59517

Свято Андрія

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Добрий вечір хазяєчко А чи можна до вас на вечорниці Господиня: Заходьте заходьте дівчата. 2 Дівчина. Чули щось грюкнуло за дверима 3 Дівчина. Всі: Дівчаточка відпустіть мене Що хочете зроблю будьяке бажання виконаю 1 Дівчина: Відгадай загадку...

Украинкский

2014-05-08

43 KB

1 чел.

Cценарій

Свято Андрія


1-й ведучий:
За християнськими переказами. Андрій Первозванний був одним із 12 апостолів Ісуса Христа. Він проповідував християнство серед слов’ян. Кажуть, що Андрій передбачав, що з волі божої на Дніпровських горах буде збудоване місто.

2-й ведучий: Серед осінньо-зимових свят найбільшою поетичністю і неповторністю виділяється свято Андрія. Воно вважається парубоцьким святом, поза-як дівчата відзначають свою покровительку Катерину. Це є продовженням молодіжних вечорниць, де хлопці і дівчата обирали своїх суджених. До прийняття християнства свято називали Калиною. Пізніше християнство замінило назву на ім’я святого апостола Андрія Первозванного, який проповідував Боже вчення в Царгороді. Один з літописів розповідає, що апостол прийшов до Корсуня, потім спустився до Дніпрового гирла й поплив угору. Вдосвіта його човен начебто прибило до підніжжя гір. Андрій Первозванний вийшов на берег і мовив до своїх учнів:

  •  Чи бачите і гори? На них засяє ласка Божа, і буде великий город, і Бог збудує багато церков!

Після цього Андрій вийшов на Київські гори, поблагословив їх і поставив великий хрест. Таким чином, апостол приніс християнську віру в Київ.

1-й ведучий: Узимку, коли завершувалися роботи у полі: частішали парубочо-дівочі гуляння. У різних місцевостях їх відзначали по-різному, а ще з цим святом пов’язана значна кількість різноманітних звичаїв обрядів і повір’їв,  також проповідування майбутньої долі, ворожіння, ритуальне кусання калини. Від нього віє чарівною язичницькою стихією.

2-й ведучий: Ось і ми зазирнемо у звичайну селянську хату і довідаємось, як проходило це свято.

Хата. Піч, стіл, лави. Біля печі коцюба, лопата і віник. В хаті порається господиня. Стукіт. До хати заходять дівчата.

1 Дівчина: Добрий вечір, хазяєчко! А чи можна до вас на вечорниці?

Господиня: Заходьте, заходьте дівчата. Я на вас вже давно чекаю.

Дівчата заходять, вітаються, роздягаються. Підходять до столу, допомагають ліпити вареники.

Господиня:  Поспішайте, дівчатонька,

Все приготувати,

Бо пора вже вечорниці

Всім нам починати.

Біленьких, смачненьких,

Та й запросим до нас в гості,

Хлопчиків гарненьких,

Щоб вони разом із нами

Дружно працювали,

Андріївські вечорниці

Піснею стрічали.

Дівчата працюють. Раптом щось грюкнуло.

2 Дівчина. Дівчата. Чули, щось грюкнуло за дверима?

3 Дівчина. То тобі вчулося.

Стукіт повторюється.

Господиня. То, мають хлопці затівають щось неладне. Треба подивитися.

Кілька дівчат вибігають і ведуть хлопця.

Дівчата (2 разом): То він хотів підперти двері, щоб не відчинялися. І вже до стріхи віника прив’язав.

Всі: Дівчаточка, відпустіть мене! Що хочете зроблю, будь-яке бажання виконаю!

1 Дівчина: Відгадай загадку: “Поле не міряне, вівці не лічені, пастух рогатий”.

Хлопець: Небо, зорі, місяць.

1 Дівчина. А ще таку: “Маленьке, сіреньке, а хвостик, як шило”.

Хлопець: (після паузи). Не знаю. Але, дівчата, не карайте мене, а краще відпустіть. Я вам хлопців приведу.

2 Дівчина: Правду кажеш?

Хлопець: Їй-богу, приведу!

Дівчата відпускають хлопця, а самі повертаються до роботи. Працюють наспівуючи пісню (сумну)

3 Дівчина. Що ми сумної та сумної. Давайте щось веселіше.

