6022

Технологія складання оптичних деталей

Лабораторная работа

Производство и промышленные технологии

Вивчити зміст роботи та конструкцію приладу для центрування лінз, що склеюються. Розрахувати граничну величину (число m поділів) переміщення центра сітки коліматора за шкалою сітки окуляра для заданого допуска С на децентрування склеєних лінз з урахуванням їх фокусної відстані.

Украинкский

2012-12-27

62.5 KB

8 чел.

Технологія складання оптичних деталей

Мета роботи: вивчити один з методів з'єднання деталей між собою – склеювання лінз.

Завдання

    1. Вивчити зміст роботи та конструкцію приладу для центрування лінз, що склеюються.

    2. Розрахувати граничну величину (число m поділів) переміщення центра сітки колімато-

ра за шкалою сітки окуляра для заданого допуска С на децентрування склеєних лінз з урахуванням їх фокусної відстані.

    3. Склеїти лінзи з центруванням на приладi.

    4. Виміряти величину залишкової децентрировки С3.

    5. Визначити товщину клеючого шару.

Обладнання для виконання лабораторної роботи:

    1. Лінзи (2 шт.),

    2. Клей ОК-72Ф, ОК-50, бальзамін-М.

    3. Коліматор.

    4. Мікроскоп.

    5. Набір компенсаційних лінз.

    6. Лабораторні терези.

    7. Методичні вказівки до виконання лабораторної роботи.

    8. ГОСТ 14887-69.

Теоретичні положення

    Мета з'єднання деталей між собою – точна фіксація їх взаємного положення та зменшення кількості світла, що відбивається вільними поверхнями. Якщо, наприклад, між позитивною лінзою із скла К8 та негативною лінзою із скла марки ТФ1 буде повітряний проміжок, то кількість світла, відбитого вільними поверхнями складе приблизно 10%. При дотику повер- хонь, або заповненні проміжку між ними середовищем з показником заломлення рівними або близьким до показника однієї із лінз втрати світла на відбиття зменшуються приблизно до 0,01%.

    Склеювання – найбільше поширений метод з'єднання оптичних деталей. Технологію цьо-го процесу визначають тип, розмір та матеріал деталей, технічні вимоги до з'єднання, агре-гатний стан клею та його властивості. Склеєнні деталі повинні вдовольняти вимоги, які вка-зані на кресленнях, а саме допуску С на децентрування, чистоті клеєного шару, чистоті та точності форми зовнішніх повєрхонь та інше.

    Лінзи в переважній більшості випадків склеюють наступними речовинами:

    1. Бальзамін-М – з'єднання вихідних компонентів бальзаміна-мономера, ініціатора та при-скорювача полімеризації. Перед вживанням із вказаних компонентів готують два розчини. Перший розчин складається із суміші бальзаміна-мономера та продукту 23; другий – із баль-заміна-мономера і діметаламінбензольдегіда. Бальзамін-М застосовують для склеювання оп-тичних деталей з відношенням товщини до діаметру t / D не менше 1:10, деталей із світло роздільними покриттями, світлофільтрів та поляроїдів. Процес полімеризації відбувається при температурі 18 – 26°С протягом 1 – 3 діб.

    2. Клей ОК-50П – розчин епоксидної смоли в епіхлоргідриті та фракції поліетилен-поліа-

мінів. Готується змішуванням двох компонентів перед склеюванням. Перший компонент є розчином смоли ЕД-20 в епіхлоргідриті, другий – фракцію поліетиленполіамінів, що служить затверджувачем. Співвідношення мас компонентів 10:1.

    Клей ОК-50П застосовують для склеювання оптичних деталей, що працюють у вологому тропічному кліматі. Завдяки добрій адгезії клей та скло мають високу міцність, що дозволяє з'єднувати консольно підвішені деталі. Мала еластичність клею обмежує різницю ТКЛР матеріалів деталей, що з'єднуються. Ствердіння клею відбувається при температурі 18 – 26°С і не спричиняє деформацій. Для надання шару, що склеює, вологостійкості та збільшеної механічної міцності склеєні деталі прогрівають при температурі 60°С протягом 5 – 7 годин.

