60390

Морально - естетичне виховання

Научная статья

Педагогика и дидактика

Торкнутия краси можна тільки серцем Його величність хліб. Купуйте куштуйте усі бараболю Варте і смажте із сіллю й без солі Сто страв господиня з картоплі зготує Картопля як хліб усіх нагодує.

Украинкский

2014-05-16

1.31 MB

6 чел.

Анотація

Матеріали збірки розкривають методи і прийоми роботи з морально – етичного та естетичного виховання учнів.

Збірка містить опис досвіду роботи, подана система виховних заходів з використанням інтерактивних технологій, в якій реалізовується навчально – виховна проблема. Бесіди, сюжетно – рольові ігри, поетичні хвилинки, пошуково – дослідницька робота,елементи народознавства, фольклору, дидактичні матеріали, що сприяють навчально – виховного процесу, розвитку пам’яті, логічного мислення, комунікативних здібностей, привертають увагу учнів, пробуджують пізнавальний інтерес, викликають прагнення до здобуття знань.

Матеріали збірки допоможуть досягти плідної співпраці вихователя та учнів, стануть у пригоді вчителям етики та естетики, класним керівникам.

 

«Дитячі роки – той вік, який ми вважаємо віком безтурботної радості, гри, казки – це джерело життєвого ідеалу від того, що відкрилося дитині в навколишньому світі в роки дитинства, що викликало її подив, і захоплення, що обурило і примусило плакати не від особистої образи, а від переживання за долі інших людей – від цього залежить, яким громадянином буде наш вихованець»

                                                        В.О.Сухомлинський


Морально - естетичне виховання

Я зірвав квітку – і вона загинула.

Я спіймав метелика –

І він умер у мене на долоні.

І тоді я зрозуміла,

Що торкатися КРАСИ

Можна тільки серцем.


З досвіду роботи

Система шкільного виховання, зокрема позаурочна робота, не можлива без естетичного виховання. Недарма вважають, що висока емоційність, артистична вдача, чутливість та ліризм, які виявляються, зокрема, в естетизмі і обрядовості народного життя, в пісенності, в яскравості декоративно – прикладного мистецтва, у спрямованості на самопізнання через природу та в тонких рефлексіях на її красу, - визначають українську ментальність.

Українська педагогіка завжди намагалася розвинути в дитині належну емоційну чутливість до прекрасного, зокрема до краси й виразності рідної природи.

З метою розвитку в учнів емоційно – почуттєвії сфери, розвитку образного мислення, спостережливості часто проводжу екскурсії в природу,тематичні прогулянки, під час яких проводжу бесіди. Наприклад:

Як ви думаєте, за що ми любимо весну?( Все оживає, прокидається природа…)

Ось ми з вами пройшли березовий гай, перейшли маленький струмочок й опинилися на нашому лужку, навкруги якого шелестять листями дерева. Чи радо вони нас зустрічають? Чому? Як виглядає наш лужок? ( Учні описують побачене, почуте, діляться своїми враженнями.)

Діти полюбляють прогулянки до лісу, до парку, до водойми…

Після того, як закінчуємо свої мандрівки, підсумовуємо побачене, почуте. Проводжу конкурс малюнків, разом складаємо правила поводження в природі, обігруємо різні ситуації. Наприклад:

- Діти, ви помітили маленьких жучків, мурашок у траві й старалися їх не роздавити. Адже «бідна роздавлена комаха страждає так само, як вимираючий гігант»,(В. Шекспір). Завжди пам’ятайте про це.

- Не розорюйте пташиного кубла, бо щасливий у своєму житлі птах! «Він у кублі спокійний і тоді, коли над гаєм буря злиться.» (К.Кулієв)

- Чи потребують дбайливого ставлення дерева? Задумайтесь над народною мудрістю:

* Що не дуб – то кожух, що не сосонка – то хатинка.

* Ліс весною веселить, влітку холодить, восени живить, взимку зігріває.

* Багато лісу – не рубай, мало лісу – бережи, немає лісу – посади.

Світового значення здобув досвід видатного українського педагога В.О.Сухомлинського, який запровадив у практику свої уроки «під голубим небом», що стали справжньою школою культури споглядання та поведінки в природі. Милування природою – це не просто спостереження за її об’єктами та явищами або фіксація змін у природі. Милуватися красою – означає зробити її предметом особливої, захопленої уваги, духовно з’єднатися з нею.

Заняття на природі допомагають вихователю урізноманітнити форми та методи роботи з дітьми, забезпечити належний рівень емоційно – духовного розвитку.

За методикою проведення ці заняття значно відрізняються від звичайних шкільних заходів і потребують високої педагогічної культури вихователя, що зокрема не дозволить перетворити їх на чергові щоденні вправляння.

Заходи на теми естетичного виховання потребують ретельної підготовки. Вихователь має насамперед осмислити естетичну своєрідність природного явища, яке споглядатиме з дітьми, заздалегідь знайти відповіді на такі запитання:

що саме в природі певного сезону є носієм естетичної інформації?

Який комплекс чуттєвих ознак можна вважати «естетичним змістом», скажімо осені чи зими? Завжди можна виокремити певну естетичну домінанту – переважання конкретних чуттєвих ознак: світло і колір, форма і симетрія, пропорція і розмір, ритм і звук, запах і враження, які надають особливої виразності тому чи іншому стану природи. Для осіннього пейзажу це – розмаїття кольорів. Узимку панує форма. Весні притаманні особливий динамізм і багатство звукових характеристик. Такий аналіз ґрунтуватиметься на об’єктивних властивостях природи й, водночас, на певній суб’єктивності індивідуального сприймання природної краси.

Отже, підсумовуючи сказане, слід визначити, яким вимогам мають відповідати заходи, спрямовані на естетичне виховання дітей з особливими потребами.

Головним напрямком такого заходу має бути постійне звертання вихователя не стільки до інтелектуальної, скільки до емоційно – чуттєвої сфери. Треба вчасно подбати про активізацію чуттєвих аналізаторів учнів, забезпечуючи належну гостроту колірного зору, слуху, тонку диференціацію запахів, смакових відчуттів.

Естетичне сприймання природи не вичерпується її сенсорним пізнанням. Слід підносити дитяче сприйняття на належний емоційно – образний рівень. У цьому значно допомагають експресивність слова вихователя, пантомімічна виразність, а також вдалий добір та доречне застосування художніх активі заторів – пейзажної лірики, загадок, казок, пісень, ребусів, тощо…

Налагоджуючи безпосередній контакт дітей з природою, слід зважати на те, що учні з особливими потребами не здатні до статичного споглядання і відчувають гостру потребу в русі. Цілком природно надати їм таку можливість, вдаючись час від часу до цікавих завдань оцінного та творчого характеру, також активних форм емоційно – естетичного пізнання навколишнього світу( ігри, змагання, конкурси, вікторини, трудові справи).

