59967

Ми можемо відкрити новий світ, коли навчимося ставити вірні запитання

Научная статья

Педагогика и дидактика

Добре поставлене запитання – це запитання, на яке учень захоче відповісти, зможе відповісти або над яким він схоче задуматись, і він буде зацікавлений у співпраці. Уміння ставити запитання є необхідною ознакою фахової та педагогічної майстерності.

Украинкский

2014-05-12

387.5 KB

4 чел.

Юлія Миколаївна Хайчіна

Методист Вищого професійного училища №7

м. Кременчука Полтавської області.

«Ми можемо відкрити новий світ, коли навчимося ставити вірні запитання».

К Еріксон

Добре поставлене запитання – це запитання, на яке учень захоче відповісти, зможе відповісти або над яким він схоче задуматись, і він буде зацікавлений у співпраці. Уміння ставити запитання є необхідною ознакою фахової та педагогічної майстерності.

Запитання і відповіді. З цього складається навчально-виховний процес. Педагог задає запитання, щоб почути відповідь.

Методом запитань і відповідей віртуозно володів Сократ. Ще у Древній Греції були зроблені і спроби визначити правила постановки запитань.

Якщо прибрати з нашої мови всі запитання, люди просто не зможуть спілкуватися, кожен буде говорити і стверджувати своє, не знаючи і не розуміючи, що ж потрібно співрозмовникові. Це вже буде навіть не розмова, а два окремих монологи. Значить запитання відіграють величезну роль у спілкуванні людей, дозволяють дізнаватися нове про людей, про навколишній світ, дають можливість отримувати нові знання в розмовах з іншими людьми. У той же час запитанням можна поставити в глухий кут, привести в замішання, можна образити і навіть «вбити».

Питально-відповідний прийом дуже широко застосовується викладачами як на етапі контролю знань, так і в ході викладення нового матеріалу. Викладач вголос роздумує над поставленою проблемою. Він ставить перед аудиторією запитання і сам на них відповідає, висуває можливі сумніви, з'ясовує їх і доходить певних висновків. Цей прийом загострює увагу слухачів, змушує вникнути в суть даної теми. Виступ перетворюється на своєрідний діалог зі слухачем, мимоволі змушуючи його включитися в активне обговорення теми.

Оратор (викладач) задає запитання учням, собі і відразу ж на них відповідає, і процес навчання перетворюється на живу бесіду з аудиторією.

Здатність викладачів правильно формулювати запитання, і вміло відповідати на них, багато в чому визначає ефективність навчально-виховного процесу. Вірно поставлене запитання дає можливість уточнити точку зору опонента, одержати від нього додаткові відомості, зрозуміти його ставлення до обговорюваної проблеми. Вдала відповідь зміцнює власну позицію викладача, посилює аргументацію запропонованого напрямку навчання.

Запитання є однією з логічних форм. Спирається воно, як правило, на певну систему знань. Всяке запитання включає в себе, перш за все, вихідну інформацію. Питання не є судженням, тому воно не буває істинним або хибним. Щоб поставити запитання, необхідно мати вже якесь уявлення про предмет обговорення. Щоб відповісти на запитання, теж потрібні знання, здатність правильно оцінити зміст і характер запитання. Постановка запитань вимагає не тільки їх ретельної підготовки, але й розробки їх системи, обдумування формулювань.

Таким чином, питально-відповідний прийом є невід'ємною частиною не тільки навчально-виховного процесу, а і всього нашого життя, і кожній людині просто необхідно володіти умінням правильно ставити запитання і відповідати на них з найбільшою користю для себе і з найменшими непорозуміннями з оточуючими.

Запитання - це підструктурний елемент навчального процесу, за допомогою якого здійснюється зворотний зв'язок (тобто безпосередній контакт, справжнє інтелектуальне спілкування між учнями та педагогом) і визначається ступінь підготовленості учня до заняття, рівень засвоєння ним навчального матеріалу.

Викладачеві необхідно оволодіти питальною формою мислення, адже запитання активізують пізнавальний процес, звертають увагу на важливі сторони досліджуваних об'єктів, пробуджують свідомість необхідності осмислення матеріалу.

Для педагога вміння ставити запитання - це міра його професіоналізму, показник його мистецтва, істотний показник його предметної кваліфікації. Запитання постає як інтелектуально - мовна одиниця.

Структура запитання представлена на рис.1.

