6022

Технологія складання оптичних деталей

Лабораторная работа

Производство и промышленные технологии

Вивчити зміст роботи та конструкцію приладу для центрування лінз, що склеюються. Розрахувати граничну величину (число m поділів) переміщення центра сітки коліматора за шкалою сітки окуляра для заданого допуска С на децентрування склеєних лінз з урахуванням їх фокусної відстані.

Украинкский

2012-12-27

62.5 KB

8 чел.

Технологія складання оптичних деталей

Мета роботи: вивчити один з методів з'єднання деталей між собою – склеювання лінз.

Завдання

    1. Вивчити зміст роботи та конструкцію приладу для центрування лінз, що склеюються.

    2. Розрахувати граничну величину (число m поділів) переміщення центра сітки колімато-

ра за шкалою сітки окуляра для заданого допуска С на децентрування склеєних лінз з урахуванням їх фокусної відстані.

    3. Склеїти лінзи з центруванням на приладi.

    4. Виміряти величину залишкової децентрировки С3.

    5. Визначити товщину клеючого шару.

Обладнання для виконання лабораторної роботи:

    1. Лінзи (2 шт.),

    2. Клей ОК-72Ф, ОК-50, бальзамін-М.

    3. Коліматор.

    4. Мікроскоп.

    5. Набір компенсаційних лінз.

    6. Лабораторні терези.

    7. Методичні вказівки до виконання лабораторної роботи.

    8. ГОСТ 14887-69.

Теоретичні положення

    Мета з'єднання деталей між собою – точна фіксація їх взаємного положення та зменшення кількості світла, що відбивається вільними поверхнями. Якщо, наприклад, між позитивною лінзою із скла К8 та негативною лінзою із скла марки ТФ1 буде повітряний проміжок, то кількість світла, відбитого вільними поверхнями складе приблизно 10%. При дотику повер- хонь, або заповненні проміжку між ними середовищем з показником заломлення рівними або близьким до показника однієї із лінз втрати світла на відбиття зменшуються приблизно до 0,01%.

    Склеювання – найбільше поширений метод з'єднання оптичних деталей. Технологію цьо-го процесу визначають тип, розмір та матеріал деталей, технічні вимоги до з'єднання, агре-гатний стан клею та його властивості. Склеєнні деталі повинні вдовольняти вимоги, які вка-зані на кресленнях, а саме допуску С на децентрування, чистоті клеєного шару, чистоті та точності форми зовнішніх повєрхонь та інше.

    Лінзи в переважній більшості випадків склеюють наступними речовинами:

    1. Бальзамін-М – з'єднання вихідних компонентів бальзаміна-мономера, ініціатора та при-скорювача полімеризації. Перед вживанням із вказаних компонентів готують два розчини. Перший розчин складається із суміші бальзаміна-мономера та продукту 23; другий – із баль-заміна-мономера і діметаламінбензольдегіда. Бальзамін-М застосовують для склеювання оп-тичних деталей з відношенням товщини до діаметру t / D не менше 1:10, деталей із світло роздільними покриттями, світлофільтрів та поляроїдів. Процес полімеризації відбувається при температурі 18 – 26°С протягом 1 – 3 діб.

    2. Клей ОК-50П – розчин епоксидної смоли в епіхлоргідриті та фракції поліетилен-поліа-

мінів. Готується змішуванням двох компонентів перед склеюванням. Перший компонент є розчином смоли ЕД-20 в епіхлоргідриті, другий – фракцію поліетиленполіамінів, що служить затверджувачем. Співвідношення мас компонентів 10:1.

    Клей ОК-50П застосовують для склеювання оптичних деталей, що працюють у вологому тропічному кліматі. Завдяки добрій адгезії клей та скло мають високу міцність, що дозволяє з'єднувати консольно підвішені деталі. Мала еластичність клею обмежує різницю ТКЛР матеріалів деталей, що з'єднуються. Ствердіння клею відбувається при температурі 18 – 26°С і не спричиняє деформацій. Для надання шару, що склеює, вологостійкості та збільшеної механічної міцності склеєні деталі прогрівають при температурі 60°С протягом 5 – 7 годин.

