60442

Народний живопис Полісся (Сценарій виховного заходу)

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Вступне слово куратора: У складному переплетенні сучасних економічних соціальних педагогічних проблем цивілізації людство все частіше звертається до моралі гуманізму і культури вбачаючи в них реальний шлях свого виживання і майбутнього процвітання.

Украинкский

2014-05-18

828 KB

1 чел.

Народний живопис Полісся

(Сценарій виховного заходу)

Світлана Руднєва, викладач ВП НУБіПУ

«Бобровицький коледж економіки та

менеджменту ім. О.Майнової»

План

Вступ

1. Вступне слово куратора.

2. Народна ікона.

3. Народна картина.

4. Народний розпис.

5. Марія Приймаченко.

Висновки

Література

Додатки

Вступ

Щоб підготувати молодь до життя потрібно розвивати її різнобічну активність, самостійність, творчість, індивідуальність. Мислителі всіх часів і народів вважали, що виховання має надзвичайну силу. Так твердить і народна мудрість. Так підказує життя.  В усі часи вихованню молоді надавалось великого значення. А складна економічна і політична ситуація в Україні зробили цю ділянку роботи ще актуальнішою. На сучасному  етапі кардинальні  політичні, соціальні і економічні перетворення держави України потребують нового переосмислення  виховання підростаючого покоління. Життя вимагає розглядати його під кутом розвитку національної самосвідомості, гуманізму, гуманітаризації освіти. Зміст освіти в незалежній Україні нині базується на українській національній ідеї, що спрямована на утвердження в молодих серцях і душах гуманістичної та демократичної політики держави. Зміст освіти має розкривати не тільки обсяг навчального матеріалу знань, а й  компоненти  вихованості,  та шляхи, форми і механізми формування  молоді  на міцному національному ґрунті.

Процес пізнання історії не має меж. І чим глибше пізнаємо глибини минулого, тим більше вабить непізнане. А всебічно освітлена розумом незначна на перший погляд, деталь стає надзвичайно суттєвою в осмисленні причин, суті й наслідків певних історичних подій, ролі в них діячів минулого.

Пропонована методична розробка  активізує процес навчання, підвищує зацікавленість студентів до засвоєння історичного матеріалу, сприяє вихованню національної свідомості, любові до Батьківщини.


Мета: Навчати пізнавати, поважати себе та інших, розвивати культуру моральних почуттів, культуру відносин, духовність, виховувати почуття людської гідності.

Вступне слово куратора:

У складному переплетенні сучасних економічних, соціальних, педагогічних проблем цивілізації людство все частіше звертається до моралі, гуманізму і культури, вбачаючи в них реальний шлях свого виживання і майбутнього процвітання.

Без пробудження совісті, обов’язку, людяності і відповідальності, без оздоровлення морально-психологічного клімату у всіх сферах життєдіяльності навряд чи можна розраховувати на докорінні зміни в Україні.

Народний живопис Полісся - один з важливих компонентів духовної культури цього краю. Осмислення живопису як образотворчої частини загального обрядово-фольклорного цілого, семіотичний підхід до фактів живопису дає змогу проникнути в контекст його позасюжетних і позатематичних зв'язків, чіткіше визначити його ритуально-магічні та побутово-утилітарні функції. Однак вивчення народного живопису Полісся, зокрема іконопису та народної картини, потребує ще багато зусиль. Адже народний іконопис не був предметом систематичного збирання та вивчення, ще у XVIII-XIX ст. зазнавав утисків і переслідувань з боку офіційних церковних кіл. Протягом усіх років радянської влади народна ікона і картина не тільки не вивчалися, але навіть в окремі періоди заборонялися і знищувалися. До того ж сучасний стан справ із збиранням і вивченням образотворчого фольклору Полісся, порівняно із Середньою Наддніпрянщиною, Поділлям, Прикарпаттям, є значно гіршим і складнішим. Саме тому і в музеях, і в приватних зібраннях народна ікона і картина Полісся за кількістю значно поступається творам із інших регіонів. Причин цьому можна назвати кілька, серед яких основною, на нашу думку, є архаїчність фольклору Полісся, що, з одного боку, сприяє збереженню давніх дохристиянських фольклорно-обрядових традицій, а з іншого - обмежує і гальмує проникнення та варіативне продукування нових іконографічних факторів, зокрема й ікон. Відсутність багатства та розмаїтості народного образотворчого матеріалу у селах Полісся відзначали ті дослідники, які раніше відвідували села Полтавщини, Київщини, Поділля.

Народна ікона

Ведуча: За стильовими ознаками і критеріями, народні ікони Полісся можна умовно поділити на такі групи: а) ікони кустарні (створювані у іконописних майстернях); б) ікони наївно-авторські (створювані поодинокими умільцями, зокрема, дяками сільських та містечкових храмів); в) ікони з елементами навченості (створювані людьми, які засвоїли ази художньої освіти, але світогляд яких залишився народно-наївним); г) ікони-копії або переспіви відомих творів на релігійну тематику - від репродукції й салонних картин з журналу "Нива" до творів Рафаеля і Мурільйо).

