6042

Методологічний апарат логістики

Контрольная

Логистика и транспорт

Методологічний апарат логістики План Загальна характеристика методів рішення логістичних задач. Моделювання в логістиці. Експертні системи в логістиці. Визначення й основні принципи системного підходу. Порівняльна характерис...

Украинкский

2012-12-27

245 KB

17 чел.

Методологічний апарат логістики

План

5.1. Загальна характеристика методів рішення логістичних задач.

5.2. Моделювання в логістиці.

5.3. Експертні системи в логістиці.

5.4. Визначення й основні принципи системного підходу.

5.5. Порівняльна характеристика класичного і системного підходів до формування систем.

5.6. Класичний і системний підходи до організації матеріального потоку

5.7. Аналіз АВС.

5.8. Вплив ймовірного характеру попиту на рішення з управління  запасами (аналіз ХYZ).

5.9. Задача “зробити чи купити”.

5.10. Показники логістики.

                          (4 години)

5.1. Загальна характеристика методів рішення логістичних задач.

Об'єктом вивчення логістики є матеріальні та відповідні фінансові й інформаційні потоки. Ці потоки на своєму шляху від первинного джерела сировини до кінцевого споживача проходять різні виробничі, транспортні та складські ланки. При традиційному підході задачі по управлінню матеріальними потоками в кожній ланці розв’язуються, у значній мірі, уособлено. Окремі ланки представляють при цьому гак звані закриті системи, ізольовані від систем своїх партнерів технічно, технологічно, економічно й методологічно. Управління господарськими процесами в межах закритих систем здійснюється за допомогою загальновідомих методів планування та управління виробничими й економічними системами. Ці методи продовжують застосовуватися й при логістичному підході до управління матеріальними потоками. Однак перехід від ізольованої розробки в значній мірі самостійних систем до інтегрованих логістичних систем вимагає розширення методологічної бази управління матеріальними потоками.

До основних методів, які застосовуються для рішення наукових і практичних задач в області логістики, слід віднести:

методи системного аналізу;

методи теорії дослідження операцій;

кібернетичний підхід;

прогностику.

Застосування даних методів дозволяє прогнозувати матеріальні потоки, створювати інтегровані системи управління і контролю їх руху, розробляти системи логістичного обслуговування, оптимізовувати запаси та вирішувати ряд інших задач.

Прийняття рішень по управлінню матеріальними потоками до початку широкого застосування логістики в значній мірі ґрунтувалося на інтуїції кваліфікованих постачальників, збутовиків, виробничників, транспортників. Розвиваючи методологічний апарат, сучасна логістика, поряд з розробкою і використанням формалізованих методів прийняття рішень, вишукує можливості широкого застосування досвіду названої категорії професіоналів. З цією метою розробляються так звані системи експертної комп'ютерної підтримки (чи експертні системи), що дозволяють персоналу, що не має глибокої підготовки в логістиці, приймати швидкі і досить ефективні рішення.

Широке застосування в логістиці мають різні методи моделювання, тобто дослідження логістичних систем і процесів шляхом побудови та вивчення їхніх моделей. При цьому під логістичною моделлю розуміється будь-який образ, абстрактний чи матеріальний, логістичного  процесу чи логістичної системи, що використовується в якості їхнього заступника.

5.2. Моделювання в логістиці

Моделювання ґрунтується на подобі  систем чи процесів, що може бути повним або частковим. Основна мета моделювання — прогноз поводження процесу чи системи. Ключове питання моделювання — "ЩО БУДЕ, ЯКЩО...?"

А. Істотною характеристикою будь-якої моделі є ступінь повноти подоби моделі до об'єкту, що моделюється. За цією ознакою всі моделі можна розділити на ізоморфні та  гомоморфні (рис. 5.1).

Рис. 5.1. Класифікація моделей

Ізоморфні моделі - це моделі, що включають усі характеристики об'єкта – оригіналу, здатні, власне кажучи, замінити його. Якщо можна створити й спостерігати ізоморфну модель, то наші знання про реальний об'єкт будуть точними. У цьому випадку ми зможемо точно передбачити поведінку об'єкта.

Гомоморфні моделі. В їх основі лежить неповна, часткова подібність моделі об'єкту, що досліджується. При цьому деякі сторони функціонування реального об'єкта не моделюються зовсім. У результаті спрощуються побудова моделі та інтерпретація результатів дослідження. При моделюванні логістичних систем абсолютної подібності досягнути неможливо. Тому надалі ми будемо розглядати лише гомоморфні моделі, не забуваючи, однак, що ступінь подібності в них може бути різною.

Б. Наступною ознакою класифікації є матеріальність моделі. Відповідно до цієї ознаки всі моделі можна розділити на матеріальні й абстрактні.

Матеріальні моделі відтворюють основні геометричні, фізичні, динамічні та функціональні характеристики досліджуваного явища чи об'єкта. До цієї категорії відносяться, зокрема, зменшені макети підприємств гуртової торгівлі, що дозволяють вирішити питання оптимального розміщення устаткування й організації вантажних потоків.

Абстрактне моделювання часто є єдиним способом моделювання в логістиці. Його підрозділяють на символічне та математичне.

До   символічних моделей  відносять мовні і знакові.

Мовні моделі — це словесні моделі, в основі яких лежить набір слів (словник), очищених від неоднозначності. Цей словник називається "тезаурус". У ньому кожному слову може відповідати лише єдине поняття, в той час як у звичайному словнику одному слову може відповідати декілька понять.

Знакові моделі. Якщо ввести умовну позначку окремих понять, тобто знаки, а також домовитися про операції між цими знаками, то можна дати символічний опис об'єкту.

Математичним моделюванням називається процес установлення відповідності даному реальному об'єкту деякого математичного об'єкта, що називається математичною моделлю. У логістиці широко застосовуються два види математичного моделювання: аналітичне та імітаційне.

Аналітичне моделювання — це математичний прийом дослідження логістичних систем, що дозволяє одержувати точні рішення. Аналітичне моделювання здійснюється в наступній послідовності.

