60915

Основи САПР

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Мета дисципліни є ознайомлення з загальними принципами проектування, класифікацією сучасних систем автоматизованого проектування та навчання студентів принципам побудови, функціонування та особливостям роботи з програмними засобами розробки електротехнічних пристроїв і електромеханічних систем.

Украинкский

2014-06-05

4.18 MB

12 чел.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені михайла остроградського

ІНСТИТУТ ЕЛЕКТРОМЕХАНІКИ, ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ І СИСТЕМ УПРАЛІННЯ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ЩОДО ВИКОНАННЯ ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ

З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

“основи САПР”

ДЛЯ СТУДЕНТІВ ДЕННОЇ ТА ЗАОЧНОЇ ФОРМ НАВЧАННЯ

З НАПРЯМУ 6.050702 « ЕЛЕКТРОМЕХАНІКА »

(У ТОМУ ЧИСЛІ СКОРОЧЕНИЙ ТЕРМІН НАВЧАННЯ)

КРЕМЕНЧУК 2011

Методичні вказівки щодо виконання лабораторних робіт з навчальної дисципліни “Основи САПР” для студентів денної та заочної форм навчання з напрямку 6.050702 – "Електромеханіка» ( у тому числі скорочений термін навчання).

Укладачі: ас. О.А. Хребтова , ас. Д.Г. Мамчур

Рецензент: доц. А.І. Гладир

Кафедра систем автоматичного управління та електропривода

Рекомендовано кафедрою САУЕ до використання в навчальному процесі.
ЗМІСТ

            

Вступ……………………………………………………………………….........4

Практична робота № 1.  Типи конструкторської документації,  етапи розробка та загальні вимоги щодо оформлення конструкторської документації. 

Практична робота № 2. Ознайомлення з конструкторський пакет «КОМПАС» та з його функціональними можливостями.

Практична робота № 3. Виконання принципової електричної схем в середовищі «КОМПАС», робота  з бібліотеками графічного редактору.

Практична робота № 4..Складання та оформлення специфікації до схеми електричної принципової.

Практична робота № 5. Ознайомлення з вимогами щодо виконання та оформлення структурних та функціональних схем

Практична робота № 6. Виконання схем з’єднань та підключень

Додатки


ВСТУП

Дисципліна “Основи САПР” лежить в основі дисциплін, що вивчають прикладні питання розробки та проектування електротехнічних пристроїв і електромеханічних систем, побудованих на сучасному програмному забезпечені та елементній базі. Дисциплінами, що її забезпечують, є: “Вища математика”, “Основи схемотехніки“, “Електроніка та мікросхемотехніка”.

Мета дисципліни є ознайомлення з загальними принципами проектування, класифікацією сучасних систем автоматизованого проектування та навчання студентів принципам побудови, функціонування та особливостям роботи з програмними засобами розробки електротехнічних пристроїв і електромеханічних систем.

Основним завданням, що ставиться перед студентами, закріпити знання, отримані на лекційних заняттях, шляхом використання  програмно-апаратних комплексів, призначених для автоматизації проектування.

При проведенні практичних робіт студенти повинні вміти використовувати сучасні системи автоматизованого проектування для вирішення конкретних технічних задач, придбати практичні навички розробки електротехнічних пристроїв і електромеханічних систем, засвоїти принципи роботи з програмним пакетом КОМПАС і зрозуміти його роль як потужного засобу автоматизації інженерного проектування електротехнічних пристроїв і електромеханічних систем.


Практична робота
№ 1

Тема. Типи конструкторської документації, етапи розробка та загальні вимоги щодо оформлення конструкторської документації

Мета: ознайомитися зі послідовністю виконання конструкторських розробок та засвоїти основні вимоги щодо оформлення конструкторської документації.

Теоретичні  відомості

Єдина система конструкторської документації (ЕСКД) – комплекс державних стандартів, що встановлюють взаємозв'язані правила і положення щодо послідовності розробки, оформлення і користування конструкторської документації, що розробляються та використовуються  організаціями і підприємствами держави.

ГОСТ 2.101–68 встановлює види виробів при виконанні конструкторської документації і їх структуру, ГОСТ 2.102–68 – види і комплектність конструкторських документів на вироб.

Встановлені наступні види виробів:

  •  деталь – вироб, виготовлений з однорідного по найменуванню і марки матеріалу без застосування складальних операцій;
  •  складальна одиниця — виріб, складові частини якого підлягають з'єднанню на підприємстві-виготівнику складальними операціями;
  •  комплекс – декілька виробів, що не підлягають з'єднанню складальними операціями, та призначений для виконання взаємозв'язаних експлуатаційних функцій;
  •  комплект – набір деталей або складальних одиниць, що мають загальне експлуатаційне призначення допоміжного характеру.

Відповідно до ГОСТ 2.102–68 конструкторськими документами є графічні  ( креслення, схеми) і текстові  (специфікація, технічні умови, записки пояснень і так далі). Конструкторська документація визначає пристрій і склад виробу, містить необхідні дані для його виготовлення, контролю, приймання, експлуатації і ремонту.

У графічному конструкторському документі основна інформація про технічний предмет представлена у вигляді графічного зображення, виконаного чорним кольором за допомогою ліній, штрихів і крапок. Часто графічна інформація супроводжується текстовою або знаковою (знаки і цифри) інформацією. Текстові документи містять мовну описову інформацію, а також розрахунки і їх результати. Текстовий документ оформляється у вигляді суцільного тексту або тексту, розбитого на графи (специфікації, відомості, таблиці і т. д.).

Стандарти ЕСКД (ГОСТ 2.102-68) передбачають номенклатуру конструкторських документів. Найбільш споживаними документами є креслення загального вигляду, креслення деталі, специфікація, складальне креслення, схема, записка пояснення, розрахунки.

Креслення загального видумістить зображення складальної одиниці і інші дані, необхідні для розуміння принципу роботи і взаємодії складових частин складальної одиниці. Креслення загального виду є підставою для розробки креслень деталей і специфікації.(рисунок А.1 Додатка А)

Креслення деталі — це конструкторський документ, що містить зображення деталі і інші дані (розміри, граничні відхилення розмірів, шорсткість поверхні, відомості про матеріал і ін.), необхідні для її виготовлення і контролю.

Специфікація – є текстовим документом, де зведено інформацію про склад складальної одиниці. Специфікація (рисунок А.2 Додатка А) є переліком документів, що відносяться до даної складальної одиниці, і складових частин цієї складальної одиниці. Перелік складається по певній формі і в певній послідовності, визначуваній ГОСТ 2.108-68.

Збірне креслення – спрощене зображення зірної одиниці і інші дані, необхідні для її виготовлення (збірки).

Схема – є конструкторським документом, на якому у вигляді умовних графічних позначень показані складові частини виробу, а також зв'язки між ними. Залежно від вхідних до складу виробу елементів і зв'язків між ними схеми підрозділяють на наступні види (ГОСТ 2.701-84): електричні, гідравлічні, пневматичні, газові (крім пневматичних), кінематичні, вакуумні, оптичні, енергетичні,  окремі, комбіновані.

Пояснювальна записка (ГОСТ 2.106-68) – в загальному випадку містить відомості про призначення і область застосування проектованого виробу, технічну характеристику, опис пристрою і принципу дії виробу, обґрунтування ухвалених при розробці технічних рішень, техніко-економічні показники.

Кожен конструкторський документ має код по ГОСТ 2.102-68.

Так, креслення загального виду має код В, складальне креслення — СБ, пояснювальна записка – ПЗ і так далі. Код схеми по ГОСТ 2.701-84 складається з кодів виду і типу схеми. Креслення деталі і специфікація кодів не мають.

Конструкторська документація в загальному випадку розробляється на декількох стадіях (ГОСТ 2.103-68): технічна пропозиція, ескізний проект, технічний проект, робоча конструкторська документація.

Технічна пропозиція (ГОСТ 2.118-73) – сукупність конструкторських документів, які повинні містити технічні і техніко-економічні обґрунтування доцільності розробки документації виробу на підставі аналізу технічного завдання замовника і різних варіантів можливих вирішенні виробу, порівняльної оцінки рішень з урахуванням конструктивних і експлуатаційних особливостей виробу, що розробляється, і патентні дослідження. Технічна пропозиція містить наступні документи: креслення загального виду, схеми, таблиці, розрахунки і ін. Обов'язковими для технічної пропозиції є пояснювальна записка і відомість технічної пропозиції. (Додатка Б)

Ескізний проект (ГОСТ 2.119-73) – сукупність конструкторських документів, які повинні містити принципові конструктивні рішення, що дають загальне уявлення про пристрій і принцип роботи виробу, а також дані, що визначають призначення, основні параметри і габаритні розміри виробу, що розробляється. У ескізний проект обов'язково додається записка пояснення, відомість ескізного проекту. Крім того, можуть бути включені креслення загального виду, теоретичне і габаритне креслення, схеми і інші документи.

Технічний проект (ГОСТ 2.120-73) – сукупність конструкторських документів, які повинні містити остаточні технічні рішення, що дають повне уявлення про виріб, що розробляється, і початкові дані для розробки робочої документації. У технічний проект обов'язково включаються креслення загального виду, пояснювальна записка, відомість технічного проекту. Можуть бути також включені креслення деталей, теоретичні і габаритні креслення, схеми і так далі.

Робоча конструкторська документація (ГОСТ  2.109-73) – сукупність конструкторських документів, які призначені для виготовлення і випробування дослідного зразка (дослідної партії) виробу, виготовлення і випробування першої серії.

Робоча документація на деталь обов'язково містить креслення деталі, а також можуть бути креслення теоретичний, габаритний, пакувальний, технічні умови і інші документи.

Робоча документація на складальну одиницю обов'язково містить специфікацію і складальне креслення, можуть бути також інші креслення, схеми і текстові документи.

