60075

Зима прийшла і свята привела

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Варвара Великомучениця. У другій половині ІІІ століття в багатого та знатного Діоскора була дочка на ім’я Варвара. Варвара заслуговувала всього цього. Залишена наодинці відірвана від суспільства Варвара знаходила для себе втіху роздивляючись природу з високої вежі.

Украинкский

2014-05-13

87.5 KB

0 чел.

Зима прийшла і свята привела

Мета. Поглибити знання учнів про календарну обрядовість, цикл зимових народних свят, їх відображення в народних прислів’ях і приказках; ознайомити школярів з історією української вишивки, традиціями, пов’язаними з вишиванням;

розвивати творчу уяву учнів, естетичний смак та фантазію;

виховувати шанобливе ставлення до культурних надбань нашого народу, прагнення наслідувати кращі традиції українців.

Обладнання. Святково прибрана кімната-світлиця, вишиті рушники, український народний одяг, ікони, роздатковий матеріал.

Учні працюють у трьох групах.

Проведення заходу

1. Слово вчителя.

Кажуть, що зима – найвеселіша пора року. Справді, за підрахунками, саме на цей час припадає найбільша кількість свят, серед яких багато народних – тих, які прийшли до нас із давніх часів. Послухаємо, які ж зимові свята здавна були невід’ємною частиною життя українців.

2. Повідомлення 1-ої групи. 

Я люблю веселий ранок

Холоднючої зими,

Як на двір, на стіни, ґанок

І на шлях за ворітьми

Упаде із неба промінь,

Дим пов’ється з димарів,

На току підніме гомін

Зграя галок і граків.

Сніг ясним кришталем блище,

Лютий холод допіка;

Сонце вгору плине вище,

Та не гріє здалека.

* Хоч народне прислів’я і стверджує, що сумний грудень у свято і будень, але саме останній місяць року налаштовує кожного з нас на оптимістичну хвилю, бо хоч зима і повертає на мороз, проте сонце вже йде на літо. Як-не-як, а таки спливає з життя ще один рік.

У наш час грудень завершує календарний рік. На кінець місяця, тобто на 22 число, припадає зимове сонцестояння, за яким визначають астрономічний початок зими. З останнім місяцем року пов’язано чи не найбільше народних свят.

*Ой хто, хто Миколая любить,

Ой хто, хто Миколаю служить,

Тому, святий Миколай,

На всяк час помагай,

Миколаю! 

* Ой хто, хто к ньому прибігає,

На поміч його призиває,

Той все з горя вийде ціло,

Охоронить душу й тіло,

Миколаю!

* Ой хто, хто спішить в твої двори,

Того ти на землі й на морі

Все хорониш від напасти,

Не даєш му в гріхи впасти,

Миколаю!

* Миколаю, молися за нами,

Ми благаєм Тебе зі сльозами.

Тебе будем вихваляти,

Ім’я Твоє величати

На віки!

* День святого Миколая – 19 грудня.

Зимовий Миколай вважається покровителем усіх бідних і знедолених, землеробства й тваринництва. Та найбільше його шанували діти, для яких він був почесним охоронцем. Навіть існує легенда про те, що Миколай рятував серед моря.

Під цю пору зима остаточно «лягає» на землю.

Знаменитий у всьому світі Санта Клаус ощедрює дітвору багатими передноворічними подарунками. У нас цю роль виконує Дід Мороз. Проте не всі знають, що в Україні був свій національний патрон, котрого й дотепер шанують у Галичині. Це – святий Миколай. Цього дня Миколай кладе слухняним дітям під подушки подарунки, а неслухняним – лозину.

Діти свято вірили в існування доброго захисника й намагалися не гнівити «діда Миколая, який знає про все».

* У ніч на 19 грудня ангели розстеляють біленькі хмарки так, щоб утворився велетенський килим. Із нього срібними ножицями витинають легкі, але пружні сходинки і складають їх – аж до самісінької землі. Тоді святий Миколай одягає золоті ризи і йде тими сходами на землю. За ним ангели несуть мальовані скрині з подарунками. А одну скриньку святий Миколай обережно тримає власноруч. У ній лежать безцінні щедроти, якими Сам Небесний Отець обдаровує гідних: справжні таланти, вірна дружба і щира любов, міцне здоров’я і щасливе довголіття. Ці Божі дари не можна взяти в руки – святий Миколай вкладає їх у добрі серденька.