    3. Клей ОК-72Ф – для склеювання оптичних деталей, також із різними покриттями і дета-лей, які консольно підвішені, працюючих на удар; для склеювання деталей в тропічному ви-конанні. Клей ОК-72Ф застосовують при склеюванні з різницею коефіцієнтів ∆α > 30*10–7, деталей із важких флінтів, для герметизації шарів, що склеюють; токсичний. Показник за-ломлення при 20°С ne = 1,558 ± 0,02. Умови склеювання – при температурі 18 – 20°С.           

    Вказані клеї повинні відповідати вимогам ГОСТ 14887-69.

    Основні вимоги до клеючих речовин: прозорість, безколірність, оптична однорідність, за-даний показник заломлення, відсутність деформацій з'єднаних деталей, механічна міцність, морозостійкість та термостійкість з'єднання, легкість розклеювання деталей.

Основний зміст роботи

Методика склеювання, оптичних деталей

    Процес склеювання лінз складається із послідовних операцій, що виконуються:

    1. Підготовка деталей та клею. Поверхні. що з'єднуються, попередньо скомплектованих лінз промивають, чистять, накладають одна на іншу. Їх вільне переміщення відносно одна ін-шої на тонкій повітряній подушці та поява інтерференційної картини при зменшенні повітря-ного прошарку натиском на верхню лінзу є показником вірності комплектації та якісної чис-тоти з'єднаних деталей. Складені парами деталі та клей нагрівають: деталі до 100 – 130°С, клей – до в'язкості, яка дозволяє отримати товщину шару близько 0,01 – 0,02 мм.

    2. Склеювання. Після того як зняли позитивну лінзу, на поверхню негативної лінзи нано-сять необхідну кількість клею. Знову встановлюють позитивну лінзу, та притискають її до нижньої, товщину шару доводять до 0,01 – 0,02 мм. Зменшення товщини клеючого шару збільшує механічну міцність та морозостійкість з'єднання.

    3. Центрування комплекту. До твердіння клею суміщають оптичні осі склеюваних лінз. їх взаємне положення контролюють за допомогою оптичного приладу

    4. Витримка та охолодження компонента в положенні, виключаючим зміщення лінз одної відносно іншої та порушення їх центрування.

Схема приладу для центрування склеюваних лінз

    Оптична схема (рис. 3.1.) приладу складена із елементів, які утворюють коліматор та мікроскоп.

    Склеювану пару лінз СЛ встановлюють в паралельному пучку за об'єктивом 5. Зображен-ня сітки 4, виникаюче у фокусі пари лінз СЛ, роздивляються у мікроскоп. Якщо оптичні вісі склеюваних лінз не співпадають, то при їх обертанні в оправі центр перекрестя сітки коліма-

тора буде переміщуватись у полі зору мікроскопа по колу. Для визначення переміщення на сітці окуляра наноситься шкала. Число поділок, що містить діаметр описаного кола, відпові-

дає подвоєній величині децентрировки С.

    Мікроскоп може бути піднятий або опущений по вертикальній спрямовуючій, що дозво-

ляє контролювати суміщення оптичних вісей лінз із фокусними відстанями ' від 40 до 240 мм. Якщо фокусна відстань виходить за вказані межі, тобто ' > 240 і ' < 40 мм, то у хід про-менів вводять компенсаційну лінзу КЛ, при цьому зображення сітки 4 роздивляються у екві-валентному фокусі системи "склеювана лінза + компенсаційна лінза".

Порядок виконання роботи

    1. По заданій величині С допуску на децентрування та ' склеюваної лінзи розрахувати число m поділок, в межах яких центр сітки коліматора може переміщуватися по шкалі сітки мікроскопа.

