59719

Тарас Шевченко — видатний художник. Цінність його живописної спадщини (урок української літератури у 9 класі)

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Обладнання: портрет Тараса Шевченка репродукції Шевченкових картин таблиці слівтермінів і дат визначних подій в житті поета малюнки учнів. Шевченка працювали над розкриттям ідейного змісту його поезій вивчали напамять його твори.

Украинкский

2014-05-10

62.5 KB

0 чел.

Урок на тему:

Тарас Шевченко — видатний художник. Цінність його живописної спадщини (урок української літератури у 9 класі)


Мета: ознайомити учнів з мистецькою спадщиною Т.Г. Шевченка.

Обладнання: портрет Тараса Шевченка, репродукції Шевченкових картин, таблиці слів-термінів і дат визначних подій в житті поета, малюнки учнів.

Тип уроку: урок-дослідження. Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань.

Учитель. Протягом двох місяців ми з вами знайомилися з життям і творчістю народного співця України — Т.Г. Шевченка, працювали над розкриттям ідейного змісту його поезій, вивчали напам'ять його твори. Я пропоную пригадати основні етапи життєвого шляху поета:

— Назвіть рік народження Т.Г. Шевченка.

— У якому році видано збірку віршів «Кобзар»?

— Що пов'язує Брюллова, Жуковського, Венеціанова, Вієльгорського з Шевченком?

— З якої поезії узято рядки: Не дуріте самі себе, Учитесь, читайте,

І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь, Бо хто матір забуває, Того Бог карає, Того діти цураються, В хату не пускають.

— Який російськомовний прозовий твір Т.Г. Шевченка є автобіографічним?

Учитель. Читаючи роман чи збірку поезій, переглядаючи п'єсу, кінофільм, вдивляючись у картину чи слухаючи музику, неодмінно треба усвідомлювати, що це зовсім інше, аніж пробігти очима газетну замітку, мимохідь спостерігати за товчією і перемовинами людей на ярмарку, або знічев'я прислухатися до шуму авто на міському перехресті, треба усвідомлювати, що тут ми стикаємося з окремим своєрідним світом, який має свою історію, свої закони, мову, — світом мистецтва.

Що ж являє собою мистецтво?

Учень. Це світосприймання у художніх образах.

Кожен вид мистецтва має свої засоби творення образів:

— скульптор об'ємно відтворює тіла і предмети з дерева, глини чи іншого матеріалу;

— музикант творить за допомогою певним чином упорядкованих звуків;

— хореограф — через гармонійні рухи тіла;

— літератор створює словесні образи;

— живописець створює їх на площині за допомогою ліній, барв і світлотіней.

II. Повідомлення теми і мети уроку.

Учитель. Як ви думаєте, чому я розпочала урок словами про мистецтво?

Учень. Сьогодні на уроці ми будемо розглядати мистецьку спадщину Т.Г. Шевченка.

Учитель. Так, тема нашого уроку — «Т.Г. Шевченко — видатний художник. Цінність його живописної спадщини». Ви ознайомитесь з мистецькою спадщиною Кобзаря. Протягом уроку ви почуєте багато незнайомих слів. По ходу їх звучання занотовуйте у свої зошити. А також записуйте нові факти із життя Т.Г. Шевченка.

III. Вивчення нового матеріалу.

Учитель. Про діяльність Т.Г. Шевченка та значення зробленого ним на теренах літератури й образотворчого мистецтва написано та сказано немало. З роками цікавість до постаті Кобзаря і його спадщини не зменшується, що є цілком закономірним явищем, оскільки Т.Г. Шевченко став символом духовного відродження народу. Задовго до того, як риси поета увічнив різець скульптора, з'явився пам'ятник, який красномовно засвідчив ставлення простого люду України до особи поета і його творчості.

Учень. Це своєрідне й оригінальне зображення поета олійними фарбами, виконане невідомим народним майстром другої половини XIX століття. На полотні під назвою «Святий великомученик Тарасій» маляр зобразив у повний зріст босоногого чоловіка у білій сорочці. Відповідно до церковних канонічних прописів, як і належить великомученикові, він правицею притискує до грудей хрест, у лівій руці — книжка, над головою — коло німба, схоже на збитого на тім'я бриля. На палітурці книжки старанно виведено кирилицею її назву — «Кобзар», а характерне обличчя з тонкими рисами, високим чолом, вислими вусами однозначно вказують на особу, яку невідомий народний маляр увів до сонму святих великомучеників, не чекаючи поки це зроблять церковні ієрархи, як, до речі, і книгу поета, зведену простим людом у ранг Святого Письма.