Перший етап. Формулюються математичні закони, що зв'язують об'єкти системи. Ці закони записуються у вигляді деяких функціональних співвідношень (алгебраїчних, диференціальних тощо).

Другий етап. Розв’язок рівнянь, отримання теоретичних результатів.

Третій етап. Зіставлення отриманих теоретичних результатів із практикою (перевірка на адекватність).

Найбільш повне дослідження процесу функціонування системи можна провести, якщо відомі явні залежності, що пов'язують шукані характеристики з початковими умовами, параметрами та перемінними системами. Однак такі залежності вдається одержати тільки для порівняно простих систем. При ускладненні систем їх дослідження аналітичними методами наштовхується на певні труднощі, що є істотним недоліком методу. У цьому випадку, для використання аналітичного методу, необхідно істотно спростити первісну модель, щоб мати можливість вивчити хоча б загальні властивості системи.

До переваг аналітичного моделювання відносять велику силу узагальнення та багаторазовість використання.

Іншим видом математичного моделювання є імітаційне моделювання.

Логістичні системи функціонують в умовах невизначеності навколишнього середовища. При управлінні матеріальними потоками повинні враховуватися фактори, котрі в багатьох випадках носять випадковий характер. У цих умовах створення аналітичної моделі, що встановлює чіткі кількісні співвідношення між різними складовими логістичних процесів, може виявитися або неможливим, або занадто дорогим.

При імітаційному моделюванні закономірності, що визначають характер кількісних відносин усередині логістичних процесів, залишаються непізнаними. У цьому плані логістичний процес залишається для експериментатора "чорним ящиком".

Процес роботи з імітаційною моделлю, у першому наближенні, можна порівняти з настроюванням телевізора рядовим телеглядачем, що не має уявлення про принципи роботи даного апарата. Телеглядач просто обертає різні ручки, домагаючись чіткого зображення, не маючи при цьому уявлення про те, що відбувається всередині "чорного ящика".

Точно так само експериментатор "обертає ручки" імітаційної моделі, змінюючи при цьому умови протікання процесу та спостерігаючи одержуваний результат. Визначення умов, при яких результат задовольняє вимогам, є метою роботи з імітаційною моделлю.

Імітаційне моделювання містить у собі два основних процеси: перший - конструювання моделі реальної системи, другий - постановка експериментів на даній моделі. При цьому можуть досягатися наступні цілі: а) зрозуміти поводження логістичної системи; б) вибрати стратегію, що забезпечує найбільше ефективне функціонування логістичної системи. Як правило, імітаційне моделювання здійснюється за допомогою комп'ютерів. Умови, при яких рекомендується застосовувати імітаційне моделювання, наступні:

1. Не існує закінченої математичної постановки даної задачі, або ще не розроблені аналітичні методи розв’язку сформульованої математичної моделі.

2. Аналітичні моделі є, але процедури настільки складні та трудомісткі, що імітаційне моделювання дає більш простий спосіб рішення задачі.

3. Аналітичні рішення існують, але їхня реалізація неможлива внаслідок недостатньої математичної підготовки наявного персоналу.

Таким чином, основною перевагою імітаційного моделювання є те, що цим методом можна вирішувати більш складні задачі. Імітаційні моделі дозволяють досить просто враховувати випадкові впливи й інші фактори, що створюють труднощі при аналітичному дослідженні.

При імітаційному моделюванні відтворюється процес функціонування системи в часі. Причому імітуються елементарні явища, що складають процес зі збереженням їхньої логічної структури й послідовності протікання в часі. Моделі не вирішують, а здійснюють прогін програми з заданими параметрами, змінюючи параметри, здійснюючи прогін за прогоном.

Імітаційне моделювання має ряд істотних недоліків, що також необхідно враховувати.

1, Дослідження за допомогою цього методу обходяться дорого.

Причини:

для побудови моделі та проведення експериментів на ній необхідний висококваліфікований фахівець-програміст;

необхідна велика кількість машинного часу, оскільки метод ґрунтується на статистичних дослідженнях і вимагає численних прогонів програм;

моделі розробляються для конкретних умов і, як правило, не тиражуються.

2. Велика імовірність помилкової імітації. Процеси в логістичних системах носять імовірний характер і піддаються моделюванню тільки при введенні визначеного роду допущень. Наприклад, розробляючи імітаційну модель товаропостачання району і приймаючи середню швидкість руху автомобіля на маршруті, рівну 25 км/год, ми виходимо з допущення, що дорожні умови хороші. У дійсності погода може зіпсуватися і, в результаті ожеледиці, що наступила, швидкість на маршруті впаде до 15 км/ч. Реальний процес піде інакше.

Опис переваг та недоліків імітаційного моделювання можна завершити словами Р. Шеннона: "Розробка й застосування імітаційних моделей у більшому ступені мистецтво, чим наука. Отже, успіх чи невдача в більшому ступені залежить не від методу, а від того, як він застосовується".

5.3. Експертні системи в логістиці

Під експертними системами в логістиці розуміють спеціальні комп'ютерні програми, що допомагають фахівцям приймати рішення, зв'язані з керуванням матеріальними потоками. Експертна система може акумулювати знання та досвід декількох спеціалістів-експертів, які працюють у різних областях. Праця висококваліфікованих експертів коштує дорого, однак, як правило, потрібна не повсякденно. Можливість одержати пораду експертів з різних питань за допомогою звертання до комп'ютера дозволяє кваліфіковано вирішувати складні задачі, підвищує продуктивність праці персоналу, і, у той же час, не вимагає витрат на утримання штату високооплачуваних фахівців.

Застосування експертних систем дозволяє:

приймати швидкі і якісні рішення в області управління матеріальними потоками;

готувати досвідчених фахівців за відносно менший проміжок часу;

зберігати "ноу-хау" компанії, тому що персонал, який використовує систему, не може винести за межі компанії досвід і знання, що містяться в експертній системі;

використовувати досвід і знання висококваліфікованих фахівців на непрестижних, небезпечних, нудних і т.п. робочих місцях.

