родині й дошкільних установах, індивідуальними задатками, інтересами й працездатністю кожної дитини. Особлива увага вчителеві необхідно приділити визначенню внутрішньої позиції кожної дитини, що проявляється в особистісному відношенні до події, що має різний відтінок у виборчому підході дитини й навколишньої дійсності.

При збереженні основної мети музичного виховання - засобами музики розвивати й формувати особистість школяра - особливо важливими завданнями в 1 класі будуть:

1) навчити дітей слухати й розуміти музику, розбудити в них емоційну чуйність на різнохарактерні добутки;

2) установити зв'язку музики з життям;

3) установити координацію музичного слуху й голосу;

4) розвивати ладове почуття;

5) навчити дітей відчувати рівномірну пульсацію в музиці;

6) викликати активне бажання до творчої діяльності.

У першому класі діти засвоюють теми, яким підлеглі уроки чвертей:

1. Які почуття передає музика?

2. Про що розповідає музика?

3. Як розповідає музика?

4. Що і як розповідає музика?

Зміст програми включає доступні дітям даного віку види музичної діяльності, які органічно зв'язані між собою: спів, слухання музики, музичне творчість.

В області вокально-хорового співу діти повинні співати в діапазоні (до1), ре1 - си1 співучим легенею, дзвінким звуком, без напруги. Домагатися чистого унісону як основи гарного співу; прагнути до художнього виконання пісень у супроводі інструмента, індивідуально й колективно; окремі вправи, попевки й частини пісень співати без супроводу. Знати правила співу, значення диригентських жестів учителі (увага, подих, початок і кінець співу), дотримувати правильної співочої установки. Розрізняти хоровий^-хорові-вокально-хорові добутки по характері: веселі, жартівні, смутні, урочисті, танцювальні. Запам'ятовувати й розрізняти характерні риси пісень по вступі й мелодії.

В області слухання музики дітям необхідно прищеплювати навички сприйняття, нагромаджувати музичні враження. Учні повинні знати, що музика може розповісти про навколишньому: необхідно дати початкові відомості про композиторів, народну творчість, про композиторів-класиків. Діти повинні розрізняти пісню, танець, марш, визначати характер музики залежно від змісту добутку, мати поняття про мелодію й акомпанемент, дізнаватися добуток у цілому й окремі його частини; мати початкові подання про форму (вступ, запікши, припев, закінчення). Охарактеризувати засобу виразності: регістр (високий, низький), темп (швидкий, повільний), силу звучання (тихо, голосно), мелодію (уривчаста, плавна), тембр (розрізняти характер звучання різних інструментів, голосу своїх товаришів) і вміти співвіднести зміст добутку з виразністю цих музичних засобів.

В області музичної грамоти необхідно дати дітям початкові відомості про будову мелодії, навчити дітей розрізняти високі й низькі звуки, рух мелодії (нагору, униз, на одній висоті), знати назва звуків у межах першої октави й закріплювати ці знання під час гри на дитячих музичних інструментах. У розвитку ритмічного почуття - засвоїти рівномірну пульсацію доль у музиці, засвоїти сильну долю, мати поняття про длительностях - чверті, двох восьмих у розмірі 2/4; уміти передавати ритмічні малюнки пісень, попевок, вправ, підбирати ритмічний акомпанемент до виконує песне, що. Уміти грати на металофоні, на ударних народних інструментах, відгукуватися на музику різного характеру. Необхідна робота, пов'язана з ритмічними-музично-ритмічними рухами, музичними іграми, виконання танців.

ТЕМИ XIII.

МУЗИЧНЕ НАВЧАННЯ Й ВИХОВАННЯ
В 2
КЛАСІ

Одними з головних питань музичного виховання в 2 класі є: а) розвиток інтересу й любові до музики, бажання слухати й виконувати її; б) поглиблення зв'язків музики з життям; в) нагромадження відомостей по музичній грамоті, освоєння дітьми нотної грамоти; г) розвиток музичних здібностей: емоційної чуйності на музику, музичного слуху (ладове й ритмічне почуття), музичної пам'яті, творчого відношення до музики; д) освоєння дітьми основних вокально-хорових навичок.

При сприйнятті музики вчитель націлює увагу дітей на засвоєння основних тим чвертей:

1. «Три кити» у музиці - пісня, танець і марш.

2. Про що говорить музика?

3. Куди ведуть нас «Три кити»?

4. Що таке музична мова?

В області хорового співу учні повинні співати в діапазоні нот першої октави, знати правильну співочу установку, розуміти основні моменти диригентського жесту, співати пісні в унісон чисто й злагоджено, окремі попевки й уривки пісень співати без супроводу, правильно користуватися подихом, чітко вимовляти слова пісень. Діти знайомлять із піснями різних жанрів: марш^-марші-пісні-марші, танець^-танці-пісні-танці. При цьому вчитель повинен звертати увагу дітей на структуру добутків, елементи музичної мови й на зв'язок змісту добутку з його музичною виразністю. Особливе місце в роботі вчителя повинна зайняти робота над правильним звукоизвлечением і звуковедением, манерою й способом виконання пісні. Ця робота повинна йти через осмислення образа добутку, його характеру й настрою.

В області слухання музики учні повинні мати подання про ролі музики в житті народу й кожної людини, знать, що засобами музичного мистецтва можуть бути зображені різні важливі події в житті народу, почуття, думки й настрої людини, образи героїв, рідної природи, відтворюватися святкові події. Діти повинні дізнаватися на слух добутку, які вивчаються в класі; знати назви добутків, їхніх авторів, необхідно аналізувати нескладні музичні добутки по таких властивостях: темп, динаміка, тембр, мелодія, регістр. У зв'язку зі змістом визначати характер добутку й уміти зіставляти, порівнювати прослухані добутки. Школярам доступні основні жанри (марш, пісня, танець) і музика ілюстративного характеру. Діти можуть дати загальну характеристику добутку через визначення образа, настрої й змісти. Необхідно також відрізняти музику вокальне й інструментальну, звучання оркестру й окремих інструментів, знати їхній зовнішній вигляд. Діти повинні орієнтуватися в найпростіших музичних формах: куплетна форма, двох- і трехчастная, варіації; розуміти музичні жанри - опера, балет, симфонія, інструментальний концерт.

В області музичної грамоти учні повинні знати знаки нотного запису, розташування нот на нотоносце. Необхідно відчувати рівномірну ритмічну пульсацію (супровід співу рівномірними ударами, кроками, танцювальними рухами), мати подання про сильну й слабку долі, знати й практично використати четверту ноту, парні восьмі, половинну ноту, мати поняття про четверту паузу. Відчувати стійкі звуки в розмірах 2/4, 3/4, відтворювати ритмічний малюнок пісень на ударних інструментах (бубон, барабан, палички); сольфеджировать найпростіші попевки, вправи, складати ритмічні малюнки й мелодію на заданий текст. Рекомендується проводити різноманітні ритмічні ігри й вправи, канони, танцювальні рухи під музику.

В області творчості діти проявляють прагнення до музично-творчої діяльності - можуть імпровізувати, інсценувати пісню або інструментальну п'єсу винахідливого характеру.

ТЕМИ XIV.

МУЗИЧНЕ НАВЧАННЯ Й ВИХОВАННЯ
в 3
КЛАСІ

При збереженні в 3 класі основної мети музичних виховань - засобами музики розвивати й формувати особистість - особливо важливими завданнями будуть:

а) виробити вміння школярів сприймати й переживати музичний зміст добутку, його емоційність;

б) підсилити взаємозв'язку між сприйняттям, посильним розбором і виконавським втіленням;

в) розвивати музичний слух (ритмічне й ладове почуття).

Основними темами чвертей в 3 класі будуть теми:

1. Пісня, танець і марш переростають у пісенність, танцевальность і маршевость.

2. Інтонація.

3. Розвиток музики.

4. Побудова (форми) музики.

В області хорових співів - співати в діапазоні до1 - ре1, не допускати формованого звучання; при співі відтворювати мелодію интонационно точно, дотримуючись чіткій артикуляції й дикції. Уміти співати на одному подиху більше довгі музичні фрази. Необхідно прислухатися до власних співів і співу товаришів, точно вести свої партії при співі каноном і в піснях з елементами двухголосия при самостійному голосоведении; співати виучені пісні всім класом невеликими групами або індивідуально із супроводом або без нього. Добре розуміти диригентський жест у розмірах 2/4, 3/4, 4/4.

В області слухання музики учні 3 класи закріплюють знання про зміст музики, її характеру, засобах музичної виразності, поглиблюють знання про структуру добутку, основних форм - одночастинної, двухчастной (куплетної), трехчастной, варіації, рондо. Необхідно навчити дітей розрізняти звучання окремих музичних інструментів, оркестрів (духових, симфонічного, народних інструментів), хорів (однорідного й змішаних). Уміти за допомогою вчителя робити порівняльний аналіз двох музичних добутків по їхньому характері й засобам виразності. Уміти привести приклади різнохарактерних добутків. Розуміти музичні терміни, пов'язані з досліджуваними добутками.

В області музичної грамоти учні повинні знати знаки нотних записів, тривалості (четверта, восьма, половинна) і паузи цих длительностей, про крапку біля нот; орієнтуватися в позначеннях темпу й динаміки; визначати на слух сильні й слабкі долі в розмірах 2/4 і 3/4, уміти їх тактировать; визначати на слух стійкі щаблі ладу. Учні повинні мати подання про мажорний і мінорний лад і їхні тризвуки. Відтворювати ритмічний малюнок пісень, що виконують, різноманітні ритмічні вправи (одноголосно й двухголосно), ритмічні ігри, канони, записувати ритмічні диктанти, використовуючи чверті й восьмі, а також паузи цих длительностей. Сольфеджировать вправи, уривки пісень, закінчення на тоніці або іншому стійкому щаблі (за вказівкою вчителя).

ТЕМИ XV.

МУЗИЧНЕ НАВЧАННЯ Й ВИХОВАННЯ
в 4
КЛАСІ

Особливо важливим завданням в 4 класі становить всебічно музыкально-слуховое розвиток школярів. Насамперед це стосується розвитку музичного слуху в області мелодійного й гармонійного сприйняття, пов'язаного з ладовими відчуттями. Ритмічне почуття буде засновано на відчутті метричної пульсації, учні закріплюють поняття сильних і слабких доль у різних метрах. Тембровий слух дітей формується при сприйнятті звуковысотных співвідношень ладу, при зіставленні звучання різних інструментів. Одним їхній засобів активного музичного слухового розвитку школярів є їх власна музична діяльність: імпровізація, рух під музику, гра на музичних інструментах, спів, слухання.

Особливе місце на уроках музики 4 класи займає тема про музику народу Адигеї, про особливості музики нашої багатонаціональної республіки, про її зв'язки з музикою інших народів нашої країни, про ролі музики в інтернаціональному, патріотичному вихованні, установленні дружніх відносин між народами миру. З деякими добутками народної творчості й композиторів Адигеї діти займалися на уроках попередніх класів і мають подання про музику рідного краю. Учителеві необхідно звертати увагу на її специфічні особливості народної музичної мови: наявність великої кількості діатонічних семиступенных ладів, перевага мінорних нахилень, кварто-квинтовые інтонації, багатоголосся, відсутність опорних терцовых тонів, гострота й багатство ритмів. Дітей необхідно: познайомити із творчістю композиторів, таких як Нехай А. К., Тхабисимов У. Х., Анзароков Ч. М., Чич Г. К., Самогова Г. А. і ін.

Школярі знайомлять із такими темами уроків:

1. Музика Адигеї.

2. Між музикою Адигеї й музикою інших народів моєї країни немає непереходимых границь.

3. Між музикою різних народів миру немає непереходимых границь.

4. Композитор-виконавець-слухачі.

В області вокально-хорових співів діти повинні співати в діапазоні до1 - ре2 (мі2), не зловживати крайніми звуками діапазону. Знати основні співочі правила (співоча установка, звукоутворення, звуковедение, подих, дикція й ін. ). Правильно користуватися співочим подихом, співати на одному подиху музичні фрази в піснях повільного темпу, ощадливо витрачати подих у співучих піснях, уміти брати швидкий вдих у рухливих піснях. Співати интонационно точно, правильно в дикционном відношенні злагоджено й виразно пісні різного характеру із супроводом і без нього. Співати канони, двоголосні пісні, нескладні попевки й вправи із самостійним голосоведением, виразно виконуючи свою партію. Користуватися при співі нотним записом. Добре розуміти диригентський жест на 2/4, 3/4, 4/4.