Після такої пильної роботи, роздавши все до останньої цукерки, святий Миколай повертається в надхмарний палац. Легенький вітерець одразу ж розкидає білі сходинки по всьому небі… А на землі вже панує святковий настрій.

* Віфлеємська зірка сяє

В святвечірній світлий час,

Стіл святково прибирає

Наша матінка для нас.

Вже закінчені всі справи:

І великі, і малі…

Ой, як смачно пахнуть страви

На різдвяному столі!..

* Свят-вечір – 6 січня.

Ще вдосвіта, як тільки день синім проблиском заглянув у хату крізь замерзлі шибки, господиня приступала до праці. Першої магічною дією було добування нового вогню. Господиня діставала з покутя кремінь і кресало, які останні дванадцять днів лежали під образами.

Господиня пов’язувалась хусткою і заходилась готувати дванадцять свят вечірніх

страв.

Усі члени родини теж повинні бути вдома. «Боже збережи, – кажуть люди, – десь заночувати в цю ніч: цілий рік будеш блукати по світі». Боронь, Боже, і сваритися в цей день! Навпаки, добре помиритися з ворогами, щоб у новому році було мирно і в хаті, і поза хатою.

Так у турботах і проходив день. Цього дня не снідають і обходяться без обіду. Хіба дітям, що не можуть терпіти голоду, мати дозволить щось з’їсти, та й то лише в обідній час.

Уся родина чекає, коли на небі з’явиться перша зірка, що має сповістити всім людям про велике диво – народження Сина Божого.

І тільки після цього можна приступати до святої вечері. Свята вечеря – це спільна вечеря всього роду. Навіть мертві родичі й безвісти зниклі – усі мають у цей вечір зібратися разом, щоб трапезувати цілим родом.

Живі, пам’ятаючи своїх мертвих родичів, ставили для них кутю та узвар на вікнах, розкидали варений біб по кутках, залишали немитими ложки та миски після вечері, «щоб душі могли їх лизати для поживи».

Під час вечері виходити з-за столу не годиться, розмовляти багато – теж не добре.

* Я люблю Різдвяне свято.

З братом йду колядувати.

Під вікном співаєм,

Бога вихваляєм.

А за це мені із братом

Від господаря є плата:

І тістечка, і горіхи,

А найбільше – втіхи.

* Різдво – 7 січня.

Один із найзнаменніших і найвеличніших свят зимового календаря, яким, власне, започатковується рік, є Різдво Христове, що в народі йменують просто Різдвом. Відтак усюди в храмах відправляють нічну божу службу з таким розрахунком, щоб завершити її вдосвіта та знову сісти за святкову вечерю.

Першими сповісниками народження Христа були діти та підлітки. Удосвіта семи-восьмилітні хлопчаки йшли до односельців віршувати-віншувати, себто вітати родичів та сусідів зі святом Різдва.

Родина сідала за вранішню свят-вечерю, доки не зійшло сонце. Адже за віруваннями, добрі духи перебували в хаті лише із сутінками.

Розговівшись, лягали спати. До обіду, як правило, ніхто не ходив у гості.

Потім відбувалась родинна вечеря. Вона тривала допізна. Ніхто з присутніх не згадував сумних історій та образ, бо це трапезування мало «очистити всіх од скверни й об’єднати злагодою й любов’ю».

Надвечір починалося масове колядування. Різдвяні колядницькі гурти споряджали переважно парубки.

* Там, на річці, на Йордані,

Ісуса кропили.

На тій річці, на Йордані,

Ісуса хрестили.

То ж на свято, на Водохрещ,

Цілюща водиця,

Від хвороби святи ницю

Зберігать годиться…

*Водохреща – 19 січня.