Найбільш стабільними щодо художнього рівня, позначеними певною стильовою виразністю та іконографічною нормативністю є ікони кустарні. Вони становлять найпотужніший шар народного іконопису Полісся. Значна кількість відомих кустарних ікон (хатніх, частково й храмових), створених у ХІХ - на поч. ХХ ст., виявлена у Київському, Житомирському та Чернігівському ареалах; менш поширеною була така ікона (як і народна ікона взагалі) в селах Волинського та Рівненського ареалів. Але найбільшу концентрацію кустарної ікони спостерігаємо у селах та містечках Київського Полісся. І це природно, адже Київ у ті часи був найбільшим центром народного іконопису. У невеликих кустарних майстернях на Подолі та Куренівці працювала не одна сотня майстрів, які виготовляли ікони "винятково в народному стилі". Народні ікони київської школи, позначені певними кольорово-пластичними та іконографічними особливостями, були виявлені у досить віддалених селах Полтавщини і Черкащини, чимало їх було і нині є у селах зазначених ареалів Полісся. Ці ікони писалися на дошках здебільшого ґрунтованих тонким шаром рослинного клею; рідше вживався олійно-крейдяний ґрунт. Живописну основу такої ікони становить локальна кольорова пляма, нанесена рідкою фарбою. У потрібних місцях на локальну пляму накладається корпусний мазок, який моделює форми предметів, здійснює прийом "оживлення" - властивий як для іконопису, так і для народного розпису. Однією з образних домінант кустарної ікони, як і більшості народних ікон взагалі, є її орнаментальний характер. Площинність орнаментального простору передбачає космологічний простір обрядового оживлення та спроектованість на глядача - углиб його свідомості й почуттів.

Ведучий: Найхарактернішою ознакою кустарної ікони київських майстрів є наївний засіб додаткової орнаментації - симетричні квіткові утворення у вигляді окремих квітів, суцвіть та "яблучок" обабіч німбів у горішній частині ікон, а також обведення контурів світлими крапочками та рисочками, нанесені на рами рослинного орнаменту. Зважаючи на це, можна припустити київське походження ряду ікон, знайдених у селах Полісся, зокрема й ікони "Христос Вседержитель" (муз. Івана Гончара; ікона з с. Луб'янка Бородянського р-ну Київської обл. та ікони "Божа матір Печерська" (Чернігівський архітектурно-історичний заповідник). Ряд інших ікон ("Святий Миколай" з с. Товстий Ліс Чорнобильського р-ну, "Христос Вседержитель" з Чорнобиля, "Христос Вседержитель" з с. Качали Бородянського р-ну, "Коронування Марії" з с. Обуховичі Іванківського р-ну Київської обл., "Божа матір з немовлям" з Бородянки, "Святі Миколай і Варвара" з с. Луб'янка Бородянського р-ну, "Божа матір з немовлям" з с. Товстий Ліс Чорнобильського р-ну (всі з Музею Івана Гончара), "Свята Параскева П'ятниця" з Вишгородського р-ну Київської обл., "Божа матір з немовлям" також з Вишгородського р-ну (обидві з Музею народної архітектури та побуту України). Характер квітково-орнаментальних вставок у горішній частині (замість канонічних архангелів, пророків, апостолів, святих), характер та значення пунктирних контурних обведень, досить стримана кольорова гама дають підставу зарахувати ці твори до таких, що створювалися місцевими майстрами за зразками або під впливом київських ікон. Хоч щодо іконографії вони становлять варіативну подобу останніх, однак у них відчутна менша реміснича набитість руки: постаті, одяг, обличчя певною мірою деформовані й спрощені, колорит більш темний, контурні обведення мають рудиментарний характер. Особливо це простежуємо в іконах "Коронування Марії" з с. Обуховичі, "Архистратиг Михаїл і Варвара" з Чорнобиля, "Святі Миколай і Варвара" із Загальців, "Божа матір з немовлям" із Товстого Ліса, яким притаманні риси наївно-примітивного осмислення сюжету, внаслідок чого образи позбуваються стереотипів іконно-сакральної явленості, натомість набувають відвертої простоти у вираженні співзвучних кожній людині почуттів радості, скорботи, смутку. Такі риси властиві іконам з Чорнобиля та Загальців і особливо іконі "Божа матір з немовлям" із Товстого Лісу. Вона загалом темна, тло її темно-брунатне, одяг Богородиці - темно-зелений, майже чорний, обличчя біле, слабко модельоване, з великими темними очима. Але жовтий колір німбів, оздоблених білими крапочками, пом'якшує контраст між тлом і обличчями, які домінують в іконі, не залишивши місця навіть квітковим орнаментальним вставкам. Настрій ікони - лірично-скорботний, з певним нашаруванням наївного містицизму, проте зміст її розкривається через співставлення образів Матері і Сина - маленького Христа, світловолосого сільського хлопчика.

Ведуча: Сакральна космологія іконної явленості також поступається місцем теплій людяності у іконах "Коронування Марії", "Архістратиг Михаїл і Варвара" та "Святі Миколай Варвара", які теж загалом темні, із темним червоно-брунатним тлом, білими, майже не модельованими обличчями персон і жовтими німбами. Їх образною домінантою є суто авторське наївно-споріднене ставлення до зображуваного. Однак простір цих ікон не картинно-ілюзорний, а орнаментально-декоративний, умовно спрямований на глядача, вплавлений у його почуття і свідомість; зміст цих ікон поєднує вищі природні начала із цілком земними почуттями і переживаннями.
До сфери впливу Київських іконописних шкіл слід зарахувати й ікону "Божа матір Печерська" (Музей Івана Гончара; знайдена у с. Дружнє Бородянського р-ну) з пишними квітково-орнаментальними вставками обабіч золотого престолу-трону, на якому сидить Богородиця з Ісусом-дитиною, чиї широко розкинуті руки простерті не тільки над святими Антонієм і Феодосієм, а прагнуть обійняти і захистити весь світ. Зображений в цій іконі тріумф перемоги віри над безвір'ям, ідеалів самозречення і святого подвижництва над спокусами гріховного світу, зберігає окремі барокові риси. Останні у більш або менш послабленому вигляді властиві значній частині українських народних ікон XVIII і XIX ст.

