6022

Технологія складання оптичних деталей

Лабораторная работа

Производство и промышленные технологии

Вивчити зміст роботи та конструкцію приладу для центрування лінз, що склеюються. Розрахувати граничну величину (число m поділів) переміщення центра сітки коліматора за шкалою сітки окуляра для заданого допуска С на децентрування склеєних лінз з урахуванням їх фокусної відстані.

Украинкский

2012-12-27

62.5 KB

8 чел.

Технологія складання оптичних деталей

Мета роботи: вивчити один з методів з'єднання деталей між собою – склеювання лінз.

Завдання

    1. Вивчити зміст роботи та конструкцію приладу для центрування лінз, що склеюються.

    2. Розрахувати граничну величину (число m поділів) переміщення центра сітки колімато-

ра за шкалою сітки окуляра для заданого допуска С на децентрування склеєних лінз з урахуванням їх фокусної відстані.

    3. Склеїти лінзи з центруванням на приладi.

    4. Виміряти величину залишкової децентрировки С3.

    5. Визначити товщину клеючого шару.

Обладнання для виконання лабораторної роботи:

    1. Лінзи (2 шт.),

    2. Клей ОК-72Ф, ОК-50, бальзамін-М.

    3. Коліматор.

    4. Мікроскоп.

    5. Набір компенсаційних лінз.

    6. Лабораторні терези.

    7. Методичні вказівки до виконання лабораторної роботи.

    8. ГОСТ 14887-69.

Теоретичні положення

    Мета з'єднання деталей між собою – точна фіксація їх взаємного положення та зменшення кількості світла, що відбивається вільними поверхнями. Якщо, наприклад, між позитивною лінзою із скла К8 та негативною лінзою із скла марки ТФ1 буде повітряний проміжок, то кількість світла, відбитого вільними поверхнями складе приблизно 10%. При дотику повер- хонь, або заповненні проміжку між ними середовищем з показником заломлення рівними або близьким до показника однієї із лінз втрати світла на відбиття зменшуються приблизно до 0,01%.

    Склеювання – найбільше поширений метод з'єднання оптичних деталей. Технологію цьо-го процесу визначають тип, розмір та матеріал деталей, технічні вимоги до з'єднання, агре-гатний стан клею та його властивості. Склеєнні деталі повинні вдовольняти вимоги, які вка-зані на кресленнях, а саме допуску С на децентрування, чистоті клеєного шару, чистоті та точності форми зовнішніх повєрхонь та інше.

    Лінзи в переважній більшості випадків склеюють наступними речовинами:

    1. Бальзамін-М – з'єднання вихідних компонентів бальзаміна-мономера, ініціатора та при-скорювача полімеризації. Перед вживанням із вказаних компонентів готують два розчини. Перший розчин складається із суміші бальзаміна-мономера та продукту 23; другий – із баль-заміна-мономера і діметаламінбензольдегіда. Бальзамін-М застосовують для склеювання оп-тичних деталей з відношенням товщини до діаметру t / D не менше 1:10, деталей із світло роздільними покриттями, світлофільтрів та поляроїдів. Процес полімеризації відбувається при температурі 18 – 26°С протягом 1 – 3 діб.

    2. Клей ОК-50П – розчин епоксидної смоли в епіхлоргідриті та фракції поліетилен-поліа-

мінів. Готується змішуванням двох компонентів перед склеюванням. Перший компонент є розчином смоли ЕД-20 в епіхлоргідриті, другий – фракцію поліетиленполіамінів, що служить затверджувачем. Співвідношення мас компонентів 10:1.

    Клей ОК-50П застосовують для склеювання оптичних деталей, що працюють у вологому тропічному кліматі. Завдяки добрій адгезії клей та скло мають високу міцність, що дозволяє з'єднувати консольно підвішені деталі. Мала еластичність клею обмежує різницю ТКЛР матеріалів деталей, що з'єднуються. Ствердіння клею відбувається при температурі 18 – 26°С і не спричиняє деформацій. Для надання шару, що склеює, вологостійкості та збільшеної механічної міцності склеєні деталі прогрівають при температурі 60°С протягом 5 – 7 годин.

    3. Клей ОК-72Ф – для склеювання оптичних деталей, також із різними покриттями і дета-лей, які консольно підвішені, працюючих на удар; для склеювання деталей в тропічному ви-конанні. Клей ОК-72Ф застосовують при склеюванні з різницею коефіцієнтів ∆α > 30*10–7, деталей із важких флінтів, для герметизації шарів, що склеюють; токсичний. Показник за-ломлення при 20°С ne = 1,558 ± 0,02. Умови склеювання – при температурі 18 – 20°С.           