До недоліків експертних систем варто віднести обмежену можливість використання "здорового глузду". Логістичні процеси включають безліч операцій з різноманітними вантажами. Врахувати всі особливості в експертній програмі неможливо. Тому для того, щоб не поставити коробку вагою в сто кілограмів на коробку вагою в п'ять кілограмів, "здоровим глуздом", що доповнює знання експертної системи, повинний володіти користувач.

Експертні системи застосовуються на різних стадіях логістичного процесу, полегшуючи рішення проблем, що вимагають значного досвіду і витрат часу. Наприклад, на складі, при ухваленні рішення про поповнення запасів, коли менеджеру необхідно оцінити великий обсяг різноманітної інформації: очікувані ціни з урахуванням товарів, які закуповуються, тарифи на доставку, необхідність одночасного поповнення запасів за різними позиціями асортименту тощо. Використання експертних систем в даному випадку дозволяє приймати не тільки правильні, але й швидкі рішення, що найчастіше не менш важливо.

Як приклад використання експертних систем у складському господарстві приведемо систему Inventery Маnаgеment; Аssistant, IМА ("помічник у складському менеджменті"), розроблену для логістичного відділу Військово-повітряних сил США. Відділ обслуговує понад 19 000 літаків по всьому світі. Складська система відділу містить 916 000 найменувань запасних частин для літаків. Мета створення IМА - допомога персоналу складів при рішенні задач, пов'язаних з управлінням запасами. Використання даної експертної системи дозволило на 8 - 10% підвищити ефективність рішення звичайних проблем. Ефективність рішення питань у складних ситуаціях зросла на 15-18%.

5.4. Визначення й основні принципи системного підходу

Природа матеріального потоку така, що на своєму шляху до споживання він проходить виробничі, складські, транспортні ланки. Організовують і направляють матеріальний потік різноманітні учасники логістичного процесу.

Методологічною основою наскрізного управління матеріальним потоком є системний підхід, принцип реалізації якого в концепції логістики поставлений на перше місце.

Системний підхід — це напрямок методології наукового пізнання, в основі якого лежить розгляд об’єктів як систем, що дозволяє досліджувати властивості, що важко спостерігаються та відносини в об'єктах.

Системний підхід означає, що кожна система є  інтегрованим цілим навіть тоді, коли вона складається з окремих, роз'єднаних підсистем. Системний підхід дозволяє побачити об'єкт, що досліджується як комплекс взаємозалежних підсистем, об'єднаних загальною метою, розкрити його інтегративні властивості, внутрішні та зовнішні зв'язки.

Функціонування реальних логістичних систем характеризується наявністю складних стохастичних зв'язків як усередині цих систем, так і в їхніх відносинах з навколишнім середовищем. У цих умовах прийняття приватних рішень без обліку загальних цілей функціонування системи та вимог, що до неї висуваються може виявитися недостатнім, а можливо й помилковим.

Як приклад звернемося до схеми руху цукрового піску від заводу-виробника до магазинів (рис. 5.2).

Рис. 5.2. Принципова схема руху цукру від заводу-виробника до магазинів

Допустимо, що керівництво заводу без узгодження з гуртовою та роздрібною ланкою прийняло рішення про впровадження могутнього устаткування для розфасовки цукрового піску в паперові пакети. Виникає питання: як сприйме це нововведення вся товаропровідна система, пристосована до транспортування, збереження та виконання інших технологічних операцій з цукровим піском, упакованим саме в мішки? Не виключено, що в її роботі відбудеться збій.

Відповідно до вимог системного підходу рішення про розфасовку цукрового піску на заводі-виробнику повинно прийматися у взаємозв'язку з іншими рішеннями, загальною метою яких є оптимізація сукупного матеріального потоку.

Системний підхід не існує у вигляді строгої методологічної концепції. Це свого роду сукупність пізнавальних принципів, дотримання яких дозволяє певним чином зорієнтувати конкретні дослідження.

При  формуванні  логістичних систем повинні враховуватися наступні принципи системного підходу:

принцип послідовного просування за етапами створення системи. Дотримання цього принципу означає, що система спочатку повинна досліджуватися на макрорівні, тобто у взаємовідношенні з навколишнім середовищем, а потім на мікрорівні, тобто всередині своєї структури;

принцип узгодження інформаційних, надійнісних, ресурсних і інших характеристик систем, що проектуються;

принцип відсутності конфліктів між цілями окремих підсистем і цілями всієї системи.

5.5. Порівняльна характеристика класичного та системного підходів до формування систем

Сутність системного підходу чітко виявляється при його порівнянні з класичним індуктивним підходом до формування систем.

Класичний підхід означає перехід від часткового до загального (індукція). Формування системи при класичному підході до цього процесу відбувається шляхом злиття її компонентів, які розроблюються окремо (рис. 5.3).

На першому етапі визначаються цілі функціонування окремих підсистем. Потім, на другому етапі, аналізується інформація, необхідна для формування окремих підсистем. І, нарешті, на третьому етапі формуються підсистеми, що в своїй сукупності утворять працездатну систему.

На відміну від класичного системний підхід припускає послідовний перехід від загального до часткового, коли в основі розгляду лежить кінцева мета, заради якої створюється система (рис. 5.4).

Послідовність формування системи при системному підході також містить у собі кілька етапів.

Перший етап. Визначаються і формулюються цілі функціонування системи.

Другий етап. На підставі аналізу цілі функціонування системи й обмежень зовнішнього середовища визначаються вимоги, яким повинна задовольняти система.

Третій етап. На базі цих вимог формуються, орієнтовно, деякі підсистеми.

Четвертий етап. Найбільш складний етап синтезу системи: аналіз різних варіантів і вибір підсистем, організація їх у єдину систему. При цьому використовуються критерії вибору. У логістиці один з основних методів синтезу систем - моделювання.

