60264

МИ – УКРАЇНЦІ!

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Мета: виховувати повагу до національних символів України; розвивати шанобливе ставлення до українських звичаїв та традицій; виховувати повагу до української мови; розвивати інтерес до історії України; виховувати почуття патріотизму, любові до рідної землі.

Украинкский

2014-05-15

188.5 KB

0 чел.

Управління освіти Шосткинської міської ради

Шосткинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №11

МИ – УКРАЇНЦІ!

Яцишина Людмила Миколаївна,

вчитель англійської мови вищої категорії,

                                                                                         класний керівник 11-А класу

Мета:

  •  виховувати повагу до національних символів України;
  •  розвивати шанобливе ставлення до українських звичаїв та традицій;
  •  виховувати повагу до української мови;
  •  розвивати інтерес до історії України;
  •  виховувати почуття патріотизму, любові до рідної землі.

(Святково прикрашений зал. На стінах вишиті рушники. На сцені плакат із зображенням тризуба та державного прапору України. По боках – вишиті рушники. На столі – образ Божої Матері, композиція з верби та калини, кошик квітів.)

                          Біля сцени та на сцені стоять учні.

                           Пісня Зеленеє жито.

  До залу входять ведучі в українських костюмах. Вони несуть хліб-сіль                         на вишитому рушнику.

Учитель. Сьогодні на наше свято завітали:

  •  Протоієрей Свято-Миколаївської церкви - отець Ярослав Добрянський.
  •  Голова спілки ветеранів Афганістану міста Шостки – Півторак Володимир Іванович.
  •  Наказний отаман Шосткинського куреня Сумської паланки міжнародної громадської організації “Козацтво запорізьке” підосаул Сергій Татаринов.
  •  Берегиня Шосткинського куреня Віра Глущенко.
  •  Вчителі, батьки, діти.

Ведучий 1. Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

                    Зустрічаємо з хлібом, любовю і миром.

Ведучий 2. Для людей відкрита зала наша світла,

                    Тільки б жодна кривда в неї не забігла.

Ведучий 1. Хліб ясниться в залі, сяють очі щиро,

                    Щоб жилось по правді, щоб жилось у мирі.

Ведучий 2. Ми раді вітати Вас на нашому святі Ми – українці!

                     Хліб-сіль ведучі передають гостям.

            На фоні музики.

Учитель. Плине час, як стрімкі води сивого Дніпра-Славути. Проходять роки, десятиліття... Але ніколи не зникне народ і його невгасима любов до всього найкращого, що квітчає рід людський і землю рідну.

              Є на світі країна,

              Найчарівніша, мов перлина,

              Де червона цвіте калина,

              Гори, ріки і полонина –

              В моїм серці вона єдина –

              Це моя Україна.

Учень 1. Україна... Золота, чарівна сторона. Земля рясно уквітчана, зеленню

закосичена. Земля – з багатовіковою історією мужнього народу, що віками

боровся за свою волю, щастя, незалежність.

Учень 2. Україна... Земля із щедрою природою, чарівною піснею і мудрими, талановитими людьми.

Учень 3. Неповторною красою чарують нас її тихі води, ясні зорі, задушевні пісні. Україна! Як багато в цім слові тепла, любові, ніжності.

Учень 4. Де ще є в світі така земля – квітуча, солов’їна, барвінкова, з ясними зорями і синім небом, як наша Україна?

Учень 5. У якім ще краю почуєш такі пісні – урочисті і жартівливі, сумні і веселі, ніжно-задушевні і мелодійні?

Учень 6. У якій ще стороні Вас зустрінуть так гостинно - хлібом-сіллю на вишитім рушнику, щирим словом, щедрим столом?

Учень 7. Чи є ще де на планеті народ, такий багатостраждальний, але багатий чудовими традиціями та звичаями, сповненими краси і поезії?

Учень 8. Мій край чудовий – Україна!

Тут народились ти і я.

Тут над ставком верба й калина,

Чарівна пісня соловя.

Учень 9. Все найдорожче в цілім світі,

Бо тут почався наш політ.

Цвітуть волошки сині в житі,

Звідсіль веде дорога в світ.

Учень 10. Усе найкраще і єдине

І радощі всі і жалі...

