58836

Український народний одяг – складова духовної культури

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Мета: познайомити учнів із декоративно – ужитковим мистецтвом на прикладі національного костюма; художніми особливостями народного одягу, його обереговим значенням, важливим елементом матеріальної та художньої культури; дати історичні відомості про розвиток національного костюма...

Украинкский

2014-04-30

64.5 KB

5 чел.

Український народний одяг – складова духовної культури

Мета:  познайомити учнів із декоративно – ужитковим мистецтвом

           на прикладі національного костюма; художніми особливостями

           народного одягу, його обереговим значенням, важливим  

           елементом матеріальної та художньої культури; дати історичні

           відомості про розвиток національного костюма; розвивати

           інтерес до українського народного одягу як складової частини

           духовної культури українців; виховувати любов до українського

           мистецтва.

Обладнання: плакати « Український народний одяг»,слайдові

                        матеріали; відео ряд: репродукції картин видатних

                        українських художників.

Тип уроку:   урок засвоєння нових знань, узагальнення та закріплення

                     вивченого.

                                            Хід уроку

І.  Організаційний момент

   

   Оголошення теми та завдань уроку.

ІІ.  Мотиваційний аспект

      Учитель . Кожен народ має своє неповторне індивідуальне обличчя як у духовній культурі, так і в побуті. Ця індивідуальність знайшла своє відображення і в традиційному народному одязі, який формувався протягом багатьох століть. Характерною рисою українського одягу є його декоративна мальовничість, яка віддзеркалює високий рівень культури, володіння різними технологіями виробництва матеріалів та оздоблення.

 ІІІ. Вивчення нового матеріалу

        Україна – колиска талантів, народного мистецтва.

М. В. Гоголь писав російською мовою, але героями його творів були українські хлопці та дівчата – складові етносу України, і велике значення він надавав саме опису українського костюма.

         Інсценізація учнями уривку твору М.В. Гоголя «Ніч перед Різдвом».

Діалог Оксани і Вакули.

Завдання: назвати інсценізований твір та героїв.

       Учитель. Давайте подивимось та назвемо, у що вдягнуті Оксана і Вакула.

       ( Відповіді учнів.)

                                                                                 

       Учитель. Основні елементи українського одягу мають давньослов’янське походження і беруть свої витоки з культури Київської Русі.  Статусу національного символу український одяг набув у XVIIXIX ст. З того часу  традиційний одяг українців став складатися з кількох комплексів – натільного, поясного, нагрудного і верхнього вбрання. Обов’язковою приналежністю  комплексів були пояси, головні убори, взуття та прикраси, що сукупно створювали образ етнічного вбрання.

      До нашого заняття кожна пошукова група готувала опис окремих елементів народного одягу і презентуватиме  свою роботу.

 

Перша група познайомить нас, з яких же елементів складався жіночий одяг українців.

        Творча лабораторія

( Перша пошукова група демонструє слайди за допомогою комп’ютера, супроводжуючи показ розповідями.)       

Учень 1. Узор вручну, широка планка,

               Легенький запах ковили,

               Моя сорочка вишиванка,

               Вся ніби сплетена з трави.

               Дніпра потоки, степ, простори,

               По лівій й правій стороні.

               Червоно – чорні всі узори

                мережив ряд на полотні.

          

               

                         

Учень 1. Жіноча сорочка – належить до найдавнішого одягу наших предків. Білий колір – це найхарактерніша їх особливість.

Жіноча сорочка довша за чоловічу, шиється із двох частин(верхня до пояса – з тонкішого полотна, нижня з грубішого, коли вона зношувалася, її відпорювали і пришивали нову). У молодих жінок зазвичай сорочки були краще та щедріше розшиті. У літніх жінок сорочка була такою самою як, у молодиць, але вишивка була скромнішою, стриманішою.

