59517

Свято Андрія

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Добрий вечір хазяєчко А чи можна до вас на вечорниці Господиня: Заходьте заходьте дівчата. 2 Дівчина. Чули щось грюкнуло за дверима 3 Дівчина. Всі: Дівчаточка відпустіть мене Що хочете зроблю будьяке бажання виконаю 1 Дівчина: Відгадай загадку...

Украинкский

2014-05-08

43 KB

1 чел.

Cценарій

Свято Андрія


1-й ведучий:
За християнськими переказами. Андрій Первозванний був одним із 12 апостолів Ісуса Христа. Він проповідував християнство серед слов’ян. Кажуть, що Андрій передбачав, що з волі божої на Дніпровських горах буде збудоване місто.

2-й ведучий: Серед осінньо-зимових свят найбільшою поетичністю і неповторністю виділяється свято Андрія. Воно вважається парубоцьким святом, поза-як дівчата відзначають свою покровительку Катерину. Це є продовженням молодіжних вечорниць, де хлопці і дівчата обирали своїх суджених. До прийняття християнства свято називали Калиною. Пізніше християнство замінило назву на ім’я святого апостола Андрія Первозванного, який проповідував Боже вчення в Царгороді. Один з літописів розповідає, що апостол прийшов до Корсуня, потім спустився до Дніпрового гирла й поплив угору. Вдосвіта його човен начебто прибило до підніжжя гір. Андрій Первозванний вийшов на берег і мовив до своїх учнів:

  •  Чи бачите і гори? На них засяє ласка Божа, і буде великий город, і Бог збудує багато церков!

Після цього Андрій вийшов на Київські гори, поблагословив їх і поставив великий хрест. Таким чином, апостол приніс християнську віру в Київ.

1-й ведучий: Узимку, коли завершувалися роботи у полі: частішали парубочо-дівочі гуляння. У різних місцевостях їх відзначали по-різному, а ще з цим святом пов’язана значна кількість різноманітних звичаїв обрядів і повір’їв,  також проповідування майбутньої долі, ворожіння, ритуальне кусання калини. Від нього віє чарівною язичницькою стихією.

2-й ведучий: Ось і ми зазирнемо у звичайну селянську хату і довідаємось, як проходило це свято.

Хата. Піч, стіл, лави. Біля печі коцюба, лопата і віник. В хаті порається господиня. Стукіт. До хати заходять дівчата.

1 Дівчина: Добрий вечір, хазяєчко! А чи можна до вас на вечорниці?

Господиня: Заходьте, заходьте дівчата. Я на вас вже давно чекаю.

Дівчата заходять, вітаються, роздягаються. Підходять до столу, допомагають ліпити вареники.

Господиня:  Поспішайте, дівчатонька,

Все приготувати,

Бо пора вже вечорниці

Всім нам починати.

Біленьких, смачненьких,

Та й запросим до нас в гості,

Хлопчиків гарненьких,

Щоб вони разом із нами

Дружно працювали,

Андріївські вечорниці

Піснею стрічали.

Дівчата працюють. Раптом щось грюкнуло.

2 Дівчина. Дівчата. Чули, щось грюкнуло за дверима?

3 Дівчина. То тобі вчулося.

Стукіт повторюється.

Господиня. То, мають хлопці затівають щось неладне. Треба подивитися.

Кілька дівчат вибігають і ведуть хлопця.

Дівчата (2 разом): То він хотів підперти двері, щоб не відчинялися. І вже до стріхи віника прив’язав.

Всі: Дівчаточка, відпустіть мене! Що хочете зроблю, будь-яке бажання виконаю!

1 Дівчина: Відгадай загадку: “Поле не міряне, вівці не лічені, пастух рогатий”.

Хлопець: Небо, зорі, місяць.

1 Дівчина. А ще таку: “Маленьке, сіреньке, а хвостик, як шило”.

Хлопець: (після паузи). Не знаю. Але, дівчата, не карайте мене, а краще відпустіть. Я вам хлопців приведу.

2 Дівчина: Правду кажеш?

Хлопець: Їй-богу, приведу!

Дівчата відпускають хлопця, а самі повертаються до роботи. Працюють наспівуючи пісню (сумну)

3 Дівчина. Що ми сумної та сумної. Давайте щось веселіше.

Дівчата виконують жартівливу пісню “А мій милий вареників хоче”. Вбігає дівчина.

4 Дівчина. Дівчата, а я щойно з сестрою ворожила?

1-а і 2-а дівчини: (разом) Як? Що?