Ранком у церкві відбувається богослужіння. Після богослужіння весь народ іде процесією на річку до хреста. Попереду несуть дерев’яний церковний хрест.

Після водосвяття всі люди повертаються до своїх хат.

В усіх хатах пили свячену воду, кропили житло свяченою водою. Воду, яка залишалась, наливали в пляшку й зберігали її цілий рік.

По обіді дівчата бігали до річки вмиватися в «йорданській воді, щоб були рожеві лиця».

3. Діти розказують вірш і обсипають присутніх конфетті.

* Ну, а зараз для усіх

Ми розкажемо про сніг!

* Падав сніг,

Падав сніг

 Для усіх,

усіх,

усіх:

і дорослих, і малих,

і веселих, і сумних.

* Всім, хто гордо носа ніс,

він тихцем сідав на ніс.

* А роззяві, як на сміх,

залетів до рота сніг.

* Вереді за комір вліз

І довів його до сліз.

* А веселі грали в сніжки –

сніг сідав їм на усмішки

і сміявся з усіма:

(разом) – Ой, зима,

зима,

зима!

4. Слово вчителя.

Діти, багато народних свят відзначали наші пращури. А яке ж них було найголовнішим?

Про це свідчить і вірш Лідії Руденко «Різдвяне». Прочитайте його виразно по черзі групами (кожна група читає одну строфу).

Різдвяне

Як перша зірка в небі запалає –

Святвечір вість подасть тобі й мені.

У цьому світі все, усе минає,

Різдвяна ж казка не минає. Ні!

Різдвяна ніч – Господнє світле диво.

Нехай усім Різдво добро несе.

Нехай живеться, люди, вам щасливо,

Задумане хай збудеться усе.

Серця відкриймо радості й любові,

Очистьмо всі душі своєї храм,

Леліймо світ – і поглядом, і словом.

І за добро воздасться нам.

5. Завдання для груп.

На основі змісту вірша доберіть якомога більше слів, які характеризують Різдво:

іменників;

прикметників;

дієслів.

6. Слово вчителя.

Діти, сьогодні, 17 грудня, день Варвари Великомучениці. З чим пов’язане виникнення цього свята, нам розкажуть учні 2-ої групи.

7. Виступи учнів з 2-ої групи.

* Варвара Великомучениця.

У другій половині ІІІ століття в багатого та знатного Діоскора була дочка на ім’я Варвара. Мати в неї померла, коли крихітці не було 1 року. Після смерті матері Діоскор усю свою любов і турботу зосередив на єдиній дочці Варварі. Він беріг її як зіницю ока. Варвара заслуговувала всього цього. Разом з духовними рисами вона вирізнялась неймовірною красою, так що не мала собі рівних. Вона була найкращою нареченою в усьому місті. І всякий із багатих та знатних юнаків був радий звати її своєю дружиною.

Але її батько, який дуже любив свою дочку, не хотів, щоб прості смертні люди милувалися неймовірною красою Варвари. З цією метою він наважився сховати Варвару від суспільства. Він збудував для неї вежу, у яку і сховав свою дочку. Він надав їй мудрих радниць та надійну прислугу. Залишена наодинці, відірвана від суспільства, Варвара знаходила для себе втіху, роздивляючись природу з високої вежі. Вона звикла жити своїм внутрішнім життям. Вона бажала все пізнати, але в цьому бажанні відчувала незадоволення звичаями та станом життя її батька-язичника та подібних йому людей.

Милуючись красою Божого світу та прислухаючись до тихого шелесту дерев, Варвара задавала питання: «Хто той, котрий усе це зробив?» Вона зрозуміла, що все це зробив Бог. Варвара пізнала Бога – творця світу.

Через свої переконання Варвара змушена була жити у вигнанні. Навіть її рідний батько не міг змиритися з тим, що улюблена донька прийняла віру Христа. Багато мук і випробувань довелось винести Варварі, та коли жорстокий батько покарав свою доньку, відсікши їй голову, блискавка покарала його. За страждання православна церква називає Варвару Великомученицею.

