ID: 60061

Название работы: Київська Русь

Категория: Книга

Предметная область: Педагогика и дидактика

Описание: Великим племенем венедами нас звали Між Дніпром і Віслою ми проживали Житла з дерева ми будували Стіни з хмизу виплітали Ще й обмазували глиною щоб тепліша була хата.

Язык: Украинкский

Дата добавления: 2014-05-13

Размер файла: 62 KB

Работу скачали: 0 чел.

            НАЙДАВНІШІ СЛОВ’ЯНСЬКІ ПЛЕМЕНА

1.  Я навчився житло будувати

І печери заселяти,

І не голий по лісах гайсаю,

Сякий-такий одяг маю.

Так про себе можу я сказати,

Та найголовніше ще те,

Що я навчився вогонь добувати.

                        (Неандерталець)

1.  Ми найдавніші хлібороби в Україні!

Садили й сіяли ми майже те,

Що культивують нині

Були у нас корови, кози й свині,

І посуд глиняний ми гарний виробляли

Але якби не Хвойко,

Нічого ви б про нас не знали.

                       (Трипільці)

1.  З печенігом бився я

Біля р.Трубіж у двобої,

Так  об землю хряснув його я,

Що від здивування аж роти пороззявляли всі.

                                        (Кирило Кожум’яка)

1.  Ми до вас із Греції прийшли,

Різними на те причини в нас були.

Хто хотів товари вигідніше тут продати,

Хто земельки щедрої придбати,

Хто від ворога утік,

Й поселився тут навік,

Щоб не знати ні біди ні горя,

Ми селились біля гирла річки, або біля моря,

Залюбки ми торгували,

Шкури, хутра і рабів

В Грецію експортували,

А із Греції везли

Посуд, зброю дорогу, різнії тканини,

Прянощі, олію і маслини.     

                            (Грецькі колоністи)

1.  Біля моря у степах ми кочували,

Навіть перські воїни нас не здолали.

На війні ми з ворогами строгими були,

З першого убитого, за звичаєм ми кров пили.

                                                 (Скіфи)

1.  Ми місцеві, автохтонні,

А не прийшли із чужих земель,

Про нас писав Тацит і Клавдій Птолемей.

«Великим племенем» венедами нас звали,

Між Дніпром і Віслою ми проживали,

Житла з дерева ми будували,

Стіни з хмизу виплітали,

Ще й обмазували глиною, щоб тепліша

була хата.

Була у нас худоба, велика і дрібна рогата,

Крім того, ми вирощували хліб,

Ловили рибу, полювали,

Займалися бджільництвом, торгували.

                                 (Ранні слов’яни)

1.  Наші землі від нападів різних племен потерпали:          

Готи, гуни, аври, хазари-

Це ще не всі, хто нас нападали.

Ми ж не лише свої землі стійко боронили,

Ми також і проти ворога ходили.

Ми навіть самого Вінітарія розбили,

Та згодом готи мене і 70 старшійн полонили,

Розп’яти на хресті веліли!

                       (Князь Бож)

1.  З VI ст. середніовічної Європи

Ми почали важливу роль відігравати,

Стали нас боятись, стали з нами рахуватись,

По всій імперії, по Візантійській

Ми почали активно розселятись.

Згадок тих часів нажаль мало збереглося,

Та все ж Прокопію Кесарійському

Дещо написать вдалося,

А ще Маврикій Стратег про нас писав:

Народ звитяжний, витривалий,-

Таку характеристику він дав.  

                                    (Слов’яни VI-IX ст.)

1.  Як сестрицю рідну звали

Тих братів, що Київ заснували?

                            (Либідь)

    10.Кажуть люди, що в могилі Чорній

     Лежать мої кості у сирій землі,

          І що місто назвою своєю

 Нібито завдячує мені.

                                        (Чернег)

1.          В «Повісті минулих літ»

        Нестор назива племен немало,

        Зокрема про нас говорить,

        Що басейн Десни і Ворскли ми займали.