Ведучий: Серед народних ікон Полісся рисами бароковості і мистецтва середньовіччя найбільш позначені ікони із зображенням Юрія Змієборця. З цього погляду найцікавішою є ікона XVIII ст. з Волині (зберігається у Києво-Печерській Лаврі), на якій Юрій зображений у вигляді казкового героя - із мечем в руці, а змій має вигляд по-справжньому страшної пекельної потвори. У нижній частині ікони з наївною безпосередністю змальовано сцени тортур і катувань Юрія. Риси київського наївного іконопису спостерігаємо в іконі "Юрій Змієборець", зафотографованій М.Матійчуком у с. Ілінці Чорнобильського р-ну (зона відчуження), та зафотографованих ним же іконах "Свята Варвара" (с. Озеряни Олевського р-ну Житомирської обл.), "Святий Миколай" (с. Радоволь Олевського р-ну Житомирської обл.), "Божа матір з немовлям" (с. Корощино Олевського р-ну Житомирської обл.).

Ведуча: Значна частина народних ікон Полісся як у формальному, так і змістовно-обрядовому планах відрізняється від ікон, розглянутих вище. Це насамперед твори іконописних шкіл Чернігівщини, які, за Л.Поповою, існували в с. Семенівка поблизу Новозибкова та "недалеко від Новгорода-Сіверського". Продавалися ікони на великих ярмарках у Стародубі та Новозибкові. На сьогодні у фондах Музею архітектури і побуту України (Київ) зберігається ряд ікон з Чернігівщини, серед яких принаймні шість мають стильову, іконографічну та кольорово-колористичну спорідненість. Це п'ять ікон із зображенням св. Миколая і одна із зображенням Христа Вседержителя. Цілком ймовірно, що вони зосереджують у собі найхарактерніші риси чернігівської школи іконопису. Насамперед впадає в око те, що вони значно відрізняються від ікон, які тяжіють до київської школи. Останні, як було з'ясовано, здебільшого можуть бути зараховані до народного примітиву та позначені рисами наївної фольклоризованої бароковості. Натомість ікони чернігівської школи більше тяжіють до, так би мовити, зовнішнього іконописного професіоналізму. Вони досить великі за розміром, дошки ґрунтовані олійно-крейдяним ґрунтом. Зображення більш конструктивно-лінійне; принцип іконної явленості бере гору над наївно-картинною почуттєвістю. Домінуючий колір в них жовтий, за ним - червоний, темно-синій, рожевий. Яскравою іконографічною ознакою стає наявність у горішній і частково в середній частинах великих багатопелюсткових квітів, які попри умовність тяжіють і до реальних рослинних прототипів - айстр, ромашок, мальв. Якщо у творах київського наївного іконопису квіти цілком умовні, орнаментальні, виконані у стилі розписів (з "оживленням") й вдало узгоджені з кольоровими та образними чинниками, то в згаданих іконах квіти виглядають менш органічно. Однак вони в народному дусі заквітчують і дещо пом'якшують суворі й сакрально відчужені образи святих заступників і заступниць. Мабуть, інтер'єр поліської хати, більш суворий і темний, з домінуванням дерева, для освітлення і надання святкової урочистості вимагав саме такого характеру ікон, а більш світлий та "веселий" - саманної мазанки -потребував темніших за тональністю ікон з локальними насиченими кольорами.

Ведучий: Серед ікон, знайдених на території Полісся, є чимало таких, які несуть відбиток професіонального і народного іконопису різних шкіл і напрямів. Так, ікона "Недріманне око" з с. Чоповичі Мелинського р-ну Житомирської обл. (Музей Івана Гончара) за сюжетом та певними стильовими ознаками тяжіє до ікон Поділля; є також твори з рисами народного іконопису Галичини. Однак багато ікон не мають виразних ознак певних шкіл і напрямів. У таких важко розпізнати творчий почерк якогось окремого майстра, оскільки вони, як правило, трапляються в одному екземплярі. Створювали ці ікони сільські умільці-самоуки невідомо за якими зразками. Серед таких творів є і досить вправно, доволі професійно виконані, але позбавлені художньої якості, є й навпаки - примітивні, зовні незграбні, але оригінальні за витлумаченням сюжету та живописно-образними чинниками. З останніх показовими є ікони з Кролевецького, Конотопського та Недригайлівського районів Сумської обл., також з Борзнянського, Городнинського, Крюківського районів Чернігівської обл., ряд ікон з Київської і Житомирської областей. Усі вони зберігаються у фондах Музею архітектури і побуту України (Київ). Найбільш поширений серед них сюжет Богородиці, за ним йдуть - Юрій Змієборець і Параскева П'ятниця.

