58631

Вони захищали Батьківщину

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Обладнання: плакати фрагменти фільму про Велику Вітчизняну війну речові символи війни каска фляга кружка свічкакомп’ютер аудіо та відеокасети на дошці портрети поетів воїнів.

Украинкский

2014-04-28

116.5 KB

1 чел.

Міське управління освіти Первомайської міської ради

Первомайська багатопрофільна гімназія

Бінарний урок з літератури

та української літератури на тему:

«Вони захищали Батьківщину»

урок-проект

                                                                Грідіна Тетяна Анатоліївна,

                                                                учитель російської мови та літератури,

                                                                категорія вища,

                                                                звання Старший вчитель

                                                               Думич Лариса Петрівна,

                                                               учитель української мови та літератури,

                                                               категорія вища,

                                                               звання Старший учитель

Первомайськ

Луганської області

2010

Урок-проект

Тема: Вони захищали Батьківщину

Мета: показати різні характери, долі, світосприймання поетів – воїнів, їх героїзм і те, що їх об’єднувало – жагуче прагнення не лише захистити людське життя від тотального знищення, а й возвеличити тих, що стали на боротьбу з фашизмом; виховувати почуття патріотизму, морального обов’язку перед Батьківщиною.

Обладнання: плакати, фрагменти фільму про Велику Вітчизняну війну, речові символи війни (каска, фляга, кружка, свічка),комп’ютер, аудіо та відеокасети, на дошці портрети поетів – воїнів.

Епіграфи:

Випереджувальні завдання:

І група – літературознавці:  підібрати вірші про Велику Вітчизняну війну, підготувати проекти про поетів – воїнів;

ІІ група – історики: підготувати проекти про Велику Вітчизняну війну;

ІІІ група – мистецтвознавці: підготувати проект про створення пісні «Вставай, страна огромная», підготувати проект про літогравюри  Стасіса Красаускаса;

IV група – експерти: підготувати матеріали для створення колажів.

Хід уроку

І Мотивація навчальної діяльності

ІІ Ступінь актуалізації

1. Вступне слово вчителів.

Звучить мелодія.

Учитель російської мови

  •  65 років пройшло зі світлого Дня Перемоги. Зарубцювалися рани на «тілі» землі, заросли травою окопи, а на місці жорстоких боїв колосяться ниви. І тільки на телебаченні іноді можна почути, що десь знешкодили знахідки війни: міни, снаряди. Вони німі свідки тих страшних 1418 днів війни. А пам'ять серця диктує письменникам нові й нові твори про Велику Вітчизняну війну, події якої час все далі відсуває від нас.

Учитель української мови

  •  Чи можемо ми забувати про тих, хто віддав свою юність за мирне життя, хто заплатив своїм власним життям за наше світле майбутнє? Сьогодні на уроці ми спробуємо відповісти на питання: «Що таке подвиг?», «Чи легко вмирати, коли тобі 21?», «Чому молоді люди, життя яких тільки-но почалось,жертвують нею?», «Заради чого?», «У чому джерело героїзму наших людей у роки війни?», «Що таке народна пам'ять?»,  «Чи маємо ми право перетворюватися на «манкуртів»?».

Слово надається групі «Історики»

Ідуть кадри фільму «Велика Вітчизняна війна».

Звучить тихо пісня Александрова «Вставай, страна огромная».

Учениця

  •   Війна для нашого народу почалася раптово. «Киев бомбили нам объявили, что началася война».Ці рядки з добре знайомої пісні з’являться пізніше, а поки…

До неї ніхто не готувався і не чекав. 1418 днів і ночей пекла: безкінечні артобстріли, бомбування, гіркота поразок, відступи, паніка. Народ необхідно мобілізувати. Та коли всі почули виступ Сталіна по радіо, зрозуміли, країна в небезпеці. Мільйони добровольців пішли на фронт. Вони хотіли захищати Батьківщину, своє особисте виявилося невіддільним від спільного. Чоловік-воїн, захисник. Таке поняття сформувалося у свідомості людей багато віків тому. Пригадаймо «Слово о полку Ігоровім».

Група мистецтвознавців

  •  До речі, тільки що пролунала пісня «Вставай, страна огромная». Вона має свою непросту історію створення.24 червня 1941 року газета «Известия» і «Червона зірка» надрукували вірш В. І. Лебєдєва-Кумача, який починався словами: «Вставай, страна огромная, вставай на смертный бой!». Вірш у газеті прочитав керівник Краснознаменного ансамблю пісні та танців Червоної Армії О. В. Александров. Вірш вплинув на нього так, що він відразу сів за рояль. Другого дня, прийшовши на репетицію, композитор повідомив:
  •  Будемо розучувати нову пісню – «Священна війна». Відразу ж після репетиції група ансамблю виїхала на Білоруський вокзал для виступу перед бійцями, які виїжджали на фронт.