4 Дівчина: А ось як! Піймала я у курнику когута ї курку. Зв’язала їм хвости, а щоб не кричали, накрили їх решетом. Бачимо мовчать, то ми їх випустили. У мене курка швидше перетягнула – буду верховодити чоловіком. А у моєї сестри перетягнув першим півень – значить, чоловік верховода. Вона не хоче, вередує! Оце  зі мною не пішла!

5 Дівчина. А тепер ми поворожимо. Нумо, знімайте чобітки з лівої ноги і від столу міряймо по черзі долівку до порога: чий чобіт перший стане на нього – першою вийде заміж! (Міряють) Ура! Я ж казала, що я! (Ніби перша стала на поріг).

6 Дівчина. Дівчата, а несіть сюди калету. Та розкажіть, як ви її готували.

7 Дівчина. А ось як:

Ми калету місили,

З усіх криниць воду носили

А балабушки місили –

З ополонки воду носили.

8 Дівчина:  У тісто додавали мед, родзинки, посипали маком, оздобили кривульками. Обмастили медом, що принесли хлопці. Спекли сухою, щоб важче відкусити!

Підв’язують червоною стрічкою до сволока.

Дівчата:  У небо наша калета, у небо,

А ти, сонечко, підіймись,

Та на нас подивись:

Ми калету чіпляємо,

На місяць поглядаємо,

Свою долю – радість закликаємо.

Приходять хлопці, вітаються.

1 Дівчина. Наче й усі зібралися! Хто ж буде пан Калетинський? Будь ти, Сашко!

Сашко: Добре! Я до витівок і жартів мастак! Хай буде так! Просимо пана Коцюбинського взяти коцюбу і їхати до хати.

Їде на коцюб.

Діалог Калетинського і Коцюбинського.

  •  Добрий день, пане Калетинський!
  •  Доброго здоров’я, пане Коцюбинський!
  •  Куди їдете?
  •  Їду калету кусати.
  •  А я буду по писку кусати (махає квачем).
  •  А я вкушу!
  •  А я вкушу!

Калетинський і дехто з хлопців смішать зухвальця.  Якщо розреготався – не кусає, а серйозний кусає корж. Далі – по черзі усі хлопці, можна комусь розсміятися, щоб обмазати сажею!

Якщо не всю калету з’їли, то знімають і ділять між усіма. – Заходять хлопці.

1 хлопець. А ми з Юрком розібрали пліт у Романа Палія! Жодного кілка вранці не знайде. Це його за те, що не пускаю Галю на вулицю.

2 хлопець. А ми Степаном ворота Івана Пісного кинули у річку.

3 хлопець. А ми із Миколою моєму сусідові розкидали стіг сіна по городу, аж до вулиці посипали доріжку! Ото роботи завтра буде, а як він буде лаятись!

4 хлопець. Та що там сіно! Мій батько розповідав, що, коли він парубкував, то клуню з хлопцями розібрав до ранку моєму дідові, - за те, що не дозволяв своїй дочці, тепер уже моїй мамі, зустрічатись з ним.

1 хлопець: Спасибі господине, що пустила в хату.

3 дівчина. Петро не встиг поріг переступити, а вже збитків наробив.

Господиня. Та годі вже на Петра воду лити. Ніби й самі ще нічого не витворили.

2 хлопець. А скажи, Петре, нащо ти одяг нині такі пишні шаровари і такий багатий кафтан оцей.

3 хлопець. Та він, напевно, хоче на ньому зачепитись десь коло млина, чи що?

2 хлопець. Що одяг – те й моє. А кому до того що.

3 хлопець. Та нічого, хлопці на вулиці,

Дівчата в світлиці,

Позбиралися дівчата –

Роблять вечорниці.

4 хлопець. Не в’яжуть не шиють,

Не прядуть, не печуть,

А говорять небилиці.

3 хлопець. Про Микиту із села,

Про Степана із млина.

2 хлопець. Вигадують різні небилиці.

Як ростуть грушки на вербиці.

2 Дівчина. Що правда, то правда, бо підсліпувате не добачить, а глухувате не дочує.

3 дівчина. От і ростуть на вербі грушки.

1 хлопець. Так, так, буває, що й корова літає.

Господиня. Дякуємо хлопці, за те, що завітали на наші вечорниці, що калету нашу попробували.

Хлопці. І вам, дівчата, дякуємо! А тепер пора вас покидати. Бувайте здорові.

Хлопці йдуть, дівчата залишаються самі.

1 ведучий: А коли дівчата залишалися самі, то починали гадання. – правдиві, серйозні гадання.

4 Дівчина. У ніч на Андрія бабця вчила мене ворожити: пошептати до ватри, зливала розтоплений віск. Свічка горіла,  димом просочене жито тихо гойдалось, мов шляхом вколисаний віз.

