59256

Сценарій: Зустріч з казкою

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Першою до нас в гості завітала українська народна казка Колобок яка вам вже є знайомою але уважно просимо додивитись її до кінця й тоді Ведуча: Та не треба поспішати а краще казку розпочати бо недаремно мудрі кажуть люди що краще раз побачити ніж десять раз почути.

Украинкский

2014-05-05

66.5 KB

2 чел.

Сценарій “Зустріч з казкою”

Тема: Зустріч з казкою

Мета:  Збагачувати активний словниковий запас дітей, вчити правильно висловлювати їх свої думки. Продовжити роботу по знайомству з кращими зразками усної народної творчості (казками), вчити дітей визначати головну думку твору, засоби, якими в творі досягається мета. Виховувати любов до рідної мови, бажання бути добрим, щирим, служити людям. Виховувати любов і повагу до свого народу – творця невичерпного джерела мудрості.

Обладнання: Ілюстрація до книги “Українські народні казки”, а також ілюстрації до казок “Колобок” та “Цап та баран”. Костюми: зайчика, колобка, їжачка, лисички, цапа, вовка та барана.

Хід свята.

Ведуча: найпоширенішим видом усної народної творчості є казка. З нею ми зустрічаємося на кожному кроці, починаючи з раннього дитинства. Казки увібрали в себе народну мудрість і життєвий досвід. У казці завжди добро перемагає, здійснюються найвибагливіші бажання. Тільки в казці за мить можна долетіти до потрібного місця на килимі-самольоті, голодному насититися дарами скатерті-самобранки, а бридкій жабі перетворитися на красуню.

Ведучий: Сьогодні в нас відбудеться зустріч із казками. Першою до нас в гості завітала українська народна казка “Колобок”, яка вам вже є знайомою, але уважно просимо додивитись її до кінця й тоді …

Ведуча: Та не треба поспішати, а краще казку розпочати, бо недаремно мудрі кажуть люди, що краще раз побачити, ніж десять раз почути.

Ведучий: Жили були собі дідусь та бабуся. Жили то жили, та дожилися до того, що й хліба нема.

Дідусь: Бабусю, а снідати що ж будемо, чи хлібчик ще є?

Бабуся: Нема, дідусю, ох, нема. Ще тільки сонечко на небо, а я вже в хижці, у засіку хотіла борошенця назмітати на хлібчик духмяний, ох-хо-хо!

Дідусь: Ну і що ж, назмітала?

Бабуся: Та ось у жменьці, зовсім мало.

Дідусь: Хоча б на коржик з маком вистачило. Ану-мо, бабусенько, до роботи! Ти міси тісто, а я дровець нарубаю та піч витоплю.

Ведуча: Замісила бабуся тісто, і для смаку вкинула яйце, сметану, ще й маслечка грудочку. Стала коржика ліпити.

Бабуся: Ох і тісто яке м’яке, ніжне, ніби щічки у дитини. Ех, нема у нас з дідусем ні діток, ні онуків, немає кому ні казочку розповісти, ні пісеньки заспівати, як мати моя співала:

 У мого синочка – очі, як волошки,

 У мого синочка щічки – маків цвіт …

Ой, що ж це? Поки співала, а руки самі виліпили замість коржика колобочка-синочка з оченятами.

Дідусь: Бабусю, що ж це? Колобочок! Та гарний який!

Ведучий: Посадили колобочка в піч, щоб підрум’янився.

Бабуся: Що ж, дідусю, на сніданок треба, мабуть, картоплі накопати та й потому буде.

Дідусь: Так-так, з кропом та маслечком буде чим посмакувати. А таким гарненьким Колобком тільки милуватися будемо.

Ведуча: Витягла бабуся Колобка, поставила на віконечку, щоб прохолонув, а сама з дідусем пішли на город по крім та картоплю.

(літає муха і сідає на Колобка).

Колобок: Апчхи! Де це я, хто ж це я? А де дідусь та бабуся? Ох, як гарно, як цікаво! А що там за вікном, а далі за воротами? Ось побіжу подивлюся та поки прийдуть дідусь з бабусею я й повернуся. Ого-го! Гоп-ля!

Ведучий: От непосида! Куди ж це він? Якби яка біда не трапилась.

Колобок: Як гарно навкруги: дерева шумлять, травинки шепочуть, пташки співають і мені так весело, що теж поспівати захотілось, пісенька сама собою складається:

 Був я жменька борошенця,

 Трішки масла та сметани,

 Бо хотіла так бабуся

 Спекти коржик на сніданок.

 Та не коржик і не пряник

З печі скочив на полок,

 А солодкий і рум’яний

 Розвеселий Колобок.

