6146

Субконтинент Кордільєрський захід

Реферат

География, геология и геодезия

Субконтинент Кордільєрський захід Основні питання: Кордільєри Аляски і північного заходу Канади. Кордільєри південного заходу Канади і північного заходу США. Кордільєри південного заходу США. Мексиканське нагір'я. Корді...

Украинкский

2012-12-29

50 KB

2 чел.

PAGE  2

Субконтинент Кордільєрський захід

Основні питання:

1. Кордільєри Аляски і північного заходу Канади.

2. Кордільєри південного заходу Канади і північного заходу США.

3. Кордільєри південного заходу США.

4. Мексиканське нагір’я.

Кордільєрський захід поділяють на 4 фізико-географічні країни: 1) Кордільєри Аляски і північного заходу Канади; 2) Кордільєри південного заходу Канади і північного заходу США; 3) Кордільєри південного заходу США; 4) Мексиканське нагір’я.  

1. Кордільєри Аляски і північного заходу Канади

Ця країна займає най північнішу частину Кордільєр і включає хребти Брукс, Аляскинський, Кенайський і Чугачський, а також Арктичну низовину, плоскогір’я Юкон і Алеутську гряду, що складається з 111 островів вулканічного походження з 32 діючими вулканами і простягається до 600 пн. ш. Аляскинський хребет є найбільш високим хребтом Кордільєр і материка в цілому з вищою точкою горою Мак-Кінлі (6193 м).

Кліматичні умови зими відрізняються тим, що на більшій, північні частині Аляски, тобто на Арктичній низовині, плоскогір’ї Юкон і хребті Брукс, стоїть малосніжна морозна погода, оскільки там панують континентальні арктичні повітряні маси, що приходять з північного сходу, з покритого льодом Північного Льодовитого океану. На плоскогір’ї Юкон з найбільш континентальним кліматом морози сягають – 630С. В той же час в південній частині, за Аляскинський хребтом температура повітря близька до 00С і ідуть дощі, оскільки хребет стіною стоїть на шляху пересування арктичних повітряних мас, а погоду формують теплі і вологі тихоокеанські повітряні маси, що приходять з півдня від Алеутського мінімуму.

Влітку морські повітряні маси з Тихого океану панують вже над всією країною, оскільки приходять з заходу по північній периферії Північно-Тихоокеанського (Гавайського) максимуму і хребти, що простягаються в основному з заходу на схід, перестають бути перешкодою. Температури повітря невисокі. На Арктичній низовині, що являє собою влітку непрохідне болото з численними озерами лагунного і термокарстового походження, температура найтеплішого місяця не перевищує + 50С, вегетаційний період триває менше місяця, а прибережні води Північного Льодовитого океану вкриті льодом. Океан перешкоджає прогріванню повітря.

Низькі температури літа і на узбережжі Аляскинської затоки, де вони не перевищують +11...+120С. Проте дуже значна кількість опадів, що сягає до 4000 мм за рік. Цьому сприяє лійкоподібна форма Аляскинського, Кенайського і Чугачського хребтів, яка вловлює повітряні маси з Тихого океану. Наслідком низьких літніх температур, рясних опадів і малої висоти снігової лінії (500 м) є винятково потужне зледеніння гірських хребтів. В деяких місцях льодовики доходять до океану і від них відколюються невеликі айсберги. Рослинність представлена дуже густими хвойними лісами із ситхинської ялини і декількох видів гемлока або тсуги, які вкривають нижні частини схилів.

Більш тепле літо характерне для плоскогір’я Юкон, де сухе арктичне повітря прогрівається до + 200С. Це сприяє поширенню лісів із білої або канадської ялини, бальзамічної тополі і білої берези, які одягають нижні частини схилів гірських масивів. Проте більшу площу займає мохово-лишайникова тундра.

Винятково рівним кліматом “вічної осені” характеризуються Алеутські острови і півострів Аляска. Температура коливається там протягом всього року від 0 до +100С. Річна сума опадів дорівнює 1800 мм. Дощі іноді йдуть безперервно по декілька тижнів. Розміщуючись в центрі баричного мінімуму, острови є батьківщиною численних штормів. Рослинність представлена луками із різнотрав’я, іноді чагарниками.  

