61279

Своєрідність географічного положення Австралії. Історія відкриття і дослідження. Геологічний розвиток і рельєф. Корисні копалини

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Мета: формувати знання про особливості географічного положення Австраліїї відкриття та дослідження материка основні форми рельєфу і корисні копалини розвивати в учнів уміння складати характеристики материка...

Украинкский

2014-05-26

28.33 KB

1 чел.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В.. ВИННИЧЕНКА

ПРИРОДНИЧО-ГЕОГРАФІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ГЕОГРАФІЇ ТА ГЕОЕКОЛОГІЇ

План-конспект уроку з географії у 7 класі

«Своєрідність географічного положення Австралії. Історія відкриття і дослідження. Геоекологічний розвиток і рельєф. Корисні копалини.»

Розробив:

студент 41 групи

Зарыпов Д.

Перевірила:

Маслова Н.М

Кіровоград- 2010

Тема: Своєрідність географічного положення Австралії. Історія відкриття і дослідження. Геологічний розвиток і рельєф. Корисні копалини.

Мета: формувати знання про особливості географічного положення Австраліїї, відкриття та дослідження материка, основні форми рельєфу і корисні копалини, розвивати в учнів уміння складати характеристики материка за типовим планом, визначати закономірності в природі, виховувати пізнавальний інтерес до природи і науки  в цілому, та до географії конкретно.

Тип уроку: Вивчення нового матеріалу.

Методи і методологічні прийоми: словесні, наочні, практичні.

Форми організації навчання: індивідуальне фронтальне, групове.

Засоби навчання: Фізична карта Австралії , портрети дослідників материка, ілюстрації природи Австралії, атласи ,підручники, контурні карти.

Структурний елемент уроку

Час

Діяльність вчителя

Навчально-пізнавальна діяльність учнів

1

Організаційний момент

1хв

Вчитель вітається. Зосереджує учнів на робочий  лад.

Вітаються з учителем, зосереджуються на робочий лад.

2

Повідомлення теми

1 хв

Вчитель:

Темою сьогоднішнього заняття є: «Своєрідність географічного положення Австралії. Історія відкриття і дослідження. Геогекологічний розвиток і рельєф. Корисні копалини.»

Дізнаємося про про особливості географічного положення Австраліїї, відкриття та дослідження материка, основні форми рельєфу і корисні копалини. Складемо характеристику материка за типовим планом.

Записують тему уроку, уважно слухають вчителя.

3

Мотивація навчально-пізнавальної діяльності

5хв

Уявіть собі, що люди зустрічають Новий рік в літку, а дід мороз приходить у капцях і шортах з панамою на голові. Що є такі тварини, які виношують своїх малят в сумках, риби які дихають легенями. Скажете фантастика?  Та все це є насправді  на дивовижному материку Австралія.

Австралія найвіддаленіший від усіх материк, тому він має найунікальнішу  і неповторну природу. 75% рослин, і 90% тварин  Австралії, більше ніде не зустрічаються. Наступні уроки допоможуть вам виявити причини такої «незвичайності» Австралії.

Задумливо слухають вчителя.

4

Актуалізіція опорних знань

5 хв

Бліцопитування:

2)Які епітети можна застосувати до Африки після її вивчення?

2)Що вам відомо про Австралію?

3)Чому вивчення будь-якої території починається з х-ки її географічного положення?

4)Які особливості природи материка залежать від його географічного положення? Наведіть приклади використовуючи знання про Африку.

5) Згадайте типовий план вивчення материка.

Найжаркіший, най симетричніший відносно екватора…і т.д.

Там живуть кенгуру, ростуть евкаліпти…і т.д.

Тому що від географічного положення значною мірою залежать природні умови території, зокрема клімат.

Залежть розподіл тепла і вологи…

І-я дослідження

Географічне положення:

  1.  Стосовно головних ліній градусної сітки
  2.  Крайні точки
  3.  Берегова ліня
  4.  Моря і океани, що омивають
  5.  Затоки
  6.  Протоки

Тектонічна будова

Корисні копалини

Рельєф

Клімат

Внутрішні води.