Вигляд вокзалу був незвичайний: всі приміщення вщент заповнені військовими. На всіх нове обмундирування. Багато хто вже встиг отримати гвинтівки, кулемети, саперні лопатки – все, що необхідно фронтовику. В залі очікування був збитий зі свіжо обструганих дошок поміст – своєрідна естрада для виступу. Артисти ансамблю піднялись на це підвищення, і у них мимоволі зародився сумнів: чи можна виступати в такій обстановці? У залі – гул, різкі команди, звуки радіо. Слова ведучого, який оголошує, що зараз вперше буде виконана пісня «Священна війна», тонуть у гулі. Але ось піднімається рука Олександра Васильовича Александрова, і зал поступово затихає. Хвилювання виявилось марним. З перших тактів пісня заполонила душу бійців. А коли зазвучав інший куплет, в залі запанувала тиша. Всі встали, неначе виконували гімн. На суворих обличчях видно сльози, і це хвилювання передається виконавцям. У них теж у всіх сльози на очах… Пісня стихла, але бійці вимагали повторити її ще раз. Знову і знову - п'ять разів поспіль! – виконував ансамбль «Священну війну».

Так почався шлях пісні, славетний та довгий. З цього дня «Священна війна» була взята на озброєння нашою армією, всім народом, стала музичною емблемою Великої Вітчизняної війни. Її співали всюди – на передовій, у партизанських загонах, у тилу, де кувалась зброя для перемоги. Кожного ранку після бою кремлівських курантів вона звучала по радіо. У літописі Вітчизняної війни є немало героїчних епізодів, які розповідають про те, як вступала в бій ця пісня-гімн. Один з них відносився до весни 1942 року. Невелика група захисників Севастополя зайняла оборону в печері, яка була видовбана в скелі. Гітлерівці люто штурмували цю природну фортецю, закидали її гранатами. Сили захисників танули. Та раптом з глибин підземелля почулась славетна пісня. Потім почувся сильний вибух і залишки скелі завалили печеру. Не здалися радянські воїни ненависному ворогу. «Священна війна» звучала у багатьох країнах світу. Декілька років тому Краснознаменний ансамбль пісні та танців Радянської Армії імені О. В. Олександрова був на гастролях у Канаді. Ця пісня не входила в його концертну програму, але Дев'яте  травня на честь свята Перемоги артисти вирішили почати концерт «Священною війною», хоч не відчували особливої упевненості, що пісню зрозуміють слухачі: адже дуже далекими були вони від подій Другої світової війни. Успіх був надзвичайним. Наступного дня місцеві газети повідомили, що росіяни відсвяткували День Перемоги піснею, з якою вони почали довгу та важку дорогу до Берліна, до перемоги. У цьому вони були праві. Автор пісні свого часу писав: «Я не був ніколи військовим спеціалістом, але у мене все ж виявилася могутня зброя у руках – пісня. Вона також може вбивати ворога, як будь-яка зброя!»

Слово вчителя російської літератури

  •  «На війні музи мовчать», - говорили давні люди. Коли стріляють гармати – не до віршів. Час спростовує цю мудрість давніх. Чи так це? Доведіть.

Група літературознавців

  •  Історія літератури – та книг, які стали класичними, і сучасні нам твори – доводять нам інше, говорять про активну, дійову силу художнього слова. Бо література – не просто відображає дійсність у образах, але є засобом впливу на дійсність, є засобом  формування переконань, характерів. Література має пізнавальне, естетичне, виховне значення.

Тому література серцем з перших днів війни відчула наближення суворих днів. Вона не мала права мовчати – поезія воювала. Пригадаємо закличний голос Пушкіна «Мой друг, отчизне посвятим души прекрасные порывы», Некрасівське « Я лиру посвятил народу своему» їм співзвучні поети 40-их років. «У каждого поэта есть провинция. Суровая и откровенная, далекая провинция – Война…».

Учитель української літератури.

  •  Активну участь у Другій світовій війні взяли письменники, воювали вони і словом, і зі зброєю в руках. З перших днів війни українські письменники стають на захист Батьківщини. 440 письменників СРСР, з них 109 членів СПУ, йдуть на фронт та у підпілля і борються з ворогом не тільки зброєю, а й словом. З’являється література, рівної якої не знала вся історія культури. Це була література, народжена серцем.

Літературознавці

Показ проекту «Славою безсмертною покриємо у битвах свої імена».

Інсценізація

Учні, передаючи один одному запалену свічку, розповідають від імені героїв. (У цей же час іде показ слайдів)

  •  Я, Михайло Кульчинський, народився у Харкові у 1919 році. До війни працював теслею, креслярем на Харківському тракторному заводі. Вступив до Харківського університету, потім перевівся на ІІ курс Літературного інституту ім. Горького. У 1941 р. увійшов до складу батальйону винищувачів. У середині 1942 року закінчив піхотно-мінометне училище, отримав звання молодшого лейтенанта. 19 січня 1943 загинув під селом Трембачево Луганської області. Мені було 24 роки.