Зупинимося детальніше па понятті «оператор». Оператори – це:

  •  питальні слова («що», «як», «чому», «чи можна»);
  •  ключові слова (про що йде мова);
  •  навідні вимоги (вимоги, які допоможуть учню зорієнтуватися у виборі точної відповіді на поставлене запитання).

Складові частини операторів необхідні для аналізу явищ. Структуру операторів представлено на рис. 2.

У лівій частині схеми наводяться питальні слова, у правій - ключові. Сполучення лівої і правої частин схеми складає нескінченне різноманіття запитань. Навідні ж вимоги допомагають учням не тільки збагнути зміст запитання, а й алгоритмізувати свою відповідь, чітко обмежити її рамки, сама ж відповідь на запитання містить ключове слово або об'єкт.

Таким чином, запитання - це форма мислення, в якій виражено вимогу інформації про об'єкт за умови наявних відомостей про нього в передумовах. 

Класифікацію запитань можна проводити за різними ознакам (рис.3).

Аналіз інформаційних джерел дозволяє виділити 6 первинних ознак, за якими можна згрупувати навчальні запитання:

  •  за видом постановки запитання;
  •  за пізнавальною функцією запитання;
  •  запитання як міра виявлення знань;
  •  по функції запитання в навчальному процесі;
  •  за структурою побудови запитання і відповіді;
  •  за логічною формою вираження запитання.

За видом постановки запитання:

  •  уточнюючі запитання;
  •  доповнюючі запитання;
  •  альтернативні запитання;
  •  однополюсні запитання.

Уточнюючі запитання. Вони вимагають лише уточнення тієї інформації, яка полягає в їх передумові, наприклад:

  •  Чи буде надходити потужність на ротор при ковзанні?
    •  Чи є руховий режим роботи основним для асинхронного двигуна?

У таких запитаннях відповідь закладена у вигляді готового судження, до якого потрібно тільки додати або заперечення, або підтвердження («так» чи «ні»). Звичайно ж тут також необхідно зробити вибір та використати необхідні знання. Але рамки відповіді досить чіткі, визначені передумовами. Тому запитання такого роду називають також певними або прямими. У числі уточнюючих запитань особливо виділяються так звані «-чи - питання». У такого роду запитаннях завжди в наявності частка «чи». Вона певним чином пов'язана саме з тим словом, яке виступає як основне смислове слово, як доповнення до інтонації, підкреслює, що ж перш за все слід уточнити:

  •  чи повинні;
  •  забороняє чи;
  •  чи буде;
  •  чи є.

Смислове навантаження уточнюючих запитань робиться явним саме за допомогою цієї частки.

Всі наведені приклади «-чи - питань» показують, що ця частка має в мові розділову функцію та припускає сувору дихотомію відповіді, тобто поділу ситуації на два можливі варіанти і вибір одного з них.

Доповнюючі запитання. Їх ще називають невизначеними, так як у них замість твердження або заперечення передумовної інформації вимагаються відомості, заздалегідь не визначені запитанням. Доповнюючі запитання починаються, як правило, з питальних слів: як, що, де, які тощо.

  •  Які способи прокладки кабелів ви знаєте?
  •  Що являє собою ротор?
  •  Де застосовуються асинхронні двигуни?
  •  Які типи асинхронних двигуна ви знаєте?
  •  Яка відмінна особливість машин з фазним ротором?

Альтернативне запитання є чимось середнім: задається воно у формі відкритого питання, але при цьому пропонується кілька заздалегідь заготовлених варіантів відповіді, наприклад: «Яким приладом Ви б визначили потужність в електричному колі: за допомогою амперметра, за допомогою вольтметра, за допомогою ватметра, за допомогою показників амперметра та вольтметра?».

Альтернативні запитання можна використовувати для того, щоб розговорити співрозмовника (учня).

Однополюсні запитання. Це всього лише повторення вашого запитання учнем в знак того, що він зрозумів, про що йде мова. Він повторює запитання і, лише потім дає відповідь. Результат такого запитання двоякий: ви впевнюєтеся, що ваше запитання правильно зрозуміли, а учень виграє час для обдумування.

За пізнавальною функцією:

  •  інформаційні запитання;
  •  дослідницькі запитання.

Інформаційні запитання виконують репродуктивну роль в навчальному процесі. По-перше, тут мова йде про передачу відомостей вже відомих усім або багатьом. Ці відомості передаються тим, кому вони невідомі або хто знає ці відомості, але запитує їх з певних цілей (метод перевірки). Діапазон інформаційних запитань надзвичайно широкий від найпростіших до найскладніших. Мета формулювання інформаційних запитань – перевірка конкретної інформації, яка необхідна, щоб скласти уявлення про вивчення навчального матеріалу. Інформаційні запитання - це завжди відкриті запитання. Це означає, що запитання стосується якогось конкретного предмета чи положення речей, при цьому учень, повідомляючи певні відомості, відповідає на запитання.

