60988

ФОРМУВАННЯ МОВНОЇ ОСОБИСТОСТІ В БІЛІНГВАЛЬНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Научная статья

Педагогика и дидактика

У сучасних умовах розбудови Української держави особливої актуальності набула проблема становлення особистості яка здатна вправно володіти засобами рідної мови в усіх видах мовленнєвої діяльності.

Украинкский

2014-05-22

79.5 KB

1 чел.

І. Хом’як

ФОРМУВАННЯ МОВНОЇ ОСОБИСТОСТІ

В БІЛІНГВАЛЬНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

У сучасних умовах розбудови Української держави особливої

актуальності набула проблема становлення особистості, яка здатна

вправно володіти засобами рідної мови в усіх видах мовленнєвої

діяльності.

Особистість, за “Психологічним словником” В.І.Войтка, – це

людина, соціальний індивід, який поєднує в собі риси

загальнолюдського, суспільно значущого та індивідуально неповторного.

Формування гармонійно і всебічно розвиненої особистості – головна

Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка № 22 (209), Ч. ІІ, 2010

139

мета виховання в загальноосвітньому навчальному закладі. У “Великому

тлумачному словнику сучасної української мови” особистість

характеризується як “конкретна людина з погляду її культури,

особливостей характеру, поведінки і т.ін.; індивідуальність, особа” [1,

с. 861].

Визначення мовної особистості знаходимо у працях

С.Я.Єрмоленко і Л.І.Мацько “Навчально-виховна концепція вивчення

української (державної) мови”, Ю.Н.Караулова “Російська мова і мовна

особистість”, у підручнику “Методика навчання української мови в

середніх освітніх закладах” за ред. М.І.Пентилюк, а також “Словнику-

довіднику з української лінгводидактики”, за яким мовна особистість –

це такий носій мови, який добре володіє системою лінгвістичних знань,

репродукує мовленнєву діяльність, має навички активної роботи зі

словом, дбає про мову і сприяє її розвитку. Це мовець, який забезпечує

розширення функцій мови, творення україномовного середовища в усіх

сферах суспільного життя, виявляє природне бажання повернутися у

повсякденному спілкуванні до рідної мови, до відродження культури,

традицій народу, до вироблення зразків висококультурного

інтелектуального спілкування літературною мовою [2, с. 85 – 86].

Мета статті: охарактеризувати мовну особистість,

проаналізувати роль транспозиційних можливостей та інтерференційних

впливів під час вивчення української і російської мов у загальноосвітніх

навчальних закладах, окреслити умови формування мовної особистості у

двомовному середовищі.

Сьогодні спостерігається забрудненість мовленнєвого

середовища, викликана недостатнім знанням мовцями як української, так

і російської мов. Ми задалися метою проаналізувати формування мовної

особистості у двомовному середовищі, для якого подекуди властива

змішана мова, або суржик – “форма міксації мов, засіб спілкування

певної частини населення України, який є результатом штучного й

неприродного поєднання елементів російської та української мов, що

порушує норми української літературної мови” [3, с. 709].

Деякі лінгвісти пов’язують суржик із деструкцією особистості, її

духовною деградацією, зведенням мислення до примітиву, однак такі

думки, як вважає О.О.Селіванова, потребують доведення шляхом

психологічних, а можливо і психіатричних досліджень і видаються

якоюсь мірою тенденційними і заангажованими [3, с. 710].

Американська соціолінгвістка Л.Біланюк наголошує на тому, що

для деяких українців суржик – рідна мова, мова їхніх батьків,

прищеплена в дитинстві, носіями якої є переважно урбанізовані

мешканці села; дослідник підкреслює, що формування суржику із

вищенаведених мотивів є ознакою першого покоління, наступне ж

наслідує мову батьків без якоїсь соціальної мотивації [Там само].

Суржик, як зазначає О.О.Селіванова, функціонує у складі просторіччя і

може ставати деструктивним чинником для національної мови, тому

Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка № 22 (209), Ч. ІІ, 2010

140

боротьба з ним – необхідна умова збереження рідної мови і підвищення

загальної культури мовлення.

В умовах вивчення української і російської мов у школах

України в мовленні учнів спостерігаються явища транспозиції й

інтерференції. Питання взаємопроникнення мовних елементів близьких

за структурою мов досліджено в роботах К.Бабова, А.Є.Супруна,

О.М.Біляєва, Н.А.Пашківської, І.М.Мельниченко та ін. Під

транспозицією розуміється перенос однакових рис на виучувану мову.

