60169

Жінки в долі та творчості Т.Шевченка

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Щось до лона пригортає і з туманом розмовляє: Виходить Ганна з дитиною на руках: Ой тумане тумане Мій латаний талане Чому мене не сховаєш Отут серед лану Чому мене не задавиш У землю не вдавиш...

Украинкский

2014-05-14

104.5 KB

2 чел.

Тема.    Жінки в долі  та  творчості Т.Шевченка

На сцені портрет Т. Шевченка, прикрашений вишитим рушником. Зліва і справа слова:

У нашім раї на землі

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим.

...на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люди на землі.

Виставка його творів, малюнків.

Ведуча:(на фоні пісні «Зоре моя вечірняя) Тарас Григорович Шевченко обняв своїм генієм усі царини духовного і соціального, життя суспільства. Водночас творчість його висвітила найпотаємнІшІ порухи душі простої людини, пригніченої тяжким ярмом царизму, розкрила її глибину і велич. Нелегко осягнути багатогранність Шевченкової музи. Тож хочемо сьогодні спинитися лише на одній сторінці великої творчої спадщини Кобзаря — показати місце жінки в його творчості, а також особистому житті.

Презентація «Жінки в долі Шевченка»

Ведуча.У світовій ліриці немає митця, який би з такого любов'ю і таким сумом оспівав жінку — матір, сестру, кохану, дружину, їхнє тяжке життя в експлуататорському суспільстві. Для Шевченка жіноча недоля була згустком болю, що запікся в ного серці. Кріпацька неволя — це доля рідної матері,

яку передчасно «у могилу нужда та праця положила», доля сестер Катрі, Ярини, Марії—голубок молодих, у яких коеи в наймах побіліють, це трагічна доля його першої трепетної любові — Оксани Коваленко, доля всіх нещасних жінок, що «німі на панщину ідуть». Шевченко гнівно йиступив проти жіночого безправ'я. Він ніби зібрав воєдино у своєму зболеному серці страждання поневолених жінок усіх епох і схвильовано розповів про них цілому світові. «Такого полум'яного культу материнства,  такого апофеозу жіночого кохання і -жіночої муки не знайти... ні в одного з постів світу» — писав М, Рильський.                    

Великий Шевченко провіщав.що гряде час,коли

...на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люди на землі.

Презентація « Жіноча доля в творчості Т.Г.Шевченка»

Інсценізація поеми Т.Г.Шевченка «Наймичка»

На сцену виходять ведучі:

Ведуча:                                У неділю вранці-рано

Поле крилося туманом;

У тумані, на могилі,

Як тополя, похилилась

Молодиця молодая.

Щось до лона пригортає

і з туманом розмовляє:

Виходить Ганна з дитиною на руках:

«Ой тумане, тумане,—

Мій латаний талане!

Чому мене не сховаєш

Отут серед лану?

Чому мене не задавиш,

У землю не вдавиш?

Чому мені злої долі,

Чом віку не збавиш?

Ні, не дави, туманочку!

Сховай тілько в полі,

Щоб ніхто не знав, не бачив

Моєї недолі!..

Я не одна,— єсть у мене

І батько, і мати.,.

Єсть у мене... туманочку,

Туманочку, брате!..

Дитя моє! мій синочку,

Нехрещений сину

Не я тебе хреститиму

На лиху годину.

чужі люди хреститимуть,

Я не буду знати-

Як і зовуть... Дитя моє!

Я була багата...

Не лай мене; молитимусь,

Із самого неба

Долю виплачу сльозами

І пошлю до тебе».

(Іде по сцені,колише дитину,співає колискову)

Ведуча:                                     Був собі дід та баба.

З давнього-давна у гаї над ставом

Удвох собі  на хуторі жили,

Як діточок двоє,—

Усюди обоє.

Ще змалечку удвох ягнята пасли,

А потім побралися,

Худоби діждалися,

Придбали хутір, став і млин,

Садок у гаї розвели

І пасіку чималу —

Та діточок у їх бігма,

А смерть з косою за плечима.

Хто ж їх старість привітає,

За дитину стане?

Хто заплаче, поховає?

Хто душу спом'яне?

Хто поживе добро чесно,

В добрую годину,

І  згадає дякуючи,

Як своя дитина?..