     

   

   1 етап                                 2 етап               3 етап                           4 етап

Умовні позначення:

Ц -  сукупність цілей функціонування системи,

В1 - одна з вимог, які повинна задовольняти  система,

Пj - різноманітні варіанти підсистем

Рис. 5.4. Послідовність формування системи при системному підході

5.6. Класичний і системний підходи до організації матеріального потоку

Різні підходи до організації матеріального потоку проілюструємо на прикладі постачання магазинів бакалійними товарами зі складів підприємства гуртової торгівлі. Учасники цього процесу: підприємство гуртової торгівлі, транспортне підприємство і мережа продовольчих магазинів, які обслуговуються, зображені на рис. 5.5.

Розглянемо два варіанти організації матеріального потоку, що мають принципову відмінність один від іншого. Перший варіант носить традиційну назву "самовивіз", другий — "централізована доставка".

Варіант 1 (самовивіз) характеризується наступними ознаками:

  •  відсутній єдиний орган, що забезпечує оптимальне використання транспорту. Магазини самостійно домовляються з транспортними організаціями і, отримавши машину, приїжджають у міру необхідності на базу за товаром;

Рис. 5.5. Учасники процесу товаропостачання роздрібної торгової мережі бакалійними товарами

  •  на складах підприємства гуртової торгівлі, на транспорті та в магазинах застосовуються  не погоджені між собою технологічні процеси вантажопереробки, що склались історично. Деяке узгодження має місце лише в місцях передачі вантажу;
  •  ні підприємство гуртової торгівлі, ні магазини не висувають твердих вимог до типів транспорту, що використовується - головне вивезти товар:
  •  відсутня необхідність використання строго визначених видів тари;
  •  можливо, що в ряді магазинів не створені умови для безперешкодного під'їзду транспорту, швидкого розвантаження та приймання товару.

Аналіз характерних ознак "самовивозу" показує, що в учасників логістичного процесу відсутня єдина мета - раціональна організація сукупного матеріального потоку. Кожний з учасників організовує матеріальний потік лише в межах ділянки своєї безпосередньої діяльності.

Очевидно, що тут має місце класичний спосіб формування системи забезпечення проходження сукупного матеріального потоку. В даному випадку є в наявності три, самостійно сформовані підсистеми:

підсистема, що забезпечує проходження матеріального потоку на складах підприємства гуртової торгівлі;

підсистема, що забезпечує його обробку на транспорті;

підсистема, що забезпечує його обробку в магазинах.

Ці підсистеми з'єднані між собою в значній мірі механічно. Незважаючи на це, у цілому вони утворюють працездатну систему, що забезпечує проходження сукупного матеріального потоку по всьому ланцюгові:

підприємство гуртової торгівлі        транспорт       магазини

Варіант 2 (централізована доставка) характеризується наступними ознаками:

  •  учасники логістичного процесу утворюють єдиний орган, мета якого - оптимізація саме сукупного матеріального потоку. Наприклад, у споживчому союзі для організації централізованої доставки створюється робоча група, до складу якої входять директори автотранспортних, гуртових і роздрібних підприємств. Організаційне керівництво робочою групою покладається на замісника голови правління споживспілки;
  •  історично сформовані технологічні процеси на підприємствах - учасниках логістичного процесу коректуються відповідно до вимог оптимальної організації саме сукупного матеріального потоку;
  •  розробляються схеми завозу товарів у магазини, визначаються раціональні розміри партій поставок та частота завозу;
  •  розробляються оптимальні маршрути та графіки завозу товарів у магазини;
  •   створюється парк спеціалізованих автомобілів, а також виконується ряд інших заходів, які дозволяють оптимізувати сукупний матеріальний потік.

Аналіз характерних ознак другого варіанта організації матеріального потоку показує, що для централізованої доставки товарів учасники логістичного процесу задаються загальною метою формування логістичної системи, що забезпечує раціональну організацію сукупного матеріального потоку. Вивчаються вимоги, яким він повинний задовольняти. Формуються варіанти його організації, з яких за спеціальними критеріями відбирається кращий. Таким чином, другий варіант являє приклад системного підходу до формування логістичної системи, що забезпечує проходження сукупного матеріального потоку по ланцюгові:

підприємство гуртової торгівлі          транспорт       магазини

Таким чином, другий варіант організації матеріального потоку, тобто системний підхід до товаропостачання роздрібної торгової мережі, дозволяє:

підвищити ступінь використання матеріально-технічної бази, у тому числі транспорту, складських і торгових площ;

оптимізувати товарні запаси у всіх учасників логістичного процесу;

підвищити якість і рівень логістичного сервісу;

оптимізувати розміри партій товарів.

5.7. Аналіз АВС

Управління в логістиці характеризується, як правило, великою номенклатурою об'єктів, що підлягають управлінню: різноманітний асортимент товарів, велике число  покупців чи постачальників, різноманітні вантажі тощо. У процесі роботи з кожним окремим об'єктом, наприклад, позиція асортименту, підприємець одержує якусь частину наміченого результату. При цьому з погляду внеску в загальний результат об'єкти, що підлягають управлінню, не рівноцінні.

У логістиці АВС- аналіз застосовують, ставлячи мету скорочення величини запасів, скорочення кількості переміщень на складі, загального збільшення прибутку підприємства, а також переслідуючи інші цілі.

Ідея методу АВС полягає в тому, щоб із усієї безлічі однотипних об'єктів виділити найбільш значимі з погляду позначеної мети. Таких об'єктів, як правило, небагато, і саме на них необхідно зосередити основну увагу та сили.

В економіці широко відомо так називане правило Парето (20/80), згідно з яким лише п'ята частина (20%) від усієї кількості об'єктів, з якими звичайно приходиться мати справу, дає приблизно 80% результатів цієї справи. Внесок інших 80% об'єктів складає тільки 20% загального результату.

Наприклад, у торгівлі 20% найменувань товарів дає, як правило, 80% прибутку підприємства, інші 80% найменувань товару - лише необхідне доповнення, обов’язковий асортимент.