    Вказані клеї повинні відповідати вимогам ГОСТ 14887-69.

    Основні вимоги до клеючих речовин: прозорість, безколірність, оптична однорідність, за-даний показник заломлення, відсутність деформацій з'єднаних деталей, механічна міцність, морозостійкість та термостійкість з'єднання, легкість розклеювання деталей.

Основний зміст роботи

Методика склеювання, оптичних деталей

    Процес склеювання лінз складається із послідовних операцій, що виконуються:

    1. Підготовка деталей та клею. Поверхні. що з'єднуються, попередньо скомплектованих лінз промивають, чистять, накладають одна на іншу. Їх вільне переміщення відносно одна ін-шої на тонкій повітряній подушці та поява інтерференційної картини при зменшенні повітря-ного прошарку натиском на верхню лінзу є показником вірності комплектації та якісної чис-тоти з'єднаних деталей. Складені парами деталі та клей нагрівають: деталі до 100 – 130°С, клей – до в'язкості, яка дозволяє отримати товщину шару близько 0,01 – 0,02 мм.

    2. Склеювання. Після того як зняли позитивну лінзу, на поверхню негативної лінзи нано-сять необхідну кількість клею. Знову встановлюють позитивну лінзу, та притискають її до нижньої, товщину шару доводять до 0,01 – 0,02 мм. Зменшення товщини клеючого шару збільшує механічну міцність та морозостійкість з'єднання.

    3. Центрування комплекту. До твердіння клею суміщають оптичні осі склеюваних лінз. їх взаємне положення контролюють за допомогою оптичного приладу

    4. Витримка та охолодження компонента в положенні, виключаючим зміщення лінз одної відносно іншої та порушення їх центрування.

Схема приладу для центрування склеюваних лінз

    Оптична схема (рис. 3.1.) приладу складена із елементів, які утворюють коліматор та мікроскоп.

    Склеювану пару лінз СЛ встановлюють в паралельному пучку за об'єктивом 5. Зображен-ня сітки 4, виникаюче у фокусі пари лінз СЛ, роздивляються у мікроскоп. Якщо оптичні вісі склеюваних лінз не співпадають, то при їх обертанні в оправі центр перекрестя сітки коліма-

тора буде переміщуватись у полі зору мікроскопа по колу. Для визначення переміщення на сітці окуляра наноситься шкала. Число поділок, що містить діаметр описаного кола, відпові-

дає подвоєній величині децентрировки С.

    Мікроскоп може бути піднятий або опущений по вертикальній спрямовуючій, що дозво-

ляє контролювати суміщення оптичних вісей лінз із фокусними відстанями ' від 40 до 240 мм. Якщо фокусна відстань виходить за вказані межі, тобто ' > 240 і ' < 40 мм, то у хід про-менів вводять компенсаційну лінзу КЛ, при цьому зображення сітки 4 роздивляються у екві-валентному фокусі системи "склеювана лінза + компенсаційна лінза".

Порядок виконання роботи

    1. По заданій величині С допуску на децентрування та ' склеюваної лінзи розрахувати число m поділок, в межах яких центр сітки коліматора може переміщуватися по шкалі сітки мікроскопа.

    При центруванні склеюваної лінзи із фокусною відстанню ' від 40 до 240 мм число 

поділок                                                            c2β

                                                               m = ———                                                                    (3.1)

                                                                           a

де β – лінійне збільшення об'єктива мікроскопа, β = 10x; а – ціна поділки шкали сітки, а = 0,1 мм.

    При центруванні лінз із фокусною відстанню, величина якої вимагає введення компенса-

ційної лінзи, на склеювану лінзу падає непаралельний пучок. Тому величина переміщення центра сітки коліматора у полі зору мікроскопа не відповідає фактичному децентруванню С.                  

    В цьому випадку

                                                                         c2β          S'

                                                               m = ——— * ——,                                                        (3.2)

                                                                            а           '

де S – відстань від задньої головної площини склеюваної лінзи до еквівалентного фокуса

                                                                             ''kl

                                                               ' = ——————                                                          (3.3)

                                                                        ' + 'klh

                                                                                      h

                                                               S'0 = 'e (1 – ——)                                                           (3.4)

                                                                                     'kl

h = 32 мм.

    Фокусну відстань 'kl компенсаційної лінзи вибирають в залежності від величини ' склеюваної лінзи.

    2. Розрахувати величину m, підготувати деталі та клей, склеїти лінзи.

    3. Лінзи, що з'єднуються, підігріти і встановити в оправу приладу, юстуванням мікроскопа досягти зображення сітки коліматора. Обертаючи оправу та переміщуючи верхню лінзу до нижньої, сумістити їх оптичні вісі. При цьому діаметр кола, описаного центром сітки коліма-тора повинен бути мінімальним.