Мистецтвознавці

Виразне читання (уривок з незавершеної поеми «Безсмертя»)

І читець

Далекий друг! Годы и версты,

и стены книг библиотек

нас разделяют. Шашкой Щорса

Врубиться в твой далекий век

Хочу. Чтоб, раскроивши череп

Врагу последнему и через

Него перешагнув, рубя,

Стать первым другом для тебя.

ІІ читець

Я мало спал, товарищ милый!

Читал, бродяжил, голодал…

Пусть: отоспишься ты в могиле –

Багрицкий весело  сказал…

Одно мне страшно в этом мире:

Что, в плащ, окутавшимся мглой,

Я буду только командиром,

Не путеводною звездой…

Літературознавці

  •  Я, Муса Джаліль, народився в 1906 році. Перші вірші написав у 13 років. Учився на робітничому факультеті, був учасником громадянської війни. Закінчив МДУ в 1931 році. 3 червня 1941 року в Червоній Армії. Я був кореспондентом армійської газети «Відвага» 2-ої ударної армії (Волховський фронт). Створював «національні легіони» з військовополонених. Через анонімку потрапив до в’язниці Моабіт. У 1944 році страчений на гільйотині у берлінській в’язниці Плетзензейе.

У 1956р. мені посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Моїм іменем названа одна з найвищих вершин Антарктиди…

Мистецтвознавці

Виразне читання вірша «О героизме»

Знаю, в песне есть твоей, джигит,

Пламя и любовь к родной стране.

Но боец не песней знаменит:

что, скажи, ты сделал на войне?

Встал ли ты за родину свою

В час, когда пылал великий бой?

Смелых узнают всегда в бою,

В горе проверяется герой…

Если жизнь приходит без следа,

В низости, в неволе, что за честь?

Лишь в свободе жизни красота!

Лишь в отважном сердце вечность есть!

Если кровь твоя за родину лилась,

Ты в народе не умрешь, джигит.

Кровь предателя струится в грязь,

Кровь отважного в сердцах горит,

Умирая, не умрет герой –

Мужество останется в веках.

Имя прославляй свое борьбой,

Чтоб оно не молкло на устах!

Літературознавці

  •  Я, Ольга Берггольц, народилась у 1910 році у Петербурзі. У 10 років були надруковані мої перші вірші. Закінчила філологічний факультет Ленінградського університету. У 1941 – 1943 рр. знаходилась у  Ленінграді. Мій голос став голосом блокадного Ленінграду, його чекали у холодних квартирах і будинках, і я стала поетом, який уособлював стійкість Ленінграда, була  нагороджена орденом Леніна, орденом Трудового Червоного Прапору та медалями.

Вмерла у 1975 році у Ленінграді.

Мистецтвознавці

(Звучить 7 симфонія Шестаковича – «Ленинградская».                                                                                

Читання вірша О. Берггольц «Покуда небо сумрачное меркнет…»

Покуда небо сумрачное меркнет,

мой дальний друг, прислушайся, поверь.

Клянусь тебе, клянусь, что мы бессмертны,

Мы, смертью попирающие смерть.

Мы защищаем город наш любимый,

все испытанья поровну деля.

Клянусь тебе, что мы неистребимы,

за нами – наша русская земля.

Она могучая, она у нас большая.

Припомни–ка простор ее сплошной.

Клянусь тебе, мы подвиг совершаем

во имя всей земли родной.

Мы, ленинградцы, ныне держим знамя,

мы – Родины передовой отряд.

Весь шар земной сейчас следит за нами,

пароль и отзыв мира: «Ленинград».

Клянусь тебе, у нас не будет трусов.

Мы закричим бегущему вослед:

- Ты предал нас фашистам. Ты не русский, -

И не оставим труса на земле.

Клянусь тебе, мы страшно будем биться,

клянусь тебе – мы скоро победим,

и даже смерть отступит, устрашится

и рухнет наземь остовом своим.

Літературознавці

  •  Я, Павло Коган, народився у 1918 році у Києві. У 1936 році вступив до інституту історії, філософії та літератури. Я знав, що мені прийдеться іти у перших лавах свого покоління, які захищають зі зброєю у руках нашу Батьківщину. З початку війни через стан здоров’я отримав відмову у військкоматі. Навчався на курсах військових перекладачів, по закінченні поїхав на фронт, був перекладачем, помічником начальника штабу стрілецького полку з розвідки. У 1942 році загинув під Новоросійськом. Мені було 24 роки.

Мистецтвознавці

Виразне читання вірша «Они нас выдумают снова…»

Они нас выдумают снова –

Косая сажень, твердый шаг,

И верную найдут основу,

Но не сумеют так дышать,

Как мы дышали, как дружили,

Как жили мы, как впопыхах

Плохие песни мы сложили

О поразительных делах.

Мы были всякими. Любыми .

Не очень умными подчас.

Мы наших девушек любили,

Ревнуя, мучаясь, горячась.

Мы были всякими. Но, мучаясь,

Мы понимали: в ниши дни

Нам выпала такая участь,

Что пусть завидуют они.

