ID: 59998

Название работы: ВИХОВНА ГОДИНА З ЕЛЕМЕНТАМИ НАРОДОЗНАВСТВА «МОВА, МАМА, ПІСНЯ НА РІДНІЙ ЗЕМЛІ»

Категория: Конспект урока

Предметная область: Педагогика и дидактика

Описание: Дитинство пахне яблуками й медом І матіолою пянкою під вікном І хмарами що так гойдають небо Дитячим довгим безтурботним сном. В світі все минає тільки зостається Мова мама пісня на рідній землі.

Язык: Украинкский

Дата добавления: 2014-05-12

Размер файла: 1.37 MB

Работу скачали: 14 чел.

ТОЛОСЮК ТЕТЯНА ПТРІВНА , ВЧИТЕЛЬ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

СЗОШ№ 5 М. ЛУЦЬКА  ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИХОВНА ГОДИНА  З ЕЛЕМЕНТАМИ НАРОДОЗНАВСТВА ДЛЯ УЧНІВ 4 КЛАСУ  

« МОВА, МАМА , ПІСНЯ НА РІДНІЙ ЗЕМЛІ»

ВЧИТЕЛЬ: Дитинство пахне яблуками й медом, 

І матіолою п’янкою під вікном,

І хмарами, що так гойдають небо,

Дитячим , довгим, безтурботним сном.

•  Ромашковим духмяним теплим чаєм,

І хлібом, що румяниться впечі,

Квітучим полем, і вишневим гаєм,

І спокоєм на татовім плечі.

•  Руками маим, що втирає сльози,

Бабусиною казкою на ніч,

І рястом  - цвітом при дорозі,

Дорогою у таємничий світ.

•  Дитинство пахне святом і кутею,

І крашанками вдома на столі,

Святою, рідною землею,

І житом у тугім снопі.

•  Дитинство пахне листям в тихім парку,

Дитинство пахне працею села,

Городом пахне і росою зранку….

Та жаль, дороги вже нема. (Автор Толосюк Т.П.)

Кожна людина з великою любов’ю і душевним трепетом згадує те місце, де вона народилася, де промайнуло її дитинство, дитинство з дивосвітом-казкою, з материнською ласкою у затишній батьківській оселі. То родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини. То її велике«Я», з якого починається Батьківщина, родина, Людина,

На екрані з”явлються слайди із зображенням родин учнів класу.  На фоні музики діти декламують :

1.  Ти живеш , допоки є родина,

Що стрічає  щирістю й теплом…

І радієш, як мала дитина,

Бо лиш тут по – справжньому добро…

1.  Розливаються річки весною,

Хай мороз чи спека – не біда…

Коли поряд завжди є з тобою

Очі мамині і татові слова.

1.  Хто ти є? Твоє коріння звідки?

Думай, ким зростуть твої сини…

І для кого ти живеш у світі,

Хтось про тебе пам”ятатиме , чи ні?

1.  Якщо сам забудеш стежку рідну,

І до церкви йтимеш лиш в скорботний час,

То можливо, і казати не потрібно,

Чи тебе згадає хто хоч раз…

1.  Якщо злість у серці –примирися,

А в душі образа – то прощати вчись…

І як бабця вчила – поступися,

І за рідних завжди помолись…

1.  Те, чого в дитинстві научали-

Свято бережи, не забувай!

Щоб тебе нащадки пам”ятали,

Роду свого не цурайся, а вивчай.

1.  Родовід, рід, родина, рідня... Слова одного кореня, які здавна в Україні вважалися святими. Народні традиції, народна мораль, виховували з дитинства в людині глибоку повагу до цих святинь. Люди зобов'язані були знати своїх предків від "сьомого коліна". Тих, хто цурався свого роду чи зневажав його, називали "людина без роду-племені". Часто в поняття "рід" вкладалося ширше значення — це і рідна земля, батьківщина. Хто ж відрікався рідні, рідної землі, Батьківщини, матері  на все життя залишався безбатченком, "Іваном Безрідним".

1.  Одна із заповідей Божих, невиконання якої є смертним гріхом, навчає:"Шануй твого батька і матір твою". Саме так, як навчає Біблія, виховували дітей в Україні: в шанобі до батька-матері, особливо до матері. Бездушність, неповага до них не прощались, обов'язково мали бути покарані.