Правило Парето діє не тільки в економіці. Якщо виділити усіх студентів вузівського потоку за ознакою складності управління, то вийде, що 20% студентів потоку створюють 80% усіх турбот деканату. Говорять, що 20% всіх любителів пива випивають 80% усього пива. Приблизно 20% матеріалу підручника можуть дозволити сформувати 80% уявлення про курс, що вивчається. З усієї кількості постачальників підприємства лише 20% створюють 80% усієї небезпеки втрат від зв'язків з несумлінним контрагентом.

Американці називають цю закономірність "правилом великого пальця": піднятий нагору великий палець правої руки символізує ці самі 20% ударних об'єктів, при цьому стиснуті в кулак 4 пальці позначають значимість піднятого вгору — 80%.

Суть принципу Парето полягає в тому, що в процесі досягнення якої-небудь мети нераціонально приділяти об’єктам, що утворить малу частину внеску, ту ж увагу,   що й об'єктам першорядної важливості.

Відповідно до методу Парето безліч керованих об’єктів поділяється на дві неоднакові частини. Метод АВС, який широко застосовується в логістиці пропонує більш глибокий поділ - на три частини. При цьому попередньо всі керовані об'єкти необхідно спочатку оцінити за ступенем внеску в результат діяльності.

Приклад. У таблиці 5.1. перераховані двадцять об'єктів, внесок кожного з який у загальний результат оцінений в одиницях і приведений у графі 2. У підсумковому рядку по графі 2 наведений загальний результат діяльності. У графі 3 зазначена частка кожного з об'єктів у загальному результаті, виражена у відсотках.

Розташуємо в таблиці 5.2 об'єкти в порядку убування частки внеску. Як видно, перші дві позиції (10% об'єктів) списку, що упорядкований наступним чином, дали 75% результату. Наступні п'ять позицій (25% об'єктів) - дали 20% загального результату, й нарешті 13 позицій, що залишилися (65% об'єктів) дали усього лише 5% загального результату.

Припустимо, що спочатку витрати на управління розподілялися між всіма об'єктами рівномірно, не залежно від внеску об'єкта в кінцевий результат, при цьому вартість управління одним об'єктом складала 5 умовних одиниць. Загальна вартість управління складала 100 умовних одиниць (20х5).

Таблиця 5.1.

Оцінка внеску об'єктів у загальний результат

об'єкта

Внесок об'єкта, од.

Частка внеску об'єкта,  %

1

2

3

1

10

0,1

2

200

2,0

3

30

0,3

4

5200

52,0

5

30

0,3

6

90

0,9

7

10

0,1

8

100

1,0

9

800

8,0

10

300

3,0

11

10

0,1

12

20

0,2

13

2300

23,0

14

300

3,0

15

40

0,4

16

70

0,7

17

50

0,5

18

20

0,2

19

400

4,0

20

20

0,2

Разом

10000

100,0

Збільшимо в 2 рази вартість управління об'єктами групи А та знизимо в два рази вартість управління об'єктами групи С. Вартість управління об'єктами групи В залишимо без зміни.

Розрахунок показує, що загальна вартість скоротиться на 22,5 умовних одиниць:

2х10 + 5х5 + 13х2,5 = 77,5.

Погіршення управління групою С швидше за все не зробить скільки-небудь значного впливу на загальний результат у зв'язку з незначною роллю цієї групи. У той же час поліпшення управління групою А може цей результат істотно поліпшити.

Таким чином, перерозподіл засобів на управління, виконане відповідно до результатів аналізу АВС, дасть зниження витрат на управління й одночасно підвищить його ефективність.

У якості одного з можливих алгоритмів розподілу всього асортименту на групи А, В та С може бути запропонований наступний. Підраховується загальна кількість заявок, що надійшли за визначений період, і поділяється на загальну кількість позицій асортименту N, у результаті чого виводиться показник середньої кількості заявок Р на одну позицію асортименту N. Усі товари, кількість заявок на які у 6 і більше разів перевищує Р, включаються в підмножину А. У підмножину С включаються товари, кількість заявок на які у 2 і більш разів менше Р. Всі інші товари включаються в підмножину В.

Таблиця 5.2.

Поділ об'єктів на групи А, В и С

об’єкту

Внесок

об'єкту, од.

Частка внеску об'єкта, %

Внесок наростаючим підсумком, %

Група і її внесок у результат

1

2

3

4

5

4

5200

52,0

52,0

група А

75%

13

2300

23,0

75,0

9

800

8,0

83,0

група В

70%

19

400

4,0

87,0

10

300

3,0

90,0

14

300

3,0

93,0

2

200

2,0

95,0

8

100

1,0

96,0

група С

5%

6

90

0,9

96,9

16

70

0,7

97,6

17

50

0,5

98,1

15

40

0,4

98,5

3

30

0,3

98,8

5

30

0,3

99,1

12

20

0,2

99,3

18

20

0,2

99,5

20

20

0,2

99,7

1

10

0,1

99,8

7

10

0,1

99,9

11

10

0,1

100,0

Графічно метод АВС наведено на рис. 5.6. При побудові кривої по осі ОХ відкладають об'єкти керування в порядку убування значимості їхнього внеску в кінцевий результат (тобто в порядку, представленому в стовпці першому табл. 7), виражені у відсотках до загальної кількості об'єктів. По осі ОУ відзначають внесок кожного об'єкта в кінцевий результат, обчислений наростаючим підсумком, також виражений у відсотках.

Як приклад використання методу АВС на підприємствах роздрібної торгівлі може служити вибірне скорочення асортименту рядом магазинів після кризи в Росії в серпні 1998 р. Вимушені непопулярні міри застосовувалися в першу чергу до товарів групи С. Деякі магазини скоротили тоді асортимент із 5000 назв до 1500. Високоліквідні та конкурентоспроможні позиції, значимі з погляду участі у формуванні прибутку, зберігалися (приблизно 30% від усього асортименту). Рештою позицій  було запропоновано торгувати орендарям.

Рис. 5.6. Крива аналізу АВС

Загальний алгоритм проведення аналізу АВС наводиться  в табл. 5.3.