Гасне світло. На сцені горять дві свічки. Над ними схилилася бабся і молода дівчина.

Голос. Тіні росли, розсувалася стіна, і тремтіла купка золи на зів’ялій старечій руці...

5 Дівчина. Бабцю, то хрест?

Баба. То душа розлучається з тілом.

5 Дівчина. Бабцю, то серп?

Баба. То полічене жниво і женці..

5 Дівчина. Як я благала, до тебе звертаючись, Боже, - крихітку вічності смертним і тлінним знайди: Слово прийшло і сказало:

  •  Я твій подорожник.

Вийми стрілу і до рани мене приклади.

Дівчина іде із сцени, в неї в руках свічка. З другою свічкою підводиться бабуся і також іде геть.

Дівчина 4. Книгу життя не читай по вечірніх долонях.

Там, де стіна, похитнувшись, провалиться в ніч,

Стануть сумні і забуті, і спраглі, й голодні –

Дай їх мені. Та пам’ятай, що одна у нас доля віднині.

Крихітка вічності. Але від фальші помру...

Я – подорожник,

Я – слово.

Я – Бог у людині.

Не ворожити учися.

Учися добру.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

28046. Регулирование природопользования: задачи регулирования. Система природоохранных норм и нормативов 7.63 KB
  Механизм управления природопользованием объединяет методы функции и организационные структуры органы управления. Методы управления природопользованием это способы воздействия на поведение и деятельность управляемых объектов с целью обеспечения рационального природопользования и охраны окружающей среды. Основные методы управления:  административные команднораспорядительные обусловлены возможностью государственного принуждения;  экономические создают непосредственную материальную заинтересованность...
28047. Регулирование природопользования. лицензирование 5.76 KB
  лицензия выдается на каждый вид деятельности. природоресурсоваяя лицензияразрешение на ведение определенного вида деятельности связанной с использованием какого либо прир. лицензия выдается уполномоченным гос.МПР России его территориальноотраслевые департаменты в республиках краях городах районах Лицензия на использование земельвыдается администрацией района города в виде земельноотводного акта.
28048. Регулирование природопользования. экологическая экспертиза. цели и задачи 5.99 KB
  экологическая экспертиза. Экологическая экспертиза установление соответствия намечаемой хозяйственной и иной деятельности экологическим требованиям и определение допустимости реализации объекта экологической экспертизы в целях предупреждения возможных неблагоприятных воздействий этой деятельности на окружающую природную среду и связанных с ними социальных экономических и иных последствий реализации объекта экологической экспертизы. Государственная экологическая экспертиза назначается уполномоченным органом...
28049. Территориальная организация природопользования 12.86 KB
  Территориальнопроизводственный комплекс ТПК это взаимосвязанное и взаимообусловленное сочетание отраслей материального производства на определенной территории с общностью ресурсов сырья топлива полупродуктов объектов вспомогательного хозяйства производства и социальных инфраструктур представляющее собой часть хозяйственного комплекса всей страны или какоголибо экономического района. ТПК является основной формой организации производительных сил. Основной чертой ТПК является сочетание производства и...
28050. Экологизация технологических процессов как путь рационального использования природных ресурсов 2.09 KB
  В результате анализа различных источников информации были выделены несколько принципов экологизации технологических процессов: Разработка и внедрение технологических процессов и схем которые исключают и доводят до минимума отходы и выбросы в ОС вредных веществ создание водооборотных циклов и бессточных систем для экономии и охраны от загрязнения вредными веществами пресной воды как одного из самых дефицитных ресурсов; Проектирование и внедрение систем переработки отходов производства и потребления. Возвращение в...
28051. Экологическая стандартизация и сертификация 6.84 KB
  Экологическая стандартизация и сертификация Стандартизация это деятельность по установлению правил и характеристик в целях их добровольного многократного использования направленная на достижение упорядоченности в сферах производства и обращения продукции и повышение конкурентоспособности продукции работ или услуг. Экологическая сертификация представляет собой специализированную деятельность по подтверждению соответствия готовой продукции или иного сертифицируемого объекта предъявляемым к нему требованиям...
28054. Взаимодействие общества и природы на современном этапе 7.69 KB
  взаимодействие общества и природы на современном этапе. НТР порождает невиданные ранее возможности для эксплуатации сил природы но вместе с тем и для ее загрязнения разрушения уничтожения. Природопреобразующая деятельность людей явившаяся новой движущей силой развития природы называется антропогенным фактором. В процессе трудовой деятельности происходит взаимное изменение природы и самого человека.