 Ви такого малюка на стрічали досі –

 Рудий чубчик і веснянки на кирпочці – носі.

Зайчик: Ой, Колобок! Ходімо зі мною. Я йду на город, хочу полити капусту та поласувати солодкою морквою

Колобок: Е-е ні, Зайчику, дякую за запрошення, я моркви не їм, та й хочу подивитися, що там далі, за цією галявою. Отож, бувай! Краще ти заходь в гості до нас з дідусем і бабусею.

Зайчик: Добре, буде час, зайду.

(Колобок котиться далі і співає пісеньку. Зустрічає Вовка).

Вовк: Ох, м’ячик! От добре, а я саме йду до друга Ведмедя, то тепер в футбол з ним поганяємо.

Колобок: Я не м’ячик, а Колобок, а в футбол, тільки звичайно, не мною, а м’ячем, ми зіграємо іншим разом, бо мені вже час повертатись до дідуся і бабусі, щоб не хвилювалися. До зустрічі.

(Колобок знову співає свою пісеньку і котиться далі).

Колобок: Ой! Який гарний метелик! Подивлюсь поближче. Постій, зупинися! А де ж стежка? Заблукав! Що робити? Хто?  Колобок?!

Їжачок: Це ти Колобок, а я … Ось відгадай загадку:

 В мене шуба з голочок,

 а тому я … Хто?

Колобок: Я не знаю, бо тільки сьогодні спечений. Діти, допоможіть! Хто це? Швидше підкажіть.

(Діти з залу підказують: “Їжачок”).

Їжачок: Так, я їжачок. А що ти тут робиш? Заблукав? Не  страшно, я тут всі кущики – травинки знаю, я тебе проведу додому, йди за мною!

Колобок: Спасибі, друже, хочеш я заспіваю тобі свою пісеньку:

Та не коржик і не пряник

 З печі скочив а полок,

 А солодкий і рум’яний

 Розвеселий Колобок.

(Виходить лисичка).

Лисичка: О-о-о, яка гарна в тебе, Колобочку, пісенька.

(Далі говорить тихіше і в бік).

Лисичка: Така гарна, така смачна, як і ти, от і сніданочок до мене сам прикотився.

(Знову говорить вголос, звертаючись до їжачка).

Лисичка: А ти, їжаче, котись собі далі. Ми тут з Колобком разом поспіваємо, а потім я його проведу додому. Іди-іди.

Їжачок: Знову щось надумала, руда хитрунка. Але мене не обдуриш. Заховаюся тут під кущем та й подивлюся.

Лисичка: Колобочку, я вже старенька, погано чути стала, підійди ближче і заспівай свою пісеньку. А я запам’ятаю і будемо співати разом.

Колобок: Добре! Слухайте, будь-ласка.

(Співає)

Лисичка: Я вже, майже, запам’ятала твою гарну пісеньку, але дещо не дочула. Стрибни мені на язичок і заспівай іще разок.

Колобок: Добре, я зараз.

Їжачок: Почекай, Колобочку. Дозволь мені поспівати.

І, раз, гоп-ля!

Лисичка: Ой-ой-ой, ай-ай-ай!

Їжачок: Гей, Лисичко, почекай! Побігла, тільки курява знялась.

Ану-мо, Колобочку, співай голосніше свою пісеньку та підемо далі, бо вже дідусь з бабусею зачекалися.

(Співають і йдуть).

Дідусь: Колобочок!

Бабуся: Наш синочку! Як ми хвилювалися за тебе. Дякуємо тобі, їжаче, що привів додому Колобка. Ось тобі гостинець.

(Дають їжачкові яблуко).

Їжачок: Дякую.

Ведуча: Ось і казочка підійшла до кінця, як я і обіцяла, закінчилась вона зовсім незвичайно, бо наш Колобок – це добрий, чемний та веселий малюк, і з ним просто нічого лихого не могло трапитись.

Нашій казочці кінець, а хто дивився – молодець. Кінець.

Ведучий: Другою до нас в гості завітала казка “Цап та баран”.

Ведуча:

Жити собі дід та баба.

І мали вони барана і цапа.

от користі з них – ні-ні,

тільки збитки лише одні.

Приятелі побували і в городі,  і в саду,

Наробили лише шкоди і накликали біду.

Баба:

 Ох-ох, ох-ох-ох!

 З’їли редьку і горох,

 Буряки та ще й капусту.

 На городні, через них

 Стало зовсім пусто.

Дід:

 А в садку, чи шкоди мало?

 З яблунь кору поздирали,

 І на грушах листя з’їли,

 Обламали знизу гілля.

Баба:

 Зовсім випасли квітник –

Не подвір’я, а смітник.