Явищем, позбавленим аналогій серед відомих нам народних ікон Полісся, є ікона "Різдво Марії" (с. Новоселиця Любомльського р-ну Волинської обл.) з Музею Івана Гончара. Ця ікона датована XVIII ст., та щодо іконографії і характеру виконання є зразком проникнення народно-аматорського мистецтва у храмовий іконопис. Серед ікон, зафотографованих М.Матійчуком, принаймні дві - "Божа матір з немовлям" та "Покладення в гріб" (с. Старі Воротії Житомирської обл.) - створені одним майстром-аматором і у своїй наївності мають містико-спірітуальний присмак стилю модерн (сецесія).

Ведуча: Зауважимо, що ікони різних ареалів Полісся різняться між собою за кольоровими акцентами та уподобаннями. Загальний колорит поліських хатніх ікон більш приглушений, не такий дзвінкий і веселий, як тих, що побутують на Полтавщині й Черкащині. Улюблені кольори - червоний (цегляний, з домішками брунатного), жовтий і зелений. Однак, якщо в іконах, які тяжіють до київських шкіл, домінує червоний, то в тих, які створювалися в центрах Чернігівщини, - жовтий. Не вдаючись у складну семантику цих кольорів, зазначимо, що червоний більш земний, пов'язаний із людським началом, а жовтий (золотий) - колір ієрархічного верховенства, святості й сакральності; зелений колір асоціюється з рослинністю, життям.

Сюжети ікон втілюють дві основні ідеї. Це християнська ідея жертовної любові (Христос, Божа матір) і більш прагматична ідея заступництва (св. Миколай, Варвара, Параскева, Юрій Змієборець, архистратиг Михаїл).

Народна ікона синтезує історичний, побутово-виробничий і духовний досвід народу, відбиває його смаки та уподобання, морально-етичні орієнтири Народна ікона, в тому числі й поліська, - унікальне явище нашого мистецтва, У ній християнсько-релігійний фактор постає у фольклоризованому вигляді, а фольклорний фактор збагачується багатовіковим досвідом християнської моралі.

Народна картина

Ведучий: Українська народна картина, створювана у XVIII - ХХ ст. художниками-ремісниками (на замовлення), кустарями (на продаж; так звана "базарна" картина) та наївними майстрами-авторами (для себе, знайомих, на виставку) на Поліссі, зібрана і зафіксована найменшою мірою. Так, найдавніший жанр-сюжет народної картини "Козак Мамай" нині представлений лише трьома екземплярами у Чернігівському художньому музеї. Один із них надійшов у 1952 р. з Київського історичного музею, ще один - з колекції Г.Галана. Щоправда до війни 1941-1945 рр. на Чернігівщині у колекції В.Тарновського налічувалося ще шість "Мамаїв", які були втрачені під час бурхливих подій тих років. Такі картини, як правило, створювалися на замовлення. Образ козака-бандуриста не стільки картинний, скільки іконно-явлений, космологічний. Щодо "Мамаїв" Чернігівщини, місце створення жодного з них на сьогодні точно не встановлене. Однак наявність цієї картини на території Полісся, безперечно, є важливим культурним здобутком цього краю.

Більшість народних картин - як тих, що зосереджені у Чернігівському художньому музеї, так і тих, що подекуди перебувають в сільських хатах, на території Полісся є або інтерпретаціями-копіями (нерідко й вільними переспівами) репродукцій (листівок, журнальних та книжкових ілюстрацій тощо) творів відомих художників - Т.Г.Шевченка ("Судня рада"), В.А.Тропініна ("Устим Кармалюк"), І.І.Соколова ("Прощання косаря"), К.О.Трутовського ("Понеділок після весілля"), М.Пимоненка ("Біля броду"), або творами, придбаними на базарі. Серед останніх не вдалося віднайти так званих канонічних варіативно-повторюваних сюжетів. Краєвиди з хатками, водою, лісом, мисливцем у човні (техніка - олія на полотні або фанері) здебільшого позбавлені як сюжетної, так і іконографічної єдності, проте мають дещо спільне у кольорово-колористичному вирішенні. Щодо народних натюрмортів, то пошуки у фондах музеїв, польових матеріалах М.Матійчука не дали змоги з'ясувати хоч якоїсь спільної іконографічно-традиційної основи. Також не виявлено на Поліссі традиційних народних картин "Катерина" (за Т.Г.Шевченком), "Наталка і Петро" та "Тікай, Петре з Наталкою..." (за І.П.Котляревським), також - "Козак і дівчина біля криниці", "Ангел стереже дітей...".

Ведуча: Із традиційних живописних речей на Поліссі зафіксовано "базарний" килимок (на клейонці або папері) з парносиметричними оленями і лебедями, зафотографований у с. Гошев Овруцького р-ну Житомирської обл. Такі килимки у післявоєнний час були популярні у селах Карпат, Львівській і Тернопільській обл. та на Поділлі. Іконографія їх становить модель-ідеограму Світового дерева.

Серед так званої авторської народної картини насамперед слід назвати твори Трохима Черватюка (нар. 1902 р.) з Житомира. Це типовий "наївний" художник побутово-етнографічного плану. В його картинах, присвячених поліському селу старих часів ("Вечір в сім'ї на Поліссі", "Поліська техніка" та ін.), документально й вірогідно відтворені інтер'єри сільських хат, скрупульозно "перераховані" предмети побуту, знаряддя ручної праці. Т.Черватюк створив також чимало робіт на тему війни - громадянської та другої світової. Однак художньо найцінішими є його твори етнографічного характеру, в яких можна угледіти певний вплив лубочної гравюри XVIII-XIX ст. та художників-передвижників.

