На фоні музики Іллі Саца «Синій птах» (уривок № 1)
учениця читає уривок з вірша А. Ахматової «Были святки кострами согреты».

Читець

Были святки кострами согреты,
И валились с мостов кареты,
и весь траурный город плыл
По неведомому назначенью,
По Неве иль против теченья, -
Только прочь от своих могил.
На Галерной чернела арка,
В Летнем тонко пела флюгарка,
И серебряный месяц ярко
Над Серебряным веком стыл.

Ведуча

Ми запрошуємо Вас до літературно-мистецького кабаре «Бродячая Собака», якому в цьому році відзначають 100 років від дня заснування. Це було унікальне явище в культурному процесі. Такі арт-кафе були надзвичайно популярними на початку ХХ століття в Мюнхені, Лондоні, Петербурзі. Серед них «Привал комедиантов», відкритий у Петербурзі в 1916 році, «Странствующий комедиант», що працював у Москві 1922 року. Арт-кафе «Бродячая Собака» стало притулком для живописців, молодих поетів Срібної доби, режисерів, конструкторів, акторів, композиторів і просто студентів. Сьогодні ми спробуємо відтворити ту далеку, але дивовижну атмосферу творчості, самобутності, таланту такого кафе. 

Ведучий

Сама назва «Бродячая Собака» символізувала в іронічно-драматичній формі безпритульність і загубленість в житті. Тут все було підпорядковано культу мистецтва, адже тільки воно здатне протистояти жорстокій реальності.

Зі спогадів Миколи Могилевського (очевидця): «Якось одного осіннього вечора 191… до мене увірвався мій земляк, якого я знав ще гімназистом у рідному місті Чернігові, Борис Пронін: «Розумієш! Чудова думка! Все готово! Це буде надзвичайно! Ми відкриємо тут «подвал» - «Бродячая Собака», тільки для себе. Це буде і не кабаре, і не клуб, ні карт, ні програми!»

Ведуча

Так Микола Могилевський став хрещеним батьком, а засновником «Бродячей Собаки» Борис Пронін, мрійник та ентузіаст.
Арт-кафе було відкрито в Новорічну ніч, 31 грудня 1911 р., в затишному підвальчику старовинного будинку Дашкова (інша назва будинок Жакоба), що колись належав другу Пушкіна І.А.Яковлєву. Давайте заглянемо туди і ми з вами.

Читець

В Петербурге Пронин был,
Днём и ночью говорил,
От его весёлых слов
Стал «бродячий пёс» готов

Во втором дворе подвал,
В нём – приют собачий.
Каждый, кто сюда попал
Просто пёс бродячий.
Но в том гордость, но в том честь,
Чтобы в тот подвал залезть! Гав!

На дворе метель, мороз,
Нам какое дело!
Обогрел в подвале пёс
И в тепле все тело.
Нас тут палкою не бьют,
Блохи не грызут! Гав!

Ведучий

На відкриття кабаре Всеволод Князєв  разом з Олексієм Толстим та композитором В.А. Шнісом фон Ешенбруком написали «собачий гімн».

Ведуча

З’явився і свій герб – емблема з гравірованим собачим силуетом. Це був портрет пуделя Бориса Проніна, Мушки. Геральдичну символіку розробив художник М. Добужинський.

Ведучий

У підвалі була збудована невеличка естрада, де могли виступати друзі «Собаки»: співачка Зоя Лодій, студенти консерваторії Сергій Прокофьєв і Юрій Шапорін, Ілля Сац, М. Ф. Гнєсін та інші.

Ведуча

Яскраво і тепло палав камін, на столі щось шепотів тихенько самовар, біля стіни стояв диван – особливо почесне місце.

Зі спогадів одного з постійних відвідувачів: "Затягнута в чорний шовк, з крупним овалом камеї біля пояса, впливала Ахматова, затримавшись біля входу, щоб на наполегливе прохання Проніна, що кидався їй назустріч, вписати в «свинну» книгу свої останні вірші».