1.  Початок моєї родини
   З порогу батьківської хати,
   З пісень отих колискових,
   Яких нам співала мати.
2.  Початок моєї родини
   Із нашого міста рідного,
   З ставка голубого, широкого,
   Що має синь неба блакитного.
3.  Напевно, бере свій початок 
   родина з пісень солов’я.
   Із того селянського двору,
   Де п’є молоко немовля.
4.  А, кажуть, вона починається
   З пісень, що так щиро лунають,
   Та з тих рядочків віршованих,
   Що ми ще змалку вивчаєм.
5.  А  ще вона починається
   Із цього маленького свята,
   Коли у чудовому залі

          Зібралось гостей так багато.

Діти виконують пісню «Ой зелене жито, зелене»

1.  

1.  Тож , добрий день вам, добрі люди!

Хай вам щастя й доля буде,

Не на день і не на рік,

А на довгий-довгий вік.

1.  Всіх  вітаємо дуже  щиро,

І стрічає з хлібом, з миром.

Для людей відкрита хата наша біла,

Тільки б жодна кривда в неї не забігла.

1.  Послухай, як струмок дзвенить,
   Як гомонить калина
   З тобою в радості й біді                                                                                                                                       Завжди твоя родина.

1.  Поглянь – тут    соняшник росте,
   Напоєний дощами.
   А тут веде розмову степ
   у полі з колосками.
2.  Тут чорнобривці вже цвітуть,
   Рум’яний хліб у хаті
   найкраще слово я кажу  своїй родині  в хаті.
3.  Це моя домівка, тут моє коріння

Мова моя рідна і мої батьки.

В світі все минає тільки зостається                                         

Мова, мама , пісня на рідній землі.

Пісня «Квітуча Україна»( з репертуару Наталії Май)

 1.Де сяє сонце золоте і журавлі курличуть ,

В саду черешенька цвіте ,

Вечерять мама кличе .

Співає сонячні пісні уся моя родина ,

Бо я вродилась на землі, що зветься Україна .

Приспів:

За квітучі гаї, і калини цвіт у лузі

Станьмо,  браття мої,  помолімось разом друзі .

Хай молитви слова в небо птахою полинуть ,

Щоб завжди берегла Матір Божа Україну .

2.Любові сповнена земля одна така на світі ,

Тут кожен день стрічаю я

Серця добром сповиті .

І покладемо за мету від малу й до загину -

Любити землю цю святу, зветься Україна.

(На екрані -  слайди із зображенням дитячих фото у хронологічній послідовності – від немовлят – до школярів)

1.  Народилось дитятко, маленька кровинка,

Що від тата і мами життя поведе.

Ще безпомічна, крихітка їхня дитинка,

Але виросте скоро, час швидко іде.

1.  От ми вже й підросли,

Ходим в школу щоднини.

Любим дуже книжки, ігри різні, свята.

Але дуже важливо нам знать в ці хвилини ,

Що у кожного з нас є родина свята.

1.  Як дітей колишеш ти недремно,

То не раз змахнеш краплини поту.

Що ж , прислів’я мовить недаремно.

 “Хто не мав дітей – не мав клопоту”.

1.  А зростуть, то скільки дум у неньки,

І тривог за їхнє кожне діло.

Голова боліла від маленьких,

Від дорослих – серце заболіло.

1.  Добре ж, як себе пізнать в  дитині,

Знать, твої вона продовжить роки.

Добре дати світові людину.

І людині дати світ широкий,

Дарувати їй цвітіння рясту,

Сині  гори , неспокійні ріки...

Хто не мав дітей, не звідав щастя,

Долею обкрадений навіки.

Пісня  « Мамин вальс»  ( з репертуару Н. Май)

1.  Зірка з неба впала в золоті жита,

Пісня залунала тиха і проста,

Пісня про стежину в отчому краю,

Пісня про матусю рідную мою!

Приспів:

Там, де мама моя,

Там і сходить зоря,

Там і сходить зоря!

Там, де мама моя,

Там щаслива і я,

Там щаслива і я!

Там, де мама моя,

Відступає зима,

Відступає зима!

Там, де мама моя,

Там і смутку нема,

Там і смутку нема!

1.  Очі материнські від зорі ясні

Ранком подарують погляд свій мені,

Руки материнські, її два крила,

Щоб мене матуся обійнять могла.

У центр класу виходять мама ,  донька і кілька дітей.

Мама: Одного разу я почула, як сперечалися учні нашого класу про те , яка стежка найкраща?

Діти:  1. – До магазину, - там є цукерки.

          2. – Ні, до школи, - там є діти.

          3. – Ні, до річки, - там можна купатись.