Назва виховного заходу на тему естетичного виховання має бути яскравою, ясно відображати емоційно – естетичний зміст споглядання певного об’єкта чи явища природи, нести в собі певну образну інформацію. Готуючись до таких занять, я завжди думаю про те, як викликати в учнів позитивні емоції, пробудити здивування, інтерес до пізнання дивовижного навколишнього середовища, краси рідного краю. По – справжньому особистість учня розкривається на лоні природи, під час екскурсії, походів,тематичних прогулянок, коли природна краса торкається живих струн серця дитини. Адже, природу недарма називають чарівницею. Це не тільки невеличка скарбниця багатств, джерело життя, - природа прикрашає зеленим килимом лісів, гаїв, шовковистими травами і барвистими запашними квітами. Вона дарує людям здоров’я, почуття сили, чистоти, пробуджує в дітей людяність, щирість, сердечність, доброту.

Впроваджуючи тему морально – естетичного виховання, я розробила і реалізувала систему виховних заходів: « Веселий ярмарок.», « Наш барвінковий край.», «Торкнутия краси можна тільки серцем», «Його величність хліб.»

Учні дуже люблять такі заходи, із задоволенням приходять на репетиції, виступаючи на шкільній сцені, намагаються бути справжніми артистами.

Педагогічна творчість – поняття дуже широке. Вважається, що саме спілкування з дітьми не може бути успішним без постійних творчих

пошуків. А педагог – особистість творча.

 

 Живи, добро звершай!

Та нагород за це не вимагай.

Лише в добро і вищу правду віра

Людину відрізняє від мавпи й звіра.

Хай живе істина стара

Людина починається з добра!


Виховний захід

Веселий ярмарок

Зал святково прикрашений; виставка «Ходить гарбуз по городу…»;

Біля входу зібралися діти з кошиками овочів, фруктів.

Ведуча запрошує всіх на ярмарок.

Ведуча.

Увага! Увага! Спішіть, поспішайте! Господарі й гості, глядіть не минайте! На ярмарок прошу, гуртом, поодинці, чекають на всіх там чудові гостинці! На ярмарку нашім веселім,багатім є чим дивувати і є що придбати. Тут щедрі дарунки і саду, й городу. Тут речі умільців, ні з чим не зрівнянні –барвисті стрічки, рушники вишивані. Полив’яний посуд – тарелі, горнятка, сопілки – хлоп’яткам, намисто – дівчаткам. Мерщій – бо на ярмарок всі поспішайте, купуйте, милуйтесь, танцюйте і грайте!

Звучить весела українська мелодія. Діти проходять між рядами і розглядають « товар», «господарі» припрошують купувати і рекламують свій товар.

Господар із картоплею у кошику.

Купуйте, куштуйте усі бараболю,

Варте і смажте із сіллю й без солі,

Сто страв господиня з картоплі зготує,

Картопля, як хліб – усіх нагодує.

Господиня з помідорами:

Беріть помідори, вони – пречудові.

До вашого столу хоч зараз готові.

Господар із морквою:

Ця морква під сонечком щедрим зростала,

Земелька водою її напувала.

Тому – то морквина така соковита.

Морквяного соку вам треба попити!

Господар із грушами

Скуштуйте цю грушу – солодка, духмяна!

У роті, немовби медок, вона тане.

Господар із яблуками

Кошик із яблуками ви не минайте,

Які до смаку вам, такі вибирайте.

Сортів тут багато, усі вони різні,

Ось яблука ранні, ось – яблука пізні.

Господиня із калиною

Беріть калину – червоні корали –

Ці кетяги небо і сонце ввібрали.

Напоїть матуся калиновим чаєм –

Недуга ураз, як рукою, знімає.

Майстрині із вишивками

1. Купуйте, дивуйтесь, але не баріться.

Краса то яка – підійдіть, подивіться!

Яка то робота, які то узори!

В цих вишивках – пісня й лани неозорі,

Птахів щебетання, весняні світання,

Квітковий розмай і калини зітхання.

  1.  Оця вишиванка пасує дівчаткам!

А ці сорочки до лиця вам, хлоп’ятка!

Для вас готували прекрасні майстрині

Ось ці пояси – і червоні, і сині!

  1.  Беріть, не минайте рушник цей, сестрички,

Утріться, й рум’янець не зійде із личка.

Ведуча

Господарі працьовиті, дбайливі майстрині, що ж ви просите за товар і які ваші умови.

Господар.

Платню ми візьмемо невелику. Хочемо вірші ми почути, загадки, чи пісню веселу.

Ведуча.

Тож просимо вас відпочити й послухати, що підготували наші діти.

1 учень Ген із поля до села

В кухню тіточка прийшла.

На підлозі сіла, хрусь!

Я сама не роздягнусь!

Стали тітку роздягати –

Зняли хусточок із п’ять,

Фартухи, кожух, каптан,

Аж залишився … качан.

Як же зветься тітка ця? ( капуста)

2 учень Без рук, без ніг,

А в’ється, як батіг.( квасоля)

3 учень На городі молода

Пишні коси розплела.

У зеленії хустинки

Золоті хова зернинки. ( кукурудза )

4учень У столиці Соломонових островів послуги лікарів оплачується картоплею. Один візит – 1 картоплина. Але такий розрахунок тільки в будні і до настання темряви. Вечірня допомога коштує 5 картоплин. А з суботи до понеділка – 10 картоплин.

Пісня «На веселім базарі»

 Слова перероблені на мелодію пісні « Ой там, на точку, на базарі»

Ой, там, на веселім базарі,

Лежебоку молодого продавали.

Стали думать і гадать,

Що за нього можна дать. (2 р.)

Ой, радились ми, говорили

Та й на тому усі разом порішили:

Лежебоку не продать,

Бо не хочуть купувать. (2 р.)

Ой, там, на веселім базарі,

Нечупарика малого продавали.

Стали думать і гадать,

Що за нього можна дать. (2 р.)

Ой, радились, ми, говорили

Та й на тому усі разом порішили:

Нечупару не продать,

Бо не хочуть купувать. ( 2 р.)

Виходить Омелько в солом’яному брилі, а за ним – усі члени родини, від стареньких до маленьких.

Починають співати українську народну пісню

Сімейка

У нашого Омелька невеличка сімейка:

Тільки він та вона, та старий та стара,

Та Іван, та Степан, та Василь, та Панас,

Та той хлопець, що в нас,

Та дві дівки косаті, та два парубка вусаті,

Та дві Христі в намисті, та дві ляльки в колисці.