Учитель. Протягом уроку ми працюватимемо за таким планом:

1. Історія мистецького життя генія.

2. Графіка Тараса Шевченка.

3. Автопортрети.

4. Олійний живопис.

Розпочнемо з мистецького життя Т.Г. Шевченка.

Учень. Тарас Шевченко був не лише поетом, а й драматургом, прозаїком, мислителем, істориком, етнографом, фольклористом і художником, який залишив велику образотворчу спадщину — понад тисячу творів.

Щодня милуючись рідними краєвидами, багатством їхніх барв та звуків, дивуючись їхній різноманітності та незбагненій мінливості, спостережливий хлопчик вбирав у свою душу всю оту красу, закохувався усім серцем у рідний край. Рідна українська природа була для Тараса джерелом розуміння краси, формувала його мистецькі смаки. У незвичайно допитливої дитини все побачене викликало бажання творити.

Учень. Дуже рано виявилися у хлопця здібності до малярства. Ще змалку крейда і вуглинка були для нього неабиякою радістю. Усе ними малював стіни, лави, стіл в хаті й надворі, в себе й у гостях. Хлопець любив зображувати птахів, звірів, людей. Якось юний художник намалював п'яного дяка, за що був ним жорстоко покараний. «Цей перший деспот, на котрого я наткнувся в моєму житті, — писав Шевченко, — уселив у мене на все життя глибоку огиду і презирство до всякого насильства однієї людини над іншою».

Учень. Прагнучи стати художником, Тарас побував у трьох церковних малярів. Проте жоден з них не виявив у хлопця таланту. Останнє рішення будь-що стати малярем визріло у нього в Києві, куди він поїхав з паном. Енгельгардт бенкетував, і три дні хлопець міг робити, що сам хотів. Тарас побував на Хрещатику, оглянув Золоті ворота, Лавру, Софійський собор. Брався нишком перемальовувати. Та за три дні чи ж багато встигнеш?..

Учень. 1831 року пан Енгельгардт вийшов у відставку й оселився в Петербурзі. А наступного року, зваживши, що він матиме з Шевченка більш як з дворового художника, ніж як із слуги, віддав його на чотири роки навчатися до петербурзького майстра декоративного живопису Василя Ширяєва, людини грубої й жорстокої. Разом з іншими учнями Ширяєва Шевченко розписував інтер'єри петербурзьких театрів — Большого, Михайлівського. А вечорами відвідував рисувальні класи Товариства заохочування художників. Тут молодий Тарас знайшов товаришів, які познайомили його з викладачами Петербурзької Академії мистецтв.

У жовтні 1835 року авторитетний комітет Товариства на чолі з професором Федором Толстим розглянув малюнки Шевченка і схвально оцінив їх. Шевченко мріяв навчатися в Академії, але добре розумів, що кріпакам туди дорогу заказано.

Долею українського поета зацікавилися передові діячі російської культури — художники Олексій Венеціанов, Карл Брюллов, поет Василь Жуковський, композитор Михайло Вієльгорський.

Карл Брюллов, ознайомившись з малюнками Тараса, відчув в них міцну основу, на якій у майбутньому міг розвинутись чудовий художник, майстер неабиякого обдарування. Брюллов запросив Шевченка відвідувати свою майстерню, познайомив зі своїми друзями, однодумцями. Діячі російської культури розуміли, що в кріпацтві такий талант загине, і тому почали дії щодо викупу Шевченка з кріпацтва.

16 квітня 1838 року в будинку Вієльгорського відбувся великий концерт для друзів композитора. Зібралися тут відомі діячі культури, шанувальники музики й живопису. Після концерту розіграли портрет Василя Андрійовича Жуковського роботи Карла Брюллова. А через 6 днів, одержавши 2 500 карбованців, поміщик Енгельгардт підписав документи про звільнення Шевченка.