          4. – Ні, в садок, - там повно яблук та груш

1.  - Ні, у поле, - там простір широкий.

Оленка: Мамо, то яка ж стежка найкраща?

Мама:  (подивилась на дітей, лагідно посміхнулась і відповіла)

- Додому, діти! До рідного дому,  де вся сім’я живе дружно, де з радістю чекають тебе і у свята, і у будні. 

Мама: Дороги нас додому повертають,

На рідний батьківський поріг,

де сльози руки мамині втирають,

Де та одна із тисячі доріг…

Донька : Ведуть дороги, хоч літа минають,

Бо так мене навчають змалку  жить,

і ми , як заповідь це знаєм: прощати треба, і людей любить.

На екрані – слайди із зображенням родин учнів, батьківської хати , родовідних дерев, які учні готували до свята).

Мама: Не забувайте стежки, діти , що веде до хати,

Тут вас зустрінуть радісно батьки,

Тут рідна пісня, й мамина молитва,

У серці буде жити на віки.

Учень1 : Чому  ж хатина рідна серцю мила ?

Учень 2: А чом так кличе батьківський поріг?

Учень3 : А чим так вабить гілочка калини?

Учень 4 : і хата – рідний оберіг?

Вчитель : Бо  саме тут любов, життєва сила,

Бо звідси починається в життя політ.

Бо саме тут тебе й мене зростили,

І тут чекають  через многа літ .

Мама: Батьківську хату кожен пам’ятає –

Це джерело твого життя.

Дорожчого на світі не буває,

Немає права це на забуття.

Пісня   «Здрастуй,  хато!»  (учнів виконують у супроводі музичного кліпу, що з’являється на екрані)

1.  Здрастуй, хато, дитинства колиско,

Білі стіни і вікна привітні,

Я вклоняюсь тобі низько – низько ,

Найрідніший куточок у світі.

Прспів: На порозі стрічає матуся,

Сльози витре ріжком від хустини,

Підійду, пригорнусь, посміхнуся

І в дитинство душею полину.

1.  Я зростала отут , рідна хато,

Безтурботно жила, безпечально,

Звідси потім вітрила крилаті

Понесли мене в дальнії далі.

1.  Повертаюсь лиш в гості додому,

Зустріча теплим вогником хата,

І щоразу дарує на спомин

Доброти і любові багато.

•  Вчитель:   Тут пахне хліб, тут хочеться творити,

Тут спокій і турбота повсякчас,

Тут є завжди про що поговорити,

Є з ким порадитись, тут думають про нас.

•  Тут отчий дім, тут все до болю рідне ,

Тобі співає стежка за селом,

І ліс шепоче, і щебече річка,

І поле розмовляє з колоском.

•  Вдихаєш тут ранкову прохолоду ,

І срібні роси , схожі на кришталь,

І пєш , і пєш з криниці чисту воду,

І сум від того, що дорослим став.  (Автор Толосюк Т.П.)

Адже хата - це колиска нашого народу. Хата, моя рідна, батьківська хата. Ти навчила мене змалку поважати батька й матір, бути терплячим, чесним, роботящим. Усе в цьому світі починається з батьківської домівки.

Ніколи про це не забувайте і завжди вам вистачить сили перебороти  усі труднощі, бо та життєдайна енергія, яка йде від рідної хати  неодмінно додасть сили та впевненості,   навіть якщо ви будете далеко від батьківської оселі.

Учениця 1  читає вірш  « Мій отчий дім»

Мій отчий дім, де всі стежки мої
Веселками ясними перевиті,
Де у садах співають солов'ї,

Де шлях в житах проліг в високім житі.
Мій отчий дім, ти дав мені усе,
Моя маленька, біла, рідна хата,

Ввійшла у серце співом голосистим,
І співом тим, який дарує мати.
Мій отчий дім, не перебудь в мені
Пристанищем дитинства тимчасовим,
Даруй мені легенди і пісні,
І мамине, і батька рідне слово.

Учениця2.  Рідна хата . І чується лагідний, теплий голос матері, яким вона будить нас уранці. Хіба ще хтось вміє промовляти такі слова, як наші українські мами, які навчають  нас творити добро, вірити у перемогу, любити рідний край .

ПІСНЯ   « Червона калина « ( з репертуару Н.Май)

1.  Матуся навчила нас пісню співати,

У полі ранкову стрічати зорю.

Матуся навчила людей шанувати,]

І вірно любити Вкраїну свою. ] 2р.

Приспів: Там червона калина – мов святий оберіг,

Споришева стежина приведе на поріг.