Грунти.

Тваринний і рослинний Світ.

Природні зони.

Ландшафти.

Населення.

Політична карта.

5

Вивчення нового матеріалу

Вчитель дає учням завдання для самостійного опрацювання.

  1.  Знайдіть на карті атласу крайні точки материка, запишіть їх, та їхні координати.

  1.  Запишіть якими океанами омивається Австралія.

  1.  Що ускладнює судноплавство вздовж північно-східного узбережжя Австралії.
  2.  Опишіть берегову лінію Австралії. Назвіть великі затоки, протоки, півострови, моря.

  1.  Запишіть короткі висновки стосовно географічного положення Австралії.

  1.  Порівняйте ГП Австралії та Африки.

Розповідь вчителя:

В 1526 португалець Ж. Мінезіш відкрив біля екватора північно-західний виступ Нової Гвінеї (півострів Вогелкоп). В 1544 іспанець І. Ретес пройшов вздовж усього північного узбережжя Нової Гвінеї (власне саме він дав їй цю назву), а в 1606 іспанець Л. Торрес пливучи від Нових Гебрид до Філіпін відкрив південний берег Нової Гвінеї. При цьому він пройшов через протоку, пізніше названу його іменем, між Австралією та Новою Гвінеєю, і таким чином довів, що остання є величезним островом. В Арафурському морі він помітив на південному-заході великі острови. Безсумнівно то був північний берег Австралії з прилеглими островами. Але відкриття Торреса було засекречене іспанцями.

Усі інші значні відкриття берегів Австралії в 17 столітті здійснили голландські моряки тому її називали Новою Голландією. На берегах материка, майже безлюдних та переважно пустельних вони не заснували жодного поселення. В 1606 В. Янсзон пройшов уздовж південного берегу Нової Гвінеї не помітивши західний вхід в Торресову протоку і відкрив західний берег півострова Кейп-Йорк до 14 градуса південної широти. Узбережжя Західної Австралії відкрили:

в 1616 Д. Хартог — ділянку між 23 та 27 градусами південної широти;

в 1619 Ф. Хаутман і Я. Едел — ділянку між 27 і 33 градусами південної широти;

в 1622 команда корабля «Льовін» — південно-західний півострів Австралії між 33 та 35 градусами південної широти;

в 1628 Г. Де Витт або П. Нейтс — ділянку між 20 і 23 градусами південної широти.

В 1627 Нейтс відкрив на півдні Австралії частину узбережжя між 116 та 133 градусами східної довготи що прилягає до Великої Австралійської затоки. Біля Арафурського моря Я. Карстенс простежив в 1623 році північний берег півострова Арнемленд і берег півострова Кейп-Йорк між 14 и 17 грабусами південної широти. Частину Арафурського моря між ними він назвав затокою Карпентарія. Однак північні береги Австралії були вивчені недостатньо, а східний та південно-східний береги були зовсім невідомі. Нова Голландія здавалася величезним північно-західним виступом Південного материка до 1642 року коли А. Тасман обігнув її з півдня слідуючи від острова Маврикія через західну Океанію до Яви. 24 листопада 1642 він відкрив біля 42 градуса південної широти Землю Ван-Дімена, яку прийняв за частину Нової Голландії. Слідуючи з 5 грудня далі на Схід він відкрив 13 грудня Нову Зеландію і пройшов вздовж її західного узбережжя аж до північного краю, але прийняв її за півострів Південного материка. В 1644 він пройшов вздовж берегів затоки Карпентарія, обігну півострів Арнемленд і дійшовши до 24 градуса південної широти завершив в основному відкриття північного та північно-західного узбережжя Австралії. Фактично Тасман довів, що усі землі відкриті голландцями між затокою Карпентарія і Великою Австралійською затокою є частинами єдиного материка.