Художник-аматор Костянтин Ляшенко (нар. 1916 р. на Чернігівщині, у 1990-ті роки мешкав у с. Братське Миколаївської обл.) у своїй творчості продовжує й розвиває традиції народної картини 1920-1930-х років. Більшість робіт художника відтворює ностальгійно-ліричний образ поліського села старих часів ("Пшениця золота", 1976; "Рідна хата", поч. 1980-х рр.; "Лелеки", 1980;, "Ранок", 1974 та ін.). У цих роботах стереотипи "базарної" народної картини (сизо-рожеве небо на заході, "розмиті" силуети дерев) облагороджені значним живописно-колористичним хистом автора. Картинам притаманний дещо прохолодний рожево-перламутровий колорит. У творах із зображенням квітів і жінок відчутний вплив стилістики Катерини Білокур.

Ведучий: Живописні твори Пилипа Захарчука з Житомира за багатьма ознаками найближчі до народної картини і водночас до творчості так званого народницького реалізму (М.Пимоненко, С.Васильківський, І.Їжакевич). Художник оспівує, дещо ідеалізуючи у дусі "тихих верб" і "рідних бродів", минувшини літньо-благодатної хутірської України. Сцени зустрічей чепурних дівчат у вишиваних сорочках і лагідних парубків у брилях і шароварах сповнені ідилічної замилуваності. Однак картини написані впевнено і добротно, сили і життєвої правди їм додає наскрізний образ щедрої української природи - зелені маси дерев із кремезними стовбурами, від яких віє вегетативною силою, могутні пагорби, облиті золотом стиглих хлібів. Картина П.Захарчука "Козак і дівчина біля криниці" (єдина побачена на Поліссі) зображає сцену зустрічі у дещо архаїчному плані і цим нагадує народну картину 1920-х - 1930-х років.

Станіслав Сарцевич (1904-1987 рр.) із Луцька - скульптор і живописець, автор "наївних" скульптур з цементної маси, розфарбованих олійними фарбами. Він також є автором ряду живописних творів у дусі "базарної" картини, у яких, однак, кітчеві ефекти останньої поступаються місцем справжньому живопису та тонкій колористиці. Серед "живописних" скульптур найбільшої уваги варті дами в капелюшках, купальниці, ангели, портрети І.Франка, М.Гоголя, В.Стефаника; серед картин - "Місто і Будинок культури", "Дама на прогулянці", "Пейзаж з рікою", написані на стінах будинку майстра. Їх колорит близький до колориту поліських "базарних" краєвидів.

Окремі елементи народної картини та ікони спостерігаємо у творчості таких самодіяльних художників, як В.Скопич (м. Іванків Київської обл.), С.Войтюк (м. Луцьк), Б.Мельниченко (м. Чернігів).

Народний розпис

Ведуча: Народний розпис (писанки, розписані весільні скрині, іграшки й інші вироби з дерева) щодо кольорово-формальних чинників може бути зарахований до живопису.

Значна кількість писанок практично всіх ареалів Полісся були зібрані ще у ХІХ ст. для Лубенського музею Є.Н.Скаржинської та представлені у книзі С.К.Кульжинського (кольорові й чорно-білі таблиці). Писанки Чернігівщини та сучасної Сумщини (Глухівський, Новгород-Сіверський, Кролевецький, Стародубський повіти) подані Пелагеєю Литвиновою в альбомах "Южно-Русский орнамент. Выпуск 1" (1899) та "Южно-Русский народный орнамент. Выпуск 2" (1902).

Орнамент писанок Полісся загалом має рослинно-геометричний характер. Його мотиви не настільки структуровані й подрібнені, як писанок Карпат і Прикарпаття, і водночас не настільки рослинно-декоративні, як писанок Полтавщини і південних регіонів. Геометричність та конструктивність їх орнаменту досягається шляхом геометризації рослинних форм, які набувають компактно-виразного вигляду. Щодо цього, а також щодо колористичних уподобань, у яких перевага надається червоній, чорній і білій барвам, писанки Полісся мають деяку схожість із писанками Поділля. Основні мотиви - "вазон", "повна рожа", "грабельки", "кучері", "млинці", "вітрячки", "кривульки".

Мотиви "вазон", "букет", "виноград", "квітка", "яблучко" найбільш поширені у розписах весільних скринь та дерев'яних тарілок, зокрема на Чернігівщині. На Волині та в інших ареалах Полісся мальовані скрині зустрічаються зрідка.

Ще не так давно - у 1980-ті роки - дерев'яні кришки низеньких криничок на Волині розписували хрестиками, квіточками, кружальцями та хвилястими пагінцями.

Марія Приймаченко

Ведучий: Творчість Марії Приймаченко (1908-1997, с. Болотня Іванківського р-ну Київської обл.) демонструє поєднання орнаментально-декоративних начал народної вишивки, писанок, розпису і фігуративних начал народної картини. Творча манера майстрині тяжіє до фігуративно-сюжетної картинності. Її твори органічно пов'язані з пісенним фольклором, з поліським казками, легендами та повір'ями. Образ українського Полісся в її баченні є синтезом численних образів лісу, озера, струмка, болота, лісових квітів, грибів, лісових і болотяних (фантастичних) звірів і птахів.