На транспозиційні процеси необхідно зважати з огляду на те, що

українська і російська мови близькі за звуковою системою, графікою,

правопис обох мов ґрунтується на однакових принципах – фонетичному,

морфологічному, традиційному і диференційному, схожими є способи

творення слів – морфологічний, морфолого-синтаксичний, лексико-

синтаксичний і лексико-семантичний, ідентичний склад частин мов та

їхніх граматичних категорій (наприклад: прикметники поділяються на

однакові розряди – якісні, відносні з різновидом присвійних; дієслова

вживаються в однакових способах, мають час, вид, особу, число, для

деяких форм – рід, однаковим є поділ на дієвідміни; за морфологічним

складом сполучники поділяються на прості та складені і т.ін.), подібна

синтаксична будова мов.

Поряд із цим в українській і російській мовах є чималі

розходження: у графічній системі російської мови наявні букви е, ё, и, ы,

э, ъ, а в українській – є, і, ї, знак апострофа; особливо багато

відмінностей в орфографії обох мов. Так, в українській мові префікси

без- і роз-, незалежно від вимови пишуться з кінцевою літерою з

(безшумно, безчинство, розкіш, розпис), у російській мові в префіксах

без-, роз- перед буквами, що позначають глухі приголосні, пишеться с

(бесшумно, бесчинство, роскошь, роспись); українській мові характерне

спрощення при збігові кількох приголосних, що передається за

фонетичним принципом і на письмі (серце, щасливий, чесний), у

російській мові: сердце, счастливый, честный; в українській мові м’який

знак не пишеться після шиплячих, наприклад, у дієсловах другої особи

однини дійсного способу теперішнього часу (малюєш, пишеш, знаєш), і

вживається за аналогічних обставин у російській мові (рисуешь, пишешь,

знаешь) і т.ін.

Лінгвістичні елементи, однакові для української і російської мов,

засвоюються школярами без особливих труднощів, специфічні __________мовні

факти сприймаються ними як новий матеріал, його учні в змозі

опанувати, доклавши певних зусиль; складність становлять частково

подібні і протилежні мовні факти, “оскільки процес запам’ятовування їх

гальмується відомостями, одержаними в курсі рідної мови”, “настає

взаємозмішування уявлень, що виникають, з тими, які вже є, чимось

подібними або, навпаки, відмінними” [4, 10].

Недостатній рівень володіння рідною мовою і поверхове знання

російської призводить до того, що школярі нерідко плутають обидві

Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка № 22 (209), Ч. ІІ, 2010

141

мови, створюючи тим самим мішанину слів, кальок, різноманітних

перекручень – російських слів в українському фонетичному обрамленні і

українських, морфологізованих за російським зразком. Такі відхилення

найчастіше трапляються у процесі репродукції, тобто під час відтворення

раніше запам’ятованого. Саме тоді замість потрібних опорних даних,

характерних мові висловлювання, у пам’яті школяра спливають

аналогічні факти з іншої мови. Таке явище психологи називають

репродуктивним гальмуванням. Негативний вплив однієї мови на іншу

має назву інтерференції , що визначає особливу взаємодію навичок і

полягає в негативному (гальмівному) впливові раніше набутих навичок

на утворення і формування нових .

Більшість дослідників, особливо ж із методики викладання

другої (нерідної) мови, розглядають інтерференцію як негативний

перенос навичок з рідної (першої) мови на ту, що вивчається. Однак це

поняття набагато ширше і включає в себе ціле коло питань: 1) дію рідної

мови на другу, 2) вплив другої мови на першу і 3) розмежування

інтерференції на рівні мови, з одного боку, і мовлення – з іншого [5, 29].

Зі спостережень за інтерференційними явищами в українській і

російській мовах на території України випливає висновок про те, що дія

структурних елементів другої мови на першу набагато відчутніша, ніж

дія рідної мови на другу. Витворився принизливий для високоосвіченого

українського народу різновид мовлення – так званий суржик:

“українсько-російське просторіччя” (вислів В.М.Русанівського), безладна

суміш зіпсованої української та перекрученої російської мов – “плід

несвідомого, неповажливого, пристосовницького ставлення до мови”[6,

9].