Англієць Джеймс Кук в 1769-1770 довів, що Нова Зеландія складається з двох островів. Звідти він пішов на захід і 19 квітня досяг Австралії біля 38 градуса південної широти. Рухаючись в квітні-серпні на північ він відкрив усе східне узбережжя Австралії, назвав його Новим Південним Уельсом та оголосив англійським володінням. Від північного краю східного узбережжя Кук повернув на захід і вдруге відкрив Торресову протоку. В 1788 флотилія під орудою капітана А. Філіпа привезла в Новий Південний Уельс велику групу ув'язнених. В затоці Порт Джексон (34 градус південної широти) Філіп заснував перше європейське поселення в Америці, майбутній Сідней. В 1792 французька експедиція Ж. Д'Антркасто пройшла вздовж Західної та Південної Австралії, а в 1793 відкрила на півночі острови Д'Антркасто і східне узбережжя Нової Гвінеї. В 1798-1799 роках англійці Дж. Басс та М. Фліндерс відкрили затоку Басса, яка відокремлює материк від землі Ван-Дімена, обійшли її навкруги і назвали островом Тасманія. В 1801француз Н.Боден відкрив півострів Перон на заході, затоку Жозеф-Бонапарт на півночі, а в 1801 острів Кенгуру на південному-сході. Там його застав який в 1801-1802 відкрив на півдні затоки Спенсера і Сент-Вінсент, розділені півостровом Йорк. В 1802-1803 Фліндерс обійшов навколо усієї Австралії при цьому відкрив Великий Бар'єрний риф на всю його протяжність. Пізніше він запропонував перейменувати Нову Голландію в Австралію. Після плавань 1801-1803 років в Австралії не залишилося жодної значної ділянки берегової лінії не нанесеної на карту.

Відкриття внутрішніх просторів континенту

До 1813 року внутрішні області Австралії були ще суцільною «білою плямою». В 1813-1823 за невисокими горами на захід та північ від Сіднею відкрили верхні ділянки кількох річок, що текли на захід розлогими трав'янистими рівнинами які були чудовими пасовиськами. В 1828-1829 англієць Ч. Стьорт довів, що усі ці ріки належать до єдиної системи Муррея-Дарлінга. В 1831-1835 англієць Т. Мітчел продовжив дослідження цієї річкової системи, а в 1836 відкрив на південному-сході Австралії лісисту гірську країну — Австралійські Альпи. В 1840 польський мандрівник П. Стшелецький відкрив у Австралійських Альпах гірський масив Костюшко (вершина якого 2234 м — є найвищою точкою Австралії) та витоки Муррея. В 1844-1845 Л. Лейххардт пройшов сушею в північно-західному напрямку від Брісбена до затоки Ван-Дімена, при цьому відкрив майже увесь Великий водороздільний хребет (окрім його північних околиць та перетнув Арнемленд. В 1846 році Мітчел дослідив північні притоки Дарлінга (річки Кондамайн та Уоррего) до їх витоків і таким чином завершив відкриття системи Муррея-Дарлінга.

Рухаючись в південній Австралії від затоки Сент-Вінсент на північ в пошуках пасовиськ, англієць Е. Ейр відкрив у 1839 хребет Фліндерс і солені озера Торренс та Ейр (найбільші в Австралії). В 1840-1841 рухаючись на захід він встановив, що уся низовинна яка прилягає до Великої Австралійської затоки є пустелею. В 1844-1845 роках Ч. Стьорт вперше, рухаючись від затоки Спенсера, досяг центральної Австралії і з'ясував, що на схід від озера Ейр простягається напівпустеля, а на півночі біля 26 градуса південної широти — пустеля Сімпсон, перед якою він зупинився. В 1855-1856 англійський мандрівник О. Грегорі перетнув Австралію в південно-західному напрямку, ніде однак не віддаляючись від моря більше як на 500 кілометрів. В 1858 році О. Грегорі перетнув Австралію в південно-західному напрямку — від Брісбена до Аделаїди, не віддаляючись від моря більш як на 900 кілометрів. В 1860-1861 ірландець Р. Бьорк вперше перетнув Австралію з півдня на північ, від затоки Сент-Вінсент до затоки Карпентарія. В 1859-1862 англієць Дж. Стюарт перетнув Австралію від затоки Спенсера до затоки Ван-Дімена, при цьому відкривши центральний гірський масив. По його маршруту була прокладена лінія трансавстрлійського телеграфу, а в 20 сторіччі залізниця.