Фольклорно-орнаментальний спосіб художнього мислення М.Приймаченко насамперед позначився на просторовому характері її творів. Якщо у К.Білокур простір семантично стратифікований, то у М.Приймаченко - образно персоніфікований. Її фігуративно-сюжетні речі, як правило, поділені на три просторові плани, що символізують небо, землю і воду, а люди і звірі вписуються у ці плани за законами так званої ієрархічної перспективи. Поетика української народної картини становить один із образних аспектів творчості художниці. Найчастіше вона зверталася до теми зустрічі козака й дівчини біля криниці та створила численні варіанти, в яких змальовує сцену зустрічі не у побутово-родинному, а у тотемно-родовому плані.

Творчість Марії Приймаченко - культурний феномен не тільки українського, а й міжнародного значення. Так, символіко-містичне, пророче значення має її апокаліптичний цикл страшних звірів, у якому закодоване передбачення чорнобильської катастрофи.

Висновки

У складному переплетенні сучасних економічних, соціальних, педагогічних проблем цивілізації людство все частіше звертається до моралі, гуманізму і культури, вбачаючи в них реальний шлях свого виживання і майбутнього процвітання.

Без пробудження совісті, обов’язку, людяності і відповідальності, без оздоровлення морально-психологічного клімату у всіх сферах життєдіяльності навряд чи можна розраховувати на докорінні зміни в Україні.

Отже, основними завданнями всієї виховної роботи є:

- створення дружного, дійового, організованого та працездатного колективу, який як могутній фактор виховання особистості кожного студента;

- добре продумана, творча і цікаво організована робота із своїми вихованцями;

- виховання високої художньо-естетичної культури, розвиток естетичних потреб і почуттів.

Над виконанням цих завдань ми разом із студентами працюємо протягом років. В проведенні культурно-масової роботи віддаю перевагу активним методам: подорожі, екскурсії, зустрічі, виховні години. Всі ці заходи сприяють підвищенню творчої активності студентів, створенню умов для відтворення прекрасного в повсякденному житті, розвитку інтересу до культури нашого народу.

Література

1. Попова Л.М. Деякі аспекти українського народного іконопису ХІХ ст. // Народна творчість та етнографія. - 1989.- №2.
2. Гаврилова Світлана. Народна картина в колекції Чернігівського художнього музею. Родовід. - Число 16.
3. Найден Олександр. "Базарні" килимки. Образ-ідеограма Світового дерева.// Народне мистецтво. - 2001. - №1-2.
4. Кульжинський С.К. Описание коллекции народных писанок. Выпуск первый. - Москва, 1899.
5. Литвинова П.Я. Южно-русский орнамент. Выпуск 1. - Киев, 1878.
6. Литвинова П.Я. Южно-русский народный орнамент. Выпуск 2. - Харьков, 1902.
7. Данилейко Володимир. Вступна стаття до альбому репродукцій творів Марії Приймаченко. - К., 1971.
8. Найден О.С. Складові елементи змісту й форми творів Марії Приймаченко у комплексному дослідженні. // Народна творчість та етнографія. - 1973. - №1.
9. Найден О.С. Марія Приймаченко. Синтез орнаментального і фігуративного начал як стильова основа творчості. // Народне мистецтво. - 2001. - №1-2.


1. Марія Приймаченко. "Звірі в гостях у лева", 1963 р., папір, гуаш, 59,3 х 82,5 см. ДМУНДМ. 

2. Марія Приймаченко. "Котячий цар", 1976 р., папір, гуаш, 57,7 х 85 см. ДМУНДМ. 

3. Марія Приймаченко. "Дикий чаплун", 1977 р., папір, гуаш, 62 х 85 см. ДМУНДМ. 

4. Марія Приймаченко. "Кочубарики", 1987 р., папір, гуаш, 61,7 х 59,7 см. ДМУНДМ. 

5. Марія Приймаченко. "Лев зламав дуба", 1963 р., папір, акварель, гуаш, 42 х 64 см. ДМУНДМ. 

6. Марія Приймаченко. "Сонячник та горох", 1962 р., папір, акварель, гуаш, 90 х 60 см. ДМУНДМ. 

7. Марія Приймаченко. "Дві синички...", 1986 р., папір, гуаш, 65 х 84,5 см. ДМУНДМ.

8. Марія Приймаченко. "О, таки снився четвертий блок...", 1988 р., папір, гуаш, 62,5 х 86 см. ДМУНДМ. 

9. Марія Приймаченко. "Під тим дубом криниця стояла", 1968 р., папір, гуаш, 59 х 81 см. ДМУНДМ. 

10. Марія Приймаченко. "Пастушки", 1959 р., папір, акварель, гуаш, 60 х 80 см. ДМУНДМ. 

11. Марія Приймаченко. "Галочка літає, господаря шукає" (пам'яті Валерія Ходимчука), 1986 р., папір, гуаш, 61 х 84,5 см. ДМУНДМ. 

12. Марія Приймаченко. "Дика курка у винограді", 1962 р., папір, гуаш, акварель, 57,5 х 81 см. ДМУНДМ. 

13. Марія Приймаченко. "Чорний звір", 1963 (?) р., папір, акварель, 29 х 40 см. ДМУНДМ. 

14. Св. Миколай. с. Товстий Ліс, Чорнобильський р-н. Прибл. 2-га половина ХІХ ст. 39,8 х 29,8 см. УЦНК "Музей Івана Гончара". (4505). 

15. Св. Миколай і Варвара. с. Загальці, Бородянський р-н. Прибл. середина ХІХ ст. 40 х 30 см. УЦНК "Музей Івана Гончара". (4620). 