Таблиця 5.3.

Порядок проведення аналізу АВС

Формулювання мети аналізу

Ідентифікація об’єктів управління, що

аналізуються методом АВС

Виділення ознаки, на основі якої буде здійснена

класифікація об’єктів управління

Оцінка об’єктів управління за виділеною

класифікаційною ознакою

Групування об’єктів управління в порядку убування

значення ознаки

Розподіл об’єктів управління на три групи:

група А, група В та група С.

Побудова кривої АВС

АВС - метод і управління запасами

Визначення методу АВС: метод АВС — спосіб нормування та контролю за станом запасів, який  полягає в розбивці номенклатури N, товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ)  що реалізуються, на три нерівнозначні підмножини А, В  та С  на основі деякого  формального алгоритму.

Товари (матеріали) класу А - це небагаточисельні, але найжливіші товари, на які приходиться велика частина коштів, вкладених у запаси. Розміри запасів по позиціях групи А постійно контролюють, точно визначають витрати, пов'язані з закупівлею, доставкою та збереженням, а також розмір і момент замовлення.

Товари (матеріали) класу В займають середнє положення у формуванні запасів підприємства й у порівнянні з групою А вимагають до себе меншої уваги. Тут здійснюється звичайний контроль і збір інформації про запаси, який повинен дозволити вчасно знайти основні зміни у використанні запасів.

Товари (матеріали) класу С, що складають, як правило, велику частину асортименту, відносять до другорядних. На долю цих товарів приходиться найменша частина всіх фінансових засобів, вкладених у запаси. Точні розрахунки з оптимізації розміру та періоду замовлення з товарами даної групи не виконуються. Поповнення запасів реєструється, але поточний облік рівня запасів не ведеться. Перевірка наявних запасів проводиться лише періодично, наприклад, один раз у шість місяців.

Імовірність виникнення попиту на товари з підмножин А, В та С підпадає під різні закони розподілу. Встановлено, що в більшості торгових фірм приблизно 75% вартості запасів охоплює близько 10% асортиментних позицій (підмножина А), 20% вартості - відповідно 25% позицій асортименту і 5% вартості - 65% асортименту (підмножина С).

5.8. Вплив ймовірного характеру попиту на рішення з управління

                запасами (аналіз ХYZ).

Аналіз АВС дозволяє диференціювати асортимент (номенклатуру ресурсів, а стосовно до торгівлі - асортимент товарів) за ступенем внеску в намічений результат. Принцип диференціації асортименту в процесі аналізу ХYZ інший — тут весь асортимент (ресурси) поділяють на три групи в залежності від ступеня рівномірності попиту та точності прогнозування.

У групу Х включають товари, попит на який рівномірний, або підданий незначним коливанням. Обсяг реалізації товарів, які включені у дану групу, добре передбачуваний.

У групу Y включають товари, що споживаються в обсягах, що коливаються. Зокрема, у цю групу можуть бути включені товари із сезонним характером попиту. Можливості прогнозування попиту по товарах групи Y — середні.

У групу Z включають товари, попит на які виникає лише епізодично. Прогнозувати обсяги реалізації товарів групи Z складно.

Ознакою, на основі якої конкретну позицію асортименту відносять до групи X, Y чи Z, є коефіцієнт варіації попиту () по цій позиції. Серед відносних показників варіації коефіцієнт варіації є показником відносного коливання, що найбільше часто застосовується:

        (5.1)

де —  значення попиту за позицією, що оцінюється;

 — середнє значення попиту за позицією, що оцінюється за період п;

п — величина періоду, за який проведена оцінка.

Величина коефіцієнта варіації змінюється в межах від нуля до нескінченності. Поділ на групи X, Y та Z може бути здійснено, наприклад, на основі алгоритму, наведеного в табл. 5.4.

Загальний алгоритм проведення аналізу ХYZ приводиться в табл. 5.5.

Таблиця 5.4.

Можливий алгоритм диференціації асортименту на групи X, Y і Z

група

інтервал

X

0    < 10%

Y

10%      <  25%

Z

25%     <  

Таблиця 5.5

Порядок проведення аналізу ХYZ

Визначення коефіцієнтів варіації

з окремих  позицій асортименту

Угруповання об'єктів управління в порядку

зростання коефіцієнта варіації

Побудови кривої XYZ

Поділ сукупності об'єктів управління на три групи:

група X, група Y  та група Z

Побудова кривої XYZ здійснюється в прямокутних координатах (рис. 5.7). По осі ОХ відкладають позиції асортименту в порядку зростання коефіцієнта варіації попиту, виражені у відсотках до загальної кількості позицій асортименту.

Рис. 5.7. Крива аналізу XYZ 

5.9. Задача "зробити чи купити"

Задача "зробити чи купити" полягає в прийнятті одного з двох альтернативних рішень - робити комплектуючий виріб самим, якщо це в принципі можливо, виконувати самостійно яку-небудь роботу, чи ж купувати комплектуючі (послугу) в іншого виробника. В англомовній літературі ця задача зустрічається за назвою Маke-оr-Вuy Рroblem, чи скорочено — задача МОВ, рішення якої залежить від ряду зовнішніх факторів, а також від умов на самому підприємстві.

Значимим зовнішнім фактором в нашому випадку є ступінь розвитку логістики в економіці. Самостійне виробництво комплектуючих виробів (чи робіт) знижує залежність підприємства від коливань ринкової кон'юнктури. Підприємство може стійко функціонувати поза залежністю від ситуації, що складається на ринку, (природно, у відомих межах). У той же час високу якість і низьку собівартість комплектуючих (робіт) скоріше забезпечить виробник, що спеціалізується на їх виробництві. Тому, відмовляючись від власного виробництва й приймаючи рішення про закупівлю комплектуючих виробів у спеціалізованого постачальника, підприємство одержує можливість підняти якість і знизити собівартість, однак попадає при цьому в залежність від навколишньої економічного середовища. Ризик втрат, обумовлений ростом залежності, буде тим нижче, чим вище надійність поставок і чим більше розвинуті в економіці логістичні зв'язки. Таким чином, чим вище ступінь розвитку логістики в суспільстві, тим "спокійніше" підприємство відмовляється від власного виробництва комплектуючих і перекладає дану задачу на спеціалізованого виробника.