З області слухання музики учні повинні мати короткі відомості про авторів досліджуваних добутків. По звучанню визначати, хто виконує добуток: оркестр (духовий, народний, симфонічний) або окремий інструмент (фортепіано, скрипка, флейта, гобой, кларнет, фагот, труба, баян і т.д.), хор (жіночий, чоловічий, змішаний, дитячий) або окремий голос (чоловічий, жіночий, дитячий). Орієнтуватися в елементах, термінах щодо темпу, динаміки, ладу, регістра, жанру добутку й т.д.; у музичних формах (куплет, запікши, припев, проста трехчастная форма, варіації, рондо). Орієнтуватися в поняттях - опера, балет, симфонія, інструментальний концерт, квартет, сюїта, кантата, інструментальна п'єса, соната, вокальна або хорова пісня. Дітей необхідно навчити аналізувати прослуханий добуток відповідно до обсягу знань, названих вище, застосовувати при цьому знання, уміння й практичні навички, придбані при вивченні музичної грамоти й хоровому співі. Уміти за допомогою вчителя робити порівняльний аналіз двох музичних добутків по їхньому характері й засобам виразності. Уміти вести приклади різнохарактерних добутків.

В області музичної грамоти учні повинні знати розміщення нот на нотоносце в межах першої октави знати тривалості (ціла, половинна, чверть, восьма) і паузи відповідних длительностей. Учні знайомлять із нотою із крапкою (до половинній і четвертний длительностям з позначенням пауз, що відповідають цим длительностям), орієнтуються в розмірах 2/4, 3/4, 4/4. Діти повинні визначити на слух лад, стійкі й нестійкі щаблі ладу, уміти тактировать, сольфеджировать вправи, попевки й уривки з пісень у розмірах 2/4 і 3/4. Сольфеджировать і записувати нескладні мелодії в тональностях до мажор і ля мінор із застосуванням виучених длительностей і розмірів. Відтворювати більше складні ритмічні малюнки, канони, ритмічні вправи. Співати пісні й вправи із двох і трехголосым ритмічним супроводом, двоголосні із самостійним голосоведением. Виконувати імпровізації, вправи, спрямовані на розвиток творчої активності. Створювати ритмічний супровід до досліджуваних пісень, дописувати в невеликих попевках другий голос, закінчення на тоніці або іншому стійкому щаблі (за вказівкою вчителя).


ЗРАЗКОВА ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ

1. Адыгская гармоніка.

2. Аналіз передового педагогічного досвіду в справі музичного виховання (огляд статей, використання місцевого матеріалу).

3. Взаємозв'язок видів музичної діяльності на уроці.

4. Вокально-хорове виховання учнів.

5. Сприйнятливість дитячого організму до музично-ритмічної діяльності.

6. Духовно-моральні виховання на уроках музики.

7. Інструментальна культура адыгов.

8. Інтернаціональне виховання учнів на уроках музики.

9. Використання ігрових форм роботи як засобу активізації інтересу до музики.

10. Використання наочності на уроках музики.

11. Композитори Адигеї - дітям.

12. Межпредметные зв'язку як засіб активізації музичного сприйняття учнів.

13. Методи активізації учнів у різноманітній музичній діяльності.

14. Музика й танці Адигеї.

15. Музичне виховання в сучасній школі і його завдання на сучасному етапі.

16. Музична творчість дітей як метод виховання.

17. Музыкально-эстетическая підготовка дітей до школи.

18. Музичні заняття з дітьми шестирічного віку.

19. Музичні інтереси й симпатії в дітей молодших класів.

20. Музичні здібності дитини і їхній розвиток у молодшому шкільному віці.

21. Музичний фольклор адыгов.

22. Національні музичні інструменти народу Адигеї.

23. Моральне виховання учнів засобами музичного мистецтва.

24. Про звичаї й традиції адигейського народу.

25. Освітня роль музики в початковій школі.

26. Особливості сприйняття народних пісень адыгов.

27. Особливості музичного сприйняття в дітей молодшого шкільного віку.

28. Особливості розвитку дитячих голосів.

29. Особливості розвитку дитячих голосів.

30. Здійснення індивідуального підходу на уроках музики.

31. Пісні в сімейних обрядах адыгов.

32. Підготовка дітей до слухання танцювальних наигрышей адыгов.

33. Підготовка вчителя до уроку музики.

34. Послідовність роботи з освоєння учнями симфонічної музики.

35. Психологія музичного мистецтва і його роль у духовному розвитку молодших школярів.

36. Робота над дикцією в шкільному хорі.

37. Розвиток навичок багатоголосного співу в початкових класах.

38. Розвиток творчої активності учнів у процесі музичного виховання.

39. Розвиток у молодших школярів ладових і звуковысотных подань.

40. Ролі знань у розвитку музичного сприйняття школярів.

41. Ролі музичного виховання у формуванні гармонічно розвитий особистості школяра.

42. Ролі музично-ритмічних рухів у процесі музичного виховання молодших школярів.

43. Ролі народно-пісенної творчості Адигеї в эстетическом вихованні учнів.

44. Ролі емоцій у сприйнятті музики.

45. Весільні обряди адигейців.

46. Зв'язок народної музики Адигеї з музикою інших народів.

47. Здатності й схильності в дітей молодшого шкільного віку.

48. Тематичний план уроків музики в 1 класі.

49. Тематичний план уроків музики в 3 класі.

50. Тематичний план уроків музики в 4 класі.

51. Тематичний план уроків музики в 2 класі.

52. Типові недоліки интонирования в школярів і шляху їхнього виправлення.

53. Урок музики в початковій школі і його особливості.

54. Феномен адыгской музики.

55. Формування духовно-морального досвіду поводження молодших школярів.

56. Формування інтересу до народної музики в дітей молодшого шкільного віку.

57. Формування музичного смаку в дітей молодшого шкільного віку.

58. Формування музичних інтересів учнів.

59. Формування эстетического відносини до дійсності в дітей початкової школи.

60. Эстетическое виховання на уроках музики.


ЛІТЕРАТУРА ПО
АДЫГСКОЙ ПЕДАГОГІЦІ

РОЗДІЛ I. ПЕДАГОГІКА  ПОЧАТКОВОГО УТВОРЕННЯ

1. Абэлян В.Х. Соціально-педагогічні аспекти становлення культури міжнаціональних відносин суб'єктів освітніх процесів: Автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. пед. наук. Майкоп, 1998.

2. Адигейці // Народи миру: Ист.-этногр. довідник / Гл. ред. Ю.В. Бромлей. М., 1988.

3. Адигейці: Життя до революції, сучасне життя // Народи Кавказу. Т.1. М., 1960.

4. Ананьев Б.Г. Про систему вікової психології //Питання психології. - 1957. - № 5.

5. Ананьев В.Г. Про розвиток дітей у процесі навчання //Радянська педагогіка. - 1957. - № 7.

6. Анчабадзе Ю.Д. Адигейці // Народи Росії: Енциклопедія / Гл. ред. В.А. Тишков. М., 1994.

7. Анчабадзе Ю.Д., Мусукаев А.И. Про звичаї й закони горців. Традиційні й суспільні інститути в радянській історичній науці. Нальчик, 1986.

8. Аутлев М., Зевакин Е., Хоретлев А. Адыги: Історико-етнографічний нарис. Майкоп, 1967.

9. Афашагова А.А. Екологічний потенціал адыгского епосу “Нартхэр” (“Нарты”) і його пізнавально-виховне значення в національній системі утворення: Автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. пед. наук. Майкоп, 1999.

10. Ашхамахов К. И. Національні традиції виховання в адыгов // Культура й побут адыгов / Адыг. НДІ эк., яз., лит. і історії. - Майкоп, 1991. - Вып. 8.

11. Бабанский Ю.К. Вибрані педагогічні праці /Сост. М.Ю. Бабанский. - М., 1989.

12. Бабич И.Л. Проблеми відродження народних традицій в адыгов / Уряд Республіки Адигея / Сост. Мамий Р.Г., Хуако А.М. Майкоп, 1994.

13. Бадалян Л., Миронов А. Слуховое сприйняття дитини // Дошк. виховання. 1975. № 12.

14. Бадалян Л., Миронов А. Емоції й характер дітей // Дошк. виховання. 1976. № 1.

15. Балагова Л.Х. “Адыгэ хабзэ” як підстава етнічної ідентифікації адыгов // Этнокогнитология. М., 1996. Вып. 2.

16. Бгажноков Б.Х. Адыгский етикет. Нальчик, 1978.

17. Бгажноков Б.Х. Нариси етнографії спілкування адыгов. Нальчик, 1983.

18. Бгажноков Б.Х. Психологія й техніка комунікативного поводження адыгов // Національно-культурна специфіка мовного спілкування народів СРСР. М., 1982.

19. Беджанов М.Б. До консолідації й добросусідства. Майкоп, 1991.

20. Беджанов М.Б. На шляху національного відродження. Майкоп, 1992.

21. Блягоз З.У. Перлини народної мудрості: Адыг. прислів'я й приказки на адыг. і рос. яз. М., 1992.

22. Богданова О.С., Петрова В.И. Методика виховної роботи в початкових класах. - М., 1975.

23. Божович Л.И. Особистість і її розвиток у дитячому віці. - М., 1968.

24. Бузаров К.И. Комплексне рішення освітньо-виховних завдань у національній школі. Майкоп, 1987.

25. Бузаров К.И. Теоретичні й практичні основи комплексного рішення освітньо-виховних завдань у національній школі (на матеріалі адыг. шкіл): Автореф. дис. на соиск. учен. степ. доктори пед. наук. Тбілісі, 1990.

26. Витковская Н.С., Щербо А.Б., Джола Д.Н. Формування эстетической культури молодших школярів: З досвіду роботи. - 2 изд. - Київ, 1985.

27. Вікова й педагогічна психологія /Під ред. А.В.Петровского. - М., 1973.

28. Волкова Н.Г. Адыги // Народи Росії: Енциклопедія / Гл. ред. В.А. Тишков. М., 1994.

29. Виготський Л.С. Уява й творчість у дитячому віці: Психологич. нарис. 2-і изд. М., 1967.

30. Виготський Л.С. Зібрання творів: В 6 т. Т. 4. Дитяча психологія. /Під ред. Л.Б.Эльконина. - М., 1984.

31. Гарданов В.К. Суспільний ладо адыгских народів. М., 1967.

32. Гишев Н.Т., Тутаришева М.К., Шоров И.А. Проблеми навчання й виховання в адигейській школі. Майкоп, 1990.

33. Денисова Н.Н. Проблеми демократизації загальноосвітньої школи Адигеї: Історичний досвід і сучасні тенденції. Майкоп, 1999.

34. Додонов Б.И. Емоції як цінність. М., 1979.

35. Дорфман Л.Я. Емоції в мистецтві: Теор. підходи й емпіричні исслед. М., 1997.

36. Дубровин А. Черкеси (Адыгэ). Краснодар, 1927.

37. Емтыль Р.Х. Культура адигейського народу: Метод. рік. для учит. і студ. Майкоп, 1997.

38. Емтыль Р.Х. Художня й побутова культура адигейського аулу (20-і роки): Метод. рік. для вчителів історії. Майкоп, 1991.

39. Еремкин А.И. Межпредметные зв'язку як засіб забезпечення свідомого й міцного засвоєння знань: Дис... канд. пед. Наук. - Харків, 1967.

40. Занков Л.В. Дидактика й життя. - М., 1968.

41. Занков Л.В. Наочність і активізація учнів у навчанні. М., 1960.

42. Запорожець А.В. Вибрані психологічні праці: В 2 т. Т. 1. Психологічний розвиток дитини. - М., 1986.

43. Запорожець В.А. Значення ранніх періодів дитинства для формування дитячої особистості //Принципи розвитку в психології. - М., 1973.

44. Зафесов А.Х. До питання еволюції звичаїв і традицій в адыгов // Матеріали по етнографії Грузії. Тбілісі, 1985.