  

2. Кордільєри південного заходу Канади і північного заходу США

Ця країна простягається від 600 пн. ш. до 480 пн. ш., до широти міста Сіетл. Країну поділяють на три фізико-географічні області.: 1) Скелясті гори і гори Маккензі; 2) внутрішні плоскогір’я і плато; 3) Береговий і Острівний хребти.

Скелясті гори і гори Маккензі – це прямі і високі хребти з крутими схилами, що вкриті густими гірсько-тайговими лісами. Клімат Скелястих гір помірний, прохолодний і вологий. Клімат гір Маккензі – холодний субарктичний. На західних навітряних схилах гір випадає до 1500-2500 мм опадів на рік. Низькі температури і значна кількість опадів сприяють розвитку сучасного зледеніння. Рослинність має перехідний характер від східної гудзонівської тайги з пануванням білої ялини, бальзамічної ялиці, банкової сосни і білої берези до західної тихоокеанської тайги з дугласовою ялицею, ялиною Енгельмана, туєю складчастою.

Внутрішні плоскогір’я і плато (Стикин, Нечако, Фрейзер) лежать на різних висотах від 750 до 1800 м і в багатьох місцях перериваються гірськими масивами, сягаючими висоти 2400 м, і гірськими долинами, що являють собою справжні каньйони з бурними повноводними річками. Характер клімату і грунтово-рослинного покриву визначається положенням плоскогір’їв в дощовій тіні Берегового хребта. Річні суми опадів невеликі (близько 500-600 мм). Спостерігаються значні амплітуди температур: взимку морози сягають – 540С, влітку температури можуть перевищувати + 350С. На півночі панує тайгова рослинність на підзолистих грунтах. На півдні ліси набувають паркового характеру і з’являються великі ділянки луків із злаковою рослинністю на сірих лісових грунтах. В найбільш сухих місцях по терасах річок лісостеп переходить в полинно-злаковий степ на каштанових грунтах. Тут зустрічаються навіть такі представники напівпустель, як кактуси.

Третя область – приморська складається з Берегового і Острівного хребтів і є найбільш підвищеною і гористою. Природні особливості багато в чому визначаються сильним впливом океану. Утворюючи бар’єр вологим вітрам з океану, хребти отримують багато опадів (в середньому до 2500 мм, максимум на Береговому хребті – 6600 мм за рік). Для області характерна м’яка, дощова біля підніжжя і снігова на вершинах зима і прохолодне сире літо з частими туманами і високою вологістю повітря. Гори вкриті ліса ми, в яких переважають хвойні породи: туя складчаста, західний гемлок, дугласова ялиця, ситхинська ялина та ін. Ліси доходять до висоти 1200-1500 м (висота Берегового хребта – 4000 м, Острівного – 2000 м).  

3. Кордільєри південного заходу США

Ця країна простягається від 480 пн. ш. до 340 пн. ш., до широти міста Лос-Анджелес. Це найбільш широка частина Кордільєр (до 2,5 тис. км), головним чином за рахунок значного розвитку внутрішніх плато і плоскогір’їв. Скелясті гори, які в Кордильєрах Канади представляли цілісну систему, тут складаються з ряду розрізнених хребтів, які розділяються широкими платоподібними ділянками. Більша частина країни лежить в субтропічному кліматичному поясі. Чим далі на південь, тим тепліше і сухіше. На північному заході, на узбережжі Тихого океану, випадає до 6000 мм опадів за рік. На південному заході, в районі Лос-Анджелеса, річна сума опадів знижується до 300-400 мм. Повітряні маси з Тихого океану проходять через хребти тільки взимку, влітку вони рухаються з півночі на південь вздовж берега по східній периферії Північно-Тихоокеанського баричного максимуму, не даючи опадів.

У зв’язку із зміною зволоження сирі приокеанічні ліси у 40-410 пв. ш. змінюються лісами із теплолюбних секвої і жовтої сосни. Південніше 370 пв. ш. на узбережжі з’являється ксерофітна формація чапарраль із вічнозелених низькорослих дубів і акацій. В тому ж напрямі змінюються і грунти: від гірських бурих опідзолених на півночі до сіро-коричневих на півдні.

Країна складається з 3-х фізико-географічних областей: 1) Скелястих гір; 2) внутрішніх плато і плоскогір’їв; 3) західної берегової області.