    При центруванні склеюваної лінзи із фокусною відстанню ' від 40 до 240 мм число 

поділок                                                            c2β

                                                               m = ———                                                                    (3.1)

                                                                           a

де β – лінійне збільшення об'єктива мікроскопа, β = 10x; а – ціна поділки шкали сітки, а = 0,1 мм.

    При центруванні лінз із фокусною відстанню, величина якої вимагає введення компенса-

ційної лінзи, на склеювану лінзу падає непаралельний пучок. Тому величина переміщення центра сітки коліматора у полі зору мікроскопа не відповідає фактичному децентруванню С.                  

    В цьому випадку

                                                                         c2β          S'

                                                               m = ——— * ——,                                                        (3.2)

                                                                            а           '

де S – відстань від задньої головної площини склеюваної лінзи до еквівалентного фокуса

                                                                             ''kl

                                                               ' = ——————                                                          (3.3)

                                                                        ' + 'klh

                                                                                      h

                                                               S'0 = 'e (1 – ——)                                                           (3.4)

                                                                                     'kl

h = 32 мм.

    Фокусну відстань 'kl компенсаційної лінзи вибирають в залежності від величини ' склеюваної лінзи.

    2. Розрахувати величину m, підготувати деталі та клей, склеїти лінзи.

    3. Лінзи, що з'єднуються, підігріти і встановити в оправу приладу, юстуванням мікроскопа досягти зображення сітки коліматора. Обертаючи оправу та переміщуючи верхню лінзу до нижньої, сумістити їх оптичні вісі. При цьому діаметр кола, описаного центром сітки коліма-тора повинен бути мінімальним.

    4. Відцентрований комплект охолодити. Виміряти величину m та знайти величину залиш-кового децентрируваня СЗ.

    5. За допомогою подвійного мікроскопа Лінника або зваженням знайти товщину ℓ шару клеючої речовини. При визначенні ℓ зважуваням її розраховують за формулою:

                                                              10 (Р1 Р2)

                                                 = ————————————, [м],                                         (3.5)

                                                        2* R (R – √ R2D2 / 4 )

де Р1 Р2 – масса деталей відповідно до і після склеювання, г; q – густина клею; R – радіус кривизни склеєних поверхонь, см; D – діаметр деталі, см.

Звіт повинен містити:

    1. Опиc оптичної схеми приладу для суміщення оптичних вісей склеюваних лінз; пос-лідовності дій при виконанні операцій склеювання лінз;

     2. Допустиме переміщення m центра сітки коліматора вздовж шкали сітки при заданому допуску С на децентрування.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

