59639

Безмежність краси української мови

Книга

Педагогика и дидактика

Відзначення цього ювілею 24 травня у День Словянської писемності засвідчить громадськості єдність витоків всіх словянських культур належне місце серед них української культури славну історію розвитку української мови.

Украинкский

2014-05-09

91.5 KB

0 чел.

Безмежність краси української мови: Методичні поради до відзначення дня слов'янської писемності.

  Указом Президента України 1998 рік оголошено роком літописання і книжкової справи в Україні. Відзначення цього ювілею 24 травня у День Слов'янської писемності засвідчить громадськості єдність витоків всіх слов'янських культур, належне місце серед них української культури, славну історію розвитку української мови.

     Бібліотеки, як осередки формування культурологічного середовища суспільства та громадської думки, з метою відзначення 1000-річчя літописання і книжкової справи повинні висвітлювати дану тему різнобічно, з врахуванням обізнаності та зацікавленості провідних груп читачів, окреслити нижченаведені питання даної теми. Для бібліотек відзначення цієї дати повинно стати ще однією можливістю представити книгу як унікальну культурну цінність, носія духовності нації.

     Самоусвідомлення українців як нації неможливе без знання процесу зародження своєї національності та історичних пам'яток. Найвизначнішими пам'ятками Київської Руси є літописи. Перший, так званий початковий літопис писаний як хроніка групою світських та духовних осіб із оточення Володимира Св'ятославовича у Києві у 996-997 рр. Він ліг в основу „Повісті временних лет”, укладеної і зведеної Нестором-ченцем Києво-Печерського монастиря. Продовженням „Повісті ..." є так званий „Київський літопис” 12 ст. У той же час писані чернігівський, переяславський, галицький літописи, які не збереглися і уривками увійшли до інших літописних зведень. Перенесення державного центру до Галицько-Волинського князівства після занепаду Києва дало Галицько-Волинський літопис 80-х р. 13 ст. Датуються 14 ст. загальноруські зведення: Лаврентіївський та Іпатіївський літописи. З 17-18 ст. до нас дійшло багато літописів, що мають умовні назви козацьких та монастирських.

     Літописи писалися кирилицею - давньослав'янською азбукою, сформованою на основі грецького письма братами Кирилом та Мефодієм. Про визнання їхньої ролі у розвитку слов'янської культури свідчить той факт, що імена Кирила і Мефодія вже наприкінці 9 ст. були канонізовані болгарською, а трохи згодом і Руською православною церквою. Кирилицею на Русі користувались аж до 1708 року, коли ЇЇ реформував на гражданський шрифт Петро 1. Є відомості про травневі урочистості по вшануванню пам'яті солунських братів ще від часів Відродження. Не зайве згадати й про те, що саме за прихильність до Кирило-Мефодіївського товариства, одним із важливих завдань якого було заснування шкіл рідною мовою, видання книжок для „простого народу", Тараса Шевченка "на довгі десять років заслали у неволю,, із забороною писати і малювати.

     Кирилиця вважалась офіційною слов’янською мовою літописання. Однак писемність на Русі не могла запровадитися без попередніх писемних традицій. Такою передумовою писемності була протокирилиця. На користь того, що у Київській Русі існувало письмо свідчать археологічні знахідки в с. Ріпне на Львівщині. Напис на черепку посудини відноситься до 4-5 ст. н. є. і зроблений на східнослов'янській протокирилиці. Ще глибше в історії, у 1 тис. н. є. наш безпосередній предок - спільнослов'янська мова почала розпадатися на окремі діалекти, які пізніше сформувались в окремі слов'янські мови. Нині слов'янських національних літературних мов нараховується 13, ними розмовляють майже 300 млн. людей. Ці історичні факти про час та джерело народження нашої мови, про перешкоди та віки, які вона долала, про видозміни повинні послужити для уяснення нами цінності української мови. її красу, неповторність і цінність потрібно відчути у старовинній мелодії руських літописів, у філософії Сковороди, у безцінних рядках письменників - класиків, у мелодійності та м'якості народних пісень. Зберігати українську мову - значить пам'ятати про ті всі заборони вживання мови в офіційному мовленні та видавничій справі, про всіх тих, хто її зберіг і доніс до нас, хто збагатив своєю творчістю. Зберігати мову - не тільки знати її історію, а й щоденно всім нам розмовляти нею, вивчати для культури мовлення .

     Книгодрукування справедливо називають найважливішою революцією людської цивілізації. На відміну від книгопереписування, коли книги були доступні одиницям, книгодрук відкрив безмежні можливості користування книгами всім. У рік ] 000-річчя літописання і книжкової справи в Україні мова повинна вестися про Івана Федорова, як засновника книгодруку на Україні, про видавництво книг українською мовою у всі часи, коли це було заборонено та про поширювачів української культури, в тому числі товариство ,,Просвіта". Незалежно від наявності у фондах бібліотеки повинні бути інформаторами про видавничу діяльність України, особливо видавництво книг місцевих авторів, поширювачами книг високодуховних та моральних.