45. Земля адыгов / Під ред. А.Х. Шеуджена. Майкоп, 1996.

46. Зуманкулов В.И. Звичаї й святкова культура народів Кавказу. Нальчик, 1985.

47. Зуманкулов В.М. Традиції й звичаї в нашому житті. Нальчик, 1990.

48. З історії народного утворення Адигеї: Сб. статей. Ростова н/Д. 1975.

49. Мистецтво й школа: Кн. для вчителя / Сост. А.К. Василевський. М., 1981.

50. Кагазежев М.Г. Нариси по адигейській народній педагогіці / Під ред. А.М. Гутова. Нальчик, 1996.

51. Кагазежев М.Г. Нариси по адыгской народній педагогіці / Під ред. А.М. Гутова. Нальчик, 1996.

52. Кажаров В.Х. Адыгская Хаса. Нальчик, 1992.

53. Казанів Х.М. Національний характер. Нальчик, 1994.

54. Киржинов С. До питання про етикет адыгов у сімейному й суспільному побуті // Археолого-етнографічний збірник. Вып. 1. Нальчик, 1974.

55. Киржинов С.С. Про народне виховання в адыгов: Етнограф. замітки. // Учені записки / Адыг. НДІ яз., лит. і історії. Майкоп, 1974. Т. 17.

56. Киржинов С.С. Система виховання адыгов (черкесів) у минулому. Тбілісі, 1977.

57. Концепція національної школи: Мети й пріоритети змісту утворення. М., 1995.

58. Кравчук Л. Комплексне освоєння мистецтва // Виховання школярів. 1999. № 6.

59. Краевский В.В. Викладання як творча діяльність учителя //Дидактика середньої школи. - М., 1975.

60. Крутецкий В.А. Проблеми формування й розвитку здатностей // Вопр. психології. 1972. № 6.

61. Крутецкий В.А. Психологія: Підручник для учнів пед. Училищ. Изд. 2. - М., 1986.

62. Кузьміна Н.В. Формування педагогічних здатностей. - Л.: БРЕШУ, 1961.

63. Купин В.А. Законодавство Республіки Адигея. Майкоп, 1998.

64. Кушу А.Г. Традиції народного мистецтва адыгов і їхній сучасний стан // Адыг. НДІ эк., яз., лит. і истор.: Культура й побут адыгов: Етнограф. исслед.: (Сб. статей). Майкоп, 1991.

65. Леонтьев А.Н. Діяльність. Свідомість. Особистість. - М., 1977.

66. Ляушева С.А. Релігійні аспекти феномена “Адыгагъэ”: (історія й сучасність): Автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. философ. наук. М., 1997.

67. Магомедов А.М. Кодекс честі в традиціях кавказьких горців // Педагогіка. 1999. № 1.

68. Мамхегова Р. Нариси про адыгском етикет. Нальчик, 1993.

69. Мафедзев С.Х. Межпоколенная трансмісія традиційної культури адыгов. Нальчик, 1991.

70. Межпредметные зв'язку у викладанні мистецтва в школі: Сб. науч. тр. / Під ред. Е.В. Квятковского. М., 1981.

71. Меретуков М.А. Енциклопедія адыгской культури // Наука - Адигеї: Матеріали науч.-практ. конф. учений. Адигеї. Майкоп, 1994.

72. Мухіна В.С. Шестирічна дитина в школі. - М., 1986.

73. Аналоїв З. М. З історії культури адыгов. Нальчик, 1978.

74. Аналоїв З. М. Етюди по історії культури адыгов. Нальчик, 1985.

75. Намитоков Ю.К. Адигейська народна педагогіка про виховання дітей // Сб. статей кафедри педагогіки й психології. Вып. 1. Майкоп, 1957.

76. Національні традиції народів Адигеї: генезис, сутність і проблеми виховання: Матеріали першої респ. науч.-практ. конф. / Гл. ред. И.А. Шоров. Майкоп, 1994.

77. Нікітіна Ф.Г. Народна творчість адыгов як важливий засіб эстетического виховання // Адыг. НДІ яз., лит. і ист.: Учені записки: Література й фольклор. Майкоп, 1973. Т. 18.

78. Нікітіна Ф.Г. Роль традиції у вихованні дитячого колективу // Адыг. НДІ: Сб. статей. Майкоп, 1958 Вып. 2.

79. Нікітіна Ф.Г. Елементи народної творчості в эстетическом вихованні молодших школярів: (З досвіду роботи шкіл Адигейської автономної області): Автореф. дис. на змагання учен. степ. канд. пед. наук. Тбілісі, 1974.

80. Загальна психологія: Підручник для студентів пед. ин-тов /Під ред. А.В.Петровского. - Изд. 2. - М., 1976.

81. Овсянникова Т.А. Соціальні й этно-этические аспекти культури спілкування адыгов: соціолог.-філософ. аналіз: Автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. социолог. наук. Майкоп, 1999.

82. Основи эстетического виховання: Посібник для вчителя /Під ред. Н.А.Кушаева. - М., 1986.

83. Пашаев А.Х. Нариси історії початкового утворення на Кавказі в 19 - початку 20 століть: (Досвід сравн.-ист. вивчення проблеми). Баку, 1991.

84. Петровский А.В. Здатності й праця. - М., 1966.

85. Пєшкова В. Е. Педагогіка Ч. 1. Теорія виховання (конспект лекцій): Навчальний посібник. Майкоп, 1996.

86. Пєшкова В. Е. Педагогіка. Ч. 2. Теорія навчання (Дидактика). Повний курс лекцій: Навчальний посібник. Майкоп, 1997.

87. Пєшкова В. Е. Педагогіка Ч. 3 Технології розвиваючого навчання. Повний курс лекцій: Навчальний посібник. Майкоп. Майкоп, 1998.

88. Пєшкова В. Е. Робота вчителя-вихователя групи продовженого дня в початкових класах шкіл Адигеї: Учбово-методичний посібник. Майкоп, 1996.

89. Проблеми виховання й навчання в адигейській школі: Вып. I. / Ред. Н.Т. Гишев, М.К. Тутаришева, И.А. Шоров (гл. ред.). Майкоп, 1990.

90. Проблеми дошкільної, шкільної й вузівської педагогіки: Сб. научн. тр. / Кафедра педагогіки й психології ФНШ; Отв. ред. К.И. Бузаров. Майкоп, 1997. Вып. 2.

91. Проблеми мистецтва й етнографії: Сб. науч. ст. / Адыг. гос. ун-т; Ред. кіл. Кагазежев Б.С. Майкоп, 1997.

92. Проблеми мистецтва й етнографії: Сб. науч. ст. : Вып. 2. / Адыг. гос. ун-т; Ред. кіл. Кагазежев Б.С. Майкоп, 1998.

93. Роль мистецтва в розвитку здатностей школярів / Під ред. Е.К. Чухман. М., 1985.

94. Рубинштейн Л.С. Буття й свідомість. - М., 1957.

95. Савв Р. Х. Мудрість адыгского етикету; Учебн. посібник для учнів і вчителів адигейського етикету. Майкоп, 1995.

96. Сапрыков В. Нові символи Адигеї // Наука й життя. 1994. № 6.

97. Суконов Х. Х., Суконова И. Х. Черкеска. Майкоп, 1994.

98. Сукунов Х.Х., Величук А.П. Про розробку типової моделі національної школи: (Для шк. Сівба. Кавказу). М., 1996.

99. Тхитлянова А.З. Адыгская народна педагогіка про виховання відповідального відношення до навчання: Автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. пед. наук. Майкоп, 1997.

100. Унежев К.Х. Феномен адыгской (черкеської) культури / Науч. ред. В.Е. Давидович. Нальчик, 1997.

101. Фахретдинов Р.А. Початкове утворення в Адигеї в його історичному аспекті. Майкоп, 1999.

102. Ханжиев Н. А., Ханжиева Ю. М. Проблеми виховання учнів у школі: Посібник для вчителів і студентів пед. вузів. Майкоп, 1997.

103. Чермит К. Д., Биштова Т. Р., Коблев Я. К. Прогресивні ідеї адыгской народної педагогіки в системі фізичного й трудового виховання школярів // Формування культури міжнаціональних відносин у чнівський молоді: Метод. матеріали науч.-практ. конф. / Під ред. В. Ф. Фарфаровского. Майкоп, 1992.

104. Читашева Р. Г. Апсуара як основа національного виховання // Національні традиції народів Адигеї: генезис, сутність і проблеми виховання: Матеріали першої респ. научн.-практ. конф. Майкоп, 1994.

105. Читашева Р.Г. Апсуара як основа моральності й морального виховання абхазів. Гагра, 1995.

106. Шадже А.Ю. Національні цінності й людина: (социал.-филос. аспект). Майкоп, 1996.

107. Шеватлохов А.Т. Діалектика національного й інтернаціонального в соціально-побутовій сфері: (методологічний аспект): Автореф. дис, на соиск. учен. степ. канд. философ. наук. Краснодар, 1997.

108. Шовгенова Л. М. Адигейські звичаї - спадщина батьків у нашому житті // Проблеми дошкільної, шкільної й вузівської педагогіки. Майкоп, 1997. Вып. 2.

109. Шоров И. А. Адигейська (Черкеська) народна педагогіка. 2-і изд. Майкоп, 1999.

110. Шоров И. А. Адигейська народна педагогіка. Майкоп, 1989.

111. Шоров И. А. Ідеї морального виховання в адыгском усній народній творчості: Учеб. посібник. Ростова н/Д., 1977.

112. Шоров И. А. Ідеї розумового виховання в адыгском усній народній творчості: Учеб. посібник. Ростова н/Д., 1987.

113. Шоров И. А. Реалізація традиційної педагогічної культури в сучасній школі // Національні традиції народів Адигеї: генезис, сутність і проблеми виховання. Майкоп, 1994.

114. Шоров И. А. Этнопедагогика адыгских народів. Майкоп, 1993.

115. Шоров И. Ідеї эстетического виховання в адыгском усній народній творчості: Учеб. посібник. Ростова н/Д., 1989.

116. Шоров И.А. Ідеї розумового й фізичного виховання в адигейській народній педагогіці. Майкоп, 1968.

117. Шоров И.А. Про методи морального виховання в адигейській народній педагогіці // Питання шкільної й вузівської педагогіки. Ростова н/Д., 1970.

118. Шоров И.А., Меретуков К.Х., Меретукова М.Х. Російсько-адигейський словник педагогічних термінів: Ок. 6000 термінів. Майкоп, 1996.

119. Шортанов А. Т. Адыгские культи. Нальчик, 1992.

120. Эльконин Д.Б. Психологія гри. - М., 1978.

121. Эстетическая культура й эстетическое виховання. - М., 1983.

122. Етюди по історії й культурі адыгов / Ред.-сост. А.Н. Соколова й ін. Майкоп, 1999. Вып. 2.

123. Етюди по історії й культурі адыгов: Сб. статей / Адыг. респ. ин-т гуманитар. исслед.: Науч. ред. Р. Г. Мамий. - Майкоп, 1998.


РОЗДІЛ
II. МЕТОДИКА Й ПРАКТИКА ПОЧАТКОВОГО УТВОРЕННЯ

МУЗИКА

1. Абдуллин Э. Прилучення до музики // Нач. школа. 1974. № 12.

2. Абдуллин Э.Б. Теорія й практика музичного навчання в загальноосвітній школі: Посібник для вчителя. - М., 1983.

3. Абелян Л.М. Забавне сольфеджіо: Навчальний посібник для дітей дошкільного й молодшого шкільного віку. - М., 1982.

4. Адигейські народні пісні за матеріалами адигейського науково-дослідного інституту / Сост. Т. Керашев. Майкоп, 1940.

5. Адигейські, кабардинські, черкеські пісні: Героїчні й величні пісні // Пісні народів Північного Кавказу. Л., 1976.

6. Алієв Ю.Б. Спів на уроках музики. - М., 1978.

7. Алпарова Н.Н., Миколаїв В.А., Сусидко И.П. Музично-ігровий матеріал: Для дошк. і мол. школярів; На лузі: Учбово-метод. посібник. М., 1999.

8. Альбова (Пєшкова) В.Е., Авдєєв В.И. Методичні рекомендації до спецкурсу “Методика музичного виховання в початкових класах шкіл Адигеї”: (Для студентів муз.-пед. фак.) Майкоп, 1991.

