61147

Сімейне право. Житлове право

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Ознайомити учнів із структурою й джерелами сімейного та житлового права, визначити роль цих галузей у системі права України; розвивати навички учнів аналізувати поняття, працювати з джерелами інформації, аналізувати життєві ситуації з позицій права, формувати правову компетентність школярів як учасників сімейних та житлових правовідносин.

Украинкский

2014-06-06

77.83 KB

48 чел.

Урок 31                                                                                Дата_________

Правознавство    стандарт                                                10 клас  

Тема: Сімейне право. Житлове право

Мета:

  1.  ознайомити учнів із структурою й джерелами сімейного та житлового права, визначити роль цих галузей у системі права України; розвивати навички учнів аналізувати поняття, працювати з джерелами інформації, аналізувати життєві ситуації з позицій права, формувати правову компетентність школярів як учасників сімейних та житлових правовідносин.

Очікувані результати 

Після опрацювання теми учні зможуть:  

  1.  дати визначення сімейного права;
  2.  розкрити умови й порядок укладення та припинення шлюбу, зміст особистих і майнових прав і обов'язків подружжя, батьків і дітей;
  3.  дати визначення житлового права;
  4.  розкрити зміст права громадян на житло та способи його реалізації;
  5.  охарактеризувати договір житлового найму.

Базові поняття і терміни: «сімейне право», «сім'я», «шлюб», «особисті права подружжя, батьків і дітей», «майнові права подружжя, батьків і дітей», «житлове право», «договір житлового найму».

Структура уроку

1.  Загальна характеристика сімейного права.

2.  Умови і порядок укладення та припинення шлюбу.

3.  Особисті та майнові права і обов'язки подружжя, батьків і дітей.

4.  Загальна характеристика житлового права.

5.  Право громадян на житло: зміст і способи реалізації.

6.  Договір житлового найму.

Обладнання уроку: підручник, Конституція України, Сімейний кодекс України, Житловий кодекс України, Цивільний кодекс України, картки із завданням для роботи в парах, картки із завданням для роботи в групах, схеми «Особисті немайнові та майнові права й обов'язки подружжя», «Особисті немайнові і майнові права й обов'язки батьків та дітей».

Хід уроку

І.   ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

П. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК

Самостійна робота

Варіант І

Виберіть правильний варіант відповіді (по 1 балу за кожну правильну відповідь у завданнях 1 і 2)

1.  Залежно від моменту вчинення серед цивільно-правових договорів розрізняють:

  1.  основні, попередні, додаткові;
  2.  реальні і консенсуальні;
  3.  вільні і обов'язкові, зокрема публічні договори;
  4.  односторонні, двосторонні та багатосторонні.

2.  Відповідно до Цивільного кодексу України до третьої черги спадкоємців за законом належать:

  1.  особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш ніж 5 років до часу відкриття спадщини;
  2.  рідні дядько та тітка спадкодавця;
  3.  рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як із боку батька, так і з боку матері;
  4.  діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

3. Доповніть схему (2 бали).

4. Заповніть таблицю (4 бали).

Особливості цивільної дієздатності фізичних осіб

Обсяг цивільної дієздатності

Для якої категорії фізичних осіб установлено

Зміст цивільної дієздатності

Часткова

Неповна

5. Дайте розгорнуту відповідь (4 бали).

Чим відрізняється цивільно-правова відповідальність від інших видів юридичної відповідальності?

Варіант   2

Виберіть правильний варіант відповіді (по 1 балу за кожну правильну відповідь у завданнях 1 і 2).

1.   Залежно від розподілу прав і обов'язків сторін серед цивільно-правових договорів розрізняють:

  1.  основні, попередні, додаткові;
  2.  реальні і консенсуальні;
  3.  вільні і обов'язкові, зокрема публічні договори;
  4.  односторонні, двосторонні та багатосторонні.