Мій рідний краю, Україно,

Найкраще місце на землі!

Учень 11. Доленько світла, моя Україно,

Край чебрецю й барвінкових пісень.

Сонцем налиті жита і калина,

Радість дарують, звеличують день.

Учень 12. Сонцем вбираю красу до краплини,

Мову перлину і спів соловя,

Гомін полів і дніпровського плину,

Сивих століть призабуті слова.

Учень 13. В небі високім ключі журавлині.

З тобою розлука, і смуток, і біль.

Ти, наче ненька, у світі єдина,

Чолом я низенько вклоняюсь тобі.

Учень 14. Нехай все лихеє минеться,

Щоб знала ти лише добро.

              Хай щастям до берега бється

Ласкавий і дужий Дніпро!

Ведучий 1. Ми – українці, а значить, маємо знати свою історію, розвивати культуру, шанувати традиції, любити свій народ.

(Тихо лунає музика. Діти виходять. Залишаються тільки ведучі.)

Ведучий 1. Хліб і рушник – одвічні людські символи. Хліб-сіль на вишитому рушникові були високою ознакою гостинності українського народу. Кожному, хто приходив з чистими помислами, підносили цю давню словянську святиню.

Ведучий 2. Прийняти рушник, поцілувати хліб символізувало духовну єдність, злагоду, глибоку пошану. Цей звичай пройшов віки, став доброю традицією і в наш час.

Читець 1. У серці вдячність я проніс.

То хліб. Домашній добрий хліб.

Хмільний. Гарячий. Щойно з печі.

На рушнику у літній вечір

Пашить, як сонце на столі.

Тривкішого і не знайти.

Зустрівся з горем чи з бідою –

Цілушку зїж, запий водою,

Та й будеш сильний цілий день.

Ведучий 1. Вишитий рушник на стіні – давній наш звичай. Не було, здається, жодної оселі в Україні, котрої не прикрашали б рушниками. Він був обличчям оселі.

Ведучий 2. Рушником ушановували появу немовляти, з ним виряджали в далеку дорогу, шлюбували дітей, зустрічали рідних і гостей, проводжали людину в останню путь, ним прикривали хліб на столі.

                    Пісня Рідна мати моя

Ведучий 1. Україна – це земля наших предків. Тут коріння українського народу, яке сягає в сиву далечінь віків. Український народ має свою багату славну історію.

Ведучий 2. Українці мають усі підстави пишатися тим, що їхня Батьківщина мала справді легендарних героїв, мужньо переживала найважчі випробування

і не скорилася.

Ведучий 1. Ми можемо пишатися тим, що Україна ніколи не поневолювала інші народи, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких та далеких сусідів.

Ведучий 2. Козаччина... Найлегендарніше минуле українського народу, його святиня... Синонім свободи, людської й національної гідності, талановитості.

Ведучий 1. Тож давайте спробуємо вписати свої прекрасні рядки у вічну книгу козацької слави.

Читець. За Дніпровими порогами,

За південними дорогами,

За степами за широкими,

Наші прадіди жили.

Мали Січ козацьку сильную,

Цінували волю-вільную,

Україну свою рідную,

Як зіницю берегли!

Ведучий 2. Запорізька Січ! Мабуть немає жодної людини у нашій багатостраждальній Україні, яка б не знала про славну Запорізьку Січ, про січове лицарство козацтва, про героїчні звитяги, про їхні походи, подвиги.

Читець. Славна Січ ворогам ішла навстріч,

Рідну землю захищала і народ наш прославляла!

Лиха ж отчий край зазнав...

Людолов нас чатував, щоб позбавить дому.

Бранців до галер кували, ржею злоби пожирали...

Шляхта нас вогнем пекла, на тортури прирекла.

Цар Петро і Катерина зневажали наш народ.

Але наш народ боровся

І хмельницький в нас знайшовся,

І Сірко, і Дорошенко,

Й Полуботок, й Морозенко...

Рабства каламутну ніч переборювала Січ.

Козаків боялись зайди,

Бо була в них сила правди!

Ведучий 1. Що говорить вам козак?

                   Це крилате й горде слово.

Ведучий 2.Чом завжди буває так,

                   Що світлішає від нього?

         (Виходять учні в українських костюмах.)