Територія на захід від телеграфної лінії була досліджена в 1872-1876. Англійський мандрівник Е. Джайлс відкрив в центрі декілька гірських кряжів які простяглися в широтному напрямку та перетнув зі сходу на захід Велику пустелю Вікторії, а в протилежному напрямку — пустелю Гібсона. Англієць П. Уорбертон перетнув зі сходу на захід Велику Піщану пустелю. Дж. Форрест пройшов з заходу на схід між пустелями Гібсона та Великою пустелею Вікторії. Тобто були з'ясовані основні риси природи західної та центральної Австралії і до кінця 70-х років 19 століття склалося правильне уявлення про фізичну карту усього континенту.

З дослідників 20-го століття можна назвати Уілкінса який досліджував райони Квінсленду та північної Австралії в 1923-1925, австралійського мандрівника М. Террі який склав карту напівпустельної смуги від річки Фіцрой до Стьорт-Крік та описав райони між лісистою північчю Австралії та пустелею в 1925, Медігена який в 1929 досліджував з літака пустелю Арунта і котловину озера Ейр, австралійця Маккая, що досліджував в 1926 році центральну Австралію і в 1928 році Арнемленд. Також слід зазначити, що протягом усього 20-го століття проводилися приватні дослідження континенту, пов'язані перш за все з пошуком корисних копалин.

Геологічна будова і корисні копалини:

Велика (західна і центральна) частина Австралії належить до області стародавньої Австралійської платформи, що включає також північне, західне і південне підводне продовження материка, Арафурське море і південь острова Нова Гвінея. Східну окраїну Австралії складає Східно-Австралійський складчастий геосинклінальний пояс, що розвивався протягом протерозою і фанерозою. Австралійська платформа має архейсько-нижньопротерозойський фундамент, складений глибокометаморфізованими вулканічними породами основного складу і теригенними опадами, перетвореними в гнейси і заміщені граніти. Породи архею виступають на заході (брили Пілбара і Калгурлі), у центрі (хребет Масгрейв). У Північній Австралії дрібніші брили архею, перекриті протерозойським осадовим чохлом, розділені вузькими геосинклінальними складчастими системами нижньопротерозойського віку.

Рельєф:

Східно-Австралійський складчастий пояс за віком поділяється на заході і сході на три системи:

Аделаїда (пізньобайкальська-ранньокаледонська), що виклинюється на північ;

Лакланська (каледонська), що продовжується на південь у Тасманію;

Система Нової Англії (герцинська), відокремлена від попередньої пізньопалеозойським крайовим прогином Боуен-Сідней.

Дві останні системи нерідко поєднуються в історичному змісті за назвою Тасманської геосинкліналі.

Фундамент Австралійської платформи вміщує значні родовища золота (Західна Австралія), поліметалевих і уранових руд, бокситів (Західний Квінсленд та ін.), протерозойський осадовий чохол багатий на родовища залізних руд (хребет Хамерслі в Західній Австралії та ін.). У верхньопалеозойських, а також більш молодих утвореннях на сході Австралії є поклади вугілля. В останні роки у ряді районів Австралії (Великий Артезіанський басейн, узбережжя Вікторії, Західна Австралія, прогин Амадієс) відкрито також поклади нафти і газув осадових відкладах різного віку. рельєфі Австралії переважають рівнини. Близько 95% поверхні не перевищує 600 м над рівнем моря. Головні орографічні одиниці:

Західно-Австралійське плоскогір'я — середні висоти 400-500 м, з піднятими краями: на сході — хребет Масгрейв (м. Вудрофф, 1440 м) і Макдоннелл (м. Зил, 1510 м), на півночі — масив Кімберлі (висота до 936 м), на заході — плосковершинний пісковий хребет Хамерслі висотою до 1226 м, на південному заході — хребет Дарлінг висотою до 582 м.