     У час інформаційного буму ще більше зростає роль книги, тому що тільки книга на відміну від всіх інших інформаційних носіїв найбільше впливає на духовність людини, тобто змушує її думати, осмислювати прочитане. Читання - процес творчий, це розумова праця. Сила книги у тому, що прочитане викликає почуття, ніби це все відбулося з читачем. Тому читач переживає стільки життів, трагедій, перемог, кохань, скільки прочитав книг. Цінність української книги у передачі духовності , національних ідей, почуттів, сили духу патріотизму. Місія бібліотек у безмежному книжковому морі відібрати для читачів книги - перлини, які змінять як людей, так і суспільство на краще .

     Виходячи з такої спрямованості розкриття теми 1000-річчя літописання і книжкової справи в Україні пропонуємо бібліотекам такі рекомендації.

 Для широкого кола читачів організуйте ювілейну книжкову виставку „Спочатку було Слово ..."

     Цитата до виставки „Заняття з книгами живить юність, веселить старість, прикрашає щастя, розраджує: у нещасті".   (Ціцерон.) Цитати чи назви розділів :
1. "Книги - ріки, що напувають всесвіт мудрістю".
Похвала книгам . „Повість временних літ". Книги про пам'ятки слов'янської писемності .
2. „Книжки мають свою долю" -  латинське прислів'я.
Книги про І. Федорова, музей книгодрукування; унікальні книги бібліотеки та читачів; книги різних років видання, різних форматів; перевидання старовинних книг та самвидаву .
3. „Я знаю силу слова" В.Сосюра.
Найпопулярніші серед читачів книги або книги найвідоміших українських письменників.
4. Книги, які змінили мене.
Книги, які поставлені на полицю читачами разом із відгуком-сповіддю про цю книгу . 

      Крім традиційних тематичних книжкових виставок , оформлених бібліотекарями , пропонуємо виділити місце для виставки , полиці , яку оформляли б самі читачі . їхніми назвами можуть бути : „Читаєм по-новому старі книги", „Книги великого значення ", „Книги на всі випадки иття ", „Сімейна книжкова скринька".

     У масовій роботі актуальними будуть огляди книг по видавництвах; зустрічі з книговидавцями, журналістами, поліграфістами, які можуть розповісти про процес книговидання; екскурси, експрес-інтерв'ю, хвилини бліц - запитань на теми ,,Книжне слово в перлах ходить", „Лабіринтами слів та їх значень", ,,Слова - теж вчинки" , „Вогонь в одежі слова", „Кожне сільце має своє слівце".

 Завжди актуальним буде проведення літературно - музичного вечора ,,О рідне слово, що без тебе я?"

 О рідне слово, що без тебе я?: Літературно-музичний вечір
В записі лине пісня „Звучи, рідна мово" сл. А.Демиденка, муз. О.Семенова .
    
ЛІТЕРАТУРОЗНАВЕЦЬ (на фоні музичного твору):
Україна ... Золота, чарівна сторона. Земля, рясно уквітчана, зеленню закосичена. Щасливі ми, що народилися і живемо в такій багатій, мальовничій країні. Тут жили наші прадіди, діди, наші батьки - тут корінь роду українського ще з сивої давнини. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної домівки, хвилюємося до сліз, зачувши рідне слово:

     ЧИТЕЦЬ -1: 
О слово рідне! Орле скутий!
Чужинцем кинуте на сміх!
Співочий грім батьків моїх,
Дітьми безпам'ятно забутий.
О слово рідне! Шум дерев!
Музика зір блакитнооких.
Шовковий спів степів широких,
Дніпра між ними левів рев...
О слово! Будь мечем моїм!
Ні, сонцем стань! Вгорі спинися.
Осяй мій край і розлетися
Дощами судними над ним. (О.Олесь)

     ЧИТЕЦЬ – 2:
Відродим мову Лесі Українки ,
Шевченка - сина вільного Дніпра...
Щоб, як тендітна пісня солов'їна,
Звучала й квітла на увесь наш край. (Л.Малецький).

     ВЕДУЧИЙ: У глибину століть сягає історія нашого народу. І чим більше минає часу, тим яскравіше ми її уявляємо. Пізнати історію рідної мови нам допомагають книги і самобутня творчість нашого народу: давні літописання різних періодів писемності, пісні та думи, барвисті коломийки і ліричні хороводи, широкий світ фантастики. Сьогодні ми відкриємо перед вами цю багату скарбницю рідної мови, в яку народ складає і своє життя, і сподівання, розум, мудрість, щедрість, почування та гумор наших талановитих людей.

     ВЕДУЧА: У рідному слові початок усіх початків людського буття. Народ говорить: „Слово до слова - зложиться мова". Про це свідчать пристрасно напоєні Шевченкові слова життєдайної любові до мови:
Ну що б здавалося, слова...
Слова та голос - більш нічого,
А серце б'ється - ожива,
Як їх почує!..

     ВЕДУЧИЙ: „І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь", - звертається до нас великий Кобзар. .Любов до України починається з любові до рідного порога, до пам'яті про стежки дитинства, до мудрості народної казки, прислів'я, пісні. Той, хто не знає материнської мови або цурається її, сам засуджує себе на злиденність душі, стає безбатченком.
Виконується пісня на слова В.Симоненка, муз. О.Білаша „Лебеді материнства".

     ВЕДУЧА: Мова - це духовний скарб кожного народу. Без неї нація розчиняється у просторі зникає... Зупиняється її серце, застигає історична пам'ять, німіє розум. Про такий народ людство мислить у минулому часі. А як ставитись до того, хто зрікся рідної мови? На це питання відповідає наш поет - земляк Дмитро Павличко.