Учень 2. Як шотландський кельт, грузинська черкеска чи індійське сарі, українська сорочка – вишиванка є знаковим національним одягом. Існує багато різновидів української сорочки : волинські, слобожанські, полтавські тощо. Але все ж є у них щось спільне, що усіх

їх єднає.

Перш за все справжня сорочка шиється із саморобного полотна льняного чи конопляного. Полотно для буденних сорочок було грубішим, сірим, а для святкових – тонше, вибілене. Святкова сорочка обов’язково мала вишивку (тому вона і називається вишиванка).

Учень з.  Сорочка була провідником магічної сили, прихованої у людині, тому що безпосередньо облягала її тіло, оберігала від холоду і від злого ока. Вишивка також виконувала оберегову функцію, вишивали комір або смужку, яка облягала шию, манжети рукавів та поділ сорочки, щоб людина була захищена з усіх боків.

Сорочка, вишита матір’ю оберігала  від зла, служила згадкою про рідний дім, нагадувала про тепло материнських рук і любов матері, яку вона вкладала у кожен візерунок, вишиваючи довгими вечорами.

( Учні прослуховують пісню «Мамина сорочка.)

Учень 4. Поверх сорочки жінки колись одягали в будень до роботи запаску, а в свято плахту і попередницю (фартух).

Запаска складалася із двох вузьких пілок вовняної тканини, яка прикрашалася тканим орнаментом, або вишивкою. Передню частину часто заміняв фартух із парчі, шовку.

Ще одним цікавим  різновидом жіночого одягу є плахта. Плахта – святковий стегновий одяг із вовни. Плахта зовсім проста – це два полотнища, зшити до половини разом. Плахту перегинали через пояс таким чином, щоб зшита частина обгортала стан, а незшиті «крила», звисали з боків.  Плахти, запаски та інше вбрання зазвичай підперезувалося крайкою – тканим, або плетеним поясом.

Учень 5. Ще українські жінки поверх сорочки одягали різного роду безрукавки:  керсетки (безрукавки з фабричної тканини),яка декорувалася вишивкою або аплікацією.

Кептар – хутряна безрукавка, яку носили і жінки, і чоловіки Карпат та Прикарпаття. Кептар завжди був дуже рясно прикрашений: вишивкою, аплікацією зі шкіри, китицями та смужками.

        Стоїть смерічка на горі

        В снігу, неначе в кептарі.

        І ми до неї в гості йдемо –

        Вона росте, і ми ростемо.

Кептарі увійшли до жіночого одягу в середині ХІХ ст.

Учень 6. Верхній одяг у жінок складав – кожух – зимовий одяг із овечого хутра. Жінки носили і короткі кожухи, їх називали – кожушанками. Перевагу надавали – білим кожухам.

  Ще один поширений вид одягу – був – свита – плащеподібний  одяг

із саморобного сукна чорного або сірого кольору. Носили його в негоду. Свити й кожухи оздоблювалися вишивкою та аплікацією.

Жіноче взуття, типове як для Слобожанщини так і для Полтавщини – кольорові чоботи – чорнобривці, пізніше – високі шнуровані черевики. Бідніші носили постоли – м’яке селянське взуття, що робилося з одного шматка товстої, м’якої шкіри. Постоли стягувалися навкруг стопи за допомогою мотузки або шкіряного шнура.   

      Учень 7. Червонясте, променясте,

                      Розквітає, як вогні.

                      Дай хоч трішечки намиста,

                      Калинонько і мені…

         Обов’язковим  додатком до жіночого одягу було гарне намисто, яке прикрашало шию. Найбільш цінним вважались намиста із гранату, перлин, та коралів. Носили його і в будень і в свято. Та зовсім без намиста бути не можна, бо існує повір’я, що намисто оберігає дівчину від застуди.

Серед традиційних прикрас використовували і монети. Їх скріплювали між собою і носили разом із намистом. Називали їх дукатами.