У комплект конструкторської документації на стадіях проектної розробки (технічна пропозиція, ескізний і технічний проект) входить відомість проекту, яка є обов'язковим документом.

У відомість записують всі конструкторські документи, щойно розроблені для даного комплекту і застосовані з інших проектів і робочої документації на раніше розроблені вироби.

Відомість проекту – є таблицею, складеною по спеціальній формі (ГОСТ 2.106-68). Запис документів проводять по розділах в наступній послідовності: документація загальна, документація по складальних одиницях. Кожен розділ документації повинен складатися з підрозділів: щойно розроблена документація, застосована документація.

Документи технічної пропозиції, ескізного і технічного проектів комплектують в папки, книги або альбоми (ГОСТ 2.601-68).

Формати і основні написи конструкторські документи виконуються на аркушах певних розмірів, які носять назву форматів (ГОСТ 2.301-68). Формати аркушів визначаються розмірами зовнішньої рамки аркуша (рис. 1.1). Формати розподіляються на основні і додаткові. До основних відносять формати, приведені нижче.

Формат

Розмір сторін, мм

АО

841 × 1189

А1

594 × 841

А2

420 × 594

A3|

297 × 420

А4

210 × 97

Рисунок 1.1 – Розташування основних написів та додаткових граф на стандартних форматах: а — формат А4; б — формати більш А4 с основним написом вдовж короткої сторони аркуша; в — формати більше А4 с основним написом вдовж довгої сторони аркуша; I — основні надписи; II... IV — додаткові графи

Всі конструкторські документи супроводжуються основним написом і додатковими графами до неї. Розташування основних написів і додаткових граф на форматах, а також розміри рамок показані на рис. 1.1. Графи, виконані штриховою лінією, вводять з потреби.

Основні написи розташовують в правому нижньому кутку конструкторських документів. На аркушах формату А4 основні написи розташовують тільки уздовж короткої сторони аркуша, тобто формат А4 завжди має вертикальне розташування. Для швидкого знаходження на кресленні (схемі) складової частини виробу або його елементу рекомендується розбивати поле креслення (схеми) на зони. Основні написи, додаткові графи і рамки виконують суцільними основними і суцільними тонкими лініями. Змісті розміри основних написів, позначених на рис. 1.1 римською цифрою I, приведені на рис. 1.2. У графах основного напису (ГОСТ 2.104-68) і додаткових графах (номери граф на мал. 1.2 дані в дужках) указують:

  1.  — найменування виробу відповідно до ГОСТ 2.109-73, а також найменування документа, якщо цьому документу привласнений код. Для виробів народногосподарського призначення допускається не вказувати найменування документа, якщо його код визначений ГОСТ 2.102-658 ГОСТ 2.601-68, ГОСТ 2.602-68, ГОСТ 2.701-84;
  2.  — позначення документа по ГОСТ 2.201-80;
  3.  — позначення матеріалу деталі (графу заповнюють лише на кресленнях деталей);
  4.  — літеру по ГОСТ 2.103-68, відповідну стадії розробки документа;
  5.  — масу виробу по ГОСТ 2.109-73;
  6.  — масштаб відповідно до ГОСТ 2.302-68 і ГОСТ 2.109-73;
  7.  — порядковий номер аркуша (на документах, що складаються з одного аркуша, графу не заповнюють);
  8.  — загальна кількість листів документа;
  9.  — найменування або розрізняльний індекс підприємства, що випускає документ; графу не заповнюють, якщо розрізняльний індекс міститься в позначенні документа;

10–12— характеру роботи, прізвища і підписи осіб, що розробляли документ;

13—дата підписання документа;

14–18— таблиці змін відповідно до ГОСТ 2.503-74;

II, III — інвентарні номери оригіналів і дубліката, а також підписи і дата приймання, позначення документів відповідно до ГОСТ 2.501–68, ГОСТ 2.502–68, ГОСТ 2.503–74;

IV— позначення документа (графа є обов'язковою для креслень і схем).

Стандартом 2.104-68 передбачено три типи основних написів:

а) для перших листів креслень або схем (рис. 1.2,а);

б) для перших листів текстових документів (рис. 1.2,б);

в) для подальших листів конструкторських документів (рис. 1.2,в).

Всі написи на кресленнях і схемах виконуються креслярським шрифтом по ГОСТ 2.304-81.

Встановлені наступні типи шрифту: тип А без нахилу, тип А з нахилом приблизно 75°, тип Б без нахилу, тип Б з нахилом приблизно 75°. Всі типи шрифтів можуть бути використані при оформленні конструкторських документів. Проте слід дотримуватися одного якого-небудь типу. Дозволяється  використовувати шрифти заввишки 2,5; 20; 28; 40 мм., написання літер російського алфавіту (кирилиця), латинського і грецького, а також арабських, римських цифр і знаків.

Будь-які креслення і схеми є сукупністю відрізань прямих і кривих ліній певного зображення. За ГОСТ 2.303-68 встановлено дев'ять типів ліній, зображення яких показане на рис. 1.3.

Товщина суцільної основної лінії s повинна бути в межах від 0,5 до 1,4 мм залежно від розмірів і складності зображення, а також від формату креслення. Найменша товщина лінії креслення, – 0,3 мм.

На рисунок 1.3 можна бачити велику частину стандартних ліній. Для побудови видимого зображення використана суцільна товста основна лінія. Цією ж лінією проведена рамка креслення і велика частина граф основного напису.

Тонка суцільна лінія використана для виконання розмірних і виносних ліній, штрихування, підкреслення написів, оформлення деяких граф основного напису.

Суцільна хвиляста лінія застосована для розмежування виду і розрізу.

Невидимий контур зображення виконаний штриховою лінією.

Осі і центрові лінії проведені штрихпунктирною тонкою лінією. Якщо діаметр кіл менше 12 мм, як центрова застосована суцільна тонка лінія.

Штрихпунктирна потовщена з короткими штрихами лінія використана  для позначення поверхонь, що підлягають спеціальному покриттю. Паяний шов відмічений суцільною лінією товщиною 2 s. Призначення інших типів ліній представлене в ГОСТ 2.303-68.

На кресленні деталі наводять зображення деталі, на складальному кресленні – зображення складальної одиниці.

Зображення на кресленнях є графічними, тобто побудованими за допомогою ліній, штрихів і крапок. Всі зображення на кресленнях виконуються в певному масштабі. Масштаб – це відношення якого-небудь розміру зображення на кресленні до відповідного розміру предмету. За ГОСТом 2.302-68 встановлені наступні масштаби зображень на кресленнях:

а) масштаби зменшення: 1:2; 1:2,5; 1:4; 1:5; 1:10; 1:15; 1:20; 1:25; 1:40; 1:50; 1:75; 1:100; 1:200; 1:400; 1:500; 1:800; 1:1000;

б) натуральна величина 1:1;

в) масштаби збільшення: 2:1; 2,5:1; 4:1; 5:1; 10:1; 20:1; 40:1; 50:1; 100:1.

Масштаб, вказаний в призначеній для цього графі основного напису креслення, повинен позначатися за типом 1:1; 1:2; 2:1 і т. д., а в решті всіх випадків — за типом М1:1; М1:2 і так далі.

Завдання для виконання

1. Ознайомитися з вимогами, щодо оформлення технічної документації.

2. За завданням викладача визначити до якого типу належить графічний матеріал.

3. На запропонованому графічному матеріалу визначити тип виробу.

4. На запропонованому графічному матеріалу виявити відповідність типу лінії до накресленого зображення.

5. Самотужки скласти специфікацію до наданої електричної схеми.

Контрольні питання

  1.  Навести види виробів.
  2.  Чим відрізняється деталь від складної одиниці?
  3.  Чим відрізняються комплекс від комплекту?
  4.  Що є підставою для розробки креслень деталей і специфікації?
  5.  Навіщо потрібно збірне креслення?
  6.  На якому конструкторському документі графічно показані складові частини виробу, та зв'язки між ними?
  7.  Які документи містить технічна пропозиція?
  8.  Чим відрізняється ескізний проект від технічного?
  9.  Що містить відомість проекту?
  10.   Яки типи надпису застосовують при оформлені конструкторської документації?
  11.   Які типи ліній використовують у графічній документації та за яким призначенням?

Практична робота № 2

Тема. Ознайомлення з конструкторський пакет «КОМПАС» та з його функціональними можливостями.

Мета: вивчення призначення та принципів роботи графічного редактору.

Теоретичні  відомості

Система КОМПАС-ГРАФІК призначена для виконання учбових проектно-конструкторських робіт в різних галузях діяльності. Вона може успішно використовуватися студентами вузів і технікумів при виконанні конструкторської документації, курсових і дипломних робіт.

КОМПАС розроблений спеціально для операційного середовища DOS/Windows і повною мірою використовує всі її можливості і переваги для надання користувачеві максимального комфорту і зручності в роботі.

Програма містить достатній креслярський інструментарій для виконання креслень будь-якого рівня складнощі з повною підтримкою стандартів. Простій і зрозумілий інтерфейс цієї програми вдало поєднується з гнучкістю професійної системи при побудові, виділенні, видаленні об'єктів креслення, наборі тексту по ГОСТ, встановленні  розмірів всіх типів, допусків форми і розташування поверхонь, позицій, баз і тому подібне.

Кожний документ системи «КОМПАС» зберігається в окремому файлі на диску і при необхідності завантажується в систему (відкривається). Ви можете відкрити необмежене число документів будь-яких типів, а кожен документ в необмеженому числі вікон.

Щоб створити новий документ, викличте команду Файл — Створити. На екрані з'явиться діалог створення документа. На вкладці Шаблони можна вибрати потрібний шаблон  для нового документа. Якщо використання шаблону не потрібне, виберіть тип документа на вкладці Нові документи. Натисніть кнопку ОК для створення документа заданого типу або за заданим шаблоном. Іншим способом створення нового документа є вибір його з меню кнопки Створити. 

