61148

Земельне право

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Очікувані результати Після опрацювання теми учні зможуть: дати визначення земельного права і назвати його основні джерела; назвати види земель в Україні форми та субєкти права власності на землю і навести приклади...

Украинкский

2014-05-24

107.5 KB

15 чел.

Урок 32                                                                                Дата_________

Правознавство    стандарт                                                10 клас  

Тема: Земельне право

Мета:

  •  розглянути земельне право як галузь системи права України;
  •  розвивати навички учнів аналізувати поняття, працювати з джерелами інформації, навички критичного читання, удосконалювати вміння учнів висловлювати ставлення до проблеми та надавати обґрунтування власної позиції.

Очікувані результати

Після опрацювання теми учні зможуть:

  •  дати визначення земельного права і назвати його основні джерела;
  •  назвати види земель в Україні, форми та суб'єкти права власності на землю і навести приклади;
  •  пояснити способи набуття та припинення права власності на землю, передбачені законодавством України;
  •  розкрити зміст поняття «користування землею», називати його суб'єктів та види;
  •  перераховувати права і обов'язки власників земельних ділянок та землекористувачів.

Базові поняття і терміни: «земельне право», «право власності на землю», «власники земельних ділянок», «землекористувачі».

Структура уроку

1.  Загальна характеристика земельного права.

2.  Види земель в Україні. Форми та суб'єкти права власності на землю.

3.  Способи набуття та припинення права власності на землю.

4.  Користування землею: поняття, суб'єкти, види.

5.  Права і обов'язки власників земельних ділянок і землекористувачів.

Обладнання уроку: підручник, Земельний кодекс України, картки із завданням для роботи в парах, картки із завданням для роботи в групах.

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК

Презентація результатів дослідження

Повідомити однокласникам на прикладі власної родини, як реалізується нашій державі право на житло.

Самостійна робота за завданнями

У той час, коли заслуховуються результати дослідницької роботи, окремі учні можуть виконувати завдання на дошці, або індивідуально. Якщо обрано перший варіант роботи, учитель має виділити час для аналізу виконання завдання.

1. Порівняйте поняття, виділивши в них спільне й відмінне.

а)

Поняття

Спільне

Відмінне

Права наймача житла

Права власника житла

б)

Поняття

Спільне

Відмінне

Припинення шлюбу

Розірвання шлюбу

2. Продовжте речення.

а)    До джерел Сімейного права належать: ... .

б)    До джерел Житлового права відносять: ....

Бесіда на повторення

  1.  Що таке право власності?
  2.  Які форми власності існують в Україні?
  3.  Що визначено Конституцією України основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави?

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЕМЕЛЬНОГО ПРАВА.

Робота в парах

Завдання для роботи в парах

Ознайомтесь із положеннями Постанови Кабінету Міністрів України. На реалізацію якого права громадян вона спрямована? Яких заходів щодо реалізації цього права прийняв рішення вжити уряд? Які органи залучаються до цієї роботи? Як ви вважаєте, чому такі серйозні кроки зроблено урядом саме в реалізації цього права?

Деякі питання реалізації права власності на землю

громадянами України у 2009 р.:

Постанова Кабінету Міністрів України № 844 від 5 серпня 2009 р.

З метою захисту конституційних прав громадян України на землю Кабінет Міністрів України постановляє:

1.   Затвердити такі, що додаються:

Порядок безоплатних оформлення та видачі громадянам України у 2009 р. державних актів на право власності на земельні ділянки;

Порядок використання у 2009 році коштів Стабілізаційного фонду для здійснення заходів з безоплатних оформлення та видачі громадянам України державних актів на право власності на земельні ділянки.

<...>                                                                                              

6. Державному комітету фінансового моніторингу разом із Державним комітетом із земельних ресурсів визначити у десятиденний строк порядок проведення моніторингу інформації про прийняті органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування рішення, надані погодження та видані документи, пов'язані з передачею у власність земельних ділянок, з метою унеможливлений використання схем їх незаконного отримання та відчуження.