9. Амлинский Р. Музичні інструменти-іграшки. - Київ, 1986.

10. Ананченко Г. В. З досвіду роботи з формування гармонійного слуху в молодших школярів // Муз. виховання в школі. М., 1986. Вып. 17.

11. Ананьев Б.Г. Про систему вікової психології //Питання психології. - 1957. - № 5.

12. Ананьев В.Г. Про розвиток дітей у процесі навчання //Радянська педагогіка. - 1957. - № 7.

13. Анзароков Ч. Актуальні проблеми викладання музики в початкових класах адигейської школи // Матеріали Краснодарського наукового центра: № 2. Мистецтво. Культура. Етнографія. Краснодар, 1977.

14. Анзароков Ч.М., Целковников Б.М. Музичне утворення школярів в Адигеї: проблеми й перспективи // Формування культури міжнаціональних відносин у чнівський молоді: Методич. матеріали науч.-практ. конф. / Під ред. В.Ф. Фарфоровского. Майкоп, 1992.

15. Апраксина О.А. Методика музичного виховання в школі. - М., 1983.

16. Апраксина О.А. Методика розвитку дитячого голосу. - М., 1982.

17. Апраксина О.А. Музичне виховання в школі. - М., 1986.

18. Апраксина О.А., Орлова Н. Виявлення невірно співаючих дітей і методи роботи з ними // Муз. виховання в школі. М., 1975. Вып. 10.

19. Архипова Л. Розвиток гармонійного слуху в дітей // Дошк. виховання. 1975. № 12.

20. Арчажников Л. Професія - учитель музики. М., 1984.

21. Арчажникова Л.Г. Професія - учитель музики: Книга для вчителя. - М., 1984.

22. Асафьев Б.В. Про музично-творчі навички в дітей // Вибрані статті про музичну освіту й утворення. М., 1973.

23. Асєєва В. Елементи психогимнастики й аутотренінгу на музичних заняттях // Дошк. виховання. 1997. № 12.

24. Ахлахов А.А. Історичні пісні народів Дагестану й Північного Кавказу. М., 1981.

25. Бабанский Ю.К. Вибрані педагогічні праці /Сост. М.Ю.Бабанский. - М., 1989.

26. Бадалян Л., Миронов А. Слуховое сприйняття дитини // Дошк. виховання. 1975. № 12.

27. Бадалян Л., Миронов А. Емоції й характер дітей // Дошк. виховання. 1976. № 1.

28. Баренбойм Л.А. Елементарне музичне виховання по системі Карла Орфа. М., 1978.

29. Бартенєва Л.Б. Про музичну грамотність школярів // Муз. виховання в школі. М., 1982. Вып. 15.

30. Бегидова С.Н., Соловйова О.В., Куприна Н.К., Басте А.К. Ритміка, ігри, танці: основи музично-ритмічного виховання дітей: Учеб.-метод. посібник. Майкоп, 1999.

31. Бєлобородова В.К., Ригина Т.С., Алієв Ю.Б. Музичне сприйняття школярів / Під ред. М.А. Румер. - М., 1975.

32. Бешкок М.М. Адигейський фольклорний танець. Майкоп, 1990.

33. Бешкок М.М., Нагайцева Л.Г. Адигейський народний танець. Майкоп, 1982.

34. Благініна Т.И. Музика И.С. Баха в початковій школі: З досвіду роботи // Муз. виховання в школі. М., 1986. Вып. 17.

35. Блинова М.Н. Фізіологічні основи музичного сприйняття: Методика музичного сприйняття школярів. - М.-Л., 1965.

36. Блинова М.П. Деякі питання музичного виховання школярів у світлі вчення про вищу нервову діяльність: Посібник для вчителів музики. - М.-Л., 1964.

37. Богадуров В.А., Орлова Н.Д., Сергєєв А.А. Початкові прийоми розвитку дитячого голосу. - М., 1954.

38. Богданова О.С., Петрова В.И. Методика виховної роботи в початкових класах. - М., 1975.

39. Божович Л.И. Особистість і її розвиток у дитячому віці. - М., 1968.

40. Бонди С. Про шумові оркестри в школі //Мистецтво в школі. - 1928. - № 6.

41. Боровик Т. Мовні ігри на музичному занятті // Дошк. виховання. 1998. № 5.

42. Бороздинов А. Навчання грі на дитячих музичних інструментах // Дошк. виховання. 1991. № 9.

43. Бочкарев Л.Л. Психологія музичної діяльності. М., 1997.

44. Брылин Б.А. Вокально-інструментальні ансамблі школярів. М., 1990.

45. Бублей С. Дитячий оркестр: Посібник для музичних керівників дошкільних установ. - 2-і изд. - Л., 1989.

46. Булучевский Ю.С., Фомін Ф.С. Короткий музичний словник для учнів. - Изд. 5. - М., 1980.

47. Буц Л.М. Рухливі ігри під музику. Київ, 1987.

48. Бырченко Т. Про співочий подих // Дошк. виховання. 1962. № 12.

49. Васильєв Ю., Широков А. Розповіді про російські народні інструменти. - Изд. 2. - М., 1986.

50. Вейс П.Ф. Сходи в музику: Допомога з сольфеджіо. Для підготовки класу ДМШ. - М., 1980.

51. Ветлугина Н. Музичний буквар. - М., 1986.

52. Ветлугина Н. Педагогічні умови формування художньої самостійної діяльності // Дошк. виховання. 1977. № 1.

53. Ветлугина Н. Розвиток музикальності в дитини // Дошк. виховання. 1979. № 6.

54. Ветлугина Н. Роль музики у вихованні дітей // Дошк. виховання. 1982. № 9.

55. Ветлугина Н. Художня творчість і навчання дітей // Дошк. виховання. 1969. № 5.

56. Ветлугина Н.А. Дитячий оркестр. - М., 1976.

57. Ветлугина Н.А. Музичний розвиток дитини. - М., 1975.

58. Ветлугина Н.А., Кенеман А.В. Теорія й методика музичного виховання в дитячому садку: Учеб. посібник. М., 1983.

59. Виноградів К.П. Робота над дикцією в хорі. - М., 1967.

60. Виноградова Л. Розумове виховання дітей на музичних заняттях // Дошк. виховання. 1986. № 6.

61. Витковская Н.С., Щербо А.Б., Джола Д.Н. Формування эстетической культури молодших школярів: З досвіду роботи. - 2 изд. - Київ, 1985.

62. Вікова й педагогічна психологія /Під ред. А.В.Петровского. - М., 1973.

63. Володина Н. Яка буває музика // Дошк. виховання. 1970. № 10.

64. Питання вокально-хорового виховання школярів: МГПИ - М., 1983.

65. Питання методики виховання слуху: У допомогу педагогові-музикантові. м.-л., 1967.

66. Питання методики музичного виховання дітей: У допомогу вчителеві загальноосвітньої школи. - М., 1975.

67. Питання підготовки вчителя-музиканта й музичне виховання дітей: Збірник праць /Під ред. В.С.Єлисєєва. - М., 1975.

68. Питання професійної підготовки студентів на музичному факультеті: Межвузовский збірник наукових праць МГПИ ім. В.И.Леніна. - М., 1985.

69. Питання професійної підготовки вчителі музики й співу. Сб. статей /Під ред. А.А.Трифонова. - Куйбишев, 1974.

70. Питання професійно-педагогічної спрямованості викладання спеціальних дисциплін на музичних факультетах: Сб. статей /Під ред. Кожевникова. - Казань, КГПИ, 1979.

71. Питання теорії й практики в підготовці вчителя музики загальноосвітньої школи: Сб. научн. Праць /Під ред. О.А.Апраксиной. - МГПИ - М., 1979.

72. Питання теорії й практики музичного виховання школярів. - М., 1982.

73. Сприйняття музики. Сб. статей /Ред.-сост. В.Максимова. - М., 1980.

74. Вульфсон Г. Казка у творчості Н.А. Римского-Корсакова // Дошк. виховання. 1971. № 10.

75. Виготський Л.С. Уява й творчість у дитячому віці: Психологич. нарис. 2-і изд. М., 1967.

76. Виготський Л.С. Зібрання творів: В 6 т. Т. 4. Дитяча психологія. /Під ред. Л.Б.Эльконина. - М., 1984.

77. Газарян С.С. У світі музичних інструментів. М., 1985.

78. Гарбузов Н.А. Зонна природа звуковысотного слуху. М., 1948.

79. Гармоніка: історія, теорія, практика: Матеріали Междунар. науч.-практ. конференції 19-23 верес. 2000 р. / Адыг. гос. ун-т, Ріс. ин-т історії мистецтв; Ред.-сост. А. Н. Соколова. Майкоп, 2000.

80. Гейнрихс И.П. Музичний слух; Почуття ритму і його розвиток // Музично-педагогічна підготовка вчителі: Учений. записки № 399, МГПИ. М., 1970.

81. Гейнрихс И.П. Навчання співу по нотах у початковій і середній школі. - М.-Л., 1964.

82. Глєбов Ігор (Асафьев Б.В.) Про музично-творчі навички в дітей //Питання музики в школі /Під ред. И.Глєбова. - Л., 1926.

83. Голицина Л.В. Про розвиток музичного слуху. Краснодар, 1978.

84. Головская К.В. Дитяча музична творчість як метод музичного виховання: Звістки АПН РСФСР. - М., 1947. - Вып. 11.

85. Голубєв П. Ради молодим педагогам-вокалістам. - М., 1963.

86. Горшкова Е. Про формування музично-рухової творчості в танці // Дошк. виховання. 1991. № 12.

87. Гродзенская Н.Л. Питання розвитку сприйняття музики. Звістки АПН РСФСР. - М., 1960. - Вып. 110.

88. Гродзенская Н.Л. Виховна робота на уроках співу. М., 1953.

89. Гродзенская Н.Л. Підготовка до співу по нотах: Бесіди про музику на уроці // Муз. виховання в школі. М., 1975. Вып. 10.

90. Гродзенская Н.Л. Слухання музики в початковій школі. М., 1962.

91. Гродзенская Н.Л. Слухання музики в школі. М., 1961.

92. Гучев З. Музика у всьому: [Народні інструменти] // Черкеський мир. 1999. № 1.

93. Давидова М. Ігрові прийоми на музичних заняттях // Дошк. виховання. 1998. № 6.

94. Давидова М. Імпровізація - одна з форм музичного виховання // Дошк. виховання. 1994. № 6.

95. Данилевська Л.В. Уроки Надії Львівни Гродзенской // Музика в школі. 1984. № 3.

96. Денисова Е.Ю. Розвиток музичної грамотності // Нач. школа. 1997. № 2.

97. Дитячий голос / Під ред. В.Н. Шацкой. - М., 1970.

98. Джандар М. А. Пісня в сімейних обрядах адыгов / Адигейський НДІ экон., яз., лит. і історії. Майкоп, 1991.

99. Дмитрієва Л.Г. Розвиток у першокласників почуття форми в процесі елементарного музицирования // Муз. виховання в школі. М., 1979. Вып. 14.

100. Дмитрієва Л.Г. Творчий розвиток школярів на уроці музики // Муз. виховання в школі. М., 1982. Вып. 15.

101. Дмитрієва Л.Г., Ройтерштейн М.И. Шкільна музика. М., 1984.

102. Дмитрієва Л.Г., Черноиваненко Н.М. Методика музичного виховання в школі: Підручник для педагогічних училищ, що вчаться. - М., 1989.

103. Дмитрієва Л.Г., Черноиваненко Н.М. Методика музичного виховання в школі: Учеб. посібник для студ. сред. пед. учеб. закладів. 2-і изд. М., 1998.

104. Добровольская Н., Орлова Н. Що треба знати вчителеві про дитячий голос. - М., 1972.

105. Додонов Б.И. Емоції як цінність. М., 1979.

106. Дорфман Л.Я. Емоції в мистецтві: Теор. підходи й емпіричні исслед. М., 1997.

107. Дубогрызова Г.Н. Педагогічні основи формування художньої творчої діяльності дітей 6-7 років засобами музично-мовного фольклору: Автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. пед. наук. Майкоп, 1996.