 Учень 1. Козаки – це вільні люди!

Учень 2. Козаки – безстрашні люди!

Учень 3. Козаки – борці за волю,

 Учень 4. За народну кращу долю!

Ведучий 1. Козацтво жило за високими законами честі. Навіть настромлені на польсько-шляхетських і петровсько-меншиковських палях, висячи на турецьких залізних гаках за ребра, козаки вмирали з іменем Україна на устах, яку ніжно називали ненькою. Для неї вони віддавали свою силу, звитягу, а часто й життя.

Ведучий 2. Були в козаків і свої правила.

Козак 1. Козак – це людина чесна, смілива,

               Найдорожче йому – Батьківщина.

Козак 2. Козак – усім народам друг,

               І лицарський у нього дух.

Козак 3. Козак – слабкому захисник,

               Цінити побратимство звик.

Козак 4. Козак – це той хто за освіту,

               Хто прагне волі і блакиту.

Козак 5. Козак вкраїнську любить мову,

               Він завжди своє тримає слово.

Ведучий 1. А зараз ми пропонуємо глядачам вікторину, пов’язану з історією козацтва.

  1.  Що означає слово козак? (Вільний)
  2.  Що було найважливішою ознакою влади у козацькому війську? (Гетьманська булава)
  3.  Як називалася рада, що проводилась без старійшин? (Чорна рада)
  4.  Як називалось містечко, де жили козаки? (Запорізька Січ)
  5.  Як називався голова козацького уряду? (Отаман)
  6.  Як називали співця, хранителя бойової слави? (Кобзар)
  7.  Улюблена їжа козаків? (Куліш)
  8.  Яку річку найбільше поважали козаки? (Дніпро)
  9.  На яких музичних інструментах грали козаки? (Кобза, скрипка, цимбали)
  10.  Які злочини суворо каралися на Січі? (Бійки, вбивства, крадіжка, втрата совісті, невиконання обов’язків. За пияцтво під час походу козаків карали на смерть.)
  11.  Яких ви знаєте козацьких отаманів? (Сірко, Полуботок, Самойлович, Кішка, Сагайдачний, Хмельницький)
  12.  Як називалися козацькі військові човни? (Чайки)
  13.  Яку назву мали козацькі прапори? (Хоругви)
  14.  Якого кольору був козацький стяг? (Малинового)
  15.  Що було на голові у козака? (Оселедець)
  16.  Чия нога жодного разу не ступала на землю Запорізької Січі? (Жіноча)
  17.  Коли посвячували в козаки, то посипали їх (святою землею і золотою пшеницею)
  18.  Як відомо, пам’ятника козакам не існує в Україні, але такий пам’ятник є за кордоном. Де саме? (Острів Мальта)
  19.   Якого козака в житті не існувало, але імя його знають по всій Україні? (Мамай)
  20.   Запорожець умів посміятися зі всього, але було щось, до чого козаки відносилися дуже шанобливо. Що це? (Віра християнська)

Ведучий 1. Пам’ятайте славну історію нашого народу.

Ведучий 2. Пам’ятайте – ми козацького роду діти!

                    Землі української цвіт!

 Пісня Ми роду козацького діти

Ведучий 1. Козаки не тільки вміли захищати землю рідну, а й веселитися: співати, танцювати, жартувати. Важко уявити відпочинок козаків без запального танцю. Було, як розгуляється добрий козак, то на полум’я вогню стає схожий: то до землі припадає, то злітає над нею птахом, умить проскаче на ногах, то на руках те ж саме витворить.

Ведучий 2. Та й зараз неможливо уявити наш народ без танцю. Гопак, полька... Яку душу повинен мати народ, щоб так майстерно передавати свої почуття за допомогою рухів. Тож давайте помилуємося майстерним виконанням українського танцю.

                   Танець Полька-Полісянка

Читець. Скільки топтали нас, палили і гнітили,

Скільки з корінням рвали, але не скорили.

Ми, як вода цілюща, знову оживали,

Ще й рясним, буйним цвітом розквітали.

Й вставали, поки зовсім ми не встали,

На повний зріст, на повну нашу силу,

Щоб прославлять країну милу,

Козацький рід, козацьку славу,

Історію, щоб усі знали.

Ведучий 1. Україно! Україно!