На сцені з’являється Анна Ахматова, читає вірш і рухається до цього диванчика.

Читець

Все мы бражники здесь, блудницы,

Как невесело вместе нам!

На стенах цветы и птицы

Томятся по облакам.

Ты куришь черную трубку,

Так странен дымок над ней.

Я надела узкую юбку,

Чтоб казаться еще стройней.

Навсегда забиты окошки:

Что там, изморозь или гроза?

На глаза осторожной кошки

Похожи твои глаза.

О, как сердце мое тоскует!

Не смертного ль часа жду?

А та, что сейчас танцует,

Непременно будет в аду.

Ведучий

Стіни кафе розписав художник Судєйкін. Подивіться, їх прикрашали фантастичні квіти, птахи, Коломбіни та Арлекіни, в нішах стояли дерев’яні статуетки. За потреби запалювали електричні лампочки, що створювало потрібний настрій.

(На стінах зали репродукції картин)

Читець

Да, я обожала их – те сборища ночные,

На низком столике – стаканы ледяные,

Над черным кофием голубоватый пар,

Камина красного тяжкий зимний жар,

Веселость едкую литературной шутки.

Ведуча

Підвальна країна мистецтва стала місцем, де зустрічалися для спілкування близькі за духом люди. Тут збиралися поети-футуристи - В. Хлєбніков, В. Каменський, Б. Лівшиць та інші. Саме тут вперше зазвучала поезія бунтівного Володимира Маяковського.

Із зали до сцени наближається В. Маяковський

Читець

Багровый и белый отброшен и скомкан,
в зеленый бросали горстями дукаты,
а черным ладоням сбежавшихся окон
раздали горящие желтые карты.
Бульварам и площади было не странно
увидеть на зданиях синие тоги.
И раньше бегущим, как желтые раны,
огни обручали браслетами ноги.
Толпа – пестрошерстая быстрая кошка -
плыла, изгибаясь, дверями влекома;
каждый хотел протащить хоть немножко
громаду из смеха отлитого кома.
Я, чувствуя платья зовущие лапы,
в глаза им улыбку протиснул, пугая
ударами в жесть, хохотали арапы,
над лбом расцветивши крыло попугая.

Ведучий

Приходили сюди і поети-акмеїсти – О. Мандельштам, М.Гумільов. Реальність була для них нецікавою і нудною.

Учень читає вірш М. Гумільова

Читець

Я вежлив с жизнью современною,

Но между нами есть преграда

Все, что смешит ее, надменную,

Моя единая отрада.

Победа, слава, подвиг – бледные

Слова, затерянные ныне,

Гремят в душе, как громы медные,

Как голос Господа в пустыне.

Ведуча

«Бродячая собака» прихистила нове модерністське мистецтво: артистів, художників і літераторів. Різноманітні  «-ізми» початку ХХ століття сходились під склепіннями тісного Кабачка. Саме тут вперше звучали деякі вірші та музичні п’єси, влаштовувались вистави.

Учень читає вірш В. Маяковського

Читець

Я сразу смазал карту будня,
плеснувши краску из стакана;
я показал на блюде студня
косые скулы океана.
На чешуе жестяной рыбы
прочел я зовы новых губ.
А вы
ноктюрн сыграть
могли бы
на флейте водосточных труб?

Ведучий

Маскаради, капусники, віншування поетів, письменників, артистів; вечори пісні і танцю; лекції і диспути, виставки і поетичні змагання – ця пістрява низка переривалась лише на літні місяці.

Запис Вертинського «В бананово-лимонном Сингапуре», слайди, танець танго у виконанні учнів

Ведуча

Завчасно приготованої програми не було, але оскільки підвал завжди був повний артистичної і літературної публіки, то програми складались самі собою. Завжди було цікаво і весело. Запрошуємо вас подивитися танець у стилі відомої танцівниці тієї доби Айсідори Дункан.

Танець у стилі Айсідори Дункан.