2.   Відповідно до Цивільного кодексу України до другої черги спадкоємців за законом належать:

  1.  особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш ніж 5 років до часу відкриття спадщини;
  2.  рідні дядько та тітка спадкодавця;
  3.  рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як із боку батька, так і з боку матері;
  4.  діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

3. Доповніть схему (2 бали).

4. Заповніть таблицю (4 бали).

Форми права власності в Україні

Форма права власності

Суб'єкт права власності

Об'єкт права власності

Право державної власності

Право комунальної власності

5. Дайте розгорнуту відповідь (4 бали).

У чому полягають особливості цивільно-правової відповідальності малолітніх та неповнолітніх дітей?

Бесіда на повторення

  1.  Що таке сім'я і шлюб?
  2.  Які особисті немайнові та майнові права й обов'язки мають подружжя?
  3.  Які взаємні права та обов'язки мають батьки і діти?
  4.  Як держава захищає права дитини в сім'ї?

Підбиваючи підсумки бесіди за питаннями, які розглядалися в курсі правознавства в дев'ятому класі, учитель звертає увагу учнів на те, що на уроці перед ними стоїть цікаве, але досить нелегке завдання — розглянути ті галузі права, з дією норм яких людина стикається щодня, проте діють вони в тій сфері, де далеко не завжди можна обійтися лише правовими нормами.

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СІМЕЙНОГО ПРАВА.

Робота в групах

Завдання для роботи в групах

Ознайомтесь із характеристикою сімейного права, вміщеною в інформаційно-правовому тижневику. Чи погоджуєтесь ви з наведеними міркуваннями? Чому? Чи підтверджує ці слова ваш особистий життєвий досвід? Як ви вважаєте, чому і в яких випадках держава має втручатися у сферу сімейних відносин?

Сімейне право можна назвати найближчою й найріднішою для кожного галуззю права. Адже воно регулює відносини між членами сім'ї. А сім'я, яка виконує вкрай важливу функцію — продовження роду й виховання дітей, є невеличкою, але незамінною складовою всього суспільства. І будь-яка держава зобов'язана ставити перед собою завдання захисту сім'ї. Недарма український законодавець назвав зміцнення сім'ї як соціального інституту пріоритетом прийнятого в 2002 р. Сімейного кодексу України.

Розповідь учителя

Сімейне право — сукупність правових норм, які регулюють особисті й пов'язані з ними майнові відносини громадян, що виникають із шлюбу і належності до сім'ї.

Основні принципи регулювання сімейних відносин визначені Конституцією України.

Конституція України

Стаття 51. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.

Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 52. Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом.

Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу.

Держава заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей.

Основним джерелом сімейного права є Сімейний кодекс України. Він визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів.

Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сімейний кодекс України встановлює такий перелік суб'єктів сімейних правовідносин:

  1.  подружжя;
  2.  батьки, діти, усиновлювачі, усиновлені;
  3.  баба, дід, прабаба, прадід, онуки, правнуки;
  4.  рідні брати, рідні сестри;
  5.  мачуха, вітчим, падчерка, пасинок.

Виходячи з того, що об'єктом сімейного права є особисті немайнові та майнові відносини між його суб'єктами, то відповідно об'єктом сімейних правовідносин можуть бути:

  1.  особисті немайнові блага;
  2.  майнові блага (речі);
  3.  дії, у тому числі послуги.

Зміст сімейних правовідносин становлять суб'єктивні сімейні права й обов'язки.

Суб'єктивні сімейні права — це міра можливої поведінки суб'єкта сімейних правовідносин.

Суб'єктивний сімейний обов'язок — це міра необхідної поведінки суб'єкта сімейних правовідносин.

Залежно від об'єкта сімейних правовідносин суб'єктивні сімейні права та обов'язки можуть мати особистий немайновий або майновий характер. Для суб'єктивних сімейних прав та обов'язків характерною ознакою є їхня невідчужуваність, тобто неможливість передачі їх іншим особам.

Підставами виникнення, зміни і припинення сімейних правовідносин у сімейному праві є юридичні факти.

Бесіда на повторення

Що таке юридичний факт?