                   Славний край козачий!..

Ведучий 2. Сьогодні відроджується козацька слава, дух лицарства у генах українського народу.

Учитель. А зараз до слова запрошуються наші гості.

(Посвячення у козаки)

  Ведучий 1. Немає на світі кращого неба, ніж небо України.

Ведучий 2. Немає кращої землі, ніж наша Україна.

Ведучий 1. Немає кращого народу, ніж ми – українці!

         (На сцені зявляється 5 хлопців та 2 дівчини в українських костюмах)

  1.  Я – українець сутністю і кровю,

Моє коріння тут, у цій землі.

Вона моєю живиться любовю,

А я страждаю болями її.

2. Я – українець, син народу того,

    Що відвикає нині від ярма.

   Я не корюся, я молюся Богу.

   І вірю в те, що все це не дарма.

3. Я- українець. Смутком оповите

Моє кохання, як гірке вино.

Моя рідня розкидана по світу

Як буйним вітром золоте зерно.

  1.  Я – українець, цього не відняти,

         В душі моїй співають соловї.

Були такими мої мама й тато.

Й такими будуть пращури мої!

5.  Хіба сховати нас в могили?

Ми зацвітемо й там барвінком.

Дає мені Вкраїна силу

Я – українка!

6. Є найсвятіше – рідна хата.

І поля батьківський загінець.

Мені про рід вкраїнський дбати.

Я – українець!

7. Цвіте калина. Між тернами...

        І рідно пахнуть чорнобривці.

        Спинивсь Чумацький шлях над нами.

         Ми – українці!

Ведучий 1. Співуча моя Україно,

                    Хай буде щасливим твій шлях.

Ведучий 2. Хай пісня твоя солов’їна

                    Лунає, як нині, в віках.

                Пісня Україночка

Ведучий 1. Рідний край... Починається він від батьківського порога, стежини, тополі стрункої біля хати, з барвінку, який ніжно стелеться в саду.

Ведучий 2. Кожна людина в своєму житті, де б вона не була, куди б не закинула її доля, завжди з великою любовю і душевним трепетом згадує те місце, де вона народилася, де минуло її дитинство. То родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини, де живуть мама, тато,  дідусь, бабуся,

сестри та брати.

 Пісня Я живу на Сумщині

Ведучий 1. Багато є в світі тобі щедрот,

Моя Вкраїно чорнобрива.

І лиш народ тоді народ,

Як є у нього рідна мова.

Ведучий 2. Найбільше і найдорожче добро у кожного народу – це його мова,

ота багата сходинка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ вкладає і своє давнє життя, і свої сподівання, розум, досвід і почуття. В тобі великого народу ніжна і замріяна душа.

Читач. Велична, щедра і прекрасна мова,

Прозора й чиста, як гірська вода,

Це України мова барвінкова,

Така багата й вічно молода.

О, мово, ти, як дивная сопілка,

То звеселяєш, то хвилюєш нас.

Тобі вклонялась Леся Українка

Й благословенний батько наш Тарас.

Ведучий 1. Кожен народ має свою мову. Мов у світі дуже багато. На земній кулі налічують понад три тисячі мов, із них приблизно 270 мають свою писемність.

Ведучий 2. Для кожної людини найдорожча – рідна, материнська мова.

Послухаймо бувальщину про рідну мову.

Учениця. Було це давно, ще за старої Австрії, в далекому 1916 році. У купе вагона першого класу швидкого поїзда Львів – Відень їхали чотири пасажири: англієць, німець, італієць. Четвертим був відомий львівський юрист Богдан Костів. Балачки велися навколо різних проблем і тем. Нарешті заговорили про мови – чия краща, чия багатша і якій з них належить світове майбутнє. Звісно кожен почав вихваляти свою мову.

Учень 1. Англія – країна великих завойовників, мандрівників і мореходців,

які славу англійської мови рознесли по всьому світу. Англійська мова – мова Шекспіра, Байрона, Діккенса, Ньютона та інших великих літераторів і вчених. Отже, англійській мові належить світове майбутнє.

Учень 2. Ні в якім разі, - гордовито заявив німець. Німецька мова – це мова двох великих імперій: Німеччини й Австрії, які займають більше половини Європи. Це мова філософії, техніки, армії, медицини, мова Міллера, Гете, Гейне. Тому, безперечно, німецька мова має світове значення.