Он як!

Омелько.

Так у мене, Омелька,

Чималенька сімейка!

Усі хочуть їсти – пити,

Треба посуд їм купити.

Омельчиха.

Купити кожному по мисці,

Великому – велику,

Меншому – меншу,

Малому – маленьку,

Найменшому – найменшеньку.

Діти.

А що ж миска без ложки?

Омелько.

Доведеться купити й ложки:

Великому – велику,

Меншому – меншу,

Малому – маленьку,

Найменшому – найменшеньку.

Омельчиха.

Та ще треба купити діткам сорочки та спіднички,

Чобітки і рукавички, звичайнісінькі шнурки,

Стрічечки і пояски.

Омелько. ( Чухає потилицю)

Ой, доведеться.

Діти. – А гостинці?

Омелько.

Будуть вам і гостинці. ( Підходить до лотків і купує товар, а діти виконують пісню)

Ой, я, молода, на базар ходила.(2 р.)

На базар, на базар, на базар ходила я.

Ой, я, молода, окуня купила. (2 р.)

Окуня, окуня, окуня купила я.

Все купивши, Омелькова сімейка співає українську народну пісню.

 Як пішли ми на базар…

Як пішли ми на базар

Ложки купувати.

Ложки мої, ложки (2 р.)

Ходять коло хати.

Як пішли ми на базар

Миски купувати,

Миски мої, миски (2 р.)

Ходять коло хати.

Звучить музика. Учитель звертає увагу на те, що ще хтось їде на ярмарок. На бутафорському возі їде Явтух. Відбувається діалог між ним і дітьми як в українській народній пісні « Куди їдеш яв туше?»

Да куди їдеш, Явтуше,

Да куди їдеш, мій друже?

Не скажу!

Да коли ж твоя та добрая ласка,

То й скажеш.

На базар!

Ой, що везеш, Явтуше?

Не скажу!

Да коли ж твоя добрая ласка,

То й скажеш!

Груші!

Ой, дай мені, Явтуше!

Ой дай мені, мій друже!

Не дам!

Да коли ж твоя та добрая ласка,

То й даси!

Візьми ось, гниленьку!

Ведуча.

А що ще є на твоєму возі?

Явтух.

Не скажу, а відгадаєте – покажу!

Діти відгадують загадки

  1.  Стоїть пані, чепуриться,

Бо вдягла сорочок триста.( капуста)

  1.  Товстий Гнат –

При землі не впізнать.

А як вирвеш, борщик звариш,

Тоді й похвалиш. ( буряк)

  1.  А що то за коні стоять на припоні:

Довгасті, голчасті, зеленої масті,

Нікого не возять, лише солі просять. ( огірки)

4. Сидить дівчина у коморі,

А коса її на дворі. ( морква)

5. Без рук, без ніг, а виліз на пліт. ( гарбуз)

6. Сидить Марушка в семи кожушках,

Хто її роздягає, той сльози проливає. ( цибуля)

Коли всі загадки відгадані, «овочі» говорять:

 

Ми з гарбузової родини.

А виростаєм – для людини!

За те нас люблять і шанують,

Що різні страви з нас готують!

Який салат без огірка?

А що за борщ без буряка?

Чи то без моркви?

Без капусти?

Без нас в капусті буде пусто!

Це правда, хлопчики й дівчатка,

Ми є – і всі живуть в достатку!

«Овочі» займають почесні місця, а діти виконують пісню:

 « Веселі гуси»

Жили у бабусі

Три веселі гусі,

Один сірий, другий білий,

Третій в капелюсі.

Мили гуси лапки

Десь біля канавки,

Один сірий, другий білий,

Третій в капелюсі.

Виходить бабуся з лозинкою. Гуси ховаються.

Бабуся.

- А чи не бачили ви, діти, моїх гусей?

Діти.

- А яких, бабусю?

Бабуся.

- Та біленького, сіренького і ще одного – в капелюсі.

Діти.

- Бачили!( Співають)

Вийшли, вийшли гуси,

Кланялись бабусі:

Один сірий, другий білий,

Третій в капелюсі.

Бабуся.

- А чого ж це ви від мене, мої милі, втекли, аж на ярмарок забрели?

Гуси ( по черзі)

Гусачок купив гармошку,

Унизу дірява трошки!

Ну й вона ж і грати вміла,

Як старий гусак шипіла!

Гуси і бабуся виходять.

Ведуча.

На доброму ярмарку ми побували,

Одні продавали, інші – купували,

Співали, сміялись та ще й жартували,

А тепер вже й додому час.

Діти

Ой, там,на веселім базарі

Продавали, купували, жартували.

І з покупками потому

Повертаємось додому.

Наш ярмарок закінчується.

Ми бажаєм вам, щоб завжди

На ваших столах був достаток,

Щоб було що продавати, за що купувати.

Щоб родила щедро нива,

Щоб у хаті все, як слід,

Щоб довіку був щасливий

Український славний рід.

Торкнутися краси можна тільки серцем

Мета. Вчити дітей любити і берегти природу рідного краю, виховувати доброту і великодушність; розвивати емоційно – чуттєву сферу, образне мислення, спостережливість, пам'ять, увагу, логічне мислення, естетичні смаки.

  1.  Організація класу до роботи.
  2.  Оголошення теми і мети заняття.

Розповідь казки В.Сухомлинського про те, як хлопчик стріляв із рогатки в пташку,що літала над гніздом з пташенятами. Він убив пташку. Це побачив учитель і сказав хлопчикові, щоб той прийшов наступного дня і подивився у гніздо. Хлопчик цього не зробив, він плакав, бо зрозумів, що пташенята загинуть…

Що ви можете сказати про поведінку хлопчика?.

Як ви ставитесь до вчинка хлопчика? Чому?

Учитель.

Сьогодні ми будемо говорити про природу: про птахів, про рослин і тварин. І про те, як можна побачити красу, що оточує нас. Сьогодні ми ще раз переконаємось, що торкнутися краси можна лише серцем.

  1.  Бесіда за репродукцією картин.


Мальовнича і неповторна природа нашої рідної України. Уважно розгляньте картини. Уявіть собі, що у мене в руках чарівна палична, я змахну нею – і ми опинимось серед цієї розкішної природи. Присядемо, підставимо свої обличчя сонечку, вдихнемо запах трави і свіжого повітря. А щоб перевірити, як добре ви знаєте природу рідного краю, я загадаю вам загадки.

  1.  Робота над загадками.

* Всі пани скинули жупани, а один пан не скинув жупан.

( листяні дерева і сосни)

Прилетіли гості, сіли на помості.