108. Едыгова Н. П. Методичні рекомендації з педагогічної практики: Учбово-методичний посібник. АГУ. Майкоп, 2000.

109. Еремкин А.И. Межпредметные зв'язку як засіб забезпечення свідомого й міцного засвоєння знань: Дис... канд. пед. Наук. - Харків, 1967.

110. Занков Л.В. Дидактика й життя. - М., 1968.

111. Занков Л.В. Наочність і активізація учнів у навчанні. М., 1960.

112. Запорожець А.В. Вибрані психологічні праці: В 2 т. Т. 1. Психологічний розвиток дитини. - М., 1986.

113. Запорожець В.А. Значення ранніх періодів дитинства для формування дитячої особистості //Принципи розвитку в психології. - М., 1973.

114. Зданович А.П. Деякі питання вокальної методики. М., 1965.

115. Чи знаєте ви музику? Цікаві задач-головоломки, ребуси, кросворди для школярів / Сост. М.Батицкий. - 3 изд. - М., 1987.

116. З історії музичного виховання: Хрестоматія / Сост. О.А. Апраксина. М., 1990.

117. Іова Е. Активізація мислення дитини при навчанні слуханню музики // Дошк. виховання. 1973. № 4.

118. Мистецтво й школа: Кн. для вчителя / Сост. А.К. Василевський. М., 1981.

119. Ищук В. Гра на дитячих музичних інструментах // Дошк. виховання. 1994. № 4.

120. Кабалевский Д.Б. Виховання розуму й серця: Кн. для вчителя. Изд. 2-і. М., 1984.

121. Кабалевский Д.Б. Як розповідати дітям про музику? 3-і изд. М., 1989.

122. Кабалевский Д.Б. Музика в початковій школі. М., 1979.

123. Кабалевский Д.Б. Основні принципи й методи програми по музиці для загальноосвітньої школи // Програма по музиці для загальноосвітньої школи. 1-3 класи; 4-7 класи (будь-яке видання).

124. Кабалевский Д.Б. Про три кити й про багато чого іншого. Перм, 1975.

125. Кабалевский Д.Н. Прекрасне будить добре. Эстетическое виховання: Статті, доповіді, виступи. М., 1973.

126. Кагазежев Б. Із традиційної інструментальної культури адыгов і осетин // Мистецтво, культура й етнографія. Краснодар, 1996. № 1.

127. Кагазежев Б. С. Адыгский народний музичний інструмент - шичепшин // Культура й побут адыгов. Вып. 7. Майкоп, 1989.

128. Кагазежев Б. С. З історії музичної культури адыгов // Вісник університету. Вып. 1. Майкоп: АГУ, 1998.

129. Кагазежев Б. С. Морфологія адыгских народних інструментів // Культура й побут адыгов. Вып. 8. Майкоп, 1991.

130. Кагазежев Б. С. Самозвучні й мембранні ударні інструменти північнокавказьких народів // Проблеми мистецтва й етнографії. Майкоп, 1998.

131. Кагазежев Б. С. Традиційна музична культура народів Північного Кавказу. Майкоп, 1999.

132. Кагазежев Б. С. Традиційні музичні інструменти адыгов // Кур'єр Петровской Кунсткамери. Спб. 1997. № 5.

133. Кагазежев Б. С. Эргология адыгских народних музичних інструментів // Культура й побут адыгов. Вып. 8. Майкоп, 1991.

134. Кагазежев Б.С. Інструментальна культура адыгов: Учеб.-метод. посібник для студентів муз.-пед. фак. Майкоп, 1992.

135. Канчавели Л.Г. Жанрова специфіка обрядових пісень адыгов // Пам'яті   К. Квітки: Сб. статей. М., 1983.

136. Каргин А.С. Робота із самодіяльним оркестром російських народних інструментів. М., 1987.

137. Карцева С.А. Музична фонотека в школі. - М., 1976.

138. Кленів А. “Чому?” у концертному залі: Розповіді про музику. - М., 1981.

139. Князєва Л. Діти вчаться слухати // Дошк. виховання. 1965. № 7.

140. Козирєва С. Відбиття музичного образа в дитячих малюнках // Дошк. виховання. 1978. № 2.

141. Комиссарова Л.Н., Костина Э.П. Наочні засоби в музичному вихованні дошкільників. М., 1986.

142. Композитори Адигеї: Бібліографічний довідник / Союз композиторів Республіки Адигея; Сост. М. Бесиджев, А. Соколова. Майкоп, 1993.

143. Композитори Республіки Адигея: Довідник / Міністерство культури РА; Союз композиторів Адигеї. Майкоп, 1998.

144. Конен В.Д. Третій шар. Нові масові жанри в музиці XX століття. М., 1994.

145. Кононова Н.Е. Музично-дидактичні ігри для школярів. М., 1982.

146. Конорова Е. Методична допомога з ритміки для початкових класів музичних шкіл. М., 1979.

147. Конорова Е.В. Методична допомога з ритміки. М., 1973. Вып. 1-2.

148. Котова О. Королівство Скрипкового Ключа // Дошк. виховання. 1995. № 10.

149. Кочнева И.С., Яковлева А.С. Вокальний словник. - Л., 1986.

150. Кравчук Л. Комплексне освоєння мистецтва // Виховання школярів. 1999. № 6.

151. Краевский В.В. Викладання як творча діяльність учителя //Дидактика середньої школи. - М., 1975.

152. Крутецкий В.А. Проблеми формування й розвитку здатностей // Вопр. психології. 1972. № 6.

153. Крутецкий В.А. Психологія: Підручник для учнів пед. Училищ. Изд. 2. - М., 1986.

154. Кузьміна Н.В. Формування педагогічних здатностей. - Л.: БРЕШУ, 1961.

155. Левашева Г. Розповіді з музичної скриньки: Науково-художня книга. Изд. 2. - Л., 1975.

156. Левидов И.И. Охорона й культура дитячого голосу. - Л., 1939.

157. Левин С. Я. Про музичні інструменти адигейського народу // УЗ АНИИ. Т. VII. Література й фольклор. Майкоп, 1968.

158. Леонтьев А.Н. Діяльність. Свідомість. Особистість. - М., 1977.

159. Лобанова О. Активізація інтонаційно-мовного досвіду дошкільника як умова формування емоційної чуйності на музику // Дошк. виховання. 1997. № 4.

160. Лозовская Р. И. Основи духовної культури вчителі музики: Учбово-методичний посібник. АГУ. Майкоп, 2000.

161. Луговская А. Ритмічні вправи, ігри й танці: Для дітей дошк. і мол. шк. віку. М., 1991.

162. Лужный В. Методика викладання музики в першому класі. - Київ, 1984.

163. Луканин А., Перепелкина А. Вокальні вправи на уроках співу в загальноосвітній школі. - М., 1964.

164. Луканин А.А. Початок двоголосного співу в школі. - М., 1960.

165. Лутохина Н.С. Психологічна природа музичної пам'яті. - Баку, 1946.

166. Любицкий А.Ю. Композитор А.Ю. Бородін // Нач. школа. 1983. № 12.

167. Малинина Е.М. Вокальне виховання дітей: У допомогу педагогові-музикантові. - Л., 1967.

168. Маркова Е. Розвиток співочого голосу в дітей // Дошк. виховання. 1962. № 12.

169. Матеріали Краснодарського наукового центра: № 1. Мистецтво, Культура, Етнографія / Адигейська [Черкеська] Міжнародна академія наук [АМАН]. Краснодар. 1997.

170. Матеріали Краснодарського наукового центра: № 2. Мистецтво, Культура, Етнографія / Адигейська [Черкеська] Міжнародна академія наук [АМАН]. Краснодар. 1997.

171. Межпредметные зв'язку у викладанні мистецтва в школі: Сб. науч. тр. / Під ред. Е.В. Квятковского. М., 1981.

172. Мельникова Л. А. Иоганн Себастьян Бах // Нач. школа. 1985. № 3.

173. Мельникова Л.А. Роберт Шуман // Нач. школа. 1985. № 7.

174. Менабени А.Г. Методика навчання сольному співу. М., 1987.

175. Менчинская Н.А, Питання розумового розвитку молодших школярів і нові програми //Навчання й розвиток молодших школярів. Матеріали симпозіуму. - Київ, 1970.

176. Метлов Н. Як ми розвиваємо в дітей музичний слух // Дошк. виховання. 1969. № 10.

177. Метлов Н.А. Музика - дітям: Посібник для вихователя й муз. керівника дет. саду. М., 1985.

178. Методика музичного виховання й навчання в загальноосвітній школі. М., 1974.

179. Методика музичного виховання школярів 1-4 класів. Л.-М., 1965.

180. Методика викладання співу в школі / Під ред. М. Румер. М., 1952.

181. Методичні рекомендації до уроків музики в загальноосвітній школі. М., 1971.

182. Методичні рекомендації з вивчення музичного матеріалу програми в процесі підготовки майбутніх учителів музики. Київ, 1982.

183. Мижаев М.И. Дитячий пісенний фольклор адыгов // Праці Карачаєво-Черкеського НДІ эк., ист., яз. і літ. Черкесск, 1973. Т. 7.

184. Миловский П. Виспівування на уроках співу й у дитячому хорі початкової школи. М., 1974.

185. Миловский П. Виспівування на уроках співу й у дитячому хорі початкової школи. - М., 1974.

186. Михайлова Л. Навчаємо дітей грі на музичних інструментах // Дошк. виховання. 1970. № 1.

187. Михєєва Л. Музичний словник у розповідях // Дошк. виховання. 1992. № 1.

188. Мозгот В. Г. До проблеми соціокультурної детермінації смаку // Питання психології. 1991. № 1.

189. Мозгот В. Г. Музична самодіяльність і розвиток художніх смаків школярів // Рада. педагогіка. 1989. № 4.

190. Мозгот В.Г. Музичне мислення сучасної студентської молоді: Проблеми. Походження. Шляхи формування. Майкоп, 1999.

191. Мозгот В.Г. Формування художнього смаку особистості. Ростова н/Д., 1992.

192. Морева Н. Питання музичного виховання в психолого-педагогічній теорії // Дошк. виховання. 1998. № 2.

193. Морозів В.П. Біофізичні основи вокальної мови. Л., 1977.

194. Морозів В.П. Вокальний слух і голос. М.-Л., 1965.

195. Морозів В.П. Таємниці вокальної мови. М., 1967.

196. Моторина Л.Н. Музика й читання. 1 кл.: Учеб.-метод. посібник. Майкоп, 1998.

197. Музика в 4-7 класах: Метод. посібник для вчителів / Під ред. Д.Б. Кабалевского. М., 1986.

198. Музика в дитячому садку / Сост. Н.А. Ветлугина: Посібник для муз. керівників. М., 1972.

199. Музика в дитячому садку: Підготує. до школи група / Сост. Н. Ветлугина, И. Дзержинская, Л. Комиссарова. М., 1985.

200. Музика в початкових класах: Метод. посібник для вчителів / Під ред. Д.Б. Кабалевского. М., 1985.

201. Музика в школі. 1 клас: Посібник для вчителя / Сост. Т. Бейдер, Е. Критська, Л. Левандовская. М., 1975.

202. Музика в школі. 2 клас. Посібник для вчителя /Сост. Т.Бейдер, Е.Критська, Л.Левандовская. - М., 1976.

203. Музика в школі. 3 клас: Посібник для вчителя / Сост. Т.А. Бейдер, Л.Я. Левандовская. М., 1977.

204. Музика й рух (Вправи, ігри й танці для дітей 6-7 років) / Сост. С.И. Бекина, Т.П. Ломова, Е.Н. Соковникова. Л., 1984.

205. Музика: Кн. для общеобразоват. школи. 1 клас / Сост. М. Румер, Е. Гриценко, Л. Данилевська. М., 1984.

206. Музика: Кн. для общеобразоват. школи. 2 клас / Сост. М. Румер, Т. Бейдер, Л. Данилевська. М., 1984.

207. Музика: Кн. для общеобразоват. школи. 3 клас / Сост. Т. Бейдер, В. Бєлобородова, А. Тилевич. М., 1983.

208. Музично-рухові вправи в дитячому садку: Кн. для вихователя й муз. керівника дет. саду. 3-і изд. М., 1991.

209. Музичне виховання в дитячому садку. М., 1994.