* 17 грудня – день Варвари Великомучениці. Народна легенда, записана на Вінниччині, каже, що свята Варвара Великомучениця була така мудра на вишивання, що вишила ризи самому Ісусові Христові.

У день Великомучениці Варвари гріх прати, білити і глину місити. «Можна тільки вишивати та нитки сукати…» Беручись до вишивання, колись дівчата хрестились і шептали: «Свята Варвара золотими нитками Ісусові ризи шила й нас навчила».

* Отже, удавнину на Варвари можна було тільки вишивати й нитки сукати. Про невдачливих казали: «Було не савити і не варварити, а сісти і на три веретина напарити; …на сорочку сурганити,...не євдошити – на куделю ковдошити».

* Оскільки Варвара вважалася жіночим святом, то його відзначали представниці «слабкої статі». Найпишніше це проходило в дівочих гуртах. Юнки готували вареники з маком і запрошували хлопців на вечерю.

* Сівши за стіл, парубки не поспішали їсти обрядову страву. Справа в тім, що за традицією юнки готували так звані «ліві вареники», начиняючи їх клоччям чи вовною. На Поліссі підсипали борошно. Такі вареники звались пирхунами, бо борошно з них пирхало, розліталось на увсебіч. Це завжди викликало загальний сміх, а невдаху охрещували пирхуном.

* Народна творчість зафіксувала чимало прикмет, прислів’їв та приказок, у яких відбита вся обрядова структура, характерна для свята. Наприклад, яка погода на Варвари, така й на Різдво.

* Дерева в інеї – урожай на фрукти.

* Якщо горобці збираються купками на деревах і цвірінькають, то буде тепла зима.

* Хто заспить на Варвару, той цілий рік буде сонним.

* Від Варвари до Нового року стільки дня доточиться, як півень з порогу скочить.

* Якщо в грудні на Варвари болото, то буде зима красна, як золото.

* «Варвари» - день повороту на весну. Приповідка каже, що Варвара ночі увірвала, а дня доточила.

* На другий день – преподобного Сави, а на третій – Миколая. На Україні в цей час звичайно випадають великі сніги, починаються «справжні» морози, замерзають ріки. З цього приводу в народних приповідках говориться: «Варвара снігом постелить, Сава загострить хуртовиною, а Микола морозом придавить!»

* Варвара мостить, Сава гострить, а Микола гвоздить!

* Усі ці три дні наші селяни колись варили кутю та узвар, щоб хліб родив та садовина рясніла.

8. Завдання для груп.

Із літер-розсипанок кожна група повинна скласти прислів’я. перемагає той, хто швидше виконає завдання.

Якщо на Варвару гострі морози, то на зиму готуй вози, а якщо розтане, то кажи оглянути сани.

Варвара показує дорогу, Сава мости мостить, а Микола гвоздить.

Коли на Варвару мороз приліз, то ховай сани, а витягай віз.

9. Слово вчителя.

Оскільки сьогодні день Святої Варвари, а на Варвару можна було тільки вишивати, давайте познайомимося з історією української народної вишивки.

10. Повідомлення 3-ої групи.

* Мабуть, ніколи не зможемо ми довідатися, хто і коли вперше здогадався втілити в узорний мотив красу рідної природи, свої переживання та відчуття, бо тканини та нитки недовговічні і наука позбавлена можливості точно визначити час виникнення цього мистецтва. Але якщо уважно роздивитись всесвітньо відомі вироби, то можна помітити, що в давні часи одяг прикрашали золотими нашивками і декоративними швами. Тобто на території нашої країни люди вишивали ще 2400 років тому. А найдавнішу вишивку знайдено під час розкопок Соколової могили в Миколаївській області – їй майже 2000 років. У заповіднику «Софійський музей» можна побачити вишивку ХІІ століття.

На фібулах та браслетах ХІІІ століття зображено постаті в сорочках з широкими вишиваними манишками.

З первісного заняття вишивка згодом перетворилася в ремесло, яке потрібно було добре знати. Відомо, що першу школу, де молоді дівчата вчились вишивати, на українській землі в ХІ столітті організувала сестра Володимира Мономаха Ганна. Ця школа була організована при Андріївському монастирі. У ній навчали майстринь, котрі вишивали золотом і сріблом речі церковного вжитку та князівський одяг.