Розповідь учителя

Залежно від наслідків, які вони породжують, у сімейному праві виділяють такі юридичні факти:

  1.  правоутворюючі (укладення шлюбу, визнання батьківства, встановлення факту материнства або батьківства, усиновлення дитини);
  2.  правозмінюючі (зміна прізвища дружиною при укладенні шлюбу, відновлення шлюбу);
  3.  правоприпиняючі (припинення щлюбу, позбавлення батьківських прав, скасування усиновлення, припинення договору про патронат).

2. УМОВИ І ПОРЯДОК УКЛАДЕННЯ ТА ПРИПИНЕННЯ ШЛЮБУ.

Індивідуальна робота з підручником

Технологія критичного читання

Учні знайомляться з відповідним пунктом параграфа підручника, роблячи позначки олівцем на полях:

« + » — те, що добре відомо;

«-» — нова інформація;

«!» — найважливіша думка;

«?» — положення, які треба додатково дослідити.

На індивідуальну роботу відводиться 5—7 хвилин. Після цього відбувається обговорення тексту.

Фронтальна бесіда

1.   Що вам було в тексті добре відоме?

2.  Що для вас було новим?

3.  Що найбільше зацікавило?

4.  Які, на вашу думку, положення є найважливішими в тексті?

5.  Які запитання виникли у вас до змісту тексту?

Вислухавши відповіді учнів (3—4 на кожне запитання), учитель може доповнити матеріал підручника додатковою інформацією.

Розповідь учителя

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Шлюбний вік для чоловіків в Україні становить 18 років, для жінок — 17 років. Цей вік може бути знижений за спеціальним рішенням суду за заявою особи, яка досягла 14 років, що бажає вступити в шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.

Порядок укладення шлюбу можна звести до таких етапів.

  1.  Звернення до державного органу реєстрації актів цивільного стану (РАЦСу) жінки та чоловіка, що бажають укласти шлюб.
  2.  Ознайомлення осіб, які бажають зареєструвати шлюб, з їхніми правами та обов'язками.
  3.  Прийняття державними органами РАЦСу заяви за наявності всіх необхідних документів.
  4.  Заручини.
  5.  Державна реєстрація шлюбу.

Додаткова інформація

Законодавець передбачає інститут заручин. Зарученими вважаються особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу. Заручини не створюють обов'язку вступу в шлюб. Особа, яка відмовилася від шлюбу, зобов'язана відшкодувати другій стороні затрати, що були нею понесені у зв'язку з приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля. Однак такі витрати не відшкодовуються, якщо відмова була викликана протиправною, аморальною поведінкою нареченого (нареченої) або прихованням важливої інформації (наявність хвороби, судимості).

За загальним правилом шлюб реєструється після спливання одного місяця з моменту подання заяви про реєстрацію шлюбу. За поважних причин реєстрація може бути здійснена до спливання цього строку, зокрема в разі вагітності нареченої, народження нею дитини, безпосередньої загрози для життя нареченого або нареченої, шлюб реєструється в день подання заяви.

Із метою забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства встановлена державна реєстрація шлюбу. Особи, які подали заяву про державну реєстрацію, зобов'язані повідомити один одного про стан свого здоров'я.

При здійсненні реєстрації шлюбу нареченим надається право на вибір прізвища:                                                                              '

  1.  обрати прізвище одного з наречених як спільне прізвище або залишити свої дошлюбні прізвища;
    1.  приєднати до прізвища нареченого (нареченої) прізвище нареченої (нареченого) та за взаємною згодою визначити порядок їх приєднання. При цьому складання більше як двох прізвищ не допускається за винятком, коли таке складання дозволяється за звичаями національної меншини, до якої належить наречена (наречений);
    2.  змінити одну з частин подвійного прізвища, яке є у нареченого (нареченої), на прізвище другого з них.

