6052

Вплив розвитку цивілізації на рівень безпеки людини

Реферат

Безопасность труда и охрана жизнедеятельности

Вступ Безпека життєдіяльності (БЖД) - наука про комфортну та безпечну взаємодію людини з середовищем, в якому вона перебуває. Завданням цієї науки є розробка методів прогнозування, виявлення та ідентифікації шкідливих факторів і вивчення їх впливу...

Украинкский

2012-12-27

30.26 KB

114 чел.

Вступ

Безпека життєдіяльності (БЖД) - наука про комфортну та безпечну взаємодію людини з середовищем, в якому вона перебуває . Завданням цієї науки є розробка методів прогнозування , виявлення та ідентифікації шкідливих факторів і вивчення їх впливу на людину і навколишнє середовище. Разом з тим розробляються заходи і способи захисту людей  в умовах виникнення надзвичайних ситуацій (НС) техногенного, природного характеру та під час війни.

 

 1. Організм людини еволюціонував протягом багатьох мільйонів років, а   тепер, нездатний пристосуватися до швидких змін у навколишньому середовищі, він може бути виключений із подальшої еволюції природи.

Виникли: глобальні, біосферні проблеми: демографічні - перенаселеність при відсутності екологічно збалансованих, нешкідливих технологій;соціально-економічні - безмежне зростання потреб людства, що виснажує природу і тому видатний український вчений медик, засновник медичної кібернетики академік Н. Амосов вважає, що людство повинно неминуче обмежити свої потреби. Без цього всі існуючі проблеми ще більше загостряться - хімічне забруднення, виникнення парникового ефекту, руйнація озоносфери; гідросферні - виснаження запасів прісної води, забруднення Світового океану; літосферні - руйнація грунтів, нераціональне використання земних надр; мінерально-енергетична криза, яка призвела до руйнації біосферних зв'язків між рослинним і тваринним світами і як наслідок - зникнення багатьох видів рослин і тварин.

Як наслідок майже на всій поверхні планети сформувався екологічно небезпечний стан, а в деяких регіонах екологічно надзвичайний, як наприклад на значній території України, що представлено на рис.4.

На оцінку екологічного стану, умов проживання людей впливають концентрація виробництва - промислового, сільськогосподарського, густота населення, антропогенне забруднення природного середовища - речовинного, параметричного, ступінь ураженості території несприятливими процесами - ерозія грунтів, зсуви, селі, підтоплення, повинні, посухи.

У зв'язку з сучасним станом природи в світі актуальним є визначення   характеристик  екологічного стану. В науковій літературі виділяють п'ять його ступенів - від умовно сприятливого до катастрофічного. Умовно сприятливий стан характеризується окремими незначними, непостійними змінами у ландшафтах, тобто антропопри-родних об'єктах. Другий ступінь - задовільний, коли спостерігаються окремі, стійкі зміни у ландшафтах. Третій - напружений екологічний стан, який пов'язаний із змінами в окремих екосистемах. Четвертий - критичний, або кризисний стан, для якого характерна низька здатність до компенсації змін, які несуть загрозу переходу до катастрофічного стану. П'ятий ступінь - катастрофічний, коли виникають дуже глибокі зміни, несумісні з цілісністю екосистем, тобто з подальшим існуванням найбільш вразливих об'єктів - людей, тварин.

Щоб визначити ступінь екологічного стану треба оцінити біля 150 показників: соціально-економічних, екологічного стану повітряного та водного басейнів і окремо морських, константність екологічного складу зооценозів, фітоценозів, грунтів, ландшафтів, біогеохімічних змін в середовищі. Водночас ці показники вказують на якість сучасних взаємовідносин людства з природою.

Проблему взаємовідносин між людиною, суспільством і середовищем (це питання сучасної соціальної екології) розглядали античні мислителі - Аристотель, Теофраст, Гіппократ. Вже в цей час з'явилися зачатки наївного вчення про антропосферу - сферу діяльності людини.