Скелясті гори складені докембрійськими кристалічними породами. Клімат доволі континентальний. Схили до висоти 3300-3600 м вкриті хвойними лісами із жовтої і веймутової сосен, ялиці і ялини Енгельмана. Вище лісів добре виражені субальпійські і альпійські луки. В цій області знаходиться один з найцікавіших національних парків США – Йеллоустонський парк з гейзерами, фумаролами та іншими поствулканічними явищами.

Внутрішні плато і плоскогір’я включають Колумбійське плато, Великий Басейн і плато Колорадо. Колумбійське плато знаходиться в “дощовій тіні” і отримує небагато опадів: на заході – 250-300 мм, на сході – до 600 мм. Для західної частини характерна напівпустеля, для східної – степи і навіть лісостепи. Ще більш сухий і континентальний клімат має Великий Басейн, де річна сума опадів не перевищує 200-250, а місцями і 100 мм. Пустельний рослинний покрив формують полин, лобода та інші ксерофіти, а в південній частині – “рідколісся” з гігантських кактусів висотою до 9 м і юкк, а також склерофітних чагарників. Плато Колорадо має дещо вологіший клімат і рослинність там представлена своєрідним субтропічним лісостепом, де ліси із сосни і акації поєднуються із степами із злаків і сукулентів. На плато розміщується славетний Великий Каньйон, сформований річкою Колорадо.

До складу західної берегової області входять Каскадні гори, гори Сьєрра-Невада, Берегові хребти, Уілламеттська і Каліфорнійська долини. Над вирівняними вершинами Каскадних гір здіймається ряд високих, вкритих вічними снігами вулканів, деякі з яких є діючими. Західні схили гір Сьєрра-Невада славляться лісовими масивами із гігантської секвої.

4. Мексиканське нагір’я

Ця країна простягається від 340 пн. ш. до Теуантепекського перешийку. На півночі вона межує з країною “Кордильєри південного заходу США”, на півдні – з субконтинентом “Центральна Америка”. До складу Мексиканського нагір’я входять гори Західна і Східна Сьєрра-Мадре та плато між ними, яке носить назву Меса, гори Вулканічна Сьєра і Каліфорнійський півострів. Більша частина країни лежить в межах тропічного кліматичного поясу і пасатна циркуляція повітряних мас є домінуючою. Країна характеризується дуже своєрідною флорою, яка нараховує понад 8 тис. ендемічних видів. Найбільш цікавою є флора мексиканських сукулентів.

Країну поділяють на 5 фізико-географічних областей: 1) Західну Сьєрру-Мадре; 2) Східну Сьєрру-Мадре; 3) Північну Месу; 4) Центральну Месу і Вулканічну Сьєрру; 5) Каліфорнійський півострів.

1. Західна Сьєрра-Мадре – це гірський масив висотою до 3150 м. Північна частина характеризується виключною сухістю. На узбережжі панують ландшафти піщаних пустель. На схилах переважають ксерофітні чагарники. В південній частині з’являються жорстколисті і широколисті ліси.

2. Східна Сьєрра-Мадре – це гірський хребет, який добре виражений лише зі сходу. На заході він лише місцями піднімається над внутрішніми частинами нагір’я. Схили гір на півночі вкриті ксерофітними (мескитовими) чагарниками, на півдні – пишними тропічними лісами із дуба, мірта, лавра, магнолій і юкк.

3. Північна Меса (з ісп. меса – стіл) – це плоске плато, що лежить на висоті 1500 м. Клімат посушливий, континентальний. Влітку температура часто піднімається вище + 400С, але взимку трапляються заморозки. Річна сума опадів, які випадають переважно взимку, місцями не перевищує 100 мм. На скелетних грунтах переважає розріджений рослинний покрив з кактусів, агав і юкк. Кактусів нараховують близько 500 видів від малюсіньких кулеподібних до гігантських стовпчастих. Агав 140 видів. Вони мають великі і широкі м’ясисті листя і ніжні квіти на тонкому стеблі.