Там матуся співала колискові пісні,

На добро дарувала вишиванку мені.

2. Матуся навчила добро пам’ятати,

Стежину топтати у ріднім краю.

Матуся навчила утоми не знати, ]

І вірно любити Вкраїну свою. ] 2р.

Учень: Зараз – особливий час. Ми звертаємось до джерел народної творчості, до народних традицій. І як радісно усвідомлювати, що вони сьогодні оновлюються, оживають, і, мабуть, чим більше ми будемо їх знати, то можливо, життя наше буде більш радіснішим, духовно багатшим. Робота над збереженням спадщини українського народу проводиться і у нашому класі. Завітаймо разом до української хати, вслухаймося у живе українське слово. Таке просте і   рідне.

Виходять учасники фольклорного колективу  «Барвінок» , учні 4 класу.

1.  На околиці села,

як мовиться в казці,

жив веселий дід Хома

й бабуся Параска.

(«Дід» і «баба» вклоняються).

1.  Дід  учив всіх майструвати,

на сопілці грати.

Баба вчила вишивати І пісні співати.

1.  Ой було, давно було, веселилось все село…
2.   Прибрана хатина,

усміхнені личка.

Всіх нас запросила  

 Хата-вечорничка.

Господиня: Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців немає. Ой, дідусю , що то за молодь, правда, цілу ніч прогуляли б, тільки б музики та пісні.

Дід: А ми колись, як згадаю... Літа-літа, летять, наче орли сизокрилі.

(Співає    бабуся )

1.  Візьму голку, клубок шовку,

Полотно біленьке,

Та й подамся у садочок,

Де сонце ясненьке.

1.  У садочку подумаю,

Котру квітку рвати,

Щоб із неї добрий узір

Для вишивки взяти.

У цей час непомітно заходить така ж «літня жінка» і підхоплює спів.

1.  Красну рожу і гвоздиків

Букетик нарвати, 

І роботу любимую

Свою розпочати.

Господиня: Ой, Маріє, добре, що ти до нас зайшла. А ми тут з дідом молодість згадали, та так тужно стало. Ні з ким й словом перемовитися, хоч би дівчата прийшли та розвеселили б трохи.

(У цей час на «вулиці» зібрались дівчата у вишитих сорочках, спідницях, на плечах хустки, в кожної в руках якесь рукоділля.)

Дівчина 1: Дівчата, у кого сьогодні збираємось на вечорниці?

Дівчина 2: А баба Параска запрошувала нас, каже, що сумно їй у хаті.

Дівчина 3: То ходімо  та розвеселимо її.

Всі: Ходімо.

Дівчина 4: Добрий вечір у вашій хаті!

Господиня: І вам вечір добрий. Заходьте, сідайте, будьте ласкаві, у нашій хаті, на нашій лаві.

Дівчата: Ми до хати в гості йдемо, і гостинці вам несемо,

Щоб достаток у вас був  і щоб Бог вас, не забув .

2. уч. Даруємо хліб-сіль, щоб добро пливло до вас у дім.

3 уч.  Принесли ми вам мішечок гречки,

Щоб не було між вами суперечки.

4 уч.  А ми принесли мішечок вівса,

Щоб родина була здорова уся.

5 уч.   Даруємо вам підкову на щастя і долю.

6 уч.   Даруємо вам ці квіти,

Що весело було жити.

7уч.    Додаю ще й цукор, щоб солодко жилося.

8 уч.   Подарую будячок, - щоб любили ви діточок.

9 уч.   Подарую вам гарбуза – щоб не хворіла ваша коза.

10 уч. Дарую вам мед оцей, щоб завжди щиро приймали гостей.

Господиня: Щиро дякую за ваші вітання та гарні побажання, ще й до того щедрі    дарунки .

Ще раз прошу гостей до хати, прошу сідати.

(Дівчата сідають, виймають своє рукоділля і починають працювати.)

Дівчина 6:Бабо Параско , а розкажіть нам щось цікаве, нам так хочеться послухати про давні часи.

Господиня: Задивилась я на вас таких гарних та й згадала оце давнє повір’я про дівочу красу.

Дівчина 7: Розкажіть, розкажіть, це так цікаво.

Господиня: З давніх-давен, коли в хаті підростала дівчина, мати ретельно стежила за її волоссям: щоденно розчісувала, вмивала в пахучих травах, прикрашала стрічками  та барвистим віночком .

