59582

Образне мислення на уроках ритміки

Конспект урока

Педагогика и дидактика

На першому році навчання вивчається склад класу для чого учням даються різні вправи на розвиток пластики освоєння жестів і поз у різних психологічних станах у статиці у дії у спілкуванні з партнерами.

Украинкский

2014-05-08

47.5 KB

1 чел.

Сценарій уроку

"Образне мислення на уроках ритміки"


На уроці ритміки насамперед треба танцювати — загальновизнана аксіома, але яким танець повинен бути в тому чи іншому варіанті — справа хореографа-постановника. Танець — це одна з форм, у якій виражаються характер, побут, психологія того чи іншого народу. Багато видатних діячів культури давали визначення поняттю «танець» залежно від історичної епохи, в якій вони жили, і свого світогляду. За ідею танцю-дії завжди боролись передові діячі культури. Бальзак говорив, що танець — це один з видів буття. Чайковський визнавав, що танець, як і пісня, завжди був супутником повсякденного життя. Гоголь писав про народні танці, про їх полум’яну й повітряну мову.

Акторська майстерність вимагає від виконавця, крім володіння такими сугубо балетними засобами виразності, як віртуозна техніка, міміка, точний осмислений жест, музикальність, ще дуже багато чого: спостережливості, уваги, уміння відбирати та збагачувати життєвий матеріал, фантазії, пам’яті, темпераменту. Емоційний стан людини виявляється в характері її рухів, навіть її хода може бути виконана в радості або смутку. Художній образ у балеті завжди поглинає думки та почуття його творця, органічно пов’язаний з музикою: танець — душа музики, мелодійний та ритмічний звук, що став мелодійним і ритмічним рухом людського тіла, розкриває характери людей, їхній внутрішній світ, зміну настроїв, внутрішнє життя душі.

Про акторську індивідуальність танцівника зараз багато говорять, обговорюють, як і в чому вона виражається, сперечаються про шляхи її виявлення, у більшості випадків погоджуються з думкою, що яскравих самобутніх артистів стає в хореографічному мистецтві все менше.

Виховання в учнів становлення їх професійних якостей починається у школі. І, звичайно, роль педагога, репетитора, наставника тут величезна. Що ж таке індивідуальність? Неповторність, несхожість особистості виконавця, його особливе вміння проникнути у сценічний образ, розчинитись у ньому, «стати» ним. Карл Брюллов говорив, що мистецтво починається там, де знайдене «трошки-трошки». У застосуванні до балету слова великого майстра особливо вірні й точні. Здавалося б, невловимий штрих, непомітний нюанс у русі, жесті — і сценічні рухи актора робляться виразними та натхненними. Індивідуальність — властивість таланта, його невід’ємна якість. Індивідуальності не можна навчити, як не можна навчити таланту. Але розвинути талант, розвинути індивідуальність, вчасно вгадати його, підказати, помітити, активно допомогти такому учневі — основна справа педагога, який веде заняття з ритміки.

Мета занять — допомогти майбутньому артистові осягнути основи майстерності створення хореографічного образа. «Акторська майстерність» на уроках ритміки повинна вестися на базі хореографічного мистецтва, тому що не може бути акторської майстерності, відірваної від сценічної форми його прояву. Спільність природи сценічного мистецтва в балеті, драмі, опері тощо в тому, що мистецтво актора — це завжди мистецтво активної й цілеспрямованої дії.

Балет — це музично-пластична дія, мистецтво красномовства людського тіла, що виражається за допомогою музики, що робить її виразною, у чому й проявляється виконавська індивідуальність. Логіка сценічного поводження, свідомість, виразність, натхненність, пошуки шляхів передачі життя людського руху (за словами К. С. Станіславського) наповнюють створену форму змістом.

На першому році навчання вивчається склад класу, для чого учням даються різні вправи на розвиток пластики, освоєння жестів і поз у різних психологічних станах, у статиці, у дії, у спілкуванні з партнерами. На початку найчастіше зіштовхуєшся з м’язовим затиском майбутніх артистів, стриманістю. Тільки шляхом різних вправ, ескізів до етюдів, а потім і самих етюдів (придуманих самими учнями або виконаних ними за завданням педагога) допомагаємо їм поступово розкритися, знайти внутрішню й зовнішню свободу та впевненість. І от тут уперше починаєш бачити, кому ближче трагедія, кому — комедія, фарс, кому — лірика або героїка й т. д. і т. п. І починаєш поступово вести учня тим шляхом, на якому його здатності будуть реалізовані з найбільшою результативністю. При цьому намагаємося давати вихованцям найрізноманітніші вправи, розвиваючи в них уяву, сміливість, гостроту мислення, не даючи їм «зациклюватись» у тому самому стані душі, на емоційно однотипних пропонованих обставинах. Класи, звичайно, не однорідні. Іноді там є яскраво обдаровані люди, іноді їх не виявляєш.

Підходячи до другого року навчання, ми ускладнюємо досліджуваний матеріал і переходимо до роботи з танцювальною літературою, до здобутків балетмейстерів-корифеїв класики.