210. Музичне виховання в школі / Сост. О.А. Апраксина: Вып. 1-17. М., 1961-1986.

211. Музичне виховання й навчання в школі / Під ред. М.А. Румер. М., 1955.

212. Музичне виховання школярів і професійна підготовка вчителі музики: Збірник наукових праць /Під ред. К.Ф.Никольской-Береговской. - Перм, 1978.

213. Музично-педагогічна підготовка вчителів співу: МГПИ. - М., 1965.

214. Музично-педагогічна підготовка вчителя: МГПИ. - М., 1970.

215. Музично-педагогічна підготовка вчителя: Учені записки. - М., 1973.

216. Музично-художнє виховання учнів. Казань, 1971.

217. Музичні ігри для дітей молодших класів музичної школи. Краснодар, 1977.

218. Музичний фольклор адыгов: (Матеріали научно-практ. конф.: Листопад, 1986). Майкоп, 1988.

219. Мухіна В.С. Шестирічна дитина в школі. - М., 1986.

220. Нагайцева Л. Адыгские народні танці. Нальчик, 1986.

221. Назайкинский Е.В. Про психологію музичного сприйняття. М., 1972.

222. Народні пісні й інструментальні наигрыши адыгов / Під ред. Е.В. Гиппиуса: В 3 т. М., 1980; 1981; 1986.

223. Нікітін А. Звук - музика - слово // Приватна школа. 1997. № 4.

224. Нікітін Ю. Музична скринька: Цікаві завдання. - М., 1987.

225. Про дитячий голос /Під ред. Н.Д.Орловой. - М., 1966.

226. Про музичну освіту й утворення: Сб. науч. ст. / Ред. В.Е. Альбова (Пєшкова). Майкоп, 1995.

227. Загальна психологія: Підручник для студентів пед. ин-тов /Під ред. А.В. Петровского. - Изд. 2. - М., 1976.

228. Овчинникова Т.Н. До питання про виховання дитячого співочого голосу в процесі роботи з хором // Муз. виховання в школі. М., 1875. Вып. 10.

229. Оганджанян Р. Роль музики в психічному розвитку дітей // Дошк. виховання. 1983. № 4.

230. Огороднов Д.Е. Музично-співоче виховання дітей у загальноосвітній школі: Метод. посібник. Изд. 3. Київ, 1989.

231. Основи эстетического виховання: Посібник для вчителя /Під ред. Н.А. Кушаева. - М., 1986.

232. Остроменский В. Сприйняття музики як педагогічна проблема. - Київ, 1975.

233. Петрова В.А. Музичні заняття з малятами: Кн. для муз. керівника дет. саду. М., 1993.

234. Петровский А.В. Здатності й праця. - М., 1966.

235. Петрусенко И. А. Шлях до пісні. Кн. 2 / Адыг. респ. ин-т гуманитар. исслед. Майкоп, 1995.

236. Петрушин В. И. Музична психологія: Учеб. посібник для студ. і препід. М., 1997.

237. Підготовка вчителя музики загальноосвітньої школи: Сб. праць / Під ред. О.П.Соколова. МГПИ. - М., 1978.

238. Попів А. Музичні ігри, казки. Краснодар, 1981.

239. Попів А. Нотна абетка: Метод. рекомендації. Краснодар, 1982.

240. Попів В.С. Російська народна пісня в дитячому хорі. М., 1985.

241. Португалов К.П. Серйозна музика в школі: Посібник для вчителів. 2-і изд. М., 1980.

242. Пржевальськ К.А. Музична грамота в початковій школі: Метод. розробки для вчителів нач.кл. Майкоп, 1960.

243. Проблеми мистецтва й етнографії: Сб. науч. ст. / Науч. ред. Кагазежев Б.С. і ін. Вып. 1, 2. Майкоп, 1997; 1998.

244. Проблеми музичного мистецтва: Сб. науч. ст. / Отв. ред. Кагазежев Б.С. Вып. 1, 2. Майкоп, 1993.; 1995.

245. Проблеми музичного мислення й сприйняття / Під ред. М.Г. Арановского. М., 1974.

246. Проблеми здатностей. Матеріали конференцій із проблем здатностей. - М., 1962.

247. Програма по музиці для загальноосвітньої школи. 1-3 класи. М., 1982.

248. Програма по музиці для загальноосвітньої школи: (з поурочною методичною розробкою). 1-3 класи. М., 1983.

249. Професійна спрямованість музичного утворення в педвузі: Сб. статей /Під ред. Г.В.Яковлева. - Саратов, 1978. - Вып. 1.

250. Професійна спрямованість музичного утворення в педвузі: Сб. статей /Під ред. Г.В.Яковлева. - Саратов, 1979. - Вып. 2.

251. Професійна спрямованість музичного утворення в педвузі. - Саратов, 1985.

252. Пшизова Р.Х. Музична культура адыгов (народно-пісенна творчість; жанрова система): Автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. мистецтвознавства. М., 1996.

253. Радынова О. Методи й прийоми музичного виховання // Дошк. виховання. 1994. № 6.

254. Радынова О. Добутку класичної музики в роботі з дітьми // Дошк. виховання. 1991. № 2, 10.

255. Радынова О. Слухання музики // Дошк. виховання. 1987. № 3, 4; 1988. № 7, 10.

256. Радынова О., Катинене А. Дошкільний вік: завдання музичного виховання // Дошк. виховання. 1994. № 2.

257. Радынова О.П. Слухаємо музику. М., 1990.

258. Радынова О.П., Груздова И.В., Комиссарова Л.Н. Практикум за методикою музичного виховання дошкільників: Учеб. посібник для студ. высш. і сред. пед. учеб. закладів. М., 1999.

259. Радынова О.П., Катинене А.И., Палавандишвили М.Л. Музичне виховання дошкільників: Учеб. для высш. і сред. учеб. закладів. 2-і изд. М., 1998.

260. Ражников В.Г. Резерви музичної педагогіки. - М., 1980.

261. Розвиток музичного сприйняття школярів. Матеріали наукової конференції 1968. - М., 1971. Вып. 2.

262. Рассохина В. Эдвард Григ // Нач. школа. 1974. № 11.

263. Ригина Г.С. Музика в підготовчому й першому класах: Посібник для вчителів. М., 1983.

264. Ригина Г.С. Уроки музики в початкових класах / Під ред. Л.Б. Занкова. М., 1979.

265. Ройтерштейн М.И. Про сучасну музику для дітей // Муз. виховання в школі. М., 1986. Вып. 17.

266. Роль мистецтва в розвитку здатностей школярів / Під ред. Е.К. Чухман. М., 1985.

267. Рубинштейн Л.С. Буття й свідомість. - М., 1957.

268. Руднєва С. Рух і музичний образ // Дошк. виховання. 1970. № 2.

269. Румер М.А. Таблиці по нотній грамоті й керівництво до них. М., 1960.

270. Самогова Г. А. Особливості стародавнього адыгского народної піснетворчості. Майкоп: Адыг. кн. з, 1992.

271. Самогова Г.А. Особливості стародавнього адыгского народної піснетворчості. Майкоп, 1992.

272. Сергєєва Г.П. Практикум за методикою музичного виховання в початковій школі: Учеб. посібник для студ. нач. отд-ний і фак. сред. пед. учеб. закладів. М., 1998.

273. Серединская В.А. Розвиток внутрішнього слуху в класах сольфеджіо. - М., 1952.

274. Система дитячого музичного виховання Карла Орфа / Під ред. Л.А. Баренбойма. Л., 1970.

275. Система дитячого музичного виховання Карла Орфа /Під ред. Л.А.Баренбойма. - Л., 1970.

276. Соболєва Г. С. С. С. Прокоф'єв і його симфонічна казка “Петя й Вовк” // Нач. школа. 1975. № 1.

277. Удосконалювання підготовки вчителі музики й співу. Вып. 1. - Свердловськ, 1975.

278. Удосконалювання підготовки вчителі музики на музично-педагогічному факультеті. - Свердловськ, 1977.

279. Удосконалювання процесу підготовки вчителі музики. - Володимир, 1984.

280. Соколова А. Н. Гармоніка як ідеологічна зброя // Тиждень науки МГТИ: Вып. 2. Матеріали науч.-практ. конференції. Майкоп, 1997.

281. Соколова А. Н. Замітки про народну інструментальну культуру адыгов // Культура й побут адыгов / Етнограф. исслед. Вып. 8. Майкоп, 1991.

282. Соколова А. Н. Класифікація музичного інструментарію адыгов // Матеріали до енциклопедії музичних інструментів народів миру: Вып. 1 Спб, 1998.

283. Соколова А. Н. Магомет Хагаудж і адыгская гармоніка. Майкоп, 2000.

284. Соколова А. Н. Мифологизмы адыгской традиційної інструментальної культури // Питання инструментоведения. Сб. рефератів. Вып. 3. Спб., 1997.

285. Соколова А. Н. Музика як ліки // Підсумки фольклорно-етнографічних досліджень етнічних культур Кубані за 1999 р. Краснодар, 2000.

286. Соколова А. Н. Шычепщын у контексті адыгской і світовий культур // Инструментоведение - молода наука. Спб., 2000.

287. Соколова А.Н. Дискографія адыгской народної музики: Довідкове науч. посібник. Майкоп, 1998.

288. Соколова А.Н. Народна інструментальна культура адыгов: Автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. мистецтвознавства. Спб., 1993.

289. Соколова О.П. Двоголосний спів у молодшому хорі. М., 1987.

290. Солопанова О.Ю. Розумове виховання молодших школярів у процесі навчання музиці: Автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. пед. наук. Майкоп, 1999.

291. Сорокіна Е. Михайло Іванович Глинка // Нач. школа. 1972. № 1.

292. Сорокіна Е.Г. Микола Андрійович Римськ-Корсаків // Нач. школа. 1972. № 4.

293. Сохор А. Виховна роль музики. Л., 1962.

294. Сохор А. Музика як вид мистецтва. М., 1970.

295. Стацура Т. Прийоми розвитку співочих навичок у дітей старшої групи дитячого садка // Дошк. виховання. 1987. № 11.

296. Струве Т.А. Шкільний хор: Кн. для вчителя. М., 1981.

297. Стулова Г.П. Хоровий клас: (Теорія й практика вокальної роботи в дитячому хорі): Учеб. посібник для студ. пед. ин-тов. М., 1988.

298. Сургаутайте В.И. Використання музичних інструментів на уроці // Муз. виховання в школі. М., 1971. Вып. 7.

299. Тарасова К. Музичні здібності і їхня діагностика в дошкільному дитинстві // Дошк. виховання. 1984. № 11.

300. Тевлина В. К. Методика роботи над піснею (початкові класи) // Муз. виховання в школі. М., 1986. Вып. 17.

301. Теорія й практика вокально-хорової підготовки вчителі музики загальноосвітньої школи: МГПИ. - М., 1980.

302. Теплов Б.М. Психологічні питання художнього виховання: Звістки АПН РСФСР. - М., 1947. Вып. 11.

303. Теплов Б.М. Психологія музичних здібностей // Избр. праці: В 2 т. М., 1985. Т. 1.

304. Тлехуч А., Анзароков В. Школа гри на пщынэ - адигейській хроматичній гармоніці. Майкоп, 1989.

305. Тлецерук К. Самовчитель гри на адигейській гармоніці. Майкоп, 1979.

306. Трубникова М. Учимо дітей грати по слуху // Дошк. виховання. 1993. № 9.

307. Тютюнникова Т. Що таке “Шульверк” К. Орфа?; Мовні ігри й вправи в концепції Карла Орфа // Дошк. виховання. 1998. № 4, 9.

308. Унарокова Р.Б. Народна пісня в системі традиційної культури адыгов (Естетико-інформаційний аспект): Автореф. дис. на соиск. учен. степ. доктори филолог. наук. Махачкала, 1999.

309. Унарокова Р.Б. Народні пісні адыгов у системі інформаційної культури. Майкоп, 1998.

310. Фиш Э., Руднєва С. Ритміка. Музичний рух. М., 1972.

311. Фокіна Т. Розвиток до дітей сприйняття й емоційної чуйності // Дошк. виховання. 1987. № 11.

312. Франио Г. Роль ритміки в эстетическом вихованні дітей: Учеб. посібник для дітей дошк. і млад. шк. віку. М., 1989.