Без сокири, без лопати поробили собі хати. (пташки)


Влітку сіренький, а взимку біленький,

Довгі вуха має, швидко стрибає. (заєць)

Влітку любить полювати, взимку – у барлозі спати.

Як зачує він весну – прокидається від сну. (ведмідь)

Сонечко в траві зійшло,

Усміхнулось, розцвіло,

Потім стало біле – біле

І за вітром полетіло.

( кульбаба)

 

Насінина кульбаби

Ой, не ріж, ой, не рви! –

Проситься кульбаби цвіт.

Між покосами трави

Сонечком кульбаби цвіт.

Замість жовтих обідків

Голочки пухнасті,

Щедро промінець зігрів

Срібні та пухнасті.

Там насіння визріва,

Щоб зійти весною.

Зажовтіють кульбабки

Знов поміж травою.

- Які ще польові квіти ви знаєте, або квіти, які ростуть у лісі?

 

 

Барвінок мій хрещатий,

Зелений, дрібний.

Ой, я ж тебе викохала,

Хороший, рясний.

Я садила, поливала

Тебе на весні.

Я ж думала на віночок

Згодишся мені.

Барвіночку, сині очка,

Мій весняний голосочку!

Ти завжди живеш зі мною,

І весною і зимою,

Барвіночку, ясний цвіте

Ти на синю зірку схожий

І в житті моєму світлім

Любим променем погожим.

Бо давно, ще мабуть з малку

Піснею запав у серце

Про Наталку про Полтавку

Про озерце, про відерце.

Як Василько чорні брови, за рікою сіно косить.

Мені вітер із діброви голос хвилею доносить.

І тобі вітання любе

Мій барвіночку промінний

Бо теплом мене голубить

Наче пісня з України.

Дуже люблять на Україні червону калину. Калина – образ вродливої, ніжної, щедрої дівчини – українки.

Коли козак вирушав у далеку дорогу, мати напувала його калиновим чаєм та давала в дорогу хліб з калиною, а наречена прикріплювала до коня гілочку калини, що потім нагадувала йому домівку, матір, кохану. Не злічити легенд, переказів, пісень та інших видів народної творчості про калину. Найдеш у гаю калину, та й пригадай, що як любила моя дитина її колись. Це слова Т.Г.Шевченка. Він дуже любив калину, і в Кобзарі слово калина вживав аж 385 разів. 

Калина й Україна – нероздільні. Калина полюбила українську землю, а люди України шанують її за пишну вроду і цілющі властивості.

 Червоні кетяги калини

Горять вогнями усіма

Без калини, нема України,

Без народу, Вкраїни нема.

А чи знаєте ви, що багато із цих рослин називаються лікарськими?

Чому їх так називають?

Легенда про грицики звичайні

Одного разу сільський хлопчик – пастушок Гриць пас у полі худобу й ненароком поранив собі ногу. Оскільки під рукою нічого іншого не було, хлопчик вирвав пучечок якоїсь трави, що росла неподалік і приклав до рани. Як же здивувався він, коли біль поступово затих, перестала йти кров. Отак люди і назвали рослину - грициками, на честь пастушка Гриця. У народній медицині її використовують як знеболюючий і кровоспинний засіб.

А які легенди, казки про рослини ви знаєте?

Легенда про червоний мак

Учитель Ось послухайте яку легенду склав народ про червоний мак. Коли половці напали на Русь, то взяли в полон багато красивих дівчат, серед них була і княжа дочка. Вона славилася своєю вродою. Ворожий вожак хотів залишити її для себе дружиною, але вона плакала і не погоджувалася. І ось одного разу до неї в шатер прийшла стара жінка, яка розповіла їй про тяжку свою доля. Коли вона була молодою, то її також хотів взяти собі в дружини ворожий ватажок, але потім, зганьбивши її, покинув. Тепер вона хоче допомогти дівчатам полонянкам. Стара жінка заварила маківок і підлила відвар у чай ворогам. Вони заснули і красуня дівчина і інші полонянки встигли втекти. Так червоний мак врятував від ганьби і полону дівчат.

  1.  Пізнавальні завдання.

Діти, а ось,певне, сорока – білобока пошту розносила та й аркуш загубила. Що ж на ньому?

Та тут кросворд, напевно, несла його у лісову школу. Може спробуємо і ми розгадати?

По горизонталі

Куди ступеш – всюди маєш,

Хоч не бачиш, спочиваєш. ( повітря)

5.

Уночі гуляє, удень спочиває.

Має круглі очі, бачить серед ночі. (сова)

6.

Чорне сукно лізе у вікно.( ніч)

7.

Узимку біле, навесні чорне,

Влітку зелене, восени стрижене.(поле)

10.

Тисяча братів одним поясом підперезані. (сніп)

11.

Що у полі половіє, коли вітер віє?(жито)

13.

Хто сіно трьома зубами їсть? (вила)

14.

Мене частенько просять, ждуть,

А тільки припущусь – ховатися почнуть. ( дощ)

15

Що то за гість, що темряву їсть? (день)

16. Квітка гарненька, на сонечко схожа,

Краї біленькі, всередині жовта.( Ромашка)

По вертикалі

2.

Взимку білим цвітом сад розцвів, неначе літом. (іній)

3.

Без рук, без ніг, а в’ється, як батіг. (квасоля)

4.

Сам вечірньої години заховався в кущ калини.

На сопілочці одній грає пісню чарівну. ( соловей)

8.

У вогні не горить, у воді не тоне.( лід)

9.

Йшла зоряниця, красна дівиця,

Через коси, гублячи сльози…

Місяць дивився і засмутився.

Сонечко встало – слізки зібрало. ( роса)

12.

В морі плаває не кіт, а звичайна риба -…(кит)

1.

2.

3 

 

4.

5.

 

 

6.

 

7. 

 

 

8. 

 

12.

 

10 

 

 

11 

 

 

 

 

9.

 

 

13.

 

14.

 

15.

 

 

 

 

16.

 

  1.  Вірш Анатолія Костецького «Старий каштан»

Старий каштан за вікнами

Клас затіня! – сказали.

І от, щоб стало світло нам,

Взяли його й спиляли.

Тепер свої густі гілки

До нас не тягне дерево,

І не свистять для нас шпаки

У кроні на перервах.

Травневі вогники свічок

Не спалахнуть на сонці,

І плід, неначе їжачок,

Не вмоститься в долоньці.

І вже на стовбурі вгорі

Не з’явиться ніколи

Старе рівняння школярів:

«Оленка + Микола».

Щоб стало в класі світло нам –

Старий каштан спиляли…

Зробили ніби й правильно,

Та в класі темно стало…

Чому в класі стало темно, коли зрізали дерево?

Чи відчували ви коли – небудь жаль за загубленим деревом?