* Вишивання – це захоплююче заняття, під час якого розвивається естетичний смак, виховується працелюбність, творче ставлення до праці, старанність. Охайність.

Українська народна вишивка – один із найпоширеніших і найдоступніших видів народної художньої творчості. Вишивка вдосконалювалась протягом багатьох століть. Зразки старовинної української вишивки вражають своєю простотою й лаконічністю, різноманітністю й художньою майстерністю.

З давніх-давен люди оформлювали ручною вишивкою різні предмети побуту: серветки, скатерки, рушники, блузи, сорочки.

* В українській народній вишивці є різноманітні орнаменти: рослинні, геометричні, із зображенням тварин, з емблемами.

Рослинні орнаменти складаються із стилізованих квіток, листочків, бутонів, стебелець. Геометричні орнаменти складаються із різноманітних геометричних фігур: трикутників. Ромбів, квадратів, зірок.

* Шви українських вишивок поділяються на основні та додаткові. Основні шви бувають лічильні та декоративні.

Лічильними називають такі шви, для виконання кожного стібка яких потрібно лічити нитки тканини. До лічильних швів належать пряма гладь, хрестик, зерновий вивід. Виколювання, різні види мережок.

У декоративних швах стібки вишивки виконують по мальованому контуру орнаменту. Отже, до декоративних належать шви, якими вишивають рослинні орнаменти.

* Для вишивання потрібно приготувати тканину, нитки, набір голок, п’яльця, ножиці, лінійку, наперсток.

Для вишивання краще брати світлу тканину полотняного переплетіння з льону, льон з лавсаном, домоткане полотно, нитки – ірис, муліне, шовкові, шерстяні.

* Створюючи орнамент для вишивки, художники в усі часи звертались до природи, але не просто копіювали її, а, стилізуючи і спрощуючи, відбирали найхарактерніше. Кожна вишивка була не тільки красива, але й несла певний зміст, була якимсь символом.

– Наприклад, часто на рушниках ми бачимо вишиті грона калини. Калина – дерево нашого роду. Колись у сиву давнину вона пов’язувалась з народженням Всесвіту, вогняної трійці – Сонця, Місяця та зірки. Тому й назву має від давньої назви Сонця – «Коло». А оскільки ягоди калини червоні, то й стали вони символом крові та невмирущого роду.

 Виноград. Символіка винограду розкриває нам радість і красу створення сім’ї. Сад-виноград – це життєва нива, на якій чоловік є сіячем, а жінка має ростити й плекати дерево їхнього роду.

 Мак. З давніх-давен на Україні святили мак і обсівали людей та худобу, бо вірили, що мак сіє чарівну силу, яка захищає від усякого зла. А ще вірили, що поле після битви навесні вкривається маками. Квітка маку несе в собі пам’ять народу. Дівчата, у сім’ях яких був загиблий, вишивали узори маку на сорочках, а на голову клали віночки з семи маків, присягаючи цим зберегти й продовжити свій рід.

 Троянда. Мотив троянди вважається не дуже давнім. Троянда – улюблена квітка українців, її дбайливо плекали під вікнами хати, адже ця квітка нагадує сонце. Узори з троянд укладалися за законами рослинного орнаменту, що означає безприривний сонячний рух з вічним оновленням. Там, де троянди складені в систему геометричного узору, ці рослини не просто квіти – це квіти-зорі.

 Хміль. Узори, що нагадують листя хмелю, віднесені до молодіжної символіки. Хміль несе в собі значення розвитку, молодого буяння та любові.

 Зірки, розкидані по рукаві й зібрані в геометричний орнамент, – це уявлення про структуру Всесвіту, що вже є не хаотичним і безладним, а впорядкованим, гармонійним, і знову засіяні, щоб нести нові паростки життя.