Тяжко дітей годувати

У безверхій хаті,

А ще гірше старітися

У білих палатах,—

Старітися, умирати,

Добро покидати

Чужим людям, чужим дітям

На сміх, на розтрату!

І дід, і баба у неділю

На призьбі вдвох собі сиділи

Гарненько, в білих сорочках.

Сіяло сонце, в небесах

Ані хмариночки, та тихо,

Та любо, як у раї.

Сховалося у серці лихо,

Як звір у темнім гаї.

В такім раї чого б, бачся,

Старим сумувати?

Чи то давнє яке лихо

Прокинулось в хаті?

Чи вчорашнє, задавлене

Знов поворушилось,

Чи ще тілько заклюнулось

І рай запалило?

Не знаю, що і після чого

Старі сумують. Може, вже

Оце збираються до Бога,

Та хто в далекую дорогу

Їм добре коней запряже?

( Під хатою сидять дід і баба)

Дід :                                   «А хто нас, Насте, поховає,

Як помремо?»

Баба:                                          «Сама не знаю!

Я все оце міркувала,

Та аж сумно стало:

Одинокі зостарілись...

Кому понадбали Добра цього?..»

( Чути плач дитини)

Дід:                                          «Стривай лишень!

Чи чуєш?  щось плаче

За ворітьми... мов дитина!

Побіжім лиш!.. Бачиш?

Я вгадував, що щось буде!»

( схопились,біжать на дитячий плач,В кошику сповита дитина. вкрита свитиною)

  Дід:                                               «А що, Насте?

Я й казав! От бачиш?

От і талан, от і доля,

І  не одинокі!

Бери.ж лишень та сповивай..

( Баба бере дитину)

Ач яке, нівроку!

Неси ж в хату, а я верхи

Кинусь за кумами

В Городище...»

(Ідуть зі сцени)

Ведуча:                             Чудно якось Діється між нами!   

Один сина проклинає,

З хати виганяє,

Другий свічечку, сердешний,

Потом заробляє

Та ридаючи становить

Перед образами —

Нема дітей!.. Чудно якось

Діється між нами!

Аж три пари на радощах

Кумів назбирали,

Та ввечері й охрестили,

І  Марком назвали.

Росте Марко. Старі мої

Не знають, де діти,

Де посадить, де положить

І що з ним робити.

Минає рік. Росте Марко —

І дійна корова

У розкоші купається.

Аж ось чорноброва

Та молода, білолиця

Прийшла молодиця

На той хутір благодатний

У найми проситься.

(Під хатою дід,баба і Ганна)

Дід.                                      «А що ж,возьмім, Насте».

Баба :                                   «Возьмімо, Трохиме,

Бо ми старі, нездужаєм.

Та таки й дитина,

Хоча воно вже й підросло.

Та все ж таки треба

Коло його піклуватись.

Дід:                                          «Та воно-то треба

Бо й я свою вже часточку

Прожив, слава Богу,---

Підтоптався- Так що ж тепер,

Що візьмеш, небого?

За рік. чи  як?»

Ганна:                            «А що дасте»

Дід:                                      «Е, ні! треба знати,

Треба, дочко, лічить плату,

Зароблену плату,

Бо сказано: хто не лічить,

То той і не має.

Так отак хіба, небого:

Ні ти нас не знаєш,

Ні ми тебе. А поживеш,

Роздивишся  в хаті,

Та й ми тебе побачимо,—

Отоді й за плату,

Чи так, дочко?»

Ганна:                                           «Добре, дядьку».

Дід,баба                                  «Просимо ж у хату».

Ведуча:                               Поєднались. Молодиця

Рада та весела,

Ніби з паном повінчалась,

Закупила села.

І  у хаті,  і на дворі,

І  коло скотини,

Увечері  і вдосвіта;

А коло дитини

Так і пада, ніби мати;

В будень і  в неділю

Головоньку йому змиє,

Й сорочечку білу

Що день божий надіває.

Грається, співає,

Робить возики, а в свято —

То й з рук не спускає.

Дивуються старі мої

Та моляться богу.