1 Дівчина .Український віночок, мабуть, є в кожній сільській хаті. Його вішають на стінах, на килими, або ставлять на стіл.
Є багато звичаїв, пов'язаних з віночком. Колись останній сніп з поля женці приносили в село. Несла його найгарніша дівчина. Цей сніп прикрашали віночком, як символ наступного врожаю.

2 д – на .Ще існує звичай на весіллі, віночок одягати молодій на голову, а потім вона зберігає його все своє життя.

А ще требе шанувати і берегти свій віночок , бо це – дівочий оберіг. Тут кожна стрічка тобі дарує захист, багатсво, вроду і достаток.

Дівчина 3: Дівчата , а давайте нашу пісню про  квіти у віночку  заспіваємо . 

Дівчина 4: Давайте .

Дівчата виконують пісню   « Василечки» ( репертуар Н. Май)

1.  

Василечки, василечки розцвітають за  вікном. 

Василечки, василечки, синьоокі, як весна

Василечки, василечки, ніжно листям тріпотять.

Тупу-тупу по стежинці мої ніжки тупотять.

Тупу-тупу по стежинці ніжки тупотять.

Приспів: В мене сині оченята, сині-сині, як у тата.

Я на усмішку багата, і дарую всім тепло.

В мене сині оченята, сині-сині, як у тата.

Буде пісенька лунати гарним людям на добро.

1.  Василечки, василечки сині квіти запашні,

Соловейко лишив квітку і підспівує мені.

Закує в саду зозуля, накує мені сто літ,

По стежинці я крокую і радіє цілий світ,

По стежинці я крокую і радіє світ.

Стук у двері . Заходять хлопці . 

Хлопець 1: Добрий вечір у вашій хаті!

Господиня. І вам вечір добрий, парубки!

Хлопець 2: Добрий вечір, дівчата. Ми оце йшли вулицею, почули, як дівчата співають, давай, думаємо, зайдемо.

Хлопець 3: А чи приймете нас на вечорниці?

Господиня: Проходьте, сідайте. Десь ви трохи забарились.

Дівчина: Не пустимо в хату, бо дуже вас багато.

Хлопець: Пустіть ліпше, бо буде гірше.

Хлопець: Дівчатонька, голубоньки, та ми прийшли не битися, ми прийшли на вас подивитися. Ще й гостинці принесли.

(Хлопці підходять до дівчат, пригощають їх яблуками, горіхами, жартують.)

Дівчата : До нас, до нас, парубочки, та й на вечорниці, Та й до тої дівчиноньки, що коло полиці. До нас, до нас, парубочки, та й на вечорниці, Бо у нас усі дівчата гарні, круглолиці.

1.  Вдягли блузочки ми

гарненькі, спіднички,

разом готували -            

свої вечорнички.

1.  А у хлопців новенькі

вишиті сорочки,

а в дівчаток файні

з квіточок віночки.

1.  Швидко голка вишиває

Оці файні рушники,

нитка голку доганяє,

ми ж ж співаєм пісеньки.

Дівчата виконують пісню» Рушничок»

•  

1.  Рушничок, рушничок

Мама вишивала .

Червоненьку ниточку

На рушничок клала .

1.  Ну, а я, ну, а я, я  їй помагала,

Чорний колір, чорний колір слідом  прокладала.

1.  Рушничок, рушничок, вишили обоє.

Ремесло, ремесло, показали своє.

1.  

Хвалить мама, хвалить тато оці мої рученята.

Я сміюся, це не я, все це голочка моя.

1.  Вишивала нам бабуся рушники.

А тепер і я навчуся вишивати залюбки. 

1.  Ох і славні ж вечорнички,

всім весело, всюди сміх.

ну, а зараз усі до танцю,

чобітки ж у нас такі!.

1.  

1.  Черевички гарні й в мене,

Як піду гуляти,

Черевички тупотять —

Хочуть танцювати.

Пісня  «ЧЕРЕВИЧКИ»

1.  Як би мені черевички

Червоні, як щічки,

Танцювала б я охоче,

Мабуть дні і ночі,

Приспів: Одягну я черевички,

Затанцюю дрібно,

Та й піду я до кринички

По водичку срібну.

1.  Як би мені чепурненькі

Й високі підбори,

Тоді люба, моя ненько,

Я б не знала горя,

Приспів: Одягну я черевички,

Затанцюю дрібно,

Та й піду я до кринички

По водичку срібну.

1.  Черевички червоніють,

Мов щічки, палають,

А думки мої ясніють,

Ніжки мов співають,

Приспів: Одягну я черевички,

Затанцюю дрібно,

Та й піду я до кринички

По водичку срібну.