Антропосфера почала формуватися з часів, коли людина за допомогою розумової діяльності створила знаряддя праці і почала перетворювати природу (біосферу) на свою користь. Цей процес триває і часто його результати протирічать законам природи. Щоб змінити такі відношення між природою і суспільством необхідно розробити науково-раціональне ставлення до природи - ноосферне. Найбільшого загострення ці проблеми набули наприкінці Х1Х ст., коли через бурхливий розвиток промислового виробництва, руйнація природи стала очевидною. Тому виникла необхідність в науці, що могла б проаналізувати ситуацію і створити методи, технології запобігання деградації прирди. Такою наукою стала екологія, яка виникла у 1865 р. працями австрійського дослідника Е. Геккеля.

Пізніше - на початку ХХ ст. великий внесок в її розвиток зробив всесвітньо відомий український вчений В.І. Вернадський. Його вважають засновником майже всіх розділів сучасної екології, теорії ноосфери - про вплив розумової діяльності людини на природу Землі - біосферу. Ця теорія є основою глобальної екологічної безпеки, теорії глобалізації.




2. Сфера небезпеки, як фактор рівня безпеки 

Людина постійно взаємодіє з навколишнім середовищем, перетворює це середовище, а воно, у свою чергу, впливає на життєдіяльність самої людини. Тобто взаємодія людини із середовищем, що її оточує, відбувається при наявності прямих і зворотних зв’язків. 
Результат взаємодії людини з навколишнім середовищем може змінюватися в широких межах: від позитивного до катастрофічного, що супроводжується загибеллю людей і руйнуванням компонентів середовища. Негативні впливи, які виникають раптово, періодично або постійно діють у системі “людина – життєве середовище” і визначаються як дія небезпек. 
Небезпека – це центральне поняття безпеки життєдіяльності і являє собою явища, процеси, об’єкти, властивості, які здатні за певних умов завдати шкоди здоров’ю чи життю людини як прямо, так і згодом. Життєвий досвід людини показує, що шкоду людині може нанести будь-яка діяльність: робота на виробництві (трудова діяльність), різні види відпочинку, розваги та навіть діяльність, пов’язана з навчанням. 
Небезпека – це явище або вплив на людину несприятливих або навіть несумісних із життям факторів. 
Небезпека зберігає всі системи, які мають енергію, хімічні або біологічні активні компоненти, а також характеристики, які не відповідають умовам життєдіяльності людини. 
Усяка діяльність людини є потенційно небезпечною. Потенційна небезпека – це така небезпека, яка має неявний характер і проявляється в умовах, які важко передбачити. Потенційна небезпека може реалізуватися у формі хвороб або травм. Але наявність потенційної небезпеки не завжди супроводжується її негативним впливом на людину. Для реалізації негативного впливу небезпеки необхідне виконання трьох умов: небезпека реально існує і діє; людина знаходиться в зоні дії небезпеки; людина не має достатньо ефективних засобів захисту. 
Умови, за якими небезпека може реалізуватися в подію, називаються небезпечною ситуацією. 
Ситуацію, за якої проявляється велика можливість виникнення нещасного випадку, прийнято називати небезпечною або аварійною, а коли загинули люди – катастрофічною. 
Отже, можна зробити висновок, що безпека життєдіяльності – це стан оточуючого людину середовища, при якому виключається можливість порушення організму в процесі різноманітної предметної діяльності. 
Слід зазначити, що небезпека, як правило, проявляється у визначеній просторовій області, яка отримала назву небезпечна зона. наведено графічні варіанти взаємного розташування зони перебування людини та небезпечної зони. 
Повну безпеку (відносно повну) гарантує лише I варіант. Наприклад, дистанційне керування технологічним процесом. При варіанті II небезпека існує лише у випадку (місці) суміщення зон 1 та 2. оскільки людина в такому місці знаходиться, як правило, короткочасно (спостереження, огляд, невеликий ремонт і т.п.), то під небезпечним впливом вона може опинитись лише в цей період. Варіант III характеризується найбільшою небезпекою. У варіанті IV небезпека виникає тільки у випадку порушення цілісності засобів захисту 3, як правило, індивідуальних. 
Таким чином, найбільш небезпечна ситуація для людини виникає за таких умов: 
небезпека реально існує; 
людина знаходиться в зоні дії небезпеки; 
людина не має достатніх засобів захисту. 
Ступінь несприятливого впливу небезпеки на людину залежить від об’єктивних та суб’єктивних чинників. 
До об’єктивних чинників належать: регіонально-геологічні, природо-кліматичні, рівень техногенного навантаження, агресивність зовнішнього середовища та ін. Суб’єктивні чинники включають: своєчасність отримання інформації про небезпеку, наявність засобів захисту, прогноз розвитку небезпечної ситуації та прийняття необхідних заходів захисту, створення рятувальних служб тощо. 
Другою кількісною характеристикою небезпеки є квантифікація небезпек, яка визначає ступінь небезпеки або ризик. 
Ризик — це усвідомлена можливість небезпеки, або ж ймовірність небезпеки, яка визначається як відношення кількості подій з небажаними наслідками до максимально можливої їх кількості за конкретний період часу. 