16. Юрій Змієборець. м. Народичі, Житомирська обл. 2-га половина ХІХ ст. 41 х 29,5 см. УЦНК "Музей Івана Гончара". (4583). 

17. Коронування Марії. с. Обуховичі, Іванківський р-н, Київська обл. 2-га половина ХІХ ст. 39,6 х 29,3 см. УЦНК "Музей Івана Гончара". (4410). 

18. Архистратиг Михаїл і св. Варвара. м. Чорнобиль. 2-га половина ХІХ ст. 35 х 27 см. УЦНК "Музей Івана Гончара". (4546). 

19. Христос Вседержитель. с. Качали, Бородянський р-н. Прибл. кінець ХІХ ст. 35,6 х 25,4 см. УЦНК "Музей Івана Гончара". (4567). 

20. Божа Матір з Немовлям. м. Бородянка. Кінець ХІХ ст. 40 х 30 см. УЦНК "Музей Івана Гончара". (4692). 

21. Христос Вседержитель. м. Чорнобиль. Прибл. 2-га половина ХІХ ст. 39,6 х 29,6 см. УЦНК "Музей Івана Гончара". (4353). 

22. Богородиця Печерська. с. Дружнє, Бородянський р-н. Кінець ХІХ ст. 39 х 29,5 см. УЦНК "Музей Івана Гончара". (4626). 

23. Божа Матір з Немовлям. с. Товстий Ліс, Чорнобильський р-н., Київська обл. 35,5 х 25,7 см. УЦНК "Музей Івана Гончара". (4643). 

24. Христос Вседержитель. с. Луб'янка, Бородянський р-н. Прибл. кінець ХІХ ст. УЦНК "Музей Івана Гончара". (3645). (?) 

25. Т. Череватюк. "Вечір в в сім'ї на Поліссі". 1960-і роки. 34 х 49,5 см. УЦНК "Музей Івана Гончара". (6276). 

26. Т. Череватюк. "Поліська техніка". 1960-і роки. 35,5 х 50 см. УЦНК "Музей Івана Гончара". (6274). 

27. "Різдво Марії". с. Новоселиця, Любольський р-н, Волинська обл. 1-а половина ХVІІІ ст. 113,6 х 65,4. УЦНК "Музей Івана Гончара". (6276). 

28. Т. Череватюк. "В заробітки до куркулів". 1917-і роки. УЦНК "Музей Івана Гончара".

29. "Юрій Змієборець". Конотопський р-н, Сумська обл. Дата не встановлена. МНАПУ. (Ж-1899).

30. "Параскева П'ятниця". Чернігівщина. Дата не встановлена. МНАПУ. (ЦН 424). 

31. "Юрій Змієборець". Борзнянський р-н, Чернігівська обл. Дата не встановлена. МНАПУ. (НД15962). 

32. "Божа Матір з Немовлям". Кролевецький р-н, Сумської обл. Приблизно кінець ХІХ ст. МНАПУ. (НД 1847).

33. "Св. Миколай". Київ. ХІХ ст. МНАПУ. (ЦН 700). 

34. "Христос Вседержитель". Коростенський р-н, Житомирська обл. ХІХ ст. МНАПУ. (НД 4229). 

35. "Параскева П'ятниця". Вишгородський р-н, Київська обл. Кінець ХІХ ст. МНАПУ. (Ж 2044).

36. "Божа Матір з Немовлям". Овруцький р-н, Житомирська обл. Не датована. МНАПУ. (4228).

37. "Параскева П'ятниця". Городянський р-н, Чернігівська обл. Приблизно друга половина ХІХ ст. МНАПУ. (ЦН 429). 

38. " Богородиця з немовлям". Кінець ХІХ ст. МНАПУ. (ЦН 429). 

39. "Краєвид". Чернігівська обл. 1960-і рр. МНАПУ. (Ж 2045). 

40. "Божа Матір з Немовлям". Волинська обл. Приблизно початок ХІХ ст. МНАПУ. (ЦН 487). 

41. "Святий Миколай". Чернігівська обл., м. Ічня. МНАПУ. (НД 2105). 

42. "Христос Вседержитель". Чернігівська обл., Семенівський р-н. МНАПУ. (ЦН 445). 

43. "У бабусь вихідний". К.Ляшенко. (1978). Власник фотографії - Найден О.С. 

44. С.В.Сарцевич. "Місто і будинок культури" (олія). 1970-ті роки. м. Луцьк. Власник фотографії - Найден О.С. 

45. С.В.Сарцевич. Фрагмент настінного розпису в будинку-майстерні. Власник фотографії - Найден О.С. 

46. С.В.Сарцевич. Фрагмент (вставка) скульптури "Піаністка" (пофарбоване дерево, рельєф). м. Луцьк. Власник фотографії - Найден О.С. 

47. П.Г.Захарчук. 1970-ті роки. м. Житомир. "Козак і дівчина біля криниці". Власник фотографії - Найден О.С. 

48. П.Г.Захарчук. 1970-ті роки. м. Житомир. "Зустріч в полі". Власник фотографії - Найден О.С. 

49. "Юрій Змієборець". ХVIII ст. Волинь. (Києво-Печерська Лавра). Власник фотографії - Найден О.С. 

50. К.Ляшенко. "Весільний обряд другого дня". 1970-ті роки. Власник фотографії - Найден О.С. 

51. К.Ляшенко. "Рідна хата". 1980-ті роки. Власник фотографії - Найден О.С. 