А наймичка невсипуща

Щовечір, небога,

Свого долю проклинає,

Тяжко-важко плаче;

І  ніхто того не чує,

Не знає й не бачить,

Опріч Марка маленького.

Так воно не знає,

Чого наймичка сльозами

Його умиває.

Не зна Марко, чого вона

Так його цілує,

Сама не з'їсть ї не доп'є.

Його нагодує.

Не зна Марко, як в колисці

Часом серед ночі

Прокинеться, ворухнеться —

То вона вже скочить, ,

І укриє, й перехрестить,

Тихо заколише,—

Вона чує з тії хати,

Як дитина дише.

Вранці  Марко до наймички

Ручки простягає

І  мамою невсипущу

Ганну величає...

Не зна Марко, росте собі.

Росте, виростає.

Ведуча:                                 Чимало літ перевернулось,

Води чимало утекло;

І  в хутір лихо завернуло,

І сліз чимало принесло.

Бабусю Настю поховали

І ледве-ледве одволали

Трохима-діда. Прогуло

Прокляте лихо та й заснуло.

На хутір знову благодать-

З-за гаю темного вернулась

До діда в хату спочивать. .

Уже Марко чумакує

І  восени не ночує

Ні під хатою, ні в хаті...

Кого-небудь треба сватать.

«Кого ж би тут?» — старий дума

ї просить поради

У наймички. А наймичка   -.

До царівни б рада

Слать старости: «Треба Марка

Самого спитати».

«Добре, дочко, спитаємо

Та й будемо сватать».

Розпитали, порадились,

Та й за старостами        .

Пішов Марко- Вернулися

Люде з рушниками,

З святим хлібом обміненим.

Панну у жупані,

Таку кралю висватали,

Що хоч за гетьмана,

То не сором. Отаке-то

Диво запопали!

( Сцена Марко,дід,Ганна)

Дід:                                            «Спасибі вам!

Тепер, щоб ви знали,

Треба краю доводити,

Коли й де вінчати,

Та й весілля. Та ще ось що:

Хто в нас буде мати?

Не дожила моя Настя!..»

( Плаче)

Ганна:                                      «Мати... мати... мати!»

Ведуча :                               Через тиждень молодиці

Коровай місили

На хуторі. Старий батько

З усієї сили

З молодицями танцює,

Та двір вимітає,

Та прохожих, проїжджачих

У двір закликає,

Та вареною частує,

На весілля просить.

Знай, бігає, а самого

Ледве ноги носять.

Скрізь гармидер та реготня,

В хаті і надворі.

І  жолоби викотили

З нової комори.

Скрізь порання: печуть, варять,

Вимітають, миють...

Та все чужі. Де ж наймичка?

На прощу у Київ

Пішла Ганна. Благав старий,

А Марко аж плакав,

Щоб була вона за матір.

Марко.                                Ганно, будь мені за матір.

Ганна.                                          «Ні, Марку, ніяко

Мені матір'ю сидіти:

То багаті люде,

А я наймичка... ще й з тебе

Сміятися будуть.

Нехай Бог вам помагає!

Піду помолюся

Усім святим у Києві,

Та й знову вернуся

В вашу хату, як приймете.

Поки маю сили,

Трудитимусь...»

(Благославляє Марка,плаче,йде)

Ведуча:                                   Розвернулося весілля.

Музикам робота

І підковам. Вареною

Столи й лави миють.

А наймичка шкандибає,

Поспішає в Київ.

Прийшла в Київ — не спочила,

У міщанки стала,

Найнялася носить воду,

Бо грошей не стало

На молебствіє Варварі.

Носила-носила.

Кіп із вісім заробила

Й Маркові купила

Святу шапочку в пещерах

У Йвана святого,

Щоб голова не боліла

В Марка молодого;

І перстеник у Варвари

Невістці достала,

1, всім святим поклонившись,

Додому верталась.

Вернулася. Катерина

1  Марко зустріли

За ворітьми, ввели в хату

Й за стіл посадили,

Напували й годували.

Про Київ питали,

І в кімнаті  Катерина

Одпочить послала.

( Катерина стелить постіль,Ганна лягає)

Ганна ( плаче)              За що вони мене люблять?

За що поважають?

О боже мій милосердний!

Може, вони знають..,

Може, вони догадались...