Они нас выдумают мудрых,

Мы будем строги и прямы,

Они прикрасят и припудрят,

И все-таки

пробьемся мы!

Но людям родины единой,

Едва ли им дано понять,

Какая иногда рутина

Вела нас жить и умирать.

И пусть я покажусь им узким

И их всесветность оскорблю,

Я – патриот. Я воздух русский,

Я землю русскую люблю,

Я верю, что нигде на свете

Второй такой не отыскать,

Чтоб так пахнуло на рассвете,

Чтоб дымный ветер на песках:

И где еще найдешь такие

Березы, как в моем краю!

Я б сдох, как пес, от ностальгии

В любом кокосовом краю.

Літературознавці

  •  Я, Юлія Друніна, народилася в 1924 році у Москві. В 11 років почала писати вірші. Коли почалася війна працювала санітаркою у військовому госпіталі. Воювала, була двічі поранена, була батальйонним санінструктором, мала звання старшини медслужби, воювала в Білоруському Поліссі, Прибалтиці. Після контузії у 1944 році отримала документ «негодна до несення військової служби». Нагороджена орденами Червоної Зірки, Трудового Червоного прапора (двічі), медалями.

Мистецтвознавці

Виразне читання вірша «На носилках, около сарая»

І читець

На носилках, около сарая,

На краю отбитого села,

Санитарка шепчет, умирая:

- Я еще, ребята, не жила…

И бойцы вокруг нее толпятся

И не могут ей в глаза смотреть:

Восемнадцать – это восемнадцать,

Но ко всем неумолима смерть…

Через много лет в глазах любимой,

Что в его глаза устремлены,

Отблеск зарев, колыханье дыма

Вдруг увидит ветеран войны.

Вздрогнет он и отойдет к окошку,

Закурить пытаясь на ходу.

Подожди его, жена, немножко –

В сорок первом он сейчас году.

Там, где возле черного сарая,

На краю отбитого села,

Девочка лепечет, умирая:

- Я еще, ребята, не жила…

ІІ читець

Нет, это не заслуга, а удача

Стать девушке солдатом на войне.

Когда б сложилась жизнь моя иначе,

Как в День Победы стыдно было б мне!

С восторгом нас, девчонок, не встречали:

Нас гнал домой охрипший военком.

Так было в сорок первом. А медали

И прочие регалии потом…

Смотрю назад, в продымленные дали:

Нет, не заслугой в тот зловещий год,

А высшей честью школьницы считали

Возможность умереть за свой народ.

Літературознавці

  •  Я, Олесь Гончар, попросився на фронт з третього курсу університету. Почав війну в надросянських  кровопролитних боях. У хвилини перепочинку пишу вірші, які являють собою щоденник радянського бійця. Друзі ж пишуть листи додому: «Той – мамі, а той – дружині, той – сестрам, а той – братам. А я напишу Україні! Сонцю її і степам». Відтоді як у складі студентського батальйону добровольцем став до лав захисників Вітчизни, довелося пройти буквально через усі пекельні кола війни. На очах гинуть товариші, тому обіцяю «якщо лишуся живим розповім про вас». Був двічі поранений. Тричі удостоювався медалі «За відвагу», а крім неї – ще орденів Слави та Червоної Зірки. Однієї хуртовинної ночі, коли ніхто не міг гарантувати, чи взагалі існуватиме на завтра знесилений батальйон , мені було запропоновано невідкладно перебратися для роботи у дивізійну газету. За спокійної обстановки я, певно, пішов би. Але піти тепер, коли на мене дивляться змучені, зарослі бойові товариші, очі котрих налиті смутком втом, смутком невідомості перед завтрашнім днем. До болю близькі й дорогі були мені ці люди. І я відмовився. За покликом честі та велінням духу фронтового побратимства. Моя фронтова дорога довжиною майже в чотири роки, позначена горбочками незабутніх могил бойових побратимів, закінчилася у Златій Празі. Але протягом всього свого життя писав твори про мужність, стійкість та міць, виявлені радянськими воїнами під час Великої Вітчизняної війни.

Літературознавці

  •  Я, Володимир Булаєнко, народився у 1918 році в селі Сорокодубах Хмельницької області. У школі особливо любив літературу, став переможцем літературного конкурсу і одержав нагороду – двотомник

О. Пушкіна. Закінчив десятирічку, вступив на філологічний факультет Дніпропетровського університету. У 1941 році студентом 3 курсу добровільно пішов на фронт, був поранений і потрапив у оточення. Вирвався з полону і повернувся до рідного села. 1944 року взяв знову в руки карабін. Загинув 19 серпня 1944 року в бою за литовське місто Баускас.

Мистецтвознавці

Читання вірша «Над землею снігів пелена…»

Над землею снігів пелена,

Маячіли оселі згорілі.

Над землею, як коршак, війна

Розпростерла чорні крила.

Край села сиділо дівча,

Обійнявши руками коліна,

І печаль у його очах

Нагадала мені Україну.