7. Рекомендувати сільським, селищним, міським радам сприяти діяльності територіальних органів Державного комітету із земельних ресурсів та державних підприємств, що належать до сфери його управління, пов'язаній з організацією безоплатних оформлення та видачі громадянам України державних актів на право власності на земельні ділянки за місцем їх розташування, зокрема, шляхом залучення до такої діяльності інженерів-землевпорядників сільських, селищних і міських рад.

8.    Державному комітету із земельних ресурсів подати протягом місяця Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо спрощення та здешевлення процедури виготовлення і узгодження документації із землеустрою, необхідної для прийняття органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування рішень про передачу у власність громадянам України земельних ділянок.

9.    Міністерству охорони навколишнього природного середовища, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям забезпечити інформування щомісяця до 10 числа наступного періоду Кабінету Міністрів України про виконання цієї постанови.

Розповідь учителя

Земельне право — це галузь права, що врегульовує суспільні відносин, предметом яких виступає земля.

Предметом правового регулювання земельного права є земельні відносини, які за своїм характером поділяються на групи:

1)  відносини земельної власності;

2)  відносини у сфері управління земельним фондом;

3)  відносини землекористування;

4)  землеохоронні відносини.

Метод земельного права характеризується поєднанням двох методів: імперативного (метод владних приписів (наказів), який заснований на відносинах субординації (підпорядкування) одних суб'єктів іншим) та диспозитивного (метод, який заснований на рівності сторін і дає можливість вибору альтернативних варіантів поведінки). Наприклад, у сфері охорони земель доволі часто виникають відносини, за яких одна зі сторін є наділеним владно-розпорядчими повноваженнями представником державної влади, а відповідно використовується імперативний метод.

З іншого боку, у відносинах власників земельних ділянок між собою з приводу використання землі учасники перебувають у рівних умовах, тобто використовується диспозитивний метод правового регулювання.

Систему земельного права складають земельно-правові норми, які об'єднуються в інститути земельного права. Прикладом земельно-правового інституту, є інститут державного земельного кадастру. Земельно-правові інститути, у свою чергу, об'єднуються в загальну та особливу частини земельного права.

Загальна Частина містить норми, які регулюють правовий режим використання та захисту усіх земель, визначають принципи земельного права, склад учасників земельних правовідносин, їхні права та обов'язки тощо.

В особливу частину земельного права об'єднані інститути, які містять норми, що регулюють питання правового режиму використання земель окремих категорій: сільськогосподарського призначення, земель населених пунктів, земель промисловості, транспорту, енергетики, зв'язку, оборони та іншого призначення, земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, земель лісового фонду, земель водного фонду, земель запасу.

До джерел земельного права належать закони та підзаконні акти. Зокрема, Конституція України містить цілий ряд важливих положень, які закладають підґрунтя правового регулювання земельних відносин. Так, стаття 13 Конституції України проголошує, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони с об'єктом власності українського народу, а стаття 14 визначає землю основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Конституція України гарантує кожному громадянину право власності на землю.

Центральне місце в системі джерел земельного права посідає Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р. Він регулює головні питання права власності та використання земель. У ньому закріплені права й обов'язки власників землі, склад і цільове призначення земель України, права на землю, порядок їх набуття і реалізації тощо.

Іншими важливими законодавчими актами у сфері земельних відносин є Закони України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про природно-заповідний фонд України», «Про колективне сільськогосподарське підприємство» та ін.

2. ВИДИ ЗЕМЕЛЬ В УКРАЇНІ. ФОРМИ ТА СУБ'ЄКТИ ПРАВА ВЛАСНОСТІ

НА ЗЕМЛЮ.

Розповідь учителя

Залежно від призначення земель визначається правовий режим їх використання. Із метою врахування особливостей окремих категорій земель, законодавець поділяє їх на категорії за цільовим призначенням: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відносини земельної власності закріплені в Конституції України, Цивільному кодексі України, Земельному кодексі України. Цивільний кодекс України визначає зміст права власності як права володіння, користування і розпорядження майном.