Розповідь учителя

Перешкоди для укладення шлюбу:

  1.  перебування в іншому шлюбі;
  2.  наявність між особами, що бажають одружитися, родинних зв'язків прямої лінії споріднення;
  3.  наявність між особами, що бажають укласти шлюб, відносин усиновлення;
  4.  недієздатність осіб (або особи), які бажають укласти шлюб.

Названі підстави унеможливлюють укладення союзу між чоловіком і жінкою. Шлюб, укладений попри зазначені в законі перешкоди, вважається недійсним.

Шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.

Подружжя може укласти шлюбний договір. Шлюбний договір укладається у письмовій формі і засвідчується нотаріусом. Договір, укладений до реєстрації шлюбу, набуває чинності з моменту державної реєстрації шлюбу, укладений після — з моменту нотаріального посвідчення.

Робота в парах

Завдання для роботи в парах

Спираючись на положення статті 93 Сімейного кодексу України, складіть текст шлюбного договору.

Сімейний кодекс України

Стаття 93. Зміст шлюбного договору

  1.  Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов'язки.
  2.  Шлюбним договором можуть бути визначені майнові права та обов'язки подружжя як батьків.
  3.  Шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми.
  4.  Шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені цим Кодексом, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище.
  5.  За шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.

Розповідь учителя

Як уже зазначалося, підставами припинення сімейних правовідносин є припинення шлюбу. У свою чергу, підставами припинення шлюбу є смерть одного із подружжя або розірвання шлюбу.

Розірвання шлюбу здійснюється державним органом РАЦС за заявою подружжя, яке не має дітей. Для того, щоб орган РАЦС виніс постанову про розірвання шлюбу, необхідним є виконання двох умов: подружжя не має неповнолітніх дітей; існує взаємна згода подружжя на розірвання шлюбу. У разі розірвання шлюбу органом РАЦС шлюб припиняється в день винесення ним відповідної постанови.

Якщо подружжя має дітей, розірвання шлюбу відбувається за рішенням суду. У разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється в День набрання чинності цього рішення суду.

3. ОСОБИСТІ ТА МАЙНОВІ ПРАВА І ОБОВ'ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ, БАТЬКІВ І ДІТЕЙ.

Варіант І

Розповідь учителя

Зрозуміло, що далеко не всі відносини із тих, які виникають у сім'ї між подружжям, підлягають правовому регулюванню, а тільки ті, які, на думку законодавця, є найбільш важливими як для кожного із подружжя, членів його сім'ї і для суспільства в цілому. Серед інших правовому регулюванню підлягають і деякі особисті немайнові та майнові відносини.

(Учитель ілюструє свою розповідь за допомогою схеми.)

Особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя

Права подружжя

Особисті немайнові

Майнові

•  Право на материнство та батьківство

•  Право на повагу до своєї індивідуальності

•  Право на духовний розвиток

•  Право на вибір прізвища при реєстрації шлюбу і зміні його, перебуваючи у шлюбі

• Право  на  розподіл   обов'язків та  сімейне  вирішення   питань життя сім'ї; право на особисту свободу

•  Право на особисту приватну власність

•  Право на плоди та доходи від речей, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка

•  Володіти спільно нажитим майном на правах спільної сумісної власності

•  Той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, має право на утримання, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу

•  Право на укладення шлюбного договору

Обов'язки подружжя

Особисті немайнові

Майнові

•  Спільно піклуватися про побудову сімейних стосунків між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги

•  Утверджувати в сім'ї повагу до матері та батька

•  Нести відповідальність один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній

•  Зобов'язані  спільно дбати про матеріальне забезпечення сім'ї

•  Утримуватися від дій, спрямованих на примушування до припинення шлюбних відносин

•  Дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати одне одного

•  Дружина, чоловік взаємнозобов'язані брати участь у витратах, пов'язаних із хворобою або каліцтвом другого з подружжя

Необхідно також звернути увагу на те, що значна частина сімейних відносин, особливо особистих немайнових відносин подружжя лежить поза межами права. У силу своєї делікатності вони не піддаються зовнішньому незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.