     ЧИТЕЦЬ:
Ти зрікся мови рідної. Тобі
Твоя земля родити перестане,
Зелена гілка в лузі на вербі
Від доторку твого зів'яне!
Ти зрікся мови рідної. Заріс
Твій шлях і зник у безіменнім зіллі...
Не маєш ти на похороні сліз,
Не маєш пісні на весіллі!
Ти зрікся мови рідної. Твій дух
На милицях жадає танцювати.
Від ласк твоїх закаменіє друг
І посивіє рідна мати.
Ти зрікся мови рідної. Віки
Ти йтимеш темний, як сльота осіння.
Від погляду твого серця й зірки
Обернуться в сліпе каміння.
Ти зрікся мови рідної. Ганьба
Тебе зустріне на шляху вузькому...
Спаде на тебе, наче сніг, журба -
її не понесеш нікому!
Ти зрікся мови рідної. Нема
Тепер у тебе роду, ні народу.
Чужинця шани ждатимеш дарма -
В твій слід він кине сміх - погорду.
Ти зрікся мови рідної...

     ВЕДУЧА: А ось як про неї написав уславлений композитор і співак, улюблений нами Володимир Івасюк.
Звучить мелодія пісні „Червона рута". На її фоні:

     ЧИТЕЦЬ:
Не губіть своєї мови,
Юнко чи юначе!
Не цурайтесь того, хто ви,
Що з села - тим паче!
Бо ж йому пошану гідну
Віддають повсюди!
Бережіть, як ниву хлібну
Рідну мову, люди!
У розмові щирій, тісній,
В суперечці втомній...
Мови - то мов квіти різні -
Схожі й неповторні
Ви не зрадьте і не крайте
Грубими словами,
Не топчіть, не забувайте
Колискову мами.
Щемний запах свого краю
У веснянім цвіті,
Щедрий вечір, шепіт гаю -
Що є в світі кращим?
То ж не зводьте перед словом
Рідним штучні мури.
Не губіть своєї мови -
Мови і культури.

     ВЕДУЧИЙ: Людина має завжди пам'ятати звідки вона родом, де її коріння, глибоко знати історію свого народу. І сьогодні Україна святкує своє відродження. Проголошення незалежності дало право українській культурі зайняти належне місце. А основою, джерелом культури є національна мова .

     ВЕДУЧА: Сьомий рік живемо в умовах незалежної держави України. Але цьому передувала тяжка боротьба. Тисячі найкращих українців пройшли через сталінські репресії, беріївські концтабори. Особливо тяжко каральний меч тоталітарного режиму вдарив по інтелігенції. Письменники, вчені, художники переслідувалися за вільнодумство й любов до рідної землі та її мови. Серед тих, хто віддав своє життя за незалежність України були і наші земляки: Василь Атаманюк, Мирослав Ірчан, Михайло Козоріс, Антін Крушельницький, Іван Крушельницький, Дмитро Рудик, Гнат Хоткевич, Іван Ткачук та багато інших. А коротка розповідь про них стане пам'яттю про всіх, знаних і незнаних, але самозречених і мужніх.
     Звучить мелодія пісні „Українці мої” на сл. В.Баранова, муз. П.Дворського.

     ЧИТЕЦЬ:
Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,
Я питаю в книжок,
Роззираюсь на кожній сторінці -
Де той рік, де той місяць,
Той проклятий тиждень і день,
Коли ми перестали гордиться,
Що ми українці.
І що є в нас душа, повна
Власних чеснот і щедрот,
І що є у нас дума,
Яка ще од Байди нам в'ється.
І що ми на Вкраїні таки український народ,
А не просто юрба, що у звітах
Населенням зветься. 
І що хміль наш - у пісні, а не у барилах вина,
І що щедрість у серці, а не в магазинних вітринах,
І що є у нас мова, і що українська вона,
Без якої наш край - територія, а не Вкраїна.
Я до тебе кажу і до кожного з вас: - Говори!
Говорімо усі, хоч ми й добре навчились мовчати!
Запитаймо у себе, відколи, з якої пори
Почали українці себе у собі забувати...
Українці мої! Дай нам Боже і щастя і сил!
Можна жити хохлом і не згіркне від того хлібина.
Тільки хто ж колись небо прихилить до ваших могил,
Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна.

     ВЕДУЧИЙ: Шановні гості! Дорогі друзі і всі, хто не байдужий до нашої бібліотеки, до найдревнішого і наймудрішого порадника - книги! Сподіваємось, що наш захід допоміг вам оцінити найдорожчі скарби рідної мови.

     ВЕДУЧА: Поринути у світ Слова, аби очистити свою душу допоможе нам „Молитва до мови" письменниці Катерини Мотрин . Кожен з нас зможе обдумати кожне речення, бо цю молитву повинен знати кожний, хто не байдужий до нашого національного буття, до зведення храму духовності, „нею повинен починатися кожен день кожного українця"... Молитва допоможе нам повернутися серцем до витоків, коли „Слово було Бог".

