58988

Вивчення новели на уроках зарубіжної літератури в школі

Научная статья

Педагогика и дидактика

Новела як прозовий жанр близька до оповідання. Але якщо оповідання дає ширшу й докладнішу картину життя, наближаючись до повісті, а події розвиваються порівняно спокійно й у хронологічній послідовності, то новела - це дуже короткий твір переважно про одну якусь надзвичайну подію, що стала поворотною в долі персонажа чи кількох головних персонажів.

Украинкский

2014-05-02

30.5 KB

1 чел.

Вивчення новели на уроках зарубіжної літератури в школі

Новела (італ. - novella, ісп. - novela, франц. - nouvelle, нім. - novelle) - це термін, який в історії та теорії літератури визначає одну з малих форм епічної художньої творчості

Вперше визначення "новела" з'явилося в Італії, де вже у ХІІІ столітті набули поширення невеликі оповідання. У ХІV столітті Джованні Боккаччо у своєму знаменитому "Декамероні" (1350-1353, вид. 1471 р.) - збірці реалістичних новел, об'єднаних загальними гуманістичними ідеями - продовжив новелістичні традиції, збагативши цей літературний жанр новим змістом. За словами Гете, новела "це ніщо інше, як нечувана подія, що сталася" (Розмови з Еккерманом, 25 січня 1827 року). Новела за обсягом нагадує оповідання, що іноді спричинює ототожнення цих жанрів.

Італійська, французька, іспанська новела зародилася ще в добу Відродження, американська новела - у другій половині ХVІІІ століття.

Новела як прозовий жанр близька до оповідання. Але якщо оповідання дає ширшу й докладнішу картину життя, наближаючись до повісті, а події розвиваються порівняно спокійно й у хронологічній послідовності, то новела - це дуже короткий твір переважно про одну якусь надзвичайну подію, що стала поворотною в долі персонажа чи кількох головних персонажів. Дія в ній напружена, розвиток сюжету драматургічно стрімкий, гостро конфліктний, із різкими зламами. Новелу іноді образно називають сестрою драми, а властива їй лірична атмосфера й філософська заглибленість у явища життя зближує новелу з ліричним віршем. Таким чином, новела, будучи за жанром епічним твором, поєднує в собі й ознаки лірики та драми. Їй властиві точний, виразний і багатозначний штрих, наскрізна деталь, що передає потрібні авторові думки та настрої, лаконізм в усьому, велика економність у застосуванні художніх засобів.

Розрізняють новели подій, новели з настроєвим, психологічним сюжетом.

Загострюємо увагу учнів на спільних та відмінних рисах між оповіданням і новелою як малими епічними жанрами.

Особливості оповідання:

зображення однієї чи двох подій із життя головного героя;

розповідний спосіб викладу художнього матеріалу;

нетривалий час дії;

основних дійових осіб три-чотири;

стислість описів і розповіді про події та персонажів;

прозова форма;

невеликий обсяг.

Особливості новели:

побудова сюжету на основі справжньої, невигаданої події;

конфлікт більш загострений, аніж в оповіданні, події розвиваються напруженіше , динамічніше;

часті раптові повороти дії;

парадоксальність ситуацій;

несподівана розв'язка;

посилена увага до окремих художніх деталей;

стислість розповіді про події та персонажів;

нетривалий час дії;

основних дійових осіб дві-три;

прозова форма;

невеликий обсяг.

Учні пригадують, що їм відомо про малі епічні жанри, які вказують на близькість літературного твору до музичних (ноктюрн, імпровізація, фантазія, арабеска), живописних (етюд, ескіз, образок, малюнок, акварель та ін.) жанрів.

НОВЕЛЕТА - дуже стисла новела, невеликий (іноді в кілька рядків) розповідний твір, переважно про якийсь незвичний життєвий випадок. Новелетами є, наприклад, "Вогники" В. Короленка, "Лан" В. Стефаника, цикли С. Васильченка "Крилаті слова", "Чапай" Ю. Яновського.

До жанру новелети часто звертались імпресіоністи та модерністи (П. Альтенберг та ін.).

ФРАГМЕНТ - уривок якогось твору чи рукопису. Фрагментарна, тобто уривчаста побудова властива багатьом кіносценаріям, а також деяким художньо-літературним творам ("Вершники" Ю. Яновського, "Над Черемошем" М. Стельмаха тощо).

ОБРАЗОК ЛІТЕРАТУРНИЙ - невеликий прозовий твір, часто близький до нарису, побудований на матеріалі якогось конкретного життєвого факту або події. Для образків характерне ескізне зображення персонажів кількома яскравими штрихами, а також малорозвинений сюжет. "Галицькими образками" назвав І. Франко одну зі збірок своїх творів.

Підзаголовок "образок" стоїть під назвами творів М. Коцюбинського "Пе коптьор" і "Відьма".

ЕТЮД (студія) - невеликі самостійні літературні зарисовки, переважно безсюжетні ("Цвіт яблуні", "Невідомий" М. Коцюбинського).

ЕСКІЗ - мистецтвознавчий термін, що найчастіше вживається у живописі й означає незакінчений малюнок, попередній загальний начерк майбутньої картини або якоїсь її частини. Втім, подеколи ескізом називають також підготовчі матеріали, які передують написанню завершеного художнього твору або дослідження.