При створенні нових документів використовуються оформлення і формат, встановлені за умовчанням. При необхідності ви можете набудувати оформлення і формат активного документа.

Щоб відкрити існуючий документ, викличте команду Файл — Відкрити в діалозі, що з'явився на екрані, виберіть тип документа, наберіть ім'я файлу і натисніть кнопку Відкрити. Ви також можете відкрити документ «КОМПАС»  за допомогою Провідника Windows (Windows  Explorer). Якщо ви спробуєте відкрити вже завантажений для роботи документ. «КОМПАС» не виконає повторне відкриття, а просто активізує вікно цією документа. Якщо ви недавно редагували документ, а потім закрили його повторне відкриття можна виконати швидшим способом. У нижній частині меню Файл відображається список декількох останніх документів, з якими велася робота. Фактично це перелік документів в тій послідовності, в якій вони закривалися. Щоб відкрити потрібний документ, просто виберіть його ім'я в меню.

Кількість останніх документів, що відкривалися, імена яких відображаються в меню Файл, можна набудувати для цією викличте команду Сервіс — Параметри - Система — Загальні — Показ імен файлів.

Щоб зберегти документ на диску, викличте команду Файл — Зберегти. При збереженні документ записується у файл з ім'ям і розширенням, які були встановлені при найпершому збереженні цього документа. Не рекомендується змінювати без крайньої необхідності стандартне розширення у імені файлу документа, оскільки згодом буде дуже важко шукати файл (він не відображатиметься в списку документів даного типу в діалозі відкриття файлу).

Властивостями документа є різні довідкові відомості про цей документ, що зберігаються разом з ним. наприклад, ім'я автора, дата і час створення, атрибути та інші Переглянути і відредагувати ці відомості можна в діалозі інформації про документ.

Для виклику цього діалогу служить команда Файл - Властивості... Крім того, він автоматично з'являється на екрані при першому збереженні документа.

При необхідності ви можете змінити  дані. Для цього викличте команду Сервіс - Параметри... - Нові документи - Властивості документа.

Шаблон документу КОМПАС - заготівка документа, що містить оформлення, настройки, об'єкти і ін. Шаблони документів, що поставляються в складі «КОМПАС» зберігаються в підкаталозі /Templates головного каталогу системи.

Ви можете сортувати власні шаблони для всіх типів документів. Для цього створіть документ, який служитиме прототипом, оформіть і побудуйте його необхідним чином. Потім збережете документ, вибравши в списку Тип файлу рядок Шаблон.

Використання панелей і кнопок

Для виклику команд КОМПАС Ви можете звертатися не тільки до команд меню, але і до панелей, на яких розташовані кнопки із зображеними на них піктограмами. Кожна кнопка відповідає якій-небудь команді системи. Слід зазначити, що цілий ряд команд доступний або тільки через кнопки (наприклад, багато команд викреслювання об'єктів), або тільки через меню (наприклад, команди настройок системи і компоновки креслення).(додаток Б)

При роботі з КОМПАС на екрані відображаються декілька різних панелей кнопок (рисунок 2.1).

На Панелі керування (за умовчанням вона розташована у верхній частині вікна системи відразу під рядком заголовків сторінок меню) знаходяться кнопки команд загального призначення (створення нових документів, відкриття існуючих документів, запис у файл, вивід на друк і так далі) (рисунок 2.1). Склад Панелі керування різний для різних режимів роботи. Набір кнопок може бути змінений користувачем.

Інструментальна панель (за умовчанням знаходиться в лівій частині вікна системи) складається з декількох окремих панелей (сторінок) – Інструментальної панелі геометрії, Інструментальної панелі розмірів, Інструментальній панелі редагування, Інструментальній панелі вимірювань і Інструментальною панелі селектування (виділення). Одночасно на екрані відображається тільки одна сторінка панелі.

На Панелі перемикання знаходяться кнопки для перемикання між сторінками Інструментальної панелі исунок  2.1).

Геометричні побудови

У КОМПАС команди викреслювання різних об'єктів доступні тільки через кнопки Інструментальної панелі, для них не передбачений виклик через сторінки Головного меню.

Кнопки команд введення геометричних об'єктів розташовані на Інструментальній панелі геометрії (рисунок 2.2). Кнопки, що дозволяють викликати розширену панель команд, помічені маленьким чорним трикутником в правому нижньому куті. На Інструментальній панелі геометрії видно тільки одна кнопка з групи. Для того, щоб побачити решту кнопок групи і вибрати одну з них, потрібно натиснути на видиму кнопку групи і не відпускати клавішу миші. Через секунду поряд з курсором з'явиться панель, що містить решту кнопок для виклику команд побудови вибраного об'єкту (розширена панель команд). По колишньому не відпускаючи клавішу миші, перемістите курсор на кнопку виклику потрібної команди. Відпустите клавішу миші. При цьому вибрана кнопка з'явиться на Інструментальній панелі геометрії, а відповідна їй команда буде активізована.

Перервати введення об'єктів можна, натиснувши клавішу <Esc|> або кнопку Перервати команду на Панелі спеціального управління (рисунок 2.3)

При створенні крапок Ви можете явно указувати їх положення, переміщаючи курсор по екрану мишею або клавішами. Можна також вводити значення координат точки в полях Рядка параметрів об'єктів і змінювати стиль її отрисовки. Для зміни поточного стилю отрисовки крапок викличте команду Стиль крапок з контекстного меню або клацніть лівою кнопкою миші на полі стилю в Рядку параметрів об'єктів. На екран буде виведений діалог вибору стилю крапки. Вкажіть в нім потрібне зображення символу крапки і натисніть кнопку OK. Такий метод редагування стилю є для кожного елементу геометрії.

Крапки рівномірно по кривій створюються рівномірною простановою крапок на вказаному геометричному об'єкті (кривій). Задайте кількість ділянок, на які крапки повинні розділити криву, у відповідному полі Рядка параметрів об'єктів. Потім вкажіть криву, на якій потрібно проставити крапки. В тому разі якщо крива є замкнутою, додатково указується крапка, від якої потрібно почати простановку. Якщо крапка вказана не на кривій, то за початок простановки береться крапка на кривій, найближча до вказаною.

Точки перетинів створюються простановкою точок перетинів вказаних геометричних об'єктів. Вкажіть перший геометричний об'єкт для пошуку перетинів. Потім послідовно указуйте об'єкти, які перетинаються з першим. Система автоматично визначатиме місця перетинів і створюватиме в них крапки.

Після виклику команди в Рядку параметрів об'єктів, відображається декілька додаткових кнопок.

Використовуючи їх, можна виконувати побудову сегментів потрібного типу: Відрізок, Дуга по 3 крапкам, Крива Безье.

За умовчанням будується послідовність відрізань з кінцями в указаних крапках.

Якщо натиснути одну з кнопок в Рядку параметрів об'єктів для перемикання на інший тип елементу, з панелі, що розвернулася, можна вибрати інший варіант побудови вибраного об'єкту.

Виконання операцій – Паралельний відрізок, Перпендикулярний відрізок, Дотичний до кривий відрізок із зовнішньої крапки, NURBS-крива і т.д. здійснюється аналогічно.

Для того, щоб закінчити введення послідовності об'єктів, не замикаючи її, і почати введення нової послідовності об'єктів, натисніть кнопку Нове введення в Рядку параметрів об'єктів. Якщо виникають питання що до виконання графічних робіт, то потрібно використовувати допомогу – клавіша F1 ( допомога надрукована на російській мові).

КОМПАС підтримує всі передбачені ЕСКД типи розмірів: лінійні, діаметральні, кутові і радіальні (рисунок 2.4).

У КОМПАС команди простановки розмірів і технологічних позначень доступні тільки через кнопки Інструментальній  панелі, для них не передбачений виклик через сторінки Головного меню.

Кнопки команд простановки розмірів і технологічних позначень розташовані на Інструментальній панелі розмірів. Тут же знаходяться команда введення тексту і команда простановки позначення центру.

Кнопки згруповані по типах розмірів і позначень, введення яких вони викликають (наприклад, група кнопок для простановки радіальних розмірів). На Інструментальній панелі розмірів видно тільки одна кнопка з групи. Кнопки, що дозволяють викликати розширену панель команд, помічені маленьким чорним трикутником в правому нижньому куті.

Текст – введення однієї або декількох текстових написів.

Для введення тексту вкажіть курсором положення точки його прив'язки. Потім надрукуйте в рамці, що відкрилася введення потрібна кількість рядків, закінчуючи набір кожною з них натисненням клавіші Enter..

Для переходу до створення нового напису просто перемістіть курсор за межі рамки введення і натисніть ліву кнопку миші. Попередній напис буде зафіксований, і відкриється нове поле введення тексту у вказаному Вами місці.

При необхідності Ви можете змінювати зовнішній вигляд напису, що вводиться, або окремих її частин (тип шрифту, його висоту і звуження, колір символів і так далі) за допомогою полів і кнопок в Рядку параметрів об'єктів.

Постановка одного або декількох різновидів розмірів та позначень виконуються відповідно до наведеного вище принципу (геометричні побудови). На панелі активуєте потрібну кнопку, виконуєте потрібну маніпуляцію. Відмовитися від введення будь яких видів розмірів або технологічних позначень можна, натиснувши клавішу Esc або кнопку Перервати команду. Значення координат характерних точок розміру можна явно вводити в полях Рядки параметрів об'єктів. Для більш досконалого вивчення можливостей цієї панелі  відкриваєте допомогу клавішею F1.

У КОМПАС існує велика кількість команд виділення об'єктів. Ці команди можна викликати з меню Виділити і за допомогою кнопок, розташованих на Інструментальній панелі виділення. (рисунок 2.5).

Кнопки згруповані за типом дій, які вони викликають (наприклад, група кнопок для усікання об'єктів, група кнопок для копіювання об'єктів і так далі).