    3. Клей ОК-72Ф – для склеювання оптичних деталей, також із різними покриттями і дета-лей, які консольно підвішені, працюючих на удар; для склеювання деталей в тропічному ви-конанні. Клей ОК-72Ф застосовують при склеюванні з різницею коефіцієнтів ∆α > 30*10–7, деталей із важких флінтів, для герметизації шарів, що склеюють; токсичний. Показник за-ломлення при 20°С ne = 1,558 ± 0,02. Умови склеювання – при температурі 18 – 20°С.           

    Вказані клеї повинні відповідати вимогам ГОСТ 14887-69.

    Основні вимоги до клеючих речовин: прозорість, безколірність, оптична однорідність, за-даний показник заломлення, відсутність деформацій з'єднаних деталей, механічна міцність, морозостійкість та термостійкість з'єднання, легкість розклеювання деталей.

Основний зміст роботи

Методика склеювання, оптичних деталей

    Процес склеювання лінз складається із послідовних операцій, що виконуються:

    1. Підготовка деталей та клею. Поверхні. що з'єднуються, попередньо скомплектованих лінз промивають, чистять, накладають одна на іншу. Їх вільне переміщення відносно одна ін-шої на тонкій повітряній подушці та поява інтерференційної картини при зменшенні повітря-ного прошарку натиском на верхню лінзу є показником вірності комплектації та якісної чис-тоти з'єднаних деталей. Складені парами деталі та клей нагрівають: деталі до 100 – 130°С, клей – до в'язкості, яка дозволяє отримати товщину шару близько 0,01 – 0,02 мм.

    2. Склеювання. Після того як зняли позитивну лінзу, на поверхню негативної лінзи нано-сять необхідну кількість клею. Знову встановлюють позитивну лінзу, та притискають її до нижньої, товщину шару доводять до 0,01 – 0,02 мм. Зменшення товщини клеючого шару збільшує механічну міцність та морозостійкість з'єднання.

    3. Центрування комплекту. До твердіння клею суміщають оптичні осі склеюваних лінз. їх взаємне положення контролюють за допомогою оптичного приладу

    4. Витримка та охолодження компонента в положенні, виключаючим зміщення лінз одної відносно іншої та порушення їх центрування.

Схема приладу для центрування склеюваних лінз

    Оптична схема (рис. 3.1.) приладу складена із елементів, які утворюють коліматор та мікроскоп.

    Склеювану пару лінз СЛ встановлюють в паралельному пучку за об'єктивом 5. Зображен-ня сітки 4, виникаюче у фокусі пари лінз СЛ, роздивляються у мікроскоп. Якщо оптичні вісі склеюваних лінз не співпадають, то при їх обертанні в оправі центр перекрестя сітки коліма-

тора буде переміщуватись у полі зору мікроскопа по колу. Для визначення переміщення на сітці окуляра наноситься шкала. Число поділок, що містить діаметр описаного кола, відпові-

дає подвоєній величині децентрировки С.

    Мікроскоп може бути піднятий або опущений по вертикальній спрямовуючій, що дозво-

ляє контролювати суміщення оптичних вісей лінз із фокусними відстанями ' від 40 до 240 мм. Якщо фокусна відстань виходить за вказані межі, тобто ' > 240 і ' < 40 мм, то у хід про-менів вводять компенсаційну лінзу КЛ, при цьому зображення сітки 4 роздивляються у екві-валентному фокусі системи "склеювана лінза + компенсаційна лінза".

Порядок виконання роботи

    1. По заданій величині С допуску на децентрування та ' склеюваної лінзи розрахувати число m поділок, в межах яких центр сітки коліматора може переміщуватися по шкалі сітки мікроскопа.