Особливістю права власності на землю є накладення обмежень на власників землі. Такі обмеження поділяють на постійні та тимчасові. Постійні обмеження прав власника — це закріплені в законодавстві обов'язки виконувати вимоги раціонального використання і охорони земель; не порушувати своїми діями права й законні інтереси інших власників, користувачів землі, виконувати особливі умови використання особливо охоронюваних територій, охоронних зон. До тимчасових обмежень належать обмеження на здійснення купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення, ведення будівництва з відхиленнями від існуючих норм і правил та без проекту забудівлі.

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Відповідно, в Україні суб'єктами права власності на землю можуть бути:

  1.  громадяни України та юридичні особи — на землі приватної власності;
  2.  територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування,— на землі комунальної власності;
  3.  держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади,— на землі державної власності.

Об'єктом права власності на землю є земельна ділянка, тобто частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

3. СПОСОБИ НАБУТТЯ ТА ПРИПИНЕННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ.

Робота з підручником

Метод «Читання в парах узагальнення в парах»

Розповідь учителя

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

  •  придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
  •  безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;
  •  приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;
  •  прийняття спадщини;
  •  виділення на місцевості (в натурі) належної їм земельної частки (паю).

Юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності в разі:

  •  придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
    •  внесення земельних ділянок її засновниками до статутного фонду;
    •  прийняття спадщини;
    •  виникнення інших підстав, передбачених законом.

Іноземні громадяни та особи без громадянства, а також іноземні юридичні особи не можуть бути власниками земель сільськогосподарського призначення.

У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Територіальні громади набувають землю в комунальну власність у разі:

  1.  передачі їм земель державної власності;
  2.  примусового відчуження земельних ділянок у власників із мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;
  3.  прийняття спадщини;
  4.  придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
  5.  виникнення інших підстав, передбачених законом.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів АР Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону. Держава набуває права власності на землю у таких випадках:

  •  відчуження земельних ділянок у власників із мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;
    •  придбання за договорами купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
    •  прийняття спадщини;
    •  передачі у власність державі земельних ділянок комунальної власності територіальними громадами;
    •  конфіскації земельної ділянки.

Підстави припинення права власності на земельну ділянку:

  •  добровільна відмова власника від права на земельну ділянку;
    •  смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця;
    •  відчуження земельної ділянки за рішенням власника;
    •  звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора;
    •  відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;
    •  конфіскація за рішенням суду;
    •  невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених Земельним кодексом України (наприклад, у випадку спадкування ними земель сільськогосподарського призначення).

4. КОРИСТУВАННЯ ЗЕМЛЕЮ: ПОНЯТТЯ, СУБ'ЄКТИ, ВИДИ.

Розповідь учителя

Крім права власності на земельні ділянки, українське законодавство встановлює на земельні ділянки й інші права. Найважливішими є право користування земельними ділянками та право земельного сервітуту.

Право користування земельною ділянкою поділяється на право постійного користування земельною ділянкою, право оренди, право концесіонера на земельну ділянку.

Право постійного користування земельною ділянкою — це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

1)  підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

2)  громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації;

3)  релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано в установленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їхньої діяльності.

Право оренди земельної ділянки — це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою — не більше ніж п'ять років та довгостроковою — не більше ніж 50 років.

Право земельного сервітуту — це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

В Україні можуть встановлюватись такі земельні сервітути: право проходу та проїзду на велосипеді, право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій, право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку тощо.

5. ПРАВА І ОБОВ'ЯЗКИ ВЛАСНИКІВ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК І ЗЕМЛЕКОРИСТУВАЧІВ.

Розповідь учителя

Право власності на землю має цілий ряд особливостей, зумовлених специфічністю об'єкта власності. Ці особливості проявляються у правах та обов'язках землевласників.

Власники земельних ділянок мають право:

  •  продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину;
    •  самостійно господарювати на землі;
    •  власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію;
    •  використовувати в установленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі;
    •  на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;
    •  споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Порушені права власників земельних ділянок, підлягають відновленню в порядку, установленому законом.