Ведучий

Сюрприз нашої програми - сінема. Саме в одному з богемних кафе Парижу відбулась прем’єра цього дива-відкриття наприкінці ХІХ століття. Сьогодні кінематограф у нас!

Відеозапис німого кіно на екрані у супроводі таперів

Ведуча

Тут зникало напруження, виникало почуття безпеки і спокою, народжувалось відчуття свободи і братерської єдності. Перед входом до підвалу висів плакат: «Все между собой считаются знакомы».

Читець

От рождения подвала

Пролетел лишь только год.

но «Собака» нас связала

В тесно-дружный хоровод.

Чья душа печаль узнала,

Опускайтесь вглубь подвала,

Отдыхайте, отдыхайте, отдыхайте от невзгод.

И художники не зверски
Пишут стены и камин:
Тут и Белкин, и Мещерский,
И кубический Кульбин.
Словно ротой гренадерской
Предводительствует дерзкий
Сам Судейкин (3 раза) господин.

Здесь цепи многие развязаны, —
Все сохранит подземный зал,
И те слова, что ночью сказаны,
Другой бы утром не сказал…

Ведучий

Це слова ще одного гімну «Бродячої собаки», музику і вірші до якого написав Михайло Кузмін.

Ведуча

«Бродячая собака» вела і свій літопис у вигляді величезного, переплетеного у свинячу шкіру фоліанта (так звана «пістрява» або «Свиняча книга»), в якій відомі відвідувачі залишали імена, автографи, відгуки, експромти, а художники – замальовки. Тут можна було зустріти все: освідчення в коханні, вірші, малюнки, скарги. Книгу замовив і приніс у підвал Олексій Толстой. Вона починалась його віршами:

Читець

Поздней ночью город спит,
Лишь котам раздолье.
Путник с улицы глядит
В тёмное подполье…

Ведучий

Склепіння «Собаки» під ранок ставали трішки чарівними: на естраді хтось читає вірші, його перериває музика.

Сьогодні і тільки у нас виступає незрівнянна зірка естради з піснею на вірш Марини Цвєтаєвой «Мне нравится, что вы больны не мной…»

Ведуча

За поетичним столом триває змагання в написанні жартівливих віршів. Усі ломають голову, що б таке створити. Пропонується створити поетичний експромт на задану тему. Скриплять олівці, морщаться лоби. Нарешті час вичерпано, кожен по черзі читає свої шедеври.

Наслідуючи традиції поетичного кабаре, ми пропонуємо і Вам створити поетичний шедевр-експромт: напишіть, шановні гості, прозаїчний вірш сенкан, схема якого і потрібні слова перед Вами.

Лунає музика. Гості зачитують поетичні експромти

Ведучий

Дуже насторожено ставився Пронін до футуристів, боячись скандалів і ускладнень з поліцією. І як у воду дивився: на початку березня 1915 року відома «Бродяча собака» була закрита після скандального виступу футуристів особливим розпорядженням петроградського міського голови. Ще однією причиною закриття кабаре було порушення «сухого закону», що був введений з початком Першої світової війни.

Ведуча

Принципово те, що в Росії ні до, ні після «Бродячої собаки» не зливалися в єдиний потік літературна, театральна і художня стихії. Цей невеличкий епізод з мистецького життя Срібної доби російської поезії залишив вагомий внесок у розвиток культури.

Ведучий

Відомий письменник ХХ століття Д. Гранін сказав: «Собака, на то она и бродячая, долго бродила невесть где и вот, наконец, вернулась в свою будку… Никто в точности не знает, как было тогда, но поэзия, если она настоящая, не стареет».

Ведуча

На жаль, час нашого перебування в артистичному кабаре вичерпано. Але ми думаємо, що Вам неодмінно знову захочеться зустрітися з яскравими, неповторними талановитими поетичними індивідуальностями Срібної доби. Пропонуємо вам залишити свої автографи-відгуки і поетичні експромти у нашій «Свинній книзі».

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать