5926

Специфіка художньо – педагогічного аналізу творів на уроках музики в початковій школі

Научная статья

Педагогика и дидактика

Специфіка художньо - педагогічного аналізу творів на уроках музики в початковій школі Пізнавально- творчі можливості учнів розвиваються у спілкуванні з музикою, в процесі цілеспрямованого аналізу музичних творів. Адже тільки власна діяльн...

Украинкский

2012-12-25

109 KB

13 чел.

Специфіка художньо – педагогічного аналізу творів на уроках музики в початковій школі

 Пізнавально- творчі можливості учнів розвиваються у спілкуванні з музикою, в процесі цілеспрямованого аналізу музичних творів. Адже тільки власна діяльність є запорукою глибоких переживань, естетичної насолоди, високих художніх смаків[11, 54 – 55].

Розвиток у школярів здатності повноцінно сприймати музику здійснюється за двома тісно пов'язаними між собою напрямами. Перший — це розвиток у широкому плані, коли у дітей формується здатність розуміти роль і місце музики в житті людини, її багатство і різноманітність, а також усвідомлювати і систематизувати музичні враження, що отримані з навколишнього життя. 

Художнє сприйняття має інтегративний характер, який характерний синкретичністю емоційної реакції з аналітико – синтетичною діяльністю свідомості. Це безпосередне сприймання, тобто первинне ознайомлення та аналітико – конструктивне дослідження(аналіз смислового значення художньої музичної мови).

Другий напрям передбачає розвиток музичного сприйняття в цілому і окремих його компонентів як музичної здібності, як психологічного процесу.В основу програми покладені дві ідеї, відповідно до яких добирається репертуар і розробляється методика навчання:

  •  у школярів має формуватися уява про зв'язок музики з життям, музичне мистецтво як своєрідну форму відображення життя;
  •  педагогічний процес повинен базуватися на змісті музики, тобто на закладених у музиці почуттях, настроях і думках людини.

Обидва ці аспекти дозволяють здійснювати цілісний підхід до проведення уроків музики[7, 2 – 3].

Усі види діяльності дітей на уроці об'єднує важливе завдання — формування здатності глибоко сприймати і переживати емоційно- сстетичний зміст музики, розуміти її зв'язок із життям, усвідомлювати образність і виразність музичного твору.

Особливість сприймання музики полягає в тому, щоб у поєднанні звуків різної висоти, тривалості, сили, тембру відчути красу звучання, виразність, почути цілісні художні образи, що викликають у слухача певні настрої, почуття і думки.

Проблема сприйняття музики - одна з найбільш складних через суб'єктивность цього процесу, і незважаючи на значну кількість матеріалів, що висвітлюють її (спостережень, спеціальних досліджень), багато в чому ще не вирішена.

У процесі сприйняття людина через порівняння проникає у духовний горизонт мистецького твору, осягає його образний смисл. ГІри цьому кожний індивід має власну версію розуміння його текстуального значення (Ф. Шлейермахер, В. Дільтей, М. Гайдеггер, Г. Гадамер).

Насамперед потрібно мати на увазі, що будь-яке сприйняття (того чи іншого предмета, явища, факту) є складним  процесом, в якому беруть участь різні органи почуттів, утворюються складні, комплексні умовнорефлекторнізв'язки. 

Поняття "сприйняння "визначається в психології як відбиття предметів і явищ дійсності в сукупності їх окремих властивостей (форми, величина, кольору і т. д.), що діють в дани й момент на органи почуттів. Сприйняття не можна плутати з відчуттям. Відчуття - початкове джерело наших знань, воно є відображенням окремих властивостей предметів і явищ дійсності, діючих на наші аналізатори. У процесі сприйняття відбувається впорядкування і об'єднання окремих відчуттів в цілісні образи речей і подій[1, 173].

Естетичне сприйняття визначається як особлива здатність людини відчувати красу навколишніх предметів (красу їх форм, кольорів, музичного звуку і т. д.), здатність розрізняти прекрасне і потворна, трагічне і комічне, піднесене і низинне.

Сучасна психологія та музична педагогіка свідчать про те, що дитяче музичне сприйняття є дифузним, тобто те ,що не розчленовується і нерозривне між собою.  Дитині важко розрізняти окремі виразні деталі музичного твору, їй часто нелегко проникнути до змісту музичного образа[15, 31].