Літературознавці

  •  Я,  Кость Герасименко, народився 11 травня 1907 року в селі Прихідьки Пирятинської області. Закінчив Пирятинське педагогічне училище. З перших днів на війні працював в армійських газетах, для яких писав вірші, кореспонденції, нариси, фельєтони українською і російською мовами.

Помер 27 вересня 1942 року від тяжкого поранення на Південному фронті.

Мистецтвознавці

Читання вірша «З фронтового блокнота»

Ідіть, думи, на Вкраїну

Т.Шевченко

По світанку ревли гармати,

А коли зайнялася зоря,

Захотілося перечитати

Том улюблений «Кобзаря»

На війні не буває часу

Для сердечних, для ніжних слів,

Але серце і любов Тараса

Відчуваєш крізь бурю днів.

Прочитаєш – і стануть сниться

Жито, поле, густий курай,

Каламуть березнева, птиці,

Що вертаються в рідний край.

Краю рідний, не зовсім гоже

Нам про тихі стежки співать,

Але мрією ти ворожила,

Від якої не можна спать.

Тільки б бачить тебе й слухать,

Йти б до тебе крізь бурю й сніг,

Де обніжками, в завірюху

Вічний слід Кобзаря проліг.

Тільки б струнку тополю

І сказати, що кожен з нас

Мав і має священну волю,

Для якої страждав Тарас.

Краю рідний, хоч вітром синім

Нам дмухни із далеких меж,

Ти під катом не зігнеш спину,

Ти в крові і в грозі встаєш!

Чорний крук на розпутті кряче,

Оживає Холодний Яр,

І з концтабору йде незрячий,

Непокірний, грізний Кобзар.

Він заходить у кожну хату,

Він від нас роздає листи:

Бийте ворога – супостата,

Підривайте, громіть мости!

І об землю гримлять кайдани,

І палає в пожежах путь,

З смолоскипами партизани

Нам назустріч, побідно йдуть.

Б’ють гармати, палає небо…

Краю рідний, вишневий край,

З «Кобзарем» я йду до тебе,

З словом рідним, простим. Чекай!..

Літературознавці

  •  Я, Микола Шуть, народився у 1918 році у м. Павлоград, що на Дніпропетровщині. З перших днів окупації  працюю в підпіллі. 1943 року мене схопило гестапо, і лише завдяки повстанню партизанів та наступу радянських військ на Павлоград 17 березня 1943 року був врятований від страти. Одначе ворог знову захопив місто і мене вдруге заарештувало гестапо, посадили в камеру смертників і невдовзі по-звірячому замучили.

Мистецтвознавці

Читання вірша «Мені холодно, дуже холодно»

Мені холодно, дуже холодно,

Вкрилась інеєм срібна душа.

По стерні поміж копами молодо

Синій вітер кудись поспіша.

У калюжах дощі бродять босими

Безтурботно, немов дітвора.

Жовтий ватник здирає з осені,

Шарпа вітер, в шматки роздира.

Вата поле вкриває, вулицю,

Вітер білу здійняв крутію,

Холод змушує дужче щулиться

Вкриту інеєм душу мою.

Це початок. А далі кригою

Все навкруги закує зима.

Буду снити теплом, відлигою,

Сумувати, що їх нема.

В саван білий пізніш закутає

Мою душу і тіло  сніг

Та не вмру я смертю лютою,

Бо Вітчизни тепло зберіг.

Учитель української літератури

  •  Які слова з цього твору найбільше запам’ятовуються?

Учні.  Холод, душа.

Учитель української літератури

  •  Яке ж з цих слів, по-вашому, є словом-ключем?

Учні. Слово-ключ – душа.

Учитель української літератури

  •  Що таке душа?

Експерти. У розумінні поета душа – це символ людяності, всього найкращого в людині: любові до життя, ненависті до неправди. Весь твір – алегорія: зима – це уособлення війни і фашизму, адже фашизм теж хотів заморозити, скувати льодом людську душу, проте вона не корилася, не боялася навіть лютої смерті, бо ця душа не що інше, як символ народу – воїна, що безмежно відданий своїй рідній матері – землі.

Після кожної інсценізації «герої» прикріплюють до дошки, яка задрапірована синьою тканиною, що означає синє небо, маленьких журавлів.

Тихо звучить мелодія пісні «Журавлі». Діти, які брали участь в інсценізації, вишукуються у ряд і читають вірш «Мое поколение».

Нас не нужно жалеть, ведь и мы никого б не жалели.

Мы пред нашим комбатом, как пред господом богом, чисты.

На живых порыжели от крови и глины шинели,

на могилах у мертвых расцвели голубые цветы.

Расцвели и опали… Проходит четвертая осень.

Наши матери плачут и ровесницы молча грустят.

Мы не знали любви, не изведали счастья ремесел,

нам досталось на долю нелегкая участь солдат.

У погодков ни стихов моих, ни любви, ни покоя –

только сила и зависть. А когда мы вернемся с войны,

все долюбим сполна и напишем, ровесник, такое,

что отцами – солдатами будут гордиться сыны.