(Учитель ілюструє свою розповідь за допомогою схеми.)

Особисті немайнові і майнові права та обов'язки батьків та дітей

Права батьків

Права дітей

Немайнові

•  Переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини

•  Залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам

•  Обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства

•  Право на захист своєї дитини, повнолітніх доньки та сина

•  Право на визначення місця проживання дитини

•  Право на відібрання малолітньої дитини від інших осіб

•  Право  на належне  батьківське виховання

•  Право противитися неналежному   виконанню   батьками своїх обов'язків щодо них

•  Право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування

•  Із 14 років — право звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків батьківських прав

•  Право бути вислуханою батьками   та   іншими   членами сім'ї,   посадовими   особами з питань, що стосуються її життя

•  Повнолітня дочка,  син має право звернутися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування

Майнові

Право спільної сумісної власності батьків і дітей

•  Право використовувати дохід, одержаний від використання майна дитини, на виховання та утримання інших дітей та на невідкладні потреби сім'ї

•  Право власності на аліменти, одержані на дитину

•  Право на майно, призначене для її розвитку, навчання та виховання

•  Право брати участь у розпорядженні   аліментами,    які одержані для її утримання

Обов'язки батьків

Обов'язки дітей

Немайнові

• Обов'язок забрати дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров'я

•  Обов'язок     зареєструвати     народження дитини в державному органі РАЦС Обов'язок виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини

•  Обов'язок піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток

•  Обов'язок забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя — Обов'язок поважати дитину

•  Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї

•  Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини

• Обов'язок   піклуватися   про батьків, проявляти про них турботу та надавати допомогу

Майнові

•  Обов'язок передавати в користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток

•  Обов'язок вислухати думку дитини щодо способів управління її майном

•  Обов'язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття

•  Повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги

•  Дочка, син крім сплати аліментів зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, спричинених тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю

Варіант II

Робота в групах

Завдання для роботи в групах

Проаналізуйте зміст наведених схем. У чому полягає особливість прав і обов'язків особи, яка є учасником сімейних правовідносин? Які права і обов'язки — особисті немайнові чи майнові більшою мірою визначені Сімейним кодексом України? Чому? Доведіть, що обов'язки батьків і дітей є взаємними.

4. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЖИТЛОВОГО ПРАВА.

Розповідь учителя

Крім родинного затишку, велику роль у забезпеченні нормального фізіологічного й гармонійного суспільного життя людини відіграють умови її проживання. Право на житло є конституційним правом людини і громадянина. Також Конституція України гарантує кожному громадянинові право на недоторканність житла. Це означає, що ніхто не має права проникнення до житла або іншого володіння особи; проведення в них огляду або обшуку є можливим тільки за вмотивованим рішенням суду.

Житлове право України — це сукупність правових норм, що регулюють житлові правовідносини між громадянами та громадян із державними та громадськими організаціями у процесі реалізації конституційного права людини і громадянина на житло.

Житлове законодавство складається з Житлового кодексу України від 1 січня 1984 р., глави 28 Цивільного кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Житловий кодекс України регулює весь комплекс житлово-правових відносин і Має такі завдання:

  1.  забезпечення  гарантованого  Конституцією  України  права  громадян на житло;
  2.  належне використання і збереження житлового фонду;
  3.  забезпечення законності у сфері житлових відносин.

Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначає основні принципи приватизації державного житлового фонду, правові, економічні та соціальні засади перетворення відносин власності на житло. Згідно із цим законом при приватизації житла відбувається, як правило, безоплатна передача у власність громадян житлових приміщень, які вони займають у будинках державного житлового фонду.

Закон України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначає засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку.

Закон України «Про житловий фонд соціального призначення» визначає правові, організаційні та соціальні засади державної політики щодо забезпечення конституційного права соціально незахищених верств населення України на отримання житла.

5. ПРАВО ГРОМАДЯН НА ЖИТЛО: ЗМІСТ І СПОСОБИ РЕАЛІЗАЦІЇ.