Беремо, звичайно, найкращий — приклад з яскравою драматургією й хореографією, з виразними сценічними образами. Таким чином, ми намагаємося вирішити ще одне завдання — прищепити гарний смак учням, познайомити їх із шедеврами балетного репертуару. На третьому році навчання триває та ж робота, але на більш глибокому матеріалі.

На першому році навчання втілюємо основи роботи над хореографічним образом.

Хореографічний образ — пластичний і музичний — вимагає певних засобів сценічного втілення. Етюди можуть бути найрізноманітнішими, на різні теми, з різними пластичними рішеннями. Головне їхнє завдання — пробудження фантазії, волевиявлення, пошук власних рішень, які ведуть до розкриття індивідуальності учня.

У будь-якому етюді або ескізі до етюду, у кожній вправі перед учнем ставиться конкретне сценічне завдання: що я роблю (дія), для чого я роблю (мета), при яких обставинах. Тут дуже важливо навчити майбутніх артистів точному й виразному жесту. К. С. Станіславський казав: «Зайві жести — це сміття, це бруд, це плями. Нехай же кожний актор насамперед приборкає свої жести настільки, щоб не вони ним володіли, а він ними». І на заняттях ми прагнемо до того, щоб жест був осмисленим, діючим, емоційним. Пам’ятаєте в Новерра: «Жест — це стріла, випущена з душі». Але техніка жесту складна для засвоєння. Тому для вихованців розроблена серія вправ «на жести». Бажано, щоб виникнення й «зняття» жесту носило у вихованців осмислений характер — вони повинні пояснити, що їх спонукало зробити даний жест. Намагаємося також, щоб у виконанні того чи іншого жесту брали участь увесь корпус, ноги, голова, руки, адже жест — завершальний, кульмінаційний штрих пози, і вона повинна бути в танцівника гранично виразна, як у скульптури, точно передавати стан або настрій. Широко застосовуються на уроках і вправи для рук. Руки — це «очі людського тіла», як пише Новерр. У кожній ролі вони повинні бути особливими: різні пропоновані обставини в той або інший момент перебування танцюриста-актора на сцені диктують певні рухи всієї руки, кисті, навіть окремих пальців. Дуже важливі, думається, також вправи на жести й пози в розвитку.

Учень у своїх сценічних діях повинен бути ритмічний, тому що саме тут корінь пластичності його сценічної поведінки. Але для нього одночасно досить важлива характерність рухів і поз, здатність до перевтілення, уміння розкрити внутрішній стан героя. А це значить — знайти органічну ходу, жести. Це і є особливий, властивий тій або іншій ролі темпоритм. Як навчитися осягати його? Ми даємо учням відповідні вправи — різні за характером, ритмом види, ходи, переходи.

На другому році навчання починається робота над уривками з танців: хореографічними мініатюрами, створеними в різні часи різними хореографами, що мають самі різні теми й сюжети, тобто приступаємо до освоєння танцювальної літератури. Завдання ускладнюються й за лінією психологічної розробки образів, пластичних рішень, танцювальної техніки, свідомості сценічної поведінки. Тут основна мета занять — допомогти майбутнім артистам навчитись органічно виявляти емоційну й фізичну дію, виражену в танцювальній формі, допомогти їм осягнути закономірності виконання діючого танцю, тобто навчити їх осмислювати танцювальні рухи, бачити в них засіб вираження людських думок і почуттів. Учневі пропонується вирішувати складні завдання на виявлення внутрішніх імпульсів сценічної поведінки того чи іншого персонажа, його психології, на розкриття змісту, на відточування виразності пластичної форми. Велика увага приділяється роботі над так званою «мізансценою тіла», під час якої прагнемо домагатись повного злиття форми з характером музики. Багато займаємося з вихованцями над розвитком їхньої здатності до створення «внутрішнього монологу», тобто здатності уявити історію життя героя, його вчинків, його емоцій. «Внутрішній монолог» привчає учня мислити, що сприяє його логічній та безперервній дії на сцені.

Наші вихованці в ході навчання пробують ставити композиції самі, шукають для цього сюжети, музику. На заняттях нерідко народжуються нові задуми майбутніх постановок. Звичайно, не слід розглядати складені учнями етюди та номери як закінчені балетмейстерські роботи, але як можливість будити ініціативу, розвивати вміння фантазувати, здатність самостійно мислити та діяти у пропонованих обставинах.

Третій рік навчання — пізнання методу роботи над роллю. Тут іде узагальнення й поглиблення отриманих раніше знань, тобто проводиться та ж робота, але на більш складному й серйозному матеріалі — триває усвідомлення учнями техніки акторської майстерності, розширення їхнього творчого діапазону, більш поглиблене проникнення в музично-хореографічний матеріал тієї чи іншої ролі, пошуки виразних засобів її втілення. На цьому етапі навчального процесу педагог повинен дбайливо направляти творче становлення юного артиста, утримувати його від сліпого копіювання, від наслідування, наштовхувати на пошуки власних фарб і відтінків у виконанні, прищеплювати йому навички використання в роботі над роллю історичних, літературних, мистецтвознавчих, образотворчих матеріалів.