  Великою популярністю у жінок користувалися вироби з бісеру. Їх називали – ґердани. Ґердани – шийна бісерна прикраса у вигляді вузької стрічки, виготовленої з різнокольорових намистин, нанизаних на нитяну основу, що утворюють строкатий геометричний, а часом рослинний орнамент.

Учень 8. А волошок, маку скільки!

               Материнка, сокирки,

               І дзвіночки, й васильки –

               Все нам добре на вінки.

Адже сам вінок – є найкращою оздобою голови української дівчини.

Український віночок – не просто краса, а й оберіг, «знахар душі»,бо в ньому є чаклунська сила, що біль знімає, здоров’я береже. Всього в українському віночку – 12 квіточок. І кожна лікар, оберіг. У віночок вплітали різнокольорові стрічки.  Кожний колір мав свій символ. (Дівчата по черзі чіпляють стрічки до віночка, який висить на дошці.)

Коричневий колір – символ землі – годувальниці.

Жовтий – символ сонця, хліба.

Блакитний – символ води і неба, дає силу і здоров’я.

Червоний – символ щирості, душевності.

Зелений – символ рослинного світу, молодості.

І насамкінець – найкращою оздобою голови жінки були парчеві очіпки, та хустки. Хустки прикрашали переважно геометричним орнаментом, а пізніше увійшов у моду і рослинний. Особливо ж були поширені різноманітні барвисті хустки.          

 Учитель. Дякую! Дуже цікаво було послухати про жіночий одяг. А щоб ви добре запам’ятали назви його основних деталей, за допомогою комп’ютера одягнемо ляльку в національний  костюм.

( Діти називають деталі одягу, які по черзі з’являються на ляльці: сорочка, плахта, попередниця (фартух),вінок.)

  Ну ось, наша(придумане ім’я ляльки – дівчинки)може йти на свято. Гарно ми її вбрали? Гарно. Тепер дізнаємося, як чоловіки вдягалися у давнину.  

(Розповідає друга пошукова група.)

Учень 1. Мама вишила мені

               Квітами сорочку.

               Квіти гарні, весняні:

-На, вдягай, синочку.

              

               В нитці – сонце золоте,

               Пелюстки багряні.

               Ласка мамина цвіте

               В тому вишиванні.

               Вишиваночку візьму,

               Швидко одягнуся.

               Підійду і обійму

               Я свою матусю.

   Головним елементом, як і жіночого вбрання, була вишита сорочка.

На заході вона доходила майже до колін і носилася поверх штанів.

Виріз горловини зав’язували на шнурок чи стрічку. На сході сорочка була коротша, забиралася у шаровари. Вона мала широкі, зібрані на манжетах рукави. Вишитими найчастіше були комір і нагруддя.

Учень 2. Чоловічий поясний одяг найдавніших часів – це – гачі – вузькі

сукняні штани. Вони шилися із білого або сірого полотна. Нижня частина їх обтягувала ногу, а верхня – кріпилася на талії за допомогою шворки.

Гачі носили чоловіки Західної України.

А чоловіки Східної та Центральної України носили шаровари – дуже широкі штани, що їх переважно заправляли у халяви. Вважається, що їх привезли до України козаки зі східних походів.

Учень 3. Поверх сорочки чоловіки Карпат та Прикарпаття носили кептар – хутряну безрукавку, яка завжди була оздоблена вишивкою, аплікацією зі шкіри, китицями та смужками.

А запорізькі козаки носили жупан із шовку чи парчі яскравих кольорів.

Учень 4. Український чоловічий одяг зверху оперізується поясом.

Пояси були різнокольорові ( червоні, сині чи зелені ) з шовкової, бавовняної чи вовняної   тканини. Кінці пояса завжди прикрашали китицями чи бахромою.

Чоловіки Карпат носили шкіряні пояси – череси.

Черес – був зшитий уздовж із двох складених разом ременів таким чином, що мав усередині порожнину для грошей. До ременів кріпилися: кресало, протичка для люльки, підвішували до великого ременя складний ніж, металевий топірець.