313. Хрестоматія за методикою музичного виховання / Сост. О.А. Апраксина. М., 1987.       

314. Художня творчість і дитина / Під ред. Н. Ветлугиной. М., 1972.

315. Целковников Б. М. Підготовка майбутнього вчителя до творчого відбору музичного матеріалу для шкільного уроку: Метод. рік. для студ. і преп. муз.-пед. фак. Майкоп, 1988.

316. Чепуров В.Н. Музика в школі: З досвіду роботи: Кн. для вчителя. Изд. 2. М., 1983.

317. Черватюк П.А. Розвиток музичного слуху й інших здатностей учнів у класі сольфеджіо. - Краснодар, 1982.

318. Черноиваненко Н.М. Формування музичного сприйняття школярів // Муз. виховання в школі. М., 1982. Вып. 15.

319. Черноиваненко Н.М. Формування творчих здатностей молодших школярів у співочій діяльності // Муз. виховання в школі. М., 1979. Вып. 14.

320. Чешева С. До питання сприйняття музики дітьми дошкільного віку // Дошк. виховання. 1972. № 6.

321. Чибрикова-Луговская А.Е. Ритміка: Ходьба. Вправи. Гри. Танці: Метод. посібник для вихователів, муз. рук. дет. саду й учителів нач. шк. М., 1998.

322. Чич Г. Особливості роботи над хоровим добутком: Метод. рекомендації. Майкоп, 1987.

323. Чич Г.К. Про народну пісенно-музичну культуру адыгов // Музичний фольклор адыгов: Матеріали научн.-практ. конф. Майкоп, 1988.

324. Чич Г.К. Пісенно-музична культура адыгов: (Історичні пісні) // Адыг. НДІ экон., яз., літ., ист.: Культура й побут адыгов: Етнограф. исслед. Майкоп, 1986. Вып. 6.

325. Чичерина Н. Музичне виховання дитини // Дошк. виховання. 1992. № 1.

326. Чишко О. Співочий голос і його властивості. - М., 1966.

327. Шабашов Л.В. Наступність музичного виховання в дитячому садку й школі (дітей 6-8 років). М., 1966.

328. Шацкая В.Н. Музыкально-эстетическое виховання дітей і юнацтва. М., 1975.

329. Шипунова Г.А. Хоровий спів // Нач. школа. 1997. № 2.

330. Шу Ш. Адигейські народні танці. Майкоп, 1971.

331. Шу Ш. Про народні музичні інструменти адыгов // Мистецтво, культура й етнографія. Краснодар, 1997. № 2.

332. Шу Ш. С. Адыгские народні музичні інструменти // Культура й побут адыгов. Вып. 1. Майкоп, 1976.

333. Шу Ш. С. Про народні музичні інструменти адыгов // Матеріали Краснодарського наукового центра: № 2. Краснодар, 1997.

334. Шу Ш. С. Про оркестр адыгских народних музичних інструментів // Культура й побут адыгов. Вып. 4. Майкоп, 1981.

335. Шу Ш.С. Адигейська народна хореографія в її історичному розвитку: Автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. мистецтвознавства. Тбілісі, 1983.

336. Шу Ш.С. Народні танці адыгов. Нальчик, 1992.

337. Шу Ш.С. Про народну музичну  творчість адыгов: Учеб.-метод. посібник у допомогу викладачам музики в учеб. закладах Адигеї. Майкоп, 1992.

338. Елементарне музичне виховання по системі Карла Орфа: Сб. ст. / Під ред. Л.А. Баренбойма. М., 1978.

339. Эльконин Д.Б. Психологія гри. - М., 1978.

340. Эстетическая культура й эстетическое виховання. - М., 1983.

341. Яконюк В.Л. Розвиток інтересу до професії вчителя музики. - Мінськ, 1979.

342. Яновская В. Ритміка. М., 1979.

343. Ярославцева Л.К. Закордонні вокальні школи. - М., 1981.

РОСІЙСЬКА МОВА

1. Абатова Ц.Р. Книга для читання в 4-м класі адигейської школи. Изд. 6-і. Майкоп, 1969.

2. Алієва С. Народна казка як засіб розвитку рідної мови дітей // Дошк. виховання. 1973. № 10.

3. Багов Н.А., Григор'єва Н.Д., Куготов Л.Т. Збірник диктантів і викладів по російській мові для початкових шкіл народів абхазо-адыгской групи. 3-і изд. Л., 1985.

4. Барагунов М. Навчання російській мові в початкових класах шкіл народів абхазо-адыгской групи. 3-і изд. Л., 1981.

5. Барагунов М., Экба Н. Книга для читання: В 3 класі шкіл народів абхазо-адыгской групи. Л., 1988.

6. Барагунов М., Экба Н. Російська мова: Підручник для 1 класу шкіл народів абхазо-адыгской групи. 7-і изд. Л., 1993.

7. Барагунов М.Х. Методичне керівництво до “Абетки” для 1 класу шкіл народів абхазо-адыгской групи: Посібник для вчителя. Л., 1986.

8. Барагунов М.Х. Методичне керівництво до підручника “Російська мова” для 2 класи шкіл народів абхазо-адыгской групи: Посібник для вчителя. Л., 1991.

9. Барагунов М.Х. Методичне керівництво до підручника “Російська мова” для 3 класи шкіл народів абхазо-адыгской групи: Посібник для вчителя. Спб., 1992.

10. Барагунов М.Х., Куготов Л.Т. Методичне керівництво до букваря для подготовит. класів абазинских, адигейських, кабардинських і черкеських шкіл. Л., 1971.

11. Барагунов М.Х., Куготов Л.Т., Михєєва Л. Методичне керівництво до підручників російської мови для підготовчого-третього класів  шкіл народів абхазо-адыгской групи. 2-і изд. Л., 1977.

12. Барагунов М.Х., Хапа_-Муха К., Экба Н.Б. Буквар: Для шкіл народів абхазо-адыгской групи. 4-і изд. Л., 1983.

13. Барагунов М.Х., Экба Н.Б. Абетка для 1 класу шкіл народів абхазо-адыгской групи. 4-і изд. Спб., 1992.

14. Барагунов М.Х., Экба Н.Б. Книга для читання: В 2 класі шкіл народів абхазо-адыгской групи. 2-і изд. Л., 1991.

15. Барагунов М.Х., Экба Н.Б. Російська мова: Учеб. для 2 кл. шкіл народів абхазо-адыгской групи. 2-і изд. Л., 1991.

16. Барагунов М.Х., Экба Н.Б. Російська мова: Учеб. для 3 кл. шкіл народів абхазо-адыгской групи. 2-і изд. Спб., 1992.

17. Барагунов М.Х., Экба Н.Б. Уроки російської мови в 1 класі шкіл абхазо-адыгской групи. 2-і изд. Л., 1991.

18. Блягоз З.У. Адыгейско-русское двомовність. Майкоп, 1982.

19. Блягоз З.У. Бібліографічний покажчик по мовознавству й методиці викладання. Майкоп, 1993.

20. Блягоз З.У. Двомовність і культура російської мови: Посібник для вчителів рос. яз. адигейської школи / Ред. Е.А. Бабочкин. Майкоп, 1977.

21. Блягоз З.У., Жажева Д.Д. Практичні й семінарські заняття по сучасній російській мові: Учебно-методич. посібник для студентів 3 курси факультету початкових класів. Майкоп, 1996.

22. Блягоз З.У., Тлюстен Л.Ш. Учитель учителів: (Узагальнення досвіду роботи Д.М. Тамбиевой) // Нач. школа. 1986. № 3.

23. Блягоз З.У., Тхаркахо Ю.А. Російсько-адигейський фразеологічний словник. Майкоп, 1993.

24. Бочкарева И.В. Читання: Допомога з навчання читанню й розвитку мови для дошкільників: В 2 ч. Майкоп, 1994; 1996.

25. Буржунов Г.Г., Пахомова З.П., Тамбиева Д.М. Методика викладання російської мови в початковій національній школі. Л., 1980.

26. Величук А., Митюшина Л. Про роботу з розвитку російського усного мовлення дітей у старших групах національних дошкільних установ РСФСР // Дошк. виховання. 1987. № 10.

27. Водождоков Х.Д. Підручник російської мови для 2 класи адыг. школи. 4-і изд. Майкоп, 1952.

28. Воскобойникова Е.И., Шхалахов А. Підручник російської мови для 4 класи адигейської школи. Изд. 4. Майкоп, 1970.

29. Гишева Ш.Г., Прядченко А.Е. Підручник російської мови: Для 3 класи адыг. школи. Изд. 2. Майкоп, 1965.

30. Грибина Л.В. Сонячні зайчики. Кн. по позакласному читанню: Учеб. посібник: В 2 частинах. Майкоп, 1997-1998.

31. Джамирзе Н.К. Навчання російській літературній вимові учнів-адигейців початкових класів: Автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. пед. наук. М., 1994.

32. Жажева Д.Д. Збагачення мови учнів 6-7 класів адигейської школи стійкими оборотами російської мови: Автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. пед. наук. Майкоп, 1994.

33. Калиниченко З.Г., Прядченко А.С., Старовина В.Е. Російська мова. Граматика, правопис, розвиток мови: Підручник для 2 класи адыг. школи. Майкоп, 1962.

34. Калиниченко З.Г., Усова А.Г. Російська мова. Граматика, правопис, розвиток мови: Підручник для учнів 1 класу адыг. шк. Майкоп, 1953.

35. Кубашичева Л. Російська мова: Учеб. для 4-го кл. нац. шк. Майкоп, 1997.

36. Куготов Л. Методичне керівництво до підручника “Російська мова” для 4-го класу шкіл народів абхазо-адыгской групи: Посібник для вчителя. Л., 1989.

37. Куготов Л.Т. Уроки російської мови в 4 класі шкіл народів абхазо-адыгской групи. Л., 1990.

38. Лаптєв А.В., Намитоков Ю.К. Книга для читання в 3-м класі адигейської школи. 5-і изд. Майкоп, 1962.

39. Лаптєв А.В., Намитоков Ю.К. Підручник російської мови. Граматика, правопис і розвиток мови для адыг. нач. шк.: 3 клас. Изд. 5-і. Майкоп, 1962.

40. Левина Л.Э. Наукові основи використання народної творчості в системі розвитку російської мови початкових класів багатонаціональних шкіл, що вчаться: Автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. пед. наук. Майкоп, 1999.

41. Лобанова О. Активізація інтонаційно-мовного досвіду дошкільника як умова формування емоційної чуйності на музику // Дошк. виховання. 1997. № 4.

42. Методика початкового навчання російській мові в національній школі: Учеб. посібник для пед. училищ / Під ред. И.В. Баранникова, А.И. Грекул. Л., 1984.

43. Моторина Л.М. Музика й читання. 1 кл.: Учеб.-метод. посібник. Майкоп, 1998.

44. Попів К.Н., Пшунелов Ч.Т., Яковлев Н.Д. Російський буквар для адигейських шкіл. Майкоп, 1938.

45. Потоків А.А., Прядченко А.Е. Підручник російської мови для 2 класи адигейської школи. Изд. 2. Майкоп, 1966.

46. Потоків А.А., Прядченко А.Е. Підручник російської мови. Читання, лист, розвиток мови: Для 2-го кл. адыг. шк. Краснодар, 1964.

47. Пченушай Ф.Ш. Дидактичні ігри по розвитку російської мови в процесі навчання грамоті в 1 класах адигейської школи: (шк. 1-4). Майкоп, 1991.

48. Рідна й російська мова в національній школі: Сб. науч. ст. / Під ред. В.В. Решетова, Ф.Ф. Советкина. М., 1962.

49. Рідний і російський мови в школах народів Північного Кавказу: Сб. ст. Вып. 2; 3/ Під ред. Г.П. Дердюченко. М., 1961; 1963.

50. Роль фольклору у формуванні духовного життя народу. Черкесск, 1986.

51. Російська мова. Посібник для учнів поготовит.-1 класу нац. шкіл РСФСР. 6-і изд. Л., 1982.

52. Російська мова. Посібник для уч-ся першого класу нац. шкіл РСФСР. Л., 1987.

53. Російська мова: Підготує.-3 класи шкіл народів абхазо-адыгской групи з російською мовою навчання. М., 1979.