На землевласників покладаються такі обов'язки:

  •  забезпечувати використання їх за цільовим призначенням;
  •  додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;
  •  своєчасно сплачувати земельний податок;
  •  не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;
  •  підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі;
  •  своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, установленому законом;
  •  дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних із встановлення земельних сервітутів та охоронних зон;
  •  зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

Свої особливості мають й права і обов'язки землекористувачів. Землекористувачі мають право:

  •  самостійно господарювати на землі;
  •  власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур та вироблену продукцію;
  •  використовувати в установленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі;
  •  на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;
  •  споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Землекористувачі зобов'язані:
  •  забезпечувати використання землі за цільовим призначенням;
  •  додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;
  •  своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату;
  •  не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;
  •  підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі;
  •  своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом;
  •  дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних із встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;
  •  зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК

Робота в групах

Завдання для роботи в групах

Опрацювавши наведені статті Земельного кодексу України, розкрийте зміст добросусідства землевласників та землекористувачів. Як наведені правові норми співвідносяться з моральними нормами нашого суспільства? Про що це свідчить?

Земельний кодекс України

Стаття 103. Зміст добросусідства

  1.  Власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
    1.  Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).
    2.  Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових, знаків тощо).

Стаття 104. Попередження шкідливого впливу на сусідню земельну ділянку                                                                                                    

Власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров'я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.

Стаття 109. Використання дерев, які стоять на межі земельних ділянок

  1.  Дерева, які стоять на межі суміжних земельних ділянок, а також плоди цих дерев належать власникам цих ділянок у рівних частинах.
  2.  Кожен із сусідів має право вимагати ліквідувати дерева, які стоять на спільній межі. Витрати на ліквідацію цих дерев покладаються на сусідів у рівних частинах.
  3.  Сусід, який вимагає ліквідації дерев, які стоять на спільній межі, повинен один нести витрати на ліквідацію дерев, якщо інший сусід відмовляється від своїх прав на дерева.
  4.  Вимога на ліквідацію дерев (кущів) виключається, якщо вони служать межовими знаками і залежно від обставин не можуть бути замінені іншими межовими знаками.

V.   ПІДСУМКИ УРОКУ

Підбиття підсумків роботи в групах.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

  1.  Опрацювати текст підручника.
  2.  Записати в зошити визначення понять: «земельне право», «право власності на землю», «власники земельних ділянок», «землекористувачі».
  3.  Подати у вигляді схеми види земель в Україні.
  4.  Провести міні-дослідження за темою «Приватизація землі в Україні: міф чи реальність». «Для пересічного громадянина України приватизація земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації скоріше міф, ніж реальність» — такі висновки, на жаль, часто можна почути з вуст журналістів, юристів, посадовців. Висловте власне ставлення до проблеми, використавши знання нормативно-правових актів та відомі вам із ЗМІ, із життя своїх родичів та знайомих приклади їх реалізації.

PAGE   \* MERGEFORMAT 1


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

52588. Усі уроки. Географія. 9 клас 2.53 MB
  Кількість, розміщення і густота населення, його вікова і статева структура. Національний та етнічний склад населення. Системи розселення і розвиток поселень. Трудові ресурси і зайнятість населення. Загальна характеристика господарства України. Економічний потенціал України....
52589. Усі уроки української мови в 5 класі 1.62 MB
  Значення мови в житті суспільства. Українська мова — державна мова України. Вхідний (діагностичний) контроль. Диктантю. Загальне уявлення про мовлення. Основні правила спілкування Словосполучення лексичні і фразеологічні. Граматична помилка та її умовне позначення. Синтаксичній розбір словосполучення. Речення, його граматична основа (підмет і присудок). Речення з одним головним членом. Види речень за метою висловлювання: розповідні...
52591. ВЫДВИЖЕНИЕ ИДЕИ ЗАБЕСКОНЕЧНОСТИ И ПРОБЛЕМЫ ЕЁ ИНТЕГРАЦИИ В ИСТОРИКО-ФИЛОСОФСКИЙ КОНТЕКСТ 447.41 KB
  Обзорная статья посвящена анализу дискуссии, имевшей место среди философов после выдвижения новой философской предикабилии - Забесконечность. ШУРАНОВ Б.М. (кандидат философских наук по специальности 09.00.07 – логика)