     Ведучі запалюють свічки. Звучить „Молитва до мови"

МОВО! Пресвятая Богородице мого народу! З чорнозему, з любистку, м'яти, рясту, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі і місяця народжена.
МОВО! Мудра Берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному олімпі волелюбності, слави і гордого духу.
МОВО! Велична молитво наша у своїй нероздільній трійці, що єси ти і Бог Любов і Бог Віра і Бог Надія. Мово, що стояла на чатах коло вівтаря нашого національного Храму й не впускала туди злого духа скверноти , ганьби. Тож висвячувала душі козацького народу спасенними молитвами і небесним вогнем очищення, святими водами Божого річища, щоб не змалів і не перевівся нарід той. І множила край веселий, святоруський, люд хрещений талантами, невмирущим вогнем пісень і наповнювала душі Божим сяйвом золотистонебесним, бо то кольори духовності й Божого знамення.
МОВО НАША! Звонкова кринице на середохресній дорозі нашої долі! Твої джерела б'ють десь від магми, тому й вогненна така. А вночі купаються в тобі ясні зорі, тому й ласкава така. Тож зцілювала Ти втомлених духом, давала силу і здоров'я, довгий вік і навіть безсмертя тим, що пили Тебе, цілющу джерелицю, і невмирущими ставали ті, що молилися на дароване Тобою Слово. Бо „Споконвіку було Слово і Слово було у Бога і Слово було Бог".
МОВО НАША! Пресвятая незаймана Діво! Яничарами в степах впіймана, на курному шляху зґвалтована, в дикий кривавий ясир ординцем погнана, на продажній толоці розтоптана, в рабство за безцінь на торжиці продана.
МОВО НАША! Передчасно постаріла, посивіла, змарніла, на хресті мук розіп'ята, на палю посаджена, за ребро на гак повішена дітьми-покручами. Стражденнице, великомученице Матір Божа наша, в сибіри і на колими погнана, в соловецьких ямах згноєна, за моря й океани розвіяна, голодоморем викошена, лютим чоботом розтоптана,  чорнобильською смертю засіяна.
МОВО НАША! Убога прочанко з простягнутою рукою! Осквернена і знеславлена своїми дітьми. Твоїм сім'ям немудрим, що вродило не з тих полів, де квітують гречки, мов би зійшли на землю ангели, де половіють жита, як Божий лик ,сяє небо, як Божий престол, а із зловісного валуєвського терловища, де густо родить чорополох звиродніння, осот безпам'ятства, кукіль здрібнілого мислення, будяки бездуховності, чорнобиль рабської покори, прибиті сірою курявою повільної смерті, вичахання. На межі того здичавілого поля вже стоїть вічний плуг і вічний плугатар. Час чекає Божого знаку: зачати переорювати той бур'ян, чи може станеться диво...
Прости їх, РІДНА! Прости гріхи вільні і невільні, прости той чорнобильський плід і те дике зілля, що густо вродило на нашому трагічному лану...
Я тебе закликаю із нетрів, із боліт, із забуття. Я ж висвячую Тебе святою водою і священним вогнем. Самоспалюючою Любов'ю своєю відгоню від Тебе злих духів, молюся за Тебе і на Тебе, скроплюю живою водою воскресіння, виціловую лик Твій скорботний, Матір Божа, МОВО МОГО НАРОДУ!

     Радимо активніше практикувати малі, камерні форми бібліотечної роботи: години інтелектуального тренінгу, години мовної ерудиції, години мовного тренінгу, мовні аукціони та інші. Одну із них можна провести на тему „У повсякденній мовній повені слова цвітуть із губ людських".

     Для підготовки до цього заходу можна порадити читачам використати такі книжки:
Антисуржик: Вчимося ввічливо говорити: Посібник /За заг. ред. О.Сербської.-Львів: Світ, 1994.-152 с.
Антон-Давидович Б.Д. Як ми говоримо.-К.: Либідь,1991.-253 с.
Бортник А.А, Ну що б, здавалося слова...: Бесіди про культуру української мови.-К.: Укр. письменник, 1994.-73 с.
Вихованець І.Р. Таїна слова.-К.: Рад. письменник,1990.-284 с.
Головщук С.І. Складні випадки наголошення: Словник-довідник.-К.: Либідь,1995.-192 с.
Демська С.М. Кульчицький І.М. Словник омонімів української мови.-Львів: Фенікс, 1996.-224 с.
Коваль А.П. Слово про слово.-К.: Рад. письменник,1986.-384 с.
Коломиєць М.П., Регушевський Є.С. Словник фразеологічних синонімів /За ред. В.О.Винника.-К.: Рад. школа,1988.-198 с.
Лизанчук В.В. Рідне слово,що без тебе я?!-К.: Знання, 1990.-48 с. /Духов. світ людини: №12/.
Найдорожчий скарб. Слово про рідну мову: Поезії. Вислови.-К.: Рад. школа,1990.-390 с

У ПОВСЯКДЕННІЙ СВІЖІЙ МОВНІЙ ПОВЕНІ СЛОВА ЦВІТУТЬ ІЗ ГУБ ЛЮДСЬКИХ.

     Шановні друзі!

     У нинішньому році Україна відзначає 1000-річчя літописання. 3 цього приводу Указом глави держави 1998 рік оголошено роком літописання і книжкової справи. Вперше і надалі щорічно відзначатиметься день писемності та мови 9 листопада в день вшанування пам'яті преподобного Нестора Літописця.