Можна сказати, що музичне сприйняття - це здатність чути і емоційно переживати музичні образи як художнє єдність, як художньо-образне відбиття дійсності, а не як механічну суму різних звуків.

Молодші школярі в ході аналізу звуковий дійсності знайомляться з особливостями ритмічної лексики і активно експлуатують нею (ритм, темп, динаміка, тембр). Виховання почуття метро- ритму відбувається в різних ві-дах музичної діяльності: в музично-ритмічної імпровізації, у творчих дидактичних іграх, в процесі слухання і колективного музикування.

Аналіз музичного твору, який проводиться з школярами, є аналізом художньо-педагогічним. Художньо-педагогічний аналіз є самостійним видом аналізу музичних творів, який грунтується на поєднанні музикознавства, педагогіки та психології музичного сприйняття. Його призначення — зацікавити дітей світом музики, зробити його зрозумілим завдяки розкриттю єдності змісту та форми кожного музичного твору. Аналіз музичних творів є невід'ємною частиною діяльності учнів на уроках музики, допомагаючи їм проникнути в складний світ художніх образів. Саме на етапі аналізу школярі набувають досвіду музично-творчої діяльності, оволодівають уміннями і знаннями, необхідними для повноцінного музичного сприймання[20, 25].

Художнім – бо аналізується твір мистецтва і цей аналіз випливає з його закономірностей;  педагогічний – бо проводиться з урахуванням вікових особливостей, музичного розвитку і завдань музичного виховання. Ці два критерії без зайвого спрощення співвідносять емоційно-образний зміст твору з інтересами і можливостями слухачів і забезпечує естетичне осягнення ними даного твору, сприяє реалізації виховної і пізнавальної функції музичного мистецтва в їх єдності. На цій основі відбувається послідовне, систематичне прилучення школярів до музики, до розуміння ними її особливостей. Кожен твір повинен зберегти свою цілісність і змістовність. Досвід аналізу одного твору переноситься на інші, складніші твори, і це забезпечує розвиток музичної культури учнів[4, 15 – 17].

Тому одним з найважливіших є художньо – педагогічний аналіз. Одразу ж треба зазначити, що в умовах загальноосвітньої школи це особливий аналіз, аналіз-розбір, аналіз-бесіда з учнями з приводу почутого. Це не той мистецтвознавчий аналіз, який має місце в спеціальних музичних навчальних закладах, що вимагає від учнів знань теорії музики, гармонії, поліфонії. Те, що має місце на шкільному уроці, можна назвати художньо-педагогічним аналізом. Цей аналіз повинен допомогти вчителеві зробити музику (кожен конкретний твір) засобом естетичного впливу на учнів; він повинен забезпечити засвоєння учнями змісту твору (тобто здійснити і виховну, і пізнавальну функції музичного мистецтва в їхній єдності); він повинен зробити музичний твір доступним учням і через усвідомлення ними музично-виразних засобів поглибити емоційно-естетичну реакцію. По-цього музично-педагогічний аналіз проводиться з урахуванням вікових особливостей і можливостей дітей, з урахуванням рівня їх музичного розвитку.

На основі художньо-педагогічного аналізу відбувається послідовне, систематичне залучення, школярів до музики, розуміння ними основних музичних закономірностей. Але проведення такого аналізу - завдання непросте. Непроста насамперед тому, що кожний музичний твір у поданні дітей повинна зберегти свою цілісність, свою специфічну образність. Аналіз ж припускає те або інше розчленовування твору. Тому коли, проводиться розбір твору з дітьми, повинен бути гарний наочний матеріал, щоб все супроводжувалось живим звуком і підказками вчителя.

Важливо підкреслити, що аналіз твори може бути відповідно більш і менш глибоким, але обов'язково вірним. Діти повинні отримати правильні відомості, хоча часом і неповні, не вичерпні те чи інше поняття, але ніяк не спотворені. Вчителю слід пам'ятати про небезпеку упрощенчества, утилітаризму, підміни власне-музичних відомостей побутовими, життєвими прикладами, часом зовсім далекими від музики[1, 175].