                                                                                                                                        
3. Принципи, методи й способи забезпечення безпеки 

     
Життєдіяльність забезпе¬чується такими факторами навколишнього середовища, як параметри споживання, енергоресурси, корисні копалини, продукти харчування, елементи штучного середовища та ін. 
З іншого боку, життєдіяльність впливає на середовище життя: змінює (регулює) параметри споживання, виснажує енергоресурси, корисні копалини, видозмінює клімат, рос¬линний і тваринний світ, забруднює навколишнє середовище. 
Унаслідок того, що науково-технічний прогрес ще не досяг того розвитку, щоб усі технологічні процеси були безпечними, безвідходними і безаварійними, вірогідність виникнення тех¬ногенних і технологічних криз не виключається. 
Принцип раціональної організації праці за метою, часом, місцем і нормами. Грамотна організація праці включає управ¬ління, принципи організації, цілі і завдання, засоби праці, ви¬робничу діяльність і результати праці. 
Порушення норм праці, технологічних процесів, моральне і фізичне зношення засобів виробництва, як правило, призво¬дить до аварійних ситуацій. 
   
Принцип матеріального заохочення при організації життєдіяльності, що     безпосередньо пов'язаний з продуктивністю праці, яка визначається: 
людським фактором (способом матеріального заохочення); 
працездатністю виробничого персоналу; 
ступенем готовності до праці (професійним, фізіологічним, психологічним). 
Певний вплив на продуктивність праці мають також інди¬відуальні особливості працівників, їхні фізіологічні і психо¬логічні можливості, параметри навколишнього середовища, технічні та організаційні умови. 
Порушення уваги, послідовності виконання технологічних операцій, норм і вимог до технічної документації, низький рі¬вень професійної підготовки також можуть призвести до ви¬никнення надзвичайних ситуацій. 
    
Принцип захисту здоров'я і умов життєдіяльності. Для реалізації цього принципу людство створило спеціальні інсти¬тути: медичного забезпечення, оборони, екологічного захисту, моралі та ін. Окремі інститути як структурні частини життєді¬яльності можуть створюватися для захисту людей і народного господарства в особливих (надзвичайних) ситуаціях. До них можна віднести: цивільну оборону, міністерство з надзвичайних ситуацій, комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій, штаби цивільної оборони. 
Принцип ліквідації негативних наслідків життєдіяльності. При розгляді вищеназваних принципів були зазначені випадки, при яких життєдіяльність окремих груп людей і населення Землі в цілому супроводжується надзвичайними ситуаціями техногенного, екологічного, промислового, стихійного та воєнного характеру. Отже, кожна держава повинна бути здатною до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій. 