     Нашу зустріч ми присвячуємо красному мовленню. Відповідно і назвали тему нашого спілкування: „У повсякденній свіжій мовній повені Слова цвітуть із губ людських”.

     Серед присутніх тут є читачі, які не тільки люблять українську мову, а й досягли високої культури мовлення. Їх ми називаємо ерудитами. Сподіваємося, що використовуючи свої знання, вони допоможуть нам у висвітленні проблеми і візьмуть участь у змаганні. Хочемо познайомити вас із складом журі, яке буде оцінювати ваші знання.

     ВЕДУЧИЙ І: „Мова - то цілюще народне джерело і хто не припаде до нього вустами, той сам всихає від спраги", - ці мудрі слова великого педагога Василя Сухомлинського зрозумілі і близькі кожному українцю, кожному патріоту України. Адже, як говорить вчений: „Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова”. Тільки той може осягти своїм розумом і серцем красу, велич і могутність Батьківщини, хто збагнув відтінки і пахощі рідного слова, хто дорожить ним, як честю рідної матері, як колискою, як добрим іменем своєї родини. Людина, яка не любить мови рідної матері, якій нічого не промовляє рідне слово, - це людина без роду без племені. Саме це мав на увазі і поет Юрій Гаврилюк у вірші „Мово наша".

     ЧИТЕЦЬ:
Мово наша
Батьків і дідів наших,
Молитво наша
До рідної землі.
Ти як мати рідна
До сну нас колихала,
Учила нас жити -
Якими бути нам людьми.

     ВЕДУЧИЙ II: Отже, в мові рівень нашої свідомості. Поки живе мова - житиме і народ, як національність, міцнітиме наша Українська держава. Пам'ятаймо застереження нашого класика Панаса Мирного: „Мова - така ж жива істота, як народ, що її витворив, і коли він кине свою мову, то вже буде смерть його душі, смерть всього того, чим він відрізняється від других людей". Його думку продовжує Володимир Сосюра у вірші „Юнакові":

     ЧИТЕЦЬ: 
О мово рідна! Їй гаряче
Віддав я серце недарма.
Без мови рідної, юначе,
Й народу нашого нема.

     ВЕДУЧИЙ І: Любов і повага до мови, якою розмовляєш, - це передусім, шанування себе, виявлення поваги до народу, його історії, культури. Адже мова - нетлінний скарб українського народу, що його наші предки зберегли, незважаючи на всілякі заборони й утиски, передавши нам у спадщину.

     ВЕДУЧИЙ ІІ: Вона не тільки вистояла, зберігши свою неповторність і притаманні її особливості, коріння яких сягають глибокої давнини, а й одержала в демократичному світі визнання за свою красу. Її фонетична розкіш, лексичне та фразеологічне багатство, синтаксична гнучкість, величезні словотворні можливості дістали загальне визнання. У 1934 р. на конкурсі в Парижі вона була визнана, поряд з французькою і перською, як найкраща, наймилозвучніша, найбагатша мова світу.

     ВЕДУЧИЙ І: „Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів - скількома епітетами супроводжується визнання української мови, і, зрештою, всі ці епітети слушні", - писав О.Гончар. Українська письменниця Любов Забашта у вірші „Рідна мова" пише:

     ЧИТЕЦЬ: 
Прийняла я дарунок від нені - то мова,
Тому скарбу ніколи не скласти ціни,
Моє серце вона осява барвінково,
Будьте вдячні матусі, і дочки й сини!
Будьте вдячні народу, бережіть теє слово,
Що гранилось віками у битвах, в трудах,
Воно визріло вже і співа колисково -
Синя птиця народу - на буйних вітрах.

     ВЕДУЧИЙ II: Так, воно гранилось віками. Кожне слово має свою неповторну долю. Воно народжується, набуває певного змісту, форми й стилістичного забарвлення, потім не раз змінює їх, входить у літературну мову, виходить з літературного вжитку, або й поринає в небуття.

     ВЕДУЧИЙ І: Найновіші історичні та лінгвістичні дослідження свідчать, що український народ, а отже й українська мова почали формуватися в VI -VIII ст., що підтверджує думку, висунуту видатними вченими М.Грушевським та О.Шахматовим. Однак проблема визначення походження українського народу і його мови ще не розв'язана повністю. Остаточне її вирішення належить майбутньому. Цікаві думки з цього приводу викладені в публікації Ореста Ткачука:  „Деякі аспекти проблеми походження української мови", вміщеній в журналі „Дивослово",1998 р. № 2 , с. 10-12.

     ВЕДУЧИЙ II : Слову і мові наш народ завжди надавав великої ваги: „Ласкавими словами й гадюк чарують", - каже одна українська приказка, а друга додає: „Слово не стріла, а глибше ранить", „Гостре словечко коле сердечко", „Сказаного й сокирою не вирубиш", „Що вимовиш язиком, того не витягнеш волом" - запевняє народна мудрість.

     ВЕДУЧИЙ І: Українська мова поділяється на три діалектичні групи: північну (поліську), південно-східну й південно-західну. Кожна з них складається з говорів. Наприклад, південно-західна - з подільського, волинського, гуцульського, покутського, бойківського, лемківського та інших говорів.

