6140

Щастя. Як ми його розуміємо

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Практична: Поглибити знання учнів про диспут та його проведення, розширити розуміння поняття щастя, виховувати людяність, працьовитість, любов до людей, чесність...

Русский

2012-12-29

43.5 KB

19 чел.

Тема: Щастя. Як ми його розуміємо?

Мета.

Практична: Поглибити знання учнів про диспут та його проведення, розширити розуміння поняття «щастя», виховувати людяність, працьовитість, любов до людей, чесність.

Обладнання. Вислови, прислів'я. Епіграф. Щастя - не слава, не гроші - Все це минає. Щастя - це друзі хороші, Шана людськая

(Олександр Підсуха).

Хід роботи

1. Що таке щастя?

2. Хто може бути щасливим, як можна стати щасливим?

3. Видатні світу цього про щастя.

4. Щастя, де ти? Усміхнись!

Вступне слово вчителя.

Сьогодні у нас знову диспут. Його тема: «Щастя. Як ми розуміємо його?» Чому саме таку тему я обрала? Найперше тому, що кожен з нас хоче бути щасливим і не знає, як цього досягти. А ще до цієї теми мене «підштовхнула» розмова з одним учнем, який якось запитав мене: «Чому всі люди, вітаючи один одного із святом, бажають великого щастя?» То ж сьогодні ми і постараємося з'ясувати, що таке щастя, висловити свої думки, як ми розуміємо його, дізнаємося, що потрібно для того, щоб бути щасливим. Найперше звернімося до тлумачного словника, в якому сказано, що щастя - це почуття або стан найвищого повного вдоволення, сприятливий збіг обставин, талант, успіх.

Щастя... Усі найзаповітніші людські мрії і бажання увібрало в себе це слово, усі людські радощі і сподівання. Багато людей пройшли свій життєвий шлях, і кожен з них прагнув до щастя. Можливо, саме тому люди не могли пояснити його. Одному щастя уявлялося клаптиком землі, другому - купою золота, третій був певний, що щастя - влада і знатність, хтось вбачав його в славі, а хтось у — коханні.

Декому таке щастя усміхалось: люди багатіли, досягали титулів, вигідно одружувались. Але яким мізерним було це щастя і як швидко воно минало. Та були й люди великої душі. Вони знаходили своє щастя в боротьбі за щастя інших. Та для того, щоб воно було довголітнім, мало боротися, потрібно перемагати. Щастя не може бути самоціллю. Зайнята якимись важливими справами людина трудиться, винаходить, бореться, і вона щаслива.

Пізнати щастя можна і в праці, і в боротьбі, і в дружбі, і в коханні. Важливо тільки, щоб праця була потрібною для людей, країни, боротьба переслідувала високу гуманну ідею, а любов і дружба не були егоїстичними.

- А як розумієте щастя ви?

(Учні висловлюють свої думки про щастя.)

Прослухавши ваші думки, можна зробити висновок, що деякі учні розуміють щастя в друзях, інші - в улюбленій професії, родині, сім'ї, але бачу, що більшість, особливо дівчата, розуміють щастя в коханні. Правда, є в нас і такі думки, що щастя можна знайти в багатстві, славі.

- А щодо того, хто може бути щасливим?

- Щасливим може бути, насамперед, той, хто постійно прагне до цього, хто має велику силу волі.

- А що сказано про щастя видатними людьми?

Учень. Не той щасливий, хто бажає кращого, а той, хто задоволений тим, чим володіє (Григорій Сковорода).

Учениця. Щасливий, кому вдалося знайти щасливе життя, але щасливіший, хто вміє користуватися ним (Григорій Сковорода). Учень. Щастя дається тому, хто багато працює (Леонардо да Вінчі). Учениця. Ми працю любимо, що в творчість перейшла,

І музику палку, що ніжно серце тисне.

У щастя людського два рівних є крила:

Троянди й виноград, щасливе і корисне

(Максим Рильський).

Учень. У листі до Івана Франка відомий український драматург Михайло Старицький пише: «З перших кроків пізнання на полі народнім я загорівся думкою послужити рідному слову, огранувати його, окрилити красою і духістю. Це бажання, цей напрямок керували мною цілежиття, я не зрадив їх до могили, і я - щасливий»

(М. Старицький).

Інсценізація за твором Г. Сковороди «Розмова подорожніх про справжнє щастя».

Дійові особи. Яків, Афанасій, Григорій.

Афанасій. Люди в житті своєму працюють, а для чого - й самі не знають. Якщо подумати, то всім людським починанням, скільки б їх не було, один кінець - радість серця. Для неї ми вибираємо друзів, домагаємося великих посад, вишукуємо різні наїдки та напитки, різну музику, влаштовуємо концерти, насаджуємо сади. Словом, різними способами, які тільки можуть бути, стараємося веселити душу свою.

Яків. Однак я чув, що ніде немає більше забав і веселощів, як у Парижі і Венеції.

Афанасій. Вірно, там їх багато. Але поки ти нам їх із Венеції привезеш, то ми помремо з нудьги.