Для Зсув об’єкту або зрушення виділених об'єктів вкажіть курсором базову точку зсуву і її нове положення. Ви також можете ввести величину зсуву уздовж осей X і Y у відповідні поля Рядка параметрів об'єктів. Можна задати видалення або збереження початкових виділених об'єктів потім виконання операції. Для цього використовуйте відповідну команду контекстного меню або кнопку в Рядку параметрів об'єктів. Залишити початкові об'єкти. Видалити початкові об'єкти

Зрушення із збереженням початкових об'єктів еквівалентне копіюванню.

Можна робити зсув по куту і відстані і т.д.

Редагування об’єкту виконується відповідно до потреб виконавця, для цього існує повний набір редагувальних інструментів. Ви вибираєте відповідну операції виконуєте її, закінчуєте виконання на панелі спеціального управління кнопкою закінчити команду.

У КОМПАС передбачений великий набір клавішних комбінацій, що управляють, за допомогою яких можна виконати прив'язку, переміщення по координатах, зміна масштабу вікна відображення і багато інших дії. Перелік клавіш, що управляють, використовуваних при роботі з графічними документами, і дій, що викликаються ними приводиться у додатку Б.

Завдання для виконання

1. Ознайомитися з функціональними можливостями пакету «КОМПАС».

2. За завданням викладача виконати операції щодо настроювання робочого середовища пакету «КОМПАС» використовуючи допомого (F1).

3. За завданням викладача виконати елементарне креслення в графічному редакторі.

Контрольні питання

  1.  Які панелі розташовані в робочому середовищі ?
  2.  Де знаходяться кнопки команд загального призначення ?
  3.  Які існують інструментальні панелі ?
  4.  Як виконати перемикання між сторінками інструментальної панелі ?
  5.  Як внести текст на графічний рисунок ?
  6.  Як встановити параметри кроку та прив’язки ?
  7.  Які документи можливо створити в графічному редакторі ?
  8.  Яка послідовність активації кнопок при виконанні графічної операції?

Практична робота № 3.

Тема. Виконання принципової електричної схем в середовищі «КОМПАС», робота з бібліотеками графічного редактору.

Мета: придбання навиків використання бібліотек графічного редактору при виконання електромеханічних та електричних схем.

Теоретичні  відомості

Схема електрична принципова визначає повний склад елементів виробу і дає детальне уявлення про принцип роботи виробу. Принципова схема є основою для розробки інших конструкторських документів — схеми з'єднань і розташування, креслень конструкції виробу — і є як найповнішим документом для вивчення принципу роботи виробу. На принциповій схемі зображають всі електричні елементи  і  пристрої,  необхідні для здійснення і контролю у виробі заданих електричних процесів, всі електричні зв'язки між ними, а також електричні елементи, якими закінчуються вхідні і вихідні ланцюги (розмикачі, затиски і т. п.). Елементи зображають у вигляді умовних графічних позначень, встановлених ГОСТ і ЕСКД [1].

Побудова схеми здійснюється рознесеним і суміщеним способами. Рознесеним способом виконують схеми автоматики і електроустаткування (тобто схеми, що містять багато контакторів, реле і різних контактів). При виконанні таких схем елементи що входять в один ланцюг, розташовують послідовно один за одним по прямій, а окремі ланцюги — одну під інший так, щоб зображення цих ланцюгів утворили паралельні рядки (горизонтальні або вертикальні). При виконанні схеми рядковим способом допускається нумерувати рядки арабськими цифрами, указувати призначення ланцюгів.

В цілях спрощення схеми застосовують групові лінії зв'язку. Лінія групового зв'язку показується потовщеною лінією. Розгалуження від групової лінії зв'язку зображуються під кутом 45° до неї. Кожна з них має однозначну адресу приєднання. При зображенні на схемі елементу або пристрою рознесеним способом його позиційне позначення проставляють біля кожної складової частини.

На принциповій схемі рекомендується указувати характеристики вхідних і вихідних ланцюгів виробу (частоту, напругу, струм, опір, індуктивність і т. п.). Допускається указувати адреси зовнішніх з'єднань (якщо вони свідомо визначені), наприклад А — Х3:5, тобто вихідний контакт повинен бути сполучений з 5 контактом розмикача ХЗ пристрою А, або «Прилад А», якщо такий напис забезпечує однозначність приєднання.

Характеристики вхідних і вихідних ланцюгів виробу, а також адреси їх зовнішніх підключень рекомендується записувати в таблиці, що поміщаються замість умовних графічних позначень вхідних і вихідних. Порядок розташування контактів в таблиці визначається зручністю побудови схеми. Розміри і форма таблиці ГОСТом не встановлюються. За відсутності характеристик вхідних і вихідних ланцюгів або адрес їх зовнішнього приєднання в таблиці не приводять графу з цими даними. При необхідності допускається вводити в таблицю додаткові графи.(рис.3.1)

 

а)                                                                       б)

Рисунок 3.1 –Назва вхідних та вихідних позначень

При проектуванні виробу, в який входять декілька різних пристроїв, на кожне з них рекомендується виконувати самостійну принципову схему. Якщо такі пристрої можуть бути застосовані в інших виробах або самостійно, виконання окремих принципових схем для них є обов'язковим. При оформленні принципіальної схеми виробу, до складу якого входять пристрої, що мають самостійні принципові схеми, кожне такий пристрій розглядають як елемент схеми виробу, привласнюють йому позиційне позначення, зображають у вигляді прямокутника або умовного графічного позначення, записують в перелік елементів в один рядок. На схемі виробу в прямокутники, що зображають пристрої, допускається поміщати електричні схеми цих пристроїв. [1]

Умовні графічні позначення елементів і пристроїв виконують суміщеним або рознесеним способом. При суміщеному способі складові частини елементів або пристроїв зображають на схемі так, як вони розташовані у виробі, тобто в безпосередній близькості один до одного. При рознесеному способі умовні графічні позначення складових частин елементів розташовують в різних місцях схеми з урахуванням порядку проходження по ним струму (тобто послідовно) так, щоб окремі ланцюги були зображені найнаочніше. Рознесеним способом можна викреслювати як окремі елементи або пристрої (наприклад, обмотки і контактні групи реле, контакти штепсельних розмикачів, половини комбінованою радіолампи і ін.), так і всю схему. Виводи невикористаних частин зображають коротше - виводів використаних (рис. 3.2).

Схеми виконують в багатолінійному або однолінійному зображенні. При багатолінійному зображенні кожен ланцюг позначають окремою лінією, а елементи в ланцюгах - окремими умовними позначеннями, як показано на мал. 3.3, а. При однолінійному зображенні ланцюги, що виконують ідентичні функції, позначають однією лінією, а однакові елементи цих ланцюгів - одним умовним позначенням (рис.3.3, б).

Рисунок 3.3 – Багатолінійне та однолінійне зображення.

Всім зображеним на схемі елементам і пристроям привласнюються умовні буквено-цифрові позиційні позначення відповідно до ГОСТ 2.710—81.

Позиційні позначення елементам (пристроям) привласнюють в межах виробу. Порядкові номери елементам (пристроям) починаючи з одиниці, привласнюють в межах групи елементів (пристроїв) з однаковим буквеним позиційним позначенням однієї групи або одного типу відповідно до послідовності їх розташування на схемі зверху вниз в напрямі зліва направо. Букви і цифри позиційного позначення виконують креслярським шрифтом одного розміру.

Позиційні позначення проставляють на схемі поряд з умовними графічними позначеннями елементів і пристроїв з правого боку або над ними.

Запис елементів, що входять в кожен пристрій (функціональну групу), починають з відповідного заголовка. Заголовок записують в графі «Найменування» і підкреслюють. Якщо у виробі є елементи, що не входять в пристрої, то при заповненні переліку спочатку записують ці елементи без заголовка. Якщо у виробі є декілька однакових пристроїв або функціональних груп, то в переліку указують кількість елементів, що входять в один пристрій. Загальну кількість однакових пристроїв (функціональних груп) указують в графі «Кіл.» на одному рядку із заголовком  (додаток В ,рисунок В.1).

При виконанні принципової схеми на полі схеми допускається поміщати різні текстові дані:

  •  вказівки про марки, перетини і забарвлення проводів і кабелів, якими повинні бути виконані з'єднання елементів;
  •  вказівки про вимоги до електричного монтажу даного виробу (додаток В рисунок В.2.);
  •  вказівки про призначення окремих ланцюгів для схем, виконаних рядковим способом.

При виконанні схем на декількох листах слід виконувати наступні вимоги: при привласненні елементам позиційних позначень дотримувати крізну нумерацію в межах виробу, виконувати загальний перелік елементів.

Створення елементів своєї бібліотеки та їх використання в програмі «Компас»

Щоб створити нову бібліотеку фрагментів, виконайте наступні дії. Виклик з контекстного меню списку розділів Менеджера команду Додати опис – Бібліотеки документів. У діалозі, що з'явився, введіть ім'я неіснуючої бібліотеки і підтвердить її створення. У діалозі властивостей бібліотеки, що з'явився, введіть її назву в Менеджерові. Створена бібліотека з'явилася в списку бібліотек поточного розділу Менеджера. Ця бібліотека поки не підключена. Виділіть створену бібліотеку і викличте з контекстного меню команду Підключити. У вікні  Менеджера бібліотек з'явиться вкладка. Відповідна створеній бібліотеці. Ця вкладка порожня, оскільки знов створена бібліотека ще не містить фрагменти. Сформуйте структуру бібліотеки за допомогою команди Створити розділ з контекстного меню вкладки. Включити фрагменти в розділи. Це можна зробити двома способами: - помістити в бібліотеку готові фрагменти; створити фрагменти безпосередньо в бібліотеці. Якщо є готові фрагменти. Які зберігатимуть в бібліотеці. Виконаєте наступні дії.