Хлопчик . От гарна пісня, бачимо , дівчата, ви такі чепурушки, щебетушки .

Дівчата: Ми україночки  маленькі ,

                Із волинського містечка

                Гарну пісню всі ми знаєм

                То ж давайте заспіваєм .  

Пісня «Волинь моя» 

Слова і музика Степана Кривенького

1.  Поліський краю дорогий,

Мені ти був колискою.

Озер блакить і синь лісів

Для мене стали піснею.

Приспів:

Волинь моя,

Краса моя,

Земля моя сонячна.

1.  Шумлять, колишуться хліба,

Як хвиля в морі грається.

Моя заквітчана земля

До сонця усміхається.

Приспів.

1.  Де ще знайти таку красу,

Як в казці намальовану,

Як нерозплетену косу,

До серця причаровану.

Приспів.

•  Може, десь земля є краща й вища,

А над нею небо золоте,

Та мені найкраща та, де вишня,

Там, де вишня мамина цвіте.

•  Тут кожна травинка і кожна билинка

Вигойдують мрії на теплих вітрах,

Під вікнами мальва, в саду материнка,

Оспівані щедро в піснях.

•  Тут мамина пісня лунає і нині,

Її підхопили поля і гаї,

Її вечорами по всій Україні

Співають в садах солов”ї.

Її вечорами по всій україні

Співають в садах соловї.

•  І я припадаю до неї устами

І серцем вбираю, мов спраглий води.

Без рідної мови, без пісні, без мами

Збідніє, збідніє земля назавжди.

•  Одна батьківщина і більш не буває,

Місця, де родилися, завжди святі.

Хто рідну оселю свою забуває,

Той долі не знайде в житті.

•  Отож , назавжди запам’ятайте, що

Коли зміцніють крила, щоб літати,
Не забувайте рідну хату,  маму й тата
Бо лиш у ріднім краї ви щасливі,

бо лиш у ріднім краї ви багаті.

•  Бо ж недаремно сказані слова :

У рідному краї і серце співає,

Лелеки здалека нам весни несуть.

У рідному краї і небо безкрає .

Потоки, потоки мов струни течуть.

•  Якщо позабудеш стежину до хати,

Яку дитинчам навпростець протоптав,

І матір, і рід свій, і слово крилате,

То, значить, чужинцем бездушним ти став.

•  Чужинцем не тільки для рідного роду,

А навіть для тої нової землі,

Для друзів нових, що тебе у негоду

Пригріли ласкаво у власнім теплі.

Вчитель: Щоб не стати чужинцем, Іваном безрідним, людиною без роду і племені, треба завжди у своєму серці  нести любов до своїх рідних, а це в першу чергу , любов і повагу до своїх батьків. Ніколи не засмучуйте мам своїми поганими вчинками чи недостойними справами, хай у серці кожного  не гасне ніколи іскорка добра, любові до  ближніх. І тоді мамине слово, татова порада, стануть для вас справжнім оберегом від усіх негараздів. Вже стало традицією у нашому класі дарувати мамам обереги. Нехай ці невеличкі символи захисту,  у які вкладено любов кожної дитини, додадуть вам, дорогі мами, впевненості у своїх дітях.

Діти дарують мамам обереги.

Вчитель: Дорогі діти !

Дні  дитинства , наче плин води,

Пролетить дитинство, та на згадку

Вам хай стануть ці пісні,

Рідне слово і батьківська хата. 

Пісня « Моє дитинство золоте» ( репертуар Н. Май)

1.  Від отчого порога у білий світ дорога

Терновим цвітом забринить.

Та, щоб життя пізнати, неначе пташеня,

Ми вилітаємо в блакить!

І пам'ятаєм свято матусині поради:

Слова і мудрі, і прості.

У щасті і недолі не забувай ніколи

Ту землю, де вродився ти!

Приспів:

Моє дитинство золоте

У снах журавкою курличе,

Воно мене до дому кличе,

Де мальва за вікном цвіте!

Моє дитинство золоте

Мене у спогадах колише

І руки мами найніжніші,

Я Богу дякую за те!

1.  А десь далеко зорі і небо неозоре,

Веселка птахою зліта!

Та наймиліша в світі одна стежина в житті,

Яка до дому поверта.

Зігріє і розрадить матусина порада:

Слова і мудрі, і прості.

У щасті і недолі не забувай ніколи

Ту землю, де вродився ти!

Приспів. (2)  

.