А хто із вас посадив за своє життя дерево?

А ось послухайте пригоду Петрика, Сашка і Катрусі

  1.  Моделювання ситуації

Перед Новим роком Сашко, Петрик і Катруся взяли санчата і поїхали до лісу, що був неподалік, щоб зрубати до свята ялинку. Кругом сніг. Діти довго шукали деревце. І нарешті знайшли таке, яке хотілося: невелике, крислате, густо вкриті голочками гілки. На ялинці іскрився сніг, і схожа вона була на казкову красуню. Діти замилувалися красою. Петрик взяв сокиру – спурхнула і тривожно крикнула пташка, а в Катрусі впала сльоза…

Спробуйте продовжити розповідь.

Чи обов’язково потрібно було рубати деревце, щоб новорічне свято було веселим і щасливим.

Що залишилось на місці зрубаної ялинки?

  1.  Моральна ситуація. Тест.

Віра і Оленка пішли до лісу по гриби. Довго збирали їх, а потім сіли під кущем пообідати. Витьохкував пісні соловейко. Віра поїла і викинула рештки під кущ, а Оленка заховала сміття до кошика.

Навіщо ти ховаєш? Викинь, адже ніхто не бачить, - сказала Віра…

Діти, візьміть аркуш паперу і виберіть правильну, на вашу думку, відповідь.

А) Оленці треба погодитись і викинути;

Б) Заховати у кошик, не погодитись із подругою;

В) Ви зробите по – іншому,

Г) Ви не знаєте, як бути.

А знаєте, як вчинила Оленка?

Вона сказала: «Ні Віро, не викину я сміття під кущ Мені перед соловейком соромно.»

  1.  Підсумок заняття

Подумайте і скажіть, чи можна зрозуміти красу рослини, зірвавши її і милуючись нею?

Чи можна милуватись тваринкою, яку позбавили волі і чекають від неї радості?

Ось як сказав поет П. Гвездослав:

Я зірвав квітку – і вона загинула.

Я спіймав метелика –

І він умер у мене на долоні.

І тоді я зрозумів,

Що торкатися КРАСИ

Можна тільки серцем.

 

А. Костецький « Не хочу!»

Метелика ловити я не хочу:

Він – квітка неба,

Хай живе собі!

Хай крильцями барвистими тріпоче,

Щоб радісно було мені й тобі.

І квітку лісову не стану рвати,

ЇЇ додому я не понесу,

Бо вдома їй джмеля не погойдати

І не попити ранками росу!

І ні стеблинку, гілку чи травинку

Я не ображу:

Це страшенний гріх!

Бо в кожній з них

Живе тремка живинка,

Що світиться довірою до всіх…


Виховний захід

Наш барвінковий край

Учитель.

Із сивої давнини, з часів античних, дійшли до нас чудові легенди, казки, перекази, бувальщини про наших зелених супутників – рослин. А скільки пісень про них! У народній творчості рослини живуть, як і люди, розмовляють, відчувають біль і радість, просять поради, допомоги.

Сьогодні ми запрошуємо вас на зустріч із Барвінком.

В давнину люди говорили, що благословенний і чарівний той край, де росте барвінок. Росте він у Карпатах, Буковині, Поліссі, на Волині… Та якщо взяти до уваги те, що майже в усіх наших сільських, й не тільки сільських місцевостях, квітниках стелиться ця вічнозелена рослина, то й цілу Україну можна назвати в буквальному розумінні – барвінковий край.

- А свята нашого ми не уявляємо без Барвінка. Десь забарився наш Барвіночок.

До залу заходить хлопчик у костюмі барвінка.

Барвінок.

Добрий день! Я не забарився, а на ваше свято сьогодні нарядився.

Бо моє стебло, моє листя, мої голубі квіти завжди з вами. Як у народі кажуть, цвіте синьо, лист зелений, квітник прикрашає, хоч мороз усе побив – його не займає. У різних місцевостях я маю різні назви.

1 учень.

Про твої назви нам відомо: це і барвінок, і барві – зілля, і бар вінець, і барвінок хрещатий, зеленка.

2 учень.

Могильник, могильниця. А назва ця походить від того, що барвінок здавна садили і садять на могилах, як символ вічної пам’яті. З барвінку плели і поховальні вінки.

3 учень.

І лагідно тебе називають і барвінонько, барвіночок, бар вінчик, барвінчичок. І гарно в нашому куточку, бо ти є, барвіночку.

Учитель.

Наукова назва походить від латинського слова, що в перекладі означає «перемагати»,

За іншими тлумаченнями – від близьких до нього слів із значенням «обв’язувати», «обвивати».

Барвінок

Поширений я у вашому краї і оспіваний у народі здавна. Значне місце, як символ, займав у слов’янських віруваннях, насамперед у Київській Русі. З тих пір постійно увійшов у побут, звичаї та обряди народу.

Учитель.

Коли скресали сніги, розливалися весняні води, дівчата починали співати веснянки. Наставала радісна, бентежна пора оновлення у природі, воскресіння зелен – квіту, пора надій і сподівань.

У ці дні ми святкуємо воскресіння Христа. Коли йдуть святити паску, то кошик із свяченим прикрашали барвінком, бо він символ добра.

У веснянці «Вийди, Іванку» співають про барвінок – символ надій, оновлення природи:

Вийди, вийди Іванку,

Заспівай нам веснянку.

Зимували, не співали,

Весну дожидали.

Весно, весно, наша весно,

Та що ж ти нам принесла?

Старим бабам – по кілочку,

А дівчатам – по віночку.

Звила ж я віночок вчора

Звечора, звечора,

З зеленого барвіночку

Та й повісила на кілочку.

Учитель.

А в іншій пісні «Шум» так виразно звучить закликання весни:

Ой нумо, нумо

В плетеного шума!

Як наша мати

Буде заплітати?

Заплетися, шуме;

Заплетися.

Хрещатий барвінку,

Розстелися!

А коли приходить осінь, діброва міняє своє обличчя; здається, що її спустошено, але це не зовсім так.

Барвінок ще радує наше око. Про це так співають у пісні « Прилетіла перепілонька» Цю пісню записала на Волині наша українська поетеса Леся Українка.

Прилетіла перепілочка

У зеленую діброву.

Прилетіла, зажурилас.

Ой, зеленая ти дібровонько,

Ой, бідная ти головонько,

Що рано тебе спустошено.

Ой, рано тебе спустошено,

На траву сіно покошено.

Зосталося лиш тройзіллячко.

Перше зіллячко – барвіночок,

Другу – зелені василечки,

Третє зіллячко – любисточок.

1 учень.

Готуючись до свята, ми дізналися, що Леся Українка дуже любила барвінок. В рукописному зошиті колодяжненських пісень Лесі Українки знаходимо «Кривий танок».