Учениця. Італієць усміхнувся і тихо промовив:

Учень 3. Панове, ви обидва не праві. Італійська мова – це мова сонячної Італії, мова музики й кохання, а про кохання мріє кожен. На мелодійній італійській мові написані кращі твори епохи Відродження, твори Данте, Боккаччо, Петрарки, лібрето знаменитих опер Верді, Пучіні, Россіні, Доніцетті й інших великих італійців. Тому італійській мові належить бути провідною в світі.

Учениця. Українець довго думав і, нарешті, промовив:

Учень 4. Я не вірю в світову мову. Хто домагався цього, потім був гірко розчарований. Йдеться про те, яке місце відводиться моїй українській мові поміж ваших народів. Я також міг би сказати, що моя рідна мова – це мова незрівнянного сміхотворця Івана Котляревського, мова геніального поета Тараса Шевченка. До пророчих звучань Шевченківської поезії так ніхто у світі і не піднявся. Це лірична мова кращої з кращих поетес світу – Лесі

Українки, мова нашого філософа-мислителя Івана Франка, який вільно володів 14 мовами, в тому числі й названими тут, проте рідною і найбільш дорогою вважав українську. На нашій мові звучить понад 300 тисяч народних пісень. Я можу назвати ще багато славних імен свого народу. Проте вашим шляхом не піду. Ви ж, по суті, нічого не сказали про багатства й можливості ваших мов. Чи могли б ви, скажімо, написати оповідання, в якому б усі слова починалися  з однакової букви?

Учениця. Ні, ні, ні. Це неможливо, - відповіли англієць, німець й італієць.

Учень 4. Авжеж, на ваших мовах це неможливо, а на моїй це зовсім просто. Назвіть якусь букву, - звернувся він до німця.

Учень 2. Хай буде буква П, - сказав той.

Учень 4. Добре. Слухайте. Оповідання буде називатися Перший поцілунок

Популярному Перемишлянському поету Павлу Петровичу Подільчаку прийшло поштою приємне повідомлення: Приїздіть, Павле Петровичу, - писав поважний правитель Підгорецького повіту Полікарп Пантелеймонович

Паскевич, - погостюєте, повеселитесь”. Павло Петрович поспішив, прибувши

першим поїздом. Підгорецький палац Паскевичів привітно прийняв приїжджого поета. Потім приїхали поважні персони - приятелі Паскевичів... Поговорили про політику, про погоду. Павло Петрович прочитав підібрані прекрасні поезії. Поспівали пісень, потанцювали польку. Прийшла пора – попросили пообідати. Посадили Павла Петровича поряд панночки – премилої Поліни Полікарпівни. Поставили повні підноси пляшок. Принесли печені поросята, приправлені перцем, півники, пахучі паляниці, печінковий паштет, пухкі пампушки, пироги. Потім подали пресолодкі пряники, персикове повидло, помаранчі, повні порцелянові полумиски полуниць, порічок.

    Поліна Полікарпівна попросила прогулятися по парку, помилуватися природою, послухати пташині переспіви. Походили, погуляли. Повітря п’янило принадними пахощами. Побродивши по парку, пара присіла під порослим плющем платаном. Посиділи, помріяли, позітхали, пошепталися, пригорнулися... Почувся перший поцілунок.

Учениця. У купе зааплодували. І всі визнали: милозвучна, багата українська мова буде жити вічно поміж інших мов світу. А зазнайкуватий німець ніяк не міг визнати свого програшу.

Учень 2.Ну, а якби я назвав іншу букву? – заявив він, - ну, наприклад, букву С.

Учень 4. Гаразд, хай буде С. Я на своїй мові можу створити не лише оповідання, а навіть вірш, де всі слова будуть починатися на літеру С, а ще й до того передаватимуть стан природи, наприклад, свист зимового вітру в

саду. Якщо ваша ласка, прошу послухати вірш Самотній сад.

Сипле, стелить сад самотній

Сірий смуток – срібний сніг,

Сумно стогне сонний струмінь,

Серце слуха скорбний сміх.