    4. Відцентрований комплект охолодити. Виміряти величину m та знайти величину залиш-кового децентрируваня СЗ.

    5. За допомогою подвійного мікроскопа Лінника або зваженням знайти товщину ℓ шару клеючої речовини. При визначенні ℓ зважуваням її розраховують за формулою:

                                                              10 (Р1 Р2)

                                                 = ————————————, [м],                                         (3.5)

                                                        2* R (R – √ R2D2 / 4 )

де Р1 Р2 – масса деталей відповідно до і після склеювання, г; q – густина клею; R – радіус кривизни склеєних поверхонь, см; D – діаметр деталі, см.

Звіт повинен містити:

    1. Опиc оптичної схеми приладу для суміщення оптичних вісей склеюваних лінз; пос-лідовності дій при виконанні операцій склеювання лінз;

     2. Допустиме переміщення m центра сітки коліматора вздовж шкали сітки при заданому допуску С на децентрування.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

34666. Массивы: определение, описание, размещение в памяти, использование 55 KB
  Структурная схема массива. Type имя типа = RRY [ тип индекса ] OF тип элементов VR имя переменной : имя типа ; При таком способе описания в разделе Type описывается тип массива который будет использоваться в программе то есть его размер и тип элементов. С отдельным элементом массива можно делать все что с любой переменной. Обращаться к элементу массива надо указывая имя переменной с номером элемента в квадратных скобках.
34667. Метод пошаговой детализации в программировании 407.08 KB
  Полностью закончив детализацию всех блоков получаем решение задачи в целом. Детализируем операцию определения x: Определить x Определить x1 такое что fx1 =y Определить x2 такое что fx2 =y Определить x на интервале [x1 x2] Все. Таким образом определим значение x1 удовлетворяющее данному условию: Определить x1: x1:=1 цикл пока fx1 y x1:=x1 2 Все цикл Все 4 этап. Определить x2: x2:=1 цикл пока fx2 y x2:=x22 Все цикл Все.
34668. Объектно-ориентированное программирование. Виртуальные методы и полиморфизм 71.5 KB
  Объектное и объектно-ориентированное программирование (ООП) возникло в результате развития идеологии процедурного программирования, где данные и подпрограммы (процедуры, функции) их обработки формально не связаны. Кроме того, в современном объектно-ориентированном программировании часто большое значение имеют понятия события
34669. Организация библиотек 81.5 KB
  Заголовок модуля и связь модулей друг с другом. Доступ к объявленным в модуле объектам Стандартные модули Понятие модуля Стандартный Паскаль не предусматривает механизмов раздельной компиляции частей программы с последующей их сборкой перед выполнением. Здесь UNIT зарезервированное слово единица; начинает заголовок модуля; имя имя модуля правильный идентификатор; INTERFCE зарезервированное слово интерфейс; начинает интерфейсную часть модуля; IMPLEMENTTION зарезервированное слово выполнение; начинает исполняемую...
34670. Организация памяти. Статические и динамические структуры данных 182 KB
  Статические и динамические структуры данных Организация памяти. Статические и динамические структуры данных [1] Статическая память [2] Автоматическая память [3] Динамическая память [4] Распределение оперативной памяти [4.3] Управление блоками динамической памяти Как бы ни была велика основная память современных ЭВМ программистам её всегда не хватает.
34671. Организация файловой системы в Паскале 140 KB
  Виды файлов. Типизированные файлы [2] Процедуры и функции для работы с файлами любого типа [3] Процедуры и функции для работы с типизированными файлами [4] Нетипизированные файлы [4.1] Нетипизированные файлы.
34672. Колообіг води в атмосфері 1.42 MB
  Розподіл води на планеті distribution of wter in km3 x 106 Rocks not usble 150 Ocens 97. сказано що “використання води на нашій планеті постійно зростає і вже найближчим часом у багатьох її регіонах слід чекати дефіциту прісної водиâ€. Деякі характеристики ланок кругообігу води Вода на Землі постійно перебуває в процесі кругообігу.
34674. Походження основних компонентів хімічного складу атмосферних опадів 38 KB
  Постійним природним джерелом надходження сірководню та сірчистого газу в атмосферу є вулканічна діяльність. Робота промислових підприємств постачає в атмосферу велику кількість сполук сірки у вигляді SO2 SO3 H2S CS2. Сполуки сірки викидаються в атмосферу також підприємствами що виробляють і застосовують сірчану кислоту та сірководень а також при спалюванні органічних решток в териконах. Сполуки азоту що надходять в атмосферу представлені оксидами азоту N2O NO NO2 N2O3 N2O5.