Дослідницькі запитання мають на меті отримання нового знання, тобто задаються тоді, коли відповіді на них у готовому вигляді ще немає ніхто. Це пошукові запитання, відповіді на які набувають значимість відкриттям.

Оператором в дослідницьких запитаннях служать наступні слова: «Чому?», «Як?», «Від чого?» та ін..

При постановці ж інформаційного запитання в ролі операторів в більшості випадків виступають навідні вимоги.

Як міра виявлення знань:

  •  основні запитання - мета яких полягає в запиті повної інформації про об'єкт;
  •  додаткові запитання, які використовуються як додаток до основних і несуть в собі певну частину запитуваної інформації про об'єкт;
  •  навідні запитання, які як би наштовхують учнів на правильну відповідь.

Основні запитання - відкриті або закриті питання, які плануються заздалегідь.

Додаткові, чи наступні, запитання - заплановані або спонтанні, які задаються для уточнення відповідей на основні запитання.

Навідні запитання - запитання, сформульовані так, щоб підказати співрозмовникові очікувану від нього відповідь.

У навчальному процесі додаткові та навідні запитання виконують різні функції, і, відповідно до цього, вони бувають: стимулюючими і контролюючими.

Метою запитань є збудження пізнавального інтересу, потреби розібратися в чому-небудь, бажання знати і вчитися.

Залежно від характеру емоцій, що викликаються, стимулюючі запитання можна поділити на:

  •  питання-сумнів;
  •  питання-здивування;
  •  питання-підказка;
  •  питання-схвалення;
  •  дзеркальне запитання;
  •  запитання-капкани.

Питання-сумніви застосовуються в ході бесід різного типу. Емоція сумніву, будучи могутнім чинником активізації мислення, одночасно досить сильно стимулює пізнавальні процеси, налаштовуючи учнів на пошук правильної відповіді і рішення будь-якої інтелектуальної або практичної задачі.

Формулювання подібних запитань можуть містити, наприклад, такі словосполучення: «Чи не здається вам, що сутність даного мислення полягає в...?», «А може бути, що причиною цього явища послугували..?», «Але може ж бути і такий варіант відповіді,..?». Подібні запитання з вуст викладача, звичайно ж, посіють зерно сумніву в свідомості учнів, які вирішують ту чи іншу пізнавальну проблему.

Питання-здивування має на меті викликати емоцію здивування і тим самим активізувати розумові процеси па пошук відповіді Джерелом емоції подиву є інформаційно-пізнавальне протиріччя, яке являє собою зіткнення наявних знань з новою інформацією. Тому у змісті питання-здивування обов’язково має існувати таке протиріччя.

Величезну стимулюючу і активізуючи роль у навчанні відіграє питання-підказка. Мета таких питань - непомітно допомогти учням у подоланні труднощів у вирішенні інтелектуальних та практичних завдань. По суті, в таких запитаннях зливаються стимулююча та діагностична функція. Адже, з одного боку, успішні відповіді на подібні запитання вселяють в учнів впевненість у власних силах, в успіху, а з іншого - зміст відповіді розкриває перед викладачем картину прогалин в знаннях учнів, витоки нерозуміння. Саме тому неможливо в навчанні запрограмувати весь серіал питань-підказок навіть для окремо взятого конкретного учня, оскільки кожне наступне запитання визначається змістом відповіді на попереднє.

Питання-підказки можуть бути прямими (у питанні фактично вказується спосіб дії та один з варіантів вирішення проблеми) і непрямими (через ту чи іншу форму натяку учню надається допомога в подоланні труднощів, що виникли). Прикладом прямих запитань-підказок можуть бути такі: «Чи не здається вам, що вихід із складної ситуації може бути таким..?», «А якщо спробувати такий варіант вирішення...?», «Може правильною відповіддю має бути така відповідь..?» і т.п.