Центральна низовина з переважними висотами до 100 м над рівнем моря. У районі озера Ейр найнижча точка Австралії — 12 м нижче рівня моря. На південному заході — хребет Фліндерсі Маунт-Лофті.

Великий водороздільний хребет, середньовисотний, з плоскими вершинами, крутим, сильно розчленованим східним схилом і порожнім, східчастим західним, що переходить у горбкуваті передгір'я (даунси). На півдні, в Австралійських Альпах, найвища точка Австралії — гора Косцюшко, 2230 м.

Історія формування і типи рельєфу:

Сучасний рельєф Австралії значною мірою успадковує риси стародавнього рельєфу, що не зазнав з докембрійського часу різких тектонічних рухів. Поверхня Австралії піддавалася тривалому впливові, у результаті якого на виступах фундаменту утворився пенеплен — великі рівнини з острівними горами. Місця найбільшого занурення платформи зайняті алювіально-озерними рівнинами Центрального басейну і рівнинами морської й озерної акумуляції басейну Муррея та узбережжя затоки Карпентарія. Дещо вищі пластові рівнини розвинуті на схилах синекліз і сідловинах між ними, а також на північному заході і півдні Західно-Австралійського плоскогір'я, в областях крайових синекліз древнього фундаменту. Цокольні плоскогір'я і рівнини переважають у Західній Австралії. Кількаразова зміна плювіальних і аридних епох у неогені і плейстоцені визначила сполучення стародавніх і сучасних форм різного генезису. Великий Вододільний хребет виник на місці палеозойських складчастих систем.

Кайнозойський вулканізм обумовив появу тут лавових плато і рівнин, дрібних кратерів, вулканічних озер; з палеозойським вулканізмом пов'язане виникнення плато Антрим. Форми плейстоценового гірського заледеніння обмежені масивом Косцюшко. Найбільші райони карстового рельєфу: рівнина Налларбор, Блакитні гори, плато Барклі, плато Атертон.

Знаходять крайні точки: м. Йорк – пн.; м. Південно-східний – пд.; м. Стіп.Пойнт – зх.; м. Байрон – сх..

Тихий та Індійський океани.

Великий барєрний риф.

Берегова лінія слабо розчленована, зручно будувати порти…

Записують висновки:

Розташована неподалік від пд..сх.Азії, на пд. Від екватора…

Порівнюють  ГП Африки та Австралії.

Слухають і конспектують розповідь вчителя

6

Закріплення вивченого матеріалу

7 хв

Вчитель дає завдання:

Нанести на к.к. крайні точки австралії, моря і  затоки, що її омивають, протоки. Близькі великі острови.

Тести:

1.Крайня північна точка Австралії:

А. м.Байрон

Б. м.Йорк

В. м.Стіп-Пойнт

2. В основі Австралії лежить:

А. молода платформа

Б. давня платформа

В. складчастий пояс

3.найвища гірська система австралії:

А. Атлас

Б. Косцюшко

В. Австралійські альпи

4. екватор перетинає австралію

А. На півдні

Б. На півночі

В. Не перетинає

5. Австралія омивається:

А.Тасмановим морем

Б.Саргасовим морем

В. Середземним морем

Учні виконують завдання на к.к.

Дають усні відповіді на тести.

1.б

2.б

3.в

4.в

5.а

7

Підведення підсумків

1 хв

Сьгодні ми розпочали ознайомлення з дуже особливим і своєрідним материком – Австралією. Вже дізналися дещо про географічне положення даного материка, про його тектонічну будову, рельєф і корисні копалини, і дехто з вас отримує такі оцінки за урок:..

Уважно слухають

8

Домашнє завдання

1хв.

Опрацювати параграф підручника. Записати в хронологічному порядку за текстом підручника всіх дослідників Австралії.

