60225

КРІЗЬ ПЕКЛО АФГАНСЬКОЇ ВІЙНИ

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Слайд 11 Втрати За уточненими даними всього у війні Радянська Армія втратила 14 427 чоловік КДБ 576 чоловік МВС 28 чоловік загиблими і зниклими безвісти. Поранення і контузії отримали більше...

Украинкский

2014-05-15

679.5 KB

5 чел.

Тема виховної години: КРІЗЬ ПЕКЛО АФГАНСЬКОЇ ВІЙНИ

Мета: ознайомити учнів з передумовами афганського конфлікту, розширити знання дітей про події цієї неоголошеної війни, участь українських військових у бойових діях у ДРА; спробувати з’ясувати причини та наслідки цієї війни, через поезію донести до сердець школярів основну думку: війна – це безумство, страждання та невиправдана жорсткість; виховувати в учнів почуття патріотизму, вміння співпереживати.

Обладнання: презентації, відеоролик, ілюстративні матеріали, виставка книг, вирізки з газет, записи пісень.

Хід виховної години

 Учитель. Дорогі учні! 15 лютого  у нашій країні відзначають скорботний День пам’яті воїнів-афганців.

15 лютого 1989 року став днем, коли закінчився відлік великих втрат людських життів. Цей день і є закінченням афганської війни для неіснуючої вже на сьогодні держави – СРСР. Тоді закрилася остання сторінка героїчного і трагічного літопису боїв. Перестали йти похоронки з Кандагару і Гардесу, Джелелебаду і Кабулу.

       Сьогодні ми з вами дізнаємось про героїв цієї страшної війни. Мені дуже хочеться, щоб поезії, розповіді, спогади, вистраждані в Афганістані і про Афганістан, пройшли крізь ваші юні серця, і ви зрозуміли, що найстрашніше і найбезглуздіше у світі – це війна. Ми повинні пам’ятати тих, хто пережив це лихо, тих, хто недожив, недоспівав, недокохав.

 

Презентація «Хроніка неоголошеної війни»

Слайд 2 

Війна в Афганістані — збройний конфлікт за участю Радянського Союзу на території Афганістану (ДРА). Розпочався у грудні 1979 році і тривав до 15 лютого 1989 року.

Сторони конфлікту

Слайд 3

Моджахед (араб. مجاهد‎‎ muǧāhid, близьке до арабського звучаннямуджахід, у множинімуджахідін) — учасник джихаду, буквально «той, що докладає зусилля», «борець». Моджахед, що загинув в ході ведення джихаду вважається шахідом, тим що засвідчив свою віру. Про загиблого моджахеда кажуть: «став шахідом». Помірковані ісламські богослови зараховують до числа моджахедів не лише воїнів, але й будь-кого з мусульман, що стійко бореться зі своїми вадами й спокусами. У наш час моджахедами є: партизани Північного Кавказу, Іраку, бійці руху «Талібан» в Афганістані та Пакистані та ін.

Свого часу радянські інтервенти називали афганських моджахедів «душманами» (дарі دشمنdušmanворог). 

Слайд 4

Слайд 5

Борис Всеволодович Громов (1943 р.н.) - радянський і російський воєначальник і політик. Генерал-полковник (9 травня 1989), Герой Радянського Союзу  (3 березня 1988),  губернатор Московської області з січня 2000 року.

Під час війни в Афганістані тричі проходив службу в частинах Обмеженого контингенту Радянських військ (з лютого 1980 по серпень 1982 року, з березня 1985 по квітень 1986 року, 1987-1989). Удостоєний звання Героя Радянського Союзу за успішне проведення операції «Магістраль». Був останнім командувачем 40-ю армією (1987-89), одночасно був уповноваженим уряду СРСР у справах тимчасового перебування радянських військ в ДРА, керував виведенням радянських військ з Афганістану.

Слайд 6

Слайд 7

Рішення про введення радянських військ до Афганістану було ухвалене 12 грудня 1979 року на засіданні Політбюро ЦК КПРС і оформлено секретною ухвалою ЦК КПРС. Офіційною метою введення було запобігання загрозі іноземного військового втручання. Як формальну підставу Політбюро ЦК КПРС використовувало неодноразові прохання керівництва Афганістану.

У конфлікті брали участь збройні сили уряду Демократичної Республіки Афганістан (ДРА) з одного боку і озброєна опозиція (моджахеди, або «душмани») — з іншого. Боротьба велася за повний політичний контроль над територією Афганістану. Моджахедам в ході конфлікту підтримку подавали військові фахівці США, ряду європейських країн-членів НАТО, а також пакистанські спецслужби.