Складні питання формулюються у формі натяку (не до кінця виказаної думки). Одна з найбільш поширених форм натяку реалізується через аналогію. Як аналог вибирається найбільш просте і доступне для розуміння явище або поняття. Явно виражену стимулюючу роль відіграє питання-одобрення (питання-схвалення). Семантичну структуру такого запитання складають два компоненти: схвальний (заохочувальний) і власне компонент відтворення. До питань-схвалень можна віднести, наприклад, такі запитання: «Ви на правильному шляху, але як пояснити все-таки, що...?», «Молодці, тепер подумаємо, чому...?», «Правильно, а зараз скажіть, як можна знайти...?». Міра схвалення повинна бути чітко диференційована за рівнем підготовленості учнів.

Дзеркальне запитання полягає в повторенні з питальною інтонацією частини твердження, вимовленого учнем, щоб примусити його побачити своє твердження з іншої сторони (це особливо актуально, якщо учень помиляється у своїй відповіді). Це дозволяє (без суперечностей співрозмовника і не спростовуючи його тверджень) оптимізувати розмову, привнести в неї нові елементи, що додають діалогу справжній зміст і відкритість. Такий прийом дає набагато кращі результати, ніж круговорот питань «Чому?», які зазвичай викликають захисну реакцію, відмовки, пошуки уявних причин, смутне чергування звинувачень і самовиправдань і в результаті можуть призвести до конфлікту.

Питання-капкани, які може задавати викладач учню для перевірки розуміння матеріалу, наприклад: Якщо одиницею вимірювання потужності є вольт, то в яких одиницях вимірювання виражається напруга?

За функцією в навчальному процесі:

  •  контролюючі запитання;
  •  дослідницькі.

Метою контролюючих запитань є перевірка результатів навчання, тобто сформований рівень способів діяльності. Залежно від мети перевірки контролюючі запитання можуть ставитися в різній формі. Конкретними цілями постановки контролюючих запитань можуть бути такі:

  •  перевірити наявність в учнів тих чи інших знань, умінь, навичок;
  •  виявити глибину знань;
  •  визначити ступінь сформованості умінь і навичок;
  •  упевнитися в правильності розуміння засвоєного матеріалу;
  •  виявити рівень творчого засвоєння знань, умінь і навичок;
  •  перевірить системність знань. Системність знань проявляється в тому, що кожен засвоєний елемент навчального матеріалу пов'язаний з іншими елементами в рамках даного навчального предмета та інших предметів (за наявності міжтемних зв'язків);
  •  переконатися в тому, що всі учні зрозуміли і засвоїли навчальний матеріал.

Контролюючі запитання допомагають керувати увагою учнів, дозволяють повернутися до попередніх етапів роботи, а також перевірити досягнуте розуміння. Слід зазначити, що контролюючі запитання на кшталт «Хто?», «Що?» орієнтовані на факти, а питання «Як?», «Навіщо?» більшою мірою спрямовані на пристрої, прилади, машини, явища, процеси.

За формою побудови запитання:

  •  прості;
  •  складні (що складаються з двох або декількох простих).

Складні запитання можуть бути:

  •  сполучними (коніоктивними);
  •  розділовими (дізиоктивними).

Приклад коніоктивного запитання: «Зростають струми із збільшенням навантаження на валу асинхронної машини чи ні?».

Те ж запитання в дізиоктивній формі звучить так: «Як змінюються струми із збільшенням навантаження на валу асинхронної машини?».

За формою побудови відповіді:

  •  об'єктивні (закриті) запитання;
  •  суб'єктивні (відкриті) запитання.

Їх розрізняють в залежності від того, чи вказується кінцева відповідь варіантом відповіді при постановці запитання, чи пропонується варіант вільної відповіді.

Закрите запитання - це запитання, на яке можна дати однозначну відповідь («так», «ні», назвати точну дату, ім'я, елемент, число і т.п.). Закриті запитання мають бути точно сформульовані, припускати короткі відповіді. Зазвичай вони або починаються із займенника «Ви», або містять його в питальній конструкції, наприклад, «Ви стверджуєте, що...», « Не будете Ви заперечувати, якщо...».

В навчальному процесі вони неминучі, однак їх переважання призводить до створення напруженої атмосфери, оскільки різко звужує «простір для маневру» учня, у якого може скластися враження, що його допитують. Зазвичай вони задаються з метою не стільки отримати інформацію, скільки отримати від учня конкретного уточнення, активізувати його увагу.

Запропонований у закритому запитанні набір відповідей полегшує обробку результатів контролю при великій кількості опитуваних. Відкрите питання дає більш багатий індивідуалізованим матеріал для аналізу.

Приклад закритого питання:

Чи повинні мати запас довжини кабелі, прокладені по трасі?