4. Основні напрямки забезпечення безпеки життєдіяльності 

Основним завданням безпеки життєдіяльності є визначення і реалізація надійних засобів захисту і заходів, необхідних і достатніх для реалізації умов виживання. Вирішення такого завдання можливе тільки з позицій системного підходу, який реалізує одночасно комплексні рішення у всіх сферах матеріального виробництва і життєдіяльності суспільства. 
Виконання поставлених завдань досягається на основі аналізу стану безпеки на трьох рівнях взаємодій: 
1. На першому рівні розглядається існування і встановлення взаємодій у системі «природа—суспільство». 
2. На другому — визначаються небезпеки, які мають місце за функціонування вищезгаданої системи. 
3. На третьому — визначаються небезпечні чинники, що формують небезпеки і безпосередньо впливають на об'єкт (суспільство, людину, довкілля та ін.). 
У загальному вигляді визначено три рівні пошуку, що складають системний підхід у здійсненні аналізу безпеки. 
Відповідно до діючих небезпек, небезпечних та шкідливих чинників формується зміст системи забезпечення безпеки життєдіяльності (СЗБЖ), яка утворюється з таких підсистем: 
1) науково-методологічного забезпечення — вирішується питання теоретичних основ (їх елементів), що дають змогу сформувати уявлення про процеси, які мають місце в практиці встановлення стану безпеки; 
2) проектно-конструкторська та технологічна підсистема — формує умови безпеки під час проектування та експлуатації обладнання, системи машин та технологій виробництва; 
3) організаційно-методичного забезпечення — створює оптимальні побудови форми організації виробничих процесів за принципами встановлення безпеки; 
4) правового регулювання — формує передумови розробки законодавче обґрунтованих засобів і заходів безпеки та ін.; 
5) комплексного контролю стану безпеки — дає можливість своєчасно впроваджувати заходи попередження, ліквідації небезпек і поліпшення стану безпеки; 
6) інформаційного забезпечення — реалізує принципи накопичення, передавання, зберігання та дозування інформації; 
7) кількісної оцінки і прогнозування — формує апарат і методи оцінки для визначення об'єктивного стану безпеки життєдіяльності;
8) оптимального управління — формування управлінського простору методів та заходів, які у своїй сукупній реалізації сформують комфортні умови життєдіяльності людини. 
    
Комплексний підхід ґрунтується на всеосяжному розгляданні й обліку впливів на людину, середовище. До середовищ у цьому випадку належать помешкання (а також суспільство, що у ньому мешкає), території (робочі зони) виробничих підприємств, довкілля та території дії надзвичайних ситуацій. 
При цьому необхідно розглядати три елементи, що формують безпеку життєдіяльності: 
- стан людини; 
- стан середовища; 
- характер взаємодій. 
Розглядаючи систему впливів, треба використовувати відповідну систему небезпечних чинників, які впливають на стан людини і формують його, а також механізми їх впливів на ці три елементи. 
При цьому небезпечний чинник (за змістом) виконує роль універсального елемента, який дає змогу визначити вплив, стан, систему взаємодій і систему реалізації безпеки життєдіяльності.  Загальна структура взаємодії людини з середовищем і забезпечення її безпеки, що безпосередньо пов'язана з продуктивністю праці, яка визначається: 
людським фактором (способом матеріального заохочення); 
працездатністю виробничого персоналу; 
ступенем готовності до праці (професійним, фізіологічним, психологічним). 
Певний вплив на продуктивність праці мають також індивідуальні особливості працівників, їхні фізіологічні і психологічні можливості, параметри навколишнього середовища, технічні та організаційні умови. 
Порушення уваги, послідовності виконання технологічних операцій і вимог до технічної документації, низький рівень професійної підготовки також можуть призвести до виникнення надзвичайних ситуацій. 
Принцип захисту здоров'я і умов життєдіяльності. Для реалізації цього принципу людство створило спеціальні інститути: медичного забезпечення, оборони, екологічного захисту, моралі та ін. Окремі інститути як структурні частини життєдіяльності можуть створюватися для захисту людей і народного господарства в особливих (надзвичайних) ситуаціях. До них можна віднести: цивільну оборону, міністерство з надзвичайних ситуацій, комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій, штаби цивільної оборони. 
Принцип ліквідації негативних наслідків життєдіяльності. При розгляді вищеназваних принципів були зазначені випадки, при яких життєдіяльність окремих груп людей і населення Землі в цілому супроводжується надзвичайними ситуаціями техногенного, екологічного, промислового, стихійного та воєнного характеру. Отже, кожна держава повинна бути здатною до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій. 