Серед саду страх сіріє,

Сад солодкий спокій снить –

Сонно сипляться сніжинки,

Струмінь стомлено сичить.

Стихли струни, стихли співи,

Срібні співи серенад, -

Срібно стеляться сніжинки,

Спить самотній сад.

Учениця. Ось яке багатство й можливості української мови. Наша мова мелодійна, милозвучна, співуча, чарівна, ніжна, соковита, прекрасна, сповнена музики і квіткових пахощів.

Ведучий 1. А яка Україна без пісні.

                   Пісня українська, душевна, лірична,

                   Чарує і збуджує наші серця.

Ведучий 2. То ж хай зазвучить вона в нашій світлиці,

                    Як всім нам дарунок, як рання весна.

                   Пісня Як у нас на Україні

Ведучий 2. Зворушливо, трепетно, ніжно любили й люблять рідну мову українці. Вони порівнюють її з морем. І недарма, адже мова наша така ж безконечна, могутня, глибинна.

Ведучий 1. У ній - мудрість віків і пам’ять тисячоліть. У мові – неосяжна душа народу, його щирість і щедрість, радощі і печалі, його труд і безсмертя.

Ведучий 2. Українська мова – наша краса, наш скарб єдиний, наша твердиня, гордість, розрада, мудрий учитель. Мова – це вічність, правда й добро.

        Вірш Ю. Рибчинського Наша мова

Читець. Мова, наша мова –

Мова кольорова,

В ній гроза травнева

Й тиша вечорова.

Мова, наша мова –

Літ минулих повість,

Вічно юна мудрість,

Сива наша совість.

Мова, наша мова –

Мрійнику – жар-птиця,

Грішнику – спокута.

Спраглому – криниця.

А для мене, мово,

Ти, мов синє море,

У якому тоне

І печаль і море.

Мова, наша мова –

Пісня стоголова.

Нею мріють весни,

Нею плаче осінь.

Нею марять зими,

Нею кличе літо.

В ній криваві рими

Й сльози Заповіту.

Я, без тебе, мово, -

Без зерна полова,

Соняшник без сонця,

Без птахів діброва.

Як вогонь у серці,

Я несу в майбутнє

Невгасиму мову,

Слово незабутнє.

Ведучий 1. Українське слово вмирало з голоду і бідувало, страждало, плакало, але відроджувалось. І поки в народу залишається його мова, його серце, воно знову оживає, і сміється знову.

                 Сценка Баба Палажка та баба Параска

Баба Палажка. Люди добрі! Що мені на світі божому робити! Не можна мені через бабу Параску не то, що на селі вдержаться – не можна через неї на світі жити: набріхує на мене, як скажена собака, бігає по дворах та вигадує на мене таке, що й купи не держиться. Чого тільки вона на мене не понабріхувала! Я сяка й така, і носата, і губата, і горлата, і задрипана, ще й до того відьма. (Піднімає очі й руки догори).

Господи милостивий та милосердний! І що я людям заподіяла? Вже насилу душа моя держиться в тілі. Я не знаю, що вже далі буде. Не можна мені не те

що на селі вдержатись – не можна мене вже на світі жити. Люди добрі! Благословіть мені скоропостижно вмерти! Нехай мій гріх впаде на Парасчину голову!

Баба Параска (худа, висока, з синяком під оком, хустка набік).  Ой люди добрі! Що мені на світі божому робити? Не можна за лихими сусідами на селі вдержатись! Хоч зараз спродуйся, пакуйся – та й вибирайся на кубанські степи! Але ніхто мені так не допік аж до живих печінок, як та капосна баба Палажка Солов’їха. Боже мій! Так уже її обминаю, обходжу десятою вулицею; отже ж зачепить. Якби я під землею лежала, вона б мене капосна, і

там знайшла б. А я собі на лихо вдалась добра. Хоч я й трохи сліпа на одне око (доторкається до синяка), але добре бачу, де і що діється. Свята вона та божа! До церкви ходить, богу молиться. Знаємо, яка вона свята! Йде з церкви, то ще за селом роззявить рота, ладна всіх поїсти, ще за селом аж язика висолопить – та вже й ладна лаятись. Сидить вона мені отут у печінках. Я ж кажу: хоч зараз пакуйся та й мандруй куди очі дивляться.