Шевченка прийняли до Петербурзької Академії мистецтв у клас Карла Павловича Брюллова — професора Академії.

Учень. 1838-1840 роки — час, коли Шевченко багато і плідно працював як художник і поет, випереджаючи академічну програму. Крім занять із спеціальних мистецьких дисциплін, багато читав, цікавився історією своєї батьківщини, інших європейських країн. І, звичайно, писав вірші. 1840 року побачила світ його перша збірка — «Кобзар».

Уже після першого року навчання в Академії — у травні 1839 р. — Шевченко здобув срібну медаль другого ступеня за екзаменаційну роботу — рисунок з натури. Наступного року — знову срібна медаль: цього разу за складнішу композицію побутового характеру «Хлопчик-жебрак, що дає хліб собаці». 1841 року рада Академії присуджує 27-річному Шевченкові третю срібну медаль за акварель «Циганка-ворожка».

Учитель. Переходячи до другого питання «Графіка Т.Г. Шевченка», хочеться зазначити, що саме за графічні, а не за живописні твори Шевченкові було присуджено високе і почесне звання академіка Санкт-Петербурзької Академії мистецтв. Цей факт свідчить не лише про високий професійний рівень Шевченка як художника-графіка, а й про визнання вагомості його внеску в розвиток графічного мистецтва. Не менш промовистим є і той факт, що саме Шевченко вважається одним із родоначальників національного реалістичного мистецтва Казахстану, і митці цієї країни здебільшого посилаються саме на його графічні твори, зокрема виконані в засланні.

Учень. Причини відсутності належної уваги до графічної спадщини Кобзаря слід шукати у XIX ст. Тоді графічне мистецтво вважалося мистецтвом другорядним, допоміжним архітектурі, скульптурі і живопису. Основним призначенням графіки було копіювання та тиражування у вигляді окремих естампів, журнальних або книжкових ілюстрацій кращих архітектурних, живописних, скульптурних творів з метою їх популяризації. Цікаво, що сам Шевченко був високої думки щодо можливості графічних мистецтв і, зокрема, про призначення у суспільстві художника-графіка. Про це свідчить запис, зроблений поетом у щоденнику 26 червня 1857 року: «Из всех изящных искусств мне теперь больше всего нравится гравюра и не без оснований. Быть хорошим гравером, значит быть распространителем света истины, значит быть полезным людям. Прекраснейшее, благороднейшее призвание гравера. Сколько изящнейших произведений, доступних только богатым, коптилось бы в мрачных галереях без твоего чудотворного резца?» Такого розуміння значення графічних мистецтв не виявив жоден з художників — сучасників Шевченка.

Учитель. Відтак, думається, що час уже повніше ознайомитися з графічними роботами Шевченка.

Учень. Знайомство доцільно розпочати з учнівських робіт Шевченка, виконаних у 1835-1837 роках, коли він спілкувався з молодими митцями Товариства заохочення художників, учнями Петербурзької Академії мистецтв та художньої школи, керованої та опікуваної О.Г. Венеціановим. У цей період Шевченко почав працювати над сюжетними малюнками на історичні теми («Смерть Лукреції», «Смерть Олега, князя древлянського», «Олександр Македонський виявляє довір'я своєму лікареві Філіппу», «Смерть Віргінії», «Смерть Б. Хмельницького», «Смерть Сократа»). Саме в них бере витоки глобальна тема, що стане для Шевченка основною впродовж усього життя. Це тема України, її минулого, сучасного і вимріяного у згорьованих та змучених серцях простого люду щасливого майбутнього.

Учитель. Зупинимося докладніше на картині «Смерть Б. Хмельницького».

Учень. У просторій світлиці — козаки. У глибині на ліжку сидить знесилений смертельним недугом Б. Хмельницький. Відчуваючи близький подих смерті, Хмельницький відповідно до рішення козацької Ради передає своєму синові Юркові, що схилився перед батьком навколішки, булаву — ознаку й символ гетьманської влади. Праворуч від гетьмана, ближче до глядача, у кріслі з високою спинкою, задумливо поскубує бороду боярин — представник московського царя. Ліворуч біля столу — представник духовенства. У центрі малюнка, на передньому плані згорьовані запорожці схиляють у скорботі перед улюбленим ватажком бойове знамено. У глибині, на тлі світлого прямокутника відчинених дверей, — силуети козаків, що йдуть прощатися зі своїм гетьманом. Зміст і деталі зображеного досить точно відповідають описам події, викладених у сучасній Шевченкові літературі, а також у народній думі про смерть Б. Хмельницького.