54. Російська мова: Підручник для 3 класи шкіл народів абхазо-адыгской групи. 8-і изд. Л., 1984.

55. Сажина М.И. Дидактичний матеріал по російській мові для підготовчого-першого класів національних шкіл РСФСР: Уч.-нагл. посібник. Л., 1984.

56. Сажинов Ж.С., Халикова Р.Х. Книга для позакласного читання учнів 4 класи національних шкіл РСФСР / Під ред. И.А. Свирской. 3-і изд. Л., 1984.

57. Сохин Ф., Негневицкая Е. Навчання російській мові в національному дитячому садку // Дошк. виховання. 1984. № 3.

58. Старжинская Н. Дошкільне дитинство: засвоєння рідної й другої мови // Дошк. виховання. 1991. № 10.

59. Тамбиева Д.М. Попередній усний курс російської мови в адигейській початковій школі: (Розмовні уроки) / Під ред. А.Ф. Бійцівської. Майкоп, 1963.

60. Тамбиева Д.М. Розмовні уроки російської мови: (У допомогу вчителеві підготовчих класів сільських нац. шкіл РСФСР) / Під ред. А.Ф. Бійцівської. Майкоп, 1971.

61. Тамбиева Д.М. Уроки по розвитку мови учнів у період навчанню грамоті: Посібник для вчителя / Під ред. А.Ф. Бійцівської. 2-і изд. Л., 1987.

62. Тамбиева Д.М. Усний курс російської мови в підготовчому класі: (Розмовні уроки): Посібник для вчителя / Під ред. А.Ф. Бійцівської. 5-і изд. Л., 1984.

63. Тлехурай М.К. Лингвометодические основи розвитку зв'язковий росіянці мови початкових класів адигейської школи, що вчаться: Автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. пед. наук. Майкоп, 1999.

64. Усова А.Г., Чамокова Ф.Н. Книга для читання в першому класі адигейської школи. (З російсько-адигейським словником). Изд. 6-і. Майкоп, 1963.

65. Хасанова З.Ш., Шамсутдинова С. Учимося говорити російською мовою: Допомога з розвитку мови для учнів 3 кл. нац. шк. Л., 1991.

66. Чамокова Ф.Н. Буквар: Для 1 класу адыг. шк. 9-і изд. Майкоп, 1963.

67. Чамокова Ф.Н. Буквар: Для підготовчого класу адыг. шк. Изд. 8-і. Майкоп, 1961.

68. Чамокова Ф.Н. Буквар: Підручник рос. яз. для 1 класу адыг. шк. Изд. 3-і. Майкоп, 1951.

69. Чамокова Ф.Н. Буквар: Підручник рос. яз. для подготов. кл. адыг. шк. 5-і изд. Майкоп, 1953.

70. Чамокова Ф.Н., Усова А.Г. Книга для читання в 1 класі адигейської школи. Майкоп, 1954.

71. Чуяко Д.Б. Більша буква: Для младш. шк. віку: Пер. с адыг. Краснодар, 1974.

72. Шамсутдинова С.С., Хасанова З. Учимося говорити російською мовою: Посібник для розвитку мови для учнів 4 кл. нац. шк. Л., 1991.

АДИГЕЙСЬКА МОВА

1. Адигейські народні сказання й казки. Майкоп, 1993.

2. Адигейські народні казки / Сост. М.К. Хуажев. Краснодар, 1974.

3. Адигейські прислів'я, приказки, загадки й скоромовки. Майкоп, 1978.

4. Адигейські сказання й казки / Обр. П. Максимова й Т. Керашева. Майкоп, 1952.

5. Адигейські сказання й казки / Сост. М.К. Хуажев. Майкоп, 1963.

6. Адигейські казки / Пер. И. Цей і Т. Керашева. Ростова н/Д., 1936.

7. Адигейські казки / Пер. П. Максимова, Т. Керашева. Майкоп, 1946.

8. Адигейські казки / Пер. Т. Керашева. Майкоп, 1957,

9. Адигейські казки / Пер. Т. Керашева. Ростова н/Д., 1955.

10. Адигейський радянський фольклор. Пісні. Вірші / Сост. С. Аутлева. Майкоп, 1968.

11. Адыгские народні сказання й казки / Під ред. Ш.Х. Хута. Майкоп. 1993.

12. Адыгские народні казки й добутки з нартского епосу: Прилож. до програми “Національна культура адыгов” / Сост. А.Б. Чуяко. Майкоп, 1993.

13. Адыгские прислів'я, загадки й скоромовки / Сост. М.К. Хуажев, Ш.Х. Хут. Майкоп, 1978.

14. Адыгские сказання. Майкоп, 1993.

15. Адыгский фольклор / Адыг. НДІ: В 2-х кн. Майкоп, 1980.

16. Алієва А.И. Адыгский нартский епос / Під ред. А.Т. Шортанова. М., Нальчик, 1969.

17. Алієва А.И. Поетика й стиль чарівних казок адыгских народів. М., 1986.

18. Бекух Н.Т. Уроки адигейської мови: Другий рік навчання: Для русскоязыч. шк. Майкоп, 1998.

19. Блягоз А.Н. Лингвометодическая термінологія адигейської літературної мови (структурно-семантичний і лексикографічний аналіз): Автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. филолог. наук. Майкоп, 1999.

20. Блягоз З.У. Адигейські прислів'я й приказки. Майкоп, 1996.

21. Блягоз З.У. Адыгейско-русское двуязычье. Майкоп, 1982.

22. Блягоз З.У. Адигейці // Системи особистих імен у народів миру / В. Никонов, З. Блягоз, Л. Гулиева. М., 1989.

23. Блягоз З.У. Контактування російської й рідної мов в умовах двомовності: (Питання теорії): Учеб. посібник. Ростова н/Д., 1976.

24. Блягоз З.У. Короткий російсько-адигейський словник: Посібник у допомогу вивчаючу адигейську мову. Майкоп, 1991.

25. Блягоз З.У. Деякі особливості адыгейско-русского двомовності // Учений. записки Адыг. НДІ: Мовознавство. Майкоп, 1972. Т. 14.

26. Блягоз З.У. Проблеми двомовності в центрі уваги вчених і практиків // Русявий. яз. у школі. 1991. № 2.

27. Блягоз З.У. Російсько-адигейський розмовник. Майкоп, 1990.

28. Блягоз З.У. Російсько-адигейський словник для початкової школи. Майкоп, 1973.

29. Блягоз З.У., Блягоз А.Н. Вивчаємо адигейську мову: У допомогу самостійно вивчаюча адигейська мова / Ред. Ю.А. Тхаркахо. Майкоп, 1997.

30. Блягоз З.У., Тхаркахо Ю.А. Російсько-адигейський фразеологічний словник. Майкоп, 1993.

31. Візьми мене із собою, батько!: Вірші й казки адыг. поетів. М., 1975.

32. Питання кавказької філології й історії: Сб. статей. Нальчик, 1994.

33. Гадагатль А. Героїчний епос “Нартыадыгских (черкеських) народів. Майкоп, 1987.

34. Гутов А.М. Поетика й типологія адыгского нартского епосу / Отв. ред. В.Л. Рифтин. М., 1993.

35. Жанэ К. Адигея моя: Пер. с адыг. Ю. Напівхіна. М., 1959.

36. Жанэ К. Діти аулу (вірші): Для дошк. і младш. шк. віку: Пер. с адыг. Р. Заславского. Майкоп, 1959.

37. Жанэ К. Друзі й подружки: Пер. Р. Заславского. Майкоп, 1958.

38. Жанэ К. Як онуки заплутали бабусю: Вірші для младш. школьн. віку: Пер. с адыг. Р. Заславского. М., 1968.

39. Жанэ К. Намальований лист (вірші): Для дошк. і младш. шк. віку: Пер. с адыг. Р. Заславского. Краснодар, 1963.

40. Жанэ К. Перша квітка (вірші): Для младш. і средн. шк. віку: Пер. с адыг. Р. Заславского. Майкоп, 1962.

41. Жанэ К.Х. Нерозлучні друзі (вірші): Для дітей дошк. віку: Пер. с адыг. Р. Заславского. Краснодар, 1976.

42. Жанэ С.Ю. Методичний посібник з організації позакласного читання в підготовчому, 1-3 класах. Майкоп, 1978.

43. Ідейно-художнє становлення адигейської літератури (1830-1980). Майкоп, 1988.

44. З адыгского народного епосу: Матеріали архіву Н.А. Цагоева. Нальчик, 1987.

45. Підсумки фольклорно-етнографічних досліджень етнічних культур Кубані за 1999 рік: Матеріали науч.-практ. конф. Білоріченськ, 1998.

46. Кавказький етнографічний збірник. Вып. 5. М., 1972.

47. Календарно-обрядова поезія народів Північного Кавказу: Сб. статей. Махачкала, 1988.

48. Каратабан А.Ю. Уроки адигейської мови в початкових класах: Перший рік навчання в російськомовній школі. Майкоп, 1997.

49. Куек А.С. Міфологічні образи адыгского епосу “Нарты”: Автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. филолог. наук. Тбілісі, 1987.

50. Магічна поезія народів Північного Кавказу: Сб. статей. Махачкала, 1989.

51. Машбаш И. Створи добро. М., 1989.

52. Методичні вказівки й проект програми дошкільних занять із дітьми, що надходять в 1 адигейський клас із російською мовою навчання. Майкоп, 1964.

53. Мижаев М.И. Міфологічна й обрядова поезія адыгов. Черкесск, 1973.

54. Аналоїв З.М. Адыги й сімейно-обрядова поезія народів Північного Кавказу. Махачкала, 1985.

55. Аналоїв З.М. З історії культури адыгов. Нальчик, 1978.

56. Аналоїв З.М. Етюди по історії культури адыгов. Нальчик, 1985.

57. Нартский епос і кавказьке мовознавство: VI Міжнародний колоквіум європейського суспільства кавказологов. Майкоп, 1994.

58. Нарты. Адигейський героїчний епос / Сост. А.И. Алієва, А.М. Гадагатль, З.П. Кардангушев. М., 1974.

59. Панеш Н.А. Лингвометодические основи навчання адигейській мові як нерідному: Автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. пед. наук. Майкоп, 1999.

60. Проблеми адигейської літератури й фольклору: Сб. статей / Під ред. М.М. Савченко. Майкоп, 1988.

61. Програма по адигейській мові: I-XI класи: (Не володіють адигейською мовою) / Сост. А.Ю. Каратабан. Майкоп, 1999.

62. Російсько-адигейський словник. Близько 33000 слів / Під ред. Х.Д. Водождокова; сост. З.И. Керашева. М., 1960.

63. Сімейно-обрядова поезія народів Північного Кавказу. Махачкала, 1986.

64. Сказання й казки адыгов. М., 1987.

65. Схаляхо А.А. Ідейно-художнє становлення адигейської літератури. Майкоп, 1988.

66. Схаляхо А.А. Про деякі традиції адыгов за матеріалами фольклору // Учені записки / Адыг. НДІ яз., лит. і ист. Майкоп, 1965. Т. 3.

67. Схаляхо А.А. Вогненний витязь: короткі повісті й розповіді. Майкоп, 1998.

68. Схаляхо А.А. Джерело народного виховання: (до постановки проблеми) // Проблеми адигейської літератури й фольклору: Адыг. респ. ин-т гуманитар. исслед. Вып. 9. Майкоп, 1995.

69. Тамбиева Д.М. Моя рідна адигейська мова: На адыг. яз. Майкоп, 1999.

70. Тугуз М.Г. Дитячі ігри / Розповіді до мал. П. Кошубаева. Пер. с адыг. Х. Тлепцерше. Майкоп, 1991.

71. Фольклор адыгов у записах і публікаціях 19 - початку 20 вв. // Сост. А.И. Алієва. Нальчик, 1979.

72. Фольклор і історична етнографія: Сб. статей. М., 1983.

73. Фольклор народів Карачаево-Черкессии // Традиції, жанри й сказательное майстерність: Сб. науч. праць. Черкесск, 1991.

74. Фольклор. Видання епосу. М., 1977.

75. Хут Ш.Х. Казковий епос адыгов. Майкоп, 1981.

76. Чеучева Т. Методика використання