25 грудня 1979 року почалося введення радянських військ в ДРА по трьох напрямах: Кушка—Шинданд—Кандагар, Термез—Кундуз—Кабул, Хорог—Файзабад. Десант висаджувався на аеродромах Кабул, Баграм, Кандагар.

Слайд 8

До складу радянського контингенту входили:

  •  управління 40ї армії  з частинами забезпечення і обслуговування,
  •  чотири дивізії,
  •  п'ять окремих бригад,
  •  чотири окремі полки,
  •  чотири полки бойової авіації,
  •  три вертолітні полки,                              
  •  одна трубопровідна бригада,
  •  одна бригада матеріального забезпечення
  •  деякі інші частини і установи.

Слайд 9

Афганська війна продовжувалася  з 25 грудня 1979 до 15 лютого 1989 року, тобто 3340 днів.

Перебування радянських військ в Афганістані і їх бойова діяльність умовно розділяються на чотири етапи.

1й етап: грудень 1979 р. — лютий 1980 р. Введення радянських військ до Афганістану, розміщення їх по гарнізонах, організація охорони пунктів дислокації і різних об'єктів.

2й етап: березень 1980 р. — квітень 1985 р. Ведення активних бойових дій, зокрема широкомасштабних, спільно з афганськими з'єднаннями і частинами. Робота з реорганізації і зміцнення озброєних сил ДРА.

3й етап: травень 1985 р. — грудень 1986 р. Перехід від активних бойових дій переважно до підтримки дій афганських військ радянською авіацією, артилерією і саперними підрозділами. Підрозділи спецпризначення вели боротьбу з припинення доставки зброї і боєприпасів ізза кордону. Відбувся вивід 6 радянських полків на Батьківщину.

4й етап: січень 1987 р. — лютий 1989 р. Участь радянських військ в проведенні афганським керівництвом політики національного примирення. Продовження підтримки бойової діяльності афганських військ. Підготовка радянських військ до повернення на Батьківщину і здійснення повного їх виводу.

Слайд 10

Політичне врегулювання

14 квітня 1988 року за посередництва ООН в Швейцарії міністрами закордонних справ Афганістану і Пакистану підписані Женевські угоди про політичне врегулювання ситуації в ДРА. Радянський Союз зобов'язався вивести свій контингент в 9місячний термін, починаючи з 15 травня; США і Пакистан, зі свого боку, повинні були припинити підтримувати моджахедів.

 Відповідно до угод виведення радянських військ з території Афганістану почалося 15 травня 1988 року. 15 лютого 1989 року з Афганістану повністю виведені радянські війська. Виведенням військ 40ої армії керував останній командувач контингентом генераллейтенант Борис Громов.

Слайд 11

Втрати

За уточненими даними, всього у війні Радянська Армія втратила 14 427 чоловік, КДБ — 576 чоловік, МВС — 28 чоловік загиблими і зниклими безвісти. Поранення і контузії отримали більше 53 тисяч чоловік. Медична допомога була надана 463 тисячам військовослужбовців.

За оцінками незалежних дослідників втрати радянської армії склали до 140 тисяч убитими та до 350 тисяч пораненими.

За національним складом втрати склали: росіян - 6.888 чол., українців - 2.378 чол., узбеки - 1.066 чол., білорусів - 723 чол., татари - 442 чол., казахи - 362 чол., туркмени - 263 чол., таджики - 236 чол., азербайджанці - 195 чол., молдавани - 195 чол., чуваші - 125 чол., киргизи - 102 чол., народності  Дагестану - 101 чол., башкири - 98 чол., вірмени - 95 чол., грузини - 81 чол., мордва - 66 чол., литовці - 57 чол., марійці - 49 чол., чеченці - 35 чол., осетини - 30 чол., кабардинці - 25 чол., латиші - 23 чол., калмики - 22 чол., удмурти - 22 чол., комі - 16 чол., естонці - 15 чол., інгуші - 12 чол., балкарці - 9 чол., євреї - 7 чол., карели - 6 чол., каракалпаки - 5 чол., тувинці - 4 чол.