    При центруванні склеюваної лінзи із фокусною відстанню ' від 40 до 240 мм число 

поділок                                                            c2β

                                                               m = ———                                                                    (3.1)

                                                                           a

де β – лінійне збільшення об'єктива мікроскопа, β = 10x; а – ціна поділки шкали сітки, а = 0,1 мм.

    При центруванні лінз із фокусною відстанню, величина якої вимагає введення компенса-

ційної лінзи, на склеювану лінзу падає непаралельний пучок. Тому величина переміщення центра сітки коліматора у полі зору мікроскопа не відповідає фактичному децентруванню С.                  

    В цьому випадку

                                                                         c2β          S'

                                                               m = ——— * ——,                                                        (3.2)

                                                                            а           '

де S – відстань від задньої головної площини склеюваної лінзи до еквівалентного фокуса

                                                                             ''kl

                                                               ' = ——————                                                          (3.3)

                                                                        ' + 'klh

                                                                                      h

                                                               S'0 = 'e (1 – ——)                                                           (3.4)

                                                                                     'kl

h = 32 мм.

    Фокусну відстань 'kl компенсаційної лінзи вибирають в залежності від величини ' склеюваної лінзи.

    2. Розрахувати величину m, підготувати деталі та клей, склеїти лінзи.

    3. Лінзи, що з'єднуються, підігріти і встановити в оправу приладу, юстуванням мікроскопа досягти зображення сітки коліматора. Обертаючи оправу та переміщуючи верхню лінзу до нижньої, сумістити їх оптичні вісі. При цьому діаметр кола, описаного центром сітки коліма-тора повинен бути мінімальним.

    4. Відцентрований комплект охолодити. Виміряти величину m та знайти величину залиш-кового децентрируваня СЗ.

    5. За допомогою подвійного мікроскопа Лінника або зваженням знайти товщину ℓ шару клеючої речовини. При визначенні ℓ зважуваням її розраховують за формулою:

                                                              10 (Р1 Р2)

                                                 = ————————————, [м],                                         (3.5)

                                                        2* R (R – √ R2D2 / 4 )

де Р1 Р2 – масса деталей відповідно до і після склеювання, г; q – густина клею; R – радіус кривизни склеєних поверхонь, см; D – діаметр деталі, см.

Звіт повинен містити:

    1. Опиc оптичної схеми приладу для суміщення оптичних вісей склеюваних лінз; пос-лідовності дій при виконанні операцій склеювання лінз;

     2. Допустиме переміщення m центра сітки коліматора вздовж шкали сітки при заданому допуску С на децентрування.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

32715. ЭКОНОМЕТРИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ МАТЕМАТИЧЕСКОЙ МОДЕЛИ ПАССАЖИРООБОРОТА ЖЕЛЕЗНОДОРОЖНЫХ ПЕРЕВОЗОК ОТ ДЛИНЫ ДОРОГИ 336 KB
  В конце прошлого столетия разработаны и широко применяется для решения большого числа практических задач экономики математические модели, в основу которых положены уравнения регрессии. В настоящей курсовой работе стоит задача обосновать математическую модель пассажирооборота железнодорожных перевозок
32716. Сердечные гликозиды, Механизм кардиотонического действия 94 KB
  Сердечные гликозиды – вещества растительного происхождения которые оказывают высокоизбирательное кардиотоническое действие. Исследования зависимости между структурой и действием этих средств показали что лактонное кольцо и стероидное ядро в равной мере необходимы для проявления активности. Действие на сердце. Систолическое действие инотропное Усиление и укорочение систолы.
32717. АНТИАРИТМИЧЕСКИЕ СРЕДСТВА 123 KB
  Антиаритмический эффект проявляют так же вещества действие которых направлено на эфферентную иннервацию сердца. Поэтому в механизме действия ААС ведущую роль играет их действие на клеточные мембраны транспорт ионов N K C и взаимосвязанные с этим изменения мембранного потенциала кардиомиоцитов. Препараты могут угнетать сократимость обладать умеренным Мхолинолитическим действием устранение влияния вагуса может способствовать распространению предсердной аритмии на желудочки. Влияет на все отделы проводящей системы сердца угнетает...
32718. АНТИАНГИНАЛЬНЫЕ СРЕДСТВА 118.5 KB
  ngin pectoris – грудная жаба лекарственные средства применяемые для купирования и предупреждения приступов стенокардии и лечения других проявлений коронарной недостаточности при ишемической болезни сердца включая безболевую форму. При всех видах стенокардии возникает несоответствие между кровоснабжением миокарда и его потребностью в кислороде. Средства понижающие потребность миокарда в кислороде и повышающие доставку кислорода а нитраты Препараты нитроглицерина Для применения в медицинской практике нитроглицерин выпускают в виде готовых...
32719. ЛЕКАРСТВЕННЫЕ СРЕДСТВА ДЛЯ ЛЕЧЕНИЯ АТЕРОСКЛЕРОЗА (ГИПОЛИПИДЕМИЧЕСКИЕ СРЕДСТВА) 105.5 KB
  Ведущая роль отводится высокому содержанию холестерина в липопротеинах низкой плотности участвующих в образовании дестабилизации атеросклеротических бляшек и тромбогенезе. Цель их использования заключается в понижении концентрации в крови атерогенных липопротеидов – липопротеидов низкой плотности ЛПНП липопротеидов очень низкой плотности ЛПОНП и холестерина ХС а также повышении концентрации антиатерогенных липопротеидов высокой плотности ЛПВП. Лекарственные средства как правило имеют несколько механизмов действия один из которых...
32720. АНТИГИПЕРТЕНЗИВНЫЕ СРЕДСТВА 130.5 KB
  Их антигипертензивное действие связано со стимуляцией центральных α2адренорецепторов расположенных в нейронах продолговатого мозга и вазомоторных центрах ствола мозга. Оказывает быстрое и выраженное гипотензивное действие. Кроме влияния на ССС клофелин оказывает значительное седативное действие обладает анальгезирующим действием может уменьшать выраженность абстинентного синдрома. Побочное действие: сонливость вялость усталость диспепсия запоры сухость во рту головные боли брадикардия нарушение сна тремор кожные реакции.
32721. Вивчення універсального вимірювача Е7-11 при вимірюваннях індуктивності, ємності, опору, тангенса кута втрат й добротності елементів 404.5 KB
  Вивчення універсального вимірювача Е7-11 при вимірюваннях індуктивності, ємності, опору, тангенса кута втрат й добротності елементів.
32722. Реальные газы. Силы и потенциальная энергия межмолекулярного взаимодействия. Уравнение Ван-дер-Ваальса 44.5 KB
  Реальные газы Как известно уравнение состояния устанавливает функциональную связь между давлением Р объемом V температурой T и числом молей газа в состоянии равновесия. Самым простым и известным уравнением состояния является уравнение состояния идеального газа: 7.1 Реальные газы описываются уравнением состояния идеального газа только приближенно и отклонения от идеального поведения становятся заметными при высоких давлениях и низких температурах особенно когда газ близок к конденсации. Предпринималось много попыток для...
32723. Изотермы Ван-дер-Ваальса и их сопоставление с реальными изотермами. Критическая температура. Внутренняя энергия газа Ван-дер-Ваальса 81 KB
  Изотермы ВандерВаальса и их сопоставление с реальными изотермами. Внутренняя энергия газа ВандерВаальса. Изотермы ВандерВаальса Проанализируем изотермы уравнения Ван–дер–Ваальса – зависимости Р от V для реального газа при постоянной температуре. Умножив уравнение ВандерВаальса на V 2 и раскрыв скобки получаем PV 3 – RT bP vV 2 v2V bv3 = 0.