Розповідь учителя

Стаття 47 Конституції України закріплює право громадян на житло. Це означає, що кожний громадянин має змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Ця норма дозволяє зрозуміти, що житло — це, насамперед, власність, а тому на правовідносини у сфері житла мають поширюватися положення про власність. Стаття 41 Конституції України визначає, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У Цивільному кодексі України право власності на житло визначене в главі 28. Саме там наводиться визначення поняття «житло». Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Крім питання власності на житло, Цивільний кодекс України регулює й інші житлові правовідносини, зокрема, право користування.

Житловий кодекс України закріплює право громадян на житло відповідно до Конституції України, визначає поняття житлового фонду, його види, регулює питання управління житловим фондом, компетенцію місцевих органів влади, відомчих органів із використання, експлуатації і забезпечення його збереження. У Житловому кодексі України конкретизовані житлові права та обов'язки громадян. Зокрема, стаття 9 цього кодексу визначає, що громадяни мають право на одержання в безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або в будинках житлово-будівельних кооперативів. Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законодавством України.

Крім житлових прав, громадяни України мають і обов'язки — вони зобов'язані бережно ставитись до будинку, у якому проживають, дотримуватися правил користування житловими приміщеннями та інше.

Житловий кодекс України визначає порядок надання житла, норми житлової площі; порядок користування жилими приміщеннями в будинках державного, громадського та індивідуального житлового фонду, користування службовими жилими приміщеннями, гуртожитками, питання найму і піднайму жилих приміщень; порядок втрати жилого приміщення, обмін жилих приміщень.

У кодексі встановлюється відповідальність за порушення житлового законодавства, порядок вирішення житлових спорів та інші питання.

6. ДОГОВІР ЖИТЛОВОГО НАЙМУ.

Важливу роль у житловому праві відіграє договір найму житлового приміщення, шляхом укладання якого в основному здійснюється забезпечення громадян житлом. Зміст цього договору полягає в тому, що наймач (особа, на ім'я якої видано ордер) одержує від наймодавця (власника житла) право користуватися житловим приміщенням у будинках державного, комунального або громадського житлового фонду.

Типовий договір найму приміщення передбачає правила користування житлом, утримання жилого будинку і прибудинкової території. Умови, що обмежують права наймача і членів його сім'ї всупереч закону, вважаються недійсними.

Законодавство передбачає такі права та обов'язки наймача і членів його сім'ї:

  1.  користуватися   жилими   й   підсобними   приміщеннями,   санітарно-технічним та іншим обладнанням;
  2.  залишати за собою житло на визначений законодавством строк у разі тимчасового виїзду;
  3.  здавати частину житла у піднайом іншим особам;
  4.  обмінювати жиле приміщення на інше;
  5.  вимагати розподілу чи об'єднання житла, надання додаткового неізольованого житла (або ізольованого в межах передбаченої законом норми);
  6.  вселення інших осіб чи виселення їх на законних підставах.

Поряд із широкими правами від наймача вимагається і здійснення певних обов'язків:

  1.  бережливе ставлення до найманого житла;
    1.  дотримання правил користування житлом;
    2.  економне використання води, електроенергії, газу, теплової енергії;
    3.  недопущення порушень житлових прав інших суб'єктів та інших необхідних правил поведінки, що передбачені Типовим договором найму жилого приміщення.

Житловим кодексом України передбачено, що особи несуть кримінальну, адміністративну або іншу юридичну відповідальність згідно із законом, якщо вони винні:

  1.  у порушенні порядку прийняття на облік і зняття з обліку тих, що потребують житла, порядку надання житла;
  2.  у недотриманні встановленого терміну заселення жилих приміщень;
  3.  у порушенні правил користування жилими приміщеннями, санітарних правил утримання місць загального користування, використання їх не за призначенням;
  4.  у порушенні правил експлуатації житла, безгосподарності в його утриманні;
  5.  у пошкодженні житла, устаткування та об'єктів благоустрою, а також у скоєнні інших правопорушень, передбачених чинним законодавством. Громадяни самостійно здійснюють право на одержання житлового приміщення в будинках державного, комунального і громадського житлового фонду з настанням повноліття, тобто після досягнення 18-річного віку, а такі, що одружились або влаштувалися на роботу,— до досягнення 18-річного віку.