Ну, а кто не вернется? Кому долюбить не придется?

Ну, а кто в сорок первом первою пулей сражен?

Зарыдает ровесница, мать на пороге забьется, -

У погодков моих ни стихов, ни покоя, ни жен.

Пусть живые запомнят, и пусть поколения знают

эту взятую с боем суровую правду солдат.

И твои костыли, и смертельная рана сквозная,

и могилы над Волгой, где тысячи юных лежат,

это наша судьба, это с ней мы ругались и пели,

подымались в атаку и рвали над Бугом мосты.

…Нас не нужно жалеть, ведь и мы никого б не жалели,

Мы пред нашей Россией и в трудное время чисты.

Учитель  російської літератури

  •  Що ж таке подвиг?

Технологія «Мікрофон»

Кожна з груп висловлює свою думку з цього приводу.

  •  Під час Великої Вітчизняної війни загинуло 20 мільйонів радянських людей. Звичайно, війна є війна, і тут обов’язково хтось гинув. Але ж були і такі, хто робив це свідомо. Ні, вони не були самовбивцями. Прості солдати, офіцери кидалися з однією – єдиною гранатою під танк, закривали своїм тілом амбразури, били ворога. Вони це робили, щоб інші жили, щоб інші змогли дійти до перемоги. Це і є подвиг.
  •  Подвиг – це не тільки смертельний бій зі зброєю в руках. Треба ще й вміти серед страшних незгод вистояти, не впасти духом. І зуміти піднятися думкою та діями вище свого оточення і повести за собою інших. Це теж буде подвиг.
  •  Герої народжуються у гущі самого життя. На фронті, у тилу, в підпіллі. Палка ненависть до ворога згуртувала наших патріотів невеличкого шахтарського міста Краснодона в організацію «Молода гвардія», їхній подвиг відомий усьому світові. Такі різні юнаки і дівчата, вони стали «друзями по зброї», бо були єдині в головному – у своїй любові до Вітчизни.

Експерти

  •   Події Великої Вітчизняної війни принесли нові реалії, новий настрій, трагічні інтонації в українську та російську поезію. Вони розкріпачили волю та уяву митців, у багатьох поезіях склалася реальна гармонія чуття і обов’язку, що сприяло народженню творів високого художнього рівня. Мужність народу і гіркота утрат надихнули митців на написання патріотичних поезій.                                                                                                 Особливо вражають твори поетів, що брали безпосередню участь у боях, дивлячись смерті в очі. Деякі з них прийшли на фронт зі студентських аудиторій і ще тільки починали життя в літературі, писали свої перші вірші. Поети ненавиділи зло і тих, хто знищував усе, що вони любили. Для Шутя, Булаєнка, Герасименка, Когана Вітчизною була вся земля, над якою нависла небезпека. Вони без вагань віддали за неї життя. Поети – воїни, йдучи на війну, мріяли визволити Батьківщину від ворога, і думали не про себе, а про майбутнє покоління. Тому їхнє життя є подвигом.
  •  Війна – це випробування, яке допомогло знайти себе, узнати ціну собі, своїм товаришам. Це той лакмусовий папір, який навиворіт вивертає єство людини. Читаючи вірш І. Сельвинського «Я это видел!», бачимо, що кожний рядок, неначе вирок, розуміємо, з яким почуттям йшли бійці в бій:

Иди ж! Заклейми! Ты стоишь перед бойней,

Ты за руку их поймал – уличи!

Ты видишь, как пулею бронебойной

Дробили нас палачи…

  •  Життя поетів, які воювали, подвиг. Сам поет схожий на героя. Але героєм він став таким же, як поетом, - справжнім. Він помер, як сам пророкував: у бою. Загинув, не допаливши останньої цигарки, недописавши останнього вірша, не дочекався книги своїх віршів, не закінчивши університету. Все в його житті – залишилося незакінченим, крім самого життя:

И как бы ни давили память годы,

Нас не забудут потомки вовек,

Что, всей планете делая погоду,

Мы в плоть одели слово «Человек!»

Робота в групах.

Складання колажів.

Учитель російської мови

  •  Щоб узагальнити й поглибити наші знання, давайте складемо колажі.

(У гімназистів – лист ватману, клей, портрети поетів. На окремому столі знаходиться матеріал для колажів: фотографії, газетні вирізки, ілюстрації, пов’язані з біографією поетів, цитати з віршів.). Працюють представники груп «Істориків», «Літературознавців», «Мистецтвознавців».

Робота з репродукціями картин С. Красаускаса «Пам'ять», «Життя», «Мрії».

Інформаційний проект учня

Стасіс Альгірдіс  Красаускас (1929 – 1977) – литовський графік. З 60-х років емблемою одного з  найпопулярніших всесоюзних літературно – художніх журналів «Юність» стала літогравюра  Стасіса Красаускаса. Юне, ніжне дівоче обличчя народжувалося в таємному переплетенні збентежених повіванням вітру ліній гілочок, а один з листочків перетворювався у загадкову посмішку. Сама весна посміхалася нам, і в застійні 70-і нагадуючи про дух недавньої відлиги 60-х. Головна тема його творчості – подолання страждань в ім’я здійснення великої мрії про щастя.