Викличте з контекстного меню вкладки команду Додати фрагмент в бібліотеку. У діалозі, що з'явився, вкажіть каталог і ім'я файлу (файлів) *.frw для включення в бібліотеку. У діалозі завдання імені фрагмента, що з'явився, встановите ім'я за умовчанням (повне або відносне ) або введіть довільне ім'я фрагмента (фрагментів) в бібліотеці. Вибрані фрагменти будуть поміщені в поточний розділ бібліотеки під заданими іменами.

Якщо готових фрагментів немає, виконаєте наступні дії. Викличте з контекстного меню вкладки команду Новий фрагмент. У діалозі, що з'явився, введіть ім'я фрагмента в бібліотеці. КОМПАС-3D відкриє нове вікно фрагмента. Створіть зображення, яке зберігатиметься у фрагменті. Збережіть і закрийте фрагмент. Створений фрагмент буде поміщений в поточний розділ бібліотеки. Надалі, щоб відредагувати  бібліотечний фрагмент, виділіть його в списку і викличте з контекстного меню команду Редагувати. Для управління структурної бібліотеки служать команди Видалити, Копіювати, Вирізати і Вставити контекстного меню. З їх допомогою ви можете переносити фрагменти і підрозділи між розділами, а також видаляти розділи, що стали непотрібними, і фрагменти. Крім того. За допомогою команд копіювання, вирізування і вставки можливий обмін розділами і фрагментами між різними бібліотеками фрагментів.

Для їх створення та загрузки до бібліотеки потрібно в контекстному меню вибрати Новий фрагмент, в вікні яке відкрилось намалювати елемент за допомогою команди Геометрія контекстного меню Інструменти. Зберегти цей фрагмент на диску і командою Додати фрагмент в бібліотеку  в меню Вкладки додати цей фрагмент до бібліотеки. Для розміщення елементів на листі, в меню Сервіс виберіть команду Менеджер бібліотек, в вікні , що появилось виберіть вашу бібліотеку та відкрийте її. Зявиться невелике вікно в якому по групам розміщені елементи. Заходите в потрібну вам групу елементів вибираєте потрібний елемент і розміщаєте його в потрібному місці.

Підключити бібліотеку елементів електричних схем, для цього виконати наступні дії: пункт меню Сервис – Менеджер библиотек; розділ Электроника и электротехника – Библиотека ESK. На екрані з’явилось вікно бібліотеки.

Рисунок 3.4 – Вікно бібліотек ЕСКД.

Вибрати з бібліотеки зображення потрібного елемента і активувати його. З’явиться вікно із зображеннями різноманітних видів даного елемента. Вибрати необхідний елемент. У разі потреби заповнити додаткові поля. Поставити елемент на аркуш враховуючи орієнтацію.

Аналогічно вибрати наступний елемент і поставити на аркуш.

З’єднати елементи лінією зв’язку. Для цього вибрати в бібліотеці розділ Лінії зв’язку і відкрити його. У вікні що з’явилось можна вибрати лінію зв’язку, вузол з’єднання, текстовий надпис або позиційне позначення елемента.

Рисунок 3.5 – Вікно ліній зв’язку.

Склад  і  призначення бібліотеки  ESK 5

Бібліотека ESK 5 призначена для автоматизації проектно-конструкторських робіт. Вона рекомендується для використання конструкторами-електриками при розробці креслень електричних схем засобами КОМПАС-ГРАФІК 5.

Умовні графічні позначення виконані в модульної (координатної) сітці з кроком 1мм.

Вибраний графічне позначення зображується на екрані у вигляді "фантоми" з базовою точкою на курсор і переміщується разом з курсором. Для растеризації позначення елемента необхідно вказати точку прив'язки позначення і, якщо необхідно, у вікні завдання параметрів растеризації можна задати інші параметри растеризації. Відрисоване позначення є макроелементом і визначається як єдиний елемент. Позначення можна зруйнувати на окремі елементи командою Зруйнувати з меню Операції. Параметри конфігурації бібліотеки та параметри позначень можна вказати під час налаштування бібліотеки ESK.

Бібліотека має великі можливості по настройці, як вікон бібліотеки, так і загальних параметрів позначень. Параметри налаштувань зберігаються у файлі конфігурації бібліотеки.

При роботі бібліотеки можна налаштувати параметри вікон каталогів, вікон параметрів позначень, курсору, підказок, глобальних прив'язок. Настройка здійснюється у вікні Загальні параметри бібліотеки ESK. Можна настроїти загальні параметри позначень: масштаб позначень не використовують Стиль, атрибути позначення. Настройка здійснюється у вікні Загальні параметри бібліотеки ESK.

Деякі функції (позначення) бібліотеки мають індивідуальні параметри налаштування:

  •   в позначенні містять текст, у вікні Параметри шрифту позначень можна задати параметри шрифту;
  •   параметри функції Лінія зв'язку можна задати в вікні Параметри лінії зв'язку;
  •   параметри функції Графічний каталог можна задати в вікні Параметри графічного каталогу;
  •   параметри функції Каталог мікросхем можна задати в вікні Параметри каталогу мікросхем;
  •   параметри функції Каталог елементів можна задати в вікні Параметри каталогу елементів;
  •   параметри функції Каталог проводів можна задати в вікні Параметри каталогу проводів.

Деякі позначення бібліотеки використовують стилі:

  •   стиль позначення Клемник можна настроїти у вікні Параметри стилю клемника;
  •   стиль позначень Логічний елемент можна настроїти у вікні Параметри стилю логічного елемента;
  •   стиль позначення Мікросхема можна настроїти у вікні Параметри стилю мікросхем;
  •   стиль об'єктів функції позиційне позначення можна настроїти у вікні Параметри стилю позиційного позначення;
  •   стиль Переліку елементів можна настроїти у вікні Параметри стилю переліку елементів.

При підключенні бібліотеки автоматично перевіряються параметри налаштування каталогів (робочих папок і файлів). Якщо папки та файли не знайдені здійснюється налаштування за замовчуванням. При неможливості автоматичної настройки видається повідомлення про неможливість налаштування конфігурації бібліотеки. Приклад виконання схеми електричної принципіальної з позначенням входів та виходів наведений на рисунку 3.6

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Накреслити електричну принципову схему пристрою згідно з завданням викладача використовуючи бібліотеки графічного редактору.

Рисунок 3.6 – Схема електрична принципова логічного елементу зі складним інвертором.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

  1.  Дати  визначення – схемі електричній принципіальній.
  2.  Як зображується ліній з’єднань на схемі ?
  3.  Як проектувати виріб, в який входять декілька різних пристроїв ?
  4.  Яким чином представити складові частки

Практична робота № 4

Тема. Складання та оформлення специфікації до схеми електричної принципової.

Мета: придбання навичок щодо складання  специфікації до схеми електричної принципової

Теоретичні  відомості

Специфікація – текстовий документ, який містить зведення про склад   складальної одиниці. Специфікація є переліком документів, що відносяться до даної складальної одиниці, і складових частин цієї складальної одиниці. Перелік складається по певній формі і в певній послідовності.

Специфікація - документ, що містить інформацію про склад збірки, представлену в виді таблиці. Специфікація оформляється рамкою і основним написом на окремих листах формату А4. Вона часто буває багатосторінковою.

Форма і порядок заповнення специфікації встановлені ГОСТ 2.106-96. Заголовний (перший) лист специфікації має основний напис (ГОСТ 2.106-96) формою "2", а подальші листи – формою "2а". Специфікація складається з розділів які розташовуються в наступній послідовності: документація, комплекси складальні одиниці, деталі, стандартні вироби, інші вироби, матеріали, комплекти.

Наявність їх визначається складом виробу. У специфікацію для учбових складальних креслень, як правило, входять наступні розділи рис. 4.1:

1. Документація (складальне креслення).

2. Складальні одиниці (якщо вони є).

3. Деталі.

4. Стандартні вироби.

5. Матеріали (якщо вони є).

Для більшості складальних креслень специфікація має три розділи: 1-й, 3-ий, 4-й. Найменування кожного розділу указується у вигляді заголовка в графі "Найменування" і підкреслюється тонкою лінією. Нижче за кожен заголовок оставляется один вільний рядок вище – не менше одного вільного рядка.

1. У розділ "Документація" вносять конструкторські документи на складальну одиницю. У цей розділ в учбових кресленнях вписують "Складальне креслення".

2. У розділи "Складальні одиниці" і "Деталі" вносять ті складові частини складальної одиниці, які безпосередньо входять в неї. У кожному з цих розділів складові частини записують по їх найменуванню.

3. У розділ "Стандартні вироби" записують вироби, вживані по державним, галузевим або республіканським стандартам. В межах кожної категорії стандартів запис проводять по однорідних групах, в межах кожної групи – в алфавітному порядку найменувань виробів, в межах кожного найменування – в порядку зростання позначень стандартів, а в межах кожного позначення стандартів – в порядку зростання основних параметрів або розмірів виробу.

Рисунок 4.1 – Специфікація

4. У розділ "Матеріали" вносять всі матеріали, що безпосередньо входять в складальну одиницю. Матеріали записують по видах і в послідовності, вказаним в ГОСТ 2.106-96. В межах кожного виду матеріали записують в алфавітному порядку найменувань матеріалів, а в межі кожного найменування - за збільшенням розмірів і інших параметрів. Графи специфікації заповнюють таким чином. У графі "Формат" указують позначення формату. У графі "Поз." указують порядковий номер складової частини складальної одиниці в послідовності їх запису в специфікації. У розділі "Документація" графу "Поз." не заповнюють. У графі "Позначення" указують позначення складової частини складальної одиниці. У розділах "Стандартні вироби" і "Матеріали" графу "Позначення" не заповнюють. У графі "Найменування" указують найменування складової частини складальної одиниці.

Всі найменування пишуть в називному відмінку однини. Найменування

деталей, як правило, однослівне. Якщо ж воно складається з двох слів, то спочатку пишуть ім'я іменник, наприклад: "Колесо зубчате", "Гайка накидна". Найменування стандартних виробів повинно повністю відповідати їх умовним позначенням, встановленим стандартом.