Житлове приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути упорядкованим за умовами даного населеного пункту, відповідно до встановлених санітарних і технічних вимог. Не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі, старшими за дев'ять років, крім подружжя.

Договір найму житлового приміщення є двостороннім, оплатним, письмовим та необмеженим у часі (безстроковим). Наймодавець зобов'язаний забезпечувати належне утримання будинку та його обладнання, здійснювати капітальний ремонт. Ці правила не поширюються на договір найму (на оренду) житлового приміщення щодо будинків і квартир, які належать громадянам на праві власності. Такі договори укладаються з власником житлової площі за домовленістю сторін і відповідно до вимог закону.

IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК

Варіант І

Робота в групах

У класі створюється три групи.

Завдання для роботи в групах

Проаналізуйте ситуацію з правової точки зору.

Ситуація 1.17-річна Тетяна М. узяла шлюб із 20-річним Андрієм К. До реєстрації шлюбу майбутнє подружжя уклало шлюбний договір. Тетяна, як неповнолітня отримала для цього письмову згоду батьків. Через три місяці Тетяна отримала у спадок земельну ділянку, у зв'язку з чим подружжя вирішило внести зміни до шлюбного договору. Батьки Тетяни були проти. Молодій дружині ще не виповнилося 18 років, а оскільки вона неповнолітня, то без їхньої згоди вона не має права вносити зміни до шлюбного договору.

Чи потрібна в такій ситуації згода батьків?

Ситуація 2. Після укладення шлюбу подружжя вирішило залишити свої дошлюбні прізвища. Згодом, коли в них народилася дитина, кожен із батьків хотів дати їй своє прізвище.

Що ви порадите батькам у цій ситуації?

Ситуація 3. Жителі одного з житлово-будівельних кооперативів звернулись до компетентних органів із проханням вжити заходів щодо їхнього сусіда М., який у своїй квартирі обладнав міні-майстерню з виробництва кухонних меблів.

Деревообробний верстат у квартирі М.спричинює шум, а випари лаків і фарб, що використовуються при обробці меблів, призвели до загострення алергічних реакцій у кількох сусідів. На всі зауваження жителів будинку М. відповідав, що квартира є його власністю і він може використовувати ії на власний розсуд.

Варіант II

Обговорення в загальному колі Проблема для обговорення

За свідченням фахівців, українці дуже важко полишають узвичаєну практику, за якою в разі розлучення батьків дитина залишається з матір'ю. Але ж одним із принципів шлюбу є рівність. Один із подружжя має ті самі права, що й інший. Сьогодні чоловіки стали активнішими, щоб відстояти право займатися повноцінним вихованням своєї дитини. Як наслідок — «недільним батьком» стає мати.

Як ви ставитеся до подібного явища? Чому?

V.   ПІДСУМКИ УРОКУ

Підбиття підсумків роботи в групах (у разі вибору учителем І варіанту проведення етапу уроку); бесіда за методом уявного мікрофона (методика проведення — див. урок №28), якщо проводилось обговорення в загальному колі.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1.  Опрацювати текст підручника.

2.  Записати в зошити визначення понять: «сімейне право», «сім'я», «шлюб», «особисті права подружжя, батьків і дітей», «майнові права подружжя, батьків і дітей», «житлове право», «договір житлового найму».

3.  Провести міні-дослідження. Дізнатися в батьків, на яких умовах займає житлове приміщення ваша родина. Які права належать вам особисто? Чи захищені ваші права на житло в разі продажу квартири (будинку), якщо вона перебуває у власності вашої родини, або у разі закінчення строку (розірвання) договору найму, якщо ви наймаєте житло.