Слайд 12

За віком втрати склали:

до 20 років - 8.655 чол. (у т.ч. - 2 офіцера);

20-25 років - 3.557 чол. (842 офіцери);

25-30 років - 878 чол. (640 офіцерів);

30-40 років - 573 чол. (396 офіцерів);

понад 40 років - 170 чол. (99 офіцерів)

За військовими званнях втрати склали:

офіцерів - 1979 чол.

прапорщиків - 691 чол.

сержантів - 3166 чол.

солдат - 7879 чол.

робітників та службовців Радянської армії - 118 чол.

Точне число загиблих у війні афганців невідоме. Наявні оцінки коливаються від 1 до 2 млн. чоловік.

Слайд 13

Участь українців

 Через горнило радянсько-афганської війни пройшло більше 160 000 українців. З них 3 360 загинули, в тому числі 60 вважаються зниклими безвісти або тими, що потрапили в полон.

Поранення отримали більше 8 000 українців, з них 4 687 повернулися додому інвалідами.

Із 72 осіб, удостоєних за роки «афганської» війни звання Герой Радянського Союзу, є 11 українців.

Слайд 14

Книга пам’яті (області)

___________________________________________________________

Поетичний вінок

Ведучий 1.  За  роком  рік  спливають  дні

                    З  часів  Афганської  війни.

                    Війни  за  волю,  за  свободу

                    Чужого  «братнього»  народу.

Ведучий 2. Тоді  не  знали  новобранці,

Що  згодом  їх  назвуть  «афганці».

В  боях  на  смерть  обороняли,

Кордон  могутньої  Держави,

Ведучий 1.    Боролись  від  засилля  НАТО,

                      Хіба  могли  ті  хлопці  знати:

                      СРСР  скоро  не  буде,

                      До  влади  прийдуть  інші  люди...

Ведучий 2. Ті,  кому  важко  зрозуміти,

Що  значить  на  «броні»  горіти,

Чи  нести  на  собі  бійця

Без  ніг,  або  частин  лиця.

Ведучий 1.  Як  біля  цинку  плаче  мати,

                    Її  не  можна  відірвати,

                    А  сивий  батько  та  сестричка

                    До  фото  клеять  чорну  стрічку...

Ведучий 2. Що  значить  під  ножем  душмана,

Згадати  дім,  кохану,  маму,

Дніпровські  кручі,  гай  зелений,

Пташиний  спів  і  шелест  кленів...

Ведучий 1.   Герої  всі,  хто  був  в  Афгані,

                     Живі  й  полеглі...  Біль  і  рани...

                     Лиш  тим,  хто  заробив  мільйони

                     На  тій  війні  –  ганьба  й  прокльони...

Ведучий 2. Подяка  й  шана  офіцерам,

Хто  не  робив  «німої  сцени»,

Коли  підлеглих  в  бій  кидали,

Без  толку,  просто  задля  слави.

Ведучий 1.  Хто  зайвий  час  давав  поспати

                    І  не  виснажував  солдата.

                    Як  батько  –  з  ними  до  кінця,

                     Хто  зміг,  зберіг  життя  бійця!

Ведучий 2. Герої!..  А  кому  потрібні?

Самим  собі,  близьким  та  рідним.

Не  марні  втрати,  кров  і  сили,

Якщо  навчили  командирів

Ведучий 1.  Життя  солдата  цінувати,

                     Щоб  не  тривожилася  мати,

                     І  була  впевнена  в  одному:

                     Здоровим  син  прийде  додому.

                                                          (Віктор Нагорний)

Учитель. 15 лютого 1989 року останні радянські військовослужбовці залишили землю Афганістану. Це був розвідувальний батальйон підполковника А. Блажко – уродженця Хмельниччини.

    Всього в Афганістані у обмеженому контингенті радянських військ державних нагород удостоєні 200153 чол., у тому числі українці – 40537 чол. (більш ніж 20 % від загальної кількості нагороджених.). Герої Радянського Союзу, які отримали це звання в Республіці Афганістан у складі обмеженого контингенту радянських військ – 72 чол. (з них українці – 10 осіб, майже 14 %)  Поіменно: Гончаренко В.Ф., Горошко Я.П.,  Гринчак В.І, Колесник В.В., Кот В.С., Кучеренко В.А., Плосконос І.М., Рубан П.В. (посмертно), Синицький В.П.,  Стовба О.П. (посмертно).

Ведучий 3. Афганістан залишається в нашій пам’яті не лише болем утрат, а й мужністю та героїзмом солдатів і офіцерів. Він став відправним пунктом формування сучасної доктрини залучення  українських військових до миротворчих місій на територіях інших країн.