Друзі, давайте попросимо Барвінка разом з нами завести «Кривий танок ».

Дівчата у віночках виконують танок.

А в кривого танця

Та й не виведу кінця.

Треба його та й виводити

Кінця – ладу ізнаходити.

Треба ж його вести

Та віночок плести.

Веду, веду та й не виведу,

Плету, плету та не виплету.

Ой, вінку, мій вінку,

Хрещатий барвінку.

Ой, я тебе плела вчора

Та ще вчора ізвечора.

Повісила тебе

На золотім кілочку,

На золотім кілочку,

На шовковім шнурочку.

Моя матінка йшла

Та й віночок знайшла,

Та й віночок знайшла,

та й нелюбому дала.

Ой, якби я була знала,

Була б його розірвала,

Була б його розірвала,

Та й у грязь утоптала.

Червоними чобітками

Золотими та підковками.

Учитель.

Барвінок – символ хлопця. Це завжди вродливий, статний парубок. Як, наприклад, у пісні «Цвіти, барвіночку.»

Цвіти, барвіночку,

Стелися листочком.

Прийди, козаченьку,

Не сам, з товариством.

Прийди у неділю,

Прийди в понеділок.

Як зацвіте м’ята,

Хрещатий барвінок.

Хрещатий барвінку,

Нема в тебе цвіту,

Молодий козаче,

Не маєш дівчини.

Ой, Янку, мій Янку,

Хрещатий барвінку,

Я у чистім полі

Твоя дівка буду.

Прийшов до їй Янко,

Хрещатий Барвінко:

Дівко, чорнобривко,

Хоч у суботу возьму.

Ой, Янку, мій Янку,

Хрещатий Барвінку,

Не бери у суботу,

Возьми у недільку.

Барвінок.

У народі живе чудова легенда про походження рослини. Діялося це тоді, коли турки і татари нападали на українську землю. Увійшли якось вороги в село і винищили там усіх людей. Лиш один парубок та дівчина сховалися у лісі. Але і їх знайшли бусурмени. Парубка люті зайди зарізали, а дівчину задушили. От із парубкової крові і виріс барвінок у лісі. Тому і належить у квітнику за барвінком доглядати, насамперед, дівчині. Від Лесі Українкидо нас дійшли слова пісні:

Ой в городі не метено,

Барвіночком заплетено.

Піди дівчино, позамітай

Та барвіночок порозплітай.

Там твій хлопчик з крамом стоїть.

Не з яким –небудь, з білим шовком.

Свому – тому запродає,

А своїй дівочці дарма дає

Він дає не шкодує,

Вона бере – не дякує.

Учениця.

Але не тільки в городі плететься барвінок. Він росте у садочку. Доглядає його дівчина. Барвінок – рослина добра. Він – захисник. Це давно помітив народ Тому й з0явилася пісня « Ой, не стій, дубе, над водою!»

Ой не стій, дубе, над водою,

Там тобі, дубе, горе буде.(2 р.)

Як тій невістці у свекрухи, що цілий тиждень у роботі,

Прийде неділя – у клопоті.

Що цілий тиждень товче, меле,

Прийде неділя – крупи дере.

Стань собі, дубе, у садочку,

У хрещатому барвіночку.

Там тобі, дубе, добре буде,

Як тій дівчинці у матінки,

Що цілий тиждень у биндочці,

Прийде неділя – на гуляночці,

Що цілий тиждень у віночку,

Прийде неділя – у таночку,

Стань собі, дубе, у садочку,

У хрещатому барвіночку.

Учитель.

Не обходяться без барвінку у нашого народу весільні урочистості. Із завжди зеленого лискучого листя плетуть гірлянди і вінки, які символізують вірність подружжю.

Хрещатий барвінок прикрашав і обжинковий вінок на веселому святі, що його здавна влаштовували в нашому народі після завершення жнив. Про це у наступній пісні:

Кінець нивочці, кінець

Будемо плести вінець.

То з жита, то з барвінку

На хорошую дівку.

Зустрічається барвінок і в колисанках:

Ой ти, коте, коточок!

Не ходи рано в садочок,

Не полохай діточок,

Нехай зав’ють віночок.

Із рутоньки, із м'ятоньки

Із хрещатого барвіночку,

З запашного василечку.

Барвінок.

Ця рослина не тільки декоративна, а й цілюща.

Згадки про її цілющі властивості сягають сивої давнини. Під час цвітіння збирають мої листочки. Вони дуже корисні. Напій із мого листя знижує кров’яний тиск,

Тамує головний біль,його застосовують для полоскання рота, при запаленні слизових оболочок, кровотечах.

Учениця 1.

Відомий барвінок і як приворотне зілля. Казали, що ця рослина оберігає від нечистої сили, чаклування.. Барвінок вішають над дверима й вікнами, щоб злі духи не проникли в дім.

Учениця 2.

Барвінок також і символ краси. Дівчата в Україні колись умивалися напаром із барвінку. Дівчатка, давайте і ми вмиємося цим напаром.

Вмиємося, вмиємося.

А напару де ж візьмемо?

Барвінок.

Не турбуйтесь, я його вже приготував. Ну, дівчата, вмивайтеся. Хай цвіте ваша врода! Хай вона красить нашу землю, нашу матінку Україну. А мені прийшов час прощатися з вами. До нових зустрічей!

Його величність хліб

Мета. Ознайомити учнів з обрядами та звичаями нашого народу, виховувати пошану до хліборобської праці, прищеплювати бережне ставлення до хліба, розвивати естетичні смаки, пам'ять, логічне мислення.

Обладнання. Аудіозапис українських народних пісень, малюнки, пам’ятка.

Хто зерно сіє золоте

В землю палку, невтомну,

Той сам пшеницею зросте

На полі вселюдському.

                      М. Рильський

Слово вчителя.

Хліб – усьому голова. Мабуть, ці слова ви чуєте вже багато років, і вони стали звичними і буденними. Це –святиня людська.

І скільки не проходить років і тисячоліть, а він залишається святим і величним завжди. У чому ж сила і велич хліба? За всіх часів,і в усіх народів було найбільшою святістю, коли лежав на столі хліб. Тяжко діставався хліб насущний у давнину. Ось як писав Тарас Шевченко: «А я стою, похилившись, думу гадаю, як то тяжко той насущний люди заробляють.»

Може, тому в народі до хліба ставилися з такою пошаною, передавали любов до нього своїм дітям і внукам.

Із давніх – давен знали, що слово «жито» походить від слова «жити». Є хліб – є й життя. Народна мудрість зберегла чималу скарбницю прислів’їв, приказок про хліб.