І все ж художньо-педагогічний аналіз далеко не завжди відповідає поставленим цілям. У практиці нерідко можна бачити формальний розбір, розгляд окремих елементів твору без виявлення їх зв'язки з іншими, їх ролі в створення художнього образа. Після прослуховування твора, який сподобався дітям, раптом звучить зовсім прозаїчний питання: "Скільки тут частин?" З'ясовується дві (три), та при вірній відповіді вчитель цим обмежується. Для чого йому була потрібна відповідь дітей - невідомо, бо з нього не було ніякого висновку про значущість цієї форми. Сухий перелік елементів музичної мови вбиває художній твір, так як в самих різних творах можуть бути однакові розмір, темп, динаміка... Аналіз повинен будити уяву дітей, їх музично-слухові подання, викликати вірні, але у кожного слухача свої асоціації. Не випадково при аналізі музичних творів навіть музикознавці, тим більше педагоги-музиканти, постійно проводять паралелі з іншими видами мистецтва, використовують різні подібні вирази. Однак у цьому криється небезпека перетворити музику в ілюстрацію до якої картині[1, 176].

Слід відзначити й той факт, що художній аналіз (саме художній, а не суто музикознавчий) неминуче несе в собі елемент суб'єктивності, оскільки проводить його конкретна людина, зі своїм музичним і життєвим досвідом, своїми особливостями сприйняття.

Кожний сприйнятий і проаналізований музичний твір — ще один крок у музичному розвитку дітей, який наближає їх до оволодіння музичною культурою. "Найважливішим музичним педагогічним завданням є розвиток звукових (слухових) навичок, які допомагають вільно орієнтуватися і в чисто музичній природі слухових образів (ритм, відстань, динаміка, хода або темп, і олорит або тембр), і в емоційному змісті (насиченості) їх, і в символіці вираження і зображення (звукозапис)", — писав Б.В.Асаф'єв .

Які вміння і навички слухання музики допомагають проникнути в суть і музичного образу? Це, передусім, уміння виділяти інтонаційні зв'язки твору, стежити за розвитком основних інтонацій; відчувати жанрові ознаки як у іх простих формах (пісня, танець, марш), так і в більш розвинутих; Розрізняти на слух національно-стилеві особливості музики та її драматургічного розвитку; виявляти змістовність функціювання тих виразних засобів, які використані утворі.

Уже в 1-му класі учні знайомляться з інтонаційною природою музики, хоча поняття інтонації для них ще не є предметом спеціальних спостережень. Цьому сприяє постійне з'ясування життєвих зв'язків музики, прагнення до інтонаційної виразності виконання пісень. Лагідно й рішуче, ніжно і гордо співаючи фрази з пісень, учні знаходять ту характерну інтонацію, яка стає основою образу твору, що виконується.

Здійснюючи слуховий аналіз, розкриваючи учням зміст і структуру мушиного твору, вчителю доводиться постійно співвідносити свої педагогічні наміри з пізнавально-творчими можливостями учнів. Адже те, що ними не сприйняте, не осмислене, не почуте і не засвоєне, нічого не додає до музичного розвитку дітей та аніскільки не наближає до музики[21, 45].

Художньо-педагогічний аналіз без зайвого спрощення співвідносить емоційно-образний зміст твору з інтересами і можливостями слухачів і забезпечує естетичне засвоєння ними даного твору, тобто сприяє реалізації виховної і пізнавальної функцій музичного мистецтва у їх єдності.

Творча атмосфера присутня у всіх видах діяльності учнів на уроці, починаючи з входу під музику в клас, аналізом музичного твору і музичним привітанням, заснованому на розвиток творчих здібностей молодших школярів. Важливо відзначити, що кожен урок починається зовсім іншим музичним привітанням, яке може бути засноване в залежності від цілей і теми уроку на вокальної та інструментальної, ритмічної, пластичної імпровізації, де кожна дитина або група хлопців виконують запропоноване їм творче завдання. Адже привітання як веселка може бути різнобарвним [22, 37].