Зараз, коли віртуозність танцю досягає фантастичних вершин, ми так рідко зустрічаємося на сцені із цікавою виконавською індивідуальністю: усі якісь однакові, одних від інших іноді й не відрізниш і не запам’ятаєш. Адже у школі педагог прагне розвивати акторське дарування учня-танцівника й «пустити його у плавання» професійно оснащеним. На жаль, у колективах, куди наші юні вихованці потрапляють після закінчення школи, подальшим формуванням їхньої індивідуальності майже ніхто не займається. Особливо це помітно на прикладі великих театрів. Там важливіше за все техніка солістів і рівність кордебалету. Добре, якщо справді талановитим людям удається «вирватися» з цього.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

34543. Исторический роман 13.83 KB
  В пределах этой общей характеристики исторического романа нового типа диапазона переходов и разновидностей достаточно велик: от модернизации истории т. романа в котором исторически достоверны сюжет основные факты описание быта национальный и временный колорит но в конфликты и отношения героев внесены современные мотивировки и проблемы Безобразная герцогиня или Еврей Зюсс Л. романа представляющего собой в сущности исторически костюмированную современность романа намеков и иносказаний в котором в условноисторической оболочке...
34544. Роман воспитания в немецкой литературе 16.13 KB
  Bildungsromn тип романа получивший распространение в литературе немецкого Просвещения. Роман воспитания традиционная разновидность жанра романа в эволюции которой проступает одна из магистральных линий развития немецкой романистики на протяжении нескольких столетий. Уходя своими истоками в глубь времен в рыцарские повествования средневековья и плутовской роман барокко XVII века он получил законченную классическую форму в творчестве великих просветителей Германии К.
34545. Интеллектуальный роман Т. Манна 18.45 KB
  Манна Термин интеллектуальный роман был впервые предложен Томасом Манном. Манна или Г. Манна или Гессе существенно отличается от психологизма например у Дёблина. Манна признает перед собравшимися свою вину.
34546. Судьба художника в романе «Доктор Фаустус» Т. Манна 17.19 KB
  Манна выяснение природы художественного дара великого поэта выяснение связи этого дара со всеми особенностями человеческого характера Гете. Писатель видит в Гете и неповторимо . В романе речь идет не только о Гете о его творчестве но и о природе художникареалиста о самых фундаментальных свойствах реалистического искусства. Каждый из последовательно появляющихся героев романа Ример Лотта Адель фон Шопенгауэр Август наконец сам Гете это новая манера мышления новый вариант восприятия и оценки личности и творчества поэта.
34547. Противоречие духа и жизни в произведениях Т. Манна и Г. Гессе 19.73 KB
  Гессе Уже в раннем творчестве писателя наметилось устойчивое стремление варьировать и развивать углублять от произведения к произведению родственные темы конфликты и антитезы. Герман Гессе во многом был близок Т. Но интеллектуальный роман Гессе неповторимый художественный мир построенный по своим особым законам. Гессе свойственно живое восприятие романтизма Гельдерлина Нвалиса Эйхендрофа.
34548. Отрицание реалистической концепции характера в эстетике и творчестве В. Вулф 14.48 KB
  Все романы Вулф это своеобразное путешествие вглубь личности которую читатель может принять или не принять но которой не имеет право диктовать. Все ее романы об этой внутренней жизни в которой она находит больше смысла нежели в социальных процессах. Наибольшей известностью пользуются ее романы Комната Джекоба 1922 Миссис Дэллоуэй 1925 К маяку 1927 Волны 1931.
34549. Мифологизация повествования в произведениях Джойса 15.31 KB
  Сначала Джойс видел главную задачу искусства в познании истины и выражении истины через красоту а постепенно он приходит к мысли о том что красота выше истины он замечает что художник привносит красоту в мир все важнее для него формы. Джойс еще пишет что миф развернутый символ. Джойс движется от символа к мифу.
34550. Проблема художественной традиции в эстетике Т.С.Элиота 17.42 KB
  В собственном художественном творчестве Элиот стремился устранить расхождение между чувственным и интеллектуальным началом достигая синтеза с целью вернуть весомость поэтическому слову обесценившемуся изза романтической декламации. Элиот как поэт и в меньшей степени как драматург добившийся наиболее значительных высот в жанре стихотворной драмы со сложными этическими коллизиями Убийство в соборе 1935 предстает художником воплотившим типичные особенности мирочувствования и умонастроений своей катастрофической эпохи. В сознании...
34551. Проблематика и построение книги Рида Десять... 17.37 KB
  Революции. Ему важно понять суть революции. Он пишет о чужой революции но предельно заинтересованно и страстно. Десять дней которые потрясли мир книга американского журналистаДжона Рида об Октябрьской революции 1917 года в России свидетелем которой он был сам.