а) так  б) ні  в) в залежності від місцевості

При відсутності варіантів відповідей це ж запитання буде відкритим. При складанні запитань слід підбирати ті навчальні елементи, що становлять суть інформації і в максимальній степені використовують можливість вторинного роз'яснення, повторення і закріплення навчальних елементів, що найбільш важко сприймаються.

Відкрите запитання - це запитання, на яке важко відповісти коротко, воно вимагає якогось пояснення, розумової роботи. Такі запитання починаються зі слів «Чому?», «Навіщо?», «Яким чином?», «Які ваші пропозиції?», «Яким буде ваше рішення щодо?» і т. п., а це передбачає розгорнуту відповідь у вільній формі. Відкриті запитання задаються з метою отримання додаткової інформації або з'ясування реального рівня сформованих знань учня, вони дають учневі можливість маневрування і ширшого висловлювання.

Основні характеристики цієї групи запитань такі:

  •  учень знаходиться в активному стані, тому що повинен обдумувати свої відповіді та висловлювання;
  •  учень має можливість на свій розсуд вибирати, які дані, інформацію та аргументи подати викладачеві;
  •  звернення до учня з відкритим питанням сприяє усуненню бар'єрів, виводить його зі стану замкнутості і стриманості;
  •  учень (і це найголовніше) стає дійсним джерелом інформації, ідей та пропозицій щодо подальшого розвитку співпраці.

Однак відкриті запитання дають можливість учню відійти від конкретної відповіді, надати тільки вигідну для нього інформацію і навіть повести розмову в інший бік. Тому в процесі бесіди рекомендується ставити навідні, основні, додаткові запитання і питання інших різновидів.

За логічною формою вираження:

  •  стандартні запитання;
  •  запитання-завдання;
  •  переломні запитання;
  •  запитання для обмірковування.

Запитання служить логічною формою вираження проблеми і завдання.

Проблема - це складне запитання або комплекс запитань, для відповідей на які немає знайомого рішення, яке вимагає задуматися і зробити логічні перетворення передумов, щоб отримати додаткові відомості, які дозволяють знайти рішення.

Проблема або проблемна ситуація, тобто вся сукупність умов, спонукають до постановки запитання, відрізняється трьома важливим ознаками:

  •  сформульована проблема;
  •  метод її розв'язання, який нерідко доводиться вибирати і створювати заново;
  •  виразне уявлення про те, чи можна вважати відповіддю таке вирішенням проблеми.

Відповідь на проблему виникає спочатку у вигляді здогадки, припущення, гіпотези, які, будучи підтвердженими, доведеними, стають теорією.

Завдання - це, власне, явна проблема. Тут у наявності максимальна інформація, необхідна для отримання відповіді: вказано запитання, часто відомий метод рішення. Іншими словами, в задачі дослідницькі зусилля застосовуються на цілком певному просторі.

Переломні запитання утримують навчальну діяльність в чітко встановлених рамках або ж піднімають цілий комплекс нових проблем. До того ж вони зазвичай дозволяють виявити прогалини в знаннях учнів. Наведемо приклади: «Як ви уявляєте собі перспективи розвитку сучасної енергетичної системи?», «Як ви вважаєте: чи доцільно перейти на використання в енергетичній галузі пристроїв та машин, що працюють на перемінному струмі?».

Подібні запитання задаються в тих випадках, коли ви хочете з’ясувати глибину сформованих знань. Такі запитання таять у собі небезпеку, оскільки можуть порушити рівновагу між сторонами. Учень може не впоратися з відповіддю або, навпаки, його відповідь буде настільки несподіваною і сильною, що зламає плани подальшого опитування.

Запитання для обмірковування змушують учня ретельно аналізувати і коментувати те, що було сказано. Наприклад: «Чи зумів я переконати вас у необхідності використання альтернативних джерел енергії, чи ви вважаєте, що традиційні джерела енергії незамінні в сучасному світі. Обґрунтуйте свою думку?», «Які заходи Ви можете запропонувати для того, щоб..?», «Чи правильно я зрозумів вашу пропозицію про те, що...? »,« Чи вважаєте ви, що...?».

Мета цих запитань - створити атмосферу взаєморозуміння, підвести проміжні та остаточні підсумки обговорення.

В ході відповіді на запитання такого типу:

  •  учень повинен обмірковувати свою відповідь;
  •  створюється сприятлива атмосфера для аргументації на основі загального підходу до проблеми;
  •  учню надається можливість внести поправки у викладену позицію.