Не залежно від ситуації в зовнішньому середовищі на самих підприємствах можуть діяти фактори, що обумовлюють відмову від власного виробництва. Рішення на користь закупівель комплектуючих і, відповідно, проти власного виробництва повинне бути прийняте у випадку, якщо:

  •  потреба в комплектуючому виробі невелика;
  •  відсутні потужності, необхідні для виробництва комплектуючих;
  •  відсутні кадри необхідної кваліфікації.

Рішення проти закупівель і на користь власного виробництва приймається в тому випадку, коли:

  •  потреба в комплектуючих виробах стабільна та достатньо велика;
  •  комплектуючий виріб може бути виготовлений на наявному устаткуванні.

Рішення типу "зробити  чи купити" приймають при закупівлях товарних ресурсів (у  виготовлювача чи в посередника), при виборі між послугами перевізника та  створенням власного парку транспортних засобів, при прийнятті рішення з використання послуг найманого складу, а також у ряді інших випадків.

5.10. Показники логістики

Логістика, як наука і сфера професійної діяльності, характеризується науковістю та конкретністю.

Науковість логістики передбачає виконання детальних розрахунків, проведення аналізу всіх показників, що характеризують рух матеріального потоку.

Конкретність логістики полягає в наявності цілком точного та визначеного  результату діяльності по управлінню потоками. Конкретність дозволяє здійснювати керівництво логістикою з боку обліково-калькуляційних  підрозділів чи структурних органів, результати роботи яких виміряються отриманим прибутком.

Науковість і конкретність логістики забезпечують можливість оцінки реакції процесу на ті чи інші управлінські дії, коректування й оптимізацію цих впливів. Можливість управління, матеріальним потоком з'являється лише тоді, коли створена можливість виміру характеристик цього потоку.

Показники, що застосовуються для характеристики стану логістики.

1. Середній запас на складі. Показник може визначатися як у натуральних, так і у вартісному виразах, як у цілому по складу, так і за групами товарів. У загальному випадку запас є постійно змінною величиною. Тому для характеристики рівня запасу розраховують середній запас, використовуючи при цьому формулу середньої хронологічної:

                (5.2)

де 3ср1 — середній запас за перший період;

    3н   — запас на початок першого періоду;

    3к    — запас на кінець першого періоду.

Середній запас за кілька періодів визначається як середнє арифметичне із середніх запасів за кожний з періодів:

           (5.3)

де  — середній запас за n періодів.

2. Товарооборотність — характеристика процесу поновлення товарних запасів. Визначається за допомогою двох показників: швидкість товарообігу та час обороту товарів.

2.1. Швидкість товарообігу (Што) показує, скільки разів протягом одного періоду продається та відновляється наявний товарний запас. Показник визначається числом оборотів запасу протягом одного періоду:

              (5.4)

де      О   - товарообіг за період;

3ср - середній товарний запас за період. 

Для торгової системи варто враховувати чистий оборот, тобто без обліку внутрісистемного обороту.

Швидкість товарообігу може розраховуватися за окремими складами, за окремими позиціями асортименту.

Якщо запас є виробничим, то розрахунковий показник буде називатися швидкістю обороту, й може розраховуватися окремо за кожним видом ресурсів.

2.2. Час обороту товарів (Т) показує тривалість періоду, протягом якого реалізується запас, час перебування товарів у сфері обороту чи на складі торгового підприємства. Визначається за формулою:

              (5.5)

де  - середні товарні запаси за період;

- число днів у періоді.

Товарообіг тут також повинен бути звільнений від повторних обрахунках. Слід зазначити, що зниження Т дозволяє ефективно використовувати оборотні кошти та заощаджувати витрати обороту.

Як випливає з формул 5.4 і 5.5, показник часу обороту товарів обернено пропорційний показнику швидкості товарообігу, тобто:

              (5.6)

3. Готовність до постачання (Гп). Даний показник можна використовувати як для оцінки власного рівня сервісу, так і для рівня сервісу, що надається постачальником. Нижче приводяться три методи розрахунку готовності до постачання, що використовуються в логістиці.

3.1.              (5.7)

де — число виконаних замовлень,

     — загальне число замовлень, що надійшли.

3.2.                     (5.8)

де т — фактичний обсяг постачань у кількісному виразі,

   М — обсяг замовлення в кількісному виразі.

3.3.                       (5.9)

де Сф — вартість фактично реалізованого товару,

    Сз  — сумарна вартість замовленого товару.

4. Частка запасів в обороті (Д з):

                    (5.10)

5. Витрати на зв'язаний капітал (Вз). Даний показник характеризує обсяг омертвленого в запасах капіталу:

             (5.11)

де — період часу, протягом якого зберігається запас,

К — процентна ставка на капітал.

6. Характеристика дисципліни поставок — показники, що характеризують обсяг, структуру та ритмічність поставок. Розраховуються шляхом співставлення кількості, комплектності та якості фактично поставленої продукції, а також фактичних термінів поставок з відповідними зобов'язаннями за договором. Дисципліна постачань визначається за допомогою ряду показників:

6.1. наявність у поставленій партії дефектного товару;

6.2. наявність у поставленій партії товару, що покупець не замовляв;

6.3. відсутність у поставці повного комплекту замовлених покупцем товарів;                        6.4. наявність поставок із запізненням;

6.5. наявність передчасних поставок.

Можуть використовуватися також і інші показники, що відображають ступінь виконання постачальником значимих умов договору.

7. Витрати на логістику, що припадають на одиницю товарообігу Дл. Показник характеризує частку витрат на логістику в обороті компанії. Чим вище Д л , тим більш значима діяльність з упорядкуванню матеріальних потоків:

                     (5.12)

де С л - витрати на логістику за період,

    О  - товарообіг за період.