      (Побачили одна одну)

Параска. Ага, так це ти, капосна, мого підсвинка зв’язала!

Палажка. Ах ти сяка-така! Бодай твоє порося вовки зїли, і бодай ти вечора не діждала, як твій підсвинок та поїв же мою цибульку.

Параска. А бий тебе божа сила! Ще не чула, одколи живу на світі, що свині цибулю їли!

Палажка. Ой люта ж я, люта. Не підступай, бо голову провалю кочергою (бере кочергу) та й на Сибір піду: і я пропаду, але й ти пропадеш!

(Кидається до Параски)

Параска. Подивись лишень на свою морду, яка вона стала од злості, синя, як буз!

Палажка. А в тебе зелена, як гарбуз!

Солоха (підходить). Та годі вже вам людей смішити.

   (Обидві замовкають)

Параска. Цур йому, дожилися, що всі сусіди на кутку сміються.

Палажка. Атож! Як почне хтось сваритися, так і говорять: О, як Параска з Палажкою.

(Обнімаються зі словами Кумасю, серденько.

Параска. Ходімо, Палазю додому, годі людей смішити.

(Виходять обнявшись)

Ведучий 2. Ось така барвиста, гостра, дотепна українська мова. То ж і не дивно, що українці дуже люблять жартувати.

Ведучий 1. Українська мова прекрасна й дивна. Як незамулена річка тече вона спокійно й привільно. І що б не трапилося, вона залишається завжди свіжою і прекрасною.

Ведучий 2. Скільки разів її забороняли, але кожний раз пробивала вона свої чисті води до нас, людей, які люблять свою мову. Бо наша українська мова – єдина й іншої нам не треба.

          Танець Гандзя       

Ведучий 1. Життя іде. Барвистими маминими рушниками стеляться в широкий світ дороги. Дорослішають діти, сивіють матері – такий закон життя. Але ніколи не старітиме наша квітуча українська земля, її майбутнє у наших руках.

Ведучий 2. Пролетять над нами лебеді дитинства і прощально помахуючи крилами, зникнуть за обрієм. Нам обирати майбутнє. І яким воно буде – залежить від нас.

Читець 1. Ні, не згине Україна

В печальній долі.

Читець 2. Ми відродимо землю предків

Для кращої долі.

Читець 3. Розбудуємо, уквітчаємо.

                 Україну гідно.

Читець 4. На Україні буде Україна,

                  А не чиясь окраїна глуха.

Читець 5. Ні, не згине Україна,

                 Відродиться мила.

Читець 6. Свій народ вона до щастя

                 Піднесе на крилах!

Ведучий 1. Ми живемо у незвичайний час. Наше життя таке багатогранне і складне. У ньому так багато негараздів. Проте в серці кожного живе надія на те, що попереду нашу Україну чекають кращі часи.

Ведучий 2. Ми молимося і просимо у Бога та Діви Пресвятої подарувати нашій рідній Україні кращу долю.

  (Виходять хлопець і дівчина та моляться до ікон)

Хлопець.

Діво Пресвятая, матір матерів,

Пригорни до серця всіх своїх синів,

Освіти їм душі світлом золотим,

Виповни любовю неспокійний дім.

Научи, як землю вберегти від зла,

Розумом, діянням і крилом тепла.

Зоре-зорянице, сонце доброти,

Землю України щастям освіти.

Дівчина.

Боже великий, єдиний,

Нам Україну храни,

Волі і світла проміння

Ти її осіни.

Світлом науки і знання

Нас, дітей, просвіти,

В чистій любові до краю

Ти, нас, Боже, зрости.

Молюсь, Боже єдиний,

Нам Україну храни,

Всі твої ласки, щедроти

Ти на люд нам зверни.

Дай йому волю,

Дай йому долю,

Дай добро світа,

Щастя дай, Боже, народу

На многії, многії літа.

Ведучий 2. У мене ти одна єдина

                   Одвічна радість і журба,

                   Ти будеш жити, Україно,

                   Країно щастя і добра.

Ведучий 1. Будь вічно молода і щаслива, радуй щасливими голосами дітвори, золотою пшеницею, синім небом, наша рідна Україно!

Учень 1. Любіть Україну, як сонце любіть,

Як вітер, і трави, і води...