У роки Другої світової війни він був ще дитиною, але найбільша трагедія ХХ століття назавжди залишилася  раною на його серці. Все життя він намагався зрозуміти причини страшних помилок людини, причин жорстокості.

У 1975 році Стасіс Красаускас створив, мабуть, найвеличнішу серію – цикл «Вічно живі». Тут образи надзвичайно узагальнені, піднесені над конкретно – земним їх призначенням, відчувається безмежна віра у перемогу життя над смертю. Вбитий солдат, який лежить у землі, неначе не вмер, а заснув. І над ним – бентежні та гарні видіння – його сни, його земне життя, його мрії, яким не прийшлося збутися.

Учитель російської мови

  •  Перед вами літогравюри С. Красаускаса. Що в них головне? Яким чином колорит літогравюр  допомагає розкрити їх головну думку?

Учень

  •  Дивлячись на літогравюру «Мрії», пригадуються рядки з вірша                   Б.Окуджави:

Ах, война, что ты сделала, подлая!

Стали тихими наши дворы.

«Миллионы из вас, миллионы домой не вернулись», але живі та мертві чесно Вітчизні служили, тому і душі ваші як білі журавлі, чисті та невинні, улітають у небо, до зірок, щоб нам, живим, бути провідною зіркою.

  •  Мені сподобалась літогравюра «Життя».

Разве камни виноваты

В том, что где-то под землею

Слишком долго спят солдаты,

Безымянные солдаты.

Війна закінчилась, а життя продовжується. А об`єднує всі три літогравюри одна тема – Пам`ять.

Учениця

  •   Як гірко лунають слова сучасного поета К. Ваншенкіна:

Слова Берггольц мемориальные,

Почти сегодня нереальные,

Ибо на позднем рубеже

Забыто многое уже…

Учень

  •   Співзвучні слова з вірша іншого поета Н. Дорізо:

На глазах у всей страны

Юбилей столетний

Справит он, солдат войны,

Ветеран последний.

И, быть может, без друзей

Дома, от инфаркта,

Он уйдет из жизни сей

Незаметно как-то.

Отвлекут людей дела,

Мелочь бытовая,

Кто заметит, что ушла

Эра – и какая?!

Вечно жить не суждено.

В жизни все конечно.

Суета сует – одно

Что на свете вечно.

Учитель української літератури

  •   Яку ж важливу «моральну деталь» підмітили автори? Слово експертам.

Група експертів

  •  Наша фортеця могутня – наша пам`ять. Поки ми пам`ятаємо, ми будемо жити вічно. Ми не манкурти «без роду-племені, без пам`яті». Ми знаємо: виживають лише ті народи, які пам’ятають. Івани, які не пам’ятають родичів, гинуть у забутті. Ми схиляємо коліна свої перед тими, хто гинув на переправах, хто горів заживо в танках, хто вів літак в останньому крутому віражі на військові склади, хто витягав з поля бою пораненого товариша, хто, стоячи на краю викопаної могили, кричав: «Батьківщино, прощай!», хто з останніх сил у голодному, холодному Ленінграді йшов до Неви за водою, хто в катівнях гестапо на стіні залишив запис: «Мамо, я тебе зараз пригадала…», хто не пожалів свого життя і все переміг. І як би  не намагалися переписати історію, ми точно знаємо, що Велика Вітчизняна війна – головна складова у Другій світовій війні. Наші дідусі та прадіди пройшли гідно все: 1418 днів і ночей пекла,боїв, втрат бойових друзів, сум втрат, безславних відступів, оточень і довгоочікуваних наступів на шляху до світлої Перемоги! І вони перемогли, помстившись за тих, хто загинув від голоду в Ленінграді, за тих, хто згорів живим у Хатині, за тих, кого скинули у Бабиному Яру, за тих, кому назавжди залишилось  16!

У нашому житті є справжня – Перемога! Ми виграли її, тому що не змогли інакше. І поки ми пам’ятаємо, ми не маємо права забувати тих, хто дав нам право жити і творити. Недаремно 2010 рік оголошений Роком ветерана!

Підсумок

Слово учителя російської літератури

  •  Світ не повинен забувати жахіття війни, тому що війна - це вже страждання і смерть. Будь-яка війна – це злочин перед людством. Тема, яку ми розглядали на уроці, складна. Кожна людина пише в історію країни свою сторінку. Зараз перед вами чистий аркуш паперу, який буде заповнюватися протягом вашого життя. «Памяти павших будьте достойны!»

Хвилина мовчання. Звучить метроном.

У кінці уроку звучить пісня «Я сегодня до зари встану»


Література

1. Погрібний А. Г., Олесь Гончар: Нарис творчості. – К.: Дніпро, 1987.