До витрат на логістику варто віднести витрати на здійснення наступних операцій:

розміщення замовлень;

• транспортування на підприємство;

склад постачання;

внутрішньовиробничі переміщення;

склад готової продукції;

операції з відвантаження;

доставка покупцю.

Крім того, сюди відносять також усі витрати на персонал, устаткування та приміщення, що використовуються в логістичних процесах, але не ввійшли в представлений вище список.

8. Характеристика роботи складу представлена чотирма групами показників, що характеризують інтенсивність роботи складу, ефективність використання складських площ, рівень зберігання вантажів і загальні фінансові показники:

8.1. Показники, що характеризують інтенсивність роботи складу:

8.1.1. Вантажообіг складу (В) — показник, що характеризує потужність складу:

               (5.13)

де Q — кількість тонн, що надійшли на склад (чи реалізованих зі складу) за період часу Т,

    Т — тривалість періоду часу;

8.1.2. Вантажопереробка (Впр) — показник, що характеризує трудомісткість роботи складу:

               (5.14)

де Ві - вантажообіг окремої і -ї ділянки складу.

При розрахунку вантажопереробки необхідно враховувати також обсяг робіт із внутріскладського переміщення вантажів між ділянками;

8.1.3. Питомий вантажообіг складу, характеризує потужність складу, що приходиться на 1 м2:

                (5.15)

де S — площа складу;

8.1.4. Коефіцієнт нерівномірності завантаження складу (Кн):

                      (5.16)

де В макс — вантажообіг самого напруженого місяця,

В ср — середньомісячний вантажообіг складу;

8.1.5. Сумарна робота складу:

                     (5.17)

де   — запас середній у тоннах,

    — запас середній у днях;

8.2. Показники, що характеризують ефективність використання складських площ:

8.2.1. Місткість складу. Виміряється в кубічних метрах, у  тоннах чи в кількості вагонів вантажу, який можна розмістити на складі;

8.2.2. Корисна площа складу;

8.2.3. Коефіцієнт використання площі складу;

8.2.4. Коефіцієнт використання обсягу складу;

8.2.5. Вантажонапруженість складу. Характеризує використання вантажної площі складу;

8.3. Показники, що характеризують рівень збереження вантажу, а також:

8.3.1. Число випадків розкрадання товарів;

8.3.2. Число випадків псування товарів з вини працівників складу;

8.4. Показники, що характеризують фінансові результати роботи складу:

8.4.1. Витрати складів. Визначають за сумою витрат на організацію збереження різних вантажів і сумою адміністративних витрат;

8.4.2. Собівартість збереження вантажів. Розраховується як середня величина за всіма складами і визначається відношенням сумарних витрат, пов'язаних з виконанням складських робіт до числа тонно-доби збереження.

Питання для контролю знань

  1.  Охарактеризуйте об'єкт досліджень в області логістики, а також застосовуваний методологічний апарат.
  2.  Дайте визначення логістичної моделі та логістичного моделювання.

3. Охарактеризуйте метод аналітичного моделювання логістичних систем. Назвіть його переваги та недоліки.

4. Що таке імітаційне моделювання логістичних систем? З яких процесів складається, які мети переслідує?

5. У яких випадках рекомендується застосовувати метод імітаційного моделювання?

6. Назвіть переваги та недоліки імітаційного моделювання.

7. Дайте визначення системного підходу.

8. Опишіть послідовність формування системи при класичному (індуктивному) підході.

9. Опишіть послідовність формування системи при системному підході.

10. Зробіть порівняльну характеристику класичного та системного підходів до формування систем.

11. Наведіть приклад класичного та системного підходів до формування матеріалопровідних систем. У чому, на ваш погляд, полягає ефект від використання принципів системного підходу?

12. Назвіть переваги та недоліки експертних систем.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

65004. Культово-поминальные сооружения VI-VIII вв. на территории Монголии 120 KB
  На территории Монголии Алтая и Тувы расположено множество культово-поминальных памятников эпохи Тюркского каганата 551744 гг. Новейшие исследования этой категории археологических памятников потребовали пересмотра уже сложившихся концепций обобщения новых материалов и введения их в научный оборот.
65005. Домашние животные Золотой Орды 358 KB
  Многочисленные данные позволяют составить представление об индивидуальном возрасте животных которым принадлежали кости из Сарая Берке. Известно в частности что процесс срастания нижних эпифизов метаподий с телом кости завершается к 2428 месяцам...
65006. СКАЗАНИЕ ОБ ИДИГЕ 280 KB
  Поэма об Идиге была записана в в разное время у казахов каракалпаков кочевых узбеков ногайцев туркмен башкир у тюркских народов степного Крыма и Южной Сибири сибирских татар и горных алтайцев. Первая запись сказания об Идиге была опубликована уже в 1820 г. песни об Идиге...
65007. ЗОЛОТОЕ КОЛЬЦО И НАСЛЕДНИКИ ЗОЛОТОЙ ОРДЫ 374 KB
  Настоящее состояние межнациональных отношений народов населяющих современный Татарстан и действия некоторых радикально настроенных деятелей вызывают сегодня глубокое беспокойство. Искажение национальной политики в республике возведено в Татарстане на государственный уровень.
65008. Семантика этнонима «татар» в западноевропейских источниках 40 KB
  Ко второму классу он причисляет турков, крымских, узбекских, башкирских, киргизских и туркменских тартар, имеющих почти один и тот же диалект со следующими народами: 1) сибирско-магометанскими тартарами, живущими вблизи городов Тобольск, Тюмень и Тора; 2) якутами-язычниками, живущими на реке Лена; 3) чувашами-язычниками.
65010. Тамга (к функции знака) 567 KB
  Очевидная популярность данного термина в тюрко-монгольской среде откуда он и был заимствование в другие языки в том числе и в русский все же не может считаться доказательством именно тюрко-монгольского происхождения тамг как принципиально новой знаковой системы отличной например от письменности.