Входить Григорій. Перестаньте брехати, любі мої приятелі. Високі посади, велике місце, різні ігри і гуляння. Усі ваші затії не зможуть розвеселити душу і вигнати нудьгу.

Яків. А що ж зможе?

Григорій. Одне те, якщо дізнатися, в чому справжнє щастя людини і здобути його.

Афанасій. Правда, ми народилися для справжнього щастя і прагнемо до нього, а життя наше є шлях, як ріка текучий.

Яків. Я довго шукаю щастя, але знайти його не можу.

Григорій. Якщо ви справді хочете знайти його, то скажіть, що для людини найкраще?

Яків. Краще те, що вище, а вище — всьому голова і кінець.

Григорій. А чого ви собі в житті найбільше бажаєте?

Афанасій. Я хотів би стати людиною високопосадовою, щоб мої підлеглі були міцні, добрі, щоб у мене був будинок як у Венеції, сад як у Флоренції, щоб був я розумним і вченим, благородним і багатим.

Григорій. Шкода, що в тебе такі безглузді бажання. Ти з твоїми мріями схожий на дерево, яке бажає в один час бути і дубом, і кленом, і липою, і березою... Але милостива мати-природа краще знає, що нам потрібно. Бачу, що не зможемо знайти щастя.

Яків. Чому?

Афанасій. Чому ж?

Григорій. Тому, що не розуміємо, що воно таке. Для того, щоб бути щасливим, не треба їздити за моря, колінкувати перед сильними світу сього. Щастя завжди і всюди з тобою, тільки треба пізнати себе. Шукаємо щастя по країнах, століттями, а воно є завжди і всюди, як риба у воді, так ми в ньому, а воно коло нас шукає нас самих. Немає його ніде, тому що воно є всюди. Воно подібне до сонячного сяйва: відкрий тільки вхід йому в душу свою. Воно завжди штовхає в стіну твою, шукає проходу і не знаходить, а твоє серце темне й невеселе. І ти маєш пізнати себе і здобути його.

Вчитель. Проблема щастя завжди перебувала в центрі уваги Г. Сковороди. Вона пов'язана у нього із «сродною» працею, яка, за словами філософа, є необхідною передумовою щастя. Якось один знатний багатий чоловік звернувся до Сковороди за порадою. «Тяжко мені без радості Жити, - скаржився він філософу, - ні влада, ні золото не зробили мене щасливим. Моє серце слухали кращі лікарі світу, моє тіло купалося в цілющих водах Європи, я тисячі карбованців щомісяця по монастирях розсилаю, але спокою не знає моя душа». Вислухавши цю скаргу, Сковорода приніс косу, вила, граблі, сокиру, поклав їх до ніг пана і сказав: «Це єдине джерело людської радості. Працюй. Зароблений у поті кусок хліба вилікує всі хвороби - душевні і тілесні». Можливо, в деякій мірі і нам слід прислухатися до цих слів, сказаних дуже давно. А тепер дізнаємося, що ж думають про щастя ваші ровесники, молодші школярі, люди старшого віку.

Учениця. Я провела опитування у людей старшого віку. Більшість з них вбачають щастя в здоров'ї своїх дітей. Деякі з них кажуть, що щасливі тому, що нема війни, що їхні діти й онуки не зазнають того лиха, що довелося пережити їм. Є й такі, що вважають себе щасливими тому, що відродилася духовність, віра в Бога, відроджуються традиції, звичаї.

Але, правда, були і такі відповіді: «Де ви побачите тепер щасливих, коли нема за що купити хліба?»

Учень. Учні старших класів відповіли, що щастя в коханні, в улюбленій професії. А в одній з анкет була і така відповідь: «Як куплю машину, то буду щасливий».

Вчитель. Бачимо, що кожен розуміє щастя по-своєму. Але всі, без винятку, хочуть бути щасливими. А що говорять про щастя повір'я? Інколи бачимо, що люди дарують один одному різні сувеніри-талісмани на щастя. А ще кажуть, хто знайде підкову, той буде щасливий. Підкова на щастя. Звідки ж походить цей вислів? Чому знайдена підкова приносить щастя?

Учень. Підковувати коней почали ще до нової ери і робили це спочатку заради краси: були підкови із золота або срібла. Під час бігу коні легко губили «взуванку», і підкова дійсно була дорогою знахідкою. Тим більше, що привілейовані знатні люди (аристократи) вважали принизливим піднімати підкову з шляху.

Розповідають, що англійський дипломат 17 століття лорд Кастлей, вихваляючись своєю заможністю, наказав прикріплювати до копит власних коней підкови із срібла на «живу нитку», аби вони швидше губилися. Серед слуг лорда був коваль, який швидко набивав нову підкову, щоб невдовзі кінь загубив і її.

Вчитель. Ми живемо в дуже складний час: низька заробітна платня та її невиплата - це питання стоїть на порядку денному. А ще плата за навчання, дорогі посібники, підручники.

- А чи можемо ми тепер бути щасливими? (Учні висловлюють свої думки.)

Підсумкове слово вчителя.