     ВЕДУЧИЙ II: На їх основі написані твори Ю.Федьковича, О.Кобилянської, В.Стефаника, М.Черемшини, які увійшли до скарбниці української класичної літератури. Діалектизми цієї групи присутні в творах І.Франка, М.Коцюбинського, мовою гуцулів написаний роман Г.Хоткевича „Камінна душа".

     ВЕДУЧИЙ І: Українська літературна мова постала на грунті середньо наддніпрянських говорів і ввібрала й вбирає все найкраще, що є в говорах інших діалектичних груп. Загальновідомо, що її започаткував І.Котляревський, а основоположником став Т.Шевченко.

     ВЕДУЧИЙ II: Як найдосконаліша форма загальнонародної мови вона є нормою у культурному й науковому житті країни. Може виникнути запитання, чому окремі художні твори написані авторами на основі говорів певних діалектичних груп? Пояснення просте - це є літературний спосіб, щоб найкраще відобразити певну місцевість та її людей.

     ВЕДУЧИЙ І: Високої мовної довершеності досягає, як правило, та людина, яка багато працює над оволодінням мовою. Мова людини - це своєрідний лакмусовий папірець, який виявляє рівень її загальної культури, освіченості, внутрішньої інтелігентності.

     ВЕДУЧИЙ II: Видатні люди, вчені, письменники влучно, образно характеризують різні лінгвістичні поняття. В основі цих характеристик    - порівняння із навколишніми предметами, явищами, влучні зіставлення, каламбурні зіткнення, персонифікація. Просимо наших шановних ерудитів навести приклади характеристик, зокрема на такі поняття: звук, слово, правопис. (Примірні відповіді: „Звук - це щось надзвичайно своєрідне в мові, її жива плоть і кров" - А.Матвієнко.; „Слово - це діамант: то сяє й сміється, то обернеться мутною сльозою, то виблискує яскраво-гнівно, або ласкаво, спокійніше, з добротою, то спалахне, мов зірка провідна, яка народжує надії, мрії, сподівання або веселкою заграє й так бадьоро запалає неначе вабить і кличе, і навіть надихає" - Г.Косинка.; „Слово - клітина мислі, артерія сили духу. Тільки вона єднає різні людські береги". - П.Воронько; „Слова - це крила ластівки, вона їх не почуває, але без них не може злетіти". - Ю.Мушкетик); „Правопис - це одяг писемної форми виробленої віками літературної мови. У всі часи він має бути зручним і ошатним". - В.Русанівський).

     ВЕДУЧИЙ І: Просимо бажаючих навести приклади характеристик ще інших лінгвістичних понять.

     ВЕДУЧИЙ II: У вірші „Мова" Олександр Підсуха образно показав багату синоніміку нашої мови.

     ЧИТЕЦЬ:
Ой яка чудова українська мова!
Де береться все це, звідкіля і як!
Є в ній ліс - лісок - лісочок, пуща, гай, діброва,
Бір, перелісок, чорноліс. Є ще й байрак!
І така ж розкішна і гнучка, як мрія.
Можна „звідкіля" і „звідки", можна й „звідкіль".
Є у ній хурделиця, віхола, завія,
Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль...

     ВЕДУЧИЙ І: Пропонуємо продовжити перелік таких прикладів. Запрошуємо до змагання наших ерудитів. Хто більше синонімів наведе до слова „говорити"? (Примірна відповідь: казати, балакати, мовити, гомоніти, гутарити, повідати, торочити, жебоніти, базікати, цвенькати, бубоніти, лепетати, верзти, плести, бурмотіти.
    
ВЕДУЧИЙ II: А хто більше синонімів добере до слова „дивитися"?

(Примірна відповідь: оглядати, роздивлятися, стежити, спостерігати, не спускати очей, не зводити погляду, втуплюватися, устромляти погляд, поїдати (пожирати) очима, кинути оком, стріляти очима, позирати, міряти, жерти, колоти, палити поглядом, пускати бісенят, дивитися як баран на нові ворота, витріщатися, вилуплюватися, вирячати очі, дивитися зизим оком та інші.

     ВЕДУЧИЙ І: Обширні синонімічні можливості фразеологічного складу української мови. Продемонструємо їх з допомогою бажаючих. Наведіть, будь ласка, вислови, які характеризують слова: Бідувати (з нуждою битися, нужду терпіти, жити з бідою, годувати злидні, битися як риба об лід, перебиватися з копійки на копійку, їсти сухий хліб, на одному сухому хлібі сидіти, трубити в кулак, перебиватися з хліба на воду, жити на воді та біді та інші). Бути постійно зайнятим (роботою, клопотами та іншим) - (Приклади: не мати коли й дихнути, ніколи і вгору глянути, крутитися як муха в окропі, крутитися як білка в колесі, товктися як у ступі, товктися як Марко по пеклі). Гарний, якщо мова іде про людину (ні в казці сказати, ні пером описати; хоч з лиця воду пий, хоч картину малюй, хоч ікону малюй, хоч у рамку вправ, хоч куди, як зоря, очей не відірвати, хоч малюй, хоч цілуй).