* Вишитий рушник на Україні – здавна неодмінний атрибут традиційних народних свят. Важливі події в житті народу ніколи не обходились без рушників. Вишитий рушник був завжди зразком гостинності, на ньому підносили дорогим гостям хліб-сіль, на рушниках приймали новонароджених, а також проводжали людину в останню путь. Під час будівництва нового дому рушниками підіймали сволок, а потім дарували їх будівельникам. Без рушника не обходилось і весілля. Рушник, на який ставали молодята, був запорукою вірності.

Кожна дівчина готувала собі придане, вишивала багато сорочок, рушників, бо за їх кількістю, красою та складністю узору оцінювали працьовитість нареченої.

* Рушник дарувала мати сину в дорогу на щастя в новому житті. Його берегли як пам’ять про рідний дім, про дитинство.

Однією з найпоширеніших в українських народних вишивках рушників є техніка вишивання хрестиком, яка ґрунтується на лічбі. Вишивають хрестиком по рахунку ниток на тканині, по канві, по контурах.

На окрему увагу заслуговують кольори в рушниках, їх поєднання та символіка. Контраст червоного та чорного в народній етиці став ознакою фізичної краси: червоні щоки – чорні брови. У червоно-чорній рушниковій вишивці відтворене світовідчуття й світосприймання народу. За народними повір’ями, червона барва означає кохання й милосердя.

* Чи не найяскравішим втіленням багатого і розмаїтого мистецтва народної вишивки є біла вишита сорочка – неодмінна складова частина народного вбрання як жіночого, так і чоловічого.

Вишивана сорочка була характерною ознакою кожної місцевості, і порівняно легко відрізнити полтавську від подільської, гуцульську від поліської. Вони різняться орнаментом, технікою виконання та барвою барв.

Вишиванням на Україні займались виключно жінки. Для цієї роботи використовувалась кожна зручна нагода: досвітки та вечорниці, на які дівчата збиралися довгими осінніми та зимовими вечорами, і години відпочинку від польових робіт.

* Готуючись вийти заміж, кожна дівчина, як правило, повинна була мати багато різних вишиванок. Більш заможні дівчата готували собі по 50, 80, а іноді по 100 сорочок з тонкого полотна: для буденної роботи, свята, на весілля, навіть на смерть.

Дівчата змагались між собою в доборі узору, у загальній композиції елементів орнаменту, у майстерності вишивання. Одяг був характеристикою майстерності й працьовитості дівчини. Поганою нареченою вважалася та дівчина, яка не оволоділа цією майстерністю змалку. У пісні про гарну дівчину співають:

Вона вміє шити-вишивати

І гарних пісень співати.

* Саме тому жіночий одяг оздоблювався надзвичайно гарно. Кольорова плахта, вишита старанно підібраними ніжними тонами, яскрава корсетка, яскрава шовкова попередниця, барвиста вишита сорочка – у такому одязі дівчина мала вигляд мальовничий, нагадуючи букет живих квітів. Звичайно, не всі дівчата могли дозволити собі одяг з тонкого полотна, але за оздобленням їхній одяг не поступався перед одягом багатших.

11. Слово вчителя.

У наш час почало відроджуватись мистецтво вишивання, Усе більше можна зустріти вишиті сорочки не тільки в музеях, а й у повсякденному житті. В окремих містах проходять навіть свята, присвячені вишитій сорочці.

І в нашій школі сьогодні ви стали свідками незвичайної події: діти, учителі, батьки, гості нашої школи – усі ми маємо можливість познайомитися з історією вишивки в нашому місті, почути розповіді про родинні традиції, пов’язані з вишиванням, поспілкуватися з майстринями української вишивки, чиї роботи виставляються навіть на міжнародних виставках.

Тож берімо все найкраще з побаченого й почутого, намагаймося докласти всіляких зусиль для того, щоб мистецтво української народної вишивки продовжувало жити й милувати нас і наших нащадків своїми нев’янучими квітами.

ЛІТЕРАТУРА

Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. – К.:АВПТ «Оберіг», 1993. –601 с.