29035. Расчёт фундаментов по второй группе предельных состояний. Определение конечной осадки фундаментов мелкого заложения методом эквивалентного слоя 31.5 KB
  Расчёт фундаментов по второй группе предельных состояний по деформациям заключается в выполнении условия s ≤ sw 1 где s конечная стабилизированная осадка фундамента определённая расчётом; sw предельное значение осадки устанавливаемое соответствующими нормативными документами или требованиями проекта. Конечная стабилизированная осадка фундамента может быть определена методом эквивалентного слоя. Осадка с учётом жёсткости и формы подошвы фундамента в случае однородного основания определяется по формуле: s=p0hэmv 2 где p0 ...
29036. Определение расчётного сопротивления грунтов основания по таблицам СНиП 23 KB
  Тип песчаного грунта пески гравелистые крупные средней крупности и т. Плотность сложения песчаного грунта плотный средней плотности рыхлый. Устанавливается по таблице в зависимости от типа песчаного грунта и его коэффициента пористости: 1 где γ – удельный вес грунта; γs – удельный вес твердых частиц; w – влажность грунта. Степень влажности песчаного грунта Sr маловлажный влажный насыщенный водой: 2 где γs – удельный вес воды.
29037. Условия применения свайных фундаментов. Конструктивные решения. Виды свайных фундаментов в зависимости от расположения свай в плане 32 KB
  Условия применения свайных фундаментов. Виды свайных фундаментов в зависимости от расположения свай в плане. В этих условиях чаще всего прибегают к устройству фундаментов из свай. Группы или ряды свай объединённые поверху распределительной плитой или балкой образуют свайный фундамент.
29038. Условия применения свайных фундаментов. Классификация свай по материалу, форме продольного и поперечного сечения 42.5 KB
  Сваи погружаемые в грунт в готовом виде в зависимости от материала из которого они изготовляются подразделяются на железобетонные деревянные стальные и комбинированные. Железобетонные сваи получившие наибольшее распространение в практике строительства подразделяются: по форме поперечного сечения на квадратные квадратные с круглой полостью полые круглого сечения прямоугольные тавровые и двутавровые рис.1; по форме продольного сечения на призматические цилиндрические с наклонными боковыми гранями пирамидальные...
29039. Понятие о висячих сваях и сваях-стойках. Определение несущей способности свай-стоек 28.5 KB
  По характеру передачи нагрузки на грунт сваи подразделяются на висячие сваи и сваистойки. К сваямстойкам относятся сваи прорезающие толщу слабых грунтов и опирающиеся на практически несжимаемые скальные или малосжимаемые грунты крупнообломочные грунты с песчаным заполнителем глины твёрдой консистенции. Сваястойка практически всю нагрузку на грунт передаёт через нижний конец так как при малых вертикальных перемещениях сваи не возникают условия для проявления сил трения на её боковой поверхности рис. Сваястойка работает как сжатый...
29040. Определение несущей способности висячих свай по таблицам СНиП. Понятие о негативном трении и его учёт при определении несущей способности свай 35.5 KB
  Расчёт несущей способности вертикально нагруженных висячих свай производится как правило только по прочности грунта так как по прочности материала сваи она всегда заведомо выше.0385 широко применяемый в практике проектирования и известный под названием практического метода позволяет определять несущую способность сваи по данным геологических изысканий. Метод базируется на обобщении результатов испытаний большого числа обычных и специальных свай вертикальной статической нагрузкой проведенных в различных грунтовых условиях с целью...
29041. Динамический метод определения несущей способности одиночной сваи. Понятие об отказе. Уравнение работ. Контроль за сопротивлением свай при их забивке 28.5 KB
  Динамический метод определения несущей способности одиночной сваи. При молотах ударного действия скорость погружения сваи принято характеризовать величиной её погружения от одного удара называемой отказом сваи. По величине отказа который замеряется при достижении сваей проектной отметки можно судить о её сопротивлении поскольку чем меньше отказ тем очевидно больше несущая способность сваи. Динамический метод и заключается в определении несущей способности сваи по величине её отказа на отметке близкой к проектной.
29042. Определение числа свай в фундаменте. Конструирование ленточных свайных фундаментов 27 KB
  Определение числа свай в фундаменте. Конструирование ленточных свайных фундаментов. Зная несущую способность сваи Fα и принимая что ростверк обеспечивает равномерную передачу нагрузки на все сваи фундамента необходимое число свай n на 1 м длины ленточного фундамента определяется по формуле: 1 где γк коэффициент надёжности принимаемый в зависимости от способа определения несущей способности сваи; N01 расчётная нагрузка на 1 м длины ленточного фундамента. Число свай на 1 м найденное по формуле 1 может быть дробным.
29043. Определение числа свай в фундаменте. Конструирование отдельно стоящих свайных фундаментов 22 KB
  Определение числа свай в фундаменте. Конструирование отдельно стоящих свайных фундаментов. Зная несущую способность сваи Fα принимая что ростверк обеспечивает равномерную передачу нагрузки на все сваи фундамента необходимое число свай n в кусте определяют по формуле 1 где γк коэффициент надёжности принимаемый от способа определения несущей способности сваи; N01 расчётная нагрузка на куст. Полученное по формуле 1 число свай округляется в сторону увеличения до целого числа.