Проблема аналізу музики замикається в  широку проблему "переплавлення музикознавства в педагогіку". Д. Кабалевский підкреслював, що розуміє під цим зовсім не спрощене перенесення музикознавчих категорій в область музичної педагогіки. Він акцентував увагу на народження в результаті цього процесу якоїсь нової  якості, що вже не стільки в сфері музикознавства, скільки в області власне педагогічного виховного впливу. При цьому програма вказує напрям індивідуальних пошуків для кожного вчителя. "Переплавка" музикознавства в педагогіку з неминучістю змушує переглянути існуючі підходи до аналізу музичного твору на уроці музики. Мінімум музикознавчої  "кухні", максимум творчої уяви, життєвих асоціацій, інтуїції - така позиція знаходить наукове обґрунтування в теорії Медушевского.

Інтонаційне збагнення цілого - самий відповідальний момент аналізу. Однак часто саме цей момент набуває формальні особливості або зовсім випадає з поля зору вчителя. Між тим інтонаційний збагнення цілого - це знову таки не що інше, як спроба розгледіти Людини в музиці, охоплюючи весь образний лад твору[3, 10 – 11].

Художньо-педагогічний аналіз сприяє поглибленню музичного сприйняття тоді, коли вчитель, розуміючи, що музика впливає на нас силою того ставлення до світу, яким володіє композитор і яке він виразив у творі в цілому, а не в окремих деталях, спрямовує увагу учнів на виявлення авторської позиції. Тому від аналізу художньої форми музичного твору доцільно переходити до аналізу того художнього світу, який виникає в людини при сприйманні музики. Художній світ – це структурований музичним твором і активністю людини (слухача, виконавця) світ, події якого переживаються людиною, підпорядковуються певній логіці, розгортаються у часі.

При аналізі музичних творів слід враховувати, що суб’єктивність музичного сприйняття визначена межами, зумовленими ін варіативними елементами музики, і виявляється у неповторному особистому ставленні до твору. Варіативність і багатозначність слухацьких інтерпретацій сприяє тому, що при зіткненні думок учнів, при колективному аналізі музики, розкриваються нові грані музики, її змісту, виявляються задум композитора.
Учні повинні стати повноцінними співавторами аналізу музики. Саме колективно-творчий аналіз музики на уроці відкриває великі можливості для глибокого осягнення естетичного змісту музичних творів, розвитку музичної культури школярів[
21,48 ].

Розвитку емоційно-чуттєвої сфери сьогодні приділяється недостатньо уваги в освітніх закладах. Звичайно, ця ситуація не може не впливати на процес формування в дитини як художньо естетичних цінностей, так і цінностей культури в цілому. Сьогодні ми вже відчуваємо, що нездатність до емоційного співчуття призводить до руйнування не тільки особистості, але й культури нації, її духовності.

Практика свідчить, що багато хлопців і дівчат не виразити свої "душевні рухи і почуття", в них нерозвинена здатність до вербалізації своїх почуттів. Це пов'язано, з одного боку, з тим. що такий досвід у соціальному оточенні належною мірою не набувався і не розвивався, а з другого - хоча почуття і були в глибині особистості, але від того, що вони були табуйовані (особливо для чоловіків) у соціальному середовищі, вони не набували досвіду їх вербалізації, бо артикулювання їх було небажаним[2, 52 –53].

Отже, можна зробити висновки з вище сказаного, що художньо – педагогічний аналіз гарно впливає на емоційність дітей, на іх розвиток в духовному та естетичному плані. Художньо-педагогічний аналіз є самостійним видом аналізу музичних творів, який грунтується на поєднанні музикознавства, педагогіки та психології музичного сприйняття. Його призначення — зацікавити дітей світом музики, зробити його зрозумілим завдяки розкриттю єдності змісту та форми кожного музичного твору. Художнім – бо аналізується твір мистецтва і цей аналіз випливає з його закономірностей;  педагогічний – бо проводиться з урахуванням вікових особливостей, музичного розвитку і завдань музичного виховання. Ці два критерії без зайвого спрощення співвідносять емоційно-образний зміст твору з інтересами і можливостями слухачів і забезпечує естетичне осягнення ними даного твору, сприяє реалізації виховної і пізнавальної функції музичного мистецтва в їх єдності.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

