59399

Сценарій До дня народження М.Грушевського

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Грушевського 29 вересня відзначатиметься 140-річчя з дня народження Михайла Грушевського 18661934 видатного українського вченого державного і політичного діяча. До Міжнародного року Михайла Грушевського Львів 1996.

Украинкский

2014-05-06

46 KB

46 чел.

Сценарій

До дня народження М.Грушевського


29 вересня  відзначатиметься 140-річчя з дня народження Михайла Грушевського (1866-1934), видатного українського вченого, державного і політичного діяча.

Головний бібліотекар наук.-метод. від. Львів. ОУНБ
І.Лешнівська підготувала методичні поради "Апостол української ідеї.
До Міжнародного року Михайла Грушевського" (Львів, 1996.-12 с.).

...Кожен подібний ювілей - це, безумовно, знаменна подія. Але, як зазначав сам М.Грушевський, "є події, що по короткім часі мають виключно історичне, сказати б, антикваричне значення; є знов такі, що служать вихідною точкою для дальших поколінь на довгий час, сотворюють для них цілком нові обставини життя, виносять на верх змагання й ідеї, що стають боєвим прапором для віків, святощами для одних і страхом для других". Саме такого звучання набувають сьогодні роковини М.Грушевського, адже з багаторічного небуття повертаються не тільки його ім'я й творчість, а й безцінний історичний досвід, зневажати який ми просто не маємо права.

   Діяльність і творчість М.Грушевського творять цілу епоху в інтелектуальному, науковому, національно-культурному і державному розвитку Нової України... У переломний період в житті української нації, в період відновлення державного життя України відчувається потреба призадуматися і наново оцінити творчу спадщину і діяльність М.Грушевського як державотворця і засновника української наукової національної історіографії. Але якщо ми знаємо М.Грушевського як історика, більш-менш як етнографа і літературознавця, то менше відомо і нам, бібліотечним працівникам, і читацькому загалу про його політичну діяльність на посаді Голови Центральної Ради і майже нічого не відомо про те, що М.Грушевській є автором декількох збірників статей, актуальність і злободенність яких можна повною мірою збагнути тільки зараз, коли нинішня ситуація майже повторює ту, що склалася на початку XX століття. У цих збірниках - "Вільна Україна", "Якої ми хочемо автономії й федерації", "Хто такі українці і чого вони хочуть", "Україна і Росія", "Переяславська умова України з Москвою 1654 року. Статті й тексти" (1917 р.), "На порозі Нової України" (1918 р.) та інших - читачі знайдуть всі найболючіші питання нашого сьогодення.

   Пропонуємо бібліотечним працівникам методичні поради "Апостол української ідеї", які допоможуть широким колам читачів пізнати М.Грушевського як політика. Доповнити їх, розкривши його як історика і літературознавця, зможуть методичні поради "Правда життя і образу" ("Із забуття - в безсмертя".-Львів, 1991.-Вип.VІІ).

   Нижче подаємо поради щодо організації книжкової виставки "Повернув нації наймення'' і вечора політичного портрета "Совість української державності". Крім того, пропонуємо вашій увазі кілька тем, які дадуть змогу гідно розкрити перед читацьким загалом постать М.Грушевського в рік його ювілею, а заходи урізноманітнити як тематично, так і щодо форм підходу до їх розкриття:
   "Михайло Грушевський: голоси історії".
   "М.Грушевський: на шляху до правди про нього".
   "М.Грушевський: життя і діяльність очима потомків".
   "Слово про М.Грушевськсго та його працю ...(за вибором)".
   "М.Грушевський: Зевс Олімпу історичного".

   Цікаві зустрічі, дебюти книг,години історичних роздумів, вечори історичного і політичного портрета, уроки історичної правди, презентації "Вікно у світ" - всі ці форми в арсеналі бібліотечних працівників області.
Значну допомогу в організації заходів надасть рекомендаційний бібліографічній покажчик "Повернуті імена" (К.,1993.-Вип. І.-С. 38-45).

   Книжкова виставка "Повернув нації наймення" (До 130-річчя з дня народження М.Грушевського)

   "Це був справжній вінець Грушевського. Лідер української науки, лідер українства став лідером цілої України, вождем і будівничим ЇЇ нової держави. Новою стала Україна - новим став і Грушевський". О.Оглоблин

   Розділ І. "Творімо велику Україну"
   "Та прийде час, і ти вогнистім видом
    Засяєш у народів вольнім колі,
    Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом,
    Покотиш Чорним морем гомін волі.
    І глянеш, як хазяїн домовитий,
    По своїй хаті і по своїм полі...
                                          І.франко
   В цьому розділі слід подати М.Грушевського як політика.
  
   Розділ II. "Відроджений фенікс"
   "Грушевський сполучає в собі дві гігантські творчі постаті: найбільший дослідник тисячолітньої історії України і найбільшим творець живої історії - великого відродження України 20 століття.
                                           Ю.Лавріненко
   Цей розділ містить матеріали про творчу, зокрема історіографічну спадщину М.Грушевського. Розміщення матеріалу повинно сприяти одній меті - показу М.Грушевського як історика.