Ні, не догадались;

Вони добрі...»

Ведуча:                                Тричі  крига замерзала,

Тричі  розтавала,

Тричі  наймичку у Київ

Катря проводжала

Так, як матір, і в четвертий

Провела небогу

Аж у поле, до могили,

І  молила Бога,

Щоб швиденько верталася.

Бо без неї в хаті

Якось сумно   ніби мати

Покинула хату.

Після Пречистої в неділю

Та після першої Трохим

Старий сидів в сорочці білій,

В брилі на призьбі . Перед ним

З собакою онучок грався..

А внучка в юпку одяглась

У Катрину і ніби йшла

До діда в гості:

(Сцена дід з онуками)

Дід ( сміється)                 «А де ж ти діла паляницю?

Чи, може, в лісі хто одняв?

Чи попросту — забула взяти?..

Чи, може, ще й не напекла?

Е, сором, сором, лепська мати!»

(Побачив Ганну і разом з онуками біжить її зустрічати)

Ганна ( стомлено)                 «А Марко в дорозі?»—

Дід   :                                       «В дорозі ще й досі».

Ганна:                                 «А я ледве додибала

До вашої хати,

Не хотілось на чужині

Одній умирати?

Коли б Марка діждатися...

Так щось тяжко стало!»

( Дістає з клуночка гостинці і роздає)

Ганна:                                   «А ось ще осталось

Півбубличка!»

(Ділить бублик між дітьми)

(Сцена.Ганна і Катерина за столом)

Ганна.                                             «Катерино!

Коли в нас неділя?»

Катерина:                                     «Післязавтра».

Ганна:                                            «Треба буде

Акафіст найняти

Миколаєві святому

Й на часточку дати;

Бо щось Марко забарився...

Може, де в дорозі

Занедужав, сохрань Боже!»

(Встає,плаче,йде до ліжка.,лягає)

Ганна                                                   «Катерино!

Не та вже я стала:

Зледащіла, не здужаю

І  на ноги встати.

Тяжко, Катре, умирати

В чужій теплій хаті!»

( Пауза)

Ганна                                         «Доню Катерино!

Чи ще Марко не приїхав?

Ох, якби я знала,

Що діждуся, що побачу,

То ще б підождала!»

Ведуча                                    Іде Марко з чумаками.

Ідучи, співає,

Не поспіша до господи —

Воли попасає.

Везе Марко Катерині

Сукна дорогого,

А батькові шитий пояс

Шовку червоного,

А наймичці на очіпок

Парчі золотої

І  червону добру хустку

З білою   габою.

А діточкам черевички,

Фіг та винограду,

А всім вкупі — червоного

Вина з Цареграду

Відер троє у барилі

І  кав'яру     з Дону —

Всього везе, та не знає,

Що діється дома!

Іде Марко , не журиться.

Прийшов — слава Богу!

І  ворота одчиняє,

І молиться Богу.

Ганна (лежит, підняла голову)  «Чи чуєш ти, Катерино?

Біжи зустрічати!

Уже прийшов!  Біжи швидче!

Швидче веди в хату!..

Слава тобі, Христе-боже!

Насилу діждала!»

(читає «Отче наш»)

Марко: (з тривогою)               «А де ж Ганна, Катерино?

Я пак і байдуже!

Чи не вмерла?»

Катерина:   (сумно)                        «Ні, не вмерла,,

А дуже нездужа.

Ходім лишень в малу хату,

Поки випрягає

Воли батько:  вона тебе,

Марку, дожидає».

Ганна. ( хреститься)                «Слава... слава Богу!

Ходи сюди, не лякайся...

Вийди, Катре, з хати:

Я щось маю розпитати,

Дещо розказати».

( Катерина виходить)

Марко ( схилився до Ганни)           Ганно.

Ганна:                                    «Марку! подивися,

Подивися ти  на  мене:

Бач, як я змарніла?

Я не Ганна, не наймичка,

Я...» —

( Пауза, очі закриті)

Марко:                                        Ганно.Ганно.

(Ганна плаче,дивиться на Марка)

Ганна:                                  «Прости мене! Я каралась

Весь вік в чужій хаті...

Прости мене, мій синочку!

Я... я твоя мати».