Іноді в значенні ескізу вживають терміни "начерк" і "зарисовка".

АКВАРЕЛЬ - твір, у якому зорові враження переважають над іншими.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

28234. ПСИХОЛОГИЧЕСКАЯ СТРУКТУРА ЧЕЛОВЕКА (ИНДИВИД-ЛИЧНОСТЬ-ИНДИВИДУАЛЬНОСТЬ) В РАБОТАХ Б.Г.АНАНЬЕВА 32 KB
  Форма развития индивида онтогенетическая эволюция которая идет по филогенетической программе но модифицируется под влиянием социальной истории в соответствии с возрастом и индивидуальной изменчивостью: постепенно усиливается влияние социальных свойств личности. На развитие индивида накладывается развитие личности → ступени общественного воспитания образования и обучения стали определяющими характеристиками периодов развития индивида. статус личности в обществе активная позиция человека статус общности в которой формировалась личность...
28235. Развитие сознания и самосознания в онтогенезе. Функции самосознания: самопознание, саморегуляция и самоорганизация 35 KB
  Во всех видах деятельности и поведения эти отношения следуют за отношением к ситуации предмету деятельности к другим людям. Требуется накопление опыта множества подобных осознаний себя субъектом поведения для того чтобы oтношение к себе превратились в свойство называемое рефлексивностью. Чужую самооценку например родительскую; Способы регуляции поведения; 6. Самосознание культурный феномен позволяющий сохранять постоянство собственного поведения и испытывать чувство ответственности за социальные ценности усвоенные индивидом.
28236. «Образ Я» и «Я-концепция». Структура, этапы формирования, функции имеханизмы защиты 42.5 KB
  Описательная составляющая Яконцепции образ Я или картина Я; составляющая связанная с отношением к себе или к отдельным своим качествам самооценка или принятие себя. Три главных элемента Я концепции: Когнитивная составляющая образ Я представление индивида о самом себе. Составляющие Яконцепции: реальное Я представление о себе в настоящем времени идеальное Я то каким субъект по его мнению должен был бы стать ориентируясь на моральные нормы. Бернс выделяет следующие основные ракурсы Яконцепции: Реальное Я установки...
28237. Личность в системе отношений и структура отношений личности. Взгляды В.М. Бехтерева, А.Ф. Лазурского и В.Н. Мясищева 46 KB
  Личность в системе отношений и структура отношений личности. Психология отношений специфическая теория личности имеет существенное значение при исследовании проблем нормального и патологического формирования личности происхождения болезней и механизмов их развития особенностей клинических проявлений лечения и предупреждения. Одно из фундаментальных положений психологии отношений является понимание личности как системы отношений индивида с окружающей средой. Эти отношения представляют собой преимущественно сознательную основанную на...
28238. НЕЙРОТИПИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ЧЕЛОВЕКА (Б.М.ТЕПЛОВ, В.Д.НЕБЫЛИЦЫН, Е.П.ИЛЬИН) 68 KB
  НЕЙРОТИПИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ЧЕЛОВЕКА Б.ИЛЬИН Свойства НС это устойчивые особенности НС влияющие на индивидуальные психологические особенности человека. Свойства НС природные врожденные особенности НС влияющие на формирование индивидуальных форм поведения у животных и некоторых индивидуальных различий способностей и характера у человека Павлов Теплов. Тип высшей нервной деятельности генотип темперамент следует отличать от характера фенотипа или склада высшей нервной деятельности который есть сплав из черт типа и тех черт...
28239. ТЕМПЕРАМЕНТ: ЕГО СВОЙСТВА И ТИПОЛОГИЯ 31.5 KB
  эмоциональная неустойчивость врожденная склонность человека входить в состояние эмоционального напряжения тревожность степень личностного ситуативного эмоционального напряжения в угрожающей ситуации или ситуации повышенной ответственности утомляемость работоспособность врабатываемость импульсивность быстрота реакции непроизвольных движений приспособление к непосредственно действующим раздражителям быстрота принятия решения и его исполнение ригидность пластичность степень легкости приспособления к новой ситуации...
28240. Характер: свойства, детерминация, формирование 66.5 KB
  Олпорт: Черты характера это нравственно оцениваемые черты личности следовательно определенной культуре определенная трактовка одного и того же свойства. Выраженность характера определяется четкостью тенденций и способностью подкрепить их. Мерлин: Черты характера это свойства личности в целом которые проявляются в социальнотипических ситуациях. Функции характера: 1.
28241. Теории типов и черт характера. Акцентуации характера. Патологии характера 51 KB
  Теории типов и черт характера. Акцентуации характера. Патологии характера. Классификация черт характера Ананьева: Коммуникативные Возникают первыми в процессе онтогенеза т.
28242. Способности: природа, типология, формирование и развитие 64 KB
  Способности: природа типология формирование и развитие. Способности индивидуальнопсихологические особенности определяющие успешность выполнения деятельности не сводимые к навыкам и умениям которые уже выработаны человеком. Способности оцениваются через темп и динамику развития человека: проявляются к 1213 годам в науке до 20 лет.общие проявляются во всех видах деятельности: интеллект глубина обобщенность и подвижность знаний; первичные умственные способности: вербальные пространственные мнемические арифметические умение...