Прагнучи якомога життєвіше і правдивіше зобразити сцену смерті Б. Хмельницького, молодий Шевченко малює постаті у складних ракурсах. Однак через брак певного досвіду і вправності в рисунку, а також знань анатомії людського тіла порушуються і навіть деформуються пропорції. А бажання максимально точно відтворити атмосферу цієї сумної, хоч і не позбавленої урочистості події, обертається надмірністю у показі другорядних деталей, які відволікають увагу від головного.

Учень. Започаткована у «Смерті Б. Хмельницького» тема історичного минулого і сучасного рідного краю знаходить своє логічне продовження у творах наступних років, зокрема графічному циклі «Живописна Україна». Відповідно до задуму Кобзаря «Живописна Україна» мала виходити щорічно окремими випусками по 12 естампів, виконаних у техніці офорту. З незалежних від Шевченка причин світ побачив тільки один випуск «Живописна Україна» (кінець 1844 р.), що містив 6 офортів. Та навіть цього досить, щоб належним чином оцінити глибинність задуму та широту тематичного діапазону циклу.

Учень. Варто ще спинитися на роботі «Судня рада». Цей офорт можна розглядати як зображення побутової сцени життя українських селян. На аркуші відтворено сільський сход, що має розв'язати суперечку між односельцями. Змістовий же підтекст глибший. У творі суд народний, тобто суд праведний і справедливий протиставляється панському судові.

Учень. По-новому розкривається талант Шевченка-пейзажиста в малюнках, виконаних ним у 1848-1849 роках під час наукової експедиції, з опису та дослідженню Аралу.

Малюнки й акварелі, виконані під час експедиції, не стали сухими протоколами, у яких скрупульозно перелічено кожен камінь і кожну складку місцевості. Природу Аралу Шевченко побачив одночасно очима художника та науковця.

Учень. Значне місце у графічній спадщині Шевченка посідають портретні зображення, які він створював упродовж усього життя, увічнивши на папері багатьох своїх сучасників. Композиційне вирішення графічних портретів не відзначається широким розмаїттям: здебільшого це поясні чи погрудні зображення, повернені фронтально або на три чверті до глядача, де основну увагу зосереджено на обличчі й особливо очах — «вікнах душі» портретованої моделі. Серед зображених — переважно особи, з якими Кобзар спілкувався або яких добре знав. (Розгляд портретів.)

Учитель. Хочеться зупинитися на автопортретах.

Учень. Упродовж свого творчого життя Шевченко створив понад 30 малярських та графічних автопортретів, у яких передав складну «лінію» своїх думок, почуттів, переживань. На його малюнках ми бачимо романтичного юнака (ранній автопортрет 1840 року) і збагачену досвідом, але вже хвору виснажену людину, яка прожила нелегке життя (автопортрет 1861 року). Автопортрет 1840 року є чудовим заспівом Шевченка-митця до його великої саги психологічного самоаналізу. В автопортреті Шевченка ліричне поєднується з драматичним, замріяність — з тривогою, добросердечність — із сумом, бадьорість — з легкою втомою. Перед нами зосереджене обличчя молодої людини. Гарний, сповнений гідності й граціозності поворот голови до глядача. Світло вихоплює з півтемряви лише обличчя — все інше тане, ховається у напівпрозорих тінях. Чоло Шевченка яскраво освітлене, а очі сховані в тіні. Художник вдається до засобу, типового для малярства романтизму, — за допомогою світла й тіні підкреслити, виділити те, на що передусім має звернути увагу глядач. Може здатися дивним, що найпромовистіший елемент портрета, який художники намагаються всіляко виділити, «дзеркало душі» — очі — Шевченко навпаки затінює. Але придивіться уважніше. Погляд сповнений якогось невисловленого запитання. Замість замріяного споглядання, яке так любили відтворювати у своїх портретах художники-романтики, у Шевченка — гостре, насторожене, драматичне вдивляння у життя, у людей.