2. Харчук Р. Б. Вони не стояли на колінах // Українська мова і література в школі. - 1988. - №11.

3. Підласий І. П., Продуктивний педагог, Черкаси, 2010.


Міське управління освіти Первомайської міської ради

Первомайська багатопрофільна гімназія

Бінарний урок з літератури

та української літератури на тему:

«Вони захищали Батьківщину»

урок-проект

                                                                Грідіна Тетяна Анатоліївна,

                                                                учитель російської мови та літератури,

                                                                категорія вища,

                                                                звання Старший вчитель

                                                               Думич Лариса Петрівна,

                                                               учитель української мови та літератури,

                                                               категорія вища,

                                                               звання Старший учитель

Первомайськ

Луганської області

2010


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

31697. Досліджується вплив сімї на формування особистості дітей 58.5 KB
  Досліджується вплив сімї на формування особистості дітей. Психологія вивчає особистісні та соціально-психологічні чинники, що зміцнюють або дестабілізують шлюб. Багато уваги приділяється питанням статево-рольового виховання молоді, формуванню просімейної мотивації, психологічним аспектам сексуальних стосунків, взаємної адаптації шлюбної пари, їхній психологічній сумісності. Чільне місце відводиться дослідженню соціально-психологічних процесів, що відбуваються в сім'ї: сімейна комунікація ті інтеракція, міжособистісна перцепція, рольова диференціація у взаєминах подружжя.
31698. Становлення шлюбно-сімейних відносин 33 KB
  Для багатьох джерел національних правових систем характерним є уникнення законодавчого визначення поняття шлюбу. Договірна концепція шлюбу є найбільш поширеною. Розуміння шлюбу як союзу двох незалежних і рівноправних партнерів Східна Європа в т. Дещо іншим є поняття шлюбу як союзу чоловіка й жінки у мусульманських державах.
31699. Класний керівник. Його роль, місце і значення у формуванні особистості 41 KB
  Історія виникнення посади класного керівника Кожна історична епоха пред'являла свої вимоги до освіти й виховання молодого підростаючого покоління та тих людей які отримали тепер назву класний керівник . Достатньо чіткі функції класного керівника у радянській школі стали визначатися у 30х роках після постанов ЦК ВКП б Про початкову і середню школу 1931 та Про режим у початковій і середній школі 1932 коли була введена класноурочна система навчання систематична перевірка й оцінка знань учнів визначена роль учителя як організатора й...
31700. Управління учнівським колективом 24.5 KB
  Управління учнівським колективом здійснюється за допомогою трьох взаємоповязаних функцій педагога: 1 збору й аналізу інформації про учнівський колектив і школярів які до нього входять; 2 планування й організації адекватних стану колективу впливів метою яких є його удосконалення й оптимальний вплив на особистість; 3 контролю і корекції спрямованих на вищий рівень розвитку колективу і кожного учня.Важливою умовою управління учнівським колективом є розробка методики вивчення колективу форм і методів аналізу одержаної інформації. Весь час...
31701. СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ КЛІМАТ У ПЕДАГОГІЧНОМУ КОЛЕКТИВІ 42 KB
  Його характеризують: довіра доброзичливість чуйність висока взаємовимогливість і ділова критика; вільне висловлювання власної думки під час обговорення питань що стосуються колективу; відсутність тиску керівника на підлеглих і визнання за ними права приймати важливі для колективу рішення; поінформованість усіх про завдання колективу і стан їх виконання можливість займати активну позицію у процесі ділового спілкування в колективі; наявність умов для активної професійної і творчої діяльності самореалізації самоствердження саморозвитку...
31703. Класифікація конфліктів, причини їх виникнення. Методи вирішення конфліктів 80 KB
  Цей стиль полягає в тому що людина намагається відійти від конфлікту. Цей стиль характерний такою поведінкою яка диктується переконанням що не варто злитися. Цей стиль є ефективним у ситуаціях коли керівник має велику владу над підлеглими. Цей стиль характеризується прийняттям погляду але тільки до певної межі.
31704. Авторитет вчителя 80.5 KB
  Досвід переконує що вплив вчителя на учня успішна його педагогічна діяльність залежить від авторитету вчителя. Авторитет сам приходить чи за нього треба боротись Якщо треба боротися то кому Авторитет не дається звичайно разом з дипломом про закінчення інституту. Одне з найважливіших значень в оцінці педагога має авторитет викладача як одне із складових ознак професійного педагога. Авторитет викладача це інтегральна характеристика його професійної педагогічної та особистісної значущості в колективі яка виявляється через взаємини з...
31705. СТРУКТУРА ПЕДАГОГІЧНОГО СПІЛКУВАННЯ 42.5 KB
  Моделювання педагогом майбутнього спілкування прогностичний етап. У цей час окреслюються контури майбутньої взаємодії: планування і прогнозування змісту структури засобів спілкування. Зміст спілкування формування мети взаємодії для чого аналіз стану співрозмовника чому він такий і ситуації що сталося.