В годину щасливу і в радості мить,

Любіть у годину негоди.

Учень 2. Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну,

Красу її, вічно живу і нову,

І мову її солов’їну.

Учень 3. Для нас вона в світі єдина, одна

В потоків солодкому чарі...

Вона у зірках, і у вербах вона,

І в кожному серця ударі.

Учень 4. Любіть у труді, у коханні, в бою,

Як пісню, що лине зорею...

Всім серцем любіть Україну свою,

І вічні ми будемо з нею.

Ведучий 1. Нема життя без України, бо Україна – це доля, яка випадає раз на віку.

Ведучий 2. Україна – це мати, яку не обирають, як і долю.

Ведучий 1. Україна – це пісня, яка вічна на цій землі.

                      Пісня Україна

Ведучий 1. Козацькому роду нема переводу

Ведучий 2. Ми вічні, як вічна Вкраїни земля.

Ведучий 1. Козацькому роду нема переводу

Ведучий 2. Так дід мій сказав, і в це вірю я!

Учитель. Сьогодні ми ближче торкнулися історії, в якій коріння українського народу. Важко, дуже важко випростуватися, підніматися з колін, позбуватися рабської покори, але в сім’ї народів ми можемо знайти своє гідне місце, як вільний народ. Тож шануймо себе і свою гідність і шановані будемо іншими. Хай щастить! До нових зустрічей!


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

50284. Создание и обработка баз данных о занятиях и преподавателях 553.5 KB
  Анализ задания на разработку базы данных. Формы для редактирования табличных данных. Microsoft ccess – это система управления базами данных СУБД.
50286. Запуск и остановка Apache 246 KB
  Вы должны запустить аpаche как суперпользователь. pche после запуска будет порождать дочерние процессы использующие UID и GID указанные в директивах User и Group. Для перезапуска pche выполните команду service httpd restrt или etc rc.
50287. Средства и способы радиационной и химической разведки в очагах массового поражения (ОМП) и чрезвычайных ситуаций (ЧС) 54.5 KB
  При 5060 качаниях насоса через индикаторную трубку проходит 182 л воздуха. В качестве примера можно имитировать определение в воздухе ОВ с любой из трубок например с тремя зелеными кольцами: специальным ножом имеющимся в торце насоса надрезать трубку с обеих сторон и обломить концы; найти в торце насоса углубление со штырем в центре и насадив трубку на штырь вскрыть ампулу внутри нее; вставить трубку в насос и сделать 10 15 качаний; вынуть трубку и сравнить окраску наполнителя с эталоном имеющимся на кассете. В качестве...
50288. Заповнення багатокутників 69 KB
  Однією із унікальних характеристик растрового пристрою є можливість представлення суцільних областей. Генерацію суцільних областей із простих описів ребер або вершин називають растровою розгорткою суцільних областей, заповненням багатокутників або заповненням контурів. Для цього використовують кілька методів, які можна поділити на дві категорії: растрова розгортка та заповнення із затравкою.
50289. Изучение построения и функционирования схем асинхронных и синхронных счетчиков. Сравнительный анализ асинхронных и синхронных счетчиков 90.5 KB
  Цель работы: изучение построения и функционирования схем асинхронных и синхронных счетчиков. По диаграммам работы сравниваются задержки установки состояния счетчиков. Реверсивный счетчик проектируется для работы в кристалле Cyclone EP1C6T144C8. Порядок выполнения работы.
50290. Условная энтропия и взаимная информация 185.5 KB
  По формуле полной вероятности имеем: Следовательно По теореме умножения Следовательно Аналогично Количество информации и избыточность Количество информации при наблюдении случайной величины с распределением вероятностей задается формулой Шеннона: Единицей измерения количества информации является бит который представляет собой количество информации получаемое при наблюдении случайной величины имеющей два равновероятных значения. При равномерном распределении количество информации задается формулой Хартли:...
50291. Получение основных навыков проектирования схем в редакторе пакета Quartus. Изучение функционирования простейшего КЦУ 81.5 KB
  Сохранить и откомпилировать полученный файл. Путь к компилятору: Processing – Start Compilation, или соответствующий значок верхнего меню редактора. Если компилятор указывает на ошибки, обратиться к преподавателю или лаборанту.