Таким чином, тією чи іншою постановкою запитання (його формулюванням) можна досягти самих різних цілей уроку:

  •  зацікавити учнів і дати їм можливість висловитися, щоб вони самі надали потрібну вам інформацію;
  •  активізувати учнів і від власного монологу перейти до діалогу з ними, що більш результативно в навчальному процесі;
  •  перехопити й утримати ініціативу в спілкуванні на уроці.

Запитання викладача повинно бути певним, чітким за формою, зрозумілим за змістом, грамотно складеним.

Тому запитання необхідно ретельно підготувати, для чого слід:

  •  виділити навчальні елементи, засвоєння яких буде контролюватися постановкою запитань;
  •  уточнити необхідний рівень засвоєння змісту;
  •  сформулювати запитання;
  •  визначити кількість і форму відповідей на кожне запитання.

PAGE 4

у вигляді задачі

у вигляді програми

питання-капкани

дзеркальні питання

питання-схвалення

питання-підказка

питання-здивування

питання-сумнів

однополюсні

альтернативні

доповнюючі

уточнюючі

стимулюючі

контролюючі

проблемні

творчі

дослідницькі

реконструктивні

репродуктивні

інформаційні

навідні

додаткові

основні

складні

сполучні

розділові

прості

запитання-завдання

стандартні

закриті

відкриті

питання для обміркування

переломні запитання

дослідницькі

контролюючі

ЗА ПІЗНАВАЛЬНОЮ ФУНКЦІЄЮ

ЗА ФУНКЦІЄЮ В НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

ЗА ЛОГІЧНОЮ ФОРМОЮ ВИРАЖЕННЯ

ЗА ФОРМОЮ ПОБУДОВИ ЗАПИТАННЯ

ЯК МІРА ВИЯВЛЕННЯ ЗНАНЬ

ЗА ВИДОМ ПОСТАНОВКИ

ЗА ФОРМОЮ ПОБУДОВИ ВІДПОВІДІ

за структурою по-будови запитання і відповіді

Рис.3. Класифікація запитань у навчально-виховному процесі

КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАПИТАНЬ НА ЕТАПІ ФОРМУВАННЯ, УЗАНАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЇ ЗУН УЧНІВ


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

58688. Улитка 51 KB
  Цель урока: Создание полуобъемной аппликации «Улитка» Задачи: Образовательные: Учить выполнять полуобъемную аппликацию. Ознакомить с видами бумаги. Развивающие: Развивать мелкую моторику рук. Развивать мышление. Развивать глазомер...
58691. Понятие про орнамент. Последовательность создания орнамента. Создание орнамента из растительных форм 38 KB
  Цель: развивать творческие способности фантазию воспитывать экономное и бережное отношение к бумаге и к природным материалам Оборудование: плакат с зашифрованным словом украинский национальный костюм образцы готовых аппликаций орнаментов.
58692. Однорідні члени речення 38 KB
  Усно доповнити власними реченнями про красу осінньої природи Під осінніми високими зорями затихають оселі і тепер стає чутнішою мова роси напівроздягнених дерев вчорнілих задуманих соняшників що вже не тягнуться ні до зірок ні до сонця.
58693. Звязок прикметників з іменниками 47 KB
  Мета: Навчаюча: допомогти учням засвоїти матеріал про звязок прикметників з іменниками; закріплювати вміння встановлювати логіко-граматичні звязки; вдосконалювати вміння розрізняти прикметники серед інших частин мови...
58694. Чергування голосних звуків о е і в коренях слів 56.5 KB
  Мета: вчити учнів правильно писати о е і в корені слова; формувати орфографічну навичку письма вміння визначати корінь в слові; розвивати навичку чіткого мовлення уваги мислення; сприяти виховуванню почуття поваги до старших.
58695. Леся Українки “Бояриня” 39.5 KB
  Мета. Ознайомити учнів зі змістом твору, дослідити, як крізь призму особистого життя героїв розкрито трагедію рідного краю; розвивати творче мислення учнів, уміння аналізувати прочитане; виховувати любов до України, до її історичного минулого.
58696. Схоже і відмінне в кольорах. Порівняння предметів за кольором. Кольори. Вживання закінчень прикметників -й, -а, -е, -і 99 KB
  Мета: Продовжити засвоєння українських назв кольорів; збагачувати й активізувати словниковий запас учнів; удосконалювати орфоепічні вміння; формувати вміння вживати закінчення прикметників (-й, -а, -є, -і); порівнювати предмети за кольором; розвивати мовленнєві навички; виховувати любов до природи.