До освітнього закладу дитина потрапляє з родинної школи, яка

формує її мовний світогляд і має перед суспільством традиційні

обов’язки:”Кожна свідома мати мусить пам’ятати, що та мова, яку вона

прищепить дитині з молоком своїх перс, позостанеться в ній на ціле

життя …за наймилішу мову цілого світу”; “Кожний батько, особливо ж

інтелігент, мусить говорити в своїй родині тільки літературною мовою,

мусить вияснювати рідномовні гасла та обов’язки, завжди даючи добрий

приклад своїй дружині та дітям і завжди вимагаючи від них уживати

чистої мови”; “Дбайлива інтелігентна мати вияснить своїй дитині

різницю між її мовою літературною й говірковою їхньої домової служби”

[7, 40-41].

Щоб розпочати-таки вчити, а не переучувати дітей правильності

використання рідної мови, необхідно співпрацювати з їхніми батьками,

поступово відновлюючи в них мовно-генетичну пам’ять: проводити

бесіди про значимість рідного слова, лекції про культурне і

державотворче значення мови, інші просвітні заходи.

Найсприятливішим мовленнєвим середовищем для учнів має

стати школа. Освітні програми націлюють на те, що педагогічний

колектив загальноосвітнього закладу повинен протистояти вживанню

Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка № 22 (209), Ч. ІІ, 2010

142

школярами __________жаргонних, вульгарних слів, не допускати українсько-

російських просторічних висловів як на уроці, так і в позаурочний час;

дбати про грамотне оформлення плакатів, вивісок, стінних газет,

оголошень, шкільної документації; під час підготовки до уроку старанно

продумувати хід викладу матеріалу, правильність і точність

формулювань; грамотно і чітко оформляти всі види записів (на класній

дошці, у шкільному журналі, в щоденниках учнів, у робочих планах та

ін.); не допускати в своєму мовленні неправильно побудованих речень і

зворотів, порушень норм вимови, недбалості у виборі слів і неточностей

у формулюванні визначень.

Живодайний заряд мовленнєвої енергії повинен формуватися

передусім на уроках української мови, мета яких – виробити у школярів

уміння й навички вільного володіння рідною мовою в усіх видах

мовленнєвої діяльності (слухання, читання, говоріння, письмо).

Це зумовлює відповідну організацію роботи, наприклад над

орфографією як основою писемного мовлення учнів, в умовах

міжмовних впливів:

1. Попереднє спостереження за виявами ознак інтерферованого

орфографічного явища.

2. Визначення рівня складності аналізованого об’єкта, характеру

можливих рецидивів і методики усунення їх.

3. Мотивація вчителем запланованої навчальної діяльності.

4. Здобування учнями знань на основі скерованого вчителем

всебічного аналізу орфографічного явища в усіх можливих його виявах і

взаємозв’язках.

5. Визначення типу орфограми (буквена, небуквена), виду

(апостроф, дефіс, риска, пропуск, контакт) та умов вживання.

6. Закріплення знань про орфографічне явище шляхом

порівняння його з аналогічними фактами у спорідненій мові.

7. Застосування орфографічних умінь у процесі мовленнєвої

практики, подальше відпрацювання їх до рівня автоматизованості.

У процесі самостійної творчої роботи учням необхідно: 1) чітко

усвідомити, якою мовою здійснюється виклад думок (українською,

російською); 2) у внутрішньому і зовнішньому писемному мовленні

контролювати відповідність уживаних слів нормативним особливостям

української літературної мови; 3) зіставити деформовані в мовленнєвому

середовищі форми з літературними аналогами; 4) визначити лексичне

значення вибраних для написання мовних відповідників; 5) графічно

передати слова на письмі.

Таким чином, формування __________мовної особистості у двомовному

середовищі можливе за умов цілеспрямованого використання у процесі

вивчення української мови транспозиційних можливостей і упередження

інтерференційних взаємопроникнень у мовленні учнів, створення

сприятливого мовленнєвого середовища передусім у загальноосвітніх

Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка № 22 (209), Ч. ІІ, 2010

143

навчальних закладах, а також мотивації ролі української мови як

державної в демократичному європейському суспільстві.

Література

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови /

Укладач і гол. ред. В’ячеслав Тимофійович Бусол. – К. : Перун, 2007. –

1736 с. 2. Словник-довідник з української лінгводидактики / За ред.

М.І.Пентилюк. – К. : Ленвіт, 2003. – 149 с. 3. Селиванова О.О.

Лінгвістична енциклопедія / О.О.Селиванова. – Полтава : Довкілля, 2010.