4. Основні напрямки забезпечення безпеки життєдіяльності 

  
Основним завданням безпеки життєдіяльності є визначення і реалізація надійних засобів захисту і заходів, необхідних і достатніх для реалізації умов виживання. Вирішення такого завдання можливе тільки з позицій системного підходу, який реалізує одночасно комплексні рішення у всіх сферах матеріального виробництва і життєдіяльності суспільства. 
Виконання поставлених завдань досягається на основі аналізу стану безпеки на трьох рівнях взаємодій: 
1. На першому рівні розглядається існування і встановлення взаємодій у системі «природа—суспільство». 
2. На другому — визначаються небезпеки, які мають місце за функціонування вищезгаданої системи. 
3. На третьому — визначаються небезпечні чинники, що формують небезпеки і безпосередньо впливають на об'єкт (суспільство, людину, довкілля та ін.). 
У загальному вигляді визначено три рівні пошуку, що складають системний підхід у здійсненні аналізу безпеки. 
Відповідно до діючих небезпек, небезпечних та шкідливих чинників формується зміст системи забезпечення безпеки життєдіяльності (СЗБЖ), яка утворюється з таких підсистем: 
1) науково-методологічного забезпечення — вирішується питання теоретичних основ (їх елементів), що дають змогу сформувати уявлення про процеси, які мають місце в практиці встановлення стану безпеки; 
2) проектно-конструкторська та технологічна підсистема — формує умови безпеки під час проектування та експлуатації обладнання, системи машин та технологій виробництва; 
3) організаційно-методичного забезпечення — створює оптимальні побудови форми організації виробничих процесів за принципами встановлення безпеки; 
4) правового регулювання — формує передумови розробки законодавче обґрунтованих засобів і заходів безпеки та ін.; 
5) комплексного контролю стану безпеки — дає можливість своєчасно впроваджувати заходи попередження, ліквідації небезпек і поліпшення стану безпеки; 
6) інформаційного забезпечення — реалізує принципи накопичення, передавання, зберігання та дозування інформації; 
7) кількісної оцінки і прогнозування — формує апарат і методи оцінки для визначення об'єктивного стану безпеки життєдіяльності;
8) оптимального управління — формування управлінського простору методів та заходів, які у своїй сукупній реалізації сформують комфортні умови життєдіяльності людини. 
Комплексний підхід ґрунтується на всеосяжному розгляданні й обліку впливів на людину, середовище. До середовищ у цьому випадку належать: помешкання (а також суспільство, що у ньому мешкає), території (робочі зони) виробничих підприємств, довкілля та території дії надзвичайних ситуацій. 
При цьому необхідно розглядати три елементи, що формують безпеку життєдіяльності: 
- стан людини; 

- стан середовища; 
- характер взаємодій. 
Розглядаючи систему впливів, треба використовувати відповідну систему небезпечних чинників, які впливають на стан людини і формують його, а також механізми їх впливів на ці три елементи. 
При цьому небезпечний чинник виконує роль універсального елемента, який дає змогу визначити вплив, стан, систему взаємодій і систему реалізації безпеки життєдіяльності. 

 

       Висновок:

Сучасні інформаційні технології, інформаційні небезпеки. Нові види

небезпек, що породжуються науково-технічним прогресом.

Природні стихійні лиха та небезпечні явища. Причини їх виникнення

технічні засоби та технологічні процеси як джерела небезпек.

аварії та катастрофи, їх причини. Методика визначення виникнення

аварійної ситуації. Моделі аварійних ситуацій.