Записують д.з. у щоденники.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

20337. ПОНЯТИЙНЫЕ ОСНОВЫ ФИЛОСОФИИ ТЕХНИКИ. ОПРЕДЕЛЕНИЕ ТЕХНОЛОГИИ. ТЕХНИЧЕСКИЙ ИЛИ ТЕХНОЛОГИЧЕСКИЙ УНИВЕРСИТЕТ? ОПРЕДЕЛЕНИЕ ТЕХНОСФЕРЫ. ОБЪЕКТ И ПРЕДМЕТ ФИЛОСОФИИ ТЕХНИКИ 65.5 KB
  ОБЪЕКТ И ПРЕДМЕТ ФИЛОСОФИИ ТЕХНИКИ. Философия техники или философия технологии Технический или технологический университет Философия техники как философия техносферы. Объект и предмет философии техники.
20338. Объективная и субъективная диалектика. Теоретическое и обыденное сознание и диалектика. Софистика, эклектика, релятивизм и диалектика 62.5 KB
  Но поскольку человек только часть бесконечного объективного мира то это богатство именно относительно. Беднее – поскольку отражение объективного в субъективной форме не есть тождественное отражение. Ее всеобщность уже была Вам представлена поскольку изложение начальных вопросов философии ее предмета основных философских направлений не обошлось без диалектики например практически вечная борьба в философии материализма и объективного идеализма. релятивизме относительности даже полном релятивизме когда на каждое да возможно нет...
20339. ФИЛОСОФИЯ И МИРОВОЗЗРЕНИЕ. РАЗДЕЛЫ ФИЛОСОФСКОГО ЗНАНИЯ. ФУНКЦИИ ФИЛОСОФИИ В ДУХОВНОЙ КУЛЬТУРЕ ЧЕЛОВЕКА И ЧЕЛОВЕЧЕСТВА 43 KB
  ФУНКЦИИ ФИЛОСОФИИ В ДУХОВНОЙ КУЛЬТУРЕ ЧЕЛОВЕКА И ЧЕЛОВЕЧЕСТВА. Какой из возможных видов сравнения взять за начало Сравнение философии с другими видами мировоззрений. Это позволит с одной стороны показать специфику философии на фоне других мировоззрений с другой стороны выйти на разделы философского знания. Темы раздела: диалектика противоположности законы диалектики качество количество Вопросы: отличие диалектики от метафизики специфика диалектического снятия История философии – собрание всей мудрости.
20340. СОЦИАЛЬНО-ИСТОРИЧЕСКИЕ УСЛОВИЯ И ПРЕДПОСЫЛКИ ВОЗНИКНОВЕНИЯ ФИЛОСОФИИ. ОСНОВНЫЕ ЭТАПЫ РАЗВИТИЯ ФИЛОСОФСКОЙ КУЛЬТУРЫ 50 KB
  Социальноисторические условия и предпосылки возникновения философии. Необходимым условием возникновения философии выступает рост производительных сил общва техники трудовых умений и знаний. Из истории вы должны знать какие причины видят в основании греческого чуда которое в частности привело к возникновению философии.
20341. ОБЩАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА ИСТОРИЧЕСКИХ ЭТАПОВ ВЗАИМООТНОШЕНИЯ ФИЛОСОФИИ И НАУКИ. СОВРЕМЕННОЕ ПОНИМАНИЕ ФИЛОСОФИИ КАК НАУКИ, ЕЕ МЕСТА В СИСТЕМЕ НАУЧНОГО ЗНАНИЯ. НАУКА, ФИЛОСОФИЯ, ЦЕННОСТЬ 44 KB
  СОВРЕМЕННОЕ ПОНИМАНИЕ ФИЛОСОФИИ КАК НАУКИ ЕЕ МЕСТА В СИСТЕМЕ НАУЧНОГО ЗНАНИЯ. Наука в это время в целом входит в лоно философии. Одни социальноэкономические условия способствовали появлению философии и науки – атмосфера демократии возможность существования теоретического абстрактного знания.