                                                (Сіверяни)

1.          Мої предки родом з племені полян

        Був я князем у киян,

        А точніше я не князь був, а каган,

        Саме так я називався.

        Я ходив на ворогів.

        Аж на південь Каспію добрався.

        Що ж такий я невгамовний, нічого не вдію

        Аж чотири рази я ходив на Візантію,

        Дуже вигідні умови підписали зі мною роми

        Та в 882 році Олег Київ захопив

        І мене убив.

        Кажуть йому волхви дуже підмогли

        Введення християнства мені простить   

        не змогли.       (Аскольд)

1.          Ми до вас із Греції прийшли,

        Різні на те причини в нас були.

        Хто хотів товари вигідніше тут подати,

        Хто земельки щедрої придбали,

        Хто від ворога утік,

        Й поселився тут навік,

        Щоб не знати ні біди, ні горя,

        Ми селились біля гирла річки, або біля моря

         Залюбки ми торгували,

         Шкури, хутра і рабів

         В Грецію експортували,

         А із Греції везли

         Посуд, зброю дорогу, тканини,

         Прянощі, олію із маслини.

                                (Грецькі колоністи)

1.  

                   Наші землі від нападів різних племен

                                                               потерпали:    

                   Готи, гуни, авари на нас нападали.

                  Ми ж не лише свої землі стійко боронили

                  Ми також і проти ворога ходили.

                  Та згодом готи мене і 70 старійшин     

                                                                      полонили,

                   Розіп’яти на хресті веліли.

                                                              (Князь Бож)

1.          З VI ст. в житті середньовічної Європи

        Ми почали важливу роль відігравати,

        Стали нас боятись, з нами рахуватись,

        По всій імперії по Візантійській

        Ми почали активно розселятись.

        Згадок тих часів мало збереглося,

        Та все ж Прокопію Кесарійському

        Дещо написать вдалося,

        А ще Маврикій стратег про нас писав:

        Народ звитяжний, витривалий,-

        Таку характеристику він дав.

                        (Слов’яни VI-IX ст.)

ВИНИКНЕННЯ Й РОЗВИТОК КИЇВСЬКОЇ РУСІ

1.  Князь відомий на Русі,

Хоч варяг не руський я,

А помер тому, що укусила

(Так гласить легенда)

Хто б ви думали – змія.

                                   (Олег)

1.  А я собі смерть знайшов,

Коли на древлян пішов.

Вони мене до вершин дерев прив’язали,

Пустили дерева й мене розідрали.      

                                         (Ігор)

1.  Чоловіче любий, чоловіче милий,

Не піднять тебе з могили,

На жаль не піднять,

Та все ж мушу я повстанців покарать.

Як сказала так і покарала,

Живцем в землю закопала

Стаостів від князя Мала.

Правда, кажуть, я їх по іншому провчила,

В лазні чистих їх спалила.

                                                     (Ольга)

1.  Своїй княгині Ользі я вірно слугувала,

І чесна й добросовісна у неї ключниця була.

Та от біда- любов до її сина

Мене із розуму звела.

Я Святослава покохала,

Я Святослава полюбила.

Йому я сина народила.

Лише рік я біля нього й походила.

Забрали дитинку з убогої хати,

Забрали в князівські палати,

А син уже підріс,

У Новгороді править

При допомозі рідного  дядька Добрині.

                                                      (Малуша)

1.  Красним сонечком мене народ прозвав,

У казках, легендах і билинах оспівав,

Поділив усю країну я на 8 округів.

На чолі яких поставив я своїх синів.

А крім того. Знищив я поганство,

Замість нього запровадив християнство.

                               (Володимир Великий)

1.  Щоб жили ви в мирі й дружбі, мої діти,

Згідно складеного заповіту,

             Свою спадщину таким я чином вам заповідаю

             Ізяслава в Києві старшим серед вас лишаю

             Всеволода в переяслав направляю,

             Де Деснянські луки, сіверян земля,

             Туди Святослава княжить посилаю я.   