   Розділ ІІІ. "Я промовляю від української демократії"
   "Без Грушевського нам не побудувати незалежної України, першим президентом і великим літописцем якої він був. Відродження духовної культури народу запорука його воскресіння.
                        Наш перший президент //Культура і життя.-1991.-23 груд.)
   У цьому розділі рекомендуємо подати матеріали, які б засвідчували діяльність М.Грушевського як першого Президента, діяльність Центральної Ради, її Універсали.

Вечір політичного портрета: "Совість української державності" (М.Грушевський: до 130-річчя з дня народження)
  

 І. "Найбільший творець живої історії".
   Вступне слово бібліотечного працівника: У кожного народу є свої історичні постаті першої вели-чини, яких не в змозі зламати царі, можновладці чи оббрехати найманці псевдонауки. До таких велетнів української національної культури, політичної думки і дії останніх двох століть, безперечно, належать Тарас Шевченко, Іван Франко та Михайло Грушевський. Саме з їхніми іменами, їхньою творчою спадщиною насамперед пов'язані ідеї відродження української культури, науки, громадської думки, відродження історичної свідомості і національної гідності народу. Саме вони били на сполох з приводу майже цілковитої русифікації на Сході, полонізації або германізації на Заході. Саме їхній приклад, їхня самопожертва і непримиренна позиція революційних демократів будили свідомість народу, закликали його до боротьби за свою державність. На такому грунті великої історичної свідомості і виріс геній М.Грушевського - невтомного дослідника історії і культурі українського народу, поборника його соборності, злуки розшматованих українських земель. Але якщо погляди Тараса Шевченка і Івана Франка, хоч і в заідеологізованій ретуші, в цілому не підлягали забороні, то Михайла Грушевського, якщо і згадували, то неодмінно з негативними ярликами. Його наукова, культурницька, педагогічна, громадська і політична діяльність неодмінно подавалась у викривленому віддзеркаленні. Наукові праці М.Грушевського було вилучено з усіх бібліотек і поховано у спецсховищах. Лише в останні роки частина з них побачила світ.
Хто ж він такий, Михайло Грушевський? Яким він бачив себе сам, яким маємо сприймати його ми, його нащадки?

   II. "М.С.Грушевський: між історією і політикою".
  
Вчитель історії. У розповіді необхідно сконцентрувати увагу на дитячих і юнацьких роках М.Грушевського (коротко), його становленні як історика і політика до створення Центральної Ради.

   ІІІ. "На порозі нової України: думки і мрії першого Президента УНР".
  
Ведучий: Після лютневої революції 1917 р. Товариство українських поступовців трансформується в Центральну Раду, яка об'єднала людей найрізноманітніших класових, ідеологічних і політичних переконань (помірковані ліберально-демократичні діячі: Є.Чикаленко, С.Єфремов, Д.Дорошенко; соціал-демократи: В.Винниченко, С.Петлюра; члени соціалістично-революційної партії: .Коваловський, П.Христенко, М.Шаповал та ін. Після невдалої спроби М.Грушевського порозумітися з Тимчасовим урядом щодо питання надання Україні повної автономії, він повертається до Києва і наполягає на негайному скликанні Всеукраїнського національного конгресу, який відбувся 5-7 квітня 1917 р. Навколо ідеї повної автономії України було згуртовано 700 делегатів. 7(20) листопада 1917 р. Третій Універсал проголосив утворення Української Народної Республіка. Але проголошення 25 грудня 1917р. в Харкові України Республікою Рад і визнання над собою влади Раднаркому, фактичний відхід фракції більшовиків від принципів федералізму і продовження імперської політики збереження "єдиної і неділимої", поставили М.Грушевського і його прихильників перед неминучістю історичного вибору. Так народився Четвертий Універсал - декларація незалежності України, затверджений Малою радою і проголошений 24 січня 1918 р., але датований 9 (22) січня.

   Читець 1: "Поки що ж перед нами велике і тяжке завдання соціального і політичного будівництва на Україні", стаття "Україна окремішна" - це звернення до своїх сучасників і до нас. сьогоднішніх). І перший її Президент твердо заповідав своїм нащадкал: "...всі, хто щиро приймає до серця інтереси українського народу, повинні дбати про збереження української окремішності від сторонніх впливів і втручань". "Однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною державою Українського народу".

   Ведучий: Покінчивши з московською орієнтацією, визволившись "від песього обов'язку" перед Москвою, М.Грушовський вважав винятково важливим і цінним:

   Читець 2: "Роздумуючи над цим моментом, я думаю, що недаремно пролилась кров тисяч розстріляних українських інтелігентів і молоді, коли вона принесла і закріпила духовно визволення нашого народу від найтяжчого ярма, яке може бути: добровільно прийнятого духовного чи морального закріпощення. Я скажу різко, але справжніми словами: це духовне холопство, холуйство раба, якого так довго били по лиці, що не тільки забили в нім всяку людську гідність, але зробили прихильником неволі й холопства..." ("На порозі Нової України").