20342. ПРИЧИНЫ И ЗНАЧЕНИЕ ПЛЮРАЛИЗМА ФИЛОСОФСКИХ УЧЕНИЙ. ОСНОВНОЙ ВОПРОС ФИЛОСОФИИ И ОСНОВНЫЕ ФИЛОСОФСКИЕ НАПРАВЛЕНИЯ. ОПРЕДЕЛЕНИЕ ФИЛОСОФИИ КАК НАУКИ 38 KB
  ОСНОВНОЙ ВОПРОС ФИЛОСОФИИ И ОСНОВНЫЕ ФИЛОСОФСКИЕ НАПРАВЛЕНИЯ. ОПРЕДЕЛЕНИЕ ФИЛОСОФИИ КАК НАУКИ. Для многих это признак слабости философии. В философии сегодня наиболее полно представлена самобытность человека.
20343. СПЕЦИФИКА ОБЪЕКТИВНОГО ИДЕАЛИЗМА. ОБЪЕКТИВНЫЙ ИДЕАЛИЗМ, РЕЛИГИЯ, РЕЛИГИОЗНАЯ ФИЛОСОФИЯ. ОБЪЕКТИВНЫЙ ИДЕАЛИЗМ ПЛАТОНА, ФОМЫ АКВИНСКОГО, Г. ГЕГЕЛЯ. ПЕРСПЕКТИВЫ ОБЪЕКТИВНОГО ИДЕАЛИЗМА 52 KB
  Но размышляя он приходит к выводу что известный тезис христианства о творении мира из ничто ничего нужно понимать так: есть некое Ничто существующее независимо от Бога. Но Бердяев считал что в таком случае никак нельзя обосновать свободу какая это свобода если все в мире подконтрольно Богу и все грехи мира падают на Бога. Но лишает христианского Бога роли господина всего существующего что для большинства христиан абсолютно неприемлемо. мы в силу общественной привычки и обучения часто без особых доказательств не говоря уже о...
20344. СПЕЦИФИКА СУБЪЕКТИВНОГО ИДЕАЛИЗМА. СОФИСТИКА, СКЕПТИЦИЗМ И СУБЪЕКТИВНЫЙ ИДЕАЛИЗМ. ИСТОРИЯ СТАНОВЛЕНИЯ СУБЪЕКТИВНОГО ИДЕАЛИЗМА ОТ БЕРКЛИ К КАНТУ. ОСНОВНЫЕ ТЕМЫ И ОСНОВЫ КРИТИКИ СУБЪЕКТИВНОГО ИДЕАЛИЗМА 63.5 KB
  Си – философское направление обостренно воспринимающее проблему тему ограниченности человеческого опыта знания откуда для него объективно вытекает что сознание человека творит мир. Для крайнего последовательного СИ это означает не только познавательно гносеологически творит мир т. человек своим сознанием делает то что мы называем считаем материальным миром. В античности склонялись либо к простому релятивизму у каждого свои взгляды на мир либо к благоразумию критика философских взглядов одновременно не отвергала а наоборот...
20345. ИСТОРИЧЕСКИЕ ФОРМЫ МАТЕРИАЛИЗМА. ФИЛОСОФСКИЕ, ЕСТЕСТВЕННОНАУЧНЫЕ И СОЦИАЛЬНЫЕ ПРЕДПОСЫЛКИ ВОЗНИКНОВЕНИЯ НОВОГО МАТЕРИЛАЗИМА В СЕР. 19 В. НОВЫЙ МАТЕРИАЛИЗМ В НАЧАЛЕ III ТЫСЯЧЕЛЕТИЯ 37 KB
  Это связано с тем что они делали ффию так или иначе критикуя или не соглашаясь с мифологией например сводя мир к водному началу Фалес Первым собственно М был Демокрит. Атомов и пустоты было Демокриту достаточно не только чтобы построить мир но и разработать первое в ффии учение о детерминизме; сменим им или противопоставив его мифологическим учениям о судьбе. Определенное положение мира в момент времени Т однозначно определяет положение мира в следующий момент времени т. если бы мир откатили на пять лет назад Вы снова бы читали о...