Пояс у давнину також служив оберегом, своєрідним талісманом. Вважалось непорядним вийти на люди без пояса.

Учень 5. На голови чоловіки одягали шапки з овчини або іншого хутра.

В Україні існувало вірування, що ходити під відкритим небом з непокритою головою – гріх для чесного чоловіка. В народі з’явилося прислів’я « Без шапки, мов злодій ходить». Ходити з непокритою головою дозволялося лише на похоронах та біля церкви.

Переступаючи поріг хати, треба було скинути шапку.

Чоловіки Західної України носили капелюх – головний убір з товстої, м’якої тканини, прикрашений кольоровою стрічкою, пером півня, тощо.

           Грають бджоли і джмелі

           В квітах на осонні,

           Ходить в жовтому брилі

           По горах сонях.

У літню спеку носили солом’яні брилі. Їх плели переважно пастухи під  час випасу худоби в полі.

Учень 6. Верхній одяг був такий, як і у жінок.

Свити і кожухи – шили з чорного чи коричневого сукна, а в давнішні часи з білого. Їх оздоблювали вишивкою, чи аплікацією.

Поли й поділ обшивалися хутром, на комір бралося кращої якості.

Учень 7. Чоловіче взуття було таким.

Бідніше селянство одягало на ноги постоли – стягнуті шматки сиром’ятної шкіри, а на Полтавщині плетені з лика – личаки. Заможніші носили чоботи – чорні юхтові, або хромові з високими м’якими халявами.

     Серед лісу, серед гаю

     У неділешній обід

     Заснув мужик у чоботях,

     Прокинувся без чобіт.

Про чоботи існує також прислів’я: « У ледачого хазяїна і чоботи з ніг украдуть».   

Учитель. Дякую вам, діти! Добру пошукову роботу зробила друга група.

Настав час зібрати на свято нашого ( ім’я ляльки – хлопця.)

( На моніторі з’являється зображення хлопця, якого одягають. Діти називають деталі одягу: сорочка, шаровари, пояс, шапка).

Ось і ( ім’я ляльки – хлопця) в нас вбраний.

 ( На моніторі з’являються зображення дівчини та хлопця разом.)

Діти, погляньте, які ж вони гарні у нас.

 

Люди дивляться, милуючись,

Яка ж це гарна пара.

       ІV.   Сприйняття мистецтва

А зараз я хочу ознайомити вас із кількома творами українських художників, у яких відображена краса народного одягу.

( Музика. Показ слайдів із розповідями.)

Василь Тропінін на своїх картинах зображує селян. Про це він на схилі літ згадував: « Я мало вчився в Академії, але навчався у Малоросії: я там без перепочинку писав з натури… І ці мої роботи, здається найкращі з усіх, які я досі написав…»

   Саме до таких належить «Дівчина з Поділля». Майстер реально змальовує типову подільську сорочку, намисто на шиї, дівочий головний убір. Гарний овал молодого смаглявого обличчя намальований з великою майстерністю, як і проникливі  карі очі й усміхнені губи. Стримано поданий пейзаж збагачує мотив, а оливковий колорит у поєднанні з людською теплотою надають творові в цілому поетичного забарвлення.   

  Мистецька спадщина Костянтина Трутовського , присвячена Україні,

величезна. Художник залюбки відтворював мотиви побуту і звичаїв українського народу. Це характерно відбилося в картині « Одягають вінок». В Україні здавна існував народний звичай: молоді дівчата в доповнення до яскравого костюма прикрашали голову вінком із живих квітів. Але художник зображує жартівливий момент: молода мати або старша сестра  прибирає квітами малу дівчинку, одягнуту в святкову обгортку і намисто. Іде гра в дорослу – мала запишалася й засоромилася. За прибиранням із серйозною повагою спостерігає хлопчик.