Дівчата виконують жартівливу пісню “А мій милий вареників хоче”. Вбігає дівчина.

4 Дівчина. Дівчата, а я щойно з сестрою ворожила?

1-а і 2-а дівчини: (разом) Як? Що?

4 Дівчина: А ось як! Піймала я у курнику когута ї курку. Зв’язала їм хвости, а щоб не кричали, накрили їх решетом. Бачимо мовчать, то ми їх випустили. У мене курка швидше перетягнула – буду верховодити чоловіком. А у моєї сестри перетягнув першим півень – значить, чоловік верховода. Вона не хоче, вередує! Оце  зі мною не пішла!

5 Дівчина. А тепер ми поворожимо. Нумо, знімайте чобітки з лівої ноги і від столу міряймо по черзі долівку до порога: чий чобіт перший стане на нього – першою вийде заміж! (Міряють) Ура! Я ж казала, що я! (Ніби перша стала на поріг).

6 Дівчина. Дівчата, а несіть сюди калету. Та розкажіть, як ви її готували.

7 Дівчина. А ось як:

Ми калету місили,

З усіх криниць воду носили

А балабушки місили –

З ополонки воду носили.

8 Дівчина:  У тісто додавали мед, родзинки, посипали маком, оздобили кривульками. Обмастили медом, що принесли хлопці. Спекли сухою, щоб важче відкусити!

Підв’язують червоною стрічкою до сволока.

Дівчата:  У небо наша калета, у небо,

А ти, сонечко, підіймись,

Та на нас подивись:

Ми калету чіпляємо,

На місяць поглядаємо,

Свою долю – радість закликаємо.

Приходять хлопці, вітаються.

1 Дівчина. Наче й усі зібралися! Хто ж буде пан Калетинський? Будь ти, Сашко!

Сашко: Добре! Я до витівок і жартів мастак! Хай буде так! Просимо пана Коцюбинського взяти коцюбу і їхати до хати.

Їде на коцюб.

Діалог Калетинського і Коцюбинського.

  •  Добрий день, пане Калетинський!
  •  Доброго здоров’я, пане Коцюбинський!
  •  Куди їдете?
  •  Їду калету кусати.
  •  А я буду по писку кусати (махає квачем).
  •  А я вкушу!
  •  А я вкушу!

Калетинський і дехто з хлопців смішать зухвальця.  Якщо розреготався – не кусає, а серйозний кусає корж. Далі – по черзі усі хлопці, можна комусь розсміятися, щоб обмазати сажею!

Якщо не всю калету з’їли, то знімають і ділять між усіма. – Заходять хлопці.

1 хлопець. А ми з Юрком розібрали пліт у Романа Палія! Жодного кілка вранці не знайде. Це його за те, що не пускаю Галю на вулицю.

2 хлопець. А ми Степаном ворота Івана Пісного кинули у річку.

3 хлопець. А ми із Миколою моєму сусідові розкидали стіг сіна по городу, аж до вулиці посипали доріжку! Ото роботи завтра буде, а як він буде лаятись!

4 хлопець. Та що там сіно! Мій батько розповідав, що, коли він парубкував, то клуню з хлопцями розібрав до ранку моєму дідові, - за те, що не дозволяв своїй дочці, тепер уже моїй мамі, зустрічатись з ним.

1 хлопець: Спасибі господине, що пустила в хату.

3 дівчина. Петро не встиг поріг переступити, а вже збитків наробив.

Господиня. Та годі вже на Петра воду лити. Ніби й самі ще нічого не витворили.

2 хлопець. А скажи, Петре, нащо ти одяг нині такі пишні шаровари і такий багатий кафтан оцей.

3 хлопець. Та він, напевно, хоче на ньому зачепитись десь коло млина, чи що?

2 хлопець. Що одяг – те й моє. А кому до того що.

3 хлопець. Та нічого, хлопці на вулиці,

Дівчата в світлиці,

Позбиралися дівчата –

Роблять вечорниці.

4 хлопець. Не в’яжуть не шиють,

Не прядуть, не печуть,

А говорять небилиці.

3 хлопець. Про Микиту із села,

Про Степана із млина.

2 хлопець. Вигадують різні небилиці.

Як ростуть грушки на вербиці.

2 Дівчина. Що правда, то правда, бо підсліпувате не добачить, а глухувате не дочує.