Мабуть, для кожного з нас найбільше щастя сьогодні, що ми живемо у вільній державі Україні, маємо свою державну мову, свої символи, розвиваємо традиції і щодня повинні молитися до Всевишнього, щоб наділив нас здоров'ям і розумом, щоб ми спільною працею змогли допомогти нашій молодій країні вийти з кризового становища і стати в ряд передових країн світу. А я бажаю вам осягти справжнього людського щастя.

Хай кожному з вас воно усміхнеться. Будьте щасливі!


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

25274. Моністична філософська парадигма Нового часу (матеріалізм-ідеалізм) 33.5 KB
  Ідеалізм Нового часу – Лейбніц Берклі. Берклі визнає існування якісно різнорідних сфер буття: абсолютного духу або творця природи кінцевих духів€ що створені абсолютним духом і чуттєвих даних ідей€ що вкладені абсолютним духом в кінцеві духи або души і комбінації яких складають фізичні об’єкти зовнішнього світу. Берклі дотримується позицій суб’єктивного ідеалізму. Ідеї за Берклі пасивні вони засвоюються душею яка активна і володіє здатностями сприймати ідеї розум і викликати їх до впливу на них воля.
25275. Криза новочасного матеріалізму (критика Дж.Берклі та Д.Юма) 31.5 KB
  Берклі дотримується позиції суб’єктивноідеалістичного сенсуалізму. Свою критику емпіризму Берклі починає з розгляду локківського вчення. Використавши ці положення Локка як відправні точки Берклі фактично відступає від локківської позиції. А Берклі дає на них відповідь – просто витлумачує Локка в дусі категоричного заперечення об’єктивності первинних якостей.
25276. Піднесення і падіння ідеалістичної філософії (XVIII-XIX ст.) 35.5 KB
  Речі вважає він лише здаються нам незалежними від нас доки ми не усвідомили що вони є продуктами свідомої діяльності суб’єкту. Це відбувається за рахунок суб’єктивації природного світу здійснюваної за рахунок свободи як принципу активної діяльності суб’єкта. Вже в Канта поняття трансцендендентального суб’єкту не співпадає ні з індивідуальним людським суб’єктом ні з божественним розумом традиційного раціоналізму.Шеллінг 17551854 тотожність протилежностей суб’єкта і об’єкта робить вихідним пунктом свого вчення.
25277. Матеріалістичне розуміння історії К.Маркса 27.5 KB
  Гегель розуміє розвиток історії як розвиток абсолютного духу. Для нього історичний розвиток – це розвиток продуктивних силзасобів виробництва знарядь праці тобто капіталу а не духовності.
25278. Деградація філософії К.Маркса у працях Ф.Енгельса у 80-90р XIX 28.5 KB
  Енгельса у 8090р XIX Послідовники Маркса не змогли утриматись на рівні адекватного розуміння його філософії. Типовим виявом цього стала для Енгельса абсолютизація специфічного для філософії XVIIXVIIIст. протистояння матеріалізму та ідеалізму поширюване ним на всю історію філософії звідти і проголошення питання про відношення матерії та свідомості основним питанням філософії а боротьби матеріалізму та ідеалізму основною рушійною силою історикофілософського процесу.
25279. Діалектичний та історичний матеріалізм – російсько-радянська вульгаризація Марксового матеріалістичного розуміння історії 27.5 KB
  Ця філософія вульгаризувавши і догматизувавши елементи Марксової філософії на базі ленінського принципу партійності постала як різновид тоталітарної філософії XXст. – так званого марксизмуленінізму що ніби знаменувала своєю появою революційний поворот у філософії і була в цьому ранзі проголошеною єдино правильною і єдино науковою філософією. Подоланню тоталітарного марксизмуленінізму великою мірою сприяла її критика в 1960х у дусі повернення до адекватного прочитання філософії Маркса молодим поколінням філософів у СРСР у...
25280. Західноєвропейський (Д.Лукач, група «Праксіс», К.Косік. Г.Маркузе, Ж-ПСартр) та радянський (Е.Ільєнков, Г.Братішев, П.Копнін, З.Кабадзе, Ж.Абдільдін) неомарксизм 60-70 рр 62 KB
  Неомарксизм – это особое течение общественной в том числе философской мысли 50–60х годов нашего века выражавшее тот большой интерес к творчеству Маркса и его философии который был характерен для этого периода. Речь идет не о новых исследованиях работ Маркса и не о новой интерпретации его творчества. Неомарксизм – это определенное теоретическое устремление найти при помощи Маркса ответы на животрепещущие вопросы современности. Как правило все они стремились понять насколько применимы взгляды Маркса к решению современных им проблем...
25281. Позитивізм ХІХ-ХХ ст. у Західній Європі та Російській імперії 34 KB
  Існує три історичні стадії позитивізму: перший€ класичний позитивізм другий€ позитивізм емпіріокритицизм і третій€ позитивізм неопозитивізм. Засновником позитивізму був О.Спенсер ще один представник першого позитивізму. Представниками ІІго позитивізму є Е.
25282. Философия прагматизма и неопрагматизма: основные идеи, их эволюция 36 KB
  опыте Мид социальный бихевиоризм и теория значения Неопрагмм К. Теория сомненияверы. наука сама на нее опирается Теория значения. Теория истины.