     ВЕДУЧИЙ II: І, навпаки, як ми знаємо, в українській мові є багато слів, які мають різні значення. Деякі з них ми назовемо, а бажаючі розтлумачать їх різне значення. Отже такі слова: Байка – м’яка ворсиста бавовняна тканина, коротке алегоричне повчальне оповідання в прозовій або віршовій формі. Бал - великий танцювальний вечір, умовна одиниця для оцінки сили або якості якого-небудь природного явища (вітру, землетрусу та ін.), оцінка успішності і поведінки в навчальних закладах, одиниця для оцінки успіхів у деяких видах спортивних змагань. Балка - яр з пологими схилами, прямолінійний дерев’яний або залізний брусок, що є основою перекриття настилу (підлоги, стелі). Брак - відсутність когось або чогось, нестача чого-небудь, неякісно виготовлена або зіпсована продукція. Грамота -   початкові правила читання і письма, вміння читати і писати, офіційний письмовий акт, документ, що встановлює якусь угоду або засвідчує якісь правові відносини; документ, який видається як нагорода за успіхи в якійсь справі.

     ВЕДУЧИЙ І: Одним з неабияких показників культури усного мовлення є дотримання норм наголошення і вимови. Цієї проблеми стосуються наступні завдання: Перше: На прикладі чотирьох географічних назв продемонструйте звучання літери, поверненої до нашого алфавіту. (Буква Ґ. Географічні назви: Ґданськ, Ґетенберг, Ґібралтар, Ґренландія). Друге: Просимо уважно прислухатись до вимови слів, які зараз прозвучать. Якщо наголошення зроблено неправильно - виправте. (Слова: агент, випадок, каталог, квартал, листопад, обіцянка, перепустка, цемент, центнер - правильні наголоси).

     ВЕДУЧИЙ II: Висока культура нашого мовлення передбачає не тільки правильне, а й майстерне використання мовних засобів. Невтомний працівник на мовній ниві Максим Рильський писав:

     ЧИТЕЦЬ: 
Не бійтесь заглядати у словник:
Це пишний яр, а не сумне провалля;
Збирайте, як розумний садівник,
Достиглий овоч у Грінченка й Даля;
Не майте гніву до моїх порад
І не лінуйтесь доглядать свій сад.

     ВЕДУЧИЙ І: Необхідно розвивати в собі мовне чуття, щоб уміти вибрати з кількох можливих варіантів найбільш точний, стилістично доречний і виразний, який найбільше б надавався для конкретної ситуації спілкування. Потрібно ревно дбати про чистоту своєї мови, уникати невиправданих іншомовних запозичень.

     ВЕДУЧИЙ II: На жаль, ми з вами часто чуємо неправильне мовлення. Хочемо продемонструвати його з допомогою рольової гри і визначити хто більше виправить мовних помилок. Запрошуємо бажаючих побути в ролях: молодої матері, покупця, пасажира та їх опонентів. Вони будуть промовляти за одержаними текстами, а опоненти - виправляти помилки.
Тексти для:
 молодої матері:
неправильно                                   правильно
Донечка, ти моя любимиця            Донечко, ти моя улюблениця
Галочка, куди ти поділась?            Галинко, куди ти пропала?
Моя дитина дуже похудала            Моя дитина дуже змарніла
Ваш хлопчик більший мого         Ваш хлопчик більший ніж мій (відмого)
     покупця:
Мені ця спідниця не підходить Мені ця спідниця не за розміром
по розміру
Скажіть, будьте добрі,                  Скажіть, будь ласка (будьте ласкаві, укроп по чому?                              прошу сказати) кріп по скільки?
Чи приймаєте Ви підписку на Чи приймаєте Ви передплату на газети
газети?
В скільки годин ви відкриваєтесь? О котрій годині відкривається ваш                                         .                                                          магазин?
     пасажира:
Наш автобус буде через пару хвилин   Наш автобус буде через кілька                                                         .                                                                  хвилин
На цей автобус білет коштує 20 коп.     На цей автобус квиток коштує 20 .                                                                  коп.
Вибачаюсь, яка слідуюча зупинка?       Вибачте (перепрошую), скажіть,       .                                                               будь ласка, яка наступна зупинка?
Можна підсісти ?                              Можна сісти біля Вас ?

     ВЕДУЧИЙ І: На цьому всі наші завдання вичерпані. Дякуємо всім присутнім за увагу і участь у змаганнях. Надаємо слово голові журі.
(Голова журі оголошує результати і нагороджує переможців).

     ВЕДУЧИЙ ІІ: Вітаємо переможців. Бажаємо усім присутнім досягти успіхів у оволодінні українською літературною мовою.

     ВЕДУЧИЙ I: Хочемо ще раз нагадати, що мова не є щось застигле на віки вічні,тому й далі триває впорядкування мовних норм, уточнення сумнівних моментів у вживанні різних слів та складанні речень, далі відбувається словотворення. За цими змінами слід уважно стежити. Дуже влучно сказав мудрець: „Щоб добре знати рідну мову, треба її вивчати змалку до гробу". За такою умовою слова дійсно будуть цвісти із губ людських.
    
     Зовсім іншого спрямування - задушевного спілкування, домашнього затишку та інтелектуальності може носити зустріч у літературно-музичній вітальні чи засідання аматорського клубу, її можна назвати Балом Книги „Книга - таїна великого мистецтва".