Дід:

Щоб позбутися біди,

Хай ідуть аби куди.

Баба:

 Покладу їм у торбину,

 Я останню капустину.

 От і все, нехай ідуть.

Дід:

Ось вам торба, в добрий путь

Ведучий:

 Скоро цап та баран те зачули,

 Зараз із двору майнули

 Куди очі дивляться степом гайнули.

Цап та баран:

 Хоч і з двору вигнали нас – ох-ох-ох!

 Та завжди із Цапом ми удвох, ох-ох.

 Ми з ним нерозлучні друзі,

Разом в полі, в лісі, в лузі,

Разом в полі, в лісі, в лузі, ох-ох-ох!

(В траві знаходять вовчу голову).

Цап:

Ой, Баране, глянь – овва!

В траві – вовча голова!

Може б замість капусти.

В торбі її примостили?

Бо, хто зна, як подивиться –

В господарстві знадобиться.

Баран:

Сили в мене вистачає,

Та сміливості немає.

А от Цап, хоч і хоробрий,

Силу ж з’їла всю хвороба.

 Провалився був під лід –

 Ледве витяг його дід.

 То ж давай-но разом, друже,

 Бо боюся сам я дуже.

(Ховають вовчу голову в торбину).

Цап:

В полі он вогонь горить,

Може підемо туди?

Ночувати все ж десь треба,

То ж подалі від біди.

Бо в ночі тут страшно дуже,

Вовків багато в полі дуже.

Ведуча:

 Ось підходять вони ближче,

 Коли глядь – аж то вовчища.

 Круг багаття повсідались.

 Що робить? Привітались.

Цап:

 А здорові, молодці?

1-й вовк:

 Звідки тут взялись оці?

2-й вовк:

 Та це ж добре буде діло –

 Каша ще не закипіла.

3-й вовк:

 А до каші в самий раз,

 М’Ясо буде добре з вас.

Ведучий:

 Цапу сміливості зась,

 А Баран давно злякавсь.

Цап:

 А неси сюди, Баране,

 Вовчу голову, погану.

 Та не цю, а більшу дай.

 Цю ж у торбу знов вкидай.

1-й вовк:

 Що тут думати-гадати?

 Треба звідси утікати,

 Бо до завтрашньої днини

 Попаду і я до торбини.

2-й вовк:

 Хлопці, видно, діло знають,

 Бач, як голови тягають.

 Тільки стане ось темніше,

 Звідси я втечу хутчіше.

3-й вовк:

 Тут не треба і дороги,

 Тільки б мати вовчі ноги!

1-й вовк:

 Ось і каша вже кипить,

 Та нема води долить.

(Тікає).

Ведуча:

 Як пішов, що в воду канув.

1-й вовк:

 Я вертатися не стану.

 Врятувався, і слава Богу!

 Порятуйте вовка ноги.

2-й вовк:

 Ех! Забіг десь вражий син!

 Ну, не вовк, а справжній свин.

 Пішов та й сидить,

 А каші нічим долить.

 Ось візьму я ломаку,

 Та прижену його як собаку.

(Теж тікає)

3-й вовк:

 За бідою б їх послати!

 Ось біжу я їх пригнати.

Ведучий:

 Як побіг, так і той рад,

 Що не вернеться назад.

Цап:

 Ану-мо, брате, скоріше хапатись,

 Щоб нам цю кашу поїсти, та звідси забратись.

Ведуча:

 Я поїли добряче, то тільки їх і бачили.

 А тим часом зібрались вовки на раду

 І стали думати, гадать.

1-й вовк:

Що ж ми, браття, за вовки

Що нас налякали ті два лайдаки?

Та всі ж підіймуть нас на сміх!

Ходімо, краще поїмо їх.

Ведучий:

 Прийшли, аж ті добре справлялись,

 Давно вже од казана убрались,

 Як побігли та на дуба забрались.

 Стали вовки думати-гадати

 Якби Цапа та Барана доганяти.

 Йшли, йшли, і на дубі їх знайшли.

1-й вовк:

 От ти, старий, лягай

 Та ворожи – гадай,

 Як нам їх добувати,

 Та із дуба зняти.

Ведуча:

 Ліг старий вовк, ворожить,

 А Баран із ляку так тремтить,

 Що гіляку обламав

 Та на вовка і впав.

Цап:

А подай мені ворожбита,

Буде в нього спина бита.

Ведучий:

 Як почули те вовки –

 Та в різні боки навтьоки

 А Цап та Баран в поле пішли,

 Курінь знайшли

 Та й живуть там – ладять,

 Смачну кашу варять.

 Та з вовків посміюються.