20467. Технологія компонентного програмування 13.36 KB
  COM і DCOM технології які забезпечують взаємодію між компонентами прикладної задачі. DCOM це свого роду клей який звязує різні технології. DCOM дає змогу двом або декільком компонентам легко взаємодіяти одне з одним незалежно від того коли і на якій мові вони були написані а також де саме вони знаходяться і в якій операційній системі працюють. Розглянемо більш детально DCOM.
20468. CASE-технологія 13.1 KB
  CASEтехнологія це інструментарій для системних аналітиків розробників і програмістів який замінює папір і олівець комп'ютером автоматизуючи процес проектування і розробки ПЗ. З самого початку CASEтехнології і розвивалися з метою подолання цих обмежень шляхом автоматизації процесів аналізу та інтеграції підтримуючих засобів.Основа CASEтехнології використання бази даних проекту репозиторію для зберігання всієї інформації про проект що може розділятися між розроблювачами відповідно до їх правами доступу.
20469. Якість ПЗ 13.62 KB
  Підвищення якості ПЗ по одній з властивостей часто може бути досягнуто наприклад ціною зміни вартості термінів завершення розробки тощо. В даному випадку мова не йде про розробку ідеального з точки зору показників якості ПЗ досягнути цього скоріш всього взагалі неможливо а про розробку ПЗ із задовільною якістю. Тому при опису якості ПЗ насамперед повинні бути визначені критерії оцінки якості ПЗ. критеріями якості ПЗ вважають: функціональність надійність легкість застосування ефективність супровід ...
20470. Забезпечення функціональності ПЗ 12.34 KB
  При розробці ПС доцільно застосовувати різні методи еталони і види тестування кожний з яких орієнтований на виявлення локалізацію або діагностику певних типів дефектів.У складних комплексах програм при будьякій технології розробки неможливо гарантувати абсолютну відсутність дефектів і помилок. Непередбачуваність виду місця і часу прояви дефектів ПС в процесі експлуатації призводить до необхідності створення спеціальних додаткових систем автоматичної оперативної захисту від ненавмисних випадкових спотворень обчислювального процесу...
20471. Безпека програмного забезпечення 16.55 KB
  Проблеми хто потенційно може здійснити практичне впровадження програмних дефектів деструктивного впливу в програмний код які можливі мотиви дій суб'єкта що здійснює розробку таких дефектів як можна ідентифікувати наявність програмного дефекту як можна відрізнити навмисний програмний дефект від програмної помилки які найбільш імовірні наслідки активізації деструктивних програмних засобів при експлуатації комп'ютерних систем Меоди та концепції захисту Для захисту програм від дослідження необхідно застосовувати методи захисту від...
20472. Методологiя структурного програмування 17.08 KB
  Метою структурного програмування є створення ієрархічно впорядкованих модульних програм в яких застосовуються стандартні керуючі конструкції. Одним із шляхів вдосконалення структурного програмування є введення стандартів що регламентують процес програмування. Необхідність стандартизації програмування обумовлена: необхідністю підвищення експлуатаційних характеристик програм що створюються; прагненням зробити систему достатньо простою доступною для сприйняття програмістом який знайомий з відповідними стандартами; вимогою зробити систему...
20473. Клієнт-сервер (англ. Client-server) 16.26 KB
  Clientserver обчислювальна або мережева архітектура в якій завдання або мережева навантаження розподілені між постачальниками послуг сервісів званими серверами і замовниками послуг званими клієнтами. Нерідко клієнти і сервери взаємодіють через комп'ютерну мережу і можуть бути як різними фізичними пристроями так і програмним забезпеченням.Багаторівнева архітектура клієнтсерверБагаторівнева архітектура клієнтсервер різновид архітектури клієнтсервер в якій функція обробки даних винесена на один або декілька окремих серверів. Це...
20474. Ефективність програмного забезпечення та її оцінка 36 KB
  Оптимізація це покращення характеристик програмної системи або просто програми. Отже перший етап програмування створення правильної програми і лише другий її оптимізація. Але перед тим як починати покращувати ефективність програми слід перевірити наскільки це покращення буде корисним і точно визначити місце яке слід переробити. Справа у тому що існує правило 20 80: 20 обєктного коду тексту програми виконується 80 часу роботи всієї програми.
20475. Абсолютна величина і норма матриці 139 KB
  За абсолютну величину модуль матриці будемо вважати матрицю де модулі елементів матриці . Якщо і матриці для яких операції і мають сенс то: а б в число. За норму матриці вважаємо дійсне число що задовольняє умови: а причому тоді і тільки тоді коли =0; б число і зокрема ; в ; г і матриці для яких відповідні операції мають сенс.