У графі "Кіл." указують кількість складових частин, записуваних в специфікацію (складальних одиниць, деталей) на один виріб, в розділі "Матеріали" - загальна кількість матеріалів на один виріб з вказівкою одиниць вимірювання.

Специфікацію можна складати як в окремому документі, так і в одному – разом із схемою. Якщо специфікація зроблена разом зі схемою, то її можна проглянути навіть не відкриваючи другий документ. Також в будь-який момент можна відредагувати її любий елемент, приклавши мінімум зусиль.

Для того щоб створити специфікацію в одному файлі з уже створеною схемою необхідно виконати подальші дії. Спершу потрібно виділити один будь-який елемент схеми і визвати на ньому контекстне меню. В контекстному меню потрібно натиснути на Добавить об’єкт специфікації і в діалоговому вікні що відкриється необхідно вибрати один із розділів (підрозділів) до якого належить даний елемент схеми. Також в цьому вікні слід вибрати тип об’єкта (базовий чи допоміжний) і натиснути кнопку Создать. Це вікно відразу закриється і з’явиться нове в якому треба ввести інформацію про даний елемент. Після введення інформації необхідно натиснути кнопку ОК, і ця інформація буде занесена в специфікацію. Також цю команду можна виконати за допомогою головного меню. Для цього також слід виділити любий елемент і вибрати з головного меню пункт Специфікація, а потім у підменю вибрати Добавити об’єкт. Далі послідовність дій така сама як і для роботи з контекстним меню. Щоб повністю заповнити специфікацію таку операцію необхідно провести для кожного елемента схеми.

Складену специфікацію можна побачити відкривши в меню Специфікація підменю Редагувати об’єкти. Якщо в специфікацію потрібно внести якісь корективи то це можна зробити в цьому ж вікні. Коли специфікація буде повністю готова, то її потрібно буде помістити в рамку. Це можна зробити виконавши команду Специфікація → Специфікація на листі → Показати. Після цієї команди специфікація буде поміщена в рамку і готова до печаті. Також можна внести зміни в саме оформлення специфікації, для цього потрібно в головному меню Специфікація вибрати пункт Управління описом специфікацій… Потім в діалоговому вікні що відкрилось можна вибрати: добавити описання, редагувати описання, видалити описання. Також в цьому вікні можна вибрати: включити (виключити) відображення на листі. При включеному відображенню на листі можна змінити оформлення специфікації, для цього потрібно натиснути кнопку Настройка специфікації. Відкриється діалогове вікно в якому можна змінити настройки специфікації, добавити чи видалити розділи, а також змінити стиль будь-якого розділу. Тут же ще можна провести редагування цілих блоків специфікації. На рисунку 4.2 наведено приклад оформлення схеми електричної принципіальної зі специфікацією.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Накреслити електричну принципову схему пристрою згідно з завданням викладача використовуючи бібліотеки графічного редактору.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

  1.  Дати  визначення – схемі електричній принципіальній.
  2.  Як зображується ліній з’єднань на схемі ?
  3.  Як проектувати виріб, в який входять декілька різних пристроїв ?
  4.  Яким чином представити складові частки

Практична робота № 5

Тема. Ознайомлення з вимогами щодо виконання та оформлення структурних та функціональних схем

Мета: вивчення призначення та принципів креслення функціональних схем.

Теоретичні  відомості

Схемі структурні визначають основні функціональні частини виробу, їх призначення і взаємозв'язки і служать для загального ознайомлення з виробом. На структурній схемі розкривається не принцип роботи окремих функціональних частин виробу, а тільки взаємодія між ними. Тому складові частини виробу зображають спрощено у вигляді прямокутників довільної форми. Допускається  застосовувати умовні графічні позначення.

Графічна побудова схеми повинна давати найбільш наочне уявлення про послідовність взаємодії функціональних частин у виробі. На лініях взаємодії рекомендується стрілками (по ГОСТ 2.721-74) позначати напрями ходу процесів, що відбуваються у виробі.

На схемі повинні бути вказані найменування функціональних частин об'єкту, які, як правило, вписуються всередину прямокутника. Допускається для функціональної частини указувати скорочене або умовне найменування, яке в цьому випадку повинне бути пояснене на полі схеми. Приклад оформлення структурної схеми приведений на рисунку Г.1. додатку Г

На схемі допускається поміщати пояснюючі написи, діаграми, таблиці і т.д., що визначають послідовність процесів в часі, а також указувати параметри в характерних крапках (струми, напруга і т.д.), форми імпульсів і ін.

При великій кількості функціональних частин допускається замість найменувань і позначень проставляти порядкові номери (зверху вниз і зліва направо). В цьому випадку над основним написом поміщають таблицю, виконану за типом таблиці переліку елементів, в якій поміщають найменування (при необхідності — тип і позначення) складових частин. На рисунку Г.1 приведена схема структурна звуковідтворюючого пристрою. Основний напис зображений умовно. Функціональні групи на схемі виділені штрихпунктирной лінією. На основі структурної схеми розробляють інші типи схем — функціональну, принципову.

Схеми функціональні роз'яснюють певні процеси, що протікають в окремих функціональних ланцюгах виробу або у виробі в цілому. Цими схемами користуються Для вивчення принципів роботи виробу, а також при їх наладці, контролі, ремонті.

Функціональна схема в порівнянні із структурною детальніше розкриває функції окремих елементів і пристроїв (рисунок Г.2 додатку Г). Функціональні частини і зв'язки між ними на схемі зображають у вигляді умовних графічних позначень, встановлених відповідними Гостами ЕСКД. Окремі функціональні частини допускається зображати у вигляді прямокутників. Графічна побудова схеми повинна давати найбільш наочне уявлення про послідовність процесів, що ілюструються схемою. Елементи і пристрої на схемі можуть бути зображені суміщеним або рознесеним способом.

Для кожної функціональної групи, пристрою, елементу повинні бути вказані позначення, найменування і тип. Найменування не указують, якщо функціональна група або елемент зображені у вигляді умовного графічного позначення.

Функціональні схеми застосовуються, як правило, спільно з принциповими, тому буквено-цифрові позначення елементів і пристроїв на цих документах повинні бути однаковими. Перелік елементів в цьому випадку для функціональної схеми не розробляють, оскільки користуються даними принципової електричної схеми. Якщо функціональна схема розробляється самостійно (без принципової схеми), буквено-цифрові позначення привласнюють елементам і пристроям за загальними правилами, виконують перелік елементів, в якому для кожного елементу і пристрою указують тип і документ (ГОСТ, ТУ і ін.), на підставі якого вони застосовані.

На функціональних схемах рекомендується указувати технічні характеристики функціональних частин (поряд з графічними позначеннями або на вільному полі схеми), діаграми і таблиці, параметри в характерних крапках. Приклад функціональної схеми привед на рисунку 5.1.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Скласти і накреслити функціональну схему згідно з завданням викладача використовуючи.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

  1.  У чому відмінність між структурною та функціональною схемами? Призначення функціональних схем.
  2.  В яких випадках не вказують найменування об’єктів на функціональній схемі?
  3.  Сумісно з якими схемами зазвичай застосовуються функціональні?
  4.  Правила буденно-цифрових позначень на функціональній схемі.
  5.  Чи є необхідним наведення технічних характеристик функціональних частин на функціональних схемах?
  6.  Призначення структурної схеми?
  7.  Згідно яких ГОСТів виконуються структурні схеми?
  8.  Які елементи на схемі виділяють штрих пунктирною лінією?
  9.  Що обов’язково вказується на структурній схемі?
  10.  Основою для чого слугує структурна схема?


Практична робота № 6

Тема. Виконання схем з’єднань та підключень

Мета: вивчення призначення та принципів креслення схем з’єднань та підключень.

Теоретичні  відомості

Схема з'єднань показує з'єднання складових частин виробу між собою і визначає дроти, джгути, кабелі, якими здійснюються ці з'єднання, а також місця їх приєднання і введення (затиски, з'єднувачі). На схемі з'єднань повинні бути зображені всі пристрої і елементи, що входять до складу виробу, їх вхідні і вихідні елементи (роз'єми, плати, затиски і т. п.), а також з'єднання між цими пристроями і елементами.

Елементи і пристрої на схемі зображають у вигляді прямокутників, зовнішніх контурів або умовних графічних позначень, вхідні і вихідні елементи — у вигляді умовних графічних позначень або таблиць. Ввідні елементи, через які проходять дроти, джгути і кабелі, зображають у вигляді умовних графічних позначень, встановлених в стандартах ЕСКД (рис.6.1).

Розташування графічних позначень пристроїв і елементів на схемі повинне приблизно відповідати дійсному розміщенню елементів і пристроїв у виробі, а розташування вхідних і вихідних елементів усередині пристрою — дійсному розміщенню їх в пристрої.

На схемі біля графічних позначень пристроїв указують позиційні позначення, привласнені їм на принциповій схемі. Допускається указувати також найменування, тип, основні параметри елементів  і  пристроїв   (рисунок Д.1 додатку Д).

На схемі слід указувати позначення виводів (контактів) елементів і пристроїв, нанесені на виріб або встановлені в їх документації. При зображенні на схемі декількох однакових пристроїв позначення виводів допускається указувати на одному з них, наприклад цоколівка електровакуумних приладів на рисунок Д.1 додатку Д

При зображенні на схемі роз'ємів допускається застосовувати умовні графічні позначення, що не показують окремі контакти, при цьому зведення про підключення контактів приводять в таблиці, що розміщується біля роз'єму або на вільному полі схеми  (рис Д.2 додатку Д).