 

Ведучий 4. Трагічну данину сплатили наші співвітчизники в цій війні. Безсмертний подвиг і героїзм тисячі синів і дочок України, проявлений при виконанні свого військового обов’язку, назавжди ввійде в історію України жахливою трагедією. Трагедією для сімей тих, хто не повернувся, трагедією для тих, хто повернувся скаліченим, і навіть для тих, хто пройшов війну живим та неушкодженим, - це також трагедія, оскільки повернулися вони вже зовсім „іншими” людьми. Побачене і пережите на афганській землі безслідно не пройшло ні для кого. Один із колишніх солдат – Богдан  Сливчук. Він присвятив свій вірш тим, хто повернувся додому у цинковій труні.

Учень-декламатор 1

ТИСЯЧАМ ПОЛЕГЛИХ У АФГАНІСТАНІ ПРИСВЯЧЕНО

Афган приснився…

Бачу сніг багряний,

До губ підношу – липне, мов пісок.

Сповзає бинт. Засохла кров на рані

І голос старшини: «Держись, сынок…»

Ще бачу снігурі. І сніг той самий

В долоню набираю – пропіка.

Тамую спрагу словом… Наче п’яний

Не можу зрозуміти: де ж рука?

«Держись, сынок, вертушка на рассвете

За нами обязательно придет» -

Вбиває страх наш ротний Пересвєтов.

Ми – ще живі, ще не загинув взвод.

Ми – ще живі…

І висота за нами,

І біль, що пропікає до кісток.

Чим я тепер писатиму до мами?

Накрив правицю проклятий пісок.

Чим я тепер? Пішли в атаку духи…

За що ж правицю не зберіг Аллах.

Ти так високо, Господи, послухай,

Бере висотку шураві у снах.

Сповзає бинт… Давно рубці на ранах…

Надворі грудень, та шумить гроза.

По тих, що залишилися у Афгані

Б’є дзвін і ллється Господа сльоза.

Ведучий 3.

Немало поневірянь довелося витримати воїнам-афганцям ще й у повоєнний час, оскільки вони  не знаходили порозуміння, а часто не зустрічали адекватного ставлення з боку суспільства. Воїнам-афганцям, обпаленим пеклом того лихоліття, довелося в часи занепаду та розпаду Радянського Союзу здолати та вистояти перед черствістю з боку держави й суспільства, у тому числі і в Україні, знайти себе у новому житті, і не просто вижити, а й відстояти велике звання Солдата, Патріота, Людини.

Ведучий 4. На жаль, не всім неушкодженим нашим співвітчизникам після повернення вдалося позбавитись так званого ”афганського синдрому” і знову продовжити військову службу. Ті ж, хто її продовжив, вважають, що під час бойових дій на чужині пройшли справжню чоловічу школу мужності і  повною мірою пізнали те, що називають військовим обовязком. Тож Україна, незважаючи на чималу критику в адресу афганської війни, має памятати, шанувати та дбати про її учасників.

Ведучий 3. Усім їм випали тяжкі випробування. І вони витримали їх з гідністю. Витримали тому, що кожен з них суворо дотримувався вимог Військової присяги, виконував накази командирів і начальників, готовий був першим піднятись в атаку, і ціною власного життя захистити від смерті своїх товаришів.

Ведучий 4. Як один із уроків цієї війни, доречно навести «Наказ матері сину-солдату», який був прийнятий учасницями зльоту солдатських матерів міст Дрогобича і Стебника Львівської області ще на четвертому році афганської війни, в якому зазначалось, що  всі жінки, як увесь наш народ і прогресивні люди планети, виступають за мир на Землі, за те, щоб війна назавжди була викреслена із життя людства, за те, щоб не знали горя матері, щоб не гинули під ворожим небом свої і чужі діти.

Учень-декламатор 2.

Очi туманить ядуча сльоза,

Руки скувала утома,

Палить їй душу афганська гроза —

Син не вернувся додому.

В неї вiн був ясночолий, як свiт,

Сонячно так усмiхався,

Ще й двадцяти не було йому лiт,

Юним навiк і зостався.

Ясеночки! Синочки! Сини!

Колосочки вкраїнського поля,

Скільки ж вас не вернулись з вiйни?

Скiльки гибiє ще у неволi?

…Роки летiтимуть, мов журавлi,

Та не полегшає утрата,

Доки ходитиме по цій землi

Мати загиблого солдата.