   Ведучий: Вслід за відкиненням московської орієнтації народжуються нові концепції "орієнтації чорноморської" і "західної". Водночас міцнішає державний апарат України, розбудовуються військові кадри, а голова Центральної Ради пише історико-соціологічний трактат про "Підстави Великої України", в якому наголошує роль села, армії, міста і цілої нації в державному будівництві демократичної України. Багато з вищенаведених думок М.Грушевського не втратили своєї цінності і по сьогоднішній день.

   Читець 1: М.Грушевський як ідеолог і лідер Центральної Ради відігравав відповідальну роль "того вартового, що сидить на задку останньої чумацької мажі і має пильнувати, щоб щось не впало або чогось не вкрали". Вчений розробив концепцію формування Центральної Ради і, очевидно, мав усі підстави заявити: "Проект організації Ц. (Центральної) Ради був моїм ділом".

   Ведучий: Діяльність Центральної Ради під керівництвом М.Грушевського була яскраво демократична, обрана законним шляхом у тих формах, що відповідали певному стану суспільного розвитку. Вона влади не узурпувала, бо ні в кого не перехопила проводу. В дечому ж Центральна Рада навіть випереджала своє суспільство.

   Читець 2: Як констатував Дмитро Дорошенко, "життя пішло не зовсім по тій схемі, яку укладав Грушевський: Україна дійсно вкрилась сіткою - але не загальнонаціональних комітетів, - а партійних організацій "Селянської спілки", яка національну справу ставила лиш як формальне гасло... Виявився великий брак інтелігентних сил на провінції... До того ж виявилося, що по всіх майже більших містах України провід захопила російська та зросійщена демократія, яка дуже противилася переведенню в життя українських домагань, особливо ж вороже ставилась вона до автономії України". Словом - усе йшло так, як і до тепер, на наших очах.     Ведучий: Відродження і розбудова української державності Центральною Радою проходило серед надзвичайно складних внутрішніх і зовнішніх політичних обставин. І все ж, незважаючи на величезні перешкоди, Центральна Рада і М.Грушевський не лише спричинилися до національного самоусвідомлення українського народу, але й падали відповідну легально-державну структуру українській державі. Було прийнято ряд законодавчих актів: чотири Універсали Центральної Ради, закон про національно-персональну автономію національних меншин в Україні, закон про громадянство, закон про генеральний суд, закон про утворення війська,  міжнародні договори та інші державні акти. Окремої уваги заслуговує закон української держави - Конституція Української Народної Республіки (29 квітня 1919 р.). Конституція УНР стала фундаментом, на якому формувалися і розбудовувалися пізніші державотворчі концепції української нації, включно із теперішньою українською державою, яка пов'язує себе з демократичними основами УНР. Цей основний документ про державний устрій, права і вільності громадян може в усучасненій формі значно придатися при укладанні і прийнятті Конституції сучасної Української держави.

   Бібліотечний працівник: Нашу розмову хочеться закінчити цитатою зі статті "В перші роковини Української Центральної Ради", в якій сучасники М.Грушевського так оцінювали його діяльність: "Провід У.Ц.Ради був у щасливих руках третього найвизначнішого діяча нової відродженої України, по Шевченкові і Драгоманову, проф. Мнхайла Грушевського. Його дотеперішній досвід у громадській праці, познайомлення з соборною Україною, знамените знання історії України й загальної, енергічність, ідейність і безприкладна працьовитість робили його провід незаступимим і певним успіху. Сі великі й рідкі прикмети голови У.Ц.Радн заважили дуже при плановім егаловім розвитку українського національного руху, від записки, представленої свого часу міністрам бувшої Росії в Петрограді через перший, третій і четвертий Універсали - до повної державної незалежности України". Теперішні державні будівничі української держави поділяють думки з вищенаведеної редакційної статті 1918 р. Через сімдесят три роки після її появи в редакційній статті "Наш перший президент", що з'явилася в київській часописі "Культура і життя" 23 грудня 1991 р., значиться: "Без Грушевського нам не побудувати незалежної України, першим президентом і великим літописцем якої він був. Відродження духовної культури народу - запорука його воскресіння".


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

61318. Части речи. Закрепление 19.36 KB
  Цели: повторить части речи Задачи: Обучающие научить различать части речи дать знания о свойствах различных частей речи Развивающие развить навыки работы с частями речи развить речь и навыки учащихся развить внимание память...
61319. Предмет химии. Вещества и их свойства. Чистые вещества и смеси 21.69 KB
  Цели и задачи: Формирование понятий о химическом элементе вещество химическая реакция Знакомство с методами познания вещества. Методические подходы к изучению темы: Индуктивный от конкретного вещества...
61323. Аппликация Пудель 15.77 KB
  Цель урока: научить выполнять аппликацию с использованием мозаики Задачи урока: научить работать по шаблону подготавливать комочки для аппликации выполнять мозаику Оборудование урока: цветной картон белая бумага 1 листватные диски клей...
61325. Крымская (Восточная) война 1853-1856 гг 14.43 KB
  На Балканах позиции России как великой державы пошатнулись из-за ряда стеснительных ограничений. Между тем перед российской дипломатией встала труднейшая и важная задача добиться отмены унизительных и тяжелых для России статей Парижского договора.