При використанні багатоконтактних елементів допускається указувати зведення про приєднання проводів і жил кабелю до контактів одних з наступних способів:

– багатоконтактний виріб зображають у вигляді прямокутника, усередині якого умовно зображають контакти і дроти або жили кабелю; кінці ліній направляють у бік відповідного джгута або кабелю і позначають (рис.6.2. а);

– у зображення багатоконтактного пристрою поміщають таблицю з вказівкою підключення контактів (рис.6.2. б).

Дроти, групи проводів, джгути і кабелі повинні бути показані на схемі окремими лініями. Для спрощення графіки схеми допускається зливати окремі дроти, що йдуть на схемі в одному напрямі, в загальну лінію. При підході до контактів кожен дріт зображають окремою лінією. Дроти, джгути і кабелі повинні бути позначені порядковими номерами в межах виробу окремо для кожного виду провідників. Номери кабелів проставляють в колах, поміщених в розривах ліній, що зображають кабель, поблизу місць розгалуження жив, номери джгутів — на полицях ліній-винесень, номери груп проводів — біля ліній-винесень (рис. Д.3 додатку Д). Жили кабелів нумерують в межах кабелю.

Якщо на принциповій схемі електричним ланцюгам були привласнені позначення, то всім проводам і жилам кабелів повинні бути привласнені ті ж позначення, при цьому в цілях зручності читання схеми рекомендується нумерувати порядковими числами окремі ділянки ланцюга в межах ланцюга, відокремлюючи їх від номера ланцюга знайомий дефіс.

Допускається лінії, що зображають дроти, групи проводів, джгути і кабелі, не проводити або обривати біля місць приєднання, при цьому   біля  обриву  лінії   зв'язку   і місць приєднання повинні бути вказані адреси приєднань (рис. Д.2 та рис. Д.3).

На схемі повинні бути вказані:

  •  для проводів — марка, перетин, при необхідності забарвлення;
  •  для кабелів – марка, кількість і перетин жив, а також кількість зайнятих жил.

Кількість зайнятих жил указують в прямокутнику праворуч від позначення даних кабелю. Наприклад, на рис. 6.2 а позначення кабелю РШМ 12X1 мм2 8 означає: РШМ — марка кабелю, 12 — число всіх жил, 1 мм2 перетин жили, 8 — число зайнятих жил.

Якщо дані про проводи і кабелі указують біля ліній, що зображають дроти і кабелі, допускається позначення проводам і кабелям не привласнювати. Однакові дані (мазкі, перетини) про всіх або більшості проводів рекомендується указувати на полі схеми (рис. Д.2).

Відомості про проводи і приєднання можуть бути вказані в таблиці, що розміщується на полі схеми, на першому листі, як правило, над основним написом на відстані не менше 12 мм від неї. Продовження таблиці поміщають зліва від основного напису, повторюючи назву таблиці. Таблиця з'єднань може бути виконана у вигляді самостійного документа на форматі А4 з основним написом по ГОСТ 2.104-68 (форма 2 і ), при цьому їй привласнюється найменування «Таблиця з'єднань». Форма таблиці з'єднань може виконуватися в двох варіантах, представлених на рис.6.3

а)                                                          б)

Рисунок 6.3 – Форма таблиць з’єднання: а – перший варіант; б – другий варіант.

У графах таблиць указують:

– у графі «Позначення прово так» — позначення дроту, жили кабелю;

– у графах «Звідки йде», «Куди поступає» — умовні буквено-цифрові позначення елементів, що сполучаються, або пристроїв;

– у графі «З'єднання» — умовні буквено-цифрові позначення елементів, що сполучаються, або пристроїв, розділяючи їх комі;

– у графі «Дані дроти»: для дроту — марку, перетин і при необхідності забарвлення; для кабелю — марку, перетин і кількість жив;

– у графі «Примітка» — додаткові дані.

При виконанні з'єднань джгутами проводів або жилами кабелів перед, записом проводів і жил поміщають заголовок, наприклад «Палять 1» або «Палять Авгд.Хххххх.085». Дроти джгута або жили кабелю записують в порядку зростання номерів, привласнених проводам і жилам.

При виконанні з'єднань окремими проводами, джгутами проводів і кабелями в таблицю з'єднань записують спочатку окремі дроти (без заголовка), а потім, з відповідними заголовками, джгути проводів і кабелі. Приклад заповнення таблиці з'єднань приведений на мал. 6.20. Якщо на окремі дроти повинні бути надіті ізоляційні трубки, що екранують сплетення і т. п., то в графі «Примітку» поміщають відповідні вказівки. Допускається ці вказівки поміщати на полі схеми  (рис.Д.3. додаток Д).

На полі схеми над основним написом допускається поміщати необхідні технічні вимоги: про неприпустимість сумісної прокладки деяких проводів, джгутів і кабелів; значення мінімально допустимих відстаней між ними; про специфіку прокладки і ін.

Схема підключення показує зовнішні підключення виробу. На схемі винні быть зображені виріб, його вхідні і вихідні елементи (роз'єми, затиски і т.п.) і кінці проводів і кабелів зовнішнього монтажу, що підводяться до них, вказані дані про підключення вироби (характеристики зовнішніх ланцюгів, адреси).

Виріб зображають у виді прямокутника або зовнішніх контурів, вхідні і вихідні елементи — у вигляді умовних графічних позначень або зовнішніх контурів. Розміщення зображень вхідних і вихідних елементів щодо виробу повинне приблизно відповідати їх дійсному розміщенню у виробі. Всім цим елементам привласнюють буквено-цифрові позиційні позначення згідно принциповій схемі або схемі з'єднань. Допускається також указувати найменування і тип роз'ємів, до яких приєднується зовнішній монтаж.

Ввідні елементи, через які проходять дроти і кабелі, зображають графічно (рис. Д.4 додаток Д).

На всіх елементах, зображених на схемі, повинна бути показана маркіровка, передбачена в конструкції цих елементів. Зображення і позначення проводів зовнішнього монтажу показані на рис. Д4. Слід звернути увагу на позначення жил кабелю. Якщо номер жили кабелю співпадає з маркіровкою вхідного елементу, то номер жили кабелю не позначають. Жили кабелю 9, кабелю 23, кабелю 12 (номери 1...6, 8, 9) не позначені. Відомості про зовнішнє підключення указують в таблиці підключення, розташованої на полі схеми над основним написом. Форма таблиці довільна.

У таблиці повинні бути вказані характеристики зовнішніх ланцюгів і адреси.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Скласти і накреслити схему з’єднань згідно з завданням викладача.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

  1.  У чому відмінність між структурною та функціональною схемами? Призначення функціональних схем.
  2.  У чому відмінність між структурною та функціональною схемами? Призначення функціональних схем.


СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1.

Усатенко С.Т., Каченюк Т.К., Терехова М.В. Выполнение электрических схем по ЕСКД. Справочник. – Москва: издательство стандарт, 1989. –326с. 

2.

Норенков И.П., Маничев В.Б. Основы теории и проектирования САПР: Учебник для втузов по спец. "Вычислительные маш., компл., сист. и сети". - М.: Высш.шк., 1990. -335с.: ил.

3.

САПР.   Системы  автоматизированного  проектирования:   Учеб. пособие для техн. вузов. В 9 кн.; Под.  ред.  И.П. Норенкова.– Мн.: Высш.шк., 1988. 

4.

: / . Волгоград, 2011-03-01T06:38:00Z - 36 с.

Методичні вказівки щодо виконання практичних робіт з навчальної дисципліни “Основи автоматизованого проектування електротехнічних пристроїв і електромеханічних систем ” для студентів денної та заочної форм навчання зі спеціальностей: 6.092200 – "Електромеханічні системи автоматизації та електропривод

Укладачі: ас. О.А. Хребтова , ас. Д.Г. Мамчур

Відповідальний за випуск:    Г. Г. Юдіна

Видавничий відділ КДПУ       Тираж ____екз.

Додаток А

Рисунок А1 – Приклад загального кресленя.

Рисунок А2 –  Приклад оформлення специфікації.

Додатка Б

Робочі клавиши:

Загальносистемні дії:

<Enter>: зафіксувати (ввести) крапку;

<Esc>: перервати виконання команди або закрити сторінку меню;

<Delete>: видалити всі виділені об'єкти;

<F 1 >: викликати Допомогу КОМПАС.

Збереження і відкриття документів:

<F2> або <Ctrl> + <S>: записати документ;

<F3> або <Ctrl> + <O>: відкрити документ;

<Alt> + <F4>: завершити роботу КОМПАС.

Відміна і повтор операцій:

<Аlt> + <Васksрасе> або <Ctrl> + <Z>: відмінити|скасовувати| попередню операцію;

<Shift>+ < Alt> + <BackSpace> или<Ctrl> + <Y>: повторити скасовану операцію.

Робота з буфером обміну (Clipboard|):

<Shift> + <Delete> або <Ctrl> + <Х>: вирізувати виділені об'єкти в буфер обміну;

<Ctrl> + <lnsert> або <Сtrl> + <С>: скопіювати виділені об'єкти в буфер обміну;

<Shift> + <Insert> або <Сtrl> + <Y>: вставити вміст буфера обміну в документ.

Управління положенням курсора і прив'язка:

<Ctrl> + <0> (цифрова клавіатура): перемістити курсор в точку (0,0) поточної системи координат;

<.>(цифрова клавіатура): встановити курсор по нормалі в найближчу точку найближчого елементу;

<5>(цифрова клавіатура): встановити курсор в найближчій характерній точці найближчого елементу;

<Shift> + <5>(цифрова клавіатура): встановити курсор в середину найближчого до нього примітиву;

<Alt> + <5>(цифрова клавіатура): встановити курсор в точку перетину двох найближчих до нього примітивів.

<Ctrl> + <a>, <Ctrl> + <a>,<Ctrl> + <.>,<Ctrl> + <a>: прив'язка до найближчого (у напрямі стрілки) елементу по напряму осей поточної системи координат;

<Alt> + <X>: введення координати X в полі Рядка параметрів;

<Alt> + <Y>: введення координати Y в полі Рядка параметрів;

<Ctrl>+<K>: перемкнути зовнішній вигляд курсора (великий або маленький).