52. К.Ляшенко. "Серед квітів". (полотно, олія, 42х54). 1981 р. Власник фотографії - Найден О.С. 

53. К.Ляшенко. "Ранок". 1970-ті роки. Власник фотографії - Найден О.С. 

54. К.Ляшенко. "Плоди праці" (полотно, олія, 65х80) 1981 рік. 

55. Народна картина "Козак Мамай". Художник невідомий. Полотно, олія. 100 х 88,5 см. ЧОХМ. Ж-24. 

56. Народна картина "Козак Мамай". ХІХ ст. Полотно, олія. 89,5 х 86 см. ЧОХМ. Ж-25. 

57. Народна картина "Козак Мамай". ХІХ ст. Полотно, олія. 81 х 66 см. ЧОХМ. Ж-40. 



 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

23443. Сибирская язва 1.56 MB
  Три мембраносвязанные энзима необходимые для синтеза капсулы кодируются pXO2 плазмидой массой 60 мегадальтон Наличие капсулы отличает вирулентные штаммы сибирской язвы от вакцинного. Многочисленные исследования убедительно показали что вирулентность возбудителя сибирской язвы утратившего способность образовывать капсулу снижается в десятки тысяч раз хотя его способность вызывать иммунитет сохраняется. Во время Второй Мировой войны Великобритания тестировала взрывчатку с бациллами сибирской язвы на шотландском острове Груинард. Бактерии...
23444. Современные методы индикации и идентификации B.anthracis 98 KB
  В Центре по контролю за заболеваемостью США разработали оптимизировали и оценили ферментносвязанный иммуносорбентный анализ ELISA на IgG антитела к защитному антигену PA Bacillus anthracis в сыворотке человека. Identification of Bacillus anthracis by a sample protective antigenspecific mAb dotELISA. Detection of frequency resonance energy transfer pair on doublelabeled microsphere and Bacillus anthracis spores by flow cytometry. anthracis лабораторной службы США.
23445. ФИЗИЧЕСКАЯ ГЕОГРАФИЯ 12.61 MB
  Материковые воды . Современные представления о Мировом круговороте воды . Подземные воды . Внутренние воды и водные ресурсы России .
23446. Экономическая география 1.57 MB
  Экономикогеографическая характеристика территории страны района и т. Кроме того существует территориальное разделение труда закрепляющее отдельные отрасли производства за определенными территориями страны и районы мира. Территориальное разделение труда Условные обозначения: А Б В территория любой страны или района мира; предприятия разнородных производств отраслей возникшие на территории отдельных стран районов располагающих благоприятными условиями предпосылками для их развития. Формирование в рамках...
23447. Битва за небеса 1.56 MB
  После нее победители немцев Британия Франция и США устанавливают Версальскую систему равновесия. Германия снова повержена и победители – прежде всего наша Империя и США – в 1944 году на Ялтинской конференции проектируют Ялтинскую модель мира. С балансом сил двух мировых держав – СССР и США. Проклятая Североатлантическая сила ударит и по России едва только у нас сгниют от старости последние баллистические ракеты способные ударить по США.
23448. Геноцид русского народа 288.39 KB
  Ежегодно население России – её коренных народов – неуклонно сокращается и этот процесс вотвот станет необратимым. Каждый раз ставилась цель: довести долю машин и оборудования в экспорте России хотя бы до уровня 1985 года хотя бы до 40 . При этом промышленность России 2000х годов примерно в 13 раза энергопрожорливее индустрии СССР 1985 года. Ну где это всё Производительный малый бизнес в России раздавлен.
23449. Секретная служба в тылу немцев (1914 - 1918 гг.) 1.97 MB
  В 1913 году закончил колледж Гонвилла и Кейюса в Кембридже и собирался продолжить учебу чтобы стать горным инженером но с началом Первой мировой войны пошел добровольцем на фронт сначала служил в медицинской службе потом в полевой артиллерии где дослужился до капитана. Тем не менее они отмечали что в книгах содержится ряд неточностей и что автор порой слишком преувеличивал свои заслуги. Если мне не придётся больше быть в Голландии то я всё же буду помнить что дорога из Роттердама в Амстердам через Гаагу и Гарлем ровная а вокруг...
23450. История гитлерюгенда 404.5 KB
  История гитлерюгенда Введение ХХ век далеко не случайно считается эпохой тоталитаризма. У части западных историков сложилось восприятие гитлерюгенда как организации автономной от НСДАП и государственных органов Третьего Рейха. Поэтому несомненно что в большинстве своем члены гитлерюгенда свободны от вины за преступления совершенные нацистами. Но несмотря на всё это надо объективно рассматривать историческую роль гитлерюгенда так как он был организацией вполне интегрированной в политическую систему Третьего Рейха.
23451. Алфавитно-справочный перечень государей русских и замечательнейших особ их крови 4.98 MB
  АГАФИЯ великая княгиня Так некоторые известия именуют жену Всеволода II Ольговича великого князя киевского сообщая что она выдана за него в 1116 г. 189 и родила мужу сыновей –Святослава князя киевского и Ярослава князя черниговского –да еще дочь Звениславу за Болеславом IV герцогом польским. АГАФИЯ ВСЕВОЛОДОВНА великая княгиня жена по Татищеву вторая великого князя Юрия Георгия II Всеволодовича великого князя владимирского дочь Всеволода Святославича Чермного князя черниговского одно время великого князя киевского от...