4. Центральна Меса не така плоска, які Північна, і лежить вище, на висоті 2000 м. На ній з’являються великі постійні водостоки, які глибоко розчленовують нагір’я. Її південну частину займають молоді гори Вулканічна Сьєрра, що простягнулися з заходу на схід смугою в 50-100 км. Вони характеризуються широким розвитком активного вулканізму і частими землетрусами. Старі, згаслі вулкани, що мають форму масивів, чергуються з геометрично правильними конусами молодих діючих вулканів. Саме там знаходяться відомі вулкани Попокатепетль та Орісаба. Лавові потоки, що спускаються з гір, заповнюють міжгірні зниження і підгачують річки, утворюючі озера. Клімат Центральної Меси більш вологий, ніж Північної. Там випадає 1500-2000 мм опадів на рік. Середня температура найхолоднішого місяця +13...+140С, найтеплішого + 200С. Рослинний покрив представлений злаковою саваною із розрідженим деревним покривом із дубов і сосен та сукулентами.

5. Каліфорнійський півострів утворений групою коротких гірських хребтів висотою до 3000 м. Кількість опадів не перевищує 250 мм. Переважають ландшафти західних при океанічних пустель тропічного поясу.

Рекомендована література:

1. Власова Т.В. Физическая география материков (с прилегающими частями материков): Ч. 1. Евразия, Северная Америка. – М.: Просвещение, 1986.

2. Гаврилюк В.С. Північна Америка. Фізико-географічна характеристика. – К.: Вища шк., 1971.

3. Гаврилюк В.С. Природа Північної Америки. – К.: Рад. школа, 1971.

4. Физическая география материков и океанов / Под общей ред. А.М.Рябчикова. – М.: Высш. шк., 1988.

5. Физическая география материков и океанов. В 2 ч. / И.П.Галай, В.А.Жучкевич, Г.Я. Рылюк.  Минск: Изд-во Университетское,1988.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

6581. Античная философия. Философские школы Древней Греции 33.05 KB
  Античная философия Античная философия - это философия Древней Греции и Древнего Рима (VII в. до н.э.- III в. н.э.), культурные достижения, которой по праву считаются основой европейской цивилизации. Древнегреческой называется философия, выработанна...
6582. Философская мысль Средних веков, эпохи Возрождения и Нового времени 29.28 KB
  Философская мысль Средних веков, эпохи Возрождения и Нового времени. Философская мысль Средних веков (IV -XIV вв.) Философия эпохи Возрождения(XV - XVI вв.) Философия Нового времени.(XVI - XVII вв.) Средневековье - эпоха господст...
6583. Философия Просвещения. Немецкая классическая философия 37.3 KB
  Философия Просвещения. Немецкая классическая философия XVIII век - век Просвещения, распространения научного знания. Главной идеей философии Просвещения была мысль о ведущей роли разума в деле преобразования и развития европейской цивилизации...
6584. Русская философия от средневековья до первой половины ХХ столетия 34.83 KB
  Русская философия Русская средневековая философия. Русская философия эпохи Просвещения. Русская философия ХIХ - первой половины XX в. Основными темами ранней русской философии были: моральные и нравственные ценности объединени...
6585. Современная западная философия, условия возникновения и основные направления 33.8 KB
  Современная западная философия Условия возникновения. Основные направления Современной западной философией принято называть философию, которая возникла после немецкой классической философии и в значительной степени развивалась на ее базе...
6586. Философия бытия (онтология). Материя и ее атрибуты. Категории диалектики 31.98 KB
  Философия бытия (онтология). Философская категория бытия. Формы бытия. Материя и ее атрибуты. Диалектика. Категории диалектики. Проблема бытия изначально включала два подхода в ответе на вопрос: что избрать первоначалом философствован...
6587. Человек и природа. Экологическое сознание и перспективы цивилизации 29.32 KB
  Человек и природа Общество и природа в истории философии. Экологическое сознание Перспективы цивилизации Взаимоотношения общества с природой понимаются как отношения между обществом - целостной системой человеческого общежития - и пр...
6588. Человек как предмет философии. Сущность и содержание антропосоциогенеза 31.99 KB
  Человек как предмет философии. Проблема человека в истории философии. Сущность и содержание антропосоциогенеза. Биологическое и социальное в человеке. Немецкому философу-просветителю Иоганну Гердеру, в трудах которого философия в...
6589. Ценности человеческого существования. Человек в системе мира. Человек и Космос 26.73 KB
  Ценности человеческого существования. Учение о ценностях. Проблема жизни и смерти. Человек в системе мира. Человек и Космос. Человек чуть ли не постоянно находится в состоянии поиска ответа на знаменитый вопрос Сократа: Что есть благо...