3 дівчина. От і ростуть на вербі грушки.

1 хлопець. Так, так, буває, що й корова літає.

Господиня. Дякуємо хлопці, за те, що завітали на наші вечорниці, що калету нашу попробували.

Хлопці. І вам, дівчата, дякуємо! А тепер пора вас покидати. Бувайте здорові.

Хлопці йдуть, дівчата залишаються самі.

1 ведучий: А коли дівчата залишалися самі, то починали гадання. – правдиві, серйозні гадання.

4 Дівчина. У ніч на Андрія бабця вчила мене ворожити: пошептати до ватри, зливала розтоплений віск. Свічка горіла,  димом просочене жито тихо гойдалось, мов шляхом вколисаний віз.

Гасне світло. На сцені горять дві свічки. Над ними схилилася бабся і молода дівчина.

Голос. Тіні росли, розсувалася стіна, і тремтіла купка золи на зів’ялій старечій руці...

5 Дівчина. Бабцю, то хрест?

Баба. То душа розлучається з тілом.

5 Дівчина. Бабцю, то серп?

Баба. То полічене жниво і женці..

5 Дівчина. Як я благала, до тебе звертаючись, Боже, - крихітку вічності смертним і тлінним знайди: Слово прийшло і сказало:

  •  Я твій подорожник.

Вийми стрілу і до рани мене приклади.

Дівчина іде із сцени, в неї в руках свічка. З другою свічкою підводиться бабуся і також іде геть.

Дівчина 4. Книгу життя не читай по вечірніх долонях.

Там, де стіна, похитнувшись, провалиться в ніч,

Стануть сумні і забуті, і спраглі, й голодні –

Дай їх мені. Та пам’ятай, що одна у нас доля віднині.

Крихітка вічності. Але від фальші помру...

Я – подорожник,

Я – слово.

Я – Бог у людині.

Не ворожити учися.

Учися добру.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

8680. Німецька класична філософія 153 KB
  Іммануїл Кант народився в 1724 р. у сімї ремісника в Кенігсберзі. Тут Кант вчився, вчителював, став професором, ректором університету. У Кенігсберзі він написав усі свої твори, тут він і помер у 1804...
8682. Сучасна світова філософія: школи і напрямки 96.5 KB
  Сучасна світова філософія: школи і напрямки. Філософія науки: позитивізм і неопозитивізм діалектичний матеріалізм фрейдизм і неофрейдизм. Філософія ірраціоналізму: світський екзистенціалізм релігійний...
8683. Філософська думка України 116 KB
  Філософська думка України. Філософська думка у давніх словян і в Київській Русі. Середньовічна українська філософія. Києво-Могилянська філософська школа. Українські просвітники. Філософія - явище загальнолюдське. Вона д...
8684. Філософська думка України. Українська філософія діаспори 207.5 KB
  Філософська думка України Філософія київського кола. Філософська думка під час культурно-історичного підйому 20-х років. Філософське обґрунтування національного радикалізму. Філософія українських шестидесятників...
8685. Філософське розуміння світу. Проблема буття 93 KB
  Філософське розуміння світу. Проблема буття. Філософський зміст проблеми буття. Особливості розуміння проблеми буття. Форми буття. Буття. Субстанція і матерія. Дух. З самого початку західно-європейського мислення і до сьогоднішньог...
8686. Діалектика. Антиподи діалектики: софістика, метафізика 177 KB
  Діалектика Діалектика як вчення про розвиток і універсальні зв’язки. Принципи діалектики. Категорії діалектики. Закони діалектики, їхнє методологічне та світоглядне значення. Антиподи діалектики: софістика, метафізика.  ...
8687. Філософська антропологія. людина, її проблема у філософії 97 KB
  Філософська антропологія. людина, її проблема у філософії. Актуальність філософського вивчення проблеми людини. Природа і сутність людини. Сенс життя людини. Особа. Індивід. Індивідуальність. Ціннісні орієнтації особи. Людина...
8688. Феноменологія. Проблема свідомості у філософії 158 KB
  Феноменологія. Проблема свідомості у філософії Філософське розуміння проблеми свідомості. Свідомість. Самосвідомість. Мова. Суспільна та індивідуальна свідомість. Свідоме і несвідоме. Що могутніше розуму? Йому - влад...