А що ви підготували до нашого заняття?

Як ви розумієте ці прислів’я?

Хліб – усьому голова.

Хліб житній – батько рідний.

Хліб – батько, вода – мати..

Пошукова група.

1. Про хліб існує дуже багато народних повір’їв,своєрідних законів.

Випікали хліб завжди у суботу. І дивились, якщо хліб гарно вдасться – то буде вдача цілий тиждень, глевкий – на сльози, підгорілий – на смуток, потріскається – чекай новин.

Із хати ніякий гість без хліба не йшов, скибочку відкраювали на дорогу «на померлі душі».

По тому, який виходив весільний коровай, передбачали долю нової сім’ї. тому пекти коровай просили людину добру і вмілу.

Так само пізнавали долю новонародженої дитини по хрестинному калачу.

Якщо першу хлібину з нового урожаю не подаруєш людям, злидні будуть тебе їсти. Зі столу ніколи не прибирали хліб, який лежав на вишитому рушнику, щоб нечиста сила не потрапила в хату, щоб не перевівся достаток.

2. Послухайте легенду про виникнення хліба.

Люди почали займатися землеробством ще з того часу,

Як Адама і Єву Бог вигнав із раю. Вигнані із раю сім днів голосили напроти райських воріт, припавши до землі. Бог зжалився і послав ангела сказати вигнанцям, щоб вони взяли землі, змоченої їх сльозами, і посіяли її. Там, де посіяли Адам, виросла пшениця, де посіяла Єва – коноплі. Отак люди одержали хліб і одяг.

3. Згадується хліб у казках, віршах, і скрізь його називають «золотим». Його порівнюють із сонцем, і це справедливо.

Осінь брала відра золоті,

Пшениці озимі поливала,

Потім сіла на людськім путі

І зернятка дітям роздавала.

Не прості зернятка – золоті.

П. Воронько

У руки беру колосок золотий,

Він сповнений слави людської,

В нім дівчини чую я голос дзвінкий,

Новатора і ланкової.

О. Олійник

Хто зерно сіє золоте,

В землю палку, невтомну,

Той сам пшеницею зросте

На полі вселюдському.

М. Рильський

4. Якось, розповідає легенда, засперечалися орач, сівач, пекар. Орач твердив, що хліб творить земля, сівач казав – сонце, пекар – вогонь.

- Ви забули про людину. – мовив мудрець, - Хліб – творіння рук людських.

Коли на стіл гарячий коровай

Кладе твоя матуся сива,

Ти не соромся, синку, запитай:

Чиї ж це руки виплекали диво?

Хто не доспав замріяних ночей

І знемагав у спекотну годину?

Тривожний час кому біля очей

Завчасно проснував старечу павутину?

Я б розповів тобі багато ще

Про землю в повоєнній тузі,

Як схудла, змучена дощем,

Водила жінка корівчину в плузі.

Як колихала росяні снопи,

Хотіла горе полю розказати,

Вдивлялася за обрій з – під руки,

Чи не поверне доля їй солдата?

У світлій праці щастя на землі

Встає для нас за ясним видноколом.

Цілую хліб гарячий на столі,

Що пахне сонцем, щедрістю і полем.

Учитель.

Багато народних обрядів не обходяться без хліба. Хліб у кожній родині лежав на покуті і на вишитому рушнику, а поруч з ним стояла сіль.

1 учень.

Славиться він першим на землі,

Славиться він першим на столі.

2 учень.

Жодне весілля не обходилося без короваю, а до нього випікали ще й шишки.

Що не хатка – то про хліб гадка,

Що не село – то хліб,

Що не сторона – хлібина.

3 учень.

Із хлібом їдуть на родини, поминальний обід. З хлібом на вишитому рушникові вирушали оглядати поле, сіяти, жати в жнива. З хлібом проводжала мати до армії.

4 учень.

Хліб таїть у собі тепло серця і душі, тепло сонця. Ясний, мудрий, вічний, святий. То все – хліб! І кожний край має свій коровай.

5 учень.

Нелегка робота пекти хліб. Не даремно казали: « І дурень каші наварить, а хліба – не всяк розумний спече.»

6 учень.

Випікання хліба було священним дійством. Діти допомагали матері висадити паляниці у піч, виходили з хати, щоб хліб не злякати, доки він буде рости.

Мати.

Звівся хлібець на ніжки,

Та мерщій із діжки.

Печу, печу хлібчик, дітям на обидчик.

Беру, беру бабку, кладу на лопатку,

Шусть у пічку.

Коли діти чули запах спеченого хліба, то стукали у двері.

 Дозвольте, мамо, до хати увійти,

Хліб із печі виймати допомогти.

Мати.

Заходьте,діти, будемо хліб виймати,

На рушник долі його викладати.

Без ніг, без сустав хліб на ніжки став.

Мати дає дитині хліб, та кладе хлібину на чистий рушник.

Мати прикриває хліб рушником, примовляючи:

Хай хліб відпочине, та господаря діждеться.

Мати перекидає рушник з хліба через ліве плече, бере хліб,,

У праву руку ніж, відрізає скибочку і говорить.

Оце тобі, донечко, наша рідна.

Гарною зростаєш, батькам допомагаєш.

Хай не обходять тебе щастя й доля.

Щоб тебе люди шанували, а хлопці цілували – ось тобі цілушечка.

А це тобі, синочку, ти рано встаєш, всьому лад даєш.

Рости здоровим та дужим.

Учитель.

А тепер дозвольте посіяти пшеничне зерно серед присутніх.

І хай воно посіє в серцях добро і ласку, ніжність і повагу до рідної землі.

1 учень.

Сієм щедро, сієм рясно,

Сієм радість, сієм щастя,

Щоб росли сини і дочки.

Хай на зміну зростають

Творці щедрого врожаю.

2 учень.

Засіваємо світлицю –

Хай росте овес, пшениця,

хай цвіте щаслива доля.

3 учень

Сієм,сіємо зернята,

Щоб земля була багата,

З наших рук приймала ласку

На життєву, щиру казку!

До народної творчості

Які прислів’я, приказки про хліб ви знаєте?

Лежачого хліба ніде не буває.

Хочеш їсти калачі не сиди на печі.

Хто робить лемеші, той їсть книші.

Глибше орати – більше хліба мати.

Сій вчасно, вродить рясно.

Травень вологий – хліб хліборобний.

Не вважай на врожай. А жито сій, то хліб буде.

Мусій, гречку сій, як хочеш кашу їсти.

Казав овес6 сій мене в болото, буду я золото.

Зима без снігу – літо без хліба.

Хліб усьому голова.

Конкурс загадок

На городі молода

пишні коси розплела.