( Ганна вмирає)

Марко:                                          Мамо. Мамо.

( Звучить пісня «Сиве сонечк»)

 Ведуча  ( на фоні пісні «Реве та стогне Дніпр широкий»)

Немає у світовій літературі іншого поета, який би так ніжно, з любов'ю оспівав у своїй творчості жінку - матір усієї Землі, берегиню, продовжувачку роду.

                     

Його невмируще:

У нашім раї на землі

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим.

стало святим ідеалом для багатьох поколінь, і є ним для нас нині, коли, нарешті, ми взялися за будівництво власної хати, бо, як казав незабутній Тарас:

В своїй хаті своя правда,

І сила, і воля.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

37431. Экономика фирмы 879 KB
  Цели определяются при создании организации, могут измениться на протяжении её функционирования, но всегда служат ориентиром, ведущим организацию к успеху. В организации существует целая система целей, включая главную цель всей организации, цели подразделений и, наконец, личные цели работников.
37432. Анализ доходности и минимизации риска с вексельными операциями ПАО «УкрСиббанк» 92.12 KB
  ТБД автоматизированная система инвентаризации и машинного представления терминологической лексики и ее семантизации в системах машинного и человекомашинного речевого общения. Научные задачи: моделирование терминологической системы РЯ как системы подсистем построение общенаучных и общетеоретических тезаурусов исследование русской терминологии Типы традиционного использования ТБД: справочноинформационное обслуживание специалистов различных областей знания обеспечение традиционного перевода научнотехнической литературы обеспечение АСОТ...
37433. Оценка недвижимости 174.5 KB
  Оценка недвижимости - наука прикладного экономического анализа, цель которого заключается в выявлении наиболее эффективного с экономической точки зрения использования объекта, в исследовании спроса и предложения на соответствующем рынке, а также в разработке модели оценки объекта, которая прогнозировала бы наиболее вероятную цену его продажи.
37434. Разработка замкнутой (бессбросной) системы производственного водообеспечения техногенного комплекса 1.13 MB
  Результатом выполнения курсового проекта является составление замкнутой схемы производственного водообеспечения техногенного комплекса. В этой схеме исключён сброс сточных вод в водный объект и значительно уменьшен расход воды, забираемой из источника водоснабжения.
37435. Організація обліку готової сільськогосподарської продукції 239.83 KB
  Визначити, класифікувати та описати порядок оцінки готової сільськогосподарської продукції; визначити основні завдання організації обліку готової сільськогосподарської продукції; визначити нормативно-правове регулювання обліку готової сільськогосподарської продукцції; визначити особливості документування господарсьих операцій повʼязаних з випуском готової сілльськогосподарської продукції...
37436. Управління пасажирським судном 233.5 KB
  Старший бортпровідник безпосередньо підкоряється помічникові капітана по пасажирській частині, керує роботою бортпровідників, днювальних, що обслуговують пасажирські приміщення, і забезпечує стан пасажирських приміщень у належному порядку.
37437. История России. Шпаргалка 228.68 KB
  Империя – это конгломерат народов, которые образуют экономическую, политическую и в зачатке культурную систему, где ведущая определяющая, объединяющая роль принадлежит одному или нескольким народам, в то время как остальные народы находятся в состоянии зависимости и подчинения, хотя и извлекают определенные выгоды из своего положения в рамках данного конгломерата.
37438. Икемділік ұғымы. Сұраныс пен ұсыныс икемділігі 154 KB
  Рыноктық экономика – бұл сұраныс пен ұсыныстың үздіксіз арақатынасы. Мұндай қарым-қатынасты қарапайым моделінің тууы, экономикалық ғылым тарихында үлкен маңызды дәуір болып саналады. Сол мезеттен бері екі ғасырдан астам уақыт өтсе де, рыноктық экономикамен теориялық танысу осыдан басталады. Өйткені осы модель арқылы барлық экономикалық процестер ашылып көрсетіледі.
37439. Финансовый мененджмент 212.87 KB
  Финансовый менеджмент– это управление финансово-хозяйственной деятельностью фирмы на основе использования современных методов. Основным лицом ответственным за достижение цели финансового менеджмента, является вице-президент по финансовым вопросам (заместитель директора по финансовым вопросам).