Відеоролик «Афганістан»

Вчитель. Час лікує, зарубцьовує рани тілесні, але не в силі справитися з болем душевним.  Солдати не можуть просто «відійти» від війни: і після двох десятків років після виведення військ вони «хворі» нею, війна сниться їм у кошмарних снах.

Майже кожний четвертий(!) солдат (більше 160 тисяч ) був родом з України і це при тому, що Україна була однією із п’ятнадцяти республік.

І серед загиблих також кожна четверта людина родом з нашої держави. Не повернулись на рідну землю 3360 воїнів, із них 3280 загинули, а 80 чоловік пропали безвісті, або опинилися в полоні. Поранено понад 8 тисяч українців. Після цієї трагедії залишилося без синівської підтримки 1980 батьків, 2729 матерів. Вдовами стали 505 молодих жінок, сиротами 711 дітей.

За неповних десять років цього пекла на один день припадала смерть чотирьох молодих людей віком від 18 років…

 Забувати досвід історії — злочинно. Віддати забуттю наслідки афганської війни — означає знехтувати трагічним уроком історії, що неминуче призведе до нових війн, кровопролить і трагедій...

Генерал-полковник Борис Громов, який командував в Афганістані 40-ю армією, стверджував: "Афганська війна - це страхітливий військово-політичний прорахунок колишніх господарів "Кремля". Проте, ніщо не применшує героїзму наших воїнів там, в афганському пеклі". У неповні двадцять років вони проявляли чудеса мужності і героїзму, не думаючи про те, як їх оцінять і зрозуміють. Держава СРСР, що відправляла їх у горнило смерті, канула в Лету, але біль Афганістану постійно озивається вічною пам'яттю про тих, хто загинув там. Більшість із колишніх "афганців", які повернулися додому з десятирічної війни, адаптувавшись до мирного життя, і сьогодні залишається в строю - мирною працею продовжують служити батьківщині.

 

Презентація «Воїни-афганці міста Червонозаводського»

Убитим і живим не було і нема за що виправдовуватися. Їх нема в чому звинувачувати. Але їх варто пам’ятати. Потрібно пам’ятати цю війну, цю трагедію...

Живі завжди в боргу перед мертвими. І наші діти та онуки мають знати своє історичне минуле, найбільше правди, нехай гіркої, але правди...

Наша участь в афганської війні буде мати сенс і виправдання тільки в одному випадку – якщо вона відверне інші війни.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

8220. Педагогика как наука. Ее предмет, задачи, отрасли педагогического знания, связь педагогики с другими науками 15.54 KB
  Педагогика как наука. Ее предмет, задачи, отрасли педагогического знания, связь педагогики с другими науками. Объектом науки является человек. Предметом изучения педагогики как науки является процесс и одновременно результат взаимодействия человека ...
8221. Методы научно-педагогических исследований. Раскройте одну из методик изучения проблемы обучения или воспитания 14.68 KB
  Методы научно-педагогических исследований. Раскройте одну из методик изучения проблемы обучения или воспитания. Метод - это способ изучения ситуации. Методология - учение о принципах, формах, способах научной деятельности. Методы: теоретич...
8222. Личность как педагогическая категория. Сущность развития. Факторы формирования личности 14.6 KB
  Личность как педагогическая категория. Сущность развития. Факторы формирования личности. Личность - человек, обладающий набором качеств, помогающих ему раскрыться в обществе. Развитие личности происходит по 3 направлениям: биологическому, психо...
8223. Педагогические возможности общения и различных видов деятельности 18.19 KB
  Педагогические возможности общения и различных видов деятельности. ПЕДАГОГИЧЕСКОЕ ОБЩЕНИЕ - общение между педагогом и учащимся, в ходе которого педагог решает учебные, воспитательные и личностно- развивающиеся задачи психологическое пространство, в...
8224. Основные направления развития и модернизации образования в России на современном этапе 15.77 KB
  Основные направления развития и модернизации образования в России на современном этапе. Необходимость:1) диктуется устаревшим и перегруженным содержанием школьного образования. 2) Не отвечает требованиям времени. 3) Неготовность ученика найти для се...
8225. Педагогический процесс: сущность, закономерности и принципы 24.99 KB
  Педагогический процесс: сущность, закономерности и принципы Процесс обучения - это движение по пути познания, от незнания к знанию, от неполного и неточного знания к более полному и точному. В процессе обучения накапливаются знания, формируются...