     В залежності від аудиторії вечір можна провести у супроводі класичної музики, бандури чи гітари. Вечір можна уявити як літературно-музичну композицію, або як запитання ерудитам-знавцям книги чи як короткі інтелект-факти „Все про книгу". Постійність аудиторії вітальні зробить можливим у кінці вечора читати свої улюблені твори, розповісти про книги, дорогі серцю, поділитися пошуками свого життєвого ідеалу.

   


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

74234. Развитие феодальной экономики в Западной Европе в средние века 61 KB
  Расцвет феодализма в странах Западной Европы отмеченный экономическим подъемом основанным на внутренней колонизации – освоении новых земель увеличении сбора сельскохозяйственных культур развитии животноводства; возрождении городов превратившихся в центры ремесленного производства и торговли. Развитие товарного производства и товарноденежных отношений сопровождалось коммутацией ренты появлением ярмарок кредитного дела банков. Расширялись товарноденежные отношения уничтожалась личная зависимость крестьян начался процесс...
74235. Становление индустриальной цивилизации. 68.5 KB
  Большую роль в разложении феодализма и генезисе буржуазных отношений сыграли географические открытия конца XV– середины XVII в. – середина XVI в.; португальские плавания к Индии и берегам Восточной Азии начиная с экспедиции Васко де Гама; испанские тихоокеанские экспедиции XVI в. Период русских и голландских открытий середина XVI – середина XVII в.
74236. ПЕРВОБЫТНОЕ ХОЗЯЙСТВО: ОСНОВНЫЕ ЭТАПЫ РАЗВИТИЯ, ЧЕРТЫ И ОСОБЕННОСТИ 54 KB
  В соответствии с ней история человечества делится на три больших этапа в зависимости от материала из которого изготовлялись орудия труда: каменный век: 3 млн лет тому назад – конец III тысячелетия до н. Вовторых основой производственных отношений первобытного строя была коллективная общинная собственность на орудия труда и средства производства характеризовавшаяся низким уровнем и медленными темпами развития производительных сил уравнительным распределением материальных благ. Важнейшей чертой отличающей человека от животного является...
74237. ДВЕ МОДЕЛИ ХОЗЯЙСТВЕННОГО РАЗВИТИЯ: ДРЕВНЕВОСТОЧНАЯ ЭКОНОМИКА И АНТИЧНОЕ ХОЗЯЙСТВО 58.5 KB
  Отличительной чертой восточного типа хозяйства являлась государственная собственность на землю и ирригационные сооружения. В Древнем Египте регулярно проводились переписи населения и хозяйства в основном для распределения трудовой повинности. Это обусловило невысокий уровень развития хлебопашества в греческих полисах постоянный переход от зернового хозяйства к интенсивному виноградарству и садоводству. Хозяйства носили как правило многоотраслевой характер.
74238. Факторы самобытности в развитии Российской цивилизации 32 KB
  Ее основными элементами были: Община как первичная хозяйственно-социальная ячейка а не как частнособственническое образование как на Западе; Государство с его особой ролью организатора и творца гражданского общества. Но государство было одновременно и сильным и слабым. Слабость проявлялась в чрезвычайно низком коэффициенте полезного действия : государство не смогло создать стабильного общества и само неоднократно разрушалось. В то же время это слабое несовершенное государство было единственным интегратором и организатором общества и...
74239. Великие географические открытия и их результаты 133 KB
  Географические открытия Рост научных знаний Рост производства и появление мануфактур Развитие торговли и складывание европейского и мирового рынка Становление абсолютистских государств Реформация В чем значение эпохи великих географических открытий и каковы ее результаты приведшие к качественным изменениям в мировом развитии Cредневековая Европейская цивилизация замыкалась в узкие рамки европейской территории. Бурное развитие заморской торговли породило акционерные компании имевшие постоянный капитал и боровшиеся за монопольное...
74240. Возбудители гнойно - воспалительных процессов. Стафилококки 717 KB
  Подавляющее большинство гнойно - воспалительных заболеваний вызывают кокки, т.е. имеющие сферическую (шаровидную) форму микроорганизмы. Их делят на две большие группы - грамположительные и грамотрицательные. Внутри этих групп выделяют аэробные и факультативно - анаэробные кокки и анаэробные кокки.
74241. История развития микробиологии, вирусологии и иммунологии. Предмет, методы, задачи 547 KB
  По наличию и строению клеток вся живая природа может быть разделена на прокариоты не имеющие истинного ядра эукариоты имеющие ядро и не имеющие клеточного строения формы жизни. Колония видимая изолированная структура при размножении бактерий на плотных питательных средах может развиваться из одной или нескольких родительских клеток. Деление этих микроорганизмов происходит в одной плоскости образуются пары клеток. Деление в трех взаимоперпендикулярных плоскостях образуя тюки пакеты из 8 16 и большего количества клеток.
74242. ОСНОВЫ АЛГОРИТМИЗАЦИИ 592.5 KB
  В основе любой программы лежит алгоритм. Таблица Изображение блоков в схемах алгоритмов Наименование символа Обозначениеи размеры Функция Процессвычислительный блок Выполнение операции или группы операций в результате которых изменяются значение форма представления или расположение данных Решение логический блок Выбор направления выполнения алгоритма в зависимости от некоторых условий Модификация заголовок цикла Выполнение операций по управлению циклом – повторением команды или группы команд алгоритма Пускостанов началоконец...