Покрокове переміщення курсора:

<1>: зрушити курсор на крок уздовж негативного напряму ОХ і негативного напряму OY поточної системи координат (СК);

<2>: зрушити курсор на крок уздовж негативного напряму OY CK;

<3>: зрушити курсор на крок уздовж позитивного напряму ОХ і негативного напряму OY CK;

<4>: зрушити курсор на крок уздовж негативного напряму ОХ СК;

<6>: зрушити курсор на крок уздовж позитивного напряму ОХ СК;

<7>: зрушити курсор на крок уздовж негативного напряму ОХ і позитивного напряму OY СК;

<8>: зрушити курсор на крок уздовж позитивного напряму OY СК;

<9>: зрушити курсор на крок уздовж позитивного напряму ОХ і позитивного напряму OY СК.

Управління вікнами:

<Ctrl> + <F4>: закрити активне вікно;

<Ctrl> + <F6>: перейти до наступного вікна 1 (використовуються клавіші на додатковій цифровій клавіатурі). Режим NumLock повинен бути включений.

Управління зображенням у вікні:

<Ctrl> + <F9>: відновити зображення в активному вікні;

<Shift> + <+>,<Shift> + <-> (цифрова клавіатура): увеличить/уменьшить в К раз масштаб відображення (крапка, де знаходиться курсор, буде поміщена в центр екрану). Коефіцієнт К встановлюється в діалозі настройки;

<Ctrl> + <L>: масштаб по виділених об'єктах;

<Ctrl> + <I>: вибрати вікно рамкою;

<Ctrl> + <G>: увімкнути/вимкнути отрисовку сітки в активному вікні;

<PageUp>: перегорнути зображення на один екран вгору;

<PageDn>: перегорнути зображення на один екран вниз;

<Ноmе>: перегорнути зображення до верхньої межі документа;

<End>: перегорнути зображення до нижньої межі документа;

<Ctrl> + <PageUp>: перегорнути зображення на один екран вліво;

<Ctrl> + <PageDn>: перегорнути зображення на один екран управо;

<Ctrl> + <Home>: перегорнути зображення до лівої межі документа;

<Ctrl> + <End>: перегорнути зображення до правої межі документа.

Виділення об'єктів:

<Ctrl> + <A>: виділити весь вміст документа.

Переміщення між полями Рядка параметрів і елементами діалогів, що управляють:

<ТАБ>: перехід між полями X і Y при введенні координат або між керівниками елементами (перемикачами і тому подібне) при роботі в діалозі;

<Ctrl> + <Tab>: перехід між полями в Рядку параметрів об'єктів;

<Shift> + <Tab>: перехід у зворотному напрямі між елементами, що управляють, при роботі в діалозі;

<Ctrl> + <Shift> + <Tab>: перехід у зворотному напрямі між полями в Рядку параметрів об'єктів.

Інші дії:

<Ctrl> + <Esc>: викликати Список Завдань (Task List) Windows;

<Alt> + <Tab>: перемкнутися на інший працюючий додаток Windows;

<Alt> + <F10>: викликати контекстне меню.

Спеціальні дії при введенні і редагуванні тексту:

<Ctrl> + <Shift> + <U>: перевести виділені символи у верхній регістр;

<Ctrl> + <Shift>+<D>: перевести виділені символи в нижній регістр;

<Ctri> + <Shift>+<L>: перевести виділені символи в латинські;

<Ctrl> + <Shift>+<R>: перевести виділені символи в кирилічні;

<Ctrl> + <Enter>: перенести рядок на нову сторінку (тільки для текстових документів);

<Shift> + <Enter>: формувати новий рядок із забороною нумерації.


Додаток В

Додаток Д

Рисунок Д.1 – Схема електричних з’єднань

Рисунок Д.3 – Тракт передач

Рисунок Д.4 – Схема електричних підключень


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

24192. ПАТОФИЗИОЛОГИЯ ОБМЕНА ВИТАМИНОВ И МИКРОЭЛЕМЕНТОВ 222.5 KB
  Реабсорбция 2валентных ионов – паратгормон в прямом отделе проксимального канальца угнетает а за его пределами стимулирует реабсорбцию; усиление реабсорбции также кальцитриолом снижение – кальцитонином. Проявления: угнетение ВНД магнезиальный сон – снижение К и Са2 клеток снижение активности дыхательного центра мышечная гипотония артериальная гипотензия снижение нервномышечной возбудимости и передачи. Проявления: увеличение нервномышечной возбудимости тремор двигательное возбуждение тахикардия аритмии сопутствующая...
24193. ГИПОКСИЯ 222.5 KB
  Схема 1 Патогенез экзогенной гипоксии Первичное снижение рО2гипервентиляцияснижение рСО2дыхательный каротидный и  алкалоз аортальный повышение чувстви рефлекс тельности дыхатель снижение дис ного центра к СО2 социации НвО2 Компенсаторный  эритропоэз...
24194. ОБЩИЙ АДАПТАЦИОННЫЙ СИНДРОМ (СТРЕСС) 63 KB
  ОБЩИЙ АДАПТАЦИОННЫЙ СИНДРОМ СТРЕСС Стадии стресса центральные механизмы стресса метаболизм стресса адаптивная и патогенная роль стресса; оксидативный клеточный стресс реакции тренировки и активации. – общее учение о стадиях адаптации реакции активации и реакция тренировки с длительным сохранением состояния повышенной адаптации. Антиоксиданты АО подавляют АФКпатогенные реакции на мембране клеток. Стадия истощения: снижение холестерина в надпочечниках атрофия надпочечников; снижение гликогена в печени развивается...
24195. ОПУХОЛИ 95 KB
  ОПУХОЛИ Особенности предопухолевых состояний и доброкачественных опухолей классификации опухолей биологические свойства опухолей особенности метаболизма опухолей общая реакция организма на опухоли канцерогены теории патогенеза опухолей этапы опухолевого роста иммунитет к опухолям генетика опухолей. В последние годы найдены новые способы лечения опухолей даже 4й стадии с отдаленными метастазами но частота опухолей увеличивается видимо не только в связи с экологией но и в связи с увеличением СПЖ опухоли –...
24196. МЕХАНИЗМЫ СТАРЕНИЯ и ВОЗРАСТНАЯ РЕАКТИВНОСТЬ 433.5 KB
  ОБЩАЯ ГЕРОНТОЛОГИЯ МЕХАНИЗМЫ СТАРЕНИЯ и ВОЗРАСТНАЯ РЕАКТИВНОСТЬ Сущность старения как всеобщего биологического явления общая причина и общие признаки старения соотношение старения и самообновления определение старения организма количественное вычисление старения популяции – закон Гомперца индивидуально – биовозраст маркеры биовозрастагероморфология изменения обмена веществ при старении изменения функций при старении принципы международной герополитики геропрофилактика. СУЩНОСТЬ ЯВЛЕНИЯ СТАРЕНИЯ Старение это всеобщее...
24197. ЧАСТНАЯ ГЕРОНТОЛОГИЯ ВОЗРАСТНЫЕ ФИЗИОЛОГИЯ и БИОХИМИЯ 350.5 KB
  ОБЩАЯ ГЕРОМОРФОЛОГИЯ Для целостного организма человека характерны следующие общие проявления: уменьшение роста старческий кифоз уменьшение массы органов отложение пигментов в коже и тканях; старческий фиброз органов снижение содержания воды; удлинение аорты и резкий изгиб ее дуги извитость плотность хрупкость сосудов бедность капиллярного русла недостаточность сфинктеров сосудов варикоз застой циркуляторная гипоксия; старческий остеопороз у женщин с начала климакса и ранее; тугоподвижность суставов атрофия синовии и фиброз...
24198. ОБЩИЕ ВОПРОСЫ ПАТОФИЗИОЛОГИИ 124.5 KB
  Важнейшие составляющие ПФ: ЭТИОЛОГИЯ – причины и условия возникновения болезни ПАТОГЕНЕЗ – механизмы заболевания и САНОГЕНЕЗ ему противостоящий – механизмы выздоровления и поддержания здоровья. ЛОКАЛИЗАЦИИ болезни сердца печени ВОЗРАСТ болезни новорожденных ПРИНЦИП ЛЕЧЕНИЯ хирургические терапевтические. Органические и функциональные без видимых структурных повреждений болезни. Болезнь имеет ДИНАМИКУ: ПЕРИОДЫ БОЛЕЗНИ: ПРЕДБОЛЕЗНЬ перенапряжение ослабленность защитных механизмов фон предрасположенность к собственно...
24199. ПАТОФИЗИОЛОГИЯ КЛЕТКИ 160 KB
  ПАТОФИЗИОЛОГИЯ КЛЕТКИ Виды клеток пути транспорта патогенного агента в клетку законы системности клетки стадии парабиоза клетки защитные системы клеток лизосомы ксенобиотики АО главные причины и общие механизмы повреждения клеток главные механизмы клеточной адаптации к повреждению виды клеточных дистрофий активные формы кислорода АФК хлора азота – патологические и физиологические эффекты антиоксиданты; типовые реакции при повреждении клеточных органелл стадии повреждения клетки некробиоз гипоксический некробиоз...
24200. РАССТРОЙСТВА МЕСТНОГО КРОВООБРАЩЕНИЯ 138.5 KB
  Кровоток области: от диаметра сосуда скорости пропорциональна артериовенознной разнице давления вязкости крови. АРТЕРИАЛЬНАЯ ГИПЕРЕМИЯ активная: повышенное кровонаполнение органов тканей и их частей в результате усиленного притока крови по артериям. Признаки: расширение артериальных сосудов увеличение количества функционирующих сосудов данной области ускорение кровотока в данном регионе уменьшение артериовенозной разницы по кислороду при сохранении и увеличении кислородной доставки в ткани покраснение гиперемия области...