Джерела виникнення та види соціальних небезпек. Руйнівні ідеї та течії,

їх наслідки для людини та людства в цілому. Недемократичні та псевдодемо-

кратичні системи влади.

                                                           

Література 

1. Безпека життєдіяльності: Навч. Посібник / За ред. В.Г. Цапка – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2003. – 397 с. 
2. Джигирей В.С., Шидецький В.Ц. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник. – Вид. 3-тє, доповнене. – Львів: Афіша, 2000. – 256 с. 
3. Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти України І –ІV рівнів акредитації / За ред. Є.П. Желібо і В.М. Пічі. – Львів: Піча Ю.В., К.: “Каравела”, Львів: “Новий

Світ-2000”, 2002. – 328 с. 
4. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник. – 2-ге вид., стер. / Художнє оформлення К.І. Мозкова, В.Б. Гайдабус. – Суми: ВТД “Університетська книга”, 2004. – 301 с. 
5. Чирва В.С., Баб’як Л.Г. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник. – 2-ге вид. – Одеса: Глобус, 2005. – 412 с. 


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

13724. Тест биология. Вариант 1 202.45 KB
  ВАРИАНТ 1 Первая часть Назовите одноклеточную водоросль которая обитает в пресном водоеме. А фукус Б ламинария В спирогира Г хламидомонада Назовите процесс при котором растение поглощает углекислый газ и выделяет кислород. А фотосинтез
13725. Тест биология. Вариант 2 464.59 KB
  ВАРИАНТ 2 Первая часть Укажите участок корня который защищает зону роста А проводящая зона Б корневой чехлик В зона всасывания Г зона растяжения Проводящая система листовой пластинки представлена А жилками. Б прилистниками. В черешком...
13726. Тест биология. Вариант 3 ДПА 117.69 KB
  ВАРИАНТ 3 Первая часть Укажите орган который образуется в результате развития цветка. А почка Б лист В плод Г корень Назовите растение вегетативное тело которого представлено цепочкой клеток одинакового строения. А спирогира Б вольвокс ...
13727. Тест биология. Вариант 4 ДПА 507.42 KB
  1 ВАРИАНТ 4 Первая часть Назовите часть покрытосеменного растения содержащую точку роста. А листовая пластинка Б пестик В чашелистик Г кончик корня Назовите органеллу растительной клетки в которой накапливаются п
13728. Тест биология. Вариант 5 ДПА 145.03 KB
  ВАРИАНТ5 Первая часть Назовите травянистое растение с сидячими листьями. А мята Б бархатцы В кукуруза Г огурец Назовите способ размножения плауна булавовидного. А спорами или семенами Б плодами В семенами Г спорами Назовите тип...
13729. Тест биология. Вариант 6 ДПА 657.1 KB
  ВАРИАНТ 6 Первая часть Назовите тип стебля характерный для пшеницы. А вьющийся Б цепкий В соломина Г ползучий Укажите представителя отдела Голосеменные. А сфагнум остролистый Б кедр сибирский В хвощ полевой Г щитник му...
13730. Тест биология. Вариант 7 ДПА 1.74 MB
  ВАРИАНТ 7 Первая часть 1 Назовите нитчатую зеленую водоросль. А саргассум Б хлорелла В ламинария Г спирогира 2. Назовите подземное видоизменение вегетативного органа образованного путем утолщения дополнительного корня. А микориза Б клубнекор
13731. Тест биология. Вариант 8 ДПА 395.69 KB
  ВАРИАНТ 8 Первая часть Назовите структуру расположенную в пазухе листа древесного растения. А дополнительный корень Б боковая почка В камбий Г соцветие Назовите клеточную структуру хламидомонады отсутствующую в клетках высших растений. А клет
13732. Тест биология. Вариант 9 ДПА 1.99 MB
  ВАРИАНТ 9 1 Назовите внешний слой коры стебля древесного растения А пробка Бкамбий В кожица Г луб 2. Укажите споровое растение А щитник мужской Б сосна обыкновенная В горох посевной Г паслен черный 3. Укажите насекомых которые являются переносчиками...