(Учень виразно читає поезію «Садок вишневий коло хати».)

Учитель. Шевченко чудово знав народний побут, звичаї, обряди. Можна без перебільшення сказати, що він засвоїв їх з молоком матері. Як творча особистість, він мав дар підносити ті чи інші сторони українського побуту до вершин поетичного осмислення і вселюдського значення.

Учень. Більшість композицій побутового жанру — графічні роботи. Що ж до олійного живопису, то найвідоміші картини Шевченка — це «Катерина», «Селянська родина», «На пасіці».

На картині «Селянська родина» бачимо стареньку, під солом'яною стріхою хату. Тут, у затишку, наприкінці літнього дня, зібралася селянська родина —

молоді батьки, їх синочок, дід. Малюк, що цілий день був з дідусем, очевидно, бешкетуючи, а може й ненароком розбив горщика, який висів на тину і був неабиякою цінністю у селянській родині.

Батько хотів було покарати хлопчика за вчинену шкоду. Але мати заступилася за сина, благаючи чоловіка вибачити його. Чоловік полагіднішав, заспокоївся, узяв люльку і, немов вибачаючись перед дружиною, прагне приласкати сина.

За цією маленькою драмою уважно стежить дворовий пес. Трохи далі, на розі хати, сидить і гріється у променях вечірнього сонця сивий дідусь, якому байдуже все, що діється на подвір'ї.

Перед нами типова сцена з селянського побуту, знаменитий жанровий живопис, який посідає важливе місце в українському мистецтві XIX ст. Шевченко написав картину «Селянська родина» 1843 року. Навчаючись у Петербурзькій Академії мистецтв, він приїхав в Україну, де не був уже чотирнадцять років. Що ж побачив Тарас у милому серці краї? Злидні, горе, страждання, стогін підневільного народу. І водночас — райське життя розбещеного панства, поміщицьку сваволю.

Свій біль за скривджений, підневільний народ і свою ненависть проти царя і його посіпак поет вилив у віршах і в гнівній сатиричній поемі «Сон». Ці почуття знайшли відображення і в його картині «Селянська родина». (Звучить уривок з поеми «Сон».)

Учитель. Ми з вами зробили спробу відтворити у своїх малюнках той світ, який нам показав поет і який ми відчули своєю душею. Розглянемо ці малюнки. (Учні коментують свої малюнки.)

IV. Підсумок уроку. Сьогодні ми лише торкнулися мистецької спадщини Т.Г. Шевченка. Як бачимо, Тарас Григорович зробив великий внесок у розвиток живопису України.

Який висновок із наших досліджень можемо зробити?

V. Домашнє завдання: скласти відгук-розповідь на тему «Шевченко-художник».


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

56390. «Ругон-Маккары» Э. Золя 20.45 KB
  Главным этапом в творчестве писателя стала серия «Ругон-Маккары». Грандиозный замысел романа-хроники о семье Ругон-Маккаров сразу же поставил Э. С 1868 по 1893 годы, за четверть века, Золя создал 20 томов естественной и социальной истории семьи во Второй империи
56391. Темперамент. Визначення типу темпераменту 163 KB
  Мета уроку: познайомити учнів з типами вищої нервової дiяльностi навчити встановлювати причинно-наслiдковi зв’язки між властивостями нервових процесів та типами темпераменту; продовжувати формувати уявлення...
56397. Эстетические взгляды О. Уайльда, их воплощение в романе «Портрет Дориана Грея» 18.92 KB
  Эстетизм для автора «Портрета» всегда был не кредо, а скорее проблемой, и потому в романе он сделал попытку переосмыслить его постулаты. В этом отношении удачным литературным примером стал для него знаменитый роман Ж. К. Гюисманса «Наоборот»
56398. Where do they come from? Present Simple Tense 37 KB
  I аm glad to see you, friends. I like to play games very much. Listen to me and try to guess words which begin with a letter e. g. B. We will play Miss Bells bag. I write the letter B on the board. The first team names an item for that letter scores a point and another for putting it in a correct sentence, e. g. In her bag Miss Bell has a banana.