Ведуча:  Ось і підійшло до кінця наше з вами сьогоднішнє свято. Сподіваємося, воно вам сподобалося, сподобалися гості свята. Ці гості – казки, вирушили додому - у світ казок, подарувавши нам багато радості, веселого настрою. На великий жаль ми з вами також прощаємось.

Література:

  1.  Журнал “Розкажіть онуку” № 13-14. 07. 1999 р.
  2.  Газета “Початкова освіта” № 15. 04. 2001 р.
  3.  Конспект виховного заняття.

Готували:  Ніньовська Оксана, Рокочук  Вікторія, Пирожук Олександра

 

     


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

23015. Синтагматичний та парадигматичний аспекти дослідження мовних одиниць 28 KB
  Синтагматичний та парадигматичний аспекти дослідження мовних одиниць. Синтагматика – один із двох системних аспектів у вивченні мови який розглядає відношення між послідовно розташованими одиницями за їхнього безпосереднього поєднання в реальному потоці мовлення або в тексті тобто сполучуваність мовних одиниць. Парадигматична методика охоплює опозиційний прийом на основі зіставлення і протиставлення мовних одиниць встановлюються їх диференційні ознаки а на основі спільності й відмінності одиниці об'єднуються в різні парадигматичні...
23016. Фактори розвитку мов. Поняття національна мова, літературна мова 29 KB
  Поняття національна мова літературна мова. Літературна мова – унормована мова суспільного спілкування загальноприйнята в писемній та усній практиці. Літературна мова одна із форм національної мови що існує поряд з іншими її формами – діалекти просторіччя мова фольклору.мови нормованість кодифікованість полі функціональність загально значущість наявність не тільки писемного а й усного різновиду.
23017. Семіотика як наука про знакові системи 35 KB
  Вивчення мови на рівних правах і тотожними методами мислиться в складі семіології єдиної науки про знаки. За першою класифікацією всі знаки поділяють на знакиіндекси знакикопії знакисигнали і знакисимволи. Знакиіндекси знакиприкмети і знакисимптоми знаки пов'язані з позначуваними предметами як дії зі своїми причинами. Знакикопії відтворення репродукції подібні на позначувані предмети.
23018. Мова як особлива знакова система 34 KB
  Мова як особлива знакова система. Знак матеріальний чуттєво сприйманий предмет який є представником іншого предмета і використовується для отримання зберігання і передачі інформації У світі існують різноманітні системи знаків які служать для передачі інформації. Серед них наприклад дорожні знаки морська сигналізація прапорцями та інші знаки. Основними ознаками знака є матеріальність його можна бачити чути тобто сприймати органами чуттів використання його для позначення чогось що перебуває поза ним інформативність.
23019. Основні властивості знаків, мовних знаків 34.5 KB
  Основні властивості знаків мовних знаків. Про довільність мовних знаків свідчить той факт що одні й ті ж поняття в різних мовах передаються різними словами укр. До вмотивованих мовних знаків передусім належать звуконаслідувальні слова типу бух ляп хлоп хіхікати. Саме завдяки цьому асиметричному дуалізмові структури знаків лінгвальна система може еволюціонувати.
23020. Мова і мовлення 32 KB
  Мова і мовлення Мова система одиниць спілкування і правил їх функціонування. Іншими словами мова це інвентар словник і граматика які існують у потенції в можливості Мовлення конкретно застосована мова засоби спілкування в їх реалізації. Усе те що пересічні мовці розуміють під словом мова насправді є власне мовою і мовленням. Розмежування мови і мовлення теоретично обґрунтоване швейцарським лінгвістом Ф.
23021. Мова, мислення, свідомість 35 KB
  Мова мислення свідомість Мислення узагальнене й абстрактне відображення мозком людини явищ дійсності в поняттях судженнях й умовиводах. Щодо мови і мислення в науці існували два протилежні й неправильні погляди ототожнення мови й мислення Д. Гаман і відривання мови від мислення Ф. Представники першої точки зору вважали що мова це всього лише форма мислення.
23022. Мовна система та структура 33 KB
  Мовна система та структура Система мови – множинність елементів будьякої природної мови які перебувають у відношеннях і зв’язках один з одним і утворюють певну єдність і цілісність. Структура мови – спосіб організації мовної системи її внутрішня будова. У науковій літературі немає чіткої диференціації термінів система і структура. Реформатський який запропонував термін система використовувати для позначення системних відношень між одиницями одного рівня мови а термін структура для визначення системних відношень між різними рівнями.
23023. Звукова будова мови. Фонетика як наука про звуковий лад мови 33 KB
  Звукова будова мови. Фонетика як наука про звуковий лад мови. Звукове вираження це матеріальна оболонка мови. Матеріальна звукова форма мови є об'єктом фонетики.