                                                         (Ярослав Мудрий)

1.  І не сміли більш киян тривожить печеніги,

Припинились їх страшні, кривавії набіги.

А на тому місці, де вдалося ворога здолать.

Я велів собор величний збудувать.

                      (Я.Мудрий, Софійський собор)

1.  Мого діда знають всі, князь ввідомий на Русі

             Перший збірник давньоруського він видав права

             Тому й кажуть «Руська правда» Ярослава.

             Кілька слів по батька та по себе,

             Мабуть сказать треба:

             Батько мій, що Всеволодом звався,

             В дочку імператора із Візантії закохався,

             Яка стала матір’ю мені

             Я дружину теж знайшов на стороні!-

             Дочку короля Гарольда. Молоду красуню Гіту,

             І були наполовину русичі й британці наші діти.

                                             (Володимир Мономах)

1.  Хочеш ти про мене знати,

Мусиш приказку мою згадати.

Хочеш мед – треба знищить бджіл

Скільки в мене добрих справ, скільки діл.

Мабуть ти уже згадав, як я два князівства в

                                            одне об’єднав

і на половців ходив, і нищив їх   

          І наводив на поганців жах, як дід мій Мономах

          Літописець називає мене «самодержцем Русі

          А переказ твердить, що стогнали

          Запряжені мною в плуг литвини.

                                                 (Роман Мстиславич)

1.  Плаче жінка, плачуть діти:

   Що ж тепер нещасним нам робити,

   Ой біда, немає тата,

   Краще б тих поляків було не займати.

   А невдовзі!

   Мати з дітками-сирітками була в дорозі!

  Спершу на Волині опинилась з переляку,

                Потім захистили й приютили угор

                                                  (Анна,Данило, Василько)

1.  Комусь батьки дарують гроші,

   Хтось своїм дітям хату заповів,

   Та мій татусь зробив для мене подарунок  

                                                  найдорожчий,

   В честь імені мого назвав він місто Львів.

                                              (Лев Данилович)

1.  Мого батька знають всі, князь він на Русі

   Про науку дбав, «Руську правду» склав.

   Мудро правив він країною

   Чоловік же мій неграмотною був людиною

   Замість підпису ставив він хреста,

                 І це був король, не якась там людина проста

                                                                    (Я.Мудрий)

1.  Якщо мій дід Роман безперестано воював

   І майже дома не стикався,

   Я, навпаки весь час книжки читав,

   З мужами вченими охоче спілкувався.

 І з церквою у мене дружніми були стосунки

   Зв’язків із нею ніколи я не поривав.

    Я не скупився на подарунки,

    Коштовності і книги дарував.

                              (Володимир Василькович)

1.  Я в галичині на великий опор напоровся,

                  Бо уперто проти мене Дмитро з боярами боровся

                  Довго з ним нічого вдіяти не міг,

                  Та в кінці кінців я переміг.

                   І тепер Галичина –Польська сторона.

                                                                  (Казимир ІІІ)

1.  Мого батька звали Гедемін,

   Це при ньому територія держави

   Набула великих змін.

                 Приєднав він Білорусь, своїм батьком я горжусь

                  У Литві з’явились нові землі інароди

                  Я побив татар на річці Сині  води.

                                                                       (Ольгерд)

                                       

Міністерство освіти і науки України

Чернігівське обласне управління освіти

Менський районний методичний кабінет

Жовтнева ЗОШ І-ІІІ ступенів

Збірник загадок з історії по темі: «Київська Русь»

                                              Підготувала:

                                             Вчитель історії та географії

                                             Жовтневої ЗОШ І-ІІІ ст.

                                             Горох Н.М.

2009-2010 н.р.

PAGE   \* MERGEFORMAT 1