– 844 с. 4. Пашковская Н.А. Особенности преподавания русского языка

в школах с украинским языком обучения: Пособие для учителя /

Н.А.Пашковская. – К. : Рад. школа, 1979. – 125 с. 5. Проблемы

двуязычия и многоязычия. – М. : Наука, 1972. – 359 с. 6. Дзюба І.М. Бо

то не просто мова, звуки… / І. М. Дзюба. – К. : Рад. письменник, 1990. –

134 с. 7. Огієнко І. Наука про рідномовні обов’язки: Рідномовний

катехизис для вчителів, робітників пера, духовенства, адвокатів, учнів і

широкого громадянства / І.Огієнко. – Факс. вид. – К. : Обереги, 1994. –

72 с.

Хомяк І. Формування мовної особистості в білінгвальному

середовищі

У статті охарактеризовано мовну особистість, вмотивовано

прояви суржику, проаналізовано роль транспозиційних можливостей та

інтерференційних впливів у процесі вивчення української і російської

мов у загальноосвітніх навчальних закладах, окреслено умови

формування мовної особистості у двомовному середовищі.

Ключові слова: мовна особистість, суржик, транспозиція,

інтерференція, двомовне середовище.__


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

9006. Философия Платона. Теория идей, познание, человек и государство у Платона 42.5 KB
  Философия Платона. Теория идей, познание, человек и государство у Платона После казни Сократа один из его лучших учеников Аристокл, получивший за свои широкие плечи прозвище Платон («широкоплечий»), надолго покинул Афины. Тяжело переживая смерть учи...
9007. Философия Аристотеля. Бытие, сущность, причинность, душа, материя и форма 44 KB
  Философия Аристотеля. Бытие, сущность, причинность, душа, материя и форма Аристотель (384 – 322 гг. до н. э.) - древнегреческий философ, энциклопедист, основоположник науки логики и ряда отраслей специального знания. Образование Аристотель...
9008. Античные школы стоиков, скептиков и эпикурейцев 28.5 KB
  Античные школы стоиков, скептиков и эпикурейцев Философия в период эллинизма частично изменила содержание и свои основные цели. Эти изменения были обусловлены социально-экономическими и политическими процессами в развивавшемся эллинистическом общест...
9009. Идеи рационализма в учениях Р. Декарта, Б. Спинозы и Г. В. Лейбница 50 KB
  Идеи рационализма в учениях Р. Декарта, Б. Спинозы и Г. В. Лейбница Идеи мыслителей эпохи Возрождения были развиты философией Нового времени. Прогресс опытного знания, науки требовал замены схоластического метода мышления новым методом познания, обр...
9010. Периоды, представители и проблемы философии Средневековья и Возрождения 44 KB
  Периоды, представители и проблемы философии Средневековья и Возрождения Средневековая европейская философия - важный этап в истории философии, связанный прежде всего с христианством. Хронологически этот период охватывает V –XV вв. Специфик...
9011. Британская философия XVII – XVIII вв. (Ф. Бэкон, Т. Гоббс, Дж. Локк, Дж. Беркли, Д. Юм) 53 KB
  Британская философия XVII – XVIII вв. (Ф. Бэкон, Т. Гоббс, Дж. Локк, Дж. Беркли, Д. Юм) Эмпиризм - учение в теории познания, считающее чувственный опыт единственным источником знаний, утверждающее, будто все знание обосновывается в опыте и...
9012. Французский материализм XVIII в 42.5 KB
  Французский материализм XVIII в. Вторая половина XVIII в. явилась эпохой резкого обострения кризиса феодализма во Франции, вылившегося в буржуазную революцию важнейшую роль в ее идеологической подготовке сыграли философы-материалисты Ламетри, Гольб...
9013. Основные идеи философии И. Канта 42 KB
  Основные идеи философии И. Канта Иммануил Кант (1724 - 1804 гг.) - немецкий философ и ученый, родоначальник немецкой классической философии. Прожил всю жизнь в Кёнигсберге, где окончил университет и был в 1755 - 1770 гг. доцентом, а в...
9014. Система и метод философии Гегеля 47 KB
  Система и метод философии Гегеля Георг Фридрих Гегель (1770 - 1831 гг.) - создатель грандиозной системы Абсолютного идеализма. Все действительное, по Гегелю, разумно, постижимо средствами логики, т. е. постижимо в понятиях (такая концепция...