Новак С. Наш рік. – Дрогобич: Коло, 2003. – 132с.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

66394. Клінічний перебіг гострого калькульозного пієлонефриту у хворих на цукровий діабет та удосконалення його комплексного лікування з урахуванням стану вегетативної нервової системи (клініко-експериментальне дослідження) 990.5 KB
  Однією з найбільш важливих, складних проблем в урології та медицині в цілому є інфекційно-запальні ускладнення, значення яких з відомих причин медичного, соціального, економічного характеру з часом зростає. Частота їх розвитку стає загрозливою, що знаходить відображення...
66395. ФІНАНСОВА СТРАТЕГІЯ ТОРГОВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ НЕСТАБІЛЬНОГО ЕКОНОМІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА 315.5 KB
  Розвитку фінансової діяльності торговельних підприємств на сучасному етапі притаманний ряд недоліків. Ці недоліки фінансової діяльності суттєво знижують рівень її ефективності внаслідок чого протягом останніх років більш ніж третина торговельних підприємств є збитковими.
66396. ВНУТРІШНЬОАРТЕРІАЛЬНА ПОЛІХІМІОТЕРАПІЯ РАКУ МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ. УСКЛАДНЕННЯ, ЇХ ПРОФІЛАКТИКА ТА ЛІКУВАННЯ 272 KB
  Місцеворозповсюджені форми раку молочної залози вважаються прогностично несприятливими і лише впровадження сучасних схем хіміогормонотерапії в клінічну практику зокрема внутрішньоартеріальних інфузій хіміопрепаратів дозволило декілька покращити результати лікування хворих.
66397. Забезпечення продуктивності багатономенклатурних механообробних виробництв на основі синтезу структур технологічних систем 611 KB
  Існуючий стан машинобудування в Україні не достатньо забезпечує необхідні показники конкурентоспроможності продуктивності та якості техніки. Одним із напрямків підвищення ефективності таких виробництв є створення механообробних технологічних систем ТС що сполучають в собі суперечливі властивості високої продуктивності та гнучкості.
66398. ОСОБЛИВОСТІ МОРФОГЕНЕЗУ НАДНИРКОВИХ ЗАЛОЗ ПІД ВПЛИВОМ НА ОРГАНІЗМ ТОЛУОЛУ 232.5 KB
  У зв'язку з цим актуальним компонентом нашої роботи став пошук препаратів здатних нормалізувати структуру надниркових залоз щурів які перенесли вплив толуолу. Встановити особливості будови надниркових залоз статевозрілих щурівсамців...
66399. ГЕНДЕРНА СПЕЦИФІКА СТАНОВЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ У СТУДЕНТІВ ВИЩОГО ТЕХНІЧНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ 183 KB
  Сучасному молодому фахівцю інженерної галузі необхідно вміти продуктивно та творчо розв’язувати завдання й вирішувати виробничі проблеми виявляти здатність професійно інтелектуально розвиватися....
66400. РОЗВИТОК ТЕХНІЧНОГО МИСЛЕННЯ У МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ТЕХНОЛОГІЙ В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН 252.5 KB
  Характер технічної оснащеності і наявних технологій у їх сукупності відображають рівень інтелектуального, духовного потенціалу суспільства, можливості самореалізації кожної людини. Безперечно, що підростаючому поколінню потрібно оволодівати знаннями про сутність технологічних перетворень навколишньої дійсності.
66401. КОНЦЕПТ ПРИРОДИ В ПОЕЗІЇ ВІЛЬЯМА БЛЕЙКА ТА ФЕДОРА ТЮТЧЕВА 157 KB
  Якщо йдеться про порівняння художніх світів англійця Блейка вільного митця й принципового нонконформіста та російського аристократа-царедворця Тютчева який намагався щиро сповідувати офіційну ідеологічну доктрину царату більше того порівняння письменників...
66402. СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ПІДТРИМКА ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ У ШКОЛАХ США 163 KB
  Проблема навчання й виховання обдарованих дітей набула особливого значення на порозі ХХІ століття. Навчання й виховання обдарованих дітей є надзвичайно важливими для створення підґрунтя розвитку інтелектуальних та творчих ресурсів суспільства будьякої держави зокрема України.