   У побутову сценку художник вніс багато теплого почуття, авторська  розповідь осяяна лагідною усмішкою. Твір просякнутий ліризмом, поезією щасливого дитинства, глибокою повагою художника до життя народу. В своїх художніх творах художники відтворювали красу нашого народу. Велику повагу вони приділяли одягу – бо це є складова духовної культури нашого народу.

  V. Презентація колективних робіт

А зараз творчі групи будуть презентувати свої колективні роботи.

( Презентація  творчих робіт.)

 

 VІ.  Підсумок уроку

 

Сьогодні на нашому уроці ми познайомились з традиційним народним костюмом – частиною нашої культури. Хочеться завершити сьогоднішній урок такими словами:

 

Невже тоді носили лиш для моди

Сорочки, і жупани, й кожухи?

У них – живе історія народу,

Його талант прекрасний і важкий.

І їх ні час, ні простір не порушать,

Нехай на порох зітруться роки!

У них живуть людські безсмертні душі,

Ті добрі чари легкої руки.

PAGE  1


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

9480. Преступления против безопасности движения и эксплуатации транспорта (транспортные преступления) 42.5 KB
  Тема №18. Преступления против безопасности движения и эксплуатации транспорта (транспортные преступления). ФЗ от 10.12.1995г. О безопасности дорожного движения» Воздушный Кодекс РФ Водный Кодекс РФ ФЗ от 10.01.2003г. О ж/д ...
9481. Преступления против основ конституционного строя и безопасности государства 58 KB
  Тема №19. Преступления против основ конституционного строя и безопасности государства. Объект: основы КС и безопасность государства. Ст.275: государственная измена. Объект: внешняя безопасность РФ, т.е. состояние защищенности государства от внешних...
9482. Преступления против государственной власти, интересов государственной службы и службы в ОМС 57.5 KB
  Тема: преступления против государственной власти, интересов государственной службы и службы в ОМС. уголовно-правовая характеристика преступлений понятие и признаки должностного лица юридический анализ отдельных составов преступлени...
9483. Снотворные средства. Анальгетики 27.93 KB
  Снотворные средства (продолжение) Бромизовал (Бромурал) Седативное действие Легкое снотворное Детям - при хорее, коклюше Входит в состав Паглюферала Т.к. в составе бром, может оказывать раздражающее действие на слизистые ...
9484. Наркотические анальгетики 28.96 KB
  Наркотические анальгетики Продолжение Обзор препаратов в сравнении с Морфином. Кодеин (Метилморфин) Внутрь: БД 50% (биодоступность) - хорошая, у морфина всего 24%. Анальгезирующее действие, по сравнении. С морфином, меньше в 6-10 раз. А противо...
9485. Ненаркотические анальгетики. Психотропные средства 29.31 KB
  Ненаркотические анальгетики Производное анальгина - парацетамол - считается самым безопасным анальгетиком Нет противовоспалительного действия, т.к. ингибирует ЦОГ-3 в ЦНС, в периферических тканях синтез простогландинов не нарушается....
9486. Транквилизаторы. Психостимуляторы и антидепрессанты 28.76 KB
  Транквилизаторы Механизм действия: Анатомический субстрат - лимбическая система, гипоталамус, РФ ствола мозга, таламические ядра ГАМК-ергическое торможение - бензодизепиновые рецепторы рецепторы ГАМК ГАМК - реали...
9487. Антидепрессанты. Антигистаминные средства 43.56 KB
  Антидепрессанты Ниаламид - ингибитор МАО Производное гидразида изоникотиновой кислоты – ГИНК Устраняет боль при стенокардии, НТН (невралгия тройничного нерва) Эффект - через 7-14 дней психостимулирующее дейст...
9488. Бронхолитики. Отхаркивающие средства 30.26 KB
  Бронхолитики СБО (синдром бронхиальной обструкции): Аллергические заболевания (астматический бронхит, БА) ХОБЛ Инфекционно-воспалительные заболевания (бронхит, пневмония, ОРВИ) Пороки развития бронхолегочной системы ...