У зеленії хустини

Золоті хова зернини.( кукурудза)

Чашечка меду

Закопана в льодку

До новогогодку.(озима пшениця)

Що то за твір,

Що ні чоловік, ні звір,

А має вуса. (ячмінь)

Ріжуть мене ножакою,

Б’ють мене ломакою.

За те мене так гублять,

Що всі мене дуже люблять. (хліб)

 

На дірявім мості

Танцювали гості.(сито, борошно)

 

Учитель.

У наш час хліба достатньо, але є таке страшне слово – голод. Людина, яка пережила його, із жахом чує це слово. А скільки довелося нашому народові пережити в голодне лихоліття. В роки Великої Вітчизняної війни не тільки від куль, а й від голоду помирали люди.

Солдатський хліб – черствий сухар,

А в казанку незмінна каша.

Ми винесли страшний тягар,

Така вже, видно, доля наша,

Тоді збагнули ми, що хліб,

Здобутий боєм цієї роти,

Ми б проміняти не змогли

На всі життєйськії щедроти.

А ще був страшний голодомор в Україні 1933 року. Скрізь, як писав Т. Шевченко: «Село неначе погоріло, неначе люди подуріли…» Від голоду помирали і дорослі, і діти. Матері божеволіли, бо не могли порятувати своїх дітей від голодної смерті. Шматок хліба коштував стільки ж, як і саме життя. І зараз кожний, хто пережив цей страшний голод, ніколи не кине шматок хліба на землю, бо перед ним завжди будуть очі тих, хто помер від голоду в ті страшні часи.

І коли вам скажуть, що є легкий хліб, то знайте – це неправда. Є гіркий – прошений, є солодкий – зароблений, є чорний – позичений, є білий – дарований, є солоний – горьований. А легкого хліба нема.

Без хліба люди – сироти, а земля страдниця. І навпаки, земля – наше багатство, наша щедра годувальниця, коли вона в бережних, добрих руках господаря.

У вас на партах лежать пам’ятки. Прочитайте їх і запам’ятайте на все життя!


Пам’ятка

Цінуй хліб!

Друже! Може, ти поет, а може, збираєшся ним стати. Може, ти станеш шахтарем чи трактористом, але хто б ти не був і ким би ти не став, ти ніколи не зможеш обійтися без хліба.

Живи так, щоб хліб твій був завжди справедливий і чесний, стався до нього так, щоб і для твоїх дітей і правнуків він завжди лишився прекрасним дивом, витвором рук людських.

Запам’ятай і скажи всім: у хлібі душа твоєї землі, долі багатьох людей, їхня невтомна праця.

Не топчи хліба, не кидай недоїденим, не гордуй ним.

Пам’ятай: за хліб платять життям. Шматок хліба, поділений навпіл, робить людей друзями.

Головним твоїм годувальником був завжди твій народ. Намагайся віддячити йому за хліб добром.

Про людину можна судити з того, як вона цінує хліб: тільки сильний духом вдячний за хліб!

Будьмо ж вдячними, друже!


Бібліографія

  1.  Волкова Н. П. Педагогіка. – К.: Видавничий центр «Академія», 2001.
  2.  Коломієць В. Кожна справа творча; інакше навіщо? – Завуч, 1999, - №7-13.
  3.  Иванов И. П. Энциклопедия коллективных творческих дел. – М.: Просвещение, 1989.
  4.  Коваль А. Г., Звєрєва І. Д. Хлєбнік С. Р. Соціальна педагогіка. Соціальна робота: Навч. посібник. – К.: ІЗМН, 1997.
  5.  Клевченя М. С. Красневський Г. М. Психологія педагогічної діяльності / За ред.. Ф. І. Іваненко. – М.: 1980.
  6.  Лемківський М. В. Історія педагогіки. – К.: 2006.
  7.  Мойсенюк Н. Є. Педагогіка. – К.: 2001.
  8.  Сухомлинський В. О. Вибрані твори в 5-ти томах. – т.2. – К.: Радянська школа, 1976.
  9.  Каменський Я. А. Вибрані твори в 2-ох томах. –т. 1. – М.: Педагогіка, 1982. – с.201 – 240.

  1.  

 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

69635. Особливості застосування ентропії 283 KB
  Поняття ентропії Ентропія в теорії інформації міра хаотичності інформації невизначеність появи будь якого символу первинного алфавіту. Якщо ж врахувати що деякі поєднання символів зустрічаються дуже рідко то невизначеність ще більше зменшується у цьому випадку говорять...
69637. Обчислення кількості інформації при передачі повідомлень по дискретному каналу 173 KB
  Задача визначення кількості інформації або інформаційних втрат при передачі повідомлень по каналах зв’язку з завадами є однією з центральних в теорії інформації, оскільки практично не існує системи передачі без апаратних завад або завад у каналі зв’язку.
69638. Обчислення швидкості передачі інформації і пропускної здатності каналів зв’язку 63 KB
  Обчислення швидкості передачі інформації і пропускної здатності каналів зв’язку В умовах відсутності завад швидкість передачі інформації визначається кількістю інформації що переноситься символом повідомлення за одиницю часу і рівна де...
69639. Інформація, дані, повідомлення, сигнали. Канали передачі даних і їх класифікація. Кількісна оцінка інформації 338 KB
  Певна сукупність даних отриманих від джерела інформації називається повідомленням. При цьому використовуються як спеціальні виділені лінії зв’язку які використовуються при передачі інформації на невеликі відстані до 10 км так і лінії зв’язку мереж загального користування.
69641. Види ентропії та їх властивості. Безумовна ентропія та її властивості 89.5 KB
  Коли говорять про безумовну ентропію то слово безумовна опускають. Безумовна ентропія це питома кількість інформації на один елемент повідомлень складених з алфавітів між символами яких немає взаємозалежності. В цьому випаду ентропія джерела повідомлень і являє собою невизначеність...
69642. Вивчення спектрів періодичних негармонічних сигналів 176.39 KB
  Для синтезу складних сигналів в якості ортогональної системи функцій можна використовувати систему тригонометричних функцій кратних аргументів, ортогональну на відрізку Т. Періодичний сигнал може бути відновлений з допомогою ряду Фур’є. Приведемо розклади в ряд Фур’є деяких управляючих сигналів...
69643. Повышение эффективности продажи рыбных консервов и пресервов в магазине «Квартал» № 1 7.63 MB
  проведена оценка эффективности продаж рыбных консервов и пресервов, соответствия ассортимента рыбных консервов и пресервов, реализуемых в магазине «Квартал» № 1 современным тенденциям развития рынка, организации торгово-технологического процесса в магазине по продаже рыбных консервов и пресервов, а также сравнительная товароведная характеристика рыбных пресервов.